Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь"
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74416 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" / В.О. Чигрин // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 196-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859746613322317824 |
|---|---|
| author | Чигрин, В.О. |
| author_facet | Чигрин, В.О. |
| citation_txt | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" / В.О. Чигрин // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 196-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-01T22:46:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Чигрин В.О.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ “СІЛЬСЬКА МОЛОДЬ”
Соціологія молоді може вважатися однією з найбільш розроблених соціологічних теорій середнього
рівня, але стосовно понять “молодь”, “загони молоді”, “молодіжні когорти” тощо дослідники не мають
спільної думки. Це й спонукало до аналізу цього важливого аспекту проблеми.
У лiтературi мiститься безлiч дефiнiцiй молодi однак ми вважаємо за доцiльне виокремити лише
найтиповiші, у яких вiдбиваються позицiї основних груп дослiдникiв.
Аналізуючи ці дефініції, І.О.Мартинюк, зауважує, що у демографії молодь розглядають як формальну
групу згідно з хронологічним віком. Соціальна психологія аналізує молодь передусім як учасників
певного етапу соціалізації, а саме етапу досягнення самостійного статусу в усіх основних сферах
життєдіяльності. Предметом соціально-психологічного дослідження є також психологічний склад,
характерні риси, що властиві людині в цей період життя (максималізм, динамічність оцінок, пошук форм
самоствердження, стереотипи, молодіжна мода тощо). У соціології категорія «молодь» позначає вікові
верстви населення, у яких певний вік поєднується з відповідним суспільним становищем. Соціологічний
підхід до вивчення проблем молоді передбачає аналіз соціально-демографічних груп (учнів і працюючих,
міської та сільської молоді тощо) [1, с. 21].
Вiдзначимо насамперед, що останнім часом учені дедалі рішучіше порушують питання про
неправомiрнiсть спрощених пiдходiв до соцiологiчного аналізу таких соціальних груп суспiльства, як
молодь, дослідження соцiального розвитку якої зводилося, як правило, до розв’язання важливих, але лише
часткових проблем, наприклад, пов’язаних з суто професійним самовизначенням [2, С.36].
Слiд погодитись із точкою зору авторiв, якi, вважаючи соціальний розвиток молодi однією з
найважливiших умов формування її становища в суспiльствi, вирізняють у ньому такi аспекти:
спiльнотний розвиток, який стосується усiх членiв даної соцiальної спільноти; розвиток, який змiнює
суспiльне становище молодi; розвиток, спрямований на формування необхідних стартових умов життєвого
самовизначення; розвиток, що формує соцiально зрiлу, активну i творчу особистість; розвиток, який
створює мотивацiйний механiзм психологiчної готовностi до суспiльно корисної та особисто значущої
дiяльностi [2, с.36–37].
Звернемо увагу на те, що у наведеному положеннi достатньо вдало перелiченi чинники єднального,
консолiдаційного характеру. Але ж є й iншi чинники - диференцiювальнi. Досить справедливо деякi
автори вказували на цю особливiсть молодi: “Неоднорiднiсть структури молодi, яка пов'язана з
вiдмiнностями в соцiально-економiчному становищi її груп, передбачає деякi вiдмiнностi у вiдображеннi у
їхній свiдомостi усiєї рiзноманiтностi форм соцiальної дiяльностi й суспiльного процесу загалом, об'єктом
i суб'єктом якого цi групи є” [3, с.42]. Хоч i не вичерпне зауваження, але досить слушне.
Деякі дослiдники проблем соцiального розвитку молодi доволі беззастережно стверджують, що
молодь буцімто не є особливим елементом соцiальної структури будь-якого певного суспiльства, хоч i має
свою специфiку. Погодитись з такою позицiєю в жодному разi не можна.
Ми вважаємо за доцiльне наголосити, що необхiдно визначити деякi критерiї результуючого
характеру, що дають змогу одночасно квалiфiкувати й ступiнь включеностi даної соцiальної спiльноти до
загальніших складових соцiальної структури, й ступiнь її самостiйностi у їхньому складi.
Слід зауважити, що нижнi, промiжнi та верхнi межi вiку молодi не є абсолютними. Вихiдними
якiсними показниками можуть бути, радше, межi старту й фiнiшу її соцiалiзацiї й професiоналiзацiї як
чинникiв отримання певного соцiального статусу.
Внутрішніми якісними показниками цього процесу, які виконують роль своєрідних поняттєвих
індикаторів, можуть бути визначені Л.Є.Петровою: мотивація, яка виростає з потреб та інтересів,
ідентифікація у відповідності з її скерованістю комунікація життєва стратегія, що з неї виростає її
практична реалізація порівняння її результатів із груповою ідентифікацією соціальне самопочуття
[4, С.50-55].
Саме питання входження молодi до суспiльних структур перебувало в центрi уваги у майже усiх
спробах дати її загальне визначення, однак у пiдходах дослiдникiв, що склалися у 1960 - 1990-х роках і на
початку 2000- х, спостерiгаються суттєвi змiни. У цьому переконує вивчення робiт таких вiдомих
дослiдникiв молодiжних проблем, як В.Т. Лiсовський, М.Х. Тiтма, I.С. Кон, В.М. Шубкiн, Л.М. Коган, С.I.
Плаксiй, В.I.Чупров, С.М. Iконникова, М.М. Чурилов, О.I. Вишняк, В.Л. Осовський, Є.I. Головаха, О.І.
Мартинюк, О.М. Балакірєва та iн.
Ще відносно недавно в лiтературi панувала концепцiя, згiдно з якою молодь практично однозначно
розглядалась як “соцiально-демографiчна група, яка характеризується своїми вiковими
психофiзiологiчними особливостями, дiяльнiстю, яка пов'язана переважно з пiдготовкою i вступом до
трудового i суспiльного життя, внутрiшньою соцiальною диференцiацiєю згiдно з соцiально-класовим
подiлом суспiльства” [5, с.7].
Тут ми бачимо, незважаючи на наявнiсть переліку адекватних ознак, вплив класового пiдходу, який
практично вiдкидає чинники входження до iнших соцiальних пiдструктур суспiльства, а тим паче –
перебування у них.
Iстотний крок уперед зроблено у спробах визначення цiєї категорiї у працях О.М. Чернiя, О.I.
Вишняка та М.М. Чурилова, пізніше – І.О. Мартинюка, О.М. Балакірєвої та iнших дослiдникiв. Так,
автори монографiї “Соцiальний вигляд молодi” пропонують таке визначення: “Молодь як соцiальна група
являє собою специфiчну соцiальну спiльноту людей, яка посідає певне мiсце в соцiальнiй структурi
суспiльства, характеризується процесом надбання сталого соцiального статусу в рiзних соцiальних
пiдструктурах (соцiально-класовiй, соцiально-поселенськiй, професiйно-трудовiй, соцiально-полiтичнiй,
сiмейно-побутовiй), отже, вiдзначається спiльнiстю розв’язуваних проблем й спiльнiстю соцiальних
iнтересiв та особливостей форм життєдiяльностi, що випливає звiдси ” [6, с.17].
Позитивною рисою даного визначення є, по-перше, включення молодi до соцiальної структури як
самостiйної соцiальної спiльноти; по-друге, урахування єдностi соцiальних iнтересiв i особливих,
специфічних форм життєдiяльностi.
Але все ж таки вважаємо за необхiдне виокремити низку ознак, без урахування яких будь-яке
визначення буде обмеженим.
Отже, молодь є особливою вiковою й, таким чином, демографiчною пiдструктурою суспiльства,
особливiсть якої полягає у тому, що для неї характерною є внутрiшня рухливiсть, зумовлена об'єктивною
суперечністю мiж природними чинниками фiзичного визрiвання i розвитку певного поколiння,
особливостями соцiально-економiчного розвитку даного суспiльства, належністю до певного соціуму.
Показники вiкових меж молодi змінювалися не тiльки, як це декларували окремi автори, з переходом
вiд однієї суспiльно-економiчної формацiї до iншої, а й пiд впливом процесiв, позбавлених прямої
залежностi вiд даного чинника (нагадаємо тiльки традицiйнi вiковi норми шлюбу, скажiмо, у
середньоазiатських народiв), або змiн у традицiйних типах способу життя тощо. У зв'язку з цим межi вiку
молодi доцiльно трактувати, вiдштовхуючись насамперед вiд характеру суперечностей мiж природним i
соцiально-економiчним, найхарактерніших для даного часу.
Молодь є групою суспiльства, що соцiалiзується. Соцiалiзацiя, якщо розумiти її як процес включення
iндивiда до наявної системи суспiльних вiдносин, безумовно, стосується усiх без винятку верств молодi.
М.Х. Тiтма та Е.А. Саар визначали два аспекти соцiалiзацiї: вибiр мiсця постiйного проживання та
досягнення певного соцiального становища [7, с.53]. Не піддаючи сумнiву високий авторитет цих
дослiдникiв, дозволимо собi висловити думку, що, приймаючи цi аспекти за основу, автори просто не
ризикнули визначити процес соцiалiзацiї молодi, яким він є насправді, і який слiд було б схарактеризувати
як процес прийняття сукупного соцiального досвiду, значною мiрою визначеного даним типом
суспiльства, з усiма його позитивними й негативними рисами, вибору соцiальної ролi в суспiльствi та
входження у неї, нарештi, виконання соцiально-зумовлених функцiй в суспiльствi. Безумовно, немає у
розглядуваному визначенні й тих чинників, які були зазначені нами вище, зокрема, належності до
міського чи сільського соціуму. Девіантні, за цих умов, прояви, які натомість вкладалися у пропоновану
модель соціалізації, відповідали моделі розвитку суспільства в цілому.
У зв’язку з цим досить слушним є зауваження, яке прозвучало на Міжнародній конференції
“Вивчення молоді на сучасному етапі”, де наголошувалося, що для сучасної науки про молодь, її плідного
розвитку чи не найважливішого значення набуває визначення та інтерпретація таких головних понять, як
“молодь”, “молодіжна політика”, “молодіжна робота”, “соціальна адаптація молоді”, “соціалізація молоді”
тощо, зважаючи на умови абсолютно іншої соціально-економічної та політичної ситуації становлення
молодого покоління (підкреслено мною. – В.Ч.) [8, с.12].
Не слiд також забувати й про об'єктивні суперечності процесу соцiалiзацiї молодi, особливо якщо
розглядати останню не як кiлькiсний конгломерат “пiдростаючої змiни будiвникiв будь-чого”, а як
складне, якiсно неоднорiдне соцiальне утворення. Одвiчна суперечність батькiв i дiтей, яка полягає у
зіткненні, з одного боку, необхiдностi сприйняття наявного соцiального досвiду, а з іншого - постiйних
спроб його заперечення, ґрунтується на певнiй маргiнальності деяких верств молодi.
Дотримуючись логiки визначення змiсту категорiї “молодь”, необхiдно звернутися й до такої її риси,
як професiоналiзацiя. Професiоналiзацiя молодi - це процес багатошаровий і неоднозначний для рiзних
верств молодi, оскiльки для одних вiн реалiзується через навчання в загальноосвiтнiх (перший етап) i
спецiальних навчальних закладах, а для iнших - паралельно або одразу по закiнченнi загальноосвiтнiх
навчальних закладiв - здiйснюється безпосередньо на виробництвi.
Звісно, соцiалiзацiя та професiоналiзацiя є невiд'ємними якостями молодi, однак внаслiдок її (молоді)
внутрiшньої стратифiкованостi наголошувати iдентичність їх чи включати, як дехто з науковцiв,
професiоналiзацiю до соцiалiзацiї, на наш погляд, неправомiрно.
Нарештi, молодь можна визначити як групу, яка самовизначається у поселенському планi. Ми вже
наголошували важливість включеностi соцiальних пiдструктур суспiльства до його поселенської
структури як однієї з найбiльш сталих структур. Безумовно, не є винятком і молодь. Однак особливiстю
останньої є те, що окремi верстви молодi на початкових етапах свого розвитку нi внутрiшньо, у системi
цiнностей та орiєнтацiй, нi реально (особливо це стосується учнiв та студентiв), ще не визначили свого
поселенського статусу. При цьому дана характерна риса молодi є також суперечливою: в суперечнiсть
вступає вписанiсть частини молодi у типово сiльський спосiб життя i її штучно сформована орiєнтацiя на
типово мiськi умови. Ось такi, на наш погляд, деякi важливi риси, що надають якiсної визначеності
категорiї “молодь”, яка утворює особливу пiдструктуру соцiальної структури суспiльства.
Таким чином, не претендуючи на “скасування” визначень молодi, якi наводились у лiтературi, тим
паче, що це не є основним завданням нашого дослiдження, спробуємо уточнити трактування цiєї
соцiологiчної категорiї, виходячи з принципових позицiй, викладених нами вище.
1. Молодь являє собою вiдносно самостiйну пiдструктуру соцiальної структури суспiльства.
2. Молодь становить відносно стале соцiальне утворення, яке зберiгає свою якiсну визначенiсть
внаслiдок специфiчних ознак, притаманних тiльки їй, за умов змiнюваних типів i форм цивiлiзацiйного
процесу.
3. Молодь є внутрiшньо вкрай динамiчною й досить статифiкованою соцiальною групою, причому
мiсце iндивiдiв у певних верствах молодi:
а) не є раз i назавжди даним;
б) залежить вiд сукупності природних та iсторично змiнюваних соцiально-економiчних чинникiв;
в) визначається ступенем професiйної й соцiальної мобiльностi iндивiда та групи, до якої вiн
належить.
4. Молодь має посідати в соцiальнiй структурi будь-якого суспільства досить важливе становище,
оскiльки розвиток кожного наступного поколiння є умовою розвитку суспiльства в цiлому. Недостатня
увага з боку суспiльства до проблем розвитку, соцiалiзацiї та професiоналiзацiї молодi, увіходження її до
сталих поселенських структур, як правило, призводить до певного дисбалансу соцiальної структури в
цiлому, до соцiально-економiчних та демографiчних потрясiнь суспiльства.
5. Внаслiдок нестабільного внутрiшнього соцiального статусу молодi її можна вважати одним із
джерел поповнення маргінальних верств суспiльства.
При цьому узагальнені соціологічні характеристики мають, на думку автора, ґрунтуватися на
спеціальних соціологічних концепціях, які стосуються найбільших загонів і когорт молоді. Виявлення
місця молоді – “соціуму претендентів” у суспільстві можливе тільки за умов вивчення комплексу
взаємовідносин молоді, що належить до певного соціуму, з цим соціумом в цілому.
Одним із таких загонів молодi є сiльська молодь, вивчення якої тривалий час було позбавлене
системного характеру, не враховувало цiлої низки необхiдних, iманентно властивих їй ознак, нарештi, не
охоплювало належною мiрою представникiв її основних груп за родом занять і вiкових когорт, у яких по-
рiзному відбуваються процеси соцiалiзацiї та професiоналiзацiї.
Молодь села становить досить солiдну частку населення, зайнятого у сiльськогосподарському
виробництвi. Однак було б неправомiрним обмежуватися тiльки цiєю категорiєю сiльської молодi, як це
робили у 1960 - 70-тi роки. Як правило, з поля зору соцiологiв випадали учнi середнiх загальноосвiтнiх
шкiл, професiйно-технiчних училищ i технiкумiв аграрного профiлю, студенти вузiв, пов'язаних
безпосередньо з сiльськогосподарським виробництвом. Не слiд забувати й про молодих працiвникiв
невиробничої сфери сучасного села, хоча вони й становлять досить невелику частку сiльської молодi.
До того ж працюючу сiльську молодь неправомiрно вiдносити, як це робили окремi дослiдники, до
“колгоспної”, “радгоспної” або “фермерської”. Наведенi данi свiдчать, що ці групи сiльської молодi вкрай
неоднорiдні за своєю професiйною та освітньою структурою, а форма власностi має поки що другорядне
значення.
Професiйнi вiдмiнностi в середовищi працюючої молодi, безумовно, викликають її внутрiшню
соцiально-економiчну стратифiкованiсть i, таким чином, породжують певнi вiдмiнностi у способi життя
рiзних верств молодi села. Загальною тенденцiєю, яка визначає мiсце сiльської молодi в соцiально-
професiйнiй структурi села, є її зсув убік тієї частини населення, яка має досить низький соцiальний
статус. Цей висновок підтверджується даними А.М.Шатохіна, який порівнював статистичні дані з
матеріалами досліджень з самоідентифікації працюючого сільського населення [9, с.96–99].
Соцiально-професiйний склад молодi не є однорiдним i в територiальному планi. Ця неоднорiднiсть
зумовлена як вiдмiнностями демографiчної ситуацiї у кожному конкретному регiонi, так i
соцiокультурними вiдмiнностями, характерними для регiонiв України, а в загальнішому планi -
соцiокультурними вiдмiнностями країн СНД.
Нарешті, демографічна, освітня і професійна структури працюючої сільської молоді України значною
мірою залежать від системи розселення та типології сільських поселень.
Осiбно в середовищi сiльської молодi стоїть загін учнiв та студентiв - вихiдцiв з села, якi саме з ним
пов'язують свою майбутню трудову дiяльнiсть та життя.
У нашому дослiдженнi виокремлено чотири пiдзагони учнiвської молодi села - старшокласники
сiльських загальноосвiтнiх шкiл, учнi ПТУ аграрного профiлю, студенти технiкумiв та коледжiв, а також
вузiв, якi готують спецiалiстiв для сiльського господарства. Як правило, ці категорії сільської молоді
“випадали” з поля зору дослідників.
Стосовно сiльської учнiвської молодi подiбнi висновки були зробленi автором ще у середині 1990-х
рокiв [10].
Необхiднiсть соцiологiчного членування учнiвської сiльської молодi продиктована не тiльки
змiстовим аспектом її соцiалiзацiї та професiоналiзацiї. Не слiд забувати про те, що саме вона становить
значну частину потенцiйного поповнення трудових ресурсiв сучасного села України.
Коротко характеризуючи статус учнiвської сiльської молодi, можна наголосити, що:
а) соцiальний статус сiльських старшокласникiв є гранично невизначеним, цiннiснi й соцiально-
професiйнi орiєнтацiї у бiльшостi випадкiв не сформованi, поселенськi орiєнтацiї неоднозначнi;
б) досить високий рiвень формування суто професiйних орiєнтацiй є спільним для учнiв професiйно-
технiчних навчальних закладiв і для студентiв технiкумiв та коледжiв вiдповiдного профiлю за також
спільного недостатнього рiвня соцiалiзацiї, а розмежовує їх у перспективi рiзний соцiальний статус,
розумiння якого у данiй вiковiй групi розмите;
в) студенти вузiв, майбутні спецiалiсти сiльського господарства ще в недалекому минулому були
потенцiйною елiтою села, хоча сьогоднi таке твердження суперечило б реальностi. Але все ж таки новi
економiчнi умови вступу до вузiв, а також атрибут вищої освiти дає їм підстави покладати певнi надiї на
швидке одержання сталого i досить високого соцiального статусу.
Завершуючи характеристику ролi й мiсця сiльської молодi в суспiльствi, не можна не заторкнути
такий її загін, як молодi робiтники невиробничої сфери села - лiкарi, педагоги, працiвники культури та ін.
Важливiсть ролi працiвникiв невиробничої сфери села в розвитку його соцiальної сфери
наголошували численні науковцi України та iнших країн СНД. Однак слiд вiдзначити, що частка осiб, якi
зайнятi у цiй сферi, досить мала у загальнiй масi сiльського населення, що молодь у цiй групi не становить
постiйної бiльшостi, що рiвень пiдготовки близько половини молодих працiвникiв невиробничої сфери
села не вiдповiдає соцiальним вимогам часу, нарештi, що регiонально об'єкти цiєї сфери розмiщенi в селах
Українi досить нерiвномiрно. Достатньо також нагадати, що загальний обсяг капітальних вкладень в
об'єкти невиробничого призначення на селі порівняно з 1990 роком скоротився майже у 5 разів.
Будівництво житла зменшилось у 2,7 рази, водопроводів, лікарень та загальноосвітніх шкіл – у 7,
амбулаторно-поліклінічних закладів, дитячих садків та клубів – більш як у 20 разів [11, с. 8].
Низьким є й рiвень заробiтної платнi бiльшостi категорiй працiвникiв невиробничої сфери села,
особливо ж молодi, оскiльки умови фiнансування освiти, охорони здоров'я, культури нестабiльнi. Крiм
того, рiвень заробiтної платнi у цих сферах залежить вiд категорiї, стажу роботи, чого молодi поки що
бракує.
Визначимо деякi особливостi цiєї частини сiльської молодi.
1. Загiн молодих працiвникiв невиробничої сфери села виконує важливi функцiї, якi сприяють
збереженню i розвитковi його соцiальної iнфраструктури.
2. Соцiальний статус цiєї групи сiльської молодi поки що достатньо високий, хоча його не можна
вважати однорiдним внаслiдок внутрiшньої диференцiацiї даної групи. Однак за умов формування
ринкових вiдносин можна прогнозувати падiння цього статусу, оскiльки злигоднє матерiальне
становище працiвникiв нематерiальної сфери не може не впливати на процес його формування.
3. Незважаючи на характернi особливостi соцiально-професiйного характеру, ця група сiльської молодi
вiдчуває вплив загальних чинникiв, що зумовлюють також роль i мiсце iнших її груп, - соцiально-
економiчного, демографiчного, регiонального та iн.
***
Отже, ми розглянуто практично всi основнi верстви сiльської молодi з точки зору методології
визначення їхніх мiсця i ролi в соцiальнiй структурi сучасного суспiльства. Виходячи із здiйсненого
аналiзу, сiльську молодь можна визначити як великий загін молодi певного суспільства, об’єднаний за
ознаками поселенської належності. Сільська молодь є частиною відносно сталого сільського соціуму, яка
в процесі соціалізації та професіоналізації сприймає основні його суспільно-історичні та культурні риси,
водночас збагачуючи їх новими особливостями, що притаманні даному конкретному етапові розвитку
суспільства. Сільська молодь є важливою частиною селянства як суб’єкта аграрних відносин, яка саме
забезпечує його відтворення і розвиток. За своїми віковими характеристиками сільська молодь за
сучасних умов, на відміну від Середньовіччя та Нового часу, ідентична молоді взагалі й містить у своєму
складі основні вікові когорти з властивими їм особливостями етапів самовизначення. За якісними
характеристиками процесів соціалізації та професіоналізації, що їх проходить молодь у будь-якому
суспільстві, сільська молодь відрізняється від міської обмеженішими стартовими умовами соціальної та
професійної мобільності, як правило, більш раннім включенням у продуктивну виробничу діяльність,
нижчим, за якісними показниками рівнем освіти тощо. Сільська молодь як складноорганізований об’єкт
підрозділяється також на підзагони за типом основної зайнятості (учнівська та працююча молодь) та
професійні групи.
Крім того, маючи низку спiльних ознак та рис, характерних для молодi в цiлому, пiдпорядковуючись,
у головному, загальним закономiрностям її розвитку та функцiонування, сiльська молодь має багато
особливостей, що дає підстави виокремити її як великий самостiйний загін молодi.
Ознаками, якi надають данiй групi якiсної визначеностi, зокрема, є:
а) належнiсть до сталої поселенської структури сiльського типу, до сільського соціуму, які створюють
умови формування специфiчного, якiсно визначеного способу життя;
б) участь, безпосередня або потенцiйна в особливому видi дiяльностi, який узагальнено визначається
як “сiльськогосподарське виробництво”, чи в iнших видах дiяльностi, що прямо чи опосередковано
забезпечують процес виробництва сiльськогосподарської продукцiї;
в) включенiсть до системи економiчних вiдносин, характерних для аграрного сектору економiки та
його конкретних об'єктiв;
г) особливостi процесiв соцiалiзацiї та професiоналiзацiї, а, таким чином, особливостi набуття
вiдповiдного соцiального статусу.
Джерела та література
1. Мартинюк І.О. Проблеми життєвого самовизначення молоді (досвід прикладного дослідження).–
Автореф. дис. докт. Соціол. наук. – К.: 1993.
2. Молодежь и демократизация советского общества: социологический анализ / Под ред. С.А. Шавеля,
О.Т. Манаева.– Мiнск: Навука i тэхнiка, 1990.
3. Мансуров В.А., Барбакова К.Г. Молодой интеллигент развитого социалистического общества. – М.:
Наука, 1981.
4. Петрова Л.Е. Социальное самочувствие молодежи // СОЦИС. – 2000. – №12.
5. Слепенков И.М. Сельская молодежь.– М.: Знание, 1988.
6. Социальный облик молодежи (на материалах Украинской ССР)/ Отв. ред. А.И. Вишняк, Н.Н. Чурилов;
АН УССР. Ин-т философии. – К.: Наукова думка, 1990.
7. Титма М.Х., Саар Э.А. Молодое поколение. – Мысль, 1986.
8. Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. Матеріали міжнародної
науково-практичної конференції. Київ 11-13 жовтня 1995 р. – К.: А.Л.Д., 1996.
9. Шатохін А.М. Соціологія села. – К.: Науковий світ, 2000.
10. Чигрин В.О. Становлення та соціальні проблеми сільської молоді. – Сімферополь: Тавріда, 1996.
11. Соціальний стан села: проблеми, перспективи. – К.: ІАЕ УААН, 1999.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74416 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T22:46:29Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чигрин, В.О. 2015-01-20T19:45:54Z 2015-01-20T19:45:54Z 2004 Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" / В.О. Чигрин // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 196-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74416 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" Article published earlier |
| spellingShingle | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" Чигрин, В.О. Точка зрения |
| title | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| title_full | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| title_fullStr | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| title_full_unstemmed | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| title_short | Теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| title_sort | теоретико-методологічний аналіз поняття "сільська молодь" |
| topic | Точка зрения |
| topic_facet | Точка зрения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74416 |
| work_keys_str_mv | AT čigrinvo teoretikometodologíčniianalízponâttâsílʹsʹkamolodʹ |