«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів

На підставі наявних документів, що містяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, проаналізовано дії партизанських загонів М. М. Попудренка та О. Ф. Федорова, які 27 лютого 1943 року здійснили напад на селище Корюківка Чернігівської області. Плани, шифротелеграми та зв...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Салтан, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2014
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	До 70-річчя визволення України
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74017
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів / О. Салтан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 123-147. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74017
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-740172025-02-09T15:35:44Z «Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів «Имею возможность вести большие операции». Корюковская партизанская карательная акция 27 февраля 1943 г., языком архивных документов «Having possibility to perform considerable operations». Koryukivka, partisan punitive expedition of February 27, 1943 by language of archival documents Салтан, О. До 70-річчя визволення України На підставі наявних документів, що містяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, проаналізовано дії партизанських загонів М. М. Попудренка та О. Ф. Федорова, які 27 лютого 1943 року здійснили напад на селище Корюківка Чернігівської області. Плани, шифротелеграми та звіти бойових дій дозволяють зрозуміти не тільки логіку передбачуваних та вжитих заходів партизан, а й процедуру інформування керівництва УШПР, тактику «замітання сліду», замовчування деталей, які могли спричинити масовану відплату з боку нацистських спецпідрозділів по відношенню до цивільного населення смт. Корюківка 1-2 та 9 березня 1943 р. Вивчення першоджерел такого типу допомагає відновити більш-менш реальну картину подій сімдесятирічної давнини, відомої як корюківська трагедія. На основе архивных документов, хранящихся в Центральном государственном архиве гражданских объединений Украины, проанализировано действия партизанских отрядов Н.Н. Попудренко и А.Ф. Федорова, которые 27 февраля 1943 года совершили нападение на местечко Корюковка Черниговской области. Планы, шифротелеграммы и отчеты боевых действий позволяют понять не только логику предполагаемых и осуществленных мер партизан, но и процедуру информирования руководства УШПД, тактику «заметания следов», умалчивания деталей, которые могли спровоцировать акцию возмездия со стороны нацистских спецподразделений относительно гражданского населения смт Корюковка 1-2 и 9 марта 1943 г. Изучение такого типа первоисточников помогает воссоздать более-менее реальную картину событий семидесятилетней давности, именуемой корюковская трагедия. On the basis of real documents which are in the central state archives of civil societies of Ukraine we analyzed activities of the partisan detachments under N. М. Popudrenko and О. F. Fedorov, who at the night of February 27, 1943, committed attack on village Koryukivka, Chernihiv region. The plans, cipher messages and records of combat activities allow to understand not only logic of envisaged and introduced measures of partisans but also procedures of informing the leaders of Ukrainian H Q of the partisan movement tactics «covering up their traces» to hush up details which might create mass revenge from the side of Nazi special detaclements in regarding civil people of village Korukivka, 1-2 and 9 march 1943. Researching of the primary sources of such types allows us to obtain a little more real scene of events of the seventy-year remoteness known as the Koryukivska tragedy. 2014 Article «Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів / О. Салтан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 123-147. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74017 355.425.4(477.85) uk Сiверянський лiтопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 70-річчя визволення України До 70-річчя визволення України
spellingShingle	До 70-річчя визволення України До 70-річчя визволення України Салтан, О. «Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів Сiверянський лiтопис
description	На підставі наявних документів, що містяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, проаналізовано дії партизанських загонів М. М. Попудренка та О. Ф. Федорова, які 27 лютого 1943 року здійснили напад на селище Корюківка Чернігівської області. Плани, шифротелеграми та звіти бойових дій дозволяють зрозуміти не тільки логіку передбачуваних та вжитих заходів партизан, а й процедуру інформування керівництва УШПР, тактику «замітання сліду», замовчування деталей, які могли спричинити масовану відплату з боку нацистських спецпідрозділів по відношенню до цивільного населення смт. Корюківка 1-2 та 9 березня 1943 р. Вивчення першоджерел такого типу допомагає відновити більш-менш реальну картину подій сімдесятирічної давнини, відомої як корюківська трагедія.
format	Article
author	Салтан, О.
author_facet	Салтан, О.
author_sort	Салтан, О.
title	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
title_short	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
title_full	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
title_fullStr	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
title_full_unstemmed	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
title_sort	«имею возможность вести большие операции». корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	До 70-річчя визволення України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74017
citation_txt	«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів / О. Салтан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 123-147. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT saltano imeûvozmožnostʹvestibolʹšieoperaciikorûkívsʹkapartizansʹkakaralʹnaakcíâ27lûtogo1943rmovoûarhívnihdokumentív AT saltano imeûvozmožnostʹvestibolʹšieoperaciikorûkovskaâpartizanskaâkaratelʹnaâakciâ27fevralâ1943gâzykomarhivnyhdokumentov AT saltano havingpossibilitytoperformconsiderableoperationskoryukivkapartisanpunitiveexpeditionoffebruary271943bylanguageofarchivaldocuments
first_indexed	2025-11-27T12:31:22Z
last_indexed	2025-11-27T12:31:22Z
_version_	1849946738633211904
fulltext	Сіверянський літопис 123 УДК 355.425.4(477.85) Олександр Салтан. «ИМЕЮ ВОЗМОЖНОСТЬ ВЕСТИ БОЛЬШИЕ ОПЕРАЦИИ». КОРЮКІВСЬКА ПАРТИЗАНСЬКА КАРАЛЬНА АКЦІЯ 27 ЛЮТОГО 1943 р. МОВОЮ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ На підставі наявних документів, що містяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, проаналізовано дії партизанських загонів М. М. Попудренка та О. Ф. Федорова, які 27 лютого 1943 року здійснили напад на селище Корюківка Чернігівської області. Плани, шифротелеграми та звіти бойових дій дозволяють зрозуміти не тільки логіку передбачуваних та вжитих заходів партизан, а й процедуру інформування керівництва УШПР, тактику «замітання сліду», замовчування деталей, які могли спричинити масовану відплату з боку нацистських спецпідрозділів по відношенню до цивільного населення смт. Корюківка 1-2 та 9 березня 1943 р. Вивчення першоджерел такого типу допомагає відновити більш-менш реальну картину подій сімдесятирічної давнини, відомої як корюківська трагедія. Ключові слова: військові збитки, доцільність, напад, партизани, план операції, Український штаб партизанського руху, шифротелеграма. Відновлення історичної справедливості в оцінці минулого, яке набуло акту- альності в роки незалежності, спонукало науковців зайняти критичну позицію по відношенню до низки канонізованих радянською пропагандою епізодів Великої Вітчизняної війни. У часи неупередженого ставлення до героїки та трагізму подій тих років сучасні вчені вдалися до критичного переосмислення її фундаментальних постулатів. Одним з таких історичних стереотипів є концепція ідеалізації народних месників – радянських партизан та підпільників. Неможливо з’ясувати, в який спосіб розгорталися ті чи інші події, визначити їхні наслідки, не з’ясувавши факторів, що їх спричинили. Встановлення причинно- наслідкового зв’язку в процесі дослідження минулого є базовим постулатом для історика. Такий взаємозв’язок має спиратись на досить конкретну першоджерельну базу: спогади учасників подій, свідчення очевидців, мемуари керівників, аналіз архівних документів, доповнені логічно і фактично обґрунтованими умовиводами дослідника тощо. Однією з таких подій, причини якої до цього часу остаточно не з’ясовані, є ма- сове знищення гітлерівцями мешканців містечка Корюківки Чернігівської області в березні 1943 року. © Салтан Олександр Миколайович – кандидат історичних наук, доцент Харківської державної академії фізичної культури. ДО 70-РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ 124 Сіверянський літопис Попри значну кількість публікацій, присвячених нацистському геноциду жителів Корюківки, цей трагічний епізод Великої Вітчизняної війни залишається маловивче- ною сторінкою історії. Корюківська трагедія вважається наймасовішим одномомент- ним знищенням цивільного населення в роки Другої світової війни. Незважаючи на це, німецький геноцид корюківчан не фігурує як доказ антилюдяності нацизму на Нюрмбегрському процесі. Корюківська трагедія не стала хрестоматійним канонічним епізодом звірств німецько-фашистських окупантів на теренах СРСР, який мав би потрапити в підручники історії [21]. Попри її масштабність та резонанс, за більш ніж сімдесятирічний відрізок часу історична наука спромоглась окреслити лише загальні контури тих трагічних подій. Загалом історики зосереджували увагу на результатах й наслідках, ніби свідомо за- мовчуючи причину та привід до реалізації нацистською айнзацгрупою акції масованої відплати. Вважається, що такі неадекватні дії німецької зондеркоманди спричинив по- передній напад на містечко Корюківка радянських партизан. Саме корюківська партизанська диверсійна акція стала поштовхом, а можливо, й однією з вагомих причин планомірного і поетапного знищення гітлерівцями цивільного населення вищезазначеного населеного пункту. Дослідники попередніх років головну увагу акцентували переважно на мізантропії, пов’язаної зі звірячим знищенням мешканців Корюківки. Аналіз причин, визначення мотивації та надмірної жорстокості з боку карателів до цього часу залишалися поза увагою науковців. Використання мемуарної літератури (яка стосується корюківської трагедії), ре- тельно відцензурованої ще за радянських часів, унеможливлює встановлення бодай би якої об’єктивної картини тих подій. Ніби свідомо не звертає на неї увагу один з лі- дерів партизанського руху на Чернігівщині Г. Балицький [20]. Не додає об’єктивності і щоденник О. Попудренка, який за дивним збігом обставин обривається за півтора місяці до цього трагічного епізоду [20, 22]. Корюківська трагедія випадає з поля зору керівника українським партизанським рухом Т. Строкача [27]. У своїх спогадах О. Федоров взагалі не згадує геноцид корюківчан [31]. Натомість представники середньої ланки керівного складу та рядові партизани залишили по собі спогади про напад на містечко та звірства карателів на початку березня 1943 р. У цьому контексті варто виділити спогади Г. Артозєєва [5],Ф. Бикова [6], І. Водоп’яна [7], М. Шеремета [34-36]. На відміну від безпосередніх очільників та координаторів партизанського руху на півночі Чернігівщини, мемуари керівників окремих партизанських груп та учасників тих подій дозволяють відновити загальну картину партизанського бою, який став поштовхом до відповідної реакції з боку нацистських катів. Поодинокі свідчення свідків та очевидців, акти державних комісій з розслідуван- ня злочину нацистів змальовують наслідки корюківської трагедії, але чомусь мало приділяють увагу розкриттю її причин [1-2, 8, 11, 17, 24-25, 28]. Яскраво описуючи загальний результат, вони ніби підсумовують те, що відбулося на фінальній стадії цього трагічного видовища. Тому цілком закономірним є те, що їх фабула, просякла духом ненависті до ворога, який планомірно, в декілька етапів, з особливою жорстокістю, вбивав цивільне населення цього населеного пункту Чернігівської області. З роками учасників тих подій стає все менше й менше і скоро не залишиться вза- галі. Властивості людської пам’яті не безмежні. Спогади свідків дуже часто носять емоційний та суб’єктивний характер. Свідчення партизан короткі, офіційно-канонічні і вписуються в класичні постулати презумпції невинуватості. Тому не дивно, що станом на початок XXI ст. архіви залишаються чи не єдиним достовірним джерелом інформації, яка здатна змінити уяву про подію, в якій тісно переплелись трагізм, героїзм і авантюризм. Закритість та недоступність архівних фондів за радянської доби унеможливлю- Сіверянський літопис 125 вало залучення найбільш достовірних першоджерел, аналіз яких міг би розставити акценти і пролити світло на справжній стан речей, пов’язаний з корюківською тра- гедією. Вчені та історики могли задовольнитися лише копією неповної радіограми М. Попудренка, опублікованій у 1949 році, разом із відцензурованою частиною що- денника Миколи Микитовича [22]. За дивним збігом обставин у питанні популяризації та меморіалізації на теренах СРСР українська Корюківка поступилася місцем білоруській Хатині, де було знищено 149 чоловік, та російській Хацуні з 318 загиблими мирними жителями. Радянський пантеон трагічних епізодів Великої Вітчизняної війни на теренах України передбачав наступну ієрархізацію: Бабин Яр – голокост – концтабори – остарбайтери (тут і далі курсив наш. – О.С.). Планомірне знищення нацистами великої кількості населених пунктів на окупованих територіях партійні ідеологи віднесли до загальностатистич- них даних, які тьмяніли на тлі тисяч міст і сіл, зруйнованих упродовж 1941 – 1944 рр. Відбувалося цілеспрямоване перепрограмування свідомості та підсвідомості лю- дей, які мали перестати сумувати і почати відбудовувати зруйновану війною інфра- структуру свого краю. Така штучна ідеологічно виважена мотиваційна пасіонарність сприяла відродженню країни, але водночас поступовому витісненню з пам’яті того, що вписувалось в рамки воєнно-стратегічної похибки, з непередбачуваними наслідками. Локальне ритуалізоване вшанування пам’яті загиблих корюківчан навіть у роки незалежності не перетворилось у символ національної трагедії. Сучасні підручники історії акцентують увагу на трьох найбільш масових місцях знищення цивільного населення: Бабин Яр – 220 тис., Янківське кладовище – 160 тис., Дробицький Яр – 60 тис. Про одномоментну загибель близько семи тисяч мешканців Корюківки – жодної згадки. Нацистський геноцид цього населеного пункту час від часу згадували у зв’язку з наближенням чергового скорботного ювілею подій, які відбулися 1-2 та 9 березня 1943 року. Програми урочистих заходів вшанування жертв корюківської трагедії передбачали проведення круглих столів, наукових конференцій, встановлення мо- нументів, видання мартирологів тощо. Але виявлення першопричин цього кривавого епізоду нацистської окупаційної політики чомусь залишалось поза увагою [3, 12-16, 19, 21]. Іншими словами – меморіалізована шана знищених гітлерівцями корюківчан перетворилась на сумний канонізований ритуал, який гальмував можливий інтелек- туальний імпульс у формі запитання: «чому це сталося»? Отже, попри наявні наукові та публіцистичні публікації, спогади учасників тих подій, численні газетні статті, проблема виявлення причинно-наслідкового зв’язку дій та бездіяльності головних діючих персонажів до цього часу залишається не до- слідженою. Тому автор, користуючись археографічним та загально-логічним мето- дом, робить спробу проаналізувати низку архівних документів, зміст яких указує на імовірні чинники, які стали приводом та першопричиною корюківської трагедії 1943 року, що і є метою даної публікації. Окремі документи, приведені та використані автором у цій статті, зберігаються в фонді № 62 Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ), значна матеріалів якого містить інформацію щодо партизанського руху в УРСР. Деякі з них були введені в науковий обіг в 2006 році у збірці О. Гогуна та А. Кентія, присвяченій розкриттю специфіки діяльності радянських партизан, в контексті перегляду усталених героїзованих тенденцій комуністичної доби [26]. План нападу на Корюківку та звіт результатів партизанської акції було виявлено та розміщено на сторінці українського інтернет-ресурсу «Історична правда» 4 березня 2011 року О. Зінченком [10]. Архівні першоджерела, викладені ним на цьому сайті, є результатом опрацювання матеріалів фонду № 64 ЦДАГОУ. В описі 1 наш колега Олександр Зінченко знайшов низку документів штабу Чернігово-Волинського партизанського з’єднання. Справа за номером 19 містить «Справки и схемы боевых действий соединения за период с 16 декабря 1941 г. по 17 января 1944 г.». Саме там і знаходиться детальний опис 126 Сіверянський літопис диверсійних партизанських заходів та підсумковий звіт начальника штабу з’єднання щодо нападу на містечко. Дві шифротелеграми (приведені в статті) за підписом М. Попудренка від 2 березня 1943 року (перша з яких – в повному об’ємі) були опубліковані автором в попередній статті, присвяченій цій події [23]. Аналіз даних першоджерел продовжив архівно-документальну фазу дослідження подій, пов’язаних з корюківською трагедією. Цей етап став альтернативою мемуарного періоду констатації окремих епізодів геноциду цивільного населення Корюківки. Він відкрив нову сторінку у систематизації історіографії та джерельної бази в ході вивчення даної наукової проблеми. Нижчезазначені архівні документи, подані у відповідності до хронологічного принципу. Їх умовно можна розділити на дві категорії: донесення спецагентів та документи оперативно-тактичного характеру. За характером – це шифротелеграми, плани та звіти бойових дій. Дослідження першої групи даних першоджерел дозволяє відчути внутрішню атмос- феру, яка панувала в першому Чернігівському партизанському з’єднанні в лютому 1943 році. Це так звана моральна сторона партизанської дійсності, яка традиційно залишалася за кадром і, як відомо, безпосереднім чином впливала на бойовий дух народних месників [див. документ №1-2]. Друга група приведених документів за змістом та тематикою має безпосереднє відношення до подій, які нас цікавлять, адже вони носять планово-підсумковий характер. Їх автори головні фігуранти подій, пов’язаних з корюківською трагеді- єю: начальник штабу першого Чернігівського партизанського з’єднання – Дмитро Іванович Рванов (1917 – ?) та його тимчасовий очільник – Микола Микитович Попудренко (1906 – 1943). ДОВІДКА Рванов Дмитро Іванович – активний учасник партизанського руху на тимча- сово окупованій нацистами території України в 1941-1944 рр.; майор; народився в селі Юр’ївець Юр’ївецького району Іванівської області РРФСР. На початку Великої Вітчизняної війни – лейтенант Червоної армії. Після виходу з оточення під Києвом у листопаді 1941 р. приєднався до чернігівських партизан і вже в кінці року його було призначено начальником штабу Чернігівського обласного партизанського загону ім. Й.В. Сталіна, потім – начальником штабу Чернігівсько-Волинського партизан- ського з’єднання О. Ф. Федорова. У квітні 1944 р., після створення на базі з’єднання О. Ф. Федорова декількох мобільних партизанських з’єднань (600-800 бійців), Д. І. Рванова було призначено командиром одного з них, однак в подальших бойових діях це з’єднання участі не приймало, тому в травні 1944 р. було розформовано [26, с. 622-623]. Перший з документів – план нападу на Корюківку – постає як досконала, ви- важена, продумана до найменшої дрібниці військова операція, яку здійснили, як то кажуть, «з коліс»: через день після її розробки. Вивчення цього документа відкриває шлях до аналізу сценарію партизанської диверсійної акції, в успіху якої (судячи з тексту) народні месники не сумнівалися [див. документ №3]. Невідомо, чи існував запасний варіант плану нападу на Корюківку, в разі, якщо б план «А» не спрацював. Принаймні поки що такої інформації нами не виявлено. Шифротелеграма за підписом Попудренка за № 902.209 та звіт Д. Рванова від- повідно до змісту носять підсумково-узагальнюючий характер, на окремих аспектах яких варто зупинитись детальніше. Судячи з пафосності обох повідомлень – все пройшло якнайкраще: містечко за- хопили, гарнізон знищили, звільнили в’язнів, людям допомогли, повернулись із тро- феями. Здійснену акцію подано як масштабну та результативну операцію, причиною Сіверянський літопис 127 якої було бажання нанести ворогу непоправних втрат, а не звільнити сім’ю якогось рядового партизана. Вочевидь визволення дітей Феодосія Ступака було лише при- водом і аж ніяк не причиною нападу на корюківський гарнізон. Власне, результати нападу умовно можна розділити на дві групи: військову (знищення ворога) і трофейну (захоплення матеріальних ресурсів). Шляхом співставлення та систематизації можна зробити висновок, що другий чинник був домінуючим [див таблицю № 1]. Хлопці розгулялись. І партизанський наскок на містечко став чимось схожим на соціалістичне змагання зі знищення ворога та захоплення матеріальних ресурсів. Архетип партизана мало чим відрізнявся від партійного прототипу. Просто змінився modus vivendi (лат. умови існування – тут і далі курсив наш. – О.С.), а психотип залишився той самий. Результати виконаної роботи і втілилися у звіт щодо виконання та перевиконання плану [див. документ №7]. Однак Попудренко пішов ще далі. Маючи цілодобовий доступ до рації, він повідомив «на гору» про успішно проведену антинацистську ак- цію, засвідчивши при цьому, що «має можливість і бажання вести великі наступальні операції» [див. документ №6]. В якості «передовиків виробництва» він виділяє Рванова, Лисенка і себе, ніби на- тякаючи, що їх варто якось заохотити. При цьому Микола Микитович чітко окреслює рольову участь усіх діючих персонажів: Рванов – організував та втілив, Лисенко – розвинув успіх, він (Попудренко. – О.С.) – здійснював загальне керівництво. Про керівну роль тимчасового командира партизанського з’єднання підкреслює і О. Фе- доров. «За кілька днів до мого повернення з Москви кілька наших загонів, за вказівкою Попудренка, здійснили на скок на Корюківку. Це була одна з славних операцій, проведених нашим з’єднанням за останній час» [31, c. 465]. Виходячи зі специфіки партноменклатурної ієрархії, системи кругової поруки в питаннях відповідальності, яка сформувалась ще в 30-х роках минулого століття, ризикували усі: але більш за всіх саме Попудренко. Якби щось пішло не так, трибуналу було б не уникнути, але Микола Микитович у будь-який момент міг усе спихнути на своїх підлеглих, які проявили надмірне натхнення до справи. В будь-якому ви- падку негатив треба було ретельно приховати. Тому не випадково о пів на першу ночі 2 березня 1943 р. Попудренко відсилає радіограму, насичену переможними реляці- ями. Про німецьку акцію масової відплати, яка фактично перетворила захоплення партизанами Корюківки на піррову перемогу, ані пари з вуст [див. документ №4]. Слід звернути увагу також і на досить короткий час між корюківською операцією і партизанським звітом, який розкриває її деталі. 27 лютого було здійснено напад, а в ніч з 1 на 2 березня 1943 р. Попудренко надсилає легендарну переможну радіограму № 902.209. Її текст командир партизанського з’єднання мав ретельно продумати. Часу було більше ніж достатньо – майже дві доби. Її зміст майже бездоганний з точ- ки зору даних, які там зазначені. Якщо порівняти результати корюківської операції (нібито складеної Рвановим) з текстом вищезазначеного послання Попудренка, слід зауважити, що Микола Микитович мінімізував її масштаби [див. таблицю № 1]. Такі дії можна пояснити суто номенклатурним прагматизмом. У середовищі партійних функціонерів існувало неписане правило: «не стоит проявлять излишний энтузиазм: иначе вышестоящее начальство может поднять планку». Заниження масштабів отриманих результатів дозволяло отримувати допомогу з великої землі. Зайвих боєприпасів не буває. А якщо їх вдосталь, то можна обміняти на харчі, одяг та кінно-гужовий транспорт у місцевого населення, або... у німців [9, 26]. Водночас Попудренко розумів, що в загоні є агенти, які нададуть Москві свої звіти, нарешті – «федорівці». Не секрет, що успіх операції значною мірою залежав від них. Навряд чи вони б хотіли розділити славу з «попудренківцями», які, судячи з архівних документів, не претендували на лаври «передовиків виробництва». Автор звертає увагу на низку цікавих деталей, врахування яких дозволяє по- іншому оцінити сутність події, що сталася. Масштаби акції, точніше її наслідки, Рванов описав досить яскраво і детально. Судячи з усього, ця людина мала беле- 128 Сіверянський літопис тристичний талант і оцінювала подію як колишній військовий. А от Попудренко, судячи з тексту вищезазначеної шифротелеграми, є талановитим статистом. Він більш конкретно, але без високих показників подає звіт про виконану роботу. При цьому він не забув відмітити виконавця в особі Рванова, а також протиставити йому не менш героїчного Федора Лисенка, група якого знищила ворогів, захопила зброю, провіант і розігнала німецькі стани. До речі, останнє речення цього документа з не- зрозумілих причин частково зникло з тексту цієї ж радіограми, опублікованої разом з щоденником Попудренка ще в 1949 році [див. документ №4-5]. Окрім того, в радянському виданні йдеться про розгін поліцейських осередків, які вочевидь складалися з місцевих колаборантів. Відсутність назв населених пунктів у додатках до щоденникового видання призвичаює до думки, що мова йде про корю- ківський підрозділ жандармерії, знищений партизанами в ході операції. У друкованому архівному оригіналі шифротелеграми № 902.209 йдеться про німецькі опорні пункти (стани) в районі населених пунктів Рокновичі та Дасев- Студенверцкая. Проблема полягає в тому, що ні районів в містечку Корюківці, ані будь-яких адміністративних одиниць з такою топонімічною назвою не існувало [18]. Тоді де ж лисенківці розігнали німецькі стани? Фантазії та небилиці у спілкуванні з УШПР були великим ризиком. Дані Москва отримувала з декількох джерел, влаш- товуючи перехресну перевірку. І Попудренко, незважаючи на відносно молодий вік та незначний партноменклатурний стаж, це чудово мав розуміти. Під ці зашифровані, спаплюжені, а можливо й вигадані назви співзвучно підходять два населені пункти Чернігівщини: Гута-Студенецька та Тихоновичі. Обидва села знаходяться далеко на північний захід від Корюківки, в межах Щорського району. До речі, в роки війни ці населені пункти також були знищені карателями. Отже, можна зробити умовивід, що група Лисенка мала якесь окреме завдання або взагалі діяла автономно. Його прізвище не фігурує в плані операції, яка потре- бувала узгоджених і скоординованих дій усіх без винятку її учасників. Попудренко підкреслює, що Лисенко очолив другу групу, яка «уничтожила кустовой гарнизон жандармерии и разогнала немецкие станы»... Тож виходить, що група Лисенка здій- снила відволікаючий каральний рейд в той час, коли основні сили партизан були сконцентровані навколо Корюківки. Не можна виключати факт переслідування ворога, адже противник зазнав незначних втрат, незважаючи на формальну тактичну досконалість запланованого заходу. Федір Ілліч Лисенко (? – ?) досить цікавий персонаж. Відомо про нього мало, але в контексті поданих подій цю людину не обійшли увагою лідери партизанського руху. Як зазначає Микола Попудренко в своєму щоденнику, під час важкого бою за н.п. Новий Путь, 15 серпня 1942 р. частина бійців Лисенка загубилася [22, с. 224]. Подейкували навіть про те, що Лисенко боягуз, який утік з поля бою. Останній факт згадує в своїх мемуарах і О. Федоров. «Він тут, на Чернігівщині, поки ми ходили в Орловську область, теж не гаяв часу. Коли розвідники доповіли, що в Єлінських лісах діє загін імені Щорса під командуванням якогось Лисенка, я, звичайно, збагнув, що це наш Федір Ілліч. Думав, доведеться його з партії виключити. А деякі то вариші ви- магали навіть розстрілу... – Уявіть, Олексію Федоровичу,– продовжував По пудренко, – Лисенко тут без нас таку розгорнув діяль ність, що його не те що карати – нагоро- джувати треба» [31, с. 435]. Читаючи спогади О. Федорова, бачимо, що фігура Ф. Лисенка їх автором винесена на перший план. Федоров ніби свідомо приділяє надмірну увагу саме йому, відвівши другорядну роль Попудренку і навіть Рванову. Потім Олексій Федорович досить по- біжно згадує про корюківську операцію. «Розповіли товариші також і про найбільш значні бойові операції, проведені в час нашої відсутності. Найцікавішим був вдалий наскок на корюківський гарнізон. Не забували наші партизани це містечко» [c. 437]. Як бачимо, логіка спогадів Федорова цілком виважена. Прослідковується чіткий взаємозв’язок Лисенко – Корюківка. Олексій Федорович ніби натякає на виняткову роль Федора Ілліча Лисенка в подіях 27 лютого 1943 року. Сіверянський літопис 129 Що змушувало Попудренка грати роль адвоката Лисенка перед Федоровим: геро- їчні результати шестимісячного блукання лісами Чернігівщини чи роль «лисенківців» у ході корюківської операції? Півроку ніякої інформації стосовно загубленої групи Лисенка партизани не отримували. Відсутність рації не дозволяла групі зв’язатись з «великою землею». Нарешті 23 лютого 1943 р. підрозділ Лисенка знайшовся. А вже 27 лютого 1943 р. він бере активну участь у Корюківській операції. Виснаженим, озлобленим та здичавілим «лисенківцям» не дають перепочити. Більш того – їм не влаштовують перевірку. Адже досить довгий час це партизанське формування вешталося хтозна-де. Скорі- ше за все тимчасовий командир першого чернігівського партизанського з’єднання (М. Попудренко. – О.С.) вирішив здійснити перевірку на благонадійність, запла- нувавши своєрідний обряд ініціації у бойових умовах, але подалі від основних сил ударного угруповання «федорівців». Ось чому прізвище Лисенка не фігурує в плані нападу на Корюківку, розробленою Д. Рвановим. Як бачимо, в ході операції «лисенківці» яскраво проявили себе як професійні інтенданти. Попри незначні воєнні трофеї, група Лисенка забезпечила з’єднання зерном та м’ясом у такому об’ємі, що зайве просто роздали місцевому населенню. У зазначеній шифротелеграмі Микола Микитович прозоро натякає, що це його хлопці. Втім, цей натяк не можна трактувати однозначно. Достеменно невідомо, до якого з партизанських угруповань слід віднести ново- знайдених «лисенківців». Упорядники фундаментального фотоальбома, присвяченого славі українських партизан, ототожнюють Федора Ілліча Лисенка з «федорівцями» [4, c. 1132]. Як відомо, Лисенко піде разом з О. Федоровим у рейд на Західну Укра- їну. Цей факт є свідченням високої довіри Олексія Федоровича до цієї людини, яка формально разом зі своїми хлопцями до і після корюківської операції підпоряд- ковувалася йому. Втім, за відсутності О. Федорова, М. Попудренко міг тимчасово підпорядкувати «лисенківців» собі. Героїв треба було перевірити. Фактично Ф. Ли- сенко мав реабілітуватися, довівши, що він не німецький агент. Тому до повернення Федорова його доля цілком залежала від волі М. Попудренка. У цій ситуації Микола Микитович опинявся у вигідній позиції. Сили з’єднання формально знаходяться у його розпорядженні. Операцію планує і втілює Д. Рванов. «Лисенківці» діють само- стійно, завдаючи допоміжного удару або ж виконуючи відволікаючий маневр. Успіх та провал операції в першу чергу лягає на Рванова, він (М. Попудренко. – О.С.) же здійснює загальне керівництво, виступаючи в ролі наглядача. Цілком очевидною є формальна нескоординованість дій партизанських підрозді- лів у ході корюківської операції, і Микола Микитович чітко розділяє їх і нашу роль у цих подіях. Його логіку легко зрозуміти. Німецька зондеркоманда вже завершила перший етап зачистки Корюківки: тому хтось рано чи пізно має взяти на себе від- повідальність за неможливість попередити нацистське жахіття. Тінь знищеної Ко- рюківки дамокловим мечем висіла над головою Попудренка. Тому він у будь-який спосіб намагається виправдати себе і підставити іншого. Однак, окрім штучних документальних лакун, є факт, який зазначений у неповній і максимально достовірній публікації вищезазначеної шифротелеграми. Мова йде про єдину персону з числа захоплених партизанами ворогів. Поряд з мадярами згадується один німець. На відміну від угорців Попудренко акцентує увагу саме на ньому. Ким був цей військовополонений залізничний майстер з Дрездена? Не виключено, що ця людина була вкрай важливою персоною, яку можна було використати як аргумент або предмет певних домовленостей у ході переговорів з німецькою стороною. Можливо, обмін не відбувся. Німця розстріляли або вбили, застосувавши жорстокі тортури. І саме це й спровокувало жорстокість з боку карателів? Жорстокість та садизм партизан з’єднання О.Федорова є доконаним фактом. Так, в доповідній записці письменника Миколи Спиридоновича Шеремета (1906 – 1986), надісланої на ім’я першого секретаря ЦК КП (б) У – Микити Хрущова (1894 – 1971) від 15 травня 1943 року, зазначалося: «Особливою жорстокістю відрізнялись партизани О. Федорова. Я був свідком, як поліцаїв забивали до крові, різали ножами, підпалювали на голові волосся, прив’язували за ноги і на аркані конем тягли лісом, об- варювали гарячим чаєм, різали статеві органи... 130 Сіверянський літопис Таку жорстокість по відношенню до ворога партизани пояснюють тим, що вони є народними месниками і мстяться за повішених і розстріляних своїх дружин, сестер, дітей. Розстріл дуже легка кара для зрадника батьківщини. На відміну від партизан Федорова, в загонах Ковпака – не застосовують тортур до ворогів. Два рази будь-який партизан, зацідить ворогу у пику так, що той юшкою вмиється, а потім розстріляє» [26, с. 123]. Письменник Микола Шеремет з грудня 1942 р. по 17 квітня 1943 р. перебував у загоні О. Федорова. Він є безпосереднім свідком та учасником подій, в яких при- ймали участь партизани О. Федорова та М. Попудренка. Спогади М. Шеремета містять також і відомості про події 27 лютого – 9 березня 1943 року [34, с. 65-69; 35, с. 118-121; 36, с. 134-135]. Підсумок Д. Рванова і радіозвіт М. Попудренка має ще деякі суттєві розбіжності. Слід звернути увагу на масштаб операції. У документі Д. Рванова йдеться про весь населений пункт. Власне, судячи з тактично-стратегічних міркувань, зазначених у плані нападу, до цієї акції залучалися значні сили партизан, перекривалися усі на- прямки, які вели до Корюківки, тощо. Натомість звіт М. Попудренка значно звужує масштаб проведеної операції до рівня захоплення залізничної станції. То що ж тоді захопили партизани: містечко чи залізничний вузол? Як відомо, станція – місце постійної зупинки залізничних поїздів та інших видів сухопутного транспорту. Вона традиційно розташовується на околиці того чи іншого населеного пункту. Теоретично для нападу на в’язницю долучати сили усього з’єднання було недоцільно. З цим завданням чудово могли впо- ратися декілька диверсійних груп за підтримки корюківського підпільного осередку. Читаючи документ, складається враження, що планувалося захопити залізничну станцію, але розмах операції, її неконтрольованість, бойовий запал партизан значно розширили театр бойових дій? І саме це дало підстави Попудренку позиціонувати напад на Корюківку як вдалу і стратегічно важливу акцію, підкреслюючи в наступній шифротелеграмі, що він і його хлопці мають можливість вести великі операції? І чи не могло це якось впли- нути на надасиметричні дії з боку карателів, що і призвело до масових жертв серед цивільного населення? Заслуговує на увагу ще один цікавий факт – підписанти документів. План напа- ду розробляє і підписує одна людина – начальник штабу Чернігівського з’єднання партизанських загонів – Дмитро Іванович Рванов. Попудренко, який за відсутності О. Федорова фактично очолив з’єднання, та Федір Іванович Коротков (1905– ?), який в той період виконував обов’язки командира партизанського загону О. Федоро- ва, чомусь не зазначені в переліку осіб, які спланували напад. Вони дали усну згоду, свідомо самоусунулись від планування операції, переклавши відповідальність на партизанський штаб, чи Рванов їх не інформував щодо її проведення? ДОВІДКА Коротков Федір Іванович – активний учасник партизанського руху на тим- часово окупованій нацистами території України в 1941-1944 рр.; народився в селі Думіно Калінінської області РРФСР. З 1929 р. жив і працював в Україні; з травня 1932 р. по вересень 1937 р. – секретар Семенівського, з часом – Корюківського райкомів комсомолу в Чернігівській області УРСР; з вересня 1937 р. по вересень 1941 р. – голова Корюківського райвиконкому, потім – секретар райкому КП(б) У. У середині вересня 1941 р. організував Корюківський партизанський загін, який увій- шов до складу Чернігівського партизанського з’єднання. На початку липня 1943 р. після загибелі в бою М. М. Попудренка, Ф. І. Коротков – командир Чернігівського партизанського з’єднання і начальник Чернігівського обласного штабу партизан- ського руху [26, с. 648]. Сіверянський літопис 131 У підсумковому резюме нападу на містечко фігурують прізвища людей, які фізично не могли бути присутніми на момент його укладення [див. документ №7]. Мова йде про комісара чернігівського партизанського з’єднання – Володимира Миколайовича Дружиніна (1907 – 1976) та його голову – Олексія Федоровича Федорова (1901 – 1989), які в цей час знаходились у Москві. Період їх перебування в столиці, зокрема те, чим вони займалися з 13 лютого по 5 березня 1943 р., яскраво описує в своєму щоденнику командир одного з загонів чернігівського партизанського з’єднання – Григорій Васильович Балицький (1906 – 1989). «Я став жити разом з Федоровим, Дружиніним, Коваленком, Працуном в готелі «Москва». В 859-м номері. Про цей номер знала майже уся Москва. Час проходив весело: пили, гуляли. Так минали дні і ночі. Випили спирту і горілки стільки, що можна було б запустити водяний млин» [20, с. 433]. Але відсутність Дружиніна і Федорова, прізвища яких містить згаданий документ, доповнюється відсутністю дати його укладення. Це дозволяє зробити висновок, що його надрукували і підписали, як то кажуть, «заднім числом». Не підлягає сумніву бажання Д. Рванова цим документом убезпечити себе, в разі, якщо б військова про- куратура почала слідство щодо причин знищення Корюківки. Але навіщо Дружинін та Федоров (хоча і формально) долучалися до подій, у яких ніякої участі не брали? Є очевидним той факт, що Рванівський звіт було якщо не складено, то принаймні під- писано Дружиніним і Федоровим не раніше 5 березня 1943 р. – після їх повернення з Москви. Можливо, вони в такий спосіб захищали Рванова, на якого скоса дивився Попудренко. Не виключено, що Рванов і Попудренко конфліктували між собою. І хоча уважне прочитання тексту щоденника Миколи Микитовича це не підтверджує, незрозумілим залишається те, чому Попудренко, друкуючи текст шифротелеграми № 902.209, не взяв за основу результати корюківської операції, зафіксованої у звіті Рванова? Адже основний об’єм роботи виконали «федорівці» – тому їм і звітувати. В той же час Попудренко у вищезгаданій шифротелеграмі підкреслює, що вона надійшла з загону Федорова. А це означає, що Микола Микитович чітко окреслив ключові вузли системи «організація» та «безпосередня участь» – Рванов – «загальне керівництво» – він (М. Попудренко. – О.С.). Ці факти мали підтвердити глибокозаконспіровані спецагенти НКВС – зокрема так званий «Федя». Як свідчать архівні документи, він час від часу надавав своїм «кураторам» інформацію компрометуючого характеру, яка стосувалась керівництва першого чернігівського партизанського з’єднання. Стосовно Попудренка агент «Федя» займає двояку позицію. З одного боку, він наголошує на правильності кроків командира щодо питань партизанської моралі [див. документ №1]. З іншого – критикує Попудренка за млявість та злочинну халатність щодо забез- печення секретності роботи радіовузла [див. документ №2]. У той же день вже о 22.30 Микола Микитович відправляє другу шифротелеграму Тимофію Строкачу, де зазначає, що не все пройшло якнайкраще. Є важкопоранені, а можливо, і загиблі, витрачено велику кількість боєприпасів – тому потрібні нові. Воєнних трофеїв, захоплених у ворога, недостатньо для ведення активних диверсій- них дій, до яких загін в цілому готовий [див. документ №6]. Теоретично, після нападу на Корюківку, радянські партизани очікували масштаб- ної акції з боку окупаційної влади щодо знищення їхніх загонів. Тому Попудренко і квапить «центр» щодо найшвидшого отримання боєприпасів. Виникає питання: чим викликаний такий поспіх у забезпеченні боєприпасами: бажанням помститись чи необхідністю у відбитті імовірного нападу гітлерівських спецзагонів зі знищення партизанських угруповань? Утім, не зрозумілим залишається і наявність важкопоранених. Слід звернути увагу на той факт, що під час нападу на корюківський гарнізон партизани втрат не зазнали. Принаймні в звіті Рванова та шифротелеграмі Попудренка таких даних немає [див. документ №4, 7]. 132 Сіверянський літопис Це коротке послання ватажка партизан Чернігівщини висловлювало в першу чергу готовність вести великі воєнні операції. У тексті шифротелеграми фігурує словосполучення «имею возможность», на противагу альтернативній фразі «маю бажання». Фактична можливість бити ворога, здійснити акт відплати за знищення Корюківки мало базуватись на впевненості успіху таких кроків. Інакше кажучи, в чернігівських партизан були усі необхідні засоби: особовий склад, високий рівень професіоналізму, підтримка місцевого населення, нарешті – достатня кількість боє- припасів. За умови наявності усіх перерахованих чинників бажання (хочу воювати) мало доповнюватись функціональною складовою (можу воювати) партизанських формувань, які діяли в північних районах Чернігівської області. Незважаючи на відносно молодий вік (на той момент Попудренку було 33 роки. – О.С.), Микола Микитович чітко усвідомлював, що на війні колективна відпові- дальність спрацьовує не завжди. Незважаючи на розмах корюківської операції з боку партизан, німецька каральна акція її не просто затьмарювала. Вона перетворювала дії загонів Рванова – Лисенка на піррову перемогу. Про масштаб геноциду есесів- ців щодо Корюківки та її жителів обов’язково стане відомо в Москві. І тоді кари не уникнути. Тому не дивно, що Микола Микитович майже через добу після «героїчної радіограми» надсилає нову – «чолобитно-прохальну». Мовляв: «ми готові спокуту- вати провину, навіть помститися – лише заберіть важкопоранених (наявність яких гальмує мобільність дій з’єднання) і дайте боєприпаси»! Німці знищили ще один населений пункт. До цього такі акції відбувалися досить часто. Активізація партизанського руху на Чернігівщині слабо вплинула на послаб- лення динаміки знищення населених пунктів та їхніх мешканців у північних районах області. Геноцид цивільного населення Корюківки переважив загальні втрати мирних мешканців трьох північних районів Чернігівщини за весь період німецької окупації [див. таблиці № 3-4]. Про знищену Корюківку рано чи пізно дізнались «на горі». Але, мабуть, статис- тичні дані щодо причин демографічних втрат даного населеного пункту тоді мало цікавили радянське керівництво. На війні як на війні – тому все списали на німців. В юридичній практиці це називається ексцес – вихід за межі дозволеного або casus improvisus (лат. непередбачений випадок), основний зміст якого за зовнішніми озна- ками відповідає тому, що сталося 1,2 та 9 березня 1943 р. в Корюківці. Спеціальна комісія, яка проведе розслідування у вересні 1943 та 1944 року, об- межиться лише з’ясуванням трагічних наслідків цієї події. Серед мотивів фігурувала лише констатація звірячої жорстокості окупантів [1-2, 19, 25]. Воєнна прокуратура СРСР не проводила розслідування цієї справи, яка скоріше за все свідомо гальмувалася зацікавленими людьми. Не виключено, що однією з та- ких зацікавлених персон міг бути О. Федоров. Врешті-решт, смерть М. Попудренка, на думку автора, поставила крапку в процесі виявлення винуватців цієї трагедії з радянського боку. Підводячи підсумки даної статті, слід зазначити, що уважне та неупереджене вивчення архівних документів, присвячених корюківській трагедії, дозволяє розста- вити акценти щодо дійсних факторів, які її спричинили. Звертає на себе увагу певна диспропорція між імовірною та формальною стороною цієї події. Приведені архівні документи містять досить суттєві розбіжності. Очевидною є суперечливість підсумкових даних різних адресатів. З чиїх слів партизанські ватажки: Д. Рванов і М. Попудренко (адже факт їх участі у нападі на містечко не підтвердже- ний) записували та складали власні звіти – невідомо. Беручи до уваги зміст вищезазначених документів та строки їх укладення, звертає на себе увагу тенденція створення власного алібі та свідомого «замітання сліду». Ви- ходячи з цього, приведені воєнно-статистичні дані партизанських ватажків включають у себе правду, напівправду, свідоме замовчування фактів та відверту брехню. Дані аргументи є свідченням їхньої часткової фальсифікації шляхом їхнього затвердження «заднім числом». Сіверянський літопис 133 Загалом ще залишається низка запитань, які стосуються окремих деталей парти- занської каральної акції – зокрема місця і ролі в цих подіях окремих особистостей: Ф. І. Лисенка, Д. Рванова, М. Попудренка, нарешті сумнозвісного військовополоне- ного з Дрездена; ставлення партизан до трофеїв тощо. Подальше висвітлення деталей корюківської трагедії можливе за умови ґрун- товного опрацювання архівних фондів СБУ, ЦДАВОУ та ЦДАГОУ, дослідження першоджерел російських архівів, передусім РДАНІ та РДВА. Чи не найціннішими в цих архівах були б суб’єктивно-критичні свідчення спецагентів та «заздрісників», які виступали в ролі індикатора діяльності радянських партизан. Більш об’єктивну картину того, що відбулось насправді, можна було б усвідомити, прочитавши над- секретні журнали бойових дій партизанських загонів. Співставивши інформацію, зазначену в них, з партизанськими звітами, науковці б отримали можливість від- новити реальну картину того, що сталося насправді. Не зайвим було б порівняти мемуаристику та документально-публіцистичні ви- дання, які описують не стільки нацистський геноцид, скільки партизанську диверсію, адже саме в ній криється не тільки привід, а й першопричина надасиметричних дій карателів. Незважаючи на високий ступінь кон’юнктурності, заангажованості, такий тип першоджерел буде сприяти проведенню порівняльного аналізу архівних та ме- муарних даних щодо партизанської воєнної операції. Появі нового імпульсу в розкритті цього трагічного епізоду радянсько-нацистсько- го протистояння сприяло б створення спільної україно-німецької комісії учених, яка має опрацювати воєнні архіви ФРН. Їх вивчення дозволить максимально об’єктивно оцінити цей трагічний епізод Другої світової війни. Науковий аналіз вищезазначеної історичної події доцільно проводити з враху- ванням фактичних кроків як представників партизансько-підпільного руху, так і окупаційної влади. Саме співставлення спонукальних позицій обох ворогуючих та- борів буде сприяти відтворенню найбільш правдивої та реалістичної картини подій, що відбувалися навколо містечка Корюківка в лютому – березні 1943 р. Таким чином, дослідження подій, пов’язаних з геноцидом корюківчан у березні 1943 року, виходить на якісно новий рівень. Його основний зміст базується на ви- явленні справжніх мотивів як радянської, так і німецької сторони. Адже лише усві- домлення мотиваційних чинників дасть змогу з’ясувати справжні причини досить неординарних кроків протиборчих угруповань на переломному етапі радянсько- німецької війни. Нарешті виявлення істинних причин дій суб’єктивної сторони даного злочину дасть відповідь на питання «чому так сталося»? Отримавши його, вчені зможуть назвати справжні імена усіх злочинців, а вітчизняна історична наука позбудеться однієї з своїх «білих плям», відомої, як корюківська трагедія. №1 РАДИОГРАММА «ФЕДИ», НАЧАЛЬНИКУ УШПД Т. СТРОКАЧУ О ДЕЙСТВИЯХ ЗАМЕСТИТЕЛЯ КОМАНДИРА ЧЕРНИГОВ- СКОГО ПАРТИЗАНСКОГО СОЕДИНЕНИЯ ПОД КОМАНДОВАНИЕМ А. ФЁДОРОВА Н. ПОПУДРЕНКО 5 февраля 1943 г. Шифровка вх. № 369 Попудренко очистил свой штаб от женского персонала, распределил их по отря- дам. Это к лучшему. 05.02.43. «Федя». ЦДАГО України. – Ф. 62. – Oп. 1. – Спр. 1308. – Арк. 22. Копія. Машинопис. [26, с. 184] 134 Сіверянський літопис №2 РАДИОГРАММА «ФЕДИ», НАЧАЛЬНИКУ УШПД Т. СТРОКАЧУ О СИТУАЦИИ В ЧЕРНИГОВСКОМ ПАРТИЗАНСКОМ СОЕДИНЕНИИ ПОД КОМАНДОВАНИЕМ А. ФЁДОРОВА 18 февраля 1943 г. Шифровка вх. № 654 Состояние и настроение отрядов отличное. Бойцы рады успехам Красной Армии. ПОПУДРЕНКО не хочет спешить, он ждёт освобождения Черниговской области. ПОПУДРЕНКО ругается с жёнами, а основное забывает. Подписывает больше телеграммы за ФЁДОРОВА. СТЕПАНОВ мало проявляет инициативы – ждёт ФЁДОРОВА. В штабе радиограммы быстро разглашаются. Охраны радиоузла нет. 18.2.43 г. «Федя». ЦДАГО України. – Ф. 62. – Oп. 1. – Спр. 1308. – Арк. 30. Копія. Машинопис. [26, с. 184] №3 БОЕВОЙ ПРИКАЗ № (б/н) НА РАЗГРОМ ГАРНИЗОНА г. КОРЮКОВКА 26.02.1943 Лес 2 км. южнее Лупасова Сведения о противнике (тут і далі шрифт і курсив наш. – О.С.). Жандармерии 100 чел., Венгерская карательная экспедиция 70 чел. Расположение в центре города. Охрана Лесозавода и мукомольной мельницы 20 чел. Основной удар произвести пятью ударными группами. 1 группа 60 чел. Отряд им. Ворошилова – командир Приступа уничтожает про- тивника на лесозаводе и мукомольной мельнице. 2 группа. Вторая рота отряда им. Сталина командир Коротков уничтожает про- тивника в районе Общежитий и почты (бывшего сахарного завода). 3 группа рота отряда Зибницкого с приданным с одним станковым пулемётом с расчётом отряда им. Сталина уничтожает противника в районе (ранее занимаемых домов Райсовета и НКВД). 4 группа – автоматчики – 20 чел. Занимают сахарный завод с задачей не допустить противника в здание сахарного завода. 5 группа 30 чел. Отряда им. Чапаева, 6 чел. Подрывников – командир группы Федоренко И. И. уничтожает ж. д. станцию и полотно линии ж. д. и обеспечивает охрану от. Низковки. Для прикрытия дорог выставить заслоны: 1) на шляху со стороны г. Щорса 40 чел. Отряда им Щорса – командир Ковтун; 2) на шляху со стороны с. Наумовки 15 чел. Командир Карпачёв 3) -//- со стороны Охромеевичи (?) 10 чел. -//- 4) -//- со стороны с. Холмов 36 чел. Отряда им. Кирова, командир Бочонков 5) На дороге со стороны Гуриновка выставляет отделение командир Приступа 6) На дороге со стороны Дома (речення незакінчене імовірно Домашлина – прм. О.С.) Силой отделения выставляет командир Зибицкий. 4. Исходное положение для наступления занять к 6.00 27.2.1943 г. Начать наступление в 7.00 27.2.1943 г. Сигнал отхода две зелёные ракеты. Мой первый командный пункт в районе лесозавода. Последующий в районе действий второй группы. Командир операции Нач. штаба Соединения партиз. от-(не розб.) /Рванов/ 26.2.1943 г. ЦДАГОУ.– Ф.64. – Оп. 1. – Спр. 19. – Арк. 21, 21 зв. Сіверянський літопис 135 №4 РАДІОГРАМА М. М. ПОПУДРЕНКА, НАДІСЛАНА НА ІМ’Я НАЧАЛЬНИКА УКРАЇНСЬКОГО ШТАБУ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ Т. А. СТРОКАЧА, В ЯКІЙ ПОВІДОМЛЯЄТЬСЯ ПРО НАПАД ПАРТИЗАН НА МІСТЕЧКО КОРЮКІВКА 27 ЛЮТОГО 1943 р. ШИФРОВКА ВХ. № 902.209 Поступила: 2 марта 1943 00.30 Расшифрована: 2 марта 1943 в 1.15 От кого: из отряда Федорова Направлена: начальнику Украинского Штаба Партизанского Движения (великі літери в другому третьому та четвертому слові назви установи – так в документі. – О.С.) Т. Строкачу тов. Строкач 27 февраля группой партизан под командованием начальника штаба РВАНОВА разгромлен немецкий гарнизон на ж. д. станции Корюковка. Уничтожено – 8 однотонных прицепов, 160 покрышек для автомашин, 2 гаража, механическая мастерская, слесарная, 2 лебедки на автомашинах, склад горючего с бензином, склад с сеном, пакгауз с картофелем, телефонная станция, склад с дровами и оборонной леспродукции 1000 кубометров. Взорван эшелон, при этом уничтожено 18 вагонов, выведены из строя 110 ж. д. стрелок и взорван путь на протяжении 5 километров. Взорван деревянный мост длиною 8 метров, уничтожено здание госбанка с денежной кладовой и связь. Взяты трофеи: 2 станк. пулемета, 119 винтовок, 2500 патронов, зерно, продукты и масло. Взяли в плен – четыре мадьяра и одного немца – бывшего ж. д. мастера г. Дрездена. Захвачены документы управы и комендатуры. Освобождено 97 заключенных приговоренных к расстрелу. В это день другая группа Лысенко уничтожила кустовой гарнизон жандармерии. Убито – 18 жандармов. Взято 2 ручных пулемета, 12 винтовок. Роздано крестьянам 220 тонн зерна, забрано 100 свиней с отправочного пункта. Разогнаны немецкие станы в с.с. около Рокновича и Дасев-Студенверцкая. 1.3.43 г. № 109 ПОПУДРЕНКО [ЦДАГОУ.– Ф. 62.– Оп.1.– Спр. 1368.– Арк. 47] Оригінал. Машинопис. №5 ШИФРОТЕЛЕГРАМА, НАДІСЛАНА В УКРАЇНСЬКИЙ ШТАБ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ ПРО ВДАЛУ ПАРТИЗАНСЬКУ АКЦІЮ В МІСТЕЧКУ КОРЮКІВКА. (опублікована та перекладена українською мовою неповна копія поданої вище шифротелеграми № 902.209) 2 березня 1943 р. 27 лютого група партизанів під командуванням начальника штабу Рванова роз- громила німецький гарнізон на залізничній станції Корюківці. Знищено 8 однотонних причепів, 160 покришок для автомашин, 2 гаражі, меха- 136 Сіверянський літопис нічну майстерню, слюсарну, 2 лебідки на автомашинах, склад пального з бензином, склад з сіном, пак гауз з картоплею, телефонну станцію, склад з дровами і оборонною лісопродукцією 1000 кубометрів. Висаджено в повітря ешелон, при цьому знищено 18 ва гонів, виведено з ладу заліз- ничні стрілки і зірвано колію на протязі 5 кілометрів. Висаджено в повітря дерев’яний міст довжиною 8 метрів, знищено будинок Держбанку з грошовою коморою і зв’язок. Взято трофеї: 2 станкові кулемети, 119 гвинтівок, 2500 патронів, зерно, продукти і масло. Взяли в полон 4 мадярів і 1 німця – колишнього заліз ничного майстра з м. Дрез- дена. Захоплено документи управи і комендатури. Визволено 97 в’язнів, приречених німцями на смерть. Цього ж дня друга група Лисенка знищила кустовий гар нізон жандармерії. Убито 18 жандармів. Взято 2 ручні куле мети, 12 гвинтівок. Роздано селянам 220 тонн зерна, взято 100 свиней з відправочного пункту. Розігнано поліцейські стани. [22 c. 147]. №6 ШИФРОВКА ВХ. № 921 Поступила: 2 марта 1943 22.30 Расшифрована: 2 марта 1943 в 23.55 От кого: из отряда Попудренко Направлена: начальнику Украинского Штаба Партизанского Движения Т. Строкачу тов. Строкач Имею возможность вести большие операции. Еще раз убедительно прошу, не- смотря на погоду, выбросить боеприпасы, а также послать самолет для переброски тяжелораненых. Посадочная площадка вполне пригодна 2.3.43 №100 ПОПУДРЕНКО ЦДАГОУ.– Ф. 62.–Оп.1.–Спр. 1368. Арк. 34. Оригінал. Машинопис. №7 ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЗВІТ ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ НАПАДУ НА МІСТЕЧКО КОРЮКІВКА 27 ЛЮТОГО 1943 р. РЕЗУЛЬТАТЫ ОПЕРАЦИИ г. КОРЮКОВКА Уничтожено противника – 78 чело- век Взято в плен 9 чел. венгер, в т. ч. на- чальник ж. д. станции. Уничтожено: Один лесозавод Одна паровая мельница Маслозавод Ж. Д. станция Горуправа Комендатура Райбанк 14 автомашин Один паровоз 6 вагонов Зерносклады с зерном Уничтожено 3 км. ж. д. пути Бензина 50 тон. 2 трактора ЧТЗ 3-и бандарных цеха 2 подъёмных крана на автоходу 3 автоприцепа 2 гаража и механическая мастерская Разгромлена тюрьма и выпущено арестованных 101 чел. Взяты трофеи: 2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ. Сіверянський літопис 137 Командир Соединения Партиз. отр: /Федоров/ Комиссар соединения Герой Сов. Союза партиз. отрядов /Дружинин/ Нач. Штаба Соединения /Рванов/ ЦДАГОУ.– Ф.64.– Оп. 1.– Спр. 19. Арк. 22 Таблиця № 1 ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЙ ПАРТИЗАНСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ В ХОДІ НАПАДУ НА МІСТЕЧКО КОРЮКІВКА 27 ЛЮТОГО 1943 р. ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ Д. І. РВАНОВА ШИФРОТЕЛЕГРАМА М. М. ПОПУДРЕНКА ВОРОЖІ ВТРАТИ Знищено противника – 78 чоловік Вбито – 18 жандармів (група Лисенко) ВЗЯТО В ПОЛОН Взято в полон 9 чол. угорців, в тому числі начальник залізничної станції 1 Взяли в полон – чотирьох мадяр і одного німця – колишнього залізничного майстра м. Дрезден. ЗАВДАНІ МАТЕРІАЛЬНІ ЗБИТКИ Один лісозавод 2 Склад з дровами і оборонною лісовою продукцією 1000 кубометрів Райбанк Знищено приміщення держбанку з грошовою коморою та зв’язок 2 гаражі і механічна майстерня 2 гаражі, механічна майстерня, слюсарня Бензину 50 тон Склад палива з бензином 2 підйомних крани на автомобілях 2 лебідки на автомобілях Один паровоз, 6 вагонів Підірвано ешелон, при цьому знищено 18 вагонів 3 автопричепи 8 однотонних причепів Знищено 3 км. залізничних колій Підірваний шлях довжиною 5 км. Одна паровий млин 160 покришок для автомашин Маслозавод Склад з сіном Залізнична станція Підірвано дерев’яний міст довжиною 8 метрів Міська управа Зіпсовано 110 залізничних стрілок Комендатура Телефонна станція 14 автомашин Пакгауз з картоплею 2 трактори ЧТЗ – 3-и бандарних цехи – Зерносклади з зерном – Розгромлено в’язницю – ВИЗВОЛЕНО МІСЦЕВИХ МЕШКАНЦІВ Випущено арештованих 101 чол. Визволено 97 в’язнів засуджених до страти ТРОФЕЇ 2 станкових кулемети, 119 гвинтівок и 3 тони солі та іншого воєнного майна 2 станкових кулемети, 119 гвинтівок, 2500 набоїв, зерно, харчі та масло 138 Сіверянський літопис – Захоплені документі управи і комендатури – 2 ручних кулемети, 12 гвинтівок (група Лисенко) ІНШІ ЗАХОДИ Не повідомляється Роздали селянам 220 тон зерна, конфісковано 100 свиней з відправного пункту (група Лисенко) ВТРАТИ ПАРТИЗАН Не повідомляється Не повідомляється [Таблицю складено автором на підставі архівних документів, використаних в статті за № 4, 7] Таблиця № 2 ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЙ ПАРТИЗАНСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ Д. І. РВАНОВА ТА Ф. І. ЛИСЕНКА, В ХОДІ ЗДІЙСНЕННЯ КОРЮКІВСЬКОЇ ДИВЕРСІЙНОЇ ОПЕРАЦІЇ 27 ЛЮТОГО 1943 р. ПАРТИЗАНСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ Д. І. РВАНОВА ПАРТИЗАНСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ Ф. І. ЛИСЕНКА ЗАВДАНІ МАТЕРІАЛЬНІ ЗБИТКИ Склад з дровами і оборонною лісовою продукцією 1000 кубометрів – Знищено приміщення держбанку з грошовою коморою та зв’язок – 2 гаражі, механічна майстерня, слюсарня – Склад палива з бензином – 2 лебідки на автомобілях – Підірвано ешелон, при цьому знищено 18 вагонів – 8 однотонних причепів – Підірваний шлях довжиною 5 км. – 160 покришок для автомашин – Склад з сіном – Підірвано дерев’яний міст довжиною 8 метрів – Зіпсовано 110 залізничних стрілок – Телефонна станція – Пакгауз з картоплею – ВЗЯТО В ПОЛОН Взяли в полон – чотирьох мадяр і одного німця – колишнього залізничного майстра м. Дрезден. – Сіверянський літопис 139 ТРОФЕЇ 2 станкових кулемети, 119 гвинтівок, 2500 набоїв, зерно, харчі та масло 2 ручних кулемети, 12 гвинтівок ВОРОЖІ ВТРАТИ – Вбито – 18 жандармів ІНШІ ЗАХОДИ Визволено 97 в’язнів засуджених до страти Роздали селянам 220 тон зерна, конфісковано 100 свиней з відправного пункту Розігнано німецькі стани біля Рокновича та Дасев-Студенверцької МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ АКЦІЇ Залізнична станція м-ка Корюківка Згідно документу: Рокновичі та Дасев-Студенверцької. Імовірно, мова йде про населені пункти Щорського р-ну: с. Тихоновичі та с. Гута-Студенецька [Таблицю складено автором на підставі архівних документів, використаних у статті за № 4, 7] 140 Сіверянський літопис Та бл иц я № 3 Д И Н А М ІК А З Н И Щ Е Н Н Я К А РА Т Е Л Я М И Н А С Е Л Е Н И Х П У Н К Т ІВ Т А Ц И В ІЛ Ь Н И Х Ж И Т Е Л ІВ Т Р Ь О Х П ІВ Н ІЧ Н И Х Р А Й О Н ІВ Ч Е Р Н ІГ ІВ С Ь К О Ї О Б Л А С Т І, Д Е Д ІЯ Л И Р А Д Я Н С Ь К І П А Р Т И З А Н С Ь К І З А ГО Н И П Р О Т Я ГО М 1 94 1- 19 42 р р. Р ай он Н аз ва н ас ел ен ог о пу нк ту Д ат а зн ищ ен ня Х то і з я ко ї п ри чи ни з ни щ ив да ни й на се ле ни й пу нк т К іл ьк іс ть ж ер тв , з ни щ ен их д во рі в аб о бу ди нк ів КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОН с. Б ог да лі вк а, Р ей м ен та рі вс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – х ут ір , Х ол м ен сь ки й ра йо н) 14 г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів С па ле не п ов ні ст ю с. О лі йн ик и, Р ей м ен та рі вс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 14 г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів В ка за но , щ о «х то н е зм іг п іт и бу в ро зс тр іл ян ий ». С па ле но 5 0 сп ор уд с. С ам от уг и, С яд ри нс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 24 г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня ок уп ан ті в пі сл я бо ю з па рт из ан ам и 25 ж ит ел ів р оз ст рі ля но , 3 0 ж ит ел ів ст ал и ос та рб ай те ра м и; 8 7 ж ит ел ів вб ит о. С па ле но п ол ов ин у се ла СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОН с. Т оп ол ів ка П ог ор іл ьс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 2( 3) г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів Р оз ст рі ля но 1 50 ж ит ел ів . 11 1 ж ит ел ів п ов ні ст ю с па ле ні . 2 09 д во рі в зн ищ ен о с. Л ос ів ка , П ог ор іл ьс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 2( 3) г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів Р оз ст рі ля но 1 65 ж ит ел ів . П ов ні ст ю сп ал ен е с. П ог ор іл ьц і П ог ор іл ьс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 2( 3) г ру дн я 19 41 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів З аг ал ьн і д ан і п ро в ід ом их зн ищ ен их м ир ни х ж ит ел ів с іл : Т оп ол ів ка , Л ос ів ка т а П ог ор іл ьц і ст ан ов ит ь 19 0 з 26 4 чо л. м . С ем ен ів ка 29 -3 0 гр уд ня 19 41 р . П ід ро зд іл № 00 55 5 10 п іх от но го п ол ку 1- ї м от об ри га ди С С М ас ов е зн ищ ен ня є вр ей сь ко го на се ле нн я м іс та Сіверянський літопис 141 Та бл иц я № 3 ( пр од ов ж ен ня ) Р ай он Н аз ва н ас ел ен ог о пу нк ту Д ат а зн ищ ен ня Х то і з я ко ї п ри чи ни з ни щ ив да ни й на се ле ни й пу нк т К іл ьк іс ть ж ер тв , з ни щ ен их д во рі в аб о бу ди нк ів ЩОРСЬКИЙ РАЙОН с. Є лі не , Є лі нс ьк а сі ль сь ка р ад а 23 б ер ез ня 19 42 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів З ам уч ен о 50 0 ос іб , п ов ні ст ю 12 0 сі м ей . С па ле не п ов ні ст ю – зн ищ ен о 51 9 се ля нс ьк их д во рі в, чо ти ри к ол го сп и, в сі б уд ів лі . В ід ом і і м ен а 73 о сі б, щ о за ги ну ли ць ог о дн я, а т ак ож 2 22 ч ол . ро зс тр іл ян і в м . Г ом ел ь 26 .0 3. 42 с. К лю си , К лю сі вс ьк а сі ль сь ка р ад а 13 с ер пн я 19 42 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів В би то і за ж ив о сп ал ен о 18 2 м еш ка нц ів с ел а. В ід ом і і м ен а 62 чо л. П ов ні ст ю с па ле не З аг ал ьн а кі ль кі ст ь ж ер тв ц ив іл ьн ог о на се ле нн я, з гі дн о з оф іц ій ни м и да ни м и, с та но ви ть 5 72 0 ос іб з а ум ов и по вн ог о зн ищ ен ня 7 н ас ел ен их пу нк ті в, т рь ох в ищ ез аз на че ни х ра йо ні в Ч ер ні гі вс ьк ої о бл ас ті [Т аб ли цю с кл ад ен о ав то ро м н а пі дс та ві д ан их , щ о м іс тя ть ся в ін ф ор м ац ій ни х дж ер ел ах , п од ан их у с пи ск у лі те ра ту ри д о ст ат ті з а № 1 2- 16 ] 142 Сіверянський літопис Та бл иц я № 4 Д И Н А М ІК А З Н И Щ Е Н Н Я К А РА Т Е Л Я М И Н А С Е Л Е Н И Х П У Н К Т ІВ Т А Ц И В ІЛ Ь Н И Х Ж И Т Е Л ІВ Т Р Ь О Х П ІВ Н ІЧ Н И Х Р А Й О Н ІВ Ч Е Р Н ІГ ІВ С Ь К О Ї О Б Л А С Т І, Д Е Д ІЯ Л И П А Р Т И З А Н С Ь К І З А ГО Н И П Р О Т Я ГО М 1 94 3 р. Р ай он Н аз ва н ас ел ен ог о пу нк ту Д ат а зн ищ ен ня Х то і з як ої пр ич ин и зн ищ ив д ан ий на се ле ни й пу нк т К іл ьк іс ть ж ер тв , зн ищ ен их д во рі в аб о бу ди нк ів КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОН м . К ор ю кі вк а (н а ча с зн ищ ен ня – с ел ищ е м іс ьк ог о ти пу ) 1 – 2 , 9 б ер ез ня 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів : ба та ль йо н 56 -г о ка ра ль но го по лк у ф ел ьд ж ан да рм ер ії на ч ол і з на ча ль ни ко м ч ер ні гі вс ьк ої с лу ж би бе зп ек и К рі ст ен зе на , п іс ля н ап ад у па рт из ан н а ко рю кі вс ьк ий г ар ні зо н 67 00 м ир ни х ж ит ел ів в би то і сп ал ен о. П ов ні ст ю з ни щ ен о (с па ле но 1 29 0 бу ди нк ів ) с. М ай бу тн є, Б іл ош иц ьк о- С ло бі дс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – х ут ір , Х ол м ен сь ки й ра йо н) кв іт ен ь 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів 6 ко лг ос пн ик ів р оз ст рі ля но . С па ле но п ов ні ст ю с. П ри би нь , П ри би нс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) 15 .0 4. 19 43 ( ?) К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів В би то 5 5 ж ит ел ів . С па ле но 1 50 д во рі в, в сі к ол го сп ні сп ор уд и, у ст ан ов и ку ль ту ри с. Р ей м ен та рі вк а, Р ей м ен та рі вс ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – Х ол м ен сь ки й ра йо н) П ід ч ас н ім ец ьк ої ок уп ац ії (в ер . 1 94 1 р. – ве р. 1 94 3 р. ) К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів 11 5 ж ит ел ів р оз ст рі ля но . У сі д во ри ж ит ел ів , ш ко лу , к лу б, м ед ич ни й пу нк т, б іб лі от ек у та ін ш і ку ль ту рн і у ст ан ов и СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОН с. З ел ен ий Г ай , Ів ан ів сь ка с іл ьс ьк а ра да ( на ч ас з ни щ ен ня – х ут ір , Х ол м ен сь ки й ра йо н) 10 к ві тн я 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів 22 0 ж ит ел ів . П ов ні ст ю с па ле не с. К ал ин ів сь ке , Т им он ов иц ьк а сі ль сь ка р ад а (н а ча с зн ищ ен ня – х ут ір , Х ол м ен сь ки й ра йо н) 10 ч ер вн я 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів В би то 7 ж ит ел ів . П ов ні ст ю с па ле но с. Т им он ов ич і, Т им он ов иц ьк а сі ль сь ка р ад а вл іт ку 1 94 3 р. К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів 17 ж ит ел ів в би то ( м ож ли во н аб аг ат о бі ль ш е) , д ор ос ли х ро зс тр іл ю ва ли , ді те й ж ив це м к ид ал и у во го нь . С па ле но 3 84 д во ри Сіверянський літопис 143 Та бл иц я № 4 ( пр од ов ж ен ня ) Р ай он Н аз ва н ас ел ен ог о пу нк ту Д ат а зн ищ ен ня Х то і з як ої п ри чи ни з ни щ ив д ан ий на се ле ни й пу нк т К іл ьк іс ть ж ер тв , з ни щ ен их д во рі в аб о бу ди нк ів ЩОРСЬКИЙ РАЙОН с. Г ут а- С ту де не ць ка , Гу то -C ту де не ць ка с іл ьс ьк а ра да П ід ч ас н ім ец ьк ої о ку па ці ї (в ер . 1 94 1 р. – в ер . 1 94 3 р. ) К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів 24 ж ит ел і, сп ал ен о 34 д во ри с. Т их он ов ич і, Т их он ов иц ьк а сі ль сь ка р ад а 17 к ві тн я 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів . З а до по м ог у па рт из ан ам 11 2 ос іб . 2 37 д во рі в, ш ко ли , лі ка рн ю . В ід ом і і м ен а 65 ч ол . с. З аг ре бе ль на С ло бо да 18 к ві тн я 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів . С па ле но ж ив це м 8 1 лю ди ну с. І ль ку ча 18 к ві тн я 19 43 р . К ар ал ьн е ф ор м ув ан ня о ку па нт ів . В ід ом і і м ен а 25 р оз ст рі ля ни х З аг ал ьн а кі ль кі ст ь ж ер т в ци ві ль но го н ас ел ен ня , з гі дн о з оф іц ій ни м и да ни м и, с т ан ов ит ь 72 56 о сі б за у м ов и по вн ог о зн ищ ен ня 9 н ас ел ен их пу нк т ів т рь ох з аз на че ни х ра йо ні в Ч ер ні гі вс ьк ої о бл ас т і [Т аб ли цю с кл ад ен о ав то ро м н а пі дс та ві д ан их , щ о м іс тя ть ся в ін ф ор м ац ій ни х дж ер ел ах , п од ан их у с пи ск у лі те ра ту ри д о ст ат ті з а № 1 2- 16 ] П Р И М ІТ К И , Щ О М ІС Т Я Т Ь С Я В Т А Б Л И Ц І № 2 1 Х ар ак т ер ш ко ди , з ав да но ї в ор ог у, ін ф ор м ац ія п ро я ку м ає п ев ні р оз бі ж но ст і. 2 Х ар ак т ер ш ко ди , з ав да но ї в ор ог у, ін ф ор м ац ія п ро я ку м ай ж е по вн іс т ю с пі вп ад ає . 3 Х ар ак те р ш ко ди , з ав да но ї в ор ог у, ін ф ор м ац ія п ро я ку н ос ит ь ін ди ві ду ал ьн ий х ар ак те р. 144 Сіверянський літопис Коротков Федір Іванович Командир партизанського загону ім. Й.В. Сталіна. [4, с. 1057] Керівний склад загону Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання під командуванням О.Ф. Федорова. Ковтун О.Г. Лисенко Ф. І., Сеньков П. П., Анапрейчук В. Г., Алексєєв Л. Є. Фото в тилу ворога 1943 р. [4, с. 1132] Попудренко Микола Микитович Командир Чернігівського з’єднання партизанських загонів. [4, с. 1235] Командний склад Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання Рванов Д. І., Федоров О. Ф., Балицький Г. В. [4, с. 1198] Сіверянський літопис 145 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА: 1. Акт Корюковской районной комиссии по установлению и расследованию злоде- яний немецко-фашистских захватчиков о массовом уничтожении мирного населения города Корюковка. 2 сентября 1944 г. [Текст] // Черниговщина в период Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.): сб. док. и материалов. – К., 1978. – С. 98-99. 2. Акт о зверствах фашистских захватчиков в Корюковке Черниговской области. 21 сент. 1943 г. [Текст] // Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941-1945: док. и материалы в 3-х т. – К., 1985. – Т. 2. – С. 301–303. 3. Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. [Текст] / Чернігівська обласна державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті. Упоряд.: С.В. Бутко, Р.І. Пилявець. – Чернігів: Десна Поліграф, 2012. – 144 с. 4. Альбом партизанської слави українського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. [Текст]: до 70-ї річниці Перемоги радян. народу у Великій Вітчизнян. війні: кн.-пам’ятник / Коміс. у справах колиш. партизанів Великої Вітчизнян. війни при Верхов. Раді України, Всеукр. спілка учасників війни ; [авт.-уклад. кол.: Л.В. Василюк, О.Г. Соколенко (авт.-уклад.), О.В. Рябоконь]. – К.: Всесвіт, 2012. – 1429 с. 5. Артозеев Г.С. Партизанская быль. Текст] / Г.С. Артозеев. – Литературная запись И. Бразуль. – М.: Военное издательство министерства обороны ССР, 1956. – 267 с. 6. Быков Ф.И. Из детства – в бой: Воспоминания [Текст] / Ф.И. Быков / Литера- турная запись В.А. Маняка. – К.: Молодь, 1987. – 168 с. 7. Водоп’ян І.І. Граніт: мемуари [Текст] / І.І. Водоп’ян. – К.: Політвидав України, 1982. – 175 с. 8. В тилу ворога. Документи і матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників [Текст] / Упор.: С.М. Мельник, М.К. Бой- ко. – Чернігів.: Деснянська правда, 1994. – 150 с. 9. Гогун А.В. Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941 – 1944 [Текст] / А.В. Гогун. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Российская политичес- кая энциклопедия, 2012. – 527 с. 10. Зінченко О.М. Чотири документи про корюківську трагедію / Українська правда. – 4 бер. 2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http:// www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/4/28873/. – Заголовок з екрана. – 12.10.14. 11. Из доклада областной государственной комиссии по установлению и рас- следованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков на территории области с сентября 1941 по сентябрь 1943 года. 16 марта 1945 г. [Текст] // Черниговщина в период Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.): сб. док. и материалов. – К., 1978. – С. 102–106. 12. Книга скорботи України. Чернігівська область [Текст]: [Іст.-мемор. вид. / Редкол.: І.О. Герасимов (голова) та ін.]. – Чернігів.: Деснянська правда, 2003.– .[Т.] 2 : Ічнянський район. Козелецький район. Коропський район. Корюківський район. Куликівський район / [Редкол.: В.П.Фаль (голова) та ін.]. – 2004. – 447 с. 13. Книга скорботи України. Чернігівська область [Текст]: [Іст.-мемор. вид. / Ред- кол.: В.М. Тандура, Я.І. Рутар, О.Б. Коваленко та ін.]. – Чернігів.: Деснянська правда, [Т.] 4 : Ріпкинський район. Семенівський район. Сосницький район. Срібнянський район. Талалаївський район. – 2006. – 399 с. 14. Книга скорботи України [Текст]: [Іст.-мемор. вид. / В.М. Тандура, Я.І. Рутар, О.Б. Коваленко та ін. – Чернігів.: РВК Деснянська правда [Т.] 5 : Чернігівський район. Щорський район. – 2007. – 336 с. 15. Корюківка, 1943: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів [Текст] / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адмі- ністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В. Бутко, Т.В. Макаренко. – Чернігів.: Видавець Лозовий В.М., 2010. – 88 с. 16. Корюківська трагедія: наймасовіший злочин гітлерівців. Березень 1943 р.: біб- 146 Сіверянський літопис ліогр. покажч. [Текст] /Скл. Т.В. Сіренко, Л.В. Студьонова; авт. вступ. ст. С.В.Бутко; ред. І.Я. Каганова, відп. за вип. І.М. Аліференко. – Чернігів.: ОУНБ ім. В.Г. Короленка, 2013. – 27 с. 17. Наріжний Б.М. Горобинова заграва: Розповідь-документ про героїзм і трагедію Корюківки [Текст] / Б.М. Наріжний. – 2-ге вид. доопр і доп. – К.: Молодь, 1988. – 176 с. 18. Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини [Текст] / С.О. Павленко. – Чернігів: ПАТ ПВК «Десна», 2013 р. – 600 с. 19. Партизанська і підпільна боротьба в Україні (1941–1944 рр.) [Текст]: історія, люди, пам’ять / [В. О. Коньков, В. М. Сатурін, В. Ф. Римар та ін.]; Коміс. у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. при Верхов. Раді України,Укр. ін-т нац. пам’яті. – К.: Парламентське вид-во, 2011. – 495 с. 20. Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений 1941 – 1944 [Текст] / Колл. составителей: О.В. Бажан, С.И. Власенко, А.В. Кентий, Л.В. Легасова, В.С. Лозицкий. – М.: ЗАО Издательство Центрполиграф, 2010. – 670 с. 21. Пилявець Р.І. Корюківська трагедія 1943 року: національно-наднаціональний вимір[Текст] / Р.МІ. Пилявець // Національна та історична пам’ять: Зб. наук. праць. – Вип. 6. – К.: «НВЦ «Пріоритети», 2013. – 293 с. 22. Попудренко М.М. Щоденник [Текст] / М.М. Попудренко. – К.: Державне видавництво політичної літератури, 1949. – 154 с. 23. Салтан О.М. «Сделано мало, будет сделано больше». Корюківська трагедія, мовою вхідних шифротелеграм, отриманих Українським штабом партизанського руху з 9 лютого по 27 березня 1943 р. [Текст] / О.М. Салтан // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. – 2014. – № 1-3 (115-117). – С. 61-74. 24. Скрипка М. Операція в містечку [Текст]: [спогади колишньої партизанки] / Марія Скрипка //Маяк. – 2003. – 8 лют. – С. 6. 25. Cоветская Украина в годы Великой Отечественной войны, 1941 – 1945. Документы и материалы [Текст]. В 3-х т. – Т.2. – К.: Наукова думка, 1985. – 511 с. 26. «…Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников…» Красные партизаны Украины 1941 – 1944: малоизученные страницы истории. Документы и материалы [Текст] / Авт.-сост. Гогун А., Кентий А. – К.: Украинский издательский союз, 2006. – 403 с. 27. Строкач Т.А. Наш позывной – Свобода [Текст] / Т.А. Строкач / Лит. запись П. Автомонова. – К.: Советский писатель, 1966. – 494 с. 28. Тихоновський А.М. Тридцять років тому [Текст] /А.Тихоновський // Маяк. – 1973. – 20 вер. 29. Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941 – 1945): Наук.-довід. вид. [Текст] / Авт.-упоряд.: О.В. Бажан, А.В. Кентій, В.С. Лозицький та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 319 с. 30. Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941-1944): Анотований покажчик [Текст] / За ред. В.Ф. Солдатенка; автори-упорядники: Бутко С.В., Гера- сименко Л.С., Киридон А.М. та ін. – К.: ДП НВЦ Пріоритети, 2012. – 362 с. 31. Федоров О.Ф. Підпільний обком діє [Текст] / Літ. запис Є. Босняцького; пер. з рос. А. Шияна / О.Ф. Федоров. – К.: Політвидав України, 1981. – 831 с. 32. Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. 62. – Оп. 1. Спр. 1368. – Арк. 47. 33. Там само. Арк. 34. 34. Шеремет М.С. В лісах України [Текст] / М.С. Шеремет. – К.: Укрдержвидав, 1944. – 93 с. 35. Шеремет М.С. В партизанських загонах [Текст] / М.С. Шеремет. – К.: Укра- їнське видавництво політичної літератури, 1947. – 163 с. 36. Шеремет М.С. Ми відходили останніми [Текст] / М.С. Шеремет. – К.: Радян- ський письменник, 1964. – 179 с. Сіверянський літопис 147 Салтан А.Н. «Имею возможность вести большие операции». Корюковская партизанская карательная акция 27 февраля 1943 г., языком архивных документов. На основе архивных документов, хранящихся в Центральном государственном архиве гражданских объединений Украины, проанализировано действия партизанских отрядов Н.Н. Попудренко и А.Ф. Федорова, которые 27 февраля 1943 года совершили нападение на местечко Корюковка Черниговской области. Планы, шифротелеграммы и отчеты боевых действий позволяют понять не только логику предполагаемых и осуществленных мер партизан, но и процедуру информирова- ния руководства УШПД, тактику «заметания следов», умалчивания деталей, которые могли спровоцировать акцию возмездия со стороны нацистских спецподразделений относительно гражданского населения смт Корюковка 1-2 и 9 марта 1943 г. Изучение такого типа первоисточников помогает воссоздать более-менее реальную картину событий семидесятилетней давности, именуемой корюковская трагедия. Ключевые слова: военные потери, целесообразность, нападение, партизаны, план операции, Украинский штаб партизанского движения, шифротелеграмма. Saltan O.M. «Having possibility to perform considerable operations». Koryukivka, partisan punitive expedition of February 27, 1943 by language of archival documents. On the basis of real documents which are in the central state archives of civil societies of Ukraine we analyzed activities of the partisan detachments under N. М. Popudrenko and О. F. Fedorov, who at the night of February 27, 1943, committed attack on village Koryukivka, Chernihiv region. The plans, cipher messages and records of combat activities allow to under- stand not only logic of envisaged and introduced measures of partisans but also procedures of informing the leaders of Ukrainian H Q of the partisan movement tactics «covering up their traces» to hush up details which might create mass revenge from the side of Nazi special detaclements in regarding civil people of village Korukivka, 1-2 and 9 march 1943. Researching of the primary sources of such types allows us to obtain a little more real scene of events of the seventy-year remoteness known as the Koryukivska tragedy. Keywords: military losses, expediency, attack, partisans, plan of operation, Ukraine H. Q. of partisan movement, cipher massage.

«Имею возможность вести большие операции». Корюківська партизанська каральна акція 27 лютого 1943 р. мовою архівних документів

Репозитарії

Схожі ресурси