Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва
Стаття присвячена комплексному аналізу дитячих керамічних іграшок давньоруського Києва. Зроблена характеристика технології виготовлення виробів, проаналізовано дві технологічні схеми: метод скульптурної ліпки та машинно-ручне конструювання. Розроблена хронологія та типологія іграшок, серед яких...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74748 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва / А.О. Сушко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 119-124. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74748 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сушко, А.О. 2015-01-23T20:07:45Z 2015-01-23T20:07:45Z 2013 Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва / А.О. Сушко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 119-124. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74748 904.23(477.4) Стаття присвячена комплексному аналізу дитячих керамічних іграшок давньоруського Києва. Зроблена характеристика технології виготовлення виробів, проаналізовано дві технологічні схеми: метод скульптурної ліпки та машинно-ручне конструювання. Розроблена хронологія та типологія іграшок, серед яких виділено три типи: образотворчий, шумоутворюючий та господарсько-побутовий. Особливістю цієї статті є те, що вперше зібрано та систематизовано колекцію дитячих іграшок, виявлених при археологічних розкопках на території давньоруського Києва. Статтья посвящена комплексному анализу детских керамических игрушек древнерусского Киева. Сделана характеристика технологии изготовления изделий, проанализировано две технологические схемы: метод скульптурной лепки и машинно-ручное конструирование. Разработана хронология и типология игрушек, среди которых выделено три типа: изобразительный, шумотворящий и хозяйственно-бытовой. Особенностью этой статьи есть то, что впервые собрано и систематизировано коллекцию детских игрушек, найденных в ходе археологических раскопок на территории древнего Киева. The article is devoted to a complex analysis of the children’s ceramic toys of ancient Kyiv. The features of technology of product’s manufacturing were studied in it. Two technics were analysed, such as the method of the sculptural modeling and machine-hand design. Chronology and typology of toys were developed.There are three types among them: creative, noise-making and household. This article is unique because it shows collecting and systematic grouping, for the fi rst time, of children’s toys that were found during archeological excavations on the territory of ancient Kyiv. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва Керамические детские игрушки древнерусского Киева Children’s ceramic toys of ancient Kyiv Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва |
| spellingShingle |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва Сушко, А.О. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title_short |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва |
| title_full |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва |
| title_fullStr |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва |
| title_full_unstemmed |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва |
| title_sort |
керамічні дитячі іграшки давньоруського києва |
| author |
Сушко, А.О. |
| author_facet |
Сушко, А.О. |
| topic |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Керамические детские игрушки древнерусского Киева Children’s ceramic toys of ancient Kyiv |
| description |
Стаття присвячена комплексному аналізу дитячих
керамічних іграшок давньоруського Києва. Зроблена
характеристика технології виготовлення виробів,
проаналізовано дві технологічні схеми: метод скульптурної
ліпки та машинно-ручне конструювання. Розроблена
хронологія та типологія іграшок, серед яких виділено три
типи: образотворчий, шумоутворюючий та господарсько-побутовий. Особливістю цієї статті є те, що вперше зібрано
та систематизовано колекцію дитячих іграшок, виявлених при
археологічних розкопках на території давньоруського Києва.
Статтья посвящена комплексному анализу детских
керамических игрушек древнерусского Киева. Сделана
характеристика технологии изготовления изделий,
проанализировано две технологические схемы: метод
скульптурной лепки и машинно-ручное конструирование.
Разработана хронология и типология игрушек, среди которых
выделено три типа: изобразительный, шумотворящий и
хозяйственно-бытовой. Особенностью этой статьи есть
то, что впервые собрано и систематизировано коллекцию
детских игрушек, найденных в ходе археологических раскопок
на территории древнего Киева.
The article is devoted to a complex analysis of the children’s
ceramic toys of ancient Kyiv. The features of technology of product’s
manufacturing were studied in it. Two technics were analysed,
such as the method of the sculptural modeling and machine-hand
design. Chronology and typology of toys were developed.There are
three types among them: creative, noise-making and household.
This article is unique because it shows collecting and systematic
grouping, for the fi rst time, of children’s toys that were found during
archeological excavations on the territory of ancient Kyiv.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74748 |
| citation_txt |
Керамічні дитячі іграшки давньоруського Києва / А.О. Сушко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 119-124. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT suškoao keramíčníditâčíígraškidavnʹorusʹkogokiêva AT suškoao keramičeskiedetskieigruškidrevnerusskogokieva AT suškoao childrensceramictoysofancientkyiv |
| first_indexed |
2025-11-26T04:30:16Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:30:16Z |
| _version_ |
1850611817313730560 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
119
комплексов Киева X – первой половины XIII в. (по раскопкам
Подола). Автореферат диссертации на соискание учёной
степени кандидата архитектуры. – Ленинград, 1990. – 20 с.
41. Хвойко В.В. Древные обитатели Средняго Приднъпровья
и ихъ культура въ доисторическія времена. К., 1913. – 104 с.
Тараненко С.П. Планировочная структура Подола
Киева X-XIII вв. (историографический обзор)
В статье предлагается к рассмотрению
историографический обзор проблемы планировочной структуры
Подола Киева X-XIII вв. В выделенных трёх хронологических
периодах представлена история археологического исследования
Подола и эволюция версий по основным вопросам проблематики:
исторической топографии, усадебно-уличной системы,
границы посада.
Ключевые слова: Древняя Русь, Киевский Подол, археология,
планировочная структура.
Taranenko S.P. The planned structure of Kyiv Podil in the
X-XIII century: historiographic essay
This paper deals with the history of study of the structure of
Kyiv Podil in X-XIII centuries. Three periods of researches were
identifi ed. The issues of the historic topography, the homestead and
street system, the borders of this city quarter were analyzed in evolu-
tion of the related discussions.
Key words: Ancient Rus, Kyiv Podil, archaeology, plan struc-
ture.
14.03.2013 р.
Древнерусские города. – М.: «Наука», 1981. – С. 65-67.
15. Лысенко П.Ф. Города Туровской земли / История
Туровского княжества /. – Минск: Наука и техника, 1974. – 199 с.
16. Лысенко П.Ф. Берестье. – Минск, 1985. – 399 с.
17. Лысенко П.Ф. Древний Туров. – Минск, 2004. – 180 с.
18. Максимович М.О. Очерк Киева // Киев явился гра-
домъ великим…: Вибрані українознавчи твори – К.: Либідь,
1994. – С. 32-43.
19. Максимович М.О. Обозрение старого Киева // Киев
явился градомъ великим…: Вибрані українознавчи твори – К.:
Либідь, 1994. – С.49-73.
20. Петров Н.И. Историко-топографические очерки
Древнего Киева. – К., 1897. – 268 с.
21. Поздняков В.С. Клецк X-XVIII в. (история
материальной культуры белорусского феодального города).
Автореферат диссертации на соискание учёной степени к.и.н.
– Минск, 1991. – 27 с.
22. Прищепа Б.А., Нiкольченко Ю.М. Лiтописний
Дорогобуж в перiод Киiвськоi Русi: До iсторii населення
Захiдноi Волинi в X-XIII ст. – Рiвне: Державне редакцiйно-
видавниче підприємство, 1996. – 248 с.
23. Самойловський І.М., Мезенцева Г.Г. Археологічні
спостереження і розвідки в Києві та поблизу нього в 1949-1951
рр. // Археологічні пам’ятки УРСР. – 1955. – Т. V. – С. 180.
24. Сагайдак М.А. Актуальні питання зародження та
формування раннього Києва // Магістеріум. Випуск шостий.
Археологічні студії». – К.: «Стилос», 2001. – С. 6-18.
25. Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ: Проблеми
топографії, стратиграфії, хронології. – К.: «Наукова думка»,
1991. – 168 с.
26. Сагайдак М.А. Нові відкриття на Подолі та деякі
дискусійні питання історичної топографії середньовічного
Києва. АНТ №13-15. – К.: «Корвін пресс», 2005. – С. 6-25.
27. Сагайдак М.А. Містобудування // Історія українського
мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. –
К., 2010. – Т. 2: Мистецтво середніх віків. – 1296 с.
28. Седова М.В. Ярополч-Залесский. – М., 1978. – 156 с.
29. Седова М. В. Суздаль в X-XV вв. – М.: Русский мир,
1997. – 320с.
30. Седов В.В. Изборск – город-крепость XII-XIII //
Древнерусский город. – К., 1984. – С. 116-119.
31. Тараненко С.П. Давньоруські дороги та вулиці з
розкопок Подолу Києва // Болховітіновський щорічник
2009. Національний Києво-Печерський історико-культурний
заповідник. – К. 2010. – С.260-268.
32. Тараненко С.П. Могильники давньоруського Подолу
Києва в його планувальній структурі // Фортеця: збірник
заповідника «Тустань»: на пошану Михайла Рожко. – Львів:
Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 348-357.
33. Тараненко С.П. Електронна археологічна карта
Києва-Подолу як джерело вивчення планувальної структури
давньоруського посаду // Сіверщина в історії України / Нац.
заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН України і
УТОПІК. – Київ-Глухів, 2012. Вип. 5. – С. 129-132.
34. Тараненко С.П. До питання про літописне «стовп’є» на
Київському Подолі // Лаврський альманах. Збірник наукових
праць. Вип. 22. – К., 2008. – С. 12-19.
35. Тараненко С.П. Ілля Самойловський – перший
дослідник Подолу Києва // Могилянськи читання 2007. – К.,
2008. – С. 440-443.
36. Тарасов С.В. Полацк IX-XVII ст.ст.: Гісторыя і
тапаграфія. – Мн.: Беларуская навука, 1998. – 183 с.
37. Толочко П.П. Історична топографія стародавнього
Києва. – К., 1970. – 220 с.
38. Толочко П.П. Массовая застройка Киева X-XIII вв. //
Древнерусские города. М.: «Наука», 1981. – С. 63-94.
39. Толочко П.П. Древний Киев. – К., 1983. – 328 с.
40. Харламов В.А. Архитектура жилых деревянных
УДК 904.23(477.4)
А.О. Сушко
КЕРАМІЧНІ ДИТЯЧІ ІГРАШКИ
ДАВНЬОРУСЬКОГО КИЄВА
Стаття присвячена комплексному аналізу дитячих
керамічних іграшок давньоруського Києва. Зроблена
характеристика технології виготовлення виробів,
проаналізовано дві технологічні схеми: метод скульптурної
ліпки та машинно-ручне конструювання. Розроблена
хронологія та типологія іграшок, серед яких виділено три
типи: образотворчий, шумоутворюючий та господарсько-
побутовий. Особливістю цієї статті є те, що вперше зібрано
та систематизовано колекцію дитячих іграшок, виявлених при
археологічних розкопках на території давньоруського Києва.
Ключові слова: Давня Русь, Київ, іграшки, технологія,
типологія.
Іграшка – одна з малодосліджених категорій
археологічного матеріалу, хоча, побутуючи з
давніх часів, вона посідала не останнє місце
в житті суспільства, бо саме з неї починалося
пізнання світу людиною.
Перше масштабне дослідження, присвячене
народній іграшці, було проведене та опубліковане
на початку ХХ ст. священиком з Суботова Марком
Грушевським та Олександром Бенуа. Цю працю
мало хто знає, бо до неї майже ніхто не звертався,
не цитував, але в ній названо близько сотні іграшок,
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
120
визначено їх місце у побуті, подано численні
варіанти назв, описано способи виготовлення з
різних матеріалів. Серед інших тут представлено і
давньоруську іграшку [4].
Докладно розглянуто технологію виробництва,
асортимент, сконцентровано увагу на проблемі
розвитку форм та декорі іграшок в роботах Л.Дінцеса
та Н. Церетелі [18; 5]. Цінним дослідженням є
праця О. Найдена [11]. Автор показує іграшку в
контексті культури, висвітлює історичні прототипи,
прообрази, фольклорні витоки основних образів та
сюжетів народної іграшки, звертає увагу на функції
та семантику цієї категорії виробів.
Багато важливої інформації міститься в роботах
узагальнюючого характеру, в яких розглядаються
питання типології, датування на основі морфології,
основні технологічні моменти, в тому числі з
широким використанням методів хімічного та
петрографічного аналізів. Ми маємо на увазі праці
Б. Рибакова [13], М. Каргера [8], П. Толочка [15;
16], М. Фехнер [17], Р. Розенфельдта [14]. Слід
згадати дослідження О. Брайчевської, де зроблена
спроба систематизувати наявний на той час
матеріал і показати його технологічні та стилістичні
особливості [3], О. Попельницької, яка опублікувала
колекцію керамічних іграшок, що перебуває на
зберіганні в НМІУ.
Давньоруські керамічні іграшки – це, у першу
чергу, зменшені копії «справжніх», «дорослих»
речей – ляльковий посуд, антропоморфні, зооморфні
та орнітоморфні фігурки, брязкальця та свистунці.
Незважаючи на таку різноманітність, окремого
промислу для виготовлення іграшок не було
створено. Ця категорія матеріалу вироблялася разом
з посудом або із решток глини, що залишалися
після виробництва. Все це впливало на технологію
виготовлення іграшок, їх сюжети, особливості
декору та гральні функції [10, 38].
Глиняні іграшки поділяються на три типи:
образотворчі (суцільні, не порожнисті фігурки людей
та тварин), шумоутворюючі (брязкальця, свистунці)
та господарсько-побутові (дитяча посудка), в межах
яких спостерігається індивідуальний підхід до
технологічного процесу.
Для виготовлення київських іграшок
використовувалися місцеві третинні та четвертинні
різновиди глини. З огляду на колір випалу виробів
67 % образотворчих іграшок виготовлялося з
світлопалених глин, 33 % – з червонопалених.
Шумоутворюючий тип виготовлявся у 66 % зі
світлопалених, у 34 % – з червонопалених глин.
Господарсько-побутові іграшки мають 52 % виробів
з червонопалених глин та 48 % – зі світлопалених.
Для домішок київські гончарі використовували
жорству з різних порід каменю (в іграшках, що
належать до образотворчого типу, – в 45 % випадків,
шумоутворюючих – 33 % та господарсько-побутових
– 30 %), шамот (40 % – у господарсько-побутових,
10 % – у образотворчих, 33 % – у шумоутворюючих
іграшках), пісок (найбільше – у образотворчих
іграшках – 45 %, у шумоутворюючого типу – 33 %,
господарсько-побутових – 30 %). Крім того, слід
зазначити, що кількість непластичних домішок була
невеликою, а їх гранули були середнього чи зовсім
малого розмірів [2, 148].
Образотворчі та шумоутворюючі типи іграшок
виготовлялися ручним способом, базуючись
виключно на прийомах скульптурної ліпки. Обидва
типи конструювалися майже за однаковою схемою.
Проте, через певну різницю форм та функціонального
навантаження, робота над свистунцями вимагала
додаткових операцій.
Отже при конструюванні образотворчого типу
гончар спочатку з одного шматка глини формував
основу – суцільний циліндр, а потім за допомогою
клаптикових наліпів надавав характерні вигини
тулубу та доліплював необхідні деталі (голова, ноги).
За цим способом конструювання рука рухається по
дузі від центру до краю виробу [7, 13].
При виготовлені свистунців гончар брав
невеличкий шматок глини, розкачував його і обережно
намотував навколо вказівного пальця, надаючи їй
форму циліндра шляхом стискання. Далі, допомагаючи
вказівним пальцем лівої руки, трішки розплескував
стінки циліндра, в результаті чого отримував горщечок
з товстим денцем [4, 51]. Потім формувався пригубник
та пищик. Денце горщечка протикалося дерев’яною
паличкою так, щоб її кінчик впирався в ніготь. Над
нігтем робився клиновидний виріз (надрізалася
глина під прямим кутом до кінчика нігтя, другий
надріз робився під гострим кутом, далі видалялася
надрізана глина) [3, 168]. На наступному етапі шляхом
видавлювання звужувалися края горщечка до тих
пір, поки вони не з’єднувалися. Інколи після цього
процесу утворювався виступ, з якого могли формувати
шию майбутнього виробу, а далі, використовуючи
клаптиковий наліп, іграшці надавалися потрібні
форми. Крім того, для того покращення звучання по
боках іграшки, використовуючи гострий предмет,
робилися отвори-лада [11, 52].
Господарсько-побутові іграшки виготовлялися
машинно-ручним способом при використанні
спірального наліпу з подальшим видавлюванням
вручну [1, 35]. Крім машинно-ручного способу
формування, 5 % виробів цього типу виконані
шляхом ручної ліпки, видавлювання виробу з одного
шматка глини.
При виготовлені усі трьох типів керамічних
іграшок використовували неповний начин. Про
це свідчить те, що після виходу виробу з обігу
відбувається розпад виробу по лінії спаю. Тому часто
трапляються окремі знахідки голівок, ніг тварин,
фрагменти одягу, голови вершників, пригубники та
пищики [5, 43].
ISSN 2218-4805
121
На етапі декорування іграшок, як правило,
використовували лінійний, хвилястий та нігтьовий
орнаменти, що відомі, в основному, на виробах
господарсько-побутового типу та в деяких випадках
на образотворчих, зокрема, при відтворені кінської
збруї. Техніка наліпу, притаманна іграшкам
образотворчого типу, як правило, застосовувалася
для декорування антропоморфних фігурок; таким
чином, наліплювався одяг, спорядження воїна та
кінська збруя [7, 40].
Трапляються іграшки, покриті зеленою та жовтою
поливою. Процес її приготування добре відомий з
етнографії. Свинець для поливи перепалювали, далі
він перетирався на жорнах або в ступці. Розмелений
свинець просіювали через сито. До нього додавався
пісок або глина, для кольору до шихти додавали
оксиди металів [6, 13-14]. Зелена полива містить цілий
набір відтінків від салатового до темно-зеленого. Її
колір досягався при використанні оксиду міді або
заліза. Жовта полива окрашена оксидом заліза чи
іншими домішками [9, 21]. Щоправда, у 1984 р.
під час розкопок на вул. Хорива, 40 був виявлений
мініатюрний горщик, покритий чорною поливою з
металевим полиском. Поливою такого кольору з таким
відблиском покривалися керамічні плитки та писанки,
які були виготовлені в Новгороді. Ряд дослідників
вважає, що саме Новгород був осередком виготовлення
поливи даної якості [15, 296]. Отже ця дитяча іграшка,
скоріш за все, є привезеним предметом.
Відомо два способи нанесення поливи – сухий
та мокрий [8, 172]. Для мокрого способу шихту
розводили водою до консистенції сметани і нею
поливали виріб. При цьому потрібно було провести
два випали – до поливання й після, інакше полива
виходила плямистою. Сухий спосіб полягає в
тому, що вироби змащували дьогтем або олією і
посипали сухим порошком поливи. Сухий спосіб
нанесення поливи був більш економічним, оскільки
потребував лише одного випалу. Нанесення поливи
мокрим способом давало кращий декоративний
ефект, хоча й вимагало більших витрат.
Також на давньоруських керамічних іграшках
трапляються отвори. В одному випадку вони несли
декоративну функцію, в іншому – мали практичне
значення. Отвори шумоутворюючих іграшок-
свистунців мали практичне значення.
Мініатюрний горщик, декорований отворами,
що зберігається в фондах Інституту археології
НАН України, є випадковою знахідкою. Отвори,
невеличкі за розмірами (приблизно 0,4 см), зроблені
по сирій глині.
На останньому етапі відбувався випал глиняних
іграшок як у звичайних побутових печах, так
і в спеціальних гончарних горнах. Усі вироби
образотворчого типу випалювалися в горнах.
Господарсько-побутові іграшки у 92 % випадків
також випалювалися в горнах, решта – в печах.
Половина шумоутворюючих іграшок випалювалися
в печах, половина – у горнах.
Отже, добірка знахідок з Києва становить
41 предмет. Це цілі і фрагментовані форми
керамічних іграшок (з них образотворчого типу – 11,
шумоутворюючого типу – 3, господарсько-побутового
– 27), виявлених під час розкопок, що проводилися
упродовж 1950-2012 рр. Вони зберігаються у фондах
ІА НАНУ, Подільської археологічної постійно
діючої експедиції ІА НАНУ, музею Києва та фондах
Національного заповідника «Софія Київська».
Тип І – підтип 1 – зооморфні фігурки (коники,
собачки та свині (Рис. 1. 1-4). Фігурки коників
стрункі, з довгою шиєю, продовгуватою мордочкою
та коротенькими ніжками. Трапляються двох
видів: невеличкі – висота (h. max) дорівнює 8-9 см,
довжина (l. max) становить 6-7 см, максимальна
ширина 3-4 см; коники більших розмірів – висота
(h. max) складає 11-12 см, довжина (l. max) – 9-10
см, максимальна ширина дорівнює 4-5 см.
Фігурки собак значно менші за фігурки коників.
Рис. 1. Іграшки: образотворчий тип: 1-4 – ТІ-1; 5 – 9 – Т.І-2; шумоутворюючий тип: 10-12 – ТІІ
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
122
У них невеличкий тулуб, коротенькі ніжки, маленька
шийка та мордочка. Таким чином, висота (h. max)
складає 6-7 см, довжина (l. max) становить 6-7 см,
та максимальна ширина – 2,5-3,0 см.
Фігурки свиней більш приземкуваті, з широким
тулубом, короткими ніжками та кругленькою
мордочкою. Їх висота (h. max) становить 5-6 см, але
вони довші та ширші, довжина (l. max) дорівнює 7-8
см, а максимальна ширина складає 3,5-4,0 см.
Найхарактерніший декор у коників – це
прокреслена лінія, яка стилізовано зображує кінську
збрую або гриву. Фігурки свиней та собачок, як
правило, не орнаментовані. Невелика кількість
дитячих іграшок цього типу покрита зеленою чи
жовтою поливою.
Керамічне тісто виготовлене, здебільшого, з
місцевих третинних та четвертинних глин, що
візуально за кольором після випалу поділяються на
вироби світлопалені (7 іграшок – 70 %), значно рідше
червонопалені (3 іграшки – 30 %), з домішками
жорстви (4 іграшки – 40 %) та шамоту (2 іграшки
– 20 %), кварцового річкового пісоку (4 іграшки –
40 %). Даний тип іграшок трапляється в комплексах
Х-ХІІІ ст (рис. 5, 11-12).
Тип І – підтип 2 – антропоморфні дитячі іграшки
(вершники) (Рис. 1. 5-9). Представлені стилістично
зображеними воїнами-вершниками. Це стилізована
фігурка чоловіка, одягнена у високий головний убір,
що сидить верхи на коні, тримаючи його за повід обома
руками, або в лівій тримає повід, а в правій – спис у
бойовій готовності. Керамічні фігурки вершників
мають невеликі розміри. Висота (h. max) складає 5,5-
7,0 см, довжина (l. max) коливається від 7,5 до 9 см,
максимальна ширина дорівнює 2,5-3,0 см.
Для орнаментації використовувалися невеличкі
керамічні наліпи та прокреслені лінії, які в поєднанні
утворювали декоративні візерунки на одязі фігурок, а
також за допомогою прокреслених ліній на фігурках
вершників на коні зображувалася кінська збруя.
Невелика кількість фігурок вершників вкривалися
жовтою та зеленою поливою.
Зі світлопалених глин виготовлено 4 іграшки
(66 %), 2 іграшки (34 %) – з червонопалених, з
домішками жорстви – 4 іграшки (66 %), шамоту
– 1 іграшка (12 %), кварцового річкового піску –
1 іграшка (12 %). Усі антропоморфні керамічні
іграшки були випалені у спеціальних гончарних
печах. Подібні вироби поширені в комплексах
Х-ХІІІ ст (рис.5, 13-16).
Тип ІІ – свистунці (Рис. 1. 10-12) – коники мають
стрункий стан, довгу шию, продовгувату мордочку
з маленькими вушками та ноги середньої довжини.
В хвості знаходиться пригубник зі щілеподібним
отвором для дуття. Внизу, під хвостом, знаходиться
пищик, по бокам – два ігрові отвори-лада. Їх висота
(h. max) дорівнює 8-9 см, довжина (l. max) становить
7-8 см, максимальна ширина – 3-4 см. Як правило,
даний тип іграшок не орнаментований. Керамічне
тісто, виготовлене з світлопалених глин, мають 3
іграшки (66 %). Значно рідше зустрічаються вироби з
червонопалених глин (1 іграшка – 34 %), з домішками
жорстви (1 іграшка – 33 %), шамоту (1 іграшка – 33 %),
кварцового річкового піску (1 іграшка – 33 %). Випал
відбувався двома шляхами: в звичайних побутових
печах, коли пропеченість виробу нерівномірна (2
іграшки – 50 %) та в спеціальних гончарних горнах
(2 іграшки – 50 %). Вироби поширені в комплексах
Х-ХІІІ ст. (рис. 5, 17-19).
Тип ІІІ (господарсько-побутовий) – підтип 1 –
вінця, що мають прямий або косий зріз (Рис. 2. 1-3).
Вінця прямо- чи косозрізані з добре вираженим
напливом підпрямокутної форми, зовнішній край в
Рис. 2. Господарсько-побутовий тип іграшок: 1-3 - Т.IІІ-1; 4-6 – Т.ІІІ-2; 7-9 – Т.ІІІ-3; 10-12 - Т.ІІІ-4
ISSN 2218-4805
123
нижній частині має гострий виступ. Шийка висока,
має відхиленість середнього ступеня. Плічка
середньої висоти, слабо випуклі. Їх висота (h. а) ледь
досягає 3 см, діаметр денця (d. г) дорівнює 1 см,
діаметр вінця (d. ж) складає 1,5-2,0 см. Представлені
екземпляри не орнаментовані. Усі вироби даного
підтипу виготовлені з червонопалених глин (3
іграшки – 100 %), хоча використання світлопалених
глин не виключається, адже, можливо, представники
цієї категорії ще просто не відомі, з домішками
жорстви (2 іграшки – 67 %) та кварцового річкового
піску (1 іграшка – 33 %). Подібні вироби переважають
у комплексах Х ст. (рис. 5, 20-22).
Тип ІІІ – підтип 2 – манжетоподібні вінця (Рис. 2.
4-6). Дитяча посудка з широким манжетом на плавно
відігнутій шийці. Прийом формовки вінця джгутовий,
коли на край накладався джгут глини, завернутий з
внутрішнього боку в потовщений та короткий валик.
Манжет утворюється при уплощенні валика, що виник
по краю зовнішньої поверхні шийки. Низькогорлі з
сильно- та середньопрофільованою шийкою. Плічка
середньої висоти та низькі слабовипуклі. Дитячі
керамічні мисочки мають висоту 2,0-2,5 см, діаметр
денця (d. г) – 3 см, діаметр вінця (d. ж) – 4см. Керамічні
горщечки мають висоту від 3 до 5,5 см, діаметр денця
(d. г) – 3-4 см і діаметр вінця (d.ж) – від 3 до 4 см.
Для орнаментації давньоруської керамічної
посудки цього типу майстри використовували
хвилястий та нігтьовий орнаменти. Існують і
недекоровані горщики. Мисочки, як правило,
не орнаментувалися. Ще одним декоративним
елементом, який був відмічений на одному
мініатюрному горщику, були отвори, зроблені
по сирій глині. Вони були розміщені в один ряд
на передпліччі по всьому виробу. Деякі вироби
покривалися поливою як з зовнішнього, так і з
внутрішнього боку. Переважно використовували
жовту та коричневу поливу. Керамічне тісто,
виготовлене зі світлопалених глин, представлене у 4
іграшок (50 %), червонопалених – також у 4 іграшок
(50 %), з домішками жорстви – у 5 іграшок (62,5%)
, шамоту – у 3 іграшок (47,5 %). В побутових печах
випалено 1 іграшку (12,5 %), у гончарних горнах
– 7 іграшок (87,5 %). Даний тип трапляється в
комплексах Х – середини ХІ ст. (рис. 5, 23-24).
Тип ІІІ – підтип 3 – вінця загнуті у внутрішню
частину виробу (Рис. 2. 7-9). Вінця виробів даного
типу мали вигляд витягнутого по вертикалі або
дещо сплощеного пташиного дзьоба. Низька
або середньовисока горловина, сердньо- або
сильнопрофільована шийка. Плічка низької або
середньої висоти слабо- або сильно випуклі. Горщики
мають висоту від 3 до 5,5 см, діаметр денця (d. г) –
3-4 см і діаметр вінця (d. ж) – від 3 до 4см. Керамічні
глечики вирізняються більшою висотою (h. а), що
становить 6,0-7,5 см, діаметр денця (d. г) дорівнює
3,0-3,5 см, діаметр вінця складає 2,5-3,0 см.
Для орнаментації цього типу виробів
використовували лінійний, хвилястий, нігтьовий та
зигзагоподібний орнаменти. Існують і комбіновані
варіанти. Нечисленна кількість екземплярів
була покрита поливою з зовнішнього боку.
Використовували жовту та зелену поливу.
При виготовлені керамічного тіста використовува-
лися два види глин: світлопалені (5 іграшок – 71 %) та
червонопалені глини (2 іграшки – 29 %), з домішками
жорстви (2 іграшки – 28,5 %) та шамоту (3 іграшки –
43 %) та кварцовий пісок (2 іграшки – 28,5 %). Випал
відбувався двома шляхами: в звичайних побутових пе-
чах (1 іграшка – 14 %) та в спеціальних гончарних гор-
нах (6 іграшок – 86 %). Вони кількісно переважають в
комплексах ХІ ст. (рис. 5, 25-27).
Тип ІІІ – підтип 4 – валекоподібні з боріздкою
по внутрішній стороні (Рис. 2. 10-12). Вінця даного
типу керамічних виробів оформлені округлим
валиком. Валик являє собою обточений край шийки,
плавно відігнутий назовні. Валик утворювався за
рахунок переміщення керамічної маси з шийки до
вінця під час профілювання та обробки зовнішньої
поверхні виробу. Вироби мають низьку горловину
та горловину середньої висоти, сильно чи
середньопрофільовану шийку. Плічка слабо випуклі,
низької та середньої висоти. Загальна висота виробів
становить від 3 до 5,5 см, діаметр денця (d. г) – 3-4
см, діаметр вінця (d. ж) – від 3 до 4 см. Мініатюрні
вироби цього типу переважно не орнаментовані.
Орнаментованим виробам притаманний бідніший
орнамент, наприклад, нігтьовий; трапляються
вироби, вкриті зеленою поливою з обох боків.
При виготовленні керамічного тіста
використовувалися два види глин: світлопалені (1
іграшка – 33 %) та червонопалені (3 іграшки – 67 %),
з домішками жорстви (1 іграшка – 33 %) та шамоту
(1 іграшка – 33 %) і кварцового піску (1 іграшка –
33 %). Усі вироби представленого типу випалені в
спеціальних гончарних печах. Такі вироби кількісно
переважають в комплексах ХІІ-ХІІІ ст (рис. 5, 28-30).
Таким чином, підводячи риску, можна зробити
висновок, що в дослідженні давньоруських
керамічних дитячих іграшок існує ще низка
невирішених питань, хоча ці вироби є одними з
найцікавіших проявів давньоруського керамічного
мистецтва. Крім того, давні традиції виготовлення
глиняних та дерев’яних іграшок збереглися й донині
як один із видів народної художньої творчості.
Така яскрава категорія археологічного матеріалу
заслуговує на подальше детальне дослідження.
Посилання
1. Бобринский А.А. Древнерусский гончарный круг // СА.
– 1962. – № 3. – С. 33-52.
2. Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. – М.,
1978. – 273 с.
3. Брайчевська А.Т. Древньоруські пам`ятки Дніпровського
Надпоріжжя // АП УРСР. – Київ, 1962. – Т.ХІІ. – С. 167-176.
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
124
4. Грушевский М. Города Великого Княжества Литовско-
го в XIV-XVI вв.// Старина и борьба за старину. – К., 1918.
– С.105-122.
5. Динцес Л.А. Русская глиняная игрушка:
Происхождение, путь исторического развития. – М.-Л.: Изд-
во АН СССР, 1936. – 109 с.
6. Ионов Н.Ф. Гончарный промысел в Киевской губернии.
Кустарная промышленность в Киевской губернии: Итоги
анкетного и местного обследования, произведенного Киевской
губернской земской управой по поручению губернского земского
собрания. – К.: Тип. насл. К. Круглянского, 1912. – С. 1-77.
7. Калюк О.П., Сагайдак М.А. Склад керамічної продукції
ХІІ ст. з Київського Подолу // Археологія. – 1988. – Вип. 61.
– С. 36-46.
8. Каргер М.К. Древний Киев. – М., 1948. – 530 с.
9. Коваль В.Ю. Керамика Востока на Руси IX-XVII века. –
М.: Наука, 2010. – 266 с.
10. Можаева Е. М. Русские игрушечные кони. – М.: Сов.
Россия, 1976. – 127 с.
11. Найден О.С. Українська народна іграшка: історія.
Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості.
– К.; АртЕк. – 1999. – 256 с.
12. Попельницька О. Керамічні вироби дрібної пластики XIV–
XVIIІ ст. з Національного музею історії України [Електронний
ресурс]. Режим доступу: prostir.museum/ treasures/ua/.
13. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. – М., 1948. – 792 с.
14. Розенфельдт Р.Л. Древняя Русь. Быт и Культура. – М.,
1997. – С. 10-12.
15. Толочко П.П. Гончарное ремесло // Новое в археологи
Києва. – К., 1981. – С. 284-301.
16. Толочко П., Гупало К. Дослідження старокиївського
Подолу // ПУ. – 1973. – № 1. – С. 36–39.
17. Фехнер М.В. Глиняные игрушки московских гончаров
(по материалам раскопок ГИМ в 1948 г.) // МИА. – М., 1949. –
Вып.12. – С. 52-56.
18. Церетели Н. М. Русская крестьянская игрушка. – М. –
Л., 1933. – 249 с.
Сушко А.А. Керамические детские игрушки
древнерусского Киева
Статтья посвящена комплексному анализу детских
керамических игрушек древнерусского Киева. Сделана
характеристика технологии изготовления изделий,
проанализировано две технологические схемы: метод
скульптурной лепки и машинно-ручное конструирование.
Разработана хронология и типология игрушек, среди которых
выделено три типа: изобразительный, шумотворящий и
хозяйственно-бытовой. Особеностью этой статьи есть
то, что впервые собрано и систематизировано коллекцию
детских игрушек, найденных в ходе археологических раскопок
на территории древнего Киева.
Ключевые слова: Древняя Русь, Киев, игрушки, технология,
типология.
Sushko A.O. Children’s ceramic toys of ancient Kyiv
The article is devoted to a complex analysis of the children’s
ceramic toys of ancient Kyiv. The features of technology of product’s
manufacturing were studied in it. Two technics were analysed,
such as the method of the sculptural modeling and machine-hand
design. Chronology and typology of toys were developed.There are
three types among them: creative, noise-making and household.
This article is unique because it shows collecting and systematic
grouping, for the fi rst time, of children’s toys that were found during
archeological excavations on the territory of ancient Kyiv.
Key words: Ancient Rus, Kyiv, toys, technology, typology.
15.03.2013 р.
УДК 902.2 (477.41) «11/17»
Д.В. Бiбiков
В.Г. Iвакiн
НОВI ДОСЛIДЖЕННЯ
ВИШГОРОДСЬКОГО ГОРОДИЩА
Стаття присвячена археологічним дослідженням на
території давньоруського городища у м. Вишгород. За термін
польового сезону 2012 р. Вишгородська археологічна експедиція
провела ряд розвiдкових робiт, а також стаціонарний розкоп
на східному краю Вишгородської гори. Відкрито низку об’єктів
ХІІ–XVIII ст., зібраний численний археологічний матеріал, який
свідчить про безперервне заселення ділянки з ХІ до XIV cт. На
кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. досліджувана ділянка могла являти
собою периферійну частину садиби заможного вишгородця, яка
була частиною масової забудови давньоруського дитинця. Про
досить високий соціальний статус її власника свідчить площа
садиби, котра мала становити не менше 200 м2, а також
наявність імпортних та коштовних речей.
Ключові слова: Давня Русь, городище, міська садиба,
керамічний матеріал.
Археологічні дослідження Вишгорода тривають
вже близько 200 років. Зокрема, першi наукові розкопки
на території давньоруського городища проводились
в 1934-1937 рр. експедицією IIМК під керівництвом
Ф.А. Козубовського та Т.М. Мовчанівського. Роботи
були зосереджені на кількох ділянках всередині і
навколо церкви свв. Бориса i Глiба, а також у східнiй
частинi городища, над урвищем до Дніпра [1, 67-90].
В 1947 р. В.Й. Довженок продовжив дослiдження
східної дiлянки, а також провiв розвiдковi розкопки
пiвнiчно-захiдної частини городища, котра виявилась
значно менш заселеною [2]. У 1972 р. В.В. Чумаченком
[3], а в 1979-1980 рр. – П.П. Толочком, В.М. Зоценком
та Л.В. Пекарською виявлено кiлька садиб у пiвнiчно-
схiднiй частинi плато [4; 5; 6]. В 1990-1996 рр.
Правобережною Давньоруською експедицією
Р.С. Орлова дослiджувався храм свв. Бориса i Глiба.
[7]. У 2000 р. незначнi охороннi роботи, зокрема
зачистка схилiв ярiв поблизу церкви, проводились
експедицією Вишгородського icторико-культурного
заповiдника пiд керiвництвом С.Я. Ольговського [8].
У 2012 р. пiд керiвництвом В.Г. Івакіна дослідження
Вишгородського городища були поновленi. В тому
числі, вперше за багато років були проведені планові
розкопки однієї з ділянок городища.
Здiйснено археологічну розвідку на пiвденному
мисовидному виступi плато (вiдомий як Ольжина
гора) (рис. 1, Г). Площа виступу – близько 2 га,
вiльна вiд забудови, з трьох сторiн виступ оточений
ярами. У 1980 р. дану територiю вперше дослiдив
В.М. Зоценко. По схилах гори було зiбрано невелику
кiлькiсть грубих, пiдправлених на гончарному колi,
фрагментiв керамiчного посуду, орнаментованого
крупними борознами, котрий дослiдник датував
кiнцем IX ст. Однак, шурфування території плато
виявило лише наявнiсть нашарувань ХI–ХII ст. [5, 24].
Схожi результати були отриманi пiсля розвiдки 2012 р.
|