До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)

За матеріалами міжвоєнної преси досліджено особливості політики Польської держави щодо Волині. Зокрема, проаналізовано деталі створення Сокальського кордону, розглянуто тлумачення польськими й українськими діячами шляхів розвитку українства західно-українських земель. On the basis of the study of...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Дата:	2012
Автор:	Каліщук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73594
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До проблеми сокальського кордону(за матеріалами міжвоєнної преси) / О. Каліщук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 354-360. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859829078380511232
author	Каліщук, О.
author_facet	Каліщук, О.
citation_txt	До проблеми сокальського кордону(за матеріалами міжвоєнної преси) / О. Каліщук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 354-360. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	За матеріалами міжвоєнної преси досліджено особливості політики Польської держави щодо Волині. Зокрема, проаналізовано деталі створення Сокальського кордону, розглянуто тлумачення польськими й українськими діячами шляхів розвитку українства західно-українських земель. On the basis of the study of the interwar press, the author analyzes specific features of the Polish state policy towards Volyn. In particular, some details of the creation of Sokal border are analysed. Special attention is given to the way Polish and Ukrainian public figures interpreted the development of the Ukrainian national idea and spirit in Western Ukrainian lands.
first_indexed	2025-12-07T15:31:04Z
format	Article
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012354 Оксана КаліщуК (луцьк) ДО ПРОБЛЕМИ СОКАЛЬСЬКОГО КОРДОНУ (за матеріалами міжвоєнної преси) Українське модерне націотворення виявилося складним і суперечливим. Українцям після Першої світової війни не вдалося зберегти власну державність. За Ризьким мирним договором 1921 р. західноукраїнські терени опинилися у скла- ді Другої Речі Посполитої; щодо Західної України стали вживати терміни “Схід- на Малопольща”, “східні креси”. Питання “сокальського кордону”, що має важливе значення для розуміння суспільно-політичного життя у міжвоєнний період, так і не отримало належного висвітлення в історіографії (за винятком студій Яна Кенсіка1 та Юрія Крамара2, спеціальних досліджень цієї проблеми ми не зустрічали). “Сокальський” кордон почав створюватися від моменту опанування Польщею західноукраїнських земель. Адже, на думку сучасників, із 1926 р. варто говорити про формування в національній політиці Другої Речі Посполитої реґіоналізмів – волинського, гуцульського, бойківського, лемківського, а, власне, волинську реґіональну політику характеризував “сокальський кордон”3. У той час, головно, йшла мова про недопущення на теренах Волині впливів української Греко-католицької церкви4. Успішній реалізації цього завдання сприяв і національно-релігійний склад мешканців краю: у польській частині колишньої Волинської ґубернії, за переписом 1931 р., поляки разом з латинниками складали 15 %, євреї – до 10 %, а понад 2 млн. українців сповідували переважно православ’я5. Конкордат Польщі з Апостольською столицею 1925 р. обмежив діяльність Греко- католицької церкви: на північно-західних землях її вірні були підпорядковані римо-католицькій єпископії6. Водночас, робилися спроби окатоличення українських мешканців Волині (варто згадати хоча б відому справу Гриньок7). 1 Kęsik J. “Kordon sokalski”. Problemy pogranicza galicyjsko-wołyńskiego w latach 1921–1939 // Studia z dziejów prowincji galicyjskiej / pod red. Adama Galosa. – Wrocław, 1993. – S. 125–155. – (Acta Universitatis Wratislaviensis, Historia CXI, nr 1532). 2 Крамар Ю. “Сокальський кордон” у контексті польсько-українських відносин у міжвоєнний період // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Матеріали Міжнародної науково- практ. конф (21–22 листопада 1996 р.). – Івано-Франківськ: Плай, 1997. – С. 259–262. 3 іяр. Чотири реґіоналізми // Батьківщина. – Львів, 1937. – Ч. 12. – 28 березня. – С. 4. 4 Dunin-Borkowski P. Problem kordonu sokalskiego // Biuletyn polsko-ukraiński. – Warszawa, 1938. – Nr 31. – 21 sierpnia. – S. 329. 5 Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). – Київ: Альтернативи, 1999. – С. 269. 6 Енциклопедія Українознавства. – Т. 8. – С. 2939. 7 Див.: Волиняк. Загадочна подія на Волині. Про чудесне навернення 116 православних українців с. Гринки на римо-католицизм // Діло. – Львів, 1938. – Ч. 1. – 1 січня. – С. 4; Волинські посли, Гринки й КОП // Там само. –Ч. 11. – 18 січня. – С. 7; Офіційні вістки про Гриньки 355 До проблеми сокальського кордону Суперечки між греко-католиками та православними, які використовувала у своїх інтересах польська сторона, не були на користь українській справі. Орган Української соціалістично-радикальної партії “Громадський Голос” з цього при- воду писав, що український народ не бажав і не бажає, щоб його ділили по реґіо- нах, творили штучні “сокальські” кордони, лише тому, що Волинь православна, а Галичина греко-католицька, або з причини відмінностей розвитку Волині8. Як на- голошував український теолог, літературознавець, публіцист Іван Коровицький: “Національна єдність будується взаємним пошануванням й довір’ям, – ніколи відгребуванням старих, вже похованих спорів, які тій єдности тільки шкодять”9. “Сокальський кордон” зробив політичним явищем волинський воєвода Генрік Юзевський (Henryk Józewski, 1892–1981). Офіціоз Українського національно- демократичного об’єднання (УНДО) газета “Діло” стверджувала: “Проблема “сокальського кордону” твориться від самого початку існування польської держави та справжній “сокальський кордон” створив воєвода Г. Юзевський”10. Саме розлога доповідь Г. Юзевського, цілком присвячена волинським справам, виголошена 2 грудня 1929 р., ознаменувала нову “волинську політику”11. На думку воєводи, український рух Волині, з огляду на державні інтереси Польщі, мав одну істотну ваду – сильний галицький вплив. “Обставиною немалої ваги, – за уважив він, – було безпосереднє сусідство Волині зі Східною Галичиною, зі світом іншим, ніж Волинь, але також польсько-українським. Там панував інший уклад, австрійські традиції і войовничий польський і український націоналізм”12. Ця теза знайшла свою підтримку серед громадськости. На відмінностях у розвитку Галичини та Волині наголошував Сильвестер Гориніч, який під поняттям “сокальського кордону” розумів “роздвоєність українського життя в Польщі, обумовлена неоднаковою минувшиною і сьогоденням районів анексії австрійської та російської”13, що дозволяли йому стверджувати: “сокальський кордон” не є вигадкою адміністрації, а органічна, і перш за все внутрішня, вада української спільноти14. Тобто тут йде мова не про якусь конкретну лінію, а радше про різницю між субетносами у складі українського етносу. І, власне, зважаючи на це, було декларовано тезу, що ті українські світогляди в інтересах держави повинні розвиватися та еволюціонувати окремо15. й околицю // Там само. – Ч. 14. – 22 січня. – С. 3; Баран С. Тучапи і Гриньки // Там само. – Ч. 19. – 28 січня. – С. 1–2; Справа Гриньок у соймі. Інтерпеляція посла д-ра Ст. Барана // Там само. – Ч. 33. – 15 лютого. – С. 9; Д-р С. Б. Становище уряду до подій у Гринька. Відповідь премієра Складковського, як міністра внутрішніх справ, на інтерпеляцію посла д-ра Степана Барана // Там само. – Ч. 74. – 5 квітня. – С. 7–8; Крик на показ і признання внутрі // Там само. – Ч. 66. – 26 березня. – С. 4 та ін. 8 “Сокальський” кордон // Громадський голос. – Львів, 1936. – Ч. 42. – 31 жовтня. – С. 2. 9 Коровицький і. Сокальський кордон // Вістник: Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. – Львів, 1938. – Річник VI. – Т. 1, кн. 1 (січень). – С. 48. 10 Проблєма сокальського кордону. Нова стаття колишнього львівського воєводи Борковського // Діло. – 1938. – Ч. 183. – 21 серпня. – С. 5. 11 Кучерепа М. М. Волинський воєвода Ян Генрик Юзевський // “Роде наш красний…” (Волинь у долях краян і людських документах). – Луцьк: Вежа, 1996. – Т. ІІ. – С. 181. 12 Józewski H. Zamiast pamiętnika // Zeszyty Historyczne. – 1982. – Z. 60. – S. 73. 13 Horynicz S. Kordon sokalski // Biuletyn polsko-ukraiński. – 1935. – Nr 2 (89). – 13 stycznia. – S. 12. 14 Ibidem. – S. 14. 15 SCIO. Problem kordonu sokalskiego // Wołyń. – 1938. – Nr 35. – 28 sierpnia. – S. 3. 356 Оксана Каліщук Протестуючи проти тлумачення “сокальського кодону” як органічної внутріш- ньої вади української спільноти, Степан Скрипник наголошував, що його існуван- ня є результатом багатьох причин, зокрема релігійних, культурних, а передовсім впливу відмінних державних організмів на сукупність українського життя у межах Австрії та Росії перед війною, а відповідно відмінних шляхів, якими розвивалася політична думка українців Волині й Галичини16. У такому потрактуванні цей термін стосується лише однієї національної групи, оминаючи решту мешканців територій. Як згадував сам Г. Юзевський, врешті-решт виникла ідея ізолювати українську Волинь від тогочасної Східної Галичини. У вересні 1931 р. волинський воєвода розробив секретний документ, який він подав міністрові внутрішніх справ Польщі. У ньому, окрім іншого, містилися конкретні пропозиції щодо тактики поступового відмежування північно-східних земель від галицьких воєводств. “Нинішня політична ситуація на Волині, – зазначав Г. Юзевський, – з огляду на сусідство зі Східною Малопольщею зобов’язує здійснити певні кроки, що, з одного боку, запобігли би поширенню терористичних виступів, а з другого, – підкреслили б політичну окремішність Волині”17. Волинський воєвода застерігав, що будь-які контакти волинських і галицьких українців були б дуже небезпечні. Саме в контексті вирішення цього завдання ви- никла ідея “сокальського кордону”: “Відтинаючи Волинь від Східної Малопольщі, я відвертався від Львова – центра польської культури і польського інтелектуального життя, осередку української галицької думки, міста надзвичайно приваб ливого. Львова semper fidelis. Відрікався Львова як столиці Волині. В тодішній ситуації Львів не мав що розповісти Волині, а польська і українська ментальність Галичини могли волинське життя лише отруювати”18. Втіленням такої позиції волинського воєводи стала практика ліквідації українських громадських утворень, головно тих, осередки яких знаходилися у столиці Галичини. В тогочасній пресі називалися дані понад 1000 українських установ, ліквідованих на Волині19. Влада Волинського воєводства заборонила діяльність культурно-освітніх (товариство “Просвіта”, “Рідна Школа” та ін.), суспільних (Союз Українок), парамілітарних (“Січі”, “Лугу”, “Сокола” та ін.), економічних (українська кооперація) установ та організацій, які діяли по той бік “сокальського кордону”. Ліквідували навіть Церковний Комітет, що його створив Луцький Церковний З’їзд 1927 р., завданням якого була боротьба за розмосковлення Православної Церкви20. Було заборонено поширювати українські книжки і пресу, що виходила в Галичині. Політичний та громадський діяч, публіцист, депутат Сейму у 1928–1939 рр. Степан Баран зауважував: “Найбільш характеристичною є цензорська практика на Волині супроти українських друків, виданих в Галичині 16 Manowce negacji i twórcza współpraca (Przemówienie pos. Stefana Skrypnyka na komisji budżetowej Sejmu) // Wołyń. – 1935 (Rok III). – 3 lutego (Nr 6). – S. 2. 17 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 698. – Арк. 3. semper fidelis (лат.) – завжди вірний. 18 Юзевський Г. Замість щоденника // “Роде наш красний…”... – Т. ІІ... – С. 194. 19 Borkowski P. Samorząd a strajk chłopski // Polityka. – Warszawa, 1938. – Nr 8. – 25 marca. – S. 2–3; ік. Сокальський кордон та холмсько-волинська пустка // Діло. – 1938. – Ч. 176. – 12 серпня. – С. 1. 20 Сокальський чи риський кордон? // Там само. – 1936. – Ч. 106. – 14 травня. – С. 1–2. 357 До проблеми сокальського кордону (майже зправила у Львові), які тут перейшли леґальну цензуру, не були тут і не є сконфісковані, та які щойно по довшому часі конфіскуються на Волині”21. Прикладом таких дій влади восени 1936 р. була заборона повітових староств у Ковелі, Луцьку, Володимирі, Рівному поширювати такі українські календарі на 1937 р., видані леґально у Львові чи інших східно-галицьких містах, як “На сліді”, “Український Кооператор”, “Молодий Украї нець”, “Селянський Калєндар”, “Золотий Колос”, “Криниця”, “Батьківщина”, “Для всіх”, “Український Інвалід”, “Сільський Господар”, “Червона Калина”, “Жіноча Доля”, “Приятель Народу” й інших. Те ж саме відбувалося і в 1937, і в 1938 рр.22 Передплачувати часописи українською мовою було фактично заборонено: як правило, вони не доходили до читачів, оскільки з пошти їх забирала адміністрація. Сокальський кордон паралізував експорт національної свідомости на сусідні землі. Ліквідувавши леґальні українські інституції з централями у Львові, польська адміністрація Волині почала створювати нові організації, які діяли під державним контролем і мали реалізовувати ідею українсько-польської співпраці. Яскравим прикладом саме такого типу установи було Волинське Українське Об’єднання23. У своїй програмі ВУО декларувало, що стоїть на ідеї федералізму, проблеми національних меншин можуть бути вирішені парламентом та урядом Речі Посполитої, а так званий “сокальський кордон” є природною межею, що розділяє два окремі українські організми, панівний у Галичині націоналізм є однаково шкідливим для того народу, як і комунізм, створена ж партія є єдиним репрезентантом української людности Волині24. Як стверджувало “Діло”, галичани не мали б жодних ображених амбіцій, якби ті новостворені установи, приймаючи національні ідеї та завдання, працювали над розбудовою культурно-освітнього та економічного життя місцевих українців25. Натомість, відбувалося інше: ці організації не мали зв’язку зі селами і не мали жодного впливу на маси26. Не випадково у процесі обговорення можливої співпраці між галицькими та волинськими послами зробили такий висновок: “Злука з ґрупою Певного була б найкращим засобом до зміцнення сокальського кордону: ніщо так не підірвало б авторитету українських політичних кругів Галичини на Волині, як саме порозу- міння з Певним […]. Проблему Сокальського кордону можна розвязати однаково в інтересі держави й українців тільки тоді, коли угодовецький рух у Галичині стане такий поважний, що не буде страшна його експанзія на Волині”27. Національні громади і спільноти зустріли “волинську політику” по-різному. Характеризуючи ситуацію, яка склалася довкола цієї проблеми, доктор філології, 21 Баран Ст. Цензура при сокальському кордоні // Там само. – 1938. – Ч. 72. – 2 квітня. – С. 1. 22 Там само. 23 Кучерепа М., Давидюк Р. Волинське Українське Об’єднання (1931–1939): Монографія. – Луцьк: Настир’я, 2001. – 420 с. 24 Mędrzecki W. Wojwództwo Wołyńskie. 1921–1939: Elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. – Wrocław, 1988. – S. 152–153. 25 ік. Сокальський кордон та холмсько-волинська пустка // Діло. – 1938. – Ч. 176. – 12 серпня. – С. 1. 26 Senex. Caveant consules! Льоґіка фактів на Волині і її висновки // Там само. – 1935. – Ч. 186. – 16 липня. – С. 1–2. 27 Юзефський, Певний-Косьцялковський, Мудрий // Там само. – 1936. – Ч. 3. – 3 січня. – С. 5. 358 Оксана Каліщук дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, публіцист Микола Сивіцький стверджував, що обабіч сокальського кордону зайняли позиції два суперники з протилежними, взаємовиключними інтересами: Юзевський, формуючи із малосвідомого волиняка лояльного обивателя, щоб згодом перетворити його на поляка, діяв, головно, на користь Польщі (що цілком зрозуміло); галичани ж, дбаючи про користь своєї нації, хотіли зробити волинянина патріотом, борцем за Україну, за власне майбутнє28. Українська суспільність сподівалася на те, що перебування у складі однієї держави сприятиме об’єднанню українських земель та громади в одне ціле29. У 1935 р. проблема “сокальського кордону” була предметом переговорів між польською владою та представниками Української парламентської репрезентації щодо політики нормалізації українсько-польських стосунків. Зокрема, один із чільних діячів УНДО, посол Степан Вітвицький, поклаючись на сен. Радзивілла, стверджував, що “так званий сокальський кордон є фікцією. [...] Вважаємо, що справа дозріла до того, щоби призадуматися над ревізією т. зв. волинського експерименту та йому подібних. Повторяємо не від нині, що треба усунути штучні запори, які розділюють частини того самого народу, та обняти одною системою правління цілу територію, заселену українським народом, бо ніяка сила не зуміє розірвати одної живої національної ідеї”30. Українські діячі Галичини вказували, що це типовий акт свавілля і порушення конституції, яка ґарантувала рівні права та не передбачала жодних внутрішніх кордонів. Однак, посилання на чинне законодавство (пресовий декрет від 7 лютого 1919 р., австрійський пресовий закон від 17 грудня 1862 р.31; уніфікаційний закон від 27 жовтня 1932 р., австрійський закон про товариства від 15 листопада 1867 р.32) не мали жодних наслідків. Поразка легальних методів боротьби і всієї легальної програми, репрезентантом якої було УНДО, спричила активний розвиток, зміцнення і здобуття атракційності політичного підпілля – комуністичного та оунівського. Слід зауважити, що політика “сокальського кордону” могла стримати лише інституційний (і то в обмежених масштабах) – відчутний для адміністрації – інтеграційний вплив галицького українізму на життя волинян. Натомість, ця політика не могла запобігти не контрольованому владою, почасти підпільному, проникненню на Волинь впливу зі Львова. Детермінували це загальні умови життя у Другій Речі Посполитій. Між воєводствами Східної Малопольщі і Волинню щоденно курсувало кілька потягів. Чимало молодих волинян навчалося в Галичині, де вони брали активну участь у тамтешньому політичному житті33. 28 Сивіцький М. Записки сірого волиняка. – 2-е вид. – Київ: Вид-во імені Олени Теліги, 2000. – С. 70. 29 Баран С. За повалення сокальського кордону // Свобода. – Львів, 1938. – Ч. 17. – 8 травня. – С. 5. 30 Один нарід одна національна ідея. З промови посла д-ра Степана Вітвицького у соймовій дискусії і над буджетом міністерства внутрішніх справ 24 лютого 936 р. // Там само. – 1936. – Ч. 9. – 8 березня. – С. 6–7. 31 Баран Ст. Цензура при сокальському кордоні... 32 Герасимович і. Рідна школа і сокальський кордон. З нагоди замітки “Бюлетину Польско- Україньского” // Діло. – 1936. – Ч. 94. – 30 квітня. – С. 1. 33 Kęsik J. Województwo wołyńskie pod rządami Henryka Józewskiego // Niepodległość i Pamięć. – 2008. – Nr 1 (27), cz. 1. – S. 189–190. 359 До проблеми сокальського кордону Ілюстрацією такого становища можуть слугувати спогади Василя Кука: “Волинь до Першої світової війни належала Росії, там була поширена російська мова, школи були російськими і майже вся інтелігенція розмовляла російською. Я почув вперше російську мову, коли їхав в поїзді на Волинь. Сидів у купе, і там розмовляли російською, і ні слова не зрозумів з того. Бо то воно тільки здається, що мови схожі. І ось цей кордон нам треба було зламати. І почали його ламати в той спосіб, що налагоджували зв’язки з волинськими студентами, які навчалися у Львові. Ті студенти з Волині, які навчалися у Львові, у Любліні в Католицькому університеті, ставали націоналістами. Через них ми знаходили місцевих людей на волинському селі. І ось вже у 1932–33 роках я возив до Рівного літературу, кон- кретно до Робітницького побіля Клеваня. Там все було інше, ніж на Галичині. Все, навіть їжа, було незнайоме. Коли люди їхали з Галичини за Броди, то казали “ми були в Росії”, не на Волині, а “в Росії”, так само ті, що їхали з Волині до Львова казали “ми були в Австрії”. І то питання “Росії” і “Австрії” стояло ще довго”34. Отож, можливості особистих контактів були практично необмежені. Як зауважують сучасні дослідники, галицькі українські націоналісти легко проникали на Волинь попри т. зв. сокалький кордон, рівно ж як і безкарно через радянсько- польський кордон прибували радянські агітатори35. Більше того, формальні труднощі, створені волинською адміністрацією, давали додатковий стимул до розповсюдження крайніх радикальних організацій, нав’язували необхідність застосовувати конспіративні методи36. В краї поширювалися комуністичні впливи, що не могло влаштовувати провідників українства: народні маси, серед яких аполітична культурно-національна праця була неможлива, стали дуже податливим тереном для успішної нелегальної максималістичної, комуністичної акції. “Остання прибрала такі величезні розміри й дійшла до такого високого потенціялу, що автори концепції “вспулжиця” зжахнулися; вони побачили, що на Волині кипить і то чимраз дужче”37. Уже 1933 р. Г. Юзевський визнав, що політичне життя волинських українців, досить примітивне на початку 30-х років, значно пожвавилося, а “Волинь знов є тереном особливо інтенсивних атак Малопольщі – атак за прорив “сокальського кордону”38. Не випадково, коментуючи проблему “сокальського кордону”, Мечи- слав Сморавінський у своєму рапорті зауважив, що сокальський кордон не лише не існує, але навпаки, його фіктивна наявність значною мірою присипляє чуйність влади на деструктивні впливи, що йдуть із Малопольщі (Галичини)39. При цьому в українській галицькій громаді склалося розуміння того, що й вона не зробила все можливе для вирішення проблеми “сокальського кордону”. 34 Кук В. На боротьбу була здатна лише молодь / вів розмову Олександр Маслак. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.observer.sd.org.ua/news.php?id=1995 35 Snyder T. Rekonstrukcja narodów: Polska, Ukraina, Litwa i Białoruś 1569–1999 / przeł. Magda Pietrzak-Merta. – Sejny: “Pogranicze”, 2006. – S. 166. 36 Тріумф і трагедія Генріка Юзевського // Волинь. – 2007. – Ч. 8. – С. 111. 37 Тутейший. По тім боці сокальського кордону. (Кореспонденція з Волині) // Діло. – 1936. – Ч. 266. – 25 листопада. 38 AAN, MSW, UWW, sygn. 979/85, k. 3. 39 Stawecki P. Polityka wołyńska Henryka Józewskiego w świetle nieznanych źródeł z lat 1935–1936 // Przegląd Wschodni. – 1997. – T. IV. – Z. 1 (13). – S. 202. 360 Оксана Каліщук Журналіст, пресовий референт Української парляментарної репрезентації 1925– 1930 рр. Іван Кедрин зазначив: “Однак не в цьому річ, що робить хтось інший, – річ у тому, що робимо ми, галичани, наші галицькі установи та всі за наш галицький колєктив морально відповідальні чинники. І тут саме стверджуємо величезне відхилення “ножиць” – між нашою зарозумілістю і претенсіями мати опінію в усіх українців-негаличан “піємонтом” та між нашою справжньою турботою бути ним для негаличан”40. Ще критичніше висловлювалися пропольські волинські діячі, стверджуючи, що до 1928 р. галицький провід взагалі не цікавився волинськими справами і лише з відмовою від бойкоту виборів галицькі політичні партії посунули на Волинь і пробували опанувати вже існуючі культурно-освітні та господарські структури41. Ймовірно, найефективніший рецепт прориву цього штучного кордону дав ще 1929 р. громадський діяч, поет, прозаїк Роман Купчинський, коли в одному із своїх фейлетонів просив “цвіт українського народу двох нерозсліджених країн” руйнувати всі кордони, адже ніякі гармати, ані динаміти не зможуть розбити тієї ненависної стіни розбрату. І лише “маленький хлопчина, якому на ім’я Амор, розвалить її і зрівняє з землею”, а тому благає молодь посилати свої мрії “голубами сизокрилими” через Сокальський кордон і закликає “Галицькі дівчата! Беріть у полон волинських козаків! Волинські козаки! Піддавайтеся дочкам Наддністрянської Галичини! Тоді напевно розпадеться в порох грізний Сокальський кордон. А коли б хто і захотів шукати границі між вами і нами – не знайшов би її. Бо чи існує яка границя на біленькій постелі подружній?!”42. 40 ік. Галицький Піємонт у деклямації і дійсности // Діло. – 1937. – Ч. 163. – 28 липня. – С. 1. 41 Дещо про сокальський кордон // Волинське Слово. – Луцьк, 1938. – Ч. 24. – 25 серпня. – С. 1. 42 Чіпка Г. Ломім кордон // Діло. – 1929. – Ч. 122. – 4 червня. – С. 4.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73594
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2223-1196
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:31:04Z
publishDate	2012
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Каліщук, О. 2015-01-13T18:18:26Z 2015-01-13T18:18:26Z 2012 До проблеми сокальського кордону(за матеріалами міжвоєнної преси) / О. Каліщук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 354-360. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73594 За матеріалами міжвоєнної преси досліджено особливості політики Польської держави щодо Волині. Зокрема, проаналізовано деталі створення Сокальського кордону, розглянуто тлумачення польськими й українськими діячами шляхів розвитку українства західно-українських земель. On the basis of the study of the interwar press, the author analyzes specific features of the Polish state policy towards Volyn. In particular, some details of the creation of Sokal border are analysed. Special attention is given to the way Polish and Ukrainian public figures interpreted the development of the Ukrainian national idea and spirit in Western Ukrainian lands. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси) On the problem of sokal border (based on the interwar press) Article published earlier
spellingShingle	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси) Каліщук, О.
title	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
title_alt	On the problem of sokal border (based on the interwar press)
title_full	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
title_fullStr	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
title_full_unstemmed	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
title_short	До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
title_sort	до проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73594
work_keys_str_mv	AT kalíŝuko doproblemisokalʹsʹkogokordonuzamateríalamimížvoênnoípresi AT kalíŝuko ontheproblemofsokalborderbasedontheinterwarpress

До проблеми сокальського кордону (за матеріалами міжвоєнної преси)

Репозитарії

Схожі ресурси