Василь Щурат і “Просвіта”
Доктор філософії В. Щурат упродовж всього життя приділяв значну увагу культурно-освітній праці серед народу. Його активна життєва позиція висвітлена на прикладі діяльності в Товаристві “Просвіта”, яке удостоїло науковця звання Почесного члена. Doctor of philosophy Vasyl Shchurat during all his lif...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73531 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Василь Щурат і “Просвіта” / В. Щурат-Глуха // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 427-430. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859730015034277888 |
|---|---|
| author | Щурат-Глуха, В. |
| author_facet | Щурат-Глуха, В. |
| citation_txt | Василь Щурат і “Просвіта” / В. Щурат-Глуха // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 427-430. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Доктор філософії В. Щурат упродовж всього життя приділяв значну увагу
культурно-освітній праці серед народу. Його активна життєва позиція висвітлена на
прикладі діяльності в Товаристві “Просвіта”, яке удостоїло науковця звання Почесного члена.
Doctor of philosophy Vasyl Shchurat during all his life devoted especial attention to
the cultural-enlightening work among the people. His active social position is described
through the example of his work in the “Prosvita” society, which honoured him by the
honorary membership.
|
| first_indexed | 2025-12-01T12:56:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
427Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Василина Щурат-Глуха
ВАСИЛЬ ЩУРАТ І “ПРОСВІТА”
Доктор філософії В. Щурат упродовж всього життя приділяв значну увагу
культурно-освітній праці серед народу. Його активна життєва позиція висвітлена на
прикладі діяльності в товаристві “Просвіта”, яке удостоїло науковця звання Почес-
ного члена.
Ключові слова: Василь Щурат, тайний університет у львові, НтШ, філія “Про-
світи” у Бродах, громадський та освітній рух, літературна діяльність.
Василь Щурат – український поет, перекладач, учений, педагог, громадський
діяч, який усе своє свідоме життя працював для однієї ідеї – ідеї духовного відро-
дження рідного народу.
Уже під час навчання у Львівській гімназії В. Щурат цікавиться народною
творчістю, щоліта на вакаціях записує пісні, звичаї, повір’я села Кобиловолоки на
Тернопільщині, старанно оформлює свої фольклорні збірочки.
Після закінчення університету та здобуття у 1896 р. вченого ступеня доктора
філософії В. Щурат учителює в гімназіях Станиславова, Перемишля, Бродів. Вод-
ночас він веде інтенсивну наукову та літературну роботу, бере участь у громадсько-
му житті – організовує літературні вечори, у Перемишлі працює над розвитком міс-
цевого Українського інституту для дівчат. У Бродах – найбільш “закацапщеному”
закутку Галичини – засновує філію “Просвіти”, організовує читальні “Просвіти”
по селах. Він стає справжнім піонером громадського й освітнього руху в цьому ра-
йоні, бореться проти намагання дирекції гімназії обмежити обсяг навчання укра-
їнської мови та літератури, скликає наради у справі створення у Львівському уні-
верситеті кафедр з українською мовою викладання, організовує культурно-освітні
товариства та установи, його заходами відкрито у Бродах бурсу для селянських ді-
тей, які навчалися у гімназії.
Улітку 1896 р. В. Щурат перебуває в Чернівцях, де допомагає своєму старшо-
му другові Осипові Маковею редагувати газету “Буковина”.
У 1905 р. Василь Щурат їде у відрядження до Росії. Перебуваючи в Києві під
час подій першої російської революції, він має змогу познайомитися з представни-
ками української науки та культури – Миколою Лисенком, Іваном Нечуй-Левицьким,
Володимиром Самійленком, О. Левицьким, П. Житецьким і В. Перетцем.
У серпні 1907 р. В. Щурат переїжджає з Бродів до Львова. Він працює вчите-
лем німецької гімназії, стає дійсним членом НТШ, починає друкувати свої праці в
його виданнях. Перед війною працює і в “Просвіті”, у видавничій комісії при Го-
ловному Виділі Товариства.
У 1919 р. В. Щурат відмовляється скласти присягу на вірність польському уря-
дові Пілсудського і втрачає право на державну посаду. Тоді ж він організовує при
428 Василина Щурат-Глуха
НТШ університетські курси для українського студентства, які в 1921 р. перетворю-
ються в т.зв. Український Таємний університет. Василь Щурат стає першим ректо-
ром цього університету, одночасно завідує кафедрою української літератури, читає
лекції з історії мови та літератури.
З 1914 до 1923 р. В. Щурат керує роботою НТШ, а з 1922 р. – стає директором
гімназії сс. Василіянок у Львові.
В. Щурат був близько знайомий майже з усіма діячами “Просвіти”, з багать-
ма з них приятелював. Його син, Степан Щурат, у своїх спогадах пише про діяль-
ність батька за часів Таємного університету так: “До батька додому як до ректора
Тайного університету, який не мав своєї постійної садиби, щодня приходили в різ-
них справах і з різними питаннями професори, доценти і службовці університету,
представники різних галицьких політичних партій – народовці, москвофіли, ради-
кали і комуністи, редактори різних газет, чільні духовні особи, єпископи, каноніки,
монахи, як до Митрополита Шептицького включно. Вони завжди вели з батьком
найрізноманітніші наради й розмови на теми праці університету, занять і курсів,
актуальних політичних подій, які проходили у світі, в Галичині, у Польщі, а також
у Радянському Союзі, складали звернення до урядів європейських держав, до Ліги
націй, до ректоратів іноземних університетів і т.п. Я, наскільки мені це вдавалося,
до цих розмов уважно прислухався... Я скоро познайомився з багатьма представ-
никами українського культурного світу – К. Студинським, І. Свєнціцьким, С. Тома-
шівським, М. Возняком, Я. Гординським, В. Левицьким, М. Панчишином, М. Чу-
батим, С. Людкевичем, М. Левицьким, Е. Давидяком та ін., а чимало прихожих, як,
наприклад, Ф. Колессу, І. Брика, І. Крип’якевича, Ю. Гірняка, В. Кучера, М. Мель-
ника, О. Тисовського я зустрічав вже як своїх знайомих з гімнзії”1.
Особливо приятелював В. Щурат з Іваном Бриком. С. Щурат згадує: “Щосубо-
ти вечором неодмінно заходили до нас І. Брик з дружиною Ольгою та Й. Роздоль-
ський, також з дружиною. ... Вони завжди обговорювали події останнього тижня,
питання, зв’язані з університетом, з діяльністю секцій НТШ, події з життя “Про-
світи” та ін. громадських установ і організацій...”2.
Щороку на Василя привітати іменинника приходили, крім інших, монах-
василіянин Йосафат Скрутень, мітрат О. Базюк, василіянки Северина Парил-
лє і Софронія Ерделі, директор учительської семінарії Юліян Дзерович, учителі
А. Андрухович, В. Тиховський, директор “Народної торгівлі” М. Заячківський...
Серед гостей обов’язково були всі, хто відвідував Щуратів суботами, а також па-
тріархи галицького політичного світу Юліан Романчук і Кость Левицький. Остан-
німи покидали гостинну хату найближчі приятелі – Брики, Роздольські, М. Заяч-
ківський, М. Зарицький.
У близьких стосунках був В. Щурат і з Ярославом Веселовським. У 1911 р.
вони співпрацювали у науково-мистецькому додатку до “Діла” – “Неділі” (№№ 1–17
редагував Щурат, 18–50 – Веселовський); у “Віденському ілюстрованому календа-
рі Товариства “Просвіта” на 1915 р. Я. Веселовський вміщує 10 віршів В. Щурата.
Ці глибокопатріотичні вірші пізніше ввійшли до збірки “Історичні пісні” 1937 р.
Сучасному читачеві вони не є відомими, бо за радянської влади, зрозуміло, не дру-
кувалися і не згадувалися.
У календарі “Просвіти” на 1930 р. вміщена велика за обсягом стаття про жит-
тя та діяльність В. Щурата у зв’язку з обранням його на Загальних Зборах Товари-
ства 21 березня 1929 р. почесним членом “Просвіти”3.
429Василь Щурат і “Просвіта”
До ювілею “Просвіти”, “на день 8 грудня 1928 р.”, у “Ділі” з’являється
“Пісня просвітян” (“Сонце з високого неба”)4. 19 липня 1929 р. “Пісня Просві-
ти” опублікована в “Новому часі”5, а музичне видавництво “Торбан” у Льво-
ві того ж року видає цей твір як Просвітянський гимн. Слова пісні написав
В. Щурат, музику – Ярослав Вінцковський (Ярославенко, 1880–1958), – компо-
зитор, музикознавець, один із організаторів Українського музичного видавни-
цтва “Торбан”, заснованого 1905 р.; автор опери “Відьма” за твором Миколи
Гоголя “Втрачена грамота”, оперети “Баб’ячий бунт” (1921), маршів, пісень,
обробок народних пісень, він також співпрацював з “Неділею”, провадив ру-
брику “Музичні новини”.
Окремо слід сказати про публіцистику В. Щурата. Його статті знаходимо чи не
в усіх тодішніх часописах. Звернемо увагу лише на різноманіття тем, зацікавлень
автора, його бажання висвітлити всі сторони духовного життя українського народу.
Тут і фольклорні нариси, і статті про історію української музики, театру, живопису,
Церкви, викриття фальсифікацій нашої історії завойовниками.
В. Щурат постійно виступав з доповідями, лекціями, рефератами при різно-
манітних оказіях, подіях (найчастіше на святкування роковин Т. Шевченка, але та-
кож і при інших нагодах) на найрізноманітніші теми у Львові та по всіх більших
містах Галичини. Його виступи завжди були глибокими, змістовними, цікавими й
актуальними. В газеті “Нова Зоря” у жовтні 1934 р. на святі, присвяченому 70-річ-
чю нашого театру виступ В. Щурата описують так: “Коротко і ясно змалював взає-
мини між суспільністю і мистецтвом та його представниками. Коротко і ясно пред-
ставив всю історію нашого театру і все те скінчив за 15 мінут. Говорив виразно й
помалу. Так і було видно, що се вправний референт, котрий має голову, повну зна-
ння справи і думок про неї. Тому і його реферат мав зміст”6.
У 1931 р. Союз українських купців урочисто вшанував день свого патрона,
св. Юрія. З цієї нагоди В. Щурат виголосив півгодинний реферат про розвиток укра-
їнського купецтва, його історію, про святоюрські ярмарки у Львові. Газета “Діло”
писала: “Тема, яку вибрав д-р В. Щурат, хоч як тісно зв’язана із святом наших куп-
ців, така цікава і так мало у нас розроблена, що прелегент повинен би її використа-
ти для ширшої студії, доступної для загалу читачів”7. Цю доповідь детально опи-
сала “Нова Зоря”8.
В. Щурат дуже любив село свого дитинства – рідні Кобиловолоки, які щолі-
та відвідував. У 1928 р. у статті в “Ділі” під назвою “З Теребовельщини” він з три-
вогою ділився своїми спостереженнями про занепад культури на селі, про засмі-
чення пісенного репертуару низькопробними воєнними набутками, про захоплення
“панською” модою селянок. Стосовно цього писав: “Обов’язком нашої інтеліґенції
є не стояти осторонь від (села), не зрікатися свойого впливу на нього. Тому добре,
що бодай раз на рік, на літні ферії, та інтеліґенція в своє село загляне й не сидить
у ньому з заложеними руками”9. І тут же описував конкретні факти такої роботи
інтеліґенції в Кобиловолоках: священики о. Базюк і о. Чарторинський, управитель
школи Ковальський, сенатори Троян і Бараник провели величезну роботу на селі,
налагодили роботу читальні, зібрали віче, В. Щурат організував сходини учнів Ко-
биловолоцької школи, на яких постановили збудувати в селі свій “Народний дім”.
Слід згадати також зовсім ще недосліджені політичні віршовані фельєтони
В. Щурата, памфлети, т.зв. “Стрічки” в “Ділі”, підписані псевдонімами Омікрон,
Агі, Сігма, Такий, які з’являлися у воєнні часи, а потім – під час польської окупації
430 Василина Щурат-Глуха
– рубрики “Малий фельєтон” та “Поздовж і впоперек” у “Раді”. Коротко, влучно,
їдко В. Щурат висвітлював політичну ситуацію, давав прекрасні портрети-шаржі
політиків, з болем вказуючи на те, що нам заважало споконвіку – шукання своєї сла-
ви, егоїзм, вічний поділ на партії, партійки, саможерство, небажання бути собою...
Ну, а поміщений у “Ділі” у 1900 р. переклад з німецької “Виборчих картинок” під
назвою “Заячо-собачі вибори” є дуже актуальним і в наш час10.
До ювілею “Просвіти” у 1938 р. В. Щурат та Б. Вахнянин підготували пода-
рунок – співаник для молоді “Гей же разом!”. До нього ввійшли 24 пречудові пісні,
сповнені оптимізму та любові до рідного краю. Збірник відкривається присвятою:
Коли ми з наших співанок
Новий сплітаємо вінок –
так це тобі, “Просвіто”!
тобі на світлий ювілей
Сплітаємо віночок цей –
Прийми його з привітом!
усе, про що ти мріяла,
Що нам в серцях засіяла,
Пишається вже цвітом;
Із твого цвіту й наш вінок,
Віночок наших співанок –
Прийми його, “Просвіто!
Хочеться закінчити словами з пісні, яка ввійшла в цей збірник:
Вірність і любов без краю
Я присяг тобі давно –
Все, чим став я, все, що маю,
Все для тебе, Вітчино!
Vasylyna Shchurat-Hlukha. Vasyl’ Shchurat and “Prosvita”
Doctor of philosophy Vasyl Shchurat during all his life devoted especial attention to
the cultural-enlightening work among the people. His active social position is described
through the example of his work in the “Prosvita” society, which honoured him by the
honorary membership.
Key words: Vasyl Shchurat, Underground University in Lviv, NTSh, branch of
“Prosvita” in Brody, social and enlightening movement, literary activity.
1 Щурат Василь. Неопубліковані спогади. – С. 48.
2 Там само. – С. 48–49.
3 Д-р Щурат Василь // Календар “Просвіти” на 1930 рік. – С. 175–178.
4 Діло. – 1928. – № 273.
5 Новий час. – 1928. – № 79.
6 В 70-ліття нашого театру // Нова Зоря. – 1934. – 18 жовтня.
7 Діло. – 1931. – 11 травня.
8 Нова Зоря. – 1931. – №№ 34, 35.
9 Діло. – 1928. – 28 серпня.
10 Там само. – 1900. – № 253. – С. 1.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73531 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T12:56:35Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Щурат-Глуха, В. 2015-01-12T18:30:13Z 2015-01-12T18:30:13Z 2010 Василь Щурат і “Просвіта” / В. Щурат-Глуха // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 427-430. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73531 Доктор філософії В. Щурат упродовж всього життя приділяв значну увагу культурно-освітній праці серед народу. Його активна життєва позиція висвітлена на прикладі діяльності в Товаристві “Просвіта”, яке удостоїло науковця звання Почесного члена. Doctor of philosophy Vasyl Shchurat during all his life devoted especial attention to the cultural-enlightening work among the people. His active social position is described through the example of his work in the “Prosvita” society, which honoured him by the honorary membership. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Діячі “Просвіти” Василь Щурат і “Просвіта” Vasyl’ Shchurat and “Prosvita” Article published earlier |
| spellingShingle | Василь Щурат і “Просвіта” Щурат-Глуха, В. Діячі “Просвіти” |
| title | Василь Щурат і “Просвіта” |
| title_alt | Vasyl’ Shchurat and “Prosvita” |
| title_full | Василь Щурат і “Просвіта” |
| title_fullStr | Василь Щурат і “Просвіта” |
| title_full_unstemmed | Василь Щурат і “Просвіта” |
| title_short | Василь Щурат і “Просвіта” |
| title_sort | василь щурат і “просвіта” |
| topic | Діячі “Просвіти” |
| topic_facet | Діячі “Просвіти” |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73531 |
| work_keys_str_mv | AT ŝuratgluhav vasilʹŝuratíprosvíta AT ŝuratgluhav vasylshchuratandprosvita |