Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології
Статья посвящена очертанию границ среднеподнепровской историко-культурной зоны по данным лингвистики, истории, археологии, этнографии и определению начала формирования в ней среднеподнепровского диалекта. Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонаддніпрянської історико-культурної зони за св...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2003 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73780 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології / Г.І. Мартинова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 37. — С. 59-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859590951540883456 |
|---|---|
| author | Мартинова, Г.І. |
| author_facet | Мартинова, Г.І. |
| citation_txt | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології / Г.І. Мартинова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 37. — С. 59-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Статья посвящена очертанию границ среднеподнепровской историко-культурной зоны по данным лингвистики, истории, археологии, этнографии и определению начала формирования в ней среднеподнепровского диалекта.
Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонаддніпрянської історико-культурної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування в ній середньонаддніпрянського діалекту.
This paper devotes the outline of bounds an ancient mid-upper-Dnieper historical-cultural zone by evidence of linguistic, history, archeology, ethnography and determination of forming in the mid-upper-Dnieper dialect.
|
| first_indexed | 2025-11-27T15:23:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА ЗОНА
ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ
Г. І. Мартинова
Черкаський державний університет
Статья посвящена очертанию границ среднеподнепровской историко-культурной зоны по
данным лингвистики, истории, археологии, этнографии и определению начала формирования в
ней среднеподнепровского диалекта.
Ключевые слова: среднеподнепровская историко-культурная зона, ареал, изоглоссная
стратиграфия, среднеподнепровский диалект
Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонаддніпрянської історико-культурної
зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування
в ній середньонаддніпрянського діалекту.
Ключові слова: середньонаддніпрянська історико-культурна зона, ареал, ізоглосна
стратиграфія, середньонаддніпрянський діалект
This paper devotes the outline of bounds an ancient mid-upper-Dnieper historical-cultural zone by
evidence of linguistic, history, archeology, ethnography and determination of forming in the mid-upper-
Dnieper dialect.
Key words: mid-upper-Dnieper historical-cultural zone, areal, isoglossical stratygraphy, mid-
upper-Dnieper dialect
Одним із перспективних завдань слов’янської історичної діалектології є визначення історичних меж
говорів, що безпосередньо пов’язане з реконструкцією давніх історико-культурних зон (ІКЗ). Вони
становлять певну ареальну єдність, яку виділяють за свідченнями археології, етнографії, антропології,
лінгвістики, історії, географії. Основним методом реконструкції ІКЗ є аналіз і узагальнення матеріалів
ареалогії, створення зведених карт, вивчення структури і характеру поведінки встановлених меж 2,с.5-6.
Виокремлення ІКЗ, у межах якої функціонує середньонаддніпрянський говір, актуальне, оскільки дозволяє
під іншим кутом зору поглянути на генезис цього діалекту, що упродовж тривалого часу становить
проблему в українській діалектології.
Донедавна час виникнення певного мовно-територіального утворення дослідники пов’язували насамперед із
фіксацією його особливостей у пам’ятках писемності. Однак ці дані не можуть бути єдиною і надійною базою
історико-лінгвістичного дослідження, оскільки ознаки, представлені у пам’ятках фрагментарно, не мають чіткої
локалізації в просторі і часі. Зважаючи на це, сучасна наука виробила методику, згідно з якою необхідну
інформацію намагаються виявити шляхом зіставлення лінгвогеографічних свідчень з історико-археологічними
даними 9,с.41; 3; 16; 10. Найважливішим джерелом такого дослідження є матеріали лінгвістичної географії, для
історичної інтерпретації яких необхідне використання фактів історії, археології, етнографії. Його об’єктивність
визначає “збіг ізоглос із історико-археологічними межами, синхронними часу формування певних мовних
особливостей” 16. Якщо такий збіг достатньо обґрунтований, то це дозволяє встановити ізоглосну
стратиграфію, тобто зв’язок ізоглосних ланок із соціально-історичними процесами певних періодів 9,с.5-14, 228-
235; 3,с.69-147. Дослідники дійшли до висновку, що знайти і виділити найдавніші діалекти лише на підставі
мовних фактів неможливо. Комплексні дослідження, проведені в останні роки лінгвістами, археологами,
етнографами, антропологами, показують, що діалекти дописемної епохи можна виділити, лише реконструюючи
давні ІКЗ на підставі синтезу результатів, досягнутих у галузі наук, які досліджують історію людства. Такий
підхід передбачає виділення та історичне обґрунтування меж досліджуваного діалекту, після чого вивчення
власне мовних фактів будують як аналіз історії формування його ареалу 2,с.6.
Ареал середньонаддніпрянського діалекту, виявлений шляхом картографування його фонетичних і
фонологічних особливостей та рекартографування матеріалів Атласу української мови 1, окреслюють ізоглоси,
окремі з яких сягають на півночі у середньополіський діалект до р. Ірпінь, і навіть до р. Тетерів, та
східнополіський, доходячи до р. Десни, тобто захоплює південну частину Полісся, що межує із Лісостепом.
Важливо, що північному контуру середньонаддніпрянського говору приблизно відповідає ізолінія, що
репрезентує межу середньополіського діалекту, яку визначив М.В.Никончук за даними регіонального
дослідження: на північ від Рівного – Новограда-Волинського (між селами Курчиця і Вербівка) – верхів’я р.
Уборть – верхів’я р. Уж – правий берег р. Ірша – північніше Києва (між селами Лютіж і Сухолуччя) – по р. Остер
на Чернігівщині 8,с.16. На заході ареал обмежують басейни річок Росі і Гнилого Тікича, на півдні ізоглоси
ступінчасто опускаються південніше Росі до р. Тясмин, а на сході розмежування середньонаддніпрянських і
східнополтавських говірок проходить у межиріччі Сули і Псла 7, кк.№№ 31-32, 51-52. Ареал
середньонаддніпрянського діалекту окреслюють суцільні чи власне зональні ізоглоси, що репрезентують
специфічні для цього мовно-територіального утворення фонетичні і фонологічні явища: реалізація фонеми /и/ у
наголошеній і ненаголошеній позиціях звуком и (к.№10); реалізація фонеми /е/ у ненаголошеній позиції звуком
и, рідше архіфонемами ‹еи›, ‹ие› перед складом з і чи у сусідстві із м’якими приголосними (к.№11); реалізація
фонеми /е/ перед складом з наголошеним е звуком а, архіфонемами ‹еа›, ‹ае› (к.№12); реалізація фонеми /а/ у
звукові а в усіх позиціях (к.№13); збереження опозиції /о/ : /у/ (к.№ 15); відсутність приставного в:
ухо, уз’
киǐ,
уж,
улиц’а (к.№ 17); відсутність приставного г: о
р’іх (к.№18); збереження опозиції /р/: /р’/ у середині слова
(к.№ 22); парадигматичні структури шиплячих /ж/ : /ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч/ : /ч’/, /дж/; /ж/ : /ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч’/, /дж/; /ж/ :
/ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч/ : /ч’/, /дж’(дж˙)/ (к.№ 24); парадигматична структура шиплячих /ж/ : /ж’/, /ш/ : /ш’/, /ч/ : /ч’/, /дж/
перед а (←*ę, рідше *а) (к.№ 25); опозиція фонем /л˙/ : /л’/ (к.№ 26); лексикалізовані випадки руйнування
опозиції передньоязиковість : задньоязиковість /т’/ : /к’/:
к’істо, к’іс
ниǐ (к.№ 27); руйнування опозиції /дж/ : /ж/ за
рахунок ДО “африкативність” у 1 ос. одн. теперішнього часу: хо
жу, си
жу, бу
жу (к.№ 29) реалізація сполуки
мй (←*м’): м
йасо, мйа
киǐ (к.№30) 7. Ізоглоси названих фонетичних явищ відмежовують
середньонаддніпрянський діалект із заходу, півдня і сходу, але його ареали продовжуються північніше
досліджуваних нами говірок. Деякі з них сягають південної частини суміжних правобережно- і
лівобережнополіських говірок, на що вказують матеріали 1 тому АУМ. Рекартографування специфічних для
середньонаддніпрянського говору явищ, виявлених в АУМ і, за даними нашого дослідження, на бланківках
різного масштабу, не тільки підтвердило правомірність виділення центральних середньонаддніпрянських говірок,
а й дозволило виявити для них ряд замкнених ареалів, яких раніше не було виділено. Окреслення меж за даними
регіонального картографування збігається з матеріалами АУМ, де середньонаддніпрянський діалект
виокремлюють ізоглоси багатьох фонетичних, граматичних і лексичних явищ 1, кк.№№ 78, 86, 87, 90, 91, 99,
104, 122, 123, 136-138, 161, 171, 232, 235, 236, 249, 258, 260, 263, 284, 289, 297, 306, 307, 309, 316, 322, 330, 331,
335, 348, 386. Виділення середньонаддніпрянських говірок за даними одиниць фонетичного рівня діалектної
мови підтверджують дані регіонального картографування побутової лексики 7, кк.№№ 56-58, 60-62.
Вивчення зведених карт ізоглос показало, що межі поширення найважливіших явищ
середньонаддніпрянського говору приблизно збігаються, зокрема на Правобережжі, з межами території
давнього культурного і політичного центру східних слов’ян “Руська земля” за археологічними матеріалами
VI–VII ст. та локалізацією найважливіших знахідок речей VI-VII ст. 12,с.71; 1: к.№ IV. Б.А.Рибаков
поділив територію “Руської землі” ХII ст., яка включала Поросся і Сіверу, на дві частини – західну і східну,
відзначивши, що місцезнаходження скарбів VI–VII ст. збігається із тією частиною “Руської землі”, яку
іменували Руссю (Київщина і Поросся). Дослідник пов’язує древності VI–VII ст., знайдені по р. Росі, дещо
північніше і південніше від неї, з конкретним слов’янським племенем русами чи росами 12,с.70-72, 82-83.
Упродовж VII–VIII ст. утворився могутній полянсько-роський племінний союз: слов’яни-роси з Поросся
остаточно змішалися з полянами з середньої Київщини. Унаслідок складних етногенетичних процесів
завершилось формування етнічного комплексу, відомого з літописних джерел під іменем полян. Однак вони
стали називатися русь (руссю) за провідною роллю, яку відігравало плем’я росів (русів) у цьому союзі.
Судячи з історичних, археологічних та етнографічних даних, північні поляни були асимільовані росами
(русами), унаслідок чого вони набули виразної етнічної своєрідності, чим відрізнялися від деревлян. Якщо у
них і був поширений діалект “склавінського” походження, в основному спільний для північних полян,
волинян і дреговичів, то ще у VII–VIII ст. він зазнав впливу мовлення росів (русів). Г.П.Півторак пише, що в
міру зростання могутності й суспільно-політичної впливовості полян виявлявся і реалізовувався
визначальний напрям мовного розвитку на полянських землях: поступовий відступ на північ і північний
захід деревлянських діалектних особливостей перед новими місцевими мовними рисами, які в майбутньому
стали характерними для середньонаддніпрянського діалекту української мови 10,с.62. Наведені історичні
факти є цілком надійним підґрунтям для віднесення початку формування середньонаддніпрянського
діалекту як величини територіального характеру до VII–VIII ст., тобто до часу вироблення спільних для
полян і росів явищ, появи перших інновацій дописемного періоду, що відбилися уже в ранніх пам’ятках
5,с.29, 68-77, 207-246, 259-272.
Цю думку підтверджують дані археологічних культур, згідно з якими простежується спадкоємний
зв’язок, формування своєрідної середньонаддніпрянської історико-культурної зони, окремі компоненти якої
через давньоруську культуру дійшли до нашого часу. Так, окреслений вище ареал середньонаддніпрянського
діалекту приблизно відповідає зоні поширення археологічних культур різних періодів, починаючи з кінця III
ст. до н.е.-кінця II ст. н.е. (зарубинецької, черняхівської, київської, пеньківської), які представлені на Київщині
і Черкащині пам’ятками вздовж Дніпра від гирла Ірпеня до гирла Росі та Тясмину 6; 12,с.16–86.
П.М.Третьяков відзначав, що звичай білити крейдою внутрішні і зовнішні стіни житла (згодом одна з
найхарактерніших етнографічних ознак класичної української хати) був поширений у II ст. до н.е. серед
слов’янського населення зарубинецької культури в ареалі правобережного Лісостепу від Полісся аж до
сучасного Канева 15,с.36. Цю ж територію окреслює і ареал, що репрезентує етнічну ознаку полян в
поховальному обряді – кургани з тілопокладеннями в ямах – який дослідники локалізують південніше
Тетерева – по Дніпру до околиць м. Любича – на схід по Десні до р. Мена, район Переяслава, на півдні
територія між Ірпенем і Россю 13,с.108; 6,с.97–105. Слов’янські поселення VI–VII ст., виявлені у зоні
лісостепу і – частково – південній частині лісової зони, мали напівземлянковий характер, який зберігався тут
упродовж шести століть; у Х–ХI ст. цей тип житла навіть просунувся далі на північ. Лише з ХII ст.
відбувається наступ північного типу надземного житла. У ХIII ст. напівземлянкові житла повністю збереглися
лише у Середній Наддніпрянщині 11,с.223-226. Цінними для реконструкції давніх періодів історії є
лінгвістичні дані гідроніміки, які зберігають найбільшу стійкість. Так, О.Н.Трубачов показав на карті, що
архаїчні слов’янські гідроніми поширені на південь від р.Ужа, притоки Тетерева, до середньої течії Дніпра,
приблизно до р. Росі 14,с.268-269, а гідронімія басейну Росі, на думку І.М.Желєзняк, має унікальну без-
перервність від індоєвропеїзмів до назв, утворених на основі сучасної української мови 4,с.153.
Отже, зіставлення лінгвогеографічних свідчень з історико-археологічними даними відкриває
перспективу у розв’язанні складних питань етно- і глотогенезу. Розглянуті лінгвістичні, історичні,
археологічні свідчення та інші матеріали дозволяють окреслити межі середньонаддніпрянської історико-
культурної зони і дають підстави віднести початок її формування до VII–VIII ст., коли у полянсько-
роському племінному союзі тривав процес вироблення міждіалектної норми, що згодом привів до уворення
середньонаддніпрянського діалекту.
Література:
1. Атлас української мови: В 3-х т.– Т.1.– К., 1984.
2. Герд А.С. Очерк исторической диалектологии Верхней Руси (История ландшафта). – Спб., 2001. – 21с.
3. Горшкова К.В.Историческая диалектология русского языка. – М.: Просвещение. –1972. – 157с.
4. Желєзняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси середньонаддніпрянського Правобережжя. – К.: Наукова думка. – 1987. –
203с.
5. Кримський А.Ю. Твори: В 5-ти тт. – Т.3. – Мовознавство. Фольклористика. – К.: Наукова думка,1973. – 509с.
6. Максимов В.В. Среднее Поднепровъе на рубеже нашей эры. – К.: Наукова думка,1972. –181с.
7. Матеріали до регіонального атласу середньонаддніпрянських говірок. –Рукопис. Зберігається у автора.
8. Никончук Н.В. Правобережнополесские говоры в лингвогеографическом освещении: Автореф. дис...докт. філол..н.–
Житомир, 1980. – 48с.
9. Образование севернорусского наречия и среднерусских говоров. –М.,1970. – 455с.
10. Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. –К.:Наукова думка. – 277с.
11. Раппопорт П.А. Картографирование типов древнерусских жилищ // Проблемы картографирования в языкознании и
этнографии. – Л.: Наука,1974. – С.221-227.
12. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХП-ХШ вв. – М.: Наука,1982. – 589с.
13. Сєдов В.В. Восточные славяне в VI –ХIII вв. – М.: Наука,1982. – 326с.
14. Трубачев О.Н. Название рек Правобережной Украины: Словообразование. Этимология. Интерпретация. – М., 1968. –
289с.
15. Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен. – Л.: Наука,1982. – 140с.
16. Хабургаев Г.А. «Изоглоссная стратиграфия» – основа локализации и хронологизации языковых изменений //
Лингвогеография, диалектология и история языка. – Кишинев,1973. – С.192-201.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73780 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T15:23:49Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мартинова, Г.І. 2015-01-15T18:37:37Z 2015-01-15T18:37:37Z 2003 Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології / Г.І. Мартинова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 37. — С. 59-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73780 Статья посвящена очертанию границ среднеподнепровской историко-культурной зоны по данным лингвистики, истории, археологии, этнографии и определению начала формирования в ней среднеподнепровского диалекта. Статтю присвячено окресленню меж давньої середньонаддніпрянської історико-культурної зони за свідченнями лінгвістики, історії, археології, етнографії і визначенню початку формування в ній середньонаддніпрянського діалекту. This paper devotes the outline of bounds an ancient mid-upper-Dnieper historical-cultural zone by evidence of linguistic, history, archeology, ethnography and determination of forming in the mid-upper-Dnieper dialect. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Язык и социум: национально-культурная картина мира и национально-культурная специфика межъязыковой коммуникации Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології Article published earlier |
| spellingShingle | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології Мартинова, Г.І. Язык и социум: национально-культурная картина мира и национально-культурная специфика межъязыковой коммуникации |
| title | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| title_full | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| title_fullStr | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| title_full_unstemmed | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| title_short | Середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| title_sort | середньонаддніпрянська історико-культурна зона як об’єкт вивчення історичної діалектології |
| topic | Язык и социум: национально-культурная картина мира и национально-культурная специфика межъязыковой коммуникации |
| topic_facet | Язык и социум: национально-культурная картина мира и национально-культурная специфика межъязыковой коммуникации |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73780 |
| work_keys_str_mv | AT martinovagí serednʹonaddníprânsʹkaístorikokulʹturnazonaâkobêktvivčennâístoričnoídíalektologíí |