Buchumschlag

Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій

Розглянуто історію становлення поняття „передовий прогин“ і його використання у контексті класичного вчення про геосинкліналі та сучасні геодинамічні концепції. Крім передових прогинів охарактеризовані перехідні зони від платформ до геосинкліналей, описані структури, що їх супроводжують — глибинні...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Праці наукового товариства ім. Шевченка
Datum:2007
1. Verfasser: Бубняк, І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Західний науковий центр НАН України і МОН України 2007
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73814
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій / І. Бубняк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2007. — Т. XIX: Геологічний збірник.— С. 79-102. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859755670087139328
author Бубняк, І.
author_facet Бубняк, І.
citation_txt Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій / І. Бубняк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2007. — Т. XIX: Геологічний збірник.— С. 79-102. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Праці наукового товариства ім. Шевченка
description Розглянуто історію становлення поняття „передовий прогин“ і його використання у контексті класичного вчення про геосинкліналі та сучасні геодинамічні концепції. Крім передових прогинів охарактеризовані перехідні зони від платформ до геосинкліналей, описані структури, що їх супроводжують — глибинні розломи, перикратонні опускання тощо. Обговорено співвідношення понять „передовий прогин“ та „фордланд“. Розглянуто серію наукових праць, в яких описані причини утворення пограничних структур між платформами та геосинкліналями. Для класичного періоду досліджень передових прогинів наведені приклади із західних областей України — від першого застосування терміну „передовий прогин“ до сучасних термінологічних проблем. Подано схеми поділу Передкарпатського прогину. Друга частина статті стосується геодинамічних аспектів формування структур земної кори на межі платформових та геосинклінальних областей. Описані механізми, пропоновані для пояснення виникнення цих структур. Також охарактеризовані методи, що використовують при вивченні перехідних зон від платформових до складчастих областей на різних рівнях: від реґіонального до локального рівня. На завершення другої частини показані роботи, в яких тектонічну еволюцію західних областей розглянуто в межах тектоніки літосферних плит. Альтернативні геодинамічні гіпотези (наприклад, гіпотези Землі, що пульсує) є також об’єктом огляду. Зроблено висновок про те, що нові дані можна отримати лише при зближенні різноманітних концепцій та застосуванні нових підходів. The history of notions „foredeep“ and it using in the context of the classical geosyncline doctrine and modern geodynamic conceptions is regarded. Besides the foredeep basins the transitional zones from cratons to geosynclines and accompanying structures — deep faults, pericratonal depressin etc are characterized. Interrelation of the „foredeep“ and „foreland“ concepts is discussed. For the classical period of the foredeep studies the examples from the Western Ukraine are presented — from the first using to modern terminological problems. The tectonic schemes of the Ukrainian Carpathian foredeep are presented. The second part of the work is devoted to the geodynamic aspects of the Earth crust structures situated on the marginal parts of the cratons and folded belts. The mechanism concepts proposed for the explanations of the basin origin on the different levels — from regional to local levels are described. At the end of the second part the works examined the development of the Western Ukraine region from the plate tectonic point of view are shown. Alternative geodynamic hypothesis (for example, pulsating Earth) also are object of the review. The conclusion is made that getting new data can be obtained on the base of the convergence of different conceptions and using new methods.
first_indexed 2025-12-02T00:57:43Z
format Article
fulltext УДК 551.24(477.8) Ігор БУБНЯК ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ОБЛАСТЯМИ: ВІД ГЕОСИНКЛІНАЛЬНОГО ВЧЕННЯ ДО СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ Розглянуто історію становлення поняття „передовий прогин“ і його використання у контексті класичного вчення про геосинкліналі та сучасні геодинамічні концепції. Крім передових прогинів охарактеризовані перехідні зони від платформ до геосинк- ліналей, описані структури, що їх супроводжують — глибинні розломи, перикра- тонні опускання тощо. Обговорено співвідношення понять „передовий прогин“ та „фордланд“. Розглянуто серію наукових праць, в яких описані причини утворення пограничних структур між платформами та геосинкліналями. Для класичного пе- ріоду досліджень передових прогинів наведені приклади із західних областей Украї- ни — від першого застосування терміну „передовий прогин“ до сучасних терміно- логічних проблем. Подано схеми поділу Передкарпатського прогину. Друга частина статті стосується геодинамічних аспектів формування структур земної кори на межі платформових та геосинклінальних областей. Описані механізми, пропоновані для пояснення виникнення цих структур. Також охарактеризовані методи, що ви- користовують при вивченні перехідних зон від платформових до складчастих обла- стей на різних рівнях: від реґіонального до локального рівня. На завершення другої частини показані роботи, в яких тектонічну еволюцію західних областей розгляну- то в межах тектоніки літосферних плит. Альтернативні геодинамічні гіпотези (наприклад, гіпотези Землі, що пульсує) є також об’єктом огляду. Зроблено висно- вок про те, що нові дані можна отримати лише при зближенні різноманітних кон- цепцій та застосуванні нових підходів. Період класичної геології Проблема зони зчленування давніх кратонів із геосинклінальними областями виникла з поширенням учення про геосинкліналі (Д. Хол, Д. Дена) та платформи (А. Карпінський). Уперше геосинклінальні та складчасті області чітко протиставив Е. Ог 1900 р. [1]. Структури між платформами і складчастими структурами та заповнені потуж- ними товщами теригенних порід Е. Зюсс назвав передовими прогинами [2]. Такі структури в СРСР уперше виділили М. Шатський та О. Архангельський, які назва- ли їх передгірськими западинами [3]. Надалі ці структури названо прогинами. „Це дуже великі і часто складні прогини типу великих синкліналів або синкліноріїв, що розміщені на межі між типовими платформними та складчастими реґіонами. ІГОР БУБНЯК 80 Вони є, отже, справжніми перехідними зонами між платформами і геосинкліналя- ми“ [4]. М. Шатський охарактеризував головні структурні елементи зон зчлену- вання (крайові шви, крайові поперечні флексури, крайові поперечні грабени, кра- йові поперечні системи). Він же вперше сформулював емпіричні залежності про співвідношення платформ та складчастих реґіонів: 1) у разі високого положення складчастої основи давніх платформ, тобто біля щитів: а — нема крайових проги- нів, б — розвиток приплатформних геосинклінальних складчастих систем закінчу- ється звичайно раніше, ніж розвиток внутрішніх частин плит (міґрація складкоут- ворення від платформи); 2) у разі низького положення складчастого фундаменту давніх платформ, тобто на плитах: а — завжди розвиваються крайові прогини, б — закриття приплатформних частин відбувається деколи після замикання внутрішніх геосинкліналей (міграція складкоутворення у напрямі до платформи) [4]. Ці поло- ження важливі й сьогодні. Особливо наголошено, що геосинкліналь відділена від платформи крайовим швом (глибинним розломом), який лише в разі занурення прилеглої частини платформи може бути перекритий крайовим прогином, форму- вання примежових структур відбувалося під впливом рухів як у геосинкліналі, так і на платформі. Крім поняття „передовий прогин“, у геологічній літературі доволі часто вико- ристовують термін „форланд“. Поняття форланд уперше запропонував Е. Зюсс [2]. Воно охоплює усі структурні елементи між орогеном та кратоном (щитом плат- форми). Отже, передовий прогин належить до форланду й утворює його найбіль- ше прогнуту частину. У випадку з досліджуваним реґіоном до форланду належать території між північно-західною межею Карпатського насувного поясу та Україн- ським кристалічним щитом. Деколи до форланду зачислюють і передові складки орогену. Ми будемо паралельно використовувати обидва поняття. Цілком інший погляд на формування прогинів висловив В. Бєлоусов. Учений уважав, що перехід від платформи до геосинкліналі може бути плавний, без розри- ву суцільности в земній корі [5]. Крайовий шов як обов’язковий елемент зчленування визнавала більшість уче- них ХХ ст. А. Богданов у 1955 р. виділив формації, типові для крайових прогинів: флішо- подібні моласи, бар’єрних рифів, соленосні та вугленосні морські моласи, конти- нентальні моласи. Для крайових прогинів магматичні утворення нехарактерні. Ви- ділення формацій дало змогу розділити прогин на дві зони: внутрішню та зовніш- ню. Зовнішня зона розвивалася на платформній основі, їй притаманна куполопо- дібна складчастість. Для внутрішньої зони, що розвивалася на геосинклінальній основі, типовою є складчастість, ускладнена насувами та розривами. Розвиток прогинів довготривалий. А. Богданов наголошував, що крайовий шов — неодмін- ний елемент зчленування платформи та геосинкліналі, а крайового прогину може не бути [6]. Важливими для усталення у колишньому СРСР учення про зони зчленування платформних та геосинклінальних реґіонів були праці О. Пейве про роль глибин- них розломів у розвитку земної кори [7]. Як особливу категорію структур дослід- ник виділив глибинні розломи крайових прогинів. Надалі ідею О. Пейве розвинув В. Наумов, який сформулював поняття крайових шовних зон, що є в основі крайо- вих систем Л. Зоненшайна, В. Поникарова, А. Уфлянда. Крайові шовні зони заро- джуються на кристалічному фундаменті платформ і розвиваються під впливом ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 81 сусідніх геосинкліналей [8]. О. В’ялов в окрему категорію виділив крайові розло- ми, що виникають на межі передових прогинів і платформ [9]. З розвитком геологічної науки та появою нових даних про глибинну будову СРСР і сусідніх країн розширилося і поглибилося поняття зони зчленування. Пе- редусім у цьому напрямі треба назвати праці Ю. Пущаровського, Г. Кузнецова, В. Наумова, А. Ставцева, Є. Павловського, Л. Зоненшайна, В. Поникарова, А. Уфлянда та ін. У монографії Ю. Пущаровського „Крайові прогини, їх тектонічна будова і роз- виток“ уперше описані крайові прогини всієї земної кулі. Крайовий прогин дослід- ник зачислив до особливої категорії структур, що не належать ні до геосинкліна- лей, ні до платформ. Прогини накладаються на геосинклінальні та платформні утворення. Характерною ознакою виділення прогинів є формації. Порівняльний тектонічний аналіз дав змогу автору зробити такі висновки: 1) на утворення структур зон зчленування значно впливає інтенсивність впливу геосинклінальних областей: за незначного впливу виникають крайові шви, проги- ни не утворюються. Це явище типове для каледонського етапу розвитку земної кори. У разі інтенсивного впливу утворюються поздовжні та поперечні прогини (герцинський і кіммерійський етапи); у разі помірного — поздовжні крайові про- гини (альпійський етап); 2) крайові прогини розвиваються не тільки на плитах, а й на щитах (наприклад, Передгімалайський, Венесуельський); 3) крайовий шов — необов’язковий елемент зчленування платформи і геосинк- лінальних областей, можливі випадки плавного зчленування. Ю. Пущаровський дав визначення крайових систем (зон зчленування складча- стих областей і молодих платформ): „Під крайовими системами треба розуміти структурні утворення складної будови, розміщені перед фронтом складчастих си- стем (паралельні до них), захоплені в більш-менш значні компенсаційні опускання у період перетворення геосинклінальних систем у підняті складчасті зони“ [10]. Надалі поняття крайових систем було перенесено на периферію давніх платформ [11]. У цій же праці виділено резонансно-тектонічні структури, що виникають під впливом сусідньої геосинкліналі. Ці структури за часом утворення розділено на три групи: 1) утворилися на геосинклінальних стадіях розвитку складчастої области — зо- ни перикратонних опускань, окраїнних синекліз; 2) сформувалися в епоху становлення складчастої области на місці геосинклі- нальної (поздовжні та поперечні крайові прогини та системи); 3) виникли в період рухів протягом найпізніших фаз розвитку складчастої об- ласти. Цікавим є висновок Ю. Пущаровського про причини виникнення резонансно- тектонічних структур. Автор пов’язав їх з переміщенням глибинних мас у латера- льному напрямі [11]. Резонансно-тектонічні структури протиставляють реґіонам епіплатформного орогенезу, оскільки вони виникли внаслідок тектонічних проце- сів геосинклінальної складчастої области. Г. Кузнецов на підставі аналізу більш як 20 крайових прогинів виділив чотири типи: байкальський (ранньопалеозойський), герцинський (пізньопалеозойський), тихоокеанський (пізньомезозойський), середземноморський (кайнозойський). До категорії структур зчленування дослідник зачислив крайові шви, крайові вулкано- плутонічні пояси, крайові (передові) прогини, міогеосинклінальні зони, зони пери- ІГОР БУБНЯК 82 кратонних опускань. „Первинними наскрізними структурами, що розділяють пла- тформи і рухомі пояси, є крайові шви та їхні зони“ [12]. Учений зробив такі висно- вки: 1) межовими структурами між платформами та рухомими поясами є крайові шви та крайові прогини; 2) крайові вулканоплутонічні пояси правильніше тракту- вати як шов, хоча їх можна вважати межовими структурами. Зони перикратонних опускань, міогеосинклінальні та передгірські прогини не є структурами розмежування. Зони опускань за розміщенням та генезою є платфом- ними структурами, міогеосинклінальні прогини належать до геосинклінальних систем. Передгірські прогини в окремих випадках можуть бути структурами роз- межування, однак вони розміщені як усередині давніх платформ, так і в межах рухомих поясів. Поняття „зона перикратонних опускань“ у геологічну літературу ввів Є. Павловський 1959 р. [13]. Під цією назвою учений виділив платформні структу- ри першого порядку, що межують зі складчастими (геосинклінальними) областями і відрізняються значним часовим відтинком розвитку (протягом багатьох геологіч- них періодів і навіть декількох ер). Перикратонні опускання займають крайову частину платформи, нахилену до прилеглої геосинкліналі, і зберігають режим пе- реважного опускання протягом тривалих періодів. За характером складчастости та речовинним складом перикратонні опускання ближчі до крайових прогинів, проте відрізняються від них значно більшим періодом розвитку. Аналогічні структури М. Муратов, М. Микунов, Є. Чернова назвали прогинами окраїн [14]. Якщо співвідношення платформних і геосинклінальних реґіонів на орогенному етапі розвитку вивчені досить детально, то на попередніх етапах — слабко. По- няття крайової системи, сформульоване Ю. Пущаровським, було змінено та трохи доповнено. У праці [15] наведено таку характеристику крайових систем: „Крайові системи виникають не тільки на границі геосинкліналей та молодих платформ, а й узагалі на границях геосинклінальних та платформних областей будь-якого віку; закладення крайових систем належить не до епохи перетворення геосинклінальних систем у підняття складчастої зони, а до значно раніших періодів, коли геосинклі- наль інтенсивно прогиналася“. Крайові прогини структурно вписуються у ці кра- йові системи і виникають на пізніх стадіях їхнього розвитку, утворюють з ними єдине ціле. У крайових системах складовими частинами можуть бути платформні схили з типовими для них дислокаціями, крайові прогини в тому розумінні, що в них вкладають сьогодні, та вузькі, складно дислоковані зовнішні зони складчастих систем, що їх виділяють як зовнішні міогеосинклінальні зони (рис. 1). Нині крайо- ві системи Л. Зоненшайн ототожнив із пасивними континентальними окраїнами. Поняття крайової системи Л. Зоненшайна значно доповнив А. Радзивілл [16]. Уведення у крайові системи магматичних крайових систем — крайових вулканіч- них поясів — дало змогу проаналізувати розвиток крайових систем від магматич- них до амагматичних у часі та просторі, виділити ряди крайових систем (або скла- дні крайові системи) та елементарні крайові системи, що відповідають певному етапу розвитку геосинклінального реґіону (каледонському, герцинському тощо). Вперше розглянуто еволюцію складних крайових систем. Цю структуру в межах заходу України названо Передкарпатською складною крайовою системою. А. Радзивілл на підставі дрібномасштабних тектонічних карт і формаційного ана- лізу осадової товщі платформи виділив Передгалицьку крайову вулканічну систе- му, Передкарпатську герцинську крайову систему та Передкарпатську альпійську крайову систему. Передкарпатська альпійська крайова система об’єднує плат- ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 83 формний схил з теригенно-карбонатним осадонагромадженням (крейда—неоген), Передкарпатський крайовий прогин з моласами (неоген), Флішові Карпати (крейда — неоген) (рис. 2). Для кожного з виділених типів простих систем характерна ево- люція осадонагромадження. Вікові межі крайових систем міґрують зі сходу на захід, відображаючи акрецію земної кори по периферії Східноевропейської плат- форми. Головний структурний шов Офіоліти Гіпербазити Фліш Фліш Граніти Моласа Крайова система Платформовий схил Серединний масив Крайовий прогин Міогеосин клінальна зона евгеосин- клінальна зона Кр ай ов а ге оа нт ик лі н а ль Рис. 1. Розвиток крайових систем за Л. Зоненшайном [15]. У 1976 р. О. Ставцев виділив крайові лускувато-насувні зони — найпоширені- ший тип структурних обмежень давніх платформ. У праці „Тектоника и полезные ископаемые зон сочленения древних платформ и подвижных поясов“ [17] учений детально описав п’ять типів зон зчленування: 1) крайові лускувато-насувні зони; 2) крайові шви; 3) вузлові зчленування; 4) крайові обвалення; 5) крайові опускання. Окрім головних типів структур, у зонах зчленування він виділив крайові про- гини та крайові вулканічні пояси. Дослідник не ввів у групу структур розмежу- вання платформ і складчастих областей поперечні прогини та системи, тому що вони розвиваються не тільки на окраїнах платформ, а й в центральних областях. ІГОР БУБНЯК 84 A1 A2 A3 Б1 Б2 Б3 Луцьк Рівне Хмельницький Чернівці Ужгород 1 2 3 4 5 6 8 9 10 11 7 ЗВП П ол ьщ а С ло ва кія Угорщина Румунія Рис. 2. Палеотектонічна схема Передкарпатської альпійської крайової системи за А. Я. Радзивіллом [16]: А1 — Український щит; А2 — його схили; А3 — східна частина Передкарпатської герцинської крайової системи; Б — Передкарпатська альпійська крайова система: Б1 — платформний схил з теригенно- карбонатним нагромадженням (1), K—N; Б2 — Передкарпатський крайовий прогин (2), N; Б3 — флішова (субгеосинклінальна) зона (3), К; 4 — герцинська основа Карпат; ЗВП — Закарпатський вулканічний пояс (5). Східні межі: 6 — Передкарпатської складної крайової системи (і Передгалицької вулканічної крайової системи); 7 — Передкарпатської герцинської крайової системи; 8 — Передкарпатської альпійської крайової системи; 9 — Передкарпатського прогину; 10 — Карпатської флішової субгеосинклінальної зони; 11 — західна межа Флішових Карпат. Для крайових лускувато-насувних зон характерні: 1) лінійність, поширення насувів і тектонічних покровів; 2) гребенеподібна складчастість. Зовнішня межа крайової лускувато-насувної зони проведена по насуву, внут- рішня менш чітка і проведена умовно. Крайові лускувато-насувні зони сформувалися унаслідок горизонтальних сти- скувальних напружень. За глибиною закладення їх поділяють на два типи: верхо- янський і скандинавський. У разі верхоянського типу деформації охоплюють лише осадовий чохол, у разі скандинавського — також глибинні горизонти аж до верх- ньої мантії. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 85 Вузлові зчленування — це підняті крайові виступи платформ, перероблені у процесі тектономагматичної активізації. Вони розміщені на перетині великих роз- ломів, мають ізометричну форму, неоднаково орієнтоване розміщення структур- них елементів. Крайові шви — це структури, що розділяють блоки з континентальною та оке- анічною корою. Палеозони Беньофа та трансформні розломи О. Ставцев потракту- вав як „крайовий шов“. Крайовим швам притаманна чітко виражена лінійність. Внутрішня будова складна, дуже характерні вертикальні переміщення блоків, зсу- ви, поперечні розломи. Крайові обвалення — структури зчленування давніх платформ і океанічних плит. Вони є глибинними розколами, що розміщені на периферії платформ. Їх зі- ставляють з континентальними окраїнами атлантичного типу. Крайові опускання — це структури, у межах яких розміщені ізометричні кра- йові западини, що виповнені потужними товщами теригенних порід і евапоритів. Від крайових прогинів крайові опускання відрізняються ізометричною формою та концентричністю розміщення внутрішніх елементів. Крайові прогини — найбільш вивчений тип структур і найдетальніше описаний у літературі. Вони накладаються на крайові шви, вузлові зчленування, крайові лу- скувато-насувні зони (верхоянського типу). У праці [17] О. Ставцев навів такі ви- сновки: 1) крайові шви виникають на межі океанських блоків і платформи в умо- вах підсуву океанічного басейну (субдукція) або зсуву вздовж її краю (трансформ- ний розлом); 2) вузлові зчленування виникають на межі платформи з різноманіт- ними рухомими областями, де вони перерізані великими зонами трансформних розломів. На підставі порівняльного тектонічного аналізу О. Ступка [18] виявив якісні залежності щодо впливу структур крайової частини форланду на структуру, ево- люцію та розміщення складчастих систем. Автор пояснив причини локалізації складчастих систем лише в певних сеґментах рухомого поясу, зміни їхньої шири- ни та ступеня деформації у латеральному напрямі. Місцеположення Альп, Карпат корелює з будовою крайових частин форланду. Наприклад, Західні Альпи та їхній вузький передовий прогин лежать навпроти Центрально-Французького масиву, Східні Альпи з широким прогином — навпроти Південно-Німецької плити. Ши- рока частина Українських Карпат збігається з Волино-Оршанським палеорифтом. Виявлена закономірність того, що горизонтальні рухи генерувалися у межах рухо- мих поясів і визначали тектонічний стиль, а форма форланду зумовила диференці- яцію у межах цих поясів, разом із кількісним аналізом опускання та еволюції полів напружень може дати ключ до розуміння геодинамічних процесів у перехідних зонах від складчастих областей до платформ. Останніми роками зони зчленування давніх платформ з геосинклінальними об- ластями вивчають у двох напрямах: власне геологічному та геодинамічному. Вла- сне геологічний напрям — це подальший розвиток ідей М. Шатського, Ю. Пуща- ровського, Г. Кузнецова та ін.; геодинамічний — вивчення причин та сил, що при- водять до формування тих чи інших структур. Ці два напрями доповнюють один одного на нових актуалістичних засадах. Розвиток ідей про виникнення передових прогинів (зон зчленування платформних та складчастих реґіонів) з геодинамічних позицій наведемо після короткого історичного огляду, присвяченого західним об- ластям України. ІГОР БУБНЯК 86 Приклади вивчення зони зчленування у західному реґіоні України Геологія досліджуваного реґіону (західні області України) вивчена досить де- тально. Найкраще описаний Передкарпатський передовий прогин, позаяк з ним пов’язані такі цінні корисні копалини, як нафта, газ, вугілля, кам’яні та калійні солі тощо. В. Славин у передовому прогині Українських Карпат виділив північно-східне, або платформне крило, центральну (мульдову) частину та південно-західне крило [19]. У 1949 р. А. Богданов розділив Передкарпатський прогин на внутрішню та зов- нішню зони, що відрізняються історією допалеогенового розвитку фундаменту [20]. Такий поділ прогину став загальноприйнятим. Нові дані про глибинну будову привели до появи інших схем тектонічного поділу Передкарпаття. Наприклад, Н. Діденко [21] виділив внутрішню, центральну та зовнішню зони. В. Буров зі спі- вавт. [22], В. Глушко зі співавт. [23] виділили Більче-Волицьку (Зовнішню), Стеб- ницьку (Стебницький синклінорій), Бориславсько-Покутську (Внутрішню) зони. Аналогічного поділу дотримувалися автори двох схем УкрДГРІ [24, 25]. Зовнішня зона складена товщею верхніх молас бадену та сармату. Вона перекриває плат- формні утворення палеозою та мезозою. Самбірська зона (за іншими схемами — підзона) є покровом, що складений соленосним і строкатоколірним комплексами нижнього та середнього міоцену. Цей покров насунутий на зовнішню зону не ме- нше, ніж на 15—18 км. На думку авторів [26], це безкореневий покров, зірваний з нефлішового фундаменту. Бориславсько-Покутська зона складена крейдово- нижньоміоценовим флішем та нижніми моласами міоцену. Вона має складну складчасту структуру, розбиту численними розривними порушеннями. Детальне зіставлення багатьох схем поділу Передкарпатського прогину наве- дено в монографії „Разломная тектоника Предкарпатского и Закарпатского проги- бов и ее влияние на распределение залежей нефти и газа“ [27]. Класичне трактування появи передових прогинів, що ґрунтується на фіксист- ському підході, наведено у праці Д. Рєзвого (рис. 3) [28]. Група авторів (В. Глушко, П. Лозиняк, М. Петрашкевич) запропонувала новий поділ Передкарпатського прогину [29]. Більче-Волицьку (Зовнішню) зону вони зачислили до платформи, Бориславсько-Покутську (у випадку тричленного поділу прогину) — до Карпат, а Самбірську зону вважали власне прогином. Ця думка розвинута авторами в серії праць [30, 31, 32]. Такий поділ і, особливо, принципи поділу Передкарпатського прогину справедливо покритиковані дослідниками Пе- редкарпатського прогину [33, 34]. Однак ми того не розглядатимемо за браком місця. Ориґінальну схему поділу Українського Передкарпаття запропонував Ю. Крупський. Учений виділив дві головні тектонічні структури: основу Перед- карпатського прогину — автохтон, і насунутий комплекс — алохтон. Автохтонне ложе складене із Зовнішньої зони з двома підзонами: північно-східною піднятою та південно-західною опущеною, Внутрішньої зони й основи (автохтону) Склад- частих Карпат. Насунутий комплекс — алохтон — охопив зони насунутих молас, насунутих структур з моласами та флішем і раніше виділені зони Карпат. Зона насунутих структур з моласами належить до покровів першого роду (нижній, се- редній та верхній). Весь насунутий комплекс автор назвав покровом другого ро- ду [35]. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 87 Рис. 3. Утворення структури типу Карпати — Скелясті гори за Д. Рєзвим [28]: а — опускання, нагромадження геосинклінального комплексу; б — інверсійне підняття уздовж глибин- ного розлому; в — продовження підняття та гравітаційне „розтікання“ блоку, що піднімається, нагро- мадження покровів у перикратонному (передовому) прогині; 1 — кристалічний фундамент; 2 — міогеосинклінально-платформний комплекс; 3 — розломи; 4 — седиментація; 5 — інтенсивне опускання; 6 — інтенсивне підняття Механізм утворення Передкарпатського прогину в цей період описано у праці В. Корнєєвої [36]. Дослідниця вважала, що структура (перехід від складчастої об- ласти Карпат до платформи) виникає унаслідок трансформації вертикальних рухів у горизонтальні. У цьому разі приймали, що джерелом енергії є гравітаційні сили. На підставі серії палеотектонічних профілів зроблено висновок про довготривалий процес насувоутворення у зовнішній частині Українських Карпат та у Внутрішній зоні Передкарпатського прогину. Підіймання гірської споруди привело до виник- нення флексури, яка потім перетворилася на похилу антиклінальну складку. Під дією сил гравітації ця складка зазнала розривання і була перетворена на луску, що переміщувалася у напрямі передового прогину. За таким механізмом утворилися ІГОР БУБНЯК 88 реґіональні насуви в Карпатах. Цю концепцію не підтверджено даними зі струк- турної геології та палеогеографічного аналізу, хоча, без сумніву, гравітаційний чинник вплинув на формування структури передового прогину. Проблема полягає в оцінці співвідношення танґенційних та гравітаційних сил. Реґіонально розвиток Карпат та суміжних структур пояснює поліморфно- адвекційна модель, запропонована українськими геофізиками. За цією гіпотезою, у межах Панонської западини на глибині 250 — 400 км виникло джерело тепла, по- роджене поліморфними перетвореннями речовини. Підняття речовини догори та її розтікання по боках призвело до латерального переміщення земної кори і її змін. У районі підняття конвективного потоку (Панонська западина) виявився розтяг, а в місцях, де потік був спрямований донизу, — стиск (Карпати та передовий прогин). Цей низхідний потік зумовив не лише стиск, а й опускання в передовому прогині (Зовнішня зона Передкарпатського прогину) [37]. Цей погляд про піднімання астеносфери в Панонській западині досить близь- кий до уявлень А. Чекунова та угорських і словацьких геологів, що розвиваються останніми роками. Період нової глобальної тектоніки Понад сто років геологи пропонують концепції і механізми співвідношення між потужними осадовими товщами, наприклад геосинкліналями та обмежувальними гірськими поясами. Вплив джерел зносу на розподіл фацій у геосинкліналях роз- глядав Г. Штілле [38]. За складом та поширенням різних типів порід М. Кей ви- ділив велику кількість геосинкліналей [39]. Екзеогеосинкліналі, за Кеєм, відпові- дають басейнам форланду. Розуміння поняття „геосинкліналь“ значно змінилося після того, як голландські геологи Ф. Кюнен [40] та Р. ван Бемелен [41] у районі Індонезійської дуги виявили сучасні геосинкліналі. Однак справжня революція у геології почалася з появою концепції плитової тектоніки, що спонукала до пере- гляду уявлень про геосинкліналі в розумінні плитової тектоніки [42— 44]. Уперше поняття басейну форланду ввів у геологічну літературу 1974 р. В. Ді- кінсон [45]. Учений також розділив басейни форланду на два генетичні класи: пе- риферійні басейни, що формувалися протягом континентальної колізії на активній стороні (наприклад, Моласовий басейн, що на північ від Альп), та протидугові ба- сейни, які формувалися на платформній частині насувного пояса за вулканічною дугою (наприклад, басейн на схід від Скелястих гір) [46, 47]. Ці типи можна ви- значити на підставі геометрії басейнів, стилю насувних поясів та осадових фацій. Спроби класифікувати басейни форландів на прикладі Европи засвідчили їхню ве- лику різноманітність, а два класи, виділені В. Дікінсоном, є лише крайніми члена- ми класифікації. Значна різноманітність басейнів форланду є результатом складної взаємодії процесів, подій, що контролюють розвиток басейнів форланду. Концепцію кон- тролювання розвитку форландових басейнів першого порядку запропонував Р. Прайс [48]. За Р. Прайсом, флексурна реакція (реакція вигину) літосфери на ефект навантаження, зумовлений процесами в сусідній гірській системі, є причи- ною формування басейнів форланду. Процеси, які контролюють розширення (роз- виток) власне гірської системи, належать до ефектів, що формують форландові ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 89 басейни другого порядку та неабияк впливають на міґрацію осей максимальної се- диментації у напрямі форланду. Модель формування гірських поясів порівнюють з процесами формування призми снігу перед бульдозером [49]. Призма, що викли- нюється у напрямі форланду, внутрішньо деформується до створення критичного топографічного нахилу. На цій стадії без приєднання нового матеріялу вся призма буде переміщуватися уздовж головних зон зриву [50, 51]. Інші механізми, за допомогою яких намагаються пояснити виникнення басей- нів форланду, охоплюють підкорову ерозію, термопружний стиск, еклогітизацію, базифікацію. За механізмом підкорової ерозії [52], вважають, що переміщення у мантії дося- гають земної кори, захоплюють її матеріял і переносять його в сусідні райони з-під прогину, створюючи додаткове опускання. Підняття астеносфери повинно спри- чинювати, відповідно, підняття земної кори. Дослідники вважають, що таке під- няття може мати висоту 1—2 км, його досить легко виявити в геологічних розрі- зах. Ці підняття мають бути досить широкі та відповідати часу формування проги- ну. Результати дії такого механізму з описаними особливостями зрідка трапляють- ся у природі. Охолодження кори та мантії також може спричинити опускання поверхні зем- ної кори на значну амплітуду. Однак цей механізм (термопружний стиск), зазви- чай, не відіграє самостійної ролі у формуванні басейнів; він супроводжує, наприк- лад, розтяг кори під час рифтоутворення, створюючи додаткове пострифтове опу- скання унаслідок розпаду теплових аномалій. Хоча об’єктом наших досліджень є басейни, що виникли в умовах стискування, цей механізм також треба брати до уваги, позаяк він може модифікувати структуру басейнів. Про один із можливих механізмів опускання земної кори — еклогітизацію ба- зальтового шару земної кори — зазначало багато дослідників. Є. Артюшков [53] головною причиною утворення осадових басейнів уважав ущільнення порід уна- слідок фазових переходів. У цьому випадку вважали, що в сіалічних породах гра- нітного шару значних змін густини породи нема. На глибинах 100 —150 км, яких досягає підошва літосфери, фазові переходи також не відбуваються. Фазові пере- ходи можливі лише в основних породах габро-еклогіт. У цьому разі густина порід збільшується на 20 %. З петрологічного погляду такий механізм пов’язаний з пев- ними проблемами, позаяк невідомі точні діяграми стану основних порід за помір- них температур і тисків. Також невідомі швидкості фазових переходів та їхні за- лежності від складу та концентрації флюїдів. Однак цей механізм, на думку В. Артюшкова, не суперечить спостереженим геологічним даним. Базифікацію як механізм утворення прогинів, маючи на меті пояснити виник- нення океанів на місці континентів без значних горизонтальних переміщень за- пропонував В. Бєлоусов. [54]. Суть цього механізму полягає у змішуванні ультра- основної магми з базальтовим шаром і частиною гранітного шару. Частина ново- утвореної кори (нижня) набуває ознак ультраосновного шару, а верхня — основ- ного. Однак численними спостереженнями дна океану та офіолітових поясів не виявлено існування гранітних та перидотитових блоків. Не підтверджене це при- пущення і геохемічними дослідженнями. Немає доказів надходження у кору вели- ких об’ємів ультраосновних магм, які значно змінили б склад верхніх шарів земної кори. У вітчизняній літературі проблема причин тектонічних рухів та механізмів утворення структурних форм найповніше розглянута в монографії [55]. На підставі ІГОР БУБНЯК 90 власних спостережень та узагальнення результатів дослідження багатьох учених автори дійшли висновку, що процеси, які відбуваються у верхній мантії та спри- чинюють рухи в земній корі, можна охарактеризувати як фазовий перехід базальт- еклогіт на межі Мохоровичича. Підвищення температури в корі та верхній мантії призводить до переміщення межі Мохо вниз. У такому разі еклогітовий матеріял переходить у фазу олівінового базальту зі зменшенням густини та збільшенням об’єму на 10 %, що й зумовлює підняття земної кори. Зниження температури спричинює переміщення межі Мохо догори; олівіновий базальт переходить у но- вий фазовий склад — еклогіт із відповідним збільшенням густини та зменшенням об’єму. Дискусійними в цьому механізмі, на думку авторів, є причини зміни тем- ператури. Цей механізм не вилучають із процесу формування структур земної ко- ри, йому відводять роль додаткового механізму. Інший механізм, розглянутий у монографії і згаданий раніше, — теплове роз- ширення і стискування у верхній мантії. Підвищення температури спричинює розширення підкорового субстрату і відповідне підняття товщ, що залягають ви- ще, а її зниження призводить до стискування речовини й опускання товщі. Автори монографії вважають, що цей процес реальний, однак йому не відведено ролі са- мостійного механізму формування структур земної кори. Водночас учені зазначи- ли, що теплове стискування або розширення може відігравати значну роль у на- громадженні термомеханічних напружень, термопружної енергії, які призводять до критичних рівнів термодинамічних умов і сприяють процесам фазових, полі- морфних, електронних переходів, хемічним реакціям. Процеси поліморфних та інших переходів призводять до всебічного стискування або розширення. Полімор- фні і, можливо, фазові (або електронні) переходи можуть мати значення лише в разі формування дуже пологих піднять та опускань земної кори з малою ампліту- дою вертикальних переміщень. Вони представлені синеклізами, антеклізами, ва- лами та мульдами. Перетіканню підкорових мас автори монографії відвели незна- чну роль, припустивши лише незначне зміщення під час формування прогинів та піднять. На думку вчених, воно не узгоджується з гравітаційними аномаліями. Пе- ретікання мас (як наслідок, а не причина) може відбуватися у районах післяльодо- викового ізостатичного вирівнювання. Отже, С. Субботін, Г. Наумчик та І. Рахімова першопричиною вертикальних рухів земної кори назвали фазові, полі- морфні, електронні переходи, хемічні перебудови речовини верхньої мантії на глибині від 50 до 200 — 300 км і більше. Дослідження гравітаційних полів над орогенними поясами має також важливе значення для вивчення басейнів форланду. Гравітаційні поля — чутливі індикато- ри рівня та способу компенсації топографічних особливостей на глибині. Продов- жуючи ранні праці Ері та Пратта, учені протягом століття намагалися отримати безперервні профілі гравітаційних полів над гірськими поясами Европи та США. Ці профілі засвідчили, що гірські пояси мають великоамплітудні позитивні та неґа- тивні аномалії, які важко пояснити за моделями Ері та Пратта. В Альпах закарто- вано позитивно-неґативні аномалії, що продовжуються уздовж усього гірського поясу. Тепер відомо, що топографічне навантаження не компенсоване локально, а відображаючи результат міцности літосфери і топографічне навантаження, ком- пенсоване в цілому районі, спричинюючи гравітаційні аномалії, рисунок яких за- лежить від флексурних параметрів літосфери. Максимум амплітуди у гравітацій- ній аномалії є над центром топографічного навантаження, мінімум — над макси- мумом вигину літосфери щодо топографічного навантаження [56]. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 91 Крім процесів, що діють у гірських поясах, на геометрії басейнів також позна- чається реологічна поведінка літосфери, яка утруднює визначення ефектів другого та вищого порядків на розвиток басейнів форландів. Т. Джордан [47], маючи на меті пояснити опускання басейнів форланду у Скелястих горах на заході США, застосувала пружну модель. Інші дослідники надають перевагу в’язкопластичній поведінці літосфери (наприклад, К. Бюмонт [57]). М. Макнат [58] вважає, що по- рівняно з океанічною літосферою міцність континентальної може бути менша або більша залежно від температури та напружень у разі вигину. Унаслідок континентальної колізії літосфера може бути розламана, що спри- чинює її часткову субдукцію (підсув), подібну до океанічної (рис. 4) [59, 60]. У ви- падку розламаної літосфери реакція на поверхневе навантаження удвічі більша, ніж у разі суцільної [56]. Надалі сили, пов’язані з межами плит, відіграють важли- ву роль у формуванні басейнів форланду. Горизонтальні варіяції міцности літосфе- ри, як з’ясовано на прикладі басейну Ебро (Іспанія) [61] та південної частини Беті- ки (Еспанія) [62], мають важливе значення у формуванні цих басейнів. Рис. 4. Схематичний розвиток басейнів форланду за Л. Ройден [59]: Рw — густина води; Pc — густина кори; Pm — густина мантії; Win(x) — початкова глибина басейну; W(x) — глибина басейну; M — момент вигину; P — вертикальна перерізувальна сила. Ефективний край плити Ефективний край плити корені кори Глибинне навантаження Рівень моря Рівень моря Крайове підняття Топографічне навантаження Опускання, викликане заповненням матеріалу Мохо P m P w Pc P c (P – P) cw (P – P) cm (P – P) mc W(x) in W(x) M P ІГОР БУБНЯК 92 Під час вивчення басейнів форландів учені головну увагу зосереджували на їхніх периферійних частинах, зокрема на визначенні розміщення та міґрації крайо- вих піднять [63]. Ці дослідження дали змогу з’ясувати стратиграфічні неузгоджен- ня в басейнах, пов’язані зі змінами у в’язкопластичній релаксації (як вважає К. Бюмонт [57]), внутрішньоплитових напруженнях (за Т. Пепером [64]) та ефек- тивній пружній потужності літосфери (за С. Клутінґом із співав. [65]). Одночасно з розробкою числових моделей для вивчення поширености та роз- поділу фацій використовували інші типи досліджень. В Европі, зокрема, зосеред- жувались на проксимальних частинах басейнів [66, 67]. Підходи европейських учених стосувалися кореляції кутових незгідностей у седиментаційних басейнах з хроностратиграфічним положенням евстатичних коливань рівня моря на кривій Б. Хага [68]. Також зазначено, що виявлені стратиграфічні межі можуть бути ре- зультатом інших процесів, таких як флуктуації внутрішньоплитових напружень [69 —71] та автоциклічності [72]. Крім того, на стратиграфікацію розрізу значно впливають насуви, особливо в районах, що прилягають до гірських поясів. Седи- ментаційний клин поступово втягується у деформації. Результатом цього процесу є розщеплення проксимальної частини форланду та переміщення седиментаційного виповнення. Так званому седиментаційному ком- плексу властиві невпорядковані особливості сейсмічних меж [73]. Переміщення осадів уздовж простягання може відбуватися завдяки турбідитним потокам, що мають похилі поверхні [74]. Процес розщеплення може привести до утворення ба- сейнів над насувами [75] або пігібек басейнів [76]. Внутрішня геометрія цих ба- сейнів свідчить про міграцію депоцентрів, напрям яких контрольований рухом на- сувів [77]. Для кращого розуміння еволюції форландового басейну треба мати де- тальну інформацію про деформацію у сусідньому насунутому поясі. Хоча деформація складчасто-насувних поясів є головним об’єктом багаторіч- них геологічних дослідженнь, та лише працями A. Беллі зі співав. [78], К. Дахл- строма [79] та Дж. Хоссака [80] на прикладі північноамериканських Скелястих гір започатковано з’ясування тектоніки тонкошаруватих структур біля підніж ороге- нів. Структурну інтерпретацію тонкошаруватих структур полегшено введенням техніки збалансованих розрізів, під якою розуміють реконструкцію початкового положення складчастих та насувних систем [80 —82]. Такі реконструкції потребу- ють багатьох припущень про механізми формування порід [83]. Оскільки підніжжя гір, як звичайно, складаються з шаруватих порід, то загальноприйнятою є думка про те, що механізм деформацій насувних поясів у цій частині гірського поясу мо- жна характеризувати флексурним складкоутворенням і сковзанням шарів уздовж нашарування. Сучасніший метод аналізу деформацій охоплює розломно-вигинно-складча- стий метод Дж. Саппе [84]. Ідею цього методу застосовують у багатьох сучасних моделях. Л. Ендiгноукс розробив так званий проґресивний кінематичний метод для складчасто-насувних поясів [85]. Реконструкція деформацій у складчасто-насувних крайових частинах має над- звичайно важливе значення для вивчення еволюції сусідніх басейнів. Якщо осадо- утворення відбувається під час насувоутворення, то осади зминаються і кутові нез- гідності, як і зміни фацій, можна вважати результатом тектонічної активности. Це засвідчує, що аналіз стратиграфічного розрізу в цих басейнах може дати інформа- цію про деформації у насунутому поясі. Д. Медведєв [86] у Південній Кароліні ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 93 застосував цей метод для вивчення скидів. Дж. Саппе зі співавт. [87] навів резуль- тати детального аналізу складчастости та її вираження у перекриваючих шарах і порівняв із результатами сейсмічних досліджень у різних районах для передбачен- ня складкоутворення. Геодинамічний підхід у західному реґіоні України Головні положення тектоніки літосферних плит після усталення почали засто- совувати для пояснення розвитку Карпатської дуги та інших реґіонів. Ці до- слідження передбачали перегляд великої кількости геологічних матеріялів на ак- туалістичних засадах [88]. Перші дослідження стосувалися внутрішніх частин оро- генних областей, позаяк тут найчастіше відслонені магматичні породи. З’явилася серія праць групи дослідників під керівництвом академіка Г. Доленка [89—92], у яких розглянуто не тільки особливості вулканічних утворень, а й можливості їх- нього використання для геодинамічних реконструкцій. Багато уваги приділено реконструкції зони Беньофа. Зазначимо, що в рамках плитотектонічної моделі роз- глядали глибинне походження вуглеводнів, яке передбачало зв’язок процесів, що відбуваються у земній корі та верхній мантії. Значно менше праць присвячено утворенню власне передових прогинів з нових позицій. Одна з них — стаття І. Гофштейна, в якій розвиток Карпатської дуги та структур облямування описано за типом острівної дуги [93]. Передовий прогин у цій ситуації розглянуто як ана- лог глибоководного жолоба. Аналогію проведено лише на структурному рівні, а не на палеогеографічному. На підставі геофізичних та геологічних даних А. Друмя для дуги Східних Карпат реконструював „основну площину сколювання“ — ана- лог континентальної зони субдукції або зони підсуву платформи під ороген — як єдиний тектонічний пояс уздовж усього зовнішнього краю Складчастих Карпат [94]. Цей результат досить добре збігається з останніми поглядами на розвиток континентальної зони субдукції у карпатському реґіоні. Ю. Крупський [35] на під- ставі великого фактичного матеріялу, отриманого за останні роки під час розшу- ково-розвідувальних робіт та порівняльного аналізу, побудував якісну модель роз- витку західного реґіону України з позицій плитової тектоніки, у якій значну увагу приділено Передкарпатському прогину. Дослідник уважає, що Передкарпатський прогин почав формуватися на пасивній континентальній окраїні наприкінці палео- гену внаслідок зіткнення Евразійської плити з мікроплитою Панонсько-Тран- сільванської западини. Зазначено, що в егенбурзький час у прогин під дією сили тяжіння сповзала частина флішових відкладів. Також наголошено на активності опускання — у баденії інтенсивніше опускалася південно-східна частина Зовніш- ньої зони Передкарпатського прогину, а в сарматі — північно-західна. М. Бойчук розглянув причини утворення поперечних структур у Передкарпат- ському прогині [95]. Ориґінальну схему розвитку передових прогинів запропонувала група дослід- ників, очолювана Є. Паталахою [96, 97]. На підставі аналізу великої кількости пе- редових прогинів (у тому й Передкарпатського) учені розглянули особливості просторового розвитку крайових прогинів, їхню типізацію (з урахуванням сучас- ного поля напружень), а також виділили „внутрішні“ та „зовнішні“ крайові проги- ни. За основу просторового аналізу вони взяли модель двоетапного розвитку пере- дового прогину, що ґрунтується на циклі Вільсона. Автори зазначили, що форму- ІГОР БУБНЯК 94 вання передових прогинів відбувається як під час стискування, так і під час розтя- гу. Вони описали три типові ситуації: 1) горизонтальному стискуванню (попереч- ному) та вертикальному розтягу відповідають крайові прогини закінченого циклу розвитку або поліциклічні прогини; 2) для вертикального стискування та горизон- тального (поперечного) розтягування характерні крайові прогини ембріонального стилю будови з інверсійними деформаціями; 3) в умовах горизонтального зсуву нормальні передові прогини не виникають, їхнім еквівалентом у такому разі ста- ють басейни типу пула—парта. Аналіз світових матеріялів щодо передових прогинів здійснено в монографії [98], де показано, що розвиток вказаних структур відбувається у ритмі „родона- чального“ орогенічного поясу як в умовах розтягу та розкриття океану, так і в умовах колізії. Теоретичні здобутки авторів використовують для прогнозування розшуків вуглеводнів та прогнозування сейсмонебезпечних явищ. Уперше у світо- вій практиці запропоновано механізм вторинного збагачення передових прогинів вуглеводнями. Цей процес названо фільтр-пресинґом [99]. Комплексування результатів томографічних досліджень, числових підходів мо- делювання тектонічних процесів, дальший розвиток тектонофаціяльного аналізу дали змогу отримати нові дані про геодинаміку, включно із сучасною, для україн- ського сеґменту Карпат. Наприклад, перегляд даних уздовж геотраверсу ГСЗ ІІ дав змогу виділити Фокшанську та Жешівську глибокі вузлові депресії. Проведено кількісні структурні дослідження на перетині Східниця-Опари. Також здійснено прогнозування активних розломів Волино-Подільської плити з використанням моделі напруженого стану [100]. Розвиваючи двоетапну модель передового прогину, Є. Паталаха зі співавтора- ми [101] запропонував нову систематику передових прогинів. До повномасштаб- них передових прогинів дослідники віднесли „перикратонно-передгірський тип повного циклу; передгірський тип закінченого абортивного циклу; перикратонний тип незакінченого циклу; остаточно-океанічний „крайовий“ або реліктовий тип закінченого циклу“ [101, с. 30]. Інша група передових прогинів — малі незрілі крайові прогини. Малі крайові прогини відображають специфіку локальних умов. Геодинаміку передових прогинів Є. Паталаха зі співавторами [102] розглянули в рамках елементарної (полярної) моделі орогену. Виникнення передових прогинів та басейнів форланду пов’язане з розвитком континентальної зони субдукції (А-субдукції). Дослідники звертають увагу на органічну єдність властивостей оро- генних поясів у рамках класичної геосинклінальної теорії і тектоніки плит, а та- кож на значення тектонічної зональности під час геодинамічної діягностики стру- ктур. Є. Артюшков зі співавторами [103, 104] розглянув розвиток Східних Карпат від олігоцену до теперішнього часу на базі локальної моделі ізостазії. Він виділив п’ять епох конвергенції та переміщення покровів; наголосив на поглибленні ба- сейну, що виражене у зміні потужностей моласових відкладів у напрямі від покро- вів, що не зовсім відповідає фактичним даним. Також дуже проблематичною є теза ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 95 СМ ГО ГО ГО (К) К ПО ПО ПО ПО СМ СМ СМ T - J R T - J K v1 R K v 1 N eg1 R N eg 1 Q RQ 1 2 3 4 5 6 7 8 Рис. 5. Схема формування структури Карпат та їхнього форланду за С. Кругловим [26]: 1 — дофлішові формації; 2 — флішова формація; 3 — спіліто-діябазова формація; 4 — субстрат гео- синклінальної области; 5 — зони крайових глибинних розломів; 6 — розломи; 7 — насуви; 8 — напря- ми рухів; СМ — серединний масив; ГО — геосинклінальна область; ПО — платформне облямування; К — Карпатська гірська споруда. На врізці внизу праворуч умовно показана зміна радіюса Землі на різних етапах альпійського циклу (за матеріялами Карпат). ІГОР БУБНЯК 96 про занурення передового прогину, яке нібито відбувалося у періоди, коли не було переміщень у Карпатському поясі. У численних працях [26, 105, 106 та ін.] зазначено про неперервно-перервний процес переміщення насувів від олігоцену (для кайнозойського етапу розвитку). Тому висновок про незалежність виникнення передового прогину (Зовнішньої зони Передкарпатського прогину) від процесів, що відбувалися у сусідньому орогені, навряд чи є правильний. Дискусійне також застосування у цьому реґіоні моделі локальної ізостазії. Характер гравітаційних аномалій свідчить про реґіональну компенсацію. У найновішій праці, де розглянуто еволюцію Карпато-Паннонсько-Динар- ського реґіону для палеозойсько-мезозойського етапу [107], доведено, що най- обґрунтованішою гіпотезою для пояснення особливостей геодинаміки є пасивний рифтинґ. Зазначимо, що виникнення басейнів форланду та передових прогинів розгля- дають не лише за концепцією літосферних плит. Наприклад, С. Круглов [26] поя- снив еволюцію орогенних областей та суміжних структур з позицій Землі, що пульсує (рис. 5): загальний стиск Землі надає руху речовинам у напрямі до її центра; різні частини земної кори залежно від механічних властивостей по-різному реагують на таке скорочення; жорсткі блоки платформи по системах скидів опус- каються у неконсолідовані геосинклінальні реґіони; реґіон геосинкліналі реагує на стискувальні напруження лише пасивно, формуючи складки, ускладнені розрива- ми у вигляді скидів та насувів. С. Круглов висловив сумнів, що формування головних покровів флішових Кар- пат є результатом еволюції складчастости. Найімовірніше, що закладення струк- турно-фаціяльних зон відображає наявність великих розломів у дофлішовому фун- даменті. Стискувальні напруження на останніх етапах розвитку Карпат призвели до різної деформації чохла та фундаменту і затягування окремих блоків під оро- ген. Отже, головною причиною виникнення складчастости в карпатському реґіоні С. Круглов назвав горизонтальну складову вертикального опускання платформи із загальним зменшенням радіюса Землі. На завершення зазначимо, що лише зближення різноманітних концепцій та ідей дасть змогу досягти консенсусу в поглядах на розвиток такої складної геоло- гічної системи, як Карпати. Частина огляду опублікована у праці [102]. ЛІТЕРАТУРА 1. Haug E. Les geosynclinaux et les aires continentals // Bull. Soc. Geol. Fr. — 1900. — Vol. 28. — P. 617—711. 2. Suess E. Das Antliz der Erde. — Wien: Freytag, 1885 — 1909. — Vol. 5. 3. Архангельский А Д., Шатский Н. С. Схема тектоники СССР // Бюлл. МОИП. Отд. ге- ол.— 1933. — Т. 11 (4). — С. 323—348. 4. Шатский Н. С. О структурных связях платформ со складчатыми геосинклинальными областями. Ст. 3 // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1947. — № 5. — С. 37—56. 5. Белоусов В. В. Основные вопросы геотектоники. — М.: Госгеолтехиздат, 1962. — 608 с. 6. Богданов А. А. Некоторые замечания о краевых прогибах // Вестник Москов. ун-та. Сер. геол. — 1955. — № 8. — С. 3 —18. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 97 7. Пейве А. В. Общая характеристика, классификация и пространственное расположение глубинных разломов (главнейшие типы глубинных разломов) // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1956. — № 1. — С. 90 —105. 8. Наумов В. А. Строение и развитие краевых швов Сибирской и других платформ // Те- ктоника. Геология альпид тетисного происхождения. — М.: Наука, 1980. — С. 128 —133. 9. Вялов О. С. Пограничные глубинные разломы и развитие Предкарпатского прогиба // Геол. cб. Львов. геол. об-ва. — 1976. — № 15. — С. 17—22. 10. Пущаровский Ю. М. Краевые прогибы, их тектоническое строение и развитие // Тр. ГИН АН СССР. — 1959. — Вып. 28. — 154 с. 11. Пущаровский Ю. М. Резонансно-тектонические структуры // Геотектоника. — 1969. — № 1. — C. 3 —13. 12. Кузнецов Г. А. Пограничные структуры платформ и подвижных поясов (на примере Сибирской платформы) // Материалы по региональной геологии Сибирской платформы и ее складчатого обрамления. — М.: Недра, 1972. — С. 16 —24. 13. Павловский В. В. Зоны перикратонных опусканий — платформенные структуры пер- вого порядка // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1959. — № 12. — С. 3—10. 14. Муратов М. В., Микунов М. Ф., Чернова Е. С. Основные этапы тектонического раз- вития Русской платформы // Изв. вузов. Сер. геол. и разведка. — 1962. — № 11. — С. 30 —35. 15. Зоненшайн Л. П., Поникаров В. П., Уфлянд А. К. О структурах пограничных между платформами и геосинклинальными областями // Геотектоника. — 1966. — № 5. — С. 3 —19. 16. Радзивилл А. Я. Краевые системы Украинских Карпат и пра-Карпат // Тектоника и стратиграфия. — 1975. — Вып. 8. — С. 10 —20. 17. Ставцев А. Л. Тектоника и полезные ископаемые зон сочленения древних платформ и подвижных поясов. — М.: Недра, 1983. — 140 с. 18. Ступка О. С. Геодинамическая эволюция и структура земной коры Юга европей- ской части Советского Союза в докембрии. — К.: Наук. думка, 1986. — 244 с. 19. Славин В. И. К вопросу о стратиграфии и тектонике Карпатского передового прогиба // Сов. геология. — 1947. — № 23. — С. 25 —32. 20. Богданов А. А. Основные черты тектоники Восточных Карпат // Сов. геология. — 1949. — № 40. — С. 9 —22. 21. Диденко Н. А. Тектоническое строение миоценового структурного этажа северо- западной части Предкарпатского прогиба // Геология и геохимия горючих ископаемых. — 1968. — Вып. 14. — С. 61— 68. 22. Буров В. С., Глушко В. В., Шакін В. А., Шпак П. Ф. До питання про північно-східну границю поширення флішу у Внутрішній зоні Передкарпатського прогину // Геол. журн. — 1969. — № 3. — С. 3 —12. 23. Глушко В. В., Самойлюк А. П., Трушкевич Р. Т. Тектоника фундамента Предкарпат- ского прогиба // Геол. журн. — 1970. — Вып. 6. — С. 3 —9. 24. Тектоника Украинских Карпат (Объяснительная записка к тектонической карте Украинских Карпат м-ба 1:200000) / Буров В. С., Вишняков Б. И., Глушко В. В. и др. — К.: Украинский научно-исследовательский геологоразведочный институт (УкрНИГРИ), 1986. — 152 с. 25. Тектоническая карта Украинских Карпат / За ред. В. В. Глушка, С. С. Круглова (М-б 1:200000). — К., 1986. — 6 арк. ІГОР БУБНЯК 98 26. Геодинамика Карпат / Круглов С. С., Смирнов С. Е., Спитковская С. М. и др. — К.: Наук. думка, 1985. — 136 с. 27. Разломная тектоника Предкарпатского и Закарпатского прогибов и ее влияние на ра- спределение залежей нефти и газа / Г. Н. Доленко , Л. Т. Бойчевская, И. В. Килын и др. — К.: Наук. думка, 1976. — 126 с. 28. Резвой Д. П. Советские Карпаты — Канадские Скалистые горы (опыт сравнительно- го тектонического анализа) // Геол. сб. Львов. геол. об-ва, 1976. — С. 5 —17. 29. Глушко В. В., Лозыняк П. Ю., Петрашкевич М. И. О структуре Предкарпатского прогиба // Геология Советских Карпат. — К.: Наук. думка, 1984. — С. 46 —55. 30. Кульчицький Я., Лозиняк П., Петрашкевич М. Основні проблеми геологічної будови та пошуків корисних копалин Карпатського регіону // Праці НТШ. Т. 1. Геологія, геофізика, хемія, біохемія, матеріялознавство, механіка матеріялів. —1997. — С. 25—45. 31. Лозиняк П. Ю. Нові погляди на будову Передкарпатського прогину // Геологія і гео- хімія горючих копалин. — 1996. — № 3 — 4 (96—97). — С. 80—90. 32. Лозиняк П. Ю., Петрашкевич М. Й. Сучасний стан і проблемні питання геологічної будови Українських Карпат // Геологія і геохімія горючих копалин. — 1998. — № 3 (104). — С. 26 —31. 33. Круглов С. С. В защиту Предкарпатского прогиба // Геодинамика. — 1999. — №1(2). — С. 88—91. 34. Круглов С. Проблемы тектоники и палеогеодинамики запада Украины (критический обзор публикаций). — Львов, 2001. — 83 с. 35. Крупський Ю. З. Геодинамічні умови формування і нафтогазоносність Карпатського та Волино-Подільського регіонів України. — К.: УкрДГРІ, 2001. — 144 с. 36. Корнеева В. Г. Геологическое строение и нефтегазоносность юго-западного Предка- рпатья и прилегающей части Советских Карпат // Тр. ВНИГРИ. — М.: Гостопотехиздат, 1959. — Вып. 141. — 200 с. 37. Бурьянов В. Б., Гордиенко В. В., Кулик С. Н. Комплексная геофизическая модель ли- тосферы Восточных Карпат // Геофиз. сб. — 1978. — Вып. 83. — С. 3—16. 38. Stille H. Evolution und Revolutionen in der Erdgeschichte. — Berlin: Borntraeger. — 1913. — 32 s. 39. Kay M. North American geosynclines // Mem. Geol. Soc. Am. — 1951. — Vol. 48. — 143 p. 40. Kuenen Ph. H. Geological interpretation of the bathymetrical results, Snellius Expedition. Sci. Results Snelius Expedition Eastern Pt. East —Indian Archipelago, 1929—1930. 1. — Leiden: Bril, 1935. — 124 p. 41. Van Bemmelen R. W. Mountainbuilding. — The Hague: Martinus Nijhoff, 1954. — 177 p. 42. Mitchell A. H. G., Reading H. G. Continental margin, geosynclines and oceanfloor spread- ing // J. Geol. — 1969. — Vol. 77. — P. 629—646. 43. Dewey J. F., Bird J. M. Mountain belts and the new global tectonics // J. Geophys. Res. — 1970. — Vol. 75. — P. 2625—2647. 44. Dickinson W. R. Plate tectonic models of geosynclines // Earth and Planet Sci. Lett. — 1971. — Vol. 10. — P. 165—174. 45. Dickinson W. R. Plate tectonics and sedimentation // Tectonics and Sedimentation / Ed. Dickinson W. R., Spec. Publ. Soc. Econ. Paleont. Mineral., 1974. — Vol. 22. — P. 1—27. 46. Beaumont C. The evolution of sedimentary basins on a viscoelastic lithosphere. Theory and examples // Geophys. J. R. Astr. Soc. — 1978. — Vol. 55. — P. 471— 497. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 99 47. Jordan T. E. Thrust loads and foreland basin evolution, Cretaceous, western United States // AAPG Bull. — 1981. — Vol. 65. — P. 2506—2520. 48. Price R. J. Large scale gravitational flow of supra crustal rocks, Southern Canadian Rock- ies // Gravity and Tectonics / Eds K. A. de Jong and R. Scholten. — New York: Wiley, 1973. — P. 491—502. 49. Davis D., Suppe J., Dahlen F. A. Mechanics of fold-and-thrust belts and accretionary wedges // J. Gephys. Res. — 1983. — Vol. 88. — P. 1153—1172. 50. Elliot D. The energy balance and deformation mechanism of the thrust sheets // Phill.Trans. Roy. Soc. Lond. — 1976. — A 283. — P. 289 —312. 51. Chapple W. M. Mechanics of thin-skinned fold-and-thrust belts // Geol. Soc. Amer. Bull. — 1978. — Vol. 93. — P. 1189 —1198. 52. Ueda S. Subduction zones: their diversity, mechanism and human aspects // Geo. Journal. — 1984. — Vol. 8. — P. 381— 406. 53. Артюшков Е. В. Физическая тектоника. — М.: Наука, 1993. — 483 с. 54. Белоусов В. В. Земная кора и верхняя мантия океанов. — М.: Наука, 1968. — 256 с. 55. Субботин С. И., Наумчик Г. Л., Рахимова И. Ш. Мантия Земли и тектогенез. — К.: Наук. думка, 1968. — 174 с. 56. Turcotte D. L, Shubert G. Geodynamics. — New York: John Wiley, 1982. — 450 p. 57. Beaumont C. Foreland basins // Geophys. J. R., Astr. Soc. — 1981. — Vol. 65. — P. 291—329. 58. McNutt M. K. Lithospheric stress deformation // Reviews of Geophys. — 1987. — Vol. 25. — P. 1245—1253. 59. Royden L., Karner G. D. Flexure of the lithosphere beneath the Apennine and Carpathian foredeep basins // Nature. — 1984. — Vol. 309. — P. 142—144. 60. Sheffels B., McNutt M. Role of subsurface loads and regional compensation in the isostatic balance of the Transverse Ranges, California: evidence for intracontinental subduction // J. Geophys. Res. — 1986. — Vol. 91. — P. 6419 — 6431. 61. Zoetemeijer R. Tectonic modelling of foreland basins, thin skinned thrusting, syntectonic sedimentation and hthospheric flexure, PhD thesis. — Amsterdam, The Netherlands: Tectonics / Structural Geology Group, Department of Sedimentary Geology, Faculty of Earth Sciences, Vrije Universiteit, 1993. — 148 p. 62. Van der Beek P. A., Cloetingh S. Lithospheric flexure and the tectonic evolution of the Betic Cordilleras (SE Spain) // Tectonophysics. — 1992. — Vol. 203. — P. 325—344. 63. Quinlan G. M., Beaumont C. Appalachian thrusting, lithospheric flexure and Palaeozoic stratigraphy of the eastern Interior of North America // Can. J. Earth Sci. — 1984. — Vol. 21. — P. 973—996. 64. Peper T. Tectonic control on the sedimentation record in foreland basins, PhD thesis. — Amsterdam, The Netherlands: Tectonics / Structural Geology Group, Department of Sedimentary Geology, Faculty of Earth Sciences, Vrije Universiteit, 1993. — 187 p. 65. Cloetingh S., Van Balen R. Ter Voorde M., Zoetemeijer R., Den Bezemer T. Mechanical aspects of sedimentary basin formation: development of integrated models for lithospheric and surface processes // Geol. Rundsch . — 1997. — Vol. 86. — P. 226 —240. 66. Souquet P., Deramond J. Sequence de chevauchements et sequences de depot dans un basin d’avant-fosse. Example du sillon cretace du versant des Pyrenees (Espagne) // C. R. Acad. Sci. Paris. — 1989. — Vol. 309. — P. 137 — 144. ІГОР БУБНЯК 100 67. Specht M., Deramond J., Souquet P. Relations tectonique-sedimentation dans les basins d’avant-pays: utilisation des surfaces stratigraphiques isochrones comme marqueurs de la deformation // Bull. Soc. Geol. Fr. — 1991. — Vol. 3. — P. 553 —562. 68. Hag B. U., Handerbol J., Vail P. R. Chronology of fluctuating sea levels since the Triassic // Science. — 1987. — Vol. 235. — P. 1156 —1167. 69. Cloetingh S. Intraplate Stresses: A new element in Basin Analysis // New Perspectives in Basin Analysis / Eds Kleinspehn K.L., Paola C. — New York: Springer-Verlag, 1988. — P. 205—230. 70. Cloetingh S. Tectonics and sea level changes: a controversy? // Controversies in Modern Geology / Eds Meuller D., McKenzie D., Weisert H. — London: Academic Press, 1991. — P. 250—277. 71. Peper T., Beekman F., Cloethingh S. Consequences of thrusting and intraplate stress fluc- tuations for vertical motions in foreland basins and peripheral areas // Geophys. J. Int. — 1992. — V. 111. — P. 104 — 126. 72. Galloway W. E. Clastic facies models, depostional systems, sequences and correlation: a sedimentologist’s view of the dimensional and temporal resolution of lithostratigraphy // Quantita- tive Dynamic Stratigraphy / Ed. T. A. Cross. — London: Prentice-Hall, 1989. — P. 459 — 479. 73. Ori G. G., Roveri M., Vannoni F. Plio-Pleistocene sedimentation in the Apenninic-Adriatic foredeep (Central Adriatic Sea, Italy) // Int. Ass. Sed. — 1986. — Vol. 8. — P. 183 —198. 74. Ricci Lucchi F. The Oligocene to recent foreland basins of the Northern Apennines // Fore- land basins / Eds. P. A. Allen, P. Homewood. — Oxford: Blackwell Scientific Publications, 1986. — Vol. 8. — P. 105—139. 75. Allen P. A., Homewood P., Williams G. D. Foreland basins: an introduction // Eds. P. A. Allen, P. Homewood. — Oxford: Blackwell Scientific Publications, 1986. — Vol. 8. — P. 3—12. 76. Ori G. G., Friend P. F. Sedimentary basins, formed and carried piggyback on active thrust sheets // Geology. — 1984. — Vol. 12. — N 9. — P. 475 — 478. 77. Roure F., Howell D., Guellec S., Casero P. Shallow structures induced by deep-seated thrusting // Petroleum and tectonics in mobile belts / Ed. J. Letouzey. — Paris: Technip editions, 1990. — P. 15—30. 78. Bally A. W., Gordy P. L., Stewart G. A. Structure, sesmic data and orogenic evolution of the Southern Canadian Rocky Mountains // Bull. Can. Petrol. Geol. — 1966. — Vol. 14. — P. 337 — 381. 79. Dahlstrom C. D. A. Structural geology in the eastern margin of the Canadian Rocky Moun- tains // Bull. Can. Petrol. Geol. — 1970. — Vol. 18. — P. 332 — 408. 80. Hossak J. R. The use of balanced cross sections in the calculation of orogenic contraction: a review // J. Geol. Soc. Lond. —1979. — Vol. 136. — P. 705 — 711. 81. Bally A. W., Borbi L., Cooper L. C., Chelardoni R. Balanced sections and seismic reflec- tion profiles across the Central Appenines // Mem. Soc. Geol. Ital. — 1986. — Vol. 35. — P. 257—310. 82. Mitra S., Namson J. Equal-area balancing // Am. J. Sci. — 1989. — Vol. 289. — P. 563 —599. 83. Moretti I., Triboulet S., Endignoux L. Some remarks on the geometrical modeling of geo- logical deformations // Petroleum and tectonics in mobile belts / Ed. J. Letouzey. — Paris: Technip editions, 1990. — P. 155 — 162. 84. Suppe J. Geometry and kinematics of fault-bend folding // Am. J. Sci. — 1983. — Vol. 83. — P. 684 — 721. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПРО ПЕРЕХІДНІ ЗОНИ МІЖ ПЛАТФОРМОВИМИ ТА СКЛАДЧАСТИМИ ... 101 85. Endignoux L., Mugnier J. L. The use of a forward kinematic model in the reconstruction of balanced cross section // Tectonics. — 1990. — Vol. 9. — P. 1249 — 1262. 86. Medwedeff D. A. Growth fault-bend folding at South-East Lost Hilles, San Joaquin Valley, California // AAPG Bull. — 1989. — Vol. 73. — N 1. — P. 54 — 67. 87. Suppe J., Chou G. T., Hook S. C. Rates of folding and faulting determined from growth strata // Thrust Tectonics / Ed. K. R. McClay. — London: Chapman and Hall, 1992. — P. 105 —122. 88. Radulescu D. P., Sandulescu M. The plate tectonics concept and the geological structure of the Carpathians // Tectonophysics. — 1973. — Vol. 16. — N 3/4. — P. 155 — 161. 89. Доленко Г. Н., Данилович Л. Г. Новое в учении о геосинклиналях и его приложение в Украинских Карпатах // Геол. журн. — 1975. — № 5. — C. 3 — 9. 90. Доленко Г. Н., Данилович Л. Г., Бойчевская Л. Т. Тектоническое развитие Украинских Карпат в свете тектоники литосферных плит // Тектоника Средиземноморского пояса. — М.: Наука, 1978. — C. 16 — 18. 91. Данилович Л. Г. Магматизм Карпат и вопросы геодинамики // Геология и геохимия горючих ископаемых — 1975. — Вып. 42. — C. 3 — 13. 92. Данилович Л. Г. О положении зон субдукции в Украинских Карпатах // Геология и геохимия горючих ископаемых — 1975. — Вып. 47. — C. 53 — 68. 93. Гофштейн И. Д. Реконструкция зоны Беньофа в Карпатах // Геология и геохимия го- рючих ископаемых — 1977. — Вып. 48. — C. 3 — 7. 94. Друмя А. В. Геологическое строение и сейсмичность Восточного Предкарпатья: Автореф. дис. … д-ра геол.-мин. наук / АН УССР, Ин-т геологических наук. — Киев, 1973. — 32 с. 95. Бойчук М. В. Субпоперечная зональность Внешней зоны Предкарпатского прогиба в связи с газоносностью // Тр. Ин-та геол. и геохимии горючих ископаемых АН УССР. — 1981. — № 17. — С. 68 — 64 / Деп. в ВИНИТИ 23.04.1981, № 1854-81. 96. Паталаха Е. И., Трофименко Г. Л. Трассы краевых прогибов юго-запада Восточно- Европейской платформы: модель краевого прогиба как углеводородоносной структуры и ее приложение // Геол. журн. — 1999. — № 3. — С. 26 — 34. 97. Паталаха Е. И., Трегубенко В. И., Лебедь Н. И. Циркум-Черноморское ожерелье краевых прогибов — систематика и прогноз / Министерство экологии и природных ресур- сов Украины, Департамент геологии и использования недр, Украинский государственный геологоразведочный институт. — Киев, 2001. — 16 с. 98. Паталаха Е. И., Трофименко Г. Л., Трегубенко В. И., Лебедь Н. И. Проблема краевых прогибов и прогноз УВ. — К.: ЭМКО, 2002. — 251 с. 99. Паталаха Е. И., Сенченков И. К., Червинко О. П., Трегубенко В. И., Лебедь Н. И. Фильтр-прессинг как механизм вторичного обогащения УВ краевых прогибов (в природе и в эксперименте) / Министерство экологии и природных ресурсов Украины, Департамент геологии и использования недр, Украинский государственный геологоразведочный инсти- тут. — Киев, 2002. — 43 с. 100. Паталаха Е. И., Гончар В. В., Сенченков И. К., Червинко О. П. Элементы геодина- мики Карпат. Прогноз углеводородов и сейсмичности. — К.: ЭМКО, 2003. — 151 с. 101. Паталаха Е., Трофименко Г., Евдощук Н. Краевые прогибы как продукт континен- тальной субдукции (идентификация крупномасштабних и малых краевых прогибов) // Гео- лог України. — 2004. — № 2. — С. 25 —32. 102. Паталаха Е. И., Паталаха Г. Б.,Токовенко В. С. Модель елементарного орогена — ключ к пониманию тектонической и минерагенической зональности орогенических поясов // Доп. НАН України. — 2005. — № 9. — С. 113 —119. ІГОР БУБНЯК 102 103. Артюшков Е. В., Беэр М. А., Мернер Н.-А. Независимость погружения земной коры и горообразования на Карпатах от надвигания тектонического покрова // Докл. Академии наук — 1996. — Т. 346. — № 1. — C. 103 — 107. 104. Arrtyushkov E. V., Baer M. A., Mörner N.-A. The East Carpathians: Indications of phase transitions, lithospheric failure and decoupled evolution of thrust belt and its foreland // Tectono- physics. — 1996. — Vol. 262. — P. 101 — 132. 105. Csontos L., Nagymarosy A., Horvath F., Kovac M. Tertiary evolution of the Intra- Carpathian area: a model // Tectonophysics. — 1992. — Vol. 208. — P. 221—241. 106. Matenko L. Tectonic evolution of the outer Romanian Carpathians: Constraints from kinematic analysis and flexural modelling. — Amsterdam: Tectonics/Structural Research Group, Department of Sedimentary Geology, Faculty of Earth Sciences, Vrije Universiteit, 1997. — 160 p. SUMMARY Ihor BUBNIAK EVOLUTION OF THOUGHT ON THE TRANSITION ZONES FROM PLATFORMS TO FOLDED BELTS: FROM GEOSYNCLINES TO MODERN CONCEPTS The history of notions „foredeep“ and it using in the context of the classical geosyncline doctrine and modern geodynamic conceptions is regarded. Besides the foredeep basins the transitional zones from cratons to geosynclines and accompanying structures — deep faults, pericratonal depressin etc are characterized. Interrelation of the „foredeep“ and „foreland“ concepts is discussed. For the classical period of the foredeep studies the examples from the Western Ukraine are presented — from the first using to modern terminological problems. The tectonic schemes of the Ukrainian Carpathian foredeep are presented. The second part of the work is devoted to the geodynamic aspects of the Earth crust structures situated on the marginal parts of the cratons and folded belts. The mechanism concepts proposed for the explanations of the basin origin on the different levels — from regional to local levels are described. At the end of the second part the works exam- ined the development of the Western Ukraine region from the plate tectonic point of view are shown. Alterna- tive geodynamic hypothesis (for example, pulsating Earth) also are object of the review. The conclusion is made that getting new data can be obtained on the base of the convergence of different conceptions and using new methods. << /ASCII85EncodePages false /AllowTransparency false /AutoPositionEPSFiles true /AutoRotatePages /All /Binding /Left /CalGrayProfile (Dot Gain 20%) /CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2) /sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CannotEmbedFontPolicy /Warning /CompatibilityLevel 1.4 /CompressObjects /Tags /CompressPages true /ConvertImagesToIndexed true /PassThroughJPEGImages true /CreateJDFFile false /CreateJobTicket false /DefaultRenderingIntent /Default /DetectBlends true /ColorConversionStrategy /LeaveColorUnchanged /DoThumbnails false /EmbedAllFonts true /EmbedJobOptions true /DSCReportingLevel 0 /EmitDSCWarnings false /EndPage -1 /ImageMemory 1048576 /LockDistillerParams false /MaxSubsetPct 100 /Optimize true /OPM 1 /ParseDSCComments true /ParseDSCCommentsForDocInfo true /PreserveCopyPage true /PreserveEPSInfo true /PreserveHalftoneInfo true /PreserveOPIComments false /PreserveOverprintSettings true /StartPage 1 /SubsetFonts true /TransferFunctionInfo /Apply /UCRandBGInfo /Remove /UsePrologue false /ColorSettingsFile () /AlwaysEmbed [ true ] /NeverEmbed [ true ] /AntiAliasColorImages false /DownsampleColorImages true /ColorImageDownsampleType /Bicubic /ColorImageResolution 300 /ColorImageDepth -1 /ColorImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeColorImages true /ColorImageFilter /DCTEncode /AutoFilterColorImages true /ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG /ColorACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /ColorImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000ColorACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000ColorImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasGrayImages false /DownsampleGrayImages true /GrayImageDownsampleType /Bicubic /GrayImageResolution 300 /GrayImageDepth -1 /GrayImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeGrayImages true /GrayImageFilter /DCTEncode /AutoFilterGrayImages true /GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG /GrayACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /GrayImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000GrayACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000GrayImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasMonoImages false /DownsampleMonoImages true /MonoImageDownsampleType /Bicubic /MonoImageResolution 1200 /MonoImageDepth -1 /MonoImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeMonoImages true /MonoImageFilter /CCITTFaxEncode /MonoImageDict << /K -1 >> /AllowPSXObjects false /PDFX1aCheck false /PDFX3Check false /PDFXCompliantPDFOnly false /PDFXNoTrimBoxError true /PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXSetBleedBoxToMediaBox true /PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXOutputIntentProfile () /PDFXOutputCondition () /PDFXRegistryName (http://www.color.org) /PDFXTrapped /Unknown /Description << /FRA <FEFF004f007000740069006f006e00730020007000650072006d0065007400740061006e007400200064006500200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200064006f007400e900730020006400270075006e00650020007200e90073006f006c007500740069006f006e002000e9006c0065007600e9006500200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200061006d00e9006c0069006f007200e90065002e00200049006c002000650073007400200070006f0073007300690062006c0065002000640027006f00750076007200690072002000630065007300200064006f00630075006d0065006e007400730020005000440046002000640061006e00730020004100630072006f0062006100740020006500740020005200650061006400650072002c002000760065007200730069006f006e002000200035002e00300020006f007500200075006c007400e9007200690065007500720065002e> /JPN <FEFF3053306e8a2d5b9a306f30019ad889e350cf5ea6753b50cf3092542b308000200050004400460020658766f830924f5c62103059308b3068304d306b4f7f75283057307e30593002537052376642306e753b8cea3092670059279650306b4fdd306430533068304c3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103057305f00200050004400460020658766f8306f0020004100630072006f0062006100740020304a30883073002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d30678868793a3067304d307e30593002> /DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e0020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e0020006d00690074002000650069006e006500720020006800f60068006500720065006e002000420069006c0064006100750066006c00f600730075006e0067002c00200075006d002000650069006e0065002000760065007200620065007300730065007200740065002000420069006c0064007100750061006c0069007400e400740020007a0075002000650072007a00690065006c0065006e002e00200044006900650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f0062006100740020006f0064006500720020006d00690074002000640065006d002000520065006100640065007200200035002e003000200075006e00640020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e> /PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300740061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f5006500730020007000610072006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200063006f006d00200075006d00610020007200650073006f006c007500e700e3006f00200064006500200069006d006100670065006d0020007300750070006500720069006f0072002000700061007200610020006f006200740065007200200075006d00610020007100750061006c0069006400610064006500200064006500200069006d0070007200650073007300e3006f0020006d0065006c0068006f0072002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002c002000520065006100640065007200200035002e0030002000650020007300750070006500720069006f0072002e> /DAN <FEFF004200720075006700200064006900730073006500200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072002000740069006c0020006100740020006f0070007200650074007400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006d006500640020006800f8006a006500720065002000620069006c006c00650064006f0070006c00f80073006e0069006e006700200066006f00720020006100740020006600e50020006200650064007200650020007500640073006b00720069006600740073006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50062006e006500730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f0067002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e> /NLD <FEFF004700650062007200750069006b002000640065007a006500200069006e007300740065006c006c0069006e00670065006e0020006f006d0020005000440046002d0064006f00630075006d0065006e00740065006e0020007400650020006d0061006b0065006e0020006d00650074002000650065006e00200068006f0067006500720065002000610066006200650065006c00640069006e00670073007200650073006f006c007500740069006500200076006f006f0072002000650065006e0020006200650074006500720065002000610066006400720075006b006b00770061006c00690074006500690074002e0020004400650020005000440046002d0064006f00630075006d0065006e00740065006e0020006b0075006e006e0065006e00200077006f007200640065006e002000670065006f00700065006e00640020006d006500740020004100630072006f00620061007400200065006e002000520065006100640065007200200035002e003000200065006e00200068006f006700650072002e> /ESP <FEFF0055007300650020006500730074006100730020006f007000630069006f006e006500730020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200063006f006e0020006d00610079006f00720020007200650073006f006c00750063006900f3006e00200064006500200069006d006100670065006e00200070006100720061002000610075006d0065006e0074006100720020006c0061002000630061006c006900640061006400200061006c00200069006d007000720069006d00690072002e0020004c006f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000730065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200079002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e> /SUO <FEFF004e00e4006900640065006e002000610073006500740075007300740065006e0020006100760075006c006c006100200076006f0069006400610061006e0020006c0075006f006400610020005000440046002d0061007300690061006b00690072006a006f006a0061002c0020006a006f006900640065006e002000740075006c006f0073007400750073006c00610061007400750020006f006e0020006b006f0072006b006500610020006a00610020006b007500760061006e0020007400610072006b006b007500750073002000730075007500720069002e0020005000440046002d0061007300690061006b00690072006a0061007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f006200610074002d0020006a00610020004100630072006f006200610074002000520065006100640065007200200035002e00300020002d006f0068006a0065006c006d0061006c006c0061002000740061006900200075007500640065006d006d0061006c006c0061002000760065007200730069006f006c006c0061002e> /ITA <FEFF00550073006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000500044004600200063006f006e00200075006e00610020007200690073006f006c0075007a0069006f006e00650020006d0061006700670069006f00720065002000700065007200200075006e00610020007100750061006c0069007400e00020006400690020007300740061006d007000610020006d00690067006c0069006f00720065002e0020004900200064006f00630075006d0065006e00740069002000500044004600200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e> /NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f00700070007200650074007400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006d006500640020006800f80079006500720065002000620069006c00640065006f00700070006c00f80073006e0069006e006700200066006f00720020006200650064007200650020007500740073006b00720069006600740073006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e00650020006b0061006e002000e50070006e006500730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f0067002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0067002000730065006e006500720065002e> /SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006e00e40072002000640075002000760069006c006c00200073006b0061007000610020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006d006500640020006800f6006700720065002000620069006c0064007500700070006c00f60073006e0069006e00670020006f006300680020006400e40072006d006500640020006600e50020006200e400740074007200650020007500740073006b00720069006600740073006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e0020006b0061006e002000f600700070006e006100730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006100720065002e> /ENU <FEFF005500730065002000740068006500730065002000730065007400740069006e0067007300200074006f0020006300720065006100740065002000500044004600200064006f00630075006d0065006e0074007300200077006900740068002000680069006700680065007200200069006d0061006700650020007200650073006f006c007500740069006f006e00200066006f007200200069006d00700072006f0076006500640020007000720069006e00740069006e00670020007100750061006c006900740079002e0020005400680065002000500044004600200064006f00630075006d0065006e00740073002000630061006e0020006200650020006f00700065006e00650064002000770069007400680020004100630072006f00620061007400200061006e0064002000520065006100640065007200200035002e003000200061006e00640020006c0061007400650072002e> >> >> setdistillerparams << /HWResolution [2400 2400] /PageSize [515.906 728.504] >> setpagedevice
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73814
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1563-3569
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-02T00:57:43Z
publishDate 2007
publisher Західний науковий центр НАН України і МОН України
record_format dspace
spelling Бубняк, І.
2015-01-15T21:23:12Z
2015-01-15T21:23:12Z
2007
Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій / І. Бубняк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2007. — Т. XIX: Геологічний збірник.— С. 79-102. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.
1563-3569
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73814
551.24(477.8)
Розглянуто історію становлення поняття „передовий прогин“ і його використання у контексті класичного вчення про геосинкліналі та сучасні геодинамічні концепції. Крім передових прогинів охарактеризовані перехідні зони від платформ до геосинкліналей, описані структури, що їх супроводжують — глибинні розломи, перикратонні опускання тощо. Обговорено співвідношення понять „передовий прогин“ та „фордланд“. Розглянуто серію наукових праць, в яких описані причини утворення пограничних структур між платформами та геосинкліналями. Для класичного періоду досліджень передових прогинів наведені приклади із західних областей України — від першого застосування терміну „передовий прогин“ до сучасних термінологічних проблем. Подано схеми поділу Передкарпатського прогину. Друга частина статті стосується геодинамічних аспектів формування структур земної кори на межі платформових та геосинклінальних областей. Описані механізми, пропоновані для пояснення виникнення цих структур. Також охарактеризовані методи, що використовують при вивченні перехідних зон від платформових до складчастих областей на різних рівнях: від реґіонального до локального рівня. На завершення другої частини показані роботи, в яких тектонічну еволюцію західних областей розглянуто в межах тектоніки літосферних плит. Альтернативні геодинамічні гіпотези (наприклад, гіпотези Землі, що пульсує) є також об’єктом огляду. Зроблено висновок про те, що нові дані можна отримати лише при зближенні різноманітних концепцій та застосуванні нових підходів.
The history of notions „foredeep“ and it using in the context of the classical geosyncline doctrine and modern geodynamic conceptions is regarded. Besides the foredeep basins the transitional zones from cratons to geosynclines and accompanying structures — deep faults, pericratonal depressin etc are characterized. Interrelation of the „foredeep“ and „foreland“ concepts is discussed. For the classical period of the foredeep studies the examples from the Western Ukraine are presented — from the first using to modern terminological problems. The tectonic schemes of the Ukrainian Carpathian foredeep are presented. The second part of the work is devoted to the geodynamic aspects of the Earth crust structures situated on the marginal parts of the cratons and folded belts. The mechanism concepts proposed for the explanations of the basin origin on the different levels — from regional to local levels are described. At the end of the second part the works examined the development of the Western Ukraine region from the plate tectonic point of view are shown. Alternative geodynamic hypothesis (for example, pulsating Earth) also are object of the review. The conclusion is made that getting new data can be obtained on the base of the convergence of different conceptions and using new methods.
uk
Західний науковий центр НАН України і МОН України
Праці наукового товариства ім. Шевченка
Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
Evolution of thought on the transition zones from platforms to folded belts: from geosynclines to modern concepts
Article
published earlier
spellingShingle Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
Бубняк, І.
title Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
title_alt Evolution of thought on the transition zones from platforms to folded belts: from geosynclines to modern concepts
title_full Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
title_fullStr Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
title_full_unstemmed Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
title_short Еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
title_sort еволюція поглядів про перехідні зони між платформовими та складчастими областями: від геосинклінального вчення до сучасних концепцій
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73814
work_keys_str_mv AT bubnâkí evolûcíâpoglâdívproperehídnízonimížplatformovimitaskladčastimioblastâmivídgeosinklínalʹnogovčennâdosučasnihkoncepcíi
AT bubnâkí evolutionofthoughtonthetransitionzonesfromplatformstofoldedbeltsfromgeosynclinestomodernconcepts

Ähnliche Einträge