Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр.
Стаття присвячена питанню про роль голів стрільців у Батурині у взаємодіях
 гетьманів Лівобережної України і Москви в 1670-1680-х рр. Це питання розкривається крізь розглядання функцій стрілецьких голів, а також історії їх появи у Батурині. Статья посвящена вопросу о роли голов стрельцов в Б...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73700 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. / О. Алмазов // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 17-22. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860000885690597376 |
|---|---|
| author | Алмазов, О. |
| author_facet | Алмазов, О. |
| citation_txt | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. / О. Алмазов // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 17-22. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Стаття присвячена питанню про роль голів стрільців у Батурині у взаємодіях
гетьманів Лівобережної України і Москви в 1670-1680-х рр. Це питання розкривається крізь розглядання функцій стрілецьких голів, а також історії їх появи у Батурині.
Статья посвящена вопросу о роли голов стрельцов в Батурине во взаимоотношениях гетманов Левобережной Украины и Москвы в 1670-1680-е гг. Этот вопрос
раскрывается через рассмотрение функций стрелецких голов, а также истории их
появления в Батурине.
The paper is devoted to considering the question of role commanders of the Streltsy unit of
in the Russian – Ukrainian relations. The question is considered by examination of functions
of commanders of the Streltsy unit and how ones appear at Baturyn.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:35:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 17
УДК 94(477)«167/168»+94(47).048:355.121.2
Олександр Алмазов.
РОЛЬ СТРІЛЕЦЬКИХ ГОЛІВ У БАТУРИНІ
У ВІДНОСИНАХ ГЕТЬМАНІВ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ
УКРАЇНИ З МОСКВОЮ В 1670-1680-і рр.
Стаття присвячена питанню про роль голів стрільців у Батурині у взаємодіях
гетьманів Лівобережної України і Москви в 1670-1680-х рр. Це питання розкриваєть-
ся крізь розглядання функцій стрілецьких голів, а також історії їх появи у Батурині.
Ключові слова: стрілецькі голови, Батурин, Гетьманщина, гетьман, російсько-
українські відносини.
Запорозьке військо, чиє входження до складу Росії було закріплене рішеннями
Земського собору 1653 р. і Переяславською радою 1654 р., отримало широку автоно-
мію під владою російського царя. Ця автономія збереглася для Лівобережної України
після того, як в 1660 р. де-факто, а в 1667 р., за умовами Андрусівського перемир’я, де-
юре Українська Гетьманщина виявилася розділеною між Росією і Річчю Посполитою.
При тому, що гетьмани Лівобережної України мали можливість безпосередньо
зноситися з Москвою через листування, а також відправку і прийняття «послів»,
вони взаємодіяли з російськими воєводами та іншими посадовцями, у тому числі
з головами московських стрільців у Батурині. Метою цієї роботи є розгляд ролі
батуринських стрілецьких голів (стрілецьких полковників) у відносинах гетьмана
та Москви.
Спершу треба сказати декілька слів про появу стрілецького гарнізону і стрілець-
кого полковника у Батурині. На початку 1666 р. у місто уперше був відправлений
воєвода, а також було вирішено розмістити там гарнізон «ратних людей». Батурин-
ським воєводою став Т. Д. Клокачов1. Під час повстання під керівництвом гетьмана
І. М. Брюховецького в 1668 р. українські козаки його полонили і віддали кримським
татарам2. Новий воєвода призначений не був, оскільки Глухівські договірні росій-
сько-українські статті 1669 р. визначили, що російські воєводи повинні залишитися
тільки в п’яти містах: Києві, Ніжині, Переяславі, Чернігові та Острі3.
Проте весною 1670 р. Батурин став резиденцією гетьмана Лівобережної України
Д. І. Многогрішного4. Вже в квітні того ж року гетьман просив прислати стрільців у
Батурин, щоб вони охороняли його, небезпідставно побоюючись змови старшини.
У відповідь уже в травні того ж року був присланий приказ (полк) московських
стрільців. Далі посилання стрільців для охорони гетьмана стало традицією, і вони
перебували у Батурині постійно5. 18 серпня 1670 р. гетьман Д. І. Многогрішний дя-
кував цареві ОлексіюМихайловичу за присилання у Батурин наказу московських
стрільців на чолі зі стрілецьким головою М. П. Колупаєвим6. Отже, до цього часу
стрільці вже були прислані.
У цілому відносно стрілецьких голів варто сказати, що вони були нижчі за
статусом, ніж городові воєводи, у підпорядкуванні яких, вони, як правило, перебу-
вали (стрілецькі голови у Батурині – виняток). Комплектування стрілецьких голів
найчастіше відбувалося з числа вихідців з нижчого прошарку людей служивих по
© Алмазов Олександр Сергійович – кандидат історичних наук, викладач
історичного факультету Державного академічного університету гуманітарних наук
(м. Москва, Росія).
18 Сіверянський літопис
«вітчизні» – дітей боярських7. Стрілецькі голови у Батурині за своїм статусом на-
ближалися до воєвод. У кінці 1682 р. або на початку січня 1683 р. цей статус був за
ними закріплений офіційно: вийшов царський указ, згідно з яким батуринському
стрілецькому полковникові було дозволено називати себе воєводою у відписках та
інших документах8.
Під керівництвом стрілецьких голів у Батурині служив «приказ» (полк) стрільців.
Максимальна його чисельність спостерігалася на початку 1670-х рр. У січні 1672 р.
гетьман Д. І. Многогрішний говорив старшині, що під керівництвом стрілецького
голови Г. Є. Неєлова служить 1000 стрільців; це відповідало нормативній чисельності
приказу стрільців9. Проте в 1673 р. чисельність батуринських стрільців була удвічі
меншою: 31 грудня з Москви та інших міст було прислано 500 стрільців на чолі із
стрілецьким головою С. А. Бердяєвим10. У 1684 р. з полковником П. Ієвлєвим у
місто було послано більше 500 стрільців. Гетьман І. Самойлович 27 січня відправив
до царя «лист» з проханням про присилання хлібних запасів тим стрільцям, які при-
слані понад число 500 чоловік, пояснюючи своє прохання недоліком продовольства
у Батурині11.
Далі варто сказати про функції стрілецьких голів у Батурині. Передусім, це керів-
ництво охороною гетьмана. Тут необхідно відмітити, що стрілецький гарнізон у Бату-
рині був розквартирований за межами малого замку, де розташовувалася резиденція
гетьмана і генеральної старшини. У силу цього під час усунення Д.І. Многогрішного
від гетьманства стрілецький голова Г. Є. Неєлов послав стрільців у малий замок до-
помогти козачій старшині заарештувати гетьмана. Відповідно, стрільці передусім
відповідали за правоохорону в місті, зовнішні укріплення Батурина, стояли по стінах
і воротях, пропускали тих, що в’їжджає. Про це, зокрема, є свідчення очевидця, яке,
проте, відноситься до 1700 р.12 Стрільці відповідали за порядок у Батурині і у разі
відсутності гетьмана. Наприклад, 9 січня 1687 р. вийшов царський указ на час участі
гетьмана в 1-му Кримському поході «у Батурині бути» полковникові А. Гамільтону.
Наказано також йти у Батурин і підполковникові А. Родичеву з полком московських
стрільців чисельністю 500 стрільців13.
Єдиний випадок, коли в даний період стрілецький голова зі своїм наказом покинув
Батурин, – Конотопська генеральна рада 1672 р. 11 червня 1672 р. Г. Є. Неєлов при-
був з полком стрільців на раду в Козачу Діброву14. Зазначимо, що за день до цього,
10 червня, старшина на чолі з виконуючим обов’язки гетьмана генеральним обозним
П. Забілою просила білгородського розрядного воєводу Г. Г. Ромодановського про те,
щоб полк стрільців залишився у Батурині, оскільки в місті багато військових запасів,
а також через те, що тут більше нікому стежити за порядком15.
Є відомості, що стрільці також брали участь у лагодженні батуринських укріплень.
Піддячий приказу Малої Росії С. Часовніков, який приїжджав у липні 1675 р. у Ба-
турин на зустріч з гетьманом, пізніше доповідав у Москві, що у Батурині московські
стрільці лагодять замок і велике місто16.
Заарештовані за звинуваченням у зраді українці в період слідства і військового
суду охоронялися російськими стрільцями у Батурині. Так, 22 листопада 1676 р.
гетьман І. Самойлович писав у Москву, що ніжинський протопоп Симеон Адамович,
що звинувачувався в участі у змові проти гетьмана17, був спійманий і відданий під
караул стрільців під керівництвом С. І. Радишевського18.Стрільці також охороняли
батуринську в’язницю, в якій містилися не лише правопорушники, а й також по-
лонені турки і татари19.
Крім того, головам батуринських стрільців доручалося виконання деяких виро-
ків стосовно російських «ратних людей». Так, у 1673 р. стряпчого конюха Акішева,
що ширив у Малоросії чутки про те, що цар велів повернути з Сибіру Д. І. Много-
грішного, було велено відправити до Батурина і чинити йому там торгову страту у
присутності представника гетьмана І. Самойловича. Виконати відповідний царський
указ доручили стрілецькому голові Г. Є. Неєлову20.
Стрілецькі голови у Батурині брали участь, як і їх сотники, у прийомах представни-
ків Малоросійського приказу, що приїжджали з Москви. Наприклад, 3 квітня 1672 р.
Сіверянський літопис 19
у присутності Г. Є. Неєлова обозний П. Забіла і старшина розмовляли з піддячим
М. Алексєєвим21.Крім того, 7 грудня 1678 р. у Батурин приїхав стольник С. Є. Алмазов
з платнею для української старшини, наступного дня він урочисто поїхав до гетьмана
і старшини, а платню везли стрільці, яких він узяв у С. Радишевського22. Батуринські
стрільці також зустрічали і проводжали деяких інших осіб, що приїжджали до геть-
мана. Так, у жовтні 1674 р. батуринський стрілецький голова С. Бердяєв відправив
до міста Глухова стрілецького сотника Ларіона Гнєзділова, який повинен був спільно
з братами дружини І. Самойловича зустріти гетьманських синів Семена і Григорія,
що поверталися з Москви23. Крім того, 31 липня 1684 р. гетьман писав у Москву, що
разом з посланим з Батурина у Київ воєводою Ф. П. Шереметєвим він відправив 50
чоловік з батуринських стрільців полку П. Ієвлєва на чолі з Т. Харитоновим24.
У обов’язок стрілецьких голів також входило приймати присягу російському
цареві не лише у стрільців свого полку, але і у старшини, що була у Батурині. Необхід-
ність у присязі виникала після смерті царя або зміни гетьмана. Зокрема, стрілецький
голова Г. Є. Неєлов привів «до хресного цілування» старшину і батуринського війта
після арешту Д. І. Многогрішного у березні 1672 р.25
Крім того, перед головами стрільців у Батурині ставилося завдання інформува-
ти Москву про усі найважливіші події, що відбувалися в гетьманській столиці або
були пов’язані з гетьманом. Так, 1 травня 1685 р. І. Самойловичу була відправлена
грамота про те, що батуринський стрілецький голова Б. С. Щербачов був звинува-
чений у тому, що не повідомив своєчасно в Москву про смерть гетьманської дочки
Парасковії Шереметєвої, за це підлягав покаранню – його повинні були посадити
на 4 дні у в’язницю. Проте на прохання гетьмана голова батуринських стрільців був
звільнений від арешту26.
До обов’язку стрілецьких голів у Батурині також входило управління пошто-
вою станцією. З гетьманської столиці в Москву відправлялися не лише відписки
батуринських стрілецьких голів, але й документи від воєвод і приказних ізб Києва,
Чернігова, Переяслава і Ніжина. Тому не випадково, що в 1684 р. стрілецький голова
у Батурині П. Ієвлєв прийняв при передачі справ від попередника, С. Воєйкова 80
поштових коней27.
Роль стрілецьких голів у Батурині зростала в періоди політичної нестабільності.
Тут, мабуть, найяскравішим прикладом є усунення від влади гетьмана Д. І. Много-
грішного у березні 1672 р. і ускладнення відносин гетьмана і Москви, що передувало
цій події. Ще влітку 1671 р. гетьман Д. Многогрішний говорив стрілецькому голові
М. Колупаєву, що нібито цар вирішив віддати Лівобережну Україну Речі Посполитій,
тому, за його словами, Запорозькому Війську краще бути під владою кримського
хана. Одночасно голова батуринських стрільців повідомив путивльському воєводі
про те, що гетьман вступив у таємні зносини з гетьманом Правобережної України
П. Д. Дорошенком28.
Коли в січні 1672 р. у Батурин з Москви приїхав стрілецький напівголова А. Та-
нєєв, новий голова стрільців у Батурині Г. Є. Неєлов повідомив його про те, що
гетьман підозрював київського полковника К. Солонину в інтригах з метою отримати
гетьманство, а також про конфлікт Многогрішного з ніжинським протопопом Симе-
оном Адамовичем. Варто відмітити, що стрілецький голова зустрічався з протопопом
у церкві таємно29. Неєлов також розповів Танєєву, що гетьман просить усіх, хто б
не приїхав у Батурин, посилати до нього30. 20 лютого Г. Є. Неєлов писав до ніжин-
ського воєводи І. І. Ржевського, що гетьман у Батурині розмістив полк Ворошила
«охотницьких» козаків. Це, на думку стрілецького голови, свідчило про підготовку
Д. І. Многогрішним повстання проти російської влади31.
Приїхавши повторно 7 березня 1672 р. разом з піддячим С. Щеголевим А. Танєєв
знову бачився з Г. Є. Неєловим, який тепер звинуватив гетьмана у об’єднанні з До-
рошенком, що він «учинился не по-прежнему» до стрільців, наказав своїм слугам
стежити за вірними цареві генеральним обозним П. Забілою, генеральними суддями
І. Самойловичем і І. Домонтовичем, а також колишнім полковником Р. Дмитраш-
ко-Райчею. За пропозицією Г. Неєлова, А. Танєєв і С. Щеголев відправилися до
20 Сіверянський літопис
генерального обозного П. Забіли і генеральних судей у ніч з 7 на 8 березня32. На цій
таємній зустрічі представники старшини підтвердили звинувачення проти гетьмана,
висунуті стрілецьким головою33.
У ніч з 12 на 13 березня до Г. Неєлова прийшли представники старшини (П. За-
біла, І. Домонтович, І. Самойлович, К. Мокрієвич, Ф. Уманець (наказний ніжинський
полковник), П. Рославець) і запропонували терміново заарештувати гетьмана, поки
він не поїхав з Батурина. Стрілецький голова не став їм заперечувати, оскільки сам
раніше фактично звинувачував гетьмана у зраді. Представники старшини разом із
стрільцями вирушили у мале місто34. Після арешту старшина віддала скутого гетьмана
на двір Г. Є. Неєлова, де його охороняли стрільці. Незабаром колишнього гетьмана
відвезли з Батурина35. Таким чином, стрілецький голова опинився у центрі подій під
час усунення від влади Д. І. Многогрішного, а в Москві приймалося рішення про
підтримку старшини, що влаштувала змову проти гетьмана, багато в чому на основі
інформації, отриманої від голови батуринських стрільців.
Через 10 років, у травні 1682 р. в Москві спалахнуло стрілецьке повстання. Влітку
і восени того ж року сталися заворушення у стрілецьких гарнізонах українських міст,
викликані звісткою про страту 17 вересня батька і сина Хованських, популярних у
стрілецькому середовищі, які вилилися у відкриту непокору владі в Києві і Переяс-
лаві36. У Батурині ситуація була досить спокійною. На відміну від київських і пере-
яславських стрільців батуринські, вислухавши грамоту 4 жовтня, що повідомляла
про страту, тричі «били чолом» (тобто дякували)37.
Проте18 листопада 1682 р. стольник А. Карандєєв повідомив у Москву про те,
що в таємній розмові з ним гетьман І. Самойлович виразив побоювання з приводу
можливих замахів «надвірної піхоти» (так стали називати стрільців після повстання
в Москві) у Батурині на його життя. Крім того, гетьман мав інформацію, що стрільці
«ссылаются с жителями малороссийских городов». У зв’язку з цим на початку грудня
у Москві було прийнято рішення про заміну московських стрільців на дітей боярських
і солдатів севського та білгородського полків38. 19 грудня того ж року посланий геть-
маном у Москву військовий канцелярист В. Булдаковський сказав у розпитуванні
в Малоросійському приказі, що стрільці у Батурині «служат смирно»39. У зв’язку з
цим у Москві вирішили не міняти батуринських стрільців, тим більше, що до цього
тепер закликав і гетьман І. Самойлович: 12 січня 1683 р. вийшов царський указ про
перебування тих же стрільців на службі у Батурині і далі40. У даному випадку, на жаль,
немає відомостей про роль стрілецького голови С. Воєйкова у відвертанні можливих
виступів батуринських стрільців. Оскільки І. Самойлович мав високий рівень довіри
Москви, очевидно, царівна Софія і її оточення, вирішуючи питання про перебування
московських стрільців у Батурині, значною мірою зважали на думку гетьмана.
Підбиваючи підсумок, варто зазначити, що голови московських стрільців у Бату-
рині не лише брали участь у організації гетьманської охорони і стежили за порядком у
гетьманській столиці, але також інформували Москву про ситуацію на Лівобережній
Україні. По своїх функціях і статусі вони близькі до воєвод Києва, Чернігова, Пере-
яслава і Ніжина. Для уряду стрілецькі голови зі стрілецьким гарнізоном у Батурині
були одним з інструментів забезпечення лояльності українських гетьманів, в силу
цього їхня роль зростала у періоди політичної нестабільності в Гетьманщині, особ-
ливо в 1672 р., напередодні і відразу після усунення від гетьманства Д. І. Много-
грішного. У свою чергу гетьмани використали стрілецьких полковників як один з
каналів спілкування з російською владою. Крім того, гетьмани не виступали проти
перебування стрілецького гарнізону в Батурині, оскільки той дозволяв їм не боятися
змов старшини.
1. Пирог П.В. Черниговщина в XVII в.: Очерки социально-экономической и по-
литической истории. Дисс. …д-ра ист. наук. — М., 1999 — С. 491; Пирог П.В. К вопро-
су о русских воеводах на Украине во второй половине XVII века // Отечественная
история. — 2003 — № 2 — 163.
Сіверянський літопис 21
2. Барсуков А. Списки городовых воевод и других лиц воеводского управления
Московского государства XVII столетия по напечатанным правительственным
актам. Составил Александр Барсуков, член Археографической комиссии. — СПб.,
1902. — С. 14.
3. Бантыш-Каменский Д.Н. Источники Малороссийской истории. — Ч. 1. — М.,
1858. — С. 217-218.
4. Костомаров Н.И. Руина. 1663-1687. Гетманства Брюховецкого, Многогрешно-
го и Самойловича // Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования
Николая Костомарова. — Т. XV. — М.; СПб., 1882. — С. 304.
5. Костомаров Н.И. Вказ. праця. — С. 304; Павленко С. Золотий вік Батури-
на(1625-1707 рр.) // Сіверянський літопис. — 1995. — № 4. — С. 61; Бузун О. Ба-
туринський гетьман Дем’ян Многогрішний // Батуринські читання. 2007. Збірник
наукових праць. — Ніжин, 2007. — С. 39.
6. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и из-
данные Археографическою комиссиею (далее – АЮЗР). — Т. IX. — СПб., 1877. —
№ 61. — Стб. 251.
7. Романов М.Ю. Стрельцы московские. — М. 2004. — С. 94, 97.
8. Российский государственный архив древних актов (далее – РГАДА). — Ф. 229.
Малороссийский приказ. — Оп. 1. — Ед. хр. 171. — Л. 425.
9. Соловьёв С.М. История России с древнейших времён // Сочинения. — Кн.
6. — Т. XII. — М., 1991. — С. 410.
10. РГАДА. — Ф. 229. Малороссийский приказ. — Оп. 5. — Ед. хр. 264. — Л. 2-6.
11. РГАДА. — Ф. 124. Малороссийские дела. — Оп. 1. — 1684 г.— Ед. хр. 11. — Л. 1-6.
12. Павленко С. Вказ. праця. — С. 62.
13. РГАДА. — Ф. 124. Малороссийские дела. — Оп. 1. — 1687 г.— Ед. хр. 3. — Л. 56-
56об.; РГАДА. — Ф. 229. Малороссийский приказ. — Оп. 1. — Ед. хр. 186. — Л. 69-73.
14. Костомаров Н.И. Вказ. праця. — С. 399; Соловьёв С.М. Вказ. праця. — С. 426;
АЮЗР. — Т. IX. — СПб., 1877. — № 178 — Стб. 924.
15. АЮЗР. — Т. IX. — СПб., 1877. — № 178 — Стб. 921.
16. АЮЗР. — Т. XII. — СПб., 1879. — № 43 — Стб. 131.
17. Детальніше про змову проти гетьмана І. Самойловича в 1676 р. см: Алмазов
А.С. Политический портрет украинского гетмана Ивана Самойловича в контексте
русско-украинских отношений (1672-1687 г.). — М., 2012. — С. 205-207, 208-214.
18. РГАДА. — Ф. 229. Малороссийский приказ. — Оп. 1. — Ед. хр. 127. — Л. 145.
19. РГАДА. — Ф. 124. Малороссийские дела. — Оп. 1. — 1684 г.— Ед. хр. 6. — Л. 15.
20. Эйнгорн В.О. Очерки из истории Малороссии в XVII в. — Ч. I. — М., 1899.
— С. 898-899.
21. АЮЗР. — Т. IX. — СПб., 1877. — № 152 — Стб. 822-823.
22. АЮЗР. — Т. XIII. — СПб., 1879. — № 165 — Стб. 737.
23. АЮЗР. — Т. XI. — СПб., 1879. — № 204 — Стб. 670-671.
24. РГАДА. — Ф. 124. Малороссийские дела. — Оп. 1. — 1684 г.— Ед. хр. 30. — Л. 24.
25. АЮЗР. — Т. IX. — СПб., 1877. — № 149. — Стб. 817; № 150 — Стб. 817-819.
26. Кочегаров К.А. Русское правительство и семья украинского гетмана Ивана
Самойловича в 1681-1687 гг. — М., 2012. — С. 121.
27. РГАДА. — Ф. 124. Малороссийские дела. — Оп. 1. — 1684 г.— Ед. хр. 6. — Л. 14.
28. Матвеев П.А. Батуринский переворот 13-го марта 1672 года. (Дело Демьяна
Многогрешного) // Русская старина. — 1903 — № 9. — С. 686-687.
29. Соловьёв С.М. Вказ. праця. — С. 408; Матвеев П.А. Вказ. праця.— С. 133.
30. Соловьёв С.М. Вказ. праця. — С. 410.
31. Там само. С. 411.
32. Костомаров Н.И. Вказ. праця. — С. 348; Эйнгорн В.О. Вказ. праця. — С. 825.
33. Соловьёв С.М. Вказ. праця. — С. 412-413; Матвеев П.А. Вказ. праця. — С. 137.
34. Костомаров Н.И. Вказ. праця.. — С. 358; Бузун О. Вказ. праця. — С. 40.
35. Матвеев П.А. Вказ. праця. — С. 667.
22 Сіверянський літопис
36. Черепнин Л.В. Классовая борьба в 1682 г. на юге Московского государства //
Исторические записки. — Т. 4. — М., 1938. — С. 72-74.
37. Буганов В.И. Московские восстания конца XVII века. — М., 1969. — С. 324.
38. РГАДА. — Ф. 229. Малороссийский приказ. — Оп. 1. — Ед. хр. 171. — Л. 38.
39. Там само. Л. 77.
40. Там само. Л. 4, 283.
Статья посвящена вопросу о роли голов стрельцов в Батурине во взаимоотно-
шениях гетманов Левобережной Украины и Москвы в 1670-1680-е гг. Этот вопрос
раскрывается через рассмотрение функций стрелецких голов, а также истории их
появления в Батурине.
Ключевые слова: стрелецкие головы, Батурин, Гетманщина, гетман, русско-укра-
инские отношения.
The paper is devoted to considering the question of role commanders of the Streltsy unit of
in the Russian – Ukrainian relations. The question is considered by examination of functions
of commanders of the Streltsy unit and how ones appear at Baturyn.
Key words: commanders of the Streltsy unit, Baturyn, Hetmanate, hetman, the Russian
– Ukrainian relations.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73700 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:35:37Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Алмазов, О. 2015-01-14T16:54:28Z 2015-01-14T16:54:28Z 2014 Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. / О. Алмазов // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 17-22. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73700 94(477)«167/168»+94(47).048:355.121.2 Стаття присвячена питанню про роль голів стрільців у Батурині у взаємодіях
 гетьманів Лівобережної України і Москви в 1670-1680-х рр. Це питання розкривається крізь розглядання функцій стрілецьких голів, а також історії їх появи у Батурині. Статья посвящена вопросу о роли голов стрельцов в Батурине во взаимоотношениях гетманов Левобережной Украины и Москвы в 1670-1680-е гг. Этот вопрос
 раскрывается через рассмотрение функций стрелецких голов, а также истории их
 появления в Батурине. The paper is devoted to considering the question of role commanders of the Streltsy unit of
 in the Russian – Ukrainian relations. The question is considered by examination of functions
 of commanders of the Streltsy unit and how ones appear at Baturyn. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис У глиб віків Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. Article published earlier |
| spellingShingle | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. Алмазов, О. У глиб віків |
| title | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. |
| title_full | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. |
| title_fullStr | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. |
| title_full_unstemmed | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. |
| title_short | Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Москвою в 1670-1680-і рр. |
| title_sort | роль стрілецьких голів у батурині у відносинах гетьманів лівобережної україни з москвою в 1670-1680-і рр. |
| topic | У глиб віків |
| topic_facet | У глиб віків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73700 |
| work_keys_str_mv | AT almazovo rolʹstrílecʹkihgolívubaturiníuvídnosinahgetʹmanívlívoberežnoíukraínizmoskvoûv16701680írr |