Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.

У статті проаналізовано агентурно-оперативну діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні у 1939 р. Визначено її вплив на процеси, пов’язані з радянізацією, пошуком ідеологічних противників, “ворогів народу”. Доведено, що основна увага радянських органів де...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Date:	2012
Main Author:	Зуляк, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73591
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. / І. Зуляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 331-338. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860146526284677120
author	Зуляк, І.
author_facet	Зуляк, І.
citation_txt	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. / І. Зуляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 331-338. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	У статті проаналізовано агентурно-оперативну діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні у 1939 р. Визначено її вплив на процеси, пов’язані з радянізацією, пошуком ідеологічних противників, “ворогів народу”. Доведено, що основна увага радянських органів держбезпеки скеровувалася на боротьбу з агентами іноземних розвідок, православним, греко-католицьким і римо-католицьким духовенством, колишніми членами націоналістичних структур, культурно-просвітніх інституцій, політичних партій, спортивно-руханкових організацій, вояками УГА, офіцерами австро-угорської і польської армій. The article analyses the human intelligence and operational activities of the Soviet security forces in the Western Ukraine in 1939. The author determines their influence on the processes connected with Sovietisation and search for ideological opponents – the so called “enemies of the people”. It is shown that the main focus of the Soviet security forces was on the fight against the agents of foreign intelligence as well as the Orthodox, Greek-Catholic and Roman-Catholic clergy, former members of nationalist organizations, cultural and educational institutions, political parties, sport organizations and the Ukrainian Halychyna Army veterans and officers of the Austro-Hungarian and Polish armies.
first_indexed	2025-12-07T17:50:22Z
format	Article
fulltext	331Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012 Іван Зуляк (Тернопіль) АГЕНТУРНО-ОПЕРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ РАДЯНСЬКИХ ОРГАНІВ ДЕРЖБЕЗПЕКИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ В 1939 РОцІ Актуальність теми статті обґрунтовуємо тим, що агентурно-оперативна ді- яльність органів держбезпеки в Західній Україні у 1939 р. виступала важливим чинником і показником прискореної радянізації. Досліджувана проблема має важливе наукове значення, оскільки дає змогу розкрити одну з найважливіших сфер контролю радянської влади за громадянами – агентурно-оперативну діяль- ність органів держбезпеки, проаналізувати їхні дії, які в основному скеровувалися на боротьбу з агентами іноземних розвідок, православним, греко-католицьким і римо-католицьким духовенством, колишніми членами націоналістичних структур, культурно-просвітніх інституцій, політичних партій, спортивно-руханкових орга- нізацій, вояками УГА, офіцерами австро-угорської і польської армії. Можемо констатувати, що практично всі структури Західної України, почина- ючи з осені 1939 р., охоплювались розгалуженою мережею агентурно-оперативної діяльності органів держбезпеки, позаяк політичне керівництво СРСР вимагало тотального контролю за громадянами з метою посилення диктату і нагнітання страху, прикриваючись соціалістичними ідеями загальної рівності й справедли- вості, боротьбою з “ворогами народу”. Об’єктом дослідження є суспільно-політичні та ідеологічні процеси, що від- бувалися у Західній Україні наприкінці 1939 р., предмет дослідження – агентурно- оперативна діяльність радянських органів держбезпеки в Західній Україні у до- сліджуваний період як важливий чинник прискореної радянізації. Основна мета публікації полягає в тому, щоб на основі об’єктивного, комп- лексного аналізу дослідити агентурно-оперативну діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні у 1939 р. Завдання дослідження ґрунтуються на аналізі основних методів, засобів і власне механізму агентурно-оперативної діяльності радянських органів держбез- пеки в Західній Україні у досліджуваний період. Основу джерельної бази статті складають архівні матеріали Галузевого дер- жавного архіву Служби безпеки України. Зрозуміло, що обмежений обсяг цієї статті не вичерпує усієї агентурно- оперативної роботи органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. Однак, ми вважаємо за необхідне зосередити увагу саме на зазначеній проблематиці, дослідити механізм репресивної дії радянських органів держбезпеки, розвіяти створений більшовицькою пропагандою міф про їх “законні” дії, “об’єктивність і “неупередженість” тощо. 332 Іван Зуляк Певні аспекти досліджуваної проблеми науковці вже проаналізували. Зокре- ма, негативний вплив сталінського тоталітарного режиму на західноукраїнську інтелігенцію розкрито у монографічному дослідженні О. Рубльова і Ю. Черченка1. Важливою ланкою у розширенні документальної бази репресивно-каральної систе- ми є дослідження І. Біласа.2 У праці Б. Яроша з позицій історико-політологічного підходу проаналізовано становище, вплив і наслідки тоталітарного режиму на західноукраїнських землях у 30–50-ті рр. ХХ ст.3 Вплив тоталітарної системи на розвиток українського села дослідив О. Малярчук4. Державно-правові чинники встановлення і функціонування радянського режи- му в Західній Україні в 1939–1941 рр. аналізувала С. Кондратюк5. Історико-правові аспекти діяльності військ НКВС (МВС) в Україні упродовж 1939–1953 рр. вивчав О. Калюк6, органів міліції Станиславівської області у 1939–1946 рр. досліджував В. Ковалик7. Використовуючи документальну базу архівів українських і польських спеці- альних служб, І. Ільюшин аналізував антирадянське підпілля в Західній Україні і НКВС у 1939–1941 рр.8 Події, які відбувалися в Західній Україні з приходом Червоної армії після 17 вересня 1939 р., сталінське керівництво трактувало як визвольну місію, скеровану на захист українського населення, що проживало на території Польщі і роками терпіло соціальні й національні утиски з боку польського уряду. Після вступу на ці землі Червоної армії радянське керівництво наводило ще один аргумент – вимогу соборності України: трудящі західноукраїнських земель матимуть змогу здійснити свою віковічну мрію про возз’єднання в єдиній Українській державі. Ці аргументи стали не лише політичною легітимацією, якою радянський уряд 1 Рубльов О.С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–60-ті роки ХХ ст.). – Київ: Наукова думка, 1994. – 350 с. 2 Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Документи і матеріали: У 2 кн. – Київ: Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 2. – 688 с. 3 ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30–50-ті роки ХХ ст. (історико- політологічний аспект). – Луцьк: Надстир’я, 1995. – 176 с. 4 Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 228 с. 5 кондратюк С. к. Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939–1941 рр. (державно-правовий аспект). Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2003. – 18 с. 6 калюк О. М. Війська НКВС (МВС) в Україні (1939–1953 рр.): історико-правовий аспект. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. – Київ, 2006. – 18 с. 7 ковалик В. В. Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939–1946 роках. Історико- правовий аспект. Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Ужгород, 2008. – 18 с. 8 Ільюшин І. І. Антирадянське підпілля в Західній Україні і НКВС в 1939–1941 рр. (за документами з архівів українських і польських спеціальних служб). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Западная Белоруссия и Западная Украина в 1939–1941 гг.: люди, события, документы”. [Електронний документ]. – Режим доступу: http://www.vostslavia.narod. ru/conference1939/Iljjushin1939.htm. 333Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки... виправдовував свій крок, – вони були розраховані й на те, щоб завоювати симпатії західноукраїнського населення9. Адміністративно-командні методи радянського керівництва вплинули на усі аспекти життя західноукраїнського суспільства. “За кілька тижнів після приєднання НКВС установив контроль над усіма сферами життя. Масові арешти було проведено вже в другій половині жовтня 1939 року […] кількість їх зросла. Заарештовували переважно польських військових офіцерів, землевласників, бізнесменів, поліцаїв і членів довоєнних польських організацій, таких як скаути й “Союз стрільців”. Іноді людей арештовували невмотивовано. У великих і малих містах у в’язницях сиділи тисячі. НКВС заарештував українських політичних лідерів і членів українського націоналістичного підпілля. Тисячі українських активістів тікали до окупованої німцями Польщі”10. У секретному наказі наркома внутрішніх справ від 23 грудня 1939 р. йшло- ся про те, що завдяки оперативним діям обласних управлінь органів внутрішніх справ було завдано серйозного удару антирадянським формуванням і розвідуваль- ним структурам колишньої Польщі, що дало змогу паралізувати відкритий спро- тив контрреволюційних елементів, перейти до планової роботи із забезпечення втілення у життя завдань партії та уряду11. Відзначалося й те, що в агентурно-оперативній роботі у Західній Україні були такі недоліки, як низький рівень розширення агентурної мережі, відсутність професійного кадрового потенціалу серед оперативників, що не давало змоги завдати серйозного удару контрреволюційному підпіллю, значна частина завербованих агентів, без належної та поверхової перевірки, передавала дезінформацію, відмовлялася від співпраці тощо. Оперативно-агентурні обліки управлінь кількісно та якісно поповнювалися повільно. Агентурні матеріали й архіви колишніх польських органів і антирадянських політичних партій майже не систематизувалися та не вивчалися. Окрім того, у більшості випадків в оперативних відділах управлінь були відсутні конспіративні квартири, агентуру приймали здебільшого у приміщеннях органів внутрішніх справ, на вулицях, квартирах співробітників, що призводило до розкриття агентурної мережі12. НКВС звертав основну увагу на практичну відсутність агентурної роботи з виявлення можливих контактів контрреволюційних елементів західноукраїнських областей з підпіллям інших регіонів України, особливо українськими націоналістами. Крім загальних недоліків у роботі обласних управлінь НКВС, можна виділити й систематизувати ті, що мали безпосередній стосунок до функціонування певних відділів. Так, 2-і відділи традиційно займалися секретно-політичними питаннями та працювали з донощиками. Як свідчить аналіз, їх діяльність була не на високому рівні, незважаючи на те, що саме у Західній Україні, як вважав наркомат внутрішніх 9 Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ – ХХ ст.). – Львів: Світ, 2001. – 246 с. 10 Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах. Поляки, євреї та українці, 1919–1945. – Київ: Дух і літера, 2002. – С. 144. 11 Галузевий державний архів Служби Безпеки України (далі – ГДА СБУ). – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 1. 12 Там само. – Арк. 1 зв. 334 Іван Зуляк справ, концентрувалися вороги більшовицької влади, які з приходом Червоної армії перейшли у глибоке підпілля і проводили підривну антирадянську роботу13. Особливість роботи НКВС у Західній Україні в 1939 р. обумовлювалася тим, що для боротьби з контрреволюційними елементами та агентами іноземних розвідок при обласних управліннях внутрішніх справ були створені й діяли такі відділи, як 2-ий, 3-ій, ІНО (закордонний), ЕКО (економічний), слідчий, 1-ий, 3-ій спецвідділи. Їх діяльність скеровувалася на розширення агентурної мережі з метою виявлення “ворогів народу” та їх подальшої ліквідації. Використовувалися переві- рені в радянській Україні методи примусу і тиску, фальсифікації даних, відсутність доказової бази тощо14. Більшість агентурних справ 2-их відділів УНКВС мали слабку документаль- ну і доказову базу, стосувалися в основному різних соціальних верств населення, які могли би гіпотетично мати стосунок до так званих “контрреволюційних кіл” Західної України. Насаджуючи “радянський варіант” побудови громадянського суспільства, органи внутрішніх справ намагалися контролювати ситуацію за ра- хунок розгалуженої агентурної мережі. Треті відділи обласних управлінь НКВС займалися агентурно-розвідувальною контрреволюційною діяльністю. В основному їх діяльність пов’язувалася із протидією польським і українським контрреволюційним елементам. Згідно зі секретними даними НКВС, на 1 грудня 1939 р. була така кількість агентів у відділах обласних управлінь: у Станиславівському УНКВС на обліку перебувало 2 агенти, Львівському – 23, Луцькому – 2915. Основним недоліком роботи 3-іх відділів було те, що зовсім не пророблявся німецький напрямок агентури, боротьби з тероризмом й агентами іноземних роз- відок. До них традиційно зараховували колишніх польських офіцерів, осадників, стрільців. Інформація про агентів цього відділу була такою: зокрема, у Луцькому УНКВС був 1 агент-колишній офіцер, 2 колоністи-осадники, Львівському – 4 агенти-колишні офіцери, Станиславівському – 7 агентів-колишніх офіцерів, серед стрільців – 3 донощики16. У розпорядженнях НКВС неодноразово наголошувалося на тому, що, виховані більшовицькою партією колгоспники, робітники і службовці активно допомагають радянським органам у боротьбі з агентурою іноземних розвідок, незважаючи на небезпеку для власного життя, затримують озброєних шпигунів, які пробираються на територію СРСР. Наприклад, у кінці липня 1939 р. начальник сільської пожежної охорони Берездівського району Кам’янець-Подільської області, який співпрацював з райвідділом НКВС, перевіряючи пости, затримав двох агентів польської розвідки, за що його подали на вручення нагороди17. 13 ГДА СБУ). – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 1 зв.–2. 14 Зуляк І. Слідча і агентурно-оперативна робота НКВС у Західній Україні у 1939 р. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Видавництво ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. – Вип. 2. – С. 157. 15 ГДА СБУ. – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 2 зв. 16 Там само. – Арк. 3. 17 Там само. – Спр. 26. – Арк. 139–140. 335Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки... Цей окремий випадок був показовим, влада, вручаючи премії та нагороди, намагалася його популяризувати серед населення прикордонних районів, аби те допомагало затримувати агентів іноземних розвідок. На ім’я начальника прикордонних військ НКВС Київського особливого військового округу, надходили повідомлення секретного змісту про випадки проникнення на радянську територію польських агентів із документами, виготовленими на бланках Ново-Лучицької сільради Городницького району УРСР, переданими колишнім головою названої сільради, якого ще у 1937 р. репресували. У розпорядженні також наголошувалося на детальній перевірці документів осіб зі згаданого населеного пункту18. Однак використовували не лише бланки згадуваної сільської ради, але й інші документи. В архівній справі зберігаються фальшиві відрядження, посвідки, нібито видані Красилівським цукровим заводом на ім’я Іванова К. В., Долженко А. П., паспорти на згадані прізвища тощо19. Конфісковані в агентів іноземних розвідок документи мали надсилатися у 3-й відділ УДБ НКВС УРСР з інформацією про затримання20. Радянські органи держбезпеки вважали, що українське духовенство викорис- товувало власну розгалужену мережу не лише для виконання християнської мі- сії, але й було підґрунтям для антирадянської діяльності, впливало на свідомість віруючих, провокувало масові заворушення серед парафіян, поширювало слухи про закриття храмів, арешти священиків тощо21. Масові заворушення парафіян призводили навіть до фактів фізичного побиття представників керівного складу радянського партійного активу в Станиславівському повіті Станиславівської області, вимагаючи запровадження навчання релігії у школах і виховання молоді у християнському дусі та інше22. Виходячи зі серйозної небезпеки, що негативно впливала на процес радянізації у Західній Україні, органи держбезпеки розгорнули масову кампанію, пов’язану з агентурно-оперативною діяльністю серед духовенства, а саме: вербування церковних авторитетів серед єпископів і священиків Греко-католицької та Римо- католицької церков, світських осіб, які мали серйозний вплив на віруючих, аби уникнути можливих антирадянських виступів і провокацій з боку духовенства23. Важливість поставленого завдання обумовлювалася підготовою до вербування з можливим серйозним спротивом, а також збором компромату на духовних осіб, колишніх активних членів українських націоналістичних структур, і польських офіцерів24. До речі, практично була відсутня агентура серед колишніх польських поліцейських, римо-католицького духовенства, інтелігенції та інших соціальних верств. Згідно з оперативною інформацією органів держбезпеки, у м. Станиславові було зареєстровано 45 священиків, з них 12 належало до Української національної 18 ГДА СБУ. – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 154. 19 Там само. – Арк. 142–153. 20 Там само. – Арк. 155. 21 Там само. – Арк. 208–209. 22 Там само. – Арк. 209. 23 Там само. – Арк. 209–210. 24 Там само. – Арк. 210. 336 Іван Зуляк обнови (УНО), 2 – до Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), 2 – до Української соціалістично-радикальної партії (УСРП), 5 – до польського “Народного товариства”, 2 – колишні петлюрівці, 5 – колишні капітани австро-угорської і польської армій25. У Снятинському повіті із 20 осіб 5 належало до УНДО, 1 – до УСРП, 4 – колишні петлюрівці, 3 – члени українського “Сокола”26. У Рогатинському повіті із 32 священиків 4 належало до УНДО, 3 – до польського “Народного товариства”, 5 – до УНО та ін.27 Необхідно наголосити на тому, що більшість агентурних справ і справи, що перебували у стані напрацювання, були вигаданими і сфальсифікованими, про це свідчила відсутність злочину, свідків, речових доказів і документальних даних. Однак, саме такими діями обласні управління НКВС намагалися показати свою роботу, основне завдання полягало у пошуку “ворогів народу” і розкритті “контр- революційних елементів” у Західній Україні. Певна частина духовенства, незважаючи на репресивну політику радянських органів держбезпеки, належала до ОУН. Так, у с. Добра Шляхетська Лісківського повіту Дрогобицької області націоналістичний осередок очолював місцевий свя- щеник Іван Гайдукевич28. Згідно з даними органів держбезпеки, на території Київської, Житомирської, Вінницької та Кам’янець-Подільської областей діяли підпільні церковні організації, пов’язані з колишніми польськими розвідувальними структурами та різноманітними націоналістичними формуваннями в Західній Україні, що проводили антирадянську і шпигунську діяльність. Особлива роль у здійсненні організаційних зв’язків між польською розвідкою і церковним активом Православної церкви відводилася Почаївській Лаврі, цьому процесу сприяв митрополит Діонісій29. До речі, його розшуком займалися органи держбезпеки. Варто зауважити, що структури держбезпеки не володіли з цього приводу жодною серйозною інформацією, натомість безпідставно звинувачували монахів Почаївської Лаври у співпраці з польською розвідкою, підготові православних ченців до шпигунської та підривної роботи на території СРСР. Органи держбезпеки вважали, що польська розвідка використовувала римо- католицьке духовенство як основний канал зв’язків із закордонними шпигунськи- ми центрами, готувала заколоти, займалася нелегальним вербуванням польських офіцерів, використовувала усі можливі засоби для боротьби з радянською владою і революційним рухом у Західній Україні з метою викликати невдоволення радян- ською владою і відродити Польщу30. Для боротьби з духовенством розроблявся план дій, що, передусім, передбачав виявлення і ліквідацію осередків контрреволюційцної діяльності, які використовували релігію як засіб прикриття антирадянської пропаганди; аналіз і знешкодження зв’язків з іноземними розвідувальними центрами; створення так званої “маршрутної агентури” для використання у протидії органам влади в Західній 25 ГДА СБУ. – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 210. 26 Там само. 27 Там само. – Арк. 211. 28 Там само. 29 Там само. – Арк. 211–212. 30 Там само. – Арк. 212. 337Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки... Україні31. У деяких наказах НКВС її іменують “рейдовою”, а її мета полягала в розкритті глибокого підпілля не лише на території Західної України, але й інших регіонів УРСР32. Радянські органи держбезпеки, попри розгалужену агентурну мережу, мало уваги приділяли з’ясуванню організаційно-структурної системи, методів роботи колишніх польських розвідувальних і каральних органів, зовсім не проявляли ці- кавості до розкриття польської агентури, що діяла у Німеччині, Румунії та інших країнах, і навпаки, агентур іноземних розвідок, що перебували у Польщі33. У розпорядженні від 23 грудня 1939 р. йшлося про те, що упродовж двох тижнів необхідно завершити перехід до планової агентурної роботи, за десять днів очистити кадри агентурного апарату від випадкових неперевірених осіб, зрадників і дезінформаторів, заборонивши у подальшому використовувати таку практику. Крім того, передбачалося творити агентурну мережу з числа колишніх польських офіцерів, осадників та інших34. Окрім того, перед структурами держбезпеки ставилося завдання максималь- ного використати архіви польської розвідки і політичної поліції для виявлення і арештів їх агентів серед духовенства та світських осіб35. Власне, використання цих архівів розпочалося від їх впорядкування та аналізу лише від 23 грудня 1939 р., коли НКВС розпорядився упродовж місяця провести їх облік і систематизацію36. Коли інформацію польської розвідки і політичної поліції опрацювали, нарком внутрішніх справ УРСР І. Сєров 27 грудня 1939 р. видав розпорядження № 4958 усім начальникам УНКВС у Західній Україні, що стосувалося трьох списків на 361 особу – учасників контрреволюційних організацій, 16 агентів іноземних розвідок, провокаторів і колишніх поліцейських, також списків структур колишньої Польщі, що від 1937 р. передплачували журнал меншовиків “Соцвісник”37. За нашими підрахунками, до списку структур колишньої Польщі, що від 1937 р. передплачували журнал меншовиків “Соцвісник”, належало 14 організацій, з них 9 – редакції газет і журналів, що містилися в основному (8) у Варшаві, 4 – у Вільно і 1 – у Львові, 2 – бібліотеки, 2 – інститути, 1 – партія (Українська соціалістично- радикальна партія)38. На основі проведеного аналізу списки можна систематизувати. Як свідчить проведене нами дослідження, вони формувалися на підставі повідомлень відділів ІНО УНКВС за 1933 р., Головного управління держбезпеки (1937–1938), спецпо- відомлень НКВС (1939), даних, отриманих під час допитів М. Г. Бурсевича (10 жовтня 1933 р.), Ф. І. Волинця (15 листопада 1933 р.), колишнього члена УВО і УНДО М. С. Данилка (27 березня 1934 р.), Ляпинського-Михайлова (5 липня 31 ГДА СБУ. – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 213–214. 32 Там само. – Спр. 25. – Арк. 5 зв. 33 Там само. – Арк. 4. 34 Там само. – Арк. 5 зв. 35 Там само. – Арк. 215. 36 Там само. – Арк. 5 зв. 37 Там само. – Спр. 26. – Арк. 216. 38 Там само. – Арк. 218–219. 338 Іван Зуляк 1937 р.), М. І. Жиденка (26 грудня 1937 р.), А. Ф. Ульянова (7 серпня 1938 р.), і показів агента “Філатова” за 1939 р.39 Перед керівниками обласних управлінь НКВС у Західній Україні ставилося термінове завдання щодо розшуку і негайного арешту вказаних у списках осіб40. Згідно з даними радянських органів держбезпеки, до вказаного списку агентів іноземних розвідок, провокаторів, резидентів, власників конспіративних квартир, диверсантів, працівників польських розвідувальних і контрреволюційних органів, які проживали в Західній Україні, входило 15 осіб (прізвища подано без ініціалів – І. З.), серед них: Архипенко, працівник польського генштабу, Дідук, будівельник, колишній член КПЗУ, Загайкевич, депутат польського сейму, Клоц, колишній керів- ник комуністичного осередку Львівського трамвайного депо, Кисель, Маєвський і Моріц, комісар Перемишльської поліції, Моргоєв, білогвардієць, Островський, член Білоруського політичного центру, Пахмурський, будівельник, Розенберґ- Чорний-Львинський, скерований у Березу Картузьку для виявлення комуністів і комуністичних структур, Світличний, польський шпигун, Титов, колишній член ЦК КПЗУ, агент дефензиви, Чуликов, агент польської розвідки, Якушевський, співробітник політичної поліції41. До іншого списку так званих “активних учасників троцькістських, білоемі- грантських, націоналістичних, терористичних та інших контрреволюційних орга- нізацій у Західній Україні” входило 29 осіб, в основному євреї, переважно члени Бунду і сіоністської організації “Дрор”. Серед них були п’ять осіб із Кракова, сім осіб зі Львова, вісім осіб з Лодзі, шість осіб з Любліна42. НКВС подав обласним управлінням ще один окремий список із 381 особи (підраховано автором), в основному членів УВО, УНДО, польських партій тощо. Наприклад, до активних контрреволюціонерів зараховували І. Брика, М. Галущин- ського, Д. Донцова, І. Крип’якевича, С. Барана, В. Будзиновського, А. Горбачев- ського та інших відомих осіб. Радянські органи держбезпеки отримували інфор- мацію на основі спеціальних донесень відділів ІНО, агентів під кодовими назвами “20”, “Яковлєв”, “Судоров”, показів В. і А. Чериновичів, М. Данилка та інших43. Отже, агентурно-оперативна діяльність органів держбезпеки в Західній Україні у 1939 р. виступала важливим чинником прискореної радянізації і скеровувалася на боротьбу з агентами іноземних розвідок, вербуванням православного, греко- католицького і римо-католицького духовенства, колишніх членів націоналістичних структур, культурно-просвітніх інституцій, політичних партій, спортивно-руханкових організацій, вояків УГА, офіцерів австро-угорської і польської армії з метою тотального контролю за ними, посиленням диктату і боротьбою з “ворогами народу”. 39 Там само. – Спр. 25. – Арк. 220–222. 40 ГДА СБУ. – Ф. 9. – Спр. 25. – Арк. 216–217. 41 Там само. – Арк. 220–222. 42 Там само. – Арк. 223–226. 43 Там само. – Арк. 227–248.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73591
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2223-1196
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:50:22Z
publishDate	2012
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Зуляк, І. 2015-01-13T18:14:47Z 2015-01-13T18:14:47Z 2012 Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. / І. Зуляк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 331-338. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73591 У статті проаналізовано агентурно-оперативну діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні у 1939 р. Визначено її вплив на процеси, пов’язані з радянізацією, пошуком ідеологічних противників, “ворогів народу”. Доведено, що основна увага радянських органів держбезпеки скеровувалася на боротьбу з агентами іноземних розвідок, православним, греко-католицьким і римо-католицьким духовенством, колишніми членами націоналістичних структур, культурно-просвітніх інституцій, політичних партій, спортивно-руханкових організацій, вояками УГА, офіцерами австро-угорської і польської армій. The article analyses the human intelligence and operational activities of the Soviet security forces in the Western Ukraine in 1939. The author determines their influence on the processes connected with Sovietisation and search for ideological opponents – the so called “enemies of the people”. It is shown that the main focus of the Soviet security forces was on the fight against the agents of foreign intelligence as well as the Orthodox, Greek-Catholic and Roman-Catholic clergy, former members of nationalist organizations, cultural and educational institutions, political parties, sport organizations and the Ukrainian Halychyna Army veterans and officers of the Austro-Hungarian and Polish armies. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. Human intelligance and operationalactivities of the soviet security forces in the Western Ukraine in 1939 Article published earlier
spellingShingle	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р. Зуляк, І.
title	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.
title_alt	Human intelligance and operationalactivities of the soviet security forces in the Western Ukraine in 1939
title_full	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.
title_fullStr	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.
title_full_unstemmed	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.
title_short	Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.
title_sort	агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у західній україні в 1939 р.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73591
work_keys_str_mv	AT zulâkí agenturnooperativnadíâlʹnístʹradânsʹkihorganívderžbezpekiuzahídníiukraínív1939r AT zulâkí humanintelliganceandoperationalactivitiesofthesovietsecurityforcesinthewesternukrainein1939

Агентурно-оперативна діяльність радянських органів держбезпеки у Західній Україні в 1939 р.

Institution

Similar Items