Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія

Показано традиції М. Шашкевича у творчості та публіцистиці українського поета, учасника Визвольних змагань 1917–1921 рр., керівника культурно-освітньої комісії І Конґресу українських націоналістів у Відні (1929) Олеся Бабія. Реопубліковано маловідомі статті О. Бабія про значення М. Шашкевича в іс...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Дата:	2012
Автор:	Шалата, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73897
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія / М. Шалата // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 802-824. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73897
record_format	dspace
spelling	Шалата, М. 2015-01-16T16:38:04Z 2015-01-16T16:38:04Z 2012 Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія / М. Шалата // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 802-824. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73897 Показано традиції М. Шашкевича у творчості та публіцистиці українського поета, учасника Визвольних змагань 1917–1921 рр., керівника культурно-освітньої комісії І Конґресу українських націоналістів у Відні (1929) Олеся Бабія. Реопубліковано маловідомі статті О. Бабія про значення М. Шашкевича в історії та культурі українців. The article explicates the Markiyan Shashkevych’s traditions in the works and publicism of Oles’ Babiy. Babiy was a Ukrainian poet, participant of the Ukrainian national-liberation struggle of 1917–1921 and chair of the Cultural and Educational Committee of the First Congress of Ukrainian Nationalists in Vienna in 1929. The little-known articles by Babiy on the role of Shashkevych in the history and culture of Ukrainians are re-published in the article. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія Markiyan Shashkevych, the ideological inspirer of Oles’ Babiy Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія
spellingShingle	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія Шалата, М.
title_short	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія
title_full	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія
title_fullStr	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія
title_full_unstemmed	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія
title_sort	маркіян шашкевич - ідейний натхненник олеся бабія
author	Шалата, М.
author_facet	Шалата, М.
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
format	Article
title_alt	Markiyan Shashkevych, the ideological inspirer of Oles’ Babiy
description	Показано традиції М. Шашкевича у творчості та публіцистиці українського поета, учасника Визвольних змагань 1917–1921 рр., керівника культурно-освітньої комісії І Конґресу українських націоналістів у Відні (1929) Олеся Бабія. Реопубліковано маловідомі статті О. Бабія про значення М. Шашкевича в історії та культурі українців. The article explicates the Markiyan Shashkevych’s traditions in the works and publicism of Oles’ Babiy. Babiy was a Ukrainian poet, participant of the Ukrainian national-liberation struggle of 1917–1921 and chair of the Cultural and Educational Committee of the First Congress of Ukrainian Nationalists in Vienna in 1929. The little-known articles by Babiy on the role of Shashkevych in the history and culture of Ukrainians are re-published in the article.
issn	2223-1196
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73897
citation_txt	Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія / М. Шалата // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 802-824. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT šalatam markíânšaškevičídeiniinathnennikolesâbabíâ AT šalatam markiyanshashkevychtheideologicalinspirerofolesbabiy
first_indexed	2025-11-25T22:31:37Z
last_indexed	2025-11-25T22:31:37Z
_version_	1850565885446586368
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012802 Михайло ШАЛАТА (Дрогобич) МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ – ІДЕЙНИЙ НАТХНЕННИК ОЛЕСЯ БАБІЯ Насамперед – щодо фіґурантів теми. Із Маркіяном Шашкевичем ясно: це віддавна й назавжди. Віддавна – від 8-го чи 9-го класу, коли потрапило до мене скромне львівське видання вибраних творів Шашкевича 1954 р. з передмовою В. Дмитрука. Із Олесем Бабієм інакше. Власне, один із його творів я почув ще в дитинстві, раніше від будь-якого Шашкевичевого, але не знав тоді, чиї то слова. Йдеться про пісню “Зродились ми великої години”. Її любив наспівувати юнак- односелець Богдан Заставний, що ніби взяв був наді мною ідейне наставництво (загинув як український повстанець). Навряд чи доспівував він пісню до кінця, але вислів “велика година”, пам’ятаю, завше змушував мене задумуватися, що це за година. У радянський час на прізвище Олеся Бабія натрапляв хіба у критичних “обоймах” – у переліку імен… “українських буржуазних націоналістів”. Слушно писав Роман Завадович у нарисі “Олесь Бабій”, уміщеному в діаспорному журналі “Овид” (Чикаґо, 1961, ч. 2): “Вартість українського письменника можна оцінювати не тільки міркою популярности його творів серед рідного народу, але також міркою ненависти, з якою ворог переслідує його й нищить його твори”1. Про популярність О. Бабія в передвоєнній Україні – принаймні у Західній Україні – я довідався лише згодом, натомість про ворожу до нього ненависть міг би говорити багато, бо, на відміну від Р. Завадовича, бачив її не з діаспори, а, сказати б, упритул. Цікавість до творчої особистості О. Бабія у мене росла поступово. У якийсь час дізнався, що слова пісні “Зродились ми великої години” – його, і що це – Гимн Українських Націоналістів. Зі вступної статті до добірки Бабієвих віршів у журналі “Березіль” за 1992 р. почерпнув відомість, що передрук цієї пісні в журналі “Розбудова нації” 1932 р. (передрук, мабуть, із поетової збірки “Перехрестя” 1930 року, де твір публікувався під назвою “Марш”) супроводжувався повідомленням: “Із надісланих проєктів тексту гимну ОУН прийнято проєкт, поданий одним із наших найвизначніших поетів, що запроторений у ворожу тюрму”2. На початку 1930-х років О. Бабій, колишній хорунжий Української Галицької Армії, активний учасник українських національно-визвольних змагань, справді відбував чотирирічне ув’язнення. 1 Цит. за: Бабій Олесь. Зродились ми великої години: Вибрані поезії. Спогади. Матеріали / Упор. Га нущак В. – Дрогобич: Відродження, 1997. – С. 185. 2 Див.: Руснак І., Корчинська Л. Високий світ поезії Олеся Бабія // Березіль. – 1992. – № 9–10. – С. 21. 803Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія Польська влада засудила його як одного з організаторів Першого Конґресу ОУН у Відні 1929 року, де він очолював культурно-освітню комісію. Цикл віршів “Пісні з-поза крат” О. Бабій розпочав такими рядками: За мрії, сни про волю, за пісні, Що нарід кликали до бунту, бою, Судилося покутувать мені, Пройти крізь пекло, назване тюрмою3. Указаний цикл створено в 1932–1936 роках у в’язницях Львова і Дрогобича. Інформація про причетність О. Бабія до Дрогобича (прикро лише, що при- четність у такий – невільницький – спосіб) додала мені інтересу до цього поета, адже Дрогобич – давно, мовлячи Франковими словами, “мій кут”. Що той інтерес виправданий, остаточно переконав мене Б.-І. Антонич, який, оцінюючи творчість письменників-січовиків, назвав О. Бабія “найздібнішим поетом цього покоління”4. Задля справедливості відзначу: ближче знайомство з поезією О. Бабія засвід- чило, що в 1920–1930-х роках він був цікавіший, вимогливіший у художніх пошу- ках, ніж у пізніший, повоєнний період. Зокрема немало поспішного, не на повен талант зображеного, в тематично важливій його поемі “Повстанці” (1956). А ближче моє знайомство з творчістю О. Бабія почалося вже після його смер- ті (О. Бабій народився 17 березня 1897 р. в селі Середнє, тепер Калуського району Івано-Франківської області, помер 2 березня 1975 р. в американському місті Чи- каґо, де і похований). Уперше не поодинчо, а в поважній добірці, читав твори О. Бабія-поета у 1977 р. в антології “Галицька та буковинська поезія ХХ віку”, виданій харківсько-київською “Книгоспілкою” 1930 року. Пізніше, вже в незалежницький час, знайомився з його письменницьким доробком в антологіях “Координати” [упорядники Б. Бойчук та Б. Рубчак. – (Мюнхен), 1969, т. 1], “Стрілецька Голгофа” (упорядник Т. Салига. – Львів, 1992), але найповніше – у другому за всі часи виданні його вибраних творів, що – в упорядкуванні В. Ганущака – під назвою “Зродились ми великої години” з’явилося в дрогобицькому видавництві “Відродження” 1997 р. – до 100-річчя від дня народження поета (перше такого типу видання – “Вибрані твори” О. Бабія – побачило світ у Чикаґо 1969 року). Як зазначалося, за радянської влади над творчістю О. Бабія в Україні висіло суворе табу. Й не дивина, бо все життя був самовідданим борцем за незалежну Україну. 17-річним зголосився у Січові Стрільці, та австрійське командування ви- слало його на протиіталійський фронт. Після розпаду цісарської Австрії, вже як старшина УГА, бере участь у визвольному поході на Київ. Відтак у складі армії УНР визволяє Західну Україну. Потрапивши згодом до польського табору інтер- нованих у Каліші, тікає звідти до Львова. Спільно з письменниками-січовиками В. Бобинським, Р. Купчинським, Ю. Шкрумеляком та художником П. Ковжуном організовує тут журнал мистців-символістів “Митуса” (у 1922 р. вийшло 4 числа). Переслідуваний польською владою, 1924 р. переїжджає до Праги. Редаґує там 3 Бабій Олесь. Зродились ми великої години… – Дрогобич, 1997. – С. 73. 4 Антонич Б.-І. Поезія по цей бік барикади / Переклад з польської М. Ільницького // Дзвін.–1990. – № 5. – С. 114. 804 Михайло Шалата український часопис “Національна думка” (1924–1927)5. У Празі здобуває вищу освіту (Український педагогічний інститут імені М. Драгоманова), отримує ступінь доктора літературознавства. Після Першого Конґресу ОУН у Відні 1929 р. О. Бабій повернувся до Львова, та невдовзі, як уже говорилося, потрапляє під арешт. По виході із в’язниці, в 1936–1939 рр., плідно працює як журналіст, друкуючись переважно в часописах “Українські вісті” та “Батьківщина” (обидва видання – т. зв. Фронту Національної Єдности “Батьківщина” у Львові). З приходом на західноукраїнські землі “червоних визволителів” подався до Холма, заробляв на проживання працею гімназійного вчителя, а також інспектора шкіл Підляшшя. У війну перебував то у Львові, то в рідному селі. Літом 1944 р. виїхав з України і вже, на жаль, не судилось йому вернутися. До 1949 р. перебивався в таборах для переміщених осіб у Карлсфельді та Мюнхені, відтак виїхав до США, в місто Чикаґо. Недавно потрапив мені до рук чиказький журнал “Екран” за 1976 рік. Там, у здвоєному 87–88-му числі, заінтриґувало мене “Повідомлення про ліквідацію спадщини бл. п. Олеся Бабія”, яке досі лишалося непомічене. Спершу подумав, що йдеться про творчу спадщину, – це для мене було б цікавіше, хоч, правда, налякало слово “ліквідація”. Але ж то – про спадщину фінансову. “Повідомлення…” починається словами: “Д-р Олесь Бабій від початку при- буття до Америки працював фізично у фірмі Сеаре як некваліфікований робітник. З виходом на пенсію у 1962 р. одержав він премію – кілька тисяч долярів убезпе- чення від асекураційного товариства”6. Далі наводжу окремі уривки про сумну еміґраційну долю поета: “Бувши самітним, жив Олесь Бабій дуже ощадно… У 1970 році… важко занедужав… Сума ощадностевого конта О. Бабія в банку була ним особисто розділена так: 1. На друк своїх творів. 2. На лікування хронічної недуги. 3. На домашню послугу. 4. На посилання пакунків родині в краю та інш[е]… Пенсїя О. Бабія – 215 дол., – ледве вистачало на місячне його прожиття…”7. На день смерті Олеся Бабія на його депозитному рахунку в банку виявилося 30 787 долярів. Як свідчить автор “Повідомлення…”, полковник В. Зарицький, – опікун О. Бабія в останні роки життя поета, його давній побратим зброї, голова Станиці Київських Січових Стрільців у Канаді, – цю фінансову спадщину “ліквідовано” так, що на головне – на видання поетових творів – не припало нічого. Найбільше – близько 10 тисяч долярів – пішло на пакунки й на авто для численної родини О. Бабія, понад 5 тисяч – на похорон поета і на надмогильний пам’ятник, 2 250 – на церкву Володимира й Ольги в Чикаґо, 2 000 – на Українську Вільну Академію Наук у Канаді і США, по тисячі – на Музей імені генерала М. Садовського та на Літературний фонд у Чікаґо, по півтисячі – на Наукове Товариство Шевченка в Нью-Йорку та на “Енциклопедію Українознавства”, інші гроші суми пішли на різні послуги та на дрібніші пожертви. 5 Див. про це: Габор В. Бабій Олесь // Українська журналістика в іменах. – Вип. 2. – Львів, 1995. – С. 13–15. 6 Зарицький В. Повідомлення про ліквідацію спадщини бл. п. Олеся Бабія // Екран (Чикаґо). – 1976. – Ч. 87–88. – С. 17. 7 Там само. 805Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія Характерно, що на надгробку О. Бабія – на гранітній стелі зі стрілецьким хрестом, у серцевині якого – тризуб, та з овальною фотографією поета – короткий напис: “Др. Олесь Бабій, хорунжий УГА і СС”. Про письменницьку іпостась покійного не згадано. Назвати це непродуманістю – не зважиться язик. Навпаки, це добре продумано: Олесь Бабій був насамперед “невгнутим лицарем” української свободи, який навіть у найтяжчі для України моменти не тратив віри в незалежницький її тріумф, підтримував українців на дусі, закликаючи їх до дії, до боротьби за щастя вільно жити на своїй землі. І в цьому його нагадування, що “плач не дав свободи ще нікому”, так перегукується з настановою чеського і словацького любомудра Яна Коллара “Не з сумних очей, а з рук пильних надія квітне”, який узяв свого часу М. Шашкевич за епіграф до першої в Галичині книжки українською народною мовою “Русалка Дністровая” (1837)! Є наука любови, коли можна полюбити й ворога, якщо ворог особистий і має, хай навіть хибні, але благородні наміри. І є наука ненависти, коли ворог – супроти твоєї нації й методично, свідомо робить усе для її заглади. Перша збірка О. Бабія вийшла під назвою “Ненависть і любов” (1921). Між іншим, перша збірка Д. Павличка має назву “Любов і ненависть” (1953) – типологічний збіг. Далі О. Бабій успішно трудився на поетичній ниві і як лірик (збірки “Поезії”, “За щастя оманою”, “Перехрестя”, “Пожнив’я”), і як епік (книги поем “Гуцульський курінь”, “Остання офіра цісареві”, “Жнива”, “Повстанці”, “Світ і людина”). Видав також дві книжки для дітей (“Віршована азбука” – під псевдонімом “Олесь Чмелик” – та “Богданчик-пустунчик”). Як оживає в поезіях О. Бабія українська героїка, слава, як дихає українська вольниця, видно уже з найперших (у буквальному розумінні слова) трьох його публікацій – із віршів “Привіт Січовим Стрільцям”, “Герой” (“Воскресла Вкраїна! Час волі настав…”) і “На Київ”. Ці публікації з’явилися 1919 р. в 43 і 45 числах київського часопису “Стрілецька думка”. Наведу й кілька типових заголовків пізніших творів поета: “Над труною Ярослава Осмомисла”, “Тарас Шевченко”, “Іванові Франкові”, “На Маківці”, “Під Крутами”, “Базар”, “Гимн волі”, “Пісня про Тараса Шухевича-Чупринку”, “Еміґранти”… Якщо поезія О. Бабія певною мірою представлена у двох дотеперішніх виданнях його вибраних творів, то прозовій його спадщині щодо цього не пощастило. А книжками прози він дебютував раніше, ніж поетичною: в 1921 р. видав збірку нарисів із часу війни “Шукаю людини”, а наступного року – збірку новел “Гнів”. У 1930-х роках О. Бабій-прозаїк подарував читачам повісті “Перші стежі” (у статті про О. Бабія в першому томі “Української літературної енциклопедії”, 1988 р. – помилково: “Перші стежки”), “Останні”, “Дві сестри. (Повість із записок старшини УГА)”, а також публіцистичний нарис “Золоті Ворота. (Історія Січових Стрільців)”. Спробував свої сили О. Бабій і в драматургії. Написав драму на три дії “Родинна тайна”, переклав п’єсу Л. Андреєва “Дні нашого життя”. Щодо перекладацького доробку О. Бабія, то цей доробок і досі – поза дослідницькою увагою. Крім названої п’єси, письменник переклав окремі твори чи уривки творів П. Меріме, А. Франса, Ґ. де Мопассана, Ф. Моріака, Д. Ж. Ґолсуорсі, Ґ. фон Гофмансталя, І. Еренбурґа, С. Єсеніна. 806 Михайло Шалата На жаль, майже зовсім не відомий нині О. Бабій як літературознавець, а він же, як відзначалося, – доктор літературознавства! Дослідник І. Боднарук у діаспорному журналі “Київ” 1962 р. повідомляв: “Чимало написав він критично- літературних статей і розвідок про українських і чужих письменників. Найважніші з них: “Русалка Дністрова”, [про такі особистості, як] О. Ю. Федькович, Уляна Кравченко, О. Ольжич, Олена Теліга (про неї написав теж поему “Пісня про Олену Телігу”), М. Федюшка-Євшан, Ніцше (в “Літературно-Науковому Віснику”), Персі Біші Шеллі, Шекспір, Гемінґвей (“Овид”, 1961)”8. Інші автори, які писали про О. Бабія, по суті повторювали ці імена, але в меншій кількості, додаючи, правда, інколи якесь нове, – як, приміром, у першому томі “Української літературної енциклопедії”: “…Б[абієві] належать… також дослідження про М. Шашкевича, О. Ю. Федьковича, М. Федюшку (монографія “Микола Федюшка-Євшан”, 1930), Б.-І. Антонича, В. Шекспіра”9. Тимчасом є в Олеся Бабія ще друковані статті про “Слово о полку Ігоревім”, про І. Котляревського, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Карпенка-Карого, І. Франка, О. Кобилянську, Т. Бордуляка, В. Стефаника, Марка Черемшину, Юліяна Опільського, М. Бажана, про Данте, Т. Мура, П. Ґвездослава, М. Метерлінка, Р. Роллана, Д. Лондона, М. Пруста, В. Короленка, Максима Горького, М. Островського та інших. У різних виданнях публікувалися Бабієві рецензії на книги П. Тичини і Є. Маланюка, Ю. Яновського і Г. Чупринки, Катрі Гриневичевої і Д. Донцова, В. Ґренджі-Донського і В. Мельника-Матієва, В. Бобинського і Ю. Липи, рецензії на переклади повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” і драматичної поеми Г. Ібсена “Пер Ґюнт”… Хто й коли це все позбирає докупи, належно оцінить і впише в історію української літератури? А є ж десь архів письменника – його недруковані речі, епістолярія тощо! Усе це вкрай потрібне для об’єктивного розуміння українського літературного процесу. Але пора від О. Бабія перейти до М. Шашкевича, точніше, до питання про вплив провідника “Руської Трійці” на творця гимну “Зродились ми великої години”. У свій український, доеміґраційний період О. Бабій був свідком великого духо- вного піднесення народу, викликаного двома шашкевичівськими ювілеями –100-літ- тям від дня народження М. Шашкевича і 100-літтям від виходу “Русалки Дністрової”. Перший із цих ювілеїв, у 1911 р., він сприймав 14-річним – якраз вік, коли враження особливо гострі й надовго запам’ятовуються. А тоді ж по всій Галичині організовувалися ювілейні комітети, проводилися “Маркіянові свята”, урочисті вечори, встановлювалися пам’ятні таблиці, зокрема на церквах, широко рекламувалося спорудження символічного пам’ятника – велетенського залізного хреста – на Білій горі біля рідного Шашкевичевого села Підлисся, друкувалися тематичні статті, брошури, численні відозви, інформації, виголошувалися промови на вічах, священицькі проповіді. Українська національна свідомість у результаті таких пошанувань зросла, як ніколи до цього. Рідна О. Бабієві Калущина належала до найактивніших у відзначенні Шашкевичевого сторіччя. Власне, тут здавен панував дух високого патріотизму. 8 Боднарук І. Олесь Бабій, поет туги за державою // Київ (Філядельфія).– 1962. – Ч. 1. – С. 25. 9 Жулинський М. Бабій Олесь // Українська літературна енциклопедія. – Київ: Гол. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. – Т. 1. – С. 105. 807Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія Коли в 1893 р. у львівському Народному Домі святкували урочистість перевезення з Новосілок до Львова праху Маркіяна Шашкевича, із Войнилова – містечка на Калущині, в якому народився Микола Федюшка (Євшан), і в якому здобував початкову освіту Олесь Бабій, – на адресу комітету перепоховання надійшла телеграма: “Поминаючи у себе дома “незлим тихим словом” першого галицько-народного поета і віщуна лучшої долі нашого народу, шлемо Вам, дорогі браття, щирий привіт. Честь і слава Вам, панове, що постановили перевезти тлінні мощі дорогого покійника до столиці Галицької Русі. Духом з Вами. – Читальники з Войнилова”10. У Шашкевичеве століття Олесь Бабій, безперечно, багато начитався і самого Шашкевича, і матеріалів про нього. Сам брав діяльну участь у шкільних урочистостях. Палким Шашкевичевим патріотизмом пройнявся на все життя. Зрештою, живучи у Львові, Олесь Бабій постійно наснажувався духом “незабвенного Маркіяна” (М. Устиянович). Цей дух, незважаючи на заслони- заборони, струменів чи не з кожного міського закутка. Львів Олесь Бабій слушно сприймав передусім, як місто короля Данила, козацьких звитяжців, Маркіяна Шашкевича та Івана Франка. У поезії “Львів наш” він достойно, з почуттям національної відповідальності заявив: …Говорить правда руської землиці, Що то король Данило для синів Львів збудував, щоб Лев у тій столиці Обороняв свій край і русинів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тому пора сусідові сказати Без лютости, ненависти, злоби: “Львів наш, хоч в ньому шляхтичі, маґнати Стоптали руських королів гроби!” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Львів наш, бо з нього в ліс під Завихостом Роман булатний меч і щит поніс, Та й коло Львова йшли за Полтву мостом З шаблями в бій Богун і Кривоніс. Та ж то у Львові Марк’янове слово Заграло звуком єрихонських труб: “О, руська віро, рідна руська мово, Рости міцна, як у Підлиссі дуб!” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сильніша правда від брехні, облуди; Хоч ми пили терпіння й горе з чаш, То Львів був наш століттями, і буде На віки вічні український, наш!11 10 “Русалка Дністрова”: Документи і матеріали. – Київ: Наук. думка, 1989. – С. 333. 11 Бабій Олесь. Зродились ми великої години… – Дрогобич, 1997. – С. 144–145. 808 Михайло Шалата Так само, до речі, (бо ж історія – єдина!) пізніше із першого погляду сприйняв Львів поет-наддніпрянець Василь Симоненко: Я побачив у Львові Шашкевича очі, Кривоносові плечі, Франкове чоло12. Чи були в О. Бабія конкретні поетичні присвяти М. Шашкевичеві, тяжко ска- зати, бо відсутня ґрунтовна бібліографія розсіяного Бабієм по різних виданнях, та й архів його, як зазначалося, невідомий. Натомість у кількох статтях, згадуючи О. Бабія-літературознавця, автори, ніби змовившись, а насправді наслідуючи один одного, починали – як уже цитова- ні І. Боднарук у журналі “Київ” чи М. Жулинський в “УЛЕ” – пасажі про об’єкти його літературознавчих зацікавлень із “Русалки Дністрової” чи М. Шашкевича. Називали ці Бабієві літературознавчі присвяти то “розвідками”, то “дослідження- ми”, але ніхто не вказав, де вони, під якими заголовками. Аж із недавно з’явленого першого тому “бібліографії-антології” покійного Ю. П’ядика “Українська поезія кінця ХІХ – середини ХХ ст.” (Київ, 2010) з’ясувалося (принаймні для мене): М. Шашкевичеві напередодні і в час 100-річчя “Русалки Дністрової” О. Бабій присвятив три публікації у львівських “Українських вістях” – “Перед святом на Білій горі в Підлиссю” (підзаголовок: “Чому ми любимо Шашкевича?” – 1936. – Ч. 188), “Величаве Маркіянове свято на Білій горі” (підзаголовок: “Обіцюєм бути вірні нації і церкві”. – 1936. – Ч. 189) та “Основ ник “Руської Трійці” (1937. – Ч. 85). Перші два матеріали підписані скорочено: “Ол. Б.”, третій – виразно: “Ол. Бабій”. Не “дослідження” це й не “розвідки”: перший і третій матеріали – публіцистичні статті, другий – журналістський репортаж із Шашкевичівського свята. Бібліографія у книзі Ю. П’ядика – і та, що стосується О. Бабія, і взагалі, – не- повна, з багатьма неточностями. Так, стаття “Основник “Руської Трійці” там помил- ково фігурує під назвою “В 100-ліття “Русалки Дністрової”, коли це – об’єднувальна назва, чи, як кажуть журналісти, “шапка”, для всіх матеріалів у газеті на відзначення ювілею. І все ж праця Ю. П’ядика многотрудна, подвижницька, й дуже пот рібна – вона часто стимулює до дальших студій, – от тільки, коли дочекаємося останнього тому (у першому – лиш персоналії на А – В)? “Вивудивши” з “бібліографії-антології” Ю. П’ядика відомість про присвяче- ні М. Шашкевичу публікації О. Бабія, невдовзі їх отримую завдяки професорові Богданові Якимовичу, який (щира йому дяка) ласкаво погодився виготовити мені фотокопії. Цікаво ж: про Шашкевича пише не пересічний автор, а творець гимну “Зродились ми великої години”! Хто для Олеся Бабія Маркіян Шашкевич? Якщо коротко – “перший апостол відродження Галицької землі”, “великий Маркіян”, “безсмертний Маркіян” (стаття “Основник “Руської Трійці”). Якщо з мотивацією, то найлогічніше шукати відповіді в першій із характе- ризованих статей О. Бабія, – у тій, що з красномовним підзаголовком “Чому любимо 12 Цит. за: Вінок Маркіянові Шашкевичу: Поезії, статті, виступи, хроніка / Упор. Лубківський Р., Шалата М. – Київ: Рад. письменник, 1987. – С. 143. (У поетичних збірках В. Симоненка вірш “Бубнявіють бруньки, проростають словами…”, з якого цитуються рядки, друкувався з цезурним “виправленням”: “…Міцкевича очі” замість “Шашкевича очі”). 809Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія Шашкевича?”. Головним критерієм у Бабієвих оцінках особистости було те, як та особистість прислужилася нації. Так і щодо Шашкевича. “Шашкевич, – пише О. Бабій, – дорогий нам передусім тому, що він перший був у нас співцем “весни народів”, що він перший промовив до напівспольщеного народу його погордженою всіми й забутою мовою та нагадав українцям, що вони – окрема нація, яка повинна жити, боротись і прямувати до кращої будуччини не шляхом вислужування чужинцям, а шляхом розвитку своїх сил і своєї культури”. Не даючи цій думці охолонути, упасти в забуття, О. Бабій у наступному абзаці розвиває її, мимоволі вкладаючи у неї і свій нелегкий досвід неухильного прямування Шашкевичевою дорогою: “Шашкевич буде нам завжди дорогий і рідний тому, що серед зневірених умів вірити в націю та її будуччину, серед утомлених і знесилених умів не падати духом, серед відступників, фарисеїв та ренеґатів умів зберегти вірність нації і характер чистий, як сльоза, серед переслідувань і ударів з рук братів умів любити батьківщину, якої, здавалось, нема на землі, тільки в кількох серцях, у мрії нечисленних ідеалістів і романтиків”. Був, отже, Маркіян Шашкевич для Олеся Бабія учителем служіння народові, нації, натхненником духа, що не давав зневірюватися навіть у найтяжчих умовах. Ще замолоду О. Бабій на скрижалях своєї пам’яті записав, як клятву, слова із Шашкевичевих “Псалмів Русланових”: “…вирвеш ми очі і душу ми вирвеш, а не возьмеш милости і віри не возьмеш, а не видреш любови і віри не видреш, бо руске ми серце [та й] і віра руска”13. Люди, твердить О. Бабій, так численно ідуть до Шашкевича, аби і в найкритичніші для нації моменти “учитись від нього без надії таки сподіватись… і в днях загального упадку віри вірити в велику будуччину Українського Народу” (рідний народ, як бачимо, не мислиться О. Бабієві інакше, як з великої літери). Цим твердженням і закінчується стаття “Перед святом на Білій горі в Підлиссю. (Чому любимо Шашкевича?)”. Олесь Бабій рішуче заперечує думку, що “діло Шашкевича було випадком, а не свідомим чином” (“Основник “Руської Трійці”). Без свідомого цілеспрямування, слушно вважає він, творів такої високої національної відповідальности, як “Слово до чтителей руского язика” (“Дайте руки, юні други…”), “Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139”, “Псалми Русланові”, “Побратимові…”, “Руска мати нас ро- дила…”, не написати. О. Бабієві імпонував волелюбний дух Шашкевичевої творчости, і він настільки пройнявся тим духом, що навіть міг угадувати хід думок Шашкевича. Він, приміром, не читав у Шашкевича фраґмента, де висловлена особлива туга за козацькою героїкою: “Славні рускії могилоньки ще лицарів хоронят. Колись борби козацкії – нині тишина. І гриміло, і дудніло… Лучша борба нещаслива, як нинішня тихота; в борні була надія, а нині знила…”. Не читав, бо той фраґмент став відомий лише згодом14. Але як збагнув О. Бабій, як передбачив можливість такої патріотичної відвертости у Шашкевича, коли в статті “Основник “Руської Трійці” писав, що “Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139” – “вірш, повний національного українського патріотизму, зроджений з туги за великим, героїчним чином українського народу”! А в першій статті про Шашкевича – “Перед святом на Білій горі в Підлиссю” – О. Бабій наголошував, що уже доба “весни народів” 13 Писання Маркіяна Шашкевича: Видав Михайло Возняк. – Львів, 1912. – С. 70. 14 Шашкевич Маркіян. Твори / Упор. Шалата М. – Київ: Дніпро, 1973. – С. 119. 810 Михайло Шалата поневоленим народам Европи нагадувала: “раб може бути вільний, як лиш вміє боротись і прагнути волі”. Очевидно, через журналістський поспіх назву Шашкевичевого вірша О. Бабій один раз ужив неправильно: “Болеслав Хоробрий під Галичем”. Хоробрим справ- ді величали цього польського короля, то ж це у статті – так звана “машинальна помилка”. Двічі цитуючи – в статтях “Перед святом на Білій горі в Підлиссю” та “Основник “Руської Трійці” – вірш (точніше, збережений уривок вірша) “Руска мати нас родила…”, О. Бабій за першим разом, понадіявшись на пам’ять, теж до- пустив деяку довільність. Попри те слід відмітити неабияку начитаність Олеся Бабія Шашкевичеви- ми творами, його широку літературну ерудицію. Із його статей про Шашкевича то тут, то там постають – живцем чи в інтерпретації – не тільки думки, фрази чи образи з писань цього класика, але й доречні “попутні” вислови інших авторитет- них письменників. Характерний приклад – один із перших абзаців статті “Перед святом на Білій горі в Підлиссю”: “Нема де правди діти – Галичина любить Шашкевича, цінить його заслуги на світанку нашого відродження так, як любимо дорогий спомин з перших літ ранньої молодости, так, як любимо свої юні дні, дні весни, і не забу- ваємо їх, бо путь життя, темну путь, прояснюють вони”. Жодна фраза тут не взя- та у лапки, одначе пильний читач ухопиться за чоло: десь подібне уже читав! Де? Без особливої надуми згадає: Франко! Так, це з Франкових “Веснянок”: Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони15. Уже цитувалося закінчення цієї ж Бабієвої статті, в якому, говорячи про Шаш- кевичеву науку не втрачати віри і в найтяжчій хвилі, Бабій – так само без лапок та без посилання – навів “попутний” вислів Лесі Українки “без надії таки сподіватись”. Ні, це не нехтування правилами – це розкуте ширяння в літературному часі і просторі, з розрахунком якраз на ерудованого читача, для якого все само собою розуміється, та й, врешті, видно, що автор статей – поет, а поети мимоволі вно- сять у непоетичні жанри свою стихію. Поети часто засвічуються один від одного, але це не раз тяжко, а то й неможливо пізнати. У вже теж цитованих рядках О. Бабія про характер М. Шашкевича – “чистий, як сльоза” – відлунює порівняння з Шашкевичевого “Передслів’я” до “Русалки Дністрової”: “…язик і хороша душа руска була серед Слов’янщини, як чиста слеза дівоча в долони серафима”. От і вгадай: чи в статті О. Бабія – справді ремінісценція із “Русалки…” (прецінь стаття про Шашкевича!), чи то з широко вживаного у народі? Хочеться вірити, що таки із “Русалки…”, бо там реченню з “чистою слезою дівочою” передує така Шашкевичева констатація: “Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі і бурі – тамті заніміли, а народови і словесности надовго ся здрімало”. Подібний стиль і в реченні, що передує характеристиці “чистий, як сльоза” у статті О. Бабія: “Після Шашкевича 15 Франко Іван. Зібрання творів: У 50-ти томах. – Т. 1. – Київ: Наук. думка, 1976. – С. 29. 811Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія були у нас поети й співці, яких струни ліри дзвеніли міцніше й голосніше… Але Шашкевич буде нам завжди дорогий і рідний…” – далі пояснено, чому, й це пояснення вже наводилось вище. Можна ручатися, що, готуючи в 1930-х рр. для “Українських вістей” матеріали до 100-річчя “Русалки Дністрової”, самої “Русалки…” Олесь Бабій не мав під рука- ми, – послуговувався хіба творами М. Шашкевича у виданнях чи то Ю. Романчука із серії “Руска письменність” 1906 або 1913 р., чи в капітальному виданні М. Воз- няка 1912 р., і, звичайно, покладався на пам’ять. Та й де було О. Бабієві дістати “Русалку…”, коли вона відразу після виходу стала “білою вороною”? Цієї книжки не мав навіть один із її творців, Іван Вагилевич, а близький приятель Шашкевича Микола Устиянович – і в очі не бачив. Навряд чи бачив ориґінал “Русалки…” й Олесь Бабій, але напевно читав її в єдиному на ті часи тернопільському переви- данні Й. Застирця 1910 р., яке – через невеликий наклад (1000 примірників), та й через хуртовини Першої світової війни, – у 1930-х рр. теж було раритетом. Отже, початок статті О. Бабія “Основник “Руської Трійці” – “Перед нами “Ру- салка Дністрова” – це чиста віртуальність. Тому-то після цього початку йде така “приблизна” характеристика “Русалки…”: “Це скромна, невеличка книжечка. Скромна, мов квітка дрібная, веснівка… Скромний і зміст “Русалки Дністрової”: кілька молодечих віршів Шашкеви- ча, Вагилевича й Головацького… Далі в “Русалці Дністровій” читаємо переклади сербських і старочеських пі- сень… статті про українську народну словесність, про старину. Скромна книжечка, яка має приблизно сто сторінок, вийшла аж у Будапешті, бо у Львові цензура була б не дозволила їй побачити світла денного…”. Кожен більш-менш усвідомлений відразу здивується: чому Олесь Бабій забув про українські пісні, адже саме ними – розділом “Пісні народні”, – а не творами “Трійці”, починається “Русалка…”, і відведено пісням у книжці чимало місця? Та й сам О. Бабій далі у статті заявляє: “Нема сумніву, що творчість Шашкевича – відгомін народних пісень, які він чув у селі Підлиссю…”. А “забув” О. Бабій про українські народні пісні в “Русалці Дністровій” тому, що мав перед собою лиш книгу творів Шашкевича, а в ній, зрозуміло, навіть Шаш- кевичеві пісенні записи не друкувалися, – вони, звичайно, могли б нагадати Бабі- єві про пісенне багатство “Русалки…”. Та й спитає читач: якщо “Русалка…” – перед автором статті (“Перед нами “Русалка Дністрова”), то чи штука було назвати її точний обсяг? Не “приблизно сто сторінок” у “Русалці Дністровій”, а 156 (ХХ + 136), остання сторінка – чиста. До твердження, що “Русалка…” вийшла “у Будапешті”, можна й не мати пре- тензії, хоча на титульній сторінці книжки вказано: “У Будимі” (до 1872 року Буда і Пешт існували окремо). Стаття “Основник “Руської Трійці”, як тільки Олесь Бабій виходить поза тему Шашкевичевої творчості і вдається в історико-біографічні деталі, хибує й іншими неточностями. Зокрема, незрозуміло пояснено історію розповсюдження “Русалки…”: “Русалка Дністрова” вийшла в 1000 примірниках, але коли тільки появи лося у Львові сто примірників, ректор [духовної семінарії] о. Левицький… наложив на них руку… Книжку сконфіскували, і в Галичині розійшлось тільки 812 Михайло Шалата 100 при мірників, а інші примірники були звільнені з конфіскати аж 1849 р., бо львівський суд затвердив конфіскату”. У час, коли писалася стаття “Основник “Руської Трійці”, домінувала думка, що з нібито тисячного накладу “Русалки Дністрової” 900 примірників надійшло з Буди до Львова, й тут вони були “арештовані”, і лише 100 примірників, які по- трапили з видавництва поза Львів, уціліли і “пішли в люди”. З вини чи то О. Ба- бія, чи редакції “Українських Вістей”, цю думку передано в статті плутано. А втім, питання про наклад першої в Галичині книжки українською народною мовою, як і про кількість примірників, котрим пощастило уникнути “арешту”, і досі до кін- ця не з’ясоване. Не переконливе припущення О. Бабія, що Шашкевич, Вагилевич і Головаць- кий у “Русалці Дністровій” змінили свої імена (відповідно на: Руслан, Далибор, Ярослав), “щоб відвернути увагу цензорів, змилити їх, якщо “мороз потисне”. То вже – якби була у “Трійці” така мета, – міняли б прізвища, не імена, та й то було б наївно думати, що їх би “не вирахували”. Просто хотіла “Трійця” підкреслити свою солідарність зі всією Слов’янщиною – в добу романтизму особливої насущ- ності набирала проблема міжнаціональних зв’язків, – характерні, з княжих часів, слов’янські імена мали символізувати відродження давньої слави слов’ян. Узагалі стаття “Основник “Руської Трійці” вимагає певних уточнень, ко мен- тувань. Здається, засуворо потрактував О. Бабій особу отця-ректора Венедикта Левицького, і вже без сумніву перебільшив позитивну роль історика Дениса Зубрицького в долі Шашкевича. У повідомленні, що після виходу “Русалки Дністрової”, в 1837 р., о. В. Левицький “скликав раду професорів семінарії”, назва- ний професор Гарасевич. Варто було вказати й ім’я цього професора, щоби читач не розгублювався. Завдяки першій друкованій поезії М. Устияновича “Слеза на гробі Михаїла, барона Гарасевича” галичани (принаймні інтеліґенція) знали найперше цього носія названого прізвища, але ж отець-барон помер у 1836 р.! Тимчасом у статті мається на увазі зовсім у Бабієві часи незнаний Савватій Гарасевич. Щодо інформації в статті, що “Устиянович, який перебував у Мізуні, в До- линщині, писав листи до Шашкевича по-польськи”, то це помилка, яка, з легкої руки М. Возняка, починаючи від 1912 р., кочувала по багатьох виданнях, і тільки в середині 1980-х рр. була спростована. Виявилося, що з Мізуні писав Шашкевичеві не Микола Устиянович, а рідний брат – Микола Шашкевич16. Вини О. Бабія, отже, в цій помилці немає. З інших неточностей у статті “Основник “Руської Трійці” слід назвати при- більшення віку М. Шашкевича (прожив не тридцять три роки, а тридцять один із половиною) та применшення віку Я. Головацького (помер не 1887, а 1888 року). Від прорахунків, звісно, ніхто не застрахований. А ситуації з О. Бабієм у 100-ліття “Русалки Дністрової” це стосується й поготів. Сорокалітній, вийшовши із в’язниці, в умовах розгулу польського шовінізму і ширення комуністичної за- рази, він за всяку ціну вирішив підвищити опірність українського організму цим бідам, а тут трапилася нагода зробити це шляхом піднесення всенародного культу Маркіяна Шашкевича – гріх було б пропустити таку нагоду. Дослідником Шашке- вича Олесь Бабій не був – це хтось потім апріорі його так нарік. Зате з юних літ, 16 Див.: Горак Р., Гнатів Я. Запросини на жентицю // Жовтень.–1984. – № 5. – С. 134–136. 813Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія як говорилося, був наснажений Шашкевичевим патріотичним духом, то ж узявся за популяризацію того духу, – щоби на новому історичному етапі він максималь- но попрацював на українську національну ідею. Олесь Бабій, вічний поет-борець, умів боротися за свободу і зброєю, і словом. Він прекрасно розумів, що духовне відродження нації неминуче веде до її політич- ного відродження. Цю думку він виразно акцентує наприкінці статті “Основ ник “Руської Трійці”, коли знову, як до святилища животворного Маркіянового духу, привертає увагу до Білої гори в Підлиссі з її велетенським залізним хрестом: “З дивного веління долі на Білій Горі під час війни загинуло в бою кількох вояків-українців, і ці вояки спочили вічним сном під крилом Маркіянового хрес- та… Наче б доля хотіла об’єднати два символи – символ відродження культури із символом боротьби за політичні права українського народу; наче б доля хоті- ла звести ці символи, поставити біля себе, щоби ми могли бачити наглядні дока- зи нашого росту, сили і походу до кращого. Бо нарід, який сто літ тому видав в українській мові першу книжку – “Русалку Дністрову” – й соромився своєї мови, а за сто літ розвинувся настільки, прозрів, що мав свою національну армію й має святі могили героїв, той нарід має повне право дивитися сміливо в будучину…”. Саме такий оптимізм було важливо О. Бабієві влити в душі українців- сучасників, коли брався за статтю “Основник “Руської Трійці”, – це підтверджу- ється й ударною кінцівкою статті, де під символічним зверненням до Шашкевича розуміється пряме звернення до народу: “…Сьогодні ми маємо багату українську літературу, рівну літературам ев- ропейських народів, маємо мистців, музиків, і найважливіше – маємо тисячі мо- гил героїв, що впали за волю, маємо традицію державности й рідної армії, і маємо мільйони українців від Тиси по Кавказ, які не тільки не соромляться своєї мови й нації, але є політично освідомлені. …Хіба маємо причину до песимізму і зневіри в нашу святу справу, безсмерт- ний Маркіяне!?” З ентузіазмом описує Олесь Бабій здвиг народу на честь Шашкевича у ре- портажі “Величаве Маркіянове свято на Білій горі”. Це свято від 1911 р. щорічне, та йдеться про те, яке відбулося в неділю 16 серпня 1936 р. “З усіх сторін, усіма стежками й дорогами, посуваються полями вози й ряди піших мандрівників, що спішать на гору поклонитись батькові нашого відроджен- ня”, – радісно інформує О. Бабій, знаючи, що Шашкевич – добра школа політич- ного освідомлення українців. О. Бабій прибув до Підлисся на автомобілі зі своїми “милими товаришками й товаришами… молодими львів’янами”. Мабуть, був у цій групі й ще хтось із відомих представників інтеліґенції – можливо, навіть Б.-І. Антонич, – прізвища не називаються. Займатися українською громадською діяльністю – означало зав- ж ди бути “під ковпаком”. Українських патріотів переслідували, часто – як того ж О. Бабія – ув’язнювали. По всій Галичині проводилась насильницька полонізація україн ського населення, яку нерідко поліція і військо здійснювали шляхом кривавих так званих “пацифікацій”. До того ж, пакостили українській справі провокації комуністів – досить згадати спричинений ними кривавий інцидент на Франків- ському святі в Нагуєвичах того ж 1936 р. 814 Михайло Шалата У таких обставинах треба було вміти говорити, а тим паче писати, переваж- но евфемізмами. В Олеся Бабія ці евфемізми усе ж дуже прозорі. Та й коли здвиг, у якому, за свідченням репортера, взяло участь майже 10 тисяч народу і понад 30 свя щеників, офіційно був виявом шани Маркіянові Шашкевичу, а неофіцій- но – акцією протесту проти національної дискримінації, чи треба було читачам розтлумачувати, хто мається на увазі, приміром, під словом “ворог”? У репортажі названо прізвища лише тих, кого перед режимом було прихову- вати даремно, – кого не могли не зафіксувати на святі всюдисущі “очі влади”. На- звано десяток священиків, двох дириґентів – хору та оркестру, згадано керівника олеського відділу “Соколів” і голову Товариства імені М. Шашкевича в Золочеві (ним був адвокат Теодор Ваньо) – оце й усі. Не забув О. Бабій зауважити: “Виступу “Соколів” із вправами не було, – тому, що влада заборонила їх, так, як і заборонила виставити на хресті тризуб”. Головним промовцем на святі був єпископ-помічник митрополита (Анд- рея Шептицького) Іван Бучко. Він, судячи з репортажу, теж мусив говорити ев- фемізмами: “На український нарід приходить знов врем’я люте, врем’я скорби й смутку, з усіх сторін надвигаються хмари, вороги націоналізму й церкви підно- сять голову, простягають захланні руки…” Промова єпископа викликала бурхливі народні емоції – над Білою горою за- лунали клятви: “Присягаєм вірність нації і церкві!”, “Ми ніколи не підем шляхом інтернаціонального комунізму!” Після Служби Божої біля Шашкевичевого хреста священики на чолі з єпис- копом Іваном Бучком відправили панахиду над могилами полеглих на Білій горі і похованих майже поряд із цим хрестом борців за волю України. “Це об’єднання свята в честь Шашкевича з панахидою на гробах героїв національної визволь- ної боротьби, – констатує Олесь Бабій, – мало в собі стільки зворушливої краси й величности, що можна було бачити селянок і селян, які, молячись над гробами стрільців, заливалися сльозами…”. Важливе свідчення! Колись, виявляється, на Білій горі були стрілецькі “мо- гили (гроби)”, а не одна, як нині, могила з березовим хрестом і з написом – що- правда, уже без евфемізмів: “Тут спочивають стрільці УГА, які загинули 19 черв- ня 1919 року в боротьбі з польськими наїзниками. Вічна їм пам’ять!” Взагалі репортаж О. Бабія “Величаве Маркіянове свято на Білій горі” – ці- кавий документ епохи. Із цього репортажу та з аналізованих вище публіцистичних статей про Шаш- кевича бачимо, як Олесь Бабій, натхненний патріотизмом Маркіяна, самовідда- но розвивав його ідеї, як жагуче любив Україну і прагнув її незалежності. А хто сказав: “Любви к родині ні вітер не розвіє, ні зима схолодить, ні далечінь перемо- же”? Маркіян Шашкевич17. Повертаючи сьогодні з тривалого забуття Бабієву Шашкевичіяну 1930-х років, нагадаю, що пора в Україні належно вивчити й оцінити всю творчу спадщину Олеся Бабія. У ній, безсумнівно, важливого і достойного набереться на багато томів. 17 Шашкевич Маркіян. Твори… – Київ, 1973. – С. 119. 815Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія Р е п у б л і к а ц і ї Олесь БАБІй ПЕРЕД СВЯТОМ НА БІЛІЙ ГОРІ В ПІДЛИССЮ Чому любимо Шашкевича? Цього [1936] року, 16 серпня, як і инших років, на підлиській горі відбудеться свято вшанування пам’яти Маркіяна Шашкевича. Знову з міст і сіл зійдуться сини й дочки галицької волости, зійдуться з близьких і далеких сторін, щоби під високим хрестом – знам’ям терпіння й воскресення – вклонитись тіням того, хто своїми піснями, як жайворонок під весну, віщував галицькій землі прихід недалекої весни. Нема сумніву, що культ Шашкевича закріплюється в нас і зростає. Це явище природне й зрозуміле та глибоко обґрунтоване. Цього культу не створив ніхто штучно, він виріс сам, стихійно, – так, як стихійно виростає все, що направду глибоко національне, все, що родиться безпосередньо з серця, душі народу, а не з надуманих програм чи плянів. Нема де правди діти – Галичина любить Шашкевича, цінить його заслуги на світанку нашого відродження так, як любимо дорогий спомин з перших літ ранньої молодости, так, як любимо свої юні дні, дні весни, і не забуваємо їх, бо путь життя, темну путь, прояснюють вони. Постать молодого священика Шашкевича, слабкого тілом, зломаного передвчасно недугою, а все ж сильного духом і вірою, має для нас багато краси й величі. І не диво. Бо справді треба було багато сили духа, гарту волі й непохитної віри в свій нарід, [щоби] в ту добу, коли той нарід покинули всі і вся, коли скрізь, навіть у домах священичих, гомоніла польська мова, коли навіть у церквах говорили проповіді польською мовою, коли вся західна вітка українського народу ломилась і схнула від подиху зимних вітрів з усіх сторін, треба було залізного характеру й пророчого натхнення, щоби в ту добу започаткувати українську літературу і кинути нації “хлопа і пана” клич: Руська мати нас родила, Руська мати нас кормила, – Чом ся ї встидати маєм, Чом чужую полюбляєм?18 Шлях Шашкевича не був устелений рожами: слабке здоровля, повна осамітненість духова в окруженні рутенської бюрократії, яка бачила свою 18 О. Бабій, очевидно, цитував із пам’яті. У Шашкевича (за Я. Головацьким): Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм? 816 Михайло Шалата батьківщину лиш в Австрії або Польщі, і яка не мала ніякого ідеалу, крім державної посади, часті злидні й переслідування та удари від “своїх”, – і смерть у самім розцвіті віку, – ось це був життєвий шлях Шашкевича, який про свою долю писав: “Таку долю най-то громи тріснуть!”. Це була доба, коли по Европі йшла “весна народів”, мандрувала від краю до краю, будила сплячих зі сну, нагадувала поневоленим, що раб може бути вільний, як лиш вміє боротись і прагнути волі. І ось Шашкевич дорогий нам передусім тому, що він перший був у нас співцем “весни народів”, що він перший промовив до напівспольщеного народу його погордженою всіми й забутою мовою та нагадав українцям, що вони – окрема нація, яка повинна жити, боротись і прямувати до кращої будуччини не шляхом вислужування чужинцям, а шляхом розвитку своїх сил і своєї культури. Після Шашкевича були у нас поети й співці, яких струни ліри дзвеніли міцніше й голосніше, як струни ліри в слабких руках Шашкевича. Але Шашкевич буде нам завжди дорогий і рідний тому, що серед зневірених умів вірити в націю та її будуччину, серед утомлених і знесилених умів не падати духом, серед відступників, фарисеїв та ренеґатів умів зберегти вірність нації і характер чистий, як сльоза, серед переслідувань і ударів з рук братів умів любити батьківщину, якої, здавалось, нема на землі, тільки в кількох серцях, у мрії нечисленних ідеалістів і романтиків. І тому-то в ту тяжку добу нашого національного життя наш нарід так численно сходиться на підлиській горі, щоби вклонитися тіням Шашкевича, й учитись від нього без надії таки сподіватись і, в днях загального упадку віри вірити в велику будуччину Українського Народу. ОЛ. Б. Українські Вісти. – 1936. – Ч. 188. – С. 2. ВЕЛИЧАВЕ МАРКІЯНОВЕ СВЯТО НА БІЛІЙ ГОРІ Обіцюєм бути вірні нації і церкві Погідний соняшний ранок. По небі де-не-де блукають сірі хмарки, й наповняють наші серця неспокоєм, що, може, знову впадуть дощі, як минулої неділі, й перешкодять святові. Але природа тим разом ласкава для тих, кому культ Шашкевича дорогий, і погода дописує (sіс!). Наш автомобіль, в якому їдуть львівські українки й українці, після числен- них пригод, “спочинків” і “штрайків” наближається до рідних сторін Маркіяна. Перед нами на Білій горі підіймається високий хрест. Це хрест Маркіяна. Крутими стежками йдемо під гору. Мої милі товаришки й товариші подоро- жі, молоді львів’яни, пригадують собі поезії Шашкевича. Одна українка, йдучи під гору, деклямує з патосом, задивлена на хрест Маркіяна: Підлисецька горо Біла! Як тебе не бачу, Так ми тяжко, так ми сумно, Що мало не плачу. 817Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія І ось ми на горі. Перед нами простелилась безконечна низина, на якій то тут, то там дрімають села, сади, ціловані промінням сонця. Під самою горою – Підлисся, село, де жив Шашкевич, де ще стоїть той дуб, про який співав поет: Там ти скаже дуб старенький І один, і другий, Як там жив я ще маленький Без журби, без туги. Стаємо під хрестом, біля могил тих стрільців, які з дивного веління долі 1919 р. віддали своє життя молоде в бою саме на тій горі, й після бою в тіні меча найшли свій спочинок вічний в тіні хреста, який з високої гори, біля могил ге роїв, наче простягає рамена і благословить нашу батьківщину, одну з найкращих і одну з найнещасливіших країн під сонцем. З усіх сторін, усіма стежками й дорогами, посуваються полями вози й ряди пі- ших мандрівників, що спішать на гору поклонитись батькові нашого відродження. І скоро довкруги хреста зібралось майже 10 тисяч народу – інтеліґенції і селян – зблизька й здалека, навіть з Волині. Студенти, учні з Підлисся, Олеська, Золочева, Ожидова удержують зразковий порядок. Починається Служба Божа, яку відправляє Преосвященний єпископ о. Бучко в асисті священиків: о. І. Клюс із Олеська, о. Ол. Левицький – декан з Олеська, о. Белкот з Утішкова, о. Біляк із Цішок, о. Шуневич з Білого Каменя, о. Федини- шин, о. Пришляк із Підгородець, о. Свистун із Закомар’я та о. В. Цимбровський. Крім того, в святі взяло участь понад 30 священиків. Під час Богослуження співає хор з Олеська під дириґентурою М. Сумика й хор “Просвіти” з Теребежі, й грає орхестра “Сокола” із Золочева під дириґенту- рою Поважука. Серед непроглядних мас народу видно “соколи” з Золочева, Олеська й з числен них сіл. Найкращий відділ “соколів” [у]в одностроях приходить на свято з Олеська під наказами д-ра Яр. Мучія. Першу проповідь виголосив о. Клюс, який, переплітаючи національні й ре- лігійні мотиви, кидав у серця слухачів слова віри, що людина має тільки два шля- хи до вибору: або Христа, або духову смерть і моральний упадок, – і що здоровля, сила й воля нації забезпечуються найкраще при збереженні основ релігії і хрис- тиянської моралі. Головну проповідь на тім святі виголосив Преосвященний єпископ о. Бучко. Вказуючи на велике значіння праці й творчости Маркіяна Шашкевича для україн- ського відродження, Преосвященний підкреслив, що віще слово Маркіяна було тією маленькою грудкою, яка котилась із гір і спричинила грізну лавину, події в часі останньої війни, боротьбу за Україну. До часу Маркіяна [– продовжував єпископ –] ми були народом без імени, без роду, ми соромились навіть своєї мови й народности. Після Шашкевича помалу стаємо нацією, яка нині чи завтра мусить дорівняти іншим великим народам. – На український нарід приходить знов врем’я люте, врем’я скорби й смутку, з усіх сторін надвигаються хмари, вороги націоналізму й церкви підносять голову, простягають захланні руки. Молітесь, браття і сестри, щоби Бог післав нам ново- го Маркіяна, який словом пророка попровадив би нарід на шлях єдности, згоди, 818 Михайло Шалата творчої праці, й шлях волі та сили. Закликаю вас на пам’ять Маркіяна й пам’ять стрільців, яких могили стоять біля хреста, щоби ви в ту грізну пору зберегли ві- рність нації і церкві. “Присягаєм вірність нації і церкві!” – виривається відповідь щира, сердеч- на, – відповідь із сердець народу, що слухав проповіди єпископа. Із Білої Гори громом покотились могутні слова народної присяги, слова, як брязкіт зброї: – Ми ніколи не підем шляхом інтернаціонального комунізму! Ми ніколи не дозволимо, щоби в цій країні, де священик дав початок національного відроджен- ня, панували вороги нашої нації і церкви, варвари, які руйнують все, чим живуть і міцніють народи: любов до своєї нації та основи ладу, моралі й законности! Мар- кіян кликав нас до єдности, згоди, – й ми покинемо роздори, незгоду, і, як браття, працюватимем для спільної Батьківщини! Після Служби Божої єпископ Бучко в асисті численних священиків відправив над могилами героїв, які тут упали в останній офензиві УГА, панахиду. І поплили жалібні пісні, повні надії і віри: “Коли ви вмирали…”. Покотились звуки орхестри, яка грала жалібний марш похоронний… Це об’єднання свята в честь Шашкевича з панахидою на гробах героїв на- ціональної визвольної боротьби мало в собі стільки зворушливої краси й велич- ности, що можна було бачити селянок і селян, які, молячись над гробами стріль- ців, заливалися сльозами… В таких хвилинах можна було відчути й зрозуміти, що врочистості релігій- ного характеру є великою силою, що формує душу нації в окрему сильну особо- вість, у чинник історії. Друга частина свята мала більше світський характер. Голова Т[оварист]ва ім[ени] М. Шашкевича д-р Ваньо зі Золочева виголосив промову, подаючи життєпис Шашкевича й вичислюючи заслуги Товариства ім[ени] М. Шашкевича. Відтак були національні танки і т. д. Виступу “Соколів” із вправами не було, – тому, що влада заборонила їх, так, як і заборонила виставити на хресті тризуб. Свято мало справді величавий характер. Поваги свята не нарушували крамарі- чужинці, бо впорядчики свята подбали, щоб на тім святі продавали все лиш українські поважні фірми, – з чого можна було радіти. За цілий час ніхто не нарушив поваги свята, якщо не вичислювати дрібного й непотрібного інциденту зі звичайним кишеньковим злодієм, якого сільські хлопці зловили в хвилині крадежі грошей та поважно потурбували, чим хвилево викликали замішання серед жінок і дітей. Було б добре, коли б наша сільська молодь, яка поза тим поводилась на святі дуже достойно, зрозуміла, що порядок зі злодієм можна зробити по святі, чи бодай далі від місця врочистости, і можна це зробити в культурніший спосіб. На такім святі треба спокою, поваги й гідности. ОЛ. Б. Українські Вісти. – 1936. – Ч. 189. – С. 3. 819Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія ОСНОВНИК “РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ” Перед нами “Русалка Дністрова”. Це скромна невеличка книжечка. Скромна, мов квітка – дрібная веснівка, яка розцвітає тоді, коли ще в ярах, долах, проваллях лісів і гір біліють холодні сніги, коли весна остерігає квітку, що, може, іще “вихор свисне, мороз потисне, буря загуде”. Скромний і зміст “Русалки Дністрової”: кілька молодечих віршів Шашкеви- ча, Вагилевича й Головацького, які навіть не підписалися своїми іменами, змінив- ши імена, залишаючи тільки свої правдиві прізвища. Може, ці імена змінені на те, щоб відвернути увагу цензорів, змилити їх, якщо “мороз потисне” і веснівка “го- ловоньку склонить, листочки зронить, жаль серцю буде”. Далі в “Русалці Дністровій” читаємо переклади сербських і старочеських пі- сень (це дань духові романтизму, яким жила тоді світова література), статті про українську народну словесність, про старину. Скромна книжечка, яка має приблизно сто сторінок19, вийшла аж у Будапешті20, бо у Львові цензура була б не дозволила їй побачити світла денного. Зовсім так під весну квітки розцвітають на південних схилах узгір’я, в лісах, де більше сонця. Маркіян Шашкевич в році 1836 був слухачем четвертого року духовної семінарії у Львові, якої ректор був о. канонік Венедикт Левицький – священик з претензіями на аристократизм, вірнопідданий сторож австрійщини й рівночасно прихильник всього, що польське. Цей ректор був і цензором у Львові, не любив “хлопської” мови українського простолюддя. Шашкевич головно через нього рішився видати “Русалку Дністрову” в Бу- дапешті, а не у Львові, щоби оминути цензуру о. Левицького. Але бідний теольоґ Шашкевич не мав грошей на видання книжки. Позичив 91 ринський у кревного о. Авдиковського з Кут і 60 ринських в о. Верещинського з Ходорова, який був ди- ректором школи в Коломиї, і, використовуючи побут Головацького в Будапешті, рішив видати книжку. “Русалка Дністрова” вийшла в 1000 примірниках, але коли тільки появило- ся у Львові сто примірників, ректор о. Левицький таки наложив на них руку. Він скликав раду професорів семінарії – Вітошинського, Гординського, Гарасевича й інших – та заявив, що “Русалка Дністрова” – це дуже небезпечна книжка, шкідли- ва ідеями і писана по-хлопськи, тому треба її сконфіскувати. Книжку сконфіску- вали, і в Галичині розійшлось тільки 100 примірників21, а інші примірники були звільнені з конфіскати аж 1849 р., бо львівський суд затвердив конфіскату. Ректор о. Левицький домагався, щоби Шашкевича викинути із семінарії, але Головацький взяв вину на себе і, рятуючи Шашкевича, заявив, що то він сам ви- дав книжку і дав гроші на неї. Головацький, між іншим, не дав на цю ціль грошей, 19 У “Русалці Дністровій” 156 сторінок. 20 “Русалка…” видана “у Будимі”, себто в Буді, яка до 1872 року існувала окремо від Пешта. 21 За пізнішими даними, конфіскації в 1837 році уникнуло “плюс – мінус” 200 примірників “Русалки Дністрової”. 820 Михайло Шалата тільки, як людина, що мала широкі зв’язки, постарався, що його приятель, серб Юрій Петрович, який жив у Будапешті, полагодив справу з друкарнею. Головацький на празнику в Чепелях хвалився, що “Русалка Дністрова” мала неабиякий успіх, бо її видавці заробили на тім творі аж 18 ринських. Ось такі були народини тієї книжки. Кромішна тьма Щоб зрозуміти значіння “Русалки Дністрової”, треба перекинутись думка- ми в ті часи, коли вона появилась, і пізнати рівень українського життя й свідомос- ти українців у Галичині. Ще за шляхоцької Польщі українська провідна верства була у великій мірі спольщена, а з початком ХІХ століття навіть українське духовенство забуло україн- ську мову. Ще 1722 року автор слов’яноруського словника писав, що заледве сот ний священик в Галичині розуміє українську мову й уживає її. Коли Шашкевич вступав до духовної семінарії, міста в Галичині були до тієї міри спольщені, що у Львові українську мову можна було чути тільки від селян на базарі і селянок-служниць. Навіть проповіді в церквах говорились по-польськи. Аж частинне обмеження панщини, заснування семінарії св. Варвари у Відні за Марії Терези та заснування духовної семінарії у Львові за Йосифа ІІ були першими чинниками, що спиняли денаціоналізацію маленької частини нашого духовенства. В р. 1787 за старанням єпископа Білинського у Львівськім університеті вводять бодай у деяких факультетах українську мову, й визнають ту мову бодай формаль- но перед законом рівноправною з польською мовою. Але ті виклади в універси теті в українській мові скоро скасували, і одиноким джерелом української мови зали- шається “просвітне товариство”, яке заложив крилошанин Могильницький у Пе- ремишлі, і яке обмежилось до видавання церковних книжок. Та наближається “весна народів”. Впливи французької революції, романтизм у літературі, відгомони творів Дубровського, Шафарика, Копітара, Караджича, Коллара, Гердера доходять і до Галичини. До Львова заблукають не раз збірники народних пісень Цертелєва, Максимовича; галичанин Іван Могильницький та Де- нис Зубрицький починають досліджувати українську мову й народну словесність. З-поза Збруча до Львова доходить гомеричний сміх автора “Енеїди” і долітає тихе щире слово Квітки-Основ’яненка. Шашкевич у дитинстві виховувався під впливом родичів, які вживали поль- ської мови, і ще як молодий студент теольоґії Маркіян писав до матері листи по-польськи, підписуючись “Марціян”. Що більше – Шашкевич переписувався зі своєю жінкою Юлією по-польськи, і написав до неї два любовні вірші в польській мові, хоч жінка була дочкою українця Крушинського. В той час Устиянович, який перебував у Мізуні в Долинщині, писав листи до Шашкевича по-польськи22. Сам Шашкевич свої перші проповіді в церкві гово- рив по-польськи… Але рівночасно Маркіян у вірші до Юлії Крушинської, писанім по-польськи, зве себе українцем – не поляком, і не русином. В тих літах Шашкевич пише листи 22 Помилкова думка, що з Мізуні до М. Шашкевича писав польською мовою М. Устиянович, уперше з’явилася у виданні М. Возняка “Писання Маркіяна Шашкевича” (1912). У 1980-х роках доведено, що то писав молодший Маркіянів брат, Микола Шашкевич. 821Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія до брата Антона по-польськи… а вірші – по-українськи… В нім боролись впливи інтеліґентського окруження родини і впливи народної поезії, пісень, впливи Кот- ляревського, Квітки і т. д. Національна стихія перемогла в душі поета. І Маркіян Шашкевич щораз болючіше відчував, що “судилось нам послідни- ми бути”, і що завданням його покоління є – робити щось, щоби український нарід не був посліднім між народами. Тому-то у Львові постає “Руська Трійця” – Шаш- кевич, Головацький, Вагилевич. Біля “Руської Трійці” гуртується ідейна молодь. Хто вони, ті члени “Руської Трійці”? Іван Вагилевич (1811–1866) – це син священика зі села Ясеня Горішного в Калуськім повіті. Він уже в ранній молодості досліджує народні пісні Калущини, студіює історію, археольоґію, і здобуває собі ім’я вченого навіть поза Галичиною; має зв’язки з ученими в Празі, Москві, Варшаві, переписується з Поґодіним, і ви- являє велику активність всесторонню, хоч і хаотичну. Вагилевич був деякий час парохом у Нестаничах у Каменеччині, потім покинув католицизм, став протестан- том. Згодом він редагував у Львові “Руский дневник”23, був директором музею, жиючи весь час у конфліктах з державною і церковною владою. Яків Головацький (1814–1887)24 – людина талановита, повна доброї волі, амбі- ції, та незрівноважена, осамотнена в своїх прямуваннях до ширшої діяльности. Тому Головацький, не знайшовши в Галичині ґрунту для праці, попадає під вплив Москви, видає в Москві збірники народних [українських] пісень, і взагалі хилить- ся до москвофільства. Як інші члени “Руської Трійці”, Головацький був сином свя- щеника, походив з Чепелів, пов[іт] Броди. Маючи нахил до науки, гарячу любов до народної творчости, Головацький змандрував пішки Галичину, і, здається, був пер- шим галичанином, який пройшов вздовж і впоперек Закарпатську Україну, збира- ючи народні пісні. Жиючи й працюючи потім у Микитинцях у Коломийщині, Го- ловацький віддалився від “Руської Трійці”, і вкінці став речником москвофільства. Між членами “Руської Трійці” відразу на перше місце вибивався Маркіян Шашкевич, перший апостол відродження Галицької Землі. Батько Шашкевича був священиком у Княжу [Княжому] в Золочівщині, але Маркіян уродився в Підлиссю, в домі свого діда. Середню освіту здобув у Бережа- нах, теольоґічні студії скінчив у Львові, де познайомився з Зубрицьким, і під його впливом зацікавився романтичною літературою, українськими творами з Наддні- прянщини, народними піснями, головно в збірниках Максимовича. Ідейний і талановитий, повний запалу до праці й любови до народу, цей теольоґ-сухітник з лицем аскета і мрійника умів відразу з’єднувати собі серця мо- лоді й любов приятелів. Ще коли Шашкевич був слухачем теольоґії, молодь бачила в особі Шашке- вича свого духового вожда. Товариш Маркіяна, Козанович Михайло, писав: “О, безсмертний Маркіяне! Ти зажег огонь в моїй груди, котрий лише гробова персть загасити може!”. Микола Устиянович писав пізніше, що Шашкевич “зробив ціл- ковиту переміну на Землі Галича, збудив Русь з глибокого сну”. В році 1836 Шашкевич виступив у львівській церкві перший раз із пропо- віддю – в українській мові. Це вже був початок революції – тихої, безкровної, але 23 Правильна назва газети – “Дневник руский”. 24 Я. Головацький помер у 1888 році. 822 Михайло Шалата правдивої революції українського духа, – а видання “Русалки Дністрової” ту ре- волюцію довершило. Сам же Шашкевич після видання “Русалки Дністрової”, маючи слабе з роду здоровля, щораз більше хорує, темніє на очі, і в році 1843 вмирає, проживши всьо- го 33 роки25. Нема сумніву, що творчість Шашкевича – відгомін народних пісень, які він чув у селі Підлиссю, де: У садочку соловейчик Щебетав пісеньки, Розвивав ми пісеньками Літа молоденькі. А щодо змісту – то часто крик розпуки самотної і хорої людини, якої доля була, як “відьма кощава”, як “гадь, що вселилася до серця і з’їдає мислі, як змія зіроньки”. Та було в житті Маркіяна кілька літ, коли він молодечим поривом і запалом піднімався понад особисте горе, на висоту патосу і надхніння співця національного відродження, коли був надхненним творцем “Веснівки”, “Псалмів Русланових”, “Погоні”, “Болеслава Кривоустого під Галичем” і “Бандуриста” та [послання] “Побратимові”. “Болеслав Кривоустий під Галичем” вказує на те, що Шашкевича захоплювали історичні події й героїчні чини з нашої минувшини. Це характеристичне для Шашкевича і його доби, що – хоч перший вірш Маркіяна “Голос галичан” – панегірик в честь цісаря Франца І, то другий вірш Шашкевича оспівує облогу Львова військом Хмельницького, а далі – “О Наливайку”, “Болеслав [Кривоустий] під Галичем” – вірш, повний національного, українського патріотизму, зроджений з туги за великим, героїчним чином українського народу. Дехто думає в нас, що діло Шашкевича було випадком, а не свідомим чином. але це хибна думка. Шашкевич, безперечно, виконав свою ролю першого співця доби відродження зовсім свідомо. Лише людина, свідома своїх завдань, могла писати: Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде… Гонім з Русі мряки тьмаві… Разом к світлу, други жваві! І лише поет, свідомий своєї ролі, міг співати: Побарися, облак тьмистий, Ще годинку, ще постій: Тобі прийде розповісти Славний Руси з ляхом бій. І лише поет, сильний духом і волею, міг кинути слова: “Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш, а не возьмеш милости і віри не возьмеш, а не видреш любови і віри не видреш, бо руске ми серце [та й] і віра руска!” А вірш Шашкевича “Побратимові” – помічаєм виразно, що Шашкевич, прочитавши українські твори Наддніпрянщини, завидував, що Галичина не має 25 М. Шашкевич прожив тридцять один рік і сім місяців. 823Маркіян Шашкевич – ідейний натхненник Олеся Бабія своїх “вкраїнських вірлят”, що йому було мило, “як то серце б’ється, коли з України руськая пісенька… коло серця в’ється”. Від того захоплення українською літературою (головно “Енеїдою” Котлярев- ського і “Марусею” Квітки) був тільки крок до того, щоби Шашкевичеві вирва- лися з душі слова: Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм? Скінчилась боротьба – й вагання не лиш у душі Шашкевича, але і в душах мільйонів. Український нарід повільно визволявся від впливів культури своїх східних і західних сусідів і станув на шлях творення своєї національної культури. “Русалка Дністрова” – перша ластівка, що віщувала весну відродження Галицької Країни. Це вже минуло сто літ від появи тієї книжки. Сто літ в історії нації – це те, що один день в життю одиниці. І так, як свідома й працьовита людина щовечора на хвилину охоплює думкою все, що виконала минулого дня, а ранком виготовляє плян роботи на новий день, так нація українська, кінчаючи цього року століття відродження свого життя в Галичині, мусить у своїм історичнім поході оглянутись поза себе, подумати, що вже зроблено і що слід далі робити, які помилки закрались у працю і як їх оминати в новім століттю. І коли оглянемось назад, то, незважаючи на те, що шлях, пройдений українським народом за те століття, був тернистий, [що] хоч того століття ми не завершили остаточною перемогою національного генія так, як завершили століття праці інші народи, які збудились до життя в добу Шашкевича, то, порівнявши те, чим було українство 1837 року, з тим, чим є сьогодні, ми гордо можемо сказати: “Горі імієм серця! Український нарід не змарнував століття. Зерно, кинене Шашкевичем, впало на добру землю, й видало плід сторицею!” На високій Білій горі коло Підлисся здіймається височезний хрест, який, простягаючи свої рамена, мов благословить поля розлогі, тихі села і всю Галицьку Країну. Ця Біла гора стає місцем щорічного паломництва, національних урочистостей. Хрест Маркіяна на Білій горі все буде нагадувати нам часи, коли жив і творив Шашкевич, коли український нарід і його мова були в пониженні, забуті й погорд[жен]і. І всі грядущі покоління, згадуючи ті сумні часи, будуть поїти серця радістю, що, в порівнянні до того стану з доби Шашкевича, український нарід пішов гігантичними кроками вперед, і виростає до ролі справді великого й могутнього народу Сходу Европи. За кожним культурним відродженням народу мусить, природно, прийти по- літичне відродження й визволення. З дивного веління долі на Білій горі під час війни загинуло в бою кількох вояків-українців, і ці вояки спочили вічним сном під крилом Маркіянового хреста. Наче б доля хотіла об’єднати два символи – символ відродження культури із символом боротьби за політичні права українського народу; наче б доля хотіла 824 Михайло Шалата звести ці символи, поставити біля себе, щоби ми могли бачити наглядні докази нашого росту, сили і походу до кращого. Бо нарід, який сто літ тому видав в укра- їнській мові першу книжку – “Русалку Дністрову” – й соромився своєї мови, а за сто літ розвинувся настільки, прозрів, що мав свою національну армію й має свя- ті могили героїв, той нарід має повне право дивитися сміливо в будуччину, має право вірити, що в дальшім розвитку, в другім столітті нашого відродження, здій- снить несміливі мрії Маркіяна. І всі, які в трудні хвилини падуть у зневіру, всі, що вміють бачити лиш тіні нашого національного життя, хай в столітні роковини появи “Русалки Дністрової” згадають часи Маркіяна, зрозуміють, у яких обставинах доводилось працювати тому осамотненому першому співцеві Галичини, хай здобудуться на віру, запал, завзяття й силу духа Шашкевича, тоді всі перешкоди, які стоять на нашому шляху, будуть здаватися природними перешкодами, які ставить життя всьому, що хоче жити, – бо жити, це поборювати перешкоди, перемагати силою духа і волі спротив матерії. В столітні роковини “Русалки Дністрової”, кланяючись тіням світлої постаті Маркіяна, ми щиро можемо сказати в своїй душі: “Великий Маркіяне! Український нарід за минулих століть не зрадив Твоїх ідеалів, не змарнував століття, не забув Твоїх кличів! З вірою в безсмертя й велику будуччину українського народу вступаємо в друге століття творчої праці, боротьби і свідомо виконаного обов’язку супроти нації, яка від Твого заклику, Маркіяне, пробудилась, і яка стоїть на порозі волі й могутности!” Коли над темними й глухими селами Галицької Землі прогомоніли перші пісні Маркіяна, українці в більшій частині – особливо ті з інтеліґентних верств народу, ]які[ соромилися свого народу, своєї мови, – не знали навіть рідної мови, [то] сьогодні ми маємо багату українську літературу, рівну літературам європей- ських народів, маємо мистців, музиків, і найважливіше – маємо тисячі могил ге- роїв, що впали за волю, маємо традицію державности й рідної армії, і маємо міль- йони українців від Тиси по Кавказ, які не тільки не соромляться своєї мови й на- ції, але є політично освідомлені. Хіба ж ми змарнували століття? Хіба маємо причину до песимізму і зневіри в нашу святу справу, безсмертний Маркіяне!? Ол. Бабій Українські Вісти. – 1937. – Ч. 85. – С. 1 – 2.

Маркіян Шашкевич - ідейний натхненник Олеся Бабія

Репозитарії

Схожі ресурси