“Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни
Розглядається історія Товариства “Просвіта” в Галичині 1939–1944 рр. – періоду його заборони радянським тоталітарним режимом і примусової реорганізації нацистською владою. Окреслено основні завдання, напрями і проблеми діяльності українських освітніх товариств, які в Генеральній губернії перебрали н...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73512 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни / О. Луцький // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 255-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860238949786583040 |
|---|---|
| author | Луцький, О. |
| author_facet | Луцький, О. |
| citation_txt | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни / О. Луцький // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 255-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Розглядається історія Товариства “Просвіта” в Галичині 1939–1944 рр. – періоду його заборони радянським тоталітарним режимом і примусової реорганізації нацистською владою. Окреслено основні завдання, напрями і проблеми діяльності українських освітніх товариств, які в Генеральній губернії перебрали на себе функції читалень “Просвіти”.
The article deals with the history of the “Prosvita” society in Galicia in 1939–1944, a period when it was banned by the Soviet regime and then forcefully reorganized by the Nazi authorities. The main tasks, directions and problems f the activities of Ukrainian
educational societies that took over functions of the “Prosvita” reading clubs in the
General Government are described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:27:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
255Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Олександр Луцький
“Просвіта” та українські освітні товариства
в Галичині Під час друГої світової війни
Розглядається історія Товариства “Просвіта” в Галичині 1939–1944 рр. –
періоду його заборони радянським тоталітарним режимом і примусової реорга-
нізації нацистською владою. Окреслено основні завдання, напрями і проблеми ді-
яльності українських освітніх товариств, які в Генеральній губернії перебрали на
себе функції читалень “Просвіти”.
Ключові слова: “Просвіта”, українські освітні товариства, Галичина, Друга сві-
това війна.
Приєднання Західної України до CPСP 1939 р., її окупація німецькими військами
в 1941–1944 pp., наступне відвоювання цих земель Радянською армією, інакше кажу-
чи – встановлення на довгі роки тоталітарних режимів, позбавило українське населен-
ня всіх раніше створених елементів громадянського суспільства: політичних партій,
численних релігійних, освітніх, доброчинних, спортивних та інших самоврядних гро-
мадських організацій, вільної преси, тощо. Найдошкульнішою став процес ліквідації
Товариства “Просвіта” – основи національного культурно-просвітнього руху в краї.
Вже восени 1939 р., практично відразу після вступу Червоної армії на захід-
ноукраїнські землі, було припинено діяльність центральної установи, філій і чита-
лень “Просвіти”. Клопотання щодо збереження Товариства, висловлене 24 вересня
1939 р. делегацією відомих галицьких політичних діячів на чолі з Костем Левиць-
ким, представники нової влади проігнорували1. Більше того, в будинку “Просвіти”
у Львові (площа Ринок, 10) було знищено майже весь архів Товариства, його цен-
тральну бібліотеку, всі портрети голів “Просвіти”, що висіли в репрезантаційному
залі, а сам будинок централі – націоналізовано2. Не меншої шкоди зазнали примі-
щення філій і читалень “Просвіти”, адже було знищено їхні бібліотеки без огляду
на зміст, рік чи місце видання книжок та журналів3.
Постраждали й активісти Товариства. Чимало з них було репресовано органа-
ми НКВС. Проте нова влада, знаючи, якою великою довірою й авторитетом серед
західноукраїнського суспільства користується “Просвіта”, не наважилася ліквіду-
вати її формально, за допомогою правового акта4.
Реорганізація системи культурно-просвітницької роботи на більшовицьких за-
садах передбачала створення на західноукраїнських землях клубів, будинків культу-
ри, хат-читалень, червоних кутків на підприємствах – своєрідних філій робітничих
клубів, інших типових радянських осередків ідеологічного впливу, діяльність яких
була цілковито регламентована і характеризувалася гонитвою за формальними по-
казниками. Новостворені осередки ставали місцем проведення політзанять, лекцій,
256 Олександр Луцький
бесід, агітаційних зборів та інструктивних нарад, іншої масово-пропагандистської
роботи, безпосереднім організатором якої виступали партійні організації. Водночас
культурно-просвітні установи, клуби та будинки культури виконували й свої прямі
функції, організовуючи дозвілля населення, обслуговування його відповідною лі-
тературою, а також забезпечуючи роботу гуртків. Влаштовувалися самодіяльні кон-
церти, вистави, демонстрації кінофільмів. Методичне керівництво розвитком само-
діяльного мистецтва здійснювали новостворені обласні будинки народної творчос-
ті. Саме вони займалися часткою роботи ліквідованого Товариства.
Не вдалося зберегти “Просвіту” і на тих західноукраїнських землях (Лемків-
щина, Посяння, Підляшшя, Холмщина), що згідно з договором між Німеччиною
та CPСP від 28 вересня 1939 р. відійшли під контроль нацистів, склавши части-
ну Генеральної губернії. Там до середини 1940 р. зусиллями місцевих українців та
політемігрантів-утікачів із зайнятих Радянським Союзом територій було створе-
но вісім філій “Просвіти” та 323 читальні5. Однак подальший розвиток Товариства
припинило розпорядження уряду Генеральної губернії від 25 серпня 1940 p., згідно
з яким усі діючі на той час українські культурно-освітні та громадські організації
були розпущені6. Натомість цим же ж розпорядженням українцям дозволили про-
водити всю культурно-просвітню роботу виключно в рамках українських освітніх
товариств (УОТ-ів), що діяли на провідницьких засадах і підлягали двом чинни-
кам: Українському центральному комітетові (УЦК) з його низовими клітинами та
відділу пропаганди і народної освіти при уряді Генеральної губернії з його дотич-
ними референтурами в повітах7.
Кожне освітнє товариство очолював голова, призначуваний референтом куль-
турної праці при українських окружних (допомогових) комітетах, який особисто
відповідав за всю роботу осередку. Наполегливі заходи УЦК щодо збереження в
назві новозаснованих товариств дорогого для кожного українця імені “Просвіти”
виявилися марними.
УОТ-и офіційно перебрали на себе і частину функцій, які дотепер виконува-
ли “Рідна школа”, “Союз Українок”, “Рідна хата”, “Общество імені М. Качковсько-
го”, інші заборонені українські громадські організації. Відділ культурної праці УЦК
вимагав, щоб освітні товариства залучили до своїх лав якомога більше українців,
дбали про піднесення їх культурного та освітнього рівня, поглиблення національ-
ної самосвідомості. Досягнути цього передбачалося шляхом організації постійних
і мандрівних бібліотек, позичалень і читалень книжок та часописів, налагодження
роботи гуртків для боротьби з неписьменністю, самоосвітніх, театральних, хорових
та інших осередків, влаштування товариських сходин, національних свят, концер-
тів, академій, екскурсій тощо8. До 1 серпня 1941 р. у Генеральній губернії функці-
онувало 808 українських освітніх товариств (42 тис. членів), а при них працювало
119 самоосвітніх, 280 хорових, 429 театральних гуртків, 187 жіночих секцій9. І хоча
не всі заходи УОТ-ів одразу давали очікувані результати, проте, з часом під впли-
вом їх культурно-просвітницької діяльності прискорився процес етнічного та на-
ціонального самоусвідомлення місцевих українців, що істотно зміцнило їхню від-
пірність до зовнішніх викликів.
Нацистська політика суворої регламентації всіх сфер духовного життя понево-
лених народів Східної Європи, зведення його до найпростіших, контрольованих дер-
257“Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині
жавою форм проявилася згодом і на тій території Галичини, яка після нападу Німеч-
чини на СРСР була прилучена 1 серпня 1941 р. до Генеральної губернії. Не змінилося
і ставлення нової окупаційної адміністрації до численних українських громадських
організацій, що відновили свою роботу після відступу радянських військ. Найдіяль-
нішими серед них були читальні “Просвіти”, які відразу взялися впорядковувати своє
майно, почали закладати хоча б найменші бібліотеки, організовувати аматорські гурт-
ки. 17 липня 1941 р. поновила свою роботу і центральна установа у Львові10. 22 лип-
ня управа м. Львова, на той момент очолювана Юрієм Полянським, визнала за “Про-
світою” як “краєвим інститутом позашкільного виховання і народної творчості” все
рухоме і нерухоме майно обласного будинку народної творчості у Львові (триповер-
ховий будинок з усім урядженням на вулиці Францішканській (тепер – Короленка, 7)
та всіх підлеглих йому клубів, палаців і будинків культури11. У грудні 1941 р. в межах
дистрикту Галичина налічувалося 82 філії “Просвіти” та 2917 її читалень12. Проте в
багатьох випадках робота читалень не була належно організована, їхні бібліотеки за-
лишалися нечинними, аматорські гуртки працювали несистематично13.
Повністю відновити діяльність “Просвіти” не вдалося, як і її повноцінну ор-
ганізаційну структуру. Намагання керівництва на чолі з Іваном Бриком домогтися
від німецької влади затвердження Статуту Товариства, вибороти для нього статус
самоврядної організації, а разом з тим отримати офіційний дозвіл щодо його існу-
вання на довоєнних засадах, не дало позитивних результатів14.
У березні 1942 р. німецька влада з метою уніфікації всього громадського життя
в Генеральній губернії поширила дію свого розпорядження від 25 серпня 1940 р. на
терен дистрикту Галичина. Примусова реорганізація читалень “Просвіти” в УОТ-и
тривала приблизно до липня 1942 р. Відтоді освітні товариства, більшість яких знахо-
дилася в сільській місцевості, залишились у Галичині практично єдиними масовими
осередками організованого українського культурного життя. Найдинамічніше зроста-
ла чисельність УОТ-ів упродовж 1942 р. і на початку 1943 р. Наприкінці 1942 р. ме-
режа освітніх товариств у Тернопільській окрузі складалася з 324 осередків, в Золо-
чівській – 240, Коломийській – 231, Бережанській – 229. Всього восени 1942 р. у Га-
личині число УОТ-ів (за даними тогочасної преси) досягло чотирьох тисяч15. Близько
половини з них мали власні приміщення, решта містилися у винайнятих домівках,
хатах членів проводу товариства чи у школах. Головним матеріальним джерелом іс-
нування УОТ-ів стали членські внески (їх щомісяця були зобов’язані сплачувати всі
члени – доросле населення віком від 14 років), масові збірки на культурно-просвітні
цілі, пожертви окремих громадян, а також почасти дотації УЦК.
Розбудова мережі освітніх товариств дозволила активізувати їхню діяльність.
Сильніші проводи УОТ-ів ініціювали закладання самоосвітніх гуртків, гуртків бо-
ротьби з неписьменністю, вели облік неписьменних, залучали їх до навчання. Для
задоволення духовних потреб населення при товариствах створювалися бібліотеки,
проводились передплатні кампанії на україномовну пресу. Абсолютна більшість бі-
бліотек налічувала кілька сотень або й десятків книжок, які вдалося врятувати від
знищення в 1939–1941 pp. Проте, завдяки купівлі книжок, передплаті газет і журна-
лів, дарчим внескам, бібліотеки поступово збільшували свої фонди. Так, у Чортків-
ському повіті навесні 1945 р. книгозбірні УОТ-ів нараховували майже втричі біль-
ше книжок, ніж улітку 1941-го16. Більшість УОТ-ів розгорнула аматорсько-художню
258 Олександр Луцький
творчість – організувала драматичні та музичні гуртки, хори, діяльність яких була
досить активною. За 12 місяців, починаючи від травня 1942 p., драматичні гуртки
Чортківщини поставили 156 вистав, а хори цього повіту влаштували для населення
72 концерти17. Подекуди аматорські колективи проводили культурно-виховну робо-
ту не лише в своєму, але й у сусідніх селах, куди виїжджали з концертом чи виста-
вою. Протягом 1942 р. у Бережанському повіті драматичні гуртки зіграли для од-
носельців 185 вистав і ще 33 організували для мешканців сусідніх сіл18. Репертуар
драмгуртків складали майже винятково популярні побутові п’єси з класичної на-
ціональної спадщини (“Наталка Полтавка”, “Назар Стодоля”, “Сватання на Гонча-
рівці”, “Безталанна”, “Ніч на Івана Купала”, “Степовий гість”, “Дай серцю волю,
заведе в неволю” та інші), дозволені владою для постановки на аматорській сцені.
Велике значення для популяризації кращих здобутків української культури,
піднесення народного духу мало урочисте відзначення освітніми товариствами на-
ціональних свят, а також проведення конкурсів художньої самодіяльності. Особли-
во вразив українську громадськість крайовий конкурс самодіяльних хорів 1942 p.,
присвячений 100-річчю з дня народження Миколи Лисенка, в якому взяли участь
450 художніх колективів19. Кількість драматичних гуртків, задіяних у конкурсі те-
атральної самодіяльності, оголошеному в 1942 р. відділом культурної праці УЦК,
сягнула в Галичині цифри 52320. Проте внутрішньополітичні обставини наступного
року вже не дозволили завершити такий масштабний захід. 1943 р., за досить низь-
кої активності учасників, відбувся конкурс самодіяльних співаків – солістів. І все ж
таки, головним результатом цих акцій стало пожвавлення та піднесення рівня ро-
боти аматорів сцени, творчість яких дарувала радість пригніченим воєнним лихо-
літтям людям, відкривала їм світ прекрасного, збагачувала духовно.
Діяльність УОТ-ів не обмежувалася тільки культурно-просвітньою діяльніс-
тю. Їм доводилося займатися й іншими громадськими справами, що зазвичай були
тісно пов’язані з з основними, культурними, завданнями освітніх товариств. Зокре-
ма, жіночі гуртки (секції) освітніх товариств засновували сезонні дитячі садки, про-
водили серед населення збір коштів та продуктів для військовополонених україн-
ців, біженців, сиріт та інших потребуючих допомоги, влаштовували вечори, при-
свячені визначним датам в історії України, дні матері тощо. Такі гуртки діяли у 18
округах Галичини, причому деякі з них налічували понад сотню осередків, зокре-
ма, Чортківська округа – 154, Коломийська – 188, Стрийська – 134, Тернопільська
– 225, Станиславівська – 240. Усього в 1943 р. у Генеральній губернії функціонува-
ло 1656 жіночих гуртків, які об'єднували 80,1 тис. членів. Із них майже 90 % осе-
редків припадало на галицький дистрикт21. З цими гуртками тісно співпрацювали
нечисленні протинікотинові та протиалкогольні гуртки при УОТ-ах, що пропагу-
вали здоровий спосіб життя.
Фізкультурно-масова робота, організація виховних та відпочинкових таборів
зайняли важливе місце у планах діяльності гуртків молоді, які, за винятком небага-
тьох більших осередків, забезпечених відповідними умовами і кадрами кваліфіко-
ваних і відданих справі керівників, зазвичай систематичної активності не виявляли.
Провідна роль у діяльності УОТ-ів належала національно-свідомим громадянам –
представникам різних соціальних прошарків: учителям, священикам, службовцям,
ремісникам, селянам. Опираючись на підтримку відділу культурної праці УЦК, пра-
259“Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині
цівники УОТ-ів прагнули зберегти в роботі кращі традиції просвітницького руху в
Галичині, намагалися досягти регулярної та змістовної роботи: щоб у кожному УОТ-і
щотижня відбувалися сходини його членів, лекції чи доповіді на теми української іс-
торії та культури, національного виховання, гігієни і т. п., організовувалися занят-
тя аматорських гуртків, хоча, звісно, це не завжди вдавалося. Треба було зважати на
поліційний режим, труднощі воєнного часу, зростаючі обмеження нацистської вла-
ди (кожна публічна імпреза товариств, незалежно від змісту, вимагала обов’язкового
дозволу на її проведення). Давалося взнаки украй напружене, перманентне проти-
стояння в польсько-українських стосунках у місцях спільного проживання, складне
економічне та морально-психологічне становище населення, переобтяженого “кон-
тингентами”, іншими непосильними податками і заляканого жорстокими репресив-
ними акціями окупантів. Роботу УОT-ів гальмувала слабка матеріальна база, нестача
культурно-освітніх працівників належної кваліфікації – інструкторів, диригентів тощо.
Людей, що прагнули взяти на себе відповідальність головування в УОТ-ах,
не було багато. Крім того, траплялися такі керівники товариств, які, початково за-
хопившись необґрунтованими надіями, швидко зневірювалися в потрібності сво-
єї праці і відходили на інші, менш відповідальні посади. Проблеми матеріальної
визначеності й просто “хліба щоденного” мали для них набагато більше значення,
ніж духовні. Відлякували від участі в освітніх товариствах навмисно поширювані
серед мешканців краю чутки, що, мовляв, усі, хто належить до УОТ-ів, будуть ви-
везені до Німеччини або ж, що в майбутньому, коли повернеться польська держав-
на влада, їх “виріжуть поляки” і т. ін.22. Важливою причиною млявої праці това-
риств залишалася прозаїчна недовіра з боку населення. Референт культурної праці
Українського окружного комітету Львівської сільської округи Богдан Романенчук,
оцінюючи в 1943 р. перший рік роботи підпорядкованих йому освітніх товариств,
змушений був визнати: “… Нарід не знав, що воно таке УОТ і УЦК, вважаючи ці
установи за чужі, не свої. Багато УОТ-ів, можна навіть сказати що 90 %, постало в
дуже примітивний спосіб. Делегатура давала доручення мужам довір’я ліквідува-
ти читальні “Просвіти” та інші товариства, а на їх місце засновувати УОТ, бо так
наказав генерал-губернатор. Ніяких пояснень про цілі, завдання і характер УОТ та
УЦК нарід не мав. Якщо хтось з делегатури виїжджав на село, то дуже часто обме-
жувався скликати провід і наказував робити те чи інше. А для кого і для чого це на-
рід мав робити, нікому і не приходило на думку пояснювати, бо для інтелігенції це
було самозрозуміле, а для народу незрозуміле. Варто завважати, що селянство ніяк
не могло зжитися з такою новістю, яку тепер впроваджено, тобто з провідницькою
системою. Воно привикло вибирати собі провід усяких товариств, а тут нагло їм
таких чи інших людей наказано слухати. Це прийшло троха занагло, без підготов-
ки і ближчих пояснень. Очевидно, назначені мужем довір’я чи якимсь делегатом
члени проводу не завжди були добірно дібрані, бо це діялося дуже швидким тем-
пом. Інші знову члени проводу, а особливого голови та мужі довір’я, зміркувавши
в чім річ, хотіли стати справжніми диктаторами в селі і ввійшли відразу в конфлікт
із селом …”23. За таких умов робота частини товариств мала номінальний харак-
тер. Непоодинокими були випадки, коли вся діяльність УОТ-ів обмежувалася орга-
нізацією спорадичних виступів колективів художньої самодіяльності або ж виголо-
шенням надісланих з низових структур УЦК заздалегідь підготовлених рефератів.
260 Олександр Луцький
Окупаційна влада гальмувала розгортання діяльності УОТ-ів. На початку 1943 р.
вона категорично заборонила товариствам влаштовувати будь-які імпрези (вистави,
концерти, академії тощо) без її відома. Для затвердження службою безпеки кожне
товариство мало підготувати перспективний план усіх культурно-освітніх заходів, в
якому треба було вказати їх конкретний зміст, місце і час проведення, прізвища від-
повідальних осіб. Якщо УОТ-и не виконували цього розпорядження, їх ліквідову-
вали. Цензура обмежувала формування бібліотечних фондів. Комплектувати книго-
збірні можна було лише книжками, дозволеними відділом пропаганди уряду Гене-
ральної губернії24. Дозвіл розповсюджувався насамперед на книжки, які з’явилися
першим накладом до 1915 р. або ж видані краківсько-львівським “Українським ви-
давництвом”; інші видання потребували спеціального перегляду та затвердження.
Загалом дії нацистів нагадували політику більшовицького режиму, який так само
централізував усі засоби культури і скеровував духовні процеси в єдине контрольо-
ване партійно-державними чинниками русло. Однак, попри всі намагання німецької
влади жорстко регламентувати всі прояви культурного життя населення окупованих
територій, діяльність УОТ-ів не завжди вкладалася в рамки накинутих приписів і об-
межень. Та й поточний зовнішній контроль за змістом роботи поодиноких товариств
(особливо у віддалених від повітових центрів сіл) був набагато слабшим за аналогіч-
ний контроль радянської влади. За цих обставин УОТ-и часто ставали платформою
для цілеспрямованої пропагандистської роботи самостійницького підпілля – місцевої
сітки ОУН, члени якої на сходинах у товариствах роз’яснювали нові ідейно-політичні
орієнтири організації, закликали чинити спротив грабіжницьким адміністративним
заходам окупаційної влади, поширювали підпільні видання. Підтвердженням цього
є, зокрема, витяг з обіжника відділу культурної праці УЦК від 20 липня 1942 р.: “Ні-
мецька Служба Безпеки звернула нашу увагу, що в останньому часі чимраз частіше
повторюються в різних повітах випадки, що непокликані чинники, люди, які стоять
осторонь українського зорганізованого життя, чи навіть висланники чужих агентур,
скликують і відбувають в домівках УОТ зібрання, віча, наради. На цих зібраннях вони
виголошують підбурюючі, демагогічні промови, звернені проти Німеччини, наклику-
ють до пасивного опору, нескладання контингенту і т. п.”25.
Наприкінці 1943 – на початку 1944 рр. із наближенням радянсько-німецького
фронту і запровадженням нацистами з 10 жовтня 1943 р. “виняткового стану” в Га-
личині УОТ-и поступово почали згортати свою роботу. В умовах відступу німець-
кі війська реквізовували для своїх потреб приміщення товариств, значною мірою
понищивши їх майно і бібліотеки. Велика частина активу УОТ-ів виїхала на Захід.
З відновленням у Галичині радянської влади державна культурна політика
була підпорядкована меті будь-якою ціною покінчити з організованим національно-
визвольним рухом, дискредитувати його ідейні надбання, нівелювати вплив на сві-
домість населення. Разом з тим необхідно було викорінити наслідки діяльності
“Просвіти” та УОТ серед українського суспільства і відновити тотальний контроль
режиму над усіма проявами духовного життя в регіоні. В цей період реставруєть-
ся більшовицька система культурно-освітніх закладів – клубів, будинків культури,
хат-читалень тощо, а всю їх роботу, як і раніше, було зведено здебільшого до полі-
тичної пропаганди, спрямованої на прославляння партії і вождя, роз’яснення пере-
ваг комуністичної ідеології та соціалістичного способу життя.
261“Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині
Oleksandr Luts’kyi. “Prosvita” and Ukrainian educational societies of Galicia dur-
ing the Second World War
The article deals with the history of the “Prosvita” society in Galicia in 1939–
1944, a period when it was banned by the Soviet regime and then forcefully reorganized
by the Nazi authorities. The main tasks, directions and problems f the activities of Ukrai-
nian educational societies that took over functions of the “Prosvita” reading clubs in the
General Government are described.
Key words: “Prosvita”, Ukrainian educational societies, Galicia, Second World
War.
1 Баран С. Зустріч з більшовиками // Краківські вісті: щоденник. – 1942. – 14 квітня.
2 Дорошенко В. Бібліотеки й архіви на Зах[ідній] Україні за большевицького панування // Кра-
ківські вісті: щоденник. – 1941. – 9 листопада.
3 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. П-3. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 146.
4 Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали. – Т. 1: 1939–1953 / Упоряд.
Т. Галайчак, О. Луцький, Б. Микитів, та ін.; Відп. ред. Ю. Сливка. – Київ, 1995. – С. 116–117,
122.
5 На фронті народної освіти // Краківські вісті: щоденник – 1941. – 15 грудня.
6 кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939–1941. Історія Українського Центрального
Комітету. – Чикаго, 1975. – С. 225.
7 Що таке УОТ? // Краківські вісті: щоденник. – 1940. – 11 грудня.
8 Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВОВУ) –
Ф. 3955. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 11зв.; Відправа голів УДК і Делегатур Краківської області //
Краківські вісті: щоденник. – 1941. – 22 листопада.
9 На тому березі Буга і Сяну. Великі культурні осяги // Рідна земля. – 1941. – 9 грудня.
10 Просвіта перед новим завданням. Відбудова просвітянського життя // Львівські вісті. – 1941. –
27 вересня.
11 ЦДАВОВУ. – Ф. 3833. – Оп. 1. – Спр. 17. – Арк. 1. (Принагідно висловлюю вдячність п. Ларисі
Головатій за надану інформацію.)
12 73-ті роковини Просвіти (8.ХІІ.1863 – 8.ХІІ.1941) // Львівські вісті. – 1941. – 7–8 грудня.
13 З діяльності читалень “Просвіти” // Стрийські вісті. – 1942. – 22 лютого; “Заклик до Священ-
ства, Учительства та всіх інтелігентних сил у наших селах у Стрийському районі” // Стрийські
вісті. 1942. – 26 лютого; На вищий рівень культурно-освітню працю // Дрогобицьке слово. –
1942. – 27 березня.
14 Дужий П. Хто будував “Просвіту”, а хто її руйнував... // Шлях перемоги. – 1993. – 4 грудня.
15 На допомогу театральному мистецтву // Станіславівське слово. – 1942. – 4 жовтня.
16 Культурне життя в Україні...Т. 1. – С. 167.
17 Там само.
18 Праця УОТ Бережанського повіту // Чортківська думка. – 1943. – 9 травня.
19 Михайлов С. За піднесення хорової культури // Тернопільський голос. – 1942. – 4 жовтня.
20 Ю. Л. Добрі висліди конкурсових змагань драматичних гуртків // Львівські вісті. – 1943. –
27 лютого.
21 ДАЛО. – Ф. Р-185. – Оп. 1. – Спр. 137. – Арк. 137.
22 Там само. – Спр. 4. – Арк. 134.
23 Там само.
24 Книжки дозволені до вжитку в бібліотеках // Вісник УЦК. – 1943. – Ч. 1/39. – С. 5.
25 ЦДАВОВУ. – Ф. 3959. – Оп. 1. – Спр. 59. – Арк. 20.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73512 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:27:45Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Луцький, О. 2015-01-12T17:18:43Z 2015-01-12T17:18:43Z 2010 “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни / О. Луцький // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 255-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73512 Розглядається історія Товариства “Просвіта” в Галичині 1939–1944 рр. – періоду його заборони радянським тоталітарним режимом і примусової реорганізації нацистською владою. Окреслено основні завдання, напрями і проблеми діяльності українських освітніх товариств, які в Генеральній губернії перебрали на себе функції читалень “Просвіти”. The article deals with the history of the “Prosvita” society in Galicia in 1939–1944, a period when it was banned by the Soviet regime and then forcefully reorganized by the Nazi authorities. The main tasks, directions and problems f the activities of Ukrainian
 educational societies that took over functions of the “Prosvita” reading clubs in the
 General Government are described. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Основні ділянки національної праці “Просвіти” “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни “Prosvita” and Ukrainian educational societies of Galicia during the Second World War Article published earlier |
| spellingShingle | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни Луцький, О. Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| title | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни |
| title_alt | “Prosvita” and Ukrainian educational societies of Galicia during the Second World War |
| title_full | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни |
| title_fullStr | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни |
| title_full_unstemmed | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни |
| title_short | “Просвіта” та українські освітні товариства в Галичині під час Другої світової війни |
| title_sort | “просвіта” та українські освітні товариства в галичині під час другої світової війни |
| topic | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| topic_facet | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73512 |
| work_keys_str_mv | AT lucʹkiio prosvítataukraínsʹkíosvítnítovaristvavgaličinípídčasdrugoísvítovoívíini AT lucʹkiio prosvitaandukrainianeducationalsocietiesofgaliciaduringthesecondworldwar |