Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів
Рецензія на книгу: Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів. – Полтава: АСМІ, 2012.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73725 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 302-303. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73725 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павленко, С. 2015-01-14T17:37:48Z 2015-01-14T17:37:48Z 2014 Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 302-303. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73725 Рецензія на книгу: Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів. – Полтава: АСМІ, 2012. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Рецензії. Огляди. Анотації Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| spellingShingle |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів Павленко, С. Рецензії. Огляди. Анотації |
| title_short |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| title_full |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| title_fullStr |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| title_full_unstemmed |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| title_sort |
рахно к. перунове полум’я. міфологія та обрядовість слов’янських гончарів |
| author |
Павленко, С. |
| author_facet |
Павленко, С. |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів.
– Полтава: АСМІ, 2012.
|
| issn |
XXXX-0055 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73725 |
| citation_txt |
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 302-303. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pavlenkos rahnokperunovepolumâmífologíâtaobrâdovístʹslovânsʹkihgončarív |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:46Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:46Z |
| _version_ |
1850594145295400960 |
| fulltext |
302 Сіверянський літопис
Рахно К. Перунове полум’я. Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів.
– Полтава: АСМІ, 2012.
2012 року у полтавському видавництві «АСМІ» побачила світ монографія на-
укового співробітника Інституту керамології – відділення Інститут народознавства
НАН України, кандидата історичних наук Костянтина Рахна «Перунове полум’я.
Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів». Дослідження вченого, чий рід бере
початок з Чернігівщини (Макишина. – Авт.), присвячено проблемі визначення ролі
й місця міфоритуальних аспектів гончарства у слов’янських народів, адже гончар-
ська професійна обрядовость і міфологічні уявлення становлять органічну та вагому
складову традиційної культури слов’ян.
Наслідком студій Костянтина Рахна стало розкриття семантики спільного для
всіх слов’янських народів комплексу уявлень і обрядів, пов’язаних із гончарством.
За дохристиянської доби воно, як і інші ремесла, тісно залежало від язичницьких
культів. Оточуючий світ – світ природи і людини, космосу й людського колективу –
сприймався людьми впорядковано. У безмежному просторі необхідні були орієнтири
та віхи, які з’єднували все розташоване між крайніми точками світобудови в жит-
тєздатне ціле, у ланки єдиного ланцюга. Такими віхами в традиційному суспільстві
були переважно ідеологеми та міфологеми, через які людина й соціум підкорювалися
порядку, включалися у ритм макрокосму. У слов’янській міфології гончарство мало
прямий стосунок до боротьби бога грози, блискавки й дощу Перуна зі хтонічним
божеством Велесом. Архаїчні елементи язичницького світогляду, закорінені в цьому
основному міфові, супроводжували весь технологічний процес гончарного виробни-
цтва, перетворюючи його на обрядодію. Реалізація комплексу міфологічних уявлень
відбувалася через систему звичаїв, обрядів, правил і приписів, що регламентували
операції видобування й підготовки сировини, формування, випалювання та збуту
глиняних виробів.
При руйнуванні й утраті магічних функцій на перший план дедалі чіткіше ви-
ступало виробниче значення гончаревої роботи, однак релікти давніх вірувань усе
ще зберігалися. Насамперед це стосується аспектів семантики сировини гончарного
виробництва. У дослідженні зазначено, що глина у міфологічних уявленнях слов’ян
характеризувалася підвищеною святістю. Згідно з реконструкцією, вона перебувала
під владою хтонічних істот, а тому наділялася як телуричними, так і хтонічними
ознаками. До ХІХ – першої половини ХХ століття існували спеціальні обрядові прак-
тики, які мали відокремити сировину від її природного середовища і перетворити на
належний до сфери культури виробничий матеріал. Аналіз розглянутих ритуальних
дій дозволяє припустити, що глибинна семантика різних гончарських ритуалів зна-
чною мірою була орієнтована на опозицію людина – природа. При цьому природа
мислилася як ієрофанічне породжуюче начало, мати-земля, від якої залежить видо-
буток гончарної сировини, а людина – головним чином як біологічна істота, взята у
таких атрибутах, як ріст, фізіологічний розвиток, здатність до дітонародження. Тому
її виробнича діяльність сприймалася як прокреативна, а знаряддя праці, насамперед
гончарний круг, сакралізувалися.
Майже до нашого часу збереглося розуміння процесу виготовлення виробів із гли-
ни як обряду, священнодійства. У міфологічних оповідях, що дійшли до нас, гончарне
виробництво неодмінно містить елементи чаклунської магічної активності. Гонча-
рювання мало більшість ознак, притаманних ритуалові, включаючи концептуально-
семантичну основу, структуру, форми відправляння. У міфологічному сприйнятті
процесу випалювання глиняних виробів – найбільш важливого та непередбачуваного
– збереглися численні релікти культу Перуна, якого в давнину визнавали покрови-
телем гончарного ремесла. Семантика підвладних гончарям стихій у фольклорних і
ритуальних текстах була вмотивована архаїчними натурфілософськими асоціаціями.
Зокрема, вогонь у гончарському горні уявлявся тотожним блискавці Перуна, свя-
щенному блискавичному полум’ю, яке за своїми характеристиками відрізнялося від
Сіверянський літопис 303
земного вогню і, згідно зі слов’янськими міфами, відіграло важливу роль у створенні
універсуму на початку часів. Його деміургічний потенціал міг становити небезпеку.
Тому й впливати на нього належало тими ж магічними засобами, які в традиційній
культурі слов’ян аж до ХІХ – середини ХХ століття застосовувалися для захисту від
грози й грому. Всі традиційні обереги гончарів, як обґрунтовано в дослідженні, мали
зв’язок з метеорологічною магією й культом небесного вогню Перуна. На підставі
цього автор припускає, що вони є різними формами первісно єдиного обрядового
значення. Ці семантеми складали міфологічну картину світу слов’янських гончарів.
Символіка дій гончаря вказувала на процес творення сакрального космосу, у якому
відбувалася синергія, взаємодія божественного й людського. Слід було максимально
умилостивити Громовержця для того, щоб він дозволив випалити глиняні вироби в
своєму полум’ї. Гончарювання поставало як простір, де природа і людина приходили у
взаємодію: людина прилучалася до сил природи і, в свою чергу, намагалася впливати
на них у бажаному для себе напрямку. Константність уявлень про нечисту силу ви-
творила цілу низку обрядів апотропеїчного характеру, спрямованих на забезпечення
вдалого випалювання. Ворожі гончареві стихійно-природні сили персоніфікувалися
як противники Перуна у контексті основного міфу слов’янської міфології – чорт,
лісовик, водяник.
Свою оцінку гончарним виробам давало суспільство під час купівлі/продажу.
Вірування, супутні збутові гончарних виробів, були дуже близькими до тих, що
поєднувалися з їхнім виготовленням і особливо випалюванням. Під час збуту мав
відбуватися обмін згідно із суворо зумовленими обрядами. Сутність символічних
дій і значень полягала в тому, щоб включити вироблювану річ у сферу культури.
Костянтин Рахно показує, що у відповідності з нормами й уявленнями, які лежали
в основі будь-яких відносин обміну речами в традиційному суспільстві слов’ян,
завершенням таких дій був не продаж, а обряд уведення речі в господарство, який
здійснював споживач. Обрядодія введення нового об’єкту у домашнє господарство,
що виконувалася споживачем, розривала існуючий містичний зв’язок між майстром
і його глиняними виробами раз і назавжди.
Прикметно, що дослідження здійснено на основі етнографічних матеріалів
усіх слов’янських народів. Вагоме місце в ньому займають обряди, звичаї й повір’я
гончарів України, в тому числі гончарних осередків Полтавщини та Чернігівщини.
Стали помітними також перегуки гончарської архаїки з віруваннями та обрядовістю
стародавніх індоєвропейців.
Сергій ПАВЛЕНКО
|