Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938)
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Західний науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Schriftenreihe: | Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73767 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) / З. Служинська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 399-402. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73767 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-737672025-02-09T10:39:25Z Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) Служинська, З. Видатні постаті природничої науки 2003 Article Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) / З. Служинська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 399-402. — укр. 1563-3569 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73767 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка application/pdf Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Видатні постаті природничої науки Видатні постаті природничої науки |
| spellingShingle |
Видатні постаті природничої науки Видатні постаті природничої науки Служинська, З. Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| format |
Article |
| author |
Служинська, З. |
| author_facet |
Служинська, З. |
| author_sort |
Служинська, З. |
| title |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) |
| title_short |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) |
| title_full |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) |
| title_fullStr |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) |
| title_full_unstemmed |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) |
| title_sort |
володимир симиренко — учений-помолог (29.xii.1891—18.ix.1938) |
| publisher |
Західний науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Видатні постаті природничої науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73767 |
| citation_txt |
Володимир Симиренко — учений-помолог (29.XII.1891—18.IX.1938) / З. Служинська // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 399-402. — укр. |
| series |
Праці наукового товариства ім. Шевченка |
| work_keys_str_mv |
AT služinsʹkaz volodimirsimirenkoučenijpomolog29xii189118ix1938 |
| first_indexed |
2025-11-25T20:42:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:42:49Z |
| _version_ |
1849796456243789824 |
| fulltext |
ВИДАТНІ ПОСТАТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКИ
ВОЛОДИМИР СИМИРЕНКО — УЧЕНИЙ-ПОМОЛОГ
(29.XII.1891—18.IX.1938)
Володимир Симиренко, видатний учений-помолог, народився у Млієві
в родині Левка Платоновича та Альдони Емілієвни Гружевської. Діди
Володимира — Платон і Василь Симиренки — були видатними українсь-
кими промисловцями, засновниками цукрових заводів і великими меце-
натами. Платон за свої кошти видрукував „Кобзаря” Т. Шевченка,
Василь дав 250 тис. крон на закупівлю будинку для Наукового товарис-
тва ім. Т. Шевченка у Львові (тепер вулиця Винниченка, 24).
Батьки Володимира познайомилися і одружилися на засланні. Були
революціонерами. Постановою прокурора НКВД СССР від 2 вересня
1938 р. Володимир Симиренко був засуджений до страти через розстріл
за участь в „антисовєтській шкідницькій організації”, яка каралась ст. 58
ппб і 11 КК РСФСР. Вирок виконаний у ніч з 17 на 18 вересня 1938 р.
Реабілітований посмертно в 1957 р.
Праці Володимира Симиренка вилучені з бібліотек та останнього
видання УРЕ. Рукописи спалені. Ювілейні дати не вшановувались. Про
гіганта садівничої науки забула не лише Україна, а й рідна Мліївська,
створена його батьком, садово-городня дослідна станція. Злочинна кому-
ністична большевицька система в особі В. Симиренка знищила
українську садівничу науку і зробила все можливе, аби ім’я цієї
визначної людини було стерто з памяті народу. Як не прикро, але
сьогодні в Україні не маємо жодної наукової праці, яка висвітлювала б
його життя та багатогранну плідну діяльність на ниві українського
садівництва. П. Вольвач — голова Всекримського товариства вчених та
Сімферопольського осередку НТШ відкриває таємну сторінку знищення
Володимира Симиренка: „З’ясування причин убивства видатного
українського вченого професора В. Симиренка змусило мене вкотре
перечитати помпезно видані твори І. Мічуріна, вивчити численну
літературу про творця совєтської агробіології, переглянути архівні
матеріяли та документи, зібрані в симиренківському музеї у Млієві.
Професор В. Симиренко, мов середньовічний лицар, став на прю з
мічурінським мракобіссям у вітчизняній сільськогосподарській науці і
загинув на ратному полі. Загинув не через свою наукову немічність,
відсутність лицарських ознак чи невміння володіти зброєю. Він упав у
нерівній боротьбі із системою, захищаючи честь української науки,
захищаючи наше національне надбання, зібрану в Україні батьком та
примножену ним світову колекцію плодових рослин від невігласів і
дилетантів, партійних демагогів і наукових пройдисвітів”.
Мліївська садово-городня станція під керівництвом В. Симиренка була
окрасою вітчизняної науки, взірцем створення мережі дослідних установ
ВИДАТНІ ПОСТАТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКИ
400
садівництва в Україні на території, загарбаній колишньою Росією. Тяжкі
дні для розсадника у Млієві настали після убивства чекістами батька
Володимира — Левка Симиренка. Господарство було зруйноване, наукова
бібліотека та сімейний архів знищені. Професор В. Симиренко після
революції обіймав посаду директора щойно створеної Мліївської садово-
городньої станції, відбудував садибу та впорядкував помологічний розсад-
ник. Адміністративну роботу поєднував з науковою. Завідував кафедрою
плодово-ягідного господарства Київського політехнічного інституту, був
професором садівництва та інтенсивних культур Полтавського й Умансь-
кого сільськогосподарських інститутів, читав лекції в Одеській школі
садівництва і на різноманітних курсах підвищення кваліфікації. Прикмет-
но, що 70 робітників симиренківського розсадника та Мліївськоі станції
стали студентами сільськогосподарських навчальних закладів і здобули
вищу освіту. З ініціятиви В. Симиренка в Україні створена Помологічна
комісія, яку він очолив. Уперше у світовій практиці Державна помологіч-
на комісія завершила проєкт „Помологічна книга України”, провела
сортовипробування плодових культур на 29 районних сортових дільницях
і розробила районні рекомендовані асортименти. Сорти отримували
метрики, що називалися Помологічними книгами.
Володимир Симиренко, як і батько Левко Симиренко, знав іноземні
мови, досконало також знав і завжди розмовляв рідною мовою. За свої 47
років ця людина виконала таку титанічну працю, яка сьогодні не під
силу численним науковим установам.
Наукові праці співробітників станції виходили кількома мовами і не
втратили наукової вартости ще й досі. В. Симиренко опрацював садів-
ничо-дослідну мережу, для неї створив план наукових досліджень, яким
ще й сьогодні користуються наукові заклади. Напрями промислового роз-
садництва, розроблені В. Симиренком у Млієві, упродовж кількох деся-
тиліть впроваджувалися у виробництво не лише в Україні, а й у всіх
республіках південної смуги плодівництва колишнього СССР.
Протягом десяти років за редакцією В. Симиренка видруковано понад
50 випусків наукових праць станції Всеукраїнської Помологічної книги й
Всесоюзного науково-дослідного інституту південного садівництва та ягід-
ного господарства. Ним засновано перший україномовний часопис, який
виходив упродовж 1925—1930-х років, „Вісник садівництва, виноградарс-
тва та городництва”, а з 1930 року — „Садівництво та городництво”. На
початку 30-х років, у часи комуно-большевицького наступу на україн-
ську культуру та науку, обидва часописи були закриті, а видання пере-
несені до Москви.
1932 року В. Симиренко здійснив переклад та підготував до друку
„Підручник садівництва” Греля. В. Симиренко написав понад 200 друко-
ваних аркушів різноманітних наукових праць: підручників, наукових
монографій з садівництва, видань для фахівців середньої та нижчої
ланок, численні статті в часописах. Найвизначніші його наукові праці:
„Плодовий розсадник” (1929 р., 24 др. арк.), „Плодові асортименти Укра-
їни” (1930 р., 32 друк. арк.), „Часткове сортознавство плодових рослин”
(здано до друку в 1932 р., 75 др. арк.). Книжку після арешту В. Симирен-
ка вилучили з видавничого плану. Рукопис чудом зберегла дочка Тетяна
Симиренко-Торп (1926—2002 рр.). В цій праці є рекомендації най-
досконаліших сортів плодових рослин, що пристосовані до різноманітних
ВИДАТНІ ПОСТАТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКИ
401
природо-кліматичних умов України. Наукове дослідження „Часткове
сортознавство плодових рослин” мало б значення для садівництва не
лише в Україні, а й у всій південній смузі. В. Симиренко продовжував
роботу батька — збирання генофонду плодових культур. Цей напрям
діяльности поділяв М. Вавілов. Доцільно згадати, що створення колекції
плодових культур започатковано у 80-х роках ХІХ ст. ще Левком Сими-
ренком — скоріше, ніж створювалася колекція зернових М. Вавіловим.
Помологічна колекція мала кілька тисяч сортів і була найбагатша у світі.
М. Вавілов використав досвід Л. Симиренка під час упорядкування віров-
ської колекції культурних рослин. Взаємини та листування М. Вавілова і
В. Симиренка потребують докладного вивчення, бо симиренківські архіви
майже не збереглися. Родинний архів посіпаки НКВД спалили в ніч
арешту В. Симиренка. А дещо з того, що могло пошкодити іншим, він
устиг знищити до арешту. Листування М. Вавілова з В. Симиренком,
можливо, збереглося в архівах Всесоюзного інституту рослинництва
(ВІРу).
Наприкінці 1931 року бюро Президії ВАСХНІЛу затвердило наукову
мережу симиренківського Інституту на 1933 рік. Всесоюзному інститутові
плодово-ягідного культур у Києві були підпорядковані Мелітопільська,
Тираспільська, Мліївська, Кримська (м. Сімферополь), Закавказька
(м. Тбілісі), Буйнакська (Даґестан), Гірно-Кавказька, Астраханська
(м. Алма-Ата), Туркестанська (м. Ташкент) науково-дослідні станції. Перед-
бачалась організація у Росії у ЦЧО філії Київського інституту. Всесоюз-
ний інститут плодово-ягідних культур у Києві став на заваді мічурінсь-
кій школі в Козлові. У зв’язку з тим Президія ВАСХНІЛу ухвалює
постанову „О питомнике им. Мичурина”, вирішує перетворити плодовий
радгосп у Козлові та його дослідну станцію у Центральний інститут пло-
дово-ягідних культур. Цією постановою Всесоюзний Інститут південних
плодово-ягідних культур у Києві скасовується і переводиться до Коз-
лова, що було рівноцінним депортації українських учених до Росії „Мета
такого рішення — як вказує Вольвач — тотальне знищення української
садівничої науки”. Доля видатного вченого була трагічна. 8 січня 1933 р.
В. Симиренка заарештовують у Києві і засуджують до страти. Після
вироку 7 місяців Володимир Симиренко перебував у камері смертників у
Києві. 10 листопада його перевезли до виправно-трудової колонії у
Херсон. Страту замінили 10 роками суворого режиму. 1936 р. в день
народження ученого достроково звільнили й одночасно видали новий
наказ про арешт. Після повторного ув’язнення майже 8 місяців тривало
слідство на Луб’янці в Москві, а потім В. Симиренко був вивезений у
концтабір у розпорядження тресту Держплодрозсадника в Обоянську
(Куршина). Під наглядом чекістів В. Симиренко працював агрономом.
Навесні 1938 р. знову арешт недолюдками НКВД Обоянського району
Курської области. 2 вересня 1938 р. прокурор та верховоди НКВД СССР
ухвалили вирок: страта через розстріл. Сестра В. Симиренка Тетяна
Львівна згадує „Майже через 55 років після батькового ув’язнення у
Мценську Володимир стає політичним в’язнем обоянської в’язниці. Проте
між царською та совєтською в’язницями була суттєва різниця. У царсь-
кій в’язниці кандидат природничих наук, окраса Новоросійського універ-
ситету Лев Платонович Симиренко з дозволу начальства мав змогу
займатися дослідною роботою. Там його відвідували мати, друзі та
ВИДАТНІ ПОСТАТІ ПРИРОДНИЧОЇ НАУКИ
402
родичі. А в комуністичній в’язниці на тій самій Курщині його син, теж
політичний в’язень, професор садівництва та помології, був відгородже-
ний від цілого світу і вже втретє перебував у камері смертників. Діти
політв’язня царських часів мали змогу отримати вищу освіту в найкра-
щих вищих навчальних закладах Києва і Петербурґа. А дружина та діти
політв’язня совєтських ГУЛАГів після його арешту пішли жебракувати
по всій Україні.”
Після страшних поневірянь, допитів, обшуків, погроз і навіть спроби
розстрілу дружини Марії та її дітей родина В. Симиренка еміґрувала до
Канади. Дружина вченого померла в 1979 р. Син Олесь і дочка Тетяна
також уже не живуть. Десь у світі загубилися онуки В. Симиренка, які
Україну знають хіба що з оповідань.
100-річчя з дня народження Володимира Симиренка в незалежній
Україні не відзначено. Титанічна праця, хресна дорога його життя і вне-
сок у помологічну науку не лише України, а й усієї Європи, ще чекають
свого оприлюднення.
Зиновія СЛУЖИНСЬКА
|