Просвітня діяльність Юліана Романчука
Стаття розкриває основні віхи життя та діяльності однієї з найбільш вагомих постатей українського політичного життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Окремо акцентується на просвітницькій діяльності Юліана Романчука, його роботі на керівних посадах товариства “Просвіта” та в редколегіях...
Saved in:
| Published in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73525 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Просвітня діяльність Юліана Романчука / В. Булачек // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 381-387. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73525 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Булачек, В. 2015-01-12T18:08:34Z 2015-01-12T18:08:34Z 2010 Просвітня діяльність Юліана Романчука / В. Булачек // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 381-387. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73525 Стаття розкриває основні віхи життя та діяльності однієї з найбільш вагомих постатей українського політичного життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Окремо акцентується на просвітницькій діяльності Юліана Романчука, його роботі на керівних посадах товариства “Просвіта” та в редколегіях народовецької преси Галичини. The author describes main stages in the life and enlightening activity of the one of the key figures in Ukrainian political life of the Eastern Galicia of the end of 19th century – beginning of 20th century – Yulian Romanchuk. He pays a special attention to his enlightening activity, his work on the ruling positions of the “Prosvita” society, editorial boards of National-populist periodicals in Galicia. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Діячі “Просвіти” Просвітня діяльність Юліана Романчука Enlightening activity of Yulian Romanchuk Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Просвітня діяльність Юліана Романчука |
| spellingShingle |
Просвітня діяльність Юліана Романчука Булачек, В. Діячі “Просвіти” |
| title_short |
Просвітня діяльність Юліана Романчука |
| title_full |
Просвітня діяльність Юліана Романчука |
| title_fullStr |
Просвітня діяльність Юліана Романчука |
| title_full_unstemmed |
Просвітня діяльність Юліана Романчука |
| title_sort |
просвітня діяльність юліана романчука |
| author |
Булачек, В. |
| author_facet |
Булачек, В. |
| topic |
Діячі “Просвіти” |
| topic_facet |
Діячі “Просвіти” |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Enlightening activity of Yulian Romanchuk |
| description |
Стаття розкриває основні віхи життя та діяльності однієї з найбільш вагомих
постатей українського політичного життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку
ХХ ст. Окремо акцентується на просвітницькій діяльності Юліана Романчука, його
роботі на керівних посадах товариства “Просвіта” та в редколегіях народовецької
преси Галичини.
The author describes main stages in the life and enlightening activity of the one of
the key figures in Ukrainian political life of the Eastern Galicia of the end of 19th century
– beginning of 20th century – Yulian Romanchuk. He pays a special attention to his
enlightening activity, his work on the ruling positions of the “Prosvita” society, editorial
boards of National-populist periodicals in Galicia.
|
| issn |
2223-1196 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73525 |
| citation_txt |
Просвітня діяльність Юліана Романчука / В. Булачек // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 381-387. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bulačekv prosvítnâdíâlʹnístʹûlíanaromančuka AT bulačekv enlighteningactivityofyulianromanchuk |
| first_indexed |
2025-11-27T06:43:02Z |
| last_indexed |
2025-11-27T06:43:02Z |
| _version_ |
1850802041930121216 |
| fulltext |
381Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Володимир Булачек
Просвітня діяльність Юліяна романчука
Стаття розкриває основні віхи життя та діяльності однієї з найбільш вагомих
постатей українського політичного життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку
ХХ ст. Окремо акцентується на просвітницькій діяльності Юліана Романчука, його
роботі на керівних посадах товариства “Просвіта” та в редколегіях народовецької
преси Галичини.
Ключові слова: Юліан Романчук, “Просвіта”, народовці, національно-культурна
діяльність.
Юліан Романчук – представник нової генерації українських політиків Гали-
чини, яка вийшла на історичну арену в останній чверті ХІХ ст. Він народився 24
лютого 1842 р. у с. Крилосі, поблизу Галича, де його батько Семен, син міщанина в
Збаражі, був народним вчителем. Після закінчення Стрийської школи з відзнакою
пішов навчатися до Станиславівської гімназії (перші два класи). У 1855 р. – вирі-
шив навчатися в Академічній гімназії м. Львова, де 1860 р. склав іспити з відзна-
кою. У 1860 р. вступив до Львівського університету. Свою педагогічну діяльність
Ю. Романчук розпочав у 1863 р. учителем німецької гімназії у Львові, а в 1868 р.
перейшов на роботу до української Академічної гімназії, де працював до 1900 р.
Громадсько-політична діяльність Ю. Романчука в останні десятиліття ХІХ
– на початку ХХ ст. епізодично розглядалася у дослідженнях О. Аркуші, Ф. Сте-
блія, І. Чорновола та ін. Основна мета розвідки – проаналізувати діяльність відо-
мого громадсько-політичного діяча в Товаристві “Просвіта”, визначити його став-
лення до чільних проблем національно-культурного розвитку галицьких українців
на початку ХХ ст.
Працюючи на педагогічній ниві як викладач тоді єдиної української середньої
школи, він виявив себе як прекрасний педагог, знавець класичних мов, чудовий вихо-
ватель своїх учнів. Під керівництвом директора Академічної гімназії о. В. Ільницько-
го Ю. Романчук почав укладати шкільні підручники українською мовою, підготував
до друку і видав “Руську читанку для четвертої кляси народних шкіл” і дві частини
“Читанки для нищих середніх шкіл”. З ім’ям Ю. Романчука пов’язана праця провід-
них національно-культурних інституцій Галичини, передусім – Товариства “Просвіта”.
У січні 1868 р. о. С. Качала виступив з ініціативою заснувати товариство, ме-
тою якого було б “спомагати народню просвіту в напрямах маральнім, матеріаль-
нім і політичнім через видавання практичних книжок, брошур і т. д. в тій мові, якою
нарід говорить”1. Цей заклик підтримав Ю. Романчук. Ще у березні 1868 р. підго-
товлено статут майбутнього товариства, але Галицьке намісництво його не затвер-
дило. У час перебудови Австрійської монархії, викликаної її поразкою від Пруссії,
382 Володимир Булачек
влада у Відні була поступовішою, ніж на провінції, і 2 вересня 1868 р. своїм роз-
порядженням Міністерство просвіти взяло статут до відома і дозволило заснувати
Товариство “Просвіта”2. Ю. Романчук увійшов до складу установчого комітету, до
якого також належали: А. Вахнянин – голова, К. Сушкевич, О. Партицький, О. Бор-
ковський, М. Коссак, А. Січинський, О. Огоновський та ін. Цей комітет мав підго-
тувати перші загальні збори Товариства.
На перших загальних зборах 8 грудня 1868 р. Ю. Романчука, поряд з О. Бор-
ков ським, І. Комарницьким, М. Коссаком, М. Михаляком, О. Огоновським, О. Пар-
тицьким, К. Сушкевичем, К. Устияновичем, обрано до Виділу Товариства. За сло-
вами С. Шаха, “люди, що ввійшли до цього першого Виділу “Просвіти”, – це не
припадковий підбір людей, які далися вибрати, лиш був це пляновий добір осіб, що
в пізнішому часі всі майже відограли важнішу ролю не лише в самій “Просвіті”, але
й в українському суспільному життю взагалі, не лише в Галичині, але й на Букови-
ні, деякі увійшли навіть навсе в історію українського народу XIX віку”. Головою
новоствореного Товариства пропонували народовця, енергійного діяча, професора
Академічної гімназії о. Омеляна Огоновського, однак він відпросився через брак
часу, а на своє місце запропонував молодого, але відомого музиканта, диригента
та письменника, теж професора Академічної гімназії Анатоля Вахнянина – голову
організаційного комітету. Загальні збори обрали головою Товариства А. Вахняни-
на, який виконував ці обов’язки до 26 травня 1870 року.
Перше засідання Виділу відбулося 8 грудня 1868 р., відразу ж після загальних
зборів. На ньому заступником голови обрано К. Сушкевича, а секретарем – Ю. Ро-
манчука. Виділ намагався повести “найширшу акцію за позисканням членів”, і то
“на всіх частях нашої України”3.
Діяльність “Просвіти” регламентувалася Статутом Товариства, зміни в котрий
вносилися в разі необхідності. Згідно з першим Статутом, “Просвіта” була науково-
просвітницькою організацією. Крім освічення народу шляхом збирання та видан-
ня всіх здобутків усної словесності… і всього, що дає можливість вивчити народ
та його історію, Товариство повинно було “видавати популярні перекази з усіх га-
лузей науки, які відповідали б поняттям народу та його потребам”4. У відповіднос-
ті до Статуту виділ поділився на дві секції: етнографічну і просвітню. Проте ет-
нографічна секція існувала недовго, оскільки другі загальні збори змінили Статут.
Упорядкований за два роки етнографічний матеріал “Просвіта” так і не видала, а
1871 р. відправили до Києва, де його використав М. Бучинський, який працював у
“Юго-Западном отделе Русского Географического Общества”5.
Просвітня секція, до якої входив Ю. Романчук, почала видавати популярні кни-
жечки для народу живою народною мовою, а також укладати перші шкільні підруч-
ники для єдиної тоді української Академічної гімназії у Львові.
Щоб прихилити до себе увагу всієї української громади, Виділ 11 лютого
1869 р. видав (укладену Ю. Романчуком) відозву “Дорогі Родимці”, в якій пояснив
причини заснування Товариства “Просвіта”, його завдання. “Галицькі українці, –
підкреслювалось у відозві, – почавши нове життя в 1848 р., протягом 20 літ, що з
накладом минули від того часу, мало поступили вперед у розвою своєї народнос-
ті. Правда, побільшилася за той час українська інтеліґенція, крім українських свя-
щеників маємо тепер українських учителів і урядовців, маємо українські часопи-
383Просвітня діяльність Юліяна Романчука
си, українські товариства, а почасти вже й українську мову в школах, але увесь той
поступ проявляється лише у вищих верствах народу, у тих верствах, у котрих не-
постійність при народнім прапорі історія давніших часів так сумно нам доказала.
Наша маленька, з самих майже залежних людей зложена, інтеліґенція не може нам
ніяк дати запоруки на будучність…”6.
Недоліки першого Cтатуту виявилися одразу після початку роботи, і вже дру-
гі загальні збори 26 травня 1870 р. ухвалили другий Cтатут, запропонований комі-
сією під головуванням К. Сушкевича та Ю. Романчука. Ухвалені зміни полягали в
обмеженні наукового характеру діяльності Товариства, яку вирішили зосередити у
Товаристві ім. Т. Шевченка (згодом – Науковому товаристві ім. Т. Шевченка), за-
снованому в 1873 році.
За своєю структурою Товариство “Просвіта” спочатку було одноступеневою
організацією (1868–1870). Після ухвалення другого Статуту, крім Головного виді-
лу, що працював у Львові, Товариство могло розповсюджувати свою діяльність на
повіти, де повинні були створюватися самостійні виділи, наділені правами прово-
дити власні збори. Створення нової структури мало сприяти залученню нових чле-
нів до лав Товариства. З цією метою передбачалося зниження вступного внеску до
двох крон, а щомісячного – до півтори крони. Крім того, всі члени організації мали
право отримувати два примірники кожного видання “Просвіти” за половину номі-
нальної вартості7.
Одним із головних напрямків діяльності “Просвіти” було книгодрукування. Ю. Ро-
манчук усвідомлював необхідність випуску та значення підручників для українських
шкіл. Як відомо, одним із аргументів переходу навчального процесу в Галичині на поль-
ську мову була саме відсутність підручників. Головний Виділ “Просвіти” склав анкету,
відібрав окремі комітети спеціалістів, які повинні були опрацьовувати термінологію
та упорядкувати оригінальні чи перекладні підручники. Спочатку Товариство потур-
бувалося про переклад окремих навчальних матеріалів та видання їх літографським
методом. У 1870 р. Головний Виділ підготував звернення до фахівців із закликом на-
писання підручників та надсилання їх до Товариства. Загалом, за списком видань То-
вариства “Просвіта” І. Калиновича, у 1869–1876 рр. видано 22 підручники загальним
тиражем 15 100 примірників, з них 300 – літографським способом. За словами С. Шаха,
“у складанню номенклатури, відповідних українських висловів, оцінці підручників та
їх укладі заслужилися найбільше отсі члени виділу: Ом. Огоновський, А. Вахнянин,
Ю. Романчук, В. Ільницький, Ом. Партицький, Юл. Целевич”8.
Ю. Романчук головував у “Просвіті” від 31 січня 1896 р. до 29 червня 1906 р.
Після смерті О. Огоновського (наприкінці 1894 р.) більше року не було голови в
“Просвіті”. Ці обов’язки виконував тоді заступник голови О. Барвінський, який час-
то хворів і не міг виконувати їх повністю. Його заступали члени Виділу К. Левиць-
кий і Г. Врецьона. Коли О. Барвінський не міг приходити на засідання, то їх прово-
див найстарший за віком о. О. Торонський. У квітні 1895 р. О. Барвінський виїхав
до Німеччини на лікування, і заступником голови Виділ обрав О. Торонського. Го-
ловний Виділ у 1895 р. не скликав надзвичайних загальних зборів щодо призначен-
ня нового голови, поки не минув час каденції цього Виділу9.
Лише 31 січня 1896 р. відбулися загальні збори “Просвіти”, на яких п’ятим
головою “Просвіти” було обрано Ю. Романчука. За словами С. Шаха, “його і його
384 Володимир Булачек
працю знали вже члени “Просвіти” віддавна і хотіли йому саме тепер виявити своє
признання, довір’я та пошану, неначе у відповідь намісникові графові Казимирові
Баденьому, що, мстячися за відступлення Романчика від нової ери, подбав при по-
мочі адміністраційних надужить, щоб він перепав при виборах до Галицького сей-
му небажаного йому провідника”10.
Період головування Ю. Романчука в Товаристві виділявся “незвичайно стис-
лою статутовою працею. Виділ реалізовував всі постанови Статуту 1891 р., дбаючи
про те, щоб 1) в усіх громадах засновувалися читальні з новими статутами; 2) при
читальнях відкривалися крамниці, каси ощадності; 3) читальні “Просвіти” ставали
культурно-освітніми осередками громад, які б ширили освіту і добробут”11.
У 1898 р. Головний Виділ “Просвіти”, за ініціативою Ю. Романчука, дав по-
чин до великої національної маніфестації з нагоди 50-річчя скасування панщини в
Галичині. Ця маніфестація відбулася під проводом окремого комітету, утвореного
всіма українськими товариствами (в т. ч. й москвофілами). З цієї нагоди 17 травня
1898 р. у краї відбулися повітові віча, а 19 травня – всенародне українське віче у
Львові на Високому замку. Щоб пояснити значення скасування кріпацтва, Головний
Виділ видав окремі книжечки: “У пятьдесяту річницю знесення панщини і відро-
дження Галицької Руси” (автор – Любомир Селянський (Л. Рожанський)) та “Пан-
щина і її скасування в 1848 р.”, написану І. Франком12.
“Просвіта”, разом із НТШ та всіма українськими товариствами краю, виступила
ініціатором святкування 100-річчя “Енеїди” І. Котляревського. У Львові ця маніфес-
тація всеукраїнського значення відбулася 31 жовтня 1898 р. Крім названих ювілейних
свят, очолюваний Ю. Романчуком Головний Виділ звертав увагу на місцеві ювілей-
ні свята, щоб охопити та зацікавити ними якнайширші кола громадян та мати нагоду
поширювати ідею “Просвіти”. Наприкінці 1901 р. відсвятковано два 25-літні ювілеї
філій Товариства в Коломиї та Тернополі. Крім концертів, із рефератами у цих міс-
тах відбулися просвітньо-господарські віча з виставками господарсько-рільничих ма-
шин, насіння і т. д. Як пам’ятки цих ювілеїв, згадані філії відкрили великі бібліотеки13.
У 1903 р. Ю. Романчук репрезентував галицьких українців у складі представ-
ницької делегації (13 осіб) на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
К. Студинський у своїх спогадах яскраво описав виступ представника “Просвіти”:
“Як тільки перший промовець Юліан Романчук виступив на естраду, зірвався гу-
раган оплесків, що тривав кілька мінут і не дав йому прийти до слова. Шановний
парламентарист розкланювався на всі сторони, а його поважна стать і незвичай-
но симпатичне обличчя викликували щире зацікавлення. Вітав він свято україн-
ської культури від “Просвіти”, від 28 філій і 1300 читалень. Голос його був ясний.
Він електризував публіку. Українська, чиста як кришталь, мова, що найшла доступ
серед важких умов у публічному виступі, витискала сльози. В зіницях видців ви-
дно було радість, і тугу, і жаль. Послові Романчукові подякувано такими громови-
ми оплесками, що тряслася стеля. Тут росло українство навіть у серцях тих, що до
нього ставилися байдужо”14.
Важливим етапом визвольного руху українців стали проголошені першою ро-
сійською революцією 1905 р. конституційні свободи і права. Ювілейне віче львів-
ських українців, скликане 12 листопада 1905 р. “Просвітою” та іншими товариствами
на честь гетьмана Богдана Хмельницького, передало “братам із російської України
385Просвітня діяльність Юліяна Романчука
слова радости з причини конституційних свобід” і закликало їх, “щоби старалися в
хвилі, коли Росія перебудовується на нових основах, здійснити право українського
народу на його свобідне національне існування дорогою освітньою, економічною
й політичною”. Наче у відповідь на привітання галичан, організовуються на Над-
дніпрянщині українські освітні товариства з назвою “Просвіта” (в Одесі, Катери-
нославі, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Києві)15.
В організаційному напрямку Головний Виділ намагався заснувати якнайбіль-
ше філій у краї та довести до того стану, щоб кожне повітове місто мало свою влас-
ну філію “Просвіти”. Крім того, він пробував оживити діючі на той час філії, щоб
вони стали справжніми освітніми осередками в повітах і автономними виконавця-
ми планів Головного Виділу. Ю. Романчук зауважив, що необхідно щоб “кожда чи-
тальня мала і в порядку утримувала добру бібліотеку (книжки дорадить філія), хор
або крамницю, або касу позичкову, або страж пожарну, або то всьо разом, святку-
вала роковини Шевченка, знесення панщини і т. д.”.
Головний Виділ звертав також особливу увагу на видання Товариства, пере-
дусім, з практичної ділянки, і конкурси на популярні праці. Видавнича діяльність
“Просвіти” часу головування Ю. Романчука стала об’єктом критики окремих поль-
ських політиків – Целєцького і Поляновського, – в краєвому сеймі. Зокрема, 6 люто-
го 1898 р. посол Целєцький запропонував відібрати “Просвіті” допомогу на видав-
ництво, оскільки вона, на його думку, пропагувала ненависть до поляків. Приводом
до критики стала книжечка О. Борковського “Про Богдана Хмельницького і його
повстання в 1648 р.” Після довгої дискусії, в якій на захист “Просвіти” виступив
перемиський єпископ К. Чехович, Галицький сейм ухвалив, що Краєвий Виділ мав
виплачувати “Просвіті” допомогу, переглянувши перед тим її план видань16.
З приводу цієї дискусії та ухвали сейму Головний Виділ на чолі з Ю. Романчу-
ком ого лосив у часописах заяву. У ній підкреслено, що, з одного боку, Товариство
“Прос віта” дотримуючись Статуту, не виступає вороже проти жодної нації чи сус-
пільної верстви, а спрямовує свою діяльність виключно до просвіти й піднесення
добробуту українського народу, а з другого, – має право брати допомогу з фондів,
складених цілим краєм, у т. ч. й українським народом17.
Виступи проти “Просвіти” в Галицькому сеймі мали наслідком те, що у 1899
і 1902 рр. допомоги не виплачено (у 1902 р. – за “ширення племінної й суспільної
ненависти в книзі “Русь-Україна і Московщина” Л. Цегельського”).
На початку 1900 р. Ю. Романчук став на захист проєктованих змін Статуту
Товариства, проти яких виступив М. Грушевський. Ще на загальних зборах у січні
1900 р. Головний Виділ започаткував їх обговорення. У дискусії виступив М. Гру-
шевський, який розкритикував запропонований проєкт через те, що селяни втратять
можливість брати участь у роботі зборів, і запропонував внести зміни до Статуту на
загальних зборах Товариства. Від імені Головного Виділу виступив К. Левицький,
який заперечив всі закиди М. Грушевського та зауважив, що “з противників пред-
ложенной зміни статута… только п. Галущинський представив якийсь бодай позо-
рни закиди предметові, а прочи обмежилися до пустих фраз, що змагали до приєд-
нання собі прихильності у присутніх селян”. Зауваження М. Гру шев ського названі
“баламученєм… бо по ухваленню зміни будуть члени мати право брати участь в
Загальних зборах: одні яко відпоручники членов з рішаючим голосом, а другі яко
звичайні члени з голосом дорадчим”18.
386 Володимир Булачек
Слова К. Левицького викликали обурення у М. Грушевського, котрий у листі
до газети “Діло” спростував це твердження члена Головного Виділу. Він підкрес-
лив, що три роки виступав проти внесення змін у Статут, оскільки вони давали “Ви-
ділу можливість занадто широкого впливу на Загальних зборах”19.
31 січня 1900 р. Ю. Романчук на сторінках “Діла” втрутився в публічну диску-
сію К. Левицького та М. Грушевського. Він запропонував відомому історикові роз-
почати дискусію у часописі, оскільки “справа реформи “Просвіти” є дуже важна, і
публічне обговорення єй конче потрібне”. На думку Ю. Романчука, на таку диску-
сію найкраще підходили М. Грушевський і Ю. Романчук20.
Аргументи М. Грушевського: 1) “нова реформа посилить позиції Виділу”;
2) “реформа відбирає в багатьох право безпосереднього голосу”; 3) непопулярність
нової реформи, – фахово розкритикував Ю. Романчук. Зокрема, він підкреслив, що
для набуття рішення законної сили новий Статут вимагав присутності на Загальних
зборах п’ятдесяти осіб, а не сорока, як це було раніше. По-друге, чисельно збіль-
шився просвітний рух, тому раз на два роки перед загальними зборами мали відбу-
ватися збори по читальнях у всіх повітах, де обирали б представників на Загальні
збори. По-третє, непопулярність реформи пояснив її непорозумінням або певними
інтересами окремих груп21.
М. Грушевський відповів у “Ділі” 3 лютого 1900 р., оскільки не погодився з
тезами Ю. Романчука і вважав, що “незалежно від того, чи проєкт добрий чи злий
(себто, навіть виходячи з точки зору його оборонців), він тепер не на часі”. Наступ-
ного дня Ю. Романчук висловив жаль з приводу відмови М. Грушевського брати
участь у дискусії.
Під час активної боротьби за виборчу реформу до австрійського парламенту
у 1906 р. Ю. Романчук разом з К. Левицьким змушені були відійти від справ Това-
риства, зосередившись, в основному, лише на політичній діяльності.
У 1921 р., з ініціативи Ю. Романчука, під час відзначення 60-річчя смерті
Т. Шевченка при “Просвіті” було започатковано видавничий фонд “Учітеся, брати
мої …”. У тому ж році й Головний Виділ Товариства влаштував ювілейні святку-
вання 80-річчя Ю. Романчука – члена-засновника та почесного члена “Просвіти”22.
Таким чином, крім парламентсько-політичної діяльності в законодавчих орга-
нах Галичини та Австро-Угорської імперії, значну увагу Ю. Романчук приділяв гро-
мадській роботі. Як один із провідних діячів народовецького табору, він підтримував
тісні взаємини з українською інтеліґенцією як у Галичині, так і в еміграції, висту-
пив засновником низки національно-культурних організацій, зокрема “Просвіти”.
Volodymyr Bulachek. Enlightening activity of Yulian Romanchuk
The author describes main stages in the life and enlightening activity of the one of
the key figures in Ukrainian political life of the Eastern Galicia of the end of 19th century
– beginning of 20th century – Yulian Romanchuk. He pays a special attention to his
enlightening activity, his work on the ruling positions of the “Prosvita” society, editorial
boards of National-populist periodicals in Galicia.
Key words: Yulian Romanchuk, “Prosvita”, National Populists, national-cultural
activity.
387Просвітня діяльність Юліяна Романчука
1 левицький к. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914: На підставі споминів. –
Львів, 1926. – С. 356.
2 Осечинський В. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. – Львів: Кн.-журн.
вид-во, 1954. – С. 19.
3 Перський С. Популярна історія товариства “Просвіта”. – Л., 1928. – С. 21.
4 Центральний Державний історичний архів України, м. Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф. 348. –
Оп. 1. – Спр. 15. – Арк. 3.
5 Перський С. Вказана праця. – С. 20.
6 Там само. – С. 21.
7 Осечинський В. Вказана праця. – С. 24.
8 Перський С. Вказана праця. – С. 21.
9 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1129. – Арк. 3.
10 Перський С. Вказана праця. – С. 89.
11 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 117. – Арк. 3.
12 ЦДІАУЛ. – Спр. 129. – Арк. 3
13 Перський С. Вказана праця. – С. 42.
14 Спогади Кирила Студинського // Єдлінська У. Кирило Студинський. 1868–1941. Життєпис – бі-
бліографічний нарис. – Львів, 2006. – С. 169.
15 Перський С. Вказана праця. – С. 53.
16 Осечинський В. Вказана праця. – С. 23.
17 Перський С. Вказана праця. – С. 153.
18 Діло. – 1900. – 26 січня.
19 Там само. – 28 січня.
20 Там само. – 31 січня.
21 Там само.
22 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 178. – Арк. 4.
|