Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції
Генофонд популяції людини зазнавав не лише впливів суто біотичних та абіотичних факторів, економічного та соціального довкілля, а й політичних чинників, які зумовлюють демографічні коливання. Війни, колективізація, голодомори, масові депортації, що були в минулому України, призвели до зміни генофонд...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Дата: | 2001 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73451 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції / З. Служинська, П. Калинюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 103-116. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859637366846652416 |
|---|---|
| author | Служинська, З. Калинюк, П. |
| author_facet | Служинська, З. Калинюк, П. |
| citation_txt | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції / З. Служинська, П. Калинюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 103-116. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | Генофонд популяції людини зазнавав не лише впливів суто біотичних та абіотичних факторів, економічного та соціального довкілля, а й політичних чинників, які зумовлюють демографічні коливання. Війни, колективізація, голодомори, масові депортації, що були в минулому України, призвели до зміни генофонду популяції людей. До того треба додати воєнні втрати і масові вбивства більшовицькими і фашистськими окупантами мирного населенням. Усе це створює довкілля, яке
пролонговано змінює духовні та моральні властивості людей.
Genetic population possesses certain gene pool and exists in time and space. Continuity in time is ensured by reproductive links between generations. Continuity in space, i.e. single territory, is ensured by panmixia inside population. Self-reproduction of population gene pool in the next generation is possible only provided that all the members of population take part in reproduction process. Populations are created under certain historical, cultural, economic and property conditions. Social factors form ethnical groups, which contribute to the economy of society. Destruction of population is highly undesirable phenomenon. It leads to disharmony both inside ethnic groups and state economic structure. Population exists within certain limits of historical time and geographical space.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:17:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 577.7.4:612.014.4
Зиновія СЛУЖИНСЬКА, Петро КАЛИНЮК
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ
ФАКТОРІВ НА ГЕНОФОНД ПОПУЛЯЦІЇ
„Зняти голову поневоленому народові
— цього прагне кожний завойовник. ”
Михайло Добрянський.
Генофонд популяції людини зазнавав не лише впливів суто біотичних та
абіотичних факторів, економічного та соціального довкілля, а й полі-
тичних чинників, які зумовлюють демографічні коливання. Війни, колек-
тивізація, голодомори, масові депортації, що були в минулому України,
призвели до зміни генофонду популяції людей. До того треба додати
воєнні втрати і масові вбивства більшовицькими і фашистськими
окупантами мирного населенням. Усе це створює довкілля, яке
пролонговано змінює духовні та моральні властивості людей.
Десятиліттями тривають дискусії щодо генетичної природи типу по-
ведінки і розумових здібностей людини. Навіть відомі генетики заперечу-
вали залежність розумових здібностей від генів, вказуючи на вирішаль-
ний вплив довкілля. До сьогодні дискусія не закрита, бо не виявлені
„гени розуму” чи гени „альтруїзму”, проте незаперечною істиною є наро-
дження дітей схильних до математичних наук або до вивчення іноземних
мов. Нагромаджений великий банк даних про основні прояви таланту в
окремих родах чи родинах.
Хрестоматійною істиною є те, що наявність деяких змін у генетичному ма-
теріалі обумовлює особливий тип поведінки або високий інтелект. Наприклад,
один домінантний аутосомний ген, що викликає синдром Марфана, одночасно
настільки змінює гормональний статус, що при фізично слабій конституційній
будові спостерігаються велика енерґія, активність, працездатність і високий
інтелект (прикладом може бути діяльність Авраама Лінкольна, невтомна пра-
ця Христиана Андерсена — обидва потерпали на синдромом Марфана). Не-
відповідність хромосомної і конституційної статі створює жіночий фенотип —
синдром Моріса — з високим інтелектом, діяльний, енерґійний (приклад —
Жанна д’Арк). І в цьому випадку гени впливають на обмін речовин і опо-
середковано на тип поведінки та на розумові здібності людини [1]. І вже до-
стовірно доведено, що низка мутацій викликає моногенні ензимопатії, що
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 104
зумовлюють повну відсутність розумового розвитку або знижений інтелект
(синдром Тей-Сакса, фенілкетонурія).
Дослідами Д. К. Беляєва і Л. Н. Трута [3, 18] доведений вплив довкілля на
генофонд і поведінку лисів (Vulpes fulvus Desm). Ці досліди настільки цікаві і
важливі, що доцільно детально зупинитися на їх методиці. Треба зазначити,
що йдеться про успадкування типу поведінки, а не якісних ознак (очевидно,
змінюється кількісний показник гормонів, зокрема андреналіну). Дослід мав на
меті вивести приручених лисів. Лисам притаманний тип поведінки з
вираженими елементами аґресії, злоби чи боязливости. Всі дії дикого типу
поведінки характеризують систему захисних реакцій. Приблизно 48 % самиць
проявляли активно захисну реакцію у ставленні до експериментаторів, 25 %
— злобну, 9 % — боязку і 1 % не виявляли захисних реакцій.
Для схрещування залишили три самички й одного самця, що мали
спокійний тип поведінки: брали їжу з рук, дозволяли себе погладити. Для
метои кращого виявлення типу захисної поведінки лисенят активно
освоювали: годували з рук, гладили, протягом години щодругий день
вигулювали в спеціальному вольєрному майданчику. З тваринами поводилися
винятково лагідно. З перших днів життя, незважаючи на однакові умови
довкілля, проявлялася різниця у здатності до освоєння. Частина лисенят була
аґресивна, інші спокійно дозволяли дотикатися до себе, пестити. Після
першого місяця життя проходив відбір тільки лагідних тварин, в яких не було
аґресивно-захисних реакцій. Приблизно 50—60 % аґресивних тварин
вибраковувалися. На шостому місяці життя проходив другий відбір, знову
виключали з досліду аґресивних тварин, їх ще було 30—40 %. Отже, 2/3
аґресивних лисенят у дослід не включали, 1/3 залишено для розмноження. За
ступенем приручення їх кваліфікували на три класи. Разом обстежено 1500
лисенят, з них для селекції відібрано лиш 15—20 %.
Результати схрещувань засвідчили, що найвищий відсоток освоєних
лисенят (70 %) дають батьківські пари, які приручені.
Освоєння диких тварин — це зміна типу їх поведінки. Оборонні, аґре-
сивні, злобні реакції зникають не протягом онтогенезу, а в наступних по-
коліннях після схрещування лагідних, довірливих, неаґресивних пар,
тобто при зміні генотипу. Отже, поведінка лисів формується на базі пев-
ного генотипу, а доместикація зростає з кожним наступним поколінням.
Виявляється адитивний ефект, зумовлений „додаванням генів”, унаслідок
чого втрачаються аґресивно захисні реакції. Умови виховання лисенят
однакові, але аґресивність чи лагідність залежать від сукупности генів.
Серія дослідів H. D. King та C. P. Richter [1, 2] з прирученням щурів
також вказує на переважання спадкового фактора поведінки. Приручити
вдалося тільки третє покоління диких щурів і то лише від відібраних
пар, що більш-менш піддавалися доместикації.
Надзвичайно демонстративний дослід з вилученням впливу матері. Лисе-
нят дикої лисиці пересаджували прирученій самиці, а лисенят прирученої —
дикій. Доки лисенята були з доместикованою лисицею, доти наслідували її
тип поведінки (підходили до людини, брали їжу з рук), але зразу після
відокремлення лисенят від самички їх поведінка різко змінювалась, і вони
ставали дикими, як їхня генетична мати. Лисенята, відокремлені від дикої
самички, добре піддавалися доместикації, хоч ступень їх приручення був
нижчий, ніж у їхньої генетичної мами. Експеримент підтверджує, що
поведінка залежить від виховання, але генетичний фактор переважає.
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 105
Висновки про поведінку людини не можна будувати на результатах
експериментів на тваринах, вони мусять будуватись на пізнанні поведін-
ки людини. Ще не доведено, що аґресивність у людини вроджена і детер-
мінується генами. Не мають загального визнання роботи голландського
генетика Гема Брунера, який пояснює механізм людської поведінки му-
тацією гена, що детермінує синтез ферменту амінооксидази, унаслідок
чого в мозку людини нагромаджується надмір серотоніну і допаміну. Це
зумовлює неврівноважену поведінку, проявом якої є безпричинна лють,
вороже ставлення до оточення, невиправдана аґресія.
Сукупність духовних якостей, що відіграють важливу роль у трудовій та
громадській діяльностях людини, впливають на сфери суспільного і родинного
життя, прийнято називати людським фактором. Ґеоргій Любинець, який
працює над методами вивчення людського фактора, вважає, „що сукупність
статистичних показників по множині якостей, властивих людині, являє собою
масив характерних для індивіда даних, своєрідною мозаїкою з внутрішньою
залежністю між окремими елементами, що зумовлюють унікальність та
неповторність людини… Людський фактор можна визначити як складну
внутрішню програму людини, представлену консервативною базисною і
динамічною надбудовою, частками, котрі є мірилом оцінки людиною усіх
явищ навколишнього світу і відповідного реагування на них. Це своєрідний
внутрішній фільтр, пройшовши крізь який кожна людина по різному
оцінюватиме одне і те ж явище”. Обстеження американського психолога С.
Мілґрема дають можливість зробити певний висновок відносно людського
фактора, який, на жаль, тяжко піддається кількісному аналізу. Дослідженням
людського фактора займаються соціологи, психологи, генетики. Вивчення його
в індивідуума з самого дитинства дає можливість скоригувати помилку
базису (генетичних задатків) відповідним вихованням.
Загальновідомі досліди С. Мілґрема продемонстрували, що дві третини
піддослідних студентів, згідно з інструкцією, продовжували посилювати по-
дразнення електричним струмом партнера (також піддослідного студента),
незважаючи на імітацію ним криків болю. Усі піддослідні були в однакових
умовах, але тільки 1/3 студентів відмовилася від продовження больових
подразнень. Дослід повторили в Нью-Хевені, Бристоні, Мюнхені, Римі,
Австралії. Результати були аналогічні: 2/3 студентів могли причиняти біль,
вони за якостями людського фактора були інші, ніж 1/3 студентів, що
припиняла больове подразнення, бо не могла дивитися на страждання. З того
виходить висновок, що тип поведінки людини залежить не від виховання, а
має генетичну основу [15].
Порівняння однояйцевих близнят, які виховувалися окремо, підтвердили
роль генетичних факторів у виникненні типу поведінки, обдарованости,
уподобань, розумових здібностей. Тестування 35 однояйцевих пар, проведені
Т. Бучаром, продемонстрували, що навіть у стресових ситуаціях поведінка
близнят однакова. Сестри (Барбара і Дафна з Англії — від народження
виховувались у різних сім’ях) однаково уникали конфліктів і протиріч з
довколишніми людьми — удавали, що не зауважують причинених їм
прикростей. Конкордатність за цією ознакою свідчить про спадковий характер
реакції, хоч психологи вважали, що така поведінка є результатом надбаного
досвіду. Інша пара (Спритер і Льюіс зустрілись в тридцятидев’ятирічному
віці) — у школі любила математику (одиного з них виховували в Німеччині,
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 106
другого — в Ізраїлі), терпіти не могла граматики. Обидва вибрали юридичну
освіту й обидва любили майструвати з деревом [15].
І метод близнюків, і генеалогічний метод дослідження генетики людини
підтверджують спадковий характер обдарувань або напрямів діяльности.
Якщо вибір професії лікаря у великому роді Білинських [14] можна пояснити
впливом довкілля, то музичні здібності роду Савчинських напевно закладені в
їхніх генах. З цього роду вийшли композитори Богдана Фільц з Києва,
Мирослав Скорик зі Львова, поетеса Теодора Савчинська-Латик зі Стрия,
вокально обдаровані Ганна та всесвітньо відома Соломія Крушельницькі.
Славилася своїми талантами родина Тобілевичів, де всі сибси (брати і сестра)
— І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, П. К. Саксаганський та М. К.
Садовська — були талановитими акторами, крім того, здобули визнання
активних діячів української культури [11].
Геніальний режисер і артист Лесь Курбас, що загинув на Соловках,
народився в родині акторів [12], це не лише вплив батьків, а й особливости
генетики. Мистецько-професійні обдарування батьків і дітей Миколи і Марка
Вороних, Олександра Олеся і Олега Ольжича, Івана Липи та сина Юрія, Ліни
Костенко та її дочки Оксани Пахльовської, академіків-хеміків Володимира та
Романа Кучерів підтверджують вплив генів на прояв обдарування чи таланту.
Якщо застосування клінічно-генеалогічного методу дає можливість
констатувати наявність ознаки і часто підтвердити її залежність від одного
гена, то математична модель Е. Х. Гінзбурґа з допомогою машини заперечує
моногенність чи полігенність ознаки [7]. Модель підтверджує гіпотезу
моногенного успадкування ознак особистости — ознак якости людського
фактора. Йдеться не про інтелектуальні характеристики, а про типи
реагування та хід мислення. З цією метою опитано 400 родин із
використанням мінесотського багатофакторіального психіатричного посібника.
Фактичні дані реальної вибірки закладали в машину, і вона шукала відповідь
до кожного з варіантів генетичної моделі. Якщо машина заперечувала
полігенний тип успадкування для певних якісних характеристик особистости,
тоді приймалася моногогенність ознаки (залежність її від одного гена). Для
іпохондрій, істерій, депресії полігенна гіпотеза успадкування машиною не
заперечувалася. Результат досліджень можна вважати об’єктивним, оскільки
його „видавала” машина. Це перша спроба математичної оцінки якостей
людського фактора, а саме: типу мислення і типу поведінки.
Зрозуміло, що модель Е. Х. Гінзбурґа не мала популярністи, бо посягала на
ствердження матеріальної основи, здавалося б, зовсім не матеріальних, а
духовних якостей людини. Бо хіба не дивно, що в успадкуванні якоїсь ознаки,
котра стосується поведінки, „винен” один ген, що детермінує одну функцію?
Давно встановлено, що серед злочинців частіше трапляються особи з не-
гнучкою психікою (епіліптоїдною акцентуацією) і значно менше осіб з рухомою
психікою (лабільною акцентуацією). Напрошується висновок: формування
злочинної поведінки має генетичну основу. Звичайно в цивілізованому су-
спільстві відбувається соціальне пригнічення такої поведінки. Проте можлива
й соціальна провокація поведінки. Згадаймо той період у СРСР, коли наклепи і
доноси на батьків, братів, друзів розцінювалися як велика заслуга, а жор-
стокість супроти безборонних — виявом громадської мужности. Масові вбив-
ства невинних людей нагороджувалися безкоштовними путівками на південь
(таку нагороду дістав Михайло Матвєєв, що в Сандормоху щоденно влас-
норучно вбивав понад 200 осіб, загальна кількість вбитих ним людей —1 111).
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 107
Наказ № 00447, підписаний Єжовим, в якому вимагалося з 25 серпня почати
операцію репресій і закінчити її у двомісячний термін, вступив у дію. Кількість
осіб для ліквідації була заздалегідь визначена: „Вам для Соловецкой тюрьмы
утверждается для репрессирования 1 200 человек”. Л. Крушельницька [8]
вказує, що таємниця знищення цвіту України не була розкрита протягом 60
років. Сандермох — місце злочину комуністичної системи — поховав понад 8
000 людей. Там розстріляні її батько Антін Крушельницький, Марко Вороний,
Микола Зеров, Григорій Епік, Лесь Курбас, Володимир, Богдан і Остап
Крушельницькі, Микола Куліш, Валеріян Підмогильний, Дмитро Ровинський,
Олекса Слісаренко, Павло Філіпович та сотні інших. Там загинули ті, що
будували Біломорканал і розкуркулені селяни. Половина з них — українці.
Нічим не виправдані вбивства в Биківні біля Києва, де знайдено понад 7
тис. черепів, садизм Дем’янового Лазу в Карпатах та в Татарці біля Одеси [6],
де розкопано 3,5 тис. трупів. Злочин без кари у Вінниці, що забрав 9 439 осіб
[4] і ще не досліджені жертви в Умані, Харкові — виховували ціле покоління.
Вчинки деформували психіку і колишні „доблесні чекісти”, виконавці вироків,
сьогодні — деградовані алкоголіки. Це була вибірка з популяції, вибірка
жорстоких садистичних молодчиків. Більшовицька мораль на державному
рівні провокувала злочинну поведінку. Пул генів виконавців злочинів
відрізнявся від пулу генів їхніх жертв. Навіть якщо це остаточно не доведено,
то в будь-якому разі заперечувати спадковий фактор поведінки недоцільно і
небезпечно. Вже були сумні приклади заперечення кібернетики, генетики, що
призвели до гальмування розвитку науки з відчутними наслідками до
сьогоднішнього дня. З усіх „великих” втручань Сталіна в науку (біологію,
лінгвістику, демографію, кібернетику, фізіологію) найтяжчі наслідки мали
генетика, психологія і психіатрія. Насамперед постраждало розуміння най-
глибших найінтимніших механізмів поведінки людини, які часто належать до
сфери підсвідомости. А підсвідомість залишається за межами ідеологічного
контролю. На думку псевдовчених сталінської доби, підсвідомість не могла ні
в якому разі бути притаманною радянській людині. Нічого підсвідомого, нічого
за межами контролю, — одностайно стверджували два диктатори: комуніст
Сталін і фашист Гітлер. Це призвело до того, що багато народів, зокрема й
України, цілком випало зі світового процесу розвитку психології. А за кор-
доном без розуміння закономірностей поведінки людини не розв’язують
особистих, сімейних, виробничих, а навіть економічних проблем. В. Г. Кол-
паков [19] висвітлює проблему фашизму чи антисемітизму не тільки як соці-
альну, не лише таку, що виникла під впливом факторів довкілля, а пов’язує її
з найглибшими особливостями особистости. Якщо це так, то не можна
відкидати біологічних впливів на почуття надлюдини і її уседозволености.
Для того, щоб з’ясувати причини зростання злочинности серед насе-
лення, зокрема серед дітей та юнацтва, треба перевірити всі гіпотези: ге-
нетичну, довкілеву. Не є таємницею, що злочинність зростає з кожним
роком, кількість сиріт при живих батьках збільшується, що також є по-
казником моральних якостей покоління. Для попередження злочинности
не можна вилучати з поля досліджень і генетичний фактор, що, можли-
во, зумовлює схильність до асоціальної поведінки, бо детермінація пове-
дінки залежить від двох чинників: генетичних і екологічних.
На початку ХХ століття більшовизм і фашизм охопили країни Єв-
ропи. Доля мільйонів людей залежала від диктаторів та їхньої кліки.
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 108
Соціально-політичний тиск сприяв елімінації величезної частки з
популяції, що вело до зміни генофонду, бо ця частка випадала з процесу
відтворення населення, не брала участи в репродукції.
У межах виду людини розумної існують розмаїті раси, підраси, що
розпадаються на менші групи, вони виникають унаслідок географічної,
соціальної, національної, кастової або релігійної ізоляції. Оскільки Україна
багатонаціональна і багатоконфесійна країна, то часто мешканці одного міста,
містечка чи району — утворюють низку ізольованих груп зі своїми
особливостями генофонду (вірмени, гагаузи, поляки, євреї, цигани, українці).
Без жодного застереження стверджується факт різного прояву типу
поведінки і оцінки емоцій в кожній з цих груп. Тому у масових популя-
ційних дослідженнях висувається строга вимога до термінології, поняття
„популяція”, „велика популяція”, „мала популяція”, „деми”, „ізоляти”. Ці
назви мають різний зміст.
Спільне етнічне походження досліджуваної групи — один із суттєвих
факторів групової мінливости, проте він не єдиний фактор, бо на мінли-
вість впливає довкілля (харчування, добір, географічний пояс, в якому
живуть окремі індивідууми). Термін етнічна група з посиланням на тери-
торію або територіальна група з уточненням етносу застосовується при
соматичних і генетичних дослідженнях. Опущення будь-якої з цих
характеристик знижує точність і цінність обстежень. Отже, окремо треба
розглядати вплив політичної елімінації серед популяцій єврейської та
української спільнот, бо найбільших втрат в Україні зазнали якраз по-
пуляції українців і євреїв.
З 20-х років ХІХ століття кожне покоління українських популяцій
переходило два рази соціально-політичну „чистку” (тобто елімінацію
великої частини популяції). На те покоління, що пережило голод 1922—
1923 рр., випав голод 1933 р., а на те покоління, що пережило 1932—
1933 рр. — жертви Другої світової війни і втрати 1946—1947 рр. На
кожного українського селянина протягом двох поколінь два рази випадав
голодомор, штучно створений державою, бо треба було винищити
непокірних — резервуар нації, потенційне джерело робочої та інтелекту-
альної сили. Село — зберігало традиції, не зреклося мови і національної
приналежности. Село бунтувало — 130 різних селянських загонів у Схід-
ній Україні боролися за свої господарства, за своє існування на землі
предків, боролися проти більшовиків. Непокірних знищували.
Щоб загальмувати процеси визвольної боротьби проти насильства
більшовиків, Сталін придумав метод селекції голодом. Українське зерно
за безцінь віддавали за границю, а „червона мітла” (комсомольські за-
гони) відбирали в селян все, що було їстівне. Штучний голод 1933 року
забрав близько 8 млн. осіб населення України, але з перерахунком на се-
лян виходило, що вимерла майже половина сільського населення, бо в мі-
стах робітники отримували на картки продукти. Геноцид був спрямова-
ний проти майбутнього покоління: гинули підлітки, діти, жінки репроду-
ктивного віку і ще ненароджені. Виживали ті, хто був при „владі”, пере-
важно деморалізований, жорстокий, відкинений суспільством невеличкий
прошарок: пияки, злодії. Вони передавали свої гени своїм дітям — май-
бутній генерації, яка мала шанси вижити. „Пул” генів популяції посту-
пово змінювався унаслідок розмаїтих державних акцій, що проводились
протягом 74 років існування СРСР. Злочини проти людства не мають
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 109
терміну давности. Про них не можна мовчати, щоб не повторились знову,
— тому даємо перелік акцій, спрямованих на геноцид українського на-
роду:
перша світова війна — точні цифри втрат невідомі;
громадянська війна 1918—1920 рр. — 15 млн. всього, з них в Україні
приблизно 7 млн.;
голод 1922 —1923 рр. — приблизно 2 млн. (за даними різних авторів
— від 1 до 2,5 млн.);
еміґрація українців після Громадянської війни — не менше 500 тис.;
колективізація і зв’язана з нею депортація сільського населення — до
2 млн.;
голодомор 1932—1933 рр. — 8 млн. (за даними різних авторів від 5 до
11 млн.);
урбанізація і масове заселення промислових міст неукраїнським
сільським населенням і пов’язана з тим марґінезація та люмпенізація;
планове масове переселення людей з інших республік у ті села, де
люди цілком вимерли з голоду;
великий терор — знищення української інтеліґенції 1934—1937 рр. —
1 млн. (за даними різних авторів від 700 тис. до 2 млн);
масові вбивств „неблагодійних”: у Биківні біля Києва — 7 тис., Вінни-
ці — 9 439, Татарки коло Одеси — 3,5 тис., уманські, харківські по-
ховання не досліджені, 8 тис. у Сандормоху (Карелія), приблизно
половина з них українці;
депортація і жертви „визволення” 1939 р. у Західній Україні —
2 511 900 осіб;
відступ Червоної Армії з Західної України в червні 1941 р. супрово-
джувався масовими вбивствами мирного населення у Західній
Україні військами НКВС —50—80 тис. Кожного року відбуваються
нові перезахоронення жертв НКВС, кількість закатованих осіб не
підрахована;
знищення членів ОУН у німецьких концтаборах —5 000;
втрати мирного населення під час німецької окупації — 3 898 000, з
них 1,5 млн. євреїв. Крім того, втрати військовополонених — 1 367
000 осіб;
депортація в Німеччину на роботу — до 4,5 млн.;
втрати, пов’язані з дивізією „Галичина” — 22 тис.;
жертви німецького полону та нацистських концтаборів — приблизно
800 тис.;
втрати в більшовицьких таборах, в’язницях та місцях поселення —
масові знищення в Соловках, Сандормоху в Карелії та інших місцях
налічують мільйон жертв щорічно. Скільки припало на українців —
не підраховано;
втрати в рядах Червоної Армії — приблизно 1 300 000 осіб;
підчасвоєнна еміґрація — 500—850 тис.;
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 110
післявоєнна імміґрація неукраїнського населення: партійних та гос-
подарських керівників, спеціалістів різних рангів, учителів, введення
великої кількости військ НКВС та прикордонників в Західну Україну;
післявоєнна депортація населення західних областей України — 500
тис.;
„добровільна” репатріація автохтонного населення Польщі — 4 828
800 осіб;
операція „Вісла” 1947 р., виселення українського населення з Холм-
щини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння та зв’язані з тим масові
вбивства;
голод 1946—1947 рр. — 2 млн.;
знищення органами НКВС народних повстанців УПА 150—200 тис.,
арешти і депортація їх сімей та прихильників — 206 592 осіб,
виселення за „паразитичний спосіб життя” — 28 тис.;
злочинна діяльність спеціальних провокативнорозвідувальних груп та
каральних підрозділів НКВС—МГБ у Західній Україні — жертви не
підраховані;
постійна масивна планова неконтрольована імміґрація чужорідних
родин в Україну з 1953 по 1989 рр.;
вербування та переселення родин за межі України для підняття ці-
линних земель чи будівництва БАМу;
втрати в Афганістані — 13 тис.;
Чорнобильська катастрофа 1986 р., виселення із забрудненої зони;
депопуляція 1993—1999 рр. — від’ємний демографічний показник.
Великі розбіжності спостерігаються у підрахунках втрат українців у
різних дослідників. Згідно з нашими публікаціями [13], загальна кількість
депортованих із західних областей становила 2 196 170 осіб без жертв
червня 1941 р. і без жертв УПА та їх прихильників. Цифра включає не
лише українців, а й поляків та білорусів. Втрати надзвичайно великі, бо
якщо за переписом населення у 1930—1931 рр. усього населення у За-
хідній Україні було 10 649 000 осіб, до окупації більшовиками —10 649
600 осіб, то на 1 січня 1945 р. зареєстровано 5 849 000 осіб. За роки
радянської влади депортовано 1 780 900 + 300 000 + 200 000 + 203 000 +
28 000. Це становить 23,7 відсотка. Кількість убитих донині не підра-
хована. Згідно з архівними документами за всі роки депортації із
Західної України на поселення прибуло 198 983 особи, а вислано 205 561
особу, різниця становить 6 678 осіб, які, очевидно, загинули по дорозі. До
середини 50-х років на спецпоселеннях з 198 983 особи залишилося
тільки 134 659. Отже, до 1950 р. кількість спецпоселенців зменшилася на
64 224 особи. Майже 1/3 загинула. У 1957 році під час хрущовської
„відлиги” повернулося в Україну 65 534 особи. Доля 140 027 осіб
невідома. В чужих краях залишилося значно більше українців, бо ще з
часів „визволення” 1939 р. частина репресованих була виселена
„навічно”. Крім того, доля 28 000 осіб, виселених за „паразитичний
спосіб” життя, також невідома.
В таблиці 1 подана динаміка елімінації населення із Західної України
згідно з документами, зібраними двома авторами І. Біласом та Ф. Бугаєм.
Підрахунки проводити дуже важко, бо в одних документах вказана
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 111
кількість осіб, в інших кількість сімей, проте приблизно понад
200 000 осіб виселено із Західної України вже після війни. За нашими
підрахунками 203 000+28 000 (за паразитичний спосіб життя) + 300 000
(в 1947 р.) + 200 000 (в 1949 р.) = 700 580 осіб.
Таблиця 1
Динаміка післявоєнної елімінації населення Західної України: виселені терміном на
3 роки, що згодом замінено навічно (І. Білас, 1992), та хронологічна динаміка елімінації
членів ОУН-УПА та їх прихильників (Ф. М. Бугай, 1990).
Депортовано
Роки
осіб сімей осіб сімей
За даними І. Білас Ф. Бугай
1944 12762 4724 — 2000
1945 17397 7393 16200 —
1946 6850 2612 8681 —
1947 76286 26612 23877 —
1948 8174 2628 — —
1949 21672 6489 2728 —
1950 — — 138762 —
За даними МДБ УРСР МВС УРСР
1944—1948 77791 26322 37680 13380
В. Трембицький [17] аналізує цифрові дані різних дослідників: воєнні
втрати України, одержані цифри коливаються від 5 до 16 млн. (табл. 2).
Таблиця 2
Різнобіжність в підрахунках воєнних втрат в публікаціях різних
авторів згідно В. Трембицького (1998)
Автор Рік публікації Кількість воєнних втрат
Паламарчук 1974 5 млн.
Щербицький 1974 —1975 6 млн.750 тис.
Кубійович 1984 7 млн.100 тис.
Кондуфер 1987 7 млн.509 тис.
Косик 1945 7 млн. 759 тис.
Снов 1985 11 млн.
Григорович 1977—1990 13 млн.
Процюк — 13 млн.600 тис.
Довженко — 13 млн.584 тис.
Волошин — 16 млн.
Згідно з відомостями радянської військової статистики втрати в
Західній Україні з 1 січня 1941 по 1 січня 1945 рр. становили 3 548 000
(без Закарпаття) і в східних областях — 10 036 000 осіб (без Криму).
Разом 13 584 000 осіб.
В 1997 р. вийшла книга „Le Livre Noir du Kommunisme”, в якій фран-
цузькі автори C. Korchoi i M. Berta не беруть під увагу втрат голодоморів
і депортацій, а також післявоєнних репресій мирного населення у
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 112
Західній Україні. Для порівняння у таблиці 3 даємо дуже сумлінні
обрахунки В. Трембицького про людські втрати в Україні, починаючи з
1920 р. аж до 1946 р. із використанням документів, доступних тільки в
діаспорі.
Таблиця 3
Людські втрати в Україні в 1920—1946 рр.
за В. Трембицьким (1994) і С. Коршуа та М. Берта (1997)
За даними
Роки Історичні події в Україні В. Трем-
бицького
С. Коршуа
та М. Берта
1920—1921 Знищення українських хуторянських
партизанів
10 000 200 000
1921—1924 Померло на засланні хуторян 200 000 —
1921—1924 Перший голод в Україні 1 000 000 —
1923—1925 Виселення інтеліґенції без права повернення 200 000 200 000
1925—1932 Фізичне знищення ветеранів та урядовців
УНР
110 000 200 000
1927—1929 Винищення науковців та вчителів 50 000 125 000
1924—1938 Винищення професійної інтеліґенції 100 000 200 000
1930 Процес СВУ 224 —
1932—1933 Другий голод в Україні 10 000 000 —
1939—1940 Депортація та знищення інтеліґенції
Західної України 40 000 —
1943—1944 Знищення членів ОУН, УПА — 172 000
1946 Третій голод в Україні 1 000 000 —
Крім великої розбіжности в наукових роботах підрахунків жертв біль-
шовицької системи, іноземним історикам тяжко збагнути психологічні
нюанси, створювані імперською системою. Немаловажне значення для
розбрату мав склад репресивного апарату комуністичного режиму. Понад
27 % виконавців репресій були представлені євреями і українцями
східних областей. Східні українці нищили „западенців” протягом 1944—
1953 років. У кожному відділі НКВД—МҐБ були створені групи спеціаль-
ного призначення, які діяли в одностроях УПА, імітуючи службу безпеки
УПА. Провокативно-розвідувальні підрозділи НКВД—МҐБ вели
злочинну роботу серед мирного населення: грабували, ґвалтували, заля-
кували, катували, убивали. Були випадки вбивств жінок і дітей —
українців південних областей, які рятувались від голоду 1946—1947 рр.,
лише для того, щоб посіяти ненависть між східняками і західняками [15].
Крім того, В. Трембицький подає кількість людських втрат у Другій
світовій війні (табл. 4).
Архівні документи фраґментарні, але й на їх базі можна відтворити
психологічний клімат у селах Західної України, який тривав з 1944 по
1950 рр. В таблиці 5 на основі відомостей генерала Т. Чупринки нами
проведені підрахунки репресивних заходів в окремих районах Львівської
і Дрогобицької областей. Аналіз таблиці дає можливість зробити висно-
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 113
вок, що протягом трьох років на селі не було такого тижня, щоб люди не
відчували стресу: це були арешти, депортація, убивства, катування,
вивезення на примусову роботу в Донбас, мобілізація у Червону Армію,
повернення інвалідів (бо без жодного вишколу селян „кидали на
передову”), облави в селах, полях і лісах, підпал і демолювання
господарств, підпал бібліотек або церкви, зґвалтування жінок (планове
зараження жінок сифілісом давало право червоноармійцеві на лікування).
Повсякденне життя вимагало здачі непосильних континґентів.
Психологічний клімат не сприяв вихованню високих людських якостей у
молодого покоління, бо найцінніших індивідуумів знищували або
висилали на фронт та на примусові роботи в шахти.
Таблиця 4
Людські втрати у Другій світовій війні (В. Трембицький, 1994 р.)
Роки Історичний період Кількість
1941—1946 Цивільна людність, що потерпіла в селах і містах 300 000
1941—1944 Пропало за невідомих обставин 1 500 000
1941—1945 Загинуло на фронтах в Україні 1 000 000
1941—1946 Загинуло в німецькому полоні 1 045 000
1941—1942 Евакуйовано насильно на Схід: Урал, Сибір, Далекий Схід 1 600 000
1946 Виселено в Сибір та Далекий Схід 1 400 000
1944—1946 Еміґрувало у західний світ 600 000
1941—1946 Разом 8 545 000
1920—1946 Разом 21 307 000
Таблиця 5
Кількість репресивних заходів у районах Львівської та Дрогобицької областей
на період від 22 липня 1944 р. до 20 липня 1947 р. (1095 днів)
Області
Усі репресивні заходи НКВД
Л
ьв
ів
сь
ка
,
у
1
5
се
л
ах
.
Д
р
ог
об
и
ц
ьк
а,
17
с
іл
.
Д
р
ог
об
и
ц
ьк
а,
7
сі
л
.
Д
р
ог
об
и
ц
ьк
а,
К
р
у
ке
н
и
чі
,
25
с
іл
Л
ьв
ів
сь
ка
,
Я
во
р
ів
сь
ки
й
р
-н
,
22
с
ел
а
Л
ьв
ів
сь
ка
,
12
р
ай
он
ів
Р
аз
ом
С
ер
ед
н
є,
8
4
се
л
а
Сумарна кількість розмаїтих репре-
сивних заходів
2569 1886 1082 2893 5323 11024 25245 __
Кількість розмаїтих репресивних за-
ходів в одному селі
171 111 155 126 151 — — 169
Середня періодичність репресивних
заходів у днях (протягом 3-х років).
6,4 10,8 7,1 8,6 7,2 1,8 без
району
— 8,8
Два фактори впливали на демографічні процеси: соціально-політичні і
популяційно-генетичні. Протягом трьох-чотирьох поколінь насильним
втручанням режиму в демографічну ситуацію з популяції елімінувались
фенотипи з найціннішими людськими якостями. Соціально-політичний
фактор тиснув на добір. Тип поведінки людини не був селективно
нейтральний. Під тиском добору (штучного) елімінувалися з
репродуктивного процесу найцінніші групи фенотипів, унаслідок того
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 114
порушилася рівновага частот алелів, що детермінують тип поведінки, ха-
рактер, здібності до певного роду діяльности, а також тих алелів, що ви-
значають тип мислення і напрями обдарованости. Внаслідок тривалої
елімінації з репродуктивного процесу осіб з найціннішими людськими
ознаками (альтруїзму, милосердя, працьовитости, чесности, щедрости,
байдужого ставлення до алкоголю) відбувся зсув амплітуди в бік зни-
ження якостей людського фактора. Відбувся зсув амплітуди норми реак-
ції людських якостей. Іншими словами, елімінувалися з популяції фено-
типи, а частота генотипів зазнавала змін і не відновляла розподілу час-
тот закону Гарді-Вайнберґа. Невипадково відбувся зсув і духовних якос-
тей, бо якраз за ознаками людського фактора відбувалася з покоління у
покоління політично-соціальна елімінація певної вибірки, яку не допуска-
ли до репродукції. З генофонду усувалися однакові групи фенотипів, що
зумовлювало відплив однакових генів. Частота генів, що детермінували
певні якості людського фактору, знижувалась. Частота інших, менше
цінних із загальнолюдського погляду зростала, бо з кожним поколінням
відтворювалась у їх нащадків. Таке явище не є випадковим відтворенням
генотипів, а диференційним. Йдеться не про збільшення інтенсивности
репродукції, а про передання певних якостей людини новому поколінню,
які мали селективний характер. Тип поведінки людини, її обдарованість,
інтелект, винятковість не були селективно нейтральні. Селекція йшла в
бік усунення яскравих, мислячих, обдарованих, працелюбних, духовних
індивідуумів. Добір набирав характеру рушійного, проте розподіл частот
характеризував не процес відбору, а радше зміни складу популяції за
окремими властивостями. Будьяке відхилення від „сірого стандарту”
вибраковувалось соціально-політичним довкіллям. Перевагу в
реконструкції популяцій мали індивідууми, людські якості яких не
викликали великого захоплення з погляду загальнолюдських цінностей,
проте давали можливість адаптуватися до змін соціально-політичного
довкілля. Комплекс генів, що відповідав за високовартісний людський
тип, елімінувався з репродуктивного процесу протягом щонайменше
трьох поколінь. Середня величина ознаки зазнавала змін. Відбувалися
небажані зміни. Статистика академіка Любомира Пирога [10] вражає:
кількість шлюбів на 1 000 населення зменшилась від 9,3 до 7,7, а
кількість розлучень зросла від 3,7 до 4;
від виробничих і побутових травм, убивств, самогубств, отруєння
алкоголем на кожних 100 тис. населення гине 203 особи;
забруднення ґрунту, води та повітря, зниження життєвого рівня на-
селення, підвищення радіації сприяє збільшенню кількости хворих.
Безупинно зростає (у відсотках): серцевосудинна патологія — на 32,
злоякісні новоутворення — на 12, активний туберкульоз, інфекційні
та паразитарні хвороби — на 5, цукровий діабет — на 12, алкогольні
психози — на 45, наркоманія і токсикоманія — 90. Кількість ВІЛ
інфікованих зросла у 602 рази, кількість хворих на СНІД
збільшилась у 36 разів.
За статистикою ВООЗ в Україні 17 відсотків сімей із двома дітьми, 53
відсотки — бездітних. На 100 пологів припадає 150 абортів, на 1 000 дів-
чаток (віком 15—17 років) — 25 абортів щорічно. Наслідком абортів є
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ФАКТОРІВ … 115
хвороби і безпліддя. Це означає, що через 15—20 років в Україні браку-
ватиме молодої робочої сили.
Віддалені результати вибуху на ЧАЕС, неконтрольованих викидів
отруйних речовин в атмосферу, неочищених стічних вод — усе це
сприяє збільшенню кількости хворих на дефекти нервової системи (що-
року відкривається новий будинок для розумово відсталих), невпинному
зростанню дитячої смертности. За неофіційними даними в Україні 100
тисяч безпритульних дітей; за офіційними — 18 тисяч, з них 34 % з сіль-
ської місцевости, 14 % — дошкільного віку.
Україна за індексом людського розвитку, що його визначають фахівці
ООН [5], посіла 95 місце серед 170 інших держав. Без попереднього
приведення цифрової та фактологічної інформації неможливо пояснити
несприятливу спадщину 73-річного експерименту над популяціями, що
заселяли Україну в час існування СРСР. Незалежна Україна успадку-
вала від СРСР покоління, в якого амплітуда норми реакції зсунена.
Пристосування людини з особливим типом поведінки, що детерміну-
вались групами генів, сприяло нагромадженню у популяції певних генів,
що передавалися нащадкам. Якщо серед них появлялися особини з люд-
ським фактором зі знаком „плюс”, то їх не допускали до репродукції.
Добір охопив 3—4 покоління і був спрямований на збереження людського
фактора зі знаком „мінус” („плюс” і „мінус” — умовні позначки по-
зитивних і неґативних рис поведінки людини). Все це мало пролонговану
дію, проходило не стихійно, а спрямовано і більше нагадувало
катаклізми: соціально-політичні фактори тоталітарної системи
знищували велику частку популяцій. Процес в Україні відповідав
геноциду, який став причиною мінусового показника приросту населення.
Неґативні антропогенні та абіотичні фактори довкілля разом з
екстремальним політично-соціальним тиском та елімінацією з
репродуктивного процесу найцінніших фенотипів призвели до порушення
рівноваги частот алелів і зміни цих частот у прийдешніх поколіннях.
ЛІТЕРАТУРА
1. King N. D. Amer. Anat. Mem. —1934. S. 17 [цитовано за Трутом Л.Н.]
2. Richter C. P. I. Nat. Cancer Inst. 15, 1954. p. 3. [цитовано за Трутом Л.Н.]
3. Беляєв Д. К., Трут Л. Н. Бюллетень МОИП. 1964. № 3. С. 5.
4. Вінниця: Злочин без кари / За редакцією Є. Сверстюка, О. Скопа. К.: Вос-
кресіння, 1994. 332 с.
5. Власюк О. С., Пирожков С. І. Індекс людського розвитку: досвід України. К.:
ПРООН. 1995. С. 84.
6. Гартман М. Більшовицький злочин в Одесі // Літопис Червоної Калини.
1993. Ч.3. № 4. С. 50—52.
7. Гинзбург Э. Х., Федотов А. М., Чепкасов И. Л. Система для проверки моно-
генных гипотез о наследовании количественных признаков. МАН-1. Институт
цитологии и генетики. Вычислительный центр СО АН СССР. Новосибирск,
1986. Репринт.
8. Крушельницька Л. Сандормох // Свобода. 1998. 30 січ.
ЗИНОВІЯ СЛУЖИНСЬКА, ПЕТРО КАЛИНЮК 116
9. Марков С. Л. Спадковість і геніальність. Демографічна ситуація в карпат-
ському реґіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття // Матер. міжнар.
Наук.-практ. конф. Чернівці—Київ, 1996. С. 554—558.
10. Пиріг Л. Медицина і українське суспільство. К. 1998. С. 228 —249.
11. Служинская З. А., Калинюк П. П. Биология / Под ред. К. А. Татаринова.
Львів: Вища школа. 1983. 444 с.
12. Служинська З. О. Елімінація особистостей та інтелектуальний потенціал
нації // Лікарський збірник. Львів: НТШ, 1996. Т 3. С. 45—57.
13. Служинська З. О. Людські втрати „золотого вересня” 1939 р. в Західній
Україні // Америка, Філядельфія, ПА. 21 чер., середа. 1995. С. 7—8.
14. Служинська З. О. Рід Білинських. Львів: Арсенал. 1998. 262 с.
15. Служинська З. О. Рід людський в Україні. Львів. 1995. 114 с.
16. Трембицький В. До справи національних втрат українського народу за
останні 70 років // Поклик сумління. Листопад, 1994. С. 42—43.
17. Трембицький В. І знову стали перед нами великі числа наших втрат //
Національна трибуна. 10 трав. 1998. № 19.
18. Трут Л. Н. Некоторые новые данные по селекции серебристочёрных лисиц
по свойствам их оборонительного поведения. Л.: Наука, 1969. С. 107-119.
19. Чепкасов И. Л., Гинзбург Э. Х., Федотов А. М., Колпаков В. Г. Комплекс
программ для обработки результатов психодиагностического тестирования
родословных человека ПДР. Институт цитологии и генетики. Вычислительный
центр СО АН СССР. Новосибирск. Репринт. 1986.
SUMMARY
Zynovia SLUZHYNSKA, Petro KALYNIUK
THE INFLUENCE OF ECOLOGICAL, SOCIAL AND POLITICAL FACTORS
ON POPULATION GENOFOND
Genetic population possesses certain gene pool and exists in time and space. Continuity in
time is ensured by reproductive links between generations. Continuity in space, i.e. single
territory, is ensured by panmixia inside population. Self-reproduction of population gene pool
in the next generation is possible only provided that all the members of population take part
in reproduction process. Populations are created under certain historical, cultural, economic
and property conditions. Social factors form ethnical groups, which contribute to the economy
of society. Destruction of population is highly undesirable phenomenon. It leads to disharmony
both inside ethnic groups and state economic structure. Population exists within certain limits
of historical time and geographical space.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73451 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:17:35Z |
| publishDate | 2001 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Служинська, З. Калинюк, П. 2015-01-11T15:15:31Z 2015-01-11T15:15:31Z 2001 Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції / З. Служинська, П. Калинюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 103-116. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73451 577.7.4:612.014.4 Генофонд популяції людини зазнавав не лише впливів суто біотичних та абіотичних факторів, економічного та соціального довкілля, а й політичних чинників, які зумовлюють демографічні коливання. Війни, колективізація, голодомори, масові депортації, що були в минулому України, призвели до зміни генофонду популяції людей. До того треба додати воєнні втрати і масові вбивства більшовицькими і фашистськими окупантами мирного населенням. Усе це створює довкілля, яке пролонговано змінює духовні та моральні властивості людей. Genetic population possesses certain gene pool and exists in time and space. Continuity in time is ensured by reproductive links between generations. Continuity in space, i.e. single territory, is ensured by panmixia inside population. Self-reproduction of population gene pool in the next generation is possible only provided that all the members of population take part in reproduction process. Populations are created under certain historical, cultural, economic and property conditions. Social factors form ethnical groups, which contribute to the economy of society. Destruction of population is highly undesirable phenomenon. It leads to disharmony both inside ethnic groups and state economic structure. Population exists within certain limits of historical time and geographical space. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Екологічні проблеми природокористування Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції The influence of ecological, social and political factors on population genofond Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції Служинська, З. Калинюк, П. Екологічні проблеми природокористування |
| title | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| title_alt | The influence of ecological, social and political factors on population genofond |
| title_full | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| title_fullStr | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| title_full_unstemmed | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| title_short | Вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| title_sort | вплив екологічних і соціально-політичних факторів на генофонд популяції |
| topic | Екологічні проблеми природокористування |
| topic_facet | Екологічні проблеми природокористування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73451 |
| work_keys_str_mv | AT služinsʹkaz vplivekologíčnihísocíalʹnopolítičnihfaktorívnagenofondpopulâcíí AT kalinûkp vplivekologíčnihísocíalʹnopolítičnihfaktorívnagenofondpopulâcíí AT služinsʹkaz theinfluenceofecologicalsocialandpoliticalfactorsonpopulationgenofond AT kalinûkp theinfluenceofecologicalsocialandpoliticalfactorsonpopulationgenofond |