Нобелівська премія – 2014
За традицією 10 грудня у Стокгольмі відбулася офіційна церемонія вручення Нобелівських премій за 2014 рік. Про цьогорічних лауреатів найвідомішої і найпрестижнішої міжнародної відзнаки та про їх відкриття і здобутки йдеться у цій статті....
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73442 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Нобелівська премія – 2014 // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 97-102. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860132639555452928 |
|---|---|
| citation_txt | Нобелівська премія – 2014 // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 97-102. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | За традицією 10 грудня у Стокгольмі відбулася офіційна церемонія вручення Нобелівських премій за 2014 рік. Про цьогорічних лауреатів найвідомішої і найпрестижнішої міжнародної відзнаки та про їх відкриття і здобутки йдеться у цій статті.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:45:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 97
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ — 2014
Премія в галузі фізіології і медицини
Лауреатами Нобелівської премії з фізіології і медицини ста-
ли нейрофізіолог з подвійним громадянством США і Великої
Британії Джон О’Кіф (John М. O’Keefe, 1939 р. нар.) з Універ-
ситетського коледжу Лондона і подружжя норвезьких фізіоло-
гів Мей-Брітт Мозер (May-Britt Moser, 1963 р. нар.) і Едвард
Мозер (Edvard І. Moser, 1962 р. нар.), які нині є директорами-
засновниками Інституту системної нейронауки Кавлі та цен-
тру нейронних обчислень при Норвезькому університеті при-
родничих і технічних наук (Тронхейм), «за дослідження нейро-
фізіологічних механізмів орієнтації в просторі».
У прес-релізі Нобелівського комітету зазначено, що відкрит-
тя системи позиціонування організму тварин у просторі дозво-
ляє піднятися на новий рівень розуміння того, як різні спеціа-
лізовані клітини головного мозку вміють працювати разом, за-
безпечуючи вищу пізнавальну діяльність. А це відкриває шля-
хи до вивчення таких когнітивних функцій головного мозку, як
пам’ять, мислення і планування. «Звідки ми знаємо, де ми зна-
ходимося? Як ми можемо знайти шлях з одного місця в інше?
І як ми можемо зберігати цю інформацію так, щоб наступного
разу можна було одразу пройти тим самим шляхом? Ці проце-
си — своєрідна «внутрішня GPS» у мозку, яка дає можливість
орієнтуватися в просторі», — наголошено на сайті Комітету.
Свою першу роботу на цю тему Джон О’Кіф опублікував ще
в 1971 р. Він помітив, що певні клітини гіпокампа (гіпокамп —
частина лімбічної системи мозку, яка бере участь у формуванні
емоцій, у механізмах переходу короткочасної пам’яті в довго-
тривалу, впливає на процеси сну тощо) завжди активувалися,
коли піддослідний щур знаходився в центрі клітки, тоді як інші
НОВИНИ НОВИНИ
НАУКИНАУКИ
За традицією 10 грудня у Стокгольмі відбулася офіційна церемонія вру-
чення Нобелівських премій за 2014 рік. Про цьогорічних лауреатів найвідо-
мішої і найпрестижнішої міжнародної відзнаки та про їх відкриття і здо-
бутки йдеться у цій статті.
98 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
НОВИНИ НАУКИ
нейрони активувалися, коли тварина перебу-
вала в інших місцях.
Він припустив, що це і є система навігації
організму, і зробив висновок, що гіпокамп ге-
нерує своєрідну внутрішню карту, активізу-
ючи роботу клітин місця (place cells), що дає
змогу тварині орієнтуватися в просторі. В екс-
перименті O’Кіф зміг визначити за активністю
окремих клітин мозку точне місцезнаходжен-
ня щура.
Три десятиліття потому, в 2005 р., норвезькі
учені, подружжя Мей-Брітт і Едвард Мозери
знайшли ще один ключовий компонент сис-
теми позиціонування мозку. Вони виявили
інший тип нервових клітин в енторинальній
ділянці кори головного мозку, так звані grid-
клітини, які генерують систему координат і
дозволяють здійснювати точне позиціонуван-
ня. Їх подальші дослідження показали, що клі-
тини місця і grid-клітини разом утворюють на-
вігаційну систему, яка дає можливість тварині
визначати своє положення і переміщуватися у
певному просторі.
Сучасні методи візуалізації процесів, що
відбуваються в мозку, та обстеження пацієн-
тів, які зазнали нейрохірургічного втручання,
дозволили нейробіологам стверджувати, що
клітини місця та грід-нейрони є і в людини.
У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на ранній
стадії часто спостерігають ураження гіпокампа
та енторинальної кори. Такі хворі втрачають
орієнтацію, не можуть впізнати місця, де бува-
ли, не знають, куди йти. Вивчення системи по-
зиціонування в головному мозку може сприя-
ти розумінню механізмів втрати просторової
пам’яті, властивої цьому захворюванню.
Премія в галузі фізики
Премію з фізики цього року було присудже-
но двом японським ученим з Нагойского уні-
верситету — Ісаму Акасакі (Isamu Akasaki,
1929 р. нар.) і Хіросі Амано (Hiroshi Amano,
1960 р. нар.), а також громадянину США япон-
ського походження професору Каліфорній-
ського університету в Санта-Барбарі Сюдзі
Накамурі (Shuji Nakamura, 1954 р. нар.).
«Цього року нобелівських лауреатів нагоро-
джено за те, що вони винайшли нове енерго-
ефективне і екологічно чисте джерело світла —
синій світлодіод (LED). У дусі Альфреда Нобе-
ля премією відзначаються винаходи, що мають
найбільшу користь для людства. За допомогою
синіх світлодіодів біле світло тепер можна
створювати по-новому. З появою світлодіод-
них ламп ми маємо надійнішу та ефективнішу
альтернативу старим джерелам світла», — за-
значено у прес-релізі Нобелівського комітету.
Джон О’Кіф
(John М. O’Keefe)
Мей-Брітт Мозер
(May-Britt Moser)
Едвард Мозер
(Edvard І. Moser)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 99
НОВИНИ НАУКИ
Світлодіоди — це напівпровідникові при-
лади, в яких оптичне випромінювання ство-
рюється пропусканням електричного струму
в одному напрямку. На початку 1960-х років
на основі фосфориду і арсеніду галію було
розроблено перші промислові зразки черво-
них, а згодом і зелених світлодіодів, але для
вироблення білого світла потрібні були ще й
сині світлодіоди. Однак отримати дешевий і
яскравий синій світлодіод не вдавалося впро-
довж тривалого часу. У 1971 р. Жак Панков
із IBM запропонував технологію виготовлен-
ня синього світлодіода на основі кристала
нітриду галію на сапфіровій підкладці, проте
цей метод виявився надто дорогим для про-
мислового використання. Майже через 20
років, у середині 1980-х років, японські вчені
Ісаму Акасака і Хіросі Амано запропонували
застосовувати той самий нітрид галію, але з
домішкою магнію. У 1989 р. їхнє відкриття
привернуло увагу Сюдзі Накамури, співро-
бітника невеликої японської компанії Nichia
Chemicals. Він значно вдосконалив техноло-
гію, і у 1993 р. його компанія першою в світі
налагодила промисловий випуск синіх світ-
лодіодів. Однак винахіднику корпорація за-
платила менш як 200 доларів, і Накамура по-
дав на неї до суду. Тяжба з Nichia Chemicals
спонукала вченого звільнитися і переїхати до
США, а через 5 років він відсудив у компанії
20 млрд єн (близько 200 млн дол.).
Сині світлодіодні лампи постійно вдоскона-
люються, стають дедалі ефективнішими, тобто
збільшується їх світловий потік на одиницю
спожитої при цьому електрики. Останній ре-
корд світлодіода — 300 лм/Вт, що в 4,5 раза
більше, ніж у люмінесцентних ламп, і майже в
20 разів більше за лампи розжарювання. При-
близно чверть світової електроенергії витрача-
ється на освітлення, тому світлодіодні лампи
сприяють збереженню ресурсів планети. Крім
того, світлодіоди розраховані на 100 тис. годин
експлуатації, тоді як лампи розжарювання на
1 тис., а люмінесцентні — на 10 тис. годин. Як
зазначає Нобелівський комітет, світлодіоди
мають великі перспективи для поліпшення
якості життя понад 1,5 млрд людей у всьому
світі. Завдяки низькому енергоспоживанню
ці лампи можуть живитися навіть від дешевої
сонячної енергії. Звичайні лампи освітлювали
все ХХ ст., а XXI вік освітлюватимуть світло-
діодні лампи.
Премія в галузі хімії
За розроблення флуоресцентної мікроскопії
високої роздільної здатності Нобелівської пре-
мії з хімії було удостоєно американця Еріка
Ісаму Акасакі
(Isamu Akasaki)
Хіросі Амано
(Hiroshi Amano)
Сюдзі Накамура
(Shuji Nakamura)
100 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
НОВИНИ НАУКИ
Бетцига (Eric Betzig, 1960 р. нар.) з Медичного
інституту Говарда Х’юза (штат Меріленд), гро-
мадянина Німеччини румунського походжен-
ня, директора Інституту Макса Планка з біо-
фізичної хімії Штефана Хелля (Stefan W. Hell,
1962 р. нар.) і американця Вільяма Мернера
(William E. Moerner, 1953 р. нар.) зі Стенфорд-
ського університету.
Цьогорічні нобелівські лауреати зробили
прорив у технології мікроскопічних дослі-
джень, подолавши обмеження традиційної
оптичної мікроскопії. Ще в ХІХ ст. німецький
фізик Ернст Аббе обґрунтував природну межу
роздільної здатності мікроскопа, яка дорівнює
приблизно половині довжини світлової хвилі
(∼200 нм). Тривалий час усі були впевнені, що
неможливо спостерігати в оптичний мікроскоп
нанорозмірні об’єкти, наприклад окремі моле-
кули в клітині. Щоправда, в 1930-х роках
з’явилися електронні мікроскопи з роздільною
здатністю в тисячі разів більшою, ніж у тради-
ційних світлових мікроскопів, але для мікро-
біологів вони були непридатні, оскільки висо-
коенергетичний електронний пучок убиває все
живе. Бетциг, Хелль і Мернер не зруйнували
дифракційну межу, однак знайшли спосіб, як за
допомогою флуоресцентних молекул обійти її.
У 1994 р. Штефан Хелль опублікував стат-
тю, в якій виклав розроблені ним нові прин-
ципи оптичної мікроскопії — метод пригні-
чення спонтанного випромінювання (STED-
мікроскопія). Однак практично реалізувати
свої ідеї йому вдалося лише через кілька років.
У 2000 р. Хелль отримав зображення бактерії
E. coli з недосяжною до того роздільною здат-
ністю.
Ерік Бетциг і Вільям Мернер незалежно
один від одного працювали над розробленням
іншого методу — мікроскопії одиничних моле-
кул. У 1989 р. Мернеру вперше у світі вдалося
зафіксувати одиничну флуоресцентну моле-
кулу. Через 8 років він, працюючи із зеленим
флуоресцентним протеїном (GFP), виявив, що
у одного з варіантів GFP світіння можна «вми-
кати» і «вимикати» з волі дослідника, діючи
на протеїн електромагнітними хвилями певної
довжини.
У 1995 р. Бетциг запропонував ідею, як мож-
на обійти дифракційний бар’єр, маніпулюючи
під мікроскопом з молекулами різного кольо-
ру і накладаючи відповідні зображення одне на
одне. Однак у наступні десять років він відій-
шов від науки і повернувся до активних дослі-
джень лише в 2000-х роках, коли ознайомився
з роботами з флуоресцентних протеїнів, сві-
тінням яких можна керувати. У 2006 р. Бетциг
разом із колегами використав розсіяні групи
окремих молекул, відстань між якими пере-
Ерік Бетциг
(Eric Betzig)
Штефан Хелль
(Stefan W. Hell)
Вільям Мернер
(William E. Moerner)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 101
НОВИНИ НАУКИ
вищувала межу Аббе, що дозволяло точно їх
локалізувати. Суміщенням великої кількості
знімків він отримав зображення мембрани лі-
зосоми надвисокої роздільної здатності.
Премія в галузі літератури
Нобелівську премію з літератури цього року
присуджено французькому письменнику і сце-
наристу Патрику Модіано (Patrick Modiano,
1945 р. нар.) «за мистецтво пам’яті, з яким він
розкриває найнезбагненніші людські долі й
показує життя в окупації».
Більшість творів Модіано пов’язані з те-
мою окупації Франції під час Другої світової
війни. Якось в інтерв’ю він визнав, що «одер-
жимий передісторією, минулим», а «минуле —
це смутна і ганебна епоха окупації». Однак
при цьому письменник заявляє: «Окупація в
моїх романах має мало спільного з реальними
40-ми роками. Я створюю атмосферу, яка на-
гадує окупацію, але, врешті-решт, не так уже на
неї і схожа». В романах Модіано панує відчуття
ірреальності, швидкоплинності, двозначності
й таємничості подій. Він любить створювати
героїв, які вивчають і розслідують своє мину-
ле. Письменник не надто переймається прав-
доподібністю і мотивуванням дій своїх персо-
нажів, проте зізнається в любові до Парижа і
дисциплінуючої сили класичної мови. У своїй
творчості він запозичує і пародіює стиль та
прийоми багатьох французьких письменників,
насамперед Марселя Пруста і Луї-Фердинанда
Селіна.
Бібліографія Модіано становить понад 35
творів. Його останній роман «Щоб ти не загу-
бився у кварталі» вийшов друком у 2014 р.
Премія миру
Лауреатом Нобелівської премії миру цього ро-
ку стали індійський активіст, борець за права
дітей Кайлаш Сатьярті (Kailash Satyarthi,
1953 р. нар.) і пакистанська правозахисниця
Малала Юсафзай (Malala Yousafzai, 1997 р. нар.)
«за боротьбу проти пригнічення дітей та моло-
ді і за право всіх дітей на освіту».
У 1983 р. Сатьярті заснував в Індії громад-
ський рух Bachpan Bachao Andolan («Збереже-
мо дитинство»). За більш як 30 років діяльнос-
ті руху було врятовано від рабства 80 тис. ді-
тей. Некомерційна організація Rugmark, ство-
рена Сатьярті, виступає проти експлуатації
дитячої праці. Rugmark започаткувала серти-
фікаційний знак для килимових виробів, який
гарантує покупцю, що цей товар зроблено без
застосування дитячої праці. Така інновацій-
на стратегія соціального маркування знизила
Патрік Модіано
(Patrick Modiano)
Кайлаш Сатьярті
(Kailash Satyarthi)
Малала Юсафзай
(Malala Yousafzai)
102 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
НОВИНИ НАУКИ
рівень дитячої праці в Південній Азії на 70 %.
Крім того, Сатьярті успішно очолює рух за
право дітей на безоплатну і обов’язкову освіту
в Індії. Він є також засновником і керівником
Глобального руху проти використання дитячої
праці, який об’єднує 2 тис. соціальних органі-
зацій і профспілок у 140 країнах, і Всесвітньої
кампанії за освіту, членами якої є близько 100
країн світу.
На початку 2009 р. сім’я Малали Юсафзай,
якій на той час було 11 років, жила на пів-
ночі Пакистану, в районі, який перебував під
владою талібів. Серед численних жорстоких
утисків, які чинили ісламісти, була й заборо-
на на навчання для дівчаток. Школу Малали
закрили, але вона вирішила боротися за пра-
во на освіту. Один журналіст запропонував їй
вести блог для «Бі-бі-сі». У своєму інтернет-
щоденнику дівчинка розповідала про життя
рідного міста під контролем талібів. Блог на-
був популярності, і за його матеріалами зняли
документальний фільм. Те, що автором блогу
була Малала, стало відомо в 2011 р., а 9 жов-
тня 2012 р. на дівчинку було скоєно замах. Бо-
йовик з руху «Талібан» вистрілив їй у голову,
коли вона разом з подругами поверталася до-
дому. Британським лікарям вдалося врятува-
ти життя дівчинки. Її було удостоєно багатьох
правозахисних премій, а 12 липня 2013 р., у
день свого 16-річчя, Малала виступила з про-
мовою в ООН. Тепер вона з родиною живе у
Великій Британії, але мріє повернутися до
Пакистану і відкрити там центр з реабілітації
дівчаток з маргінальних сімей.
Премія в галузі економіки
Нобелівську премію з економіки отримав
впливовий французький економіст Жан Ті-
роль (Jean Marcel Tirole, 1953 р. нар.) з Інсти-
туту економіки промисловості Університету
соціальних наук Тулузи «за аналіз ринкової
влади та регулювання».
У прес-релізі Нобелівського комітету наго-
лошено, що роботи Тіроля показали, як пра-
вильно регулювати галузі, в яких домінують
кілька великих компаній. Відсутність регу-
лювання на таких ринках часто призводить
до соціально небажаних результатів — невмо-
тивованого зростання цін або збереження на
ринку компаній, які виживають, блокуючи
вихід більш ефективних конкурентів. Захо-
ди з регулювання або конкурентної політики
мають бути ретельно адаптовані до умов кож-
ної конкретної галузі. Жан Тіроль створив за-
гальну основу для розроблення таких заходів
і конкретизував способи їх реалізації в різних
галузях економіки. Спираючись на його робо-
ти, уряди можуть заохочувати великі компанії,
допомагаючи їм стати ефективнішими і водно-
час запобігаючи шкоді, яку ті могли б заподі-
яти конкурентам або споживачам.
Тіроль зробив великий внесок у різні сфери
мікроекономічного аналізу. Одна з найвідомі-
ших його робіт — теорія колективних репута-
цій — є розвитком концепції моделі Акерлофа
про ринки з асиметричною інформацією. Ця
теорія формалізує і описує у вигляді мате-
матичної моделі такі поняття, як репутація,
якість, чесна поведінка. На концепції Тіроля
ґрунтуються численні моделі інших авторів з
різної тематики, зокрема щодо корупції в сус-
пільстві.
Заступник головного редактора
журналу О.О. МЕЛЕЖИК
Жан Тіроль
(Jean Marcel Tirole)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73442 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:45:48Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2015-01-09T20:35:29Z 2015-01-09T20:35:29Z 2014 Нобелівська премія – 2014 // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 97-102. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73442 За традицією 10 грудня у Стокгольмі відбулася офіційна церемонія вручення Нобелівських премій за 2014 рік. Про цьогорічних лауреатів найвідомішої і найпрестижнішої міжнародної відзнаки та про їх відкриття і здобутки йдеться у цій статті. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Новини науки Нобелівська премія – 2014 Nobel Prize 2014 Article published earlier |
| spellingShingle | Нобелівська премія – 2014 Новини науки |
| title | Нобелівська премія – 2014 |
| title_alt | Nobel Prize 2014 |
| title_full | Нобелівська премія – 2014 |
| title_fullStr | Нобелівська премія – 2014 |
| title_full_unstemmed | Нобелівська премія – 2014 |
| title_short | Нобелівська премія – 2014 |
| title_sort | нобелівська премія – 2014 |
| topic | Новини науки |
| topic_facet | Новини науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73442 |