Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського
У контексті наукових ідей В. Вернадського стосовно живої речовини, плівки життя та ролі людського розуму і керованої ним праці як організатора глобальної надсистеми — соціосфери розглянуто стратегічні питання раціонального використання, охорони й перспектив розвитку карпатської геосоціосистеми. Stra...
Saved in:
| Published in: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73498 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського / М. Голубець // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 9-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859626329340641280 |
|---|---|
| author | Голубець, М. |
| author_facet | Голубець, М. |
| citation_txt | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського / М. Голубець // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 9-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | У контексті наукових ідей В. Вернадського стосовно живої речовини, плівки життя та ролі людського розуму і керованої ним праці як організатора глобальної надсистеми — соціосфери розглянуто стратегічні питання раціонального використання, охорони й перспектив розвитку карпатської геосоціосистеми.
Strategic questions of rational use, protection and developmental perspectives of Carpathian geosociosystem in terms of V. Vernadsky scientific ideas concerning “living
substance”, “pellicle of life” as well as the role of human intelligence and intellectually
managed activity as an organizer of global supersystem — the sociosphere are discussed .
|
| first_indexed | 2025-11-29T11:39:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
УДК 574.4 + 502.757
Михайло ГОЛУБЕЦЬ
СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ КАРПАТОЗНАВЦІВ
У КОНТЕКСТІ НАУКОВИХ ІДЕЙ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
У контексті наукових ідей В. Вернадського стосовно живої речовини,
плівки життя та ролі людського розуму і керованої ним праці як орга-
нізатора глобальної надсистеми — соціосфери розглянуто стратегічні
питання раціонального використання, охорони й перспектив розвитку
карпатської геосоціосистеми.
12 березня 2003 р. виповнилося 140 років від дня народження геніяль-
ного природознавця, мислителя й організатора науки, першого прези-
дента Української академії наук В. І. Вернадського. Його наукові
надбання лежать в основі розв’язання таких стратегічних проблем
сучасности, як програма сталого розвитку, збереження сприятливих умов
існування людей на Землі, охорона біосфери як колиски людської
спільноти, світових цивілізацій і природного середовища існування
прийдешніх поколінь.
Наукові ідеї В. Вернадського стосуються не лише загальнопланетних
явищ, подій і процесів. Вони мають неперевершену цінність для розв’я-
зання суто локальних проблем, передовсім таких, як жива речовина, її
розтікання розмноженням, її вирішальне значення у речовинно-енерґе-
тичному обміні конкретних екосистем, формуванні їхньої продуктивности
й накопиченні вільної енерґії та неентропійности. Такої ж наукової ваги є
учення про плівку життя, її часову і просторову динаміку, визначальне
організаційне, енерґетичне, біогеохемічне, середовищетвірне, продукцій-
не, ресурсне, естетичне та інші значення, про роль людського розуму й
керованої ним праці як тієї геологічної сили, котра в наш час виявилася
найпотужнішим чинником змін просторової структури й функціональних
параметрів наземних і водних екосистем та біосфери загалом.
Ми маємо намір використати наукові ідеї В. І. Вернадського, його
учнів і послідовників для аналізу й оцінення структурно-функціональних
особливостей живої речовини й насиченої нею плівки життя в ориґіналь-
ному за історичними, фізико-географічними й екологічними умовами
природно-територіяльному комплексі Українських Карпат, масштабів і
МИХАЙЛО ГОЛУБЕЦЬ 10
наслідків антропогенних змін у ньому, а також способів порятунку від
подальшої його антропогенної деградації.
Про Українські або Лісисті Карпати опубліковано велику кількість
наукових і науково-популярних праць. Зведені відомості про них знахо-
димо в численних монографіях [5, 6, 13—18, 22—26], флористичних і
фауністичних виданнях та збірниках праць. Останніми десятиліттями
наукову думку хвилювали питання біотичної продуктивности лісових,
чагарникових і лучних екосистем, антропогенної дигресії біогеоценотич-
ного покриву, сучасної екологічної ситуації, структури й динаміки попу-
ляцій рідкісних видів рослин, антропогенних втрат екологічного потен-
ціялу гірських екосистем, стану природозаповідного фонду та природо-
охоронної діяльности в реґіоні, ведення лісового, полонинського і водного
господарств, стану лісового покриву і стихійних явищ [1, 11, 12, 19—21].
Як же виглядає карпатська проблематика в аспекті наукової спад-
щини В. І. Вернадського? Під неординарним кутом зору маємо змогу
глянути на роль живої речовини в історії формування біогеоценотичного
покриву (частини плівки життя в конкретному — карпатському прос-
торі), оцінити його сучасний стан і можливі варіянти розвитку. Непере-
січну підмогу в цьому питанні надає поняття про живу речовину та її
розтікання через розмноження. Хоч В. І. Вернадський відзначав, що жи-
ва речовина біосфери діє не окремими видами чи організмами, а загаль-
ною чисельністю, масою та енерґією, в конкретних екологічних умовах
земної поверхні особливого фітосоціогічного значення набирає видова
розмаїтість і здатність до її розтікання залежно від широтного, дов-
готного і висотного розподілу світла, тепла й вологи та їх модифікацій,
зумовлених геоморфологічними й геологічними особливостями місцевости.
Неосяжно розмаїтими є рослинний, тваринний, грибний та мікробний
світи, незбагненно великими є показники розмноження багатьох видів
(згадаймо хоча б кульбабу, тополю, березу, спорові рослини, гриби чи
мікроорганізми), такими ж є можливості й відстані поширення зачатків
організмів. Усе це було підставою для того, щоби В. І. Вернадський
зробив висновок про ,,тиск життя” і його ,,повсюдність”, зумовлені
,,сонячним променем — носієм космічної енергії” [4, с. 44]. Але поряд із
зовнішнім — енерґетичним чинником, повсюдності й тиску життя сприяє
могутній внутрішній, біотичний чинник — видове багатство органічного
світу, в якому знаходимо життєві форми всіх геологічних епох: від
рифейського періоду протерозою до антропогенового — кайнозою.
Палеонтологічні й палінологічні дослідження, а також вивчення синге-
незу на техногенно девастованих чи термоядерно випалених ділянках
земної поверхні дають змогу, з одного боку, простежити динаміку розті-
кання й тиску життя, які моментально спричиняють ,,заліковування тех-
ногенних ран” і покривання їх плівкою життя, з другого — виокремити з
видової розмаїтости види (від найпростіших одноклітинних до високоор-
ганізованих), які, відповідно до екологічних умов (особливостей суб-
страту), незважаючи на величезну смертність зачатків, поступово осво-
юють девастований простір і започатковують процес сингенезу і віднов-
лення клімаксового угруповання. Завдяки постійному розтіканню й тис-
кові життя та використанню резервів біотичної розмаїтости зберігається
цілісність біосфери та її плівки життя, закономірности територіяльного
розподілу природних (флористичних, фауністичних, мікробних), ланд-
СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ КАРПАТОЗНАВЦІВ... 11
шафтних, провінційних і біомних екосистем. Завдяки цим чинникам під
впливом кліматичних факторів протягом голоцену в Українських Карпа-
тах змінювалися структура біогеоценотичного покриву, висотне розмі-
щення поясів рослинности, але в усі віки на всій їх території наявність
живої речовини, цілісність біогеоценотичного покриву (плівки життя)
були постійні.
Явище розтікання й тиску життя, наступу деревних видів разом з
іншими супутниками бореальних і неморальних лісів на післялісові луки,
а природних лучних трав, дерев і чагарників на рільні землі й пере-
логи — загальновідоме. Воно чекає не лише поглиблених флористичних,
фауністичних, фітосоціологічних і біогеоценологічних досліджень, а й
лісівничих, луківничих і навіть економічних, оскільки пов’язане з низкою
виробничих проблем: природним відновленням верхньої межі лісу, від-
творенням утрачених ґрунтозахисних і водорегуляційних властивостей
рослинного покриву, підвищенням продуктивности гірських лук, енерґе-
тичними й економічними затратами на підтримання рільництва в гір-
ських умовах тощо.
У зв’язку з цим збереження видового й популяційного розмаїття є не
лише загальнобіологічною, а й економічною проблемою. З огляду на
природну й, особливо, антропогенну динаміку плівки життя, біотичне
розмаїття має бути об’єктом вивчення не лише в кожній ландшафтній,
провінційній чи біомній екосистемах, а й у біогеоценозній, оскільки воно є
одним із визначальних чинників стійкости та стабільности цих систем.
Доречно глянути на наші Карпати під кутом зору згущень життя.
Поняття про них В. І. Вернадський вживав у працях про плівку життя. У
водних екосистемах він виділяв саргасові, прибережні (шельфові,
естуарні тощо) та згущення у материкових водоймах. На суші виділяв
ґрунтову живу плівку, без наголосу на згущення в її межах, звертав
увагу на те, що діяльність людини спричинила у структурі цієї плівки
такі зміни, що їх можна трактувати як ,,нове явище у геологічній історії
планети, ще не враховане в своєму геохімічному ефекті. Одним із
головних його проявів є надзвичайне зменшення лісових просторів, тобто
найпотужніших частин плівки” [4, с. 109].
З цих позицій цікаво проаналізувати плівку життя, яка вкриває
Українські Карпати, її згущення та розрідження не лише в територіяль-
ному, а й часовому аспектах, особливо в період інтенсивного впливу на
неї господарської діяльности. За показниками товщини біогеоценотичного
покриву, біологічною розмаїтістю і продуктивністю лісових екосистем у
своєму первинному стані (лісистість становила понад 98% [1, 2, 7, 9—11])
Українські Карпати належали до реґіонів із найбільшим згущенням
життя в Європі. Розрідженим воно було хіба що на позбавлених рослин-
ного покриву кам’янистих розсипищах Ґорґанів та скелястих виходах на
денну поверхню гірських порід в інших місцях. Кількасотлітні інтенсивна
лісоексплуатація, нищення гірськососнового криволісся і приполонинних
лісів, розбудова населених пунктів і шляхів сполучення, трансформу-
вання лісових земель у сільськогосподарські вгіддя спричинилися не
лише до зменшення у середньому майже на половину товщини біогеопо-
криву, різкого зменшення запасів у ньому органічної речовини (лісистість
зменшилася майже вдвічі), а й виникнення антропогенних осередків
розрідженого життя, зокрема на вторинних кам’янистих розсипищах
МИХАЙЛО ГОЛУБЕЦЬ 12
після суцільних лісосічних рубань на крутосхилах, на післялісових зга-
рищах і в урбанізованих екосистемах.
Зміни в морфологічній будові біогеопокриву спричинилися до дефор-
мації його функціональної структури, зокрема послаблення ґрунтозахис-
них, водорегуляційних, продукційних, середовищетвірних, газових, аку-
муляційних, продукційних властивостей, а водночас значних збитків
унаслідок повеней, вітровалів, ерозії ґрунтів, інвазії шкідників, змен-
шення чисельности популяцій хребетних тварин, ендемічних і рідкісних
видів рослин.
Результати наших досліджень [1, 2, 11, 12] показали, що запаси фіто-
маси, розраховані в середньому на 1 га сучасного біогеопокриву, порів-
няно з корінним у смузі слабкої його антропогенної трансформації (при-
близно пояс смерекових лісів [11]) є у 3—4 рази менший, у смузі серед-
ньої його трансформації (приблизно середньогір’я) — у 6—7 разів, а в
смузі дуже сильної трансформації (Передкарпаття) — до 15 разів мен-
ший. Первинний рослинний покрив верхів’я басейну р. Пруту (до
м. Яремча) в середньому на кожному гектарі площі продукував 12 т
фітомаси і 17 т кисню. За сучасної структури вгідь він не додає 1,0 т
фітомаси і 1,4 т кисню.
Антропогенне зведення лісів і заміна їх шорсткої поверхні на вирівняні
поверхні полів, лук та інших угруповань зменшує поглинання діяльним
шаром променевої енерґії у передгірських районах до 6,4%, а в гірських —
до 3,2%. На цілому північно-східному макросхилі Українських Карпат і
Передкарпаття загальний запас фітомаси зменшився з 820,9 млн. т у корін-
ному біогеопокриві до 146,4 млн. т — у сучасному, тобто в 5,6 раза, а запас у
ній хемічних елементів — у 4,5 раза. У гірській частині макросхилу за
сучасної структури вгідь затримання опадів на кронах дерев зменшилося на
789 млн. куб. м, або в 1,3 раза, просочування води в ґрунт — на 474 млн.
куб. м (в 1,3 раза), а поверхневий стік збільшився на 1,5 млрд. куб. м, тобто в
3,2 раза. У передкарпатській частині затримання опадів на кронах
зменшилося в 2,1 раза, лише за рахунок будівництва доріг, населених
пунктів, трас трубопроводів та електропередач поверхневий стік збільшився
на 1,6 млрд. куб. м, водночас збільшилася інфільтрація води в ґрунт на 500
млн. куб. м.
Загалом антропогенна трансформація морфологічних і функціональ-
них параметрів біогеопокриву північно-східного макросхилу Українських
Карпат і Передкарпаття характеризується „істотними змінами його гори-
зонтальної і вертикальної структури, зменшенням його потужности,
збідненням видового складу і перебудовою трофічних зв’язків консу-
ментів, погіршеннням водного і радіяційного балансів, зниженням
енерґетичної ефективности продукційного процесу, зменшенням
показників біотичного кругообігу, зниженням продуктивности і загальним
екологічним збідненням території“ [11, с. 77—78] чи, за В. І. Вернадським,
значним зрідженням життя.
Аналогічні результати отримано під час дослідження первинного і
вторинного екологічних потенціялів* біогеоценозних і ландшафтних еко-
* Первинний екологічний потенціял — це сукупність речовинно-енергетичних
ресурсів і властивостей корінної (клімаксової) екосистеми, що забезпечують її
максимально можливі структурно-функціональні параметри і корисні функції, котрі
СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ КАРПАТОЗНАВЦІВ... 13
систем північно-східного макросхилу Українських Карпат [12]. Згадані
потенціяли визначали за показниками запасів фітомаси, біотичної про-
дуктивности, загальної енерґо- і водотрансформаційної здатности, запа-
сів органічного вуглецю. Об’єктами дослідження були корінні й похідні на
їх місці біогеоценози вологої мезотрофної гірськососнини, вологої мезо-
трофної чистої смеречини, вологої мезотрофної ялицево-смерекової
бучини і вологої евтрофної букової яличини, ландшафтні екосистеми
,,Говерлянське лісництво”, ,,Підліснівське лісництво”, ,,Розлуцька сіль-
рада” і ,,Грозівська сільрада”, розмірами від 2,2 до 5,5 тис. га, та басей-
нові екосистеми ,,Верхньопрутська” (59,7 тис. га) і ,,Верхньодністровська”
(32,8 тис. га). Встановлено, що всі без винятку похідні екосистеми, не
лише чагарникові та лучні, а й лісові, не повністю використовують еколо-
гічний потенціял корінних екосистем. В усіх випадках заміна корінних
біогеоценозів похідними супроводжується ентропією та знеціненням
первинного екологічного потенціялу.
Якщо в похідному буково-смерековому яличнику вологої мезотрофної
ялицево-смерекової бучини квасеницевої первинний екологічний потен-
ціял за показниками запасів органічної речовини і накопиченої у ній
енерґії та біотичної продуктивности й кількости енерґії у річному при-
рості цієї речовини використовується у межах 76—89%, то в смеречняку
ожиковому рівень його використання не перевищує 55—60%. Похідні
луки за показником запасів органічної речовини і накопиченої у ній
енерґії використовують цей потенціял лише на 5—10%, тобто його втрати
становлять 90—95%. За показником біотичної продуктивности і депону-
вання енерґії в річному прирості біомаси ці втрати сягають 50—75%.
Значно нижчими (на 25—35%) в усіх похідних екосистемах є коефіцієнт
корисної дії фотосинтезу. В похідних лісових біогеоценозах на 30—75%, а
в лучних — у 2—3 рази зростає “енерґетична ціна” одиниці синтезованої
фітомаси. У післялісових лучних екосистемах загальні запаси органічного
вуглецю дорівнюють лише 20—40%, порівняно з корінними, причому
передовсім завдяки тому, що основна кількість його (понад 90%) зберіга-
ється в ґрунті. Тобто ґрунт маємо підстави трактувати як найконсер-
вативніший блок екосистеми, найстійкіший до антропогенних збурень.
Саме він тривалий час зберігає екологічний потенціял (органічний
вуглець, мінеральні поживні речовини, діяспори) відновлення первинної
екосистеми.
Для порівняння згадаємо дані, отримані для басейнових екосистем рік
Пруту і Дністра. За показниками запасів біотичної продукції та депоно-
ваного в ній органічного вуглецю сучасна ландшафтна екосистема вер-
хів’я басейну Пруту використовує 26—28% екологічного потенціялу пер-
винної екосистеми, за показниками біотичної продуктивности і кількости
енерґії у річному прирості біомаси та ККД фотосинтезу — 29—32%. Для
ландшафтної екосистеми верхів’я басейну Дністра ці показники станов-
лять відповідно 12—13% і 36—41%. Втрати за окремими показниками
сягають 88%.
може використовувати людина. Вторинний екологічний потенціял — це сукупність тих
же показників, сформованих під впливом господарської діяльности, яка визначає
теперішні структурно-функціональні параметри і корисні функції екосистеми.
МИХАЙЛО ГОЛУБЕЦЬ 14
Отже, можна констатувати, що антропогенна трансформація первин-
ного біогеоценотичного покриву в Українських Карпатах, характерними
рисами якої є знелісення, ерозія ґрунтів, зсуви, смерекоманія, зміни
просторової і вікової структури лісостанів, вилучення продуктивних
земель під забудови, шляхи сполучення, траси трубопроводів тощо,
супроводжувалася і далі супроводжується дезорганізацією природних
екосистем, безповоротними втратами їхнього первинного екологічного
потенціялу, загальним зрідженням життя та зубожінням його плівки. У
зв’язку з цим одним із стратегічних завдань біологічних та екосистемо-
логічних досліджень повинні стати аналіз, оцінка, прогнозування згада-
них процесів та опрацювання способів їх припинення і запобігання. Вони
потребують особливо пильної уваги також економістів, соціологів і полі-
тиків. І саме ця складність і комплексність карпатської проблематики
підводить нас до розгляду на сьогодні головного питання — розумного,
науково обґрунтованого керування геосоціяльними процесами. Його мето-
дологічною основою є вчення В. І. Вернадського про ноосферу.
60 років тому академік Вернадський писав: ,,Людство, взяте загалом,
стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і
працею, постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно
мислячого людства як єдиного цілого. Цей новий стан біосфери, до
якого ми, не помічаючи того, наближаємося, і є ноосфера” [4, с. 148]. ,,Ми
присутні й життєво беремо участь у створенні в біосфері нового
геологічного фактора, небувалого в ній за потужністю і спільністю” [3,
с. 23]. ,,Цей новий геологічний фактор — розум настільки великий за
своїми наслідками і можливостями, що, мені здається, можна не запере-
чувати проти занесення його до геологічних підрозділів поряд зі стратиг-
рафічними і тектонічними... Без утворення мозку людини не було би її
наукової думки в біосфері, а без наукової думки не було би геологічного
ефекту — перебудови біосфери людством” [3, с. 42–43]. ,,У майбут-
ньому нам вимальовується як можливі казкові мрії: людина прагне вийти
за межі своєї планети в космічний простір. І ймовірно вийде” [4, с. 149].
Через 18 років Ю. Гагарін здійснив перший космічний політ, а через
26 років Н. Армстронґ ступив на Місяць. До кінця минулого століття
людський розум і керована ним праця, людське суспільство стали
центральним організатором глобальної надсистеми — соціосфери, до
складу якої увійшли біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю гео-
сфери й навколоземний космічний простір, і людське суспільство з усіма
наслідками його розумової і господарської діяльности, інтелектуальними
здобутками, спорудами, інституціями, формами організації, типами
виробничих відносин тощо. В територіяльному плані вона поділяється на
ряд підпорядкованих їй геосоціосистем — від материкових, наддержав-
них і державних до локальних — розмірів природно-територіяльних
комплексів, областей, районів, міст і сіл. Функцію пам’яті й кібернетич-
ного регулятора всіх геосоціосистем, включаючи й соціосферу, виконує
людський інтелект [8].
Отже, викристалізувалася струнка концепція структурно-функціо-
нальної організації сучасної глобальної соціосферної системи, яка увібра-
ла вчення В. І. Вернадського про біосферу й ноосферу, розкрила суть
взаємовідношень між біотичною та соціяльною формами організації й
СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ КАРПАТОЗНАВЦІВ... 15
визначила стратегічні засади збереження сприятливих умов існування
людини на Землі. Головні її положення зводяться до того, що:
1) ноосфера, тобто біосфера на сучасному етапі її розвитку, перебуває
не лише у складі соціосфери, а й в єдиному контурі керування усіма
геосоціосистемними процесами. Це не заперечує біотичної самоорганізації
й генетичної саморегуляції у біосфері, а означає потужний зовнішній
збурювальний вплив на неї і всі її біотичні підсистеми розумової і
виробничої діяльности людства;
2) якщо роль пам’яти й регулятора в соціосфері та менших за неї гео-
соціосистемах виконує людський розум, то його регуляторна функція в
усіх них повинна ґрунтуватися на глибокому науковому пізнанні її
будови, системних зв’язків, функціональних особливостей, значення для
підтримання сприятливих умов існування людей на Землі;
3) неперевершеною залишається ідея сталого розвитку, схвалена між-
народною спільнотою у Ріо-де-Жанейро, тому найважливішим завданням
наукового й практичного інтелекту повинно бути досконале пізнання струк-
турно-функціональних особливостей усіх геосоціосистем, в яких перед-
бачається керування геосоціосистемними (біотичними, економічними, соці-
яльними, демографічними, технологічними та іншими) процесами, проєк-
тування еталонних (досконалих, найефективніших на перспективу) систем й
наукове обґрунтування найдоцільніших управлінських рішень, реалізація
яких сприятиме збереженню програми сталого розвитку.
Виходячи з цього, серед найважливіших стратегічних, теоретичних і
прикладних завдань карпатознавців слід назвати:
1) усвідомлення необхідности всебічного, комплексного пізнання сис-
темної і функціональної організації карпатської геосоціяльної системи й
потреби розумного, науково-обґрунтованого керування геосоціосистем-
ними (екологічними, економічними, соціяльними, демографічними та ін.)
процесами, консолідації для того зусиль науковців, практиків та управ-
лінців усіх галузей народного господарства;
2) перегляд загальних напрямів соціяльно-економічного розвитку кар-
патської геосоціосистеми, виходячи з визначальних водорегуляційних,
ґрунтозахисних, кліматорегуляційцних, рекреаційно-оздоровчих, спор-
тивно-туристичних, естетичних та інших корисних функцій її біогеоцено-
тичного покриву й потреби підпорядкування їм біопродукційних, біоресу-
рсних і середовищетвірних функцій;
3) через синтез геологічних, геоморфологічних, кліматологічних, геобо-
танічних, лісознавчих, соціяльно-економічних, демографічних, етногра-
фічних та інших необхідних даних визначення територіяльних меж і
внутрішньої структури (розміщення і співвідношення сільських, міських,
районних, басейнових, висотно-поясних та інших специфічних з огляду
на народногосподарську специфіку підсистем) карпатської геосо-
ціосистеми та опис її сучасних функціональних особливостей і виділених
у її межах (перерахованих у дужках) підсистем;
4) обґрунтування еталонних (майбутніх, перспективних) систем для
усіх ступенів складности (від сільських до обласних і реґіональних —
карпатської та міжобласної) геосоціосистем за принципами і критеріями
сталого розвитку, а також способів досягнення параметрів цих систем
засобами розумного керування;
МИХАЙЛО ГОЛУБЕЦЬ 16
5) опрацювання для карпатської геосоціосистеми та її підсистем про-
грам сталого розвитку, взаємопов’язаних і взаємоузгоджених як між со-
бою, так і з відповідними обласними, міжобласною і державною програ-
мами;
6) організація комплексного моніторингу за станом керованих геосоціо-
систем, завданням якого є постійне стеження (збір інформації) за станом
керованої системи та ефективности впливу на неї управлінських рішень,
аналіз зібраної інформації, моделювання і прогнозування геосоціосис-
темних процесів, опрацювання та експертиза управлінських рішень і
передавання їх керівним (регуляторним) органам. Структурними компо-
нентами системи комплексного моніторингу повинні бути мережа об’єкт-
них, наукових і фонових моніторингових станцій, локальних (наприклад,
районних та обласних) і реґіональних (загальнокарпатського та міжоблас-
ного) моніторингових центрів і надійних каналів обміну моніторинговою
інформацією як на реґіональному, так і на загальнодержавному рівнях
(детальніше ці питання висвітлені в попередніх працях — 1, 11, 12).
7) опрацювання комплексної програми моніторингу, комплексу показ-
ників стану керованих систем для усіх рівнів їх складности (від
сільських до державних), методів збору, опрацювання, узагальнення,
генералізації та передавання моніторинґової інформації, централізованого
забезпечення необхідною апаратурою, лабораторіями ремонту та повірки
приладів;
8) масова (від школяра до державного діяча) екологічна освіта, масова
просвітницька робота з населенням краю, засвоєння громадськістю ідей
сталого розвитку, пріоритетна підтримка тих галузей науки, від розвитку
яких залежить успіх реалізації програми сталого розвитку (передовсім
екології, економіки, інформатики та менеджеризму), зміна споживацьких
та опікунських критеріїв у ставленні до природи і природного довкілля
на критерії керованого, екологічно обґрунтованого й економічно ефектив-
ного ведення господарювання на засадах сталого розвитку.
Певна річ, що реалізація названих завдань потребує відповідного
фінансового забезпечення. Але незаперечним фактом є те, що за умов
подальшої економічної стагнації, повільного поліпшення умов життя кар-
патського населення, зволікання з докорінною зміною напрямів народно-
господарської діяльности карпатського природно-територіяльного ком-
плексу загрозою для нього залишатиметься інтенсифікація природних
стихій і подальше руйнування екологічного потенціялу карпатської еко-
системи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Антропогенні зміни біогеоценотичного покриву в Карпатському регіоні. К.:
Наук. думка, 1994. 166 с.
2. Биогеоценотический покров Бескид и его динамические тенденции. К.:
Наук. думка, 1983. 240 с.
3. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное
явление. Книга вторая. М.: Наука, 1977. 192 с.
СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ КАРПАТОЗНАВЦІВ... 17
4. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. М.: Наука, 1989. 261 с.
5. Воропай Л. І., Куниця М. О. Українські Карпати. К.: Рад. шк., 1966. 167 с.
6. Голубец М. А. Ельники Украинских Карпат. К.: Наук. думка, 1978. 264 с.
7. Голубець М. А. Плівка життя. Львів: Поллі, 1997. 186 с.
8. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів: Поллі, 1997. 256 с.
9. Голубець М. А. Екосистемологія. Львів: Поллі, 2000. 316 с.
10. Дигрессия биогеоценотического покрова на контакте лесного и субальпийс-
кого поясов в Черногоре. К.: Наук. думка, 1984. 208 с.
11. Екологічна ситуація на північно-східному макросхилі Українських Карпат.
Львів: Поллі, 2001. 162 с.
12. Екологічний потенціял наземних екосистем. Львів: Поллі, 2003. 180 с.
13. Карпатский рекреационный комплекс. К.: Наук. думка, 1984. 148 с.
14. Комендар В. І., Скунць П. М., Гнатюк М. Ю. Зелені перлини Карпат.
Ужгород: Карпати, 1985. 85 с.
15. Малиновський К. А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. К.: Наук.
думка, 1980. 278 с.
16. Молотков П. И. Буковые леса и хозяйство в них. М.: Лесн. пром-сть, 1966.
224 с.
17. Пастернак П. С. Лісові ґрунти Українських Карпат. Ужгород: Карпати,
1967. 169 с.
18. Природа Українських Карпат. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. 266 с.
19. Раритетні фітоценози західних регіонів України. Львів: Поллі, 1998. 190 с.
20. Рідкісні, ендемічні, реліктові та погранично-ареальні види рослин Україн-
ських Карпат. Львів, 2003. 76 с.
21. Стратегія популяцій рослин у природних і антропогенних екосистемах
Карпат. Львів: Євросвіт, 2001. 160 с.
22. Стойко С. М. Карпатам зеленіти вічно. Ужгород: Карпати, 1977. 175 с.
23. Татаринов К. А. Фауна хребетних заходу України. Львів: Вид-во Львів.
ун-ту, 1973. 257 с.
24. Украинские Карпаты. Природа. К.: Наук. думка, 1988. 208 с.
25. Чопик В. І. Високогірна флора Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1976.
268 с.
26. Чубатий О. В. Соснове криволісся Українських Карпат. К., 1965. 134 с.
SUMMARY
Mykhajlo HOLUBETS
STRATEGIC TASKS OF CARPATHIAN SPECIALISTS IN CONTEXT
OF V. VERNADSKY SCIENTIFIC IDEAS
Strategic questions of rational use, protection and developmental perspectives of
Carpathian geosociosystem in terms of V. Vernadsky scientific ideas concerning “living
substance”, “pellicle of life” as well as the role of human intelligence and intellectually
managed activity as an organizer of global supersystem — the sociosphere are discussed .
МИХАЙЛО ГОЛУБЕЦЬ 18
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73498 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T11:39:00Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голубець, М. 2015-01-12T16:32:54Z 2015-01-12T16:32:54Z 2003 Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського / М. Голубець // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 9-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73498 574.4 + 502.757 У контексті наукових ідей В. Вернадського стосовно живої речовини, плівки життя та ролі людського розуму і керованої ним праці як організатора глобальної надсистеми — соціосфери розглянуто стратегічні питання раціонального використання, охорони й перспектив розвитку карпатської геосоціосистеми. Strategic questions of rational use, protection and developmental perspectives of Carpathian geosociosystem in terms of V. Vernadsky scientific ideas concerning “living substance”, “pellicle of life” as well as the role of human intelligence and intellectually managed activity as an organizer of global supersystem — the sociosphere are discussed . uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Екологічні проблеми природокористування Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського Strategic tasks of carpathian specialists in context of V. Vernadsky scientific ideas Article published earlier |
| spellingShingle | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського Голубець, М. Екологічні проблеми природокористування |
| title | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського |
| title_alt | Strategic tasks of carpathian specialists in context of V. Vernadsky scientific ideas |
| title_full | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського |
| title_fullStr | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського |
| title_full_unstemmed | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського |
| title_short | Стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей В. І. Вернадського |
| title_sort | стратегічні завдання карпатознавців у контексті наукових ідей в. і. вернадського |
| topic | Екологічні проблеми природокористування |
| topic_facet | Екологічні проблеми природокористування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73498 |
| work_keys_str_mv | AT golubecʹm strategíčnízavdannâkarpatoznavcívukontekstínaukovihídeivívernadsʹkogo AT golubecʹm strategictasksofcarpathianspecialistsincontextofvvernadskyscientificideas |