Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія

У статті досліджено діяльність Лаврентія Зизанія як термінотворця. Проаналізовано назви наукових понять із мовознавства, вперше вжиті на сторінках Зизанієвих “Граматики” та “Лексису”, з точки зору семантики, походження, структури, системності. Встановлено причини, які спонукали Л. Зизанія до твор...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Якимович-Чапран, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Schriftenreihe:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73911
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія / Д. Якимович-Чапран // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 833-838. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73911
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-739112025-02-09T10:02:38Z Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія Lavrentiy Zyzaniy as a term-creator Якимович-Чапран, Д. У статті досліджено діяльність Лаврентія Зизанія як термінотворця. Проаналізовано назви наукових понять із мовознавства, вперше вжиті на сторінках Зизанієвих “Граматики” та “Лексису”, з точки зору семантики, походження, структури, системності. Встановлено причини, які спонукали Л. Зизанія до творення власних наукових найменувань і способи термінотворення, що їх використовував учений. The article analyses the linguistic scientific names, used by Lavrentiy Zyzaniy in his “Hramatyka” (“The Grammar”) and “Leksys” (“The Lexys”) for the first time. The author explicates the semantics, genesis, structure, systematic characterics and means of formation of the analysed lexemes. She defines the causes, which incited Zyzaniy to creating the new nominations of the existing linguistic notions. 2012 Article Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія / Д. Якимович-Чапран // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 833-838. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73911 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність application/pdf Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті досліджено діяльність Лаврентія Зизанія як термінотворця. Проаналізовано назви наукових понять із мовознавства, вперше вжиті на сторінках Зизанієвих “Граматики” та “Лексису”, з точки зору семантики, походження, структури, системності. Встановлено причини, які спонукали Л. Зизанія до творення власних наукових найменувань і способи термінотворення, що їх використовував учений.
format	Article
author	Якимович-Чапран, Д.
spellingShingle	Якимович-Чапран, Д. Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
author_facet	Якимович-Чапран, Д.
author_sort	Якимович-Чапран, Д.
title	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія
title_short	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія
title_full	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія
title_fullStr	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія
title_full_unstemmed	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія
title_sort	термінотворча діяльність лаврентія зизанія
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2012
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73911
citation_txt	Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія / Д. Якимович-Чапран // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 833-838. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT âkimoviččaprand termínotvorčadíâlʹnístʹlavrentíâzizaníâ AT âkimoviččaprand lavrentiyzyzaniyasatermcreator
first_indexed	2025-11-25T17:40:28Z
last_indexed	2025-11-25T17:40:28Z
_version_	1849784984515117056
fulltext	833Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012 Дарія Якимович-чапран (Львів) ТерміноТворча діяльнісТь лавренТія ЗиЗанія Спеціальна, і зокрема, термінна лексика – це той мовний пласт, який є найбільш піддатливий для свідомого цілеспрямованого контролю та корекції. В історії терміносистем трапляються випадки, коли окремі науковці створюють не тільки поодинокі найменування, а й цілі комплекси галузевих термінів. Однак, якщо доробок термінотворців новітніх часів назагал добре відомий в термінознавчих колах, то здобутки давніх учених, на жаль, досі ще належно не поціновані. Одним з активних працівників на ниві розбудови мовознавчої термінолексики був Лаврентій Зизаній, автор першої граматики слов’яноруської мови та першого слов’яно-українського словника. Його багата наукова спадщина, перевидана в другій половині ХХ ст., вже не раз ставала предметом студій сучасних українських лінгвістів. Так, наприклад, В. Німчук досліджував досягнення Л. Зизанія як граматиста та лексикографа1, Н. Москаленко та О. Медведь до своїх праць з історії граматичної термінолексики залучали й аналіз назв мовознавчих понять, засвідчених у книгах Л. Зизанія2. Проте досі немає роботи, присвяченої комплексному аналізові термінолексем, які ввів у наукову мову середньоукраїнського періоду названий учений. Загалом, Л. Зизаній збагатив мовознавчу термінолексику ХVІ–ХVІІ ст. на 69 найменувань. Вони стосуються таких галузей, як: а) фонетика. Всього 4 н. о. (дифѳонгъ “диграф” (ГЗ, с. 16), припѣло “акцен- тологія” (ГЗ, с. 10), остраѧ “гострий, або висхідний наголос” (ГЗ, с. 17), тѧжъкаѧ “тяжкий, тупий, або нисхідний наголос” (ГЗ, с. 17); б) графіка. Всього 8 н. о. – знаки діакритики та пунктуації (тітла “титла” (ГЗ, с. 31), съединителнаѧ “знак переносу” (ГЗ, с. 32), точки “пунктуаційні знаки” (ГЗ, с. 32), подстолїѧ “знак запитання (відповідно до грецької традиції мав вигляд ;)” (ГЗ, с. 32), точка “крапка” (ГЗ, с. 32), запѧтаѧ “кома” (ГЗ, с. 32), срокá “розділовий знак, що ставився всередині речення, але позначав паузу більшу, ніж кома, можливо, співвідносний зі сучасним тире (мав вигляд ·)” (ГЗ, с. 32), двосрочїе “двокрапка” (ГЗ, с. 32); Згадати хоча б проф. І. Ковалика і його багаторічну працю над виробленням української дериватологічної термінології. 1 Див.: німчук в. Мовознавство на Україні в ХІV–ХVІ ст. – Київ, 1985; Його ж. Систематичний підручник церковнослов’янської мови “Грамматіка словенска” Л. Зизанія // Зизаній Л. Граматика словенська. – Київ, 1980; Його ж. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. – Київ, 1980. 2 москаленко н. Нарис історії української граматичної термінології. – Київ, 1959; медведь о. Українська граматична терміносистема: (історія та сучасний стан). Автореф. дис. […] канд. філол. наук. – Харків, 2001. ** Тут і далі у круглих дужках подаємо посилання на Зизанієві “Граматику” (ГЗ) і “Лексисъ” (ЛЗ) і сторінки у них, де зафіксовані аналізовані найменування. 834 Дарія Якимович-Чапран б) лексикологія. Всього 2 н. о. (значити “мати значення, означати”(ЛЗ, с. 31) і лексисъ “словник” (ЛЗ, с. 23); в) морфологія. Всього 48 н. о. (видъ слова “частина мови” (ГЗ, с. 37), етvмологїа “морфологія” (ГЗ, с. 10), истинънословіе “морфологія” (ГЗ, с. 10), ωсущественъное имѧ “іменник” (ГЗ, с. 46), нарицаемое имѧ “загальна назва” (ГЗ, с. 45), собъственное имѧ “власна назва” (ГЗ, с. 46), имѧ прилагаемое “при- кметник” (ГЗ, с. 46), из̾ѧвителное мѣстоимѧ “особовий чи особово-вказівний займенник” (ГЗ, с. 93), нарѣчїѧ вопрошеніѧ, нарѣчїѧ ωтвѣщанїѧ “прислівники, що вживаються в питаннях і відповідях” (ГЗ, с. 171), нарѣчиѧ качества “якісно- означальні прислівники” (ГЗ, с. 168), нарѣчїѧ количества “прислівники міри і ступеня” (ГЗ, с. 168), нарѣчїѧ мѣста “прислівники місця” (ГЗ, с. 168), нарѣчиѧ разсужденїѧ “прислівники зі спільним значенням вищого ступеня порівняння” (ГЗ, с. 169), нарѣчїѧ събранїѧ (собранїѧ), нарѣчїѧ оуподобленїѧ, нарѣчїѧ чина “прислівники способу дії” (ГЗ, с. 170–171), нарѣчїѧ раздѣленїѧ “прийменники зі значенням відокремлення чи вилучення” (ГЗ, с. 171), сълѣплӕющїѧ съюзи “єд- нальні сполучники” (ГЗ, с. 173), раздѣлѧющїѧ съюзи “розділові сполучники” (ГЗ, с. 173), прикасающіѧсѧ съюзи “умовні сполучники” (ГЗ, с. 174), виновныѧ съюзи “причинові сполучники” (ГЗ, с. 174), вопросныѧ съюзи “питальні частки” (ГЗ, с. 174), нарѣчїѧ ωтрицанїѧ “заперечні частки” (ГЗ, с. 168); нарѣчїѧ оувѣщанїѧ “означальні частки” (ГЗ, с. 168), утверждающїѧ съюзи “видільні частки” (ГЗ, с. 173), винителный падежь “знахідний відмінок” (ГЗ, с. 56), творителный па- дежь “орудний відмінок” (ГЗ, с. 56), разс̾ужденїе “ступенювання (прикметників)” (ГЗ, с. 46), степень раз̾сужденїѧ “ступінь порівняння” (ГЗ, с. 47), положен̾ный степень раз̾сужденїѧ “нульовий ступінь порівняння прикметників” (ГЗ, с. 47), раз̾судный степень раз̾сужденїѧ“вищий ступінь порівняння прикметників” (ГЗ, с. 47), превыш̾шїй степень раз̾сужденїѧ “найвищий ступінь порівняння прикмет- ників” (ГЗ, с. 47), разс̾ужденїе подобоначертател̾ное “форми ступенів порівняння, утворені регулярним способом” (ГЗ, с. 49), раз̾сужденїе стропотное “суплетивні форми ступенів порівняння” (ГЗ, с. 49), непредѣлный образъ “інфінітив дієслова” (ГЗ, с. 109), залогъ “стан (дієслова)” (ГЗ, с. 107), дѣлателный залогъ “активний стан” (ГЗ, с. 107), страдателный залогъ “пасивний стан” (ГЗ, с. 107), среднїй залогъ “нульовий стан (без постфікса -сѧ)” (ГЗ, с. 107), посредственный залогъ “нульовий стан (з постфіксом -сѧ)” (ГЗ, с. 107), ωбщїй залогъ “зворотний стан” (ГЗ, с. 107), образъ “спосіб (дієслова)” (ГЗ, с. 107), из̾ӕвителный образъ “дійсний спосіб” (ГЗ, с. 109), повелителный образъ “наказовий спосіб” (ГЗ, с. 109), молитвенъный (желателный) образъ “бажальний спосіб” (ГЗ, с. 109), протѧжен̾ное времѧ “ім- перфект” (ГЗ, с. 112), пресъвершенное времѧ “перфект” (ГЗ, с. 112), мимошедшее времѧ “аорист” (ГЗ, с. 112); г) словотвір. Всього 2 н. о. (первоωбразный видъ “словотвірна непохідність ” (ГЗ, с. 51), призводный видъ “словотвірна похідність” (ГЗ, с. 51); ґ) морфеміка. Всього 4 н. о. (начертанїе “будова слова” (ГЗ, с. 54), простое начертанїе “основа, що складається тільки з кореня” (ГЗ, с. 54), сложное начер- таніе “основа, що складається з двох морфем ( у т. ч. кореневих)” (ГЗ, с. 54), пре- сложное начертанїе (ГЗ, с. 54) “основа, що складається з трьох і більше морфем”). Потреба у створенні нових назв виникала внаслідок таких причин: 835Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія 1) запровадження нового наукового поняття, яке необхідно було назвати, напр., творителный падежь “орудний відмінок”; 2) намагання подати досконаліше, ніж у попередників найменування: а) рідномовне з прозорою внутрішньою формою (для кращого сприйнят- тя), напр., тѧжкаѧ замість варіѧ у “Граматиці” спілки Адельфотес; б) утворене за уніфікованою для певної групи номенів моделлю, напр., нарѣчїѧ мѣста, аналогічно до нарѣчїѧ чина, нарѣчїѧ количества тощо, за- мість мѣстна нарѣчїѧ у “Граматиці” спілки Адельфотес; в) однослівне замість терміносполуки, напр., дифѳонги, замість двогласныѧ писмена у “Граматиці” спілки Адельфотес; За структурою назви, що їх запровадив Л. Зизаній, поділяються на: – унітерми. Всього 16 н. о., напр., остраѧ, образъ; – композити. Всього 4 н. о., напр., истинънословїе, двосрочїе; – двослівні терміносполуки (прикметниково-іменникові та іменниково- іменникові). Всього 46 н. о., напр., нарицаемое имѧ “іменник – загальна назва”; нарѣчїѧ вопрошенїѧ “питальні прислівники”; – трислівні терміносполуки. Всього 3 н. о. (уживані в короткій формі – сам атрибут), напр., превышш̾їй степень разс̾ужденїѧ: Что есть превышш̾їй; превышш̾їй естъ, іже вѧщ̾шее раз̾соуднаго значенїѧ значитъ (ГЗ, С, 48). Серед унітермів і композитів переважають кальки: – морфемні, напр., точна калька припѣло (< гр. προσωδία) “акцент, наголос”; 2) “орфографічний знак (придиху, кількості, наголосу)”3 < προσ- = при-, ὠδ- = пѣ-, -ι(α) = -л(о) і неточна истинънословїе (< гр. ἐτυμολογία “правдиве, тобто первісне значення слова або встановлення первісного значення слова”4 < ἔτυμον “правдиве, тобто первісне значення слова”5 + λόγος “судження, вчення”6, де перший компонент помилково перекладено старослов’янською основою истинъно- , що відповідає омонімному ετυμον ІІ “істинно, правильно”7, а другий – українською основою слов(о), співвідносною з іншим значенням гр. λόγος – “слово”8); – словотвірні точні, напр., тѧжкаѧ (< гр. βαρεῖα (προσωδία) “тяжкий (тупий), або нисхідний наголос”9) і остраѧ (< гр. ὀξεῖα “гострий, або висхідний наголос”10), утворені подібно до грецьких назв-зразків субстантивацією прикметників; – семантична, напр., образъ (< лат. modus 1) “спосіб, міра”, 2) “зразок, пра- вило”, 3) грам.“спосіб дієслова”11 = укр. образ 1) “спосіб”, 2) “зразок, правило”12). 3 Древнегреческо-русский словарь. – Москва, 1958. – Т. ІІ. – С. 1425. 4 Там само. – Т. І. – С. 180. 5 Там само. 6 Там само. – С. 1034. 7 Там само. – С. 180. 8 Там само. – С. 1034. 9 Там само. – С. 288. 10 Там само. – Т. ІІ. – С. 1179. 11 Латинско-русский словарь. – Москва, 1986. – С. 490. 12 Славинецький Є., корецький-Сатановський а. Лексикон словено-латинський // “Лексикон латинський” Є. Славинецького. “Лексикон словено-латинський” Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підгот. до вид. В. В. Німчук. – Київ, 1973. – С. 478. 836 Дарія Якимович-Чапран Наявні також однослівні запозичення – етvмологїа (див. вище), дифѳонгъ (< гр. διφθόγγον “двозвук, дифтонг”13 < δίς “два”14 + φθόγγον “голосний звук”15), тітла (< ст.-сл. титьла “напис; заголовок; глава; титло”16 < гр. τίτλος17 < лат. titulus “напис”18). Низку слів утворено семантичним способом через надання наявним у мові генетично різним лексемам нових, мовознавчих, семем, напр., значити (< значити “позначати, бути знаком” (ХVІ ст.)19, лексисъ (< лексисъ “сукупність слів” (ХVІ ст.) та ін. Використовував Л. Зизаній також способи основоскладання, напр., двосро- чїе і морфолого-синтаксичний, напр., съединителнаѧ. Серед терміносполук найбільше оригінальних найменувань, утворених син- таксичним способом. Їх компонентами можуть бути: а) запозичене означуване слово-гіперонім і запозичений зі старослов’янської мови атрибут, який до того існував із загальновживаним значенням. Напр., нарѣчїѧ качества (нарѣчїе < серб. нарѣчїе “прислівник” (калька з гр. ἐπιρῆμα20) + качество “якість”21 < ст.-сл. качьство22); б) запозичене означуване слово-гіперонім й спеціально створений атрибут (причому форманти обиралися і питомі, і запозичені). Напр., вопросныѧ съюзи (съюзъ < серб. съюзъ “сполучник” (калька з гр. σύνδεσμος23) + вопросный < вопро- сити “спитати”24 <ст.-сл. въпросити25, сълѣплѧющїѧ съюзи (съюзъ + сълѣплѧющїй < сълѣплѧти 1) “склеювати”, 2) “з’єднувати”26); в) запозичене означуване слово-гіперонім й атрибут, утворений семантичним способом через термінізацію наявних у мові загальновживаних слів (різних за по- ходженням), Напр., нарѣчїѧ чина (нарѣчїе + чинъ “ряд, порядок”27); г) означуване, утворене семантичним способом через термінізацію наявних у мові загальновживаних слів (різних за походженням), і спеціально створений атрибут. Напр., разсужденїе подобоначертателное (разсужденїе “розсудити, обдумати, обміркувати”28 < ст.-сл. рас@ждение “думка, переконання”29 + 13 Древнегреческо-русский словарь… – Т. І. – С. 415. 14 Там само. – С. 413. 15 Там само. – Т. ІІ. – С. 1723. 16 Белей Л., Белей о. Словник старослов’янсько-український. – Львів, 2001. – С. 273. 17 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1632. 18 Латинско-русский словарь… – С. 775. 19 Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. – Львів, 2005. – Вип. 12. – С. 103. 20 Древнегреческо-русский словарь… – Т. І. – С. 631. 21 Словарь древнерусского языка XI–XIV вв. – Москва, 1991. – Т. IV. – С. 206. 22 Цыганенко Г. Этимологический словарь русского языка. – Киев, 1989. – С. 172. 23 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1556. 24 Словарь древнерусского языка… – Т. ІІ. – С. 210. 25 Белей Л., Белей о. Словник старослов’янсько-український… – С. 38. 26 Срезневский и. Материалы для словаря древнерусского языка. – Санкт-Петербург, 1911. – Т. ІІІ. – С. 743–744. 27 Там само. – С. 1519–1522. 28 Там само. – С. 95. 29 Белей Л., Белей о. Словник старослов’янсько-український… – С. 220. 837Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія подобоначертателный < подоб(а) “звичай, звичка”30 і начерта(ти) 1) “креслити, малювати”, 2) “писати” < ст.-сл. начьртати “писати, малювати”31); ґ) означуване, утворене семантичним способом, й атрибут, утворений семан- тичним способом. Напр., разсужденїе стропотное (разсужденїе + стропотный “різний, несхожий”32 < ст.-сл. стръпътьнъ “нерівний, кривий, злий”33); д) означуване, утворене семантичним способом, й атрибут, семантична калька: видъ слова (видъ “різновид, ґатунок”34 + слово 1) “слово”, 2) “мовлення”, 3) речення”35 < гр. λόγος 1) “слово”, 2) “речення”36); е) означуване, що вже існувало з єдиним термінним значенням, й атрибут, утворений семантичним способом. Напр., творителный падежь (падежь “відмі- нок” < гр. πτωσις 1) “падіння” 2) “відмінок”37); є) означуване, що є семантичною калькою, й атрибут, якому Л. Зизаній при- своїв інше термінне значеня, ніж те, що було раніше. Напр., мимошедшее времѧ (времѧ 1) “час як одна з форм існування матерії”, 2) “тривалість існування чого- небудь”, 3) “час дієслова”38 < серб. времѧ “те саме”39 < гр. χρόνος 1) “час”, 2) “вік”, 3) “час дієслова”40 + мимошедший < серб. мимошедший “тривалий минулий”41 < гр. παρατακτικὸς χρόνος “імперфект”42). Терміносполуки представлені також структурними кальками. Складаються ці найменування з генетично різних слів-компонентів: а) кальковане означуване й атрибут, семантична калька з грецького та латин- ського зразка. Напр., собъственное имѧ (имѧ 1) “ім’я”; 2) “назва”, 3) “клас слів, що об’єднує іменні частини мови” < серб. имѧ “те саме”43 (< гр. ὄνομα “те саме”44 + собъственный “власний, приватний”45); б) кальковане означуване й атрибут, словотвірна або морфемна калька з грець- кого та латинського зразка. Напр., ωсущественъное имѧ (< лат. nomen substantivum “іменник, дослівно, ім’я існуюче”)46; в) запозичене означуване й атрибут, словотвірна калька: прикасающїѧсѧ съюзи (< гр. συναπτικοὶ σύνδεσμοι “єднальні, дослівно, доторкальні сполучники”47); 30 Славинецький Є., корецький-Сатановський а. Лексикон словено-латинський… – С. 484. 31 Белей Л., Белей о. Словник старослов’янсько-український… – С. 119. 32 Славинецький Є., корецький-Сатановський а. Лексикон словено-латинський… – С. 513. 33 Белей Л., Белей о. Словник старослов’янсько-український… – С. 241. 34 Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. … – Вип. ІV. – С. 52–53. 35 Срезневский и. Материалы для словаря древнерусского языка… – Т.ІІІ. – С. 41–420. 36 Древнегреческо-русский словарь… – Т. І. – С. 1034. 37 Там само. – Т. ІІ. - С.1438. 38 Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. … – Вип. V. – С. 15–16. 39 Жуковская Л. Барсовский список грамматического сочинения “О восьми частях слова” // Східнослов’янські граматики XVI – XVII ст.: матеріали симпозіуму. – Київ, 1982. – С. 34–35. 40 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1787. 41 Жуковская Л. Барсовский список грамматического сочинения… – С. 34. 42 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1253. 43 Жуковская Л. Барсовский список грамматического сочинения… – С. 31. 44 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1178. 45 Славинецький Є., корецький-Сатановський а. Лексикон словено-латинський… – С. 510. 46 Латинско-русский словарь… – С. 739. 47 Древнегреческо-русский словарь… – Т. ІІ. – С. 1553. 838 Дарія Якимович-Чапран г) запозичене означуване й атрибут, семантична калька. Напр., дѣлателный залогъ (< гр. ἐνεργητικὸς διάθεσις “активний, дослівно діючий (діяльний) стан”48). Підсумовуючи сказане вище, можемо стверджувати, що новотвори Л. Зизанія на позначення наукових мовознавчих понять є важливим надбанням української літературної мови. Створюючи свої найменування, вчений використовував усі відомі й тепер способи термінотворення і послідовно дотримувався принципу прозорості внутрішньої форми, що особливо актуально в науково-навчальному підстилі, зразком якого є “Граматика”. Саме тому серед його неологізмів найбільше число різнотипних кальок та назв, утворених семантичним способом. За компоненти для своїх новотворів Л. Зизаній обирав питомо українські та старослов’янські за походженням основи та форманти у приблизно рівній пропорції, продукуючи при цьому низку гібридних номінативних одиниць, що загалом було характерною рисою тогочасної української літературної мови. 48 Древнегреческо-русский словарь… – Т. І. – С. 541.

Термінотворча діяльність Лаврентія Зизанія

Institution

Ähnliche Einträge