Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.)
Подано загальний огляд діяльності Товариства “Просвіта” (наголошено на економічному напрямку) на фоні тогочасних політичних процесів, зокрема, окреслено опір з боку москвофілів та взаємини із РУРП, УНП, НДП, УСДП, Католицьким русько народним союзом. The authors give general overview of “Prosvita” ac...
Saved in:
| Published in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73539 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) / В. Чуприна, Н. Біла // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 138-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859520052660797440 |
|---|---|
| author | Чуприна, В. Біла, Н. |
| author_facet | Чуприна, В. Біла, Н. |
| citation_txt | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) / В. Чуприна, Н. Біла // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 138-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Подано загальний огляд діяльності Товариства “Просвіта” (наголошено на економічному напрямку) на фоні тогочасних політичних процесів, зокрема, окреслено опір з боку москвофілів та взаємини із РУРП, УНП, НДП, УСДП, Католицьким русько народним союзом.
The authors give general overview of “Prosvita” activities (with the stress on economic
direction) against the background of contemporary political processes. In particular,
the resistance of the Moscowphiles and relations with the Ruthenian-Ukrainian Radical
party (RURP), UkrainianNational party (UNP),National-Democratic party (NDP), Ukrainian
Social-Democratic party (USDP), Catholic Ruthenian-National union are analyzed.
|
| first_indexed | 2025-11-25T21:00:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010138
Василь Чуприна, наталя Біла
культурно-освітня діяльність “просвіти” та
українських політичних партій
в селах Галичини
(кінець XIX – початок XX ст.)
подано загальний огляд діяльності Товариства “просвіта” (наголошено на еко-
номічному напрямку) на фоні тогочасних політичних процесів, зокрема, окреслено опір
з боку москвофілів та взаємини із рурп, унп, нДп, уСДп, Католицьким русько-
народним союзом.
Ключові слова: “просвіта”, рурп, унп, нДп, уСДп, Католицький русько-
народний союз.
Ставлячи своєю головною метою пізнати свій народ, довідатися про всі його до-
стоїнства і недоліки, навчити його тому, що для нього є найкориснішим, “Просвіта” у
своїй відозві 30 січня (11 лютого) 1869 р. закликала вступати до Товариства громадські
організації, крім тих, котрим справа народної освіти “стоїть на останньому місці”1.
З кожним роком “Просвіта” все ширше розгортала культурно-освітню діяль-
ність серед українського народу Галичини, пробуджувала його національну свідо-
мість, готувала добрий ґрунт для утворення різних громадських організацій і полі-
тичних партій. В умовах, коли нехтувалися життєві інтереси народу, утискувалася
його інтеліґенція, винищувалася його мова і культура, коли 75 % українського на-
селення Галичини було неписьменним2, “Просвіта” зосередила головну увагу на
культурно-освітній роботі серед селянства. По селах і містах почали виникати чи-
тальні “Просвіти” з бібліотеками, у містах – книжкові крамниці. Після прийняття
нового Статуту (1891) в діяльності Товариства наступає новий період – воно пере-
творюється в освітньо-економічне. Утворення читалень набуло небувалого розма-
ху. Так, якщо в 1891 р. їх було п’ять, у 1900 – 924, то в 1909 – 21853. Завдяки зусил-
лям просвітянського активу сільські читальні стали справжніми вогнищами освіти
і культури. Силами сільських аматорів тут влаштовувалися вистави, вечорниці, про-
водилися Шевченкові і Шашкевичеві вечори, організовувалися хори й оркестри4.
Нерідко сільські колективи виїздили зі своїми виставами в сусідні повіти і села, при
читальнях діяли вечірні школи неписьменних, різні курси, “Просвіта” також дбала
про розширення мережі навчальних закладів для селянських дітей, зокрема, бурс.
Отже, селянська молодь вже мала можливість здобувати не лише освіту, а й наці-
ональне виховання.
Культурно-освітні заходи “Просвіти” вже на самому початку зустріли опір мо-
сквофілів, які видавали свої часописи “Слово” і “Русская Рада”. Товариство ім. Кач-
139Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій
ковського, засноване 1874 р. у Коломиї, також намагалося поширювати освіту серед
селян, видаючи з цією метою популярні книжки про релігію, мораль, науку, про ве-
дення господарства. Товариство закладало свої осередки у повітових містах і чи-
тальні по селах5. Проте якогось відчутного впливу на селі москвофіли не домоглися.
Важливим завоюванням “Просвіти” стало запровадження в шкільних підруч-
никах живої народної мови (фонетичного правопису) і вилучення з них “язичія”
(етимологічного правопису).
Головний виділ і видавнича комісія “Просвіти” налагодили видання популяр-
них книг для народу, в першу чергу для селянства. Для малоосвічених селян вида-
валися невеликі за обсягом, цікаві за змістом книжки, що розсилалися безкоштовно
всім членам “Просвіти”, а також продавалися за поміркованими цінами в книгарнях
і крамницях. Виходили у світ підручники, співаники, молитовники, збірки колядок,
популярно-наукові розвідки, твори видатних українських письменників. Тільки за
період 1899 по 1909 рік видано книги 71 назви на історичну, релігійну, економічну,
рільничо-господарську та іншу тематику. Серед них – праці І. Франка “Панщина та
її скасування”, підготовлена ним збірка “Вибір декламацій для руських селян і мі-
щан”, О. Борковського “Богдан Хмельницький”, О. Барвінського “Історія України-
Руси”, Г. Хоткевича “Сагайдачний”, “Гетьман Мазепа”, К. Левицького “Про нові
спілки господарські”, збірка “Тарасові поминки” та ін.
Слід відзначити значення щорічних видань народних календарів “Просвіти”,
що стали настільними книгами багатьох українських родин. Календарі – це витвір
розуму і рук таких талановитих редакторів, як О. Борковський, О. Партицький,
Ю. Романчук, В. Левицький (псевдонім Василь Лукич), І. Франко, Г. Хоткевич6.
В якійсь мірі на сільське населення було розраховане видання з 1904 р. серії
“Руська письменність” (редактор Ю. Романчук), яка знайомила читачів з кращими
творами української літератури.
Йдучи назустріч запитам сільських господарів, “Просвіта” розширила видан-
ня економічної літератури. Друкувалися різні поради, так звані метелики, часопис
“Економіст”. У 1908 р. засновано серію доступних для селян видань “Господар-
ська бібліотека” Товариства “Просвіта”, першою книгою якої став популярний під-
ручник “Взірцевий господар”. Загалом було видано шість випусків у 8-ми томах7.
Серед сільських мешканців здобули популярність часописи “Письмо з “Про-
світи”, “Читальня”. Після тривалої перерви на початку 1907 р. поновилося видан-
ня “Письма з “Просвіти”. Тепер це вже був науково-популярний журнал, що вихо-
див двічі на місяць. Упродовж 1908–1909 рр. з “Письма з “Просвіти” передруковано
чимало статей у вигляді “Просвітних листків”, які за зниженими цінами поширю-
валися серед селян8. Свою літературу і пресу “Просвіта” надсилала членам Това-
риства, читальням, бібліотекам бурс, різним організаціям і товариствам – “Січам”,
“Соколам” та ін. Місцеві філії могли видавати свої часописи. Так, у 1901 р. виходив
освітньо-економічний місячник у Бібрці “Просвіта Бобрецька”9.
Не лише у містах, а й по селах Головний виділ проводив збори філій Товари-
ства та просвітньо-економічні віча, на яких заслуховувалися доповіді, велися палкі
дискусії. Перше таке віче відбулося 1895 р. у Перемишлі, а в наступні роки масові
віча пройшли по всьому краю – в Золочеві, Кам’янці Струміловій, Перемишлі, Ро-
гатині, Бережанах, Копичинцях.
140 Василь Чуприна, Наталя Біла
Економічній освіті сільського населення сприяло запровадження посади ман-
дрівного вчителя господарства. Займаючи цю посаду, агроном В. Король упродовж
1896–1901 рр. відвідав 604 громади, прочитавши популярні лекції, що їх прослу-
хали понад 40 тис. осіб10. Інший мандрівний учитель – О. Гарасевич у 1905 р. ви-
ступив з лекціями у восьми повітах і 43 сільських місцевостях. Його лекції на аг-
рономічні, господарські та фінансові теми відвідало 5560 осіб11.
Кінець XIX – початок XX ст. характеризується загостренням національних і
соціальних суперечностей у Галичині, посиленням боротьби українців проти різ-
ного роду утисків. Український національно-політичний і культурно-освітній рух
зустрів рішучу протидію польських шовіністичних сил. Загострення соціальних су-
перечностей, поширення ідей М. Драгоманова та західного наукового соціалізму, з
одного боку, а з другого – нове піднесення національно-визвольної боротьби, при-
звели до виникнення в Галичині різних політичних партій.
Українська радикальна партія (РУРП, а потім УРП), яка виникла у 1890 р., ви-
сунула вимогу про піднесення серед народу культури й освіти, поширення літера-
тури і преси, проведення зборів, з’їздів, демонстрацій, утворення різних товариств,
запровадження безплатного навчання в школах12. Частина радикалів почала більше
уваги приділяти селянству як головній силі революційного процесу. Друкованими
органами УРП були часописи “Народ”, “Хлібороб”, “Радикал”, “Громадський го-
лос”. До 1898 р. партія видала 20 політичних книг і брошур, в яких популярно й
доступно роз’яснювалися її ідеї. І. Франко опублікував декілька праць про ради-
кальну тактику. Радикали ширили освітню й організаційну роботу серед сільсько-
го населення, проводилися повітові й сільські народні віча і збори. Перше сільське
віче відбулося 16 грудня 1891 р. у с. Карлові Снятинського повіту. На ньому з до-
повідями виступили селяни-радикали. За прикладом карлівців розпочався жвавий
сільський вічевий рух, де порушувалися всі проблеми селянського життя, накрес-
лювалися заходи щодо його поліпшення13. УРП пропонувала селянам закладати
свої профспілки та кооперативні товариства. З почину радикалів виникли “Народ-
ні спілки” – споживчі крамниці й кредитові товариства, які через свої читальні й
бібліотеки проводили культурно-освітню роботу на селі.
Виступаючи на захист не тільки соціальних, а й національно-політичних прав
українського народу, УРП на з’їзді в грудні 1895 р. висунула ідею самостійності
України як головну стратегічну мету своєї програми-максимум14. Намагання час-
тини націонал-демократичної інтелігенції відмежуватися від радикалів та їх соціа-
лістичних ідей, спроби соціал-демократів перетворити УРП у соціал-демократичну
партію, опір прихильників радикалізму цим обом тенденціям призвели УРП до роз-
колу в 1899 р. на три окремі партії – УРП, НДП і УСДП.
Ослаблена розколом, УРП переживала глибоку кризу. Однак її лідери (М. Пав-
лик, Л. Бачинський, І. Макух, К. Трильовський) не втрачали думки відшукати на-
дійні ідейно-теоретичні підвалини і соціальну опору для своєї партії. По селах
радикали утворювали відділення товариства “Січ”, яке займалося не тільки проти-
пожежною охороною і спортом, але й культурно-освітньою роботою. Цінну ініціа-
тиву в цьому виявив д-р К. Трильовський. Першу “Січ” закладено в с. Завалля Сня-
тинського повіту 1900 р. Січовий рух швидко розвивався. Він викликав не тільки
лють польських шовіністів, а й виразну неприхильність москвофілів, клерикалів і
141Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій
деяких націонал-демократів, але цей патріотичний січовий рух вже ніхто не спро-
можний був зупинити15.
Урочисто проходили січові свята, що охоплювали населення кількох сіл. Тут
виголошувалися доповіді про товариство “Січ”, про бібліотечне товариство “Нау-
ка”, про “Народні спілки”. Влаштовувалися концерти, вистави, декламації, висту-
пали хори. Одну з пісень для січовиків написав І. Франко. При сільських “Січах”
утворювалися бібліотеки і читальні, якими користувалися члени товариства. “Січі”
популяризували не тільки радикальну пресу. Багато січових читалень передпла-
чували не лише радикальний альманах “Зорю”, а й соціал-демократичну “Волю”,
націонал-демократичну “Свободу” і “Діло”.
На з’їзді партії в 1905 р. прийнято нову програму, побудовану на засадах народ-
ницького (громадівського) соціалізму. В ній обґрунтовувалося завдання органічного
поєднання національно-визвольної боротьби народу з соціальною. Проголошуючи
себе партією всього працюючого народу, УРП вимагала загального виборчого пра-
ва, свободи зборів, товариств, науки, слова і друку, розвитку національної самосві-
домості українців, утворення автономії з українських частин Галичини і Буковини16.
Найбільший вплив у “Просвіті” мала ліберальна НДП. У програмі, прийнятій
на з’їзді в 1899 р., зазначалося, що остаточна мета партії полягає в тому, щоб “ці-
лий українсько-руський народ здобув собі культурну, економічну і політичну са-
мостійність та з’єднався в одноцілий національний організм...”17. Партія накрес-
лила важливі завдання в галузі розвитку освіти і культури – боротьби за створення
українських шкіл і семінарій, безплатного навчання дітей, заснування українсько-
го університету та ін. Члени та прихильники партії займалися не тільки просвіт-
ницькими справами, а й піднімали селянство на боротьбу за національні та, пев-
ною мірою, соціально-економічні й політичні права. З середовища активних діячів
“Просвіти” вийшли такі видатні діячі НДП: Ю. Романчук, К. Левицький, Є. Олес-
ницький, О. Борковський, В. Бачинський, А. Чайковський, О. Стефанович, В. Бі-
лецький, Є. Озаркевич, І. Франко.
Часописи НДП “Діло” і “Свобода” повідомляли читачів про діяльність “Просві-
ти”, відкриття нових читалень, агітували селян за вступ до них. Так, часопис “Сво-
бода” закликав: “У читальні знайдете не тільки науку, але й пораду та втіху в тяжкім
горі”18. З липня 1905 р. “Свобода” починає друкувати спеціальний листок з вістя-
ми з “Просвіти”. Періодично часописи друкували для селян поради господарсько-
економічного спрямування.
На вічах і в читальнях “Просвіти”, на зборах та народних святах з реферата-
ми часто виступали націонал-демократи, в першу чергу, члени Головного Виділу
та його представники.
Турботу НДП про діяльність сільських “Просвіт” засвідчує інструкція Народ-
ного Комітету НДП громадським організаторам повітів від 24 березня 1906 р. Їх
зобов’язувано відповідати за те, щоб у громаді діяли читальні “Просвіти”, до яких
залучалися б господарі, жіноцтво, доросла сільська молодь, щоб їх члени щоденно
збиралися для обговорення різних справ. У читальнях мали бути зібрані часописи
і книги, обговорюватися прочитане селянами, відбуватися аматорські вистави і па-
тріотичні вечори, діяти школа для неписьменних19.
Часописи НДП радили селянам посилати своїх дітей на навчання до гімназій,
учительських семінарій, реальних і промислових або господарських шкіл, бурс.
142 Василь Чуприна, Наталя Біла
Націонал-демократи закликали селян вимагати, щоб навчання дітей велося укра-
їнською мовою. З цією метою Народний Комітет рекомендував організаціям НДП
провести народні віча і збори, на яких поставити питання про запровадження рід-
ної мови в народних школах тих громад, де українці становлять більшість, про за-
снування українського університету20.
Витіснення української мови з адміністрації, суду, школи давало привід послам
до парламенту критикувати політику уряду. Виступаючи на вічі перед представни-
ками всіх повітів Галичини в серпні 1904 р., керівник української депутації, член
НДП Ю. Романчук говорив про обмеження національних і політичних прав укра-
їнського народу, про малочисельність українських шкіл. Від імені української де-
путації він звернувся з заявою до голови австрійського уряду. Але відповідь надій-
шла від польського намісника Галичини. Вона викликала обурення учасників віча21.
Неписьменністю і низьким рівнем селянства була стурбована УСДП, про що
свідчать шпальти партійних часописів “Воля” та “Земля і воля”. У своїй першій
програмі, прийнятій на з’їзді 1903 р., одним із важливих завдань партія поставила
визволення люду з темноти, піднесення його освітнього рівня. УСДП проводила
роботу серед робітників, бо вважала себе партією робітничого класу. Однак лідери
партії бачили обмеженість її соціальної бази. Так, Л. Ганкевич у листі до Володи-
мира Левинського у 1905 р. пропонував йому схилити “доброго агітатора” Семена
Вітика до роботи на селі22.
Важливу соціальну переорієнтацію зробила конференція УСДП, яка відбула-
ся в січні 1906 р. В її рішеннях записано, що в зв’язку з нечисленністю пролетаріа-
ту та переважно аграрним характером краю головне завдання партії полягає в роз-
гортанні роботи серед сільського населення23. Соціал-демократи почали закладати
по селах відділення свого товариства “Воля”.
Партійна конференція УСДП, яка збиралася в червні 1907 р., заслухала допо-
відь В. Старосольського “Про роботу на селі”. Конференція підкреслила, що перш
за все необхідно нести на село освіту. Ставилося завдання не тільки впливати на
наявні просвітні, культурно-освітні заклади і товариства, а й засновувати свої24.
Соціал-демократи створювали в селах самоосвітні гуртки, особливо серед молоді,
використовували для агітації народні віча. Література, що її видавала УСДП, носи-
ла яскраво виражений політичний характер.
Серед інших партій, які в якійсь мірі орієнтувалися на селянство, слід згада-
ти Руську народну партію (РНП), утворену москвофілами у Львові 1900 р. Вона
спиралася на підтримку консервативної частини світської і духовної інтеліґенції та
частково українського селянства. Виходячи з ідейних засад москвофілів, РНП про-
повідувала повну національну і культурну єдність українців з росіянами, пропону-
вала населенню спілкуватися російською мовою. Галицькі москвофіли одержува-
ли субсидії від царського уряду. Велику активність після 1909 р. виявили так звані
“новокурсники”, які заволоділи більшістю москвофільських організацій, читалень
товариства ім. Качковського, “Руських дружин” (пожежно-гімнастичні організа-
ції) і кооперативів25. “Новокурсники” виховували молодь у бурсах в русофільсько-
му дусі, пропонували українському населенню переходити на православ’я. Вплив
москвофілів у читальнях і кооперативах був незначним.
На правому крилі українського суспільно-політичного pyху знаходився Като-
лицький русько-народний союз (КРНС), заснований О. Барвінським, А. Вахняни-
143Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій
ном, К. Студинським і В. Коцовським у 1896 р. Союз видавав газету “Руслан” (1897–
1914). З 1911 Р. він став іменуватися “Християнсько-суспільною партією”. Відомий
діяч М. ЛоЗиНСьКий характеризував Союз як консервативно-клерикальну партію і
угодовську щодо польського панування26. Статут Союзу визначав його мету – дбати
про релігійно-моральні, народні й економічні справи українського народу в Гали-
чині, “особливо про справи руських селян і міщан на основах католицьких”27. Пар-
тія виявила своє лояльне ставлення до австрійського уряду та місцевої адміністра-
ції, дбала про проведення в дусі католицизму поступових суспільно-господарських
peформ. Якогось значного впливу на широкі верстви робітників і селян вона не мала.
Початок ХХ ст. характеризується взаємодією основних політичних партій –
УРП, НДП і УСДП в організації по селах масових віч, мітингів і демонстрацій з ви-
могами проведення виборчої та земельної реформ, розгортанням страйків знедоле-
ного сільського населення за підвищення оплати праці. При цьому соціальні вимоги
населення поз’язуються з національно-політичними. Все це не могло не впливати
на членів читалень і товариства “Просвіта”, на його політизацію.
Таким чином, товариство “Просвіта” в кінці XIX – на початку XX ст., посіда-
ючи почесне місце в культурно-освітньому й освітньо-економічному житті україн-
ського селянства Галичини, сприяло розвитку його національної самосвідомості,
консолідації української нації в цілому. Залишаючись формально організацією непо-
літичною, “Просвіта” розширювала свою участь у громадсько-політичних акціях на
селі. Товариство тісно співпрацювало з НДП і перебувало під її ідейно-політичним
впливом. УРП і УСДП не мали таких міцних зв’язків з “Просвітою”, але намагали-
ся проводити свою роботу на селі у співпраці з нею. Небувале піднесення україн-
ського національного руху на початку ХХ ст. сприяло перетворенню “Просвіти” в
Товариство загальноукраїнського значення.
Vasyl Chupryna, Natalia Bila. Cultural-enlightening activity of “Prosvita” and Ukrai-
nian political parties in the villages of Eastern Galicia (end of the nineteenth – beginning
of the twentieth centuries)
The authors give general overview of “Prosvita” activities (with the stress on eco-
nomic direction) against the background of contemporary political processes. In particular,
the resistance of the Moscowphiles and relations with the Ruthenian-Ukrainian Radical
party (RURP), Ukrainian National party (UNP), National-Democratic party (NDP), Ukrai-
nian Social-Democratic party (USDP), Catholic Ruthenian-National union are analyzed.
Key words: “Prosvita”, RURP, UNP, NDP, USDP, Catholic Ruthenian-National
union.
1 Народний календар на 1870 р. – Львів, 1869. – С. 185.
2 Звіт з діяльності Товариства “Просвіта” за час вiд 1 січня 1906 до 3 грудня 1907. – Львів, 1908. –
С. 41.
3 Нарис історії “Просвіти”. – Львів; Краків; Париж, 1993. – С. 213.
4 Справозданє з діяльності Товариства “Просвіта” за час від 1 січня 1898 до 31 грудня 1899. –
Львів, 1900. – С. 10.
5 Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХХ ст – 1939 р.) –
Івано-Франківськ, 1993. – С. 59.
144 Василь Чуприна, Наталя Біла
6 Шістдесят літ. 1868–1928. Ювілейний альманах товариства “Просвіта” у Львові. – Львів, 1927. –
С. 48–55.
7 Там само. – С. 125.
8 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 348. – Оп. 1. –
Спр. 90-а. – Арк. 14.
9 Просвіта Бобрецька. – 1901. – Ч. III. – Березень; Ч. V. – Травень.
10 Справозданє з діяльності Товариства “Просвіта” за час від 1 січня 1900 до 31 грудня 1901. –
Львів, 1902. – С. 25.
11 Звіт з діяльності Товариства “Просвіта” за час від 1 січня 1904 до 31 грудня 1905. – Львів, 1905. –
С. 27.
12 Програма русько-української радикальної партії. Відбиток з журналу “Народ”. – 1890. – Ч. 20. –
С. 1–2.
13 Стахів М. Народні маси в русі. Історія українського політичного руху. – Львів, 1939. – Ч. V. –
С. 54, 55.
14 Феденко п. Український громадський рух у ХХ ст. – Подєбради, 1934. – С. 44.
15 Стахів М. Проти хвиль. Історичний розвиток українського соціалістичного руху на західно-
українських землях. – Львів, 1934. – С. 103.
16 Новий Громадський голос. – 1905. – 5 січ.
17 Діло. – 1899. – 16(28) груд.
18 Свобода. – 1903. – 9(22) січ.
19 ЦДІАУЛ. – Ф. 372. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 21.
20 Там само. – Арк. 22.
21 Свобода. – 1904. – 19 серп.
22 ЦДІАУЛ. – Ф. 387. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 9.
23 Воля. – 1906. – Ч. 6, 7.
24 Земля і воля. – 1907. – Ч. 23, 24.
25 Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХХ ст – 1939 р.) –
Івано-Франківськ, 1993. – С. 96, 115.
26 лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. – Відень, 1922. – С. 10.
27 Руслан. – 1897. – 22 черв. (4 липня).
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73539 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T21:00:34Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чуприна, В. Біла, Н. 2015-01-12T18:41:44Z 2015-01-12T18:41:44Z 2010 Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) / В. Чуприна, Н. Біла // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 138-144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73539 Подано загальний огляд діяльності Товариства “Просвіта” (наголошено на економічному напрямку) на фоні тогочасних політичних процесів, зокрема, окреслено опір з боку москвофілів та взаємини із РУРП, УНП, НДП, УСДП, Католицьким русько народним союзом. The authors give general overview of “Prosvita” activities (with the stress on economic direction) against the background of contemporary political processes. In particular, the resistance of the Moscowphiles and relations with the Ruthenian-Ukrainian Radical party (RURP), UkrainianNational party (UNP),National-Democratic party (NDP), Ukrainian Social-Democratic party (USDP), Catholic Ruthenian-National union are analyzed. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Основні ділянки національної праці “Просвіти” Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) Cultural-enlightening activity of “Prosvita” and Ukrainian political parties in the villages of Eastern Galicia (end of the nineteenth – beginning of the twentieth centuries) Article published earlier |
| spellingShingle | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) Чуприна, В. Біла, Н. Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| title | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) |
| title_alt | Cultural-enlightening activity of “Prosvita” and Ukrainian political parties in the villages of Eastern Galicia (end of the nineteenth – beginning of the twentieth centuries) |
| title_full | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) |
| title_short | Культурно-освітня діяльність “Просвіти” та українських політичних партій в селах Галичини (кінець XIX – початок ХХ ст.) |
| title_sort | культурно-освітня діяльність “просвіти” та українських політичних партій в селах галичини (кінець xix – початок хх ст.) |
| topic | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| topic_facet | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73539 |
| work_keys_str_mv | AT čuprinav kulʹturnoosvítnâdíâlʹnístʹprosvítitaukraínsʹkihpolítičnihpartíivselahgaličinikínecʹxixpočatokhhst AT bílan kulʹturnoosvítnâdíâlʹnístʹprosvítitaukraínsʹkihpolítičnihpartíivselahgaličinikínecʹxixpočatokhhst AT čuprinav culturalenlighteningactivityofprosvitaandukrainianpoliticalpartiesinthevillagesofeasterngaliciaendofthenineteenthbeginningofthetwentiethcenturies AT bílan culturalenlighteningactivityofprosvitaandukrainianpoliticalpartiesinthevillagesofeasterngaliciaendofthenineteenthbeginningofthetwentiethcenturies |