Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України
Проаналізовано поширення спектра сучасних рельєфоперетворювальних процесів в Українських Карпатах, охарактеризовані риси гідрографії, дано оцінку впливу природних і техногенних чинників на гідрологічний режим річок. Подані параметри водоносности, водного балансу і режиму стоку води та наносів у річк...
Saved in:
| Published in: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73587 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України / І. Ковальчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 101-125. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860089347173253120 |
|---|---|
| author | Ковальчук, І. |
| author_facet | Ковальчук, І. |
| citation_txt | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України / І. Ковальчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 101-125. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | Проаналізовано поширення спектра сучасних рельєфоперетворювальних процесів в Українських Карпатах, охарактеризовані риси гідрографії, дано оцінку впливу природних і техногенних чинників на гідрологічний режим річок. Подані параметри водоносности, водного балансу і режиму стоку води та наносів у річках реґіону.
In the presented paper the analysis of present relief-forming processes prevalence in the
Ukrainian Carpathian Mountains has been done. Assessment of the natural and man-made
factors impacts on hydrologic regime of the rivers as well as evaluation of water-bearing,
water balance and regime of water and sediments runoff have been worked out.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:22:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 551.4:556.01:556.161
Іван КОВАЛЬЧУК
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ
В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ
Проаналізовано поширення спектра сучасних рельєфоперетворювальних
процесів в Українських Карпатах, охарактеризовані риси гідрографії,
дано оцінку впливу природних і техногенних чинників на гідрологічний
режим річок. Подані параметри водоносности, водного балансу і режиму
стоку води та наносів у річках реґіону.
Річки — найважливіше джерело водопостачання та виробництва
електроенерґії, об’єкт рекреації і туризму, база для розвитку рибного
господарства, шляхів сполучення і транспортування вантажів. Вони
завжди приваблювали людей, життєдіяльність яких на всіх етапах
розвитку цивілізації була зосереджена переважно в їхніх долинах.
Прирічкові угіддя, насамперед заплави і луки, часто були основою для
розвитку тваринництва, іноді городництва; тераси використовувались для
рільництва й розміщення поселень, транспортних шляхів і комунікацій;
алювіальні відклади русел і заплав були добрим будівельним матеріялом;
іноді тут зосереджувалися й інші корисні копалини. Водні ресурси річок,
особливо в гірських реґіонах, використовуються для водопостачання
населення, промислового і сільськогосподарського виробництва, рекреації
і туризму, судноплавства і сплаву деревини, вирощування та вилову
риби тощо.
Водночас ріки були перешкодою, чинником небезпеки і загрози для
людей, угідь і житла, інших споруд, що змушувало будувати мости і
переходи, дороги і берегоукріплення. Побудовані споруди часто руйнува-
лися бурхливими водними потоками під час повеней і водопілля, змушу-
ючи людей боротися зі стихією, впливати на морфологію русел і заплав,
режим функціонування річок та інші властивості заплавно-руслових
комплексів.
Карпатський реґіон у цьому розумінні не є винятком, бо історія його
освоєння людиною та експлуатації природних ресурсів тісно пов’язана з
річками, річковими долинами і водозборами річок. Активне використання
водних ресурсів, лісових і земельних угідь, будівництво автомобільних і
залізничних маґістралей, здійснення стокорегуляційних робіт тут ве-
деться ще з кінця ХІХ століття і в своєму розвитку пройшло декілька
етапів: 1) 1814—1819 роки. В цей період були розроблені проєкти спря-
млення Дністра на ділянці с. Долобів — с. Гординя; 2) кінець ХІХ ст.
ІВАН КОВАЛЬЧУК 102
(70—90-ті роки). Характерними рисами цього періоду було утворення
Крайового бюро меліорації, розроблення проєкту будівництва судноплав-
ного каналу, який з’єднав би Дністер і Віслу, а також практична реаліза-
ція проєктів регулювання русел Дністра, Західного Бугу, Тиси, Пруту та
їхніх допливів; 3) перша третина ХХ ст., коли планувалося виконати
великий обсяг меліоративних та русловипрямлювальних робіт у долині
Дністра, зокрема в районі Верхньодністровських боліт. Цей проєкт реалі-
зований лише частково, бо завадили Перша світова війна, а пізніше —
відсутність фінансів; 4) 50—80-ті роки ХХ ст. У цей період розгорну-
лося великомасштабне меліоративне, активно велося русловипрямлюва-
льне, протипаводкове будівництво як у долинах Дністра, Тиси і Пруту,
так і в басейнах їхніх допливів; 5) 90-ті роки ХХ ст. На цьому від-
тинку часу почастішали екстремальні повені, що зумовило активізацію
пошуків шляхів захисту поселень та угідь у долинах річок від затоп-
лення (дослідження Інститутів „Укрдіпроводгосп”, Український науково-
дослідний гідрометеорологічний інститут, Одеський гідрометеорологічний
інститут — тепер екологічний університет, тощо).
Незважаючи на певні успіхи, досягнуті у вивченні гідрологічних та
геоморфологічних процесів у басейнах річок Українських Карпат, Закар-
паття і Передкарпаття в останні десятиріччя [3, 7, 12, 13, 18, 21—24, 29,
34], актуальними завданнями залишаються: 1) визначення спектра
сучасних рельєфоутворювальних процесів гірських, височинних і низо-
винних реґіонів та оцінка відносної ролі кожного виду процесу у зміні
морфології рельєфу; 2) морфологічна типізація русел річок; 2) типізація
руслових процесів і побудова карт поширення різних типів русел і рус-
лових процесів; 3) прогнозування спрямованости та інтенсивности еро-
зійно-акумулятивних процесів, що розвиваються у межах заплавно-рус-
лових комплексів басейнів річок різних ранґів; 4) розрахунок багаторіч-
них параметрів стоку води, наносів і розчинених речовин для річок різ-
них ранґів та визначення тенденцій і масштабів змін цих показників під
впливом флуктуації природних чинників і змін антропогенного наванта-
ження; 6) визначення ризику затоплення угідь, поселень і комунікацій
повеневими і паводковими водами в долинах річок різних ранґів; 7) оцін-
ка гідроекологічних ситуацій і тенденцій їх зміни, визначення гідроеко-
логічної напружености та обґрунтування шляхів оптимізації стану
заплавно-руслових комплексів гірсько-передгірських річок; 8) оцінення
масштабів та інтенсивности розвитку процесів деградації річкових сис-
тем, визначення ролі антропогенних чинників у цих явищах; 9) оцінення
впливу екстремальних паводків на інженерні комунікації, поселення,
угіддя річкових долин, умови проживання населення та розвиток госпо-
дарства; 10) оцінка геоекологічної напружености в карпатському реґіоні.
У зв’язку з таким станом вивчення гідрологічних, геоморфологічних,
гідроекологічних та геоекологічних проблем цього реґіону зупинимося на
результатах досліджень, отриманих нами наприкінці ХХ і на початку
ХХІ ст.
1. Аналіз видового розмаїття і поширення сучасних рельєфоперет-
ворювальних процесів у Карпатському реґіоні України
У спектрі сучасних процесів, поширених на теренах Карпатського
регіону України, за їх рельєфоперетворюючим ефектом виділяють дві
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 103
групи: провідних (домінантних) і підпорядкованих (другорядних). В
Українських Карпатах до першої групи відносять вивітрювання, зсувні,
селеві, ерозійні (схилові і руслові), лавинні, обвально-осипні, карстові і
техногенні процеси, а до другої — еолові, хемічної денудації, біогенної
денудації та акумуляції тощо.
Залежно від геотектонічної позиції, морфології рельєфу, його морфо-
метрії, властивостей рельєфоутворювальних відкладів, тобто від типу
геоморфологічних єдностей (систем) формується певний спектр процесів.
Підрахунки свідчать, що при оцінюванні співвідношення площ поши-
рення та об’єму переміщуваного матеріялу спектр сучасних процесів
Карпатського реґіону матиме такий вигляд (табл. 1). Зауважимо, що
обов’язковою складовою спектра процесів цих реґіонів є вивітрювання та
масовий повільний рух його продуктів.
Таблиця 1
Спектр сучасних рельєфоперетворювальних процесів реґіону
Типи процесу
Частка (%) за
площею поши-
рення процесу
Типи процесу
Частка (%) за об’ємом
переміщуваного
матеріалу
Гори
Ерозійні схилові 38 Зсувні 41
Зсувні, опливинні 23 Ерозійно-схилові 30
Ерозійно-акумулятивні 12 Ерозійно-акумулятивні 11
Селеві 9 Селеві 7
Лавинні 6 Техногенні 6
Антропогенні 6 Обвально-осипні 2
Карстові 3 Лавинні 1
Обвально-осипні 2 Карстові 1
Біогенні 1 Біогенні 1
Разом 100 Разом 100
Як видно з наведених даних, спектр процесів і рельєфоутворювальне
значення кожного з них міняється залежно від облікового показника —
площі розповсюдження процесу чи об’єму транспортованого ним матері-
ялу та особливостей рельєфу. У горах основну рельєфоперетворювальну
роботу виконують ерозійні, зсувні і селеві процеси. Зазначимо, що під
впливом господарської діяльности спектр процесів у реґіоні розширився,
а їхня інтенсивність зросла у десятки й сотні разів. Оскільки домінант-
ними є ерозійно-акумулятивні процеси, головним чинником виникнення і
прояву яких є стік води, то проаналізуємо детальніше умови формування
схилового і руслового стоку, особливості гідрологічного режиму річок
Українських Карпат.
2. Основні риси природних умов і господарювання, що визначають
специфіку гідрологічного режиму річок Українських Карпат
До них належать:
а) велика амплітуда відносних висот (від 50—200 м/кв. км у
Передкарпатті та 5—50 м/кв. км у Закарпатті до 250—950 м/кв. км у
Карпатах), яка зумовлює домінування крутих (35—60 градусів і більше)
схилів у гірський частині, схилів середньої крутизни (10—35 градусів) у
низькогір’ях Карпат, горбогір’ях Передкарпаття і Закарпаття та
ІВАН КОВАЛЬЧУК 104
переважно слабонахилених поверхонь (3—12 градусів) на рівнинах
Закарпаття і Передкарпаття;
б) доволі густе ярково-балково-долинне розчленування рельєфу (від
0,5—1,2 км/кв. км до 3,5—5,0 км/кв. км ), яке створює сприятливі умови
для швидкого стікання атмосферних опадів зі схилів і їх потрапляння у
гідромережу та розвитку ерозійних процесів;
в) домінування коротких (до 250 м) та середньої довжини (250—750 м)
схилів. Лише в Передкарпатті довжина схилів помітно збільшується і
локально перевищує 1,0—2,5 км. Ця обставина зумовлює досить велику
швидкість руху вод поверхневого стоку по схилах і в гідромережі, що є
однією з головних причин формування паводків на ріках Карпат;
г) відносно невеликий ступінь заліснення поверхні водозборів річок
Українських Карпат. За даними С.А. Генсірука (1992), середня лісистість
Українських Карпат становить 40,2%. Найпоширенішими видами дерев у
структурі лісів Карпат є смерека (38—43%), бук (33—37%), дуб (8—12%) і
ялиця (4—6%). Лісистість Передкарпаття є значно менша (до 25%). Ура-
ховуючи, що ліс істотно впливає на гідрологічний режим річок Карпат
(сприяє зниженню максимального стоку у 3—4 рази, збільшенню стоку у
2—3 рази у меженний період, затримує на своїх кронах і стовбурах від
20 до 30% і більше опадів [11]), є потужним регулятором розвитку еро-
зійних процесів на водозборах річок, важливим завданням є підвищення
лісистости та оптимізація видового складу і вікової структури деревоста-
нів;
д) кліматичні умови і параметри, що впливають на стік річок. До них
відносять кількість, форму і режим випадання опадів та випаровування
вологи, температуру повітря, тривалість і глибину промерзання ґрунту,
кількість тепла, що надходить на земну поверхню тощо.
Температурний режим сприяє розвитку ерозійних, селевих, снігола-
винних процесів і вивітрювання. У зимовий період у горах доволі часто
бувають відлиги (від 50 до 69% днів зимового періоду), які є причиною
осінньо-зимових паводків.
Карпати є найбільш зволоженим реґіоном України. Кількість опадів,
їхній сезонний розподіл у різних частинах Карпат (передгір’я, низько- і
середньогір’я, високогір’я) помітно відрізняються.
Середньорічні суми опадів змінюються у межах 550—1660 мм і більше.
У Передкарпатті їх випадає від 550 до 800 мм, у Закарпатті — 600—800 мм
на рівнині і 800—1000 мм у низькогір’ї. Найбільше опадів є у найвищій
частині Карпат (понад 1700 мм/рік). Більша їхня частина (від 76% на
північно-східному макросхилі до 67% на південно-західному) випадає у
теплий період. Максимум опадів спостерігається переважно в червні
(80—200 мм/місяць), іноді у липні. Найбільша кількість сильних дощів у
Передкарпатті випадає в липні (ймовірність 58%); у Закарпатті на цей
період припадає до 29% особливо сильних дощів за рік.
Важливим показником режиму опадів є їхня добова сума та площа
території, охоплена дощем. Найпоширенішими є зливові дощі тривалістю
від 3 до 24—36 годин з перервами. Вони охоплюють територію у десятки
тисяч квадратних кілометрів. Максимальна добова сума опадів таких
дощів змінюється в межах 121—296 мм. Інтенсивність дощів може сягати
2,6—7,0 мм/хв. Сильні дощі випадають з 95—100% ймовірністю щорічно.
Частка таких дощів у місячній нормі опадів сягає 40%, ймовірність опадів
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 105
із сумою 70 мм за дощ становить 48% від загальної кількости сильних
дощів [29, 34]. Зауважимо, що такі зливові дощі викликають екстремальні
паводки, інтенсивну схилову і руслову ерозію, руйнування орних земель,
доріг, мостів, інших комунікацій.
Найвидатніші дощі, що спричинили екстремальні паводки зафіксовано:
а) у басейні Дністра — в листопаді 1895, червні 1900, липні 1911,
серпні 1927, вересні 1941, серпні 1955, червні 1969, липні 1980, липні 1997
років;
б) у басейнах Прута і Сірета — у липні 1900, липні 1911, серпні 1927,
вересні 1941, липні 1955, червні 1969, травні 1970, липні 1980, в 1982,
1992, 1997 роках;
в) у басейні Тиси — в червні 1902, липні 1908, грудні 1947, грудні
1957, травні 1970, липні 1980 і 1982, листопаді 1992, грудні 1993, листо-
паді 1998, березні 2001 років.
При дощах із сумами опадів 120—250 мм/добу процеси поверхневого
стоку є надзвичайно інтенсивні. З гірських водозборів площею 100—200 кв.
км модуль стоку сягає 2500—3100 л/с•кв. км [2, 3, 17, 28]; модуль стоку з
басейнів площею 300—500 кв. км становить 1000—2000 л/с•кв км.
Максимальний модуль стоку в басейнах рівнинних річок не перевищує
50—200 л/с•кв. км. При таких параметрах поверхневого стоку відбу-
вається різке підвищення рівнів води в руслах (на 2—4 м у горах, 3—5 м
у передгір’ях і 6—10 м на рівнинах), вихід води на заплави річок.
Ширина смуги затоплення на малих річках становить 120—500 м, на
середніх від 600—2500 м у передгір’ях до 2,5—5,0 км і більше на
рівнинах. При тому швидкість течії становить 4—7 м/с у горах (на малих
річках найбільші із зафіксованих швидкостей сягають 10 м/с) і 2—4 м/с
у передгір’ях та низовинах. Такі бурхливі потоки володіють величезною
розмиваючою і транспортуючою здатністю і зумовлюють масштабні пере-
формування заплавно-руслового рельєфу.
Суттєво впливають на стан захисного „одягу“ гірського рельєфу —
лісів — сильні вітри. Їхня швидкість часто перевищує 25—40 м/с і
зумовлює розвиток вітровалів і буреломів, які, своєю чергою, сприяють
інтенсифікації ерозійних та інших процесів.
Висота снігового покриву в Карпатах сягає 100—150 см, а в окремі
роки — до 3 м і більше [34]. У Передкарпатті й Закарпатті середня з
максимальних висота снігового покриву становить 30—70 см. У гірських
долинах Закарпаття сніговий покрив тримається від 90 до 128 днів (най-
менше 60 днів); у високогірній частині — майже п’ять місяців. Сильні
снігопади повторюються з 60—80% ймовірністю. При тому за снігопад
випадає понад 40 см снігу, що є причиною доволі високої лавинної актив-
ности.
Охарактеризовані параметри клімату Українських Карпат свідчать
про високий рівень залежности гідрологічного режиму місцевих річок від
кліматичних умов реґіону;
е) інші чинники. До них належать властивості ґрунтового покриву,
фільтраційна здатність ґрунтоутворювальних відкладів, господарська
діяльність людини тощо.
У структурі ґрунтового покриву Карпат домінують бурі гірсько-лісові
(буроземні) ґрунти, які займають висотний пояс 350—1200, подекуди до
1500 м. Вони мають добру фільтраційну здатність (завдяки наявности
ІВАН КОВАЛЬЧУК 106
значної кількости уламкового матеріялу — продуктів вивітрювання
корінних порід). На низьких терасах річок поширені дернові та лучні
ґрунти, а на високих — буроземно-підзолисті [26].
У Закарпатті на передгір’ях поширені буроземно-глеюваті ґрунти, а в
Чоп-Мукачівській низовині — дерново-глейові та дерново-глейові опідзо-
лені ґрунти.
У межах Передкарпаття фон утворюють дерново-підзолисто-глейові
ґрунти, а також лучні та болотні. Вони мають набагато гірші фільтраційні
властивості, тому виступають сприятливим чинником формування поверх-
невого стоку та розвитку ерозійних процесів [26].
Головними у спектрі антропогенних чинників активізації флювіальних
і гравітаційних процесів у Карпатському реґіоні виступають:
1) зменшення лісистости від 75—80 до 40,2% (за С. А. Генсіруком, 1992);
2) антропогенно зумовлене зниження на 200—300 м верхньої межі лісів;
3) знищення криволісся, яке затримувало вологу, сприяло нагрома-
дженню снігу на верхній межі лісу;
4) зміни видової структури лісів (на площі понад 100 тис. га сформо-
вані смерекові насадження, які слабо утримують воду); порушилася
вікова структура лісів (молоді і середньовікові насадження становлять
більш як 70%, а стиглі і перестиглі — 21%) [14]. Зауважимо, що на 16—
20% площі в Карпатах збереглися ліси віком понад 80 років, на 44%
молоді ліси і на 36—40% площ — середні за віком. Якщо врахувати, що
зрілий ліс із повнотою 0,8—0,9 може затримати і перевести у
внутрішньоґрунтовий стік опади з сумою до 100—150—175 мм за один
дощ, а таких лісів у Карпатах уже давно нема, то стають зрозумілішими
причини екстремальних паводків останніх п’яти років.
Повнота лісів становить переважно 0,4—0,6. Ліс відіграє важливу про-
тиерозійну функцію. Якщо зімкнутість крон 0,85—1,0, то густота стояння
дерев сягає 3,3—11,0 тис.дерев/га (буковий ліс) і такий ліс здатний пере-
вести у внутрішньоґрунтовий стік та затримати до 175 мм опадів [5]. За
даними О. В. Чубатого (1969), стиглі букові ліси затримують протягом
року 25,1%, а смерекові — 36,9% опадів [36];
5) недосконалі технології і надмірні обсяги рубок лісу (щороку тільки в
лісах Закарпаття заготовляють понад 800 тис. куб. м цінної деревини),
які зумовлюють інтенсивну ерозію на оголених схилах — до 300 т/га. За
останні 40 років перерубано понад норму 20 млн. куб. м деревини. Площа
дубових лісів зменшилася на 63 тис. га, букових — на 93, ялицевих — на
36,2 тис. га, а смерекових — зросла на 298,3 тис. га [8, 25, 30]; збільши-
лася [15] площа післялісових пасовищ (на 331 тис.га) і сіножатей (на
213 тис. га), а лісистість чотирьох карпатських областей у 1973 р.
становила від 20,2% на рівнинних територіях до 53,5% на гірських [32];
6) надмірно висока частка ріллі (понад 20%) у гірському регіоні. Вона
зумовлює активний розвиток схилових ерозійних процесів;
7) інтенсивна експлуатація полонинських пасовищ (їх у Карпатах
100 тис. га) і різке погіршення їх стану через перевипас худоби та
відсутність фітомеліоративних заходів;
8) інтенсивне транспортне навантаження (лісовозні дороги, трубопро-
води, лінії електропередач, автомобільні й залізничні дороги тощо).
Тільки довжина трубопроводів у Закарпатті перевищує 2500 км. Уздовж
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 107
лінійних об’єктів відбуваються концентрація стоку, ерозія, зсувно-
опливні процеси;
9) недостатній догляд за станом захисних споруд. Тільки в Закарпатті
є 646 дамб, 245 км споруд уздовж берегів річок. Ще більша кількість цих
об’єктів побудована в басейнах Дністра та його допливів і Пруту.
3. Особливості гідрографії Карпатського реґіону
Ріки Українських Карпат інтегровані в річкові системи Дністра, Тиси,
Сірету і Пруту. Дністер та його гірсько-передгірські допливи течуть у
межах Українських Карпат у північно-східному напрямку; Тиса та її
основні допливи — у південно-західному; Прут і Сірет із допливами — у
північно-східному і південно-східному.
Гідрографічна мережа Карпат у своєму становленні й розвитку про-
йшла довгий шлях. Основними чинниками її формування виступали
рельєф підстелюючої поверхні, тектонічна та геологічна будова, неотек-
тонічні рухи, кліматичні умови, а також техногенез.
Структура річкової мережі закладалася ще в кайнозої, після відсту-
пання крейдового моря. Нерівномірні рухи земної кори в палеогені і нео-
гені, а також у четвертинний час спричинили чергування та різне спів-
відношення процесів ерозії, транспортування і нагромадження наносів.
Наслідком впливу цих процесів на рельєф стало формування глибоких
річкових долин різного морфологічного типу, різна кількість терас у річ-
ках Карпат, зміна морфології річкових долин, їхніх поперечних та поздо-
вжніх профілів по довжині річок, різне співвідношення поперечних та
поздовжніх (стосовно до тектонічних елементів) відтинків долин і, відпо-
відно, й морфологічних елементів — розширених (улоговинних) та зву-
жених (каньйоноподібних, ущелиноподібних) частин річкових долин.
Верхів’я карпатських річок є переважно вузькими, глибокими, круто-
схиловими долинами з ріками невисокої водности та доволі великої
швидкости. Похил русел у верхів’ях (на висотах 700—1400 м) досягає
50—100 м/км при глибині врізу долин 700 м і більше. Русла потоків міс-
тять багато слабо обкатаних відкладів, великих валунів; часто вони
вироблені в корінних породах. При виході річок у низькогір’я та
передгір’я похил зменшується до 10—20 м/км, а глибина врізу до 50—
150 м; у руслах річок збільшується потужність валунно-галечникових
відкладів. Домінуючим морфологічним типом долин є V-подібний. При
виході з гір на рівнини долини набувають трапецієподібної форми, русла
стають багаторукавними, швидкість течії не перевищує 0,7—1,2 м/с, а в
час паводків 2—3 м/с. Алювіальні відклади представлені галечниковою
та піщано-гравійною фаціями. Чисельні острови переважно закріплені
чагарниками, які підвищують коефіцієнт шорсткости заплави в паводки і
сприяють акумуляції відкладів та збільшенню висоти островів.
Для карпатських річок типовим є чергування ущелиноподібних діля-
нок при перетині ріками хребтів та улоговиноподібних розширень між
ними (Чорна Тиса, Теребля, Прут та ін.). Інколи в руслах трапляються
водоспади. Швидкість течії змінюється від 1,0—1,5 м/с до 3,0—5,0 м/с у
час проходження паводків. У малих річках під час екстремального водо-
пілля швидкість течії може сягати 7—10 м/с.
Гірський рельєф, надмірна кількість опадів, невелике випаровування,
близьке залягання рівнів ґрунтових і підземних вод є причиною доволі
ІВАН КОВАЛЬЧУК 108
густої мережі річок в Українських Карпатах та високої їх водности. Най-
більші показники густоти річок приурочені до верхів’їв Черемоша (2,0—
2,6 км/кв. км), Тиси (2,0 км/кв. км), Свічі і Лімниці (1,9—2,6 км/кв. км). У
басейнових системах Закарпаття вона сягає 1,5—1,8 км/кв. км, а в
Передкарпатті 0,9—1,3 км/кв. км [12, 27].
Загальна кількість річок Карпатського реґіону становить 457, з них
понад 40% — ріки басейну Дністра. Найменша кількість річок є у басейні
Сірету — 0,5%. Річок завдовжки понад 100 км у Карпатах лише 8:
чотири в басейні Дністра, три в басейні Тиси та одна в басейні Пруту.
Морфологія рельєфу, кліматичні умови, висотна диференціяція рос-
линного покриву зумовлюють специфіку гідрографії та гідрологічного
режиму річок Українських Карпат. Відзначимо основні риси цієї специфіки:
1) у режимі функціонування річок простежується висотна поясність
зміна гідрологічних показників з висотою, а також місцеві особливості,
зумовлені характером поєднання та орієнтацією гірських хребтів і між-
гірських улоговин, різно зволожених, з відмінними ґрунтами, рослинним
покривом і геологічною будовою тощо. Поєднання геолого-геоморфологіч-
них, кліматичних і біогенних чинників визначає індивідуальний характер
кожної річкової системи, що створює значні труднощі при узагальненні
гідрологічної інформації, гідрологічному районуванні реґіону, прогнозу-
ванні стоку;
2) для гідрологічного режиму річок Карпат характерною є значна мінли-
вість гідрологічних характеристик у часі — добре виражений паводковий
режим, наявність весняної повені з різкими коливаннями стоку води,
наносів та інтенсивности ерозійно-акумулятивних процесів, а також
періодично повторюваної мережі. Паводковим режимом зумовлені зміни
механізмів функціонування річок — перетворення їх з спокійних річок з
чистою водою (межінь) у бурхливі потоки, що виконують велетенську
ерозійну і транспортувальну роботу, руйнують береги, споруди та угіддя
у долинах, створюють екологічну напруженість для місцевих жителів;
3) вища водність, нестійкий льодостав, зимові відлиги є частішими на
південно-західному макросхилі Карпат, ніж на північно-східному, що
зумовлене, насамперед специфікою атмосферної циркуляції та іншими
чинниками стоку;
4) на південно-західному макросхилі, порівняно з північно-східним,
більшою є густота річкової мережі й вищими модулі стоку наносів, інтен-
сивніший прояв ерозійних процесів.
4. Водоносність річок Карпат
Середньорічний шар поверхневого стоку з північно-східного макро-
схилу Карпат оцінюється у 380 мм [16], а з території південно-захід-
ного — 580 мм. Річний об’єм стоку обох макросхилів Карпат становив
майже 15 млрд. куб. м; в останні десятиліття він помітно збільшився і
сягає 18,3 млрд. куб. м.
Середньорічні модулі річкового стоку змінюються у широких межах:
від 5,0 до 39 л/с•кв. км і характеризуються поступовим збільшенням від
передгір’їв до центральних районів Карпат (Привододільні Ґорґани, Чор-
ногора, Свидовець) і з південного сходу на північний захід. Найбільші
величини модулів стоку спостерігаються у басейнах річок Красна
(39,2 л/с•кв. км), Мокрянка (38,7 л/с•кв. км), Шопурка (36,0 л/с•кв. км),
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 109
Свіча, Лімниця, Бистриця, верхня частина басейнів Черемоша і Пруту
(понад 30 л/с•кв. км). Найменшими модулями стоку характеризуються
ріки межиріччя Дністра і Пруту — від 1 до 3,0 л/с•кв. км.
Від витоку до гирла середньорічні витрати води також зростають.
Наприклад, на ріці Тиса біля м. Рахова середньорічна витрата становить
24,6 куб. м/с, біля с. Ділове — 32,6 куб. м/с і поблизу смт. Вилок — 210
куб. м/с; на річці Дністер біля смт. Стрілки 5,13 куб. м/с, а поблизу
с. Нижнів — 198 куб. м/с.
Найводоноснішими ріками (за показником середньої багаторічної
витрати води) є Тиса (Вилок) — 216 куб. м/с, Дністер (Галич) —
156 куб. м/с, Прут (Чернівці) — 75 куб. м/с, Черемош (Устеріки) —
25,5 куб. м/с, Латориця (Мукачево) — 23,4 куб. м/с, Стрий (Новий
Кропивник) — 19,2 куб. м/с, Лімниця (Перевозець) — 23,8 куб. м/с, Уж
(Зарічеве) — 20,1 куб. м/с, Тересва (Усть-Чорна) — 17,0 куб. м/с [29].
Водоносність річок є непостійна, що викликане як циклічними її коли-
ваннями (тут визначальним чинником впливу є сонячна активність і
кількість опадів), так і незворотними змінами водности, часто антропо-
генно зумовленими.
Інтенсивність поверхневого стоку (схилового і руслового) у Карпатах
дуже висока і в декілька разів є вища, ніж у басейнах рівнинних річок. У
складі стоку виділяють поверхневу, підповерхневу (ґрунтову) і підземну
складову. Співвідношення між ними, швидкість руху водних мас цих
складових стоку залежить від крутизни схилів, властивостей і потуж-
ности рельєфоутворювальних відкладів, гідрогеологічної будови, вертика-
льного й горизонтального розчленування рельєфу та інших чинників.
Поверхневий стік у Карпатах формується лише під час зливових
дощів і сніготанення. Підповерхневий стік часто виклинюється на поверх-
ню схилів, утворюючи джерела і струмки. Ґрунтовий (підземний) стік
найчастіше бере участь у функціонуванні річок у період межені.
Поверхневий стік на південно-західному макросхилі є значно більший
(на 100—350 мм), ніж на північно-східному і становить у середньому
800—1000—1150 мм/рік у центральній його частині. У маловодні роки він
не перевищує 550—850 мм, а в багатоводні сягає 1400—1500 мм. У захід-
ній частині Закарпаття він понижується до 550—580 мм (від 250 мм у
маловодні роки до 1000 мм у багатоводні). У східній частині (верхня тре-
тина басейну Тиси) середній шар стоку становить 700—750 мм (від
400 мм у маловодні роки до 1000—1200 мм у багатоводні).
На північно-східному макросхилі максимальний шар стоку (до
1000 мм/рік) приурочений до басейнів Лімниці та Бистриці
Солотвинської. У маловодні роки він знижується до 400—500 мм, а в
багатоводні зростає до 1350 мм/рік. На північний захід і південний схід ці
показники зменшуються, що зумовлене насамперед зменшенням
абсолютної висоти й кількости опадів.
Водний баланс басейнів основних річкових систем Українських Кар-
пат відображений у табл. 2, складеній на підставі аналізу літературних
джерел [27, 29, 34, 35 та ін.].
З табл. 2 видно, що коефіцієнти стоку в басейнах річок Закарпаття є
вищі, ніж річок басейнів Пруту і Дністра.
З величинами поверхневої складової стоку тісно пов’язані показники
випаровування з водозборів. Середньорічне випаровування за багаторіч-
ІВАН КОВАЛЬЧУК 110
ний період становить 650—600 мм у висотному поясі 600—800 м і 600—
550 мм у поясі 900—1200 м на південно-західному макросхилі Карпат
[34]. На північно-східному макросхилі випаровування менше і сягає від-
повідно 650—600 мм (на висоті 700 м) і 550—500 мм (на висоті 1000—
1200 м), тобто в басейнах південної експозиції випаровування на 10—15%
більше, ніж у басейнах північної експозиції.
Таблиця 2
Середньорічний водний баланс басейнів основних
річкових систем Українських Карпат
Шар води, мм
Ріка ― пункт
Середня
висота
водо-
збору, м
Площа
водо-
збору,
кв. км
опади стікання
випаро-
вування
Коефі-
цієнт
сті-
кання
Басейн р. Дунай
Чорна Тиса ― смт. Ясиня 1000 194 1321 716 605 0,54
Чорна Тиса ― с. Білин 1000 540 1323 722 601 0,55
Біла Тиса ― с. Луги 1200 189 1374 794 580 0,58
Біла Тиса ― с. Розтоки 1100 473 1492 928 564 0,62
Ріка ― смт. Міжгір’я 800 550 1363 749 614 0,55
Боржава ― с. Довге 620 408 1452 824 628 0,57
Іршава ― м. Іршава 500 230 1318 701 617 0,53
Латориця ― с. Підполоззя 720 324 1493 978 515 0,66
Уж ― с. Жорнава 670 286 1303 694 609 0,53
Уж ― смт. Вел. Березний 620 653 1201 585 616 0,51
Сірет ― с. Лопушанка 910 152 974 392 582 0,40
Прут ― с. Кремінці 1000 366 1076 520 556 0,48
Прут ― м. Яремча 990 397 1168 620 548 0,53
Б. Черемош ― с. Яблуниця 1200 552 1030 465 565 0,45
Ч. Черемош ― с. Верховина 1200 657 1153 642 511 0,56
Басейн р. Дністер
Дністер ― с. Стрілки 620 384 1068 433 635 0,40
Дністер ― м. Галич – 14700 919 317 602 0,34
Дністер ― м. Заліщики – 24600 907 257 652 0,28
Стрий ― с. Матків 860 106 1363 794 569 0,58
Стрий ― с. Завадівка 800 740 1254 652 602 0,52
Опір ― м. Сколе 820 743 1167 592 575 0,51
Свіча ― г. Мислівка 1000 201 1397 842 555 0,60
Свірж ― смт. Букачівці 310 465 689 170 519 0,25
Лімниця ― с. Осмолода 1200 203 1531 1003 528 0,66
Бистриця Надвір. ― с. Пасічна 1000 482 1202 641 561 0,53
Бистриця Солотв. ― с. Гута 1100 112 1441 809 632 0,56
Запаси води у снігу на початок сніготанення сягають 120—250 мм (на
висотах 1000—1200 м), а в багатосніжні зими — до 500 мм.
Запаси підповерхневих і ґрунтових вод є незначні, що зумовлене
малою потужністю ґрунтових профілів та кори вивітрювання корінних
відкладів.
Стосовно чинника господарської діяльности, то його роль помітно
диференційована у просторі й часі та за характером впливу на
гідрологічний режим. Детальний аналіз впливу цього чинника на стік
води і наносів та стан малих річок Карпатського реґіону [3, 12, 18 та ін.]
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 111
дає підстави вважати, що найбільший вплив на річкові системи і стік
води та наносів мають лісокористування, землекористування, забір
алювію з русел річок, інженерно-технічний вплив на русла, заплави і
низькі тераси, схилові ерозійні і зсувні процеси.
За характером розподілу шару дощового стоку 1%-ої забезпеченості в
Українських Карпатах виділяють 5 районів:
І. Передкарпаття. Стік 1% забезпечення становить 100—200 мм;
ІІ. Північно-східний схил. Стік 1% забезпечення становить 240—400 мм;
ІІІ. Південно-західний схил. Стік 1% забезпечення становить 110—250 мм;
ІV. Південно-східна частина Карпат. Стік 1% забезпечення складає 150—
350 мм;
V. Закарпатська низовина. Стік 1% забезпечення складає 50—100 мм.
Найвищий шар дощового стоку 1%-ї забезпечення зафіксовано у вер-
хів’ях річок Біла Тиса, Прут і Бистриця Солотвинська, а найнижчий —
на Закарпатській низовині (50—100 мм).
Середній шар стоку весняної повені коливається в межах від 40—
90 мм у Передкарпатті до 100—200 мм в Карпатах і 60—79 мм у
рівнинній частині Закарпаття [29].
Максимальний шар стоку весняної повені за період спостережень
змінюється від 223—331 мм (р. Мокрянка, р. Боржава) до 241 (р. Прут) і
537 мм (р. Стрий).
Сумарні запаси води в річках реґіону становлять від 37,2 куб. км
(середній за водністю рік) до 20,7 куб. км (маловодний, 95% забезпече-
ности, рік). Ресурси місцевого стоку в середній за водністю рік станов-
лять 18,0 куб. км, а в дуже маловодний 9,8 куб. км. Транзитний стік кар-
патських річок майже зрівнюється з місцевим і становить 19,2 куб. км в
роки із середньою водністю та 10,6 куб. км у дуже маловодні роки [19, 27].
Стосовно розподілу річкового стоку за адміністративними областями,
то найбільші його запаси має Закарпатська область (13,0 куб. км у
середній за водністю рік і 7,3 куб. км у дуже маловодний). Найменші
ресурси сумарного стоку річок є у Львівській області (5,4 куб. км у
середній за водністю рік і 3,0 куб. км на рік 95% забезпечености).
Закарпаття характеризується найбільшим об’ємом місцевого стоку
(7,7 куб. км у середній за водністю рік і 4,5 куб. км у дуже маловодний).
Мінімальним є місцевий стік річок у Чернівецькій області (1,2 куб. км у
середній за водністю рік і 0,5 куб. км — у дуже маловодний). Транзитний
же стік максимальний у Чернівецькій області (8,6 куб. км при 50%
забезпечености і 4,9 куб. км при 95% забезпечености), а мінімальний — у
Львівській (відповідно 0,6 і 0,24 куб. км).
Для господарського використання водних ресурсів важливе значення
має сезонний розподіл стоку. За цим показником стік річок Карпат роз-
поділяється так: за період весняної повені стікає 25% стоку і за літньо-
осінній період — 60% стоку, а за зиму — 15% [27].
У Закарпатському та Передкарпатському гідрологічних районах у
період з березня по серпень (весняна повінь і літні паводки) проходить
55—70% середньорічного стоку. Як лімітуючий період виступає межінь
(вересень—лютий), а лімітуючий сезон — зима. Специфіка Передкар-
паття полягає у тому, що тут стік розподіляється за місяцями менш рів-
номірно, ніж у Закарпатті.
ІВАН КОВАЛЬЧУК 112
Показники мінімального стоку є найбільші на південно-західному мак-
росхилі Карпат. Модуль середньомісячного мінімального літнього стоку тут
становить 4—11 л/с•кв. км, на Закарпатській рівнині — 1,5 л/с•кв. км; на
північно-східному макросхилі він становить від 3—4 л/с•кв. км у серед-
ньогір’ї до 2,0—1,0 л/с · кв. км у передгір’ї.
Льодовий режим річок Карпат визначається сезонним ходом темпера-
тури повітря та води. Середня тривалість періоду з льодовими явищами на
ріках басейнів Дністра, Тиси, Сірета і Пруту на висотах 500—700 м
становить 105—125 днів, на висотах 251—500 м — 95—115 днів, на висотах
200—250 м — 85—110 днів. Найбільші показники середньої тривалости
льодоставу — 70—80 днів — приурочені до басейнів Пруту, Сірета й Тиси
на висотах до 150 м, а в басейні Дністра (70—110 днів) — до висот 100—
650 м.
На річках басейну Тиси (крім річок Голятинка, Ріпинка, Пилипець,
Студений та ін.), на окремих відрізках верхів’їв Сірета і Пруту, а також
на річках басейну Дністра (р. Стрий між с. Межиброди і м. Стрий,
р. Славська в районі м. Славське, р. Рожанка в с. Ружанка, р. Головчанка
в с. Тухля та р. Орява в с. Святослав) стійкий і суцільний льодостав не
формується [27].
Середня товщина льоду в найхолодніші декади сягає 20 см, а макси-
мальна — 50—60 см. У гірській частині басейнів Тиси, Пруту і Дністра
часто виникають зажори, а на передгірських — загати, які спричиняють
катастрофічні підняття рівня води в руслах.
На перерозподіл стоку води впродовж року певний вплив має його
зарегульованість водосховищами і ставками. Відомо, що в Карпатах
функціонує 25 водосховищ із сумарною площею 6,14 тис. га та повним
об’ємом 191,1 млн. куб. м (корисний об’єм 118,2 млн. куб. м). На ріках реґіону
побудовано понад 2170 ставків з площею водного дзеркала 11,9 тис. га та
сумарним об’ємом 162,0 млн. куб. м. Сумарний об’єм створених водойм
становить 0,9% стоку річок середнього за водністю року. Серед річок Карпат
найвищий ступінь зарегульованости стоку мають ріки Тиса і Прут (до
м. Чернівці) [18, 27].
5. Водний режим річок Українських Карпат
5.1. Характерні рівні води
Рівневий режим річок Карпат фахівці вивчають понад 100 років. Най-
повніше він досліджений на Дністрі, Тисі і Пруті, а також на малих річ-
ках завдовжки понад 50 км. Режим рівнів річок завдовжки 50—10 км і
менше залишається маловивченим.
Через часті паводки тут бувають руйнування гідропостів, деформації
русел (посилена донна ерозія або акумуляція алювію), які зумовлювали
спрямовану зміну (пониження або підвищення) рівнів води в річках (табл. 3).
Дані табл. 3 свідчать про велику амплітуду коливання рівнів води в
ріках Карпат — від 2,2 до 9,3 м. Історично високими в Карпатах і на рів-
нинах Передкарпаття були паводки 1969, 1980 та 1997—1998 і 2001 років.
Аномально низькі рівні зафіксовано в 1962, 1972—1973, 1993—1994 та
інших роках.
У річному ході рівнів води в ріках Карпат виділяються періоди його
підняття (весняна повінь, літньо-осінні паводки) та спаду (літньо-осіння
та зимова межінь, рис. 1—2).
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 113
Підняття рівня весняного паводку на ріках Карпат починається пере-
важно в середині—кінці березня разом з інтенсивним сніготаненням.
Повінь часто має 2 піки, що зумовлене накладанням на процес снігота-
нення ще й дощів. Рівні води повені найчастіше є трохи нижчі від рівнів
води літніх паводків. Найвищі рівні весняної повені на малих річках реґі-
ону спостерігаються у 2—3 декадах березня, а на середніх ріках —
наприкінці березня — на початку квітня.
Таблиця 3
Характерні рівні води на найважливіших ріках реґіону [3]
Максимальний рівень Мінімальний рівень
Ріка ― пункт
Відмітка
„0” поста,
м БС
Нсеред,
м см дата см дата
Тиса ― Вилок 115 -68 696 14.05.70 -242 11.09.84
Тересва ― Усть-Чорна 523,86 68 444 30.12.47 18 22.12.62
Теребля ― Колочава 531,17 99 270 29―30.10.92 48 11.12.86
Ріка ― Міжгір’я 434,22 201 478 14.12.57 53 25.05.93
Боржава ― Шаланки 114,32 166 822 26.07.80 0 28.09; 3.10.73
Латориця ― Чоп 96,58 296 744 26.07.80 64 3―5.11.97
Уж ― Ужгород 112,38 -106 350 17.11.92 -169 23.08.97
Сірет ― Сторожинець 345,28 354 836 13.07.69 274 3.12.94
Прут ― Чернівці 155,89 262 1038 9.06.69 123 17.02.93
Дністер ― Самбір 284,17 268 699 10.07.67 150 14.08.94
Дністер ― Галич 211,26 170 990 3.09.41 96 3.08; 8.08.94
Дністер ― Заліщики 140,69 358 1264 22.02.1877 220 6.12.89
Стрий ― В. Синьовидне 369,62 197 643 9.06.69 101 1―2.09.90
Свіча ― Зарічне 278,50 180 548 31.08.27 80 9―18.12.95
12―26.06.96
Лімниця ― Перевозець 236,03 322 691 23.07.74 237 15―17.12.86
0,00
20,00
40,00
60,00
80,00
100,00
120,00
140,00
01
.0
1.
19
61
01
.0
2.
19
61
01
.0
3.
19
61
01
.0
4.
19
61
01
.0
5.
19
61
01
.0
6.
19
61
01
.0
7.
19
61
01
.0
8.
19
61
01
.0
9.
19
61
01
.1
0.
19
61
01
.1
1.
19
61
01
.1
2.
19
61
ІВАН КОВАЛЬЧУК 114
Рис. 1. Гідрограф стоку р. Стрий (смт. Верхнє Синьовидне),
куб. м/с за маловодний рік (1961)
0,00
200,00
400,00
600,00
800,00
1000,00
1200,00
1400,00
01
.0
1.
19
80
01
.0
2.
19
80
01
.0
3.
19
80
01
.0
4.
19
80
01
.0
5.
19
80
01
.0
6.
19
80
01
.0
7.
19
80
01
.0
8.
19
80
01
.0
9.
19
80
01
.1
0.
19
80
01
.1
1.
19
80
01
.1
2.
19
80
Рис. 2. Гідрограф стоку р. Стрий (смт. Верхнє Синьовидне),
куб. м/с за багатоводний рік (1980)
Інтенсивність підняття води при високій повені на великих ріках краю
становить 40—150 см/добу, а на малих річках — 10—20 см/добу.
Після весняної повені, яка триває 30—55 днів, настає період паводків.
На ріках реґіону їх буває 5—8 (іноді до 10—12) упродовж літньо-осін-
нього періоду (рис. 1, 2). Середня інтенсивність підняття рівнів води на
великих річках сягає 1,5—3,5 м/добу, а на малих 0,5—0,7 м/добу. Їхня
тривалість 5—10 днів (рис. 3, 4) на малих ріках і до місяця на великих.
Найбільшої висоти паводки бувають на Дністрі, Тисі та Пруті. Специфіка
таких екстремальних паводків проаналізована в пункті 6.
5.2. Середні багаторічні витрати води та їхня динаміка
На основі матеріялів багаторічних спостережень за стоком води роз-
раховані [3] основні параметри стоку річок реґіону (табл. 4). Для інших
річок такі дані опрацьовані нами [13]. Вони свідчать про дуже велику
амплітуду коливання витрат — від мінімальних до максимальних.
Витрати можуть зростати в десятки й сотні разів, що вказує на величез-
ний ерозійний потенціял річок Карпат і великий ризик руйнування інже-
нерних споруд, комунікацій та угідь у долинах більшости річок реґіону.
Проведені дослідження також свідчать про яскраво виражену часову
динаміку стоку води. Вона має різне спрямування: 1) збільшення витрат
води в річках; 2) зменшення витрат води; 3) різноспрямоване, часто цик-
лічне, коливання витрат води.
Зростання витрат зумовлене, як звичайно, збільшенням кількости
опадів або змінами в їх сезонному розподілі. Іноді причиною зростання
витрат води є господарська діяльність людини — перекидання водних
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 115
ресурсів з одного басейну в інший або скидання стічних вод у річки.
Зменшення витрат найчастіше пов’язане з функціонуванням водозаборів
або осушувальних систем у басейні.
0,00
50,00
100,00
150,00
200,00
250,00
300,00
01.06.1969 08.06.1969 15.06.1969 22.06.1969 29.06.1969
Рис. 3. Гідрограф видатного паводку у червні 1969 року (р. Дністер, смт. Стрілки)
0,00
100,00
200,00
300,00
400,00
500,00
600,00
01.06.1969 08.06.1969 15.06.1969 22.06.1969 29.06.1969
Рис. 4. Гідрограф видатного паводку у червні 1969 року (р. Дністер, м. Самбір)
Циклічні коливання витрат води зумовлені циклічними флуктуаціями
кліматичних умов, насамперед температури повітря та опадів.
Ці тенденції добре ілюструє рис. 5. Причини таких змін стоку охарак-
теризовані нами [12 та ін.]. Багаторічні коливання стоку річок Карпатсь-
кого регіону проаналізовані також М. Сусідко та О. Лук’янець (1998).
ІВАН КОВАЛЬЧУК 116
Ними встановлено, що в річному стоці з басейнів регіону існує повторю-
ваність з періодами 3—4 і 7, а також 10, 25—26 і 28—29 років. У теплий
період року домінуючими є коливання стоку води з періодами 3—4, 6—8,
13—14 і 25—26 років. У холодний період також простежується цикліч-
ність з періодами 3—4, 7, 10—11, 25—26, 28—29 років.
Таблиця 4
Основні характеристики стоку деяких річок Українських Карпат
Максимальна
витрата
Мінімальна
витрата
Ріка ― пункт
Відстань
від гирла,
км
Площа
басейну,
кв. км
Qсер.,
куб.
м/с куб.
м/с дата куб.
м/с дата
Тиса ― Вилок 808 9140 207 3650 14.05.70 10,4 17.02.64
Тересва ― Усть-Чорна 54 572 18,5 469 14.12.57 0,40 14.01.72
Теребля ― Колочава 58 369 14,3 330 29-30.10.92 0,75 23.12.62
Ріка ― Міжгір’я 64 550 13 73,5 14.12.57 0,29 9.01.46
Боржава ― Шаланки 32 1100 20,8 466 26.02.68 1,19 5.12.62
Латориця ― Чоп 56 2870 35,0 653 27.02.68 2,66 20-21.11.63
Уж ― Ужгород 33 1170 29,0 1680 14.12.57 0,50 24.10.47
31.12.72
Сірет ― Сторожинець 448 672 6,18 816 13.07.69 0,10 19.08.53
Прут ― Чернівці 772 6890 73,5 5200 9.06.69 1,90 14.12.61
Дністер ― Самбір 1270 850 10,6 702 8.05.89 0,05 15-26.12.51
Дністер ― Галич 1117 14700 158 4040 18.07.48 6,93 23.01.58
Дністер ― Заліщики 936 24600 225 8040 4.09.41 6,98 7.12.59
Стрий ― В. Синьовидне 78 2400 41,9 2610 9.06.69 1,56 17.11.84
Свіча ― Зарічне 25 1280 22,6 1970 9.06.69 0,71 23.12.61
Лімниця ― Перевозець 16 1490 23,2 1120 23.07.74 0,68 24.12.69
Існуючі відміни в коливаннях стоку води зумовлені циклічністю випа-
дання опадів, трохи відмінною на різних макросхилах Карпат, а також
специфікою температурного режиму приземного шару атмосфери. Як
вважають ці автори, при оцінювання вірогідности високих паводків у
Карпатах орієнтуватися лише на циклічність у багаторічних коливаннях
стікання води недостатньо, бо остання не має певної стабільности в часі.
Треба враховувати також закономірності чергування груп років із висо-
кою та низькою водністю. Виходячи з того встановлено, що в періоди
високої водности тривалістю 16—17 років суттєво зростає імовірність
настання високих паводків з циклічністю 3—4 і 6—8 років у басейні
Дністра та 2—4 або 9—11 років у басейні Тиси. У періоди низької воднос-
ти (тривалість 9—13 років) паводки є нижчі, а циклічність — слабо
виражена.
Основними причинами цих тенденцій змін стоку за багаторічний
період виступають насамперед зміни кліматичних умов (потепління) та
інтенсивности господарського впливу на річки (забір і скидання води,
зарегулювання стоку, розвиток рільництва тощо). Коефіцієнт мінливости
стоку річок Карпат доволі низький і становить 0,3—0,35 [38].
5.3. Максимальні витрати води
Максимальний стік на річках Карпат пов’язаний як з таненням снігу,
так і з дощами. Витрати дощових паводків є, як звичайно, більшими як
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 117
витрати повеней. Середній шар стоку водопілля сягає 200 мм при коефі-
цієнтах варіяцій 0,7—0,8.
0,00
5,00
10,00
15,00
20,00
25,00
19
50
19
53
19
56
19
59
19
62
19
65
19
68
19
71
19
74
19
77
19
80
19
83
19
86
19
89
19
92
19
95
19
98
а
0,00
100,00
200,00
300,00
400,00
500,00
600,00
19
50
19
53
19
56
19
59
19
62
19
65
19
68
19
71
19
74
19
77
19
80
19
83
19
86
19
89
19
92
19
95
19
98
0,00
1,00
2,00
3,00
4,00
5,00
6,00
19
50
19
53
19
56
19
59
19
62
19
65
19
68
19
71
19
74
19
77
19
80
19
83
19
86
19
89
19
92
19
95
19
98
б
в
ІВАН КОВАЛЬЧУК 118
Рис. 5. Багаторічна динаміка і тренд стоку води р. Дністер (м. Самбір)
(а — Qсередн, б — Qмакс, в — Qмін (куб. м/сек.)
Модуль максимального стоку паводків 1% забезпечености, приведений до
площі водозбору 200 кв. км, у Карпатах становить 3,0—5,0 куб. м/с•кв. км [3].
У багаторічному аспекті для річок Карпатського реґіону характерною
є тенденція зменшення витрат води періоду весняного водопілля, яка
пояснюється насамперед кліматичними змінами, зокрема підвищенням
середніх температур повітря зимового сезону і пониженням цих показни-
ків для літнього періоду. За підрахунками, в останні 30—40 років темпе-
ратура повітря підвищилася на 1—2С [39], а за 100-річний період — на
0,6С. Тенденція підвищення зимових температур зумовлює зменшення
запасів води у снігу перед початком повені, а відповідно і зменшення
величини стоку періоду водопілля. Зниження ж літніх температур ство-
рює сприятливіші умови для формування сильніших паводків [3].
Витрати стоку 1% забезпечености розраховували різні автори [3, 18, 29
та ін.] за трохи відмінними методиками і різною тривалістю ряду гід-
рологічних спостережень. За даними В. І. Вишневського [18], витрата 1%
забезпечености для деяких гідропостів річок Дністер, Тиса, Прут та інших
становить: Дністер (Самбір) — 1070 і 968 куб. м/с; Опір (Сколе) — 1330 і
1350 куб. м/с; Прут (Яремче) — 1830 і 1890 куб. м/с; Тиса (Рахів) — 861 і
965 куб. м/с; Теребля (Колочава) — 393 і 382 куб. м/с; Ріка (Міжгір’я) —
802 і 646 куб. м/с; Латориця (Мукачеве) — 1600 і 973 куб. м/с; Уж
(Ужгород) — 1700 і 1185 куб. м/с. Ці дані свідчать, що при збільшенні
рядів спостережень максимальні витрати теж переважно збільшуються,
особливо в річках Закарпаття. На підставі відповідних розрахунків В. І.
Вишневський побудував карту модуля максимальних витрат 1% забез-
печености, приведеного до площі 200 кв. км.
Ця карта може бути корисна для розрахунку витрат води на ріках за
відсутности гідрологічних спостережень.
5.4. Каламутність води і стікання наносів річок Карпат
Спостереження за стіканням наносів (переважно завислих) у дослі-
джуваному реґіоні розпочалися в кінці 40-х — початку 50-х років. Кіль-
кість пунктів спостереження упродовж 50-річного періоду змінювалася:
від 16 у 1955 р. до 65 у 1975 р. Нами проаналізовані дані про стікання
завислих наносів по 75 постах західного реґіону України [12]. Існує багато
інших спроб аналізу стікання наносів як річок України загалом [3, 18, 37],
так і Карпат зокрема [1, 9, 10, 20]. Переважно вивчається стікання завис-
лих наносів. В останніх публікаціях [1, 3] зроблена спроба оцінення не
лише стікання завислих наносів, а й донних. Для ріки Тиса (Тячів) отри-
мані такі параметри стікання наносів за рік: завислі наноси — 585 тис.т;
донні наноси — 195 тис. т; співвідношення між ними 3 : 1.
У гірських річках стікання донних наносів відбувається переважно під
час повені і паводків, тобто при збільшенні витрат рівня води до русло-
формувальних величин (при піднятті рівня води в руслі до бровок і
виходу її на заплаву). Транспортування рухомих наносів при тому відбу-
вається у безструктурній формі й охоплює рух самовідмостки та дрібні-
ших відкладів, що залягають під нею. Оскільки точних методів визна-
чення витрат донних наносів нема, спостереження за їхнім рухом на
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 119
постах гідрометеослужби не ведуться. Тут вивчають лише стікання зави-
слих наносів.
Основним показником для розрахунку стоку завислих наносів є кала-
мутність та об’єм стоку води. За даними спостережень, найбільша серед-
ньорічна каламутність стоку — до 500 г/куб. м і більше —
спостерігається на ріках Передкарпаття і північно-східного макросхилу
Карпат, трохи менша — (100—200 г/куб. м) — у межах Вулканічних
Карпат і ще менша (до 100 г/куб. м) — на Закарпатській низовині.
Найбільша каламутність руслових потоків є при проходженні дощових
паводків (3—5 кг/куб. м і більше). Суттєвий вплив на стікання завислих
наносів здійснюють властивості ґрунтоутворювальних відкладів
(гранулометричний склад, протиерозійна стійкість та ін.) і господарська
діяльність людини, особливо вирубування лісів, функціонування
руслових кар’єрів, розорювання схилових земель. У разі активного
розвитку схилових ерозійних процесів каламутність малих річок і стік
завислих наносів при проходженні паводків може підвищуватися у
десятки раз (табл. 5).
Таблиця 5
Річний та сезонний розподіл стікання завислих наносів у річках Карпат
Сезонне стікання наносів, %
Ріка ― пункт
Характеристика
року і періоду
Середньо-річна
витрата наносів,
кг/с весна літо осінь зима
Тиса ― Рахів Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
2,0
8,0
0,32
49
17
62
31
51
21
10
0
10
10
32
7
Теребля ―
Колочава
Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
0,58
1,4
0,12
45
8
31
26
52
36
15
11
15
14
29
18
Ріка ― Хуст Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
5,1
14
0,57
36
4
77
22
45
11
10
20
11
32
31
1
Уж ― Ужгород Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
7,9
22,0
0,49
42
97
74
10
0
12
7
0
1
41
3
13
Прут ― Чернівці Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
26
150
2,1
48
10
45
36
86
14
10
3
10
6
1
31
Дністер ― Самбір Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
1,7
4,8
0,27
48
61
60
30
27
24
9
4
13
13
8
3
Стрий ―
Межиброди
Середній за період
Найбільший по R
Найменший по R
10
6,2
13
25
45
77
41
31
4
1
8
15
33
16
4
Примітка. R — витрата наносів (кг/с)
Розрахунок об’єму завислих наносів для незарегульованих водотоків
можна здійснювати за формулами:
Wзав = ρ•Q•t, де
ρ — каламутність потоку при середній витраті води,
t — розрахунковий інтервал часу,
Q — середня витрата води для вказаного інтервалу часу.
ІВАН КОВАЛЬЧУК 120
Аналіз даних про стікання наносів (табл. 6), а також результати про-
ведених раніше досліджень [12] вказують на наявність тенденцій різкого
зростання стікання наносів у 1963—1970 та 1976—1985 роках, що можна
пояснити впливом гірничо-технічної, лісозаготівельної, рільничої та
інших видів господарської діяльности, змінами водности тощо.
Таблиця 6
Багаторічний розподіл стікання води і завислих наносів у річках Карпат
№
п
ер
іо
д
у
Період,
роки
Т
р
и
ва
л
іс
ть
,
р
ок
ів
С
ер
ед
н
ій
м
од
у
л
ь
ст
ік
ан
н
я
н
ан
ос
ів
,
т/
кв
. к
м
.
р
ік
К
ое
ф
іц
іє
н
т
зм
ін
и
ст
ік
ан
н
я
н
ан
ос
ів
,
М
n
/M
1
С
ер
ед
н
ій
ш
ар
ст
ік
ан
н
я
в
од
и
з
во
д
оз
бо
р
у
,
м
м
К
ое
ф
іц
іє
н
т
зм
ін
и
ст
ік
ан
н
я
в
од
и
,
Н
n
/Н
1
С
п
ів
ві
д
н
ош
ен
н
я
се
р
ед
н
іх
в
ел
и
чи
н
зм
ін
и
с
ті
к
ан
н
я
в
од
и
та
н
ан
ос
ів
,
Н
n
/M
1
Тиса (м. Рахів)
I 1947―1962 16 58,0 1,00 702,0 1,00 12,10
II 1963―1970 8 180,9 3,12 778,9 1,11 4,31
III 1971―1975 5 117,0 2,02 659,8 0,94 5,64
IV 1976―1980 5 146,0 2,52 803,4 1,14 5,50
V 1981―1985 5 58,8 1,01 754,0 1,07 12,82
VI 1986―1988 3 64,7 1,12 690,3 0,98 10,67
Дністер (м. Самбір)
I 1946―1962 17 62,3 1,00 249,6 1,00 4,01
II 1963―1970 8 255,8 4,11 452,6 0,81 1,77
III 1971―1975 5 236,8 3,80 458,6 1,84 1,94
IV 1976―1980 5 206,0 3,31 593,2 2,38 2,88
V 1981―1985 5 268,0 4,30 420,2 1,68 1,57
VI 1986―1988 3 92,3 1,48 360,0 1,44 3,90
Стрий (смт. Верхнє Синьовидне)
I 1951―1962 12 73,3 1,00 520,3 1,00 7,10
II 1963―1970 8 134,6 1,84 591,0 1,14 4,39
III 1971―1975 5 352,0 4,80 530,2 1,02 1,51
IV 1976―1980 5 320,0 4,37 655,2 1,26 2,05
V 1981―1985 5 228,8 3,11 608,6 1,17 2,67
VI 1986―1988 3 116,0 1,58 487,7 0,94 4,20
Прут (м. Чернівці)
I 1947―1962 16 111,5 1,00 283,5 1,00 2,54
II 1963―1970 8 292,1 2,62 325,8 1,15 1,12
III 1971―1975 5 388,0 3,48 351,0 1,24 0,90
IV 1976―1980 5 290,0 2,60 427,6 1,51 1,47
V 1981―1985 5 256,0 2,12 349,8 1,23 1,48
VI 1986―1988 3 121,7 1,09 250,3 0,88 2,06
6. Екстремальні паводки та їхні особливості
Більшість паводків, що відбувалися у ХХ ст., детально охарактеризо-
вано в серії публікацій (Праці УкрНДГМІ, 1953—2001), тому зупинимося
лише на аналізі паводків останнього часу 1998, 2001 рр.
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 121
Паводок 1998 року. У період з 3 по 5 листопада 1998 р. у басейні Тиси
випало 100—230 мм опадів за дві доби, які наклалися на надмірне пере-
зволоження ґрунтів восени (лише в жовтні зафіксовано 150—245 мм опа-
дів). Додатковим чинником формування паводку виступало танення снігу,
спричинене відлигою і дощами. У наслідку схиловий стік набув катаст-
рофічної активности, а рівень води на гірських річках піднявся на 2—4 м,
у рівнинних — на 4,5—9,0 м.
Проаналізуємо детальніше цей паводок. Основними його передумо-
вами і наслідками були:
1) велика кількість опадів у IV—X місяцях: 1200—1400 мм у горах
(160—170% норми) і 750—950 мм на рівнинах (140—150% норми). Ймовір-
ність випадання такої кількости опадів становить 1—2% (1—2 рази за 100
років). Вони охопили площу до 30 тис. кв. км і були головною причиною
формування паводку;
2) ґрунт перебував у текучому стані, запаси продуктивної вологи пере-
вищували повну вологоємність на 20—40 мм, тому він практично не вби-
рав вологи і не переводив її у ґрунтовий стік;
3) водність річок у жовтні перевищувала норму в 3—6 разів. Рівні води
в річках перед паводком 3—8 листопада перевищували меженні на 0,5—
2,5 м у горах і на 2,5—6,0 м на рівнинах. При таких підняттях рівня води
вона виходить із русел на заплави;
4) паводок 3—8 листопада охопив усі річки Закарпаття. Цьому сприяли
сильні дощі 3—5 листопада із сумами опадів від 40 до 277 мм/дощ (у
середньому 70—120 мм у горах і 35—80 мм на низовині). За 24 години
випало 1—1,5 місячні норми опадів (для листопада). Інтенсивність дощу
становила 8—10 мм/год.;
5) в епіцентрах опадів сформувалися паводки, вищі від історичних на
30—90 см. Вода вийшла на заплави. Швидкість течії перевищувала 4,5—
5,0 м/с і була більшою за нерозмиваючі швидкості;
6) повсюдно спостерігалося руйнування доріг, комунікацій, мостів, буді-
вель і сільськогосподарських угідь, відбувалися катастрофічні зміни
морфології русел (бічна і донна ерозія, утворення акумулятивних форм,
розмивання островів і поверхні заплав тощо);
7) надходження великих мас води з гірських приток викликало утво-
рення руйнівного паводку на Тисі. Рівні води тут зростали на 30, поде-
куди на 90 см за годину. Порівняно з передпаводковими, рівні води під-
нялися на 2,5—8,9, подекуди на 9,0 м. Паводок оцінюється як визначний.
Його ймовірність (Р) становила 1,5—5% (Тиса), 2,5—6,5% (Латориця),
3,0—13,0% (Уж). Такі високі рівні утримувалися тривалий час через малі
похили річок. На 17 гідропостах були досягнуті або перевищені історичні
(максимальні) рівні води. Лише в басейні р. Уж вони були менші, а на р.
Тиса (Хуст Вилок) не досягли максимальних, бо були прорвані дамби.
Порівняно з середніми багаторічними показниками розвитку ерозійних
процесів, рельєфотрансформаційне значення цього паводка є у десятки
разів більше, а геоекологічна роль — видатна.
Другий екстремальний паводок у Закарпатті сформувався 4—9 берез-
ня 2001 р. Передумови його виникнення суттєво відрізнялися від перед-
умов паводка 1998 р., зокрема більшість чинників вказувала на малу
ймовірність утворення екстремального паводка, бо:
ІВАН КОВАЛЬЧУК 122
1) сухий літньо-осінній період 2000 року виступав як чинник, що проти-
діє утворенню великого поверхневого стоку;
2) рівень води в ріках перед початком березневого паводка досяг серед-
ньобагаторічних показників лише за рахунок невисоких і середніх зимо-
вих паводків;
3) запаси води у снігу, що випав узимку 2000/2001 рр., були менші від
середніх багаторічних норм;
4) ґрунт був слабопромерзлий, тобто мав змогу поглинати опади і стік.
Основним чинником цього паводка була надзвичайно велика кількість
та інтенсивність опадів, що випали 3—5.03.2001 р. (110—296 мм). Лише в
середній і нижній частинах басейнів Тиси і Латориці, пониззі Боржави і
в басейні Ужа їх сума не перевищувала 44—95 см. Загалом же, скрізь
опадів було більше норми на 23—90 см. Опади спричинили інтенсивне
танення снігу (це ще 20—40 мм води), якому сприяло інтенсивне підви-
щення температури повітря (до +14°С).
У дев’ятьох гідростворах цей паводок перевищив максимуми листопа-
дового паводка 1998 р. (у річці Тиса м. Рахів на 75 см). При тому спосте-
рігалося затоплення заплав з перевищенням рекордних відміток. Підйом
рівнів води у річках порівняно із 3 березня становив: на Тисі 4,3—8,55 м
(біля м. Чоп — 9,5); на Чорній Тисі, Білій Тисі, у басейні Ужа — 1,4—
3,4 м; на Боржаві (біля с. Шаланки) — 6,4 м; на Латориці (біля м. Чоп) —
4,9 м; на інших річках 1,4—3,4 м.
Амплітуда підняття води в Тисі в середньому була більша на 1 м
(проти 1998 р.). Складність розвитку ситуації зумовлена впливом атмос-
ферних фронтів із помірними й сильними дощами в період після деякого
спаду паводка, що зумовило повторний ріст рівнів, вихід води на
заплави, тривале затоплення території.
Основними наслідками цього паводка були:
1) викликане природними та антропогенними чинниками значне
підняття рівня води в руслах і на заплавах ( верхня і середня течії
допливів Тиси, Латориці, Ужа, Чорної і Білої Тиси), яке зумовило
руйнування угідь, комунікацій і будівель, погіршення гідроекологічної
ситуації у гірській і рівнинній частинах области;
2) руйнування комунікацій, інженерних об’єктів, будинків і берегоукріп-
лень, тощо, приурочених до заплавно-руслового комплексу;
3) затоплення на тривалий час значних територій. Воно зумовлене про-
ходженням паводка в межах одамбованих територій (нижні течії Ужа,
Латориці, Тиси), переливами води через греблі, їх проривами. Утримання
високої водності річок у межах Закарпатської низовини затруднювало
нормалізацію ситуації та виконання відновних робіт;
4) екстремальна активізація зсувних процесів (частка зсувонебезпечних
площ становить від 4 до 12% території адміністративних районів Закар-
паття, а кількість зсувів перевищує 1462). Після паводка активізувалося
554 зсуви з площею 16,2 кв. км. Вони завдали значних матеріяльних
збитків населенню і господарству;
5) активний прояв селевих процесів. У трьох селенебезпечних районах
(північно-західному, південно-східному і південно-західному) існує 278
селевих вогнищ. Об’єми виносу селевого матеріялу сягають від 5—10 до
20 тис. куб. м. Ці процеси також зумовили руйнування об’єктів і людські
жертви;
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 123
6) різке погіршення гідроекологічної, агроекологічної та урбоекологічної
ситуацій, особливо на рівнинних територіях.
Інші аспекти цих паводків охарактеризовані в серії публікацій [2, 7,
11, 14, 21—24, 32], тому тут ми їх не торкаємося. Пропозиції, орієнтовані
на поліпшення ситуації, містяться у працях [12, 13, 14, 31], а також
обґрунтовані нами.
Висновки.
Поданий тут аналіз свідчить про велику розмаїтість природних умов
Карпат, суттєвий їх вплив на параметри гідрологічного режиму річок і
розвиток рельєфоперетворювальних процесів цього реґіону. Специфіка
гідрологічного режиму проявляється насамперед через велику роль
повеней і паводків у сумарному стоці річок та переформуванні рельєфу
заплавно-руслових комплексів, а також створенні загроз для інженерних
об’єктів і споруд через активізацію опливинно-зсувних, селевих та еро-
зійно-акумулятивних процесів. Суттєво впливає гідрологічний режим і на
гідроекологічний стан поверхневих вод, якість водних ресурсів краю,
агроекологічну ситуацію. У зв’язку з цим існує необхідність розгортання
моніторингових досліджень річок Карпатського реґіону, їхнього гідро-
логічного режиму, сучасних рельєфоперетворювальних процесів і змін
гідроекологічної ситуації через розширення мережі пунктів спостере-
жень, підвищення якости отримуваної моніторингової інформації, залу-
чення до її аналізу нових програмних продуктів, ГІС-технологій і високо-
кваліфікованих фахівців як нашої держави, так і зарубіжних країн.
ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В. А., Вишневский В. И. Расчет стока наносов горных рек //
Наукові праці УкрНДГМІ. Вип. 246. К., 1998. С. 76―85.
2. Бойко В. М., Кульбіда М. І., Сусідко М. М. Визначний дощовий паводок на
річках Закарпаття у листопаді 1998 р. // Наукові праці УкрНДГМІ, 1999.
Вип. 247. С. 91―101.
3. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. К.: Віпол,
2000. 376 с.
4. Вишневский П. Ф. Расчет максимальных ливневых расходов воды в Укра-
инских Карпатах // Труды УкрНИГМИ. 1977. Вып. 153. С. 42―48.
5. Гаврусевич А., Олійник В. Карпатські ліси — регулятори повеней // Укра-
їнський ліс. 1994. № 2. С. 26―27.
6. Генсірук С. А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. Львів:
Світ, 1992. 336 с.
7. Гідрометеорологічні дослідження в Україні // Наукові праці УкрНДГМІ.
Вип. 246. К., 1998. 216 с.
8. Голубец М. А. Ельники Украинских Карпат. К.: Наук. думка, 1978. 244 с.
9. Горецкая З. А. Исследование условий формирования и разработка способов
расчета характеристик твердого стока на малых и средних водосборах // Труды
IV Всесоюзного гидрологического съезда. Т. Х. Л.: Гидрометеоиздат, 1976.
С. 195―200.
ІВАН КОВАЛЬЧУК 124
10. Горецкая З. А. О стоке взвешенных наносов малых водотоков Украины //
Труды УкрНИГМИ, 1977. Вып. 153. С. 58―65.
11. Кирилюк М. І. Водорегулююча роль лісу Українських Карпат // Науковий
вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 31: Географія.
Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1998. С. 3―8.
12. Ковальчук І. П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. Львів:
Інститут українознавства, 1997. 440 с.
13. Ковальчук И. П. Геоморфологические исследования флювиальных систем
Карпатского и Волыно-Подольского регионов // Эрозионные и русловые про-
цессы / Под ред. проф.Чалова Р. С. Вып. 3. М.: Изд-во МГУ, 2000. С. 93―105.
14. Комендар В. Катастрофічні повені в Закарпатті: причини виникнення і
заходи по запобіганню // Рідна природа. Т. 27. № 4―6. 1998. С. 7―11.
15. Крись З. О. Послелесные луга Украинских Карпат: флора, охрана и
рациональное использование: Автореф. дисс. … д-ра биол. наук. К., 1992. 36 с.
16. Кубышкин Г. П. Водные ресурсы рек Карпат (в пределах УССР) //
Информационный бюллетень. Метеорология и гидрология. № 7. К.: Наук. думка,
1964.
17. Лютик П. М. Ливневые паводки на реках Карпат в июне 1969, мае
1970 гг. // Труды УкрНИГМИ. 1971. Вып. 108. С. 75―85.
18. Малі річки України: Довідник / За ред. А. В. Яцика. К.: Урожай, 1991. 276 с.
19. Масловская Л. И. Карпатский водохозяйственный комплекс. Черновцы:
Изд-во Черновицкого университета, 1982. 98 с.
20. Молдованов А. И., Туат Салиха. Сток взвешенных наносов северо-восточ-
ных склонов Карпат и Предкарпатья и его районирование методом множественной
инверсии // Труды УкрРНИГМИ. Вып. 201. М.: Гидрометеоиздат, 1985. С. 132―143.
21. Наукові праці УкрНДГМІ. 1998. Вип. 246. 216 с.
22. Наукові праці УкрНДГМІ. 1999. Вип. 247. 260 с.
23. Наукові праці УкрНДГМІ. 2000. Вип. 248. 260 с.
24. Наукові праці УкрНДГМІ. 2001. Вип. 249. 304 с.
25. Парпан В. И. Структура, динамика, экологические основы рационального
использования буковых лесов Карпатского региона: Автореф. дисс. … д-ра биол.
наук. Днепропетровск, 1994. 42 с.
26. Природа Українських Карпат / Під ред. проф. К.І. Геренчука. Львів: Вид-
во Львів. ун-ту, 1968. 267 с.
27. Ресурсы поверхностных вод СССР. Т. 6. (Украина и Молдавия). Вып. 1. Л.:
Гидрометеоиздат, 1969. 884 с.
28. Соседко М. Н. Зависимость характеристик максимальных расходов воды
дождевых паводков в бассейне Днестра от ландшафтных условий // Труды
УкрНИГМИ. 1973. Вып. 123. С. 110―118.
29. Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б. И. Стрельца. К.: Урожай,
1987. 304 с.
30. Стойко С. М. Заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат.
Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. 141 с.
31. Стойко С. М. Наслідки антропогенної трансформації лісових екосистем
Карпат та шляхи елімінації шкідливих екологічних процесів // Український ліс.
1993. № 2. С. 11―17.
ГІДРОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕҐІОНІ УКРАЇНИ 125
32. Стойко С. М. Причини катастрофічних паводків у Закарпатті та система
екологічних профілактичних заходів їх попередження // Український ботанічний
журнал. 2000. Т. 57. № 8. С. 11―21.
33. Сусідко М. М., Лук’янець О. І. Можливості оцінювання річкового стоку в
Карпатах на найближчі роки з урахуванням його багаторічних коливань // Нау-
кові праці НДГМІ. 1998. Вип. 246. С. 46―55.
34. Тепловой и водный режим Украинских Карпат / Под ред. проф. Л. И. Сакали.
Л.: Гидрометеоиздат, 1985. 366 с.
35. Цепенда М. В. Водогосподарський баланс як засіб оптимізації проблем
водоспоживання і водовідведення у річкових бассейнах: Автореф. дис. … канд.
геогр. наук. Чернівці, 2002. 20 с.
36. Чубатий О. В. Захисна роль Карпатських лісів. Ужгород: Карпати, 1969. 134 с.
37. Швебс Г. И., Антонова С. А. Современные тенденции изменения режима
наносов рек Украины // Труды V Всесоюзн. гидрол. съезда. Т. 10. Кн. 2. Л.: Гид-
рометеоиздат, 1988. С. 155―160.
38. Шерешевский А. И., Вишневский П. Ф. Норма и изменчивость годового
стока рек Украины // Гидробиол. журнал. 1997. Т. 33. № 3. С. 81―91.
39. Mucha B. Zmiany elementów klimatycznych w dorzeczu Górnego Dniestru w
drugiej połowie XX wieku // Prace і Studia Geograficzne. T. 29. Warszawa, 2001.
S. 155―160.
SUMMARY
Ivan KOVALCHUK
HYDROLOGIC-GEOMORPHOLOGIC PROCESSES
IN THE CARPATHIAN REGION OF UKRAINE
In the presented paper the analysis of present relief-forming processes prevalence in the
Ukrainian Carpathian Mountains has been done. Assessment of the natural and man-made
factors impacts on hydrologic regime of the rivers as well as evaluation of water-bearing,
water balance and regime of water and sediments runoff have been worked out.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73587 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:22:01Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковальчук, І. 2015-01-13T16:58:29Z 2015-01-13T16:58:29Z 2003 Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України / І. Ковальчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 101-125. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73587 551.4:556.01:556.161 Проаналізовано поширення спектра сучасних рельєфоперетворювальних процесів в Українських Карпатах, охарактеризовані риси гідрографії, дано оцінку впливу природних і техногенних чинників на гідрологічний режим річок. Подані параметри водоносности, водного балансу і режиму стоку води та наносів у річках реґіону. In the presented paper the analysis of present relief-forming processes prevalence in the
 Ukrainian Carpathian Mountains has been done. Assessment of the natural and man-made
 factors impacts on hydrologic regime of the rivers as well as evaluation of water-bearing,
 water balance and regime of water and sediments runoff have been worked out. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Екологічні проблеми природокористування Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України Hydrologic-geomorphologic processes in the carpathian region of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України Ковальчук, І. Екологічні проблеми природокористування |
| title | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України |
| title_alt | Hydrologic-geomorphologic processes in the carpathian region of Ukraine |
| title_full | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України |
| title_fullStr | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України |
| title_full_unstemmed | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України |
| title_short | Гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні України |
| title_sort | гідролого-геоморфологічні процеси в карпатському реґіоні україни |
| topic | Екологічні проблеми природокористування |
| topic_facet | Екологічні проблеми природокористування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73587 |
| work_keys_str_mv | AT kovalʹčukí gídrologogeomorfologíčníprocesivkarpatsʹkomuregíoníukraíni AT kovalʹčukí hydrologicgeomorphologicprocessesinthecarpathianregionofukraine |