Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра

На тлі загальної континуальности структури рослинному покриву, відповідно до ландшафтної структури, властива чітка макро- і мезо- дискретність. Вона зумовлена особливостями геолого-геоморфологічної будови, висотно-кліматичними чинниками ....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автор:	Третяк, П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2003
Назва видання:	Праці наукового товариства ім. Шевченка
Теми:	Біотичне розмаїття
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73659
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра / П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 214-233. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73659
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-736592025-02-23T19:52:57Z Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра Natural heterogenity of a forest cover of a Carpathians part of river basin of Dnister Третяк, П. Біотичне розмаїття На тлі загальної континуальности структури рослинному покриву, відповідно до ландшафтної структури, властива чітка макро- і мезо- дискретність. Вона зумовлена особливостями геолого-геоморфологічної будови, висотно-кліматичними чинниками . On the background of the general continuity of structure of a vegetative cover of mountain landscapes local discontinuous climatic, edaphically, an external mechanical and age origin is also peculiar. Significant continuum peculiar in conditions damp and fertile soils to Abies-Fagus-Qercus forests on Pre-Carpathians heights, to Picea-Abies-Fagus forests on low mountains, and also to Alnus-Qercus forests on plains. In specific ecological conditions discretization of forests communities as significant competitive advantage there are peculiar only for the limited quantity of species is distinctly shown. Автор щиро вдячний Дійсному членові Наукового товариства ім. Шевченка академіку НАН України Михайлові Голубцю за численні зауваження і доброзичливу критику цього матеріялу, що стало спонукою статтю ґрунтовно доопрацювати. 2003 Article Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра / П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 214-233. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73659 581.584; 630*.2 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка application/pdf Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біотичне розмаїття Біотичне розмаїття
spellingShingle	Біотичне розмаїття Біотичне розмаїття Третяк, П. Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра Праці наукового товариства ім. Шевченка
description	На тлі загальної континуальности структури рослинному покриву, відповідно до ландшафтної структури, властива чітка макро- і мезо- дискретність. Вона зумовлена особливостями геолого-геоморфологічної будови, висотно-кліматичними чинниками .
format	Article
author	Третяк, П.
author_facet	Третяк, П.
author_sort	Третяк, П.
title	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра
title_short	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра
title_full	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра
title_fullStr	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра
title_full_unstemmed	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра
title_sort	природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну дністра
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2003
topic_facet	Біотичне розмаїття
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73659
citation_txt	Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра / П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 214-233. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Праці наукового товариства ім. Шевченка
work_keys_str_mv	AT tretâkp prirodnageterogennístʹlísovogopokrivukarpatsʹkoíčastinibasejnudnístra AT tretâkp naturalheterogenityofaforestcoverofacarpathianspartofriverbasinofdnister
first_indexed	2025-11-24T19:35:03Z
last_indexed	2025-11-24T19:35:03Z
_version_	1849701594142081024
fulltext	УДК 581.584; 630.2 Платон ТРЕТЯК ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ ДНІСТРА На тлі загальної континуальности структури рослинному покриву, відповідно до ландшафтної структури, властива чітка макро- і мезо- дискретність. Вона зумовлена особливостями геолого-геоморфологічної будови, висотно-кліматичними чинниками . Розвиток біологічних і географічних наук, зокрема геоботаніки, фіто- ценології, екології та ландшафтознавства поставив наприкінці ХХ сто- ліття на порядок денний особливо актуальне в теоретичному й практич- ному аспектах завдання пізнання просторово-динамічних особливостей біоценотичного покриву для вироблення засад раціонального викорис- тання його ресурсів [3, 21]. Ця проблема особливо актуальна для сучас- ного лісівництва. Ще в 1975 р. академік П. Погребняк [25] сформулював головне завдання типології лісів, як „з’ясування причин, які урізноманіт- нюють склад, структуру, продуктивність і життєстійкість лісів у прос- торі, а також причини, що зумовлюють їх розвиток, перехід від одного типу лісу до іншого в часі“. Стосовно Полісся він ще в 1940 році влучно це проілюстрував на прикладі грабових дібров, які „у своєму розвитку проходили послідовно стадії бору простого, а потім складного субору, перш ніж перетворилися у діброви“. Все це відбувалося „на відкладеній льодовиком валунній глині“ в міру формування ґрунтів, зростання їхньої родючости, починаючи з моменту коли вона є мізерна [25]. Такі проґре- сивні та реґресивні процеси, зумовлені змінами географічного середо- вища, мали місце і відбуваються далі в усіх частинах і реґіонах суходолу, придатних для життя рослин. Особлива вираженість і динамічність їх помічена в горах, що було показано у праці видатного абхазького фло- риста і геоботаніка А. Колаковського [17] ще у 1951 р. На жаль, ці еколо- гічні ідеї не знайшли належного розуміння і відповідного продовження у працях інших учених, які переважно обмежувалися статичною фіксацією просторового стану рослинности залежно від макро- і мезокліматичних та ґрунтово-гідрологічних умов. Це було властиве і для багатьох відомих * Автор щиро вдячний Дійсному членові Наукового товариства ім. Шевченка академіку НАН України Михайлові Голубцю за численні зауваження і доброзичливу критику цього матеріялу, що стало спонукою статтю ґрунтовно доопрацювати. ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 215 дослідників лісового покриву гірських реґіонів, серед яких варто згадати академіка В. Гулісашвілі [12]. Матеріяли палеоботанічних досліджень, проведених Ф. Фірбасом [34] на той час у Європі, в Україні Д. Зеровим [13] і в карпатському реґіо- ні Г. Козієм [16] та іншими, переконливо свідчили про актуальність до- слідження генетичних і динамічних аспектів становлення рослинного покриву. Проте вони не знайшли потрібного розвитку у відомих працях вітчизняних геоботаніків та лісівників [1, 4, 5, 8—11, 18, 20, 23, 27—29, 32]. Це призвело до спрощеного розуміння просторової диференціяції структури лісового покриву як наслідку дії кліматичних, ґрунтово-гідро- логічних, геолого-геохемічних чинників та впливу господарської діяль- ности людства. Так, в умовах Українського Полісся варіабельність складу лісів зумовлена взаємодією та конкурентними стосунками лише п’яти едифікаторів, до яких належать: дуб звичайний (Quercus robur L.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), береза повисла (Betula pendula Roth) та б. пухнаста (Betula pubescens Ehrh.). Тому врахування ґрунтово-гідрологічних (едафотопічних) умов у цій провінції виявилося з практичного погляду цілком достатнім для виділення борових, суборових, судібровних та дібровних типів лісу з деревостанами відповідного складу [4, 25, 26]. Представництво ценопопуляцій вищезгаданих лісоутворювальних видів у складі деревостанів визначалося особливостями їхньої життєвої стратегії, обсягом фундаментальної та реалізованої екологічних ніш у конкретних типах едафотопів. Проте в межах свіжих і вологих мезо- магатрофних едафотопів Передкарпаття таке розуміння просторової дискретности лісових угрупо- вань виявилося недостатнім, оскільки не могло пояснити виникнення поліваріянтності дискрецій їх континууму, у формуванні якого бере участь ширше коло деревних едифікаторів та субедифікаторів. Зокрема, крім згаданих для Полісся головних лісотвірних видів, тут поширені ще й такі автохтонні види, як бук лісовий (Fagus sylvatica L.), ясен звичай- ний (Fraxinus excelsior L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), клен-явір (Acer pseudoplatanus L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), ялиця біла (Abies alba Mill.), а також в’яз голий (Ulmus glabra Huds.) і в’яз гладкий (Ulmus laevis Pall.) та інші. У найпоширеніших у межах цієї фізико-географічної области в мезо- мегатрофних умовах нейтральних і слабокислих ґрунтів фундаментальні екологічні „ніші“ цих видів, а також дуба звичайного збігаються. Однак їхні реалізовані екологічні „ніші“ визначаються здебільшого їхніми еко- лого-біологічними особливостями: життєвою стратегією, конкурентною здатністю, особливостями генеративного і веґетативного розмноження та впливом зовнішніх біогенних чинників (інвазії ентомошкідників тощо). Не менш складна ситуація у горах, де гетерогенність едафотопічних та експозиційно-кліматичних умов проявляється значно ширше, а едифі- каторами лісостанів виступають види широкого аут- і синекологічного оптимуму [21] смерека (Picea abies (L.) Karst.), або ялиця, бук, а подекуди сосна звичайна, сосна кедрова європейська (Pinus cembra L.), дуб звичай- ний, клен-явір тощо. Крім того, протягом другої половини ХХ століття у віковій структурі та складі лісів північного макросхилу гірського реґіону, ПЛАТОН ТРЕТЯК 216 зокрема в Ґорґанах, відбулися істотні зміни [2, 8, 38, 39, 47]. Зокрема, після масового вирубування смерекових лісів у 50—60-х роках минулого століття, природним шляхом масового поширення тут набули букові ліси, що призвело до істотних відмінностей між лісівничим і геоботанічним районуванням різного часу [6, 7, 10, 11, 22, 27]. Навіть на місці створених культур смереки у нижніх частинах гір (до висоти 1000 м над р. м.) знач- ного поширення набули букові або мішані за його участю деревостани [46], а високо в горах — з домішкою сосни кедрової [41]. На жаль, практикою періодичного кадастрового дослідження лісового фонду ці процеси не фіксуються [33], хоча такі зміни у структурі лісового покриву можна легко знайти, порівнявши матеріяли лісовпорядкування за останні п’ять десятиліть [2, 46]. Тому виникла необхідність наукового опрацювання цих матеріялів, що було зроблено на ландшафтно-географічній основі та доповнено даними спеціяльних фітоценологічних досліджень [40, 42]. Вихідні матеріяли, об’єкти і методика дослідження. Для аналізу структури лісового фонду реґіону на ландшафтно-географічній основі було використано матеріяли його поділянкового обліку в межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства станом на 1.01.2001 р. На їх основі було створено базу даних, яка містить інформа- цію про більш як 158 тисяч вкритих лісом ділянок, загальна площа яких становить 501,8 тис. га. Для забезпечення можливости проведення струк- турно-ландшафтного аналізу до цих матеріялів було додатково внесено інформацію про належність лісових кварталів до рівнинного, височинного, низькогірного та середньогірного типів ландшафту (табл. 1). Площу та характеристики лісів природного походження визначали, не беручи до уваги ділянки лісових культур. Аналіз представництва лісотвірних порід у деревостанах ґрунтувався на розрахункових даних особливостей просторового поширення деревних видів за їх відносним кількісним представництвом на кожній площі. Для того площу кожної ділянки лісу, де трапляється певна деревна порода, множили на відсоток її участи у складі деревостану та його повноту. За сумами цих добутків визначали відносну загальну участь кожної породи у складі деревостанів (табл. 2). Усереднені запаси деревостанів визначали за переважаючими поро- дами за десятилітніми класами віку в межах виділених типів ландшафту (рис. 1 і 2) окремо для лісів експлуатаційного призначення та „охоронних лісів“. До останніх зараховували ліси всіх категорій захисности 1 групи, включно з землями заповідників, національних парків та інших об’єктів Державного природно-заповідного фонду. Фітоценологічні дослідження проводили, складаючи ландшафтно-гео- ботанічні описи, використовуючи відомі ландшафтно-геоботанічні, лісів- ничі та фітоценологічні методики. Аналіз зібраних матеріялів здійсню- вали через побудову фітоценонів, тобто узагальнених таблиць, що харак- теризують певний набір рослинних угруповань [21]. У цих таблицях [40] подано усереднену характеристику фітоценозу та складових ценопопуляцій за ярусами (деревостан, підріст, чагарники, чагарнички, трав’яне вкриття, мохово-лишайниковий покрив). За частотою ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 217 присутности у фітоценозах певного складу виділено постійні види (понад 80% випадків) і характерні (понад 40% випадків). Назви формацій лісової рослинности подаємо за найпоширенішими в межах типу ландшафту деревними едифікаторами та субедифікаторами. Результати дослідження. У межах території реґіону, площа якої ста- новить 1318,1 тис. га, найбільшу частину займає передгірна височина (454,4 тис. га) та низькогір’я (377,5 тис. га), однак відносна площа вкритих лісом земель найвища (85%) у середньогір’ї, а найнижча (майже 10%) на акумулятивній рівнині Верхньодністровської улоговини (табл. 1). За переважаючими у складі лісів природного походження деревними породами найпоширенішими є букові, смерекові, дубові та ялицеві дере- востани, які відповідно займають такі заокруглено відносні площі: 34,5, 30,9; 12,8 і 11,3%. Але якщо взяти до уваги узагальнену відносну участь деревних порід у складі деревостанів, то отримаємо дещо інше співвідношення: смерека — 30%, бук — 29%, ялиця — 12% і дуб — 10% (табл. 2). Таблиця 1 Узагальнена характеристика лісів природного походження основних типів ландшафту карпатської частини басейну р. Дністер (у межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства) Площа земель держлісфонду у т. ч. лісів природного походження Відносна площа деревостанів з перевагою головних лісотвірних деревних видів, % Загалом Разом Тип ландшафту, та його загальна лісистість З аг ал ьн а п л ощ а, т и с. г а тис. га % тис. га % бе р ез а п ов и сл а бу к л іс ов и й ві л ьх а кл ей к а д у б зв и ча й н и й со сн а зв и ча й н а я л и ц я б іл а см ер ек а ін ш і Рівнина, 10% 210,6 18,9 9,0 11,7 5,6 10,5 10,3 16,3 57,7 0,1 0 0,3 4,7 Височина, 25% 454,4 103,4 22,8 62,6 13,8 5,2 25,1 4,1 41,4 2,0 8,2 4,8 9,1 Низькогір’я, 40% 377,5 141,7 37,5 84,4 22,4 1,5 43,2 0,3 4,2 3,4 24,4 21,0 2,0 Середньогір’я, 85 % 275,6 237,8 86,3 125,0 45,4 0,9 35,7 0,0 0,1 0,1 5,1 53,6 4,6 Разом, 40% 1318,1 501,8 38,1 283,7 21,5 2,4 34,5 1,7 12,8 1,5 11,3 30,9 4,8 Як видно з наведених таблиць, представництво деревостанів за пере- важаючими породами та усереднений склад їх істотно відмінні у межах досліджених типів ландшафту. Отже, макрогетерогенність структури лісового покриву зумовлена в межах певних геолого-геоморфологічних структур різними кліматичними та ґрунтово-едафотопічними умовами (табл. 3). Отже ландшафтна структура є чи не основною причиною гетерогенности макроструктури лісового покриву. Мезо-мегатрофні переважно вологі типи едафотопів забезпечують високу енергію росту деревостанів, переважно за 1 і вище бонітетами. ПЛАТОН ТРЕТЯК 218 Не менш важливе диференціююче лісовий покрив значення має господарська діяльність. Унаслідок її дії протягом щонайменше п’ятьох століть, до критичного рівня зменшилася відносна площа вкритих лісом земель на рівнині та височині (табл. 1). Масштабне вирубування лісів у реґіоні продовжувалось і у другій половині ХХ ст. Унаслідок цього виникла диспропорція у віковій структурі лісів. Нині майже на 33% площі (табл. 4) поширені молодняки, а достиглі деревостани віком понад 100 років займають лише майже 13%. Зазначимо, що в межах лісів природного походження вікова структура деревостанів більш вирівняна, а частка молодих деревостанів віком до 40 років становить лише 11%. Таблиця 2 Узагальнене відносне представництво головних лісотвірних порід у лісах природного походження основних типів ландшафту карпатської частини басейну р. Дністер (у межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства) Відносне представництво головних лісотвірних порід, % Типи ландшафту бе р ез а п ов и сл а бу к л іс ов и й гр аб з ви ч ай н и й ві л ьх а кл ей к а д у б зв и ча й н и й ос и ка я се н зв и ч ай н и й со сн а зв и ча й н а я л и ц я б іл а см ер ек а ін ш і Рівнина 10 7 20 50 8 2 3 Височина 8 19 15 6 31 3 2 7 5 4 Низькогір’я 2 40 1 4 4 24 22 3 Середньогір’я 2 32 2 7 52 5 Разом 4 29 4 2 10 1 0 2 12 30 8 Інтенсивно вибирається деревина із середньовікових і старшого віку деревостанів і нині, унаслідок того в них маємо низькі середні запаси на рівнині (близько 250 куб. м/га) та височині (близько 300 куб. м/га), при- чому вони трохи нижчі в „охоронних лісах“ порівнянно з експлуатацій- ними (рис. 1). Значно вищими є середні запаси деревостанів старшого віку в низь- когір’ї та середньогір’ї (рис. 2). Це пов’язано зі значно вищою забезпече- ністю лісовими ресурсами та важкодоступністю гірських лісів для виве- зення деревини. На підставі вище викладеного можна узагальнити особливості гетеро- генності лісової рослинности досліджених типів ландшафтів у таких рисах: 1. Рівнинні ландшафти. Займають переважно невеликі території складної форми поблизу ру- сел рівнинної частини річок. Тут найпоширеніші вологі та сирі, рідше пе- резволожені груди і сугруди (табл. 3). Загалом цю територію можна за- рахувати до формації вільхово-дубових лісів. Переважають дубові ліси з домішкою вільхи клейкої, берези та осики (Populus tremula L.). Рідше трапляються дубово-грабово-букові деревостани. У сирих сугрудах і гру- дах поширені дубово-вільхові лісові угруповання з домішкою ясена зви- ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 219 чайного, в’язів гладкого, голого і граболистого (U. carpinifolia Rupp. ex G. Suckow), верби білої (Salix alba L.), в. ламкої (S. fragilis L.), тополі чорної (Populus nigra L.) (табл. 5). На більшості території рівнини з 20-х років ХІХ ст. проведена осушу- вальна меліорація. Тому характеризувати первинний стан лісів можна лише на підставі праць Е. Головкевича [35, 36]. Він описує рівнину Верх- ньодністровської улоговини як перезволожену, заповнену річково-акуму- лятивними відкладами територію, у межах якої русло р. Дністер ніби губилося, розпадаючись на численні рукави, меандри, стариці. Експлуатаційні ліси Охоронні ліси Височина 0 100 200 300 400 500 600 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Рівнина 0 100 200 300 400 500 600 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 бук бук бук бук смерека смерека смерека смерека сосна сосна сосна дубдуб вільха вільха вільха вільха ялиця ялиця дуб дуб Вік, десятки років Вік, десятки років Рис 1. Середні запаси деревостанів різного віку головних лісотвірних видів територій підприємств Державного комітету лісового господарства в межах рівнини та височини карпатської частини басейну ріки Дністер За па с, к уб . м /г а За па с, к уб . м /г а ПЛАТОН ТРЕТЯК 220 У межах ділянок суходолу були поширені заплавні вербняки та вільхово-дубові ліси. Окремі дуби досягали гігантських розмірів. Про це свідчать розміри залишків їхніх стовбурів у відкладах річкової тераси. Здебільшого їхній діяметр сягав від 1-го до 2-х метрів. Ця акумулятивна рівнина протягом пізнього голоцену зазнавала періодичного затоплення і часткового осушення, відповідно виникали та гинули дубові ліси [15]. У першій половині ХІХ ст. річка була судноплавна аж до Миколаєва, однак вище її русло було заповнене стовбурами дерев [43]. Така ситуація унеможливлювала сплав лісу. І тому нижче села Корналович у 1820 році було розпочато створення спеціяльного „жондового” (урядового) каналу, а також спрямлення русла ріки аж до Миколаєва. Таблиця 3 Розподіл відносних площ деревостанів природного походження (%) за класами бонітету та панівними типами едафотопів основних типів ландшафту карпатської частини басейну р. Дністер (у межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства) Класи бонітету Типи едафотопів 1 і вище 2 3 4 5 і нижче Разом Рівнина, 18,9 тис. га С3 7,2 6,7 8,4 3,4 0,3 26,0 С4 0,9 1,4 1,7 0,0 0,0 4,0 Д3 29,5 19,5 2,5 0,2 0,0 51,6 Д4 8,7 7,9 1,2 0,1 0,0 17,9 Разом 46,4 35,8 13,8 3,7 0,4 99,6 Височина, 103,4 тис. га С3 17,5 11,9 5,7 1,1 0,1 36,2 С4 1,7 1,2 0,7 0,3 0,0 3,8 Д2 1,6 0,9 0,1 0,0 0,0 2,6 Д3 39,4 11,2 2,4 0,3 0,0 53,3 Разом 63,0 26,0 9,1 1,7 0,2 95,9 Низькогір’я, 141,7 тис. га С3 39,4 14,5 2,6 0,3 0,0 56,9 Д3 33,1 4,5 0,9 0,1 0,0 38,7 Разом 74,6 20,3 4,5 0,6 0,1 95,6 Середньогір’я, 237,8 тис. га В3 0,3 1,5 3,0 1,6 1,4 7,8 С3 36,9 22,8 5,9 1,1 0,2 66,9 Д3 19,3 3,0 0,6 0,2 0,0 23,1 Разом 56,9 27,6 9,9 3,1 2,5 97,7 Тепер, після осушення, залишилися лише окремі фраґменти транс- формованих первинних лісів. Зокрема, до них належать деревостани ко- лишнього заповідного урочища „Корналовичі“ та ландшафтного заказ- ника „Кошів“. Незважаючи на кількаразове рубання, тут ще залишилися фраґменти заплавних і прируслових дубових лісів старшого віку. Мате- ріяли проведених обстежень свідчать про їхні загальноприродничу уні- кальність і природоохоронну цінність. Зокрема, у „Кошеві“, деревостан у межах заплави — складної будови, верхній намет утворюють окремі де- рева 200-літнього віку дуба звичайного висотою 22—25 м і діяметром по- ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 221 над 70 см. Трохи нижчий намет незначної зімкнутости утворюють значно молодші особини граба, ясена, в’яза граболистого, в. гладкого, липи сер- целистої, клена польового (Acer campestre L.), поодиноко трапляються черешня (Cerasus avium (L.) Moench), вільха клейка, клен-явір тощо. Підріст малочисельний, але життєвий, представлений особинами клена польового, черешні, дуба, в’яза граболистого, ясена тощо. Таблиця 4 Розподіл відносних площ деревостанів (%) за групами віку в межах основних типів ландшафту карпатської частини басейну р. Дністер (у межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства) Групи віку деревостанів Типи ландшафту <21 21-40 41-60 61-80 81-100 >100 Разом Ліси держлісфонду загалом Рівнина 11,36 25,47 39,64 14,92 4,73 3,87 3,76 Височина 12,14 26,25 30,72 16,59 9,28 5,01 20,61 Низькогір’я 13,56 22,87 25,86 17,94 11,37 8,40 28,24 Середньогір’я 10,60 18,35 24,04 16,24 11,72 19,05 47,39 Разом 11,78 21,52 26,52 16,74 10,86 12,58 100,00 Ліси природного походження Рівнина 1,12 13,62 51,07 20,61 7,41 6,18 4,12 Височина 2,30 11,60 38,79 24,12 14,93 8,25 22,05 Низькогір’я 2,74 11,94 28,73 25,83 16,92 13,84 29,76 Середньогір’я 1,72 5,32 17,88 22,08 18,15 34,85 44,08 Разом 2,12 9,02 27,09 23,59 16,63 21,56 100,00 Розвинутий чагарниковий ярус, у складі якого переважають ліщина (Corylus avellana L.), бруслина європейська (Euonymus europaea L.), бу- зина чорна (Sambucus nigra L.), свидина кров'яна (Swida sanguinea (L.) Opiz), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), малина (Rubus idaeus L.), агрус відхилений (Grossularia reclinata (L.) Mill.). Серед трав виявлено 62 види, серед яких найпоширеніші Glechoma hederacea L., Aegopodium podagraria L., Stellaria holostea L., Pulmonaria obscura Dumort. Трапляється рідкісний вид Lilium martagon L. Мохи та лишайники — дуже рідко. У межах Верхньодністровської рівнини ліси з перевагою дуба та вільхи, на відміну від інших деревних видів, починаючи з віку 50—60 ро- ків зазнають інтенсивного вирубування (рис. 1). 2. Височинні ландшафти. Сформовані на структурних підвищеннях рельєфу, що вкриті тера- сово-акумулятивними відкладами. Тут поширені переважно вологі сугруди і груди (табл. 3). Усереднений склад насаджень природного походження (табл. 2) свідчить, що в межах височини поширені грабово- буково-дубові деревостани з дошкою ялиці і смереки. Однак за перева- жаючими породами найбільш поширені грабово-дубові, менше — гра- бово-букові ліси. Десяту частину площі займають вторинні грабові лісо- стани з домішкою дуба та бука. Також, майже на десятій частині площі, представлені в цих умовах складні за вертикальною структурою смере- ПЛАТОН ТРЕТЯК 222 ково-дубово-ялицеві деревостани. Смеречники, очевидно, культурного походження, займають 5% площі. На незначній площі збереглися віль- хово-яворові деревостани з домішкою бука, граба і дуба (табл. 6). Як свідчать графіки рис. 1., дубові ліси в межах височини зазнають тривалої й інтенсивної експлуатації уже з віку 50 років. Це зумовлює низькі запаси їх, а отже й низьку повноту та розладнаність. Особливо тривожною є ситуація у межах „охоронних лісів“, які внаслідок такої лісогосподарської діяльності втрачають захисні властивості. Експлуатаційні ліси Охоронні ліси Низькогір'я 0 100 200 300 400 500 600 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Середньогір'я 0 100 200 300 400 500 600 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 букбук смерека смерека смерека смерека ялиця ялиця ялиця ялиця бук бук соснасосна дубдубвільха вільха Вік, десятки років Вік, десятки років Рис. 2. Середні запаси деревостанів різного віку головних лісотвірних видів територій підприємств Державного комітету лісового господарства в гірській частині басейну ріки Дністер За па с, к уб . м /г а За па с, к уб . м /г а ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 223 Такий усереднений склад лісів даного типу ландшафту дає підстави виділити тут формацію мішаних ялицево-буково-дубових лісів. Граб не беремо до уваги, оскільки це широко поширений супутній деревний вид нижнього ярусу дубових лісів. Крім того, на користь ялиці свідчать матеріяли візуальних дослі- джень, проведених за маршрутом Хирів—Самбір—Дрогобич—Моршин— Долина—Довгий Войнилів—Калуш, які показали, що на даний час густий підріст ялиці, а часто і нижній молодий ярус, майже всюди присутній у дубових і букових деревостанах височини, що не відзначали дослідники. Отже, є підстави передбачити, що в майбутньому участь ялиці буде зростати, про що свідчить уже наявна значна площа смереково-дубово- ялицевих деревостанів. Дубово-ялицеві деревостани височини, як показали дослідження [40] — складної структури. У верхньому розрідженому наметі домінує ялиця біла, середня висота якої сягає 22 м, а діяметр — 34 см. Другий ярус середньої густоти сформований дубом звичайним і буком лісовим з домішкою берези повислої та осики. Висота дерев 19—20 м., а діяметр близько 28 см. Подібної зімкнености є і третій ярус, сформований смерекою та грабом, середня висота яких 15—16 м, а діяметр 19 см. Незначну домішку у деревостанах творять інші деревні види — вільха клейка, сосна звичайна, дуб червоний (Quercus borealis Michx.), клен гостролистий, береза повисла, черешня, горобина (Sorbus aucuparia L.), липа, яблуня лісова (Malus sylvestris (L.) Mill.). Таблиця 5 Узагальнене відносне представництво головних лісотвірних порід у лісах природного походження у різних типах едафотопів на рівнині Верхньодністровської улоговини (у межах територій підприємств Державного комітету лісового господарства) Відносне представництво лісотвірних порід, % Переважаюча порода у складі деревостанів П л ощ а л іс ів п р и р од н ог о п ох од ж ен н я , га Переважа- ючі типи едафотопів ві л ьх а кл ей к а бе р ез а п ов и сл а гр аб зв и ч ай н и й бу к л іс ов и й я се н зв и ч ай н и й ос и ка см ер ек а д у б зв и ч ай н и й л и п а се р ц ел и ст а ін ш і Дуб звичайний 6254,2 С3, Д3 6,5 3,3 2,1 0,3 1,0 5,3 1,1 78,2 1,2 1,0 Вільха клейка 1919,4 С4, Д3, Д4 78,4 5,1 0,1 0 2,4 2,7 0,1 7,7 1,3 2,2 Бук лісовий 1081,5 Д3 0,2 6,0 17,7 66,2 0,2 0,5 0,4 6,1 1,0 1,7 Граб звичайний 133,7 Д3 1,5 4,4 57,3 22,3 1,1 1,4 0,2 9,6 1,2 1,0 Разом 9388,8 У складі підросту домінує ялиця біла. Загальне середнє проективне покриття її куртин становить 12%. Трапляються також горобина, смерека і бук, зрідка осика, клен гостролистий, а також береза, черешня, яблуня, черемха (Padus avium Mill.), груша (Pyrus communis L.), дуб червоний, липа серцелиста, клен гостролистий. Такий його склад свідчить про високу життєвість та можливе проґресивне розширення популяції ялиці білої у дібровах Прикарпатської височини. ПЛАТОН ТРЕТЯК 224 Чагарниковий ярус рідкий, сформований переважно ліщиною і мали- ною. Трапляється також крушина ламка, бузина червона (Sambucus racemosa L.), калина звичайна (Viburnum opulus L.), жостір проносний (Rhamnus cathartica L.), верба сілезька (Salix silesiaca Willd.), жимолость пухната (Lonicera xylosteum L.), бузина чорна, верба вушката (Salix aurita L.), верба попеляста (Salix cinerea L.). Подібно негустий чагарничковий ярус, представлений невеликими куртинами ожини шорсткої (Rubus hirtus Waldst. et Kit.), о. несійської (Rubus nessensis W.Hall), чорниці (Vaccinium myrtillus L.), зрідка трап- ляються ожина повзуча (Rubus serpens Weihe ex Lej. et Court.), журав- лина болотна (Oxycoccus palustris Pers.), брусниця (Rhodococcum vitis- idaea (L.) Avror.), ожина сиза (Rubus caesius L.), барвінок малий (Vinca minor L.), малина. Таблиця 6 Узагальнене відносне представництво головних лісотвірних порід у лісах природного походження у різних типах едафотопів Прикарпатської височини Відносне представництво лісотвірних порід, % Переважаюча порода у складі деревостанів П л ощ а л іс ів п р и р од н ог о п ох од ж ен н я , га Переважа- ючі типи едафотопів я л и ц я б іл а кл ен -я ві р ві л ьх а кл ей к а бе р ез а п ов и сл а гр аб з ви ч ай н и й бу к л іс ов и й я се н з ви ч ай н и й см ер ек а д у б зв и ча й н и й л и п а се р ц ел и ст а Дуб звичайний 19519,2 С3, Д2, Д3 1,5 0,2 3,7 4,0 8,2 0,9 0,5 1,5 73,4 2,1 Бук лісовий 12369,7 С3, Д3 1,8 2,4 0,5 3,6 15,0 71,1 0,2 0,6 3,3 0,5 Граб звичайний 4487,4 С3, Д3 1,3 1,7 2,2 5,9 58,7 10,4 0,5 0,8 11,5 2,5 Ялиця біла 4204,9 С3, Д3 72,2 0,2 0,4 0,9 2,9 4,4 7,9 8,7 0,5 Смерека 2331,3 С3, С4, Д3 9,7 0,1 0,8 5,4 0,9 1,5 72,0 5,4 Явір 75,8 С3, Д3 0,8 62,8 8,7 5,6 6,3 5,7 3,9 0,5 4,6 Разом 42988,3 Трав’яне вкриття рясне і флористично багате. В його складі виявлено 125 видів вищих рослин, з яких 17 мохоподібні. Три види занесені до Червоної книги України: Allium ursinum L., Leucojum vernum L., Astrantia major L. До постійних видів слід зарахувати Athyrium filix- femina (L.) Roth, Majanthemum bifolium (L.) F. W. Schmidt, а до харак- терних — Anemone nemorosa L., Carex brizoides L., Stellaria holostea L., Oxalis acetosella L., Dryopteris austriaca (Jacq.) Woynar ex Schinz et Thell., Luzula pilosa (L.) Willd., Paris quadrifolia L., Gentiana asclepiadea L., Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fucks. З мохів найчастіше трапляються агрегації Polytrichum formosum Hedw. Такі лісові угруповання можна зарахувати до варіянту дубових ялич- ників безщитникових свіжих і вологих сугрудів та грудів. ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 225 Не менш флористично багатими є ялицево-букові-діброви. Однак, монодомінантні дубові ліси у флористичному відношенні значно бідніші [24], оскільки відзначаються спрощеною структурою і є антропогенно трансформованими. Локально на торфовищах поверх другої надрічкової тераси трапля- ються досить значні за площею рідколісно-болотні угруповання, які належать до варіянту березово-смерекових-сосняків сфагново-чорницевих сирого і мокрого бору [40]. Місцева популяція сосни звичайної болотного екотипу є, очевидно, реліктовою, тобто пов’язаною з льодовиковим пері- одом. 3. Низькогірні ландшафти Характерні для зовнішньої та вододільної частини карпатської гірсь- кої системи. Гірські масиви неглибоко розчленовані (до 500 м), складені переважно пісковиками та глинистими сланцями різної шаруватости та структури. На корі вивітрювання цих геологічних порід формується підґрунтя бурих гірських ґрунтів. Найбільш поширеними тут є багаті сугрудові та грудові трофотопи. Рельеф складний, глибоко розчленований, що сприяє формуванню локальних гідрологічних відмін: свіжих — на верхах хребтів, вологих — на схилах і сирих — поблизу річкових долин. Лісова рослинність займає приблизно 40% поверхні. Решта території зайнята населеними пунктами та агровгіддями. Домінують смереково-ялицево-букові ліси (табл. 2). Це зумовлено тим, що в умовах мезоклімату низькогір’я в однаковій мірі є екологічний оп- тимум для бука, смереки та ялиці. Майже половина площі зайнята дере- востанами з перевагою бука та домішкою ялиці і смереки (табл. 7). Поширені вони у свіжих і вологих сугрудах та грудах. Майже четвер- тина площі вкрита буково-смереково-ялицевими деревостанами, що поширені здебільшого в умовах вологих сугрудів і грудів у середніх час- тинах схилів. Приблизно стільки ж площі займають смерекові дерево- стани з домішкою бука та ялиці. Вони здебільшого штучного походження. Але в умовах вологих суборів на масивних пісковиках вони можуть бути природного походження, оскільки смерека тут має вищий життєвий потенціял, ніж бук і ялиця [19, 20, 45]. Подекуди по гірських долинах низькогір’я формуються деревостани з дуба звичайного з домішкою ялиці. На площі понад 200 га представлені буково-яворові деревостани. На площі близько 500 га зосереджені грабові деревостани вторинного походження (табл. 7). Таблиця 7 Узагальнене відносне представництво головних лісотвірних порід у лісах природного походження у різних типах едафотопів карпатського низькогір’я Відносне представництво лісотвірних порід, % Переважаюча порода у складі деревостанів Площа лісів природного походження, га Переважа- ючі типи едафотопів я л и ц я б іл а кл ен -я ві р бе р ез а п ов и сл а гр аб зв и ч ай н и й бу к л іс ов и й я се н зв и ч ай н и й ос и ка см ер ек а д у б зв и ч ай н и й ПЛАТОН ТРЕТЯК 226 Бук лісовий 34886,3 С2, С3, Д2, Д3 7,7 2,4 1,6 0,9 80,9 0,2 0,4 4,8 Ялиця біла 18710,3 С3, Д3 75,8 0,7 0,4 0,3 8,1 0,3 10,4 1,3 Смерека 17715,1 В3, С3, Д3 9,5 0,3 1,3 0,1 4,6 0,3 82,5 0,1 Дуб звичайний 2925,9 С3, Д3 6,2 0,4 4,0 4,0 1,8 0,1 2,5 0,8 75,4 Граб звичайний 502 С3, Д3 3,7 2,5 3,7 67,5 9,0 0,1 0,7 1,2 9,4 Явір 213,8 С3, Д3 5,6 63,4 1,1 1,8 17,7 3,7 0,6 1,7 0,6 Разом 74953,4 Отже, у межах низькогір’я, де відчутна висотна диференціяція клі- мату, можна виділити дві формації мішаних лісів, а саме: формацію ялицево-буково-дубових лісів, яка проникає сюди з височини й окремі фраґменти її трапляються у долинах низькогір’я до висоти 600—700 м над р. м., та формацію ялицево-смереково-букових лісів, яка домінує на всій території низькогір’я. Далі наводимо узагальнений опис належних до неї угруповань [40]. Рідкий перший ярус формується ялицею білою, середня висота дерев якої 29 м, а діяметр 47 см. Другий ярус середньої зімкнутости, заввишки 18— 24 м. У ньому переважають бук і смерека з домішкою в’яза глад- кого, клена гостролистого та клена-явора, вільхи сірої (Alnus incana (L.) Moench), берези та осики. Під цим наметом поодиноко трапляються низькорослі деревця верби козячої (Salix caprea L. ) та горобини. Підріст трапляється спорадично. В його складі найчастіші бук і ялиця, рідше — клен гостролистий, клен-явір, смерека, горобина, в’яз гладкий, береза, осика та дуб червоний. Чагарники і чагарнички поширені невеликими куртинами, в яких переважають малина, таволга середня (Spiraea media Franz), чорниця, ожина повзуча, о. шорстка, зрідка ростуть таволга в'язолиста (Spiraea ulmifolia Scop.), ліщина, жимолость чорна (Lonicera nigra L.), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum L.), агрус відхилений, жимолость голуба (Lonicera caerulea L.), жимолость пухнаста, костяниця (Rubus saxatilis L.), бузина чорна, бузина червона, атрагена альпійська (Atragene alpina L.), плющ звичайний (Hedera helix L.). Трав’яний покрив добре розвинутий і флористично багатий (146 видів вищих судинних рослин, з яких 30 мохоподібні) [40]. В його складі постійно присутня Oxalis acetosella L., а до характерних видів, що найчас- тіше трапляються, належить Dryopteris expansa (C. Presl) Fraser-Jenkis et Jermy, Polytrichum formosum Hedw., Hypnum cupressiforme Hedw., Dryopteris austriaca (Jacq.) Woynar ex Schinz et Thell., Galium odoratum (L.) Scop., Dryopteris filix-mas (L.) Schott, Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd., Athyrium filix-femina (L.) Roth, Phegopteris connectilis (Michx.) Watt, Dryopteris cristata (L.) A.Gray, Polygonatum verticillatum (L.) All., Senecio nemorensis L., Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P.Fucks, Prenanthes purpurea L. П’ять видів занесені до Червоної книги України: Lunaria rediviva L., Lycopodium annotinum L., Astrantia major L., Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart., Lilium martagon L. ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 227 Такі угруповання можна зарахувати до варіянту ялицево-смерекових букняків щитниково-кислицевих свіжих та вологих сугрудів і грудів. Подібними до них за структурою є смереково-буково-ялицеві ліси [40], деревостани яких — складної вертикальної структури. Верхній ярус, зімкнутістю 0,3—0,4, формується ялицею білою, середня висота стовбурів якої сягає 29—32 м, а діяметр 50 см., а також поодинокими особинами ясена і в’яза гладкого. Другий ярус, заввишки 21—26 м і середньою зімкненістю (0,5), утворюють бук, смерека, клен-явір, дуб червоний, а також клен гостролистий, береза. Характерним і поширеним явищем є формування рідкого (0,2) підлеглого третього ярусу, заввишки 5—8 м., утворений куртинами та поодинокими деревами ялиці, низькорослими грабом і дубом червоним, а також окремими особинами бука та горобини. Досить ряснім є підріст, у якому переважає ялиця біла, а також поодиноко трапляються клен-явір, клен гостролистий, горобина, ясен, граб, береза, черешня, черемха, осика, дуб червоний, в’яз гладкий. Решта структурних компонентів цих угруповань подібна до попе- редніх. Зокрема, трав’яний покрив розвинутий і флористично багатий (132 види вищих судинних рослин та 22 мохоподібних), в тому числі шість видів — занесені до Червоної книги України: Lycopodium annotinum L., Allium ursinum L., Gentiana acaulis L., Leucojum vernum L., Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart., Lilium martagon L. Флористична структура цих угруповань дає підстави зарахувати його до варіянту смереково-букового-яличника щитниково-кислицевого свіжого та вологого груду. Спорідненими з ними, але, мабуть, часто культурного походження, буково-смерекові угруповання. Їх можна зарахувати до варіянту буко- вих-смеречників щитниково-ожиково-кислицевих волого сугруду та груду. Однак в умовах вологих суборів смерека, очевидно, є автохтонною [19]. Це флористично бідні угруповання на масивних пісковиках. Їх слід зарахувати до варіянту березових смеречників левкобрієво-чорницевих вологих суборів. Локально на товщах масивних пісковиків в оліготрофних умовах сві- жих борів та суборів трапляються деревостани, сформовані сосною зви- чайною, відокремлені популяції якої, очевидно, є реліктовими, тобто генетично пов’язаними із сосновими лісами реґіону, що панували тут за часів в’юрму та раннього голоцену. Це флористично бідні угруповання [40], які належать до варіянту смереково-березових сосняків левкобрієво- чорницевих свіжого бору. Поодиноко по річкових долинах у горах на верхових болотах зберег- лися на невеликих площах рідколісся сосняків чорницево-сфагнових мокрого бору. Більше поширення тут мають ялицево-смерекові сіровіль- шняки різнотравні у вологих та сирих суборах заплавних прирічкових терас. На більшій частині властивих для них місцезростань вони зазнали масштабних антропогенних трансформацій і перетворень в агрокультурні ландшафти. 4. Середньогірні ландшафти ПЛАТОН ТРЕТЯК 228 Характерні для центральної найбільш підвищеної частини Ґорґан, рідше Бескидів. Гірські масиви глибоко розчленовані (500—1000 м), складені переважно твердими грубошаруватими пісковиками. Локально — пониження рельєфу, чи навіть широкі міжгірні депресії, збудовані тонкошаруватим флішем зі значним вмістом глинистих сланців. Відносна лісистість тут понад 80%. Решта території зайнята переважно луками та населеними пунктами. Для середньогірних ландшафтів характерна виразна висотна пояс- ність. Нижні частини схилів, аж до висоти 1000 (1200) м над р. м. зайняті переважно буковими деревостанами з домішкою смереки і ялиці (табл. 8), що аналогічні до вище описаних для низькогір’я як варіянт ялицево- смерекових букняків щитниково-квасеницевих свіжих та вологих сугрудів та грудів. Значно менше поширені буково-смереково-ялицеві деревостани. Ці лісові угруповання також подібні до поширених у низь- когір’ї смереково-буково-ялицевих лісів. Однак їх можна зарахувати до варіянту буково-смерекових яличників щитниково-квасеницевих свіжого та вологого груду. Більшу частину вкритої лісом площі в середньогір’ї займають смере- кові ліси, які віднесені до ранґу формації [10]. У нижніх частинах схилів до висоти 1200 м над р. м. вони здебільшого культурного походження. Природним чином на цих висотах в умовах вологих сугрудів і грудів смерека утворює мішані деревостани з буком та ялицею, а також доміш- кою клена-явора і в’яза гладкого, зрідка сосни кедрової. Локально на від- кладах брилистих пісковиків в умовах суборів домішка цих видів у сме- рекових деревостанах незначна, оскільки в таких умовах для них влас- тива низька енергія росту і слабкі конкурентні можливості порівняно зі смерекою, що є едифікатором. Вище 1200 м над рівнем моря смерекові деревостани утворюють верх- ній гірський лісовий пояс, що зберіг пралісовий характер. Вони пере- важно монодомінантні, інколи з домішкою низькорослих дерев бука, явора, горобини звичайної. Їх можна зарахувати до декількох варіянтів:  чистих смеречників чорницевих у свіжих та вологих суборах;  чистих смеречників ожиково-квасеницевих у свіжих та вологих сугрудах;  чистих смеречників безщитниково-квасеницевих у свіжих та вологих грудах. Таблиця 8 Узагальнене відносне представництво головних лісотвірних порід у лісах природного походження у різних типах едафотопів карпатського середньогір’я Відносне представництво лісотвірних порід, % Переважаюча порода у складі деревостанів Площа лісів природного походження, га Переважаючі типи едафотопів я л и ц я б іл а кл ен -я ві р ві л ьх а сі р а бе р ез а п ов и сл а гр аб зв и ч ай н и й бу к л іс ов и й ос и ка см ер ек а д у б зв и ч ай н и й ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 229 Смерека 65753,8 В3, С3, Д3 4,0 0,7 0,4 1,8 6,8 85,8 Бук лісовий 43694,2 С3, Д3 6,1 3,0 0,2 1,2 0,1 75,9 0,1 13,5 Ялиця біла 4592,3 С3, Д3 65,6 0,2 0,4 0,4 14,1 0,1 19,0 0,1 Явір 199,4 С3, Д3 1,2 61,0 2,2 1,2 0,9 24,2 0,1 7,6 Дуб звичайний 94,7 С3 4,5 0,2 2,6 2,3 1,9 1,4 2,9 8,1 73,1 Разом 114334,4 На більшій частині Карпат, де поширені полонини, верхня межа сме- рекового лісу сягає висоти 1300—1400 м над рівнем моря і є антропоген- ного походження, але в Ґорґанах, де майже немає полонин, на висоті 1500—1600 м над рівнем моря вона природна, представлена екоклинами — комплексами перехідних низькорослих біогруп разом із криволіссям сосни гірської (Pinus mugo Turra). Подекуди на дуже обмежених площах, переважно на бідних кам’янистих ґрунтах, у вологих і сирих суборах збереглися тут сосново- кедрові смеречники. Це рідкісні реліктові лісові природні комплекси, які потребують повної охорони [29, 41]. У деревному ярусі таких лісів пере- важає смерека, а сосна кедрова утворює домішку. Інколи поодиноко тра- пляється береза. Їх є підстави зарахувати до сосново-кедрових смеречни- ків чорницевих волого та сирого субору. Локально на висоті 1400— 1600 м над р. м. сосна кедрова помітно випереджає у рості смереку. Вище верхньої межі лісу в Ґорґанах на кам’янистих схилах масово поширені стелюхи сосни гірської, локально по улоговинах на більш глинистих ґрунтах трапляються фраґментарні зарослі душекії зеленої (Duschekia viridis (Chaix) Opiz). Вершини гір і гребені високих хребтів, верхні частини південних та західних схилів зайняті обширними кам’янистими розсипами, подекуди дрібно-чагарничковими пустищами та субальпійськими луками. Деякі теоретичні узагальнення та висновки. Очевидно, не потребує особливих доказів твердження, яке випливає з уже наведених матерія- лів, про те, що на тлі загальної континуальности відповідно до ланд- шафтної структури рослинному покриву властива чітка макро- і мезо- дискретність [30, 31]. Провідне визначальне на макро- і мезотери- торіяльному рівні значення, звичайно, мають висотно-кліматичні та едафотопічні умови. У лісистих передгірських і гірських ландшафтах складові об’єми еко- топічного середовища мають доволі різне флористичне наповнення. Оче- видно, є підстави виділяти центральну екотопічну зону конкурентної концентрації видів, у межах якої рослинному покриву властива конти- нуальність, а також зону видовідбираючої екотопічної периферії, у межах якої відчутно проявляється дискретність рослинних угруповань. До першої треба зарахувати ялицево-буково-дубові ліси в умовах свіжих і вологих судібров та дібров Прикарпатської височини, а також смереково- ялицево-букові ліси в аналогічних едафотопах низькогір’я та нижніх частин схилів середньогір’я. Значний континуум властивий і вільхо-дубовим лісам акумулятивної рівнини Верхньодністровської улоговини. Локальні відхилення континууму лісової рослинности від усередненого значення складу деревостанів на користь тих чи інших едифікаторів є ПЛАТОН ТРЕТЯК 230 наслідком вибіркової дії або взаємодії природних і антропогенних чинни- ків. До природних слід зарахувати насамперед конкурентні взаємини едифікаторів віолентів в умовах спільного аутекологічного оптимуму, динамічні тенденції зміни головних порід у деревостанах [8], несприят- ливі для генеративного відновлення окремих видів тривалі кліматичні періоди, інвазії ентомофауни тощо. До антропогенних чинників — виру- бування лісів та пожежі, меліоративне осушування територій, створення монокультур і впровадження інтродуцентів. Прийняття такого концептуального положення ставить під сумнів деталізацію виділення типів лісу [9] в умовах такої центральної екото- пічної зони конкурентної концентрації видів. Адже, як показали ре- зультати спеціальних фітоценологічних досліджень [40], для того нема об’єктивних підстав, оскільки їхня флористична композиція дуже подібна. Отже, нема діягностичних критеріїв для виділення окремих типів лісу. Інакше виглядає ситуація у зоні видовідбираючої екотопічної пери- ферії. Тут у специфічних екологічних умовах набуває значної конкурен- тної переваги лише незначне коло видів. Інші види взагалі не можуть існувати. Тут справді можливе чітке виділення конкретних типів лісу за діягностичними видами. Наприклад, в умовах свіжих та вологих борів і суборів на брилистих пісковиках низькогір’я, де збереглися реліктові смерекові сосняки та типові березові сосняки левкобрієво-чорницеві. Від- повідно і в умовах прирічкових заплав слід у низькогір’ї виділяти вологі та сирі ялицево-смерекові сіровільшини (субори), а на рівнині — сирі та мокрі дубові клейковільшняки, а поблизу стариць — мокрі біловербняки, якщо з березою — то оліготрофні, якщо з ясенем та в’язом — мегатрофні. Беручи за основу концепцію динамічного розвитку лісового покриву, очевидно, слід мати на увазі не лише локальну зміну деревних едифіка- торів у зоні екотопічної концентрації видів, а й послідовність формування флори лісів реґіону в голоцені. Наприклад, на північ від альпійської гір- ської складчастости (включно з Карпатами) бук та ялиця у складі лісів з’явилися найпізніше, лише в пізньому голоцені, приблизно 3—4 тис. ро- ків тому [3, 34]. Це було і в межах північного макросхилу Карпат і Передкарпаття, що підтверджують результати проведених тут палеобо- танічних досліджень [13, 14, 16, 37, 44]. Отже, до їхньої появи тут, правдоподібно, були поширені смерекові та дубові ліси, можливо, яворові, про які згадує Е. Головкевич [35]. Нині мішані ялицево-буково-дубові ліси височини та смереково-ялицево-букові низькогір’я навряд чи можна вважати з екологічного та біологічного погляду стабільними угрупованнями, хоч вони і прямують у такому складі до клімаксового стану. Навіть теоретично відкинувши господарську діяльність, можна в майбутньому прогнозувати зростання едифікаторної ролі ялиці у складі деревостанів, що зумовлено її вищим репродуктивним потенціялом та біологічною стійкістю порівняно з буком та дубом в умовах більш континентального клімату північного макросхилу Карпат та Прикарпаття. На противагу цьому твердженню більш гумідний клімат південного макросхилу Карпат, у Закарпатті, забезпечує екологічну перевагу бука порівняно з ялицею та смерекою. Тому тут, у низькогір’ї та середньогір’ї, за винятком центральної привододільної частини Карпат та Рахівського ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 231 масиву, майже суцільно поширені букові ліси. До речі, вияснення причин домінування бука в Закарпатті потребує проведення палеоботанічних досліджень, які тут узагалі не проводилися. Може бути, що букові ліси Закарпаття, на відміну від Прикарпаття, є реліктовими, які завдяки клі- матичному бар’єру Карпатської гірської системи збереглися під час льодовикового періоду. ЛІТЕРАТУРА 1. Берко И. М. Растительность Горган и ее народхозяйственое значение: Авто- реф. дисс. … канд. биол. наук. К., 1967. 20 с. 2. Бойчук І. І., Гайдукевич М. І., Парпан В. І., Петрова Л. М., Третяк П. Р. Історія осмолодської пущі. Львів: Наук. тов. ім. Шевченка, 1998. 146 с. 3. Вальтер Г. Общая геоботаника. М.: Мир, 1982. 261 с. 4. Воробьёв В. Д. Типы лесов Европейской части СССР. К.: АН УССР, 1953. 452 с. 5. Гаврусевич А. М., Каплуновский П. С., Молоткова И. И., Молотков П. И., Пас- тернак П. С., Чубатый О. В. Типы горных лесов. Ужгород, 1961. 80 с. 6. Генсирук С. А. Ельники Восточных Карпат. Львов, 1957. 128 с. 7. Генсірук С. А. Ліси Українських Карпат та їх використання. К.: Урожай, 1964. 289 с. 8. Герушинський З. Ю. Динамічні тенденції зміни деревних порід на північ- ному мегасхилі Карпат // Лісове господарство і лісоексплуатація в Карпатах. Ужгород: Карпати, 1971. С. 13—20. 9. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат. Львів: Піраміда, 1996. 208 с. 10. Голубец М. А. Ельники Украинских Карпат. К.: Наук. думка, 1978. 264 с. 11. Голубець М. А., Малиновский К. А., Стойко С. М. Геоботаническое райониро- вание Украинских Карпат // Докл. и сообщ. Львов. отд-ния геогр. о-ва за 1964 г. Львов, 1965. С. 10—13. 12. Гулисашлили В. З. Горное лесоводство. М.-Л.: Гослесбумиздат, 1956. 353 с. 13. Зеров Д. К. Нарис розвитку рослинності на території Української РСР у Четвертинному періоді на підставі палеоботанічних досліджень // Укр. ботан. журн. 1952. 9. № 4. С. 11—16. 14. Калинович Н. О. Зміни лісів північно-західного Передкарпаття в голоцені // Лісівнича академія наук України: Наукові праці. Вип. 1. Львів: В-во НУ „Львів- ська політехніка“, 2002. С. 63—66. 15. Ковалюх М. М., Петренко Л. В., Третяк П. Р. Геохронология формиро- вания аллювиальных отложений р. Днестр в поздем голоцене // Стратиграфия и корреляция морских и континентальных отложений Украины. К.: Наук. думка, 1987. С. 78—84. 16. Козий Г. В. История флоры и растительности Украинских Карпат // Фло- ра и фауна Карпат. Вып. 2. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. С. 5—15. 17. Колаковский А. А. Закономерности экотопического размещения основных фитоландшафтов Абхазии у Квартере // Труды Сухумского ботанического сада. Вып. VI. Сухуми, 1951. С. 187—196. ПЛАТОН ТРЕТЯК 232 18. Милкина Л. И. Коренные леса северо-восточного макросклона Украинских Карпат (фитоценотическая структура, распространение, экологические основы восстановления и охраны): Автореф. дисс. ... докт. биол. наук. К., 1988. 40 с. 19. Милкина Л. И. Литогенные еловые леса Украинских Карпат на выходах песчаников // Лесоведение. 1980, № 2. С. 83—89. 20. Милкина Л. И. Растительный покров центральной части Украинских Карпат и некоторые вопросы его восстановления и охраны: Автореф. дисс. … канд. биол. наук. К., 1972. 23 с. 21. Миркин Б. В. Теоретические основы современной фитоценологии. М.: Наука, 1985. 136 с. 22. Молотков П. И. Буковые леса Карпат и хозяйство в них. Москва: Лесная промышленность, 1966. 244 с. 23. Парпан В. И. Структура, динамика, экологические основы рационального использования буковых лесов Карпатского региона Украины: Автореф. дисс… докт. биол. наук. Днепропетровск, 1994. 42 с. 24. Петрова Л. М. Рослинність ландшафтного заказника „Моршинський“ // Наук. Вісник: Охорона біорізноманіття: теоретичні та прикладні аспекти / Зб. наук.-техн. праць. Львів: УкрДЛТУ. 2000. Вип. 10.3. С. 80—87. 25. Погребняк П. С. Ландшафтознавство і екологія // П. С. Погребняк. Лісова екологія і типологія лісів. Вибрані праці. К.: Наук. думка, 1993. С. 477—488. 26. Погребняк П. С. Про форми взаємодії між лісом і його середовищем // П. С. По- гребняк. Лісова екологія і типологія лісів: Вибр. праці. К.: Наук. думка, 1993. С. 186—199. 27. Погребняк П. С. Основы лесной типологии. К.: Изд-во АН УССР, 1955. 455 с. 28. Сабан Я. А. Экология горных лесов. М.: Лесная промышленность, 1982. 168 с. 29. Смаглюк К. К. Девственные леса Украинских Карпат // Лесоведение. 1969. № 6. С. 3—13. 30. Третяк П. Р. Ландшафтная экология важнейших доминантных видов растительного покрова высокогорья Украинских Карпат // Ботан. журн., 1990. Т. 75. № 8. С. 1109—1119. 31. Третяк П. Р. Гетерогенность растительности лесистых горных ландшаф- тов (экологическая обусловленность, исследования, мониторинг): Автореф. дисс…. докт. биол. наук. М., 1992. 46 с. 32. Украинские Карпаты. Природа / Голубец М. А., Гаврусевич А. Н., Загай- кевич И. К. и др. К.: Наук. думка, 1988. 208 с. 33. Фурдичко О. І. Карпатські ліси: проблеми екологічної безпеки і сталого розвитку гірського реґіону. Львів: Бібльос, 2002. 192 с. 34. Firbas F. Spat- und nachtszeitliche Waldgeschichte Mitteleuropas nordlich der Alpen. Bd. I. Jena, 1949. 480 s. 35. Hołowkiewicz E. Studia historyczne z życia lasu // Sylwan. 1883. T.10. S. 4—33, 69—105, 153—81, 217—253, 277—305, 353—400. 36. Hołowkiewicz E. Wędrówki po kraju // Sylwan. ― 1887. S. 75—81, 117—124, 145—151, 177—181, 217—223, 261—266, 342—350. 37. Klar F. Pollenanalytische Untersuchungen zur jungeren Waldgeschichte des Rosaliengebirges (Niederosterreich) // Centaralbl. gesamte. Forstw. 1989. 106, 3. C. 149—160. 38. Kostyniuk M., Wieczorek K. Zespoły leśne okolicy Morszyna. Lwów, 1937. 50 s. ПРИРОДНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ЛІСОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ… 233 39. Miklaszewski J. Lasy i leśnictwo w Polsce. T.1. Warszawa, 1928. 629 s. 40. Patsura Igor, Tretyak Platon. Generalized phytocenons of forest associations in ravver basin Dnister in the Ukrainian Carpathians. http: // www.geocities.com/ntshekophyto. 41. Patsura Igor, Tretyak Platon. State and dynamic tendencies of Pinus cembra populations in Gorgany (region of Ukrainian Carpathian mountains). http: // www.geocities.com/ntshekocembra. 42. Petrova Lilija, Tretyak Platon. Structure of a diversity of phytocenotic communities of forest reserve objects of Western Ukraine. http: // www.geocities.com/ntshnowu. 43. Pol W. Pamiętnik o Dniestrze // Działa. T. 4. 1876. S. 251—279. 44. Ralska-Jasiewiczowa M. The history of vegetation in the Bieszczady Mts. (S.E. Poland) during past 12000 years. Veroff. Geobot. Inst. ETH, Stiftung Rûbel, Zurich, 17: 260—264. 45. Szwagrzyk J. Związek miedzy podłożem skalnym i udziałem jodły (Abies alba Mill) i buka (Fagus sylvatica L.) w lasach LZD Krynica // Sylwan. 1988. 132, № 10. S. 37—48. 46. Tretyak Platon. Zmiany w składzie gatunkowym lasów w Gorganach // Roczniki bieszczadzkie. Tom. 7. Ustrzyki dolne: Impuls, 1998, 1998. S. 327—334. 47. Wołoszczak E. O roślinności Karpat między Łomnicą i Oporem // SKF. T. XXVII. 1892. S. 183—229. SUMMARY Platon TRETYAK NATURAL HETEROGENITY OF A FOREST COVER OF A CARPATHIANS PART OF RIVER BASIN OF DNISTER On the background of the general continuity of structure of a vegetative cover of mountain landscapes local discontinuous climatic, edaphically, an external mechanical and age origin is also peculiar. Significant continuum peculiar in conditions damp and fertile soils to Abies-Fagus-Qercus forests on Pre-Carpathians heights, to Picea-Abies-Fagus forests on low mountains, and also to Alnus-Qercus forests on plains. In specific ecological conditions discretization of forests communities as significant competitive advantage there are peculiar only for the limited quantity of species is distinctly shown.

Природна гетерогенність лісового покриву карпатської частини басейну Дністра

Репозитарії

Схожі ресурси