Давня глухівська знахідка
У статті подано опис раритетного виробу дрібної металевої пластини ХVI ст. – бронзової ікони із зображенням святих князів Бориса і Гліба, знайденої на північній околиці Глухова в районі Чернечих джерел. В статье дано описание раритетного изделия мелкой металопластики ХVI в. – бронзовой иконки с...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74777 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Давня глухівська знахідка / В.Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 165-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859764253991370752 |
|---|---|
| author | Пуцко, В.Г. |
| author_facet | Пуцко, В.Г. |
| citation_txt | Давня глухівська знахідка / В.Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 165-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті подано опис раритетного виробу дрібної
металевої пластини ХVI ст. – бронзової ікони із зображенням
святих князів Бориса і Гліба, знайденої на північній околиці
Глухова в районі Чернечих джерел.
В статье дано описание раритетного изделия мелкой
металопластики ХVI в. – бронзовой иконки с изображением
святых князей Бориса и Глеба, найденной на северной околице
Глухова в районе Чернечьих источников.
The article presents description of rare bronze icon of the
XVI th century with the images of St. princes Borys and Hlib. It was
found in the north part of Hlukhiv – Chernechi water sources.
|
| first_indexed | 2025-12-02T04:49:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
165
5. Гвоздик-Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана
Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке /
Відп. ред. О. Мишанич. — К.: ТОВ «Видавництво «Обереги»,
1999. – 216 с. Бібліогр.: С. 187-196.
6. Забелин И.Е. О металлическом производстве в России до
конца XVII в. // ЗРАО. – СПб., 1853. – Т.V. – 388 с.
7. Костомаров Н.І. Нарис торгівлі Московської держави в
XVI-XVII ст. – СПб., 1862. – 43 с.
8. Марков М.И. История конницы. Ч. 2. – Тверь, 1887. – 389 с.
9. Марсильи Де. Военное состояние Оттоманской империи
с ее прикращением и упадком. Ч. ІІ. – СПб., 1737. – 143 с.
10. Масловский Д.Ф. Поместные войска русской армии в
XVII столетии // Военный сборник. – 1890. – № 9. – 47 с.
11. Михневич Н.П. История военного искусства с древней-
ших времен до девятнадцатого столетия. – СПб., 1895. – 571 с.
12. Михневич Н.П. Основы русского военного искусства. –
СПб., 1893. – 555 с.
13. Семенов А. Вивчення історичних відомостей про
російську зовнішню торгівлю і промисловість з половини XVII
століття по 1858. – СПб., 1859. – С. 34.
14. Смирнов В. Д. Крымское ханство под верховенством
Отоманской Порты. – СПб., 1887. – 252 с.
15. Сташевский Е.Д. Смоленская война 1632-1634 гг. Орга-
низация и состояние московской армии. – К., 1919. – 814 с.
16. Тоїчкін Д.В. Проблематика походження козацької зброї
в українській історіографії // Історіографічні дослідження в
Україні. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2009. – Вип.
20. – C. 323-341.
17. Устрялов Н.Г. Ратное дело в России до Петра Великого,
б.м., б.г.
18. Філюк О.В. Добування заліза в південно-руських зем-
лях ІХ-ХІІІ ст. (за матеріалами комплексу пам’яток біля с. Ко-
лонщина Макарівського р-ну Київської обл.) / НАН України,
Інститут археології. Відп. Ред. О.П. Моця. – К.: Тов «Центр
учбової літератури», 2012. – 304 с.
19. Шпаковский Н. Стрельцы // ЖМНП. – 1898. – № 9. – 143 с.
20. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів,
1990. – T. 1. – 581 с.
Коба А.А. Холодное оружие на територии Левобережной
Украины в конце XV – первой половине XVIII в. в
историографии середины XVIII – 20-х гг. ХХ в.
В статье изучается характер и степень освещения вопроса
изготовления, использования и распространения холодного оружия
на территории Гетманщины в казацкий период в историографии.
Автор предлагает разделение историографических исследований
на четыре группы в зависимости от их характера, и выделяет
отдельные хронологические периоды. Данная статья посвящена
первому периоду.
Ключевые слова: историография, холодное оружие,
Гетманщина, сабля, копье, металлургия.
Koba О.О. Melee weapons in Left Bank Ukraine at
the end of the XV-th cent., fi rst half of the XVIII th cent. in
historiography in the middle of the XVIII-th cent. - 20’s.years
of the ХХ-th cent.
The article examines the nature and degree of coverage
of the question which is related to the production, usage and
distribution of melee weapons in the Cossack Hetmanate during
that era in historiography. The author suggests the separation of
historiographycal elaborations according to their characteristics
into four groups, and at the same time provides some chronological
periods. This article is devoted to the fi rst period.
Key words: historiography, melee weapons, Hetmanate, sword,
spear, forge.
13.03.2013 р.
УДК 94(477):(1-32+7.04)«15»
В.Г. Пуцко
ДАВНЯ ГЛУХІВСЬКА ЗНАХІДКА
У статті подано опис раритетного виробу дрібної
металевої пластини ХVI ст. – бронзової ікони із зображенням
святих князів Бориса і Гліба, знайденої на північній околиці
Глухова в районі Чернечих джерел.
Ключові слова: панагія, іконографія, епіграфічний устав.
В околиці Глухова, на лугу біля Усівки, є криниця.
Місцеві мешканці вважали її святою. За свідченням
літніх людей, біля неї стояв хрест з образком. За
прадавнім звичаєм у воду кидали гроші. Отже,
понад півстоліття тому підлітки, бавлячись поруч,
знаходили чимало монет різних часів, а іноді – і
металеві іконки. Про одну з них і піде мова в статті,
бо вона виявляється не тільки цікавою як мистецький
витвір, а й важливою як історично джерело.
У травні 1957 р. поблизу криниці було витягнуто
з багна якусь загадкову металеву річ, котра після
того, як її очистили від бруду, виявилася бронзовою
іконкою із зображенням двох святих вершників. Вона
не була схожа на ті речі, котрі потрапляли на очі, і
тому викликала подив. Звернутися за роз’ясненням
не було до кого. Залишалося приєднати знахідку
до наявних домашніх ікон. Отак твір тільки й міг
зберігатися упродовж тривалого часу, поки не
привернув до себе увагу з певних причин.
За останні десятиліття у фаховій літературі
опубліковано кілька подібних за іконографією
металевих іконок, переважно пізнього походження,
в основу яких покладено модель, котра за усіма
формальними ознаками повинна належати до
ХVІ ст. Саме в цей час з’являються виконані в
техніці ажурного литва невеличкі образки Миколи
Можайського (7,8 х 5,5 х 0,2 см) і святого Георгія-
змієборця (8,5 х 6,5 х 0,2 см) [1]. За стилем і
технікою виконання до них виявляється цілком
подібною глухівська іконка святих князів Бориса і
Гліба (13,8 х 8,8 х 0,3 см), де власне сама композиція
з вершниками виявляється розміром 9,7 х 8,8 см.
З огляду на характер поверхні зворотної сторони
не викликає сумніву щодо приналежності речі до
означеного часу.
Іконка прямокутної форми. Обидва князі у
вигляді озброєних вершників в обладунках і коротких
військових плащах, в клобуках, обшитих хутром.
Власне тут об’єднано одяг римського воїна, за нормами
візантійської іконографії, з реаліями давньоруського
князівського вбрання. Борис з короткою бородою,
з піднятим мечем у правій руці. Юнак Гліб тримає
стяг. Коні ніби повільно рухаються, не порушуючи
відчуття урочистості тріумфу. Праворуч вгорі з
небесної сфери простерто Десницю Божу. Композиція
вправно вписана до майже квадратного простору,
не залишаючи зайвих прогалин. До цього, зокрема,
спричинилися такі належно використані деталі, як
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
166
умовне позначення уявного краєвиду у вигляді смуги
землі з деревцем, стрічки з іменами князів, згадані
одяг і небесна сфера. Рисунок фігур князів та їхніх
коней можна вважати вдалим, особливо з огляду на
вимоги пластичного мистецтва, так само, як і характер
рельєфу. Відлитий твір додатково оброблено різцем.
Вузеньке обрамлення вкрите навскісними насічками,
перетвореними на елемент декору. Ремісник, напевно,
ручним способом вирізував залишки металу, і деякі з
них полишив з якихось причин. Імена князів рельєфні,
зроблені добрим епіграфічним уставом. Все описане
свідчить на користь московського походження твору,
ймовірно, наприкінці ХVІ ст. До того ж ще слід
додати відтворення відомої композиції Трійці Андрія
Рубльова у невеличкому медальйоні вгорі, до якого
приєднано вушко з образом Нерукотворного Спаса.
Все це зроблено одночасно при виготовленні іконки. Не
виключено, що при цьому в якості моделі використано
різьблену панагію таки московського походження [2].
Час виготовлення моделі прорізної іконки князів
Бориса і Гліба, зображених як вершників, використаної
при виконанні описаного твору, залишається
остаточно нез’ясованим, адже досі не опубліковано
примірник, котрий має всі підстави вважатися
еталонним. Якоюсь мірою на таку роль може
Святі Борис і Гліб. Кінець ХVІ ст.
Бронза, прорізне литво. Знахідка у Глухові
Святі Борис і Гліб. Кінець ХVІІІ ст.
(по моделі ХVІ ст.). Червона мідь, прорізне литво.
Рязанський історико-архітектурний музей-заповідник
Святі Борис і Гліб. ХІХ ст. (по моделі ХVІ ст.).
Мідь, прорізне литво. Пермська державна художня галерея
ISSN 2218-4805
167
претендувати перший, без долучення медальйона
з Трійцею, образок збірки Державного російського
музею у Санкт-Петербурзі (№ 8053), згаданий серед
прикладів пізнішого етапу розвитку іконографії
наприкінці розвідки, присвяченої відтворенню в
творах металопластики вишгородського культу
святих князів [3]. Однак важко погодитися з
датуванням ХV ст. примірника, іконографічно
тотожного глухівському, але імітаційного, з наче
затертим рельєфом, у збірці Рязанського історико-
архітектурного музею-заповідника [4].
Розглядаючи побіжно інші примірники ікон з
такою самою композицією, доводиться зауважити
щодо пізнішого часу помітне зниження мистецької
вартості відтворень, переважно шляхом механічного
копіювання наявних примірників. Прикладом
може бути іконка ХІХ ст. (по іконографії ХVІ ст.) у
Пермській державній художній галереї [5]. Надто
вільно адаптовано рельєф цієї ж самої моделі у
витворі ХІХ ст. із збірки Челябинського обласного
державного музею мистецтв [6]. Ще далі пішов
автор іконки кінця ХІХ ст. у збірці Російської мідної
компанії, буквально «вплавивши» вкрай перероблений
оригінал в модерний твір, прикрашений емалями [7].
Поряд з тим можна зустріти варіант кінця ХVІ ст. з
іншою за типом верхньою частиною, наразі відомий
за пізнішим відтворенням [8]. Нарешті цей останній
варіант у витворі ХVІІІ ст. має ще доповнення Трійці
двома прорізними серафимами. Все перелічене цікаве
передусім тим, що віддзеркалює долю зазначеної
моделі в російському художньому ремеслі ХVІІІ-
ХІХ ст. Глухівська знахідка стосовно цього матеріалу
залишається ніби за межами загального процесу, ще
не заторкнутою ним.
Тема двох святих вершників якоюсь мірою може
вважатися характерною вже для новгородського
середньовічного мистецтва, де вона первісно
зустрічається у зображеннях святих Георгія і
Димитрія, Феодора і Георгія, саме в різьблених
кам’яних іконках ХIV ст. [10].
У другій половині того ж ХІV ст. за цією
іконографічною формулою вже репрезентують в
іконописних творах святих Бориса і Гліба. Йдеться,
насамперед, про ікону з Петропавлівського
бокового вівтаря Успенського собору Московського
Кремля, на якій, однак, князі розташовані інакше,
ніж у металевих творах [11]. Те саме й в ближчі
за композиційною побудовою, виконаній близько
1377 р. храмовій іконі новгородської церкви Бориса
і Гліба «в плотниках» на Торговій стороні [12]. В
обох останніх випадках попереду зображено Бориса,
а не молодого Гліба. Отже неможливо металеві
іконки вважати безпосереднім відтворенням якраз
цього взірця. Оригінал мав бути іншим, нині вже
невідомим, але тоді досить поширеним.
Сама ж іконографічна формула святих
вершників візантійського походження, але набула
Святі Борис і Гліб. ХІХ ст.
(за іконографією ХVІ ст.). Мідь, прорізне литво.
Челябинський обласний державний музей мистецтв
Святі Борис і Гліб. Близько 1377 р. Ікона з церкви Бориса
і Гліба «в Плотниках» на Торговій стороні в Новгороді.
Новгородський державний об’єднаний музей-заповідник
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
168
популярності завдяки хрестовим походам, як про
це свідчать невеликі за розмірами ікони, виконані
грецькими малярами на замовлення хрестоносців.
Кілька таких ікон другої чверті ХІІІ ст. досі
зберігаються в монастирі святої Катерини на Синаї
[13]. Цей іконографічний тип виявився подібним до
змальованого Нестором в оповіданні про видіння
ув’язнених, котрі молилися святим Борису і Глібу:
«во едину нощь молящемься им, и се внезапу открыся
покров узници и свет восия в ней. Они же, въздевше
очи свои, ти видеша святою на росну коню» [14].
Зважаючи на воїнський культ святих Бориса і Гліба,
не буде зайвим припустити виготовлення металевих
іконок з цим сюжетом переважно для військових.
Коли і за яких умов досить раритетна бронзова
іконка ХVІ ст. московського походження могла
опинитися у Глухові, щоб потрапити до криниці?
Добра збереженість рельєфу свідчить про те,
що витвір недовго знаходився у вжитку, і, отже,
передбачати його побутування у новіші часи не
доводиться. До того ж пізніші там знайдені мідні
іконки виявилися здебільшого поламаними, а
ця зовсім не пошкоджена. Тож чи не потрапила
вона туди досить рано? Відомо, що Чернігово-
Сіверщина належала до Московської держави
до того, як на період 1618-1648 рр. потрапила до
складу Речі Посполитої [15]. В разі, коли твір з
певних причин міг осісти у багні досить рано, це
мало статися принаймні до 1618 р. Здавалося б
простіше передбачити можливість завезення іконки
вже після 1648 р., але на той час, здається, зовсім
невідомі відтворення в литві цієї іконографії, знову
популярної вже у старообрядницькому середовищі
від другої половини ХVІІІ ст.
Але яким чином цей висновок узгодити з
документальним фактом зникнення Глухова в 1352р.
внаслідок «чорної смерті»? Бо ж літопис твердить:
«въ Глухове тогда на единъ человекъ не остася, вси
изомроша» [16]. Тому не суперечить твердження,
що у грудні 1636 р. новгород-сіверський староста
О.Пісочинський купив у Якова Крентовського Глухів,
який на той час ймовірно являв собою пустку, яку треба
було осаджувати, і новий власник надав йому статус
слободи [17]. Втім під час археологічних розвідок в
межах міста вже знайдено кераміку ХІV-ХV ст. [18].
Знахідка іконки біля криниці дала ще один привід
скоротити відстань між серединою ХІV ст. і другою
чвертю ХVІІ ст. – періодом «небуття» Глухова. Хоча
підстави й досить хиткі і будь-які твердження можуть
виявитися передчасними, ці дрібненькі у загальному
вимірі речі, здається, таки заслуговують на увагу.
Вони не здатні щось кардинально змінити, але вже
те, що не вписуються в накреслену схему, примушує
шукати відповідь там, де не мало б її бути.
Посилання
1. Николаева Т.В. Произведения мелкой пластики ХІІІ-ХVІІ
веков в собрании Загорского музея. Каталог. – Загорск, 1960. –
С. 166, 185-186. Кат. №№ 56, 71.
2. Рындина А.В. Влияние творчества Андрея Рублёва на
древнерусскую мелкую пластику ХV-ХVІ веков. Ветхозаветная
«Троица» // Древнерусское искусство ХV – начала ХVI веков. –
М., 1963. – С. 119-132.
3. Лесючевский В.И. Вышгородский культ Бориса и Глеба в
памятниках искусства // Советская археология. – М. – Л., 1946.
– Т. VІІІ. – С. 245. Рис. 6.
4. Михайловский Е., Ильенко И. Рязань. Касимов. Москва,
1969. – С. 73-74. Илл. 28.
5. Власова О.М., Пестова А.И. Пермская государственная
художественная галерея // Русское медное литьё. Избранные
памятники в собраниях Урала. – Екатеринбург, 2003. – С. 44.
Илл. 25.
6. Алфёрова Ю.Л. Челябинский областной государственный
музей искусств // Русское медное литьё. Избранные памятники
в собраниях Урала. – Екатеринбург, 2003. – С. 190-191.
7. Там само. – С. 145. Илл. 84.
8. Jeckel St. Russische Metall-Ikonen – in Formsand gegossener
Glaube. – Bramsche, 1981. – S. 136-137. Kat. № 73.
9. Jeckel St. Kirchenschatzc des Christlichen Ostens
Metallikonen. – Reckiinghausen, 1986. – S. 36. Abb. 73.
10. Пуцко В.Г. Святые всадники в новгородской каменной
пластике // Староладожский сборник. – СПб. – Старая Ладога,
1998. – С. 105-115. Рис. 1-4.
11. Иконы Успенского собора Московского Кремля. ХI – начало
ХV века. Каталог.– М., 2007. – С. 228-229; прилож. Кат. № 7.
12. Смирнова Э.С. Живопись Великого Новгорода.
Середина ХІІІ – начало ХV века. – М., 1976. – С. 219-221. Кат.
№ 20; Иконы Великого Новгорода ХІ – начала ХVІ века. – М.,
Святі Георгій Діасорит і Феодор Стратилат. ХІІІ ст.
Візантійська ікона, виконана для хрестоносців.
Монастир святої Катерини на Синаї
ISSN 2218-4805
169
2008. – С. 182-189. Кат. № 13.
13. Weitzmann K. Icon Painting in the Crusader Kingdom //
Dumbarton Oaks Papere. Vol. 20. – Washington, 1966. – P. 79-81.
Fig. 63-65; Folda J. Crusader Art. The Art of the Crusader in the
Holy Land, 1099-1291. – Burlington. 2008. – P. 92-93. Fig. 65.
14. Абрамович Д.И. Жития святых мучеников Бориса и
Глеба и службы им. – Петроград, 1916. – С. 20.
15. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі
Посполитої (1618-1648). – К., 2006. – С. 303-304.
16. Полное собрание русских летописей. Т. Х: Летописный
сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью.
– СПб., 1885. – С. 303-304.
17. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі
Посполитої (1618-1648). – К., 2006.
18. Коваленко Ю.О. Історична топографія літописного
Глухова у світлі археологічних досліджень // Сіверщина в історії
України. Збірник наукових праць. – Суми, 2008. – С. 25-26.
Пуцко В. Г. Древняя глуховская находка
В статье дано описание раритетного изделия мелкой
металлопластики ХVI в. – бронзовой иконки с изображением
святых князей Бориса и Глеба, найденной на северной околице
Глухова в районе Чернечьих источников.
Ключевые слова: панагия, иконография, эпиграфический
устав.
Putsko V.H. Ancient Hlukhiv fi nding
The article presents description of rare bronze icon of the
XVI th century with the images of St. princes Borys and Hlib. It was
found in the north part of Hlukhiv – Chernechi water sources.
Key words: panahia, iconography, print.
16.01.2013 р.
головну причину виникнення козацтва.
Перепідпорядкування українських воєводств
від ВКЛ до Польської корони під час укладання
Люблінської унії 1569 р. потягло зі собою і нові
проблеми із татарською загрозою цим землям.
Примітно, що питання оборони українських
воєводств обігрувалось на сеймі як прихильниками,
так і противниками включення цих земель до
Польщі. Татарські напади та перспектива турецької
агресії породили у Речі Посполитій цілий напрям у
політичній літературі, присвячений цим проблемам
– турчики. У презентованій розвідці нас цікавитиме
один з аспектів польських турчиків – проекти
створення на українських теренах лицарської школи
для польської шляхетської молоді.
Польська політична література віддавна
привертала увагу істориків. Проте й досі не написано
узагальнюючої праці. «Патріархом» у дослідженні
польської політичної літератури можна вважати
польського історика літератури Ст. Тарновського.
З-поміж сучасних істориків публіцистика, турчики
в тому числі, привертали увагу У. Аугустиняк,
К. Баквіса, Я. Тазбіра, Т. Хинчевської-Хеннель.
Українські історики також активно використовують
польську публіцистику у власних дослідженнях.
Слід виділити дослідження Д. Вирського,
С. Лепявка, П. Саса, А. Стороженка, Н. Яковенко.
У контексті предмету дослідження важливими є
роботи В.Шевчука та В. Литвинова.
Наявність небезпечного сусіда на південно-
східному прикордонні змушувала політичну та
інтелектуальну еліту Польської, а трохи згодом і
Польсько-Литовської держави шукати дієвих способів
оборони кордону. Природнім способом стримати
постійні татарські наїзди здавалась побудова мережі
фортець на шляхах нападів та квартирування у
фортецях гарнізонів жовнірів. Але теорія розбивалась
об реальність: на побудову фортець не було грошей,
а шляхта не хотіла призначати нові податки. Щоб
якось вирішити проблему, обов’язок побудови і
утримання фортець на прикордонні переклали на
короля і закріпили це в угоді шляхти з королем, яку
монарх підписував після обрання (pacta conventa).
Розквартирування гарнізонів на прикордонні
передбачало, щонайменше, наявність цих жовнірів.
На заваді знову ставала шляхта, яка категорично не
дозволяла королю наймати значну кількість війська,
побоюючись, що цим король зміцнить свою особисту
владу і впровадить у державі тиранію. Традиційним
способом оборони Польського королівства та Речі
Посполитої було посполите рушення – загальне
ополчення шляхти. Але рушення викликало багато
нарікань через свою повільність та неохоту, з якою
шляхта йшла до нього [2].
Із такої ситуації доводилось шукати вихід. Він міг
бути у створенні на українських землях лицарської
школи для шляхетської молоді. Проект, а точніше,
УДК 94(438)«155/165»:32.019.51:327
В.М. Пилипенко
ПРОЕКТИ ЛИЦАРСЬКОЇ ШКОЛИ
В УКРАЇНІ У ПОЛЬСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ
СЕРЕДИНИ XVI – СЕРЕДИНИ XVII СТ.
Стаття присвячена аналізові ідеї створення лицарської
школи для шляхетської молоді, яка існувала у польській
суспільно-політичній думці середини XVI – середини XVII ст.
Автор виділяє два аспекти існування ідеї школи: як реальної
установи з військової підготовки та літературний топос.
Дослідник стверджує, що автором ідеї школи як установи
можна вважати Анджей Фрича Моджевського, другий
напрямок представляв Станіслав Оріховський.
Ключові слова: політична публіцистика, лицарська школа,
літературний топос.
Протягом багатьох століть українські землі
були ареною постійних нападів кримських татар.
Сусідство із небезпечними кочовиками було
важливим фактором розвитку не лише власне
українських земель, а й держав, до складу яких
вони входили. Романтизуючи вітчизняну історію,
дослідники ХІХ ст. вбачали у татарських нападах
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74777 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:49:13Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуцко, В.Г. 2015-01-23T21:08:01Z 2015-01-23T21:08:01Z 2013 Давня глухівська знахідка / В.Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 165-169. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74777 94(477):(1-32+7.04)«15» У статті подано опис раритетного виробу дрібної металевої пластини ХVI ст. – бронзової ікони із зображенням святих князів Бориса і Гліба, знайденої на північній околиці Глухова в районі Чернечих джерел. В статье дано описание раритетного изделия мелкой металопластики ХVI в. – бронзовой иконки с изображением святых князей Бориса и Глеба, найденной на северной околице Глухова в районе Чернечьих источников. The article presents description of rare bronze icon of the XVI th century with the images of St. princes Borys and Hlib. It was found in the north part of Hlukhiv – Chernechi water sources. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Давня глухівська знахідка Древняя глуховская находка Ancient Hlukhiv finding Article published earlier |
| spellingShingle | Давня глухівська знахідка Пуцко, В.Г. Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| title | Давня глухівська знахідка |
| title_alt | Древняя глуховская находка Ancient Hlukhiv finding |
| title_full | Давня глухівська знахідка |
| title_fullStr | Давня глухівська знахідка |
| title_full_unstemmed | Давня глухівська знахідка |
| title_short | Давня глухівська знахідка |
| title_sort | давня глухівська знахідка |
| topic | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| topic_facet | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74777 |
| work_keys_str_mv | AT puckovg davnâgluhívsʹkaznahídka AT puckovg drevnââgluhovskaânahodka AT puckovg ancienthlukhivfinding |