Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат
На основі палеоботанічних досліджень на території Українських і частково Польських Карпат відтворено картину розвитку флори і рослинности цього реґіону від початку формування гірської системи. Протягом приблизно 70 млн. років флора Карпат під дією кліматичних факторів кардинально змінилася від субтр...
Saved in:
| Published in: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73499 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат / Н. Калинович // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 18-28. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859618688696582144 |
|---|---|
| author | Калинович, Н. |
| author_facet | Калинович, Н. |
| citation_txt | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат / Н. Калинович // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 18-28. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | На основі палеоботанічних досліджень на території Українських і частково Польських Карпат відтворено картину розвитку флори і рослинности цього реґіону від початку формування гірської системи. Протягом приблизно 70 млн. років флора Карпат під дією кліматичних факторів кардинально змінилася від субтропічної до помірної, полідомінантні ліси замінилися монодомінантними. В останні 5 тис. років деградацію рослинного покриву спричиняє антропогенний фактор.
Analysis of the palaeobotanical investigations carried out in Ukrainian and Polish
Carpathians gives data for the flora and vegetation history reconstruction from the beginning of the mountains formation. During the last about 70 million years Carpathian flora was changed from subtropical to moderate under the action of the climatic factors. Polydominant forest communities were transformed into monodominant. During last 5 thousand years plant cover degradation was caused by anthropogenic factors.
|
| first_indexed | 2025-11-28T23:35:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 56:581.524.3
Наталія КАЛИНОВИЧ
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ
УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
На основі палеоботанічних досліджень на території Українських і част-
ково Польських Карпат відтворено картину розвитку флори і рослин-
ности цього реґіону від початку формування гірської системи.
Протягом приблизно 70 млн. років флора Карпат під дією кліматичних
факторів кардинально змінилася від субтропічної до помірної,
полідомінантні ліси замінилися монодомінантними. В останні 5 тис.
років деградацію рослинного покриву спричиняє антропогенний фактор.
Гірська система Карпат дугоподібно простягається від Судетів і Альп
на заході до Балкан на півдні. Вона належить до альпійського циклу го-
роутворення і входить до складу Середземноморської орогенічної зони
разом з гірськими хребтами Піренеїв, Альп, Криму, Кавказу і Копет-
дагу [4]. Початок утворення центральної частини всіх гірських хребтів
цієї зони у вигляді орографічно виявлених одиниць, у тому й Карпат,
припадає на палеоген (кінець еоцену — початок олігоцену), а кінець їх
утворення — на неоген (таблиця). Крім того, на межі олігоцену й міоцену
в зовнішній зоні Карпат відбулося значне складкоутворення, унаслідок
чого сформувалася складчаста система. Процес горотворення був перерв-
ний, але тривав аж до плейстоцену, а в слабкому вигляді триває і в
теперішній час [6]. На тлі загального підняття досить широкою була зона
опускання. У ранньому міоцені на території від Альп до Аральського
моря утворився величезний внутрішній басейн Паратетіс. Ця область
складалася з трьох районів: західного, центрального і східного.
Закарпатський і Передкарпатський крайові прогини входили до складу
центрального Паратетіса. У міоцені в Закарпатті була досить активна
вулканічна діяльність [13]. У повітря виділялася велика кількість тепла,
крім того воно забруднювалося вулканічним пилом і димом, змен-
шувалася кількість сонячної радіації, що досягала Землі. Це спричиняло
локальне охолодження земної поверхні [3]. У зв’язку з коливними
рухами обриси і розміри морського басейну постійно змінювалися.
Отже, історію рослинности території Карпат як гірської системи слід
розглядати від початку кайнозойської ери. Зміни рослинного покриву
Карпат відбувалися як у зв’язку з глобальними кліматичними змінами,
пов’язаними із підняттям деяких ділянок материкової поверхні високо
над рівнем моря, гірським зледенінням і зниженням загальної темпера-
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 19
тури поверхні Землі, так і залежно від локальних змін, викликаних міс-
цевим орогенезом, вулканізмом і величиною морського басейну.
Таблиця
Основні геохронологічні підрозділи кайнозойської ери [14]
Періоди Системи Відділи Приблизний вік
(млн. років)
голоцен
четвертинний антропоген
плейстоцен 1,5—0,01
пліоцен 11
неоген
міоцен 25
олігоцен 36
еоцен 60
третинний
палеоген
палеоцен 70
Реконструкція історії флори й рослинности має низку методологічних
проблем. Зауважимо, що уявлення про історію флори й рослинности певної
території ґрунтуються насамперед на палеоботанічному матеріялі і, певною
мірою, на аналізі сучасного географічного поширення рослин. Своєю чергою
палеоботанічні дані разом із даними седиментології є головною базою для
висновків щодо палеоклімату в ті чи інші геохронологічні періоди. Тому,
говорячи про зміни рослинного покриву, ми можемо акцентувати увагу на
їхню відповідність кліматичним змінам. Однак, як вважає Р. Боуен [2], при
тому можна припуститися помилки, оскільки види протягом довгого
геологічного часу можуть істотно змінювати свої біологічні властивості й
екологічні вимоги. Вивчення історії флори і рослинности неогенового періоду
полегшується тим, що неогенова флора Землі була близька до сучасної. Це
дає можливість визначати викопні рештки за сучасною природною
системою, що, своєю чергою, дає змогу реконструювати палеокліматичну
ситуацію у минулі періоди, виходячи із сучасних даних щодо екології
знайдених форм. У давніх покладах (зокрема, крейді, палеогені) рослинні
рештки (а це переважно пилок і спори) визначаються за штучною
морфологічною системою і тому не можуть бути інформативними при
реконструкції історії рослинного покриву.
Говорячи про різні методи пелеоботанічних досліджень, не можна
жодному з них надати перевагу. Але одночасне використання різних ме-
тодів дає можливість точніше зробити реконструкцію. Так, вивчення лис-
тових відбитків дає уявлення здебільшого про деревний ярус рослинного
покриву, карпологічні дослідження — про склад водної і прибережноводної
флори. Ці два методи дозволяють реконструювати рослинність локального
порядку, оскільки листки, плоди, насіння, найчастіше не переносяться
далеко від місця зростання рослин. Натомість пилковий аналіз дає уявлення
про ландшафтні зміни, що відбувалися у минулому на значних територіях.
Важливо врахувати, що реконструкція флори неогену Карпат ґрунту-
ється значною мірою на пилковому аналізі морських відкладів Паратетису,
який існував на території Закарпаття та Передкарпаття. На схилах Карпат
денудація поверхні відбувалася швидко й осадові відклади практично не
накопичувалися. Результати аналізу відкладів із дна водойм дають
можливість судити про характер берегової рослинности. Уявлення про
НАТАЛІЯ КАЛИНОВИЧ 20
рослинність більш віддалених ділянок суші можуть бути отримані тільки за
умов задовільної консервації рослинних решток (болото, дно озера). При
інтерпретації отриманих пилкових комплексів треба враховувати ступінь
віддаленности місця відбору проб від ймовірної берегової лінії у минулому,
ступінь солености водойм, тип осадів, в яких був знайдений пилок.
Декілька слів варто сказати про доступність відкладів певних геоло-
гічних епох для палеоботанічного та інших типів аналізу. Насамперед для
аналізу можуть бути використані ті шари відкладів, які виходять на
земну поверхню (у природних або штучних відслоненнях). Процедури
буріння є дороговартісними і нині практично не проводяться. Крім того,
відклади земної кори осадового походження далеко не завжди і не всюди
залягають послідовно і безперервно відповідно до геохронології. Тобто
доступними для аналізу є реально існуючі шари порід, в яких, на жаль,
зафіксовані тільки фраґменти геологічної історії.
Крім того, є ще один обмежувальний фактор для палеофлористичних
реконструкцій. Це — збереженність рослинного матеріялу в осадах різ-
ного походження. Задовільні умови для зберігання решток рослин ство-
рюються тільки на дні водойм. У теригенних відкладах вони скоро руй-
нуються [21]. Хоча й у сильнокарбонатних соленасичених водоймах пил-
кові зерна і макрорештки зберігаються погано, внаслідок чого відповідні
спорово-пилкові спектри є бідними. А це може призвести до неправиль-
ного висновку щодо багатства флори.
Ще однією проблемою, якій варто приділити увагу, є нерегулярність
палеоботанічних досліджень на території Українських Карпат. У зв’язку з
цим для відтворення тієї чи іншої хронологічної ділянки історії рослинного
покриву ми змушені посилатися на дослідження, виконані в інших частинах
Карпат, у міру можливого проводячи екстраполяцію на нашу територію.
Отже, з огляду на певні причини наше бачення історії флори і рос-
линности Карпат не є чіткою постадійною картиною. Воно є фраґментар-
не, з більшими або меншими перервами в тих чи інших ділянках геоло-
гічного часу.
Треба окремо сказати про рослинність, яка вкривала досліджувану
територію ще до формування гірської системи. У відкладах кінця крей-
дяного періоду мезозойської ери, яка безпосередньо передувала кайно-
зою, на території Карпат знайдено велику кількість пилку покритонасін-
них рослин [16]. Але вони представлені лише таксонами формальної сис-
теми, виділеними на основі будови оболонки пилкових зерен. І все ж
можна зробити висновок про домінування квіткових рослин в
угрупованнях того часу. Пилок голонасінних представлений поодинокими
зернами Pinus, Podocarpus, Taxodiaceae, Caytonia, Ginkgo, Welwitshia.
Серед спор домінують ті, що належать панекваторіяльним родинам
папоротей Gleicheniaceae та Schizaceae. Спорово-пилкові комплекси з
аналогічним складом виділені також на території Угорщини, Румунії,
Німеччини, Бельгії, Поволжя, Східного Уралу, Західно-Сибірської
низовини. Усе це говорить про існування давніх зв’язків між флорами і
про можливу одноманітність рослинного покриву значної території.
У пилкових спектрах палеогену Карпат [17] бачимо практично повне
вимирання рослин, пилок яких визначений у межах формальних таксо-
нів. Відмічається інтенсивне розповсюдження представників родин
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 21
Juglandaceae (Carya, Pterocarya, Engelhardtia), Araliaceae, Anacardiaceae,
Onagraceae, Myrtaceae, Palmae (Nypa), Magnoliaceae, Fagaceae (Quercus,
Castanea), Corylaceae (Carpinus, Corylus), Sapotaceae. Під кінець палео-
гену бачимо урізноманітнення пилку голонасінних за рахунок представ-
ників родин Pinaceae (Abies, Picea, Tsuga, Pinus), Podocarpaceae. Це коре-
лює з основною фазою утворення Карпатських хребтів і може бути
пов’язане з початком формування поясів рослинности. Водночас серед
покритонасінних зростає роль теплопомірних елементів (і навіть
з’являється бореальна береза), натомість трохи зменшується участь суб-
тропічних. Серед спорових зростає роль родини Polypodiaceae.
У кінці олігоцену — початку міоцену в Карпатах переважали полідо-
мінантні ліси, що певною мірою нагадували теперішні ліси помірної зони
Північної Америки, але відрізнялися від останніх представниками схід-
ноазійської (Китай, Японія) і австралійської флор.
Наше уявлення про рослинний покрив Карпат у міоцені ґрунтується
насамперед на палеоботанічному аналізі відкладів Закарпаття та Перед-
карпаття [15, 19], міоценові флори яких є досить подібні, а також даних з
території Польських Західних Карпат, узагальнених в роботі С. Сябряй
та Л. Стухліка [25]. Часто у складі отриманих комплексів знаходився пилок
рослин з різними екологічними вимогами. Вони не могли зростати на одній
локальній території. Але протиріччя знімається через близькість Карпатсь-
ких гір, де відбувався вертикальний розподіл рослин на висотні пояси.
Загалом у неогеновій флорі Карпат ідентифіковані рештки рослин, які
належать 290 таксонам [9, 10]. Це переважно деревні види із відділів
голонасінних та покритонасінних. Крім того, трапляються рештки папоротей
тропічних родин Cyatheaceae, Schizaeaceae та Gleicheniaceae. Серед визначе-
них голонасінних можна назвати Ginkgo adianthoides, Pinus subgen.
Diploxilon та P. subgen. Haploxilon, Piceа abies, Cedrus декілька видів роду
Tsuga, Аbies, Sequoia, Taxodium, Glyptostrobus, Podocarpus. Група
покритонасінних була розмаїтіша за кількістю родів і видів у межах одного
роду. Так, багатьма видами були представлені роди Magnolia, Myrica, Fagus,
Quercus, Ulmus, Carpinus, Alnus, Acer, Fraxinus. Крім того, в карпатських
лісах зростали Carya, Pterocarya, Castanea, Celtis, Zelkova, Rhus,
Cercidiphyllum, Cinnamomum, Laurus, Parrotia, Liquidambar, Platanus,
Buxus, Laurocerasus, Aesculus, Comptonia та інші групи.
Майже для усіх видів міоценової флори Карпат встановлені їхні сучасні
аналоги. Ареали сучасних аналогів знаходяться в різних флористичних
областях [18] у межах двох континентів — Євразії та Америки. Більшість
близьких видів зростають у Східноазійській області, Сикано-Юннанській,
Середньокитайській, Японо-Корейській та інших провінціях. На
американському континенті більшість близьких видів зосереджена в
Атлантично-Північноамериканській області, в Аппалацькій провінції та
Атлантичній низовині. Також велика частина сучасних аналогів пов’язана із
Середземноморською областю, східносередземноморською провінцією. У
Циркумбореальній області, в якій також зростає багато близьких видів,
більшість зосереджена в Евксинській та Кавказьській провінціях.
На підставі аналізу літератури можна узагальнити, що в Карпатах
протягом усього міоцену домінувала лісова рослинність і була яскраво
НАТАЛІЯ КАЛИНОВИЧ 22
виражена вертикальна поясність. Це були темнохвойні ліси верхнього
гірського поясу з домінуванням смереки, ялиці, кедра, ногоплідника;
хвойні і хвойно-широколистяні ліси середнього пояса із сосною, горіхом,
платикарією, енґельгардтією, дзельквою, гікорі, в’язом, дубом, буком,
каштаном; у нижньому — домінували угруповання субтропічних рослин
з магноліями, тюльпановим деревом, рододендронами, деякими представ-
никами родин Oleaceae, Moraceae. При тому в долинах річок зростали
Platanus platanifolia, Liquidambar europaea, Glyptostrobus europaeus,
Populus latior, P. balsamoides, Salix, Alnus kefersteinii. В багнистих місцях
масово траплявся болотяний кипарис.
Ще на початку міоцену, незважаючи на загальний субтропічний
характер рослинности з домінуванням елементів полтавської флори,
з’явилися листопадні форми. На межі раннього та середнього міоцену
відбулося зниження зимових температур, що викликало різке зменшення
полтавських елементів, які не зникали повністю, а залишалися в рефуґі-
умах [23]. При потеплінні вони знов широко розповсюджувалися. У серед-
ньому міоцені (тортоні) для Закарпаття була характерна значна вулканічна
активність, яка призвела до локального охолодження земної поверхні. При
тому роль листопадних помірних елементів тургайської флори збільшилася,
і, ймовірно, в горах з’явилися відкриті простори із трав’яною рослинністю
типу субальпійської. Наприкінці міоцену відбулося подальше охолодження
клімату і встановилося домінування листопадних форм.
Загалом клімат у міоцені був теплий і досить вологий, в окремі пері-
оди наближався до океанічного, хоча час від часу відбувалося незначне
похолодання і аридизація. Зміни клімату були зумовлені розвитком
басейну Паратетісу, тектонічними і горотвірними процесами, глобаль-
ними кліматичними змінами. Циклічні кліматичні зміни, які розпочалися
у Карпатах на початку неогену, спричинили циклічні зміни флори й рос-
линности цього реґіону. Відносно низькотемпературні й сухі періоди су-
проводжувалися зниженням участи субтропічних елементів у флорі, ско-
роченням площі таксодієвих лісів. Високотемпературні періоди характе-
ризувалися зростанням ролі субтропічних елементів. Як звичайно, це
було повне відновлення флори попереднього теплого періоду [23]. Як за-
значають автори згаданої публікації, таке відновлення не було пов’язане
з процесами міґрації видів з теплих територій, а з тими умовами, які
існували в окремих місцевостях гір і забезпечували зберігання термофі-
льних елементів протягом холодного періоду.
Загалом же в міоцені спостерігаємо тенденцію розвитку рослинности
від теплолюбної до помірної. При тому на південному макросхилі тепе-
рішніх Українських Карпат різких змін не відбувалося. При формуванні
рослинности Закарпаття і Передкарпаття, вкритих до початку міоцену
водами морського басейну, головну роль відігравали міґраційні елементи,
що увійшли до складу угруповань територій, звільнених з-під морських
вод. Цим можна пояснити розмаїтість флористичного складу цих реґіонів.
В подальшому значна роль належала ореофітним рослинам автохтонного
походження, міґрантам з Альп, а починаючи від середнього міоцену —
елементам тургайської флори.
Про флору завершувального етапу неогену — пліоцену можемо судити
на основі праць І. Ільінської в Закарпатті [10] і В. Шафера в Західних
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 23
Карпатах [26]. У першій з них представлено 100 таксонів рослин, визна-
чених за листовими відбитками, у другій — 325, встановлених на основі
карпологічного та палінологічного аналізів. Серед них можна назвати Taxus,
Chamaecyparis, Abies, Keteleeria, Tsuga, Picea, Pseudolarix, Pinus, Taxodium,
Juniperus, Sequoia, Biota orientalis, Gіnkgo, Liquidambar, Aralia, Magnolia,
Liriodendron, Actinidia, Carya, Pterocarya, Juglans, Vitis, Phellodendron,
Corylopsis, Eucommia, різні види Carpinus, Corylus, Fagus, Quercus, Alnus,
Betula, Aesculus, Cornus, Sambucus, Fraxinus та ін.
Усі визначені групи В. Шафер розділив на 8 географічних елементів:
східно-азійський, європейський, голарктичний, євразійський, північно-
американський, космополітний, балкано-колхідський, субтропічний. Види
цих елементів викопної пліоценової флори трапляються нерівномірно у
відкладах різного віку. На тлі численних флуктуацій автор виділяє одну
важливу тенденцію. Якщо у старших відкладах пліоцену домінують схід-
но-азійські та північно-американські види, то в середньому пліоцені від-
бувається дуже чітка зміна: європейський, євразійський та голарктичний
елементи стають переважаючими. Автор припускає, що така зміна відбу-
лася під впливом холодної кліматичної осциляції. Це інтрапліоценове по-
холодання могло бути пов’язане із новою горотвірною фазою. У своїй
праці В. Шафер приділяє особливу увагу водним і болотним рослинам.
Відомо, що вода піддається меншим температурним коливанням, ніж
повітря. Тому, якщо у флористичному складі гігро- та гідрофітів ми спо-
стерігаємо різку зміну елементів за їхньою температурною вимогливістю,
можна з упевненістю говорити про значні кліматичні зміни на суші.
Під час інтрапліоценового похолодання у складі карпатської водно-бо-
лотної флори з’явилася перша велика партія рослин з півночі. Така
поява бореальних елементів є найкращим доказом зміни клімату на
холодно-помірний. В кінці пліоцену клімат знову став теплим і вологим, а
пізніше — сухим.
Кліматичні осциляції пліоцену перейшли безпосередньо в осциляції
плейстоценового клімату. Під час першого материкового зледеніння
(гюнц) відбулося значне охолодження клімату в Карпатах. Деякі види в
цей час зникли і вже не повернулися у гори: Tsuga caroliniana, Picea
polita, Fagus decurrens, Magnolia, Prunus persicoides, Phellodendron
japonicum, Acer palmatum, а серед водних рослин Brasenia purpurea,
Menyanthes carpatica та інші.
В міжльодовиків’ї гюнц-міндель клімат знов став теплим. Серед хвой-
них у рослинних угрупованнях найбільше значення мали Tsuga europaea
і Picea excelsa, менше — Pseudolarix amabilis, серед листяних — Alnus
glutinosa i A. incana. Рідше траплялися Carpinus betulus, Quercus robur,
Pirus communis, Prunus spinosa, Vitis, Aralia, Actinidia, Liriodendron. Під
час цього міжльодовиків’я з’явилися й нові види, яких не було раніше в
Карпатах: Nuphar pumilum, Viola palustris, Menyanthes trifoliata, Najas
tennuissima, Eriophorum latifolium i E. angustifolium. Поява цієї групи
видів означала початок другої інвазії бореальних елементів з півночі.
Отже, як підсумовує В. Шафер, осциляції клімату, які відбулися на
межі пліоцену та плейстоцену, суттєво змінили склад флори з
„третинної“ на „четвертинну“. Відбулася великомасштабна селекція. Із
НАТАЛІЯ КАЛИНОВИЧ 24
складу карпатської флори були еліміновані численні термофільні види.
Їхнє місце поступово займали міґранти з півночі і північного сходу.
Подальші флуктуації плейстоценового клімату є добре відомі для рів-
нинних територій [12] і практично не досліджені в горах. Причина поля-
гає як в об’єктивних, так і в суб’єктивних факторах, зазначених раніше.
У загальних рисах зміни клімату протягом плейстоцену можна
охарактеризувати як чергування холодних періодів, пов’язаних із появою
і розповсюдженням материкових зледенінь, і теплих міжльодовикових
епох, які наставали після танення льодяного покриву. При тому в кож-
ному подальшому міжльодовиків’ї клімат не повертався до своїх по-
передніх параметрів, а ставав трохи холоднішим. Загалом, схему
чергувань періодів зледеніння і міжльодовикових епох можна
представити так: зледеніння гюнц, міжльодовиків’я гюнц-міндель;
зледеніння міндель, міжльодовиків’я міндель-рісс; зледеніння рісс,
міжльодовиків’я рісс-вюрм; зледеніння вюрм, за яким іде теперішня
голоценова міжльодовикова епоха. Відомо, що льодовик епохи міндель
доходив на нашій території аж до Самбора. А в останню рісську епоху
він не опускався нижче теперішньої Ярославської области Росії.
Ми мало що знаємо про рослинність льодовикових епох навіть рівнин-
них територій, оскільки відклади, які їм належать, практично позбавлені
органіки. Натомість міжльодовикові епохи характеризуються накопичен-
ням значної органічної маси, яку у вигляді торфів, сапропелів (гітій), ви-
копних ґрунтів знаходять на природних відслоненнях по берегах річок
або у штучно викопаних кар’єрах.
З території Передкарпаття відомий викопний торф біля с. Крукеничі
Львівської области. Він відкладався під час міндель-рісського міжльодо-
виків’я [1, 5]. Автори зазначених публікацій пропонують таку схему змін
рослинного покриву:
1) фаза сосново-березових лісів з смерекою і певною участю
широколистяних порід;
2) фаза поширення широколистяно-соснових лісів (переважно Pinus
subgen. Haploxylon i P. sylvestris) з участю деревних рослин третинної
флори (Tsuga, Pterocarya, Juglans, Castanea, Fagus);
3) фаза розвитку смерекових лісів (смерека переважно із секції Picea і
частково із секції Omorica) з участю сосни, широколистяних порід і де-
ревних третинних видів;
4) фаза розповсюдження грабово-ялицевих лісів з Abies fraeseri, A.
alba, Carpinus betulus з домінуванням сосни і участю широколистяних по-
рід. Помітне скорочення третинних видів;
5) фаза соснових і березових лісів з участю смереки, ялиці й
широколистяних порід;
6) фаза паркових соснових та березових лісів з невеликою участю
смереки і широколистяних дерев. Підвищується роль трав’яних рослин
(полини, лободові).
Зазначимо, що у представлених пилкових комплексах участь кожної
групи третинної флори становила 0,5—2%.
Натомість в органічних відкладах подальшого рісс-вюрмського між-
льодовиків’я [8, 11] трапляються тільки поодинокі пилкові зерна третин-
них видів, і в сумі вони не становлять навіть 1%. У цій міжльодовиковій
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 25
епосі загальний порядок змін рослинних угруповань є подібний до попе-
редньої і відповідає закономірностям кліматичних змін, узагальнених В.
Грічуком [7]:
1) кріотермічна стадія (кінець льодовиків’я);
2) термоксеротична стадія (початок міжльодовиків’я);
3) екстремальна частина кліматичного оптимуму (перехід від
термоксеротичної до термогігротичної стадії);
4) термогігротична стадія (завершальна частина кліматичного опти-
муму);
5) кінцевий етап міжльодовиків’я і перехід до початку зледеніння.
М. Демедюк та Т. Христофорова [8], характеризуючи кліматичний оп-
тимум рісс-вюрмського міжльодовиків’я на території Передкарпаття
(с. Колодіїв Івано-Франківської обл.), виділили в ньому такі фази розвит-
ку рослинности:
1) фаза сосни з участю дуба;
2) фаза сосни з участю смереки та берези;
3) фаза сосни з домішками смереки, берези та невеликою участю
широколистяних порід.
У наведених даних є певне протиріччя порівняно з аналогічними те-
риторіями Польського Передкарпаття і заходу Східно-Європейської рів-
нини. Для кліматичного оптимуму автор схеми вказує повне домінування
хвойних порід. Однак нові дані, отримані нами під час повторного різно-
планового опрацювання Колодіївського розрізу [11], свідчать про те, що
на території Передкарпаття у центральній частині кліматичного опти-
муму рісс-вюрмського міжльодовиків’я домінували лише широколистяні
дерева. Хвойних порід не було й на навколишніх територіях, тобто у
нижньому поясі гір.
Для того, щоб скласти собі уявлення, якою була рослинність самих
Карпат у цей час, можемо послатися на палінологічні аналізи, вико-
нані К. Щепанеком [20] у плейстоценовому профілі, отриманому під час
буріння високих терас у районі верхньої течії Сану (Польські Східні
Карпати). Автор робить висновок, що лісові угруповання того часу скла-
далися з липи, в’яза, дуба, граба, ліщини, вільхи. Наприкінці інтергляці-
ялу на вказаній території домінували сосна, смерека, береза з певною
участю модрини. А в наступній стадії — вільха, смерека, ялиця.
Щільність лісового покриву з похолоданням клімату значно зменшилася,
розвинулися трав’яні угруповання оліготрофних місцезростань.
Загалом В. Грічук [7] виділяє дві тенденції у зміні флористичного
складу нашої території протягом четвертинного періоду.
1. Послідовне зменшення ролі східно-азійського, північно-американсь-
кого і балкано-колхідського географічних елементів флори і суми термо-
фільних екзотичних видів.
2. Проґресивне зростання ролі європейського елементу.
Найцікавішою, на наш погляд, і найбільш вивченою є історія рослин-
ного покриву Карпат в голоцені, тобто протягом останніх приблизно
10 тис. років. На жаль, праці палеоботаніків, які можна при обговоренні
цього питання цитувати, виконані поза межами Українських Карпат. З
нашої території відомі свого часу добре проаналізовані високогірні тор-
фовища Чорногори [22]. Але жоден із представлених профілів не є про-
датований. Опубліковані пилкові діаграми виконані за старими методи-
НАТАЛІЯ КАЛИНОВИЧ 26
ками, їх важко зіставляти з діаграмами із сучасних робіт у Польських і
Чеських Карпатах з добре датованими профілями.
Для загального уявлення про зміни рослинного покриву Карпат у го-
лоцені процитуємо одну із найґрунтовніших праць, яка була виконана на
території близьких до нас Бещад М. Ральською-Ясевічовою [24]. Палео-
ботанічне дослідження бещадських торфовищ надає нам можливість
побачити історію рослинного покриву цієї території від пізньольодови-
ків’я до теперішнього часу.
В алереді (приблизно 11,8—10,9 тис. років тому) верхня межа лісу в
Бещадах знаходилася на висоті 800—1000 м над р. м. Вона була створена
модриною і кедровою сосною з невеликою участю сосни звичайної і в
ранньому алереді — смереки. Значні простори були вкриті високо-
травними угрупованнями із степовими й альпійськими елементами
флори і невеликою участю вільхи зеленої.
В наступному пізньому дріасі (10,9—10,25 тис. років тому) відбулося
зниження верхньої межі лісу приблизно до висоти 700 м. Клімат того
часу можна охарактеризувати як сухий і холодний.
Пребореал (початок власне голоцену, 10,25—9,3 тис. років тому)
почався стрімким розповсюдженням лісових угруповань, складених із
Larix, Pinus cembra, P. sylvestris, з невеликою участю Picea та Ulmus.
Клімат став тепліший, ніж у поперідню епоху, але був усе ще сухий.
У бореальних (9,3—8,4 тис. років тому) лісах Бещад домінував в’яз,
який, ймовірно, вкривав схили з родючими і вологими ґрунтами. А на су-
хих і кам’янистих схилах селилася сосна. Смерека траплялася тільки
спорадично переважно на схилах північної експозиції і на дні долин.
Листяні дерева зростали в нижньому поясі. Верхня межа лісу, ймовірно,
була нижча, ніж сучасна.
На межі між бореалом і наступним атлантичним періодом значне зро-
стання вологости клімату було зафіксоване в Бещадах.
В атлантику (8,4—5,1 тис. років тому) ліщина широко розповсюдилася
у горах і доходила навіть до верхньої межі лісу. Alnus incana домінувала
в угрупованнях по берегах річок. У них траплявся Vitis sylvestris. Alnus
glutinosa зростала довкола озер.
У суббореальних лісах (5,1—2,5 тис. років тому) спочатку домінували
в’яз і ліщина, які пізніше були заміщені грабом і буком (приблизно
4,5 тис. років тому). Ялиця також з’явилася на початку цього періоду і
почала швидко розповсюджуватися. Автор цитованої публікації зазначає,
що роль смереки у формуванні зональної рослинности Бещад не є зовсім
зрозуміла. Відомо тільки, що вона не відігравала тут такої значної ролі,
як в інших зонах Карпат. Основними місцями її зростання були вологі і
прохолодні долини річок.
В субатлантичному періоді, який розпочався приблизно 2,5 тис. років
тому, відбулася значна експансія ялиці. Вона увійшла як у зональні лі-
сові угруповання, так і в ліси долин.
Інші зміни рослинного покриву Карпат цього періоду, відмічені
М. Ральською-Ясевічовою [24], стосувалися антропогенного фактору.
Палінологічні діаграми показують присутність давніх людей у Бещадах
від кінця атлантичного періоду. Їхня господарська активність уже в ті
часи спричиняла зміни у природних лісових угрупованнях. Насамперед
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФЛОРИ ТА РОСЛИННОСТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 27
відбувалося вирубування грабових і смерекових дерев, що сприяло
проникненню у ліси ялиці. Наступний етап експансії припадає на
римський період в історії людства (приблизно 2 тис. років тому), коли
через Бещади пролягали численні міґраційні шляхи. Завершальна стадія
знищення лісів у цьому реґіоні Карпат припадає на XIV століття н. е.,
коли були закладені численні села, що існують і зараз.
Підсумовуючи загальну картину розвитку рослинности Карпат протя-
гом кайнозойської ери, можна зазначити істотне збіднення складу лісів.
Із полідомінантних вони перетворилися на монодомінантні. Кардинально
змінився флористичний склад угруповань. Протягом багатьох мільйонів
років субтропічні елементи витіснилися євразійськими, європейськими і
голарктичними. На спрощення Карпатських лісів під дією кліматичних
факторів протягом останніх 5 тис. років наклався антропопресинґ, який
призвів до значного скорочення їхніх площ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Артюшенко А. Т., Арап Р. Я., Безусько Л. Г. История растительности
западных областей Украины в четвертичном периоде. К., 1982. 136 с.
2. Боуэн Р. Пелеотемпературный анализ. Ленинград, 1969. 132 с.
3. Брукс К. Климаты прошлого. М., 1956. 360 с.
4. Вялов В. С. Краткий очерк истории развития Восточных Карпат и сопре-
дельных областей // Труды Львов. геол. об-ва. Сер. геол., 1953. Вип. 3. С. 24—36.
5. Геренчук К. І., Демедюк М. С., Зденюк М. В. До четвертинної палеогеогра-
фії Сансько-Дністровського межиріччя // Палеогеографічні умови території
України в пліоцені і антропогені. К., 1966. С. 1—20.
6. Гофштейн И. Д. Неотектоника Карпат. К., 1964. 183 с.
7. Гричук В. П. История флоры и растительности Русской равнины в плейс-
тоцене. М., 1989. 183 с.
8. Демедюк М. С., Христофорова Т. Ф. Про першу знахідку похованого тор-
фовища микулинського віку в Передкарпатті // Доп. АН УРСР. Сер. Б, 1975.
№ 8. С. 678—682.
9. Дорофеев П. И. Палеокарпологические данные к стратиграфии неогена
Закарпатья // Проблемы геологии и рудоносности неогена Закарпатья. Львов,
1966. С. 38—40.
10. Ильинская И. А. Неогеновые флоры Закарпатской области УССР. Ленинг-
рад, 1968. 122 с.
11. Калинович Н. Палінологічна характеристика викопної гітії розрізу Коло-
діїв (Передкарпаття) // Вісник Львів. нац. університету ім. І. Франка. Серія гео-
графічна, 2001. Вип. 28. С. 63—68.
12. Ледниковый период на территории Европейской части СССР и Сибири. М.,
1959. 560 с.
13. Малеев Е. Ф. Неогеновый вулканизм Закарпатья. М., 1964. 64 с.
14. Стратиграфічний кодекс України. К., 1997. 39 с.
15. Сябряй С. В., Щекина Н. А. История развития растительного покрова
Украины в Миоцене. К., 1983. 172 с.
НАТАЛІЯ КАЛИНОВИЧ 28
16. Портнягина Л. А. Палинология и стратиграфия верхнесенонских-нижнеэ-
оценовых отложений скибовой зоны Советских Карпат: Автореф. дисс. … канд.
геол.-минерал. наук. М., 1969. 24 с.
17. Портнягина Л. А. Палинология и стратиграфия верхнесенонских-нижнеэ-
оценовых отложений скибовой зоны Советских Карпат // Палинология кайно-
фита. М., 1973. С. 39—42.
18. Тахтаджян А. Л. Флористические области Земли. Ленинград, 1978. 247 с.
19. Шварева Н. Я. Миоценовая флора Предкарпатья. К., 1983. 160 с.
20. Gerlach T., Starkel L., Szczepanek K. Sites with organic interglacial deposits
in the upper San river basin, Polish Eastern Carpathians // Studia Geomorpho-
logica Carpatho-Balcanica, 1997. V. 31. P. 31—44.
21. Groot J., Groot C. Marine palynology: possibilities, limitatious problems //
Mar. Geol., 1966. V. 4, № 6. P. 1—387.
22. Kozij G. Stratygrafja i typy florystyczne torfowisk Karpat Pokuckich //
Pomętnik Państwowego Instytutu Naukowego Gospodarstwa Wiejskiego w
Puławach, 1934. T. 15, z. 1. S. 162—226.
23. Navrotskaya I., Syabryaj S., Bezusko L. et al. The Ugolsky massif — a refuge
of thermophilic flora in the Ukrainian Carpathians // Acta Palaeobotanica, 1991.
V. 31, № 1, 2. P. 261—272.
24. Ralska-Jasiewiczowa M. Late-glacial and Holocene vegetation of the Biesz-
czady Mts. (Polish Eastern Carpathians). Warszawa-Kraków, 1980. 201 p.
25. Syabryay S., Stuchlik L. Development of flora and vegetation of the
Ukrainian Eastern Carpathians and Polish Western Carpathians in the Neogene //
Acta Palaeobotanica, 1994. V. 34, № 2. P. 165—194.
26. Szafer W. Plioceńska flora okoloc Czotsztyna. Warszawa, 1954. 238 s.
SUMMARY
Nataliya KALINOVYCH
FLORA AND VEGETATION HISTORY OF UKRAINIAN CARPATHIANS
Analysis of the palaeobotanical investigations carried out in Ukrainian and Polish
Carpathians gives data for the flora and vegetation history reconstruction from the beginning
of the mountains formation. During the last about 70 million years Carpathian flora was
changed from subtropical to moderate under the action of the climatic factors. Polydominant
forest communities were transformed into monodominant. During last 5 thousand years plant
cover degradation was caused by anthropogenic factors.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73499 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T23:35:14Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калинович, Н. 2015-01-12T16:33:59Z 2015-01-12T16:33:59Z 2003 Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат / Н. Калинович // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 18-28. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73499 56:581.524.3 На основі палеоботанічних досліджень на території Українських і частково Польських Карпат відтворено картину розвитку флори і рослинности цього реґіону від початку формування гірської системи. Протягом приблизно 70 млн. років флора Карпат під дією кліматичних факторів кардинально змінилася від субтропічної до помірної, полідомінантні ліси замінилися монодомінантними. В останні 5 тис. років деградацію рослинного покриву спричиняє антропогенний фактор. Analysis of the palaeobotanical investigations carried out in Ukrainian and Polish Carpathians gives data for the flora and vegetation history reconstruction from the beginning of the mountains formation. During the last about 70 million years Carpathian flora was changed from subtropical to moderate under the action of the climatic factors. Polydominant forest communities were transformed into monodominant. During last 5 thousand years plant cover degradation was caused by anthropogenic factors. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Екологічні проблеми природокористування Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат Flora and vegetation history of Ukrainian Carpathians Article published earlier |
| spellingShingle | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат Калинович, Н. Екологічні проблеми природокористування |
| title | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат |
| title_alt | Flora and vegetation history of Ukrainian Carpathians |
| title_full | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат |
| title_fullStr | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат |
| title_full_unstemmed | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат |
| title_short | Історія розвитку флори та рослинности Українських Карпат |
| title_sort | історія розвитку флори та рослинности українських карпат |
| topic | Екологічні проблеми природокористування |
| topic_facet | Екологічні проблеми природокористування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73499 |
| work_keys_str_mv | AT kalinovičn ístoríârozvitkufloritaroslinnostiukraínsʹkihkarpat AT kalinovičn floraandvegetationhistoryofukrainiancarpathians |