Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань)
Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного українського соціолога і філософа, одного із засновників вітчизняної соціології та соціальної психології, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента НАН України, доктора філософських наук, професора Лідії Василівни Сох...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73438 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) / Л.Д. Бевзенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 83-89. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859795120519380992 |
|---|---|
| author | Бевзенко, Л.Д. |
| author_facet | Бевзенко, Л.Д. |
| citation_txt | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) / Л.Д. Бевзенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 83-89. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного українського соціолога і філософа, одного із засновників вітчизняної соціології та
соціальної психології, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента НАН України, доктора філософських наук, професора Лідії
Василівни Сохань.
|
| first_indexed | 2025-12-02T13:35:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 83
ЖИТТЯ ЯК ШЛЯХ
ЗДІЙСНЕННЯ ПОКЛИКАННЯ
Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного україн-
ського соціолога і філософа, одного із засновників вітчизняної соціології та
соціальної психології, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-
кореспондента НАН України, доктора філософських наук, професора Лідії
Василівни Сохань.
Дорога Лідіє Василівно!
Науковці Національної академії наук України, колектив Інсти-
туту соціології НАН України, співробітники відділу соціальної
психології Інституту соціології, усі Ваші колеги, учні, послі-
довники сердечно вітають Вас із чудовим ювілеєм — Вашим
90-річчям!
Розповідають, що в день Вашого 50-річчя Ви проголосили
програму свого подальшого життєвого шляху — працювати до
70, а жити до 90 років. У першій частині ця програма виконана
й перевиконана — хоча 70-літній рубіж уже давно позаду, Ви
сповнені творчих сил і задумів. Сьогодні успішно виконана й
друга частина Вашого плану. Бажаємо Вам її перевиконати не
менш успішно, ніж першу, і сповненою здоров’я, життєрадіс-
ності й натхнення підійти до Вашого 100-літнього ювілею.
У зв’язку з такою чудовою датою ми вирішили поговорити
з Лідією Василівною про те, що відкривається людині з таких
життєвих вершин, — про життя, долю, науку, творчість, успіхи і
невдачі, пошуки, родину, поезію й навіть про долю людства.
— Лідіє Василівно, дивлячись на Вас, ми бачимо перед
собою яскраву особистість, людину, життєвий шлях якої
відзначений успіхами, визнанням, нагородами. Але в цього
життя був і суб’єктивний бік, відомий лише Вам. Швидше
за все, воно було не таким однозначним, як це може здава-
тися, напевне, у ньому були і яскраві звершення, і драма-
тичні події, неминучі в житті тих, кому довелося жити в
часи соціальних потрясінь та змін. Розкажіть нам про цей
свій Шлях, будь ласка.Лідія Василівна Сохань
ЛЮДИ ЛЮДИ
НАУКИНАУКИ
84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
— Це, безумовно, був непростий шлях, не-
однозначність пережитого бачиться з відстані
прожитих років.
Я народилася в дивному місці — у Сибіру,
біля річки Бакси, у тайзі. «Часто на світанку
сняться сибірські кедри мені». Спогади про ці
місця проходять через усе моє життя. «Но че-
ловек объемлет мир душою, где место есть и
Родине другой, подаренной ему судьбою».
Земля Тараса для меня священна,
Здесь могилы матери моей, отца.
И славных предков подвигов святыни,
И отчий дом потомка-удальца.
Мій життєвий досвід підтверджує, що ви-
няткову роль у становленні особистості віді-
грає період дитинства. У нас була велика, але
дуже дружна, працьовита родина.
У моїй пам’яті живуть враження раннього
дитинства. У батьківській родині був добре
обладнаний і впорядкований дім. Підтриму-
вався режим і порядок. Мене дотепер вражає,
як мамі, за наявності шістьох малолітніх дітей,
вдавалося утримувати дім у такому строгому
порядку. У домі панувала спокійна обстанов-
ка, і в дітей було відчуття свободи й радості.
Тато був любителем книги, він напам’ять знав
російські билини й довгими сибірськими зи-
мовими вечорами часто розповідав напам’ять
ці билини й казки, будячи й закріплюючи тим
самим наш інтерес до духовної сторони життя.
У моїй душі зберігається безмірна дяка бать-
кам за виховання й освіту, яким вони надавали
виняткового значення.
Я була великою фантазеркою. У моїх фанта-
зіях і роздумах чільне місце займало осмислен-
ня мого життєвого призначення. Це відбито в
одному з моїх віршів:
Кто я? Что я? И зачем явилась
В этот мир в морозный, снежный день,
Когда вьюга выла, лютовала,
И дороги замела метель.
Но подобно силе чудодейной,
Сквозь тоскливую, густую мглу
Нежно луч проглянул золотистый,
Словно освятив мою судьбу.
То Фортуна божьей благодатью,
Может, в долю вкрапила елей.
Оттого таинственно сплелися
И печаль, и свет души моей.
Воспевая жизнь благоговейно,
Пролагаю в ней свои пути.
Да с тяжелой ношей за плечами
Все труднее и трудней идти.
А в просвете солнца через темень
Видится мне то, чем я живу.
Потому так трепетно и чту я
Снежную сибирскую зиму.
В п’ятнадцять з половиною років я закін-
чила середню школу й постала перед вибором
подальшої освіти. До цього часу я вже напи-
сала кілька віршів і один з цих віршів навіть
посилала в «Піонерську правду». Інтерес до
літературної творчості закріпився, і я подала
заяву в Іркутський університет на історико-
філологічний факультет. Успішно здавши
вступні іспити, я була прийнята в університет,
але за наполегливою рекомендацією декана
факультету мене було зараховано на історичне,
а не на філологічне відділення. Історією я так
і не захопилася, а свій інтерес зосередила на
проблемі людини, її психології, особистісному
розвитку. З причини неповноліття в студент-
ському середовищі мене називали «дівчина з
випискою з батькового паспорта».
Мої дитинство і юність проходили у важкі
для країни 20-ті роки, в період Великої Вітчиз-
няної війни.
Війна виявилася для всіх нас найтяжчим ви-
пробуванням. У той момент, коли «Киев бом-
били и нам объявили, что началась война», мені
було 16 років, і я була студенткою Іркутського
університету. Повернувшись додому, я влашту-
валася на роботу. Закінчила курси медсестер і
готувалася поїхати на фронт, написала заяву
у військкомат із проханням призвати мене до
лав Радянської армії й направити в Сталінську
дивізію під Сталінград. Але збори, на яких
мали обговорюватися ці заяви, було скасова-
но, оскільки потрібна кількість добровольців
була вже набрана. Тоді я долучилася до групи
однолітків, які відвідували госпіталь, надаючи
допомогу пораненим.
У побудові індивідуального життя, у виборі
шляху особливу роль відіграють важливі події,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 85
ЛЮДИ НАУКИ
що становлять канву твого життя. Такою ви-
нятково важливою подією для мене виявився
вступ до аспірантури Інституту філософії Ака-
демії наук СРСР після закінчення Новосибір-
ського педінституту. Відбулося це, можна ска-
зати, завдяки випадковим обставинам.
Після закінчення інституту, як секретар
комсомольської організації, я приїхала на се-
мінар у Москву. І от одну з лекцій нам читає
колишній ректор Іркутського університету, а
на той час начальник управління суспільних
наук Міністерства вищої освіти СРСР Микола
Степанович Шевцов. Після лекції, впізнавши
мене, він підійшов, розпитав, як склалася моя
доля, і запропонував приїхати до Москви в ас-
пірантуру. Після тривалих роздумів і сумнівів
я наважилася. Так починався мій шлях у пси-
хологію як сферу діяльності. Здавши вступні
іспити, я стала аспіранткою Інституту філосо-
фії АН СРСР, відділу психології, яким керував
академік С. Рубінштейн, і після завершення
аспірантури в 1950 р. захистила кандидатську
дисертацію.
Так відкрився мені шлях у науку. Правда,
я не відразу вийшла на цей шлях: була редак-
тором, здійснювала педагогічну роботу у ви-
шах, викладаючи філософію, і тільки в 60-ті
роки знайшла можливість займатися науково-
дослідною роботою, ставши старшим науковим
співробітником, а потім завідувачкою відділу
Інституту філософії, а пізніше — Інституту со-
ціології АН України.
У моїй науково-дослідній роботі перепле-
лися філософія, соціологія й соціальна пси-
хологія. Перший період (60—70-ті роки) був
відзначений філософськими студіями. Мене
цікавила проблема розвитку духовного світу
людини, чому й було присвячено мою доктор-
ську дисертацію, яку я захистила у 1968 р.
Інтерес до соціологічної науки, що зріс на той
час, позначився й на моїх наукових пошуках
70-х років, ініційованих також обранням мене
головою Українського відділення Радянської
соціологічної асоціації (1968—1978 рр.). Мені
довелося представляти українську соціологію
на кількох міжнародних соціологічних конгре-
сах. Особливий інтерес у наших закордонних
колег викликали наші дослідження, присвяче-
ні соціальним наслідкам НТР. Як один з авто-
рів і керівник авторського колективу моногра-
фії «НТР: личность, деятельность, коллектив»
я була визнана гідною премії ім. Д. Мануїль-
ського.
У 80-ті роки, коли в науці спостерігався сплеск
підвищеного інтересу до проблеми способу
життя, наш колектив влився в загальний потік,
але обрав свій шлях. Уже в публікації «Спосіб
життя» (1980) позначився соціально-пси хо ло-
гічний аспект проблеми. З цього моменту ке-
рований мною колектив відділу соціальної
психології стійко став на шлях соціально-пси-
хо логічних досліджень, і всі подальші роботи,
присвячені темі індивідуального людського
життя, виконані в цьому ключі.
— Лідіє Василівно, Ваші наукові інтереси
досить різнобічні, але все ж таки головним
Вашим науковим досягненням є концепція
життєтворчості й створення наукової
школи з цього напряму.
— Серед згаданих вище напрямів наукової
роботи — моєї й усього нашого колективу —
тема життєтворчості посідає особливе місце.
Про концепцію життєтворчості в словнику-
довіднику «Психологія особистості» (2001 р.)
написано так:
«В основу концепції, створеної колективом
українських учених під керівництвом Л.В. Со-
хань, покладено уявлення про життя людини
як творчий процес. Особистість розглядаєть-
ся як суб’єкт життя, в основі існування якого
лежить життєтворчість — духовно-практична
діяльність особистості, спрямована на творче
проектування й здійснення її життєвого про-
екту. Розробляючи, коригуючи й здійснюючи
свій життєвий сценарій, особистість опановує
мистецтво жити — особливе уміння, що базу-
ється на глибокому знанні життя, розвиненій
самосвідомості й володінні системою засобів,
методів і технологій життєтворчості. Життє-
творчість виступає способом розв’язання по-
точних, середньострокових і перспективних
життєвих завдань. Це процес упорядкування
особистістю подієвої картини життя, процес
86 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
її самовдосконалення. Концепція розробляє
також такі поняття, як: «життєвий шлях осо-
бистості», «спосіб життя», «стиль життя»,
«культура життя» та ін.».
Мене схвилювало й захопило розуміння
життя, дуже співзвучне з нашою позицією, в
афористичній формі втілене у філософсько-
поетичному заповіті матері Терези:
Життя — це можливість. Скористайся нею.
Життя — краса. Захопися нею.
Життя — це мрія. Здійсни її.
Життя — це виклик. Прийми його.
Життя — це обов’язок твій насущний. Ви-
конай його.
Життя — це гра. Стань гравцем!
Життя — це багатство. Не розтринькай його.
Життя — це надбання. Бережи його.
Життя — це любов. Насолодися нею сповна!
Життя — це таємниця. Пізнай її.
Життя — юдоль нещасть. Переможи всі!
Життя — це пісня. Проспівай її до кінця.
Життя — це боротьба. Стань борцем.
Життя — безодня невідомого. Ступи в неї,
не страшачись.
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке прекрасне — не загуби!
Це твоє життя. Борися за нього!
Життя людини — процес індивідуальний,
тому він може мати різний характер. Проекція
майбутнього життя може взагалі не існувати у
самосвідомості людини, яка живе, підкорюю-
чись стихії життєвого потоку; проекція життя
може зберігатися «в умі», не об’єктивуючись у
письмовій або якій-небудь іншій формі; може
включатися як фрагмент у щоденникові нотат-
ки, знаходити висвітлення в листах, особливо
до близьких людей; зрештою, може оформля-
тися у вигляді життєвого проекту, програми,
плану. Нас цікавить саме останній варіант —
модель життя як втілення попередньо розро-
бленої особистістю життєвої стратегії, сцена-
рію життя, життєвого проекту.
Наша головна ідея: людина може й повинна
бути режисером свого життя, творчо розробля-
ти свою життєву стратегію, створювати й здій-
снювати свій індивідуальний життєвий про-
ект, у якому слід реалізувати свої особистісні
устремління як приватної особи й соціально
орієнтовані установки як громадянина.
Кожна людина персонально відповідальна
за те, як вона облаштовує своє життя. Для того,
щоб людина могла виконати цю свою високу
місію, вона має опановувати науку життя в про-
цесі освіти й виховання. Уміння жити потребує
не тільки відповідних знань, але й вольової зрі-
лості особистості, оскільки «життя нічого не да-
рує без тяжкої праці і хвилювань» (Горацій).
У здійсненні життя величезну роль віді-
грають життєві обставини, умови життя. «Ви-
правте умови життя людей, і люди стануть кра-
щими, щоб бути гідними цих умов». Однак у
створенні сприятливих умов слід брати участь
кожному.
— Ми знаємо Вас не тільки як ученого,
але й як організатора науки, творця влас-
ної школи. Що Ви можете сказати про цей
бік Вашого життя? Як саме формувалася
Ваша наукова школа?
— Вона формувалася аж ніяк не на основі
попередньо поставленої мети — створити на-
укову школу. Цей процес значною мірою мав
спонтанний характер. У 1980-х роках у соці-
альних науках набула значної актуальності
проблема способу життя. З’являлися одна за
одною публікації з цієї проблематики. Наш
відділ також долучився до цього процесу, але
розвідки на тему способу життя ми вели у
соціально-психологічному ключі. Як керівник
відділу, плануючи дослідницьку роботу ко-
лективу, я послідовно намічала одну за іншою
теми життя, що мають стосунок до соціальної
психології. Були підготовлені колективні мо-
нографії «Стиль життя особистості», «Життя
як творчість», «Життєвий шлях особистос-
ті», «Культура життя особистості». Свої ори-
гінальні доробки в ці роботи внесли колишні
аспіранти відділу соціальної психології, що
стали потім кандидатами й докторами наук, —
М. Шульга, Є. Головаха, О. Злобіна, О. Дон-
ченко, І. Мартинюк, Н. Соболєва, Л. Бевзенко,
В. Тихонович, Р. Ануфрієва, Н. Бойко. Ці до-
слідники є цінним надбанням школи «Мисте-
цтво життєтворчості».
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 87
ЛЮДИ НАУКИ
Але про школу цікаво послухати не тільки
мою думку, але й думку тих, хто був і залиша-
ється її активним учасником. І тут я хотіла б
надати слово Олені Злобіній, яка зараз керує
цим нашим відділом. Нещодавно вона зроби-
ла чудову доповідь на Харківських читаннях,
присвячених психологічним школам в Україні.
Для мене це було великою радістю — побачи-
ти, як через роки бачиться моїм колегам те, що
колись зовсім не мислилося як наукова школа.
Це було просто життя наукового колективу,
спілкування, суперечки, пошуки, рішення. Ось
слова з цієї доповіді, які схвилювали мене осо-
бливо. Після великого фактологічного матері-
алу Олена Злобіна говорить:
«На цьому суха фактографія, поклика-
на дати об’єктивну характеристику «школи
Л.В. Сохань», закінчується, і я хочу, залиша-
ючись в аналітичному просторі, внести в об-
говорення якусь суб’єктивну складову. Вона
стосується досить простого й, я б сказала,
повсякденного розуміння школи як місця,
де чомусь вчаться і вчать. У цьому розумінні
школа життєтворчості є значною мірою для її
учасників не тільки науковим напрямком, але
й школою життя. І в цьому величезна заслу-
га саме Лідії Василівни Сохань. У принципі,
спільна наукова праця може бути організована
по-різному. Іноді це об’єднання дослідників,
націлених на розв’язання конкретної наукової
проблеми. Іноді, і навіть, я б сказала, найчасті-
ше, це об’єднання навколо лідера, при повно-
му й беззастережному його домінуванні. І до-
сить рідко це об’єднання дослідників, у якому
кожний може максимально розкривати свій
творчий потенціал. Саме цей тип наукового
об’єднання складався під керівництвом Лі-
дії Василівни. Свобода вибору дослідницької
проблеми завжди надавалася науковцям, і не
лише тим, які вже відбулися, а й молодим ас-
пірантам, яких вчили говорити загальною мо-
вою й використовувати погоджені методи ін-
терпретації. Обговорення завжди передбачало
серйозний аналіз представлених текстів, але
ніколи не зводилося до розгромної критики,
давало новий поштовх для наукового пошуку.
Взаємна зацікавленість у роботі колег завжди
сприяла постійним обговоренням, причому не
тільки у формі спеціально присвячених цьо-
му семінарів, але й у постійних неформальних
контактах. І зараз, після 40 років мого пере-
бування у відділі, досить типовою є картина,
коли, відкривши двері нашого кабінету, колеги
по інституту зупиняються й запитують, чи не
йде часом у нас засідання. І отримують радісне
запрошення заходити, тому що ніякого засі-
дання немає, а просто ми щось усі разом жваво
обговорюємо».
Школа живе, поповнюється новими коле-
гами, наукове життя не зупиняється, і це для
мене найбільший доказ того, що дослідниць-
кий напрям було обрано правильно і стиль від-
носин у науковому колективі — також.
— Ваші ідеї життєтворчості знайшли
важливе застосування у створенні прак-
тичних методик педагогічної роботи. Як
складався цей напрям Вашої творчості?
— О, це дуже цікава ситуація, а для мене
й усього нашого колективу досить плідна,
оскільки вона відкрила нам більш широкий
шлях у життя. В один з прекрасних весняних
днів 1996 р. у наш відділ прийшов Іван Гнато-
вич Єрмаков — ентузіаст педагогічної науки й
практики, старший науковий співробітник Ін-
ституту педагогіки АПН України. Його захопи-
ла наша концепція життєтворчості, викладена
в названих вище книгах, і, спираючись на неї,
він підготував разом з педагогами-практиками
монографію «Школа життєтворчості» (1995).
Виник взаємний інтерес, почалося наше бага-
торічне співробітництво, яке набуло реальних
обрисів і стало вельми плідним завдяки Інсти-
туту змісту й методів навчання Міністерства
освіти України. Директор інституту В. Доній
і його заступник Г. Несен підтримали дослід-
ників. Було видано ряд науково-методичних
посібників: «Психологія й педагогіка жит-
тєтворчості особистості» (1996), «Мистецтво
життєтворчості особистості» (1997), «Життєві
кризи особистості» (1998) та ін.
Пізніше рішенням колегії Міністерства
освіти й науки України у 1990 р. Хортицький
багатопрофільний навчально-реабілітаційний
88 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
ЛЮДИ НАУКИ
центр (нині національний) було визначено
як свого роду експериментальний майданчик
для втілення в навчально-виховний процес
ідей школи «Мистецтво життєтворчості». Ця
унікальна співдружність науки й педагогічної
практики триває вже понад 20 років. Цінний
досвід з втілення в навчально-виховний про-
цес ідей школи «Мистецтво життєтворчості»,
накопичений Хортицьким національним ба-
гатопрофільним навчально-реабілітаційним
центром, одержав багатобічне висвітлення в
ювілейному виданні Центру «Українська шко-
ла психології й педагогіки життєтворчості: до-
сягнення, проблеми й перспективи розвитку».
Керівником усієї цієї багатогранної діяльності
є талановитий учений і організатор, доктор пе-
дагогічних наук Валентина Василівна Нечипо-
ренко.
Пізніше новий напрям, що оформився в те-
орію «Мистецтво життєтворчості», знайшов
практичне втілення в навчально-педагогічній
практиці багатьох шкіл України. На змальо-
ваному фундаменті складається українська
науково-практична школа «Мистецтво життє-
творчості», у рамках якої ведуться досліджен-
ня проблем життєтворчості, здійснюється роз-
роблення технології процесу життєтворчості,
готуються фахівці з теорії й практики мисте-
цтва життєтворчості.
Актуальність таких досліджень зараз тільки
зростає. Проблема мистецтва побудови осо-
бистістю свого індивідуального життя набула
виняткової ваги в сучасну епоху, яку характе-
ризують як епоху «шквалу змін», час глобаль-
них трансформаційних процесів. Оволодіння
вмінням жити в цих умовах стає життєвою
необхідністю для кожного.
Вузловими точками в загальній концепції
життєтворчості є такі концепти, як життє-
творчість, мистецтво жити, життєвий за-
дум і проект, сенс життя, концепція життя,
самопізнання, самовиховання й життєвий ви-
бір. Життєтворчість — особлива вища форма
прояву творчої природи людини. Це духовно-
практична діяльність особистості, спрямована
на творче проектування й здійснення її життє-
вого проекту. У співробітництві з педагогами
ми намагалися перенести ці концепти в пло-
щину активної педагогічної практики.
— Лідіє Василівно, поряд з науковою пра-
цею, педагогічною діяльністю Ви мали ши-
роке коло суспільних обов’язків і все це по-
єднували з турботами сімейними.
— Поєднувати все це було, зрозуміло, не-
легко. Але оскільки ми обоє з моїм чоловіком
Павлом Степановичем займалися науковою й
педагогічною діяльністю, обоє були включені
у вир суспільних справ, у нас було взаєморозу-
міння та співробітництво і у виконанні сімей-
них обов’язків. Ми з Павлом Степановичем
виростили двох чудових синів, трьох прекрас-
них онуків. Старший син Володя зараз займа-
ється наукою, молодший Ігор — літературною
діяльністю. Старша внучка Даша наслідувала
приклад батька і пішла в науку, онук Костя за-
хопився комп’ютерним дизайном. Молодша
онучка Альона вчиться в магістратурі й одно-
часно займається журналістикою.
Когда вы были малышами
И о мире мало что знали,
По утрам, взявшись за ручки,
С важностью в садик шагали.
Вечерами, усевшись рядком,
Слушали были, небылицы.
Искрились звездочки в глазах,
Счастьем сияли лица.
Я так уставала в суете,
Дел непомерных вращая круг,
Порой сказку не досказав,
На полслове смолкала вдруг.
И теснее прильнув ко мне,
Тихонько просили вы: «Мама...»,
Очнувшись, слагала я вновь
Волшебные сказки про жизнь, про любовь.
Вы выросли, наши крепыши,
Один — физик, другой — литератор.
Сердцем молю: пусть сказки те,
Как нежные струны, звучат в душе.
Психологія особистості стала провідним на-
прямом моєї наукової діяльності, але до поезії
я все ж таки повернулася на завершальному
етапі життєвого шляху. Перший том мого юві-
лейного двотомника, що вийшов до 85-річчя, —
«Поезія життєтворчості» — фактично відтво-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 89
ЛЮДИ НАУКИ
рює у віршованій формі мій життєвий шлях і
мої життєві пристрасті.
— Лідіє Василівно, цікаво, як почуває себе
людина у Вашому віці?
— Відповім словами вірша з моєї книжки
«Поезія життєтворчості»:
Лета бегут, жизнь клонится к исходу,
Все мрачнее думы, тяжелее сны.
А с душой неведомое что-то происходит —
Она так же молода, как в былые дни.
Хочется на зорьке выйти в чисто поле,
Насладиться свежестью утренней росы,
Хочется с любимым посидеть над речкой,
Облаком укрывшись, как в былые дни.
Иль под рясной вербой постоять, обнявшись,
Побродить по чаще, огибая пни,
Или сесть на весла и уплыть далеко,
Наслаждаясь волей, как в былые дни.
Грезы запоздалые, не тревожьте душу,
Обольщая благостью, запахом весны.
Отцвела черемуха и замолк соловушка,
Не вернуть ни молодость, ни былые дни.
І, як невгамовна оптимістка, закінчую:
Ну и что же? Ведь и в закате, все же,
Есть своя прелесть, свое очарование!
Если жизнь прожил не в праздности,
А в творческом дерзании.
— Лідіє Василівно, що б Ви хотіли сказа-
ти на завершення нашим читачам?
— Я висловлю це афоризмами з мого дво-
томника з життєтворчості.
Мудрий вибір життєвого шляху — справа
важка. Але не здійснивши його, ризикуєш усе
життя простояти на розпутті.
Кожній людині слід бути режисером свого
життя, а не виконувати лише роль актора на
сцені життя.
Життя людини подібне до книги, на сторін-
ках якої записана її доля — минуле, сьогодення
й проекція майбутнього. Ці сторінки людина
заповнює сама своїм вибором, рішеннями та
діяннями, з них складається канва її життя.
Життя сучасного покоління людей протікає
на перетині епох, коли здійснюється докорін-
ний злам цивілізаційних основ життєустрою та
відбуваються глибокі трансформаційні проце-
си в Україні. Один із векторів цього процесу —
зростання ролі людини як творця соціального
світу і як конструктора свого індивідуального
життєвого проекту. Цей процес має імператив-
ний характер.
— Спасибі велике, Лідіє Василівно! До-
вгих, щасливих і творчих років Вам!
— У своїх відповідях на ваші запитання я ке-
рувалася моїм життєвим кредо:
Разумно ль таинства
души земные
С собою унести
в потусторонний мир?
Не лучше ли
поведать людям,
Как ты страдал,
блаженствовал,
как жил,
Кого любил,
что трепетно лелеял,
В чем
Грешен
И чему был
верен.
Ответ в
деяниях своих
Не так-то просто дать.
За исповедь
святую
перед миром
Тебе в награду —
Божья Благодать.
Мій життєвий девіз: «Не кожен може стати
Рафаелем. Але чому б і не спробувати?».
Розмову вела
Любов БЕВЗЕНКО
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73438 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T13:35:21Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бевзенко, Л.Д. 2015-01-09T20:31:18Z 2015-01-09T20:31:18Z 2014 Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) / Л.Д. Бевзенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 83-89. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73438 Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного українського соціолога і філософа, одного із засновників вітчизняної соціології та соціальної психології, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента НАН України, доктора філософських наук, професора Лідії Василівни Сохань. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) Life as a way of fulfilment of devotion (to 90th anniversary of corresponding member of NAS of Ukraine L.V. Sokhan) Article published earlier |
| spellingShingle | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) Бевзенко, Л.Д. Люди науки |
| title | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) |
| title_alt | Life as a way of fulfilment of devotion (to 90th anniversary of corresponding member of NAS of Ukraine L.V. Sokhan) |
| title_full | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) |
| title_fullStr | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) |
| title_full_unstemmed | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) |
| title_short | Життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Л.В. Сохань) |
| title_sort | життя як шлях здійснення покликання (до 90-річчя від дня народження члена-кореспондента нан україни л.в. сохань) |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73438 |
| work_keys_str_mv | AT bevzenkold žittââkšlâhzdíisnennâpoklikannâdo90ríččâvíddnânarodžennâčlenakorespondentananukraínilvsohanʹ AT bevzenkold lifeasawayoffulfilmentofdevotionto90thanniversaryofcorrespondingmemberofnasofukrainelvsokhan |