Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини
З’ясована роль гірських ландшафтів Карпат у формуванні субетносів лемків, бойків, гуцулів. Показане значення територіяльно значних об’єктів природо-заповідного фонду для збереження їх етнічних особливостей, матеріяльної культури, історичної пам’яти. Для збереження місцевостей, в яких відбувалися виз...
Saved in:
| Published in: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73660 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини / С. Стойко, Д. Крук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 234-245. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859712457989160960 |
|---|---|
| author | Стойко, С. Крук, Д. |
| author_facet | Стойко, С. Крук, Д. |
| citation_txt | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини / С. Стойко, Д. Крук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 234-245. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | З’ясована роль гірських ландшафтів Карпат у формуванні субетносів лемків, бойків, гуцулів. Показане значення територіяльно значних об’єктів природо-заповідного фонду для збереження їх етнічних особливостей, матеріяльної культури, історичної пам’яти. Для збереження місцевостей, в яких відбувалися визначні історичні і культурні події, запропоновано нові категорії заповідних територій: ландшафтно-меморіяльні парки та ландшафтно-історичні пам’ятки.
The role of Carpathians mountain landscapes in formation of ethnic groups of lemky,
bojky, hutzuls is designated. The significance of the large territorial objects on natural preserved
fund for preservation their ethnic features, material culture, historical memory is
shown. New categories of preserved territories: landscape-memorial park and landscapehistorical
site are offered for preservation of district, in which there were significant historical
and cultural events.
|
| first_indexed | 2025-12-01T06:06:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОХОРОНА ПРИРОДИ
УДК 911.9.502.4
Степан СТОЙКО, Дарія КРУК
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ
ПРИРОДНИХ І РЕҐІОНАЛЬНИХ ЛАНДШАФТНИХ
ПАРКІВ ТА БІОСФЕРНИХ РЕЗЕРВАТІВ КАРПАТ
ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕТНІЧНОЇ
Й ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
З’ясована роль гірських ландшафтів Карпат у формуванні субетносів
лемків, бойків, гуцулів. Показане значення територіяльно значних
об’єктів природо-заповідного фонду для збереження їх етнічних особли-
востей, матеріяльної культури, історичної пам’яти. Для збереження
місцевостей, в яких відбувалися визначні історичні і культурні події,
запропоновано нові категорії заповідних територій: ландшафтно-мемо-
ріяльні парки та ландшафтно-історичні пам’ятки.
Характерною особливістю сучасного техногенного етапу цивілізації є
ускладнення взаємозв’язків між суспільством і природою унаслідок зрос-
тання антропогенного впливу на взаємопов’язані блоки біосфери: літо-
сферу, гідросферу, атмосферу, педосферу, біотосферу, соціосферу. Тому
охорона довкілля розглядається нині в широкому екологічному, економіч-
ному та соціяльному контексті як охорона біосфери в розумінні В. Вер-
надського [1]. Далекоглядний натураліст, В. Вернадський ще на початку
ХХ століття відзначав, що техногенно озброєна людина виступає у
функціонуванні біосфери як „нова геологічна сила“. Біосфера функ-
ціонує як планетарна соціоекосистема. Отже, пріоритетним завданням
інтегральної охорони довкілля є не лише збереження природної спадщини
та відповідних для неї екологічних умов, але, на нашу думку, й підтри-
мання життєво важливого географічного середовища для історичного
процесу етногенезу та культурного проґресу соціюму. При такому підході
до охорони довкілля в Україні важливого значення набуває нова
парадигма збереження не лише природних, а й окультурених ландшафтів,
в яких споконвіку відбувався розвиток українського етносу та з котрим
тісно пов’язані його історія і культурне життя.
Ландшафтні системи, їхнє екологічне,
етнографічне та соціяльне значення
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 235
Історія суспільства свідчить, що багатовіковий розвиток цивілізації був
завжди поєднаний з ландшафтною оболонкою Землі. Його споконвічна еко-
логічна й економічна залежність від географічних ландшафтів була двосто-
роння. З одного боку, людина, використовуючи природні ресурси ландшаф-
тів, забезпечувала свої матеріяльні потреби, а з другого — відчувала
всебічний вплив природи на формування духовної сфери. Осмислюючи
складні взаємозв’язки між живою і неживою природою, людина вчилася
логічно мислити, збагачувалася знаннями про довкілля, що сприяло
розвитку її пізнавальної, а згодом культурної, наукової та емоційної сфери.
Належну оцінку всебічного значення природного середовища на роз-
виток суспільства в історичному плані дав у своїх працях відомий істо-
рик і етнолог Л. М. Гумільов [2, 3]. З цього приводу він відзначав:
„Залежність людства від природи, що його оточує, точніше від
географічного середовища, не заперечувалася, хоча міра цієї залежности
розцінювалася різними вченими по-різному“ [2, С. 61].
Концепція ландшафту як елемента географічного середовища зароди-
лася ще в XVII столітті [16] і, згідно з вимогами життя та розвитком
природничих наук, поступово поглиблювалася. До XIX століття ланд-
шафт трактувався лише з пейзажних позицій як певний краєвид на
поверхні Землі. І лише наприкінці ХІХ-го століття, коли було започатко-
вано ландшафтно-географічний підхід до вивчення природного середо-
вища, ландшафт став розглядатися як територіяльна одиниця із власти-
вими йому природними умовами та ресурсами.
З розвитком екології та системної оцінки природо-територіяльних
комплексів ландшафт став трактуватися як просторовий геокомплекс,
тобто як функціональна геосистема. Такій системі властиві прямі і зво-
ротні зв’язки між блоками живої і неживої природи та відповідні біогео-
хемічні процеси.
Українським Карпатам, які відзначаються значним фізико-географічним
розмаїттям, властива не лише складна ландшафтна, а й специфічна
етнографічна структура. На їхній території живуть горяни, які належать до
трьох етнічних груп: гуцулів, бойків, лемків (рисунок). Їхній побут та
етнографічні особливості описані в численних працях [4, 5, 6, 7]. Доведено,
що ці субетноси — історично давні соціюми, які психологічно, екологічно й
економічно пов’язані з гірськими ландшафтами, де сформувалися, в яких
відзначаються певною пристосованістю, життєвою стійкістю, відповідним
консерватизмом, а отже, і антиасиміляційною здатністю. Завдяки такій
особливості етнічних груп підтримується духовний і культурний потенціял
гірського населення. Тому так важливо зберегти цей потенціял у системі
заповідних територій, зокрема в біосферних резерватах, національних
природних і реґіональних ландшафтних парках, котрі охоплюють як
природні, так і окультурені ландшафти з наявними тут поселеннями.
Тотальний режим і державна власність на природні ресурси, депор-
тація різних етносів у колишньому СРСР дестабілізували споконвічну
прив’язаність людей до рідної землі, вплинули неґативно на їхню відпо-
відальність за збереження природних багатств та участь громадськости у
справі охорони природи.
У даний період у межах соціяльно-економічної перебудови у країні
проводиться приватизація земельного фонду, що є запорукою потенці-
СТЕПАН СТОЙКО, ДАРІЯ КРУК 236
яльного відновлення відповідальности власника землі за її долю, а також
запорукою природоохоронної активности громадян.
Рис. Розташування великих природо-заповідних територій в Українських
Карпатах (Карпатський біосферний заповідник — 6; національні природні парки:
3 — Ужанський; 4 — Сколівські Бескиди; 5 — Синевир; 7 — Карпатський;
8 — Гуцульщина; 9 — Вижницький; регіональні ландшафтні парки:
1 — Верхньо-Дністровські Бескиди; 2 —Надсянський).
Території етнічних груп: І — лемки; ІІ — бойки; ІІІ —гуцули.
Існуючий у наш час монокультурний напрям у сільському й лісовому
господарствах є причиною денатуралізації природного середовища та
формування монотипних ландшафтів. Площа непорушених природних
ландшафтів повсюдно скорочується. Етнологи довели, що у формуванні
етносів важливе значення має розмаїття ландшафтів, яке забезпечує для
життя різні види природних ресурсів. При денатуралізації природних
ландшафтів існує загроза впливу монотипного довкілля на процес етно-
генезу, який проходив у минулому в різноманітному географічному сере-
довищі, що сприяло формуванню різних етнічних груп. Саме тому перед
природо-заповідним фондом стоїть завдання зберегти розмаїття природ-
них ландшафтів, щоби таким чином не лише сприяти підтриманню біо-
логічного розмаїття, а й зберегти етнографічні джерела нації, пов’язані з
природним та окультуреним довкіллям.
Багатопланове завдання заповідних об’єктів щодо збереження природ-
ної спадщини висвітлене у спеціяльній природоохоронній літературі та
Угорщина
Румунія
С
ло
ва
чч
ин
а
Україна
Польща
1
2
3
4
6
5
7
6 6
6
6
8
9
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 237
Законі про природо-заповідний фонд. Воно полягає у збереженні біоло-
гічного, фітоценотичного та ландшафтно-екологічного розмаїття для під-
тримання еволюційного потенціялу та біогеохемічних процесів у біосфері.
Важливим є також завдання підтримання екологічного балансу для
забезпечення сталого розвитку. Виходячи з голістичних позицій у приро-
дознавстві, А. Краукліс [15] трактує ландшафт ще ширше — як еколо-
гічну, економічну та соціяльну (гуманістичну) реальність. У такому кон-
тексті ландшафтознавство та екологія наближаються за своїми завдан-
нями. На їх межі формується нині екологія ландшафтів (екологічне
ландшафтознавство), яке має певне значення для територіальної охорони
природи. Застосовуючи методи цієї нової галузі науки при формуванні
мережі природно-заповідного фонду, ландшафт слід оцінювати не лише з
екологічних і географічних позицій, а й в аспекті етнографічному, куль-
турному та історичному. Адже в географічному середовищі відбувається
історичний розвиток та етногенез суспільства, формуються характерні
особливості різних етнічних груп, розвивається їхня культурна сфера,
відбуваються соціяльні та політичні події. Етнічні корені народу кри-
ються у навколишній природі, в любові до рідної землі як матері-году-
вальниці. Тому одним із важливих завдань природо-заповідного фонду є
збереження етнографічної спадщини.
Під етнографічною спадщиною розуміється духовна і матеріяльна
спадщина, завдяки якій упродовж історичного періоду проходила еволю-
ція окремих етнічних груп, сформувалися їхні побут, господарська
інфраструктура, релігійна культура, народні традиції і звичаї, фольклор,
місцеві говори або діялекти та інші характерні особливості.
В історії різних народів по-різному проявляється вплив географічного
середовища на формування етносу. Українці, життя яких було пов’язано
із сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами лісових та лісостепо-
вих ландшафтів у південно-східній частині Європи, характеризуються
прадавньою хліборобською культурою високого рівня, що констатував ще
грецький історик Геродот. Саме завдяки цій культурі наш етнос відзна-
чається особливою прив’язаністю до рідної землі, а отже, здатністю про-
тистояти асиміляції. Яскравим доказом такої прив’язаности є історична
доля горян в Українських Карпатах, які, незважаючи на тисячолітню
відірваність від Матері-України, зберегли рідну мову, релігію, етнічну
самобутність. У цьому плані недостатньо уваги приділено у природо-
заповідному фонді охороні природних і окультурених ландшафтів, спри-
ятливих для етногенезу та необхідних для збереження етнографічної й
історико-культурної спадщини [6, 7, 8, 9, 13]. Тому зупинимось на цих
завданнях. Нині в багатьох цивілізованих країнах проявляється значний
інтерес до відродження етнографічної спадщини, духовної і матеріяльної
культури окремих етнічних груп. Це питання особливо актуальне для
України, де ще збереглася чітка вираженість окремих субетносів у Кар-
патах, на Поліссі та в інших реґіонах.
Значення природно-заповідного фонду
для збереження етнічної і культурної спадщини
Природо-заповідний фонд Карпат включає дев’ять категорій особливо
охоронних об’єктів, в тому числі сім — природного походження. Серед
них територіяльно найбільшими є природні заповідники, біосферні
СТЕПАН СТОЙКО, ДАРІЯ КРУК 238
резервати, національні природні та реґіональні ландшафтні парки. За
винятком заповідників, усі згадані категорії охоплюють як природні, так і
окультурені ландшафти з поселеннями, в яких проживають різні суб-
етноси. Відзначимо, що в біосферних резерватах виділені три функціо-
нально відмінні зони: заповідна, буферна, транзитна або господарська.
Остання є територіяльно найбільшою і призначена для підтримання ста-
лого розвитку та збереження історико-культурної спадщини. Подібне
зонування є і в національних природних парках. Загальна площа згада-
них особливо охоронних територій в Карпатах становить 228853 га. Роз-
глянемо їхні можливості щодо збереження етнічної та історико-культур-
ної спадщини (рис.).
Ужанський національний природний парк (39159 га). Розкинувся
у західній частині Закарпаття у верхів’ї басейну р. Уж. Парк є складо-
вою частиною Польсько-Словацько-Українського біосферного резервата
„Східні Карпати“ (208089 га), який у 1999 р. Комісія МАБ ЮНЕСКО внес-
ла в міжнародну мережу біосферних резерватів. З етнографічного
погляду Ужанський парк цікавий тим, що на його території лежить 20
сіл, у яких живе етнічна група лемків чисельністю близько 15 тис. осіб.
Лемки заселяють обидва схили Бескид між річками Сяном та Попра-
дом (Словаччина). У Словаччині живуть компактно на Пряшівщині, в
Польщі — в місцевості до села Біла Вежа. За гіпотезою етнографів, назва
лемків походить від давньослов’янського імені Лемко. Самоназва їх —
русини або лемаки. Найбільша група лемків, 130 тис. осіб, що населяла
прилеглі Польські Бещади, після Другої світової війни в 1947 р., під час
так званої операції „Вісла“, польською комуністичною владою, за згодою
тоталітарного режиму колишнього СРСР, була насильно депортована [8,
13]. Ці трагічні події підірвали етнічні, культурні та економічні основи
життя усієї етнічної групи. Тому нині важливим етнографічним та мора-
льним завданням є збереження субетносу лемків, який проживає в
Українських Карпатах.
Історія, господарська інфраструктура, духовна та матеріальна культура
лемків описані у праці В. Кубійовича [4] та спеціяльній монографії „Лем-
ківщина. Матеріальна культура“ [5]. Лемки відрізняються духовною та
матеріяльною культурою, говором від інших українських етнічних груп. Як
відзначає В. Кубійович, їм властиві прив’язаність до рідних Бескидських гір
та своєрідний консерватизм у способі життя, і тому вони зберегли свою
самобутність, не піддалися асиміляції. Певну роль у цьому розумінні
відіграли прив’язаність до гірських ландшафтів та сприятливий клімат
Бескид. На відвойованих від лісу землях лемки традиційно займаються
рільництвом, застосовують терасний метод обробітку ґрунту для запобігання
водній ерозії, зсувів ґрунту та інших схилових процесів. У передгір’ях
Бескид розвинуті також садівництво та городництво. Тут культивуються
морозостійкі сорти плодових дерев, генофонд яких треба зберігати.
Лемки відрізняються своєрідним діялектом. Лемківський говір, в якому
запозичено чимало польських, словацьких та німецьких слів, належить до
Карпатської групи південно-західного діялекту української мови.
Лемківщина відзначається старовинними пам’ятками сакральної архі-
тектури. На території Ужанського НПП у населених пунктах Ужок, Сіль,
Кострино, Сухий, Гусний охороняють унікальні лемківські дерев’яні церкви
і дзвіниці XVII та XVIII-го століть.
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 239
Нащадками лемківських родів були композитор М. Вербицький (автор
музики українського гимну), відомий співак Н. Менцинський та інші діячі
культури. На Пряшівщині в селі Тополя народився народний будитель
Олександр Духнович.
Завдання Ужанського національного природного парку полягає у
сприянні збереженню зараз малочисельної етнічної групи лемків у їх
природному оточенні та забезпеченні сталого економічного розвитку в
гірських ландшафтах, де відбувався їхній етногенез.
Національні природні парки „Синевир“ (40000 га) і Сколівські
Бескиди (24702 га) та реґіональні ландшафтні парки Надсянський
(19428 га) і Верхньо-Дністровські Бескиди (8356 га).
Національний парк „Синевир“ розкинувся на Закарпатті в південній
частині Бойківщини, національний природний парк Сколівські Бескиди
та реґіональний ландшафтний парк Верхньо-Дністровські Бескиди охоп-
люють її північну частину, а Надсянський реґіональний ландшафтний
парк — західну частину. Отже, згадані заповідні об’єкти в достатній мірі
репрезентують ландшафтні та соціяльно-економічні умови Бойківщини.
На північному макросхилі Карпат бойки проживають на обширній
території від басейну Сяну на заході до басейну Лімниці на сході, а в гір-
ській частині Закарпаття на Міжгірщині [7, 8, 9]. Закарпатські бойки
називають себе також верховинцями. Етнографи виводять назву бойків
від діялектної частки бойє, яку вони вживають у значенні „так“. Автори
„Руської трійці“ — Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Голо-
вацький — вважали бойків нащадками кельтських племен, які з VI ст. до
н. е. жили в Центральній Європі, а близько І ст. н. е. перейшли на
Балкани. Археологи стверджують, що в басейнах рік Тиси, Дністра,
Західного Бугу, а також Прип’яті, Дніпра, у Криму є пам’ятки
кельтського походження. Згідно з С. Рябій-Карпінською [6], існує
гіпотеза, що бойки є нащадками давнього слов’янського племені білих
хорватів, які жили в Бескидах (можливо, від них походить назва
Карпати) і котрих Володимир Великий приєднав до Київської держави.
Мовознавці назву бойків пов’язують з антропонімом (прізвище чи ім’я)
Бойко, яке у слов’ян було поширене з дуже давнього часу.
Бойківські лемки екологічно й економічно прив’язані до гірських
ландшафтів, де займаються здебільшого рільництвом та скотарством. У
передгір’ях Бескид вони ще у XVIII ст. почали застосовувати терасу-
вання гірських схилів для запобігання поверхневому змиву ґрунту, вод-
ній ерозії, зсувам. На терасах різної широти вирощували зернові та про-
сапні культури, а також плодові дерева і чагарники. Під час колективі-
зації земельного фонду ці тераси були занедбані, тому нині треба відтво-
рити традиційні форми гірського рільництва.
Бойки відрізняються від сусідніх субетносів мовою (бойківська
говірка), ориґінальним одягом, народними звичаями та архітектурними
будівлями. На території національного природного парку Сколівські Бес-
киди в багатьох населених пунктах збереглися церкви, побудовані в бой-
ківському стилі. Це церква Святого Миколая (1824 р.) у с. Крушельниці,
церква Святої Параскеви (1876 р.) та дзвіниця у Коростеві, церква та
дзвіниця (1824 р.) у с. Корчині. Національний природний парк цікавий і в
історичному плані. В 988 р. по долині Опору пройшли угорські племена в
басейн Дунаю. У парку унікальною історико-культурною, археологічною
СТЕПАН СТОЙКО, ДАРІЯ КРУК 240
та ландшафтно-естетичною пам’яткою є скельний оборонний комплекс
IX—XIII ст. — фортеця Тустань в околицях села Урич. У 1994 р. тут
створено державний історико-культурний заповідник. На території Над-
сянського реґіонального ландшафтного парку в селах Велика Яблунка,
Нижня Яблунка, Турів також збереглися пам’ятки сакральної архітек-
тури — церкви і дзвіниці з XVIII—XIX ст. збудовані у класичному
бойківському стилі. В Турці існує бойківський музей, в якому
зберігаються зразки матеріяльної культури Бойківщини. На території
цього парку було 10 бойківських сіл з населенням понад 10 тис. осіб. У
1945—1946 рр. із прикордонних сіл Дідове, Локіть, Соколики та ін.
населення було насильно депортоване сталінським режимом, що
підірвало економічну ситуацію цього Бойківського краю.
Бойківщина славиться видатними культурними і політичними діячами.
Тут народилися Юрій Дрогобицький, професор, а згодом ректор одного з
найстаріших у Європі університетів у Болонії, гетьман Петро Канашев-
ський-Сагайдачний, Іван Франко та інші видатні особистості. Мати Тараса
Шевченка мала прізвище Бойко і, правдоподібно, походила з Бойківщини.
Важливим обов’язком заповідних об’єктів на Бойківщині є збереження
поряд із природною багатої етнічної та історико-культурної спадщини.
Карпатський біосферний заповідник (38930 га), Карпатський
національний природний парк (50300 га), Вижницький національ-
ний природний парк (7978 га) та національний природний парк
„Гуцульщина“ (32271 га). Усі ці територіяльно значні природоохоронні
об’єкти були створені впродовж останніх десятиліть у Гуцульському
краю, який охоплює східну, найвищу і найцікавішу в ландшафтно-гео-
графічному та етнографічному розумінні частину Українських Карпат.
Тут проліг гірський масив Чорногора з найвищою в Україні вершиною
Говерла (2061 м над р. м.), Гринявсько-Чивчинські гори (найвища гора
Стій, 1664 м), ¥орґани (Лопушна, 1818 м), Марамороський кристалічний
масив або Гуцульські Альпи (Піп Іван, 1940 м.) та Свидовецькі гори
(Близниця, 1873 м).
Своєрідна природа реґіону мала певний вплив на формування гуцулів —
найвиразнішої етнічної групи українців. Вони заселяють обширну
територію верхів’я басейну рік Пруту, Білого і Чорного Черемошу на
Івано-Франківщині. Це південь Надвірнянського, Косівського та Верхо-
винського районів. У Чернівецькій області гуцули живуть у Путильсь-
кому та на півдні Вижницького районів, а в Закарпатті — переважно в
Рахівському районі. Значна частина гуцулів живе також у Мараморось-
кому реґіоні в басейні річки Вішеу на території Румунії.
Гуцули — типовий гірський субетнос, пристосований до життя у
суворих гірських ландшафтах. Рільництво, садівництво, городництво ма-
ють тут обмежене поширення. Основним заняттям сільського населення є
скотарство, зокрема вівчарство на полонинах. Займаючись упродовж сто-
літь вівчарством, гуцули вдосконалили виробництво молочних продуктів —
овечого сиру (буц), бринзи, масла, гуслянки (різновидність кефіру), вурди
(спеціяльний сир) та інших. Для потреб вівчарства на Гуцульщині була
виведена спеціяльна порода собак — біла вівчарка, яка надійно захищає
отари овець від нападу хижих звірів. Гуцули люблять коней. У минулому
гібридизацією вони вивели спеціяльну низькорослу породу гуцульських
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 241
коней заввишки 150—160 см, добре пристосованих для робіт у гірських
умовах. На жаль, під час колективізації гуцульські коні зникли. Нині їхнє
поголів’я успішно розводять в Ужгородському районі. Треба відродити
цю породу на Гуцульщині, де вона виникла.
Гуцульщина славиться добре розвинутими народними промислами:
різьбленням у дереві, килимарством, ткацтвом, художніми вишивками,
гончарством, виготовленням прикрас та художніх речей із шкіри, міді,
заліза. Вплив гірської природи на спосіб життя гуцулів, їхню релігійну
культуру, народні традиції тощо всебічно розкриті у класичному творі
Михайла Коцюбинського „Тіні забутих предків“.
Гуцульщина — місце народження, проживання і творчої наснаги
видатних діячів української культури і науки. В селі Сторонці-Путилові
на Буковині (тепер смт. Путила, районний центр Чернівецької области)
народився 8 серпня 1834 р. видатний український письменник-демократ і
громадський діяч Юрій Федькович. На Гуцульщині проживав українсь-
кий письменник і етнограф Софрон Витвицький. Довгі роки він перебував
у с. Жаб’ї; у 1861 році гуцули обрали його послом до краєвого Галицького
сейму. Спостерігаючи життя гуцулів, знаючи їхній побут і вивчаючи їхню
історію, Витвицький написав нарис з історії Гуцульщини та драматичний
твір „Братня незгода“ (1867), а також публікував свої поезії у газетах
„Слово“, „Буковинська зоря“. Він мав творчі зв’язки з Михайлом Драго-
мановим і Сергієм Подолинським, які гостювати в нього 1875 р. У селі
Монастирському (тепер у складі м. Косова), у селянській сім’ї народився
17 вересня 1853 р. відомий український письменник, громадський діяч
Михайло Павлик. Неодноразово побував на Гуцульщині видатний укра-
їнський письменник і громадський діяч Василь Стефаник. В околицях
Буркута він зустрічався з Лесею Українкою. Зі своїм побратимом Мар-
ком Черемшиною Стефаник бував у Кобаках та інших місцевостях
Косівщини. Вони вивчали народну творчість, зачаровувались побутом
гуцулів, захоплювались дивовижними краєвидами, що надалі передава-
лося у творах. На початку ХХ ст. побувала в гуцульському краї Леся
Українка. За порадою лікарів вона поїхала в гори в Буркут на Галицькій
Гуцульщині, щоб зміцнити своє здоров’я. Дорога на Буркут пролягала
через надзвичайно гарні околиці буковинсько-галицької Гуцульщини:
Вижницю, Кути, Криворівню, Жаб’є.
З Гуцульщиною пов’язана частина життя і творчої діяльности Івана
Франка. Багата на народну творчість і екзотичність Гуцульщина нади-
хала його на нові твори. Саме тут він написав чимало оповідань, готував
етнографічні матеріяли, вів широку кореспонденцію, займався перекла-
дацькою діяльністю, цікавився політичним життям, написав передмову
до своєї збірки „Добрий заробіток“, чимало оповідань.
У селі Кобаках на Гуцульщині 13 квітня 1874 р. народився у селян-
ській сім’ї відомий український письменник, культурно-освітний і гро-
мадський діяч Марко Черемшина. З Гуцульщиною пов’язано ім’я україн-
ського педагога, етнографа, публіциста, громадського діяча Володимира
Шухевича. Його 5-томне видання про Гуцульщину мало вагоме етногра-
фічне і пізнавальне значення, що принесло йому велику славу.
Природне середовище вплинуло також на формування архітектурної
творчости на Гуцульщині, про що свідчать чисельні пам’ятки сакральної
архітектури, зокрема хрещаті дерев’яні церкви. Архітектори встановили,
СТЕПАН СТОЙКО, ДАРІЯ КРУК 242
що існують зв’язки між гуцульськими хрещатими церквами та давньо-
руським зодчеством [14]. На території згаданих вище заповідних об’єктів
охороняють дерев’яні пам’ятки сакральної архітектури в Ясінях на
Закарпатті (церква в місцевості Плитовате, 1780 р., Струківська церква,
1824 р.), у Косові (1895 р.), Дорі (XVII ст.), Ділятині (1620—1930 рр.) та в
інших місцях на Івано-Франківщині.
Гуцульщина в екологічному розумінні найменш забруднений реґіон
Карпат. Завдяки мальовничим гірським ландшафтам та етнографічній
ориґінальності вона здавна є привабливим краєм для туризму, зокрема й
закордонного. Тому дирекціям згаданих парків слід надавати належну
увагу як збереженню етнографічної спадщини, так і розвитку тут рекре-
аційно-туристичної інфраструктури. Такі заходи матимуть для Гуцуль-
ського краю певне економічне значення.
Значення природо-заповідного фонду
для збереження історично важливих місцевостей
Завдяки географічному положенню Українських Карпат у Центрально-
Східній Європі на їх території упродовж тривалого історичного періоду і,
зокрема, упродовж Першої та Другої світових воєн відбувалися різні
історичні події. Тому гірські ландшафтні системи цікаві і в історичному
плані. Оцінюючи їх з таких позицій, треба приділити увагу збереженню
місцевостей, з якими пов’язані визначні історичні та культурні події.
Для прикладу наведемо, що у США в мережу заповідних територій
включено 11 місцевостей, де відбувалися національні битви, три націо-
нальні парки створено в місцях національних битв. Під охороною 63 націо-
нальні історичні місця, 26 національних історичних парків, 9 національ-
них військових парків. Ці заповідні природо-історичні місця щороку від-
відують мільйони жителів США. В Росії охороняють місця Бородинської
битви. В Чеській Республіці в околицях Славкова на Мораві взято під
охорону ландшафти, де під час наполеонівського походу відбулася зна-
менита битва трьох імператорів під Австерліцом.
У системі природо-заповідного фонду України в даний період відсутня
категорія, яка передбачала б охорону ландшафтів, де відбувалися визнач-
ні історичні події. Для такої мети запропоновано створювати спеціяльні
ландшафтно-меморіяльні парки та ландшафтно-меморіяльні пам’ятки
[11]. Подаємо їх природоохоронне визначення.
Ландшафтно-меморіяльний парк — це охоронний об’єкт, який ство-
рюється для збереження більших за площею природних або окультуре-
них ландшафтів, де відбувалися визначні історичні чи культурні події.
Територія таких парків не вилучається з фонду землекористувачів, але
вони повинні так використовувати природні ресурси, щоби не порушу-
вати історичних чи культурних вартостей. Ландшафтно-меморіяльні пар-
ки можуть мати загальнодержавне або реґіональне значення, їх повинні
затверджувати відповідні установи.
Ландшафтно-історична пам’ятка — об’єкт, який створюється для
охорони місць, що в історичному та культурному розумінні мають важ-
ливе значення, але займають меншу площу. Ці об’єкти також не вилуча-
ються із земельного фонду землекористувачів. Рішення щодо їх ство-
рення повинні ухвалювати обласні ради народних депутатів. Подаємо
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 243
перелік пропонованих до створення ландшафтно-історичних пам’яток
(ЛІП) та ландшафтно-меморіяльних парків (ЛМП):
ЛІП „Долина князя Святослава“ між смт. Сколе та Гребеновим у
басейні річки Опір. За народним переказом, тут була могила князя Свя-
тослава, що в 1015 р. загинув у битві з дружиною київського князя Свя-
тослава Окаянного.
ЛМП „Гора Маківка“ в Бескидах на Львівщині. У Першу світову війну
на Маківці (958 м н. р. м.) з 29 квітня до 2 травня 1915 р. Українські
Січові Стрільці здобули перемогу над російським полком. Битва стала
символом на шляху зусиль створення Української Армії та Держави. На
вершині гори поховано 47 січовиків.
ЛІП „Говерла“. На території Карпатського біосферного заповідника охо-
роняється найвищий в Україні гірський масив (2061 м н. р. м.), що є ланд-
шафтно-географічним символом нашої держави. До війни тут відбувалися
зустрічі студентів і селян Закарпаття та Івано-Франківщини. Тепер гуцули
щороку відзначають на Говерлі свято Івана Купала. На її вершині вста-
новлено пам’ятний хрест як символ Соборної Української Держави.
У часи Першої світової війни Карпати були ареною боїв між російсь-
кою та австро-угорською арміями. Їх сліди збереглися у багатьох місце-
востях. Доцільно організувати ландшафтно-історичні пам’ятки (ЛІП) в
таких місцях:
На Ужоцькому перевалі, де поховано понад 500 офіцерів і вояків
російської та угорської армій.
На „Горі Черемха“, що на території Ужанського НПП, де збереглося
кладовище загиблих угорських вояків.
Між селами Яблунівка та Кремінці на лівобережжі Яблунецького
потоку на території Карпатського НПП є поховання австрійських солдатів.
Військові могили збереглися також у деяких місцях Говерлянського
лісництва Карпатського НПП. Їх треба виявити і взяти під охорону.
Під час Другої світової війни Карпати були ареною героїчних боїв
карпатських січовиків та воїнів УПА, які боролися за нашу свободу. Для
збереження місцевостей історичних подій запропоновано створити кіль-
канадцять ландшафтно-історичних пам’яток (ЛІП).
ЛІП „Красне Поле“ лежить на правобережжі Тиси біля Хуста. 14—15
березня 1939 р. тут відбулася битва за незалежність Карпатської Укра-
їни між карпатськими січовиками та угорською армією. У боях брали
участь Роман Шухевич та інші національні герої.
ЛІП на Яблунецькому перевалі. Пов’язана з подіями боїв карпатських
січовиків за Закарпатську Україну.
ЛІП на Верецькому перевалі. В 1939 р. тут гортійськими жандармами
були розстріляні карпатські січовики з Галичини, які боролися за Закар-
патську Україну.
ЛІП „Чорний ліс“ в Івано-Франківській області. У 1944 р. тут прохо-
дили запеклі бої між УПА та підрозділами НКВС.
ЛІП у верхів’ї річки Мізунки на Івано-Франківщині. Тут до 1950 р.
діяв військовий шпиталь УПА.
ЛІП в околицях с. Хітар у Сколівських Бескидах на Львівщині. В
1944—1945 рр. тут вишколювали старшин та підстаршин УПА.
СТЕПАН СТОЙКО, ДАРІЯ КРУК 244
ЛІП „Гора Магура“ в околицях с. Либохори на Львівщині. В 1944—
1945 рр. у лісовому масиві була підстаршинська школа УПА.
ЛІП „Урочище Зеленківське“ в околицях с. Підгородці на Львівщині.
Тут у 1944—1945 рр. стояв курінь УПА, а в січні 1945 р. відбувся бій із
загоном НКВС.
ЛІП „Гора Лопара“ лежить біля смт. Сколе. Тут у 1944 р. відбувся бій
між леґендарною сотнею УПА „Різуна“ та німецьким загоном, який
потерпів поразку.
ЛІП у лісовому масиві в околицях с. Недільна Самбірського району на
Львівщині. Тут 11—15 липня 1944 р. відбулися установчі збори Україн-
ської Головної Визвольної Ради.
ЛІП у лісовому масиві біля Боринського лісництва в с. Бориня на
Львівщині. Тут поховані воїни УПА, що загинули в боях з опричниками
НКВС.
Детальніша інформація про згадані ландшафтно-меморіяльні парки та
ландшафтно-історичні пам’ятки подана в публікації С. М. Стойка [11].
Треба продовжити дослідження для виявлення цінних в історико-куль-
турному плані місцевостей та вжити заходів для їх збереження.
У природо-заповідному фонді можливі різні форми діяльности, спря-
мовані на збереження етнографічної та історико-культурної спадщини:
підтримання сталого розвитку у природних і окультурених ландшафтних
комплексах, які мають для етнічних груп важливе народногосподарське
значення; сприяння розвитку народних виробів; дослідження та збір
етнографічних і фольклорних матеріялів, пов’язаних із навколишньою
природою; організування спеціяльних музеїв та виставок; включення
етнографічних та історико-культурних пам’яток у мережу туристичних
стежок для широкого ознайомлення з ними; створення етно-екологічних
стежок, які поєднують природу й культуру етнічних груп; проведення
тематичних конференцій та читання лекцій; створення гуртків для охо-
рони етнографічних та історико-культурних пам’яток.
Висновок
Обґрунтована концепція збереження у системі територіяльної охорони
природи етнічної та історико-культурної спадщини матиме важливе зна-
чення для етногенезу та життя субетносів у довкіллі, в якому вони
сформувалися. Вона сприятиме також збереженню народних традицій,
фольклору, народної творчости, а отже, й історичної та культурної пам’яти
народу. Потенційні можливості для реалізації цих завдань існують у
біосферних резерватах, територіяльно значних національних природних та
реґіональних ландшафтних парках. Збереження у природо-заповідному
фонді культурних та історичних традицій буде вагомим внеском у духовну
сферу українського етносу. Відвідування ландшафтно-меморіяльних об’єктів
матиме значне етичне, патріотичне та виховне значення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и ее окруже-
ния. М.: Наука, 1965. 175 с.
ПОТЕНЦІЯЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ… 245
2. Гумилев Л. Н. Этносы в ландшафтах // Человек и природа. 1988. №10.
С. 14—80.
3. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. Гидрометеоиздат. 1990. 528 с.
4. Кубійович В. Лемки. Енциклопедія Українознавства. Париж; Нью-Йорк,
1962. Т. 4. С. 1275—1280.
5. Лемківщина: У 2-х т. Матеріальна культура. Львів, 1999. Т. 1. 359 с.
6. Рябій-Карпінська С. Бойки. Енциклопедія Українознавства. Париж; Нью-
Йорк, 1965. Т. 1. С. 149—150.
7. Одинський О. І., Ровенчак І. І., Скрипник Я. П. Етнографія. М:1000000 // Навч.
краєзн. атлас Чернівецької обл. Львів. ВНТЛ. 2000. С. 16.
8. Ровенчак І. І. Етнографія. М:1500000 // Навч. краєзн. атлас Львівської обл.
Львів. ВНТЛ. 1999. С. 14.
9. Ровенчак І. І., Тиводар М. П. Eтнографічна карта. М:750000 // Закарпатська
обл. М.: КГК. 1991. С. 25.
10. Стеценко С. В. Етнонаціональні імперативи заповідної справи // Загаль-
нотеоретичні і методологічні основи заповідної справи. Канів, 1999. С. 34—36.
11. Стойко С. М. Завдання заповідних ландшафтів щодо збереження природ-
ної, історичної та культурної спадщини в Україні: Вісник Львів. ун-ту. Сер. гео-
граф. Вип. 6. 2000. С. 65—70.
12. Стойко С. М., Крук Д. Є. Роль природно-заповідного фонду Карпат у збе-
реженні етнокультурної спадщини гуцулів, бойків, лемків // Гори і люди (в контексті
сталого розвитку): Матеріали міжнар. конф. 2002. Рахів, 2002. Т. ІІ. С. 179—185.
13. Турчак О. Депортація лемків // Лемківщина. Матеріальна культура. Львів,
1999. Т. 1. С. 105—118.
14. Тарас Я. Хрещаті дерев’яні церкви на Гуцульщині // Історія Гуцуль-
щини. Львів.: Логос, 1999. Т. 4. С. 472—510.
15. Krauklis A. The landscapes as an ekological, economic and humanistic reality //
Present and historical nature-culture interactions in landscapes. Expirience for 3-rd
Millenium. International conference. Prague, 1998. P. 28.
16. Richling A., Solon I. Ekologia krajobrazu. Warszawa, 1938. 318 s.
SUMMARY
Stepan STOYKO, Daria KRUK
POTENTIAL SIGNIFICANCE OF NATIONAL NATURAL AND REGIONAL LANDSCAPE
PARKS AND BIOSPHERE RESERVES IN CARPATHIANS FOR PRESERVATION
OF AN ETHNIC AND HISTORICAL-CULTURAL HERITAGE
The role of Carpathians mountain landscapes in formation of ethnic groups of lemky,
bojky, hutzuls is designated. The significance of the large territorial objects on natural pre-
served fund for preservation their ethnic features, material culture, historical memory is
shown. New categories of preserved territories: landscape-memorial park and landscape-
historical site are offered for preservation of district, in which there were significant historical
and cultural events.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73660 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T06:06:56Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Стойко, С. Крук, Д. 2015-01-13T20:53:25Z 2015-01-13T20:53:25Z 2003 Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини / С. Стойко, Д. Крук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 234-245. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73660 911.9.502.4 З’ясована роль гірських ландшафтів Карпат у формуванні субетносів лемків, бойків, гуцулів. Показане значення територіяльно значних об’єктів природо-заповідного фонду для збереження їх етнічних особливостей, матеріяльної культури, історичної пам’яти. Для збереження місцевостей, в яких відбувалися визначні історичні і культурні події, запропоновано нові категорії заповідних територій: ландшафтно-меморіяльні парки та ландшафтно-історичні пам’ятки. The role of Carpathians mountain landscapes in formation of ethnic groups of lemky, bojky, hutzuls is designated. The significance of the large territorial objects on natural preserved fund for preservation their ethnic features, material culture, historical memory is shown. New categories of preserved territories: landscape-memorial park and landscapehistorical site are offered for preservation of district, in which there were significant historical and cultural events. uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Охорона природи Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини Potential significance of national natural and regional landscape parks and biosphere reserves in Carpathians for preservation of an ethnic and historical-cultural heritage Article published earlier |
| spellingShingle | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини Стойко, С. Крук, Д. Охорона природи |
| title | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| title_alt | Potential significance of national natural and regional landscape parks and biosphere reserves in Carpathians for preservation of an ethnic and historical-cultural heritage |
| title_full | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| title_fullStr | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| title_full_unstemmed | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| title_short | Потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів Карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| title_sort | потенціяльне значення національних природних і реґіональних ландшафтних парків та біосферних резерватів карпат для збереження етнічної й історико-культурної спадщини |
| topic | Охорона природи |
| topic_facet | Охорона природи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73660 |
| work_keys_str_mv | AT stoikos potencíâlʹneznačennânacíonalʹnihprirodnihíregíonalʹnihlandšaftnihparkívtabíosfernihrezervatívkarpatdlâzberežennâetníčnoíiístorikokulʹturnoíspadŝini AT krukd potencíâlʹneznačennânacíonalʹnihprirodnihíregíonalʹnihlandšaftnihparkívtabíosfernihrezervatívkarpatdlâzberežennâetníčnoíiístorikokulʹturnoíspadŝini AT stoikos potentialsignificanceofnationalnaturalandregionallandscapeparksandbiospherereservesincarpathiansforpreservationofanethnicandhistoricalculturalheritage AT krukd potentialsignificanceofnationalnaturalandregionallandscapeparksandbiospherereservesincarpathiansforpreservationofanethnicandhistoricalculturalheritage |