Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат
Узагальнено результати дослідження бріофлори Українських Карпат: представлена історія бріологічних досліджень реґіону; проаналізовано сучасний склад флори; наведено основні екологічні особливості поширення мохоподібних; проведено географічний аналіз бріофлори та з’ясовано основні етапи її формування...
Saved in:
| Published in: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73588 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат / О. Лобачевська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 158-171. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859977873779064832 |
|---|---|
| author | Лобачевська, О. |
| author_facet | Лобачевська, О. |
| citation_txt | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат / О. Лобачевська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 158-171. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | Узагальнено результати дослідження бріофлори Українських Карпат: представлена історія бріологічних досліджень реґіону; проаналізовано сучасний склад флори; наведено основні екологічні особливості поширення мохоподібних; проведено географічний аналіз бріофлори та з’ясовано основні етапи її формування на досліджуваній території; подано відомості про рідкісні види Карпат і заходи їх охорони.
The results of investigation of bryoflora of the Ukrainian Carpathians are generalized: the
history of bryological research of the region is represented; the present floristic composition of the bryoflora was analyzed; the general ecological peculiarities of Bryophyta distribution are described; the geographical analysis of bryoflora was fulfilled and the basic stages of it’s formation for this territory were defined; the information about the rare species of the Carpathians and the measures of their reservation are given.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:24:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 582.33(477)
Оксана ЛОБАЧЕВСЬКА
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
Узагальнено результати дослідження бріофлори Українських Карпат:
представлена історія бріологічних досліджень реґіону; проаналізовано
сучасний склад флори; наведено основні екологічні особливості поширення
мохоподібних; проведено географічний аналіз бріофлори та з’ясовано
основні етапи її формування на досліджуваній території; подано відомо-
сті про рідкісні види Карпат і заходи їх охорони.
Мохоподібні (Bryophyta) — своєрідний відділ рослинного світу, який
відрізняється від інших груп рослин унікальним циклом розвитку. На
відміну від папоротеподібних, голонасінних і покритонасінних, веґетатив-
ною стадією мохоподібних є статева гаплоїдна рослина — гаметофіт, тоді
як в інших вищих — це нестатевий диплоїдний спорофіт. Бріофіти —
дуже давня група рослин, яка зберегла своє морфологічне розмаїття і
таксономічне багатство та має досить широке розповсюдження. Україн-
ські Карпати є одним з найцікавіших і найбагатших реґіонів України за
флористичним складом мохоподібних.
Історія вивчення мохоподібних Українських Карпат розпочалася понад
сто п'ятдесят років тому з перших відомостей про збори мохів з цієї терито-
рії польським ботаніком, професором Львівського університету Я. Лоба-
жевським. Він зібрав великий бріологічний гербарій, проте опублікував
лише дві невеликі праці [14]. Cеред наведених ним 18 видів справжніх мохів
з околиць Львова і Східних Карпат рідкісним і цікавим є Anacamptodon
splachnoides (Brid.) Brid., зібраний у Східних Бескидах на горі Зелемінь.
Пізніше матеріяли зборів Я. Лобажевського з Косівського району Івано-
Франківської обл., Східних Бескидів, Чорногори та Покутських Карпат
опрацьовані й опубліковані польськими ботаніками Ф. Лілієнфельд [46],
Т. Вісневським [58] і І. Реймент-Гроховською [51]. Згодом з'являються праці
Е. Гюкеля [42], Й. Черкавського [36], А. Ремана [50], присвячені мохо-
подібним Карпат, переважно Східних Карпат: Чорногори, околиць с. Мику-
личин і смт. Верховини Івано-Франківської обл. та Ґорґан. У 1885 році вели-
кий список мохоподібних (71 вид печіночників і 225 видів справжніх мохів),
зібраних переважно на території Івано-Франківської области (околиці
с. Ворохта, смт. Яремча), опублікував Й. Крупа [45]. Подальші публікації, в
яких подані відомості про бріофлору Українських Карпат, нале-
жать О. Волощаку [60], А. Ґеебу [40], Я. Волчанському [59].
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 159
Результати бріологічних досліджень Чорногори (урочища Кіз'ї Улоги,
Гаджина, Погірка, Шпиці, Кедроватий) представлені у статті Р. Вільчека
[57], в якій наведені 180 видів справжніх і 10 сфагнових мохів; серед них
новими для Карпат були 52 види справжніх мохів. У цей період виходять
друком праці про вивчення флори та рослинности цієї території, в яких
трапляються відомості і про бріофлору: це насамперед праці К. Доміна
[38, 39] про букові ліси Свидовця і Чорногори; низка праць Г. Козія [43,
44], в яких наводяться мохоподібні торфових боліт Чорногори і Покуття.
Серед них і праці про рослинність окремих районів: Боржавських
полонин М. Малоха [47, 48]; долини р. Виженка Чернівецької области
Т. Штефурака [54], список якого включає 124 види мохоподібних, а також
праця З. Пілоуса [49] про поширення Hookeria lucens (Hedw.) Sm. У флорис-
тичному списку Б. Шафрана [55] налічується 10 видів сфагнових і 215
видів справжніх мохів. Необхідно згадати і дослідження бріофлори Чехо-
словаччини Я. Шмардою [52, 53] і Угорщини А. Борошом [32, 33], які
виявили місцезростання цікавих мохоподібних на території Українських
Карпат — Мармароських горах та Чорногорі. Пізніше результати прове-
дених ними досліджень були узагальнені А. Борошом і Л. Вайдою [34].
Цілеспрямоване дослідження мохоподібних Українських Карпат роз-
почалося з 50-х років ХХ століття науковцями Академії наук УРСР —
сфагнових мохів і печіночників Д. Зеровим і мохів А. Лазаренком. Крім
зведених списків мохоподібних, дослідники більше уваги надавали гео-
графічному аналізу бріофлори та історії її розвитку, аналізу ролі мохів у
рослинному покриві і в сукцесійних змінах рослинности. Ці питання
насамперед розглядалися у працях науковців Інституту ботаніки НАН
України. Унаслідок проведених досліджень були опубліковані
праці М. Слободяна [23, 24], присвячені бріофлорі Свидовецького масиву і
Мармароських Карпат. Бріофлору Буковинських Карпат досліджу-
вала К. Улична [26, 31]. Нові місцезнаходження рідкісних реліктових ви-
дів мохів подали у своїх працях М. Слободян [25], В. Мельничук [19,
20], Д. Зеров [11—13], А. Лазаренко [18], Л. Партика [21, 22], К. Улична
[30] та ін. Опубліковано зведення щодо бріофлори України: „Визначник
печіночних мохів УРСР“ [9]; „Определитель лиственных мхов Украины“ [15];
„Флора печіночних і сфагнових мохів України“ [10]; „Мохоподібні Українсь-
ких Карпат“ [14]; „Флора мохів Української РСР“ [1].
З 60-х років розпочалися каріологічні дослідження бріофлори Укра-
їни, в тому числі й Карпат [3, 4, 5, 7, 16, 17]. На підставі аналізу поши-
рення хромосомних рас доведено, що Карпати є рефугіюмом багатьох
реліктових анцестральних і низькоплоїдних цитотипів мохів.
Розробляються методи аналізу мохових синузій і форм росту мохопо-
дібних як показників певних екологічних умов, їхні зміни і напрям сук-
цесійного процесу в рослинному покриві альпійського й субальпійського
поясів Карпат [27, 29]. Водночасно з працями українських бріологів про-
довжують з'являтися праці польських, угорських, румунських, чеських і
словацьких бріологів, в яких знаходимо відомості про бріофлору Карпат.
Проведені дослідження біорозмаїття флори заповідників на території
Українських Карпат [6, 37] істотно поповнили список мохоподібних, крім
того, виявили нові місцезростання багатьох рідкісних видів.
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 160
На сьогодні бріофлора Українських Карпат вивчена нерівномірно.
Найповніше досліджений флористичний склад мохоподібних Чорногори.
Лише бріофлорі цього масиву присвячені праці багатьох бріологів-флори-
стів [28, 43, 57], крім того, проведене обстеження участи мохоподібних у
рослинних угрупованнях цієї території [27, 29].
Оскільки протягом тривалої історії бріологічних досліджень Українсь-
ких Карпат суттєвих змін зазнала номенклатура багатьох таксонів і їх
обсяг, види, роди і надродові таксони у статті подано за системою, прий-
нятою у зведених списках [2, 35, 41].
Відділ мохоподібних (Bryophyta) традиційно [1] поділяють на три
класи: антоцеротові — Anthocerotopsida, печіночники — Hepaticopsida і
мохи — Bryopsida. Клас Anthocerotopsida представлений у бріофлорі
Українських Карпат 2 видами з 2 родів однієї родини Anthocerotaсеае:
Anthoceros punctatus L. і Phaeoceros laevis (L.) Prosk. До класу
Hepaticopsida належать 92 види з 36 родів і 25 родин, об’єднаних у три
порядки (Marchantiales, Metzgeriales, Jungermanniales) і два підкласи
(Marchantiidae, Jungermanniidae). За видовим багатством родини печіноч-
ників розподіляються так: Lophoziaceae — 27, Scapaniaceae — 17,
Jungermanniaceae — 12, Cephaloziaceae — 10, Ricciaceae — 6.
Решта родин представлена 1—5 видами. Найбільшими за кількістю
видів є роди: Scapania (Dum.) Dum. — 14, Lophozia (Dum.) Dum. — 12,
Jungermannia L. emend. Dum. — 8, Cephalozia (Dum. emend. Schiffn.)
Dum. — 8, Riccia L. — 5. Клас Bryopsida об'єднує 3 підкласи: сфагнові
мохи — Sphagnidae, андреєві мохи — Andreaeidae і брієві (справжні)
мохи — Bryidae. У бріофлорі Карпат до підкласу Sphagnidae належать 24
види монотипного роду Sphagnum L. однієї родини Sphagnaceae, а під-
клас Andreaeidae представлений лише 2 видами роду Andreaea
Hedw.: A. alpestris (Tred.) B., S. & G. і A. rupestris Hedw. Кількість справж-
ніх мохів — 461 вид [14] не остаточна, оскільки матеріяли бріологічних
гербаріїв повністю не опрацьовані, а деякі літературні дані потребують
перевірки. Найчисельнішими родинами підкласу Bryidae є: Dicranaceae,
яка охоплює 48 видів, Bryaceae — 43, Trichostomaceae — 33, Grimmiaceae —
31, Orthotrichaceae — 27. Найбагатші за кількістю видів роди: Bryum
Hedw. — 25, Grimmia Hedw. — 18, Orthotrichum Hedw. — 17, Dicranum
Hedw. — 13, Tortula Hedw. — 12, Polytrichum Hedw. — 9.
Більшість мохоподібних Українських Карпат належить до видів, у
яких основний ареал — у межах Голарктики. Істотно менша кількість
видів карпатської бріофлори поширена, крім Голарктики, і в інших зо-
нах, однак, за своїм походженням більшість з них — голарктична, і лише
невелика кількість видів має позаголарктичне походження. Ареал виду
мохоподібних більшою або меншою мірою відповідає ареалу секції і на-
віть роду покритонасінних. Пояснюють такий характер поширення
морфо-фізіологічними особливостями бріофітів, зокрема здатністю до
веґетативного розмноження і їх ростовою формою, які дають їм можли-
вість легко пристосовуватися до несприятливих умов середовища і вико-
ристовувати мікрокліматичні умови з більшою користю, ніж це властиво
квітковим рослинам. Другою причиною широких ареалів мохоподібних,
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 161
очевидно, є значний вік окремих таксонів, у зв'язку з чим багато родів і
видів змогло розселятися на всіх континентах.
Чималу частину мохоподібних Українських Карпат становлять види
аркто-альпійського елемента флори. Це види, які широко розповсюджені в
Арктиці, а також в альпійському й субальпійському поясах гір помірної
зони. До них належать рідкісні для України, але вельми поширені в Карпа-
тах види: Polytrichum sexangulare Brid., Oligotrichum hercynicum (Hedw.)
Lam. & DC., Oncophorus virens (Hedw.) Brid., Rhizomnium pseudopunctatum
(B. & S.) T.Kop., Philonotis tomentella Mol. Проте серед них є і такі, що мають
досить ізольовані місцезростання і, без сумніву, є реліктовими видами: Arc-
toa fulvella (Discks.) B., S. & G., Dicranum elongatum Schleich. ex Schwaegr,
Pseudobryum cinclidioides (Hüb.) T.Kop. Арктичний елемент охоплює і види,
поширені, крім Арктики, у високогірних поясах середньоєвропейських гір
(це лише два види Gymnomitrion apiculatum (Schiffn.) K.Müll., Bryum
veronense De Not.) та Середньої Європи і Північної Америки: Scapania uligi-
nosa (Sw. ex Lindenb.) Dum., Athalamia hyalina (Sommerf.) Hatt., Haplomi-
trium hookeri (Sm.) Nees та ін.
До субарктичного елемента належать види, поширені в північній частині
бореальної зони і з широким заходом в Арктику. На відміну від арктичних
форм, які іноді трапляються на півдні як аркто-монтанні, субарктичні на
півдні, крім гір, поширені й на рівнині. До субарктичного елемента належать
такі карпатські види: Cephalozia pleniceps (Aust.) Lindb., Cephaloziella sub-
dentata Warnst., Scapania apiculata Spruce, Sphagnum compactum Lam. &
DC., Dicranella cerviculata (Hedw.) Schimp., Plagiomnium ellipticum
(Brid.) T. Kop., Calliergon cordifolium (Hedw.) Kindb.
Монтанний елемент охоплює гірські види північної півкулі, які не захо-
дять в Арктику (крім гірських лісових видів): Grimmia montana B. & S.,
Seligeria pusilla (Hedw.) B., S. & G., Dicranodontium denudatum (Brid.) Britt.
та ін. До голарктичного монтанного типу ареалу належать поширені в
Українських Карпатах види родів Racomitrium Brid., Hygrohypnum Lindb.,
Rhytidium (Sull.) Kindb., Mnium Hedw. Європейсько-північноамериканський
тип ареалу мають Haplomitrium hookeri, Hookeria lucens, Anacamptodon
splachnoides, Diphyscium foliosum (Hedw.) Mohr, Brachydontium trichodes
(Web.) Milde. До видів з великою диз'юнктивністю ареалу належать Tetro-
dontium brownianum (Dicks.) Schwaegr., Rhabdoweissia fugax
(Hedw.) B., S. & G., Anastrepta orcadensis (Hook.) Schiffn.
Бореальний елемент об'єднує види, поширені в зоні хвойних лісів
Голарктики. Це здебільшого лісові види, які беруть участь у наземному
покриві хвойних і дрібнолистяних лісів, а також болотні й лучні. Основна
частина видів цього елемента належить до панбореального типу ареалу з
циркумполярним поширенням: Pellia neesiana (Gott.) Limpr., Tritomaria
exsecta (Schrad.) Loeske, Sphagnum majus (Russ.) C.Jens., Polytrichum
commune Hedw., Pogonatum urnigerum (Hedw.) P.Beauv., Rhodobryum
roseum (Hedw.) Limpr., Hylocomium splendens (Hedw.) B., S. & G., Brachythe-
cium velutinum (Hedw.) B., S. & G., Plagiothecium laetum B., S. & G.
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 162
Поширені в широколистяних лісах Голарктики види належать до
неморального елемента флори. Внаслідок фраґментарности у немораль-
них видів широкі зональні ареали завжди диз'юнктивні в Євразії та Пів-
нічній Америці. До паннеморального типу ареалу зараховують ареали
видів Українських Карпат, поширених диз'юнктивно в Європі, Східній
Азії та Північній Америці: Scapania nemorosa (L.) Grolle, Bazzania
trilobata (L.) S.Gray, Atrichum undulatum (Hedw.) P.Beauv., Bryum
capillare Hedw., Fissidens bryoides Hedw., Plagiomnium undulatum
(Hedw.) T.Kop., Orthotrichum pallens Bruch ex Brid., Campylium
sommerfeltii (Myr.) J.Lange, Leskea polycarpa Hedw., Pylaisia polyantha
(Hedw.) Schimp., Hypnum cupressiforme Hedw. Євразійський неморальний
тип ареалу складається з ареалів неморальних видів, поширених в Єв-
ропі — Східній Азії: Scapania verrucosa Heeg, Neckera besseri (Lob.) Jur.,
Plagiothecium nemorale (Mitt.) Jaeg., Anomodon longifolius (Brid.) Hartm.,
Isothecium alopecuroides (Dubois) Isov.
До аридного елемента можна віднести види мохоподібних, поширення
яких пов'язане переважно з аридним кліматом Голарктики. У бріофлорі
Українських Карпат аридних видів мало. Це Radula lindenbergiana Roth.
ex Hartm., Weissia condensa (Voit) Lindb., W. longifolia Mitt., Tortella
inclinata (Hedw.) Limpr., Syntrichia ruralis (Hedw.) Brid., Thuidium abieti-
num (Hedw.) B., S. & G., Tortula lingulata Lindb., Thamnobryum alopecu-
rum (Hedw.) Nieuwl.
У бріофлорі Українських Карпат є велика кількість біполярних видів, які
крім Голарктики трапляються у південній півкулі: Австралії, Новій Зеландії,
рідше в Південній Америці. Серед них трапляються і види, можливо, тропіч-
ного походження (Riccia fluitans L., Ricciocarpus natans (L.) Corda), оскільки
більша частина їхнього ареалу припадає на тропічні області. Крім видів, що
належать до зональних елементів, є види азонального поширення, серед яких
виділяється група космополітів, як Сeratodon purpureus (Hedw.) Brid., Bryum
argenteum Hedw., B. caespiticium Hedw., Funaria hygrometrica Hedw.,
Marchantia polymorpha L., поширення яких істотною мірою залежить від гос-
подарської діяльности людини.
Результати аналізу географічних елементів свідчать, що у бріофлорі
Українських Карпат кількісно переважають бореальні види, особливо се-
ред печіночників і сфагнових мохів. Це здебільшого види, поширені в
альпійському і субальпійському поясах гір. Найдавніших неморальних
видів трапляється менше. Види монтанного географічного елемента ста-
новлять досить велику групу, однак дуже неоднорідну за походженням
та часом проникнення у Карпати.
Історія флори і рослинности Українських Карпат починається з тре-
тинного періоду — міоцену, коли завершилося формування основних рис
рельєфу гір. У міоцені флора передгір'я Карпат була близька до сучасної
середземноморсько-субтропічної або навіть тропічної. Неморальна флора
цього періоду була надзвичайно різноманітна й охоплювала багато видів
стародавніх лісових родів: Mnium, Thuidium B., S. & G., Thamnobryum
Nieuwl., Anomodon Hook. & Tayl., Brachythecium B., S. & G., а також види
з тропічних родин (Leucobryum glaucum (Hedw.) Ångstr., Hookeria lucens).
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 163
Про це свідчать пліоценові викопні рештки з передгір’я Карпат і Західної
Європи [56]. Але вже в кінці олігоцену — на початку міоцену почина-
ється поступове похолодання, і вічнозелена рослинність починає відсту-
пати на крайній південь Західної Європи, її місце займають листопадні
широколистяні ліси тургайської флори, сформованої на півночі і північ-
ному сході Євразії. Тоді велика кількість неморальних видів у Карпатах
загинула, а бореальна флора почала наступати широким фронтом. З цих
найдавніших міоценових часів в Українських Карпатах збереглися мон-
танні види. Проникнення цих видів у Карпати К. Улична [28] пов'язує з
першими етапами горотворення на цій території у крейдяному періоді.
Для більшости монтанних видів характерні архаїчна будова, систематич-
на ізоляція і високодиз'юнктивні ареали.
Більшість дослідників [14, 28] визнає дворазове зледеніння Українсь-
ких Карпат. Особливо неґативно на флору Карпат вплинуло перше —
Дніпровське зледеніння, під час якого на цю територію поширилися арк-
тичні види і, внаслідок їх змішування з альпійською гірською флорою,
з'явилися аркто-альпійські види Polytrichum alpinum Hedw., Dicranum
elongatum, Tortella tortuosa (Hedw.) Limpr., Hypnum revolutum (Mitt.)
Lindb. Такий розвиток флори підтверджується аналізом викопних реш-
ток дольодовикової бріофлори Європи [56], старших від плейстоценових;
серед них зовсім відсутні арктичні і субарктичні види мохів. Під час Дні-
провського зледеніння було знищено багато теплолюбивих видів, лише
поодиноким третинним реліктам (Tetrodontium brownianum, Schistostega
pennata (Hedw.) Web. & Mohr, Hookeria lucens, Anacamptodon splachnoi-
des) удалося вижити в рефугіюмах. Розпочався наступ бореальної флори.
Внаслідок подальших змін клімату й рослинности скоротилися ареали
неморальних і гірських видів, деяким з цих видів (особливо неморальним)
надалі не вдалося відновити свої ареали. Інші монтанні види повернулися
у високогір'я Карпат з передгір'я та сховищ у Південних Карпатах і Пів-
нічних Балканах, а згодом успішно розселилися.
Вплив валдайського зледеніння був трохи слабший. У польодовиковому
періоді почалася нова хвиля наступу бореальної бріофлори, вона стає пану-
ючою в Українських Карпатах. Продовжується розселення монтанних видів
і розширення їхніх ареалів. Наступні кліматичні зміни та зміщення лісових
поясів спричинювали то розселення неморальних видів хвойношироколис-
тяних і широколистяних лісів, то скорочення їхніх ареалів. Неморальна
флора містила види, серед яких одні були вузько локальними, інші ж —
широко розповсюджені. Залежно від фізико-географічних умов того часу й
екологічних особливостей видів формувалися їхні ареали. Так, зміна кліма-
тичних умов, спричинена зледенінням, не зумовила редукцію ареалу
Tetraphis pellucida Hedw., а навпаки — сприяла його значному розширенню.
Крім роду Tetraphis Hedw., з листяних мохів дуже давніми бореальними
формами є оліготипні й монотипні роди: Timmia Hedw., Climacium Web. &
Mohr, Pleurozium Mitt. На ці форми льодовиковий період впливав у напрямі
збіднення родин на роди, родів — на види, але вони після його закінчення
отримали широкі можливості розселитися на звільнені від льодовика тери-
торії. Види з паннеморальним поширенням тепер утворюють диз'юнктивний,
здебільшого паннеморальний тип ареалу. Якщо під час зледеніння вид ви-
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 164
жив у небагатьох схованках, тоді, залежно від того, з яких із них він усе
таки поширився і на які відстані, утворилися різні типи диз'юнкції.
Отже, під впливом суворих кліматичних умов у Карпатах зникла
корінна флора, яка нагадувала сучасну неморальну, і відбулася заміна її
сучасною бореальною, що призвело до знищення стародавніх немораль-
них ареалів, в іншому випадку ці ж зміни зумовили зворотний ефект —
сприяли розширенню ареалу.
На основі екологічного аналізу бріофлори Українських Карпат [8]
виділено вісім основних місцезростань мохоподібних: ґрунт, скелі,
каміння, кора дерев, гнила деревина, торф, болото, вода.
Найрепрезентативнішою та найрізноманітнішою групою є наземні
мохоподібні. У буковому і смерековому лісових поясах вони займають
лише невеликі відкриті ділянки, де не затримується підстилка, а також
уздовж потоків і біля джерел. На освітлених схилах, на узбіччі доріг та
на оголених незадернованих ділянках ґрунту поширені переважно світ-
лолюбиві види мохоподібних: Dicranella heteromalla (Hedw.) Schimp., Fis-
sidens taxifolius Hedw., Barbula unguiculata Hedw., Ditrichum pusillum
(Hedw.) Hampe, Polytrichum formosum Hedw., Atrichum undulatum та ін.
У наземному покриві затінених вологих екотопів ялицевих лісів домі-
нують такі види: Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt., Hylocomium splendens,
Rhytidiadelphus squarosus (Hedw.) Warnst, Leptobryum pyriforme (Hedw.)
Wils., Polytrichum juniperinum Hedw. та ін., які часто утворюють суцільне
килимове покриття. Для наземного мохового покриву чистих смерекових
лісів характерний рясний розвиток і велика розмаїтість видів. Найчас-
тіше трапляються види Dicranum scoparium Неdw., Polytrichum
formosum, Thuidium tamariscinum (Hedw.) B., S. & G., Ptilium crista-
castrensis (Hedw.) De Not., Bazzania trilobata (L.) S.Gray, Plagiochila
asplenioides (L. emend. Tayl.) Dum., Lepidozia reptans (L.) Dum.
Трухлява деревина пнів і повалених дерев є сприятливим субстратом
для зростання епіксильних мохоподібних, які майже суцільно вкривають
гнилу деревину. Видове розмаїття епіксилів залежить від рівня розкладу
деревини. Спочатку на тільки що поваленому дереві або свіжозрубаному пні
поселяються поліекотопні види мохів: Hypnum cupressiforme, Brachythecium
salebrosum (Web. et Mohr) B., S. et G., Plagiothecium laetum, Homalothecium
sericeum (Hedw.) B., S. et G., а з печіночників Lophozia incisa (Schrad.) Dum.,
Mylia taylori (Hook.) S. Gray, Cephalozia pleniceps. На сильніше розкладеній
деревині переважають епіксильні види Dicranum montanum Hedw., Drepa-
nocladus uncinatus (Hedw.) Warnst., Rhizomnium punctatum (Hedw.) T.Kop.
До облігатних епіксилів належать Tetraphis pellucida, Dicranodontium denu-
datum, Riccardia palmata (Hedw.) Carruth., Scapania nemorea (L.) Grolle,
Lophozia ascendens (Warnst.) Schust. На зовсім трухлявій деревині, що роз-
сипається, поселяються уже здебільшого наземні види мохоподібних Pleu-
rozium schreberi, Hylocomium splendens, Rhytidiadelphus triquetrus (Hedw.)
Warnst.
На корі живих дерев знаходять прихисток здебільшого екологічно неод-
норідні мохоподібні. На корі хвойних дерев мохи трапляються дуже рідко.
На стовбурі смерек зрідка поселяються печіночники Frullania dilatata (L.)
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 165
Dum., Plagiochila asplenioides i лише на всохлих гілках — Ulota crispa
(Hedw.) Brid. На ялицевих стовбурах, крім печіночників роду Frullania
Raddi, трапляється Radula complanata (L.) Dum. У старих вологих широко-
листяних лісах найчастіше епіфіти (Isothecium alopecuroides, Hypnum
cupressiforme, Leskea polycarpa, Pseudoleskeella nervosa (Brid.) Nyh., Anomo-
don attenuatus (Hedw.) Hub., Frullania dilatata, Radula complanata) зростають
на оголених коренях або майже суцільно вкривають нижню частину стов-
бура, інколи покрив Orthotrichum speciosum Nees, Ulota crispa, Neckera pen-
nata Hedw., Leucodon sciuroides (Hedw.) Schwaegr. підіймається досить ви-
соко по стовбурі.
Cклад епіфітної бріофлори та ступінь розвитку мохового покриву
залежить від багатьох показників: виду дерева, його віку, кута нахилу
стовбура. Однак вплив умов довкілля (вологість, освітленість) є визнача-
льними, часто дерево однієї і тієї ж породи та віку в різних місцезрос-
таннях характеризується або досить різноманітним видовим складом, або
повною відсутністю епіфітів.
На скельно-кам'янистих субстратах зростає найбагатша та найчисель-
ніша за видовим складом група мохоподібних. Специфічність кам'янис-
того субстрату (ксероморфність і збіднене живлення) є перешкодою для
поселення інших конкурентноспроможніших видів і зумовлює своєрід-
ність епілітної бріофлори. Облігатні епіліти — це види, що зростають як
на затінених місцях, так і в умовах відкритої експозиції, створюючи зде-
більшого густі подушкоподібні або килимові дернини переважно темного
або чорного кольору та високої гігроскопічности. Характер зволоження,
освітлености, величина шару ґрунту на скелях і на камінні, кут нахилу
їхньої поверхні визначають видовий склад і величину покриття дернин.
На освітлених сухих скелях переважають мохоподібні Radula
complanata, Andreaea rupestris, Tortula muralis Hedw., Tortella tortuosa,
Schistidium apocarpum (Hedw.) Schimp., Racomitrium canescens (Hedw.)
Brid., Seligeria calcarea (Hedw.) B., S. et G. Багато з них з однаковою час-
тотою трапляється як на вапнякових, так і на силікатних породах. Печі-
ночники в таких екотопах представлені бідніше, вони переважають на
затінених вологих скелях: Metzgeria furcata (L.) Dum., Conocephalum
conicum (L.) Dum., Plagiochila asplenioides, Barbilophozia barbata (Schimid.
ex Schreb.) Loeske.
Мохоподібні, які поселяються у воді (гідрофіли), розподіляються на
вільно плаваючi на поверхні і цілком занурені у воду. До групи вільно
плаваючих мохоподібних належать Ricciocarpus natans i Riccia fluitans, а
до постійно занурених — прикріплені до субстрату у воді Fontinalis
hypnoides Hartm. і F. antipyretica Hedw.
За багатством видового складу виділяється група гігрофітів — видів пере-
зволожених місць (болота, береги річок і потоків, джерела). Бріофлора забо-
лочених лук і оліготрофних боліт лісового поясу представлена переважно
сфагновими мохами: Sphagnum subsecundum Nees, S. palustre L., S. magellani-
cum Brid. На торфових болотах трапляються мохи Meesia uliginosa
Hedw., Pseudobryum cinclidioides, Aulacomnium palustre (Hedw.) Schwa-
egr. Для приджерельних місцезростань на рівнині властиві види
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 166
Сalliergonella cuspidata (Hedw.) Loeske, Calliergon cordifolium, Drepano-
cladus exannulatus (B., S. & G.) Warnst, D. fluitans (Hedw.) Warnst., Phi-
lonotis fontana (Hedw.) Brid., Bryum pallens Sw., B. cappilare, тоді як у
субальпійському та альпійському поясах переважають Scapania undulata
(L.) Dum., Philonotis seriata Mitt., P. tomentella, Cratoneuron decipiens (De
Not.) Loeske, Plagiomnium affine (Bland.) T.Kop.; на вологому ґрунті біля
сніжників — Pohlia ludwigii (Spreng. ex Schwaegr.) Broth. На сухіших
місцях і купинах зростають Dicranum polysetum Sw., Polytrichum stric-
tum Brid. По краях боліт трапляються Dicranum bonjeanii De Not., Mar-
chantia polymorpha, Cratoneuron decipiens (De Not.) Loeske.
Залежно від екологічного діяпазону деякі види можуть зростати на
субстратах декількох типів (ґрунт, гнила деревина, кора дерев, каміння
та ін.). Субстрати майже всіх типів заселяються мохоподібними
Brachythecium salebrosum, Dicranum scoparium, Eurhynchium hians
(Hedw.) Sande Lac., Dicranum montanum Hedw., Plagiochila asplenioides,
Plagiothecium denticulatum (Hedw.) B., S. et G., Pleurozium schreberi,
Drepanocladus uncinatus. Це переважно широко розповсюджені лісові
мезо-, гігромезо- або мезогігрофіти.
Приуроченість систематичних груп мохоподібних до основних екотопів
проявляється так: печіночники трапляються здебільшого на гнилій дере-
вині та ґрунті (у лісі), сфагни — на ґрунті (у лісах на болоті), мохи засе-
ляють всі екотопи, однак найбільшою видовою розмаїтістю характеризу-
ються скельно-кам’янистий субстрат та ґрунт.
У бріофлорі Українських Карпат переважають види середніх і висо-
ких (арктичних і субарктичних) широт із циркумполярним поширенням.
Трапляються рідкісні види, ареали яких здебільшого охоплюють декілька
континентів. У бріофлорі Карпат відсутні ендемічні види, оскільки в
мохоподібних нема вузько локальної приурочености, для них характер-
ний ендемізм на рівні родів та родин.
До Червоної книги України занесено 28 видів мохоподібних (6 печіноч-
ників, 4 сфагни і 18 справжніх мохів), з них в Українських Карпатах ві-
домі місцезростання 16 видів (5 печіночників, 2 сфагни і 9 справжніх мо-
хів), які належать до ІІІ категорії рідкісних видів і лише один гірський
вид Fissidens rufulus B.S.G. (Fissidentaceae) віднесений до І категорії зни-
каючих видів.
До третинних реліктів належать Cololejeunea rossettiana (Mass.) Schiffn.
(Lejeuneaceae) [10] і Hookeria lucens (Hookeriaceae) [18], а також види з
диз'юнктивними ареалами: Schistostega pennata (Schistostegaceae) [25],
Lescuraea plicata (Web. et Mohr) Broth. (Leskeaceae) [57] і арктоальпійський
вид Tayloria lingulata (Dicks.) Lindb. (Splachnaceae) [15]. На території Кар-
патського національного природного парку охороняється реліктовий вид з
арктоальпійською диз'юнкцією ареалу Pleurocladula albescens (Hook.) Grolle
(Cephaloziaceae) [14]. Представником реліктових видів льодовикового періоду
є Meesia triquetra (Richter) Еngstr. (Meesiaceae) [1]. До рідкісних сфагнових
мохів Українських Карпат належать Sphagnum subnitens Russ. et Warnst.
[10], який поширений на пд.-сх. межі європейської частини основного аре-
алу, і S. tenellum (Brid.) Brid. [14], ареал якого простягається за цією межею.
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 167
Рідкісними є види, які представляють оліготипний рід монотипної родини
Haplomitriaceae — Haplomitrium hookeri [46] і монотипний рід родини
Dicranaceae — Saelania glaucescens (Hedw.) Broth. [14]. Печіночник Athalamia
spathysii (Lindenb.) Hatt. (Cleveaceae) [12] — рідкісний середземноморський
вид за межами основної частини ареалу. Для Українських Карпат рідкіс-
ними монтанними видами є Plagiothecium neckeroideum B.S.G. (Plagiothe-
ciaceae) [15] — вид із фраґментарним євразійським ареалом, європейський
вид Scapania helvetica Gott. (Scapaniaceae) [13] і Fissidens rufulus B. S. G.
(Fissidentaceae) [15, 26]. Останній — гірський вид із фраґментарним ареалом,
у кожній частині якого вважається раритетом. Рідкісний вид Orthothecium
rufescens (Brid.) B.S.G. (Hypnaceae) [55] характеризується широким диз'юнк-
тивним ареалом. Спостерігається істотне скорочення нечисленних популяцій
цих рідкісних видів. Вірогідно, що деякі види завжди були рідкісними,
наприклад, печіночник Athalamia spathysii. Проте нових даних про чисель-
ність і її зміни для більшости з них нема. Вони ростуть здебільшого окре-
мими особинами або невеликими групами серед інших мохоподібних. Нечис-
ленні угруповання цих видів рідко спороносять. Унаслідок слабкої конку-
рентної здатности та пригнічення квітковими рослинами покриття рідкісних
видів незначне. Часто лімітуючим фактором для них є конкуренція домі-
нанта килимової мохової синузії. Можливо, витоптування худобою та еро-
зійні процеси призводять до порушення умов спороношення та скорочення
чисельности популяцій рідкісних видів.
Причини ж зміни чисельности рідкісних сфагнів і моху Meesia triquetra,
що трапляється на торфових евтрофних чи мезотрофних болотах, мабуть,
пов'язані з торфорозробками, надмірним осушенням боліт і заболочених лі-
сів та іншими меліоративними заходами. Антропогенне порушення природ-
них екотопів, вирубування лісів впливають на сукцесії рослинного покриву,
знижуючи чисельність рідкісних популяцій. Різкі зміни гідрологічного
режиму р. Білий Черемош та механічні пошкодження під час лісосплавів і
повені створюють загрозу для досі єдиної популяції в Україні гірського виду
Fissidens rufulus, тому для збереження його в наших Карпатах треба ство-
рити заказник на Білому Черемоші.
Для охорони рідкісних мохоподібних Українських Карпат необхідно
здійснити такі заходи: обстежити раніше відомі місцезростання виду і
встановити його чисельність. Слід з'ясувати причини зміни чисельности
популяції та контролювати за її станом. На основі проведених дослі-
джень виділити нові природно-заповідні місця.
На території Карпатського національного природного парку, крім
Pleurocladula albescens, під охороною перебувають Haplomitrium hookeri,
Lescuraea plicata, Plagiothecium neckeroideum і Tayloria lingulata, а Кар-
патського біосферного заповідника — Cololejeunea rossettiana, Hookeria
lucens і Schistostega pennata. Сфагнові мохи Sphagnum subnitens
і S. tenellum охороняють у заказниках загальнодержавного значення
Дідове Озеро та Плотниця на Поліссі. Треба обстежити відомі місцезрос-
тання усіх цих видів на території Українських Карпат і, можливо, ство-
рити нові заказники.
Для виду Orthothecium rufescens відоме єдине місцезростання у верх-
ньогірському лісовому поясі на г. Мокринів Камінь в Чивчинських горах
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 168
[15, 55] не тільки в Українських Карпатах, а й на території України.
Поряд з O. rufescens на вологих затінених вапнякових скелях трапля-
ються й інші досить рідкісні в наших Карпатах види мохів та квіткових
рослин [31]. Оскільки заходи охорони для даного виду не здійснювалися,
варто створити заказник на г. Мокринів Камінь, де б під охороною був
цілий комплекс цікавих кальцефільних видів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бачурина Г. Ф., Мельничук В. М. Флора мохів Української РСР. Вип. І. К.:
Наук. думка, 1987. 180 с.; Вип. ІІ. 1988. 179 с.; Вип. ІІІ. 1989. 176 c.
2. Ваня І., Вірченко В. М. Зведений список антоцеротів та печіночників Укра-
їни // Укр. ботан. журн. 1993. 50, № 4. С. 83—93.
3. Висоцька О. І. Нові дані про числа хромосом Bryopsida України // Там
само. 1975. 32, № 4. С. 499—503.
4. Висоцька О. І. Числа хромосом листяних мохів Українських Карпат // Там
само. 1979. 36, № 3. С. 209—213.
5. Данилкив И. С., Высоцкая Е. И., Лесняк Е. Н. Числа хромосом некоторых видов ли-
ственных мхов (Musci) Украины // Ботан. журн. 1983. 68, № 3. С. 342—346.
6. Данилків І. С., Демків О. Т., Лобачевська О. В., Мамчур З. І. Мохоподібні —
Вryophyta // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. К., 1997.
С. 190—198, 576—592.
7. Данилків І. С., Лобачевська О. В. Хромосомні числа листяних мохів з тери-
торії СРСР // Укр. ботан. журн. 1988. 45, № 5. С. 52—54.
8. Данилків І. С., Лобачевська О. В., Мамчур З. І. Екологічна характеристика
мохоподібних Карпатського біосферного заповідника // Міжнародні аспекти
вивчення та охорони біорізноманіття Карпат / Матер. міжн. наук.-практ. конф.
(25-27 вересня 1997 р.). Україна, Рахів. 1997. С. 38—42.
9. Зеров Д. К. Визначник печіночних мохів УРСР. К.: Вид-во АН УРСР, 1939.
152 с.
10. Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України. К.: Наук. думка,
1964. 356 с.
11. Зеров Д. К. Рід Cololejeunea Spruce в Українських Карпатах // Укр. ботан.
журн. 1969. 26, № 1. С. 104—105.
12. Зеров Д. К., Партика Л. Я. Рід Clevea Lindb. в Українських Карпатах //
Там само. 1972. 29, № 3. С. 367—377.
13. Зеров Д. К., Партика Л. Я. Нові та рідкісні види мохоподібних у флорі
Українських Карпат // Там само. 1973. 30, №4. С. 521—523.
14. Зеров Д. К., Партика Л. Я. Мохоподібні Українських Карпат. К.: Наук. ду-
мка, 1975. 230 с.
15. Лазаренко А. С. Определитель лиственных мхов Украины. К.: Изд-во АН
УССР, 1955. 467 с.
16. Лазаренко А. С., Высоцкая Е. И. Материалы к познанию чисел хромосом у лист-
венных мхов Украины // Цитология и генетика. К.: 1965. C. 174—179.
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 169
17. Лазаренко А. С., Высоцкая Е. И., Лесняк Е. Н. Атлас хромосом лиственных
мхов СССР. Киев: Наук. думка, 1971. 144 с.
18. Лазаренко А. С., Улична К. О. Гукерія блискуча в Східних Карпатах //
Наук. зап. природозн. музею Львів. філіялу АН УРСР. 1956. 5. С. 145—148.
19. Мельничук В. М. Нові та рідкісні види роду Fissidens Hedw. у флорі
України // Укр. ботан. журн. 1959. 16, № 2. С. 83—87.
20. Мельничук В. М. Новий для флори СРСР вид Orthotrichum leucomi-
trium B. S. G. // Там само. 1965. 22, № 1. С. 89— 90.
21. Партика Л. Я. Нове місцезнаходження Hookeria lucens (Hedw.) Smith в
Українських Карпатах // Там само. 1969. 26, №1. С. 107—110.
22. Партика Л. Я. До поширення Polytrichum decipiens Limpr. в Українських
Карпатах // Там само. 1971. 28, № 2. С. 229—231.
23. Слободян М. П. Бріофлористичні знахідки з Свидівця (східні Карпати) //
Ботан. журн. АН УРСР. 1950. 7, № 2. С. 80— 84.
24. Слободян М. П. До бріогеографії Західного Поділля, Опілля і Покуття // Наук.
зап. Львів. наук. - природ. музею АН УРСР. 1951. 1. С. 66— 90.
25. Слободян М. П., Мельничук В. М. Самосвітній мох Schistostega
pennata (Hedw.) Hook. et Tayl. в Ґорґанах // Ботан. журн. АН УРСР. 1948. 5,
№ 2. С. 85—87.
26. Улична К. О. Зведений список листяних мохів Чернівецької області //
Наук. зап. Львів. наук.-природ. музею АН УРСР. 1956. 5. С. 126—144.
27. Улична К. О. Поширення видів мохоподібних у рослинних угрупованнях
Чорногори // Матеріяли ІІІ з’їзду Укр. ботан. т-ва. К.: Наук. думка, 1965. С. 62—67.
28. Улична К. О. До історії поширення мохоподібних на хребті Чорногора (Україн-
ські Карпати) // Укр. ботан. журн. 1966. 23, № 4. С. 53—63.
29. Улична К. О. Форми росту мохів високогір’я Карпат // Там само. 1970. 27,
№ 2. С. 189—196.
30. Улична К. О. Два нових види для бріофлори України // Там само. 1974. 31,
№ 5. С. 653—654.
31. Улична К. О., Партика Л. Я. До бріофлори Чивчинських гір // Там само.
1970. 27, № 1. С. 25—29.
32. Boros A. Beitrage aus den Karpaten // Bot. Kozlem. 1941. 38. S. 96—97.
33. Boros A. Die Flora des Hainwaldes „Csere“ vei Bustynhesa in der Maramoros //
Scripta Bot. Trans. 1944. 3. S. 15—20.
34. Boros A., Vajda l. Bryoflora Carpathorum Septentrionale Orientaliorum //
Rev. Bryol. et Lichenol. 1969. 36, fasc. 3/4. S. 397—450.
35. Corley M. F. V., Crundwell A. C., Dull R. et al. Mosses of Europa and the
Azores; an annotated list of Species, with synonyms from the recent literature
// J. Bryol. 1981. 11. P. 609 689.
36. Czerkawski I. Spis mchów z różnych stanowisk Wschodnej Galicyi i Tatrów //
Spraw. komis. Fizjogr. 1868. 2. S. 31—34.
37. Danylkiv I. Bryophytes of the Ukrainian part of the international biosphere
reserve „Eastern Carpatians“// Rochniki Bieszczadzkie. 1998. 7. S. 365—371.
38. Domin K. Tri zajimave horske asociace na Geresesce v skupine Swiadowce //
Veda Prir. 1930. 11. S. 214— 216.
ОКСАНА ЛОБАЧЕВСЬКА 170
39. Domin K. Juncetum trifidi na Bliznice v Podkarpatske Rusi // Ibid. 1930 a.
11. S. 216—217.
40. Geheeb A. Bryologischae Fragmenta / IV. Moose aus Galizion resp. den Ost–
Кarpaten // Allg. Botan. Zeitung. 1899. 5. S. 20.
41. Grolle R. Hepatics of Europe including the Azores; an annatated list of species, with
synonyms from the recent literature // J. Bryol. 1983. 12, № 3. P. 403— 459.
42. Hückel E. Wycieczka botaniczna w Karpaty Stryjske do zrodel Swicy //
Spraw. komis. fizjogr. 1868. 2. S. 20—30.
43. Koziy G. Wysokogórskie torfowiska północno-zachodniego pasma Charnohory //
Pamiętnik Panst. Inst. Naukow. Gospodarswa Wiejskiego w Pulawach. 1932. 13.
S. 162—177.
44. Koziy G. Stratigraphie der Torf-Moore und Moorwiesen-typen der Poku-
tischen Karpaten // Ibid. 1934. 15. S. 160—224.
45. Krupa I. Zapiski bryologiczne z okolic Lwowa, Krakowa i Wschodnich Karpat //
Spraw. komis. Fizjogr. 1885. 19. S. 133—167.
46. Lilienfeldуwna F. Wątrobowce Karpat pokuckich w zbiorach H. Łobarzew-
skiego // Kosmos. 1911a. 36. S. 300—302.
47. Maloch M. Prispevek k poznani bezcevnych roslin z Poloninskych Karpat //
Sborn. Prirod. klubu Kosiciach. 1932(1933). 1. S. 56—68.
48. Maloch M. Agrobotanicka studie o Nardetach Borzavskych Polonin na Pod-
karpatske Rusi // Ibid. 1932. 83. S. 1—137.
Pilous L. Rozšireni mechn Hookeria lucens v Ceskoslovensku // Časopis Narod.
Mus. 1936. 110. S. 57—58.
50. Rehman A. Przyczynek go bryologii Galicji // Spraw. komis. Fizjogr. 1879. 13.
S. 139—159.
51. Reiment-Grochowska J. Watrobowce Biesczad w zbiorach H. H. Łobarzew-
skiego // Acta Soc. Bot. Poloniae. 1958. 27, № 2. S. 273—289.
52. Smarda J. Prispevky k rozsireni jatrovek na Slovensku a Podkarpatske Rusi //
Veda Priz. —1936. 17. S. 15—21.
53. Smarda J. Mechy Slovenska // Casop. Zemsk. Muzea v Brno. 1948. 32. S. 1—75.
54. Stefureac T. Cateva consideratiuni fitogeografice asupra muschiulai Buxbau-
mia aphylla din regiunea alpina a Carpatior Bucovinei // Bull. Fac. de stiinte in
Cernauti. 1936. 10, № 1—2. S. 291—300.
55. Szafran B. Materiały do flory mchów Karpat Pokuckich // Kosmos. 1936. 61,
2/3. S. 281—302.
56. Szafran B. Tortońskie mchy z zatoki Gdowskiej //Acta Soc. Bot. Polon. 1964.
33, № 3. S. 557—561.
57. Wilczek R. Spis mchów Czarnohory // Rozpr. Wydz. mat. // Przyr. P. A. U.
1931. 69, № 9. S. 1—41.
58. Wisniewski T. Musci Frondosi Haliciensis quos in iteneribus bonanico—
geographicis annis 1840—1844 per universam Halician collegit H. J. Lobarzewski //
Rozpr. i wiad. z muzeum im. Dzieduszyckich. 1923(1924). 9. S. 65—85.
59. Wolcsansky J. Beiträge zur Kenntnis der Laubmoose Ungarns // Nоv. Kozl.
1905. 4. S. 28—33.
60. Wołoszczak E. Przyczynek do flory Pokucia // Spraw. komis. Fizjogr. 1888. 21.
S. 111—139.
МОХОПОДІБНІ (BRYOPHYTA) УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 171
SUMMARY
Oksana LOBACHEVSKA
BRYOFLORA OF THE UKRAINIAN CARPATHIANS
The results of investigation of bryoflora of the Ukrainian Carpathians are generalized: the
history of bryological research of the region is represented; the present floristic composition of
the bryoflora was analyzed; the general ecological peculiarities of Bryophyta distribution are
described; the geographical analysis of bryoflora was fulfilled and the basic stages of it’s
formation for this territory were defined; the information about the rare species of the
Carpathians and the measures of their reservation are given.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73588 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:24:26Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лобачевська, О. 2015-01-13T16:59:42Z 2015-01-13T16:59:42Z 2003 Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат / О. Лобачевська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 158-171. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73588 582.33(477) Узагальнено результати дослідження бріофлори Українських Карпат: представлена історія бріологічних досліджень реґіону; проаналізовано сучасний склад флори; наведено основні екологічні особливості поширення мохоподібних; проведено географічний аналіз бріофлори та з’ясовано основні етапи її формування на досліджуваній території; подано відомості про рідкісні види Карпат і заходи їх охорони. The results of investigation of bryoflora of the Ukrainian Carpathians are generalized: the history of bryological research of the region is represented; the present floristic composition of the bryoflora was analyzed; the general ecological peculiarities of Bryophyta distribution are described; the geographical analysis of bryoflora was fulfilled and the basic stages of it’s formation for this territory were defined; the information about the rare species of the Carpathians and the measures of their reservation are given. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Біотичне розмаїття Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат Bryoflora of the Ukrainian Carpathians Article published earlier |
| spellingShingle | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат Лобачевська, О. Біотичне розмаїття |
| title | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат |
| title_alt | Bryoflora of the Ukrainian Carpathians |
| title_full | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат |
| title_fullStr | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат |
| title_full_unstemmed | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат |
| title_short | Мохоподібні (Bryophyta) Українських Карпат |
| title_sort | мохоподібні (bryophyta) українських карпат |
| topic | Біотичне розмаїття |
| topic_facet | Біотичне розмаїття |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73588 |
| work_keys_str_mv | AT lobačevsʹkao mohopodíbníbryophytaukraínsʹkihkarpat AT lobačevsʹkao bryofloraoftheukrainiancarpathians |