Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра
На основі аналізу лісового фонду виявлені малопоширені, рідкісні й унікальні деревостани та популяції деревних рослин, типи едатопів і типи лісу. Узагальнено сучасний стан, структурно-динамічні особливості та перспективи збереження малопоширених і рідкісних лісових природних угруповань. Виділено...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
|---|---|
| Дата: | 2003 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73662 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра / І. Пацура // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 256-266. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859728705114341376 |
|---|---|
| author | Пацура, І. |
| author_facet | Пацура, І. |
| citation_txt | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра / І. Пацура // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 256-266. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| description | На основі аналізу лісового фонду виявлені малопоширені, рідкісні й унікальні
деревостани та популяції деревних рослин, типи едатопів і типи лісу.
Узагальнено сучасний стан, структурно-динамічні особливості та
перспективи збереження малопоширених і рідкісних лісових природних
угруповань. Виділено їхні ценотичні варіянти в межах основних типів лісу.
The rare and unique forest stands, tree plant populations, types of soil and hydrological
conditions, forest communities are allocated on the basis of the forest fund analysis. The
characteristic of their modern condition, structural and dynamic tendencies are given. The
prospects of their preservation and expansions are determined
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:51:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 630*187+502.7+581.55
Ігор ПАЦУРА
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ
ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ КАРПАТСЬКОЇ ЧАСТИНИ
ВЕРХІВ’Я БАСЕЙНУ ДНІСТРА
На основі аналізу лісового фонду виявлені малопоширені, рідкісні й унікальні
деревостани та популяції деревних рослин, типи едатопів і типи лісу.
Узагальнено сучасний стан, структурно-динамічні особливості та
перспективи збереження малопоширених і рідкісних лісових природних
угруповань. Виділено їхні ценотичні варіянти в межах основних типів лісу.
Ценотичне розмаїття лісових екосистем сформувалося у ході тривалої
еволюції та пристосування до змін географічного середовища. Наслідком ін-
тенсивного освоєння лісових земель протягом історичного періоду стало спро-
щення структури лісових екосистем і навіть суттєве скорочення їх розмаїття.
Тому особливе значення має підвищення уваги до збереження розмаїття лісів
планети, окремих континентів та реґіонів, що передбачено сучасними міжна-
родними угодами в галузі охорони природи та підтримання збалансованого
розвитку [6, 13, 14]. Конференцією ООН з питань сталого розвитку (1992)
визнано, що збереження лісів є однією з важливих сучасних проблем люд-
ства. Лісові екосистеми — одне з найважливіших джерел відновних ресурсів
біосфери, а тому здатні стабілізувати та відновлювати її природну рівновагу.
Ці питання знайшли свій розвиток у „Всеєвропейській стратегії збереження
ландшафтного і біологічного розмаїття“, що прийнята 1995 р. у Софії у
рамках процесу „Довкілля для Європи“ [9]. Збереження біотичного розмаїття
на видовому, ценотичному та ландшафтному рівнях як національного
надбання передбачено і Законом України „Про Загальнодержавну програму
формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки“.
В умовах сучасности, поряд із проблемою вирощування високоякісних
деревостанів найпоширеніших автохтонних деревних порід, особливо гостро
постає питання збереження і відтворення малопоширених та рідкісних лісових
угруповань, у складі яких, зокрема, поширені рідкісні види рослин і тварин.
Існуючі теоретичні обґрунтування та критерії виявлення рідкісних рослинних
угруповань і таких, що потребують охорони [5, 10, 16, 17], виявилися мало-
придатними для аналізу лісового покриву, оскільки вони не ґрунтувалися на
аналізі його ресурсів. Тому виділення та категоризація малопоширених лісових
угруповань і розроблення практичних заходів їх збереження та відтворення
потребують поглибленого обґрунтування, яке б базувалося на просторовому і
структурному аналізі лісового фонду в якісному і кількісному вимірах.
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ… 257
Лише такий підхід дає змогу виділити малопоширені та рідкісні лісові
природні угруповання. Практичні заходи їх охорони розширення та штуч-
ного відтворення можуть бути запропоновані лише на основі вивчення
особливостей їх ґенези, сучасного стану й тенденцій розвитку, вразливо-
сти до дії несприятливих природних та антропогенних факторів.
Об’єкти і методика дослідження. Карпатська частина басейну ріки
Дністер охоплює площу близько 2 млн. га. Вона відзначається географіч-
ною ориґінальністю, що представлено поєднанням гірських та передгірсь-
ких ландшафтів. Лісові масиви підприємств Державного комітету лісо-
вого господарства України займають площу понад 550 тис. га в межах
рівнини (18,9 тис. га), височини передгір’я (103,4 тис. га), лісового низько-
гір’я (141,7 тис. га) та середньогір’я (237,8 тис. га).
Виявлення малопоширених і рідкісних лісових угруповань здійснювалося
на підставі аналізу структури цього лісового фонду на ландшафтно-геогра-
фічній основі. Для того було використано матеріяли його поділяночного обліку,
створено базу даних, яка містить інформацію про 158 013 ділянок, загальна
площа яких становить 559 476 га. Для забезпечення можливості проведення
структурно-ландшафтного аналізу до цих матеріялів було додатково внесено
інформацію про віднесення лісових кварталів до рівнинного, височинного,
низькогірного та середньогірного типів ландшафту.
Натурні дослідження лісових фітоценозів середнього та старшого віку про-
водилися із застосуванням ландшафтно-геоботанічних описів, які об’єднували
відомі ландшафтно-геоботанічні, лісівничі та фітоценотичні методики, зокрема
методи опису природно-територіяльних комплексів за Г. Міллером [11, 12],
фітоценозів за В. Сукачовим [18], В. Несторовим [15], В. Альохіним [1],
Г. Вальтером [2], облік самосіву і підросту за М. Горшеніним [7, 8], аналіз ти-
пів лісу за З. Герушинським [3, 4], а також комп’ютерні засоби збереження і
аналізу таких матеріялів, що розроблені під керівництвом П. Третяка [19, 20].
Аналіз зібраних матеріялів здійснювали шляхом побудови фітоцено-
нів, тобто узагальнених таблиць. У цих таблицях подається усереднена
характеристика фітоценозу за ярусами (деревостан, підріст, чагарники,
чагарнички, трав’яне вкриття, мохово-лишайниковий покрив) та ценопо-
пуляцій. Для кожного виду вказували частоту трапляння, клас постій-
ности, середнє значення рясности, проєктивного покриття, життєвости та
біометричних показників (висоти, діяметра). Це дало змогу виявити при-
сутність рідкісних рослин у певних типах лісових угруповань.
Аналіз представництва лісотвірних порід у деревостанах базувався на
матеріялі аналізу особливостей просторового розміщення популяцій
деревних видів за критеріями їх ролі та положення у деревостанах. Кри-
терієм урахування популяції, як домішки у складі деревостанів, може
слугувати її відносне кількісне представництво за площею. Для того
треба площу кожної ділянки лісу, де трапляється ця популяція, помно-
жити на відсоток її участи у складі деревостану та його повноту, тобто
визначити умовну площу нормального деревостану (при повноті 1,0)
конкретного деревного виду, або умовна площа, яку займала б популяція
цього виду в умовному монодомінантному нормальному деревостані.
Результати дослідження. У межах досліджуваного району близько 27%
загальної площі вкритих лісом земель підприємств Державного комітету
лісового господарства України, або 51% площі лісів умовно природного
ІГОР ПАЦУРА 258
походження, займають деревостани віком понад 60 років 16 головних
лісоутворюючих автохтонних деревних видів. Тому, враховуючи представ-
ництво в п’ятьох двадцятирічних групах віку (1—20, 21—40, 41—60, 61—80,
81—100), можна вважати середнім значенням відносного поширення їх за
площею 1,25%, а відповідно критерієм малопоширених деревостанів відносну
площу менше 1,0%, рідкісних — менше 0,1%, унікальних — 0,01%, що відпо-
відно до площі дослідженого реґіону становить 2839,5 га, 283,9 га і 28,4 га.
Загалом у межах району малопоширеними виявилися деревостани віком
понад 60 років умовно природного походження (табл. 1) з перевагою в їх скла-
ді берези повислої, вільхи чорної, граба звичайного, липи серцелистої, сосни
звичайної та клена-явора, а рідкісними — вільхи сірої, дуба скельного, липи
широколистої, модрини європейської, осики та ясена звичайного.
Аналіз представництва лісотвірних порід у деревостанах (табл. 2)
загалом показав, що до категорії малопоширених слід віднести популяції
вільхи сірої, осики, ясена звичайного, до рідкісних — душекії зеленої,
липи широколистої, модрини європейської, сосни кедрової, черешні, а до
унікальних — в’яза голого та дуба скельного.
На підставі лісотипологічного аналізу (за площею) до малопоширених і
рідкісних лісових природних комплексів можна зарахувати:
1) угруповання гірської сосни в середньогір’ї у свіжих та сирих
борах;
2) кедрово-смерекові та смереково-соснові угруповання у вологих
борах середньогір’я;
3) смерекові угруповання у низькогір’ї та середньогір’ї у свіжих суборах;
4) ялицево-смерекові угруповання на височині, низькогір’ї і
середньогір’ї у сирих сугрудах та смереково-ялицеві в середньогір’ї у
сирих грудах;
5) смереково-соснові угруповання у межах височини і низькогір’я в
умовах мокрих борів і сирих суборів, а також у середньогір’ї у вологих
борах і сирих суборах;
6) букові угруповання з грабом, ялицею та смерекою на рівнині, висо-
чині та низькогір’ї у свіжих грудах і в середньогір’ї у свіжих сугрудах і
грудах;
7) сіровільхові угруповання на височині, низькогір’ї та середньогір’ї у
сирих сугрудах і грудах;
8) дубові та ялицеві угруповання на височині у свіжих сугрудах;
9) дубово-соснові угруповання на височині у свіжих та вологих суборах;
10) грабово- та ясенево-дубові угруповання на височині в сирих грудах;
11) чорновільхові угруповання на рівнині в сирих і мокрих грудах, а в
низькогір’ї і середньогір’ї у сирих сугрудах і грудах;
12) чорновільхово-дубові на рівнині в сирих сугрудах.
Аналіз поширення рідкісних рослин у деревостанах показав (табл. 3),
що найбільше їх під наметом таких едифікаторів: смереки — 8 видів;
ялиці і бука — 5 видів; в’яза і дуба — 4 види; клен-явір — 3.
Найціннішими в цьому розумінні є змішані середньоповнотні деревостани:
а) бука, смереки і ялиці, під наметом яких створюються відповідні еко-
логічні ніші для астранції великої, баранця звичайного, лілії лісової, лунарії
оживаючої, плауна колючого;
б) дуба, бука і в’яза — астранції великої, лілії лісової, цибулі ведмежої;
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ… 259
в) бука, клена-явора і в’яза — астранції великої, лілії лісової, лунарії
оживаючої.
Ґенеза лісових природних комплексів тісно пов’язана з основними етапами
еволюції рослинности у Східній та Центральній Європі. У ранньому голоцені
сформувалася лісова і лісотундрова рослинність, зокрема соснові ліси з учас-
тю сосни звичайної, сосни кедрової, сосни гірської, модрини, смереки, вільхи
сірої, деревних видів берези, деяких видів верб.
Таблиця 1
Розподіл площ деревостанів віком понад 60 років умовно природного походження
за переважаючими породами на землях підприємств Держкомлісу
у межах типів ландшафтів реґіону
Тип ландшафту
передгірна
рівнина
передгірна
височина
низькогір’я середньогір’я
Разом Переважа-
юча деревна
порода
га % га % га % га % га %
Береза
повисла
22,6 0,19 507,6 0,81 154 0,18 127,7 0,1 811,9 0,29
Бук лісовий 507 4,34 8453,9 13,52 21348,1 25,29 31485,1 25,18 61794,1 21,79
Вільха сіра 38,9 0,06 44,8 0,05 68,3 0,05 152 0,05
Вільха чорна 125,5 1,08 416,5 0,67 57,9 0,07 13,4 0,01 613,3 0,22
Граб
звичайний
0,4 0,003 695,8 1,11 108,3 0,13 12,6 0,01 817,1 0,29
Дуб
звичайний 3286,4 28,15 14728,6 23,55 2672 3,17 76,5 0,06 20763,5 7,32
Дуб скельний — — 17,5 0,03 20,8 0,02 — — 38,3 0,01
Клен-явір 2,8 0,02 61,5 0,1 124,6 0,15 72,3 0,06 261,2 0,09
Липа
серцелиста
20,3 0,17 207,8 0,33 — — — — 228,1 0,08
Липа
широколиста — — 29,4 0,05 — — — — 29,4 0,01
Модрина
європейська
— — 7,9 0,01 30,2 0,04 — — 38,1 0,01
Осика 9,9 0,08 42,1 0,07 14,5 0,02 — — 66,5 0,02
Сосна гірська — — — — 18,2 0,02 4118 3,29 4136,2 1,46
Сосна
звичайна
11,4 0,1 369,6 0,59 704,7 0,83 81,2 0,06 1166,9 0,41
Смерека — — 780,2 1,25 8491 10,06 52665,8 42,12 61937 21,84
Ялиця біла — — 3186,3 5,1 13954,4 16,53 5152,2 4,12 22292,9 7,86
Ясен
звичайний
6,1 0,05 31,5 0,05 9,9 0,01 — — 47,5 0,02
Разом 3992,4 34,20 29582,5 47,31 47763,1 56,59 93877 75,08 175215 61,77
Всього 11674,2 100,0 62535,2 100,0 84402,1 100,0 125039 100,0 283650,5 100,0
У період середнього голоцену ця лісова і лісотундрова рослинність була
майже цілком витіснена теплолюбними смерековими та змішаними широ-
колистяними лісовими угрупованнями. Отже, сучасні природні лісові
угруповання з участю сосни звичайної, сосни кедрової, сосни гірської,
модрини, смереки, вільхи сірої, видів берези і верб є реліктами раннього
голоцену, які залишилися лише в певних едафічних і висотно-кліматичних
умовах, де вони виявилися конкурентноспроможними щодо листяних
лісоутворювачів. До таких належать природні соснові ліси, які тепер, у межах
дослідженого району, трапляються рідко, хоча штучні такі ліси мають значне
ІГОР ПАЦУРА 260
поширення. Нині природні лісові угруповання сосни звичайної збереглися
лише на кам’янистих розсипищах та скелях грубозернистих пісковиків, або
на торф’яних болотах. Найкращими показниками росту вони відзначаються в
умовах свіжих гігротопів на кам’янистих розсипах, значно гіршими в мокрих
та болотно-застійних місцезростаннях на торфовищах.
Таблиця 2
Представництво популяцій лісотвірних деревних видів за сумами умовних площ (га) у
межах основних типів ландшафту (в чисельнику — у деревостанах віком
понад 60 років, у знаменнику — разом усіх вікових груп)
Тип ландшафту
Деревна порода передгірна
рівнина
передгірна
височина
низько-
гір’я
середньо-
гір’я
Разом
Бук лісовий 243,8
573,2
4489,4
8062,6
12433,8
22242,1
20144,1
28826,4
37311,0
59704,2
Береза повисла 103,9
806,3
904,7
3449,9
367,5
1564,2
919,7
2241,3
2295,8
8061,7
Вільха сіра 2,5
23,9
36,2
178,3
54,2
570,3
110,1
1040,4
203
1812,9
Вільха чорна 191,3
1506,2
580,4
2353,4
50,4
186,9
7,0
17,8
829,2
4064,3
В’яз шорсткий — –
0,1
1,2
7,2
7,7
18,2
8,8
25,6
Граб звичайний 77,2
330,8
2056,1
6388,4
280,6
722,9
21,3
49,6
2435,2
7491,7
Дуб звичайний 1541,3
3401,3
6086,7
11154,5
1163,7
1581,3
31,3
51,3
8823,0
16188,3
Дуб скельний — 10,1
10,1
12,5
14,6
— 22,6
24,6
Душекія зелена — — — 22,2
57,1
22,2
57,1
Липа серцелиста 57,8
159,4
369,9
1049,2
40,2
59,3
3,0
4,8
471,0
1272,7
Липа широколиста –
1,0
25,5
71,1
0,4
1,2
0,8
0,9
26,7
74,1
Модрина європейська 3,4
11,4
21,3
54,1
71,1
158,2
10,0
16,1
105,8
239,8
Осика 90,0
489,6
292,9
1393,3
115,2
404,0
27,5
118,0
525,6
2404,8
Сосна звичайна 13,4
46,2
223,1
830,1
480,0
2098,6
58,1
100,4
774,7
3075,3
Сосна кедрова — — 2,8
3,0
334,2
357,0
335,0
360,0
Клен-явір 2,8
7,1
218,3
563,0
402,4
1255,5
914,0
1597,7
1537,4
3423,4
Черешня 0,1
0,3
4,3
32,6
4,3
16,8
–
0,8
8,6
50,6
Ясен звичайний 13,3
185,3
57,8
265,5
33,7
96,8
3,7
20,0
108,4
567,6
Смерека 10,0
67,3
641,1
2016,9
5992,1
16396,1
36886,5
47228,2
43529,7
65708,5
Ялиця біла 1,0
1,1
1625,4
2870,7
7547,9
12244,7
4863,1
6183,7
14037,5
21300,3
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ… 261
Угруповання сосни звичайної на кам’янистих та брилистих ґрунтах є
рідкісними ориґінальними флорокомплексами в горах, пристосованими до
існування у ксеро-оліготрофних умовах. Вони флористично досить бідні (54
види судинних рослин, один вид, Lycopodium annotinum, занесено до
Червоної книги). Їх можна віднести до варіянту березово-смерекових сос-
няків левкобрієво-чорницевих у свіжих соснових суборах. Вони відносно
стабільні, хоча деяку перевагу над сосною у складі підросту набуває
смерека. Це дає підстави прогнозувати можливе поступове витіснення нею
сосни.
Таблиця 3
Поширення занесених до Червоної книги рослини під наметом різних деревостанів
Назва деревостану
Назва рослин, занесених до Червоної Книги
Б
ер
ез
а
п
ов
и
сл
а
Б
у
к
л
іс
ов
и
й
В
іл
ьх
а
сі
р
а
В
’я
з
го
л
и
й
Д
у
б
зв
и
ча
й
н
и
й
Д
у
ш
ек
ія
з
ел
ен
а
К
л
ен
-я
ві
р
М
од
р
и
н
а
п
ол
ьс
ьк
а
С
ос
н
а
зв
и
ч
ай
н
а
С
ос
н
а
ке
д
р
ов
а
С
м
ер
ек
а
єв
р
оп
ей
сь
к
а
Я
л
и
ц
я
б
іл
а
Астранція велика (Astrantia major L.)
Баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh.
ex Schrank et Mart.)
Билинець комарниковий (Gymnadenia conopsea
(L.) R. Br.)
Білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.)
Журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus
Turcz. ex Rupr.)
Лілія лісова (Lilium martagon L.)
Лунарія оживаюча (Lunaria rediviva L.)
Плаун колючий (Lycopodium annotinum L.)
Цибуля ведмежа (Allium ursinum L.)
Угруповання сосни звичайної на болотах трапляються у межах при-
руслових терас як на передгір’ї, так і в гірських долинах досить рідко.
Вони є ориґінальними флорокомплексами (84 види судинних рослин, з
яких три, Oxycoccus microcarpus, Lycopodium annotinum і Gymnadenia
conopsea, занесено до Червоної книги), пристосованими до існування у
гігро-оліготрофних умовах. Їх можна віднести до варіянту березово-
смерекових сосняків сфагново-чорницевих у мокрих соснових борах.
Вони є значною мірою стабільними ценотичними угрупованнями, проте в
підрості деякої переваги набуває смерека, що дає підстави передбачати в
перспективі поступове витіснення нею сосни.
Природні угруповання за участю сосни кедрової європейської поширені в
горах у верхньому лісовому поясі найвищих хребтів у межах висот 1000—
1700 м на площі майже 4000 га. Протягом останніх десятиліть спо-
стерігається розширення ареалу популяції і формування деревостанів з її
значною участю. Подекуди сосна кедрова має вищі біометричні показники
ІГОР ПАЦУРА 262
росту, ніж смерека. Угруповання за участю сосни кедрової поширені пере-
важно на темно-бурих гiрськолiсових середньоглибоких, кам’янистих, бри-
листих, не вапнистих змитих, супіщаних, кислих, свіжих та вологих ґрун-
тах. Вони є ориґінальними, хоча бідними флорокомплексами (45 видів су-
динних рослин, з них, Pinus cembra, Huperzia selago і Lycopodium annotinum
занесено до Червоної книги). Їх можна віднести до варіянту кедрових
яличників чорницевих вологих кедрово-смерекових суборів, рідше сугрудів.
Угруповання вільхи сірої генетично пов’язані з березово-сосновими лісами
реґіону в передбореальний період та внаслідок потепління клімату під час
атлантичного періоду були витісненні в гірські долини. За агрокультурний
період вони зазнали тотального знищення. Екологічний оптимум угрупованнь
вільхи сірої знаходять в умовах вологих та сирих гігротопів. Вони є
ориґінальними і багатими флорокомплексами (123 види судинних рослин, з
яких Allium ursinum, Leucojum vernum і Huperzia selago занесено до Червоної
книги). Їх можна віднести до варіянту яворово-смерекових сіровільшняків
кропивно-розхідникових сирих сіровільхових сугрудів і грудів.
Із середнім голоценом пов’язане поширення на території Прикарпаття
широколистяних лісів дуба звичайного і скельного, усіх видів в’яза, ясена,
ліщини, а також клена гостролистого клена-явора, а в горах сформувалися
смерекові ліси, якими майже повністю витіснені ліси березово-соснові. У піз-
ньому голоцені з’явилися інші потужні лісоутворювачі — бук і пізніше
ялиця. Ними витіснені угруповання, що сформувалися у середньому голо-
цені. Їх скорочення значною мірою пов’язане з господарською діяльністю
людей. Зокрема, масове вирубування лісів призвело до тотального
скорочення популяцій дуба скельного, в’язів і клена-явора тощо. Дерево-
стани з участю цих видів нині є уже рідкісними в досліджуваному районі.
Виявлене в Болехівському лісництві Болехівського ДЛГ унікальне
угруповання в’яза голого на височині є стабільним і високопродуктивним,
підтримується за рахунок відповідного природного поновлення. Склад
фітоценозу ориґінальний (30 видів вищих судинних рослин, з яких
Allium ursinum, Leucojum vernum і Lilium martagon занесено до Черво-
ної книги). Його можна назвати варіантом ясенево-дубовим в’язівником
ведмежоцибулевим вологої діброви. За нашими рекомендаціями тут ство-
рено лісовий заказник „В’язина Болехівська“. Угруповання з домішкою
в’яза голого в горах трапляються спорадично. Біогрупи цього виду відомі
серед змішаних деревостанів за участю смереки, ялиці, бука та клена-
явора. Такі угруповання є рідкісними, ориґінальними і досить багатими
флорокомплексами (116 видів судинних рослин, з яких Astrantia major,
Lunaria rediviva і Lilium martagon занесено до Червоної книги). Такі
угруповання можна віднести до варіянту в’язово-смерекових букняків
маренково-щитникових лісів вологих смерекових бучин.
Рідкісні в горах угруповання з участю клена-явора, як виявилося,
мають більше поширення, ніж це було відомо. Такі угруповання можна
віднести до варіянту смереково-яворових букняків щитникових вологих
ялицево-смерекових бучин. Вони є оригінальними, багатими та
стабільними флорокомплексами, що охоплюють 145 видів судинних
рослин з яких Lilium martagon і Lunaria rediviva занесені до Червоної
книги.
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ… 263
Стабільні дуже рідкісні угруповання формується і дубом скельним. Їх
можна віднести до варіянту букового скельнодубняка ожиково-чорнице-
вого вологої букової судіброви.
Угруповання з участю бузку угорського в горах (Климецьке л-во,
Славський ДЛГ) трапляється дуже рідко. Таке угруповання не є стабіль-
ним. Описане угруповання в 1985 році можна віднести до варіанту бузку
угорського живокостово-розхідникового, а це ж саме угруповання, опи-
сане в 2002 році, можна віднести до варіянту смерекового сіровільшняка
калюжницево-гадючникового. Порівнюючи дані спостережень, можна
сказати, що відбувається витіснення бузку угорського смерекою та
вільхою сірою. Оскільки бузок угорський краще росте і цвіте при
повному освітлені, то треба провести кілька лісогосподарських заходів,
спрямованих на збереження та відновлення цього виду.
Ориґінальними і багатими флорокомплексами на височині є угруповання
з участю ялиці і дуба, які можна віднести до варіянту складних дубових
яличників веснівково-безщитникових вологих дубових суяличин. Зафік-
совано 163 види судинних рослин, з яких Astrantia major і Allium ursinum
занесені до Червоної книги. Склад підросту в них свідчить про можливу
трансформацію цих угруповань у смерекові суяличини з домішкою дуба.
Стабільними, дуже багатими і ориґінальними флорокомплексами в горах
є угруповання з участю бука, смереки і ялиці, які можна віднести до
варіянту складних ялицево-смерекових букняків щитниково-кислицевих
вологих ялицево-смерекових бучин. Вони охоплюють 178 видів судинних
рослин, з яких Astrantia major, Lycopodium annotinum, Lilium martagon,
Lunaria rediviva, Huperzia selago, Pinus cembra занесені до Червоної книги.
Рекомендації щодо охорони
рідкісних лісових природних угруповань
Чимало рідкісних видів потребують негайних і особливих заходів збе-
реження. Це насамперед стосується бузку угорського та дуба скельного,
меншою мірою в’яза голого. Через освітлення окремих особин цих видів
можна звільнити для них життєвий простір. Це поліпшить умови їхнього
розвитку, а в майбутньому може забезпечити плодоношення і формування
природного поновлення. Доцільним є здійснення лісогосподарських заходів
для сприяння природному поновленню через усунення конкурентів.
За рахунок значного відновного потенціялу такі види, як сосна кедрова,
клен-явір, сіра вільха і в’яз гладкий можуть розширювати свої
територіальні межі природним чином. Для розширення просторових меж
сосни кедрової і модрини європейської передбачається штучне насадження
їх у відповідних ґрунтово-гідрологічних умовах свіжих і вологих суборів.
Для збереження реліктових сосняків передбачено проведення багатьох
лісогосподарських заходів, зокрема проведення доглядових рубань, усу-
нення великих біогруп смереки. На кам’янистих розсипах доцільно
проводити штучне насадження молодих особин сосни звичайної,
вирощених із насіння, зібраного у цих угрупованнях. У гідрологічному
заказнику „Турова дача“ (Красняське л-во, Осмолодський ДЛГ), доцільно
засипати меліоративні канави, щоб повернути колишні умови мокрого
бору.
ІГОР ПАЦУРА 264
Всебічної підтримки заслуговує природний процес проникнення ялиці
в дубові деревостани на височині, що забезпечує відродження природних
ялицевих дібров.
На ділянках рідкісних едафотопів ведення лісового господарства має
проблематичний характер, особливо коли це стосується відтворення
корінних деревостанів, про які ми не маємо достатнього уявлення. Тому
створення штучних лісокультур у таких умовах та застосування догля-
дових рубань повинно практикуватися з великою обережністю. Воно
повинно враховувати тенденції природного відновлення деревних порід у
таких умовах, особливості росту та розвитку молодого поновлення. Удос-
коналення потребує також надто деталізоване виділення типів лісу, для
чого необхідні додаткові спеціяльні лісівничі дослідження. З погляду
практичної доцільности деякі рідкісні типи лісу варто було б об’єднати,
оскільки відсутні критерії їх визначення, і важко прогнозувати в таких
умовах розвиток лісових угруповань. Тому проблематичним є ведення
перспективних лісогосподарських заходів.
Ведення заповідного господарства повинно передбачати максимальне
збереження рідкісних популяцій, що перебувають у критичному стані
(бузок угорський, дуб скельний, в’яз голий) і забезпечення насіннєвої
бази для штучного розширення їх на прилеглих територіях. Необхідним
є розроблення спеціяльних проєктів ведення диференційованого лісового
господарства на землях природно-заповідного фонду залежно від вікової
структури та породного складу лісів.
Ведення лісового господарства на заповідних територіях повинно орієн-
туватися також на розширення популяцій рідкісних піднаметових рос-
лин, особливо тих, що занесені до Червоної книги України. Тому форму-
вання молодих і середньовікових деревостанів повинно передбачати мак-
симальне їх збереження, а також репатріяцію, штучне введення у відпо-
відні типи лісу. Особливо це стосується таких видів, як лілія лісова,
цибуля ведмежа, білоцвіт весняний, билинець комарниковий, підсніжник
білоцвітий, окремих видів роду аконіт тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алехин В. В. Растительность СССР в основных зонах. М.: Советская наука,
1951. 512 с.
2. Вальтер Г. Общая геоботаника. М.: Мир, 1982. 261 с.
3. Герушинський З. Ю. Динамічні тенденції зміни деревних порід на північ-
ному мегасхилі Карпат // Лісове господарство і лісоексплуатація в Карпатах.
Ужгород: Карпати, 1971. С. 13—20.
4. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат. Львів: Піраміда,
1996. 208 с.
5. Голубев В. Н., Русина Т. В. Состояние ценопопуляций редких, исчезающих
и эндемичных видов растений в Горном Крыму и их охрана. Ялта. 1987. 207 с.
6. Голубець М. А. Плівка життя. Львів: Поллі, 1997. 186 с.
МАЛОПОШИРЕНІ ПРИРОДНІ ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ… 265
7. Горшенин Н. М. Методы изучения естественного лесовозобновления и эро-
зии почв в горнолесной зоне Карпат // Науч. тр. Львов. лесотехн. ин-та. 1959. Т 4.
С. 157—166.
8. Горшенин Н. М., Швиденко А. И. Лесоводство. Львов: Выща шк., 1977. 304 с.
9. Домашлінець В., Мовчан Я. Галицько-Слобожанська екологічна мережа.
Розбудова національної екомережі // Жива Україна. 1998. № 13—14. С. 1—2.
10. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нужда-
ющиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю. Р.
К.: Наук. думка, 1987. 216 с.
11. Миллер Г. П. Ландшафтные исследования горных и предгорных террито-
рий. Львов: Изд-во при Львовском государственном университете, 1974. 202 с.
12. Міллер Г. П. Польове ландшафтне знімання гірських територій. К.: ІЗМН,
1996. 170 с.
13. Національна доповідь України про збереження біологічного різноманіття.
Склад біоти України / За ред. Я. І. Мовчана та Ю. Р. Шеляга-Сосонко // Жива
Україна. 1998. №6. С. 10.
14. Національна доповідь України про збереження біологічного різномаїття.
Нормативно-правове забезпечення / За ред. Я. І. Мовчана та Ю. Р. Шеляг-Сосо-
нка // Жива Україна. 1998. № 13—14. С. 3.
15. Нестеров В. Г. Общее лесоводство. М., Л.: Гослесбумиздат, 1949. 664 с.
16. Стойко С. М. Экологические основы охраны редких, уникальных и типич-
ных фитоценозов // Ботан. журнал. 1983. Т. 68, № 11. С. 1574—1583.
17. Стойко С. М., Мілкіна Л. І., Ященко П. Т., Кагало О. О., Тасєнкевич Л. О.
Раритетні фітоценози західних регіонів України (Реґіональна „Зелена книга“).
Львів: Поллі, 1997. 190 с.
18. Сукачев В. Н. Дендрология с основами лесной геоботаники. Л.: Гослестех-
издат, 1938. 576 с.
19. Третяк П. Р., Сидорович Я. М., Сенчина Б. В. Методические рекоменда-
ции по подготовке и вводу информации ЭВМ для ландшафтно-геоботанических
исследований. Львов, 1986. 32 с.
20. Tretjak P. R., Kul'chyckyj I. M. Informative analytical system „Ecology“ for
monitoring of reserved objects // ACANAP — 95, „Methods of monitirong of the
nature in the Carpathian National Parks and Protectad Areas“. International
Conference of the Assotiation of Carpathian National Parks and Protected Areas.
Rachiv, Ukraine, October 1995. Рахів: Карпатський біосферний заповідник, 1996.
С. 111—118.
SUMMARY
Igor PATSURA
RARE NATURAL FOREST COMMUNITIES OF THE CARPATHIAN PART
OF THE DNISTER RIVER BASIN
The rare and unique forest stands, tree plant populations, types of soil and hydrological
conditions, forest communities are allocated on the basis of the forest fund analysis. The
characteristic of their modern condition, structural and dynamic tendencies are given. The
prospects of their preservation and expansions are determined.
ІГОР ПАЦУРА 266
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73662 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3569 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:51:40Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пацура, І. 2015-01-13T21:09:39Z 2015-01-13T21:09:39Z 2003 Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра / І. Пацура // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 256-266. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73662 630*187+502.7+581.55 На основі аналізу лісового фонду виявлені малопоширені, рідкісні й унікальні деревостани та популяції деревних рослин, типи едатопів і типи лісу. Узагальнено сучасний стан, структурно-динамічні особливості та перспективи збереження малопоширених і рідкісних лісових природних угруповань. Виділено їхні ценотичні варіянти в межах основних типів лісу. The rare and unique forest stands, tree plant populations, types of soil and hydrological conditions, forest communities are allocated on the basis of the forest fund analysis. The characteristic of their modern condition, structural and dynamic tendencies are given. The prospects of their preservation and expansions are determined uk Західний науковий центр НАН України і МОН України Праці наукового товариства ім. Шевченка Охорона природи Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра Natural heterogenity of a forest cover of a Carpathians part of river basin of Dnister Article published earlier |
| spellingShingle | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра Пацура, І. Охорона природи |
| title | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра |
| title_alt | Natural heterogenity of a forest cover of a Carpathians part of river basin of Dnister |
| title_full | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра |
| title_fullStr | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра |
| title_full_unstemmed | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра |
| title_short | Малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну Дністра |
| title_sort | малопоширені природні лісові угруповання карпатської частини верхів’я басейну дністра |
| topic | Охорона природи |
| topic_facet | Охорона природи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73662 |
| work_keys_str_mv | AT pacuraí malopošireníprirodnílísovíugrupovannâkarpatsʹkoíčastiniverhívâbaseinudnístra AT pacuraí naturalheterogenityofaforestcoverofacarpathianspartofriverbasinofdnister |