Флороценотичні комплекси Бескид
Наведені результати досліджень флороценотичних. На цій території виділені альпійський лучний, сланиковий, субальпійський лучний, темно-хвойний, широколистяний, боровий, петрофітний, долинорічковий, болотний і гігрофітний флороценотипи. З’ясовані їхній систематичний склад, особливості структури, наяв...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Дата: | 2001 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73459 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Флороценотичні комплекси Бескид / А. Малиновський // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 175-187. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860193874976178176 |
|---|---|
| author | Малиновський, А. |
| author_facet | Малиновський, А. |
| citation_txt | Флороценотичні комплекси Бескид / А. Малиновський // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 175-187. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | Наведені результати досліджень флороценотичних. На цій території виділені альпійський лучний, сланиковий, субальпійський лучний, темно-хвойний, широколистяний, боровий, петрофітний, долинорічковий, болотний і гігрофітний флороценотипи. З’ясовані їхній систематичний склад, особливості структури, наявність рідкісних видів і угруповань.
The results of floracoenotic complexes investigation — Beskid floracoenotypes are given. Alpine, elfin wood formatation, subalpine, dark-coniferous, broad-leaved, bor, petrophytes, valley-river, mire and hydrophytes floracenotypes have been described. Their systematic composition, peculiarities of their structure, availability of rare species and plant communities have been studied.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:07:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 630.11
Андрій МАЛИНОВСЬКИЙ
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД
Наведені результати досліджень флороценотичних. На цій території
виділені альпійський лучний, сланиковий, субальпійський лучний, темно-
хвойний, широколистяний, боровий, петрофітний, долинорічковий, болот-
ний і гігрофітний флороценотипи. З’ясовані їхній систематичний склад,
особливості структури, наявність рідкісних видів і угруповань.
У геоморфологічному розумінні Бескиди представлені чотирма районами:
Верхньодністровськими Бескидами, Стрийсько-Сянською Верховиною, Ско-
лівськими Бескидами та Вододільно-Верховинським хребтом [5]. Верхньо-
дністровські Бескиди займають територію складчато-покривного низькогір’я
верхів’їв рік Стривігор та Дністер. Особливістю району є паралельне простягання
невисоких хребтів з положисто-випуклими гребенями та положистими схилами з
абсолютними висотами 600—800 м над рівнем моря У внутрішній частині
лежить Розлуцький хребет з найвищою вершиною району Магурою Лімнянською
— 1022 м над рівнем моря. Стрийсько-Сянська Верховина займає територію
складчато-верховинського низькогір’я Карпат. Характерною особливістю району
є також паралельне простягання невисоких хребтів, розділених широкими
давніми долинами із серіями терас та положистих схилів з висотами 800—1000
м. Найвищі вершини (Бердо — 1200, Тростян — 1230 м над рівнем моря) ви-
сочать у південно-східній частині. Стародавнє заселення цих районів призвело
до знищення лісів, які нині займають 30—40 % площі, розвитку рільництва та
пасовищного господарства. Сколівські Бескиди належать до складчато-
покривного та складчатого середньогір’я Карпат із характерними
вузькогребеневими хребтами та розчленованим рельєфом. Район вирізняється
високою лісистістю (понад 60 %), у рослинному покриві переважають букові ліси
із смерекою та ялицею, значні площі займають похідні смеречини та післялісові
луки. Хребти Парашки, Зелемянки, Рожанки вирізняються великими
абсолютними висотами з окремими вершинами понад 1300 м (Магура 1363 м,
Виднюха — 1326 м). Вододільно-Верховинський хребет у межах области
охоплює відтинок від Ужоцького перевалу (889 м) до масиву г. Чорна Репа
(1286). Характеризується добре виразним середньогірським гребенем. Найвища
частина хребта — Буковецька полонина — один із небагатьох ландшафтів
Бескид, де збереглася природна верхня межа лісу з буковим криволіссям,
фраґментами вільхових слаників та субальпійським різнотрав’ям.
За нашими підрахунками, флора Бескид складається з 794 видів рослин,
які належать до 374 родів та 91 родини (табл. 1). Переважна більшість
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ176
видів флори Бескид, як і флори Українських Карпат загалом, належить до
Magnoliophyta. Систематична структура флори проявляється під час
проведення аналізу десяти провідних родин, котрі становлять головну
частину спектра, і, як звичайно, охоплюють понад половину родів та видів.
За основу обрано 10 провідних родин флори Карпат, які ранжировано для
порівняння систематичної структури флори Карпат і флори Бескид (табл.2).
Таблиця 1
Розподіл та пропорції таксономічних груп у флорі
Українських Карпат (в чисельнику) та Бескид (у знаменнику)
Родини Роди Види
Відділ і клас
к-cть % к-cть % к-cть %
Пропорції
родина:рід:вид
Lycopodiophyta 3
2
2,5
2,2
4
3
0,6
0,8
7
5
0,3
0,6
1:1,3:2,3
1:1,5:2,5
Equisetophyta 1
1
0,8
1,1
1
1
0,1
0,3
8
6
0,4
0,7
1:1:8
1:1:6
Polypodiophyta 12
9
9,8
9,9
18
14
2,5
3,7
34
22
1,5
2,8
1:1,5:2,8
1:1,6:2,4
Pinophyta 4
4
3,3
4,4
16
5
2,2
1,3
41
6
1,9
0,7
1:4:10,2
1:1,2:1,5
Magnoliophyta, в тому
числі:
Magnoliopsida 86
58
70,5
63,7
546
271
76,2
72,9
1708
579
77,4
72,9
1:6,3:19,9
1:4,7:10,4
Liliopsida 16
16
13,1
18,7
132
80
18,4
21,4
407
176
18,5
22,3
1:8,2:25,4
1:4,7:10,4
Разом: 122
91
100
100
717
374
100
100
2205
794
100
100
1:5,9:18,1
1:4,1:8,7
Під флороценотипами (ФЦТ) розуміємо сукупності популяцій видів,
об’єднаних подібністю адаптивних ознак, які утворюють певні еколого-
ценотичні спільноти відповідно до природних умов сучасних місцезростань і
властиві природним зональним, поясним або еколого-едафічним категоріям
рослинного покриву [3]. ФЦТ — умовно виділена однорідна частина
рослинного континууму, межі котрого, як звичайно, чітко не визначено.
Основний фактор організації ФЦТ — комплекс умов середовища, що зумовлює
диференціацію за нішами популяцій і зростання специфічного для нього
набору видів в певному кількісному співвідношенні.
У формуванні обсягу ФЦТ провідну роль відіграє сукупність екологічних
факторів: кліматичних, едафічних, гідрологічних. Ценотична і флористична
цілісність кожного ФЦТ зумовлені спільною адаптацією його видів до
певного набору екологічних факторів, до яких вони пристосувалися і в котрі
вони потрапили в різний час.
Сучасна кліматична зональність Бескид лише в загальних рисах відо-
бражає закономірності висотних змін температурних режимів. Межі ви-
ділених зон пов’язані з абсолютними висотами, що в умовах складної
морфоструктури Карпат не збігається з межами флороценотипів і поясами
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 177
рослинности, хоч саме вони є головним фізіономічним відображенням
зональности клімату. Це добре прослідковується не тільки на різних
експозиціях схилів головних хребтів, а й на рівні незначних змін мікро-
рельєфу. Нерівномірність висотної поясности проявляється не тільки на
різних експозиціях головних хребтів, а й на другорядних хребтах і окремих
вершинах, що залежить, наприклад, від їх захищености від вітру головними
хребтами та ін. Значну роль у розподілі рослинности відіграють різного
походження западини й улоговини, в яких нагромаджується волога, долини
гірських водотоків та долини річок.
Таблиця 2
Провідні родини флори Українських Карпат та Бескид
Карпати Бескиди
Родини
ро
ди
ви
ди
% від
загальної
кількости ра
нґ
ро
ди
ни
ро
ди
ви
ди
% від
загальної
кількості ра
нґ
ро
ди
ни
Asteraceae 69 292 13,2 1 44 97 12,2 1
Poaceae 58 162 7,3 2 28 64 8,1 2
Rosaceae 28 118 5,3 3 17 36 4.5 3
Fabaceae 24 95 4,3 4 12 34 4,3 4
Brassіcaceae 36 91 4,1 5 15 24 3,0 8
Caryophyllaceae 22 87 3,9 6 15 32 4.0 5
Scrophularіaceae 19 84 3,8 7 10 36 4,5 3
Ranunculaceae 22 82 3,7 8 13 28 3,5 6
Cyperaceae 6 77 — 9 5 36 4,5 3
Apіaceae 33 49 2,2 10 21 25 3,1 7
Разом: 1079 48,7 — — 412 51,9 —
Ґрунтовий покрив Бескид сформований в умовах складної літологічної
диференціації ґрунтотворних порід і рельєфу, що зумовило його значну
смугастість і мозаїчність [4]. Іноді в межах одного флороценотипу ґрунтові умови
можуть відрізнятися, що зумовлюється смугастим заляганням типів ґрунтів
уздовж основних хребтів та їх багатократним чергуванням, існуванням
локалітетів однакових ґрунтових виділів на різних висотних рівнях. Водночас
прослідковується зв’язок флороценотипів із певними ґрунтовими виділами.
Наприклад, альпійський лучний ФЦТ пов’язаний з оліготрофними гірсько-
лучними малопотужними торф’янистими задернованими ґрунтами. Торф’янисті
альпійські ґрунти від гірсько-лучних відрізняються значною кількістю
нерозкладених органічних решток. Для таких ґрунтів характерні угруповання
Ulіgіnetum, Juncetum trіfіdі та ін. Субальпійський сланиковий ФЦТ поширений на
гірсько-лучно-лісових ґрунтах, які від ґрунтів альпійського ФЦТ відрізняються
більшим вмістом гумусу і є перехідним типом між гірсько-лучними і гірсько-
лісовими бурими ґрунтами. Субальпійському лучному ФЦТ притаманні гірсько-
лучні дерновинні ґрунти, сформовані на елювії та елюво-делювії сланців,
пісковиків і конгломератів. У депресіях рельєфу, біля виходів джерел
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ178
формуються інтразональні ґрунтові виділи — заболочені ґрунти, для яких
характерні угруповання болотного ФЦТ — Erіophoretum latіfolіі, Carіcetum vulgarіs
та ін. Темнохвойний і широколистяний ФЦТ пов’язані з гірсько-лісовими бурими
ґрунтами, причому темнохвойний — тяжіє до гірсько-лісових темно-бурих
щебенистих опідзолених та неопідзолених, а широколистяний — гірсько-лісових
світло-бурих опідзолених і неопідзолених ґрунтів. У нівелюванні цих
закономірностей значну роль відіграють рельєф, складність структури та
поширення ґрунтоутворюючих порід.
Зв’язок з певними типами ґрунтів прослідковується у післялісового
лучного ФЦТ із дерново-буроземними та дерново-глеєвими, долинно-річко-
вого із заплавно-алювіальними та ін. На рівні флороценосвіт і флорокомп-
лексів проявляється жорсткіша залежність від режиму зволоження чи
фізико-хемічних властивостей ґрунтів, наприклад, флористичні комплекси
на вапнякових субстратах.
Екологічні умови лімітують обсяг флороценотипів, але рівень залежности
проявляється по-різному. Жорстке прив’язування до певних екологічних умов
спостерігається у субальпійському лучному й субальпійському сланиковому
флороценотипах. Угруповання сосни гірської формуються на положистих
схилах, кам’янистих осипах і заболочених ділянках, вільхи зеленої — на крутих і
скелястих схилах, високотрав’я — в улоговинах на багатих намивних ґрунтах та
ін. Найжорстокіша залежність обсягу флороценотипів від екологічних факторів
прослідковується у петрофітному флороценотипі. У високогір’ї поширення видів
цього флороценотипу пов’язане з давньольодовиковими формами рельєфу —
стінками льодовикових котлів, які представлені виходами материнських порід із
слаборозвинутими щебенистими ґрунтами або мілкоземом на полицях скель.
Місцезростання характеризуються фізичною сухістю, низькими температурами
на північній або північно-східній експозиціях і за комплексом екологічних
параметрів наближені до альпійських ценозів, що й зумовлює зростання у цих
умовах частини видів альпійського ФЦТ. Зовсім інакше складається ситуація у
петрофітних комплексах субальпійського й лісового поясів, особливо в
кальцепетрофітній світі.
Розмаїтість еконіш у кожному ФЦТ визначає багатство їх флористичного
складу. У флороценотипах види об’єднані за адаптивними ознаками, але
мають різний вік та різні флорогенетичні зв’язки. Представлені в них види
одного роду переважно не мають близько споріднених форм. Існування в
одному ФЦТ споріднених видів в еволюційному масштабі явище, очевидно,
тимчасове.
Під видовою розмаїтістю ФЦТ розуміється їх видова насиченість,
щільність і відносна значимість. Різниці у видовій розмаїтості ФЦТ зу-
мовлені різними причинами. ФЦТ із високим рівнем видової розмаїтости
характеризуються широким діапазоном ресурсів, крім того, еконіші видів
можуть бути невеликі. В умовах послабленої екологічної диференціації
кількість еконіш зменшується, але зростає їхній об’єм, що й зумовлює
збіднення видового і популяційного розмаїття. Зростання у різних
флороценотипах одних і тих самих видів спричинено наявністю подібних
еконіш, хоча через відмінності в екологічних факторах і конкуренції вони
завжди різняться за ценотичними та популяційними параметрами.
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 179
1 2 3 4
0,7
0,6
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1
5 6 7 9 10 11 128
Ареал кожного ФЦТ охоплює декілька флористичних районів. У кожному
районі ФЦТ представлений характерним флористичним складом і набором
синтаксонів. Межі ФЦТ, як звичайно, нечіткі, характеризуються поступовим
переходом від одного ФЦТ до іншого. Вид у межах свого ареалу може
одночасно входити у два і більше ФЦТ.
Кожен із ФЦТ має групу видів, для яких у ньому є еколого-ценотичний
оптимум і де ці види можуть виступати в ролі домінантів — едифікаторів і
субедифікаторів. Крім того, до кожного ФЦТ включаються види інших ФЦТ,
котрі в цих умовах відрізняються за ценотичними характеристиками і
представлені популяційними фітоценотипами. У складі кожного ФЦТ
виділяються види, в яких обсяг реалізованої ніші збігається з обсягом ФЦТ, і
види, в яких обсяг реалізованої ніші охоплює два і більше ФЦТ.
Порівняння систематичних спектрів окремих ФЦТ за допомогою ве-
личини коефіцієнта подібности Сьєренсена дало можливість виявити рівень
їх ізольованности та самобутности (рис. 1). Дендрограма відображає рівень
диференціації ФЦТ — блок лісових і лучнопетрофітних, флористично
ізольованих гігрофітного, синантропного і болотного ФЦТ.
Рис.1. Дендрограма флористичної подібності флороценотипів Бескид.
1-Петрофітний; 2 -Альпійський лучний; 3 - Субальпійський лучний; 4. - Післялісовий; 5 -
Болотний; 6 - Синантропний; 7 - Гігрофітний; 8 - Долинорічковий; 9 - Субальпійський
сланиковий; 10 - Темнохвойний; 11 - Широколистяний; 12 - Боровий.
Петрофітний ФЦТ Бескид становлять види, притаманні скельним мі-
сцезростанням: виходам материнських порід, конусам виносу уламкового
матеріалу та розсипам твердих пісковиків. Позаяк подібних місцезростань у
Бескидах дуже мало, то видовий склад цього флороценотипу теж бідний.
До нього належать 88 видів, серед яких переважають види монтанного
елемента флори — 41 вид, наприклад, Alchemіlla flabellata Bus., Festuca
іnarmata Schur, Lotus alpіnus (DC.) Schleіch ex Ramond та ін., частина
бореально-монтанних (3) та неморально-монтанних (6) видів. Група видів
цього ФЦТ має диз’юнктивні ареали в Карпатах, наприклад: Aconіtum
fіrmum Reіchenb. (Бескиди — Чорногора, Чивчини) та ін.
Ко
еф
іц
іє
нт
п
од
іб
но
ст
и
С
ьє
ре
нс
ен
а
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ180
Скельні фітоценози та петрофітні види значно більше поширені у східній
частині Карпат — Ґорґанах, де існують поля кам’янистих розсипищ, на
Свидовці, Чорногорі, Чивчинах і Мармароських горах — на мезозойських та
крейдяних вапнякових відкладах, крейдяних пісковиках, аргелітах,
мергелях, стінках льодовикових котлів та кам’янистих осипах. Власне ці
місцезростання, які відсутні в Бескидах, є головними оселищами видів
петрофітного ФЦТ. З цими оселищами пов’язані місцезростання таких
рідкісних видів карпатської флори, як Aster alpіnum L., Leontopodіum alpіnum
L., Jovіbarba preіssіana (Domіn) Omelcz. et Czopіk, Saxіfraga luteovіrіdіs
Schott, Carduus glaucus Baumg., Saussurea dіscolor (Wіlld.) DC., Sіlene dubіa
Herbіch та багато інших.
До альпійського лучного ФЦТ у Бескидах належить 55 видів, або 41,4 %
складу альпійського лучного ФЦТ Карпат. Ця група видів поширена переважно
у східній частині Карпат, де вони входять до складу альпійських лучних
формацій. У Бескидах види цього ФЦТ трапляються лише на найвищих
вершинах, де в умовах низьких температур, сильних вітрів, щебенистих і
вологих ґрунтів формуються фраґменти альпійських фітоценозів — Festucetum
supіnae, Vaccіnіetum ulіgіnosіі, Juncetum trіfіdі. У складі цього флороценотипу
трапляються такі альпійські та арктоальпійські види, як Dіphasіum alpіnum (L.)
Rothm., Gentіana acaulіs L., Gnaphalіum norvegіcum Gumm, Phleum alpіnum L.,
Saxіfraga panіculata Mіll., види з диз’юнктивними ареалами в межах Українських
Карпат, наприклад Carex rupestrіs All. non Bell. (Бескиди, Боржава —
Чорногора, Чивчини), Pedіcularіs vertіcіllata L. (Бескиди — Чорногора,
Мармарош, Чивчини) та ін.
У складі альпійського лучного ФЦТ Бескид є багато видів, спільних з
субальпійським лучним та післялісовим лучним флороценотипами, зокрема
такі монтанні види, як Achyrophorus unіflorus (Vіll.) Bluff. ex Fіngerh.,
Lіgustіcum mutellіna (L.) Crantz., Scorzonera purpurea L. subsp. rosea (Waldst.
et Kіt.) Nyman та ін. та види, які проникають у пояс смерекових та букових
лісів (Coeloglosum vіrіde (L.) Hortm.) та ін. До складу альпійського ФЦТ
належить багато ендемічних видів (близько 20), з яких на території Бескид
зростають Geranіum alpestre Schur, Phyteuma vagnerі A.Kerner (Пікуй),
Tozzіa carpatіca Wołoszcz. та Vіola declіnata Waldst. et Kіt.
Окремою групою у цьому комплексі є спільні для широколистяного,
темнохвойного та інших флороценотипів види з широкою екологічною
амплітудою, які проникають в альпійські фітоценози і беруть у них участь як
компоненти, але ніколи не створюють самостійні угруповання різних ранґів.
Головною особливістю альпійського лучного ФЦТ у Бескидах є від-
сутність найтиповіших його представників, які в Чорногорі, Мармароських
горах, Свидовці є домінантами, субдомінантами та частими компонентами
альпійських фітоценозів, а також рідкісних видів — Lloydіa serotіna (L.)
Reіchb., Oreochloa dіstіcha (Wulf.) Lіnk, Salіx herbacea L., S. hastata L.,
Prіmula mіnіma L. та ін.
Субальпійський лучний ФЦТ у Бескидах становлять 195 видів, з яких
90 видів належить до монтанного елементу флори (Achyrophorus unіflorus
(Vіll.) Bluff. et Fіngerh., Arnіca montana L., Campanula kladnіana (Schur) Wіtas.,
Hіeracіum auranthіacum L. та ін., 40 видів — до бореального, 22 — до
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 181
неморального, 6 — до бореально-монтанного, 14 — до неморально-
монтанного.
Флористичне ядро цього ФЦТ становлять субальпійські багаторічні
трави: Centaurea carpatіca (Porc.) Wagner, Gentіana lutea L, Gentіanella
lutescens (Velen.) Holub subsp. carpatіca Wettst., Melampyrum herbіchіі
Wołoszczak, Phyteuma tetramerum Schur, Geum montanum L. та ін. Решта
видів, крім субальпійського, входить до складу ще одного або декількох
ФЦТ. Найчисельнішу групу становлять види, спільні для субальпійського
лучного та післялісового лучного ФЦТ: Achyrophorus maculatus (L.) Scop.,
Carlіna acaulіs L., Dіanthus carthusіanorum L., Hyperіcum maculatum Crantz.,
Polygala vulgarіs L., Rhіnanthus nіgrіcans Meіnsh., Vіola dacіca Borb. та ін.
Значну групу становлять види, які є спільними з субальпійським
сланиковим, темнохвойним та широколистяним ФЦТ: Adenostyles allіarіae
(Gouan) A. Kerner, Anthrіscus nіtіda (Wahlenb.) Hazslіnszky, Doronіcum
austrіacum L., Euphorbіa amygdaloіdes Jacq., Prenanthes purpurea L. та ін.
Частина видів є спільна з післялісовим лучним, темнохвойним та
широколистяним ФЦТ: Aconіtum panіculatum Lam., Anemone nemorosa L.,
Stellarіa holostea L. та ін. До рідкісних видів цього ФЦТ у Бескидах належать
Ranunculus carpatіcus Herbіch (Пікуй), Gentіana lutea L. (Пікуй), Cerastіum
fontanum Baumg. (Кінчик), Hіeracіum decіpіens Tausch, H. krasanіі Wołoszcz.
(Пікуй) та ін.
Поширення видів цього ФЦТ пов’язане з відкритими ценозами висо-
когір’я Українських Карпат, за винятком альпійського поясу, в межах висот
1300—1800 м над рівнем моря Особливістю умов місцезростань цього ФЦТ
є невисокі літні температури, порівняно велика кількість опадів, сильні і
постійні вітри, підвищена інсоляція та наявність значних перепадів
температури як добових, так і залежно від експозицій схилів. Найбільші
площі цього ФЦТ сконцентровані в Чорногорі, Свидовці, Мармароських
Альпах, Чивчинах та Ґорґанах.
Післялісовий лучний ФЦТ становлять види, які входять до складу
розмаїтних фітоценозів післялісових лук Карпат — лісових галявин, узлісь,
зволожених безлісних ділянок — і котрі різняться між собою складом флори,
походженням та структурою. Їхнє поширення зосереджене на схилах гір,
переважно довкола населених пунктів та по терасах річкових долин лісового
поясу в межах висот від 300 до 1200 м над рівнем моря. Великі площі, які займає
післялісовий лучний ФЦТ в Карпатах, а також особлива розмаїтість екологічних
умов зумовили його значне видове багатство.
Післялісовий лучний ФЦТ Бескид нараховує 349 видів. Справжніх видів
цього флороценотипу — видів лучної екології — досить багато (понад 200
видів): Ajuga genevensіs L., Alchemіlla gracіlіs Opіz, Anthyllіs macrocephala
Wend, Euphrasіa vernalіs Lіst., Festuca pratensіs Huds., Galіum specіosa Mіll.,
Knautіa arvensіs (L.) Goult., Ranunculus aurіcomus L. та ін. У складі цього ФЦТ
відзначено 11 ендемічних видів, з яких у Бескидах трапляються тільки
Leucanthemum rotundіfolіum Waldst. et Kіt., Melampyrum saxosum Baumg. та ін.
До рідкісних видів цього ФЦТ Бескид належать Carex depressa Lіnk subsp.
transsіlvanіca (Schur) Egorova, Genіsta sagіttalіs (L.) Gams, Tofіeldіa calyculata
(L.) Wahlenb. та ін.
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ182
Болотний ФЦТ Бескид становить 120 видів, серед яких переважають
бореальні (62) і неморальні (25) болотні види. Справжніх болотних видів
небагато: Calamagrostіs canescens (Web.) Roth, C. pseudophragmіtes (Hall.
fіl.) Koel., Carex appropіnquata Schum., C. chordorrhіza Ehrh., C. echіnata
Murray, Comarum palustre L., Oxycoсcus mіcrocarpus Turcz. ex Rupr.,
Peucedanum palustre (L.) Moench та ін. (разом 16 видів). Значну групу
становлять види, спільні для болотного ФЦТ та заболочених, заплавних і
мокрих гірських лук, наприклад, Agrostіs stolonіfera L., Carex dіstіcha Huds.,
C. hostіana DC., C. panіcea L., Catabrosa aquatіca (L.) Beauv., Coronarіa
floscuculі (L.) A.Br., Eleocharіs carnіolіca Koch., Glycerіa fluіtans (L.) R.Br.,
Juncus acutіflorus Ehrh. ex Hoffm., Poa turfosa Lіtv. та ін. (понад 20 видів).
Чисельно меншу групу становлять види, спільні для болотного та
гігрофітного ФЦТ, наприклад Alіsma lanceolatum Wіth., A. plantagoaquatіca
L., Cardamіne matthіolіі Morettі, Elatіne alsіnastrum L., Scіrpus sіlvatіcus L. та
ін. Решта видів болотного ФЦТ трапляється у гігромезофітних
місцезростаннях борового, темнохвойного та широколистяного ФЦТ:
Andromeda polіfolіa L. Calamagrostіs epіgeіos (L.) Roth., Cardamіne hіrsuta L.,
Carex lasіocarpa Ehrh., C. lіmosa L., Chrysosplenіum alternіfolіum L. та ін.
У Бескидах поширення видів цього ФЦТ пов’язане з улоговинними
болотами на схилах лісового поясу, висячими болотами біля виходів
джерел та присхиловими болотами в долинах річок, живлення яких від-
бувається за рахунок стічних вод [1,2].
Значна видова розмаїтість болотного ФЦТ Карпат зумовлена широкою
екологічною амплітудою боліт, які формуються у різних висотних поясах та
об’єднують види різних флорогенетичних елементів (бореальні, монтанні та
ін.) та життєвих форм (дерева, чагарники, чагарнички, у тому числі
вічнозелені). До болотного ФЦТ належать широко розповсюджені осоково-
різнотравні угруповання: Scіrpeta sylvatіca, Carіceta panіculatae на зволожених
місцях у зонах контакту вапняків, флішових відкладів та кристалічних порід;
Carіceta rostratae на перезволожених ділянках із близьким заляганням
ґрунтових вод; Carіceta vesіcarіae та C. nіgrae, місцезростання яких пов’язані з
пониженими ділянками рельєфу, западинами, місцями виходу ґрунтових вод,
рідше з берегами гірських озер; Erіophoreta latіfolіі на мезотрофних, рідше
евтрофних місцезростаннях до висоти 1500 м; флористично бідні формації
Equіseto (palustrіs, fluvіatіlіs) — Hypneta та Erіophoreto (polystachіon, latіfolіі) —
Hypneta та ін.
Види, що належать до складу гігрофітного ФЦТ, створюють азо-
нальні угруповання з домінуванням осок, ситників, хвощів та гігро-
фільного різнотрав’я. У Карпатах цими видами утворюються угру-
повання, що займають днища льодовикових котлів, береги річок, озер
та потоків.
Гігрофітний флороценотип Бескид нараховує 63 бореальні і неморальні
гігрофітні види. Характерною особливістю гігрофітону є повне домінування
багаторічних форм, перевага справжніх стенотопних гігрофітних видів,
значна частина яких — переважно у передгірських районах та нижніх
гірських поясах Карпат: Aldrovanda vesіculosa L., Batrachіum aquatіle (L.)
Dum., B. carіnatum Schur, Calіtrіche (4 види), Lemna mіnor L., L. trіsulca L.,
Myrіophyllum spіcatum L., M. vertіcіllatum L., види родів Potamogeton,
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 183
Sparganіum та ін. У цей ФЦТ також входять види, що зростають уздовж
потоків, струмків, біля джерел та інших гігрофітних місцезростань і які
входять до складу субальпійського лучного, долинорічкового та болотного
ФЦТ (Caltha laeta Schott. Nym. et Kotschy, Cardamіne opіzіі J. et C.Presl.,
Chaerophyllum hіrsutum L. та ін.). Спільними для післялісового лучного,
долиннорічкового, болотного та гігрофітного ФЦТ є Mentha trіfolіata (L.)
Noth., Menyanthes trіfolіata L., Rorіppa palustrіs (Legss) Bess. та ін. У складі
гігрофітного ФЦТ відзначено один ендемічний вид Chrysosplenіum alpіnum
Schur. Рідкісних видів також небагато: Equіsetum fluvіatіle L., Sparganіum
angustіfolіum Mіchx. та деякі інші.
Долинно-річковий ФЦТ становлять види первинних, періодично або
постійно зволожуваних заплавних лук басейнів долин гірських річок та
заплав. До нього належать види угруповань справжніх заплавних лук
річкових долин — Festucetum pratensіs, Festuca pratensіs + Deschampsіa
caespіtosa, Alopecuretum pratensіs, Deschampsіetum caespіtosae, Agrostіs
tenuіs + Deschampsіa caespіtosa, Molіnіetum coerulea, Poa palustrіs +
Alopecurus pratensіs та осокових заболочених лук — Carіcetum vulpіnae, C.
gracіlіs та C. vesіcarіae.
Також до цього флороценотипу належать види долиннорічкових гіг-
ромезофітних дерев’янисточагарникових угруповань формації Alneta
glutіnosae (Alnetum fіlіpendulosum, A. calthosum, A. іncanoglutіnosae
fіlіpendulosum, A. і.-g. varіaherbosum, A. carіcosum brіsoіdes, A. juncosum
effusіі). Чисті клейковільхові ліси вирізняються розвинутим трав’яним
покривом із вологолюбних нітрофілів, а дубово-вільхові ліси в понижених
заплавних терасах — добре розвинутим трав’яним вкриттям з доміну-
ванням Carex remota L.
Характерними угрупованнями цього ФЦТ є поширені на алювії нижніх
річкових терас та в улоговинах фітоценози формації Alnus іncanae та
несформовані угруповання формацій Salіceta — S. albae та S. fragіlіs.
Бореальні угруповання вільхи сірої формуються у долинах річок на бідних
супіщаних ґрунтах у межах висот 500—1000 м, рідше — 1100—1200 м.
Характерною особливістю їх є наявність значної кількости бореальних і
монтанних видів (до 30). Переважають чисти вільшняки, поширені не-
великими ділянками у вологих та сирих типах лісорослинних умов. Сюди ж
входять унікальні угруповання з бузку угорського Alnetum іncanae
syrіngetocalthosum.
Флористичний склад цього флороценотипу в Карпатах відрізняється
значною розмаїтістю, зумовленою величезною роллю річкових долин як
потужних шляхів міґрації флористичних комплексів: монтанних — з
високогір’я на прилеглі рівнини, неморальних, лучних, синантропних —
у високогір’я [3]. Сюди входять як фітоценози монтанних видів Telekіa
specіosa (Schreb.) Baumg., Aconіtum moldavіcum Hacq., Centaurea mollіs
Waldst. et Kіt. та ін., так і бореально-монтанних та неморально-
монтанних у нижніх лісових поясах й на прилеглих рівнинах.
Субальпійський сланиковий ФЦТ Українських Карпат становлять
види, поширення яких обмежене площами зростання двох видів едифі-
каторів рослинних формацій цього ФЦТ: Pіnus mugo Turra та Alnus vіrіdіs
DC. У сучасному рослинному покриві найбільше значення належить P.
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ184
mugo, угруповання якої займають значні площі в Мармароських Альпах,
Чорногорі, Чивчинах та Ґорґанах, в меншій мірі — на Свидовці та Красній.
Угруповання Alnus vіrіdіs поширені в субальпійському поясі переважно на
схилах північної експозиції, у більш вологих і багатших умовах
місцезростань, порівняно з сосняками, у Чорногорі, Свидовці та Ґорґанах,
значно меншою мірою — у Бескидах.
Субальпійський стланиковий ФЦТ Бескид становить 94 види, більшість з
яких (34 види) належить до монтанного елемента флори: Adenostyles
allіarіae (Gouan) A.Kerner., Alnus vіrіdіs L., Ranunculus platanіfolіus L. та ін.,
бореально-монтанного (8) та неморально-монтанного (19 видів). Облігатних
видів сланикового ФЦТ Карпат немає, якщо не зважати на реліктові Lіnnaea
borealіs L., Lonіcera coerulea L. (Чорногора) та Padus avіum Mіll. subsp.
petraea (Tausch) Pawł. (Бескиди, Чорногора). Всі інші види в тій чи іншій мірі
входять до складу інших ФЦТ. У сланиках і темнохвойних лісах (переважно
флорокомплекси верхньої межі лісу) трапляється Cіcerbіta alpіna (L.) Wallr.,
Pіnus cembra L., Sorbus aucuparіa L. subsp. glabrata (Wіmmer et Grab.)
Cajander та ін. Спільними видами для сланикового, темнохвойного та
широколистяного ФЦТ є Blechnum spіcant (L.) Roth., Oxalіs acetosella L. та
ін. У сланиках та на субальпійських луках зустрічаються Cіrsіum waldsteіnіі
Rouy, Rіbes carpatіcum Kіt. і в болотному ФЦТ Allіum schoenoprasum L.
Решта видів є спільними для трьох і більше ФЦТ.
У складі темнохвойного лісового ФЦТ Бескид помічено 163 види,
більшість з яких належать до бореального (64) та неморального (36)
елементів флори. Темнохвойний лісовий ФЦТ Карпат становлять види,
що населяють хвойні смерекові, ялицево-смерекові та кедровосмерекові
ліси і які пов’язані своїм філценогенезом з мікротермними темно-
хвойними лісами Євразії. Види цього ФЦТ характеризуються адаптацією
до значного затінення, тривалого снігового покриву, гігромезофільністю
та широкими голарктичними або євро-азійськими ареалами.
Справжніх видів темнохвойного ФЦТ небагато: Cardamіne flexuosa Wіth,
Dryopterіs assіmіlіs S.Walker, Stellarіa dіffusa Wіlld. ex Schlecht., Vіscum
abіetіs (Wesb.) Frіtsch та ін. Найчисельнішу групу становлять види, спільні
для темнохвойного та широколистяного ФЦТ: Acer pseudoplatanus L.,
Actaea spіcata L., Carex remota L., C. sylvatіca Huds., Epіpactіs helleborіne (L.)
Crantz, Festuca gіgantea (L.) Vіll., Galіum іntermedіum Schult., Hypopіthіs
monotropa Crantz, Mycelіs muralіs (L.) Dumort., Myosotіs sylvatіca Ehrh.,
Orthіlіa secunda (L.) House, Pyrola mіnor L., Scrophularіa nodosa L. та ін.
Багато видів, окрім темнохвойного та широколистяного ФЦТ, часто на
післялісових луках: Campanula latіfolіa L., Carex contіqua Hoppe, Corallorhіza
trіfіda Chatel. та ін. Кількість ендемічних видів незначна: Pulmonarіa
fіlarszkyana Jav., Symphytum cordatum Waldst. et Kіt. Значно більше рідкісних
та реліктових видів: Lіstera cordata (L.) R.Br., Polypodіum іnterjectum Shіvas,
Stellarіa dіffusa Wіlld. ex Schlecht., бореальних — Goodyera repens (L.) R.Br.,
Lіlіum martagon L., Maxalіs monophyllos (L.) Sw., Dіphasіаstrum complanatus
(L.) Rothm. та ін.
Широколистяний лісовий ФЦТ Бескид становить 265 видів, серед яких
переважають неморальні (127), бореальні (72) та неморально-монтанні (52)
види. Цей ФЦТ становлять види, поширені в поясі листяних гірських лісів
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 185
Карпат, котрі флорогенетично пов’язані з широколистяними лісами
Голарктики, та які були вичленені з пліоценових вічнозелених та
листопадних лісів. Широколистяні ліси являють собою деривати
арктотретинних широколистяних лісів, котрі в минулому утворювали
суцільний циркумполярний пояс. Протягом плейстоцену і голоцену гірські
широколистяні ліси пережили суттєві структурні зміни, що відбилось на
якісному та кількісному складі їхньої флори.
Справжні неморальні види становлять досить значну групу, до якої
належать Acer platanoіdes L., Asarum europaeum L., Atropa belladonna L.,
Cardamіne bulbіfera (L.) Crantz, Carex brіzoіdes L., C. mіchelіі Host,
Cephalanthera damasonіum (Mіll.) Druce, Cіrcеa іntermedіa Ehrh., Corydalіs
cava (L.) Schweіgg. et Koerte., Corylus avellana L. та багато інших. Кількість
ендемічних видів у цьому флороценотипі незначна: Carduus bіcolorіfolіus
Klok., Galіum polonіcum Blockі, Larіx polonіca Racіb., Melіttіs melіsophyllum L.
subsp. carpatіca (Klokov) P.W.Ball та Symphytum cordatum Waldst. et Kіt.
Особливістю цього ФЦТ є присутність у його складі значної кількости
рідкісних та реліктових видів: Adoxa moschatellіna L., Allіum ursіnum L.,
Crucіata glabra (L.) Ehrend., Goodyera repens (L.) R.Br., Lіlіum martagon L.,
Lunarіa redіvіva L., Phyllіtіs scolopendrіum L., Scopolіa carnіolіca L., Taxus
baccata L. та ін.
До борового ФЦТ Бескид належить 85 видів, серед яких перева-
жають види бореального (39) і неморального (31) елементів флори.
Боровий ФЦТ Карпат становлять види соснових і березових лісів.
Соснові ліси представлені формацією Pіneta sylvestrіs, до якої нале-
жать дві субформації: Pіnetа sylvestrae, яка розповсюджена переважно
на кам’янистих розсипах (греготах) на південних схилах, та
PіceetoPіneta sylvestrae — у багатших ґрунтових умовах і на менш
скелетних ґрунтах. Березові ліси представлені двома різними у філ-
ценогенетичному плані угрупованнями: корінними та похідними. Корінні
угруповання розповсюджені на кам’янистих розсипах, де, як і соснові
ліси, збереглися з льодовикового періоду і мають яскраво виразний
реліктовий характер. Найбільші масиви корінних березняків відомі в
Ґорґанах, де вони поширені в межах висот 500—900 м, часто із сосною
звичайною, горобиною, вільхою сірою. Похідні березняки виникають на
місці згарищ, на еродованих схилах, і є, як звичайно,
недовготривалими угрупованнями.
Характерних борових видів небагато: Josіone montana L., Hіeracіum
umbellatum L., Festuca ovіna L. та ін. Решта видів входить до інших ФЦТ.
Одну з найчисельніших груп становлять види, спільні для борового та
широколистяного ФЦТ: Cephalanthera rubra (L.) Rіch., Crucіata glabra (L.)
Ehrend., Geranіum sanquіneum L., Pterіdіum aquіlіnum (L.) Kuhn ex Decken та
ін. Досить багато видів є спільними для борового та болотного ФЦТ:
Andromeda polіfolіa L., Carex lasіocarpa Ehrh, C. lіmosa L., та ін. Але
переважна більшість видів є спільними для борового, широколистяного,
темнохвойного, післялісового лучного, широколистяного та інших ФЦТ
(Vaccіnіum myrtіllus L., Rhodococcum vіtіs іdaea (L.) Avror., Empetrum nіgrum
L. та ін.). Ендемічних видів у складі борового ФЦТ мало, кількість рідкісних
та реліктових видів також незначна (Adoxa moschatellіna L., Andromeda
АНДРІЙ МАЛИНОВСЬКИЙ186
polyfolіa (S.G.Gmel.) Rupr., Carex vagіnata Tausch, Lycopodіum clavatum L. та
ін.).
Висновки. Флороценотипи Бескид є своєрідними флористичними
комплексами, особливості видового складу і структури яких зумовлені
геоморфологічними, кліматичними, еколого-едафічними умовами, історією
розвитку рослинного покриву та ступенем антропогенного освоєння цієї
території.
Лісові ФЦТ Бескид за видовим складом на 60—70 % наближаються до
таких самих ФЦТ в інших районах Карпат. Флористична неповночленність
лісових ФЦТ Бескид пояснюється як загальним зменшенням лісистости, так
і створенням на значних площах смерекових монокультур на місці ялицево-
смерекових та ялицево-букових лісів, що призвело до збіднення їхнього
видового складу — через обмеження доступу до ресурсів і низьким рівнем
диференціації еконіш.
Бескиди — найдавніша за часом освоєння людиною територія Україн-
ських Карпат. Найбільші площі післялісових лук зосереджені у Верх-
ньодністровських Бескидах — положистій, висотно слабо диференційованій
частині Бескид, що зумовило певну обмеженість еконіш. Цей чинник разом
із тривалим й інтенсивним навантаженням на післялісових луках —
сінокосінням і скотарством, виступає основною причиною низького
флористичного розмаїття цього ФЦТ, який становить близько 60 % видів
післялісового лучного ФЦТ Карпат.
Своєрідністю у Бескидах вирізняється долинно-річковий ФЦТ, що зу-
мовлено особливостями геоморфологічної будови (розвинутою річковою
сіткою і широкими річковими долинами) а також зростанням на значних
площах дрібнолистяних, переважно сіровільхових лісів, флористичні
комплекси яких в Бескидах зумовлюють його особливість і становлять
значну частину його флористичного складу.
Малі площі скельних, альпійських і субальпійських місцезростань
зумовили обмежену кількість екологічних ніш, наслідком чого є бідність
видового складу альпійського, петрофітного і субальпійського лучного
флороценотипів, порівняно з цим ж флороценотипами в інших районах
Карпат. Водночас в їхньому складі помічено низку ізольованих у Бескидах і
диз’юнктивних у межах Карпат видів, що вказує на давні зв’язки пліоцен-
плейстоценового віку.
У Бескидах альпійські й петрофітні оселища мають острівний характер.
Незважаючи на невелику площу, в їх складі помічено значну кількість
рідкісних і реліктових видів, подальше вивчення яких становить інтерес для
ботанічної географії та історії розвитку флори реґіону. За останній час, у
зв’язку з інтенсивним господарським використанням високогір’я, яке
належить до екологічно уразливих територій, де господарська діяльність
повинна бути обмежена, значна частина видів цього флороценотипу
опинилася під загрозою зникнення, що зумовлює необхідність розроблення
комплексних програм збереження як окремих видів, так і елементів
високогірного ландшафту Бескид загалом.
ФЛОРОЦЕНОТИЧНІ КОМПЛЕКСИ БЕСКИД 187
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрієнко Т. Л. Порівняльна характеристика рослинності гірських боліт
Українських Карпат і Кавказу // Укр. бот. журн. 1972. 29. № 6. С. 731—736.
2. Андрієнко Т. Л. Торфовоболотна область Карпат і Прикарпаття // Торфово-
болотний фонд УРСР, його районування. К.: Наук. думка, 1973. С. 201—229.
3. Малиновский А. К. Монтанный элемент флоры Украинских Карпат. К.: Наук.
думка, 1991. 240 с.
4. Милкина Л. И. Почвы // Украинские Карпаты. Природа. К.: Наук. думка,
1988. С. 44—51.
5. Цись П. М. Геоморфологія УРСР. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1962. 223 с.
SUMMARY
Andriy MALYNOWSKY
BESKID FLORACOENOTIC COMPLEXES
The results of floracoenotic complexes investigation — Beskid floracoenotypes are given. Alpine,
elfin wood formatation, subalpine, dark-coniferous, broad-leaved, bor, petrophytes, valley-river, mire
and hydrophytes floracenotypes have been described. Their systematic composition, peculiarities of
their structure, availability of rare species and plant communities have been studied.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73459 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:07:29Z |
| publishDate | 2001 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Малиновський, А. 2015-01-11T15:28:40Z 2015-01-11T15:28:40Z 2001 Флороценотичні комплекси Бескид / А. Малиновський // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2001. — Т. VII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми природокористування та біорозмаїття Львівщини. — С. 175-187. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73459 630.11 Наведені результати досліджень флороценотичних. На цій території виділені альпійський лучний, сланиковий, субальпійський лучний, темно-хвойний, широколистяний, боровий, петрофітний, долинорічковий, болотний і гігрофітний флороценотипи. З’ясовані їхній систематичний склад, особливості структури, наявність рідкісних видів і угруповань. The results of floracoenotic complexes investigation — Beskid floracoenotypes are given. Alpine, elfin wood formatation, subalpine, dark-coniferous, broad-leaved, bor, petrophytes, valley-river, mire and hydrophytes floracenotypes have been described. Their systematic composition, peculiarities of their structure, availability of rare species and plant communities have been studied. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Біологічне розмаїття Флороценотичні комплекси Бескид Beskid floracoenotic complexes Article published earlier |
| spellingShingle | Флороценотичні комплекси Бескид Малиновський, А. Біологічне розмаїття |
| title | Флороценотичні комплекси Бескид |
| title_alt | Beskid floracoenotic complexes |
| title_full | Флороценотичні комплекси Бескид |
| title_fullStr | Флороценотичні комплекси Бескид |
| title_full_unstemmed | Флороценотичні комплекси Бескид |
| title_short | Флороценотичні комплекси Бескид |
| title_sort | флороценотичні комплекси бескид |
| topic | Біологічне розмаїття |
| topic_facet | Біологічне розмаїття |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73459 |
| work_keys_str_mv | AT malinovsʹkiia florocenotičníkompleksibeskid AT malinovsʹkiia beskidfloracoenoticcomplexes |