Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості
Окреслено внесок “Просвіти” у розвиток мистецтва у краї, у т. ч. живопису. Зокрема, охарактеризовано сприяння Товариства у піднесенні народних промислів, пропаганді національного оформлення інтер’єру житлових будинків, участь у збиранні
 етнографічних матеріалів. The author discusses the con...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73555 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості / І. Вороняк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 207-211. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242041303203840 |
|---|---|
| author | Вороняк, І. |
| author_facet | Вороняк, І. |
| citation_txt | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості / І. Вороняк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 207-211. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Окреслено внесок “Просвіти” у розвиток мистецтва у краї, у т. ч. живопису. Зокрема, охарактеризовано сприяння Товариства у піднесенні народних промислів, пропаганді національного оформлення інтер’єру житлових будинків, участь у збиранні
етнографічних матеріалів.
The author discusses the contribution of “Prosvita” to the development of arts, in
particular of paintings, in the province of Galicia. She characterizes the role of the society
in the growth of domestic crafts, promotion of national decoration of interiors and
living houses, collection of ethnographical materials.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:30:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
207Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Ірина Вороняк
ОбразОтвОрче мистецтвО в “ПрОсвіті”
як засіб фОрмування
націОнальнОї свідОмОсті
окреслено внесок “Просвіти” у розвиток мистецтва у краї, у т. ч. живопису. Зо-
крема, охарактеризовано сприяння Товариства у піднесенні народних промислів, про-
паганді національного оформлення інтер’єру житлових будинків, участь у збиранні
етнографічних матеріалів.
Ключові слова: “Просвіта”, українське мистецтво, етнографічні матеріали,
живопис.
“Просвіта” діяла в умовах агресивного у ставленні до українців середовища,
пріоритету німецької та польської культур, що формувало комплекси меншовар-
тості українців як нації.
Тому “Просвіта” і ставила своїм завданням виховання грамотних, гордих за
свій народ, свою культуру громадян. Одним із важливих засобів виховання почуття
національної окремішності було мистецтво, зокрема декоративно-ужиткове.
Варто чітко розрізняти діяльність “Просвіти” у справі мистецького виховання
у місті й у селі. У місті, особливо серед молоді, впроваджувалося в побут і широко
популяризвалося народне мистецтво, проводився процес формування національної
мистецької аури, збереження й передання у спадок українського народного одягу,
вишиванок, витинанок, особливостей писанкарства, відтворення всього у побуті.
Цьому сприяли окремі книжкові видання, статті у журналах товариства “Життя і
знання”, “Письмо з Просвіти”, “Просвіта”, “Аматорський театр”, організація коо-
перативів типу “Українське народне мистецтво”, підтримка діяльності промислово-
мистецьких кооперативів у повітових містах, організація виставок, постійного про-
дажу мистецьких творів народних майстрів (ткацтва, гончарства, килимарства,
різьб’ярства тощо).
Серед мешканців села “Просвіта” вела потрійну працю. По-перше, знайоми-
ла з кращими творами як українських, так і світових художників через видання й
адресне поширення репродукцій, акцидентної продукції (свідоцтва про членство
у матірному товаристві, читальнях, відзнаки переможцям численних конкурсів са-
моосвітників, “Молодої Просвіти”, жіночих гуртків, ділові папери типу щорічних
звітів читалень). По-друге, “Просвіта” організовувала під керівництвом фахових
інструкторів-вчителів навчання різних ручних праць, домашнього господарства.
Через діяльність таких вчителів і численних аматорських театрів, “кружки” на
селі пропагувалися, впроваджувалися у побут зразки національного та європей-
ського живопису, гарних побутових речей народних промислів, яким доводилося
208 Ірина Вороняк
конкурувати з масовими фабричними виробами, формувався певний національ-
ний стиль в інтер’єрах домівок, читалень, звичайних сільських хат. З “Просвітою”
співпрацювали відомі художники (К. Устиянович, І. Труш, О. Новаківський, П. Хо-
лодний, О. Кульчицька) та архітектори (І. Левинський, О. Лушпинський, Є. Нагір-
ний), мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький.
І у місті, і в сільських читальнях діяльність “Просвіти” велася в єдиному комп-
лексі усного й друкованого слова, театрально-співочого мистецтва, мистецько-
фахової діяльності кооперативів, об’єднань народних умільців, промислів.
У перші десять років свого icнувaння Товариство впроваджувало у свідо-
мість та побут галичан національне мистецтво в основному через свою видавни-
чу діяльність. Так, були видані портрети видатних українських митців: Т. Шев-
ченка, М. Шашкевича (роботи І. Труша), “Альбом заслужених русинів”, де було
зібрано 24 портрети визначних письменників, композиторів і громадських дія-
чів. Мистецьку культуру формували розроблені у товаристві оригінальні ембле-
ми, відзнаки, обкладинки книжок, особливо щомісячних-членських. Десятками
тисяч примірників розходилися по читальнях гарно виготовлені “друки й форму-
ляри” звітів, статутів, обіжників.
Новий етап у пропаганді мистецтва розпочався в кінці XIX ст., особливо від
часу закладання читалень. Вже з 1891 р. “Просвіта” починає популяризувати ідею
“руськості в домах наших”. У одній із інструкцій читальням у 1895 р. були вміщені
рекомендації “відсвіжити й плекати традиції нашого народу”. “Усі українські хати
від найбагатшої до найбіднішої повинні говорити, що це українська хата, що тут
б’ються українські серця”1. У каталозі виданьТовариства з 1913 р. з’являється спе-
ціальна pубрикa “Окраса української хати і українського товариства”, де анонсува-
лися репродукції картин українських художників, портрети.
З 1914 р. у зв’язку з організацією “Просвітою” ювілейних Шевченківських
свят у практику роботи читалень входять спеціальні відозви, обіжники, інструк-
ції з різноманітними рекомендаціями-описами про те, наприклад, як прикрашати
домівки, приватні будинки жовто-блакитними прапорами, гаслами. Були розіслані
проєкти пам’ятників, могил на честь Кобзаря (розроблені архітекторами О. Луш-
пинським, М. Недільським).
Про значення образотворчого мистецтва у вихованні свідчать “Українські
народні заповіді”, надруковані у наймасовішому виданні Календарі “Просвіти”
за 1914 р., які відображали норми поведінки, що вже склалися, і одночасно були
взірцем для майбутніх поколінь. Після заповідей – шанувати й вчити рідну мову,
обов’язково навчати нею дітей – третьою була: “комната повинна бути прикраше-
на українськими образами і, крім церковних образів, повинні висіти ще образи з
української історії”, п’ята – “народні традиції відживають в українських родинах”,
шоста – “українська родина нехай користає з кожної способності, щоб бути на пред-
ставленні, відчиті і народних святах”, десята – “ідучи за кличем “Свій до свого!”,
нехай купує вироби українські і попирає своїх родимців”2.
При Головній управі Товариства з 1895 р. були створені спеціальні комісії, ко-
трі займалися організацією сільських промислів, збиранням, вивченням регіональ-
них народних мистецьких традицій, організацією допомоги окремим особам, які
виготовляли предмети декоративно-прикладного мистецтва.
209 Образотворче мистецтво в “Просвіті”
На Першому Українському Просвітньо-економічному конгресі в 1909 р. були
спеціальні доповіді, присвячені народним художнім промислам. Так, у доповіді
одного з членів “Мистецької комісії” Головного Відділу “Просвіти” Л. Лебіщака
йшлося про національні художні промисли: “...Думаю, що є услів’я і для розвитку
фабрики меблів і взагалі домашньої обстанови. Скільки то наша інтеліґенція заку-
повує сих предметів, а все те чуже, що нічого спільного не має з нашим стилем, не
задовільняє нашого смаку. Наша хата повинна мати вигляд нашої хати, української;
а не складу всілякого віденського, кольваристського, та Бог знає, якого смітя. Му-
симо витворити оригінальну, свою українську обстанову, рівно ж мусимо піднести
килимарство, а ткацьке ремесло перетворити в фабричний промисл”3.
У міжвоєнний період “Просвіта” розпочала якісно нову культурно-освітню
діяльність, завдання якої: “в’язати порозділювані частини народу в одно “духовне
ціле”, ...дбати про взаїмний обмін культурного доробку та його впливу на душу по-
одиноких частин”4. М. Галущинський, Голова товариства “Просвіта” у 1923–31 рр.,
писав:“Вона (“Просвіта” – І. В.) має хоронити перед заником національного почу-
вання в народі, серед чужого моря і переважаючого впливу чужої культури. Одним
словом, вона має стати охоронним засобом у щоденній боротьбі за існування наці-
онального організму5.
У ці роки “Просвіта” через свої комісії, підкомісії працює як безпосередньо з
членами читалень, поєднуючи театрально-співоче мистецтво, навчання грамоти не-
письменних, підвищення освітнього рівня молоді у гуртках самоосвітників з впрова-
дженням у побут дійсно мистецьких творів, формує навики національної естетиза-
ції домівок читалень, власного житла. Так, “Просвіта” випустила серію історичних
картин “В’їзд Б. Хмельницького у Київ”, “Виїзд у похід Ярослава Осмомисла”,
“Малий Тарас”, численні репродукції дереворитів О. Кульчицької, О. Новаківсько-
го, П. Холодного як вклейки до журналів “Просвіта”, “Життя і знання”. З 1925 р.
випускається серія портретів: В. Антоновича, І. Белея, М. Вербицького, Д. Глади-
ловича, П. Могили, Л. Мордовця (19х14); більші портрети – Т. Шевченка, І. Мазе-
пи, І. Франка (37x26); великі портрети – М. Шашкевича, О. Огоновського (45x39).
У журналі “Просвіта” у рубриці “Поуки і поради” з 1936 р. по 1939 р. постійно
друкувалися статті з ілюстраціями-схемами: “Прикраси домівок під час ювілейних
свят”, “на Шевченківські дні”. Одну з статей режисера-мистецтвознавця А. Дівни-
ча “Недооцінювана справа”6 за рекомендацією Головного виділу навіть вивчали в
усіх читальнях7. Ось окремі настанови автора: “Домівка читальні мусить притяга-
ти членів, члени мусять в ній почуватися краще, ніж вдома. Розміщення, владнан-
ня всередині та декорації на стінах не заморожувати, а переставляти відповідно та
відсвіжувати. Не лишати по забавах фестонів чи ланцюгів на салі, дарма що вони
зроблені по мистецьки. Бо з тими ланцюгами читальня, та наша святиня самоосві-
ти й поважної праці, робить враження якоїсь “танцбуди”, а то й запущеної непри-
вітної корчми”.
Матеріали опитів колишніх членів читалень (за даними Ж. М. Ковби) свід-
чать, що 60 % добре пам’ятають мистецькі картини, портрети, оформлення чита-
лень, членські відзнаки, реквізити театральних вистав, 45 % жінок пам’ятають, що
з 1936–1937 pp. по селах, завдяки “Просвіті”, народний одяг серед молодих дівчат і
хлопців почав витісняти “міські лахи”. Мотиви народного одягу, вишиванок з успіхом
210 Ірина Вороняк
впроваджувалися і через міські читальні, особливо серед студентів, гімназистів,
службовців. Цьому сприяла спільна праця “Просвіти” і кооперативу “Українське на-
родне мистецтво”, популяризація у читальнях його періодичного органу “Нова хата”.
Через діяльність гуртків самоосвітників, “Молодої “Просвіти”, які діяли при
міських читальнях, молодь залучалася до вивчення і збирання етнографічних мате-
ріалів, зокрема, речей народних промислів. Так, з 1927 р. за квестіонаром (інструк-
цією) художника зі Станіслава Даляна Горняткевича збиралися народні вишивки,
писанки. У 20–30 pp. фактично був запроваджений у практику просвітянського
життя фірменний стиль: бланки звітів, печатки, пам’ятні відзнаки, прапорці, зна-
чки, емблеми.
З 1936 р. по філіях і читальнях з’являються Прапори. Це були справжні витво-
ри національного мистецтва і народної техніки вишивки. Цікаво, що перші Прапо-
ри з нагоди ювілеїв філій, які були виготовлені за задумами місцевих художників,
вишиті жінками й дівчатами, наприклад, у Жовкві, Любачеві.
З нагоди 70-річного ювілею Товариства художник-поет Святослав Гордин-
ський розробив ескіз Прапора Матірного товариства, який виготовили в коопера-
тиві “Українське народне мистецтво”. Прапор був високо оцінений як мистецький
витвір. Уci періодичні видання, навіть польські, детально описували його й поде-
куди подавали фотографії. “Прапор з дорогої шовкової матерії, багато гаптований
золотом, природна його величина 140х125 см ... має на лицевій стороні алегорію
“Просвіти”, Діву з книгою в лівій руці і зі смолоскипом у правій руці, а внизу три
герби: Львова, Козака й Архистратига. На оборотній стороні знак “Просвіти” – роз-
горнена книга в промінні сонця, з написом: “В силі Духа перемога і щастя народу!”8.
“Просвіта”, через таких фахівців, як Іларіон Свєнціцький, В. Левицький,
М. Таранько, які були членами Головного виділу, вела планомірну працю про-
паганди національних музеїв, національного та європейського мистецтва. Осо-
бливо прислужилася рубрика “Мистецтво” у журналі “Життя і знання”. 64 %
колишніх просвітян з повітових і сільських містечок згадують екскурсії – “про-
гульки” до Національного музею у Львові, музею Бойківщини у Самборі (за да-
ними Ж. М. Ковби).
Так, упродовж сімдесяти років, поєднуючи видавничу діяльність, пісенно-
театральне, образотворче мистецтво та організаційну працю, “Просвіта” фор-
мувала етнічну свідомість, перетворюючи її у національну. Досвід “Просвіти” у
галузі розвитку образотворчого мистецтва актуальний і нині, він потребує подаль-
шого вивчення, оскільки може бути використаний у практиці роботи культурно-
освітніх установ.
Iryna Voroniak. Arts in “Prosvita” as instrument of the formation of national con-
sciousness
The author discusses the contribution of “Prosvita” to the development of arts, in
particular of paintings, in the province of Galicia. She characterizes the role of the so-
ciety in the growth of domestic crafts, promotion of national decoration of interiors and
living houses, collection of ethnographical materials.
Key words: “Prosvita”, Ukrainian art, ethnographical materials, paintings.
211 Образотворче мистецтво в “Просвіті”
1 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 348. – Оп. 1. –
Спр. 6193. – Арк. 4.
2 Календар “Просвіти”. – Львів, 1914. – С. 212–213.
3 Перший Український Просвітньо-економічний конгрес. Протоколи, реферати. – Львів, 1910. –
С. 614.
4 Перський С. Популярна історія товариства “Просвіта” у Львові. – Львів: Просвіта, 1932. – С. 107.
5 “Просвіта” до українського народу. – Львів, 1921. – С. 38.
6 Дівнич А. Недооцінювана справа // Просвіта. – 1936. – № 8–9. – С. 75–78.
7 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 6182. – Арк. 49–52.
8 Календар “Просвіти”. – Львів, 1939. – С. 3.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73555 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:30:54Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вороняк, І. 2015-01-12T19:08:54Z 2015-01-12T19:08:54Z 2010 Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості / І. Вороняк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 207-211. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73555 Окреслено внесок “Просвіти” у розвиток мистецтва у краї, у т. ч. живопису. Зокрема, охарактеризовано сприяння Товариства у піднесенні народних промислів, пропаганді національного оформлення інтер’єру житлових будинків, участь у збиранні
 етнографічних матеріалів. The author discusses the contribution of “Prosvita” to the development of arts, in
 particular of paintings, in the province of Galicia. She characterizes the role of the society
 in the growth of domestic crafts, promotion of national decoration of interiors and
 living houses, collection of ethnographical materials. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Основні ділянки національної праці “Просвіти” Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості Arts in “Prosvita” as instrument of the formation of national consciousness Article published earlier |
| spellingShingle | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості Вороняк, І. Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| title | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| title_alt | Arts in “Prosvita” as instrument of the formation of national consciousness |
| title_full | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| title_fullStr | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| title_full_unstemmed | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| title_short | Образотворче мистецтво в “Просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| title_sort | образотворче мистецтво в “просвіті” як засіб формування національної свідомості |
| topic | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| topic_facet | Основні ділянки національної праці “Просвіти” |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73555 |
| work_keys_str_mv | AT voronâkí obrazotvorčemistectvovprosvítíâkzasíbformuvannânacíonalʹnoísvídomostí AT voronâkí artsinprosvitaasinstrumentoftheformationofnationalconsciousness |