Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75586 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків / Н.В. Гаврилюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 332-334. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75586 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-755862025-02-09T14:02:48Z Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків Гаврилюк, Н.В. Семантика тексту 2002 Article Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків / Н.В. Гаврилюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 332-334. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75586 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Семантика тексту Семантика тексту |
| spellingShingle |
Семантика тексту Семантика тексту Гаврилюк, Н.В. Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Гаврилюк, Н.В. |
| author_facet |
Гаврилюк, Н.В. |
| author_sort |
Гаврилюк, Н.В. |
| title |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| title_short |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| title_full |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| title_fullStr |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| title_full_unstemmed |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| title_sort |
семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Семантика тексту |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75586 |
| citation_txt |
Семантична структура та функціонування індивідуально-авторських прикметників-кольороназв у вторчому доробку неокласиків / Н.В. Гаврилюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 332-334. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilûknv semantičnastrukturatafunkcíonuvannâíndivídualʹnoavtorsʹkihprikmetnikívkolʹoronazvuvtorčomudorobkuneoklasikív |
| first_indexed |
2025-11-26T15:07:56Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:07:56Z |
| _version_ |
1849865985873412096 |
| fulltext |
СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-
АВТОРСЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ-КОЛЬОРОНАЗВ У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ
НЕОКЛАСИКІВ
Н. В. Гаврилюк
Рівненський держ авний гуманіт арний університ ет
Творчість будь-якого поета містить багату палітру назв кольорів та їх
відтінків. Для зображення стану навколишнього середовища, який часто є
віддзеркаленням емоційного стану ліричного героя, письменники
використовують загальновживані кольороназви, а також створюють власні,
індивідуально-авторські. Останні є одними з найяскравіших засобів передачі
особливостей авторського світосприйняття.
Загальновживані назви кольорів досить часто ставали об’єктом вивчення у
різних аспектах (словотвірному, семантичному, стилістичному). Меншу увагу
привертали індивідуально-авторські кольоронайменування. Хоча ще на початку
другої половини ХХ ст. А. П. Критенко [1963:97] наголошував на тому, що такі
назви не слід минати. Тож розглянемо індивідуально-авторські прикметники —
назви кольорів, виявлені у поетичному словнику неокласиків, проаналізуємо їх
семантичні особливості та стилістичне призначення у тексті, що дозволить
виявити характерні ознаки стилю поетів цього угруповання в цілому та кожного
зокрема.
Порівняно із загальновживаними лексемами на позначення кольору
авторські інновації відзначаються складнішою семантичною структурою, що
зумовлюється, на нашу думку, різними факторами: по-перше, складнішою
словотвірною структурою, по-друге, контекстуальним оточенням, під впливом
якого у похідних одиницях з’являються додаткові семи.
Серед індивідуально-авторських прикметників на позначення кольору
виділяється два угруповання: 1) назви власне кольоративної семантики; 2) назви,
в яких ознака кольору поєднується з іншою, некольоративною. З урахуванням
семантичних і структурних ознак інновацій кожне угруповання членується на
декілька підгруп.
Серед прикметників власне кольоративної семантики виділяються наступні
підгрупи: а) суфіксальні відіменникові прикметники, які позначають колірну
ознаку за подібністю до кольору предметів та явищ об’єктивної дійсності, напр.:
шафірові береги (М. Драй-Хмара), полум’яст і язики (Юрій Клен); б) складні
прикметники, в яких поєднуються основи двох назв кольорів, напр.: золот о-сизі
смуги (П. Филипович), блакит но-білий прост ір; в) складні назви, які
характеризують предмет, вказуючи на колір якоїсь його складової частини, напр.:
срібнопінна ст румина (М. Драй-Хмара), блакит нокрилий Дніпро (М. Рильський).
Підгрупу індивідуально-авторських прикметників, які позначають колірну
ознаку за подібністю до кольору предметів та явищ об’єктивної дійсності,
складають інновації М. Драй-Хмари шафіровий, ж овт ож арний та Юрія Клена
полум’яст ий. Кожен з таких прикметників позначає лише один колір, який
властивий предметові чи явищу навколишньої дійсності, названому в основі
похідного ад’єктива. Що стосується інновації полум’яст ий, то вона є варіантом
загальновживаної лексеми полум’янист ий ‘який має колір вогню; червоний’
[СУМ, т.V, с.102] і вживається з метою збереження ритміки строфи. Стилістично
вартіснішими є авторські новотвори шафіровий, ж овт ож арний, утворені від
застарілих слів шафір ‘сапфір’ [СУМ, т.ХІ, с.422] та ж овт ож ар ‘оранжевий
колір’ [БГ, т.І, с.489]. Призабуті у сучасному вжитку, застарілі слова та похідні
від них освіжають поетичне мовлення і, як наслідок, збуджують уяву читачів.
Другу підгрупу індивідуально-авторських прикметників власне
кольоративної семантики формують інновації попеляст о-сивий, блакит но-білий,
зелено-золот ий (М. Рильський), криваво-золот ий (М. Рильський, П. Филипович),
золот о-сизий (П. Филипович), мідяно-рж авий (Юрій Клен), зелено-золот ий
(М.Зеров). Названі прикметники є складними словами, до семантичної структури
яких входять назви двох кольорів. Однак ці два кольори існують не окремо, а
утворюють складне семантичне ціле для передачі колірної якості одного
предмета чи явища об’єктивної дійсності. Характерно, що аналізовані інновації
позначають переважно колірну ознаку не предметів, а явищ та стану
навколишнього середовища, напр.: блакит но-білий прост ір, золот о-сизі смуги
[небесного прост ору — Н. Г.] , зелено-золот ий гай, мідяно-рж аві гаї. Світ, який
ми сприймаємо, відзначається багатобарвністю, а прикметники аналізованого
типу відображають особливості світосприйняття поета, пор.: “Як вийдеш —
паморозь на т равах,/ Неначе срібна сивина,/ А із гаїв мідяно-рж авих/ Така
дзвінка доносит ься луна...” (“Крізь праосінь”) та “На т лі зелено-золот ого гаю/ Із
кузні т ихо в’єт ься синій дим.../ Кого я т ут чекаю-виглядаю,/ За ким ж урюсь,
т уж у за ким?” (“На тлі зелено-золотого гаю...”).
Найчисельнішою є підгрупа індивідуально-авторських прикметників, які
характеризують предмет, вказуючи на колір якоїсь його складової частини:
білопінний, сніж ноокий, білоодеж ний, рож евоперст ий, ж овт оребрий,
блакит нокрилий, зеленокрилий (М. Рильський), червонокит ий, золот охвост ий,
червоноспинний, золот одонний, срібнорунний, срібнопінний, злот омит рий
(М.Драй-Хмара), ранкорож евий, білочадий, зеленоперий (Юрій Клен). З
структурного погляду усі інновації цієї підгрупи є складними прикметниками,
утвореними на базі атрибутивних словосполучень. За ознакою сполучуваності
новотворів з означуваними іменниками виділяються прикметники, які передають
колірну якість тварин (золот охвост і гадюки), людей (рож евоперст і руки
Гелени), рослин (червонокит е просо) та предметів і явищ об’єктивної дійсності
(ж овт оребрі кручі). Переважна більшість індивідуально-авторських кольороназв
цього типу відзначається експресивністю, якої вони набувають внаслідок
метафоричного вживання. Так, з контексту дізнаємось, що “золот одонні човни”
— це зірки на небі, метафора “білочадий смолоскип” образно змальовує зимові
заметілі. Вражає творча уява М. Рильського, який для образного зображення
об’єктів навколишнього середовища, котрі вже позначені загальновживаними
одиницями, знаходить нові, оригінальні, естетично ціннісні метафори, пор.:
“Скільки т роянд би я сплів, скільки айст р сніж нооких/ І хризант ем огняних
скільки т обі я приніс!/ Скільки сказав би я слів про цю весну осінню, про щаст я,/
Скільки сказав би т обі т ого, що знаєш сама” (“Сніг передчасний розтав...”) та
“Ранком золот им/ Виходит ь він [самот ник — Н. Г.] у свій садок осінній,/ Де
процвіт ают ь айст ри білопінні” (“Осінній сад”).
Звертає на себе увагу індивідуально-авторський прикметник ранкорож евий,
експресивність якого зумовлюється незвичним розташуванням компонентів
складного слова — залежний компонент (прикметник рож евий) перебуває у
постпозиції щодо основи опорного іменника ранок: “Де вона, ж інка, що, маючи/
світ рят уват и,/ ст ала б на чат і,/ срібну лілею т римаючи,/ в ясност ях шат и, — /
т ам, на високій горі/ заклики нам посилаючи,/ в ранкорож еве вквіт аючи/ світ ло
зорі?” (“Попіл імперій”).
До аналізованої підгрупи належить також інновація зеленокрилий, яка у
контексті сполучається з іменником мрія (зеленокрила мрія). Однак
кольороназвою цей прикметник можна вважати лише умовно, оскільки внаслідок
авторських асоціацій зеленого кольору з весною, молодістю, коханням колірна
характеристика у цьому новотворі переосмислюється: “Ст арі лист и чит аю в
т ишині я./ Вст ают ь якісь забут ії світ и, — / І в серці знов зеленокрила мрія/ Про
день любові, свят о чист от и” (“Старі листи читаю в тишині я”).
До прикметників власне кольоративної семантики належать також
номінації ясно-голубий (М. Рильський) та сніж но-білий (М. Зеров). Перший
авторський новотвір позначає колір, вказуючи також на ступінь його насиченості,
виражений компонентом ясно- (ясний у значенні “світлий”). Прикметник сніж но-
білий передає колір об’єкта, порівнюючи його з кольором іншого об’єкта
оточуючої дійсності: білосніж ний <-- білий, як сніг.
У поетичному мовленні часто зустрічаються складні прикметники, утворені
з основ двох простих прикметників різної семантики. Різновидом таких
композитів є індивідуально-авторські прикметники, в яких ознака кольору
поєднується з іншою, некольоративною, напр.: шовково-білий, промінно-голубий
та ін. Такі складні слова, як і композити, що містять назви двох кольорів,
позначають не дві ізольовані ознаки, а становлять семантичну єдність двох
якостей, виражених одним словом для характеристики певного предмета чи
явища навколишнього середовища.
Серед складних прикметників, які належать до другого угруповання, за
семантикою мотивуючих слів некольоративного значення також виділяються
декілька підгруп.
Найбільшу підгрупу формують інновації, в яких ознака кольору
супроводжується вираженням емоційно-оцінного сприйняття автором явищ
оточуючої дійсності: зворушливо-білий, ніж но-синій (М. Рильський), суворо-
чорний, самот ньо-синій, лірично-синій, зелено-ніж ний (Юрій Клен), холодно-
ж овт ий (П. Филипович). У новотворах цієї підгрупи позитивна суб’єктивна
оцінка поєднується з кольорами білий, синій, зелений, що є характерним не лише
для творчості неокласиків, а й для поетичного мовлення в цілому. У контексті
прикметники аналізованого об’єднання характеризують стан навколишнього
середовища, який зазвичай співзвучний з душевним станом ліричного героя: “У
пущах, де лише ст еж ки звірині,/ Серед пот ворно сплет ених гілок/ Буває в небо
просвіт ніж но-синій,/ Як любе око” (“У пущах, де лише стежки звірині...”).
Для образного змалювання явищ природи та стану навколишнього
середовища М. Рильський використовує поєднання кольоративної ознаки з
ознаками, властивими певним видам тканин: шовково-білі хмарки, оксамит ово-
чорна вишина. У контексті такі новотвори відзначаються образністю та
експресивністю, пор.: “Не сон, а мрії, не ж ит т я, а хвилі,/ Не думи, а
хмарки шовково-білі,/ Що т анут ь у промінні золот ім,/ Як т ихих ж ерт ов
непорочний дим” (“Рибальське посланіє”) та “Запону одхиляючи т онку/ В своїм
шат рі, вона його ст річала, — / І т епла ніч їх чаром чарувала,/ І зорі колихалися
п’яні/ В оксамит ово-чорній вишині” (“Марина”).
У семантичній структурі інновацій сліпучо-синій (М. Зеров) та промінно-
голубий (М. Рильський) колірні семи поєднуються з семами “блискучий”,
“освітлений”: “Та казав Кіндрат ко,/ Хильнувши добрий кухоль для почат ку,/ Що в
Краснім Кут і саме т ого дня/ Була між пт иць велика мет ушня,/ Як пт ах
незнаний чорною ст рілою/ Перелет ів зненацька над горою/ І зник, немовби зовучи
усіх/ До обріїв промінно-голубих” (“Марина”).
Одиничними новотворами представлені складні прикметники, в яких
ознака кольору поєднується з одоративною ознакою: червоно-запашні піонії
(М.Рильський) з темпоральною: срібно-вечірній випар (М. Зеров) з ознакою, що
характеризує стан навколишнього середовища: морозно-синя далина (Юрій Клен)
або з ознакою, яка вказує на розмір, величину об’єкта: незмірно-синя далечінь
(Юрій Клен). У значенні авторського новотвору розкішно-пурпуровий (Юрій
Клен) колірна ознака супроводжується естетичною оцінкою.
Складні прикметники другого угруповання широко використовуються у
поетичному мовленні через їх здатність відтворювати цілісні, об’ємні зорові
картини.
Окремо виділяються прикметники, в яких колірна ознака асоціюється з
певними соціально-політичними реаліями, внаслідок чого у семантиці цих
новотворів з’являються нашарування ідеологічного характеру. Виникнення
асоціацій пов’язане з атрибутикою конкретних політичних сил. Так, внаслідок
асоціацій червоного кольору з радянським соціалістичним ладом, виникає
метафора “червонокрилий кінь”, яка у контексті вживається для образного
зображення Жовтневої революції 1917 року: “Десь вихор вж е скидав з небес
сонця./ А т ут т ривож но кож ний звук ловили:/ Хт о знав, чи скаче
кінь червонокрилий,/ Чи т о нерівно б’ют ься їх серця?” (“Жовтень. 1917 р.”).
Інновація суворо-багряний вказує на прихильника радянської влади, а
новотвір ніж но-блакит ний – на прибічника уряду Української Народної
Республіки. Перші основи обох складних прикметників виражають авторську
оцінку зображуваних осіб та подій. У поетичному творі інновації суворо-багряний
та ніж но-блакит ний вживаються як контекстуальні антоніми: “ На різьбляному
мрій т лі/ він викарбовує пост ат і,/ суворо-багряні і ніж но-блакит ні,/ що ними
майбут нє вагіт не” (“Попіл імперій”).
Як бачимо, індивідуально-авторські прикметники на позначення кольору у
творчості неокласиків характеризуються семантичною різноманітністю. Інновації
розподіляються між двома угрупованнями, приблизно рівними за складом: 1)
номінації власне кольоративної семантики (мідяно-рж авий, білопінний); 2)
номінації, в яких ознака кольору поєднується з іншою, некольоративною
(лірично-синій, червоно-запашний). З-поміж новотворів першого угруповання
найчисельнішими є індивідуально-авторські прикметники, які характеризують
предмет, вказуючи на колір якоїсь його складової частини (злот омит рий,
блакит нокрилий). Активне функціонування таких інновацій зумовлюється їх
експресивністю, якої вони набувають внаслідок метафоричного вживання.
Авторські номінації цієї підгрупи поширені у творчості М. Рильського та М.
Драй-Хмари. У поетичному доробку М. Драй-Хмари виділяються індивідуально-
авторські прикметники власне кольоративної семантики, утворені від іменників,
які належать до застарілої лексики (шафіровий, ж овт ож арний). Серед
новотворів, в яких ознака кольору поєднується з іншою, некольоративною,
найпоширенішими є ті, де колірна якість супроводжується емоційно-оцінним
значенням (самот ньо-синій, зворушливо-білий). Найбільше таких інновацій
виділяється у творчості М. Рильського та Юрія Клена. У поетичному словнику
Юрія Клена зустрічаються також кольороназви з ідеологічним смисловим
нашаруванням (суворо-багряний, ніж но-блакит ний). В цілому найменша
кількість індивідуально-авторських прикметників на позначення кольору
виявлена у доробку М. Зерова та П. Филиповича, а найбільша — у М. Рильського.
Література:
Критенко А. П. Семантична структура назв кольорів в українській мові //
Славістичний збірник / Відп. Ред. І. К. Білодід. – К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – С.
97-111.
БГ – Словарь української мови: В 4 т./ Упоряд. Б. Грінченко. – К.: Вид-во
АН УРСР, 1958-1959.
СУМ – Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970- 1980.
|