“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”

Проаналізовано зміст та просвітницькі ідеї, викладені у першій відозві Товариства “Дорогі Родимці!” Наведено міркування про потребу заснування “Просвіти” та її спрямування....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Пашук, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Schriftenreihe:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Schlagworte:	Основні ділянки національної праці “Просвіти”
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73537
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта” / В. Пашук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 129-137. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73537
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-735372025-02-10T00:04:58Z “Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта” “Dear Compatriots!” – proclamation of the “Prosvita” society Пашук, В. Основні ділянки національної праці “Просвіти” Проаналізовано зміст та просвітницькі ідеї, викладені у першій відозві Товариства “Дорогі Родимці!” Наведено міркування про потребу заснування “Просвіти” та її спрямування. The author analyzes content and enlightening ideas set in the first proclamation of the “Prosvita” society, in particular the ideas that provided grounds for the establishing of the society and directions of its activities. 2010 Article “Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта” / В. Пашук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 129-137. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73537 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність application/pdf Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Основні ділянки національної праці “Просвіти” Основні ділянки національної праці “Просвіти”
spellingShingle	Основні ділянки національної праці “Просвіти” Основні ділянки національної праці “Просвіти” Пашук, В. “Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта” Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Проаналізовано зміст та просвітницькі ідеї, викладені у першій відозві Товариства “Дорогі Родимці!” Наведено міркування про потребу заснування “Просвіти” та її спрямування.
format	Article
author	Пашук, В.
author_facet	Пашук, В.
author_sort	Пашук, В.
title	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”
title_short	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”
title_full	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”
title_fullStr	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”
title_full_unstemmed	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”
title_sort	“дорогі родимці!” – відозва товариства “просвіта”
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Основні ділянки національної праці “Просвіти”
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73537
citation_txt	“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта” / В. Пашук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 129-137. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT pašukv dorogírodimcívídozvatovaristvaprosvíta AT pašukv dearcompatriotsproclamationoftheprosvitasociety
first_indexed	2025-12-02T00:57:05Z
last_indexed	2025-12-02T00:57:05Z
_version_	1850356038809681920
fulltext	129Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010 Володимир Пашук “Дорогі роДимці!” – ВіДоЗВА ТоВАриСТВА “ПроСВіТА” Проаналізовано зміст та просвітницькі ідеї, викладені у першій відозві Товари- ства “Дорогі Родимці!” Наведено міркування про потребу заснування “Просвіти” та її спрямування. Ключові слова: “Просвіта”, відозва “Дорогі Родимці!”, просвітницькі ідеї. Однією з перших публікацій “Просвіти” була відозва під назвою – “Дорогі Родимці!”, датована 30 січня (11 лютого) 1869 р. Згідно з покажчиком видань цієї інституції, вона стояла у переліку під четвертим номером після опублікованих у 1868 р. звіту з Установчих зборів та двох статутів Товариства1. Це означало завер- шення друкування організаційних матеріалів, які мали заявити про появу нової ор- ганізації та репрезентувати її перед суспільством, оскільки вони, як передбачалося, розсилалися (крім першого статуту) в одному комплекті. Поряд з цим відозва була своєрідним, хоча й надто стислим, офіційним викладом окремих ідеологічних засад анонсованої інституції, адже була підписана головою Товариства Н. Вахнянином та двома секретарями – Омеляном Партицьким та Уляном (Юліяном) Романчуком. Ухвалу про укладення відозви до громадськості було прийнято на першому за- сіданні Виділу, від 8 (ст. ст.) грудня 1868 р. У протоколі під пунктом третім зазнача- ється: “Щоб Виділ до руської публики виладив Відозву, в котрій була би виложена ціль нашої “Просвіти”, а враз і дорога, якою товариство на будуще іти наміряє”. А в наступному, четвертому, пункті додається: “щоб “Справоздання” з першого загаль- ного збору напечатати в 1500 примірниках і враз з Статутом товариства розіслати по- при Відозву межи руських земляків”. Для складання цього документа обрано трьох членів Виділу – Юліяна Романчука, Корнила Устияновича і Омеляна Партицького2. На другому засіданні проводу від 11 лютого 1869 р. зазначено, що “Відозва до руських земляків” підготована Ю. Романчуком, а К. Устиянович та О. Партиць- кий лише з нею ознайомилися. Ухвалено, що текст в цілому добрий і прийнятий за основу для “спеціальної обради” , яку провели на цьому ж засіданні й змогли опра- цювати лише п’ять абзаців. Оскільки вже був пізній час, то “по довших розправах прийнято первісну стилізацію без дальших перемін3”. На наступних (третьому й четвертому) засіданнях Виділу від 14 і 21 лютого ві- дозва обговорювалася абзац за абзацом. На останньому засіданні завершено опра- цювання тексту й “потім відчитано Відозву в другий раз і прийнято в цілій основі без дальших змін”4. Остаточне схвалення тексту відозви відбулося на п’ятому засіданні прово- ду 11 березня 1869 р. після третього читання. Тоді ж секретареві О. Партицькому 130 Володимир Пашук доручено організувати її друк. Також ухвалено датувати її днем, “коли Відозва при- нята була в цілости, заким єще приступлено до спеціальної обради”5. Тобто днем другого засідання Виділу – 11 лютого 1869 р. ст. ст., або 30 січня за новим стилем. Змінено й її початкову назву на лаконічнішу. Відозва, яка охоплювала не повних чотири сторінки, складалася з двох виділе- них частин, хоча за змістом і призначенням її можна поділити на три, кожна з яких виконувала чітко визначену функцію. Перша з них, яка охоплювала більше двох сто- рінок, стосувалася пояснень причин і необхідності заснування Товариства. У другій частині подано інформацію про цілі, завдання інституції та про найближчі наміри Виділу щодо організації просвітницької праці. Третя, представлена невеличким аб- зацом, була закликом до інтеліґенції, особливо до кліру, діяльно підтримати ново- створену інституцію. Крім того, у тексті наприкінці першої та третьої частин було вміщено додаткову інформацію про супровідні тексти, які долучалися до цього до- кумента, а саме: звіт із Установчих зборів та проєкт Статуту, що мав затверджува- тися на найближчих Загальних зборах Товариства. Перша частина, в якій розкрито мотивації, потреби заснування Товариства “Просвіта”, охоплювала понад 50 % тексту відозви, що свідчить про те, що їй автори надавали особливого значення, згідно з цим формували й характер цілого документа. Суть цього блоку зводилася до положень, які визначали наявні суспільні про- блеми та відсутність на той час дієвих засобів їх подолання, що й спонукало моло- де покоління галичан взяти на себе роль просвітителів простого народу за допомо- гою створення нової організації. Проблеми суспільства зведено до двох чинників: перший – констатація низь- кого рівня розвитку простого народу, що у перспективі могло призвести до ще не- гативніших наслідків, другий – визначення причин такого становища, зокрема, неадекватної позиції до цих реалій тодішньої руської інтеліґенції. Це символіч- но відображено у першому абзаці відозви, в якому спочатку сказано, що галицькі русини, “зачавши нове житье в 1848-ім році,через 20 літ… мало поступили напе- ред в розвою своєї народности”. Далі зазначено, що збільшення у тому часі числа руської інтеліґенції не дало помітної користі через її хистку позицію у національ- ній справі: “окрім руських священиків маємо тепер руських учителів і урядників, маємо руські часописи, руські товариства і по части руський язик у школах; але ці- лий той поступ об’являєся лиш в висших верствах народу…, в котрих непостоян- ність при народнім прапорі історія давніших часів так сумно нам доказала”6. У на- ступному абзаці вказано на сумну перспективу, до якої міг би призвести такий стан справ – несприятливі для національної справи зовнішні чинники, могли б у “кіль- кох роках публичне житье русинів пригасити, а в кількох десятках літ руську інте- ліґенцию винародовити”. Отже, що ж саме викликало стурбованість творців відозви? Стан народу пода- но досить критично. Цьому присвячено як загальні оціночні положення, так і чіт- кіші, предметні визначення. Загальна оцінка досить промовиста: “Справа нашого народу в містах і містечках далеко гірша, а по селах не ліпше стоїть, як по знесен- ню панщини!” Детальніші висловлювання з цього приводу стосувалися основних суспільних якостей: “Морально наш нарід – при всій ревності нашого духовенства – не много єще піднявся, інтелектуально майже зовсім не просвітився, політично не 131“Дорогі Родимці!” – відозва товариства “Просвіта” дійшов єще до пізнання себе, – ба, по містах в двох десятках літ більше одчужився своєї народности, ніж перед тим в цілім століттю; матеріально, помимо даної сво- боди, не двигнувся”7. Поряд з такими негативними оцінками зазначено, що ситуа- ція погіршилася, бо наш народ не тільки “не поступив наперед…, не тілько не на- брав свідомости самого себе, але по части ще єю і утратив”. Наступною складовою викладу було диференційоване розкриття причин такого безрадісного становища. Спочатку лаконічно вказується на несприятливі зовнішні обставини та детальніше зосереджується увага на внутрішніх, власних негараздах. Щодо першого, то насамперед вказується на об’єктивні фактори, серед яких: абсолютизм, що “не дозволив нашій інтеліґенції розвинути всіх сил для добра про- стого народу”, централізація в школах, яка “не давала з них хіснувати нашим селя- нам”; і, на останок, “великий тягар ріжного роду, котрий нарід поносити мусить”, усі вони “утрудняють єму піднестися матеріально”. Після цього зазначено, що все це не зменшує власної вини, оскільки не зроблено й того, що можна було зробити й у цих “неприязних часах”. Далі вказується, що “ми заявляли… много доброї волі і патріотизму, звертаючи нашу увагу на те, щоб якнайскоріше утворити численну ін- теліґенцію, щоби прославитися літературою такою, як у других народів, щоб осно- вати руський театр, щоб мати руські ґимназії і університет; – однак, за найважніше діло, за справу народної просвіти, котра би становила непохибну підвалину всім тим придбанням, до сеї пори ми єще замало дбали”. Ситуацію, за оцінками відозви, драматизувала й якість руської інтеліґенції, яка потрактована критично, оскільки була малочисельною, “із самих зависимих людей зложена… не може нам ніяк дати поруки на будочність”. Також вказано на її нестій- кість. Крім того, між народом “а нашою ітеліґенцією зачинає робитися перегорода, як тоє на нашу шкоду в останних часах ми доткливо почули”. Тому така “якість” тодішньої інтеліґенції, як і зовнішні обставини, не дозво- лила осягнути вагомих успіхів у справі розвитку народу, незважаючи на певні зу- силля “просвіченої вестви”. З цього приводу у відозві зазначено, що “давно вже ми узнали потребу цілий нарід, цілу масу простого люду, котрий нещасливою долею більше, як у інших народів підупав, двигнути і до пізнання привести, і на тім-то люді, котрий вже дав докази своєї твердости, будучность нашої народности опер- ти”. Таке загальне формулювання підводило до тверджень про відсутність на той час належних і ефективних засобів впливу на суспільство, які могли б забезпечи- ти його поступ. До таких засобів віднесено існуючі руські інституції, які потрак- товано досить критично. Загалом, згідно з відозвою, проблеми доповнювалися незадовільною діяльніс- тю існуючих руських просвітницьких організацій та ускладнювалися негативними зовнішніми впливами, що не дозволило за останні 20 років поліпшити тяжке стано- вище народу. Щодо першого – закиди звучали у бік громадських товариств та на- родних шкіл. “Поставили ми дві величаві інституції [очевидно, Ставропігійський інститут та Народний Дім – В. П.] для добра народу, звели над 1000 народних шкіл … і зав’язали окреме літературне товариство “Матиця”, котре би попри шкільній науці просвіту межи нашим народом розширяло. Але одно і друге не принесло до- нині сподіваних користей”. Далі лаконічно покритиковано народні школи та “Ма- тицю”. Перші, “мало відповідають заложеній цілі”, бо бракує потрібних книжок, а 132 Володимир Пашук поза шкільною наукою діти не знаходять “ніякого корму духовного, через котрий би самосвідомість, моральність і добробут в народі могли чим раз більше розвива- тися”. Другий “критичний об’єкт” – Галицько-Руська Матиця подана на тлі пози- тивного трактування сербського та чеського аналогічних утворень, які “в одній ге- нерації успіли перевести тоє, на що давнійше цілі віки складалися”. Це їм вдалося тому, що вони, створені для просвіти народу, добросовісно виконували своє завдан- ня – “безустанно над осягненням заложеної ціли працюють”. А руська аналогічна структура повелася по-іншому: “Залишила наша Матиця, по довгій безчинности, просвіту народню і звернула своє діланє на поле чисто-наукове, до чого властиво призначеною не була”8. Така бездіяльність Матиці ускладнювалася розгортанням заснованих у Гали- чині чужих, небезпечних для русинів товариств. “Межи тим, коли ми на однім міс- ці стоїмо, або на блудні пускаємося дороги…, воколо нас двигаєся всьо, а “просві- та люду” сталася нині окликом і у тих народів, котрі не мають до того так наглячої потреби, бо іншу мають інтеліґенцію”. Це своєрідний прозорий натяк на польські просвітні організації, в назві яких було словосполучення “освята люду” і які вини- кли у тому ж році, що й Товариство “Просвіта”. Небезпека полягала в тому, що вони почали висловлювати наміри просвічувати, очевидно польською мовою русинів, що могло призвести до їх полонізації: “Кілька товариств, не нами зав’язаних…, маючи просвіту народню за ціль, стараються і на наш нарід впливати і могут, на-коли ми справу простого народу залишимо, провести просвіту єго неприродною дорогою”9. Тобто і чужою мовою, і у дусі чужої нації. Після викладу такого невтішного стану справ у галичан, вказано лише на два можливих шляхи виходу з непростих обставин: “Щоби, отже, тоє зло, котре уже через недбалість нашу наробилося, направити, а іншому злому на будуче запобічи, щоби люд наш в народнім дусі просвічати і через те морально і матеріально під- нести, таким же ділом і цілий народ двигнути, належало перед всім” змінити ді- яльність “Матиці” і “на властиву звернути дорогу і розбудити в ній нове житє, або зав’язати інше товариство, котре би ціль, покинену Матицею, за свою приймило і живою діяльностію обіцювало щасливіше єю в діло перевести”. Після цього подано короткий аналіз можливих сценаріїв. Перший з них по- трактовано як складний і неможливий. Адже здійснені відповідні заходи, які мо- гли б змінити діяльність Матиці, не дали потрібних результатів. Це і “критика по часописах, і голос публічний оказали вже свою безсильність”, а вступ нових чле- нів до інституції, які б могли виправити її спрямування, неможливий, бо більшість в Матиці “дала докази, що не рада приймати до себе людей, котрі на справу роз- вою рідного слова і просвіти народу інакше задивляються”. Оскільки перший шлях виявився нереальним, то молоді львівські русини вирішили реалізувати другий – “зав’язати нове товариство”. Вони вважали, що завдяки “горячой волі й енергії молодого віку удасться перевести тоє, що многі із старших закинули”10. На завершення цієї першої частини поінформовано про заходи щодо підготов- ки, заснування та проведення Установчих зборів у Львові нової просвітницької ор- ганізації. А також вказано на контрдії опозиції: “Знайшлися люде, котрі для того, що Товариство зав’язалося без їх опіки і поради.., старалися і стараються… моло- де товариство оклеветувати, підсуваючи єму стремленья, о неправдивости котрих 133“Дорогі Родимці!” – відозва товариства “Просвіта” они самі найліпше суть пересвідчені”. Однак, як оптимістично заявлено у відозві, їхні шкідливі наміри не збулися, бо, незважаючи на такі неприхильні дії, до Това- риства вступають “уже дотепер із многих сторон мужі, котрих патріотизм і чест- ні гадки знакомі цілому народові руському”. Цю частину завершувала інформація про те, що до відозви долучено звіт із Установчих зборів, опублікований у “Правді”. Друга частина відозви розкривала цілі та завдання новоствореного Товариства. Ціль подано чіткіше, прагматичніше й зрозуміліше, ніж вона звучала на Установчих зборах. Правда, тут дві складові мети подано без поділу: “Єдиною цілію нашого То- вариства єсть: наш нарід пізнавати, і, пізнавши всі єго багацтва і недостатки, по ока- завшимся потребам всьо, що тілько для нього придатне, научати”. Тобто пізнання народу допоможе вияснити через з’ясування позитивних і негативних його якостей, що саме потрібно народу для його поступу, то це і йому подавати через просвіту. Просвітню функцію Товариство планувало здійснювати за допомогою популяр- них “письм, книжок і часописів, по найприступнішій ціні для народу видаваних”11. Далі висловлено заяву про певну позаполітичність та нейтральність інституції, що дозволить їй об’єднати різні політичні сили у праці на благо народу. Відповідно зазначено, що ця просвітня ціль “дає нам надію, що всі партії, що мужі всяких га- док і пересвідченій, приступлять громадно до Товариства”, окрім тих, яким висока політика “діло народної просвіти в нинішню пору на посліднійше місце класти на- казує”. Єдина мета мала визначити й єдині підходи до мови та правопису майбут- ніх видань, незважаючи при цьому на впливи існуючих літературних течій. Крите- рієм цього мали стати інтереси народу. Тому, “щоб нарід міг із популярних писем хіснувати, мусить по-при яснім популярнім викладі, сам язик їх бути для нього зро- зумілий.., т. є., яким він сам говорить”. А правопис у просвітницьких виданнях по- винен бути для народу “найдогіднішим”, тобто такий, який відомий йому із шкіль- них та церковних книжок, іншими словами – етимологічний. У заключному абзаці другої частини відозви викладено організаційні пла- ни Виділу на найближчий час. Це: 1) Збирати від руських письменників популярні твори, “для народу придатні”. Далі висловлено сподівання, що провід може деякі “знаменитими писателями виготовлені дільця незабавом для товариства позиска- ти”. 2) Виділ буде старатися якнайширше поширювати видання Товариства, щоб у всіх куточках краю “нарід з них хіснував”. На завершення заманіфестовано надію, що Виділ, розвинувши “таким ділом нове житье в Галицкій Руси”, зможе досягну- ти визначеної цілі швидко і в більшій мірі, як це досі будь-кому вдавалося. В останній, третій частині, поданій невеликим абзацом, викладено звернення до суспільства, а реально до інтеліґенції, і перш за все до священицтва, співпрацю- вати із Товариством. Спочатку заявлено, що для успішної, окресленої перед тим, роботи, необхідно “якнайбільшого уділу нашої інтеліґенції”, щоб вона підтрима- ла почин матеріально й забезпечила своєю участю різні ділянки діяльності Това- риства. Тому після цього подано безпосереднє звернення до “освіченої верстви”: “Зазиваємо отже Вас, Родимці, а особливо Отців духовних, на котрих вже сам стан вкладає задачу дбати о добро повіреного народу…”. Далі зазначено, що інтеліґенція знайде в Товаристві допомогу у своїй праці, і оскільки окремо, чи у вузькому колі важко завершити справу (“діланья Вам годі доконати”), то коли всі об’єднаються, обов’язково зможуть досягнути успіху в цілому краї. На завершення вказано, що 134 Володимир Пашук малося на увазі – протягом наступних 20 років “собі виховаємо новий люд, свічній- ший, заможніший від теперішнішого, народности своєї свідомий, не тільки кров’ю, но і духом з нами злучений, в котрім народність наша узискає підпору, котра не тільки всі напади ворогів переможе, але і нову будучність, красшу долю для цілого руського народу колись роздобуде”. Завершували відозву два повідомлення. Перше, що до тексту долучено чин- ний Статут Товариства із внесеними до нього правками, який мав бути затвердже- ний на найближчих Загальних зборах. Тобто йшлося про нову редакцію Статуту, оскільки перший визнано недосконалим, і його планували, за найпершої нагоди, по- міняти. І для цього направляли, по суті, проєкт нового документа, разом із відозвою для ознайомлення, і, як можна припустити, для обговорення. Друге повідомлення стосувалося лаконічної, дещо загальної інформації про умови вступу в “Просвіту”. З’ясувавши окремі факти, можемо відповісти на запитання: так що ж собою представляла відозва Товариства “Просвіта” і яка була її передісторія та роль. Рішення про необхідність звернутися до громадськості першою публікацією, в якій мало викладатися мету та характер діяльності новоствореної інституції, при- йнято на першому засіданні першого Виділу. Її підготовку доручено трьом “виді- ловим”, хоча в дійсності документ підготував лише один з них – Ю. Романчук. Од- нак його текст організація визнала за основу, і над ним, абзац за абзацом, працював провід Товариства понад три місяці, від 8 грудня 1868 р. до 11 березня 1869 р. Тому є підстави говорити і про певну колективність у визначенні авторства цього доку- мента. Мабуть, щоб продемонструвати певну оперативність, ця перша, підготова- на новоствореним Товариством, публікація датована 30 січня (11 лютого) 1869 р. Також можемо вказати і зміну назви документа. У первісній версії це була “Ві- дозва до руських земляків”, а перед громадськістю постала під звертальною фор- мою “Дорогі Родимці!” Очевидно, другий варіант був лаконічнішим, милозвучні- шим і сутністю не суперечив первісному. Загалом відозва була головним документом у пакеті організаційних матеріа- лів, які складалися із звіту з Установчих зборів та проєкту нового Статуту. Їй від- водилася основна роль – представити перед суспільством нову просвітницьку ор- ганізацію, створюючи, таким чином, передумови щодо її позитивного сприйняття, отже, утвердження та розвитку. Для цього вона мала виконати три основні функції – роз’яснюючу, інформаційну та закличну, що за змістом та формою подання тек- сту відповідає пропагандистсько-агітаційному, а за характером, – організаційному спрямуванню документа. Зрозуміло, що вона стала відгуком на складні, певною мірою драматичні, об- ставини, які виникали разом із внутрішніми проблемами заснування нової інсти- туції. Структура відозви, співвідношення окремих її частини та певні міркування дозволяють стверджувати, що тодішні провідники Товариства були найбільше стри- вожені внутрішньо-галицьким політичним протистоянням і, як наслідком цього, анти просвітянською пропагандою супротивників. Тому автори основне місце відве- ли у цьому звертальному документі поясненню вагомих підстав і загальносуспіль- них мотивів, які спонукали ініціаторів до цього вкрай необхідного рятівного чину. Відповідно, цей документ мав головним завданням спростувати й нейтралізувати закиди опонентів. Довести, що це був єдино правильний і вкрай необхідний крок, 135“Дорогі Родимці!” – відозва товариства “Просвіта” що критики Товариства – це відступники від народу, які відійшли від попередньо- го народницького напрямку руху. Тому в першій частині подавалося пояснення, чому потрібно було створюва- ти нову організацію і дробити й так не надто потужні руські сили. Для цього вико- ристано кілька логічних тверджень. По-перше – становище русинів трактовано як критичне з констатацією неоптимістичних його перспектив. Відповідно, простий народ морально, інтелектуально, матеріально й політично знаходився на недостат- ньому, як на той час, рівні розвитку, до того ж в окремих випадках такий стан ще й погіршувався. По-друге – наголошувалося на відсутності сил і дійових засобів, спро- можних це становище виправити й забезпечити позивні перспективи суспільства. Під цим малися на увазі: слабка національно-просвітницька діяльність інтеліґен- ції, її малочисельність, національна нестійкість і залежність від зовнішніх обставин та неефективність існуючих руських організацій, до яких віднесено: не названі дві інституції (очевидно, йшлося про Ставропігію і Народний Дім), Галицько-Руську Матицю і понад тисячу народних шкіл. По-третє – зовнішні чинники, які погіршу- вали і без того неоптимістичні перспективи життя суспільства. До них віднесено заснування (1868) та полонізаторську діяльність двох польських просвітніх това- риств, що складали конкуренцію “Просвіті”. Цікаво, що саме на другому засіданні Виділу 11 лютого 1869 р. О. Партицький (один із призначених творців документа) повідомив, що до нього звернувся секретар краківського товариства “Oświaty ludu” і запропонував тісну співпрацю. Виділ, ймовірно, враховуючи попередні дії поля- ків, зокрема, пов’язані з намаганням перешкодити заснуванню Товариства весною 1868 р., розцінив це як наміри “проковтнути” тільки-но створену руську організацію і прийняв ухвалу: “Без уповномочення загального збору не входити в ближні сто- сунки з іншими товариствами і против всяких покушеній варовати независлість товариства “Просвіта”12. Ймовірно, ця подія вплинула на те, що у зверненні від- значалася загроза з боку поляків. Завершальним міркуванням цієї частини була висунута дилема: або виправи- ти діяльність Галицько-Руської Матиці, або заснувати нове товариство. Тобто чи- тача підводили до логічного висновку: за тих обставин єдиний порятунок для ру- синів – створення нової організації, яка б зайнялася просвітницькою працею, чим порятувала б руське суспільство від повного занепаду й, як можна припустити, по- вної денаціоналізації. А також і логічний характер цього вагомого кроку – не власні корпоративні інтереси штовхали до дії молодь, а загальнонародні справи – поряту- нок народу. Таким чином, у дипломатичній, толерантній формі було аргументовано доведено доцільність таких дій і нейтралізовано закиди опонентів, про які вказа- но наприкінці цієї частини. В останніх абзацах наведено дані про Установчі збо- ри, про вступ у Товариство багатьох осіб, про 70-ох членів-засновників й обрання керівних органів. Друга частина мала більш інформаційне спрямування, за допомогою якого Товариство подавало коротку інформацію про себе – цілі та шляхи їх досягнення та невеличку оптимістично-рекламну інформацію. Це мало сформувати у суспіль- ства позитивне уявлення про новостворену інституцію. Вони подані у прийнятній, цікавій для тодішнього суспільства формі. Згідно з визначеною метою, Товариство планувало навчати народ того, що мало бути для нього корисним, за допомогою 136 Володимир Пашук видавничої продукції за низькою ціною. Це повинно було стати об’єднуючою спра- вою для всіх партій, які щиро дбали про добро народу. Також висловлено й основні вимоги щодо друкованих праць: мова – народна, правопис – церковнослов’янський, який добре знайомий народові з церковних книжок та шкільних підручників. Далі поінформовано, що Виділ сподівається отримувати від руських пись- менників твори, придатні для народу, що друковані праці поширюватимуться по всій Галичині, а це дозволить в короткому часі досягнути поставлених цілей та організувати нове життя у краї швидше, ніж це комусь досі вдавалося. Це зага- лом було позитивною чи нейтральною інформацією, під якою могли підписати- ся всі тодішні угруповання. Відповідно, таке трактування інформувало про нову галицьку структуру та мало викликати прихильність до “Просвіти” тодішніх співвітчизників. Лаконічно й дещо спрощено подано останню, закличну частину. У ній є два основні моменти: заклик до інтеліґенції й окреслення позитивних перспектив просвітньої праці. Спочатку “прозвучало” звернення до освіченої частини гали- чан матеріально та особисто взяти участь у діяльності Товариства. Далі – осно- вний заклик до кліру щодо співпраці. Заявлено, що у Товаристві можна буде зна- йти підтримку, висловлено переконання про перевагу об’єднаних зусиль й добру перспективу – виховання (в результаті просвітницьких дій) через 20 років ново- го народу: освіченого, заможного, національно свідомого, духовно об’єднаного з інтеліґенцією, який буде опорою нації, і не тільки переможе ворожі напади, а й створить нове майбутнє, здобуде кращу долю для цілого руського народу. За- вершальна, невеличка заклична частина свідчила також про потребу в співпра- ці з інтеліґенцією, тобто з майбутніми авторами і організаторами просвітянської праці, і водночас про серйозні політичні застереження в цьому. Це означало, що тодішні просвітяни більше орієнтувалися на власні сили й не робили ставки на зовнішню підтримку. Очевидно, цим і пояснюється такий малий формат завер- шального блоку відозви. Згідно з цим випливало, що дієтворчу, просвітню функцію мала здійснювати інтеліґенція, спрямовуючи свої зусилля на селянство та міщанство, перетворюючи його на матеріально та духовно розвинений народ, готовий до створення кращого власного майбутнього, як можна зрозуміти – політично незалежного суспільства. Загалом, всі складові частини документа мали логічно пов’язані між собою за- вдання. Спочатку читач Відозви мав зрозуміти, що заснування нового просвітниць- кого Товариства було єдино правильною спасенною благородною місією частини неегоїстичної молоді, яка взяла на себе важку й вкрай необхідну справу – просві- ту народу, що мала вестися за допомогою друкованої продукції, написаної народ- ною мовою й етимологічним правописом. Що це заслуговує на увагу й підтримку, оскільки не конфронтує із жодним громадсько-політичним угрупованням, бо має цілком логічні засади щодо мови та правопису. Що у своїй роботі хоче опиратися на підтримку широкого загалу й звертається до авторів, інтеліґенції, без політичних вимог, особливо до священицтва особистою працею і з метою матеріально підтри- мати “Просвіту”. Загалом, читач мав розуміти, що Товариство не чинить розколу, а навпаки – хоче об’єднати зусилля всіх, хто зацікавлений у праці на благо наро- ду. Тобто, цей перший просвітянський документ мав заявити і про заснування То- 137“Дорогі Родимці!” – відозва товариства “Просвіта” вариства, і нейтралізувати критичні закиди опонентів та сформувати позитивний образ “Просвіти”. Крім того, можна вважати, що підготовка й робота над текстом Відозви були першою практикою, яка закладала основи й своєрідні традиції видавничої спра- ви Товариства, що передбачали – визначення автора й рецензентів та колективну оцінку, зокрема, обговорення праці. Тобто серйозний, виважений підхід при робо- ті з текстами, започаткований при підготовці цього звернення, практикувався у ді- яльності Товариства в майбутньому. Volodymyr Pashuk. “Dear Compatriots!” – proclamation of the “Prosvita” society The author analyzes content and enlightening ideas set in the first proclamation of the “Prosvita” society, in particular the ideas that provided grounds for the establishing of the society and directions of its activities. Key words: “Prosvita”, proclamation “Dear compatriots!”, enlightening ideas. 1 Товариство “Просвіта” у Львові: покажчик видань. 1868–1939. – Львів, 1996. – С. 23. 2 Центральний Державний Історичний Архів України, м. Львів. (ЦДІАУЛ) – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 7628. – Арк. 4–5. 3 Там само. – Арк. 5. 4 Там само. – Арк. 7. 5 Там само. – Арк. 8. 6 Дорогі Родимці! – Львів, 1869. – С. 1. 7 Там само. 8 Там само. – С. 2. 9 Там само. 10 Там само. – С. 2. 11 Там само. – С. 3. 12 Там само. – Арк. 6.

“Дорогі Родимці!” – Відозва Товариства “Просвіта”

Institution

Ähnliche Einträge