Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації
У статті на основі виокремлення та аналізу літописних фрагментів Повісті временних літ, присвячених Святославу Ярославичу та Антонію Печерському, здійснена спроба з’ясувати їх склад і походження. Автор доходить висновку про існування літописних записів про Святослава при Спаському соборі в Чернігов...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73637 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації / І. Чугаєва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 3-8. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73637 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Чугаєва, І. 2015-01-13T20:17:02Z 2015-01-13T20:17:02Z 2014 Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації / І. Чугаєва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 3-8. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73637 94 (477.51) «10»: 930.2 У статті на основі виокремлення та аналізу літописних фрагментів Повісті временних літ, присвячених Святославу Ярославичу та Антонію Печерському, здійснена спроба з’ясувати їх склад і походження. Автор доходить висновку про існування літописних записів про Святослава при Спаському соборі в Чернігові. В статье на основе выделения и анализа летописных фрагментов Повести временных лет, посвященных Святославу Ярославичу и Антонию Печерскому, совершена попытка определить их состав и происхождение. Автор приходит к выводу о существовании летописных записей о Святославе при Спасском соборе в Чернигове. Based on the marking and analyzing of The Tale of Bygone Years’ chronical fragments, dedicated to Svyatoslav Yaroslavych and Anthony Pecherskiy, had been made an attempt to define of its structure and origin. The author comes to conclusion about existence of the Svyatoslav Yaroslavych’ chronical notes about Svyatoslav in The Transfiguration Cathedral in Chernihiv. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації |
| spellingShingle |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації Чугаєва, І. У глиб віків |
| title_short |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації |
| title_full |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації |
| title_fullStr |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації |
| title_full_unstemmed |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації |
| title_sort |
літописні фрагменти про святослава ярославича: до проблеми інтерпретації |
| author |
Чугаєва, І. |
| author_facet |
Чугаєва, І. |
| topic |
У глиб віків |
| topic_facet |
У глиб віків |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті на основі виокремлення та аналізу літописних фрагментів Повісті временних літ, присвячених Святославу Ярославичу та Антонію Печерському, здійснена
спроба з’ясувати їх склад і походження. Автор доходить висновку про існування літописних записів про Святослава при Спаському соборі в Чернігові.
В статье на основе выделения и анализа летописных фрагментов Повести
временных лет, посвященных Святославу Ярославичу и Антонию Печерскому, совершена попытка определить их состав и происхождение. Автор приходит к выводу о
существовании летописных записей о Святославе при Спасском соборе в Чернигове.
Based on the marking and analyzing of The Tale of Bygone Years’ chronical fragments,
dedicated to Svyatoslav Yaroslavych and Anthony Pecherskiy, had been made an attempt
to define of its structure and origin. The author comes to conclusion about existence of the
Svyatoslav Yaroslavych’ chronical notes about Svyatoslav in The Transfiguration Cathedral
in Chernihiv.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73637 |
| citation_txt |
Літописні фрагменти про Святослава Ярославича: до проблеми інтерпретації / І. Чугаєва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 3-8. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čugaêvaí lítopisnífragmentiprosvâtoslavaâroslavičadoproblemiínterpretacíí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:28:03Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:28:03Z |
| _version_ |
1850484944701227008 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 3
У ГЛИБ ВІКІВ
УДК 94 (477.51) «10»: 930.2
Ірина Чугаєва.
ЛІТОПИСНІ ФРАГМЕНТИ
ПРО СВЯТОСЛАВА ЯРОСЛАВИЧА:
ДО ПРОБЛЕМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
У статті на основі виокремлення та аналізу літописних фрагментів Повісті вре-
менних літ, присвячених Святославу Ярославичу та Антонію Печерському, здійснена
спроба з’ясувати їх склад і походження. Автор доходить висновку про існування літо-
писних записів про Святослава при Спаському соборі в Чернігові.
Ключові слова: Святослав Ярославич, Повість временних літ, Києво-Печерський
Патерик, літописна звістка, літопис.
Проблема походження та інтерпретації літописних фрагментів чернігівського та
новгород-сіверського змісту Повісті временних літ (далі – ПВЛ) цікавила не одне
покоління дослідників. Вагома частка цих звісток присвячена військово-політичній і
культурно-релігійній діяльності, а також сімейним справам князя Святослава Ярос-
лавича – сина Ярослава Мудрого, чернігівського князя (1054–1073 рр.), засновника
чернігівської князівської династії та великого київського князя (1073–1076 рр.).
Велика (іноді й надмірна) увага до непересічної особистості князя та його правління
не стільки в Києві, а в більшості своїй у Чернігові ставить питання про джерела і
походження цієї літописної інформації.
Ще з ХІХ ст. дослідники зверталися до аналізу літописних звісток ПВЛ із де-
тальним описом подій у Чернігово-Сіверській землі ХІ cт. Утім, згоди між ними з
приводу походження літописної інформації місцевого характеру за ХІ ст. так і не було
досягнуто. Переважна більшість учених схилялася до думки про існування усних ін-
форматорів та усної традиції про окремих чернігівських і тмутороканських володарів
(Д. С. Лихачов 1, Б. О. Рибаков, О. В. Гадло 2, О. П. Толочко 3). Деякі ж учені навіть
не заперечували можливості ведення літописних записів у самому Чернігові вже у
першій чверті ХІ ст. (В. С. Іконніков 4, А. М. Насонов 5). Серед них можна виділити
літописні звістки як про Чернігово-Сіверщину, так і про Тмуторокань.
Комплекс літописних статей про чернігово-таманські події середини – кінця
ХІ ст. в ПВЛ, до яких були втягнуті князі-ізгої – переважно нащадки Святослава
Ярославича, об’єднаний сюжетною лінією, єдиною ідеєю – боротьби чернігівських
князів за свої законні династичні права та логікою оповіді, що відрізняє їх від інших
за змістом літописних повідомлень. Розглядав їх і П. П. Толочко, зазначаючи, що
Никон Печерський, автор Печерського літопису 1073 р., міг внести цю інформацію
до тексту ПВЛ як безпосередній учасник подій 60-х рр. ХІ ст. 6
Уперше на сторінках ПВЛ Святослав Ярославич (Микола 7) згадується під 1027 р.
як третій син Ярослава Мудрого 8. Хоча насправді він був четвертим сином після Іллі,
Володимира та Ізяслава, оскільки першим сином був Ілля, князь новгородський, який
© Чугаєва Ірина Костянтинівна – кандидат історичних наук, старший викла-
дач кафедри педагогіки і методики викладання історії та суспільних дисциплін
Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.
4 Сіверянський літопис
помер у 1020 р., про що згадує Новгородський Перший літопис 9. ПВЛ повідомляє,
що Святослав до 1054 р., до «ряду Ярослава», за яким отримав Чернігів, був князем
володимиро-волинським 10. 1050 р., ймовірно, одружився з Кіллікією, донькою
графа Етлера Дитмархенського 11. Помер 27 грудня 1076 р. у Києві і був похований
у Спаському соборі в Чернігові. Г. О. Милорадович і Д. Донськой згадують його як
місцевого святого 12.
Проживши 49 років, він запам’ятався сучасникам і нащадкам не стільки як
успішний політик і військовий, скільки як активний культурний діяч, фундатор
церков та монастирів, за що, ймовірно, і був канонізований як преподобний. Утім,
його княжіння в Чернігові (1054–1073 рр.) не знайшло детального відображення на
сторінках літопису. Особливо загадковим виглядає факт того, чи залишив він за со-
бою Чернігівське князівство, посівши київський князівський стіл 13. Суперечливість
джерел не розв’язана до сьогодні, можливо, через те, що літописні записи про нього,
що велися як у Києві, так і в Чернігові, були втрачені або інформація про діяльність
Святослава, що увійшла до ПВЛ, була зредагована на користь Всеволода Ярославича
та його «правої руки» – сина Володимира, який отримав Чернігівський уділ за родо-
вим правом після смерті свого брата Святослава. Внаслідок битви під Нежатиною ни-
вою 3 жовтня 1078 р. і загибелі у ній Ізяслава Ярославича за сприянням свого батька,
київського князя Всеволода, чернігівським правителем став Володимир Мономах 14.
У діяльності та політиці князя Святослава особливе місце займають його стосунки
з Антонієм Печерським, життя і доля якого були дуже тісно пов’язані із особистістю
Святослава Ярославича, про що зазначає не лише ПВЛ і Києво-Печерський Патерик,
але й відмічають дослідники, зокрема Ю. А. Артамонов 15. Наявність відповідних
літописних фрагментів, що синхронно повідомляють як про Антонія Печерського,
Печерську обитель, так і про чернігівське та київське княжіння Святослава, дають
можливість обережно припустити входження інформації про засновника печерського
чернецтва на Русі до порічних (та / або ретроспективних) записів, що велися під на-
глядом Святослава, можливо, не лише в Києві, але й у Чернігові.
Перший літописний фрагмент із комплексу повідомлень, присвячених Святославу
та Антонію Печерському, – це відомості легендарного характеру за середину ХІ ст.
про початки Печерського монастиря, що відбилися у літописній статті 6559 (1051) р.
про ченця Антонія Любечанина від слів «á¸ í¸êûè ÷~ëâêú èìåíåìú ìèðüñêèìú Ü
ãðàäà Ëþá÷à…» до «…âú òðóä¸õú ïðåáûâàa âú áúä¸ è âú ì~ëòâàõú», котрий
спочатку облаштував печеру в Любечі, потім отримав на Афоні постриг і благо-
словення від тамтешнього ігумена заснувати в Києві подібний печерний монастир,
що він і зробив в урочищі Берестовому, на місці печерки митрополита Іларіона 16.
Цікаво, що це поширене, деталізоване повідомлення про заснування Печерського
монастиря ніби врізалося в суцільну звістку про поставлення Іларіона митрополи-
том у 1051 р., де фактично пояснюється місце розташування майбутньої обителі –
Берестове з церквою Святих Апостолів (Никонівський літопис уточнює, що церква
була висвячена на честь святих Петра і Павла 17), де служив Іларіон. Причому вже з
розповіді про печерку Іларіона видно, що цей запис має ретроспективний характер,
адже згаданий «âåòõûè ìîíàñòûðü Ïå÷åðüñêûè» як сучасний літописцеві об’єкт.
Утім, Києво-Печерський Патерик повідомляє про поселення Антонія на Берестовому
ще до 1015 р. на місці печери, що колись викопали варяги, і лише потім про печеру
Іларіона 18. Природно, що ця інформація була записана у Києво-Печерській обителі,
однак, можливо, мала своїм джерелом усний переказ про Любеч і його славетних
мешканців. Вона, ймовірно, була як частиною втраченого «Житія Антонія», так і
відображена у чернігівських літописних записах.
Наступна серія з трьох літописних повідомлень 6572–6574 рр. (1064–1066 рр.)
має вже світський характер і розповідає про Тмуторокань та її правителів, що йдуть у
тексті ПВЛ поспіль, від слів «Â 뾸 %~s ~ô ~îâ. Á¸æà Ðîñòèñëàâú êú Òìóòîðîêàíþ…»
до «…à ñàìú ñ¸äå âú íåãî ì¸ñòî», від слів «Â 뾸 %~s ~ô ~îã. Èäå Ñ~òîñëàâú íà
Ðîñòèñëàâà êú Òìóòîðîêàíþ…» до «…Ðîñòèñëàâú æå ïðèøåäú ñåäåå âú Òìóòî-
ðîêàí¸» та від «Â 뾸 %~s ~ô ~îä. Ðîñòèñëàâó ñ¸äÿøó âú Òìóòîðîêàíè è ýìëþùè
Сіверянський літопис 5
äàíü âú Ãàñîãú…» до «…è òàêî ïîëîæåíú ázû âú ö~~ðêâè ñ~òûa ~Áöè» 19. Вони
пов’язані з іменем Святослава Ярославича, із його сином Глібом Святославичем
Тмутороканським, котрого посунув Ростислав Володимирович, незаконно сівши на
Тамані, внаслідок чого був отруєний греком Котопаном, помер 3 лютого 1066 р. і по-
хований у церкві Святої Богородиці на Тамані. Ці свідчення літописця, безперечно,
мали на меті виправдати і захистити володіння Гліба Святославича, саме тому його
батько Святослав і втрутився у цю боротьбу. Видно, що Тмуторокань належала до
сфери інтересів Святослава Чернігівського. Тому літописець ретельно слідкував за
ходом таманських справ.
Найяскравішим чернігівським літописним записом, імовірно, була інформація,
що увійшла до літописної статті, датованої 1 листопада 6576 р. (1068 р.), про битву
Святослава Чернігівського з половцями під Сновськом (перша літописна згадка
Сновська) на р. Снов від слів: «Ñ~òîñëàâó æå ñóùó â ×åðíèãî⸠à Ïîëîâö¸ìú
âîþùåìú wêîëî ×åðíèãîâà…» до «…è âúçâðàòèñÿ ñ ïîá¸äîþ âú ãðàäú ñâîè
×åðíèãîâú»20. О. О. Шахматов уперше висловив думку, що це повідомлення було
вставкою до тексту Початкового зводу з Чернігівського літопису, оскільки цей за-
пис розриває текст літописної статті 6576 (1068) р. про повстання в Києві та його
наслідки на дві частини 21.
Це повідомлення, на нашу думку, мало походження з усного переказу про перемогу
Святослава з 3-тисячним військом чернігівців над 12-тисячним військом половців,
тоді як попередня битва князів Ярославичів із ворогами Русі на р. Альті 1068 р. була
програна. Характерно, що названі місцеві топоніми – Чернігів (3 рази), Сновськ
(1 раз, перша літописна згадка), а також р. Снов (1 раз) у сукупності з точною денною
датою та іменем князя Святослава без по батькові та прямою мовою – звертанням до
війська видають не лише сучасну фіксацію. Цей запис мав на меті підняти авторитет
Святослава серед князів Ярославичів, зацікавленість у чому мав саме цей князь, тому,
безперечно, увійшов до чернігівських літописних записів.
Символічним є й співвідношення сил між переможцем та переможеним. Віро-
гідно, ці цифри надто перебільшені, оскільки літописне повідомлення писалося, як
здається, з метою звеличення та на замовлення князя Святослава, з прихильністю
до нього та його діяльності. Як бачимо, і далі у літописному тексті під 6579 (1071) р.
зустрічається це співвідношення 3:12 – розповідь про Яна Вишатича, який ходив на
білоозерців збирати данину. Там згадуються 12 отроків (що ходили разом з Яном) і
3 мужі, які протистояли йому і радили повернути назад. Утім, він управно протистояв
противнику 22. Варто відмітити, що у літопису пояснюється, як, згідно із вказівкою
князя Святослава Ярославича, діяв Ян. Тобто обидва повідомлення пов’язані з ім’ям
Святослава, що дає можливість припустити якусь більш-менш систематичну фік-
сацію. Цілком можливо, що інформатором-кореспондентом київського книжника
був сам Ян Вишатич. 3 і 12 – це цифри, які часто зустрічаються у фольклорі, тому
можна припустити відбиття у літописній статті усного джерела часів Святослава
Чернігівського.
У Новгородському Першому літопису згадується, що внаслідок битви між Свя-
тославом та половцями на р. Снов половецький хан Шарухан потрапив у полон до
Святослава 23, адже до цього половці вважалися непереможними. Ця уточнююча
інформація, ймовірно, краще збереглася у північній літописній традиції, оскільки
там не було сенсу її редагувати – чи то звеличувати подвиги і звитягу чернігівсько-
го князя, чи то применшувати. Утім, ця подія була резонансною, загальноруського
масштабу, тому й літописці не могли залишити її поза своєю увагою.
Продовжує комплекс культурно-релігійних звісток, насичених інформацією
про Чернігово-Сіверщину і її славетних мешканців – представників духовної еліти,
а саме про Антонія Печерського, повідомлення 6577 (1069) р. про заснування ним
печерного монастиря у Чернігові на Болдиних горах від слів: «È íà÷à ãí¸âàòèñÿ
Èçÿñëàâú íà Àíòîíèa èçî Âñåñëàâà…» до «…è åñòü ìàíàñòûðü ñ~òî¸ ~Áö¸ íà
Áîëäèíàõú ãîðàõú è äî ñèõ ä~íè» 24. Те, що автор назвав місцевість, де саме розташу-
валася обитель, а також обставини її виникнення, вказує на можливість знайомства
6 Сіверянський літопис
літописця із Антонієм, котрий міг про це розповісти київському літописцю – автору
ПВЛ. Зрозуміло, що ця стаття цілком вкладалася у концепцію історіософії, котру
сповідував і висвітлював Києво-Печерський монастир. Це підтверджує і новела про
Антонія Печерського Києво-Печерського Патерика, де згадується заснування Ан-
тонієм на Болдиних горах монастиря і його повернення до Києва та смерть 10 липня
1073 р. за князювання Святослава, де князь згадується по імені 4 рази (чи не на рівні
з Феодосієм, Варлаамом, Никоном і Єфремом!) 25, ще раз підкреслює зв’язок Антонія
і Святослава. Скоріше за все через протекцію Святослава лапідарні літописні звістки
про Антонія Печерського і його діяльність у Чернігові потрапили до ПВЛ.
22 березня 6581 (1073) р. літопис повідомляє про незаконне захоплення Свя-
тославом і Всеволодом влади в Києві, після чого Всеволод був фактично посунутий
своїм старшим братом. Утім, навіть у цій не дуже прихильній статті наявне певне
виправдання князя Святослава – заснування ним Печерської церкви (Успенського
собору. – І.Ч.) з перерахунком усіх причетних церковних осіб: ігумена Феодосія,
єпископа Михайла та митрополита Георгія 26. Ця подія описана і в Києво-Печерському
Патерику, де, за нашими спостереженнями, єдиний раз князь Святослав названий
«благовірним» у «Сказанні про церкву святого Успіння Богородиці володимиро-суз-
дальського єпископа Симона, у той час як у «Житії Феодосія» Нестора Печерського
– як «Святослав» 27. Це вписується у загальну канву концепції літописних записів
часів Святослава, котрі мали, як бачимо, певне культурно-релігійне спрямування. Не-
дарма у цих фрагментах згадано по іменах багатьох осіб з церковно-монастирського
кліру, їх життя та діяльність, заснування і розвиток печерської чернечої традиції і,
власне, монастиря.
Неодноразово на сторінках ПВЛ і «Житія Феодосія» згаданий чернігівський єпис-
коп Іоанн як учасник освячення церкви Богородиці Києво-Печерського монастиря
під 6597 (1089) р. 28. Згадка про нього як свідка перенесення мощей святого Феодосія
Печерського до Успенського собору під 6599 (1091) р. 29 на третьому місці у переліку
з іншими представниками духовного кліру та факт «преставлення» чернігівського
єпископа Іоанна 6620 (1112) р. 30. Таку увагу до особистості Іоанна в тексті, при-
свяченому опозиційному до чернігівського князя релігійному діячу Феодосію, не
вважаємо випадковою. Можливо, Іоанн був свідком і учасником подій, міг передати
інформацію місцевому чернігівському літописцеві, який вніс їх до своїх записів.
Святослав, посівши великокняжий стіл, на думку М. Ф. Котляра, зробив спробу
відновити одноосібну монархію і навіть підкорив своєму авторитету і владі сина
Всеволода Володимира Мономаха, який разом із Олегом Святославичем за наказом
батька ходив походом на поляків та чехів 28.
Логічним завершенням опису діяльності князя Святослава – засновника чернігів-
ської династії – була його смерть від невдалої хірургічної операції на шиї і поховання
у Чернігівському Спаському соборі 6584 (1076) р.: «Â ñå æå 뿸 ïðåñòàâzè Ñ~òîñëàâú
ñ~íú Aðîñëàâëú ì~öà äåê¿ÿ âú ê~ç Ü ð¸çàíèa æåëâå è ïîëîæåíú ázû îó Ñ~ïñà» 29.
Вона стала ще й опосередкованим приводом для боротьби його синів за чернігівську
вотчину, через що деякі князі опинилися у далекій Тмуторокані як ізгої і стали, на
думку М. Ф. Котляра, каталізатором настання роздробленості Русі, активно вклю-
чаючись у боротьбу за уділи 30.
Таким чином, комплекс у переважній більшості денно датованих літописних по-
відомлень про діяльність Святослава у військово-політичній та культурно-релігійній
сферах, що відобразилися у ПВЛ, пам’ятках, котрі містять ПВЛ, і Києво-Печерському
Патерику, вказують на можливість існування літописних записів у Чернігові, при
кафедральному Спаському соборі (згадування його як князівської усипальниці
Мстислава Володимировича, його сина Євстафія, Святослава Ярославича, його
сина Гліба та наступних чернігівських князів) ще з середини ХІ ст., на що вказував
А. М. Насонов 31.
Ймовірно, що інформація про життя і подвижницьку діяльність Антонія Печер-
ського була відображена там для посилення авторитету князя в очах сучасників та
нащадків. На жаль, за часів Володимира Мономаха чернігівський літописний мате-
Сіверянський літопис 7
ріал ПВЛ був підданий редагуванню. Тоді була створена друга редакція ПВЛ. Тому,
можливо, деякі сторони діяльності князя, такі як заснування Святославом Єлецького
монастиря, розвиток за його часів Антоніївського Богородичного монастиря тощо,
залишилися поза увагою літописця-редактора.
1. Лихачев Д. С. «Устные летописи» в составе «ПВЛ» / Д. С. Лихачев // Истори-
ческие записки. – М., 1945. – Вып. 17. – С. 113–136.
2. Гадло А. В. Тмутороканские этюды. IІІ / А. В. Гадло // Вестник Ленинградского
университета. – 1989. – Серия 2. – Вып. 3 (№ 16). – С. 24.
3. Толочко А. П. Черниговская «Песнь о Мстиславе» в составе исландской саги
/ А. П. Толочко // Чернигов и его округа в IX–XIII вв. – К.: Наукова думка, 1988.
– С. 165–174.
4. Иконников В. С. Опыт русской историографии / В. С. Иконников. – К.: Типогра-
фия Императорского университета Святого Владимира, 1908. – Т. 2. – Кн. 1. – С. 494.
5. Насонов А. Н. История русского летописания ХІ – начала ХVІІІ вв. / А. Н. На-
сонов. – М.: Наука, 1969. – С. 51.
6. Толочко П. П. Русские летописи и летописцы Х – ХІІІ вв. / П. П. Толочко. –
СПб.: Алетейя, 2003. – С. 37–38, 42–45.
7. Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому Синодику и о Черниговском
княжестве в татарское время / Р. Зотов. – СПб.: Типография братьев Пантелеевых,
1882. – С. 33.
8. Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – М.: Языки русской культуры, 1997. – Т. 1
(репринтное издание Л., 1926). – Стб. 149; Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – М.:
Языки русской культуры, 1998. – Т. 2 (репринтное издание СПб., 1908). – Стб. 137.
9. Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине ХIII в. /
О. М. Рапов – М.: Издательство Московского университета, 1977. – С. 42; Новго-
родская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова].
– М.; Л., 1950. – С. 470.
10. Лаврентьевская летопись. – Стб. 161; Ипатьевская летопись. – Стб. 150; Ра-
пов О. М. Княжеские владения... – С. 45.
11. Зотов Р. О черниговских князьях… – С. 33; De Baumgarten N. Genealogies et
mariages occidentaux des Rurikides Russes / N. De Baumgarten. – Roma, 1928. – Р. 7,18.
12. Донской Д. Справочник по генеалогии Рюриковичей / [под ред. Д. М. Ша-
ховского]. – Ренн, 1991. – С. 27.
13. Назаренко А. В. Черниговская земля в период киевского княжения Святослава
Ярославича (1073 – 1076 гг.) / А. В. Назаренко // А се єго срєбро. Збірник на пошану
чл.-кор. НАН України М. Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. – К., 2002. – С. 59–66.
14. Чугаєва І. Образ Володимира Мономаха в писемних джерелах давньоруського
часу / Ірина Чугаєва // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи.
V Міжнародна студентська наукова археологічна конференція. Тези доповідей. –
Чернігів, 2006. – С. 179–180.
15. Артамонов Ю. А. Жизнь и подвиги преподобного Антония Печерского: факты
и вымыслы / Ю. А. Артамонов // От Древней Руси к России нового времени: Сб.
статей к 70-летию Анны Леонидовны Хорошкевич / [сост. А. В. Юрасов; отв. ред.
В. Л. Янин]. – М.: Наука, 2003. – С. 384–388.
16. Ипатьевская летопись. – Стб. 144–145.
17. Летописный сборник, именуемый Патриархшей или Никоновской летописью
// ПСРЛ. – М., 2000. – Т. 9. – С. 83.
18. Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик / [авт. післямови В. Крекотень].
– К.: Час, 1991. – С. 9.
19. Лаврентьевская летопись. – Стб. 163–164; 166; Ипатьевская летопись. –
Стб. 152–155.
20. Лаврентьевская летопись. – Стб. 171–172; Ипатьевская летопись. – Стб. 161.
21. Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах /
8 Сіверянський літопис
А. А. Шахматов. – СПб.: Типография М. А. Александрова, 1908. – С. 169–170.
22. Ипатьевская летопись. – Стб. 165.
23. Новгородская Первая летопись... – С. 190.
24. Там само. – Стб. 185.
25. Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик... – С. 15, 18.
26. Ипатьевская летопись. – Стб. 171–172; Лаврентьевская летопись. – Стб. 182–
183.
27. Киево-Печерский Патерик, или сказание о житие и подвигах святых угодников
Киево-Печерской Лавры. – К.: Лыбидь, 1991. – С. 42–44, 62.
28. Ипатьевская летопись. – Стб. 199; Киево-Печерский Патерик. – С. 67.
29. Ипатьевская летопись. – Стб. 202; Киево-Печерский Патерик. – С. 49.
30. Ипатьевская летопись. – Стб. 273.
31. Котляр Н. Ф. Древнерусская государственность / Н. Ф. Котляр. – СПб.: Але-
тейя, 1998. – С. 178–179.
32. Ипатьевская летопись. – Стб. 190.
33. Котляр Н. Ф. Ольговичи в политической жизни Руси времен раздробленности
/ Н. Ф. Котляр // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. – М., 2011. – Вып. 3 (45).
– С. 61–62.
34. Насонов А. Н. История русского летописания … – С. 51.
В статье на основе выделения и анализа летописных фрагментов Повести
временных лет, посвященных Святославу Ярославичу и Антонию Печерскому, совер-
шена попытка определить их состав и происхождение. Автор приходит к выводу о
существовании летописных записей о Святославе при Спасском соборе в Чернигове.
Ключевые слова: Святослав Ярославич, Повесть временных лет, Киево-Печерский
Патерик, летописные сообщения, летопись.
Based on the marking and analyzing of The Tale of Bygone Years’ chronical fragments,
dedicated to Svyatoslav Yaroslavych and Anthony Pecherskiy, had been made an attempt
to define of its structure and origin. The author comes to conclusion about existence of the
Svyatoslav Yaroslavych’ chronical notes about Svyatoslav in The Transfiguration Cathedral
in Chernihiv.
Keywords: Svyatoslav Yaroslavych, The Tale of Bygone Years, Kyiv Caves Patericon,
chronical reports, chronicle.
|