Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році

На підставі нових архівних документів реконструюється первісна форма завершень собору Гамаліївського монастиря. На основании новых архивных документов реконструируется первоначальная форма завершений собора Гамалеевского монастыря. On the basis of the new archived documents the primitive form of c...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сіверщина в історії України
Date:	2013
Main Author:	Юрченко, С.Б.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Subjects:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74846
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році / С.Б. Юрченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 295-299. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74846
record_format	dspace
spelling	Юрченко, С.Б. 2015-01-24T13:01:52Z 2015-01-24T13:01:52Z 2013 Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році / С.Б. Юрченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 295-299. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74846 94(477):069.444+711.56«1786» На підставі нових архівних документів реконструюється первісна форма завершень собору Гамаліївського монастиря. На основании новых архивных документов реконструируется первоначальная форма завершений собора Гамалеевского монастыря. On the basis of the new archived documents the primitive form of completions of cathedral of Hamaliivskyi monastery is reconstructed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році Ремонт собора Гамалеевского монастыря в 1786 году Repair of cathedral of Hamaliivsky monastery in 1786 Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році
spellingShingle	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році Юрченко, С.Б. Польсько-литовська доба та Гетьманщина
title_short	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році
title_full	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році
title_fullStr	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році
title_full_unstemmed	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році
title_sort	ремонт собору гамаліївського монастиря у 1786 році
author	Юрченко, С.Б.
author_facet	Юрченко, С.Б.
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Сіверщина в історії України
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
format	Article
title_alt	Ремонт собора Гамалеевского монастыря в 1786 году Repair of cathedral of Hamaliivsky monastery in 1786
description	На підставі нових архівних документів реконструюється первісна форма завершень собору Гамаліївського монастиря. На основании новых архивных документов реконструируется первоначальная форма завершений собора Гамалеевского монастыря. On the basis of the new archived documents the primitive form of completions of cathedral of Hamaliivskyi monastery is reconstructed.
issn	2218-4805
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74846
citation_txt	Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році / С.Б. Юрченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 295-299. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ûrčenkosb remontsoborugamalíívsʹkogomonastirâu1786rocí AT ûrčenkosb remontsoboragamaleevskogomonastyrâv1786godu AT ûrčenkosb repairofcathedralofhamaliivskymonasteryin1786
first_indexed	2025-11-26T16:13:52Z
last_indexed	2025-11-26T16:13:52Z
_version_	1850627545178832896
fulltext	ISSN 2218-4805 295 сведения одного из наиболее сложных периодов православной церкви на Правобережной Украине. Ключевые слова: первоисточник, история Свято- Михайловской церкви, Субботов,Мельхиседек Значко-Яворский. Kuksa N.V. St. Michael сhurch in Subotiv at «The Description of blagochestyvyh foreign in polish crown» of Melhisedek Znachko-Yavorskyi «The Description of blagochestyvyh foreign in polish crown» of Melhisedek Znachko-Yavorskyi is one of the fi rst well known original sources in the history of the St. Michael church in Subotiv - Khmelnitskiy`s family burial vault nowadays. The document dated 1767, conveys information of one of the most diffi cult periods of the Orthodox Church in the Ukraine. Key words: original source, history of St. Michael church, Subotiv, Melhisedek Znachko-Yavorskyi. 14.03.2013 р. настоятелів храму. Не знаходимо відомостей щодо о. Федора Клонського, який, згідно «Описанія…» Мельхіседека, був настоятелем храму після о. Федора Садоцького. Не виключено, що в своєму донесенні О. Федір Зеленський вказує на о. Федора Садоцького як на свого попередника в контексті утисків, яких зазнавали православні священики від уніатів. «Описаніе благочестивых заграничных в короне польской» Мельхіседека Значка-Яворського введено до наукового обігу Феофаном Лебединцевим і опубліковане в кількох числах часопису «Киевская старина» за 1861-1863 рр. Розділ «Описаніе староства и протопопіи чигринской благочестівыхь церквей к епископіи переяславской издревле принадлежащихь» побачив світ у десятому числі вказаного часопису за 1863 р. На жаль, документ, який містить цінну інформацію про православні храми Потясминня, що охоплює період від кінця ХVІІ до середини ХVІІІ ст., на сьогодні практично недоступний для широкого загалу шанувальників сакральної історії. Залишається відкритим питання про необхідність перевидання «Описанія…» окремим збірником. Посилання 1. Игумен Троицкого Пустынно-Мотренинскаго монастиря иеромонах Мельхиседек. Описаніе староства и протопопіи чигринской благочестівыхь церквей к епископіи переяславской издревле принадлежащихь 1767 года сентября 10 дня // Киевские епархиальные ведомости. – 1863 – № 10 – С. 342-344. 2. Крип’якевич І. Чигирин і Суботів у візитації 1726 р. // Записки НТШ. – 1931. – Т. 151. С.– 191–194. 3. Кукса Н. До історії Михайлівської церкви в с. Суботові // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 8 – К., 1999. – С. 112-118. 4. Кукса Н. Історичні поховання ХVІІ-ХVІІІ ст. в Суботові // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.9. Тематичний випуск. Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки. Джерела та результати досліджень. – К., 2002. - С.227-241. 5. Кукса Н. Наукові «досліди Гната Яковича Стеллецького по з’ясуванню історичної тайни Богдана» в Суботові (20-ті рр. ХХ ст.) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 11. – К., 2002. – С. 10-17. 6. Кукса Н.В. Православні церкви Чигиринщини у візитації 1726 р. // Свідок козацької слави: погляд крізь століття (до 350-річчя- річниці храму Б. Хмельницького в с. Суботові): матеріали науково-практичної конференції НІКЗ «Чигирин». – 2004. – С.99-105. 7. Мицик Ю. Чигирин – гетьманська столиця. – К., 2007. – 391 с. 8. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех древних селах, местечках и городах в пределах губернии находящихся. – К., 1864. – 736 с. Кукса Н.В. Свято-Михайловская церковь в Субботове в «Описаніи благочестивых заграничных в короне польской» Мельхиседека Значко-Яворского «Описаніе благочестивых заграничных в короне польской» Мельхиседека Значко-Яворского является одним из самых давних известных на сегодня первоисточников из истории Свято-Михайловской церкви в Субботове – родовом имении Хмельницких. Документ, датированный 1767 г., доносит УДК 94(477):069.444+711.56«1786» С.Б. Юрченко РЕМОНТ СОБОРУ ГАМАЛІЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ У 1786 РОЦІ На підставі нових архівних документів реконструюється первісна форма завершень собору Гамаліївського монастиря. Ключові слова: українське бароко, Гамаліівський монастир, Іван Скоропадський, храмова архітектура Собор Різдва Богородиці Гамаліївського Пустинно-Харлампіївського монастиря неодноразово привертав увагу дослідників [1]. Зокрема, багатьма істориками української архітектури відзначалася оригінальність його об’ємно-просторової композиції, що поєднує у собі тринавний трьохабсидний тип псевдобазилікального храму із трансептом та характерне для дерев’яного зодчества завершення у вигляді п’яти бань, встановлених за сторонами світу. Особливості ж деталювання фасадів та первісна форма завершення бань, незважаючи на значну роль цих елементів у формуванні архітектурного образу споруди, досьогодні лишаються малодослідженими. Причиною цьому є переробка собору в першій половині ХІХ ст. після пожежі 1795 р., в результаті чого пам’ятка втратила майже увесь фасадний декор, що був стесаний на догоду пануючим тоді естетичним уподобанням пізнього класицизму. Тоді ж храм отримав збережене дотепер завершення бань, які мають форму півсфер із встановленими на них глухими ліхтариками під хрести. З огляду на сказане великий інтерес представляють архівні матеріали, що містять інформацію про архітектуру собору до пожежі 1795 р. Одним із нещодавно виявлених документів є контракт на Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 296 частину) слід робити «гладко в одну стреху и гребень», а над західною частиною «от первых вхожих дверей» – у дві «стріхи». Під «стріхою» мається на увазі стіжкоподібна чи пірамідальна форма даху, зрізана вгорі або зведена у гребінь. В даному випадку такими дахами мали накриватися частини нижче бічних бань. Відстань від них до головної бані була незначною, тому між південним, північним і східним малими підбанниками та середньою банею влаштовувалися двосхилі дахи, що переходили у «стріхи». Інакше вирішувалося покриття над західною частиною головної нави. Довжина цього компартименту значно перевищувала інші, тому тут передбачалося утворити два пірамідальні дахи – один навколо західного підбанника, а другий – навколо центрального. Обидва дахи повинні були сходитися внизу у спільний жолоб, покладений поперек нави для відведення атмосферних опадів. Таке рішення характерне для дерев’яного зодчества, наявність його при конструюванні даху мурованого собору пояснюється специфікою організації в Гетьманщині будівельного процесу, при якому за остаточний архітектурний результат відповідав не один майстер, а принаймні двоє – муляр та тесляр [3, 141-143]. Перший з них виконував мурування стін та їх тинькування, на цьому його повноваження закінчувалися. На «дерев’яну роботу» наймався тесля і саме він створював завершення храму у звичних для нього формах, притаманних для традиційного українського дерев’яного сакрального зодчества. Кожен український собор чи церква були, таким чином, продуктами колективної творчості, що характерна для пізньосередньовічного мистецтва Європи взагалі та України зокрема. Слід зазначити також, що поява такого архітектурного феномена, як українське бароко, пояснюється своєрідним сплавом мулярських будівельних традицій, занесених з Московського царства, та місцевої багатовікової школи дерев’яного храмобудування. Прийом зведення у спільний жолоб нижніх частин паралельних схилів дахів характерний для українського зодчества ще пізньоготичної доби. Можна згадати принагідно хоча б «складчасті» дахи міських кам’яниць у Львові або іншому місті, у ХVІІ ст. над ренесансними спорудами такі ж дахи прикривалися із торця високими декоративними аттиками [4, 188, 220]. На мурованих будівлях Чернігова другої половини ХVІІ ст. також виявлені описані водозбірні жолоби – наприклад, при реставрації північних келій Єлецького монастиря. Тож у Гамаліївці, очевидно, на вимогу керівництва монастиря, яке було добре обізнаним із місцевою будівельною традицією, дахові конструкції виконувалися у відповідності до звичних прийомів, взятих із дерев’яної церковної архітектури. За необхідну умову монастир висував якість покриття. Гарантія на новий дах визначалася у десять років. Якщо протягом цього часового періоду виникне протікання, то підрядники зобов’язуються ремонт собору, що датується 1786 р. Він зберігся у фонді Новгород-Сіверської консисторії. Братія монастиря просила благословення у єпископа Новгород-Сіверського і Глухівського Іларіона на ремонт головного монастирського храму і у якості доказу серйозності своїх намірів приклала копію контракту із виконавцями робіт. Завдяки цій обставині текст контракту зберігся до наших днів. У своєму листі до владики керівництво монастиря повідомляло, крім того, що ними вже заготовлено необхідний матеріал: покрівельне залізо, соснова та дубова деревина, вапно, алебастр та цегла. Також зібрані кошти в сумі однієї тисячі семиста дев’яноста восьми рублів дев’яноста восьми з половиною копійок, а «рядчикам» вже видано аванс у сумі п’ятиста рублів. Лист підписали намісник монастиря ієромонах Ісаакій, казначей, екклесіарх ієромонах Онисифор, ієромонахи Аристарх і Феодорит та економмонах Іона. Власне контракт датований 23 квітня 1786р. Підрядниками на виконання робіт стали «климовской купец» Гаврило Кузьмич Чадін та кріпосний селянин Гаврило Семенович Самолетов, котрий належав підполковнику Михайлу Олексійовичу Єропкіну і проживав у селі Путятині Ярославської округи. Від свого пана селянин мав письмове «одобрение верящее», яке давало право підряджатися на виконання будівельних робіт на суму не більше 4 тисяч рублів. Копію з «одобрения» залишено в Гамаліївському монастирі. Будівництво, а надто ж ремонти споруд «з підряду» вихідцями з території етнічної Росії особливо розповсюдилися на українському Лівобережжі в другій половині ХVІІІ ст. Характерною ознакою при цьому є переважання у підрядах одного виду робіт, а саме заміна дерев’яного покриття дахів з гонту або тесу на металеве з чорного або «белого сибирского железа». Мода на останнє почала розповсюджуватися в Гетьманщині приблизно у ці роки [2, 96]. Чорне залізо покривалося тонким захисним шаром цинку і за зовнішнім виглядом нагадувало сьогоднішню оцинковану сталь. Матеріал виготовлявся в Росії, там же, треба думати, були й майстри, що вміли його вкладати. Можливо, що цим і пояснюється факт запрошення до Гамаліївського монастиря бригади будівельників із далекої Ярославльщини. Предметом контракту визначено переробку даху. Робітники повинні розібрати увесь «обветшалий» дах як на самій церкві, так і на приділах, «преддверии церковном» та ризниці і встановити новий на кроквах і дерев’яній «решітці». Під приділами тут, вочевидь, маються на увазі бічні крила трансепту, понижені ж нави часом також називали каплицями. Під «преддверием» треба розуміти арку на могутніх пілонах, в глибині якої під навісом влаштовано портал головного західного входу у храм. При цьому зазначається, що верхні та нижні «поли», тобто схили дахів, на трьох «приделах» (третім названо, очевидно, східне відгалуження просторового хреста – вівтарну ISSN 2218-4805 297 нижню та верхню «шиї» пофарбувати у білий колір. Вітрові дошки та інші підшивні дерев’яні карнизи фарбуються на червоно, як і було до цього. За цим же принципом фарбуються бічні малі бані та їхні шийки. Наведений текст дозволяє скласти уяву про архітектуру завершень – за формою вони були грушоподібні із невеликими восьмигранними глухими барабанчиками, що характерно для завершень доби українського бароко загалом. Головна баня буда двох’ярусною і мала два глухі барабани – більший внизу і менший нагорі. Двох’ярусні бані відомі в українському зодчестві Лівобережжя вже у другій половині ХVІІ ст. Саме такими є збережені верхи Успенського собору Єлецького монастиря після відбудови їх Дуніним- Борковським, такими були завершення Спасо- Преображенського, Борисоглібського соборів та П’ятницької церкви в Чернігові [5], відомі із архівних та інших іконографічних джерел. Двох’ярусний головний верх характерний для часів правління Івана Мазепи і, очевидно, підтримувався авторитетним Лазарем Барановичем, який довгі роки обіймав Чернігівський архіпастирський престол. Як бачимо, мазепинська традиція закорінилася і продовжувала розвиватися його соратниками та наступниками – Іваном Скоропадським та Данилом Апостолом. Двох’ярусний центральний верх мав собор Мгарського монастиря до перебудови у середині ХVІІІ ст., про його існування відомо із Мгарського літопису [6]. Фундована Дани- лом Апостолом Спасо-Преображенська церква у Ве- ликих Сорочинцях теж зберегла середній верх із дво- ма «шиями» [7, 293]. Отже, собор Різдва Борогодиці Гамаліївського монастиря не тільки за загальною об’ємно-просторовою композицією, але й за характе- на власний кошт відремонтувати її «безоговорочно и без всякого суда и права». Цікаво описано спосіб влаштування відведення атмосферних опадів. З цією метою влаштовуються на даху «где надлежит и от монастыря показано будет» жолоби, які просмолюються та вкриваються покрівельним залізом. По краях звісів покрівлі та над вхідними дверима встановлюються водозбірні лотки із чорного заліза. Ринви виготовляються із дерев’яних труб, в які додатково впускаються труби із чорного металу. Коліна також повинні виконуватися із металу та продіватися у верхній частині через горизонтальні лотки, а в нижній – запускатися у ринви. Ринви міцно закріпляються до стін. Тут маємо свідчення існування організованого водовідводу із даху вже у ХVІІІ ст. Контрактом передбачено також і ремонт фасадного декору, зокрема карнизів, що на той час частково осипалися. Передбачалася навіть часткова заміна цегляної кладки та витягування заново профілювання. Такий стан фасадів дозволяє говорити про відсутність ремонтів собору принаймні від часу реставрації храму після пожежі 1735 р. Всі карнизи та підвіконня передбачалося покрити металевими відливами, «дабы …кирпич от дожжа и снега портится не мог». Профільований цоколь теж планувалося відремонтувати та покрити металевим листом. Металеве покриття за умовами контракту слід з обох сторін змастити «перевареною олеею», тобто оліфою, а потім «обмалевать краскою, называемою мумія с сурыком». На час підписання контракту всі п’ять бань вже були покриті жестю, тому передбачалося головну баню пофарбувати спершу у сірий колір – очевидно, це була грунтовка – а потім яр мідянкою у зелений, Загальний вигляд собору Гамаліївського монастиря. Фото автора, 2006 р. Первісне завершення собору Гамаліївського монастиря. Спроба реконструкції автора. Комп’ютерна графіка архітектора Петра Іванова Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 298 верящее рядиться мне на что-либо до четырех тысяч рублей денег (с которого одобрения точная копия за свидетельским подписом в монастыре Гамалеевском оставлена) заключили сей контракт в том, что договорил нас монастырь Гамалеевский на болшой онаго монастыря соборной Рождества Пресвятыя Богородицы церкве обветшалую деревяную крышку нашима работниками разобрав всю (кроме пяти глав покрытых жестью) как наверху церкви, так и на имеющихся приделах, придверіи церковном и ризнице, вновь оную по надлежащему нашими же работниками не требуя оных и малейше от монастыря ни на что, на стропилах деревяных и деревяной решотке, покрыть кровленным черным железом верхние и нижние полы гладко в одну стреху и в гребень на трех пределах, а на четвертом от первых вхожих дверей состоящем в две стрехи, которая крышка должна быть нами отделана так: чтобы отнюдь и малейше чрез многая годы снова оныя течи быть не могло. В противном случаи, то есть естли бы вскорости будет сквозь оную кришку течь и не менее как через десять лет, то имеем мы собственным своим коштом подчинить безоговорочно и без всякаго суда и права. Под всеми же стрехами поделать с листового ж железа жолобы, а на самой крышке где подлежит и от монастыря показано будет деревяныя жолобы ж, которыя осмолив своею смолою покрыть железом, а под теми жолобами поделать же им надлежит водотечные с такого ж железа ламаныя трубы с коленами числом десять, продетьоныя сквозь жолобы до земли и утвердить к стенам так, чтоб сломаться каким-либо случаем не могли, даотводных труб же сколько надобно будет, так же над всеми болшими дверьми и над всеми ж окошками и еще где от монастыря показано будет стесав каменныя карнизы вновь оныя поделать приличныя церкви и в низу самих всех окошек (сколько всех их есть) как подлежит подчинив кирпичем и обтинковав покрыть все то железом же, дабы впредь над дверьми, окошками и внизу оных кирпич от дожжа и снега портится не мог. При том должны ж мы нижней цоколь или фундамант округ всей церькви подделать железом, котрое железо как на верхней, так и на всех нижних крышках обмазать первее с обоих сторон перевареною олеею, а потом обмалевать краскою называемою мумія с сурыком. А на среднем болшом верху болшой купол что жестью оббит, помалевать первее шарою краскою, потом ярью медянкою с белилом зелено, наверху онаго купола шею белилами побелить и самую верхнюю на том же болшом верху шею, также и на менших четырех верхах шеи покрасити где надлежит и было окрашено красками зеленою и красною, равно как и все под шеями и под всею крышкою карнизы деревянные покрасить красною краскою красною, для чего олея и красня должны быть наши собственныя; да и всю церков начав от глав крытых жестью, до самого цокола или фундаменту из наружи побелить и где тинк опал потинковать; а буде усмотрится, что тинк от стены ром архітектури окремих об’ємних елементів продо- вжував традиції зодчества попередніх десятиліть. Увесь собор належало побілити згори до низу, причому тиньк, що опав або тільки відійшов, домовлено замінити новим, додаючи при потребі алебастр для міцності. Побілити потрібно всі фасади за виключенням настінних розписів, вміщених над західним входом під великою аркою, що влаштована подібно до балдахіна, випустивши у цьому місці навіс даху вперед на половину аршина. У верхній точці фронтону знаходилася «треуголная фигура с осіянием», яку теж планувалося оббити металевими листами. Можливо, тут йде мова про всевидяче око, яке зазвичай вміщувалося у трикутнику. Монастир зобов’язувався доставити необхідні матеріали – штабне та полосове залізо, вапно, алебастр, цеглу, деревину на крокви та лати, мотузки, пісок, воду тощо. Риштування встановлює підрядник, проживання для робітників забезпечує монастир, харчування – за свій рахунок, «не трубуя ничего от монастыря». За виконану роботу монастир повинен видати дві тисячі шістсот тридцять рублів, десять чвертей жита, десять пудів сала. При підписанні контракту видано аванс у сумі п’ятсот рублів, наступні виплати проводяться протягом виконання роботи, кінцева виплата – 500 руб. – здійснюється після закінчення всіх робіт та оцінки монастирем та «знающими людьми» якості роботи. Якщо ж виявляться якісь дефекти, то виплата затримується до їх усунення. Крім двох виконавців контракт підписали також два свідки – тульський купець Корній Тимофійович Шарапов та калузький купець Григорій Маркович Кулачников. Контракт на ремонт головної споруди Гамаліївського монастиря від 1786 р. є цікавим архівним документом, що розкриває невідомі раніше архітектурні особливості первісного або близького до первісного вирішення цієї видатної пам’ятки українського храмобудування що, у свою чергу, дозволяє скласти більш повне уявлення про задум зодчого Данила Мойсеєвича, котрий зводив будівлю, і таким чином точніше визначити роль та місце собору в історико-архітектурних процесах першої половини ХVІІІ ст. на території Гетьманщини. Додаток №1 Контракт на ремонт собору Гамаліївського монастиря. 1786р. (ДАЧО, ф. 712, оп. 3. спр. 10, арк. 3-4) Тысяча семьсот восемдесят шестого году априля третого дня. С монстырем Пустынно-Хрлампиевским Гамалеевским мы нижеподписавшиеся климовской купец Гаврила Козмин сын Чадин и господина подполковника Михайла Алексеевича Еропкина крестьянин житель наместничества и округи Ярославских села Путятина Гаврило ж Семенов сын Самолетов, имеем от онаго своего господина одобрение ISSN 2218-4805 299 2. Наприклад, у 1785 році купець Іван Олексійович Конвісаов перекрив залізом дах Покровської церкви в Сулимівці. Див.: Юрченко С.Б., Шамраєва А. М. Покровська церква в Сулимівці на Київщині // З історії української реставрації. За ред. В.І.Тимофієнка. – К.: Видавництво «Українознавство», 1996. – С. 96. 3. Юрченко С.Б. Про датування Успенського собору в Новгороді-Сіверському // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Випуск 3. – Київ – Глухів, 2010. – С. 141-143. 4. Історія української архітектури. За редакцією В.І.Тимофієнка. – К.: Техніка, 2003. – С. 188, 220. 5. Украина и Молдавия. Справочник-путеводитель. Автор текста и составитель Г.Н. Логвин. – М.: Искусство, 1982. – іл. 294. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. За редакцією А.В. Кудрицького. Українська Радянська Енциклопедія. – К., 1990. – С. 31-32, 800. 6. Мгарський літопис, опублікований О. Лазаревським // Киевская старина. – 1889. – № 4-6;1891. – № 3. 7. Памятники архитектуры и градостроительства Украинской ССР. Т. 3. – К.: Будівельник, 1985. – С. 293. Юрченко С.Б. Ремонт собора Гамалеевского монастыря в 1786 году На основании новых архивных документов реконструиру- ется первоначальная форма завершений собора Гамалеевско- го монастыря. Ключевые слова: украинское барокко, Гамалеевский монастырь, Иван Скоропадский, храмовая архитектура. Yurchenko S.B. Repair of cathedral of Hamaliivsky monastery in 1786 On the basis of the new archived documents the primitive form of completions of cathedral of Hamaliivskyi monastery is reconstructed. Key words: the Ukrainian baroque, Hamaliivsky monastery, Ivan Skoropadskyi, temple architecture. 18.03.2013 р. отстал, хоть бы он еще и не опал, а только вздулся, то и тот обив вновь потинковать же, употребляя для прочности где надлежит алебастр и побелить же все, кроме письма имеющагося на преддверіи которое обделав – сверху в полциркуле наподобіе балдахина, спереде пустив стреху в пол аршина, а наверху онаго обделать треуголную фигуру с осіянием из листового железа, тоже сверху и фундаменты железом побить и покрасить; а всю работу начать будущего июля сего года от 21 числа; что ж касается до материалов, яко то листового, штабного и полосного железа сколько надобно будет, также извести, алябастру, кирпича, дерева на стропила и решетки на рыштованье столбов и досок, притом канатов. Веревок и посуды к работе потребной, песку, воды и кирпича, то все тое имеет наш монастырь доставить; рыштованье ж поставить нашими работниками имеем; а для работников сколько б их ни было, от начатия даже и до окончания всего договоренного дела квартира и для кузнецов ковальня и уголья должны быть наши собственныя, не требуя отнюдь ничего от монастыря; за всю ж вышеписанную работу монастырь Гамалеевскый имеет нам дать в награждение денег две тысячи шестьсот тридцать рублей, жита десять четвертей, сала десять пудов; в число которых двох тысяч шестисот тридцати рублей и получили мы от монастыря при заключении сего контракта пять сот же рублей, до самого окончания всей работы имеем получать за усмотреніем от монастыря нашей работы; прописанныя ж имеющія остаться до окончанія работы пять сот рублей денег имеем же получить по освидетельствовании монастырем и другими знающими людьми прочности работы, и буде явится прочное, то без замедленія и выдать нам монастырь имеет; в случае ж непрочности, то в то время должны быть отданы когда в прочность всю работу нашим уже коштом приведем. Во утверждение какова договора и подписались при нижеподписавшихся свидетелях с приложеніем печатей, а в равной силе контракт и от монастыря Гамалеевского нами принят вышеписанных года, месяца и числа. На подлиннике подпись такова: К сему контракту Климовского посада купец Гав- рило Козмин сын Чадин руку приложил при печати. К сему контракту вышеписанной крестьянин Гав- рило Семенов сын Самолетов при печати подписался. К сему контракту во свидетельство тульский купец Корней Тимофеев сын Шарапов при печати подписался. К сему контракту во свидетельство подписался калужский купец Григорей Марков Кулачников. Посилання 1. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. – К.: «Мистецтво», 1968. – С. 121; Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины 17-18 веков. – М.: Издательство литературы по строительству, 1967. – С. 175-177; ВечерськийВ.В. Пам’ятки архітектури та містобудування Лівобережної України. – К.: Видавничий дім А.С.С, 2005. – С. 551. УДК929.:025.17:027.54(477) Т.А. Якубова РУКОПИСНІ ДОКУМЕНТИ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НБУВ ПРО ЕПОХУ РОСІЙСЬКО- ТУРЕЦЬКИХ ВІЙН (ХVІІІ СТ.) Стаття присвячена Архіву фортеці Св. Єлизавети, якій зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Маловідомі рукописні документи Архіву фортеці Св. Єлизавети – це розпорядження воєначальників Г.О. Потьомкіна, де Рібаса, М. Репніна в період воєнної кампанії 1788 р., пов’язаної з осадою Очакова в російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. Розглянуті рукописні документи розкривають нові маловідомі історичні факти в даний історичний період. Ключові слова: бібліотечні фонди, рукописний документ, архів. Бібліотечні фонди Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського зберігають маловідомі рукописні документи Архіву фортеці Святої Єлизавети (ІРНБУВ, фонд. IX «Фортеця Св.

Ремонт собору Гамаліївського монастиря у 1786 році

Institution

Similar Items