Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2003 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74632 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 166-169. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860249740058296320 |
|---|---|
| author | Голосова, Т.М. |
| author_facet | Голосова, Т.М. |
| citation_txt | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 166-169. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:41:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Голосова Т.М.
АСПЕКТУАЛЬНО-ТЕМПОРАЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМ ДІЙСНОГО ТА
УМОВНОГО СПОСОБІВ В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙНОЇ СИТУАЦІЇ
ТРИВАЛОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
Семантика тривалості в сучасному мовознавстві становить один з основних типів значення дієслівних
форм, оскільки кожна така форма представляє дію, протікання якої займає певний проміжок часу, харак-
теризується визначеною чи невизначеною тривалістю, абсолютна величина якої може відповідати як
окремій точці, так і нескінченній прямій на шкалі часу [Буданова, 1992:10].
В аспектологічних дослідженнях тривалість становить інваріантну або варіантну ознаку, що є голов-
ною насамперед для форм недоконаного виду: континуальність, процесність, розгортання у часі [Золотова,
1985:44-45, див. також П.Еслон, А.Пихлак, 1993], в цілому характеризує семантику виду
[А.В.Бондарко,1976, Тимберлейк, 1985 та ін.] або є лише складником частково видових значень форм не-
доконаного виду: актуально-тривалого, узуального, узагальненого тощо [Падуче ва, 1996].
Останнє тлумачення категорійного значення тривалості покладене в основу функціонально-
семантичної субкатегорії аспектуальності, де тривалість кваліфікується як один з компонентів відображе-
ного в мові часу [Теория функциональной граматики..., 1987:98].
Вказане визначення тривалості пов’язується у функціональній граматиці з визначеннями внутріш-
ньої тривалості дії та зовнішньої детермінації тривалості, а отже, об’єднує поняття граматичної категорії
тривалості виду з тривалістю, що формується на основі взаємодії зазначених граматичних форм з елемен-
тами контексту.
Тривалість на рівні текстової макроструктури становить темпоральну макрокатегорію цілісного пері-
оду часу, що характеризує серію дій у вигляді динамічного необмеженого процесу. Зміст тривалості аб-
зацу-макроструктури реалізується як лексичним значенням дієслова, так і його видовими характеристи-
ками, тобто дієслівними формами недоконаного виду теперішнього, минулого та майбутнього часу в мові
персонажа, що формують репродуктивний, інформативний регістри, які, власне, складають домінанту у
вираженні вказаної категорії аспектуальності, а також лінгвістичними компонентами дієсловами умов-
ного та наказового способу, що розгортаються у волюнтивному та реактивному коммунікативних регіст-
рах на базі, як правило, репродуктивного та іноді інформативного регістрів, а отже, набувають зовніш-
ньотемпоральні ознаки, характеристики. Поряд з цим слід відзначити, що дії характеризують як одного
суб’єкта, так і декількох звідси, мають різні точки відліку: момент мови персонажа та момент дії персо-
нажа.
Семантика регістрів, розроблена у дослідження Г.А.Золотової, репрезентується у тексті в певному зо-
внішньочасовому аспекті на рівні окремих текстових макрокомпонентів. Тому він зумовлює розгортання
макрокатегорії аспектуальності як тієї внутрішньотемпоральної системи, що реалізується у відповідній зо-
внішньотемпоральній структурі з різним ступенем актуалізації граматичного часу залежно від участі мов-
ця у тій чи іншій комунікативній ситуації.
Виділення комунікативних регістрів у цілому базується на положенні, згідно з яким точка відліку часу
не фіксується моментом породження тексту, вона є рухомою і може змінюватися за бажанням мовця як
його пункт спостереження в різних напрямках по відношенню до осі подій, займає позицію синхронну по
відношенню до подій, що відбуваються там, де мисленнєво поміщає себе мовець у хронотоп подій і кар-
тин, що актуалізуються, поновлюються пам’яттю або малюються в уяві, фантазуються [Золотова, 1985:75].
Тому узагальнена аспектуальна категорійна семантика часу ускладнюється додатковою абстрактною часо-
вою семантикою комунікативної ситуації, яка залежить від рівнів абстрагування комунікативних типів
мовлення і формується в аспектах теперішнього, минулого, майбутнього, які входять до поліпредикатив-
ного комплексу дієслівних форм.
У формуванні темпоральної структури художнього тексту, таким чином, важливим видається дифере-
нціація комунікативних регістрів, залежно від способу виявлення зовнішнього текстового часу: теперіш-
нього, минулого і майбутнього в аспекті різних рівнів актуалізації/неактуалізації зображуваних в тексті
дій і подій.
У цілому розрізняються репродуктивний, інформативний, генеритивний, волюнтивний, реактивний
регістри [Золотова, 1998:29].
Репродуктивний регістр представляє текстові події як ті, що спостерігаються безпосередньо мовцем.
Він а к т у а л і з у є час у теперішньому, минулому та майбутньому, тобто зумовлює пряме індикативне
дейктичне функціонування граматичних дієслівних форм. Рівень граматичної зовнішньотемпоральної ак-
туалізації тут виявляється найбільш сильно. Інформативний регістр репрезентує дії та події як узуальні,
узвичаєні, не прикріплені до певного, конкретного моменту мови, моменту спостереження. Мовець не є їх
прямим спостерігачем, але він упевнений у існуванні дій того чи іншого зовнішньотемпорального плану.
Таким чином, тут частково знімається ситуаційна актуалізація, проте зберігається безпосередній
об’єктивний реальний часовий зміст, хоч провідним є релятивне часове значення. Генеритивний регістр
зумовлює репрезентацію позачасової зовнішньотемпоральної семантики, а отже, нейтралізує певною мі-
рою вертикальну опозицію динаміки/статики течії дії, процесу, опису/оповіді. Тут вербалізується посиле-
не значення абстрагування від конкретного історичного часу, що послаблює активність дії: «позачасове»
або «загальночасове» значення дії стає способом вираження властивостей, якостей, характеристик. Таким
чином майже повністю зникає співвідношення дій, подій з граматичним часовим планом. Разом з цим слід
відзначити, що семантика генеритивного регістру в текстовій системі певною мірою актуалізується, поси-
люється, оскільки загальний стан, характеристика тісно пов’язується зі світом художньої дійсності, а отже,
обмежується у своїй течії, є характерною саме для світу зображуваних у тексті подій. Волюнтивний та ре-
активний регістри не містять конкретну зовнішньочасову інформацію, проте реалізують мовленнєві інтен-
ції, що адресуються потенційному виконавцю волевиявлення мовця та експресивну оцінну реакцію на мо-
вленнєву ситуацію. Вони виявляються в межах зазначених вище регістрів при вираженні внутрішньотем-
порального співвідношення дій, а отже, опосередковано набувають зовнішньочасове значення [Золотова,
1998:20-33].
Отже, темпоральну характеристику тривалої текстової системи становить актуальний теперішній пос-
тійний, неактуальний теперішній потенційний, минулий та майбутній узагальненого факту. Безпосередньо
значення тривалості в контексті зумовлюється не внутрішньою характеристикою семантики окремої діє-
слівної форми, а ситуацією в цілому. Внутрішня часова “довжинність” в такому випадку кваліфікується не
лише граматико-контекстуальними комплексами, головна функціонально-граматична характеристика яких
визначається детермінантами типу довго говорив, стояв цілу годину і под., а тривалістю однієї дії щодо
іншої. Таким чином, на перший план висувається повна одночасність, яка репрезентує збіг усіх дій, пред-
ставлених дієслівними формами.
Незважаючи на відсутність певних детермінантів тривалості на рівні макроструктури, на перший план
все ж не завжди висувається необмежена чи невизначена тривалість (такий тип тривалості розгортається
лише на основі генеритивного регістру тривалості авторської оповіді), оскільки її реалізація в аспекті ми-
нулого чи майбутнього певною мірою планує обмеження, яке в контексті підкреслюється перевагою у фу-
нкціонуванні граничних дієслів (за теорією Ю.С.Маслова, М.О.Шелякіна та ін.), власне граничність яких
міститься і в дієслівній лексемі, і в контекстному оточенні.
Вказане тлумачення тривалості в цілому не суперечить традиційній кваліфікації цієї макротекстової
категорії як функціонально-семантичної, оскільки в першому і в другому випадку йдеться про граматико-
семантичну характеристику дій, що об’єднуються провідною функцією вираження часової тривалої про-
цесуальності [Теория.., 1987]. На перший план висувається функціонально-семантичне аспектуальне зна-
чення експліцитної чітко не визначеної, хоч потенційно і обмеженої тривалості, що витікає з загальної се-
мантики цілісного поліпредикативного комплексу. Інваріант тривалості може розгортатися як на рівні всі-
єї макросистеми мови персонажів абзацу художнього тексту при домінації спільного для абзацу зовніш-
нього часу, так і охоплювати лише один зовнішньотемпоральний аспект при комбінації декількох грама-
тичних темпоральних періодів у цьому типі мовлення.
У концептуальному аспекті категорійна макросистема тривалості становить своєрідну копію комплек-
сного поліпредикативного процесу, тобто репрезентує певні дії як не-події, саме тому в центрі уваги зна-
ходиться процес як діяльність.
Процес, згідно з Дурст-Андерсеном, являє собою складну ситуацію дійсності, якій відповідають дві та
більше базові пропозиції, тобто він кваліфікується як діяльність, метою якої є досягнення певного стану
[Дурст-Андерсен, 1997:74-75,80].
Таким чином, базовою ментальною системою тривалої функціонально-семантичної макрокатегорії
виступає граматична категорійна семантика виду мовної системи.
Порівняйте реалізацію інваріанта в чистому вигляді, наприклад, для минулого темпорального плану
мови персонажів російського художнього тексту:
- Вот, - молвил он, - дерево жизни. Вот дерево, которое мне говорит о жизни и смерти более,
нежели цветущие и увядающие деревья садов. Не помню, когда именно обнаружил я, что кисть моя цве-
тет деревом... Но, должно быть, в прекрасную пору, когда еще цветение и увядание деревьев говорило
мне не о жизни и смерти, но о конце и начале учебного года! Оно голубело тогда, это дерево, оно бы-
ло голубое и стройное, и кровь, о которой тогда думалось, что не жидкость она, а свет, зарею всхо-
дила над ним и всему пейзажу пясти придавала сходства с японской акварелью...(Олеша)
У цьому прикладі форми дієслів недоконаного виду мови персонажа, які відносяться до різних
суб’єктів, зумовлюють функціонування категорійної ситуації тривалості, що визначає загальну характери-
стику внутрішнього часу минулого темпорального плану і маніфестується на базі репродуктивного регіст-
ру.
Дієслівні форми наказового та умовного способів також здатні передавати тривалі темпоральні
зв’язки на рівні макроситуації текстової системи, але в аспекті теперішнього, минулого та майбутнього,
залежно від контекстного оточення при співвідношенні з власне темпоральними граматичними лінгвісти-
чними компонентами, тобто дієсловами в індикативі.
Як зазначає Дурст-Андерсен, форми в індикативі становлять знак рівності між копією дії, яка познача-
ється дієсловами, та оригіналом реальної дійсності, що знаходить відображення в текстовій системі, тобто
вказують на істинну референцію, в той час як неіндикативні позначають відсутність знака рівності. Та-
ким чином, ситуація, що виявляється у лексичному значенні дієслова, існує не в реальному світі, а в світі
уявному. Умовний спосіб підкреслює те, що відсутність оригіналу неспростовний факт, у той час як на-
казовий спосіб факт, який необхідно змінити [Дурст-Андерсен, 1987:79-80].
Звідси - внутрішньо та зовнішньотемпоральна кваліфікація вказаних лінгвістичних компонентів у ас-
пекті формування макрокатегорійних систем має розглядатися з погляду об’єктивної текстової модальнос-
ті, тобто, як правило, у співвідношенні реального факту з конкретною текстовою ситуацією, маркованою
зовнішнім часом.
Саме тому тривалість теперішнього, минулого та майбутнього для форм умовного способу мови пер-
сонажів є характерною лише внаслідок співвідношення останніх, трансформованих у плані об’єктивної
реальної текстової модальності, з відповідними формами часу дійсного способу та іноді загальними ча-
совими показниками локалізованості відповідного темпорального типу теперь, сейчас, в данный момент -
вчера, с утра - завтра, в следующем году і под.
Звичайно, зазначені лінгвістичні одиниці відносяться до периферійних елементів, що формують аналі-
зовану субкатегорію аспектуальності художнього тексту.
Зокрема:
...бы я был, что называется, "средним французом", охочим до разряженных дам, я легко бы на-
шелся между обезумелыми красавицами...(Набоков)
Тут зовнішня темпоральна система для форм умовного способу был бы, нашел бы чітко не кваліфіку-
ється тому, що зазначені дієслова спроможні, з одного боку, виражати граматичну семантику теперішньо-
го в реальному модальному плані, функціонуючи в значенні не являюсь, не нахожусь, та минулого, з ін-
шого, репрезентуючи семантику не был, не нашелся, залежно від впливу елементів контексту.
Пор. ще:
"Как было бы хорошо, если бы наши девочки проводили это лето вместе!" Внезапно я вообразил
(Набоков)
У цій макроструктурі форми умовного способу было бы, проводили бы представляють тривалі темпо-
ральні відношення в аспекті минулого, оскільки співвідносяться з формою минулого часу авторської опо-
віді вообразил. Таким чином, загальна система реактивного регістру формується на основі репродуктивно-
го.
Або:
...вон тот мордастый развратник, кто бы он ни был (а смахивает он, между прочим, на моего
швейцарского дядю Густава ...), если бы он знал, что каждый мой нерв... (Набоков).
Тут дієслова умовного способу зумовлюють розгортання функціонально-семантичної категорії трива-
лості в аспекті теперішнього темпорального плану, оскільки співвідносяться з формою теперішнього часу
смахивает, яка виявляється сильнішою тому, що представляє власне презенсну темпоральну граматичну
систему. Вся конструкція може бути трансформована в аспекті об’єктивної текстової модальності таким
чином: он не является, он не знает. Ці видозміни, переходи можливі насамперед у граматико-
контекстуальних комплексах із сполучником если, який зумовлює одночасний об’єктивному суб’єктивний
модальний план. Отже, реактивний регістр розгортається на основі інформативного.
Див.у аспекті майбутнього:
-Тебе хорошо говорить, - вдруг вмешалась молчавшая до сих пор Наннион, - когда волосы спар-
танок вошли в поговорку, так же как их свобода.
- Если сорок поколений твоих предков ходили бы голобедрыми, в полотняных пеплосах и хи-
тонах круглый год, тогда и у тебя были бы волосы не хуже (Ефремов)
Тут форми умовного способу репрезентують функціонально-семантичну категорію тривалості та ви-
ражають одночасні темпоральні зв’язки. Дії, представлені цими лінгвістичними компонентами, відносять-
ся до майбутньої часової системи, оскільки функціонують у значенні если будешь ходить, то одночасно
будут такими і, з нашого погляду, протиставляються реальному минулому модальному аспекту цієї мак-
роструктури, що власне зумовлює формування реактивного комунікативного регістру на основі інформа-
тивного.
Таким чином, у системі тексту взаємодія аспектуально-темпоральних характеристик зумовлює фор-
мування зовнішньотемпоральної семантки у форм дійсного та умовного способів.
Література
1. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий.-Л.,1976
2. Буданова Т.А. Выражение длительности глагольного действия в повествовательном художественном
тексте (на мат. Русских народных сказок).- Автореф...дис. к.филол.н.,-С-Пт.,1992.
3. Гловинская М.Я. Теоретические проблемы видовременной семантики русского глагола. - М.,1986.
4. Дурст-Андерсен П.В. Совершенный и несовершенный виды русского глагола с позиций ментальной
грамматики. Семантика.Прагматика.//Труды аспектологического семинара филологического
факультета МГУ им. М.В.Ломоносова, М., 1997-т.1.
5. Золотова Г.А. К построению функционального синтаксиса // Проблемы функциональной грамматики. -
М.,1985,-с.87-93.
6. Золотова Г.А. Коммуникативная грамматика. - М.,1999.
7. Падучева Е.В. Семантические исследования. Семантика времени и вида в русском языке.- М.,1996.
8. Теория функциональной грамматики: Введение. Аспектуальность.Временная локализованность.
Таксис. - Л.,1987.
9. Тимберлейк А. Инвариантность и синтаксические свойства вида в русском языке // Новое в
зарубежной лингвистике. Вып.ХY. М.,1985.
10. Тимберлейк А. Заметки о конференции: Инвариантность, типология, диахрония и прагматика //
Типология вида: Проблемы, поиски, решения. - М.,1998.
11. Эслон П., Пихлак А. Вид и время (сопоставительный аспект). - Таллинн,1993.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74632 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:41:42Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голосова, Т.М. 2015-01-22T12:17:50Z 2015-01-22T12:17:50Z 2003 Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту / Т.М. Голосова // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 166-169. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74632 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту Article published earlier |
| spellingShingle | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту Голосова, Т.М. Точка зрения |
| title | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| title_full | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| title_fullStr | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| title_full_unstemmed | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| title_short | Аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| title_sort | аспектуально-темпоральне співвідношення форм дійсного та умовного способів в системі категорійної ситуації тривалості художнього тексту |
| topic | Точка зрения |
| topic_facet | Точка зрения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74632 |
| work_keys_str_mv | AT golosovatm aspektualʹnotemporalʹnespívvídnošennâformdíisnogotaumovnogosposobívvsistemíkategoríinoísituacíítrivalostíhudožnʹogotekstu |