Громадська діяльність Володимира Загайкевича
Розкрито роль відомого громадсько-політичного діяча, голови філії “Просвіти” у Перемишлі, Володимира Загайкевича в політичному та культурному житті Перемишля та його околиць. Наголошено на ролі адвоката в організації краю, підвищенні його політичної активності. The author considers the role of pub...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73544 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Громадська діяльність Володимира Загайкевича / А. Півень // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 467-472. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859655202962931712 |
|---|---|
| author | Півень, А. |
| author_facet | Півень, А. |
| citation_txt | Громадська діяльність Володимира Загайкевича / А. Півень // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 467-472. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Розкрито роль відомого громадсько-політичного діяча, голови філії “Просвіти” у
Перемишлі, Володимира Загайкевича в політичному та культурному житті Перемишля та його околиць. Наголошено на ролі адвоката в організації краю, підвищенні його
політичної активності.
The author considers the role of public and political activist, head of “Prosvita”
branch in Peremyshl’, Volodymyr Zahaikevych, in political and cultural life of Peremyshl’
and its surroundings. He stresses the role of lawyer in organizational activities devoted
to elevation of political activity in the region.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:38:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
467Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Андрій Півень
Громадська діяльність
Володимира ЗаГайкеВича
Розкрито роль відомого громадсько-політичного діяча, голови філії “Просвіти” у
Перемишлі, володимира Загайкевича в політичному та культурному житті Перемиш-
ля та його околиць. наголошено на ролі адвоката в організації краю, підвищенні його
політичної активності.
Ключові слова: філія “Просвіти” у Перемишлі, “Міщанська каса”, “Січ”, воло-
димир Загайкевич, народні віча.
Володимир Загайкевич – провідний громадсько-політичний діяч Пере мишль-
ського краю 20–30-х рр. ХХ ст. Він народився в 1876 р. у Тернополі. Навчаючись у
місцевій гімназії, активно включився в громадсько-політичне життя краю, проводя-
чи просвітницьку роботу серед українського населення. Продовжуючи навчання в
університетах, у Львові вступив в студентське товариство “Академічне братство”,
а згодом у Відні став членом товариства “Січ”.
Повернувшись на Батьківщину, В. Загайкевич у 1907 р. відкрив адвокатську
канцелярію в Перемишлі, де на той час активно працювали філія “Просвіти”, то-
вариства “Віра”, “Народний дім”, “Руська щадниця”. Його приїзд значно пожвавив
суспільно-політичне життя у краї. Історик Микола Андрусяк так оцінив цю подію:
“Як знаменний бесідник і правник він зразу розгорнув живу культурно-освітню, по-
літичну і економічну діяльність у Перемишлі й повіті, продовжуючи працю стар-
шої генерації з Цеглинським у проводі”1.
Упродовж 1909–1914 рр. адвокат очолював філію “Просвіти” у Перемишлі.
Водночас він керував товариством “Народний Базар”, яке було зареєстроване “з об-
меженою порукою”. Архівні документи свідчать, що загальні збори цих організа-
цій без вагань висловлювали довіру своєму голові.
8 травня 1910 р. відбулися довірочні збори товариства “Міщанська каса”, на
яких виступив В. Загайкевич. Він відзначив, що більшість перемишльської інтелі-
ґенції не розуміє значення цього товариства. Проте за дуже короткий період існуван-
ня, “Міщанська каса”, – зазначав доповідач, – “придбала понад 150 членів з-поміж
наших ремісників, дрібних промисловців і зарібників і станула на так сильнім грун-
ті, що можна єї зачисляти до найпевніших кредитових інституцій”2. У своїй допо-
віді не оминув В. Загайкевич також проблеми діяльності “Просвіти”, організації
народної школи в Перемишлі з українською мовою викладання. Його міркування
знайшли відображення у підсумковій резолюції загальних зборів, у якій зазначало-
ся, що створення української школи – першочергове питання для національних сил.
468 Андрій Півень
В. Загайкевич також активно включився у партійну роботу, виступаючи на вічах у
повіті, що скликалися Українською народно-демократичною партією3.
У 1910 р. після вбивства українського студента Адама Коцка краєм прокоти-
лася хвиля мітингів і віч, особлива роль у яких належала В. Загайкевичу. 10 липня
1910 р. голова перемишльської “Просвіти” виступив на публічному вічу українців
Перемишля в справі заснування народної школи з українською мовою викладання.
На його думку, зважаючи на негативну позицію щодо цього питання бургомістра
д-ра Долінського, така школа повинна була б фінансуватися з приватних фондів4.
Після виборів 1911 р. В. Загайкевич став заступником посла Григорія Цеглин-
ського, виступав на вічах від його імені. Передчасна смерть останнього відкри-
ла шлях В. Загайкевичу до Державної Ради. На своєму першому вічі в ролі посла
1 грудня 1912 р. у Перемишлі він зазначив, що буде “в якнайтіснішій звязи з вибор-
цями і для них працювати”5. Проаналізувавши зовнішньополітичну ситуацію, він
відзначив, що у випадку війни Австрійської і Російської імперій перед українцями
відкриється шлях до об’єднання в одну державу.
24 травня 1914 р. Перемишльщина переживала хвилю національного підне-
сення, пов’язану з відзначенням 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. На
урочистості прибули члени “Просвіти”, січові коші й сокільські гнізда Перемишль-
кого та сусідніх повітів (Добромиль, Мостиська), що утворювали один виборчий
округ В. Загайкевича. Останній, як повітовий кошовий, у сокільському однострої
на коні з булавою в руках перевів перегляд чот “Січей” і “Соколів”. Після того очо-
люваний ним похід з січовим оркестром рушив вулицями міста. У поході і в бого-
служінні брали участь перемишльські українські школи, товариства і делегати всіх
читалень “Просвіти” з повіту. Замикали похід кінні січові чети.
Урочистості, присвячені роковинам Т. Шевченка, стали одним із перших вели-
чавих, зразково організованих походів українців Перемишльського повіту, що свід-
чило про зростання національно-політичної свідомості.
Роки Першої світової війни не сприяли українському національно-культурному
піднесенню у Перемишлі. Філія “Просвіти” та інші національно-культурні това-
риства припинили свою діяльність. В. Загайкевича було покликано до війська, де
впродовж 1915–1916 рр. він був авдитором при т. зв. “Süd-Armee-Oberkommando”
в Стрию. Саме тоді В. Загайкевич врятував від смерті багатьох українців, насам-
перед селян, безпідставно звинувачених у зрадництві Австрії. У 1917 р. його, зва-
жаючи на депутатський мандат, звільнено з війська. У тому ж році він виголосив
у Державній раді промову, присвячену звірствам мадярських гонведів над україн-
ським населенням Галичини.
У жовтні 1918 р. В. Загайкевич став членом Української Національної Ради,
а з листопада того ж року – очолював повітову раду Перемишля, за розпоряджен-
ням якої українські збройні загони у ніч із 3 на 4 листопада 1918 р. зайняли місто.
Після захоплення Перемишля польським військом В. Загайкевича заарештували.
Звільнившись із ув’язнення, починаючи з 1920 р., відомий громадсько-
політичний діяч поринув у суспільно-політичне життя краю, очоливши редакцію
“Українського голосу” та відновивши діяльність філії “Просвіти”. У своїх статтях
він детально проаналізував причини поразки національно-визвольних змагань. Він
усвідомлював, що не одна партія, а всі партії разом можуть зберегти українську дер-
469Громадська діяльність Володимира Загайкевича
жавність, що “не Надніпрянці або Галичани зокрема в силі збудувати українську
державу, тільки що спільними силами можемо це зробити…”6.
В. Загайкевич виступав за створення у Перемишлі нової організації, яка б
об’єднала всі політичні сили на одній платформі, якою могли бути: 1) “Поміч жерт-
вам наших злиднів”; 2) “Оборона наших найпримітивніших прав людських і наці-
ональних під фірмою Окружного Горожанського Комітету”7.
Проте на перших зборах Горожанського Комітету, за словами В. Загайкевича,
“внесено небажаний фермент, який зовсім не причиниться до консолідації наших
сил і який міг би в кругах нашої духовної інтеліґенції викликати враження пізнано-
го знехтовання”8. Джерело цього фермента він вбачав у церковній політиці, спря-
мованій на ізоляцію духовенства від громадського руху. У Горожанському Комітеті,
поряд з В. Загайкевичем, працювали І. Жовнір, Г. Вітошинський, Л. Цеглинський,
А. Сабат. На переконання В. Загайкевича, перемишльське духовенство мало багату
традицію громадської і культурно-національної праці.
Починаючи з 1922 р., відомий громадсько-політичний діяч все більше переко-
нувався у необхідності орієнтації на власні сили. 4 червня 1922 р. він писав: “Бита
з усіх боків українська державна думка збуваються поволи всяких надій на посто-
ронню поміч… поки що надія тільки на власні сили…”9.
Після утворення Українського національно-демократичного об’єднання
(УНДО) В. Загайкевич став одним із найактивніших його членів. Під час виборчої
кампанії 1928 р. до Польського Сейму і Сенату УНДО покладала значні надії на
організаторські здібності В. Загайкевича в Перемишлі, що входив разом із Добро-
милем і Сяноком до 48 виборчого округу. Він усвідомлював важливість плебісциту
для українського населення краю, адже: по-перше, необхідно було засвідчити перед
цілим світом характер українських земель під владою Польщі, щоб “доказати, що
земля, на якій ми живемо, є українською землею”; по-друге, важливо обрати репре-
зентативний склад українських парламентарів, що донесуть до громадськості зло-
вживання польської адміністрації у краї. Тим самим, українці отримали б трибу-
ну, “з якої лунало б важне слово в обороні природних насущних прав українського
народу, з якої проголошено би перед цілим світом важне обвинувачення проти на-
шого поневолення, з якої падали б зазиви для боротьби за основне право нації”10.
Президія ЦК УНДО наполягала на створенні у краї спільного блоку УНДО із
УСДП і УСРП, проте без Української партії праці (УПП). Очолити такий блок про-
понували В. Загайкевичу, за умови, що професор Гонтарський (другий у виборчо-
му списку, представляв УСДП) буде кандидувати за списком УНДО і складе заяву,
в якій зобов’яжеться (у випадку обрання його послом) вступити до українського
національного клубу11. Розподіл інших місць у списку безпосередньо залежав від
порозуміння цих двох громадсько-політичних діячів. Проте подальші події, а саме
– наростання конфронтації між двома провідними українськими політичними си-
лами, звели нанівець попередні домовленості, через що спільна участь у виборчій
кампанії виявилася неможливою. Представником українців від Перемишльського
повіту у Сеймі Польщі став В. Загайкевич.
Сеймова робота забирала практично весь вільний час відомого громадсько-
політичного діяча. Тільки у травні 1929 р., під час закриття сесії, він відбув по-
сольські звіти в Перемиськім, Добромильськім повітах і на Сяніччині. У своєму
470 Андрій Півень
звіті до ЦК УНДО з цього приводу він зазначав: “Сянничина – повіт гарний, але
доволі запущений, а тепер вмоглась і поширилась там робота кацапів-москвофілів,
яка нашій національній праці сильно загрожує. Для того, покликуючись на рі-
шення ЦК УНДО і Парляментарної Репрезентації, якими приділено працю в тих
повітах єще котромусь з послів чи сенаторів, прошу о зарядження, щоби котрий
з цих десигнованих вже послів чи сенаторів або який інший з товаришів обняв
політичну працю в Сяніччині так, що вели б ми її рівночасно в ріжних околицях
після пляну, розробленого Василем Блавацьким і Василем Подубинським в Ся-
ноці”12. В. Загайкевич наголошував на невідкладності політичної агітації серед
місцевих мешканців, зазначаючи, що “справа є тим важнійша, що ходить тільки
не о сучасну хвилю, але о утвердження націоналізму і становиська нашої пар-
тії в Сяніччині”13.
Зважаючи на прохання перемишльського сенатора, ЦК УНДО і Клуб парла-
ментської репрезентації направили йому на допомогу двох партійців для пропаган-
ди політичної платформи УНДО у 48 окрузі. Проте, за словами В. Загайкевича, “з
цего рішення нічого не вийшло, і я в політичній організації території мойого ви-
борчого округа не маю від нікого найменшої помочі”14. Він констатував, що в ін-
ших округах на збори з громадськістю приїздило по декілька послів, на відміну від
Перемишльщини.
Не отримавши допомоги, В. Загайкевич вдруге звернувся до ЦК УНДО з цим
же проханням. Він рекомендував: 1. У Сяніччині скликати тільки довірочні збори
за поіменними запрошеннями, порозумівшись із Блавацьким або ж Подубинським;
2. На Риманівщині звернутися до окремих осіб, зокрема, о. Юліана Боберського
(Яблоніца Польська), о. Василя Мигаля (Дешно), о. Михайла Величка (Воля Ниж-
ня), о. Жемпонського (Завадка Риманівська), о. Теофіла Кміцикевича (Поляни Су-
ровичні); 3. Звернути увагу на те, що Безпартійний блок співпраці з урядом у ба-
гатьох місцевостях краю проводив збори, на яких агітував за те, щоб “нарід у всіх
справах звертався не до своїх послів, тільки прямо до староства, яке всі потреби
людей заспокоїть”15.
Загалом варто відзначити надзвичайну активність повітового народного комі-
тету, діяльність “Просвіти” та інших товариств: у період із 16 березня по 8 грудня
1931 р. ним організовано п’ять посольських віч у Перемишлі, чотири довірочні нара-
ди, 19 посольських віч у повіті, 185 організаційних поїздок до сільських комітетів та
17 довірочних нарад у повіті. На більшості посольських віч виступав В. Загайкевич.
19 лютого 1932 р. у будинку Народного Дому відбувся повітовий народний
з’їзд, основна мета якого – підведення підсумків попередньо проведеної партійно-
політичної роботи у повіті. На з’їзді були заслухані звіти повітового проводу і посла
В. Загайкевича. У своїй доповіді останній охарактеризував діяльність парламент-
ської репрезентації, на конкретних статистичних даних показав негативні тенденції,
що зародилися в політичному житті Польщі, які, на його думку, спричинені блоку-
ванням проурядових партій у Безпартійному блоці співпраці з урядом16.
Разом з тим, з’їзд оголосив протест проти таких урядових законопроектів, як
про часткову зміну територіальної самоуправи, про військову колонізацію україн-
ських і білоруських земель, про державні та приватні школи тощо. Зібрання “за…
патріотичну і успішну працю над поправою політичної і господарської долі укра-
471Громадська діяльність Володимира Загайкевича
їнських мас” висловило повну довіру послу В. Загайкевичу, як, зрештою, і повіто-
вому проводу партії.
7 грудня 1933 р. відбувся черговий повітовий народний з’їзд. В. Загайкевич,
проаналізувавши роботу однопартійців за попередній рік, відзначив два напря-
ми діяльності: загальнонаціональну і партійну. Остання значно поступається пер-
шому визначальному чиннику. Чільний повітовий діяч не оминув жодної ділянки
суспільно-політичного життя краю, діяльності “Просвіти”, інших національних то-
вариств повіту.
В. Загайкевич наголосив, що впродовж року повітовий народний комітет про-
вів 10 засідань. У Перемишлі відбулося два віча, присвячені організаційним питан-
ням та справі шкільного плебісциту. Разом з тим, у повіті відбулося 16 довірочних
нарад, у справах громадських виборів здійснено 60 поїздок. Свій звіт В. Загайке-
вич завершував словами: “Праця увінчається успіхом тоді, як загал нашого насе-
лення зрозуміє свідомість політичну на полі націоналізму та вступить як один до
політичної організації, а тоді здобудемо свою кращу будучність”17.
На повітовому з’їзді 31 травня 1935 р., який відкрив посол В. Загайкевич, об-
говорено суспільно-політичну ситуацію краю, обрано новий склад повітового на-
родного комітету. Зібрання відвідав делегат ЦК УНДО В. Кузьмович.
Одноголосним рішенням В. Загайкевича було обрано головою з’їзду. До прези-
дії також увійшли: о. Андрій Борисевич, Леонтина Менцінська, Михайло Ноджак,
Іван Чупель. Тоді ж перемишльський посол виголосив організаційний реферат. Під
знаком консолідації місцевих національних сил відбулися вибори до повітового на-
родного комітету. До його складу, зокрема, увійшли: о. Малецький Онуфрій – го-
лова, В. Загайкевич, М. Зятикова, адвокат М. Рибак, Д. Греголинський, М. Хробак,
Станимір, С. Біян та ін.
У подальшому В. Загайкевич відійшов від активного політичного життя. По-
вітовий народний з’їзд 24 березня 1936 р. висловив йому подяку “за… невсипущу
працю на освітньому, економічному й політичному полі”. На цьому з’їзді обрано
новий склад повітового комітету, який очолив М. Рибак. Із “старих” у ньому зали-
шилися В. Загайкевич, о. Андрій Борисевич, Біян, В. Войтович18.
Упродовж 1939–1944 рр. відомий громадсько-політичний діяч працював пре-
зидентом апеляційного суду у Кракові. У післявоєнний час проживав у Німеччині,
де і помер у 1949 р.
Голова повітового Народного Комітету, голова “Просвіти”, Володимир Загай-
кевич був одним із найвизначніших громадсько-політичних діячів Перемищини у
першій половині ХХ ст. Його знало кожне село, саме йому довіряли українці Пере-
мишльського краю при обранні до законодавчого органу міжвоєнної Польщі.
Andrii Piven’. Public activity of Volodymyr Zahaikevych
The author considers the role of public and political activist, head of “Prosvita”
branch in Peremyshl’, Volodymyr Zahaikevych, in political and cultural life of Peremyshl’
and its surroundings. He stresses the role of lawyer in organizational activities devoted
to elevation of political activity in the region.
Key words: “Prosvita” branch in Peremyshl’, “Mishchans’ka kasa”, Volodymyr
Zahaikevych, people’s viche (public meeting).
472 Андрій Півень
1 Андрусяк М. Перемишль в історії України до 1918 р. // Перемишль – західний бастіон України.
Збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі, зладжений редакційною колегі-
єю під проводом проф. Б. Загайкевича. – Нью-Йорк, 1961. – С. 61.
2 Допись // Перемиський вісник. – 1910. – 13 мая.
3 Соляр і. Громадсько-політична діяльність Володимира Загайкевича // Перемишль і Перемись-
ка земля протягом віків. Збірник наукових праць та матеріалів Міжнародної наукової конфе-
ренції. Перемишль, 14–15 листопада 1998 р. – Перемишль; Львів, 2001. – С. 55.
4 Віче в справі школи в Перемишли // Перемиський вісник. – 1910. – 22 липня.
5 Повітове віче в Перемишли // Перемиський вісник. – 1912. – 6 грудня.
6 На порозі Нового року // Український голос. – 1921. – 16 січня.
7 Шкідливий фермент // Український голос. – 1921. – 13 лютого.
8 Там само.
9 Сумерок орієнтації // Український голос. – 1922. – 4 червня.
10 Загайкевич в. Одною лавою – спільним фронтом! – Львів – Перемишль, 1928. – С. 3.
11 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАУЛ). – Ф. 344. – Оп. 1. –
Спр. 398. – Арк. 1.
12 ЦДІАУЛ. – Ф. 344. – Оп. 1. – Спр. 239. – Арк. 4.
13 Там само.
14 Там само. – Арк. 5.
15 Там само. – Арк. 4–5.
16 Соляр і. Перемиський повітовий комітет УНДО // Перемишль і Перемиська земля протягом ві-
ків. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної наукової конференції. Перемишль, 11–13
квітня 2002 р. – Перемишль; Львів, 2003. – С. 127.
17 Там само. – Арк. 8.
18 Там само. – Арк. 10–11.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73544 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:38:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Півень, А. 2015-01-12T18:54:22Z 2015-01-12T18:54:22Z 2010 Громадська діяльність Володимира Загайкевича / А. Півень // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 467-472. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73544 Розкрито роль відомого громадсько-політичного діяча, голови філії “Просвіти” у Перемишлі, Володимира Загайкевича в політичному та культурному житті Перемишля та його околиць. Наголошено на ролі адвоката в організації краю, підвищенні його політичної активності. The author considers the role of public and political activist, head of “Prosvita” branch in Peremyshl’, Volodymyr Zahaikevych, in political and cultural life of Peremyshl’ and its surroundings. He stresses the role of lawyer in organizational activities devoted to elevation of political activity in the region. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Діячі “Просвіти” Громадська діяльність Володимира Загайкевича Public activity of Volodymyr Zahaikevych Article published earlier |
| spellingShingle | Громадська діяльність Володимира Загайкевича Півень, А. Діячі “Просвіти” |
| title | Громадська діяльність Володимира Загайкевича |
| title_alt | Public activity of Volodymyr Zahaikevych |
| title_full | Громадська діяльність Володимира Загайкевича |
| title_fullStr | Громадська діяльність Володимира Загайкевича |
| title_full_unstemmed | Громадська діяльність Володимира Загайкевича |
| title_short | Громадська діяльність Володимира Загайкевича |
| title_sort | громадська діяльність володимира загайкевича |
| topic | Діячі “Просвіти” |
| topic_facet | Діячі “Просвіти” |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73544 |
| work_keys_str_mv | AT pívenʹa gromadsʹkadíâlʹnístʹvolodimirazagaikeviča AT pívenʹa publicactivityofvolodymyrzahaikevych |