Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання
У статті розглядається сучасний стан караїмських
 молитовних будинків «кенас» в контексті наукової
 реконструкції минулого корінних народів Криму і збереження їх
 історико-культурної спадщини. В статье рассматривается современное состояние
 караимских молитвенных домо...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74788 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання / Д.А. Прохоров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 32-36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860260556593692672 |
|---|---|
| author | Прохоров, Д.А. |
| author_facet | Прохоров, Д.А. |
| citation_txt | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання / Д.А. Прохоров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 32-36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті розглядається сучасний стан караїмських
молитовних будинків «кенас» в контексті наукової
реконструкції минулого корінних народів Криму і збереження їх
історико-культурної спадщини.
В статье рассматривается современное состояние
караимских молитвенных домов «кенас», находящихся на
территории Украины в контексте научной реконструкции
прошлого коренных народов Крыма и сохранения их историко-культурного наследия
In this article the modern state of the Karaite houses of
prayer «kenases» in Ukraine is analysed in the context of scientifi c
reconstruction of the past of a native people of the Crimea peninsula
and maintenance of their historic and cultural heritage.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:54:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
32
Tarnopol, 1936. – 139 s.
19. Przeglad krajoznawcy. – Lwow, 1938. – № 1-3. – S.1-48.
20. Sprawozdanie wydzialu Centralnego Podołskiego
Towarystwa Turystyczno-krajoznawczego z dzialalnosci za czas
od dnia 1 pazdzernika 1937 do dnia 30 kwietnia 1939 roku. –
Tarnopoł, 1939. – 36 s.
21. Szkolne schroniska wycieczkowe. Informator VIII. Rok
1934. – Warszawa, 1934. – 252 s.
22. St. Wiszniewski. Przewodnik po Brzezanach i okolicy. –
Brzezany, 1937. – 69 s.
23. Ziemia. Organ Polskiego towarzystwa krajoznawczego. –
Warszawa, 1930. – № 11-12. – S. 228-235.
24. Ziemia. Organ Polskiego towarzystwa krajoznawczego. –
Warszawa, 1936. – № 12. – S. 290-316.
25. J. Zubricki. Sztuka w blasku slonca // Brzezany. Jedno-
dniowka akademicka. – Lwow, 1928. – S. 6-10.
Параций В.М. Бережанский замковый комплекс в
туристическо-презентационных проектах 1920-1930-х гг.
В статье, на основании анализа архивно-документальных
и опубликованных справочных материалов, осмыслено
отдельный аспект из прошлого Бережанского замкового
комплекса – его вовлечение в региональные туристическо-
презентационные проекты 1920-1930-х гг. Для замков
Тернопольщины это был период их активного привлечения
к подобным формам рационального использования. Поэтому
изучение этих традиций имеет ещё и практическое
значение в развитии методологически-действенных основ
современного туризма.
Ключевые слова: Бережанский замковый комплекс,
туризм, экскурсионные маршруты, путеводители
Paratsii V.M. Berezhanys’ castle complex in tourist and
presentation projects 1920-1930’s.
This paper, based on analysis of archival documentary and
published reference, is meaningful different aspect of the past
Berezhanys’ castle complex – attempts to adapt to regional tourist
and presentation projects 1920-1930’s. It was the period of active
involvement in similar forms management for locks castle from
Ternopillia. Therefore, the study of these traditions has also practical
importance in the development of methodological and effective local
bases tourism today.
Key words: Berezhanys’ castle complex, tourism, excursions
routes, guidebooks.
19.03.2013 р.
УДК 930.9(Р 477):[726:512.143+719:72] «19/20»
Д.А. Прохоров
КАРАЇМСЬКІ МОЛИТОВНІ БУДИНКИ
«КЕНАСИ» НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ:
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ВИКОРИСТАННЯ
У статті розглядається сучасний стан караїмських
молитовних будинків «кенас» в контексті наукової
реконструкції минулого корінних народів Криму і збереження їх
історико-культурної спадщини.
Ключові слова: караїми, кенаси, історико-культурна
спадщина, пам’яткоохоронна діяльність.
Сьогодні минуле караїмів – корінного народу
України – активно досліджується фахівцями різного
рівня. Проте, слід зауважити, що деяким епізодам
караїмської історії досі приділяється недостатньо
уваги. Одним з таких маловивчених аспектів є
доля караїмських кенас – молитовних будинків,
цікавих з історичної та архітектурної точок зору
об’єктів культового призначення. І хоча це питання
частково розглядалося деякими фахівцями (зокрема,
Б.С.Єльяшевичем, О.Г. Герценом, А.І. Опочинською,
В.О. Кутайсовим і М.В. Кутайсовою, Є. Котляром,
І.О.Шайтаном) [1; 2; 3; 4; 5; 6], проте проблема сучасного
стану караїмських кенас в контексті пам’яткоохоронної
справи не аналізувалася, що обумовлює актуальність
запропонованого дослідження.
Метою статті є розгляд питання про сучасний
стан караїмських молитовних будинків в контексті
збереження історико-культурної та архітектурної
спадщини «малих» та корінних народів, що мешкають
на території України.
До 1911 р. в Російської імперії налічувалося 20
караїмських кенас, 18 з яких мали власні будівлі –
наприклад, в Армянську, Бахчисараї, Бердянську,
Києві, Катеринославі, Луцьку, Мелітополі,
Миколаєві, Одесі, Поневежі, Севастополі,
Сімферополі, Троках, Харкові, Феодосії та Ялті; по
дві кенаси існувало в Євпаторії та в Чуфут-Кале. Два
молитовні будинки караїмів, що розташовувалися в
найманих приміщеннях, функціонували у Москві
та Вільно [7, 671]. Після остаточного встановлення
радянської влади на території країни багато будівель
кенас втратили своє первинне призначення;
більшість з них було передано новим хазяям. Згодом
будівлі деяких кенас (наприклад, в Луцьку, Галичі,
Феодосії, Карасубазарі), на жаль, за різних обставин,
було втрачено, і вони не збереглися до наших днів.
Найдревнішими з тих кенас, що існують сьогодні
на території України, є кенаси т. зв. «печерного
міста» Чуфут-Кале, яке було центром компактного
проживання караїмів ще з часів Кримського ханату.
Зведення кенас датується, за різними відомостями,
XIV–XVII ст. (Велика кенаса) і кінцем XVIII ст.
(Мала кенаса) [8, 96- 97]. В середині XIX ст. більшість
ISSN 2218-4805
33
караїмів покинули це місто і воно дійшло деякого
занепаду. Але кенаси продовжували функціонувати
не лише як об’єкти культового призначення, але і
як архітектурні і екскурсійні пам’ятки Криму. У цій
якості вони використовуються і в наші дні.
Одним з духовних центрів російських караїмів
до 1917 р. була Євпаторія, де існував комплекс
з Великої і Малої караїмських кенас. Дата
спорудження Великої кенаси відноситься до 1804 р.,
коли відбулася закладка будівлі для неї; перше
богослужіння пройшло там в 1805 р. У 1815 р. було
споруджено будівлю Малої кенаси [4, 137]. У 1927 р.
обидві кенаси були закриті; у різні роки у будівлях
комплексу розташовувалися радянські установи:
антирелігійний музей, курси медсестер, спортивні
секції, дитячий сад, бюро технічної інвентаризації,
Євпаторійський краєзнавчий музей.
Важливою подією в історії караїмів є процес
повернення релігійним громадам культових споруд,
який почався в останні роки. Відповідно до Указу
Президента України від 4 березня 1992 р. «Про заходи
по поверненню релігійним організаціям культового
майна» в регіонах України здійснюється передача
у власність релігійним громадам архітектурних
об’єктів, які раніше належали вірянам. До 200-
річчя створення комплексу євпаторійських кенас
(він розташований на вул. Караїмській, 68: до
комплексу також входять будівля мідраша –
караїмської релігійної школи, музей історії та
етнографії караїмів ім. С. Кушуль, бібліотека,
клубна кімната і кафе національної караїмської
кухні «Караман») 9 вересня 2005 р. була повністю
відреставрована Велика Соборна кенаса, внутрішні
дворики та інші споруди (реставрацію Малої кенаси
на сьогодні ще не повністю закінчено). Урочисте
відкриття оновленого комплексу відбулося в серпні
2007 р. Зараз тут проводяться екскурсії, працює
караїмська бібліотека «Карай-Бітікліги»; у Малій
і Великій кенасах віряни проводять богослужіння.
Розпорядженням Державного комітету з охорони і
використання пам’яток історії і культури АР Крим
комплекс кенас в складі Великої та Малої кенас,
двориків з аркадами, саду з перголою (садовим
пристроєм, набірною конструкцією з секцій арок,
сполучених між собою поперечними брусами, що
повторюються, для захисту проходу від сонця)
і мідраша було включено до списку пам’яток
національного і культурного значення, розташованих
на території АР Крим [9].
При узгодженні з українською владою і за
підтримки уряду АР Крим ведеться робота з
повернення караїмській громаді будівлі кенаси
в Сімферополі (вул. Караїмська, 6), зведеної в
1896 р. В роки радянській владі доля караїмської
кенаси Сімферополя була схожа з долями багатьох
споруд релігійного культу того часу – спочатку була
ліквідована місцева караїмська громада, а потім
закрито і саму кенасу. Це сталося 5 березня 1930 р.;
тоді ж в її будівлі було розміщено Караїмський
клуб. Але в середині 30-х рр. XX ст. кенасу
реконструювали: будівлю частково перебудували і
позбавили культового декору, після чого в ній було
розташовано редакцію радіомовлення.
Перші звернення про повернення вірянам
Сімферопольської кенаси надійшли до Ради
міністрів АР Крим в 1991 р. Необхідність вжиття
термінових заходів з цього питання обумовлена
також тим, що приміщення кенаси (яку було
поставлено на пам’яткоохоронний облік ще
рішенням Кримського облвиконкому від 22 травня
1979 р.) потребує капітального ремонту, а будівля,
в якій сьогодні працює Радіокомітет, знаходиться
в аварійному стані. 7 жовтня 2012 р. на третьому
поверсі будівлі було проведено, вперше з 1930 р.,
караїмське богослужіння з нагоди Суккот (Свята
Кущей), ініційоване Караїмською релігійною
громадою «Карайлар» м. Сімферополя і Кримською
Республіканською Федерацією караїмів [10, 5- 6].
У 2006 р. кенасу в Харкові, яка була побудована
24 листопада 1893 р. за проектом архітектора
Б.С. Покровського на розі вул. Гамарника і
Велика (Соборна) кенаса Чуфут-Кале Комплекс Євпаторійських кенас: вид на Малу та Велику
(Соборну) кенаси з Мармурового дворику
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
34
Ковальської, повернули місцевій караїмській
громаді (для молитовних зборів кенаса була закрита
з 1929 р.). Зовнішній вигляд будівлі зазнав істотних
змін: внутрішній простір було розділено на два
поверхи, змінені форма вікон і додані вікна другого
поверху, фасад позбавлено культового декору, а
також прибрано огорожу навколо будівлі. У серпні
2011 р. почався ремонт будівлі; весною 2012 р. були
частково відновлені занепалий карниз західного
фасаду, оштукатурені стіни фасаду, розпочато ремонт
внутрішніх приміщень [11, 7; 12, 5].
Обговорюється можливість передачі караїмській
громаді і київської кенаси, яку побудували упродовж
1898-1902 рр. на вул. В. Підвальній, 7 (нині – вул.
Ярославів Вал, 7) за проектом відомого архітектора
В.В. Городецького (його авторству також належать
Миколаївський костьол, «Будинок з химерами») і на
кошти, зібрані членами громади, а також на гроші,
що було передано караїмськими підприємцями і
меценатами, тютюновими фабрикантами братами
С.А. і М.А. Коґенами. Урочисте відкриття кенаси,
спорудженої в еклектичному мавританському стилі,
відбулося в січні 1902 р. Після революції 1917 р.
кенасу було закрито, з 1926 р. її будівлю передано
для користування просвітніми установами. В 1920-х
рр. власниками кенаси стали заклади політосвіти: в
її будівлі розмістився Будинок народів Сходу, а потім
– Ляльковий театр. Під час Великої Вітчизняної
війни тут проходила римо-католицька служба Божа.
За часів радянської влади було втрачено частину
архітектурних деталей будівлі (насамперед, вона
була позбавлена куполу). У 1968 р. кенасу передали
кінотеатру «Зоря», у зв’язку з чим було зроблено
її реконструкцію. Сьогодні там розміщується
Національна Спілка театральних діячів України, і з
1981 р. – Республіканський Будинок актора.
У 2012 р. до міської влади Києва звернулися
представники Федерації хасидів Хабад-Любавич
(одна з течій хасидизму) з проханням дозволи-
ти їм проводити в караїмській кенасі щоп’ятниці
і щосуботи, а також під час головних єврейських
свят богослужіння. Крім того, хасиди наполягали
виділити їм окрему кімнату, яка б охоронялася,
для збереження в ній культових предметів. Однак
проти ідеї передачі кенаси до Федерації хасидів
категорично виступили директор Будинку акто-
ра В. Московенко і голова Духовного управління
релігійних організацій караїмів України В.З. Ти-
рияки. Київська караїмська національна грома-
да «Доґунма» на чолі з О.Я. Арабаджи наполягає
на поверненні цієї культової споруди караїмській
громаді [13, 12]. Додамо також, що будівля кенаси
і раніше надавалася київськім караїмам для прове-
дення їх богослужебних заходів [14, 8].
На 40-й сесії міської ради Бахчисараю, яка
відбулася 23 вересня 2010 р., присутні розглянули
клопотання нині екс-генерального директора КРУ
Бахчисарайського історико-культурного заповідника
Є.В. Петрова і почесного голови Асоціації
кримських караїмів «Крымкарайлар» Ю.Б. Коґена
щодо передачі заповіднику пам’ятника архітектури
– караїмської кенаси, побудованої у цьому місті
в 1868 р. Сьогодні, за рішенням Бахчисарайської
міської ради № 759 «Про передачу з балансу
Бахчисарайської міської ради на баланс Кримської
республіканської установи «Бахчисарайський
історико-культурний заповідник» будівлі кенаси
(колишній актовий зал Будинку піонерів) по вул.
Леніна, 67, м. Бахчисарай» і відповідно до змін в
цьому рішенні від 28 січня 2011 р., вказана споруда
передана на баланс заповідника, керівництво якого
припускає можливість відновити цю пам’ятку
архітектури для створення там етнографічного
музею історії і культури кримських караїмів [15].
У подальших планах у караїмів – відновлення
кенаси в Севастополі (закладка будівлі для
неї відбулася 6 травня 1896 р. на вул. Великій
Морській; за радянських часів там було розміщено
спортивне товариство «Спартак»). В роки
Великої Вітчизняної війни будівля кенаси сильно
постраждала: під час обстрілу зруйновано дах і
торцевий фасад. У 1953 р., за проектом архітектора
Головний портал входу до комплексу Євпаторійських кенас
Київська караїмська кенаса (арх. В.В. Городецький)
ISSN 2218-4805
35
А.В. Бобкова, будівлю (яка знаходиться за адресою
вул. Велика Морська, 24) було відновлено, а
головний вхід з північного торця був перенесений
на південний, у бік початкових номерів вулиці
[6]. Сьогодні будівля севастопольської кенаси
використовується різними організаціями і
приватними підприємствами.
Крім того, караїми наполягають на поверненні
кенаси у Бердянську (церемонія урочистого
відкриття будівлі, зведеної на засоби місцевих
караїмів, відбулася в 1899 р.). Не за призначенням
сьогодні використовується також приміщення
караїмської кенаси в Миколаєві (побудована в
1841р.; за іншими відомостями – в 1846 р.; офіційно
затверджена в 1848 р.). Після 1917 р. у будівлі
кенаси по вул. Лягіна, 23-а розміщувалися міський
Будинок безбожника, Будинок вчителя, кінотеатр,
спортивне товариство, склад, зал для одружень,
крамниця) [16, 187-188; 17, 208-209]. За весь цей
час її архітектурному обліку було завдано суттєвої
шкоди – частково перебудовано фасад, знищено
ажурні металеві решітки на вікнах. Зазначимо
також, що караїмські громадські та релігійні лідери
виступають за відкриття духовного училища в
Євпаторії, де змогли б навчатися майбутні караїмські
священики – газзани [18]. На IV конференції
Духовного Управління релігійних організацій
караїмів України, що відбулася 13 лютого 2011 р.
в Євпаторії і в якій брали участь представники
релігійних організацій Євпаторії, Сімферополя,
Феодосії, Києва, Мелітополя, Бахчисараю, було
прийнято постанову, в якій, зокрема, йшлося про
необхідність «спільно з релігійними організаціями
вести роботу по поверненню кенас в містах
Сімферополі, Севастополі, Києві, Бердянську
і Олександрівського Духовного училища в
м. Євпаторія» [19, 4].
Таким чином, слід констатувати, що ситуація,
яка склалася сьогодні відносно унікальних об’єктів
релігійного культу – караїмських кенас, вимагає
від представників влади усіх рівнів, наукової
спільноти, активістів національно-культурних
товариств та членів релігійних організацій вжиття
термінових заходів, спрямованих на збереження
історико-культурної та архітектурної спадщини
караїмів. На жаль, саме відсутність узгодженості в
діях деяких національно-культурних товариств та
громад часто-густо призводить до непорозумінь, що
негативно впливають на їх діяльність з повернення
у власність караїмській громаді архітектурних
об’єктів і будівель релігійного культу [20].
Посилання
1. Ельяшевич Б.С. Евпаторийские караимские кенасы:
Краткое описание. – Евпатория, 1928. – 16 с.
2. Герцен А.Г. Археологические исследования караимских
памятников в Крыму // МАИЭТ. – Симферополь, 1998. – Вып. VI.
– С. 744-751.
3. Опочинская А.И. Молитвенные дома крымских караи-
мов Чуфут-Кале и Евпатории // Архитектурное наследство. –
М.,1996. – C. 153-161.
4. Кутайсов В.А., Кутайсова М.В. Евпатория: Древний мир.
Средние века. Новое время. – К.: изд. дом «Стилос», 2007. – 284 с.
5. Котляр Е. Караимская община Харькова и «Родовое
гнездо» караимов в Крыму: опыт изучения историко-
архитектурных связей // Параллели: русско-еврейский
историко-литературный и библиографический альманах № 8-9.
– М., 2007. – С. 181-199.
6. Шайтан И.А. О судьбах караимских кенас в Крыму //
Мещанская газета. – 1994. – № 22. – С. 8.
7. Прохоров Д.А. Статистика караимского населения
Российской империи в конце XVIII – начале XX вв. // Мате-
риалы по истории, археологии и этнографии Таврии; Отв. Ред.
А.И.Айбабин, В.Н. Зинько. – Вып. XVII. – Симферополь-Керчь,
2012. – С. 634-705.
8. Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. Крепость драгоценностей.
Кырк-Ор. Чуфут-Кале. – Симферополь: Таврия, Симферополь,
1993. – 128 с.
9. Список памятников местного и национального значения
(архитектура и градостроительство, история, монументальное
искусство) и вновь выявленных объектов, расположенных на
территории Автономной Республики Крым (по состоянию на
11.06.2012) // Республиканский комитет АР Крым по охране куль-
турного наследия. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://
monuments-crimea.gov.ua/news_content.php?cid=197&mid=22
10. Шайтан И.А. Долгожданный молебен // Известия Ду-
ховного управления религиозных организаций караимов Укра-
ины. – Евпатория, 2013. – № 6 (15), январь. – С. 5-6.
11. Хроника. Харьков // Известия Духовного управления
религиозных организаций караимов Украины. – Евпатория,
2011. – № 1 (10), октябрь. – С. 7.
12. Хроника. Харьков // Известия Духовного управления
религиозных организаций караимов Украины. – Евпатория,
2012. – № 4 (13), август. – С. 5.
13. Хроника. Киев // Известия Духовного управления ре-
лигиозных организаций караимов Украины. – Евпатория, 2013.
– № 6 (15), январь. – С. 12.
14. Хроника. Киев // Известия Духовного управления ре-
лигиозных организаций караимов Украины. – Евпатория, 2011.
– № 1 (10), октябрь. – С. 8.
15. Баккал И. Передача кенасы в г. Бахчисарае // Этнокуль-
турный центр Кале. [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://kale.at.ua/news/peredacha_kenasa_v_g_bakhchisarae/2011-
03-10-71
16. Прохоров Д.А. Молитвенные дома караимов в Россий-
ской империи в XIX – начале XX вв.: К вопросу об изменении
названия «синагога» // Научные труды по иудаике. Материалы
XVIII Ежегодной Международной Междисциплинарной конфе-
ренции по иудаике. Академическая серия, Вып. 35. – М., 2011.
– Т. II. – С. 174–204.
17. Хаєцький О. Пам’ятки історії та культури караїмів
на півдні Україні та Миколаївщині // Миколаївщина
багатонаціональна: з історії етнічних спільнот регіону. –
Миколаїв, 2005. – С. 206-209.
18. Зорина Е. Связующая нить // Крымские известия. –
2005. – № 103 (3333). – 7 июня.
19. Протокол IV отчетно-выборной конференции Ду-
ховного Управления религиозных организаций караимов
Украины // Известия Духовного управления религиозных ор-
ганизаций караимов Украины. – Евпатория, 2011. – № 1 (10),
октябрь. – С. 2-5.
20. Крымские караимы поссорились из-за наследия предков
// Крым 24. Портал крымских новостей. [Электронный ресурс].
– Режим доступа: http://crimea24.info/2012/05/01/krymskie-
karaimy-possorilis-iz-za-naslediya-predkov/
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
36
Прохоров Д.А. Караимские молитвенные дома
«кенасы» на территории Украины: современное состояние
и перспективы использования
В статье рассматривается современное состояние
караимских молитвенных домов «кенас», находящихся на
территории Украины в контексте научной реконструкции
прошлого коренных народов Крыма и сохранения их историко-
культурного наследия.
Ключевые слова: караимы, кенасы, историко-культурное
наследие, памятникоохранная деятельность.
Prokhorov D.A. The Karaite houses of prayer «kenases» in
Ukraine: modern state and prospects of the use
In this article the modern state of the Karaite houses of
prayer «kenases» in Ukraine is analysed in the context of scientifi c
reconstruction of the past of a native people of the Crimea peninsula
and maintenance of their historic and cultural heritage.
Key words: Karaites, historic and cultural heritage, Karaite’s
houses of prayer «kenases», sites’ protective campaign.
26.02.2013 р.
Російська Академія наук «по Высочайшему по-
велению» створила експедицію під керівництвом
К.М. Бороздіна, покликану виявити і зафіксувати
стан давньоруських пам’яток. У 1810 р. він разом
з О.І. Єрмолаєвим, художником Д.І. Івановим та
архітектором Максютіним об’їхали територію
Північного Лівобережжя, відвідали Чернігів, Лю-
беч, Остер, Ніжин та Біловежу [12, 45-46].
У нотатках до опису Чернігова К.М. Бороздіним
було описано та виконано план і розріз Спасо-
Преображенського собору й замальовано його
східний фасад. Крім того, він упевнено зазначив,
що «по своей древности он превосходит даже Ки-
евский Софийский собор, хотя точный год его осно-
вания и неизвестен» [12, 47].
До історії Спасу та його архітектурних
особливостей звернувся чернігівський історик,
кореспондент румянцевського гуртка М.Є. Марков.
У роботі «О достопамятностях Чернигова» (1816 р.),
надрукованій на шпальтах Санкт-Петербурзького
журналу «Периодические сочинения об успехах
народного просвещения» [10], він проаналізував
історію Спаського собору і прийшов до висновку,
що круглу башту з «дикого камня и кирпичных плит»
можна вважати красним теремом, поряд з яким
розташовувався «дворец Княжеской», і де, можливо,
знаходились поховання чернігівських князів, згаданих
у літописі. М.Є. Марков, як і О.Ф. Шафонський,
згадав про склепи під долівкою храму. Як вважає
О.І. Журба, для М.Є. Маркова вивчення місцевої
давнини було тією формою позаслужбової діяльності,
яка зближувала його з регіональною елітою, її
духовними потребами і запитами [6, 97].
Уряд Російської імперії, зі свого боку, ініціював
заходи щодо охорони історико-культурної
спадщини. Своїм указом від 31 грудня 1826 р.
Микола І зобов’язав місцеву адміністрацію
збирати відомості про «остатки древних замков
и крепостей, или других зданий древности,
и в каком они положении ныне находятся…
чтобы строжайше воспретить таковые
здания разрушать; что и должно оставаться
на ответственности начальников городов и
местной полиции» [13, 1373]. Відтак, на сторінках
«Журнала Министерства внутренних дел» у 1848 р.
з’явилося повідомлення місцевого «Начальства»
про Спаський собор у Чернігові, в якому «стены и
доныне сохранились без всякого повреждения» [17,
269]. Особливу увагу привертає повідомлення
про результати перебудов у Спаському соборі на
початку ХІХ ст. Так, із західного боку «с левой…
стороны» планувалося зробити двері, але «при
выломке камней открылась в стене пустота с
множеством костей» [17, 270]. Скоріш за все, це
могли бути перепоховання чернігівських князів.
Представники перших наукових товариств та-
кож долучились до вивчння архітектурних пам’яток
УДК 902 (477.51) «18/191»
Л.В. Ясновська
ДО ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЧЕРНІГІВСЬКОГО СПАСЬКОГО СОБОРУ
ПРОТЯГОМ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
У статті розглядаються результати архітектурно-
археологічних досліджень членами наукових установ та
товариств Росії Спасо-Преображенського собору в Чернігові
протягом ХІХ – початку ХХ ст.
Ключові слова: Спаський собор, Чернігів, Тимчасова
комісія для розгляду давніх актів, Імператорська археологічна
комісія, Імператорське Московське археологічне товариство,
Чернігівська губернська вчена архівна комісія.
Чернігівський Спаський собор є унікальною
пам’яткою давньоруської архітектури, яка дійшла до
наших днів практично без перебудов. Архітектурно-
археологічні дослідження Спасо-Преображенського
собору розпочинаються наприкінці XVIII ст. Саме
в цей час духовну владу непокоїв стан стародавніх
храмів регіону і, насамперед, чернігівського Спасу.
За наказом Катерини II у 1787 р., після її відвідин
Чернігова, було підготовлено плани і описи цієї
православної святині. План з експлікацією, створе-
ний губернським архітектором І. фон Дітріхштейном,
засвідчив факт перших архітектурно-археологічних
досліджень Спаського собору XI ст. [15, 45-46]. З
його південно-західного боку зафіксовано фундамен-
ти зруйнованої хрещальні, на місці якої наприкінці
XVIII ст. була збудована південна башта.
На початку ХІХ ст. значного поширення на-
були «наукові мандрівки», що мали на меті пошук
та реєстрацію середньовічних старожитностей.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74788 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:54:39Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Прохоров, Д.А. 2015-01-23T21:22:12Z 2015-01-23T21:22:12Z 2013 Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання / Д.А. Прохоров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 32-36. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74788 930.9(Р 477):[726:512.143+719:72] «19/20» У статті розглядається сучасний стан караїмських
 молитовних будинків «кенас» в контексті наукової
 реконструкції минулого корінних народів Криму і збереження їх
 історико-культурної спадщини. В статье рассматривается современное состояние
 караимских молитвенных домов «кенас», находящихся на
 территории Украины в контексте научной реконструкции
 прошлого коренных народов Крыма и сохранения их историко-культурного наследия In this article the modern state of the Karaite houses of
 prayer «kenases» in Ukraine is analysed in the context of scientifi c
 reconstruction of the past of a native people of the Crimea peninsula
 and maintenance of their historic and cultural heritage. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання Караимские молитвенные дома «кенасы» на территории Украины: современное состояние и перспективы использования The Karaite houses of prayer «kenases» in Ukraine: modern state and prospects of the use Article published earlier |
| spellingShingle | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання Прохоров, Д.А. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання |
| title_alt | Караимские молитвенные дома «кенасы» на территории Украины: современное состояние и перспективы использования The Karaite houses of prayer «kenases» in Ukraine: modern state and prospects of the use |
| title_full | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання |
| title_fullStr | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання |
| title_full_unstemmed | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання |
| title_short | Караїмські молитовні будинки «кенаси» на території України: сучасний стан та перспективи використання |
| title_sort | караїмські молитовні будинки «кенаси» на території україни: сучасний стан та перспективи використання |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74788 |
| work_keys_str_mv | AT prohorovda karaímsʹkímolitovníbudinkikenasinateritorííukraínisučasniistantaperspektivivikoristannâ AT prohorovda karaimskiemolitvennyedomakenasynaterritoriiukrainysovremennoesostoânieiperspektivyispolʹzovaniâ AT prohorovda thekaraitehousesofprayerkenasesinukrainemodernstateandprospectsoftheuse |