Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук
Зазначено, що серед низькомолекулярних індукторів інтерферону (IIФН) лише карбоксиметилакридон (КМА) є молекулою, яка негативно заряджена за фізіологічних умов. Інші планарні поліциклічні IIФН є носіями позитивного заряду, що стало підгрунтям для спекуляцій відносно унікальності цього індуктора. Син...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автори: | , , , , , , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
2008
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7344 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук / О.С. Карпенко, І.В. Доровських, М.О. Шибінська, Г.В. Мальцев, О.А. Ляхова, Ю.О. Гусєва, Н.М. Жолобак, М.Я. Співак, С.А. Ляхов, С.А. Андронаті // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 2. — С. 65-72. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859650151408205824 |
|---|---|
| author | Карпенко, О.С. Доровських, І.В. Шибінська, М.О. Мальцев, Г.В. Ляхова, О.А. Гусєва, Ю.О. Жолобак, Н.М. Співак, М.Я. Ляхов, С.А. Андронаті, С.А. |
| author_facet | Карпенко, О.С. Доровських, І.В. Шибінська, М.О. Мальцев, Г.В. Ляхова, О.А. Гусєва, Ю.О. Жолобак, Н.М. Співак, М.Я. Ляхов, С.А. Андронаті, С.А. |
| citation_txt | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук / О.С. Карпенко, І.В. Доровських, М.О. Шибінська, Г.В. Мальцев, О.А. Ляхова, Ю.О. Гусєва, Н.М. Жолобак, М.Я. Співак, С.А. Ляхов, С.А. Андронаті // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 2. — С. 65-72. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Зазначено, що серед низькомолекулярних індукторів інтерферону (IIФН) лише карбоксиметилакридон (КМА) є молекулою, яка негативно заряджена за фізіологічних умов. Інші планарні поліциклічні IIФН є носіями позитивного заряду, що стало підгрунтям для спекуляцій відносно унікальності цього індуктора. Синтезовано низку планарних три- та тетрациклічних сполук, які містять карбоксильну групу; показано, що всі вони є IIФН і противірусними агентами. Таким чином, КМА - не є унікальним, а лише одним із багатьох планарних поліциклічних IIФН із негативним зарядом за фізіологічних умов.
Amixine and Carboxymethylacridone (CMA) are representatives of the structurally broad class of the planar polycyclic compounds, most of which are active antivirals and IFN-inductors. CMA stands out of this class due to the presence of negative charge in the physiological conditions contrary to the positively charged other inducers, what, possibly, caused a speculation about uniqueness of this drug. We have synthesized and tested as antiviral and interferon inductors sodium salts of some planar polycyclic acids. CMA isn’t the only one, but one from the set of planar anionic interferon inductors.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:32:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
65
Вступ. Інтерферони (ІФН) у різних лікарсь�
ких формах і різного походження посідають
одне з основних місць серед засобів профілак�
тики і терапії вірусних захворювань людини
[1]. Однак, за тривалого їх застосування спос�
терігається низка проблем. Так, під час ліку�
вання ряду хронічних захворювань (гепатити,
герпес, злоякісні новоутворення та ін.) довго�
тривале введення препаратів ІФН у великих
дозах може викликати формування в організ�
мі антиінтерферонових антитіл, які здатні
нейтралізувати молекули ІФН при подальших
уведеннях, а це зводить нанівець ефект ліку�
вання [2]. Також у клінічній практиці передо�
зування препаратів ІФН призводить до появи
великої кількості небажаних побічних ефектів
[3]. Значною мірою позбавленим цих недоліків
є альтернативний шлях — індукція ендогенно�
го інтерферону. Відомо, що індуктори ендоген�
ного інтерферону є одним із найперспектив�
ніших класів противірусних агентів [4], про що
свідчить широке й успішне застосування в
клінічній практиці таких препаратів, як амік�
син, циклоферон, неовір, арбідол, амізон.
Аміксин (1) і похідні карбоксиметилакридо�
ну — КМА, 2�(9,10�дигідроакридин�10�іл)�оц�
тової кислоти (2, X=H) — неовір (2, X=Na+) і
циклоферон (2, X=N�метилглюкамін, МГА) —
є представниками численної групи поліцик�
лічних планарних карбо� і гетероциклічних
сполук, більшість із яких здатна інгібувати
вірусну репродукцію й індукувати інтерферон
Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність
карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук
О.С. Карпенко1, І.В. Доровських1,2, М.О. Шибінська1, Г.В. Мальцев1,
О.А. Ляхова1, Ю.О. Гусєва1, Н.М. Жолобак3, М.Я. Співак3,
С.А. Ляхов1,2, С.А. Андронаті1,2
1 Фізико�хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
Люстдорфська дорога, 86, Одеса, 65080, Україна
2 Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова
вул. Дворянська, 2, Одеса, 65026, Україна
3 Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
вул. Акад. Заболотного, 152, Київ, 03143, Україна
Резюме. Серед низькомолекулярних індукторів інтерферону (ІІФН) лише карбоксиметилакридон (КMA)
є молекулою, яка негативно заряджена у фізіологічних умовах (ФУ). Інші планарні поліциклічні ІІФН є
носіями позитивного заряду, що стало підґрунтям для спекуляцій відносно унікальності цього індуктора.
Нами синтезовано низку планарних три� і тетрациклічних сполук, які містять карбоксильну групу,
показано, що всі вони є ІІФН і противірусними агентами. Таким чином, КМА — не унікальний, а лише один
із багатьох планарних поліциклічних ІІФН із негативним зарядом у ФУ.
Ключові слова: синтез, противірусні препарати, аніонні індуктори інтерферону, цитотоксичність.
Ukrainica Bioorganica Acta 2 (2008) 65—72
www.bioorganica.org.ua
* Corresponding author.
Tel.: +38048�7659230
E�mail address: alexandr_s_karpenko@rambler.ru
© О.С. Карпенко, І.В. Доровських, М.О. Шибінська, Г.В. Мальцев,
О.А. Ляхова, Ю.О. Гусєва, Н.М. Жолобак, М.Я. Співак,
С.А. Ляхов, С.А. Андронаті, 2008
[5]. У цій групі КМА посідає особливе місце: це
єдиний описаний у літературі представник
низькомолекулярних планарних поліцикліч�
них індукторів інтерферону, що має у фізіоло�
гічних умовах негативний заряд, тоді як інші в
цих умовах є катіонами.
Ураховуючи здатність аміксину інтеркалю�
вати у ДНК [6�8] і накопичуватися у клітинно�
му ядрі [9], ми припустили, що в основі індук�
ції інтерферону лежить дерепресія генів ін�
терферону як наслідок інтеркаляції [10] за ра�
хунок конкуренції інтеркалятора із фактора�
ми транскрипції або алостеричної регуляції
взаємодії факторів транскрипції з місцями
зв’язування [11]. На користь цього припущен�
ня свідчать результати досліджень, у яких по�
казана здатність численної низки інтеркаля�
торів індукувати інтерферон як у клітинних
моделях, так і у тварин [5]. У випадку похідних
КМА такий механізм індукції був неочевид�
ним: взаємодія негативно зарядженої молеку�
ли індуктора з негативно зарядженою ДНК
має бути невигідною. Імовірно, що саме ці
міркування спонукали запропонувати для
КМА механізм індукції, опосередкований його
взаємодією з рецепторами на поверхні клітин
[12]. Незважаючи на те, що ці рецептори за 20
років, що минули з моменту висунення цієї
гіпотези, так і не були знайдені, вона й досі не
втратила своїх прихильників [13, 14].
Показано здатність КМА інтеркалювати у
ДНК за pH<4 [15], але, зважаючи на наявне у
клітинному ядрі pH, ця здатність препарату не
може мати істотного значення у фізіологічних
умовах. З іншого боку, для КМА встановлено
здатність накопичуватися в ядрі при введенні
його в комплексі з полікатіонним носієм [14]
(про здатність препарату в інших лікарських
формах проникати в ядро не повідомляється).
Можна узгодити всі властивості препарату
між собою, припустивши, що комплекс КМА з
клітинною ДНК стабілізується за рахунок
якогось багатозарядного катіона, який висту�
пає своєрідним компенсатором невигідних
електростатичних взаємодій між негативно
зарядженими КМА і поліфосфатом. Такими
компенсаторами можуть бути катіони Mg2+,
Ca2+ або інших металів, поліаміни, основні амі�
нокислоти та/або пептиди. Це припущення
тим більш вірогідне, оскільки показано здат�
ність КМА до утворення різнолігандних ком�
плексів складу КМА�Cu2+�імідазол [16].
Якщо наведені вище міркування справед�
ливі, слід очікувати, що будь�яка поліциклічна
система з вільною карбоксильною групою буде
здатна тією чи іншою мірою індукувати інтер�
ферон на зразок КМА. Якщо ж справедлива
гіпотеза щодо певних специфічних до КМА
рецепторів клітинної поверхні, то більшість
таких сполук має бути позбавлена значної інтер�
фероніндукуючої і противірусної активності.
Для перевірки цього припущення нами бу�
ло синтезовано планарні поліциклічні системи
(3�13), що містять у своїй структурі карбок�
сильну групу, здатну до іонізації у фізіологіч�
них умовах, і вивчено їх інтерфероніндукуючу
і противірусну активність.
Результати й обговорення. ССииннттеезз.. Кон�
денсацією нафталевого ангідриду з ω�аміно�
карбоновими кислотами і м�амінобензойною
кислотою в киплячому ДМФА з видаленням
води одержували відповідні нафталімідокар�
бонові кислоти з виходами 80�95 %, обробка
О.С. Карпенко та ін.
66 Ukrainica Bioorganica Acta 2 (2008)
NH
+ O
CH3
CH3
NH
+
O
O
CH3
CH3Cl Cl
1
N
O
O
O
X
+
N
H2
+
OH
OH
OH
O
OHCH3
X+ = H+, Na+,
( )
2
N
O
O
O
O
n Na
+ N
O
O
O
O
Na
+
n = 1 (3); 2 ( 4); 3 (5); 5 (6 ) 7
Na
+
O
O
NN
N
n
N
NN
O
O Na
+ O
O
O
Na
+
n = 2 (8); n = 3 ( 9) 10 11
OO
CH3 O
O
O Na
+
OO
O
O
OO
O
Na
+
Na
+
12 13
яких розрахунковою кількістю титрованого
розчину метилату натрію в метанолі давала
відповідні солі 3�7 (схема 1).
Кислоти 8, 9 — похідні бензоімідазохіна�
золіну — отримували за схемою 2. Конден�
сацією о�фенілендіаміну з антраніловою кис�
лотою у поліфосфорній кислоті при 250 °С за
методом, описаним у роботі [17], одержано 2�
(2�амінофеніл)бензімідазол (27) із виходом
31 %, ацилювання якого бурштиновим і глута�
ровим ангідридами у хлороформі призводило
до утворення з високими виходами кислот від�
повідно 28 і 29. Циклізацію останніх у ω�(бен�
зо[4,5]імідазо[1,2�c]хіназолін�6�іл)�карбонові
кислоти 30 і 31 проводили нагріванням в оц�
товій кислоті. Натрієві солі 8 і 9 отримували
аналогічно солям 3�7.
Алкілуванням ізатину (32) дією метилбро�
моацетату в ДМФА у присутності карбонату
калію синтезували метиловий естер 2�(2,3�
діоксо�2,3�дигідроіндол�1�іл)�оцтової кислоти
(33), конденсація якого з о�фенілендіаміном в
оцтовій кислоті призводила до утворення ме�
тилового естеру індоло[2,3�b]�хіноксалін�6�іл�
оцтової кислоти (34). Натрієву сіль 10 отриму�
вали гідролізом естеру (34) — кип’ятінням із
гідроксидом натрію в метанолі (схема 3).
Сполуку 11 синтезували формілуванням 2�
гідроксинафталіну за Реймером�Тіманом [18]
із наступним алкілуванням дією метилбромо�
ацетату в ацетоні в присутності карбонату ка�
лію і циклізацією естеру 36 метилатом натрію
в метанолі, підкисленням розчину та перекрис�
талізацією. Натрієву сіль 11 для біологічних
досліджень отримували обробкою нафто[2,1�
b]фуранкарбонової кислоти (37) розчином ек�
вімолярної кількості метилату натрію в мета�
нолі (схема 4).
Сполуки 12 і 13 синтезовано алкілуванням
2,7�дигідроксифлуоренону�9 і 2�гідрокси�7�
етоксифлуоренону�9 (синтез цих фенолів опи�
сано відповідно у [19] і [20]) дією метилбромо�
ацетату в ацетоні в присутності карбонату ка�
лію із наступним гідролізом дією гідроксиду
натрію в метанолі за схемою 5.
Сполуки 3�13, одержані нами як аналоги
циклоферону за ознакою наявності водночас
поліциклічної системи й аніоногенної карбок�
сильної групи, у цілому виявились аналогами
циклоферону за дією.
Біологічні властивості синтезованих сполук
(цитотоксичність, противірусна й інтерферо�
ногенна активність) вивчено в Інституті мікро�
Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук
67www.bioorganica.org.ua
Схема 1
Схема синтезу нафталімідокарбонових
кислот та їх солей
N OO
X OH
O
NH2 X OH
O
OO O N OO
X O
O
Na
+
CH3OH
CH3ONa
14 20-24 3-7
X = (CH2)m
m=1 m=2 m=3 m=5 X=1,3-C6H4
Амінокислоти 15 16 17 18 19
Напівпродукти 20 21 22 23 24
Солі 3 4 5 6 7
Схема 2
Схема синтезу ω�[2�(1Н�бензімідазол�2�
іл)фенілкарбамоїл]�карбонових кислот
та їх солей
N
H
N
NH2
NH2
NH2
OH
O
NH2
O
O O
n
+
, 250
31 %
25 26 27
O
NHN
N
H
O
OHn
OH
O
NN
N
nCH3CO2H
CH3ONa
CH3OH 8, 9
28 (n = 2), 29 (n = 3) 30 (n = 2), 31 (n = 3)
Схема 3
Схема синтезу індоло[2,3�b]�хіноксалін�6�іл�
оцтової кислоти та її солі
10
N
H
O
O
O
O
N
O
O
CH3
N
N
O
O
N
CH3
NH2
NH2BrCH2COOCH3
,
2 3, 80 0
3 ,
.
NaOH
CH3OH
32 33 34
Схема 4
Схема синтезу нафто[2,1�b]фуран�2�
карбонової кислоти та її солі
O
O
H
O
O
CH3
OH
CH3ONa
CH3OH
1) CHCl3/NaOH
2) BrCH2COOCH3,
K2CO3, (CH3)2CO
.
11
O
OH
OAcOH
CH3ONa
35 36 37
біології та вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН
України за методами, описаними у [21].
Цитотоксичність синтезованих сполук на
клітинах ПТП (перещеплювана культура клі�
тин тестикул поросяти) виявилася дуже низь�
кою. Для всіх сполук діапазон прояву цитоток�
сичних ефектів знаходиться в мілімолярному
діапазоні концентрацій. Найменша токсична
концентрація складає близько 1,3 mМ для спо�
луки 10, а найменш токсичні сполуки (3 і 7)
практично однакові за токсичністю із цикло�
фероном (табл. 1).
Синтезовані сполуки, за винятком сполуки
3, на клітинах L929 (фібробласти мишей) ана�
логічно циклоферону індукували інтерферон у
мікромолярному діапазоні концентрацій, при�
чому сполука 12 виявилася активнішою за
циклоферон, індукуючи синтез тих же титрів,
але за меншої концентрації, на відміну від
останнього (табл. 2).
Ступінь противірусної дії синтезованих спо�
лук за одночасного їх уведення з вірусом вези�
кулярного стоматиту (ВВС) у цілому виявився
дещо нижчим за дію циклоферону, хоча для
більшості сполук він проявлявся за концент�
рацій менших, ніж для останнього (таблиця 3).
Так, найбільш ефективна концентрація сполук
10 і 13 виявилася у 30 разів, а сполуки 12 — у
15 разів меншою, ніж максимально активна
концентрація циклоферону. На клітинах L929,
які є значно кращими продуцентами, ніж ПТП,
противірусна активність аніонних індукторів
виявилася значно вищою і здебільшого не по�
ступалася активності циклоферону.
Досліджені нами карбоксилвмісні поліцик�
лічні планарні сполуки, що становлять досить
структурно широку групу, у цілому проявили
себе як індуктори інтерферону і противірусні
агенти із цілком зрозумілими, з огляду на різ�
номанітність будови, відхиленнями у ступені
О.С. Карпенко та ін.
68 Ukrainica Bioorganica Acta 2 (2008)
Схема 5
Схема синтезу оксифлуоренілоцтових
кислот та їх солей
OHO
R
O O
OO
R
O O
CH3
BrCH2COOCH3,
K2CO3, (CH3)2CO
.
NaOH
CH3OH 12, 13
Таблиця 1
Цитотоксичність синтезованих сполук
Сполука LC50, µM
3 >36
4 3,1
5 16,4
6 15
7 >30,5
8 >1,5
9 >1,4
10 >1,3
11 2,4
12 >2,6
13 >1,4
Циклоферон 34
Примітка. LC50 — концентрація досліджуваної
речовини, що призводить до загибелі 50 %
клітин.
Примітки: Т ІФН — титри індукованого ін�
терферону; Н.в. — інтерферон у культураль�
ному середовищі не визначається; титр інтер�
ферону в контролі становив 2�4.
Сполука Т ІФН С, µM
3 Н.в. –
4 1:12 0,5
5 1:10 1
6 1:24 0,9
7 1:16 0,9
8 1:32 2,3
9 1:32 2,3
10 1:28 1
11 1:8 25,6
12 1:32 0,9
13 1:8 0,5
Циклоферон 1:32 1,2
Таблиця 2
Інтерфероніндукуючі властивості
на клітинах L929
Примітки: IC50 — концентрація досліджуваної
речовини, що призводить до захисту 50 % клі�
тин від цитопатичної дії ВВС; Еmax — величина
максимального противірусного ефекту сполуки.
Сполука IC50, µM Еmax, % С, µM
3 1,13 50 1,13
4 1 50 1,07
5 1 50 1,02
6 0,23 70 0,94
7 0,23 80 0,92
8 – 0 –
9 – 0 –
10 0,26 80 0,04
11 13,2 50 13,2
12 – 80 0,09
13 0,5 50 0,04
Циклоферон – 100 1,30
Таблиця 3
Противірусна активність сполук 33��1133
(клітини ПТП, 100 LD50 ВВС,
уведення одночасне з вірусом)
прояву активності і концентраційних діапазо�
нах дії. Таким чином, КМА (у його різних фор�
мах) є не якоюсь унікальною сполукою — ін�
дуктором інтерферону та противірусним засо�
бом, а лише одним із представників загальної
широкої групи сполук, істотними структурни�
ми дескрипторами якої є наявність планарної
поліциклічної системи і карбоксильної групи.
Важко уявити будь�який, окрім ДНК, за�
гальний для всієї групи рецептор. Водночас,
можливість взаємодії із ДНК синтезованих
сполук із карбоксильною групою у структурі є
настільки неочевидною за фізіологічних умов,
що це питання потребує окремого досліджен�
ня. Роботи в цьому напрямі зараз ведуться, а
їх результати будуть викладені в наших на�
ступних публікаціях.
Експериментальна частина. ((11,,33��ДДііооккссоо��
11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��іілл))��ооццттоовваа ккиисс��
ллооттаа ((1155)).. Розчин 13,97 г (0,0705 моль) нафта�
левого ангідриду і 9,16 г (0,07 моль) гліцину в
50 см3 ДМФА кип’ятили зі зворотним холо�
дильником 2 год, заміняли цей холодильник
насадкою В’юрца, приєднаною до прямого хо�
лодильника. Відганяли дистилят до досягнен�
ня температури парів 153 °С. Реакційну суміш
охолоджували, осад, що випав, відфільтрову�
вали, промивали водою й висушували. Маточ�
ний розчин нагрівали до 100 °С, додавали гаря�
чу воду до помутніння і відфільтровували.
Осад, що випав після охолодження, відфільт�
ровували, з’єднували з першим осадом, вису�
шували і перекристалізовували із тетрахлоро�
метану. Вихід: 74 %. C14H9NO4. M.W. 255,23. Тпл
274�275 °C. Мас�спектр (БША), m/z (%): 256 (100)
[M+H]+. Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: с.
4,913 м.ч. (2Н); ароматичні протони: д.д. 7,937 м.ч.
(2Н); д.д. 8,548 м.ч. (2Н); д.д. 8,585 м.ч. (2Н).
Аналогічно одержано сполуки 16�19.
44��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ппррооппаанноовваа ккииссллооттаа ((1166)).. Вихід: 67 %.
C15H11NO4. M.W. 269,26. Тпл 225�227 °C. Мас�
спектр (БША), m/z (%): 270 (100) [M+H]+. Спектр
1H ЯМР: аліфатичні протони: т. 2,780 м.ч. (2Н), т.
4,413 м.ч. (2Н); ароматичні протони: д.д. 7,943 м.ч.
(2Н); д.д. 8,510 м.ч. (2Н); д.д. 8,569 м.ч. (2Н).
44��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ббууттаанноовваа ккииссллооттаа ((1177)).. Вихід: 91 %.
C16H13NO4. M.W. 283,37. Тпл 180�183 °C. Мас�
спектр (БША), m/z (%): 284 (100) [M+H]+.
Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: м. 2,049
м.ч. (2Н), т. 2,465 м.ч. (2Н), т. 4,225 м.ч. (2Н); аро�
матичні протони: д.д. 7,909 м.ч. (2Н); д.д. 8,499
м.ч. (2Н); д.д. 8,554 м.ч. (2Н).
66��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ггееккссаанноовваа ккииссллооттаа ((1188)).. Вихід: 93 %.
C18H17NO4. M.W. 311,34. Тпл 144�146 °C. Мас�
спектр (БША), m/z (%): 312 (100) [M+H]+.
Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: м. 1,489
м.ч. (2Н), м. 1,697 м.ч. (2Н), т. 2,344 м.ч. (2Н), т.
4,120 м.ч. (2Н); ароматичні протони: д.д. 7,907
м.ч. (2Н); д.д. 8,462 м.ч. (2Н); д.д. 8,523 м.ч. (2Н).
33��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ббееннззооййннаа ккииссллооттаа ((1199)).. Вихід: 79 %.
C19H11NO4. M.W. 317,30. Тпл 180�183 °C. Мас�
спектр (БША), m/z (%): 318 (100) [M+H]+.
((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ооццттооввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((33)).. До роз�
чину 0,255 г (0,001 моль) 15 у 5 см3 метанолу
покраплинно додавали 1 см3 розчину метилату
натрію в метанолі (СМ(CH3ONa)=1 моль/л).
Осад, що випав, відфільтровували, промивали
метанолом і висушували на фільтрі. Вихід:
87 %. C14H8NO4Na. M.W. 277,24. Тпл>340 °C.
Аналогічно одержано сполуки 4�7, 11.
44��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ппррооппааннооввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((44))..
Вихід: 88 %. C15H10NO4Na. M.W. 291,24. Тпл>
300 °C.
44��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ббууттааннооввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((55)).. Вихід:
92 %. C16H12NO4Na. M.W. 305,35. Тпл>250 °C.
Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук
69www.bioorganica.org.ua
Таблиця 4
Противірусна активність сполук 33��1133
(клітини L929, 100 LD50 ВВС,
уведення за 24 год перед вірусом)
Сполука IC50, µM Еmax, % С, µM
3 1,13 100 18
4 4,3 50 4,3
5 – 100 2
6 1 100 1,9
7 – 0 –
8 – 0 –
9 – 0 –
10 3 100 4,2
11 – 25 534
12 <0,2 100 2
13 – 100 2
Циклоферон – 100 1,3
Примітки: IC50 — концентрація вивченої речо�
вини, що призводить до захисту 50 % клітин
від цитопатичної дії ВВС; Еmax — величина мак�
симального противірусного ефекту сполуки.
66��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ггееккссааннооввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((66)).. Ви�
хід: 95 %. C18H16NO4Na. M.W. 333,32. Тпл>250 °C.
33��((11,,33��ДДііооккссоо��11HH,,33HH��ббееннззоо[[ddee]]ііззооххіінноолліінн��22��
іілл))��ббееннззооййннооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((77)).. Ви�
хід: 96 %. C19H10NO4Na. M.W. 339,28. Тпл>340 °C.
ННааффттоо[[22,,11��bb]]ффуурраанн��22��ккааррббооннооввооїї ккииссллооттии
ннааттрріієєвваа ссіілльь ((1111)).. Вихід: 94 %. C13H9O3Na.
M.W. 334,26. Тпл>350 °C.
22��((22��ААммііннооффеенніілл))ббееннззііммііддааззоолл ((2277)).. У 400 см3
поліфосфорної кислоти вносять суху суміш,
що складається з тонко розтертої 28,1 г
(0,2 моль) сполуки 26 і 21,6 г (0,2 моль) 25 і
нагрівають за інтенсивного перемішування до
250�260 °С протягом 2,5 год. Потім реакційну
суміш охолоджують до 100 °С, за інтенсивного
перемішування виливають у 4000 см3 дисти�
льованої води, доводять рН розчину до 8�9, до�
даючи 50%�ний розчин NaOH. Осад, що випав,
відфільтровують, промивають на фільтрі во�
дою до нейтрального рН. Осад є технічним
продуктом, який перекристалізовують з ета�
нолу. Вихід: 13,2 г (31 %). C13H11N3. M.W. 209,25.
Тпл 214,5�215,0 °C. (літ. Тпл 213�214 °C [17]).
Rf=0,36 (хлороформ : ацетон (10:1), Rf=0,55
(бензол : триетиламін (10:1), в UV�254 пляма
флуоресціює. Мас�спектр (електронний удар),
m/z (%): 209 (100) [М]+,182 (12), 118 (7), 104 (17).
33��[[22��((11НН��ббееннззііммііддааззоолл��22��іілл))ффееннііллккааррббаа��
ммооїїлл]]��ппррооппііоонноовваа ккииссллооттаа ((2288)).. До гарячої су�
спензії 2 г (0,01 моль) 27 у 150 см3 хлороформу
додають гарячий розчин 3 г бурштинового ан�
гідриду в 20 см3 хлороформу, кип’ятять 2 хв,
після чого нагрівання припиняють. Випадає
осад продукту. Реакційну суміш знову дово�
дять до кипіння й кип’ятять ще 5 хв, після чо�
го нагрівання знову припиняють. Операцію пов�
торюють 5�7 разів, після чого фільтрують ре�
акційну суміш гарячою. Осад із фільтра пере�
носять у стакан, додають 20 см3 чистого хлоро�
форму, доводять до кипіння й відфільтрову�
ють. Повторюють тричі. Продукт використо�
вують на наступній стадії без додаткового очи�
щення. За необхідності перекристалізовують з
ізопропанолу. Вихід 2,8 г (91 %) M.W. 309,33
C17H15N3O3. Тпл>220 °C (розкл.). Rf=0,02 (елюент
— бензол : триетиламін : метанол, 10:1:1).
33��ББееннззііммііддааззоо[[11,,22��сс]]ххііннааззоолліінн��66��іілл��ппррооппаа��
нноовваа ккииссллооттаа ((3300)).. Розчиняють 6,2 г (0,02 моль)
28 у суміші 30 см3 крижаної оцтової кислоти й
60 см3 оцтового ангідриду, фільтрують через
паперовий фільтр і охолоджують. Осад, що ви�
пав, відфільтровують, промивають на фільтрі
оцтовою кислотою, дистильованою водою до
нейтрального рН і ретельно висушують. Вихід
4,8 г (82 %). M.W. 291,31 C17H13N3O2.
33��ББееннззііммііддааззоо[[11,,22��сс]]ххііннааззоолліінн��66��іілл��ппррооппаа��
ннооввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((88)).. Суспендують
1,46 г (0,005 моль) 30 у 5 см3 абсолютного мета�
нолу й додають в один прийом розчин 0,32 г
(0,006 моль) метилату натрію в 0,5 см3 метано�
лу. Суспензія гомогенізується. До отриманого
розчину додають 15 см3 ефіру, осад, що випав,
відфільтровують, промивають на фільтрі ефі�
ром. Вихід 1,3 г (83 %). M.W. 313,29 C17H12N3NaO2.
44��[[22��((11НН��ббееннззііммііддааззоолл��22��іілл))ффееннііллккааррббаа��
ммооїїлл]]��ббууттаанноовваа ккииссллооттаа ((2299)).. Вихід 3,4 г (53 %).
M.W. 323,35. C18H17N3O3. Тпл 315�316 °С (із
розкл.). Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: м.
1,95�2,04 м.ч. (2Н), т. 2,35 м.ч. (2Н), т. 2,54 м.ч.
(2Н); ароматичні протони: м. 7,22�7,31 м.ч. (3Н);
м. 7,45�7,50 м.ч. (1Н); д. 7,58 м.ч. (1Н); д. 7,76
(1Н); д. 8,10 м.ч. (1Н); д. 8,69 м.ч. (1Н); протони,
що обмінюються: д.ш.с. 12,15 м.ч. (1Н); с. 13,01
м.ч. (1Н); ш.с. 13,15 м.ч. (1Н).
44��ББееннззііммііддааззоо[[11,,22��сс]]ххііннааззоолліінн��66��іілл��ббууттаанноо��
вваа ккииссллооттаа ((3311)).. Вихід 4,7 г (77 %). M.W. 305,34
C18H15N3O2. Тпл>315 °С (возг. із розкл.). Спектр
1H ЯМР: аліфатичні протони: м. 2,18�2,28 м.ч.
(2Н), т. 2,56 м.ч. (2Н), т. 3,52 м.ч. (2Н); ароматичні
протони: м. 7,48�7,53 м.ч. (1Н); м. 7,56�7,61 м.ч.
(1Н); м. 7,67�7,73 м.ч. (1Н); м. 7,80�7,92 м.ч. (2Н);
д. 7,95 м.ч. (1Н); д. 8,25 м.ч. (1Н); д. 8,54 м.ч. (1Н).
44��ББееннззііммііддааззоо[[11,,22��сс]]ххііннааззоолліінн��66��іілл��ббууттаанноо��
ввооїї ккииссллооттии ннааттрріієєвваа ссіілльь ((99)).. Вихід 1,1 г (83 %).
M.W. 328,33 C18H15N3NaO2. Тпл>350 °С (розкл.).
22��((22,,33��ДДііооккссоо��22,,33��ддииггііддррооііннддоолл��11��іілл))��ооццттоо��
ввооїї ккииссллооттии ммееттииллооввиийй еессттеерр ((3333)).. До розчи�
ну 10 г (0,068 моль) 32 у диметилформаміді до�
дають 13,8 г (0,1 моль) карбонату калію і 7,6 см3
(12,2 г, 0,08 моль) метилбромоацетату. Суміш
перемішують 8�10 год, охолоджують, осад
відфільтровують, промивають на фільтрі
ДМФА 3х15 см3. Фільтрат випаровують, сухий
залишок розчиняють водою (500 см3), екстра�
гують хлороформом 4х150 см3. Хлороформ су�
шать сульфатом натрію й випаровують. Сухий
залишок перекристалізовують із бензолу.
Вихід: 11,7 г (78 %). C11H9NO4; М.W. 219,20. Тпл
119�120 °C. Спектр 1H ЯМР: аліфатичні прото�
О.С. Карпенко та ін.
70 Ukrainica Bioorganica Acta 2 (2008)
ни: c. 3,755 м.ч. (3Н), c. 4,480 м.ч. (2Н); ароматич�
ні протони: д. 6,790 м.ч. (1Н); т. 7,130 м.ч. (1Н); м.
7,523�7,643 м.ч. (2Н).
ІІннддооллоо[[22,,33��bb]]��ххііннооккссаалліінн��66��іілл��ооццттооввооїї ккиисс��
ллооттии ммееттииллооввиийй еессттеерр ((3344)).. Суміш 24,5 г
(0,112 моль) 33 і 14,5 г (0,134 моль) о�фенілен�
діаміну розчиняють в оцтовій кислоті і кип’я�
тять при перемішуванні протягом 6 год. Ре�
акційну суміш охолоджують. Осад, що випав,
відфільтровують, промивають на фільтрі оц�
товою кислотою 3х15 см3, висушують і пере�
кристалізовують із діоксану. Вихід: 20 г (61 %).
C17H13N3О2; М.W. 291,31. Тпл 210�211 °C. Rf=0,85
(бензол : триетиламін : метанол, 10:1:1), Rf=0,62
(бензол : триетиламін : метанол, 20:2:1). Мас�
спектр, m/z (%): 291 (31), 232 (100), 129 (6), 102
(6). Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: c.
3,747 м.ч. (3Н), c. 5,222 м.ч. (2Н); ароматичні
протони: д. 7,332 м.ч. (1Н), т. 7,392 м.ч. (1Н); м.
7,595�7,788 м.ч. (3Н); д.д. 8,110 м.ч. (1Н); д.д.
8,340 м.ч. (1Н); д. 8,519 м.ч. (1Н).
ННааттррііюю ііннддооллоо[[22,,33��bb]]��ххііннооккссаалліінн��66��ккааррббоокк��
ссииллаатт ((1100)).. У розчин 5,1 г (0,0175 моль) 34 у
200 см3 метанолу додають розчин 0,876 г
(0,0219 моль) NaOH у 10 см3 води. Реакційну
суміш кип’ятять при перемішуванні протягом
2 год, потім охолоджують. Осад, що випав,
відфільтровують, промивають на фільтрі ме�
танолом 3х5 см3. Вихід: 5 г (95 %). C16H10N3NaО2;
M.W. 299,27. Тпл>250 °C.
ММееттииллооввиийй еессттеерр ((11��ффооррммііллннааффттаалліінн��22��
ооккссіі))��ооццттооввооїї ккииссллооттии ((3366)).. До конічної колби
об’ємом 300 см3 вносили 17,2 г (0,1 моль) 2�гід�
роксинафтальдегіду, 20,7 г (0,15 моль) карбо�
нату калію, 150 см3 ацетону, 14,2 см3 (23 г,
0,15 моль) метилбромоацетату і кип’ятили із
зворотним холодильником за ретельного пере�
мішування 5�8 год. Контролювали хід синтезу
методом ТШХ (елюент — суміш хлороформу з
ацетоном, 10:1), обробляючи хроматограму
розчином хлористого заліза. Реакційну суміш
охолоджували, відфільтрували, осад на філь�
трі промивали ацетоном. Фільтрат випарову�
вали досуха. Сухий залишок промивали гаря�
чою водою 4х50 см3. Після цього залишок кри�
сталізувався. Тверду речовину перекристалі�
зовували з метанолу і висушували. Вихід
72,5 %. C14H12O4. M.W. 244,25. Тпл 112,5�114,0 °C.
Спектр 1H ЯМР: аліфатичні протони: с. 3,804
м.ч. (6Н); с. 4,866 м.ч. (2Н); ароматичні протони:
д. 7,119 м.ч. (1Н), м. 7,456 м.ч. (1Н); м. 7,648 м.д.
(1Н); д. 7,773 м.ч. (1Н), д. 8,025 м.ч. (1Н), д. 9,281
м.ч. (1Н), с. 10,971 м.ч. (1Н).
ННааффттоо[[22,,11��bb]]ффуурраанн��22��ккааррббоонноовваа ккииссллооттаа
((3377)).. У конічній плоскодонній колбі розчиняли
12,2 г (0,05 моль) альдегіду 36 у 150 см3 теплого
(45 °C) метанолу. При перемішуванні повільно
додавали 57 см3 розчину метилату натрію в
метанолі (6 г натрію у 250 см3 метанолу) і ки�
п’ятили при перемішуванні 4 год (контроль за
ТШХ: елюент — суміш хлороформ : ацетон,
10:1). Після закінчення реакції синтез охоло�
джували, випаровували 200 см3 метанолу та
розбавляли п’ятикратним об’ємом 10%�го роз�
чину оцтової кислоти. Осад відфільтровували і
промивали водою. Вихід 76 %. C13H8O3. M.W. 212,21.
Тпл>335 °C. Спектр 1H ЯМР: м. 7,52�7,47 м.д.
(1H); м. 7,62�7,68 м.д. (1H); д. 7,83 м.д. (1H); д.
7,95 м.д. (1H); д. 8,06 м.д. (1H); с. 8,08 (1H); д. 8,39
м.д. (1H).
Надійшла в редакцію 28.07.2008 р.
Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук
71www.bioorganica.org.ua
Synthesis, antiviral and interferon inducing activities of the carboxy�derivatives
of the planar polycyclic compounds
A.S. Karpenko1, I.V. Dorovskykh1,2, M.O. Shibinskaya1, G.V. Maltsev1, H.A. Lyakhova1,
Ju.O. Gusyeva1, N.M. Zholobak3, N.Ya. Spivak3, S.A. Lyakhov1,2, S.A. Andronati1,2
1 О.V. Bogatsky Physico�Chemical Institute, NAS of Ukraine
86 Lustdorfska doroga, Odesa, 65080, Ukraine
2 I.I. Mechnikov Odesa National University
2 Dvoryanska Str., Odesa, 65026, Ukraine
3 Danylo Zabolotny Institute of Microbiology and Virology, NAS of Ukraine
152 Zabolotnogo Str., Kyiv, 03143, Ukraine
Summary. Amixine and Carboxymethylacridone (CMA) are representatives of the structurally broad class of the
planar polycyclic compounds, most of which are active antivirals and IFN�inductors. CMA stands out of this class due
1. Ершов Ф.И. Система интерферона в норме и па�
тологии. — М.: Медицина, 1996. — 240 с.
2. Bendtzen K., Hansen M.B., Diamant M. et al. Natu�
rally occuring autoantibodies to interleukin�1α, inter�
leukin�6, interleukin�10 and interferon�α // J. Interfe�
ron Res. — 1994. — Vol. 14. — P. 157�159.
3. Bottomley J.M., Toy J.L. Clinical side effects and
toxicities of interferon / In: Interferon 4. In vivo and
clinical studies. — ed. Friedman R.M. — Elsevier�
Amsterdam. — N.Y. — Oxford, 1984. — P. 125�138.
4. Співак М.Я, Карпов О,В., Жолобак Н.М., Лаза�
ренко Л.М., Тимошок Н.О., Зощенко В.М., Грабчен�
ко Н.І., Ганова Л.О., Михайленко О.М. Індуктори ін�
терферону — від теорії до практики // Мікробіол.
журнал. — 2003. — Т. 65, № 1�2. — С. 191�204.
5. Cпівак М.Я., Андронаті С.А., Ляхов С.А., Кар�
пов О.В., Жолобак Н.М., Литвинова Л.О., Шай Д.Р.
Індуктори інтерферону як противірусні агенти: нові
аспекти старої проблеми // Журнал органічної та
фармацевтичної хімії. — 2007. — Т. 5, № 1. — С. 4�20.
6. Chandra P., Zunino F., Gaur V.P., Zaccara A., Wol�
tersdorf M., Luoni G., Gotz A. Mode of tilorone hydro�
chloride interaction to DNA and polydeoxyribonu�
cleotides // FEBS Lett. — 1972. — Vol. 28, No. 1. — P. 5�9.
7. Sturm J., Schreiber L., Daune M. Binding of ligands
to a one�dimensional heterogeneous lattice. II. Interca�
lation of tilorone with DNA and polynucleotides //
Biopolymers. — 1981. — Vol. 20, No. 4. — P. 765�785.
8. Sturm J. Binding of ligands to a one�dimensional
heterogeneous lattice. III. Kinetic model and relaxation
study of the interaction of tilorone with DNA and
polynucleotides // Biopolymers. — 1982. — Vol. 21,
No. 6. — P. 1189�1206.
9. Gaur V., Chandra P. Subcellular distribution of 14C�
tilorone hydrochloride in tissues of mice and rats //
Naturwissenschaften. — 1973. — Vol. 60, No. 5. — P. 263.
10. Ляхов С.А., Литвинова Л.А. О взаимодействии
аминоалкоксифлуоренонов с нуклеиновыми кислота�
ми и олигонуклеотидами // Депонированная научная
работа. Физико�химический институт им. А.В. Богат�
ского АН УССР. — Одесса, 1989. — 13 с. — Рус. — Деп.
в ВИНИТИ № 6264�В89 // Анот. В РЖ Химия.
ВИНИТИ, 5Е200 Деп, 1990.
11. Gniazdowski M., Denny W.A., Nelson S.M., Czyz M.
Effects of anticancer drugs on transcription factor�DNA
interactions // Expert Opin. Ther. Targets. — 2005. —
Vol. 9, No. 3. — P. 471�489.
12. Piasecki E., Inglot A.D., Czyrski J.A. et al. Inter�
action of sodium salt of 9�oxo�10�acrideneacetic acid
(CMA) and its analogs with serum albumin. A model for
study on binding of the interferon inducer with receptor
// Arch. Immunol. Ther Exp. — 1985. — Vol. 33. —
P. 299�310.
13. Киселев О.И., Ткаченко Б.И., Ершов Ф.И. Ин�
дукция интерферонов: Новые подходы к созданию
функциональных индукторов / В кн.: Фундаменталь�
ные направления молекулярной медицины. — СПб.:
Росток, 2005. — 400 с.
14. Ершов Ф.И., Киселев О.И. Интерфероны и их
индукторы (от молекул до лекарств). — М.: ГЭОТАР�
Медиа, 2005. — С. 229�247.
15. Коваленко А.Л., Казаков В.И., Слита А.В., За�
рубаев В.В., Сухинин В.П. Внутриклеточная локали�
зация циклоферона, его связывание с ДНК и стимуля�
ция экспрессии цитокинов после введения циклофе�
рона // Цитология. — 2000. — Т. 42, № 7. — С. 659�664.
16. Dobrzynska D., Duczmal M., Julia Jezierska,
Jerzykiewicz L.B. Synthesis and structure of the mixed
ligand complex of copper(II), bis(9,10�dihydro�9�oxo�
10�acridineacetato)bis(imidazole)copper(II) tetrahydra�
te // Polyhedron. — Vol. 21, No. 23. — P. 2381�2385.
17. Hein D.W., Alheim R.J., Leavitt J.J. The use of po�
lyphosphoric asid in the synthesis of 2�aryl and 2�alkyl�
substituted benzimidazoles, benzoxazoles and benzothia�
zoles // J. Am. Chem. Soc. — 1957. — Vol. 79. — P. 427�429.
18. Препаративная органическая химия / Под ред.
Н.С. Вульфсона. — М: Госхимиздат, 1959. — 326 с.
19. Andrews E.R., Fleming R.W., Grisar J.M.,
Kihm J.C., Wenstrup D.L., Mayer G.D. Bis�basic�substi�
tuted polycyclic aromatic compounds. A new class of
antiviral agents. 2. Tilorone and related bis�basic ethers
of fluorenone, fluorenol, and fluorene // J. Med. Chem.
— 1974. — Vol. 17, No. 8. — P. 882�886.
20. Ляхов С.А., Ляхова Е.А., Карпенко А.С., Маль�
цев Г.В., Вельчева И.В., Литвинова Л.А., Лебедюк М.Н.,
Хорохорина Г.А., Федчук В.П. ДНК�связывающие
свойства несимметричных производных флуоренона
// Хим.�фарм. журн. — 2004. — Т. 38, № 3. — С. 13�15.
21. Карпенко О.С., Доровських І.В., Ляхов С.А., Ан�
дронаті С.А., Жолобак Н.М., Співак М.Я., Нехорош�
кова Ю.В., Шафран Л.М. Аміноалкілнафталіміди як
противірусні та інтерфероніндукуючі агенти. Синтез і
властивості // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. —
Т. 1, № 1. — С. 42�48.
О.С. Карпенко та ін.
72 Ukrainica Bioorganica Acta 2 (2008)
to the presence of negative charge in the physiological conditions contrary to the positively charged other inducers,
what, possibly, caused a speculation about uniqueness of this drug. We have synthesized and tested as antiviral and
interferon inductors sodium salts of some planar polycyclic acids, notably: (1,3�dioxobenzo[de]isoquinolin�2�yl)�(3),
benzoimidazo[1,2c]quinazolin�6�yl�(8), indoloqui�noxalin�6�yl�(10), (7�ethoxy�9�oxofluoren�2�yloxy)�(12), (7�carbo�
xymethoxy�9�oxofluoren�2�yloxy)�(13) acetic acids, 3�(1,3�dioxobenzo[de]isoquinolin�2�yl)�(4) 3�benzoimidazo[1,2c]�
quinazolin�6�yl�(9) propionic acid, 4�(1,3�dioxobenzo[de]isoquinolin�2�yl)�butyric acid (5), 6�(1,3�dioxobenzo[de]iso�
quinolin�2�yl)�hexanoic acid (6), 3�(1,3�dioxobenzo[de]isoquinolin�2�yl)�benzoic acid (7), naphthofuran carboxylic acid
(11). Cytotoxicity, IFN�inducing and antiviral properties were tested in the cell�culture assays. All tested compounds
demonstrate low cytotoxicity ranking in the order: 3(>36)<CMA(34).7(>30.5)<5(16.4).6(15)<4(3.1)<12(>2.6)<11(2.4)
<8(>1.5)<9(>1.4)=13(>1.4)<10(>1.3). All synthesized compounds with the exception of 3 demonstrate significant inter�
feron induction in the micromolar concentration range, ranking in the order (IFN titer/concentration, µM):
12(1:32/0.9)>CMA(1:32/1.2)>8(1:32/2.3)=9(1:32/2.3)>10(1:28/1)>6(1:24/0.9)>7(1:16/0.9)>4(1:12/0.5)>5(1:10/1)
>13(1:8/0.5)>>11(1:8/25.6). So, CMA isn’t the only one, but one from the set of planar anionic interferon inductors.
Keywords: synthesis, antiviral drugs, anionic interferon inducers, cytotoxicity.
Перелік літератури
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7344 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1814-9758 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:32:31Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карпенко, О.С. Доровських, І.В. Шибінська, М.О. Мальцев, Г.В. Ляхова, О.А. Гусєва, Ю.О. Жолобак, Н.М. Співак, М.Я. Ляхов, С.А. Андронаті, С.А. 2010-03-29T11:06:08Z 2010-03-29T11:06:08Z 2008 Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук / О.С. Карпенко, І.В. Доровських, М.О. Шибінська, Г.В. Мальцев, О.А. Ляхова, Ю.О. Гусєва, Н.М. Жолобак, М.Я. Співак, С.А. Ляхов, С.А. Андронаті // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 2. — С. 65-72. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1814-9758 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7344 Зазначено, що серед низькомолекулярних індукторів інтерферону (IIФН) лише карбоксиметилакридон (КМА) є молекулою, яка негативно заряджена за фізіологічних умов. Інші планарні поліциклічні IIФН є носіями позитивного заряду, що стало підгрунтям для спекуляцій відносно унікальності цього індуктора. Синтезовано низку планарних три- та тетрациклічних сполук, які містять карбоксильну групу; показано, що всі вони є IIФН і противірусними агентами. Таким чином, КМА - не є унікальним, а лише одним із багатьох планарних поліциклічних IIФН із негативним зарядом за фізіологічних умов. Amixine and Carboxymethylacridone (CMA) are representatives of the structurally broad class of the planar polycyclic compounds, most of which are active antivirals and IFN-inductors. CMA stands out of this class due to the presence of negative charge in the physiological conditions contrary to the positively charged other inducers, what, possibly, caused a speculation about uniqueness of this drug. We have synthesized and tested as antiviral and interferon inductors sodium salts of some planar polycyclic acids. CMA isn’t the only one, but one from the set of planar anionic interferon inductors. uk Інститут молекулярної біології і генетики НАН України Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук Synthesis, antiviral and interferon inducing activities of the carboxy-derivatives of the planar polycyclic compounds Article published earlier |
| spellingShingle | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук Карпенко, О.С. Доровських, І.В. Шибінська, М.О. Мальцев, Г.В. Ляхова, О.А. Гусєва, Ю.О. Жолобак, Н.М. Співак, М.Я. Ляхов, С.А. Андронаті, С.А. |
| title | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| title_alt | Synthesis, antiviral and interferon inducing activities of the carboxy-derivatives of the planar polycyclic compounds |
| title_full | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| title_fullStr | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| title_full_unstemmed | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| title_short | Синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| title_sort | синтез, противірусна й інтерфероніндукуюча активність карбоксипохідних планарних поліциклічних сполук |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7344 |
| work_keys_str_mv | AT karpenkoos sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT dorovsʹkihív sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT šibínsʹkamo sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT malʹcevgv sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT lâhovaoa sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT gusêvaûo sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT žolobaknm sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT spívakmâ sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT lâhovsa sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT andronatísa sintezprotivírusnaiínterferoníndukuûčaaktivnístʹkarboksipohídnihplanarnihpolíciklíčnihspoluk AT karpenkoos synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT dorovsʹkihív synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT šibínsʹkamo synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT malʹcevgv synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT lâhovaoa synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT gusêvaûo synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT žolobaknm synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT spívakmâ synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT lâhovsa synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds AT andronatísa synthesisantiviralandinterferoninducingactivitiesofthecarboxyderivativesoftheplanarpolycycliccompounds |