2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості

Розглянуто і систематизовано методи синтезу 2,6-динітроанілінів. Показано, що серед 2,6-динітроанілінів знайдено ефективні гербіциди й антипротозойні засоби. Обговорено питання механізму їх дії, прояву активності, метаболізму і методів визначення в навколишньому середовищі. Встановлено, що основним...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Брицун, В.М., Ємець, А.І., Лозинський, М.О., Блюм, Я.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2009
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7370
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості / В.М. Брицун, А.І. Ємець, М.О. Лозинський, Я.Б. Блюм // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2009. — Т. 7, № 1. — С. 16-27. — Бібліогр.: 159 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859728710837469184
author	Брицун, В.М. Ємець, А.І. Лозинський, М.О. Блюм, Я.Б.
author_facet	Брицун, В.М. Ємець, А.І. Лозинський, М.О. Блюм, Я.Б.
citation_txt	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості / В.М. Брицун, А.І. Ємець, М.О. Лозинський, Я.Б. Блюм // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2009. — Т. 7, № 1. — С. 16-27. — Бібліогр.: 159 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Розглянуто і систематизовано методи синтезу 2,6-динітроанілінів. Показано, що серед 2,6-динітроанілінів знайдено ефективні гербіциди й антипротозойні засоби. Обговорено питання механізму їх дії, прояву активності, метаболізму і методів визначення в навколишньому середовищі. Встановлено, що основним недоліком 2,6-динітроанілінів є цитотоксичність, яка може бути зменшена до задовільних параметрів модифікацією замісників в аміногрупі та положенні 4. З’ясовано, що дослідження проблем підвищення гербіцидної й антипротозойної активності та зменшення цитотоксичності динітроанілінів й досі залишаються актуальними. The methods of dinitroanilines synthesis have been considered and summarized. There is described that 2,6-dinitroanilines are effective herbicides and anti-protozoan drugs. The mode of their action, toxicity, metabolism and methods of identification in the environment are discussed. It is considered the weak point of 2,6-dinitroanilines, namely their cytotoxicity, that can be reduced to desirable parameters by design and modification of chemical structures. It is shown also that studies on increasing the herbicidal and anti-protozoan activities as well as decreasing the cytotoxicity of dinitroanilines are continued now.
first_indexed	2025-12-01T11:51:47Z
format	Article
fulltext	16 Динітроаніліни — органічні сполуки, які ха� рактеризуються наявністю двох нітро� і однієї аміногрупи в бензольному кільці. На сьогодні відомо шість груп ізомерних динітроанілінів: R1, R2 = Н, Alk, Ar, Het; R3, R4, R5 = Н, Alk, Ar, Het, Hal, SO2Alk, CF3, CN Найпростіші представники цього класу (R1=R2=R3=R4=R5=H) були отримані наприкін� ці XIX — на початку XX ст. [1, 2], а синтез їх функціональних похідних продовжується й донині [3, 4]. Такий послідовний інтерес дослідників до цього класу сполук пояснюється як доступністю вихідних реагентів і відносною невисокою вар� тістю динітроанілінів, так і рядом притаманних їм цінних властивостей. Похідні динітроанілінів широко використовуються як пестициди [5�9] і проміжні продукти для виробництва барвни� ків [10] та вибухових речовин [11]. Пестицидні властивості виявлено у сполук цього класу в 60�х рр. ХХ ст. [12]. Учені встано� вили, що динітроаніліни проявляють широкий спектр пестицидної активності, а саме: гербі� цидну, фунгіцидну, акарицидну, інсектицидну й зооцидну [5�9]. Найкращі гербіцидні власти� вості продемонстрували похідні 4�трифторме� тил�2,6�динітроаніліну, який уперше синтезо� вано Л.М. Ягупольським із співр. в 1955 р. [13]. За 50 років було отримано і протестовано на різноманітну біологічну активність значну кількість динітроанілінів. Проте в сучасній лі� тературі відсутні оглядові статті, в яких би об� говорювались та узагальнювались методи син� тезу і біологічна активність заміщених диніт� роанілінів. Певним чином ці питання висвітлено в моно� графіях [5�9, 14] та оглядах [15�18]. Однак інформація щодо методів синтезу і біологічної активності динітроанілінів у роботах [5�9, 15, 17, 18] наведена фрагментарно і є застарілою, а 2,6�Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості В.М. Брицун1, А.І. Ємець2, М.О. Лозинський1, Я.Б. Блюм2 1 Інститут органічної хімії НАН України вул. Мурманська, 5, 02094, Київ 2 Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України вул. Осиповського, 2а, 04123, Київ Резюме. Розглянуто і систематизовано методи синтезу 2,6�динітроанілінів. Показано, що серед 2,6�ди� нітроанілінів знайдено ефективні гербіциди й антипротозойні засоби. Обговорено питання механізму їх дії, прояву активності, метаболізму і методів визначення в навколишньому середовищі. Встановлено, що основ� ним недоліком 2,6�динітроанілінів є цитотоксичність, яка може бути зменшена до задовільних параметрів модифікацією замісників в аміногрупі та положенні 4. З’ясовано, що дослідження проблем підвищення гербіцидної й антипротозойної активності та зменшення цитотоксичності динітроанілінів й досі залишають� ся актуальними. Ключові слова: 2,6�динітроаніліни, синтез, гербіциди, фітотоксичність, антипротозойна активність. www.bioorganica.org.ua Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) 16—27 Corresponding author. Tel.: +38068�7104725; fax: +38044�5732643 E�mail address: bvn1967@rambler.ru © В.М. Брицун, А.І. Ємець, М.О. Лозинський, Я.Б. Блюм, 2009 NO2 NO2 R R R NR R 5 2 3 4 1 6 3 4 3 4 3 4 3 4 3 4 1 2 3 4 5 5 5 5 N R R NO2O2N R R R 1 2 1 2N R R NO2 NO2 R R R 1 2NR R NO2 O2N R R R 1 2NR R NO2 O2N R RR 1 2NR R NO2 NO2R R R 5 5 дані про механізми дії цих пестицидів фактич� но відсутні. Монографія [14], присвячена хімії нітрогруп, має теоретичний характер, а огляд [16] містить лише дані про активність динітро� анілінів відносно збудників деяких протозой� них інфекцій. За останні 10 років з’явилося чи� мало нових публікацій, у яких обговорюються як методи отримання, так і пестицидні й анти� протозойні властивості динітроанілінів. Таким чином, на сьогодні в науковій літера� турі немає оглядових робіт, у яких цілісно ви� світлювалися б усі корисні властивості диніт� роанілінів і проблеми, пов’язані з їх виробниц� твом та використанням. У цьому огляді ми спробували зібрати, систематизувати й уза� гальнити інформацію, що стосується методів синтезу і гербіцидної та антипротозойної ак� тивності динітроанілінів, а також їх метабо� лізму та ідентифікації продуктів зазначених перетворень у навколишньому середовищі. У зв’язку з тим, що пестицидну дію проявляють, як правило, похідні 2,6�динітроанілінів 1, у нашому огляді розглянуто насамперед сполу� ки саме такої структури. Методи синтезу 2,6�динітроанілінів. 2,6�Ди� нітроаніліни отримують реакцією нуклеофіль� ного заміщення в активованому ароматичному ядрі полінітроаренів. Як субстрати для препа� ративних цілей можуть використовуватися га� логен� чи алкокси(арокси)динітроарени, а в де� яких випадках — тринітробензоли. Слід зазна� чити, що всі методики синтезу динітроанілінів, які є компонентами комерційних гербіцидів, захищені патентами. Перелік значної кількості патентів з отримання динітроанілінів наведено в роботах [5, 7, 12, 15, 17]. 11.. ННууккллееооффііллььннее ззааммііщщеенннняя ггааллооггееннуу ааббоо аалл"" ккооккссии((ааррооккссии))ггррууппии вв ддииннііттррооааррееннаахх.. Цей метод відкрили ще наприкінці XIX — на по� чатку XX ст. [1, 2]. Він є найкращим як з точки зору доступності вихідних сполук, так і за тех� нологічністю та виходами цільових продуктів (до 91 %): R1, R2 = H, Ar, Alk, Het; R3, R5 = H, Ar, Alk, Het, R4 = Н, SO2Alk, CF3, CN; X = F, Cl, Br, I Зазвичай ця реакція перебігає за механіз� мом SN2аромат [19]. Для зв’язування галогенвод� ню використовують або надлишок аміну 8 [2], або основу (як органічну, наприклад Et3N [20], так і неорганічну — NaOH, KOH, AcONa, CaCO3 [21], NaH [22]). Цей метод має загальний характер, тому за ним і синтезовано більшість динітроанілінів, описаних у літературі. В залежності від нукле� офільності реагенту конденсацію здійснюють як у м’яких, так і в досить жорстких умовах. Варто підкреслити, що висока селективність реакції досягається лише у випадку узгодженої орієнтації нітрогруп у фенільному кільці — а саме у випадку 1�галогенпохідних 2,6� і 2,4�ди� нітробензолів. Наявність ще й інших електро� ноакцепторних замісників (SO2Alk, CF3, CN) у положенні 4 ароматичного кільця 2,6�динітро� галогенбензолів прискорює перебіг реакції. Як� що ж орієнтація цих замісників є неузгодже� ною, то взаємодія відбувається невибірково, з утворенням суміші трьох продуктів [23, 24]. Найкращими нуклеофугами є галогени (особливо фтор), тоді як алкокси(арилокси)� групи відщеплюються в більш жорстких умо� вах [14, 25]. Однак для багатотонажного вироб� ництва динітроанілінів за цим методом зазви� чай використовують динітрохлорбензоли, що пояснюється їх доступністю, достатньою ре� акційною здатністю і невисокою вартістю. У промисловому синтезі [5, 7] найбільш уживаного гербіциду — трифлураліну 15 — застосовують два методи — a, b, у яких вихід� ною сполукою є 4�хлортолуол 10: Другий за значенням гербіцид цього класу — нітралін 19 — у промисловості одержують із 4�метилтіохлорбензолу 16 за такою схемою [5, 7]: У зв’язку з високою гербіцидною дією і до� ступністю 2,6�динітроанілінів спроби отрима� ти нові, ще ефективніші препарати цього кла� 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 17www.bioorganica.org.ua + 1NHR R2 HX- NO2 NO2 XR R R NO2 NO2 NR RR R R 1 2 7 8 9 3 4 5 3 4 5 CH3 Cl NO2 CH3 N CH3NO2 CF3 CCl3 Cl HF CF3 Cl CF3 Cl NO2 NO2 ClHOOC SF4 a b10 11 12 14 15 13 H3CS Cl a b16 19 17HNO3 HNO3 NO2 CH3S NO2 Cl NO2 NO2 ClSCH3 O O NH CH3 CH3 N CH3 CH3NO2 NO2 SCH3 O O 18 H2O2 су робляться й донині. Нещодавно повідомля� лося [3] про синтез пентафторсульфанільного аналога трифлураліну 25: З метою пошуку нових антипротозойних препаратів синтезовано ряд нових 2,6�диніт� роанілінів 29 [4]. Як вихідну сполуку викорис� тано 3,5�динітро�4�хлорбензолсульфокислоту 26, яка при дії надлишку аміну перетворюєть� ся на 4�аміно�3,5�динітробензолсульфокисло� ту 27. Продуктом реакції останньої з хлоридом фосфору (V) є 4�аміно�3,5�динітробензолсуль� фохлорид 28, який під час обробки амінами трансформується в 4�аміно�3,5�динітробен� золсульфонаміди 29: R1 = H, Et, C3H7, C5H11, C6H12; R2 = Et, C3H7, C5H11, C6H12; R3 = H, Ph У роботі [26] відзначається, що за промис� лового виробництва динітроанілінів можливе утворення побічних продуктів — канцероген� них N�нітрозоамінів. Тому для зменшення концентрації N�нітрозоамінів у комерційних гербіцидних препаратах розроблено вдоско� налені методи їх синтезу [27�30]. Так, у патен� тах [27, 28] рекомендується до вихідного 4� трифторметил�2,6�динітрохлорбензолу дода� вати невелику кількість сечовини, тіосечовини або сульфамінової кислоти (ці сполуки здатні зв’язувати азотисту кислоту, пригнічуючи тим самим процес утворення N�нітрозоамінів). Для знешкодження домішок N�нітрозоамінів пропонується обробка трифлураліну ацетил� хлоридом [29] або перегрітим водяним паром за 120 °С [30]. Використання цих методів дає змогу знизити кількість N�нітрозоамінів у препаратах динітроанілінів у 10�20 разів. 22.. ННууккллееооффііллььннее ззааммііщщеенннняя ннііттррооггррууппии іі ввооддннюю вв ппооллііннііттррооббееннззооллаахх.. Відомо [23, 25], що в полінітроаренах нітрогрупа в процесі дії нук� леофілів заміщується значно легше й швидше, ніж галогени чи алкокси(арокси)група. Але на практиці цей метод використовується лише інколи у зв’язку з певною трудністю синтезу, нестійкістю і вибухонебезпечністю тринітро� бензолів. Слід зазначити, що динітроаніліни також є легкозаймистими речовинами, а в де� яких випадках їх горіння може переходити в детонацію [11]. Тому для зменшення пожежо� і вибухонебезпечності комерційних гербіцидів динітроаніліни зазвичай використовують у вигляді сумішей з інертними наповнювачами [5, 6]. Як вихідні реагенти для синтезу динітро� анілінів застосовують лише тринітробензоли з узгодженою орієнтацією нітрогруп, а саме: 1,2,4�тринітробензол 31 і 1,2,3�тринітробензол 33. 1,3,5�Тринітробензол у реакціях із NH�нук� леофілами утворює стабільні аніонні σ�ком� плекси, тому умови для вибіркового заміщен� ня нітрогрупи NH�нуклеофілами знайдено ли� ше недавно [31]. У цілому цей підхід значно об� межує кількість продуктів, які можна за ним синтезувати, тому він придатний лише в дея� ких випадках [31�34]. У роботі [32] показано, що 4�R2�5�R1�2�(N� фенілгідразино)тіазол 30 реагує з 1,2,3� та 1,2,4�тринітробензолом в етанолі з утворенням 2�[N’�динітрофеніл)�N�фенілгідразино]�4�R2� 5�R1�тіазолів 32 і 34, виходи яких становлять 44�70 %: R1 = H, Ph; R2 = H, Ph На жаль, гербіцидну дію сполук 32 і 34 ав� торами цієї роботи не досліджено. Динітроаніліни також можуть бути синте� зовані безпосереднім амінуванням динітро� бензолів, яке відбувається в присутності окис� лювача (перманганату чи дихромату калію) в рідкому аміаку [35, 36]. Але цей спосіб має ли� ше теоретичну цінність. Таким чином, найдос� тупнішими із структур 1�6 є динітроаніліни 1 і 2, тоді як синтез і виділення в індивідуальному стані сполук 3�6 потребують технологічно більш складних методів. Гербіцидні властивості 2,6�динітроанілі� нів. Як уже відзначалося, з усіх груп динітро� анілінів 1�6 найвищу гербіцидну дію проявля� ють похідні 2,6�динітроанілінів (структура 1). Вони характеризуються широким спектром використання й застосовуються в сільському господарстві багатьох країн для обробки посі� В.М. Брицун та ін. 18 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) F5S NO2 20 Fe / HCl HNO2 / HBr / CuBr F5S NH2 F5S Br HNO3 H2SO4 F5S Br NO2 F5S Br NO2 NO2 HNO3 H2SO4 NaOH NH CH3 CH3 N CH3 CH3 F5S NO2 NO2 22 24 25 21 23 Cl SO3H NO2O2N 26 27 R R NH 1 2 NR R SO3H NO2O2N 1 2 NR R SO2Cl NO2O2N 1 2 PCl5 28 NH2R 3 NR R SO2NHR NO2O2N 1 2 3 29 30 O2N NO2 NO2 S R N NH2 Ph R 1 2 1 2 31 32 33 EtOH NO2 NO2 NO2 1 2 34 O2N NO2N H S R R N Ph EtOH N H O2N O2N NS R Ph R вів бавовнику, сої, арахісу, картоплі, овочів, цукрового буряку, рису і різних злаків [5�9]. На світовому ринку гербіцидів уже в 1985 р. частка сполук динітроанілінового ряду стано� вила 9,3 % (660 млн доларів США) [6] і продов� жує бути високою. 2,6�Динітроаніліни погано розчинні у воді (розчинність 0,1�2,5 мг/л), добре розчинні в більшості органічних розчинників і мають нор� му використання 0,24�6,0 кг/га (табл. 1). З да� них табл. 1 також слідує, що більшість комер� ційних гербіцидів 2,6�динітроанілінової струк� тури мають у положенні 4 трифторметильну групу, яка, як відомо [37], підвищує ліпофіль� ність молекули. Найуживанішим і найкраще вивченим гер� біцидом цього типу є 2,6�динітро�4�трифтор� метил�N,N�дипропіланілін 15 (трифлуралін). Ця сполука характеризується високим зна� ченням відношення «гербіцидна ефективність/ собівартість виробництва». Синтез і власти� вості трифлураліну розглянуто в монографіях [5�9], оглядах [17, 18], статтях [38�40]. Дослід� жувалися його антибактеріальна [41], цито� токсична [42], антипротозойна [16, 43] і фіто� токсична активності. Слід зауважити, що спроби отримати ще більш ефективний гербі� цид подібної будови заміною трифторметиль� ної групи на пентафторсульфанільну [3] або трифторметилсульфонільну [37] не дали ба� жаних наслідків. Так, за результатами веге� таційних дослідів, гербіцидна дія сполуки 25 лише на деяких рослинах (на просі та пирію) приблизно у 2�5 разів вища за активність тре� флану (комерційна назва препарату трифлу� раліну). Але слід зазначити, що відомостей про дію динітроаніліну 25 на рослини в польових умовах і його токсичність для теплокровних (зокрема ЛД50) авторами [3] не наведено. Як ґрунтові гербіциди запатентовано цілий 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 19www.bioorganica.org.ua Таблиця 1 Характеристики 2,6"динітроанілінів, що використовуються як гербіциди (за даними [5, 7]) Хімічна назва Назва препарату Тпл, º Розчин� ність у воді, мг/л ЛД50 для пацюків, мг/кг Застосування (норма витрат, кг/га) 2,6�Динітро�N,N� дипропіл�4�(трифтор� метил)анілін Трифлу� ралін, трефлан 48,5�49 0,22 5,0х103 Проти бур’янів у бавовнику, тютюні, моркві, картоплі, перці, арахісі, овочевих культурах (0,5�1,0) 4�Аміносульфоніл�2,4� динітро�N,N�дипропіл� анілін Оризалін, диримал 141� 142 2,5 1,0х104 Для боротьби з бур’янами в сої, рапсі, картоплі, рисі (0,24�4,5) 3,4�Диметил�2,6�диніт� ро�N�(пент�3� л)анілін Пенди� металін, стомп 54�58 0,33 5,0х103 Передпосівний і передсходовий гербіцид для боротьби з бур’янами в бавовнику, моркві, перці, картоплі, тютюні, соняшнику (0,6�2,4) 4�Метилсульфоніл�2,6� динітро�N,N�дипропіл� анілін Нітралін, планавін 151� 152 0,6 4,5х103 Для боротьби з бур’янами в бавовнику, томатах, капусті, сої (0,5�1) N�Етил�N�(2�метилпро� пен�2�іл)�2,6�динітро�4� (трифторметил)анілін Етафлу� ралін, соналан 55�56 0,2 1,0х104 Проти бур’янів у бавовнику і сої (0,75�1,25) 2,6�N,N�Діетилдинітро� 4�(трифторметил)анілін Нітрофор 65�66,5 0,4 4,0х103 Проти бур’янів у капусті, томатах, бавовнику (3�6) 3�Аміно�2,6�динітро�4� (трифторметил)�N,N� діетиланілін Динітрамін, кобекс 98�99 1,0 3,0х103 Передпосівний гербіцид для боротьби з бур’янами в бавовнику, сої, соняшнику, арахісі (0,4�0,8) N�Пропіл�N�етил�2,6� динітро�4�(трифторме� тил)анілін Бенфлура� лін, балан 65�66,5 0,1 1,0х104 Передпосівний гербіцид проти бур’янів у люцерні, тютюні, арахісі, цикорію, огірках (1� 1,5) 2,6�Динітро�N�пропіл�4� (трифторметил)�N�(2� хлоретил)анілін Флухлора� лін, базалін 42�43 1,0 1,55х103 Гербіцид для боротьби з бур’янами в бавовнику, сої, картоплі, соняшнику (0,5�1,5) 2,6�Динітро�N�пропіл�4� (трифторметил)�N�(цик� лопропілметил)анілін Профлу� ралін, прегард 32,1� 32,5 0,1 1,0х104 Гербіцид для боротьби з бур’янами в бавовнику, сої, соняшнику, перці, помідорах (0,75�1,5) 4�Ізопропіл�2,6�диніт� ро�N,N�дипропіланілін Ізопропалін, паарлан Рідина 0,1 5,0х103 Передсходовий гербіцид для боротьби з бур’янами в томатах, перці, картоплі, бобових (1,0�2,0) N�(2�Бутил�)�4�(трет� бутил)�2,6�динітроанілін Бутралін, амекс 60�61 0,3 1,05х103 Передсходовий гербіцид для боротьби з бур’янами в сої та бавовнику (1,12�3,4) ряд 2,6�динітроанілінів, які містять у положен� ні 4 ароматичного ядра трифторметильну [5�9, 20, 21, 45�52], галоген� [5, 8, 45], алкільну [5, 46], нітрильну [5], алкоксильну [5], сульфідну, сульфонільну й сульфамідну групи [5, 45]. Знайдено, що високу гербіцидну активність проявляють також N,N�діалкіл�2,6�динітро�4� (трифторметил)аніліни, які містять у положен� ні 3 ароматичного ядра ціан� [5], аміно� [15], азидо� [5, 53], хлор� [5, 46], алкіл� [47] і метокси� групу [5]. Вплив різних замісників у N�атому динітроанілінів на їх гербіцидну дію наведено в огляді [12]. 2,6�Динітроаніліни проявляють та� кож альгіцидну [54], рістрегуляторну [49] та інсектицидну дії [5, 7, 8]. Варто відзначити, що з кількох сотень 2,6� динітроанілінів, запропонованих у патентах як гербіцидні засоби, промислово виробляється менш ніж 20 сполук (табл. 1). Цей факт пояс� нюється як вартістю і доступністю вихідних речовин, так і ефективністю, подовженим тер� міном фітотоксичної дії, селективністю та відносно низькою токсичністю комерційних гербіцидів. Для підвищення ефективності гер� біцидної дії динітроанілінів запропоновано ви� користовувати їх у сумішах із гербіцидами інших класів [55�66]. При цьому можливе до� сягнення синергічної взаємодії препаратів і, відповідно, зменшення норми їх витрат. У патенті [55] описано синергічну суміш 2,6� динітро� і 2,4�динітроанілінів, що проявила високу гербіцидну дію по відношенню до Echi" nochloa crus"galli L., Amaranthus retroflexus L., Sorghum halepense (L.) Pers. і деяких інших бур’янів при дозі 0,78 кг/га. У патентах [56, 57] повідомляється про синергічні cуміші похід� них 1,3,5�триазину і трифлураліну, а в роботі [58] — фенілсульфонілсечовин і трефлану. У патенті [59] показано, що суміш (піридилокси)� бензогідроксиматів і пендиметаліну (доза від� повідно 0,05 і 0,25 кг/га) на 100 % знищує Stel" laria media (L.) Vill., Viola wittrockiana Gams., Veronica persica Poir. та інші бур’яни. Синер� гістами по відношенню до трифлураліну є та� кож тіокарбамати (ептам, ерадикан) [60, 61], 4� оксо�3�піридинкарбоксаміди [62], карбомоїл� триазолінони [63, 65], похідні гетероарилокси� ацетаміду [65] та арилоксифеноксипропіоно� вої кислоти [66]. Іншим ізомерним динітроанілінам також властива пестицидна активність, але її кіль� кісні параметри дещо менші, ніж у 2,6�диніт� роанілінів. Так, 2,4�динітро�6�(трифторметил)� аніліни 2 характеризуються наявністю акари� цидної [5], інсектицидної [5], гербіцидної [5], фунгіцидної [67�69] і родентицидної [70] дії. У патенті [71] запропоновано використовувати 2,4�динітро�6�(трифторметил)аніліни в сумі� шах із поверхнево�активними речовинами (Tweеn 20 і Span 80). Такий підхід, на думку авторів патенту, повинен підвищити ефектив� ність гербіцидної дії динітроанілінів. У цілому слід зазначити, що динітроаніліни 2�6 не використовуються як комерційні гербі� циди. Ймовірно, цей факт пояснюється як їх меншою ефективністю в порівнянні з 2,6�ди� нітроанілінами 1, так і притаманними їм мута� генними властивостями [72]. Механізм гербіцидної дії 2,6�динітроанілі� нів. Дані численних досліджень указують на те, що сайтом дії динітроанілінових гербіци� дів є тубулін — основний білок мікротрубочок будь�якої еукаріотичної клітини [73�79]. Проте особливістю цих сполук є їх висока афінність до тубуліну протозойного і рослинного похо� дження за дуже слабкої взаємодії з тубуліном грибів і тварин, незважаючи на високий рівень гомології амінокислотних послідовностей усіх тубулінів [73, 74, 76]. Зв’язування динітроані� лінів із молекулами рослинного тубуліну [80� 82] у відповідних сайтах на поверхні його мо� лекули [83, 84] знижує його полімеризаційні властивості, перешкоджає формуванню мік� ротрубочок і, відповідно, утворенню мітотич� ного веретена [85�87]. Таким чином, дія диніт� роанілінів на рослинну клітину може проявля� тися в повній втраті мітотичних мікротрубочок не тільки на етапі мітотичного поділу [88], а й у руйнуванні кортикальної сітки мікротрубочок в інтерфазі, що може призводити до проліфе� ративної загибелі чутливих до їх дії клітин [83, 89]. Оскільки спорідненість колхіцину та йому подібних сполук до тубуліну рослин дуже низька, то саме динітроаніліни знайшли широ� ке застосування як сполуки, які ефективно де� полімеризують мікротрубочки, чим, власне, і пояснюються їх виключні гербіцидні власти� вості. Подібно до ефектів колхіцину на тварин� них клітинах [76], обробка динітроанілінами В.М. Брицун та ін. 20 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) призводить не лише до поліплоїдизації клітин рослин [90�96], а й може спричиняти утворен� ня мікроядер [97]. Показано, що дуже чутли� вим органом до дії динітроанілінів є корінь ін� тактних рослин. Зокрема, обробка речовинами цього класу призводить до свелінгових дефор� мацій головного кореня і пригнічення розвитку латеральних корінців [98]. Антипротозойна активність 2,6�динітро� анілінів. Щороку реєструється 1,5�2 млн но� вих випадків захворювань на групу хвороб, причиною яких є протозойні паразити — Le" ishmania і Trypanоsoma cruzi. Ліки від них (зо� крема похідні сурми, пентамідин та амфотери� цин Б) дорогі й викликають значну кількість побічних ефектів [4]. Пошук нових антипрото� зойних препаратів виявив, що 2,6�динітроані� ліни 1, які зазвичай використовуються як гер� біциди, характеризуються також високою ефективністю проти зазначених протозойних інфекцій [16]. Незважаючи на канцерогенність і цитотоксичність 2,6�динітроанілінів, було проведено ряд досліджень щодо вивчення їх антипротозойної активності [16, 99�118]. Авто� ри роботи [99] протестували на активність по відношенню до Spirostomum ambiguum 27 ор� ганічних сполук різних класів — диметилфе� нолів, дихлорофенолів, трихлоробензолів, ди� хлоранілінів, динітрофенолів, динітрохлоро� бензолів, динітрофторобензолів і динітроані� лінів. Встановлено, що найвищу антипрото� зойну дію проявляють динітросполуки, тоді як диметилфеноли і дихлораніліни виявляють найменшу активність. У роботі [100] показано, що трифлуралін in vitro інгібує проліферацію Trypanоsoma bru" cei, Plasmodium falciparum і деяких штамів Leishmania. Трифлуралін також є ефективним при використанні in vivo проти L. major і L. mexicana. Автори згаданої статті виявили, що попередник синтезу трифлураліну — хло� ралін 14 — у 100 разів ефективніший за триф� луралін, і запропонували ймовірний механізм дії антипаразитичних сполук цього класу. Але використання хлораліну 14 для боротьби з протозойними інфекціями, на нашу думку, є малоймовірним у зв’язку з високою токсичніс� тю та алергенними властивостями галоген� динітробензолів для людини [119]. Автори роботи [101] вивчали вплив диніт� роанілінів — оризаліну 35 і трифлураліну 15 — на розвиток Entаmoeba hystolitica. Трифлу� ралін виявився менш ефективним, ніж ориза� лін. Відзначено, що E. hystolitica є штамом, найстійкішим до дії хімічних сполук у порів� нянні зі штамами Leishmania spp., Trypanaso" ma brucei, Plasmodium falciparum та ін. Кол� хіцин, який є інгібітором тубуліну в тваринних клітинах, навіть за високих концентрацій сла� бко діє на E. hystolitica. Автори цієї статті зро� били висновок, що обробка оризаліном трофо� зоїтів призупиняє мітоз, але це явище є зво� ротним. Слід зазначити, що оризалін 35, який є похідною нітраліну 19, на порядок краще, ніж трифлуралін, розчиняється у воді (табл. 1), унаслідок чого його концентрація (відповідно і дія) в рідинах організму людини (крові, лімфі та ін.) значно вища. Цей підхід може мати зна� чення в ході розробки антипаразитичних пре� паратів наступного покоління. Дослідження in vitro антипаразитичної дії п’яти динітроанілінів — трифлураліну, профлу� раліну, нітраліну, флухлораліну і пентадиме� таліну — щодо Cryptosporidium parvum дали змогу з’ясувати, що всі препарати проявляють значну ефективність [102]. Найвищу активність демонструє пендиметалін (IC50=0,19 мкМ), тоді як нітралін є найменш ефективним (IC50=4,50 мкМ). Дійсно, розвиток антипротозойних препа� ратів в останнє десятиріччя відбувся в напрямі модифікації структури оризаліну 35, а не хло� раліну 14. Так, у роботі [4] розроблено метод синтезу 2,6�динітро�N,N�дипропіл�4�(феніл� сулфоніламіно)аніліну 36, який виявився у 13,4 раза активніший за оризалін щодо L. do" novani. Токсичність, метаболізм і методи визна� чення динітроанілінів. Більшість 2,6�динітро� анілінів за одноразового перорального введен� ня є відносно малотоксичними сполуками для теплокровних (для пацюків ЛД50 (0,155�1,00)х 104 мг/кг [5, 7]). Але деякі сполуки цього класу проявляють досить високу токсичність: на� приклад, для бутраліну ЛД50 знаходиться в межах 1050�1170 мг/кг [7]. 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 21www.bioorganica.org.ua 35 N CH3 CH3 NO2 NO2 SNH2 O O 36 N CH3 CH3 NO2 NO2 SPh-NH O O На початку 1980�х років було проведено серію досліджень великої кількості промисло� вих гербіцидів (у тому числі й динітроанілі� нів) на канцерогенність [120�124]. Знайдено, що гербіциди, діючими компонентами яких є динітроаніліни, є небезпечними речовинами для здоров’я людей, які з ними працюють [120� 122]. Також з’ясовано [123], що трифлуралін є цитотоксичною сполукою: результати цитоге� нетичного аналізу в умовах in vitro показали хромосомні порушення і небезпеку мітотичних аномалій лімфоцитів людини. Аналогічним чи� ном у процесі дослідження властивостей тре� флану було виявлено мутагенну дію [122]. Ав� торами цієї статті зроблено висновок, що його виробництво і використання потребує уваги й контролю. У роботі [125] методом хромосомних аберацій оцінювалась генотоксичність 22 по� хідних нітробензолу (у тому числі й трифлу� раліну). Знайдено, що 18 із 22 тестованих спо� лук проявляють генотоксичну активність. Зго� дом було встановлено такі загальні зако� номірності цитотоксичності похідних нітро� аніліну: якщо сполука містить у мета" або па" ра"положенні до аміногрупи нітрогрупу, то во� на є мутагеном; у випадку орто"заміщених мутагенність не спостерігається [72]. У зв’язку з широким застосуванням диніт� роанілінів та їх токсичністю для теплокровних виникли проблеми визначення їх залишкових кількостей у ґрунті, воді й повітрі, а також встановлення структури продуктів їх мета� болізму в екосистемах. Для ідентифікації за� лишків динітроанілінів розроблено методи із використанням газорідинної і тонкошарової хроматографії [126�136], мас�спектрометрії [5, 131, 132] та спектрофотометричного визначен� ня [137]. У багатьох випадках ці методи засто� совують комбіновано [131, 132]. Чутливість ме� тодів, наприклад, для ідентифікації та визна� чення концентрації гербіцидів у повітрі, сягає 1х10�9 г/м3 [126]. Це дає змогу з високою на� дійністю встановлювати присутність і детек� тувати кількість залишків пестицидів у будь� якому компоненті екосистеми. 2,6�Динітроаніліни зазнають фотолізу під дією прямого сонячного світла, а за підвищеної температури легко сублімуються [5, 138�149]. Фотохімічну деструкцію їх на поверхні ґрунту досить ретельно досліджено і проаналізовано в роботах [5, 140, 141]. Так, протягом 7 діб на по� верхні ґрунту може розкластися або випару� ватися від 8 до 72 % гербіцидів цього класу [5]. У статті [142] показано, що фоторозклад ди� нітроанілінів відбувається в основному в роз� чинах або в газоподібному стані. Встановлено, що при фотохімічному розкладі 2,6�динітро� анілінів утворюються алкіл� і діалкілбензімі� дазоли, азо� й азоксианіліни, а також ряд ін� ших сполук [5, 139]. Тому динітроаніліни під час обробки рослин вимагають внесення без� посередньо в ґрунт із заробкою, а не на його поверхню. У роботах [143�146] ідеться про утворення в ґрунті із динітроанілінів N�нітрозоамінів. Ос� танні досить швидко розпадаються під дією мікроорганізмів і кисню повітря [143�145]. Швидкість нейтралізації N�нітрозоамінів у ґрунті залежить від багатьох факторів — типу ґрунту, вологості, температури та інших чин� ників [139]. Персистентність і метаболізм динітроанілі� нів у ґрунті вивчено і проаналізовано в роботах [5, 139, 142, 147�152], а термічний розклад — у статті [153]. Виявлено, що в польових умовах трифлуралін локалізується в коренях рослин, а нітралін — у коренях і пагонах [151]. За термічного розкладу динітроанілінів в аероб� них умовах утворюється більше продуктів, ніж у випадку деструкції в анаеробних умовах [153]. Встановлено, що час розкладу динітро� анілінів залежить від вологості ґрунту і стано� вить 72�171 дні [154]. У ґрунті динітроаніліни розкладаються в основному мікроорганізмами [142, 148]. У роботах [155�157] описано експерименти із встановлення будови продуктів біологічної деструкції 4�трифторметил�2,6�динітроанілі� нів 37, мічених ізотопом 14С. Перетворення цих сполук у рослинах, тваринах і ґрунті узагаль� нено на схемі 1 [5]. Серед продуктів біореакцій знайдено похідні 4�трифторметил�2�аміно�6� нітроаніліну 38, 41, 45, 46, 49, 4�трифторме� тил�2,6�динітроаніліну 39, 42, 4�трифторме� тил�2,6�діаміноаніліну 40, 43, 44, азобензолу 48 і 2�метил�7�нітро�5�(трифторметил)бенз� імідазол 47. Слід зазначити, що бензімідазол 47 та його метаболіти досить стійкі і можуть зберігатися в навколишньому середовищі про� тягом досить тривалого часу [139, 149]. В.М. Брицун та ін. 22 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) У роботі [158] показано, що метаболіти три� флураліну, так само, як і трифлуралін, збіль� шують кількість хромосомних мутацій у лім� фоцитах людини. У ході дослідження мета� болізму нітраліну в організмі щурів виявлено 4�метилсульфоніл�2,6�динітро�N�пропіл� анілін, 4�метилсульфоніл�2,6�динітрофенол та інші сполуки [5]. Авторами роботи [159] по� казано, що широке застосування пестицидів (у тому числі й похідних динітроанілінів) підви� щує їх рухомість у біосфері та збільшує ймо� вірність зараження ними ґрунтових вод. Таким чином, нами узагальнено і система� тизовано методи синтезу 2,6�динітроанілінів, механізми їх гербіцидної та антипротозойної дії, а також токсичність для теплокровних. Розглянуто питання ідентифікації сполук цьо� го класу в природному середовищі. Показано тенденції розвитку хімії 2,6�динітроанілінів, які полягають у підвищенні пестицидної дії, селективності і зменшенні цитотоксичності. Надійшла в редакцію 17.04.2008 р. 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 23www.bioorganica.org.ua NO2 N R O2N CF3 R2 37 1NO2 N RR NH2 CF3 2 38 1 NO2 NHR O2N CF3 39 1 NH2 N RR NH2 CF3 21 NO2 NH2 CF3 O2N 42 NO2 NHR NH2 CF3 1 NH2 NHR NH2 CF3 1 41 NH2 NH2 NH2 CF3 44 NO2 NH2 CF3 NH2 45 N H NH2 CF3 O2N S CH3 49 N H NH2 CF3 O2N O CH3 46N N H CF3 O2N CH347 48 NH2 CF3 NN NH2 CF3 O2N NO2 43 40 2,6�Dinitroanilines: synthesis, herbicidal and antiprotozoan properties В.M. Britsun1, А.І. Yemets2, M.О. Lozinskii1, Ya.B. Blume2 1 Institute of Organic Chemistry, NАS of Ukraine 5 Murmanska Str., Kyiv, 02094, Ukraine 2 Institute of Food Biotechnology and Genomics, NАS of Ukraine 2a Osipovskogo Str., Kyiv, 04123, Ukraine Summary. The methods of dinitroanilines synthesis have been considered and summarized. There is described that 2,6�dinitroanilines are effective herbicides and anti�protozoan drugs. The mode of their action, toxicity, metabolism and methods of identification in the environment are discussed. It is considered the weak point of 2,6�dinitroanilines, namely their cytotoxicity, that can be reduced to desirable parameters by design and modification of chemical struc� tures. It is shown also that studies on increasing the herbicidal and anti�protozoan activities as well as decreasing the cytotoxicity of dinitroanilines are continued now. Keywords: 2,6�dinitroanilines, synthesis, herbicides, antiprotozoan activity. Перелік літератури Схема 1 Метаболізм 2,6"динітроанілінів у рослинах, тваринах і ґрунті (за даними [5]) 1. Beilstein Handbuch Der Organischen Chemie. — Berlin: Springer, 1929, Bd. XII. — S. 747�759. 2. Горст А.Г. Химия и технология нитросоедине� ний. — М.: Оборонгиз, 1940. — 450 с. 3. Lim D.S., Choi J.S., Pak C.S., Welch J.T. Synthesis and herbicidal activity of pentafluorosulfanyl analog of tri� fluraline // J. Pestic. Sci. — 2007. — Vol. 32. — P. 255�259. 4. Bhattacharya G., Manar M.S., Werbovetz K.A. Antileishmanial dinitroaniline sulfonamides with activi� ty against parasite tubulin // Biorg. Med. Chem. — 2002. — Vol. 12. — P. 2395�2398. 5. Мельников Н.Н. Пестициды: химия, технология, применение. — М.: Химия, 1987. — 711 с. 6. Захаренко В.А. Гербициды. — М.: Агропромиз� дат, 1990. — 240 c. 7. Tomlin C. The Pesticide Manual. — UK, BCPC Publications, 1994. — 1350 p. 8. Мельников Н.Н., Новожилов К.В., Белан С.Р. Пес� тициды и регуляторы роста растений. — М.: Химия, 1995. — 576 c. 9. Белан С.Р., Грапов А.Ф., Мельникова Г.М. Новые пестициды. — М.: Колос, 2001. — 196 с. 10. Ворожцов Н.Н. Основы синтеза промежуточных продуктов и красителей. — М.�Л.: ОНТИ, 1934. — 292 c. 11. Орлова Е.Ю. Химия и технология бризантных ВВ. — М.: Оборонгиз, 1960. — 396 c. 12. Маличенко Б.Ф., Левченко Е.М., Маличенко Н.А. О гербицидной активности некоторых производных динит� ро�α,α,α�трифторметил�орто� и пара�толуидина // Хи� мия в сельском хозяйстве. — 1968. — Т. 6. — С. 46�48. 13. Ягупольский Л.М., Моспан В.С. Синтез и свой� ства нитрофенолов, содержащих трифторметильную группу // Укр. хим. журн. — 1955. — Т. 21. — С. 81�83. 14. Фойер Г. Химия нитро� и нитрозогрупп. — М.: Химия, Мир, 1972. — Т. 1. — С. 371. 15. Баскаков Ю.А. Новые гербициды и регуляторы роста растений // Журн. всесоюзн. хим. общества им. Д.И. Менделеева. — 1984. — Т. 29. — С. 22�39. 16. Traub"Cseco Y.M., Ramalho"Ortigao J.M., Dan" tas A.P. et al. Dinitroaniline herbicides against protozoan parasites: the case of Trypanasoma cruzi // Trends in Parasitol. — 2001. — Vol. 17. — P. 136�141. 17. Weber J., Monaco Th. Review of the chemical and physical properties of the substituted dinitroaniline her� bicides // Weed Sci. Soc. — 1972. — Vol. 25. — P. 31�37. 18. Parka S.J., Soper O.F. The physiology and mode of action of the dinitroaniline herbicides // Weed. Sci. — 1977. — Vol. 25. — P. 79�87. 19. Сайкс П. Механизмы реакций в органической химии. — М.: Химия, 1991. — 360 c. 20. Maravetz L.L. Herbicidal 2,6�diniroanilines // Pat. DE 2,108,346 (1970). 21. Koenig K.H., Kiehs K. 2,6�Diniroaniline derivative // Pat. DE 2,161,879 (1971). 22. Hamprecht R., Hartmann A. Pesticidal 1�(aryla� mino)�2,4�dinitronaphtalenes // Pat. DE 2, 708, 440 (1978). 23. Власов В.М. Нуклеофильное замещение нитро� группы, фтора и хлора в ароматических соединениях // Успехи химии. — 2003. — Т. 72. — С. 764�786. 24. Зотова Н.В., Кушакова П.М., Кузнецов В.А., Ро" дин А.А. Особенности нуклеофильного замещения в 1�хлор�3,4�динитробензолах // Журн. орг. химии. — 2004. — Т. 40. — С. 1522�1525. 25. Марч Дж. Органическая химия. — М.: Мир, 1987. — Т. 3. — С. 23. 26. Oliver J.E. Nitrosoamines from pesticides // Chem. Tehnol. — 1979. — Vol. 9. — P. 366�371. 27. Bornengo M., Bacciarelli S. N,N,�Dipropyl�2,6�di� nitro�4�(trifluoromethyl)aniline with low content of nitrosamines // EP 40,762 (1981). 28. Decreasing the concentration of nitrosoamine in 2,6�dinitroaniline // Pat. JP 82,40,446 (1980). 29. Davis P., Mente D. Elimination of N�nitrosoami� nes from compositions containing them // Patent U.S. 4,675,445 (1987). 30. Ravetta G. Process for purification of trifluralin // Ger. Offen. DE 3,726,698 (1986). 31. Сапожников О.Ю., Дутов М.Д., Королев М.А., Качала В.В. Исследование замещения нитрогрупп в 1,3,5�тринитробензоле при действии NH�азолов // Изв. АН, Сер. хим. — 2004. — № 3. — С. 561�568. 32. Ельчинов Д.П., Матевосян Р.О. Тиазолилфе� нилдинитрофенилгидразины // Журн. орг. химии. — 1967. — Т. 3. — С. 422�424. 33. Takahashi S., Kokubo M., Satake K. 1,2,4�Trinit� robenzene as a thiole reagent // Chem. Lett. — 1983. — Vol. 9. — P. 1445�1448. 34. Gorvin J.H. Aromatic nitro�group displacement reaction // J. Chem. Res. Synop. — 1992. — Vol. 7. — P. 226�227. 35. Wozniak M., Szpakiewicz B. Method for amina� ting 1,3�dinitrobenzene and its derivatives // Pol. PL 162, 466 (1993). 36. Wozniak M., Szpakiewicz B. Single�stage synthe� sis of 2,4�dinitroanilines fron 1,3�dinitrobenzene // Czas. Tech. — 1992. — Vol. 89. — P. 1�6. 37. Ягупольський Л.М. Ароматические и гетеро� циклические соединения с фторсодержащими замес� тителями. — Киев: Наукова думка, 1988. — 310 c. 38. Hilton J.L., Christiansen M.N. Lipid contribution to selective action of trifluralin // Weed Sci. — 1972. — Vol. 20 (4). — P. 290�294. 39. Pank F., Eichholz D., Ennet D. Chemical weed control in medicinal plant crops // Pharmazie. — 1987. — Vol. 42. — P. 191�195. 40. Takeda Y. Practical experiments on some herbici� dies // Shimane — Ken Ringyo Shi Kenjo Kenkun. — 1976. — Vol. 26. — P. 1�8. 41. Hillaker T.L., Botsford L.J. Toxicity of herbicides determined with a microbial test // Bull. Environ. Contam. Toxicol. — 2004. — Vol. 3. — P. 599�606. 42. Sorensen K.C., Stucki J.W., Plewa M.J. Compa� rative quantative analysis of agricultural chemicals // Bull. Environ. Contam. Toxicol. — 2003. — Vol. 6. — P. 1083�1088. 43. Zaidenberg A., Tournier H., Schinella G. Effect of trifluralin on Trypanasoma cruzi in vitro and in vivo // Pharmacol. Toxicol. — 1999. — Vol. 84. — P. 98�100. 44. Ma J., Lin F., Wang S. Acute toxicity assessment of tventy herbicides to the green alga Scenedesmus quadricauda // Bull. Environ. Contam. Toxicol. — 2004. — Vol. 6. — P. 1164�1171. 45. Herbicidal 2�(2,6�dinitroanilino)propionohy� droxamic acids and esters // Neth. Appl. 6913,357 (1970). 46. Kuehne M. Herbicidal aryl diamines // Ger. 2,447,085 (1977). 47. Hall R.C. Synthesis of dinitroanilines as plant growth regulators // J. Agr. Food. Chem. — 1972. — Vol. 20. — P. 546�550. 48. Hall R.U. Chemistry and plant growth regulating activity of 2,6�dinitroanilines // Avail. Univ. Microfilms, Ann. Arbor Mich, Ord. № 71�24.676. 49. Baldi L., Collechia Fr. 2,6�Dinitro�N�alkylanilines // U.S. 4,328,369 (1981). 50. Bihari F., Eifert G., Halasz K. Selective weed con� trol in corn // Ger. Offen DE 3,540,879 (1984). 51. Mookerjll P.K., Misselbrook J. Water�dispersible granular herbicidal compositions // Eur. Pat. Appl. EP 112,438 (1982). 52. Kwiatkowski St., Pupek Kr., Golinski M. Process for preparating N,N�dipropyl�2,6�dinitro�4�trifluoro� methylaniline // U.S. 5,728,881 (1998). 53. Beck J.R., Yahner J.A. Fungal phytopatogenes are controled by applications of substituted 2,6�dinitroani� lines // U.S. 4,091,096 (1978). 54. Miyazaki S., Inono T., Tanabe Y. Algicides con� taining dinitroanilines // Pat. Japan 72,47,648 (1972). 55. Toth G., Toke L., Szabo G. Herbicides containing substituted trifluoromethyldinitro aniline // Hung. Teljes 23,480 (1979). 56. Schimd R. Selective herbicidal agents containing triazinediones // Eur. Pat. Appl. EP 52,825 (1982). 57. Мурусидзе Г.Э., Гоголадзе Г.Г. Борьба с сорня� ками при возделывании сельскохозяйственных куль� тур. — М.: Агроиздат, 1988. — 194 с. 58. Herbicidal compositions containing phenylsul� fonylureas and trifluorodinitrodipropyl toluidine // Pat. JP 58,188,802 (1982). 59. Naohara K., Morishige J. Synergistic herbicidal compositions containing pyridyloxybenzohydrohimates // Jpn. JP 02,184,606 (1990). В.М. Брицун та ін. 24 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) 60. Grega J.M., Magy J., Dombay Z. Binary synergis� tic liquid herbicide // Hung. Teljes HU 34,669 (1985). 61. Давыдов A.M., Kузнецов В.М., Рахметова Р.A. Гербицидная смесь, содержащая N,N�диизопропил� S�(2,3,3�трихлораллил)тиокарбамат и 2,6�динитро�4� трифторметил�N,N�дипропиланилин // RU 2,094,986 (1997). 62. Yagihara H., Morishima Y., Osabe H. Synergistic herbicidal compositions containing dinitroanilines // Jpn. JP 62,167,708 (1987). 63. Dahmen P., Thielert W., Mueller K.H. Selective synergistic herbicidal compositions based carbomoyltri� azolinones // Ger. Offen. DE 19,635,060 (1996). 64. Dahmen P., Feucht D. Synergistic selective herbi� cides based on arylsulfonylaminocar bonyltriazolinones // Ger. Offen. DE 19,638,887 (1998). 65. Dollinger M., Feucht D., Fuersch H. Heteroarylo� xyacetamide derivative herbicides for rice // Ger. Offen. DE 19,720,367 (1996). 66. Швартау В.В. Регуляція активності гербіцидів за допомогою хімічних сполук. — К.: Логос, 2004. — 222 с. 67. Hawkins A.F., Bowden R.D. Coating compositions // Pat. GB 1,525,884 (1976). 68. Hunter D.L., Woods W.G. Herbicidal dinitro�1,3� phenylenediamine compounds // Pat. US 3,903,078 (1973). 69. Freeman P.F., Makinson G.K. Dinitroaniline deri� vatives // S. African 75,06,626 (1976). 70. Clinton A.J., O’Doherty G.O. N�Alkyldiphenyl� amines // Belg. 846,205 (1976). 71. Collins D.J., Slater J.W., Hunt J.D. Herbicidal pro� cess using 2,4�dinitro�6�trifluoro methylanilines // Pat. GB 1,544,078 (1979). 72. Assmann N., Emmrich M., Kampf G. Genotoxic activity of important nitrobenzenes and nitroanilines in the Ames test // Mutat. Res. — 1997. — Vol. 395. — P. 139�144. 73. Страшнюк Н.М., Блюм Я.Б. Получение мутан� тов по генам белков микротрубочек // Цитология и ге� нетика. — 1993. — Т. 27. — С. 79�96. 74. Емец A.И., Блюм Я.Б. Устойчивость растений к гербицидам с антимикротрубочковым механизмом действия: от природных мутантов до переноса генов // Физиол. раст. — 1999. — Т. 46, № 6. — С. 899�907. 75. Емец А.И., Блюм Я.Б. Мутантные гены тубули� нов растений как маркерные селективные гены для ге� нетической инженерии // Цитол. и генет. — 2007. — Т. 41, № 3. — С. 29�43. 76. Morejohn L.C., Fosket D.E. The biochemistry of compounds with anti�microtubule activity in plant cells // Pharmac. Ther. — 1991. — Vol. 51. — P. 217�230. 77. Anthony R.G., Hussey P.J. Dinitroaniline herbi� cide resistance and the microtubule cytoskeleton // Trends in Plant Sci. — 1999. — Vol. 4, No. 3. — P. 112�116. 78. Moreland D.E., Huber S.C. Inhibition of photosyn� thesis and respiration by substituted 2,6�dinitroaniline herbicides // Biochem. and Physiol. — 1979. — Vol. 11 (1�3). — P. 247�257. 79. Moreland D.E., Farmer F.S., Hussey G.G. Effects on chloroplast and mitochondrial activities // Pest. Biochem. and Physiol. — 1972. — Vol. 2, No. 3. — P. 342� 353. 80. Солодушко В.Г., Блюм Я.Б. Сниженное сродство тубулина к амипрофосметилу и трифлуралину у мутантов Nicotiana plumbaginifolia с устойчивостью к этим соединениям // Доп. НАН України. — 1997. — № 10. — C. 163�168. 81. Hugdahl J.D., Morejohn L.C. Rapid and reversible high�affinity binding of the dinitroaniline herbicide oryzalin to tubulin from Zea mays // Plant Physiol. — 1993. — Vol. 102, No. 3. — P. 725�740. 82. Murthy J.V., Kim H.H., Hanesworth V.R., Hug" dahl J.D. Competitive inhibition of high�affinity oryzalin binding to plant tubulin by the phosphoric amide herbi� cide amiprophosmethyl // Plant Physiol. — 1994. — Vol. 105 (1). — P. 309�320. 83. Ныпорко А.Ю., Емец А.И., Климкина Л.А., Блюм Я.Б. Взаимосвязь чувствительности каллуса Eleusine indica к трифлюралину и амипрофосметилу с особенностями взаимодействия этих соединений с тубулином // Физиол. раст. — 2002. — T. 49, № 3. — C. 459�466. 84. Blume Ya.B., Yemets A.I., Nyporko A.Yu., Baird W.V. Structural modelling of plant α�tubulin interaction with dinitroanilines and phosphoroamidates // Cell Biol. Int. — 2003. — Vol. 27, No. 3. — P. 171�174. 85. Блюм Я.Б., Страшнюк Н.М., Смертенко А.П., Солодушко В.Г., Глеба Ю.Ю. Изменения β�тубулина обеспечивают устойчивость к трифлюралину мутан� тов Nicotiana plumbaginifolia, полученных in vitro // Доп. НАН України. — 1996. — № 7. — C. 132�137. 86. Blume Ya.B., Kundel’chuk O.P., Solodushko V.G., Sulimenko V.V., Yemets A.I. Asymmetric somatic hyb� rids of higher plants resistant to trifluralin. Proc. of Int. Symp. on Weed and Crop Resistance to Herbicides (3�6 April 1995, Cordoba, Spain) // R. De Prado, J. Jorrin, L. Garcia Torres and G. Marshall (eds.), University of Cordova Publ. — 1996. — P. 182�185. 87. Yemets A.I., Strashnyuk N.M., Blume Ya.B. Plant mutants and somatic hybrids with resistance to triflu� ralin // Cell Biol. Int. — 1997. — Vol. 21, No. 12. — P. 912� 914. 88. Bajer A.S., MolP"Bajer J. Drugs with colchicine� like effects that specifically disassemble plant but not animal microtubules // Ann N. Y. Acad Sci. — 1986. — P. 466, 767�84. 89. Yemets A.I., Klimkina L.A., Tarassenko L.V., Blume Ya.B. Efficient callus formation and plant regen� eration from goosegrass Eleusine indica (L.) // Plant Cell Rep. — 2003. — Vol. 21, No. 6. — P. 503�510. 90. Зильберварг И.Р., Митрофанова И.В., Емец А.И., Митрофанова О.В., Работягов В.Д., Блюм Я.Б. Ис� пользование оризалина и амипрофосметила для эф� фективной полиплоидизации котовника (Nepeta sp.) // Доп. НАН України. — 2001. — № 3. — C. 169�174. 91. Зильберварг И.Р., Митрофанова И.В., Емец А.И., Митрофанова О.В., Работягов В.Д., Блюм Я.Б. Дини� троанилиновые гербициды: преимущества использо� вания для полиплоидизации Nepeta transcaucasica Grossh. по сравнению с колхицином // Доп. НАН Ук� раїни. — 2001. — № 11. — C. 145�149. 92. Kato A. Heterofertilization exhibited by triflura� lin�induced bicellular pollen on diploid and tetraploid maize crosses // Genome. — 2001. — Vol. 44, No. 6. — P. 1114�21. 93. Kermani M.J., Sarasan V., Roberts A.V., Yokoya K., Wentworth J., Sieber V.K. Oryzalin�induced chromo� some doubling in Rosa and its effect on plant morpholo� gy and pollen viability // Theor. Appl. Genet. — 2003. — Vol. 107, No. 7. — P. 195�200. 94. Mitrofanova I.V., Zilbervarg I.R., Yemets A.I., 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 25www.bioorganica.org.ua Mitrofanova O.V., Blume Ya.B. The effect of dinitroani� line and phosphorothioamidate herbicides on poly� ploidization in vitro of Nepeta plants // Cell Biol. Int. — 2003. — Vol. 27, No. 3. — P. 229�231. 95. Allum J.F., Bringloe DH, Roberts AV. Chromo� some doubling in a Rosa rugosa Thunb. hybrid by expo� sure of in vitro nodes to oryzalin: the effects of node length, oryzalin concentration and exposure time // Plant Cell Rep. — 2007. — Vol. 26, No. 11. — P. 1977�1984. 96. Thais C.C., Fernandes D.E., Marin"Morales M.A. Mechanism of micronuclei formation in polyploidizated cells of Allium cepa exposed to trifluralin herbicide // Pest. Biochem. Physiol. — 2007. — Vol. 88, No. 3. — P. 252�259. 97. Емец А.И., Блюм Я.Б. Микропротопласты как эффективный способ перенесения отдельных хромо� сом между несовместимыми видами растений // Ци� тол. и генет. — 2003. — Т. 26. — C. 39�48. 98. Vaughn K.C. Anticytoskeletal herbicides. Plant microtubules: potential for biotechnology / Ed. P. Nick. — Berlin, Heidelberg: Springer Verlag, 2000. — P. 193� 205. 99. Nalgcz"Jawecki G., Sawicki J. The toxicity of tri� substituted benzenes to the protozoan ciliate Spirosto� mum ambiguum // Chemosphere. — 2002. — Vol. 46. — P. 333�337. 100. Callahan H.L., Kelley C., Pereira T. et al. Micro� tubular inhibitors: structure�activity analyses suggest rational models to identify potentially active compounds // Antimicrob. Agents. Chemother. — 1996. — Vol. 40. — P. 947�952. 101. Makioka A., Kumugai M., Ohtomo H. Effect of dinitroaniline herbicides on the growth of Entamoeba hystolitica // J. Parasitol. — 2000. — Vol. 83. — P. 607�610. 102. Arrowood M.J., Mead J.R., Xie L., You X. In vitro anticriptosporidial activity of dinitroaniline herbicides // FEMS Microbiol. Lett. — 1996. — Vol. 136. — P. 245� 249. 103. Morrissette N.S., Roos D.S. Toxoplasma gondii: a family of apical antigens associated with the cytoskele� ton // Exp. Parasitol. — 1998. — Vol. 89. — P. 296�303. 104. Benbow J.W., Bernberger E.L., Korda A. Synthe� sis and evaluation of dinitroanilines for treatment of cryptosporidiosis // Antimicrob. Agents. Chemother. — 1998. — Vol. 42. — P. 339�343. 105. Stokkermans T.J., Schwartzman J.D., Keenan K. et al. Inhibition of Toxoplasma gondii replication by dini� troaniline herbicides // Exp. Parasitol. — 1996. — Vol. 84. — P. 355�370. 106. Jaworska J.S., Schultz T.W. Mechanism�based comparisons of acute toxicities elicited by industrial organic chemicals in procaryotic and eucaryotic systems // Ecotoxicol. Environ. Saf. — 1994. — Vol. 29. — P. 200� 213. 107. Chan M.M., Triemer R.E., Fong D. Effect of the antimicrotubule drug oryzalin on growth and differenti� ation of the parasitic protozoan Leishmania mexicana // Differentiation. — 1991. — Vol. 46. — P. 15�21. 108. Armson A., Menon K. et al. Efficacy of oryzalin and associated histological changes in Cryptosporidium� infected neonatal rats // Parasitology. — 2002. — Vol. 125. — P. 113�117. 109. Dow G.S., Armson A., Boddy M.R. Plasmodium: assesment of the antimalarial potential of trifluralin and related compounds // Exp. Parasitology. — 2002. — Vol. 100. — P. 155�160. 110. Fowler R.E., Fookes R.E., Lavin F. Microtubules in Plasmodium falciparum merozoites and their impor� tance for invasion of erythrocytes // Parasitology. — 1998. — Vol. 117. — P. 425�433. 111. Striepen B., Crawford M.J., Shaw M.K. et al. The plastid of Toxoplasma gondii is divided by association with the centrosomes // J. Cell. Biol. — 2000. — Vol. 151. — P. 1423�1434. 112. Armson A., Kamau S.W., Grimm F. et al. A com� parison of effects of a benzimidazole and dinitroanilines against Leishmania infantum // Acta Trop. — 1999. — Vol. 73. — P. 303�311. 113. Bogitsh B.J., Middleton O.L. et al. Effects of the anti�tubulin drug trifluralin on the proliferation and metacyclogenesis of Trypanasoma cruzi epimastigotes. // Parasitol. Res. — 1999. — Vol. 85. — P. 475�480. 114. Fenell B.J., Naughton J.A., Dempsey E. et al. Cellular and molecular actions of diniroaniline and phos� phorothioamidate herbicide on Plasmodium falciparum // Mol. Biochem. Parasitol. — 2006. — Vol. 145. — P. 226� 238. 115. Chan M.M., Fong D. Inhibition of leishmanias but not host macrophages by the anti�tubulin herbicide trifluralin // Science. — 1990. — Vol. 249. — P. 924�926. 116. Carloye L., Maddox J. Influence of natural and synthetic compounds on the infectivity of a Vairimorpha sp. in Trichoplusiani larvae // Environ. Entomol. — 1998. — Vol. 27. — P. 976�983. 117. Armson A., Thompson R.C.A., Mennon K., Mac" Donald L.M. et al. An examination of the аctivity of the dinitroanilines on Cryptosporidium parvum using in vitro, in vivo and target expression methods // Cryptosporidium. — 2003. — P. 407�409. 118. Armson A., Sargent K., MacDonald L.M., Finn M.P. A comparison of the effects of two dinitroani� lines against Cryptosporidium parvum in vitro and in vivo in neonatal mice and rats // FEMS Immunol. and Med. Microbiol. — 1999. — Vol. 26, No. 2. — P. 109�113. 119. Лазарев Н.В., Левина Э.Н. Вредные вещества в промышленности. — Л.: Химия, 1976. — Т. 2. — С. 266. 120. Borzsonyi M., Torok G., Pinter A. Agriculturally� related carcinogenic risk // IARC Sci. Publ. — 1984. — Vol. 56. — P. 465�486. 121. Gold L., Ward J. Assotiation between carcinoge� nic potency and tumor pathology in rodent carcinogenes // Fundam. Appl. Toxicol. — 1986. — Vol. 6. — P. 677� 690. 122. Grigirenko N.V., Vasilchenko V.F. et al. Cytoge� netic activity of treflan and its metabolites in corn seeds // Tsitol. Genet. — 1986. — Vol. 20. — P. 294�298. 123. Waters M.D., Sandhu S.S. et al. Study of pesti� cide genotoxicity // Basic Life Sci. — 1982. — Vol. 21. — P. 275�326. 124. Donna A., Betta P.G., Gagliardi F. et al. Prelimi� nary experimental contribution to the study of possible carcinogenic activity of two herbicides // Pathologica. — 1981. — Vol. 73. — P. 707�721. 125. Huang Q., Wang L., Han S. The genotoxity of substituted nitrobenzenes // Chemosphere. — 1995. — Vol. 30. — P. 915�923. 126. Wehner T.A., Woodrow J.E., Kim Y.H. Multiresi� due analysis of trace organic pesticides in air // Identif. Anal. Org. Pollution. Air. — 1984. — P. 273�290. 127. Junk J.A., Richard J.J. Vapor�phase sampling of organic compounds // Identif. Anal. Org. Pollution. Air. — 1984. — P. 61�78. В.М. Брицун та ін. 26 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2009) 128. Yurawecz M.P., Puma B.J. Gas�chromatogra� phic determination of electron capture sensitive volatile industrial chemical residues in foods // J. Assos. Off. Anal. Chem. — 1986. — Vol. 69. — P. 80�86. 129. Miliadis G.E. Analysis of pesticide residues in water samples by gas capillary chromatography // Bull. Environ. Contam Toxicol. — 1998. — Vol. 61. — P. 255�260. 130. Schmidt D.T., Less M., Haas R. Gas chromato� graphic determination of aromatic amines in water sam� ples // Journ. Chromatogr. A. — 1998. — Vol. 810. — P.161�172. 131. Feltes J., Levsen K., Volmer D. Gas chromatogra� phic and mass spectrometric determination of nitroaro� matics in water // J. Chromatogr. — 1990. —Vol. 518. — P. 21�40. 132. Gardner B.D., Holland I.F. A prescription for rapid analyses. Gas chromatography and with time�of� flight mass spectrometry detection // Organohalogen. Comp. — 1997. — Vol. 31. — P. 208�211. 133. Beltran J., L\pez F. J., Hern<ndez F. Solid�phase microextraction in pesticide residue analysis // Journ. Chromatogr. A. — 2000. — Vol. 885, No. 1�2. — P. 389� 404. 134. Tadeo J.L., S<nchez"Brunete C., PPrez R.A., Fer" n<ndez M.D. Analysis of herbicide residues in cereals, fruits and vegetables // J. Chromatog. A. — 2000. — Vol. 882, No. 1�2. — P. 175�191. 135. Vitali P., Venturini E., Bonora C., Calori R. and Raffaelli R. Determination of triazines and dinitroani� lines in waters by high�performance liquid chromatog� raphy after solid�phase extraction // J. Chromatogr. A. — 1994. — Vol. 660, No. 1�2. — P. 219�222. 136. Kofman I.S. The validity of herbicide residue identification by spectrodensitometric thin�layer chro� matography // Proc. Int. Symp. Instrum. High. Perform; Ed. Kaiser R.E., Duerkheim B. — 1985. — P. 113�124. 137. Джиянбаева Р.Х., Шейкина Р.И., Фомина В. Фотометрическое определение трефлана в воде, грунте и хлопковых семенах // Химия в сельском хозяйстве. — 1982. — Т. 1. — С. 55�56. 138. Мельников Н.Н. Справочник по пестицидам. — М.: Химия, 1985. — C. 80. 139. Мельников Н.Н. Пестициды и окружающая среда. — М.: Химия, 1977. — C. 240. 140. Niles Z., Matthew J.Z. Photochemistry of bioac� tive compounds: multiphase photodegradathion of basa� lin // J. Agr. Food. Chem. — 1974. — Vol. 22. — P. 684�687. 141. Bossan D., Wortham H., Masclet P. Atmospheric transport of pesticides absorbed on aerosols // Chemo� sphere. — 1995. — Vol. 30. — P. 21�29. 142. Weber J.B. Behaviour of dinitroaniline herbici� des in soils // Weed. Technol. — 1990. — Vol. 4. — P. 394� 406. 143. Oliver J.E., Kearney P.C. Degradation of herbici� de related nitrosoamines in aerobic soils // J. Agr. Food. Chem. — 1979. — Vol. 27. — P. 887�891. 144. Saunders D.G., Mosier J.W. Distribution, move� ment and dissipation of N�nitroso dipropylamine in soil // J. Agr. Food. Chem. — 1979. — Vol. 27. — P. 584�589. 145. Kerney P.C., Oliver J.E. Plant uptake of dinitro� aniline herbicide�related nitrosoamines // J. Agr. Food. Chem. — 1980. — Vol. 28. — P. 633�635. 146. Oliver J.E. Volatilization of some herbicide�rela� ted nitrosoamines from soil // J. Environ. Qual. — 1979. — Vol. 8. — P. 596�601. 147. Poku J.A. Persistence of dinitramine in soil // Diss. Abstr. Int. B. — 1980. — Vol. 40. — 2978. 148. Grant M.A., Williams F.D. Bacterial metabolism under conditions representing pesticide disposal pits // J. Environ. Sci. Health. — 1982. — Vol. B17. — P. 393�407. 149. Kearney P.C. Persistence and metabolism of di� nitroaniline aniline herbicides in soils // Pestic Biochem. Physiol. — 1976. — Vol. 6. — P. 229�238. 150. Sato Y., Sato M. Degradation of four herbicides by bacteria degrading pendimethalin // Zasso Ken. Kyu. — 1990. — Vol. 35. — P. 68�73. 151. Boerner H., Ruland S. Levels and side effects of herbicides in rape cultures // Herbicide. — 1979. — P. 102�112. 152. Kearney P.C., Kaufman D. Chemistry, Degrada� tion and Mode Action of Herbicide. — Vol. 1, N.Y., Marcel Dekker, 1975. — P. 49. 153. Camper N.D., Stralka K., Skipper H.D. Aerobic and anaerobic degradation of profluralin and trifluralin // J. Environ. Sci. Health. — 1980. — Vol. B15. — P. 457� 473. 154. Walker A., Bond W. Persistence of the herbicide AC 92,553 N�(1�ethylpropyl)�2,6�dinitro� 3,4�xylidine in soils // Pest. Sci. — 1977. — Vol. 8. — P. 359�365. 155. Nelson J.O., Kearney P.C. et al. Metabolism of tri� fluralin, profluralin and fluchloralin // Pestic. Biochem. Physiol. — 1977. — Vol. 7. — P. 73�82. 156. Wheler W.B., Stratton G.D., Twiley R.R. Triflura� lin degradation and binding in soil // J. Agr. Food. Chem. — 1979. — Vol. 27. — P. 701�706. 157. Golab T., Althaus W.A., Wooten H.L. Fate of [14C]Trifluralin in soil // J. Agr. Food. Chem. — 1979. — Vol. 27. — P. 163�179. 158. Пилинская М.А. Оценка цитогенетического действия гербицида трефлана и ряда его метаболитов на соматических клетках млекопитающих // Цитол. и генетика. — 1987. — Т. 21, № 2. — С. 131�135. 159. Davidson J.M., Rao P.S., Du L.T. Absorption, movement and biological degradation of large concen� trations of selected pesticides // U.S. Environm. Prot. Agency (EPA). — 1980. — P. 122. 2,6"Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 27www.bioorganica.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7370
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1814-9758
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T11:51:47Z
publishDate	2009
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
record_format	dspace
spelling	Брицун, В.М. Ємець, А.І. Лозинський, М.О. Блюм, Я.Б. 2010-03-29T12:46:50Z 2010-03-29T12:46:50Z 2009 2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості / В.М. Брицун, А.І. Ємець, М.О. Лозинський, Я.Б. Блюм // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2009. — Т. 7, № 1. — С. 16-27. — Бібліогр.: 159 назв. — укp. 1814-9758 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7370 Розглянуто і систематизовано методи синтезу 2,6-динітроанілінів. Показано, що серед 2,6-динітроанілінів знайдено ефективні гербіциди й антипротозойні засоби. Обговорено питання механізму їх дії, прояву активності, метаболізму і методів визначення в навколишньому середовищі. Встановлено, що основним недоліком 2,6-динітроанілінів є цитотоксичність, яка може бути зменшена до задовільних параметрів модифікацією замісників в аміногрупі та положенні 4. З’ясовано, що дослідження проблем підвищення гербіцидної й антипротозойної активності та зменшення цитотоксичності динітроанілінів й досі залишаються актуальними. The methods of dinitroanilines synthesis have been considered and summarized. There is described that 2,6-dinitroanilines are effective herbicides and anti-protozoan drugs. The mode of their action, toxicity, metabolism and methods of identification in the environment are discussed. It is considered the weak point of 2,6-dinitroanilines, namely their cytotoxicity, that can be reduced to desirable parameters by design and modification of chemical structures. It is shown also that studies on increasing the herbicidal and anti-protozoan activities as well as decreasing the cytotoxicity of dinitroanilines are continued now. uk Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості 2,6-Dinitroanilines: synthesis, herbicidal and antiprotozoan properties Article published earlier
spellingShingle	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості Брицун, В.М. Ємець, А.І. Лозинський, М.О. Блюм, Я.Б.
title	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
title_alt	2,6-Dinitroanilines: synthesis, herbicidal and antiprotozoan properties
title_full	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
title_fullStr	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
title_full_unstemmed	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
title_short	2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
title_sort	2,6-динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7370
work_keys_str_mv	AT bricunvm 26dinítroanílínisintezgerbícidníiantiprotozoinívlastivostí AT êmecʹaí 26dinítroanílínisintezgerbícidníiantiprotozoinívlastivostí AT lozinsʹkiimo 26dinítroanílínisintezgerbícidníiantiprotozoinívlastivostí AT blûmâb 26dinítroanílínisintezgerbícidníiantiprotozoinívlastivostí AT bricunvm 26dinitroanilinessynthesisherbicidalandantiprotozoanproperties AT êmecʹaí 26dinitroanilinessynthesisherbicidalandantiprotozoanproperties AT lozinsʹkiimo 26dinitroanilinessynthesisherbicidalandantiprotozoanproperties AT blûmâb 26dinitroanilinessynthesisherbicidalandantiprotozoanproperties

2,6-Динітроаніліни: синтез, гербіцидні й антипротозойні властивості

Репозитарії

Схожі ресурси