Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75544 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання / С.В. Мясоєдова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 207-209. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860248499545702400 |
|---|---|
| author | Мясоєдова, С.В. |
| author_facet | Мясоєдова, С.В. |
| citation_txt | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання / С.В. Мясоєдова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 207-209. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:39:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОЗНАКИ МОВЛЕННЄВИХ СИТУАЦІЙ,
ЩО РЕАЛІЗУЮТЬ СПОНУКАННЯ
Мясоєдова С.В.
Харківський державний педагогічний ніверситет ш. Г.С. Сковороди
Існують різні точки зору на те, яка мовленнєва ситуація являє собою
спонукальну. Це пов'язано з уявленням про її учасників, передусім про те, кого
можна розглядати як потенційного виконавця спонукуваної дії. Багато з дослідників
вважають спонукальною тільки ту ситуацію, коли названу мовцем дію покликаний
виконати адресат мовлення (О.В. Ісачепко, М. У. Каранська. Р.М. Новичкова, Н.
В. Швидка). У цих працях представлене вузьке розуміння спонукальпості. У
широкому ж розумінні цього явища виконавцем названої мовцем дії може бути:
1) слухач (слухачі);
2) мовець і слухач (слухачі);
3) людина (люди), що не бере (не беруть) участі в діалозі;
4) слухач (слухачі) і людина (люди), що не бере (не беруть) участі в діалозі;
5) мовець, слухач (слухачі) і людина (люди), що не бере (не беруть) участі в
діалозі;
6) мовець (у ситуації внутрішнього діалогу).
У роботі -прийнятий широкий погляд на явище спопукальності. Спонуканням
є відношення, яке відображає волюнтативні стосунки між мовцем, який називає
дію, що її необхідно виконати (не виконати), і слухачем, який повинен
забезпечити її виконання (невиконання).
Типовою спонукальною ситуацією є та, де виконавцем названої мовцем дії
покликаний (покликані) бути адресат (адресати) висловлення, оформленого як
пряме або як непряме спонукання, наприклад:
Чого ж ви сидите? Пішли б укупі кудись на вигін або в гай над річку та й
заспівали б (Леся Українка);
Може, на другий рік у мене роботу візьмете? (Б. Лепкий).
Поширеними слід визнати також ситуації заклику до спільної дії,
виконавцями якої будуть не тільки слухач (слухачі), а й сам мовець, наприклад:
Побігли' [— сказав він і вони побігли] (Вал. Шевчук);
-Голосувати, [Іруки було піднято] (О. Гончар);
Прозршо ж? [Люди ми чи ні?] (М. Вінграновський).
Ситуація спонукання може бути комбінованою, коли мовленнєвий акт
-заклик до спільної дії - сполучається з іншим актом - спонуканням
слухач-1 (слухачів) до самостійної діяльності, наприклад:
[Коли підійшли до пристані, Топченко, не кидаючи Лесіної руки, сказав,
звертаючись до Сірка і до Валентина:]
Ну, ви йдіть, мабуть до пароплава, а ми станемо в чергу і купимо квитки
(М. Хвильовий).
Це речення містить два спонукальних висловлення: наказ Сірку й Валентину
йти до пароплава й запрошення Лесі стати з Топченком у чергу, щоб купити квитки.
Той факт, що висловлення Ми станемо в чергу і купимо квитки --
це дійсно спонукання, а не Лесине бажання, випливає із сюжету оповідання, де
Топченко - ревізор, який залицяється до Лесі, дружини свого підлеглого
Валентина.
У ситуаціях, коли висловлення передбачає в ролі агенса не слухача, а
третю особу, має місце подвійне або опосередковане спонукання. На це явище
вказувалося в роботі Л.В. Бережан, яка назвала його «непрямим» спонуканням
-через його опосередкованість третьою особою. Мовець, повідомляючи слухачеві
про необхідність виконання дії кимось іншим, спонукає його бути посередником між
ним і виконавцем дії - повідомити третю особу про свою волю й тим самим
спонукати її виконати дію. Наприклад:
[Води в графині нема.] Хай набере з крана (М. Хвильовий) -
пор. Я хочу, щоб ти передав йому, що води в графині нема й тим самим
спонукав набрати води з крана; Сподіваюся, мені дадуть коні, щоб довезти прилади і
книжки? (Вал. Шевчук) -
пор.: Я хочу, щоб ви наказали своїм слугам дати мені коні, щоб довезти
прилади і книжки;
Якщо встрінеш, скажи йому, хай приходить (Гр. Тютюнник) -
пор. Я хочу, щоб ти передав йому, щоб він прийшов до мене.
Спонукання здійснюється в таких випадках у двох мовленнєвих актах. Це
явище відоме в семантичному синтаксисі як факт наявності в змісті висловлення
модусу в модусі. У розглядуваних реченнях воно виявляє себе як спонукання в
спонуканні: Я спонукаю тебе, щоб ти спонукав його, щоб він виконав дію. Таким
чином, у реченнях цього типу маємо здійснюване мовцем спонукання
співрозмовника до спонукання якоїсь третьої особи виконати певну дію.
У реальних висловленнях української мови усі три семантичні компоненти
(обидва спонукальні й диктумний), як правило, не бувають експліковані в
самостійних предикативних частинах речення за допомогою слів спонукати,
просити, вимагати і т. ін. Спонукання вони можуть також виражати за допомогою
граматичних категорій та в різні непрямі способи. Так, у висловленні:
Попрохаєте Василя, щоб дав вам селянську одежу (В. Винниченко)
-спонукальний модусний компонент, виражений граматично у формі майбутнього
часу «попрохаєте», яка набуває значення імперативу: Я спонукаю вас [попрохати
Василя, щоб дав вам селянську одежу]. Змістовий компонент попрохати є
спонуканням до диктуму дати селянську одежу: Василю, я прошу тебе, [щоб ти
дав мені селянську одежу]. Що ж до власне диктуму, то він репрезентується
підрядним реченням - трансформом якого може бути інфінітивне словосполучення:
Попрохаєте Василя дати вам селянську одежу.
Переказування спонукання пов'язане з авторизацією, тобто посиланням нс.
ініціатора волевиявлення:
Дядьку, дядьку! Казали тітка Полька, щоб ви додому йшли, ваші гості з
Харкова приїхали (Гр. Тютюнник).
Опосередкованим спонукання буває тоді, коли ініціатор волевиявлення не
дорівнює мовцеві, оскільки волевиявлення відбувається в двох мовленнєвих
актах. У першому тітка Полька висловлює свою волю щодо виконання дії третьою
особою. У другому волю ініціатора волевиявлення переказує потенційному
виконавцю дії посередник (у першому мовленнєвому акті вік слухач, а в другому -
мовець). Спонукання, що його належить здійснити слухачеві (спонукай його йти
додому), є модусом стосовно дії того, кого він буде спонукати (нехай він йде
додому), й водночас диктумом, на який спроектовано спонукання мовця (я спонукаю
тебе за дорученням тітки Польки).
.Якщо, відповідно до задуму мовця, у здійсненні опосередковано спонукуваної
дії буде брати участь, крім адресата, ще хтось інший, то другий мовленнєвий акт
буде закликом до спільної дії, наприклад:
Так тому й бути: благословляю... коли не бреше і сурйозно наміряється
оженитись (М. Хвильовий) -пор. Передай йому, що я дозволяю вам одружитися —
Одружуйтесь.
Оскільки дозвіл одружитися адресований у цій ситуації тільки дочці, хоча
стосується він також її нареченого, то очевидно, що мовець передбачає, що
нареченому буде повідомлено про дозвіл матері: Мати нам дозволила одружитися,
що по суті буде закликом до спільної дії Давай одружимося.
Подвійне чи опосередковане спонукання можливе також у ситуаціях заклику до
спільної дії мовця, слухача й особи (осіб), що не бере (не беруть) участі в розмові,
наприклад:
[Карпо знов нахиляється до парубка, що вигортав полову з-під машини].
А як не схочить сьогодня заплатить усім, кидати зараз же, всім
роботу... [До одного! А як буде хто... теє... значить, не приставать до нас, під
ребра - й амінь...] (В. Винниченко).
У цьому випадку мовець планує змову проти роботодавця, тому він інформує
про свої плани тільки одного з потенційних виконавців дії (парубка, що вигортав
полову з-під машини] і передбачає, що той повідомить про це інших, закликаючи їх
до спільної дії.
Адресатом спонукання може бути сам мовець у випадку автокомунікації,
внутрішнього діалогу, коли мовець звертається зі спонуканням до самого себе, як у
прикладі:
[Астрономові здалося, що блукає він уже роки...} « Треба таки йти,[- гадав він.
- Рано чи пізно я натраплю на село. Там можна буде переїсти й спочити;] головне,
подолати цю кляту дорогу!» [Астроном засунув вузькі долоні в рукави і,
притупуючи, побіг] (Вал. Шевчук).
Як зазначає І.І. Ковтунова, звернення до себе - це не монолог, а діалог між різними
аспектами людського я. Такий внутрішній діалог характерний для людей з
розвиненою самосвідомістю. Спонукання виходить від найвищого Я -Совісті,
Розуму, Етичної свідомості й адресовані вони тому я, що взаємодіє із зовнішнім
світом, [75, 64-65]. Приклад підтверджує це положення: Як страшно тут, як темно!
Там радіють, А тут... Тікати краще відсіля, -Вернусь додому, там дізнаюсь правди І
вип 'ю вже гіркот до останку
(В. Самійленко).
Отже, злиття суб'єкта й адресата мовлення в таких випадках є суто зовнішнім,
вони хоча й тотожні, все ж різні за своєю роллю учасників внутрішнього діалогу.
«Якщо в такого роду випадках можна говорити про роздвоєння, то про таке
роздвоєння, коли дві різні сторони я людини не стають незалежними, не
відособлюються одна від одної, але вступають в активну взаємодію - діалог» [75,
65], як-от:
[Крізь віконце лилася блідава, мов нежива, ніч, і домовика потягло на світло
зір... « Мене зачарувала ця дорога, думав далі домовик. — А коли домовиків
зачаровують дороги, стаються нещастя.] Домовики мусять думати про дім, а не
про дороги» (Вал. Шевчук).
Мовець може також дорівнювати агенсу, тобто виконувати дію, стосовно якої
здійснюється спонукання. Так буває тоді, коли він порушує правила рольового
спілкування й бере на себе обов'язки адресата спонукання. Це можна пояснити на
такому прикладі. Усім відома ситуація, коли конферансьє під час концерту
проголошує ім'я музиканта й робить невідворотним його виступ. Іншими словами,
повідомлення про його виступ спонукає музиканта вийти на сцену й грати.
Традиційно ролі конферансьє й музиканта виконують різні люди. Якщо ж обов'язки
конферансьє виконує сам музикант, то, проголошуючи виступ як конферансьє, він є
і тим, хто спонукає до дії, і її виконавцем, пор.:
[А на сцені стояв уже тип. Він узяв на себе ролю й конферансьє.]
- Відомий балалаєчник Букетов-Розін зіграє зараз імітацію на знаменитого
санкт-петербурзького Андрєєва: «Свєтіт мєсяц ясний».
[Тип оголосив як конферансьє, і взяв балалайку як артист] (М. Хвильовий).
Для формування спонукального значення релевантний не тільки склад
учасників мовленнєвого спілкування, а й характер цих учасників: соціальні ролі
мовця й слухача, їхні особисті стосунки, плани й бажання. Ці ознаки визначають
характер спонукання й формують різні його відтінки.
Література
1. Арутюнова Н.Д. Предложение й его смьісл. - М. Наука, 1976. - 383 с.
2. Исаченко А.В. К вопросу об императиве в русском язьіке. //Русский язьік «
школе.-1957.- №6.-С. 7-14.
3. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. - К.: Либідь,
1995.
4. Ковтунова И.И. Позтический синтаксис. - М.: Наука, 1986. - 207 с.
5. Новичкова Р.М. Про контактоспрямоване функціонування імперативних форм
//Мовознавство. - 1977.-№3. — с. 69-71.
6. Покройкова Н.И. К характеристике семантической структури ситуации
побуждения // Функциональньш анализ грамматических аспектов вьісказьівания
(Межвузовский сборник научньїх трудов). - Л., 1985. - с.25-30.
7. Швидка Н.В. Імперативні речення в сучасній українській мові: семантика, засоби
вираження спонукальності, функції. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня
канд. філол. наук. - Харків, 1998. -18с.
Харківський державний педагогічний ніверситет ш. Г.С. Сковороди
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75544 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:39:57Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мясоєдова, С.В. 2015-01-31T15:31:05Z 2015-01-31T15:31:05Z 2002 Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання / С.В. Мясоєдова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 207-209. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75544 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Граматична та словотвірна семантика Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання Article published earlier |
| spellingShingle | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання Мясоєдова, С.В. Граматична та словотвірна семантика |
| title | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| title_full | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| title_fullStr | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| title_full_unstemmed | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| title_short | Ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| title_sort | ознаки мовленнєвих ситуацій, що реалізують спонукання |
| topic | Граматична та словотвірна семантика |
| topic_facet | Граматична та словотвірна семантика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75544 |
| work_keys_str_mv | AT mâsoêdovasv oznakimovlennêvihsituacíiŝorealízuûtʹsponukannâ |