Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії
Стаття присвячена аналізові історико-краєзнавчих досліджень Чернігівщини, здійснених Південно-Західним Відділом Імператорського Російського Географічного Товариства. Статья посвящена анализу историко-краеведческих исследований на территории Черниговской губернии, проведенных представителями Юго-...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74878 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії / Л.В. Мохір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 411-416. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-74878 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мохір, Л.В. 2015-01-24T15:08:02Z 2015-01-24T15:08:02Z 2013 Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії / Л.В. Мохір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 411-416. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74878 93+908 (477.51)«18» Стаття присвячена аналізові історико-краєзнавчих досліджень Чернігівщини, здійснених Південно-Західним Відділом Імператорського Російського Географічного Товариства. Статья посвящена анализу историко-краеведческих исследований на территории Черниговской губернии, проведенных представителями Юго-Западного Отдела. The article is devoted to the problem of historical and naturalistic studies of Chernihiv region by South-West Department. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії Историко-краеведческие исследования Юго-Западного Отдела в Черниговской губернии Historical and naturalistic studies of Chernihiv region by South-West Department Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії Мохір, Л.В. Нова історія |
| title_short |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії |
| title_full |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії |
| title_fullStr |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії |
| title_full_unstemmed |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії |
| title_sort |
історико-краєзнавчі дослідження південно-західного відділу в чернігівській губернії |
| author |
Мохір, Л.В. |
| author_facet |
Мохір, Л.В. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Историко-краеведческие исследования Юго-Западного Отдела в Черниговской губернии Historical and naturalistic studies of Chernihiv region by South-West Department |
| description |
Стаття присвячена аналізові історико-краєзнавчих
досліджень Чернігівщини, здійснених Південно-Західним Відділом
Імператорського Російського Географічного Товариства.
Статья посвящена анализу историко-краеведческих
исследований на территории Черниговской губернии,
проведенных представителями Юго-Западного Отдела.
The article is devoted to the problem of historical and
naturalistic studies of Chernihiv region by South-West Department.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/74878 |
| citation_txt |
Історико-краєзнавчі дослідження Південно-Західного Відділу в Чернігівській губернії / Л.В. Мохір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 411-416. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mohírlv ístorikokraêznavčídoslídžennâpívdennozahídnogovíddíluvčernígívsʹkíiguberníí AT mohírlv istorikokraevedčeskieissledovaniâûgozapadnogootdelavčernigovskoigubernii AT mohírlv historicalandnaturalisticstudiesofchernihivregionbysouthwestdepartment |
| first_indexed |
2025-11-26T06:02:00Z |
| last_indexed |
2025-11-26T06:02:00Z |
| _version_ |
1850614699061673984 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
411
досліджень на території Чернігівської губернії. У даній
статті зроблено спробу розкрити ці аспекти проблеми.
Історико-краєзнавчі дослідження представників
Південно-Західного Відділу на Чернігівщині мож-
на умовно розділити за напрямками, а саме –
етнографічні (фольклорні), соціально-економічні,
правові, статистичні та географічні.
Перший напрямок досліджень посідає одне з
провідних місць. Етнографічними та фольклор-
ними дослідженнями займались П.С. Іващенко,
А.І.Лоначевський, М.М. Левченко, І. Новицький,
К.Кибальчич, М. Вербицький, С. Ніс та інші. Учені
зазначали, що Чернігівщина з давніх часів була бага-
тою на подібний матеріал, але не налагоджені шляхи
сполучення призводили до певних незручностей в
організації та проведенні експедицій.
М.М. Левченко – відомий етнограф, дійсний член
Південно-Західного Відділу здійснив етнографічну
експедицію з метою зібрання відповідного матеріалу
в Київській, Чернігівській та Полтавській губерніях.
Предметом дослідження стало житло населення, а
саме – техніка будівництва, головні частини будівель, їх
подібні та відмінні риси. Наслідком експедиції була його
опублікована робота «Несколько данных о жилищах и
пище Южноруссов». На основі зібраного матеріалу
автор провів порівняльний аналіз техніки будівництва
житла населення, що межувало з білоруськими зем-
лями. Автор стверджував, що рідко у південнорусів
(тобто в українців) зустрічалися квадратні вікна по
три скла у кожному із дев’яти рядків, іноді траплялися
вікна, округлені зверху. Особливо це було характерно
для Чернігівської та Полтавської губерній. Основну
частину дахів робили із соломи, проте на Поліссі, в
північній частині Чернігівської губернії, дахи робили із
драні, іноді із гонту, але це могла дозволити собі лише
заможна частина населення. Митою соломою крили
лише дахи господарських споруд, такі, як комори та
хліви. Автор зазначав, що будинки мали сіні, зазвичай,
від п’яти до семи сажнів довжиною і до трьох шири-
ною. Найменші будинки зустрічалися в Чернігівській
губернії, оскільки територія була найбіднішою та
відсталою у соціально-економічному розвитку серед
інших губерній України.
Свого часу ще М. Домонтович у роботі «Опис
Чернігівської губернії» зазначав, що у Суразькому уїзді
на Чернігівщині, як правило, зустрічалися будинки в
один сажень довжиною та шириною [2, 136-137]. Їх
будували в одне чи у два приміщення, становили фаса-
дом на вулицю, або з вузькою стороною з одним пра-
вилом, щоб лицева сторона була звернена на південь,
південний схід, тільки не на східну сторону [2, 143].
Таке розташування садиби використовували для того,
щоб будинок відокремлювався від вулиці дворищем.
Але таке розміщення будівель зустрічалося досить
рідко, найчастіше у шляхти Радомишленського уїзду
та у козаків Чернігівської і Полтавської губерній [13,
136-137]. Курні хати притаманні території Полісся,
УДК 93+908 (477.51)«18»
Л.В. Мохір
ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ВІДДІЛУ В
ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ
Стаття присвячена аналізові історико-краєзнавчих
досліджень Чернігівщини, здійснених Південно-Західним Відділом
Імператорського Російського Географічного Товариства.
Ключові слова: Південно-Західний Відділ, краєзнавство,
Чернігівщина.
На сучасному етапі розвитку історичної нау-
ки особливої актуальності набувають питання
дослідження регіональної історії. Важливого зна-
чення при цьому мають проблеми, пов’язані з фор-
муванням ментальності, рис характеру, ідентичності
традицій, значення релігійного, правового чинника
українського народу. В наш час вивчення історико-
краєзнавчих досліджень постає не тільки, як части-
на етнографічних розвідок, а як один із перспектив-
них розділів історичної науки, оскільки дозволяє
з’ясувати етапи формування територіальних
меж, традицій, різних особливостей життя, що у
сукупності дає можливість створити цілісний образ
найхарактерніших рис українського народу.
13 лютого 1873 р. у м. Києві в приміщенні Держав-
ного банку відбулося офіційне відкриття Південно-
Західного Відділу Імператорського Російського
Географічного Товариства. Головою організації став
Г.Галаган, керівником справ назначили П. Чубинсько-
го, його заступником О. Русова. Членами засновниками
було обрано В.Л. Беренштама, В.І.Бооля, М.Х.Бунге,
Ф.К. Волкова, П.І. Житецького, О.В.Клосовського,
М.О. Константиновича, В.Х. Кравцова, М.М. Лев-
ченка, М.В. Лисенка, П.К. Любимова, О.О.Русова,
Ю.Ю. Цвітковського, П.П. Чубинського та ін. [3, 31].
Провідне місце серед представників Відділу займа-
ли діячі Київської та Чернігівської губерній. Від
останньої до складу Відділу увійшли О.М. Лазаревсь-
кий, Л.О.Милорадович, О.І. Ханенко, О.Ф.Ліндфорс,
В.В.Тарновський, М.О. Константинович, М.І. Тхор-
жевський, С.Д. Ніс, П.С. Іващенко, А.А.Кандиба та інші
[7, арк. 2-5]. За три з половиною роки своєї діяльності
Відділ перетворився на потужний науково-дослідний
центр, який ставив мету вивчити та дослідити
етнографічні, фольклорні, географічні, статистичні,
правові особливості життя українського народу.
Діяльність Південно-Західного Відділу стала предме-
том вивчення значного кола дослідників, починаючи
від дійсних членів Відділу і закінчуючи представника-
ми історичної науки сьогодні. Загалом, історіографію
обраної теми можна поділити на наступні періоди: до-
радянський (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), радянський
(20-80-ті роки ХХ ст.) та сучасний (90-ті роки ХХ ст.
– початок ХХІ ст.). Проте у жодному із зазначених ета-
пах не йшла мова про вивчення історико-краєзнавчих
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
412
повір’я та місцеві забобони) були зроблені у 1876 р.
спеціально для Географічного Товариства у с. Буди-
ще Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Та-
кож окремо йшли легенди, зібрані на Чернігівщині.
За протоколами засідань Відділу № 1 та № 2 за
1875 р. можна виокремити рукописні матеріали, що
надходили до редакції. Серед них достатня кількість
інформації надіслана з Чернігівщини. С. Ліндфорс
передала до Відділу збірник з п’ятдесяти пісень, три
історичні думи, байки, повір‘я та приказки [18, 317].
Через П. Чубинського. А. Кандиба передав 39 при-
казок, зібраних у Конотопському уїзді Чернігівської
губернії. О. Русов передав до Відділу роботу «Опис
с. Ловані» Чернігівської губернії [18, 318].
Варто згадати про одного з найактивніших діячів
Південно-Західного Відділу – С.Д. Носа. Він мав до-
сить дружні відносини з багатьма представниками
організації, зокрема із М. Юзефовичем. Він запросив
С. Носа в гості з приводу приїзду до Києва І.С. Акса-
кова, який вивчав на той час українські ярмарки. С. Ніс
не тільки вразив присутніх зібраним етнографічним
матеріалом, а й майстерністю виконання народних
пісень. Він так писав у своїх споминах: «У Юзефови-
ча в присутствии Аксакова я исполнил разные мало-
русские песни, чтоб ознакомить его с ними. Мое пение
произвело впечатление на присутствующих, среди ко-
торых находился Н.А. Ригельман и А.Л. Метлинский.
Наши песни настолько сильны, что даже флегматич-
ную натуру Н. Ригельмана вдохновили и привели в
восхищение, особенно от песни «Ой хмелю мій, хме-
лю, де ти зиму зимував». Он вскочил с кресла и за-
кричал: это красота, сколько душевной правды в этих
цветках. Н.А. Ригельман и А.Л. Метлинский решили
наложить на слова ноты и выдать отдельно. Для это-
го пригласили чеха Голи, который положил на ноты
мои напевы, всего 200 песен» [14, 512]. Роботи були
надруковані за допомогою Відділу. Також С. Ніс на-
дав у користування етнографічного музею Відділу
свої зібрання старовинного одягу та зброї. На одному
із засідань П. Чубинський повідомив присутніх, що
С. Ніс передав до Відділу 1173 пісні, починаючи від
дум та причитаній, казок – 81, загадок – 158, 873 на-
родних оповідання, 881 слово для лексикона. До му-
зею дослідник передав етнографічні матеріали (337
номерів, які належать до відділу їжі, 120 описів одягу,
71 опис народних приміщень). Також С. Ніс надіслав
власні узагальнюючі висновки по матеріалам, що зби-
ралися ним упродовж сімнадцяти років. П. Чубинсь-
кий зазначав, що такої великої кількості матеріалу
не надіслав жоден співробітник Відділу. Вони були
використані В.Антоновичем, М. Драгомановим,
П.Чубинським та А. Метлинським під час складан-
ня етнографічних збірок. Для опрацювання записів
С.Носа Відділ організував спеціальну Комісію, до якої
входили К.І. Кібальчич (пісні культу), О. Лисицин і
Р.Синицький (пісні з особистого життя), Ф. Вовк і Я. Но-
вицький (родинні пісні), Г. Цвітковський і М.Рудченко
зокрема чернігівській землі. Тут селяни топили свої
будинки дровами. Виключення становила південна ча-
стина Чернігівщини. По всій малоросійській території
у Поліссі та у північній частині Чернігівщини двір
та город оточувалися частоколом із колотих дров. У
деякій частині губернії люди робили ворота із дощок
з дахом. Калитка зустрічалась досить рідко, лише у за-
можних людей. Важливим атрибутом сільського жит-
тя являлась церква. М. Левченко у своїй роботі згаду-
вав, що найдавніша церква була з басанью, оточена
критими галерейками. На другу половину ХІХ ст.
такі церкви були рідкістю. Їх можна було побачити
лише на Чернігівщині, зокрема в Городецькому уїзді
с.Андріївка [13, 143-144].
Наступною слід згадати роботу П.С. Іващенка «Пав-
ло Братыця и Прокоп Дуб кобзари Нежинского уезда
Черниговской губернии» [17, 272]. Вона цікава тим, що
автор на противагу О. Русову, який у своїй роботі про
Остапа Вересая стверджував, що той – останній коб-
зар на Україні, що співав старі пісні та думи, знайшов
нових кобзарів у Ніжині. Вокально-інструментальний
репертуар у обох був однаковий з тією різницею, що
молодший бандурист Прокіп Дуб гірше знав пісні, ніж
старший кобзар. Чіткий поділ фольклорного матеріалу
був відсутній. Бандуристи умовно ділили репертуар на
пісні про старовину, сатиричні та гумористичні. Без-
перечно, зібраний матеріал мав велике значення для
розвитку української фольклористичної галузі, осо-
бливо для тієї, яка стосувалася народних дум, оскільки
через народну творчість можна досліджувати історію
козацьких часів, уявлення людей про ті чи інші події
та явища. Під час обговорення праці П.С. Іващенка
на засідання Відділу, його представники зазначили,
що автор зробив вагомий внесок у дослідження коб-
зарства. Водночас А.І. Лоначевський зауважив, що на
Чернігівщині, зокрема у Новгород-Сіверському, жи-
вуть місцеві кобзарі, до яких весною приходять близько
тридцяти людей. Вони співають місцевою мовою, яка
притаманна для північної частини губернії. Ф. Волков,
зазначав, що в Радомишленському уїзді Чернігівської
губернії діяла консерваторія лірників і співаків, куди
відправляли для навчання дітей [14, 114].
Подібний матеріал (кобзарські, лірницькі
пісні, народні оповідання) знаходимо у записах
Л. Ільницького, К. Кибальчича, І. Новицького,
А.Шишацький-Іліча. Етнографи власноруч збирали
на записували матеріал на території Чернігівщини,
а саме Борзнянського, Городянського, Глухівського,
Козелецького, Конотопського, Кролевецького,
Новгород-Сіверського, Остерського та Сосницького
уїздів. Окремою збіркою записані купальські пісні
та пісні на вечорницях на Чернігівщині. І.Новицький
надіслав у користування Відділу матеріал з Козелець-
кого повіту [16, 25]. На зазначеній території окремо
працювали над збором етнографічного та фольклор-
ного матеріалу П. Косач, І. Новицький, М. Вербиць-
кий, Д. Мороз. Записи І.А. Семенцової (17 заговорів,
ISSN 2218-4805
413
ки, що проходили у Борисполі.
Дійсний член Відділу Н.С. Тумасов на одному
із засідань організації прочитав реферат професора
Київської академії А. Розова «Об опасности, угро-
жающей пчеловодству в Сосницком уезде Чернигов-
ской губернии от мух особого рода», у якому автор
детально охарактеризував розвиток бджільництва у
Чернігівській губернії. Місцеві пасічники звернули
увагу на появу незвичайної комахи, яка походила від
місцевих видів земляних ос. У порівнянні зі звичайни-
ми осами, вона була набагато більше у розмірах, і тому
її називали «мухомю». Цей матеріал був переданий до
окремого комітету з бджільництва «Киевского обще-
ства естествоиспытателей» [17, 15].
Розпочавши збирати інформацію щодо розвит-
ку кустарної промисловості за 1875 р., до Відділу
надійшло багато матеріалу, для редагування якого
була створена комісія у складі В. Антоновича, А. Ан-
теповича, Ф. Волкова, В. Беренштана, П. Чубинсь-
кого, О. Кониського, Н. Тумасова, В. Тарновського,
Г.Цвітковського. Відомості стосувались різних видів
товару, який привозився з Чернігівської губернії та
користувався попитом серед місцевого люду. Так на-
приклад, було встановлено, що з Чернігова та Остра
на торги привозили глиняний посуд, з Ніжина та
Глухівського уїзду – черевики, мотузки, чоботи, з
Остра та взагалі з Чернігівщини везли коробки, дош-
ки, скрипки тощо [7, арк. 63]. Майстри с. Березного
Чернігівської губернії поставляли шкіру, овчину, шап-
ки, хустини, рушники, одяг, головні убори, колеса та
вози [7, арк. 75-76].
У березні 1875 р. на черговому засіданні Південно-
Західного Відділу П. Чубинський зазначав, що якщо в
галузі етнографії зроблено достатньо багато, то стати-
стика залишилися поза увагою дослідників. Статистичні
дані в основному охоплювали велику територію й не
конкретизували певну місцевість [17, 37]. Особливо-
го розвитку у ХІХ – на початку ХХ ст. набула земсь-
ка статистика. Серед найвідоміших представників
даного напрямку слід відзначити Д.П. Журавського
та М.І. Зібера. У 1851 р. Д. Журавський склав «План
статистичного опису губерній Київського учбового
округу…». Два перших розділи він присвятив опису
промисловості. У першому автор розділив промислові
об’єкти за галузями та за місцем розташування. На
підставі такого розподілу Д. Журавський пропону-
вав досліджувати соціальні явища населення: склад
робітників в губерніях, їх походження та сімейний стан,
склад фабричного персоналу, рівень заробітної плати в
залежності від категорії. У другій частині автор пропо-
нував давати більш детальні свідчення по кожній галузі
або з кожної великої фабрики. Це мали бути відомості
про стан та якість обладнання, наявність сировини, ви-
готовлену продукцію та її реалізацію, річний баланс
фабрики та матеріальний стан підприємства. Таким
чином, складена Д.П. Журавським система вивчала не
тільки рівень розвитку промисловості, а й піднімала пи-
(економічні пісні), В. Антонович (політичні пісні),
М. Драгоманов і В. Беренштам (мистецтво і навчан-
ня в піснях) [18, 100]. Крім цього, С. Ніс надавав свої
матеріали до редакції газети «Київський телеграф».
Велика кількість етнографічних записів («О Коното-
пе», «По поводу спектакля в Чернигове 12 февраля
1862 г.», «Отношение панов к селянам», «Украинцы
чи русини», «По поводу смерти А. Метлинского»,
весільні пісні) знаходилася у В.П. Науменка, дійсного
члена Відділу. Серед етнографічного матеріалу були
записи різних заміток, статей, розповідей, напри-
клад, «Голубова верба», «Материалы по поводу гро-
мового процесса Дарии Фаворовской Конотопского
уезда 1860 г.». Російський композитор О. Фомінцин
із замітки, надрукованої в газеті «Порядок» про
ліквідацію Південно-Західного Відділу, дізнався, що
залишилося багато неопрацьованого етнографічного
матеріалу, особливо українських пісень, які передав
у користування С. Ніс. Композитор прохав Президію
Російського Географічного Товариства передати йому
ці матеріали для ознайомлення і майбутнього викори-
стання [18, 93].
Вагоме місце у соціально-економічних
дослідженнях посідає робота дійсного члена Відділу,
професора Ніжинського ліцею імені кн. Безбородька
М.П. Яснопольського «Изменения направления хлеб-
ной торговли Юго-западных и малороссийских губер-
ний под влиянием рельсовых путей из этих местно-
стей к северо-западным рынкам» [1, арк. 2]. Для автора
матеріалами для дослідження даної теми слугували ро-
боти експедицій Імператорського вільного Економічного
та Російського Географічного Товариства з вивчення
хлібної торгівлі в Російській імперії у 60-70-х роках
ХІХ ст. Доповідь М. Яснопольського викликала жва-
ву дискусію та обговорення серед діячів Відділу. Було
вирішено опублікувати її у повному обсязі у першому
томі «Записок» [1, арк. 2]. Автор розвідки звернув увагу
на важливе значення вигідного збуту по високим цінам
хлібної продукції в південно-західному краї. Внаслідок
селянської реформи власників землі ставало більше. В
південно-західній місцевості колишні кріпосні селяни
переходили до розряду селян-власників, які мали змогу
викуповувати земельні наділи. У Чернігівській губернії
відсоток селян-власників був досить високим (76, 2 %)
[19, 194-195]. Борошно тут коштувало 3 руб. 82 коп.
На півночі губернії у зазначений період почали вини-
кати шерстяні та суконні фабрики [19, 199]. Мешканці
Чернігівщини отримали змогу продавати хлібну
продукцію в прибалтійській землі. До 70-х років ХІХ ст.
це було майже неможливо за відсутності шляхів сполу-
чення [19, 201], що призвело до негативних тенденцій в
економічному розвитку регіону.
Ф.К. Волков досліджував українські ярмар-
ки. У його роботі «О сельских ярмарках значе-
ние их для изучения кустарной промышлености»
представлені сільські ярмарки Фастова, Ніжина та
Борисполя. Особливо детально він описав ярмар-
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
414
плати, сільськогосподарський та економічний побут
населення [17, 37]. Ця інформація була необхідна і для
вивчення питань народжуваності, шлюбів, смертності.
Відділ зазначав, що доцільно було б створити спеціальні
статистичні станції, подібні до метереологічних [17, 38].
Таким чином, розпочалася робота щодо організації вив-
чення статистичних даних південно-західного краю.
Подальша робота Відділу була направлена на роз-
робку спеціальної програми для збору географічного
матеріалу. Вона складалася із 18 параграфів. Перша
частина програми присвячувалася топографії. До
редакції мали надходити не лише географічні дані про
місцевість, а й схеми, малюнки. Потрібно було вказати,
до якої губернії, уїзду, волості належить місцевість, яку
носить назву (офіційну і неофіційну), її топографічне
походження. Дану частину програми розглядали
на прикладі південної частини Сосницького уїзду
Чернігівської губернії (м. Стенок). Наступна части-
на мала містити відомості про населення. Крім того
потрібно було вказати кількість вулиць, перевулків,
наявність тротуарів, розташування будинків, приса-
дибних ділянок тощо [17, 1-2]. Інші частини присвя-
чувалися орографії, гідрографії, пунктам сполучення,
ґрунтам, клімату та опису явищ природи, рослинам,
тваринам, історії населеного пункту [17, 3-14]. Окрему
частину складали питання, пов’язані з їжею та росли-
нами, які використовувалися в харчуванні.
У географічних дослідженнях особливе значення
мали роботи В.Р. Лисенка «Медико-топографическое
описание города Тараща (Киевской губернии)» та
С.Ліндфорс про опис с. Олешня Чернігівської губернії.
Останнім напрямком історико-краєзнавчих
досліджень Чернігівщині став правовий аспект.
Уродженець Чернігівщини О. Кістяківський, один з
найвідоміших правознавців того періоду, підготував
програму для збирання і вивчення юридичних звичаїв
і народних поглядів, які послужили основою для ство-
рення вітчизняного кримінального права. Перше ви-
дання було надруковано в «Университетских извести-
ях» 1874 р. Відповідно до цієї програми, за допомогою
створеної мережі кореспондентів О. Кістяківський
зібрав багато матеріалу про звичаєве право українців
з губерній Лівобережної України, серед яких провідне
місце належало Чернігівській губернії. Робота скла-
далася із програми І.Я. Фойницького та П. Єфименка.
Загалом останній складав програму, а І.Я. Фойниць-
кий лише систематизував та редагував текст [8, арк.
9-10]. До О. Кістяківського вивчення юридичних
звичаїв та народного права здебільшого велося випад-
ково. Перші свідчення з’явилися під час дослідження
етнографічного матеріалу. У 1862 р. була опублікована
«Программа обычного права» Г. Мулова [8, арк. 15-
16]. Більш відомою стала програма, опублікована
у 1864 р. етнографічним відділенням Російського
Географічного Товариства. Вона складалася з 15 пи-
тань, які відносилися до звичайного кримінального
права [8, арк. 6-7]. У 1875 р. В. Майнов, секретар
тання соціальних відносин серед робітників [4].
Серед розробки статистичних програм вагоме
місце посідає робота М.І. Зібера – дійсного члена
Південно-Західного Відділу. Учений склав програ-
му, мета якої полягала в тому, що через відповідь на
питання визначався бюджет тієї чи іншої групи на-
селення [6, 1]. Програма складалася із трьох частин,
кожна з яких ділилася на підрозділи. Перша частина
присвячувалася загальним відомостям про населення,
куди входили питання кількості населення, статево-
го, вікового й національного складу, характеристика
розподілу праці між різними групами працюючих,
зміна структури споживання для одних і тих самих
груп в динаміці, характеристика існуючих систем про-
мислового господарства (ремісницькі, мануфактурні,
фабричні), частина виробленої продукції, яка була спо-
жита на місці та реалізована за межі [6, 6]. Прогресив-
ним явищем у програмі М. Зібера було те, що питання
більше стосувалися впливу виробництва на станови-
ще робітників, рівень освіченості та грамотності, ніж
методам та системам процесу виробництва. Таким чи-
ном, програма піднімала соціальні проблеми в тогочас-
ному суспільстві [17, 9]. Варто зазначити, що урядові
програми взагалі не виокремлювали подібних питань.
Фактично М.І. Зібер запропонував статистичній науці
розробляти дані за допомогою комбінаційних таблиць
та метод середніх величин. У західноєвропейських
державах подібні методи взагалі не використовува-
лися. В Україні програма М. Зібера була єдиною, яка
проіснувала до радянських часів. Вперше її застосу-
вали для вивчення статистичних даних с. Кашовки
Довжицької волості Чернігівського уїзду.
Ідеї М. Зібера знайшли своє продовження у
роботі відомого чернігівського земського ста-
тиста О.П. Шлікевича. Він перший використав
розроблені комбінаційні таблиці М. Зібера на
практиці, зумівши згрупувати статистичні дані про
розмір землеволодіння, кількість худоби, робітників
та орендної землі. У подальшому, використовуючи
комбінаційний метод, О. Шлікевич, разом з іншими
статистами Чернігівського земства, розробив табли-
цю за чотирма ознаками для господарств і селищ Ко-
зелецького повіту Чернігівської губернії.
У свою чергу П. Чубинський наголошував, що
розроблення статистичної програми надає можливість
провести реєстрацію поземельної власності в південно-
західному краї, визначити кількість земель та угідь
і розподіл землеволодіння між різними верствами
суспільства. У південно-західному краї внаслідок обез-
земеленого викупу селянських наділів, в Полтавській
та Чернігівській губерніях внаслідок розмежування зе-
мельних наділів, потрібно було вивчити ситуацію та от-
римати точні дані про землеволодіння після проведеної
селянської реформи. З цієї причини Відділ звернувся з
проханням до місцевих закладів, земських управ та ме-
жових комісій зібрати спеціальну інформацію про річні
врожаї, ціни, життєві припаси та розміри заробітної
ISSN 2218-4805
415
джерелом у правових дослідженнях, оскільки до-
зволяв створити узагальнюючу працю з народної
правової культури українців. О. Кістяківський,
вивчаючи правову культуру українських селян,
повністю погоджувався з думками П. Чубинського,
який стверджував, що в народних правових звичаях
розкриваються риси ментальності, характеру наро-
ду, у якого ідеї користі, правди і моралі різко не роз-
межовуються. Звичаї та право народу витікають із
умов його життя і його моральних понять. Зрозуміти
юридичні звичаї народу можна лише зрозумівши
його світогляд. Це був позитивний досвід у вивченні
звичаєвого права, яким скористалися представни-
ки Російського Географічного Товариства. Вони у
1876р. організували спеціальну комісію, до складу
якої увійшли П. Чубинський та О. Кістяківський.
Таким чином, в результаті історико-краєзнавчих
досліджень на Чернігівщині представники Південно-
Західного Відділу Імператорського Російського
Географічного Товариства отримали рукописні запи-
си, відповіді на статистичну і географічну програми,
програму зі звичаєвого права, здійснили етнографічні
розвідки. На початку 1876 р. Відділ планував
опублікувати десять томів наукових праць, але був
ліквідований Емським указом 1876 р.
Посилання
1. Відділ Державного архіву Чернігівської області в
м.Ніжині, ф. 1105, оп. 2, спр. 2, 2 арк.
2. Домонтович М. Материалы для географии и статистики
России, собранные офицерами Генерального штаба. Чернигов-
ская губерния. – СПб., 1865. – 685 с.
3. Житецький І. Південно-Західний Відділ Географічного
Товариства у Києві (з приводу 50-річчя його закриття в 1876 р.)
/ І. Житецький // Україна. – 1927. – Книга 5. – С. 31-36.
4. Журавський Д. План статистического описания губер-
ний Киевского учебного округа: Киевской, Полтавской, Чер-
ниговской, Волынской, Подольской губерний / Д. Журавсь-
кий // Труды Комиссии для описания губерний Киевского
учебного округа. – К., 1852. – Т.1. – 59 с.
5. Засс Р. Незвичайної долі звичайна історія / Р. Засс //
Дзвін. – 1991. – 12 грудня. – С. 120-125.
6. Зибер Н.И. Опыт программы для собирания статистико-
экономических сведений / Н. Зибер. – К.: Типография Фрица,
1875. – 43 с.
7. Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вер-
надського НАН України (далі – ІР НБУВ), ф. 2, спр. 6777, 391 арк.
8. ІР НБУВ, ф. 2, спр. 6772-6773, 17 арк.
9 ІР НБУВ, ф. 61, спр. 217, 10 арк.
10. ІР НБУВ, ф. 61, спр. 218, 12 арк.
11 ІР НБУВ, ф. 61, спр. 240, 12 арк.
12. ІР НБУВ, ф. 61, спр. 241, 136 арк.
13. Левченко М.М. Несколько данных о жилищах и пище
Южноруссов / М. Левченко // Записки Юго-Западного Отдела.
– К.: Типография М.П. Фрица, 1875. – С. 135-150.
14. Нос С. Страничка из моих воспоминаний (Докумен-
ты, известия и заметки) / С.Нос // Киевская старина. – 1893.
– № 6. – С. 509-513.
15. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Импе-
раторского Российского Географического Общества за 1873 г.
Составлен правителем дел Отдела П.П. Чубинским. – К.: Типо-
графия Губернского управления, 1874. – 23 с.
16. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Импе-
етнографічного відділення Російського Географічного
Товариства, в журналі «Знания» надрукував свою про-
граму для збору народних юридичних звичаїв. І хоча
він був представником Російського Географічного
Товариства, проте його програма дещо відрізнялась.
У ній з’явилися нові питання відносно громадянсь-
кого, кримінального та міжнародного права. Осно-
вою для роботи О. Кістяківського стала програма,
видана етнографічним відділенням Імператорського
Російського Географічного Товариства у 1864 р. Про-
те, вона охоплювала не всі сторони суспільного життя,
тому правник значно доповнив її [8, арк. 12]. Він вва-
жав, що крім волосного суду, який розглядав справи
за законом, є народний – суд старших людей, селянсь-
кого люду, який судить за народними звичаями та об-
рядами. [8, арк. 14-15].
П. Чубинський стояв у витоків вивчення звичаєвого
права у Південно-Західному Відділі. З цього приводу
О. Кістяківський писав, що П. Чубинський був
одним із перших, хто надрукував у 1862 р. працю
про звичаєве право Малоросії. Тоді ж ним було
складено й надруковано в «Київських губернських
відомостях» програму для збирання матеріалів зі
звичаєвого права. Професор повністю погоджувався
з П.Чубинським, який пов’язував розвиток правової
науки з етнографічними особливостями певного
регіону. О. Кістяківський висловлював свою подяку
тим діячам, які допомогли у видавництві програми.
Серед них були представники Чернігівщини, які
одночасно працювали в Південно-Західному Відділі
(М. Константинович – інспектор народного училища,
священики с. Самкович Новозибського уїзду, с. Олбина
Остерського уїзду Чернігівської губернії) [8, арк. 1].
В ході реалізації програми було отримано багато
матеріалу, особливо по Чернігівській губернії. Так
М. Кістяківський (брат О. Кістяківського) один із
перших надіслав свої нотатки, зібрані в с. Городи-
ще Сосницького уїзду Чернігівської губернії. Він
повідомляв, що в даній місцевості за злочини, в
основному, назначають штрафи, суспільні роботи
або позбавлення волі. Зустрічалися тілесні покаран-
ня у вигляді побиття різками, що вважалося великим
соромом [9, арк. 1]. За конокрадство людину кара-
ли на короткий термін позбавлення волі [9, арк. 2].
Основна частина місцевого люду виступала проти
смертної кари, але вважала, що за вбивство людина
мусила отримати смертний вирок.
Важливу інформацію стосовно традицій місцевого
люду Чернігівщини з кримінального права надав О.
Кістяківському М. Журавченко з с. Овжив Чернігівської
волості Кролевецького уїзду Чернігівської губернії.
Він стверджував, що злочини люди здійснюють від не-
правильного виховання батьків [10, арк. 1-2]. М. Жу-
равченко також описав сімейні відносини в сільській
місцевості [12, арк. 6-8], стосунки місцевого люду з
грабіжниками [11, арк. 2-7].
Безперечно, отриманий матеріал був вагомим
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
416
Угорщині в 1848 р. та обороні Севастополя під час
Кримської війни 1853-1856 рр. У 1862 р. у чині майо-
ра він був відряджений до Чернігівського батальйону
внутрішньої сторожі. Г.О. Варзар був нагороджений
орденами св. Станіслава 3 та св. Володимира 4 ступе-
ня. У 1871 р. за станом здоров’я він вийшов у відставку
у чині підполковника й оселився у Чернігові [3, 68-
69], де пройшло дитинство В.Є. Варзара.
Освіту він здобув у Чернігівській гімназії, яку
закінчив у 1869 р., Київському університеті св. Во-
лодимира, де слухав лекції відомого економіста
М.Х. Бунге, майбутнього міністра фінансів та Голови
Комітету міністрів Російської імперії, і Петербурзько-
му технологічному інституті.
У Чернігові В.Є. Варзар входив до складу
напівлегального гімназійного гуртка самоосвіти, яким
керував його друг, у майбутньому відомий громадський
діяч та лікар Л.С. Гінзбург. Під його впливом В.Є.Варзар
перейнявся революційними ідеями й пізніше, на-
вчаючись у Петербурзі, разом з Л.С. Гінзбургом на
початку 1870-х рр. створив народницький гурток. Він
підтримував зв’язки з подібними організаціями Росії
та журналом «Вперед», який видавав у Женеві П.Л.
Лавров [4, 9]. За дорученням гуртка В.Є. Варзар під
псевдонімом «Андрей Иванов» написав популярну бро-
шуру «Хитрая механика», видану 1874 р. в Женеві [5].
Вона відіграла певну роль у розгортанні революційної
пропаганди, оскільки у доступній формі розкривала
антинародну сутність податкової політики царського
уряду й витримала десятки видань.
У 1873 р. В.Є. Варзар був відряджений
Технологічним інститутом на Всесвітню виставку. Він
відвідав Париж і Цюрих, де познайомився з П.Л. Лав-
ровим, установив контакти з колонією емігрантів та
паризьких комунарів. У Цюриху В.Є. Варзар зустрівся
із сестрами Рашевськими, одна з яких – Олександра
Григорівна – стала його дружиною [4, 9].
Участь В.Є Варзара та його дружини О.Г. Варзар
у народницькому русі знайшла відображення у мемуа-
рах відомих народників М.Г. Кулябко-Корецького [6]
та І.І. Ясинського [7].
Після закінчення в 1874 р. Петербурзького техноло-
гічного інституту В.Є. Варзару довелося «по семейным
делам поехать на родину в Чернигов» [8, 7], де про-
тягом 1876-1892 рр. він працював у земських устано-
вах. У подружжя В.Є. та О.Г. Варзар народились сини
Василь (1874-1960), Дмитро (1882 - ?) та дочка Кате-
рина (1875-1926) [2, 45; 3, 67-68]. В.Є. Варзар придбав
хутір Уборок біля с. Виблі Чернігівського повіту [9,
19], який надавав йому майновий ценз для участі у ви-
борах до органів земського самоврядування.
В.Є. Варзар розпочав земську службу статисти-
ком у створеному при Чернігівській губернській
земській управі 7 лютого 1876 р. статистичному
відділенні. Співробітникам відділення В.Є. Варза-
ру, П.П. Червінському, О.О. Русову було поставлено
завдання під керівництвом члена управи М.О. Кон-
раторского Российского Географического Общества за 1874 г.
Составлен правителем дел Отдела П.П. Чубинским. – К.: Типо-
графия М. П. Фрица, 1875. – 43 с.
17. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Импе-
раторского Российского Географического Общества за 1875 г.
Составлен правителем дел Отдела А.Д. Антеповичем. – К.: Ти-
пография М.П. Фрица., 1876. – 47 с.
18. Савченко Ф. Заборона українства, 1876 р. Південно-
Західний Відділ Рос. Географ. Товариства в Києві. До історії
громадських рухів на Україні 1860-1870-х рр. Емський указ /
Ф.Савченко. – Харків-Київ, 1930. – 402 с.
19. Яснопольский Н.В. Изменения направления хлебной
торговли с проведением железных дорог / Н. Яснопольский //
Записки Юго-Западного Отдела. – К.: Типография М.П. Фрица,
1875. – С. 193-234.
Мохир Л.В. Историко-краеведческие исследования
Юго-Западного Отдела в Черниговской губернии
Статья посвящена анализу историко-краеведческих
исследований на территории Черниговской губернии,
проведенных представителями Юго-Западного Отдела.
Ключевые слова: Юго-Западный Отдел, краеведение,
Черниговская губерния.
Mokhir L.V. Historical and naturalistic studies of Chernihiv
region by South-West Department
The article is devoted to the problem of historical and
naturalistic studies of Chernihiv region by South-West Department.
Key words: Chernihiv region, South-West Department,
historical, naturalistic studies.
04.03.2013 р.
УДК 929: 31 (477. 51) «1851/1940»Варзар
О.Я. Рахно
ЗЕМСЬКИЙ СТАТИСТИК В.Є. ВАРЗАР:
ВІХИ ЖИТТЯ ТА ГРОМАДСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
У статті йдеться про життєвий шлях та громадську
діяльність статистика, гласного Чернігівського повітового
та губернського земських зібрань В.Є. Варзара (1851–1940).
Ключові слова: В.Є. Варзар, Чернігів, земство, гласний,
статистик.
Василь Єгорович Варзар (1851-1940) – відомий
учений-статистик та громадський діяч. Його життєвому
шляху та діяльності присвячено низку наукових
праць [1]. Втім, земська cтатистична й громадська
діяльність В.Є. Варзара у Чернігівській губернії не знай-
шли належного висвітлення в історичній літературі.
Дана стаття має на меті заповнити цю прогалину.
Народився В.Є. Варзар 4 (16) грудня 1851 р. у
м.Любліні (Польща) в родині підпоручика російської
армії Георгія Олексійовича Варзара, родом з Херсо-
на [2, 45-46]. Його батько розпочав військову кар’єру
рядовим у Волинському піхотному полку в 1835 р.,
брав участь у кавказьких війнах, військових діях в
|