Ідеологія і словник
У статті запропоновано авторський погляд на ідеологічну складову словника як форми опису національної мови. Проаналізовано два періоди української лексикографії – доба українізації та постукраїнізаційний період, а також відмінності, які засвідчують базові словники цих періодів, виконані на двох р...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73626 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ідеологія і словник / О. Демська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 276-281. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859613887132860416 |
|---|---|
| author | Демська, О. |
| author_facet | Демська, О. |
| citation_txt | Ідеологія і словник / О. Демська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 276-281. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | У статті запропоновано авторський погляд на ідеологічну складову словника як форми
опису національної мови. Проаналізовано два періоди української лексикографії – доба
українізації та постукраїнізаційний період, а також відмінності, які засвідчують базові
словники цих періодів, виконані на двох різних ідеологічних засадах.
The author’s view on the ideological constituent of a dictionary as an element of the national
language form of description is provided in the present article. Two periods of the Ukrainian
lexicography, Ukrainization and post-Ukrainization, are analyzed, as well as the differences
found in the major dictionaries of those periods that are based on these different ideological
principles.
|
| first_indexed | 2025-11-28T17:02:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012276
Орися Демська (київ)
ІДЕОЛОГІЯ І СЛОВНИК
словник не може бути без ідеології. І, починаючи мову про ідеологію словни-
ка, спробуємо з’ясувати щонайменше таке: що розуміємо під поняттям ідеологія
(з’ясувати зміст цього поняття для нас навіть не так важливо з погляду суспільних
наук, де воно є надзвичайно частотним, а значно важливіше з погляду мовознав-
чого і вужче – теорії лексикографії) та про який саме словник йдеться.
Власне, самому поняттю ідеології в українській лексикографічній науці прак-
тично ніколи не було присвячено окремої ширшої теоретичної розвідки. Однак,
буде неправдою, якщо ми говоритимемо про відсутність детального аналізу цього
поняття лише в українській лексикографічній науковій традиції. З цього приводу
маємо заувагу й англійського дослідника Дж. Кіна, який говорить про аналогічну
ситуацію в західній науковій традиції загалом. На його думку, “тут мало хто сер-
йозно задумується про походження цього поняття, його розвиток і можливі недо-
ліки, а також плутанину, пов’язану з його застосуванням”1.
Загалом, термін ідеологія, що з’явився у 1801 р. завдяки французькому філосо-
фові Дестют де Трасі2, на сьогодні має чималу кількість визначень через свою вну-
трішню складність, багаторівневість, багатоаспектність і, врешті, історичну спів-
віднесеність, про що слушно зазначає Г. Хоріна: “залежно від ситуації виявляються
різні властивості й ознаки цього явища, розкривається його субстанційна сутність.
Саме це дозволяє авторам вичленовувати ті або ті його найважливіші аспекти”3. Тому
в наукових джерелах різного типу – статтях, монографіях, посібниках, енциклопеді-
ях тощо – термін ідеологія може бути тлумачено щонайменше як: а) вчення про ідеї;
б) система поглядів та ідей, або ж ширше, в) система поглядів та ідей, через призму
яких на рівні теорії відбувається усвідомлення й оцінка ставлення людей до реаль-
ного життя, суспільного буття, культури, висловлюються й захищаються інтереси
різних соціальних об’єднань (класів, націй тощо), виділяються соціально-культурні
цілі й шляхи, способи їх досягнення тощо. Потрапляючи у площину конкретної на-
уки, аналізоване термінопоняття уточнює свій зміст і, відповідно, модифікує визна-
чення. Так, у лексикографії його доцільно трактувати як систему поглядів та ідей,
через призму яких відбувається усвідомлення й оцінка вербалізованої позамовної
дійсності та репрезентація її (або її фрагментів) у словнику. І може йти мова, з одно-
го боку, про інтролінґвістичну ідеологію, а з іншого – про екстралінґвістичну. Уза-
гальнено інтролінґвістичну ідеологію трактуватимемо як систему лінґвістичних по-
глядів і теорій, що лежать в основі лексикографічної інтерпретації, осмислення,
1 кин Дж. Демократия и гражданское общество. – Москва: Прогресс-Традиция, 2001. – С. 338
2 Destutt de Tracy. Éléments d’idéologie. – Paris: Didot l’aîné, 1800–1815. – 578 р.
3 Хорина Г.П. Идеология как элемент системы культуры. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://tourism.mosgu.ru/o_fakultete /kafedra/cultural/Nayka/Horina.htm#_ftnref2. – Назва з екрана.
277Ідеологія і словник
опису etc. мови загалом, або ж її структурних рівнів чи функціональних страт; а екс-
тралінґвістичну – як систему загальнокультурних, історичних, соціальних тощо по-
глядів та ідей, які лежать в основі осмислення, оцінки, ставлення й коректного відо-
браження національної мовної картини світу в словнику. І якщо інтролінґвістична іде-
ологія превалює у словникові спеціального (синонімів, антонімів, морфемний слов-
ник, словник наголосів тощо) типу, то екстралінґвістична мала б виявляти паритет-
ність щодо інтролінґвістичної ідеології у словнику, завданням якого є коректний ре-
левантний лексикографічний опис національної мови.
Зв’язок ідеології і словника відбувається, по-перше, на рівні загальнокультур-
ному: ідеологія, аналогічно як і словник, є невід’ємним елементом національної
культури. А по-друге, на рівні національному: національна ідеологія покликана ви-
ражати “специфічні інтереси нації як соціальної спільноти, може містити ідеї збе-
реження і розвитку національної культури, прогресивних звичаїв і традицій, мови
тощо, а у певних умовах – добиватися національної незалежності”4, а національ-
ний словник – через лексикографічну модель репрезентації позамовної картини сві-
ту експлікувати її національну складову в синхронії (йдеться про словник сучас-
ної мови, наприклад: “Україна в словах: Мовокраїнознавчий словник-довідник”5,
“Українська мова без табу: Словник нецензурної лексики та її відповідників” Л. Ста-
вицької6) або діахронії (коли певний словник сучасної мови з плином часу пере-
творюється на джерело історичне, наприклад: “Лексикон словенороський Памви
Беринди”7, “Українсько-німецький словник” З. Кузелі, Я. Рудницького8).
Національна ідеологія найяскравіше проявила себе в українській лексикогра-
фічній традиції в добу українізації, коли, виявляючи домінантний характер, вона була
покликана виражати інтереси української нації як соціальної спільноти, що на поча-
ток ХХ ст. закладала основи національної держави із власною національною куль-
турою, наукою, управлінням, економікою, політикою, що й спричинило, передусім,
українізацію професійної та спеціально-наукової освіти. І ці процеси засвідчує дале-
ко не один державний документ, як наприклад: Декрет РНК УСРР від 27 липня 1923
року “Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх уста-
нов”, у якому поряд з вказівками “а) ввести відповідно до наявних педагогічних сил
викладання українською мовою – на вищих 3-річних педагогічних курсах, факульте-
тах соціального виховання – інститутів народної освіти [..]; д) з наступного шкільно-
го року в усіх, без винятку, школах професійного освіти ввести обов’язкове навчан-
ня української мови і спеціальні курси українознавства [..] ”9 у пункті ж) однозначно
сказано: “запропонувати Наркомосові вжити заходів до видання українського акаде-
мічного словника і вироблення наукової термінології українською мовою”10. Тобто,
4 Хорина Г.П. Идеология как элемент системы культуры....
5 Україна в словах: Мовокраїнознавчий словник-довідник. – Київ: Видавничий центр “Просвіта”,
2004. – 702 с.
6 ставицька Л. Українська мова без табу: Словник нецензурної лексики та її відповідників. –
Київ: Критика, 2008. – 454 с.
7 Лексикон словенороський Памви Беринди. – Київ: Ви-во Академії наук Української РСР,
1961. – 271 с.
8 кузеля З. Рудницький Я. Українсько-німецький словник. – Ляйпціґ: Отто Гаррассовіц, 1943. –
1494 с.
9 Тихий О. Мова – Народ. – Київ: Смолоскип, 2007. – С. 35.
10 Там само.
278 Орися Демська
з одного боку, можемо говорити про усвідомлення ролі словника у процесі втілення
національної (чи будь-якої іншої) ідеології у життя, а з іншого – ширше, про єдність
ідеології та словника. І, як відомо, наслідком такого підходу маємо низку непересіч-
них словників 20-х років ХХ ст., інтелектуальною перлиною серед яких був і зали-
шається загальномовний російсько-український академічний словник за редакцією
А. Кримського та С. Єфремова11. І саме національна складова як ідеології доби укра-
їнізації, так і словникарства цього періоду стали мішенню пост-українізації, коли на
зміну національної прийшла інтернаціональна, читай русифікаційна, ідеологія і слов-
никарство. Наслідки цього лаконічно сформулював Л. Паламарчук у наведеному далі
фрагменті своєї праці “Українська радянська лексикографія”: “[…] кожний успішно
виконаний в науковому плані загальномовний словник становить не лише відобра-
ження окремого етапу або періоду в розвитку мови, а разом з тим і своєрідне відбит-
тя соціально-економічного, культурно-освітнього й науково-технічного рівня суспіль-
ства в цілому. З другого боку, виходячи з того, що словникова справа інтернаціональ-
на за своєю природою, виконані на належному науково-методологічному рівні лек-
сикографічні праці, не залежно від того, на якій мові вони постали, сприяють поши-
ренню й зміцненню контактів між людьми різних національностей, дальшому зміц-
ненню братерської дружби народів нашої Батьківщини (йдеться про СРСР – О. Д.) та
створенню тієї нової, інтернаціональної єдності людей, що має назву – радянський
народ”12. Із таким баченням суті, функції та змісту словника можемо погодитися у
багатьох пунктах, однак з певними коментарями.
По-перше, успішно виконаний у науковому плані загальномовний (може
також йтися про словник іншомовних слів, неологізмів) словник справді є відо-
браженням певного періоду в розвиткові мови, так само, як і віддзеркаленням
соціально-економічного, культурно-освітнього й науково-технічного рівня розви-
тку спільноти-носія мови. І якщо для такої спільноти важливо, щоб її мовний код
виконував типові для будь-якого мовного коду функції унікальної репрезентації й
ідентифікації, то вона послуговуватиметься індивідуальним мовним кодом – на-
ціональною мовою як засобом індивідуалізації, набуття унікальності, аналогіч-
ної до унікальності інших мовних спільнот, і, відповідно, ідея мовної автентич-
ності втілюватиметься у загальномовному національному словнику (йдеться про
словник як форму).
По-друге, у своїй суті ремесло лексикографа – словникарство, справді, інтер-
національне, оскільки впродовж століть усі народи, зокрема, Європи, послугову-
валися й послуговуються тими самим, або ж схожими, техніками, прийомами, ме-
тодами укладання словників. Але інтернаціоналізація словника (йдеться про слов-
ник як форму) – це вже радше ідеологія, близька до політики, наслідком втілення
якої у словнику може бути нівеляція словникового складу мови, руйнування його
національних ознак (детально цю проблему висвітлює праця “Українська мова в
ХХ сторіччі: історія лінгвоциду”13), зокрема, шляхом інтернаціоналізації словни-
кової статті та реєстру словника національної мови. Так, політична ідеологія почи-
11 Російсько-український словник / гол. ред. А. Е. Кримський. – Київ: Червоний шлях, 1924. –
Т. 1. – 2544 c.
12 Паламарчук Л. с. Українська радянська лексикографія. – Київ: Наукова думка, 1978. – С. 4–5.
13 Українська мова в ХХ сторіччі: історія лінгвоциду / за ред. Лариси Масенко. – Київ: Видавничий
дім “Києво-Могилянська академія”, 2005. – 399 с.
279Ідеологія і словник
нає себе проявляти або позитивно, коректно, або ж негативно, некоректно у слов-
нику, що не важко зауважити хоча би при зіставленні двох словників української
мови різних історичних періодів, відповідно, виконаних на засадах різних ідеоло-
гій: академічний “Російсько-український словник” за редакцією А. Кримського та
С. Єфремова14 і “Російсько-український словник”, головним редактором якого був
М. Калинович15. Наприклад, в академічному “Російсько-українському словнику”
1924 р. словникові статті до російських слів канат, комитет, ленточный, назва-
ние, парвеню подають таку перекладну інформацію:
Кана́т – (самая толстая верёвка) кодо́ла, ли́нва (и реже ли́на), кана́т (-та);
(кабельн. работы) ли́нва; (пароходный) кіне́ць (-нця́), (буксирный) букси́р (-ра), (для
таски волоком сена) во́лок (-ка), (для парома) кодо́ла, ли́нва, галівни́к (-ка́) (Ка-
мен. п.). [Поро́н на линві хо́де, а у нас ка́жуть на мо́тузі (Літин. п.). А ну, хло́пці,
до кодо́ли! поро́н тягти́ (Канів. п.)]. Проволочный -на́т – дротяна́ ли́нва, трос (-са).
Бечевой -нат – бичі́вка. Ходить по -ту – ходи́ти по (на) кодо́лі, по кана́ті, на ли́нві
(с. 691).
Комите́т – 1) коміте́т (-ту). Бедняцкий -те́т – незамо́жницький коміте́т.
Временный -те́т по делам печати – тимчасо́вий коміте́т у спра́вах (для справ)
дру́ку. -те́т о печати – коміте́т у спра́вах дру́ку. Исполнительный -те́т – викона́вчий
коміте́т. Главный -те́т общества – головни́й коміте́т, (управление, гал.) ви́діл (-лу)
товари́ства. -те́т грамотности – коміте́т письме́нности. Городской, районный,
окружной -те́т – міськи́й, районо́вий, округо́вий коміте́т; 2) (переносно) ра́да,
коміте́т. семейный -те́т решил – семе́йна ра́да покла́ла, ви́рішила. Он в -тете по
утаптыванию мостовой (иронич.) – він у коміте́ті торува́ння стежо́к, він дире́ктор
сві́жого пові́тря (с. 774).
Ле́нточный – 1) стрічко́ви́й, биндо́ви́й, (редко биндочко́вий), стьожко́ви́й.
[Биндочко́вий кісни́к (Основа). Че́рви перебува́ють дві ста́дії ро́звитку – стьожкову́
й пухирча́ту (Троян.)]. -ная фабрика – стрічкова́ (биндова́, стьо[я]жкова́) фа́брика,
стрічка́рня; 2) (техн.) стьо[я]жко́ви́й, (о широкой ленте) биндо́ви́й; (о транспор-
терн. лентах) пасови́й. -ный канат (плоский) – плеска́та кодо́ла; 3) смугови́й,
стягови́й и см. Лентови́дный. -ные черви, зоол. Cestodes – стьожків́ці (-ців) (с. 922).
Назва́ние – 1) (действие) назва́ння́, на(й)менува́ння; накли́кання, напро́шення;
скли́кання; срв. Называ́ние; 2) на́зва, на́звище, на́звисько, найме́ння, назва́ння́,
(имя) ім’я́ (р. ім’я́, им. мн. імена́), й[і]ме́ння (-ння). [“Со́нце вір́и” – це поче́сна на́зва
(Крим.). (Мо́рова) “Уто́пія” передала́ свою́ на́зву всім поді́бним тво́рам насту́пних
віків́ (Л. Укр.). На́зва (на́звище) села́ (Київщ.). Письме́нство, ва́рте цього́ найме́ння
(Рада). Націона́льне найме́ння (Доман.)]. Под -нием, по -нию – під на́звою, на
на́зву. Давать, дать -ние – дава́ти, да́ти на́зву (найме́ння и т. п.) кому, чому́,
назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́ кого́, що. [Даю́ вам ме́ння і назва́ння (Са-
мійл.). Мав зви́чай наріка́ти російський лібералі́зм “мельхіо́ровим” (Крим.)]. Но-
сить -ние – зва́тися, ма́ти на́зву. Получать, получить своё -ние – дістава́ти, діста́ти,
здобува́ти, здобу́ти свою́ на́зву (своє́ найме́ння и т. п.), прибира́ти, прибра́ти собі́
на́зву. [Здобула́ від па́на на́звисько “ду́ри несосвіте́нної” (Крим.). Яко́го більш у
14 Російсько-український словник / гол. ред. А. Е. Кримський... – Т. 1.
15 Російсько-український словник / гол. ред. М. Я. Калинович. – Київ: Вид-во Академії наук
Української РСР, 1955. – 804 с.
280 Орися Демська
прозо́вих тво́рах бува́є елеме́нту, котри́й переважа́є, – од то́го вони́ й на́зву собі́
прибира́ють (Рада)]. Поступок, которому нет -ния – учи́нок; яко́му й на́зви не
до[при]бере́ш (с. 1251–1252).
Неблагополу́чие – 1) недо́бра до́ля, неща́стя (-тя), негара́зд (-ду); 2) (опас-
ность) небезпе́ка, небезпе́чність (-ности) (с. 1486).
Парвеню́ – ви́панок (-нка), скоробага́тько, (гал.) доробке́вич, (ирон.) з Іва́на
пан (с. 1922).
Натомість “Російсько-український словник” 1955 р. до тих самих слів подає
інший порядок перекладних відповідників, часто вкорочує саму словникову стат-
тю, або ж доволі сильно її модифікує, відтворюючи російські лексеми засобами
української абетки, що важко навіть назвати калькуванням, яке у лінґвістиці має
дещо іншу природу, наприклад:
кана́т кана́т, ли́нва, кодо́ла (с. 183);
комите́т коміте́т, -ту (с. 198);
ле́нточный 1) стрічкови́й, стьожкови́й; 2) тех., воен., кин. стрічкови́й.
ср. ле́нта 1-2 (с. 222);
назва́ние на́зва; н о с и́ т ь ~е зва́тися, назива́тися, ма́ти (изредка: носи́ти)
назву (с. 266);
неблагополу́чне неблагополу́ччя, не благополу́чність, -ності (с. 286);
парвеню уст. парвеню (нескл.); (выскочка) вискочка (м. и ж.р.), вискочень,
-чня (м.р.) (с. 389).
Загалом перехід від національної ідеології до інтернаціональної в українсько-
му словникарстві першої половини ХХ ст. обґрунтовувався приблизно так: “[…]
всі російсько-українські і українсько-російські словники як загальномовні, так і
термінологічні, укладені до 1933 р. включно, виявилися непридатними для вжит-
ку і навіть шкідливими. Вони мають багато фахових помилок, методичних, а голо-
вне, вони побудовані на ворожій соціалістичному ладові методології... (виділен-
ня авторське) [..] В 1933 р. шкідництво українських буржуазних націоналістів у
словниковій справі було партією і Радянською владою викрито і розгромлено”16.
Питання ідеологічної політичної складової у лексикографії до статусу нау-
кової проблеми підняв сучасний польський лексикограф П. Жміґродський, який у
своїй праці “Wprowadzenie do leksykografii polskiej” присвятив проблемі екстра-
лінґвістичної ідеології цілий розділ “Leksykografia wobec nacisków politycznych”. І
у цьому розділі автор, крім іншого, говорить про ідеологічну складову польського
словникарства 1945–1989 рр., зумовлену субординацією лексикографії щодо дер-
жави: “У період з 1945–1989 польська лексикографія функціонує в умовах кому-
ністичного ладу, а основним меценатом словникарських починань є держава. Від-
повідно, вмотивоване питання про вплив держави, її ідеології на лексикографіч-
ний опис”17; аналізує концепцію “Słownika języka polskiego” 1951 р. за редакці-
єю В. Дорошевського, “аргументи якої мали головно ідеологічний характер”18; і
визнає, що “дефініції суспільно-політичних понять були формульовані з погляду
16 кириченко І. м. Завдання радянського мовознавства в ділянці української лексикографії //
Лексикографічний бюлетень. – 1952. – Вип. ІІ. – С. 14.
17 Żmigrodzki P. Wprowadzenie do leksykografii polskiej. – Katowice: Wy-wo Uniwersytetu Śląskiego,
2005. – S. 117.
18 Ibidem. – S. 118.
281Ідеологія і словник
марксистської ідеології”19, у такий спосіб уводячи в коло сучасних лексикографіч-
них студій питання ідеології.
Отже, словник – це і “світ, розташований за алфавітом”20, і “результат, підсу-
мок студій над тією чи тією проблемою, мов би “відповідь” на певне лінґвістич-
не завдання”21 і “найзручніша форма узагальнення й фіксування наших знань про
мову”22, а “створення добрих словників можливе тільки на основі доброї лінґвіс-
тичної теорії”23 та, додамо, наукової інтролінґвістичної ідеології з урахуванням екс-
тралінґвістичної, однак такої, яка не спотворює ні позамовної дійсності, ні мов-
ної картини світу, ні самої мови, ні її словникового складу. І це важливо для укра-
їнської лексикографічної науки, оскільки в її історії, як і інших лексикографічних
традиціях постсоціалістичного простору, був час, коли у ній здоміновувала екс-
тралінґвістична інтернаціональна ідеологія, яка радше виявила у словникарстві
свій негативний характер, на відміну від національно орієнтованої ідеології, яка,
за умови негіпетрофованості, здатна була забезпечувати коректність та релевант-
ність лексикографічного опису національної мовної картини світу як унікальної,
з одного боку, й загальнолюдської – з іншого, а також враховувала природу самої
мови, яку вона піддавала лексикографуванню.
19 Żmigrodzki P. Wprowadzenie do leksykografii polskiej... – S. 118.
20 Паламарчук Л. с. Українська радянська лексикографія. – К.: Наукова думка, 1978. –С. 4.
21 Богданович Г. Ю. мартынюк а. Я. Опыт идеографического описания языков (история вопроса)
// Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. – С. 141.
22 Там само.
23 морковкин В. В. Некоторые утверждения из области учебной лексикографии // Русский язык
и литература в общении народов мира: проблемы функционирования и преподавания. – М.:
Русский язык, 1990. – С. 182.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73626 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T17:02:33Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Демська, О. 2015-01-13T19:48:57Z 2015-01-13T19:48:57Z 2012 Ідеологія і словник / О. Демська // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 276-281. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73626 У статті запропоновано авторський погляд на ідеологічну складову словника як форми опису національної мови. Проаналізовано два періоди української лексикографії – доба українізації та постукраїнізаційний період, а також відмінності, які засвідчують базові словники цих періодів, виконані на двох різних ідеологічних засадах. The author’s view on the ideological constituent of a dictionary as an element of the national language form of description is provided in the present article. Two periods of the Ukrainian lexicography, Ukrainization and post-Ukrainization, are analyzed, as well as the differences found in the major dictionaries of those periods that are based on these different ideological principles. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Ідеологія і словник Іdeology and dictionary Article published earlier |
| spellingShingle | Ідеологія і словник Демська, О. |
| title | Ідеологія і словник |
| title_alt | Іdeology and dictionary |
| title_full | Ідеологія і словник |
| title_fullStr | Ідеологія і словник |
| title_full_unstemmed | Ідеологія і словник |
| title_short | Ідеологія і словник |
| title_sort | ідеологія і словник |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73626 |
| work_keys_str_mv | AT demsʹkao ídeologíâíslovnik AT demsʹkao ídeologyanddictionary |