З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2002 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75528 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) / Л.М. Стовбур // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 231-233. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860018946369912832 |
|---|---|
| author | Стовбур, Л.М. |
| author_facet | Стовбур, Л.М. |
| citation_txt | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) / Л.М. Стовбур // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 231-233. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T16:46:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
З історії іменникової конфіксації (структури на за-… …-ø)
Стовбур Л.М.
Запорізький держуніверситет
У сучасній українській мові функціонує чимало похідних іменників,
утворених за допомогою конфікса за-… …-ø, словотвірний генезис яких сягає
давньоруськоукраїнського, а подеколи – і праслов‘янського періоду. За нашими
даними, у писемних пам‘ятках ХІ-ХІІІ ст. фіксуються деривати, що мають у своїй
будові нульовий суфікс і препозитивний елемент за-…: аже кто преw /бидить
нашь оуста/въ, таковымъ не//прощенымъ быти / от закwна б(о)жи" (ХІ/ХV УВ 23)
співвідноситься з конъ (див. Ф ІІ 307); заворъ (ХІ/ХІІ-ХІV СДЯ ІІ 289) „замок,
засувка”, пор. воръ = вора „огорожа, перешкода, тин” (див. Ср І 305); рекъ показа
Володи/меру запону · на неиже бh напи[с]но судище Г[с]не (1118/1377 ПВЛ 106)
від п"ти, пьну із *pеti, pьно; зазоръ (ХІІ/ХІІІ СДЯ ІІІ 302), Володиславъ лест#
межи има и зазоръ имh" любви его (1203-1204/1425 ЛГВ 719) „гріх, сором,
ганьба”, пор. зьрhти „дивитись, бачити” (1056-1057 Ср І 1012), а також зазирати
„засуджувати” (ХІІІ Ср І 913) , що постало із *zoriti „дивитися заздрісно, сильно
бажати; підглядати” [див. Варбот 1984:31]; А в Зарубh дани л грив[ен] (ХІІ/ХVІ
СГ 142), и придоста къ Зарубу [и ту] перебродистас# (1118/1377 ПВЛ 231), и
переиде Днhпръ оу Зараба [Зароуба] (1146/1425 ЛК 323), походить від роубити
„будувати із дерева” (1118 Ср ІІІ 181), напр.: при оцh его многы городы роуб#
(1277/1425 ЛГВ 876), пор. зароубати „починати рубати, будувати” (1471 Ср І
987); закоупъ (1280 СДЯ ІІІ 321) „той, хто відпрацьовує позику, отриману від
хазяїна - землевласника” від коупити (1056-1057 Ср І 1369).
Похідні наведеного типу могли мотивуватися як префіксальними, так і
безпрефіксними дієсловами, тому однозначно вважати їх конфіксальними ще не
можна.
Серед опрацьованого матеріалу середньоукраїноруської мови (ХІV-ХV –
кінець ХVІІ ст.) знаходимо поодинокі приклади іменників описуваної структури,
що пов‘язано, вочевидь, з нечисленністю збережених писемних пам‘яток цього
періоду. Наприклад: забава (1435 ССУМ І 370) „перешкода, затримка”
співвідноситься, певно, з бавити „затримувати” (дієслова забавити та забавляти
у значенні „чинити перешкоду” фіксуються пізніше як рідковживані – див. ССУМ
І 370-371); завада (371) „перешкода” (<вадити); запусты (1498 385) „останній
тиждень перед Великоднім постом”, напевно, від пустити(-ся), пор. Бібл. вираз
„пуститися у всі тяжкі” тобто „безоглядно грішити”.
Із утворень попередніх століть продовжує функціонувати іменник завора
(ХVІІ Сл Лекс 499) „замок”, до речі, лише на поч. ХV ст. фіксується дієслово
заворити „замкнути” (див. Ср І 903), що є точним фонетичним відповідником
похідного.
Значний масив дериватів досліджуваного типу виявлено в новоукраїнській
мові.
1. Аналіз обстеженого матеріалу показує переважання десубстантивів над
іншими утвореннями, що, очевидно, пояснюється прийменниковим походженням
препозитивної частини конфікса. Загальним словотвірним значенням для
відіменникових похідних є „те, що розташовується за чимось, названим
мотивуючим словом”.
1.1. Найчисленнішу групу зазначених дериватів складають назви
територій, місцин. Наприклад: занив (ЗСЮР 19; Ж І 259; Гр ІІ 72) „толока за
нивами” (<нива); пониже залужа там зацвила ружа (1899 Верх 29 169) „місце за
лугом”; залука (Ж І 254) „те саме” (<луг, лука); заверб (1899 Верх 30 218) „там, де
верби ростуть біля ріки”, пор. заверба (Гр ІІ 14) „рід рослин із породи Salix”
(<верба); закло (Ум-С 1044) „куточок двору, саду, поля, що витикається в чужий
двір”, пор. закла „застібка, гачок; рогач” співвідноситься з кло „кут, виступ у
предмета, ребро, грань” (див. ЕСУМ ІІ 226); загора (Ж І 240; Яв 239) „місцевість,
розташована за горою”, пор.: загора (Аркушин 70) „кінець ниви”; заводь (Гр ІІ 21;
Ум-С 185; Саб 123), завідь (НГТК 75) „затока”, пор. завод (75) „озеро” (<вода);
забіч (Гр ІІ6; ВЛЗ 81) „спокійне місце; затишна затока, бухта зі спокійною течією”
(<бік); забереж (Ж 230) „те, що знаходиться за берегом”, пор. забереги (ГЕУ 5)
„смуги тонкого нерухомого льоду вздовж берегів водойм” (<берег); закомори
(Піск 81) „провулки”; зарог (Яв І 267; Чаб ІІ 68) „місце за рогом, за мисом”; задвір
(Матіїв 23) „територія за двором”; заріка, заріч (26) „місцевість за річкою”;
заболоть (ИГТК 75) „заболочена місцина” (<болото); запісоч (79) „невеликий
пологий насип піску біля річки” (<пісок); задніпря (Дубр 112) „територія за
Дніпром”; занога (Гуц Гов 77) „перевал, поворот між горами”.
До цієї групи належать і власне топоніми: усе Задніпра міл в своем
подданстві (1648 ЛСам 52), которого вуйска зобралосе [по Заднепру] осмдесят
тисяч (1649 ВУР ІІ 129) від Дніпро; Засна (ТСУ 143) „рукав Дніпра нижче
впадіння Десни” від за+цна>засна> „за Десною” [див. Трубачёв 1968:253]; Заяр
(ВЛЗ 85) „півн. частина смт Балабиного, відокремлена глибокою балкою, яром”;
Забара (СГУ 201) співвідноситься з давнім бара „болото”, Забереж (201) „потік”;
Забіч (201) „ріка, ліва притока Дніпра”; Заволока (202) „ріка, місто Жмеринка
Вінницької обл.” від волок „водороздільна ділянка між верхів‘ями двох річок, що
близько сходяться в своїх витоках, по якій в давнину волочили судна з одного
басейну річки в другий” [див. Мурзаевы Э. и В. 1959: 175]; Закути (203); Залука
(204); Зарозтока (207).
1.2. Найменування будівель, споруд та їх фрагментів: закута (Гр ІІ 56)
„хлів”, пор.: закута (Б-Н 145) „дверцята у собачій будці, в хліві тощо”, закут (Гр
ІІ 56; СУМ ІІІ 176) „віддалений або малопомітний куток у приміщенні” (<кут,
куток); запілє (Корзонюк 121) „бокова частина клуні, в якій складали снопи”
(<пола); заватра (СУМ ІІІ 38) „курінь для пастухів серед загороди, в якій
ночують тварини (на полонинах)”, пор.: заватра „другий вогонь” (ЗСЮР 18);
загруба (Дзендз 43) „лежанка”; закрам (Чаб ІІ 40) „засік” співвідноситься з крома
„перегородка” (див. Ф ІІ 380).
1.3. Назви складових частин одягу, взуття: завше их мhй при сердцу, як
компас в занадри (1960 ІВел 66) „пазуха” (<надра); закаблук (416; Ум-С 257)
„каблук”; запилъ (СМН 429), запіл (К-О І 507; Гр ІІ 79; СУМ ІІІ 260) „пола одежі,
загорнута так, що в неї можна щось покласти”; запола (Піск 84; Ум-С 710; Закр
334; Гр ІІ 82; СУМ ІІІ 271) „поділ жіночої сорочки”.
1.4. Інші номени, різнопланові за семантикою: зашпари (СМН 445; СУМГ
587; Ум-С 290), зашпори (К-О І 534; Закр 339; Гр ІІ 119), запари (СУМГ 587),
запарі (Гуц Гов 77) „неприємне відчуття в пальцях, коли після холоду в них
відчувається внутрішній жар”, пор. пори, шпарини; зап‘ястя (СУМ ІІІ 285)
„частина кисті руки, що прилягає до передпліччя”, пор. діал. п‘ястук „кулак”;
завширъ (А-Ч 408) „міра ширини”; занищ (Піск 83) „бідність, нужда, злидні” пор.
нищета; зареч (85) „післямова, епілог”, пор. ректи, річ; затиш (Чаб ІІ 77)
„затишшя” (<тиша).
2. Обстежений матеріал містить також певну кількість віддієслівних
утворень із загальним словотвірним значенням „результат дії, названої
мотивуючою основою”.
Виявлені девербативи розподіляються на такі лексико-словотвірні групи:
2.1. Атрибутивні назви істот чи групи осіб. Крім давнього закоупъ, сюди
належать також іменники: зателепа (Яв 273; СМН 439) „неповоротка, вайлувата
жінка; неотеса, незграба” від теліпати(-сь); заволока (Ум-С 934; Закр 328; Піск
79; СУМГ 553; СУМ ІІІ 59) „зневажл. бурлака, летяга, зайда, заброда”, пор. інші
значення: „повія” (Аркушин 70) та „колода, якою закладали в греблі прорване
місце” (Гр ІІ 21) (<волочити(-сь)); заблуда (Ум-С 51) „волоцюга”; заброда (Гр ІІ
9; СУМ ІІІ) „те саме”; затяг (Яв 275) „загін бродяг, що тинявся запорізькими
степами” (<тягатись „блукати”); зануда (Лєснова 25; СУМ ІІІ ) „людина, яка все
робить надто повільно; в‘їдлива, нудна людина” (<нудити „набридати”). Певною
мірою з цією групою співвідноситься дериват заполоха (Гр ІІ 83) „опудало”
(<полохати);
2.2. Найменування того, що сприймається органами чуття людини або
тварини: запахъ добрыхъ оучинковъ по собh оказовати (1616 ЄУС 140), запах при
дыму свhщы (серед. ХVІІ УП 79), арwматы, запахи, дорогіи масти (ХVІІ ЛексЗиз
24), потом отверзл цвhтущая уста в сей нетлhнный запах (1776 Ск ІІ 66)
„властивість предметів, речовин діяти на органи нюху; дух, пахощі, аромат”
(<пахнути); загаръ (СУМГ 556), загарь (Гр ІІ 25) „чад від горілого” (<горіти);
задуха (СМН 414; ЗСЮР 19; Гр ІІ 37; Саб 44; СУМ ІІІ ) „сильний задушливий
запах; жарке, гаряче повітря, сповнене випарувань” (<душити(-сь)); затрава
(Аркуш 71) „відчуття запаху свіжого м‘яса (про мисливського собаку)” від
травити „нацьковувати”;
2.3. Номени, що позначають господарські споруди, знаряддя праці,
реманент, атрибути домашнього вжитку. Продовжує функціонувати утворення
попередніх століть засикъ: аггели добріи суть пшеница, а злыи били, нhбы жито,
на небеси, як в якой засицh (1691 ІВел 145), комора в ряду на мhстh [...] и засhкъ
повенъ (1733 ДНМ 267), пор. засіка (Закр 337) „перегородження дороги, прорубка
лісу”, засіка (Піск 86) „вт. знач. барикада”; застuпъ (1616 ЄУС 205), заступовъ
два, стругъ и коса єдна (1766 ДДГ 333), заступъ (Б-Н 148) „дерев‘яна округла
лопата, обкута залізним накінечником”, заступ (СУМ ІІІ 336) „звужена донизу
залізна лопата для земляних робіт”, пор.: заступи (Гуц Гов 79) „сходи”, заступ
(Кр 167) „зазубрина на риболовному гачку” (<ступати, ступити); заніз (Гр ІІ 72),
заноза (Піск 83) „стержні в ярмі, між якими просовується голова запряженого
вола”, пор. заніз (Ж 259) „колючка”; пов‘язані з низати, пор. рос. нозить
„нанизувати, пронизувати” (див. ЕСУМ ІІ 234).
2.4. Назви, які позначають результат дії, вираженої мотивуючою основою:
закилъ (СМН 417) „неправильний розкіл дерева” (<колотися); задарь (1899 Верх
30 218) „подарована річ” (<дарувати); задій (Б-Н 143) „весь збір молока із дійної
худоби” (<доїти); задера (Гр ІІ 33) „скіпка”, пор. задра (Чаб ІІ 27) „подряпина,
рана” (<дерти).
2.5. Номени, що окреслюють особливості ландшафту, місцевості.
Наприклад: самоволние в томъ моемъ степу положилъ копци і в проти(в)нос(т)
пра(в) малоро(с)сійски(х) учинилъ заору (1755 ДДГ 236) „край ораного поля, які з
трудом зорюються і дають огріхи внаслідок твердого утрамбованого ґрунту”
(<орати); заторы (1900 Верх 35 103) „дорога, що має багато вибоїв”, пор. затір
(Гр ІІ 107) „заглиблення в клепках дерев‘яного посуду,в яке бондар вставляє дно”,
затор (СУМ ІІІ 357) „скупчення людей, транспорту і т.ін., що створює перешкоду
рухові” від терти(-сь), торувати; заплав (НГТК 79) „низина біля річки”, заплава
(79) „мокра заболочена низина” (<плавати); затон, затонь (83) „ділянка,
затоплена водою під час повені” (<тонути, затонути); заліж (Чаб ІІ 46) „цілина,
довго не орана земля” (<лежати, залежатись); зарва (Гуц Гов 78) „зсув ґрунту,
що утворюється після тривалих дощів” (<рвати(-сь)).
2.6. Найменування, що пов‘язані з військовою справою чи воєнними
діями: положил свою засаду и, укрепивши ихъ себh, знову вернулся до Берестья
(1686 ХрС 166), сотвори засаду [,] и много порази лядского воиска (1739 Граб
124), пор. засада (Гр ІІ 92) „підстава, основа”, засяда, засада (Аркуш 71) „засідка
мисливців під час полювання”, засада (СУМ ІІІ 72) „приховане місце, де
розташовується хтось для раптового нападу” (<садити, засадити); и от того часу
стал задор с Пушкарем (1657 ЛСам 77) „ворогування”, пор. драться;
поворочаючи [...] з нhякихсь затяговъ воєнних (ХVІІ ВелС 7) „військова
кампанія, похід”, пор.: затяг (Гр ІІ 111) „навербований загін війська” (<тягти,
затягувати); тако(ж) по заставахъ команду имhющимъ (1729 ДДГ 102)
„військовий охоронний загін, охоронна варта”, пор. застава (Гр ІІ 100; СУМ ІІІ
84) „віддавання кредиторові якогось майна, коштовності для забезпечення
одержуваної позички” (<ставити, заставляти); залога (Саб 128) „засада”, пор.:
„гарнізон” (Гр ІІ 60) від лягати, залягти; забіг (Саб 58) „вторгнення”, забіг (Гр ІІ
5) „набіг”, пор. забіг (СУМ ІІІ 22) „у спорт. змаганнях – біг на певну відстань”
(<бігти).
2.7. Абстрактні назви: запомога (Ум-С 681; Саб 50) „допомога”
(<помогати, помогти); зарука (Саб 72) „гарантія”, запорука (123) „застава”
(<ручатись, поручитись); затруд (Гр ІІ 110) „праця, зусилля” (<трудитись).
Відад‘єктивом слід вважати, певно, дериват закрепа (Гр ІІІ 54)
„здоров‘як, силач”, пор. крепкий „міцний”.
Як бачимо, конфікс за-… …-ø, який з ХІ-ХІІІ ст. увійшов до арсеналу
дериваційних засобів української мови, набрав чималої потужності протягом віків
і став особливо продуктивним при творенні відіменникових похідних.
Мотиваційна база частини дериватів є неоднозначною: деякі з них
потребують залучення етимологічного матеріалу, інші – можуть співвідноситись
як з префіксованими, так і безпрефіксними дієсловами.
Список скорочень джерел
Аркушин Аркушин Г. Західнополіські нульсуфіксальні іменники //Українське
і слов‘янське мовознавство. Збірник наукових праць. Випуск 4. –
Ужгород, 2001. –С. 65-77.
Б-Н Білецький-Носенко П. Словник української мови /Підгот. до вид. В.
В. Німчука. –К., 1966. –421с.
Верх Верхратський І. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів
//ЗНТШ – 1902. – Т.45.
Гр Словарь української мови / за ред.Б.Грінченка. – К., 1907-1909. –
Т.1-4.
ГуцГов Гуцульські говірки. Короткий словник. –Львів, 1997. –230с.
ДДГ Ділова документація Гетьманщини XVII ст. /Головн. ред. О.М.
Мироненко. –К., 1992. –388с.
ДНМ Ділова і народнорозмовна мова ХVIIІ ст. Підгот.до вид.
В.А.Передрієнко. –К., 1976. –415с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови. –К.: Наукова думка. –
1982-1989. –Т. 1-3.
ЄУС Єу(г)ліє учителное ... /Перекл. М. Смотрицький. –Єв‘є, 1616.
Ж Желехівський Є. Малорусько-німецький словник. –Львів, 1886. –
Т.1-2.
Закр Закревскій Н.В. Старосвhтскій бандуриста. Словарь малороссійскіхъ
идіомовъ. –М., 1861. – С. 247-628.
ЗСЮР Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського. –Львів, 1877.
Корзонюк Корзонюк М. М. Матеріали до словника західно волинських говірок
//Українська діалектична лексика. –К.: Наукова думка, 1987. –С. 62-
267.
Кр Кривицкий А. А. Из словаря полесских рыболовов //Полесье
(Лингвистика. Археология. Топонимика). –М.: Наука, 1968. –С. 162-
174.
Лєснова Лєснова В.В. Матеріали до словника говірок Східної
Слобожанщини: людина та її риси. –Луганськ: Шлях. –1999. –72с.
ПВЛ Повість временних літ за Лаврентіївським списком //Полное
собрание русских летописей. Лаврентьевская и Суздальская
летопись по академическому списку. –М., 1962. –Т. 1.
Піск Пискуновъ Ф. Словник живої народнеї, пісьменної і актової мови
руськихъ югівщанъ Россійської і Австрійсько-Венґерської цесарії. –
К., 1882. –309с.
Саб Сабалдир І.О. Практичний російсько-український словник. –К.: Час.
–1926. –436с.
СГУ Словник гідронімів України. –К.: Наукова думка. –1979. –780с.
СДЯ Словарь древнерусского языка (ХІ- ХІV вв.). Гл.ред. Р.И.Аванесов. –
М., 1988-1991. –Т. 1-4.
Ск Сковорода Г. Повне зібрання творів. –К.: Наукова думка, 1972. –Т.
1-2.
СлЛекс Лексикон латинський Є. Славинецького. Лексикон словено-
латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського
/Підгот. до вид. В.В. Німчук. –К.: Наукова думка, 1973. –С. 58-418.
Ср Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. –
Спб, 1893-1912. – Т.1-3.
ССУМ Словник староукраїнської мови ХІV-ХVст. –К., 1977-1978. –630.,
591. – Т.1-2.
СУМ Словник української мови. –К., 1970-1980. – Т.1-11.
УВ Устав князя Володимира Святославича //Древнерусские княжеские
уставы ХІ-ХV вв. /Изд.подгот. Я.Н. Щапов. – М.: 1976. – С. 22-24.
Ум-С Уманець М.І. Спілка А. Словарь російсько-український. –К., 1925. –
1149с.
УП Українська поезія. Середина ХVIІст. Упоряд. В.І. Крекотень, М.М.
Сулима. – К., 1992. – 680с.
Ф Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. //Пер.с нем.и
доп. О.Н.Трубачева. – М., 1964-1973. –Т.1-4.
ХрС Феодосій Сафонович. Хроніка з літописців стародавніх. Підгот.
тексту до друку, передмова, коментарі Ю.А.Мицика, В.М.
Кравченка. –К., 1992. –333с.
Чаб Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. –
Запоріжжя, ЗДУ. –1992. – Т. 1-4.
Використана література
Варбот Ж. Ж. Праславянская морфонология, словообразование и
этимология. –М.: Наука, 1984. -255с.
Мурзаевы Э. и В. Словарь местных географических терминов. –М.:
Просвещение, 1959. –С. 175.
Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины: Словообразование.
Этимология. Этнич. интерпретация. –М.: Наука, 1968. -С.253.
Стовбур Л.М.
Запорізький держуніверситет
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75528 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:46:49Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Стовбур, Л.М. 2015-01-31T14:51:20Z 2015-01-31T14:51:20Z 2002 З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) / Л.М. Стовбур // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 231-233. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75528 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Граматична та словотвірна семантика З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) Article published earlier |
| spellingShingle | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) Стовбур, Л.М. Граматична та словотвірна семантика |
| title | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| title_full | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| title_fullStr | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| title_full_unstemmed | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| title_short | З історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| title_sort | з історії іменникової конфіксації (структури за-... ... -ø) |
| topic | Граматична та словотвірна семантика |
| topic_facet | Граматична та словотвірна семантика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75528 |
| work_keys_str_mv | AT stovburlm zístorííímennikovoíkonfíksacíístrukturizaø |