Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75650 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки / М.В. Багров // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 33. — С. 20-26. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860127940971331584 |
|---|---|
| author | Багров, М.В. |
| author_facet | Багров, М.В. |
| citation_txt | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки / М.В. Багров // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 33. — С. 20-26. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Багров М.В.
РЕГІОНАЛЬНА ГЕОПОЛІТИКА - НОВИЙ НАПРЯМОК ГЕОГРАФІЧНОЇ
НАУКИ
Про феномен геополітики свідчить поява останнім часом нових геополітичних шкіл, значне зростання
публікацій з проблеми в Сполучених Штатах Америки, Росії, інших країнах. Особливо приємно, і я на
цьому хочу наголосити, що геополітика зараз визнана в незалежній Україні не тільки як політична, але й
як географічна наука. Останнє досягнуто завдяки працям та зусиллям таких вчених, як Я. Б. Олійник, М.
Д. Пістун, А. В. Степаненко, О. І. Шаблій, П. Г. Шищенко.
Ренесанс геополітики зумовлений декількома причинами. Зупинюсь на одній з них: за останні 10-15
років, коли суспільство переходить з фази постіндустріального у фазу інформаційного, якісно змінився
світопорядок, світ став зараз єдиною системою, в якій будь-які порушення, зміни, навіть незначні, не ка-
жучи вже про такі події, що нещодавно відбулись у США, вмить викликають зміни в тій нестійкій рівно-
вазі, яка зберігається на нашій планеті. Новий світопорядок ми назвали "зімкненим".
На першій схемі видно, що замкнутий геополітичний світ - це частина цивілізаційного середовища,
яка представлена різними просторовими полями, які розвиваються в геоісторичному просторово-часовому
вимірі і в сукупності створюють інтегроване геополе – світову геополітичну мозаїку. Іншими словами, зі-
мкнутий геополітичний світ - це цілісна структура, в якій постійно - відбуваються саморегулюються чис-
ленні геополітичні процеси, а це означає, що він повинен будуватися на принципах взаємовідносин і ком-
промісів, тобто, на консенсусно-орієнтованих доктринах і концепціях.
Зверну увагу ще на один факт, який має суттєве значення. Якщо раніше велика частина досліджень із
геополітики була присвячена вивченню подій планетарного масштабу, то зараз з'являється все більше ро-
біт прикладного характеру, які прагнуть виробити певні рекомендації зі стратегічної лінії поведінки або
ряду держав, або навіть окремої держави в новому ствітопорядку.
Такий розподіл геополітики на два великих напрями нам здається надзвичайно важливим, бо це пе-
редбачає, що фундаментальним принципом
геополітики є можливість проводити дослідження в різних масштабах. На нашу думку, саме складан-
ня таких своєрідних різномасштабних сценаріїв, з урахуванням чинників часу та інших якраз і є завданням
геополітики на нинішньому етапі.
Здавалось б, що все це створює сприятливі об'єктивні передумови для того, щоб географія брала уч-
асть у розробці геополітичних сценаріїв світу. Нажать, в реальності ми маємо справу майже з протилеж-
ним. До того ж, це є дивним зважаючи на те, що у всіх класичних геополітичних доктринах, концепціях,
географії відводилась важлива роль, її називали "розумом держави".
Відсутність географічного базису в геополітичних дослідженнях і розробках звичайно знижує імідж
нашої науки, не дає їй змоги зайняти місце, яке вона заслуговує, враховуючи, що географія здатна інтегру-
вати навколо себе інші науки для розгляду різних аспектів геополітичного розвитку. Водночас вона втра-
чає дійовий механізм за допомогою якою б отримала можливість входження до управлінських структур
влади.
В роботі "Регіональна геополітика сталого розвитку" нами зроблена спроба заповнити цю прогалину,
перейти від загальних міркувань про геополітику, коли, як правило, береться та експлуатується якась яск-
рава ідея до створення наукових основ нового напрямку географії регіональної геополітики. Метою нашо-
го дослідження було з одного боку - розробка теоретико-методологічного апарату цієї науки, з другого -
випробування його на модельному, ключовому геополІтичному регіоні. Адже саме в таких регіонах заро-
джуються, концентруються та виявляються дуже гострі соціально-економічні, політичні та інші протиріч-
чя і створюються, по суті, міждержавні проблеми, які вимагають в подальшому свого розвязання.
Крим, за нашим глибоким переконанням, є саме таким регіоном, своєрідним нервовим геополітичним
вузлом, де гострота політичних, етно-соціальних та інших проблем виявляється дуже відчутно, їх чималий
потенційний заряд відомі далеко за межами України і досить широко розглядались у працях вчених-
геополітиків.
Російських Р. Гаджієва, О. Дугіна, В. Колосова, В. Нартова; вітчизняних - В. Дергачева, О. Шаблія, В.
Цибулькіна, В. Шедякова; кримських - В. Бокова, подружжя Кисельових, А. Мальгіна, А. Никіфорова.
Мені протягом тривалого часу довелось брати активну участь у розв'язанні самих різних проблем уп-
равління Кримом. Практичні результати цієї роботи відомі. Це відродження автономної Республіки Крим,
прийняття Закону України про розмежування повноважень між органами державного управління, України
та АРК, Указу Президента України про режим відкритої економіки, розробка програм розвитку Криму в
том числі, до 2010 року.
Все взяте разом і спонукало нас спробувати узагальнити той емпіричний матеріал, який ми накопичи-
ли І маємо в своєму розпорядженні. Розглянемо деяки аспекти цієї проблеми.
В Криму в кінці 80-х років, насамперед, внаслідок його соціально-політичної специфіки, процес регі-
оналізації був усвідомлений раніше, ніж в інших регіонах України. Тоді не всі сприймали деякі наші нау-
кові опрацювання та практичні політичні дії спрямовані на отримання Кримом економічної самостійності.
Тепер багато наших колишніх опонентів у минулому погоджуються з нами, що то був не шлях до се-
паратизму, а швидше, навпаки, прагнення задушити сепаратизм, використовуючи економічний механізм у
відповідь на прояви тенденції регіоналізму.
Про те, що ця світова тенденція об'єктивно прокладає собі дорогу, свідчить та робота, яка зараз про-
водиться в Україні по наопрацюванню правової і інформаційної бази регіоналізації. Етапним в цьому від-
ношенні є Указ Президента України про концепцію державної регіональної політики, де чітко поставлені
ті завдання, на вирішення яких ми повинні зараз спрямувати свої зусилля.
Тепер спробуємо відповісти на питання: які завдання повинна вирішувати регіональна геополітика,
тобто який вона повинна мати статус, що є об'єктом та предметом її дослідження.
Підкреслимо, що та ніша, яку займає кожний суб'єкт геополітичного світу в процесі цивілізаційного
розвитку, головним чином, залежить від географічного фактору, а саме потенціалу географічного поло-
ження; сусідства з тими суб'єктами, з якими необхідно ділити певний геополітичний простір, враховуючи
інтереси, можливості, які можуть як співпадать, так і навпаки.
Вважаю, що в такому контексті визначенням місця та ролі геополітичних суб'єктів в зімкнутому сві-
топорядку, векторів їх розвитку, не
займається жодна з географічних дисциплін. Це дає нам право розглядати регіональну геополітику як
новий напрямок географічної науки.
Перед нею стоїть головне завдання - якомога досконаліше знати сутність процесів, що відбуваються
на окремих цілісних територіях, маючи на увазі направленість регіонального розвитку, етногенезу, міжна-
ціональних та інших відношень. З цього випливає міждисціплінарний інтегративно-наскрізний характер
регіональної геополітики.
Наголошуючи на необхідності придання регіональній геополітиці особливого статусу, хочу звернути
увагу ще на одну обставину. У геополітики і географії різне відношення до часу. Географія більше зосере-
джена на тому, що уже відбулося, які фактори цьому сприяли. Тобто вона живе більше в ретроспективно-
му часі. В геополітиці час - це стріла вперед: вона повинна відповісти на питання, що буде завтра, через
кілька років.
Отже, на нашу думку, генеральне завдання регіональної геополітики - це передбачення і управління
процесами, які відбуваються на конкретній цілісній території. В цьому сенсі, як географічно-інтегрований
вид науково-практичної діяльності, регіональна геополітика в нашому розумінні, є конструктивна геогра-
фія регіону.
Об'єктом регіональної геополітики виступає територія як багатоаспектне явище, яке характеризується
в просторово-часовому, структурному і функціональному відношенню; через систему зв'язків виробничих
і невиробничих економічних сфер та багатогранних соціальних спрямувань.
Предметом регіональної геополітики виступають структурно-змістовні елементи регіону та геополі-
тичні відношення з іншими, а також відносно динамічна єдність в середині регіону (співвідношення й
протистояння різних сил та спрямувань: економічних, політичних, соціально-етнічних, релігійно-
конфесійних тощо).
В алгоритмі регіонального геополітичного аналізу, який нами запропоновано, приділяється велика
увага як основному парадигмальному принципу, на якому базується проведене дослідження так і окремим
парадигмам, особливо важливим для регіональної геополітики.
На нашу думку, головний парадигмальний принцип повинен виходити з того, що тільки та держава,
яка здатна створювати найкращі умови для використання природних, історичних, господарських, соціаль-
но-культурних,
етнічних особливостей тих регіонів, які до неї входять, одержить можливість для нарощування свого
потенціалу і могутності.
Стосовно окремих парадигм, то в сучасних умовах регіональна геополітика повинна спиратись на три
парадигми.
Враховуючи, що останнє десятиріччя двадцятого століття радикально змінило наші уявлення про про-
цес, перспективи розвитку людства, що майбутнє життя по суті неможливе без переходу до концепції ста-
лого розвитку, особливу роль набуває ноосфсрна парадигма. Ця концептуальна ідея В. І. Вернадського по
суті визначає, якими зараз повинні бути відношення між Природою і Людиною. Тільки завдяки цьому мо-
жна розробити таку методологію оцінювально-прогностичної діяльності, яка дозволить регіональну мету
сталого розвитку трансформувати в умови та показники, які будуть важливі і відповідатимуть вимогам
кожної конкретної людини. Нема необхідності говорити про те, як це важливо для Криму.
Друга парадигма регіональної геополітики - це етнонаціональна, тому що обов'язковим атрибутом ге-
ополітичного регіону є соціоетнічна цілісність. Вона спирається на два різних розуміння етносу. Тради-
ційне етнонацюнальне за Бромлеєм, та етногенетичне за Л. Гумільовим.
На нашу думку етногенетичний принцип, принаймні в Криму, більш перспективний. Він допомагає
знімати гостроту міжнаціональних проблем українців, росіян, кримських татар, бо всі вони, згідно з цією
концепцією, рівноправні в національному і територіальному відношеннях.
Стан соціуму конкретної території найкраще можна пояснити архетипічною парадигмою, яка визна-
чає готовність, або неготовність соціуму до мобільних трансформацій, які відбуваються за його внутріш-
німи переконаннями.
Зазначимо, що консолідація народу на архетипічиій основі дуже важлива і актуальна проблема Криму.
За термінологією Л. Гумільова зараз тут відбувається активне, болюче, але історично неминуче форму-
вання субетносу. Якщо ми зацікавлені в тому, щоб регіональний етногенез закінчився якомога скоріше, ми
повинні зробити все, щоб Крим став для всіх "малою Вітчизною".
Глибоко переконаній в тому, що саме така геополітична доктрина - це фундамент стабільності, добро-
буту і процвітання Криму зараз і в майбутньому. Від цього, в значній мірі, буде також залежати і спокій у
нашій державі. Тому треба розцінювати як дуже своєчасне доручення Президента України Кабміну та
Академії наук України розробити концепцію "Крим -загальний дім для всіх". Аналізуючи парадигми роз-
витку і ті геополітичні процеси, які вони визивають, ми прийшли до висновку, що останні не відбуваються
хаотично, а підкоряються певним закономірностям. Намагаючись їх сформулювати та систематизувати,
ми скористались досвідом М. Реймерса, який узагальнив і частково переніс в екологію ряд суспільно-
системних законів.
Саме таким чином вдалось вийти на формулювання семи закономірностей регіональної геополітики,
наведених в таблиці І. Відверто скажемо, не всіма вони зараз сприймаються, але для нас важливе не те, що
назви їх дещо ускладнені, а те, що ці закономірності існують і мають як загально-наукове, так і регіональ-
но-практичне значення.
Таблиця 1. ЗАКОНОМІРНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ГЕОПОЛІТИКИ
№ Назва закономірності
1. комплементарності компонент регіональної геополітичної сис-
теми
2. взаємної конгруентності соціоетнічних компонентів
3. просторово-часової організації етногенетичного простору ре-
гіону
4. внутрішньої динамічної рівноваги регіонального етногенезу
5. етногенетичної кореляції
6. падіння природно-ресурсного потенціалу у часі
7. зниження ефективності природокористування в історичному
часі
Візьмемо, наприклад, три взаємопов'язані закономірності, які відображають характер стосунків поміж
компонентами регіональної геополітичної системи:
- комплементарність, тобто взаємодоповнюваність;
- конгруентність - відповідність;
- та просторово-часову організацію етногенезу регіону.
їх проявами є те, що тривале співіснування субетносів на одній території можливе лише тоді, коли
кожний з них займає "свою екологічну нішу", бо пристосовується до певної території, яка не зайнята
Іншими суб'єктами, якщо такої вільної екологічної иіши не має відбувається трансформація субетносу
(наприклад, трансформація кримськотатарського субетносу в умовах репатріації)- Втрата будь-якого субе-
тносу спричиняє дестабілізацію загального стану регіону.
Отже, виходячи зі сказаного, стратегія саморозвитку поліетнічного соціуму в Криму буде найскоріше
виявлятися в комплементарному й конгруентному взаємокорисному співіснуванні наявних субетносів. А
хіба можна нехтувати закономірністю зниження ефективності природокористування в історичному часі,
коли на наших очах знижується родючість ґрунтів, ефективність зрошування, а для Криму особливої ваги
набирає збільшення витрат на підтримання екологічної рівноваги.
Приймаючи до уваги важливість для Криму його природно-ресурсного потенціалу і природного капі-
талу, ми в своєму дослідженні зробили акценти на концепцію інвайронментальної економіки, розглянули
в загальному плані, яким чином у ринкових відносинах можна задіяти природний базис регіону. Для Кри-
му зараз великої актуальності набуває методика обчислювання екологічної ренти. Справа в тому, що поки
що "ядра привабливості" півострова (прекрасні ландшафти, землі рекреаційного використання) не мають
ніякої економічної ціни, бо вони доступні кожному.
В той же час, коли люди не мають такої можливості, вони готові заплатити за користування природ-
ними благами, як за дефіцитний товар. Вважаємо, що цю готовність платити й треба використати для ви-
значення грошової ціни екологічного товару з допомогою методу виявлених переваг, якій дозволяє вияви-
ти оптимальну ціну земельної ділянки з точки зору покупців.
Зупинимося тепер на понятті "геополітичний регіон як суб'єкт геополітики.
В нашому уявленні геополітичний регіон - цс комплексний (багатомірний) організований простір, з
чітко окресленою природно-географічною територією; зі специфічними історико-культурними та демо-
графічними рисами, які у
сполученні з природними і соціо-історичними факторами диктують тип природокористування, харак-
тер матеріальних і нематеріальних сфер діяльності; а також визначають геополітичнии вектор розвитку.
Спробуємо, керуючись цією дефініцією, розглянути Крим, як регіональну геополітичну систему. На
наш погляд (рис. 1), вона складається з трьох інтегральних блоків: функціональний блок формує специфі-
чність регіону, яка визначається через геополітичне положення, наповнення території (природний, еконо-
мічний капітал, тощо), що є його здобутком і характеризує унікальність регіону. Другою складовою функ-
ціонального блоку є атграктивність регіону, яка показує не тільки зовнішню привабливість, але й приваб-
ливість території для бізнесу, з точки зору воєнно-стратегічної та економічної безпеки.
Інституціональний (регулятивний) блок представлений інформаційно-правовим середовищем регіону.
Це динамічна частина регіональної геополітичної системи, яка досить часто змінює вектор своїх спряму-
вань.
Територіальний блок включає територію та акваторію, що знаходяться під юрисдикцією регіональної
влади. Структура та організація території Криму унікальні, бо тут можна знайти "Внутрішню вісь", "Хар-
тленд", "Рімленд", геополітичні центри різного ієрархічного рівня. Тобто у цьому відношенні Крим - це
свого роду мікро континент.
Все це дає нам право стверджувати, що Крим має модельні риси геополітичного регіону, а саме: при-
родні кордони, які в своїй більшості не підлягають перегляду; природно-ресурсну унікальність; чітку спе-
ціалізацію в господарському комплексі України і можливість для самодостатнього розвитку; певну зако-
нодавче-нормативну самостійність; етнічну ідентичність, якою він відрізняється від інших регіонів Украї-
ни; особий статус, як території з ресурсами міжнародного користування.
Виходячи з положення Криму в геополітичнии мезоструктурі Євразії, він долею приречений викону-
вати функцію "моста" та посередника між Україною, Росією, Середземномор'ям, Передньою Азією. Чим
більш інтегрованою буде його економіка та соціально-етнічний простір, чим більш відкритим буде Крим
для світових структур (через систему єврорегіонів. офшорних зон, міжнародного туризму, культурного,
наукового і освітянського обміну), тим більш міцною буде його позиція та значення для України.
Після теоретико-методичної частини зупинюсь на деяких полгтико-екологічних аспектах сталого роз-
витку Криму. Зокрема, на сформульовані ноосферно-екологічні цілі такоїх) розвитку. На основі концепції
та методів інвайронментальної економіки зроблено висновок про необхідність змін в стратегії землекори-
стування, коли природний капітал може бути джерелом поповнення бюджету Крима а також досить ваго-
мою часткою національного багатства України.
Враховуючи ті трансформаційні процеси, які зараз відбуваються в економіці, суспільстві, а також ба-
жання досягти на території Криму еколого-соціально-економічного оптимума, нами були виявлені базові
орієнтири довготривалого економічного розвитку, визначені приоритетні напрямки перебудови господар-
ського комплексу На нашу думку, це особливо важливо, якщо врахувати, що структурна перебудова гос-
подарського комплексу повинна відбуватися не в рамках існуючої спеціалізації, а потребує корінних змін
у виборі векторів розвитку.
Майбутній господарський комплекс повинен у максимальній мірі відповідати ресурсному потенціалу
регіону. У зв'язку з цим була зроблена спроба створити карти "Геополітичного потенціалу" та "Геострате-
гічного прогнозу" (рис. 2, 3). Ми усвідомлювали, що на цих синтетичних картах повинні проявитись такі
якості, закономірності, які можуть виникнути при певному суміщенні різних аналітичних зображень, що
вони не можуть відбивати тільки те, що уже сталося. Головна їх функція - орієнтувати відповідальних
осіб, користуватись цими картографічними зображеннями перше, ніж прийняти рішення.
Таким чином, проведене дослідження дозволило не тільки запропонувати нові концептуальні підходи
в вирішенні проблем трансформації майбутнього господарського комплексу, але й показати, що Крим у
перспективі буде розвиватись, як курортно-рекреаційний і торгово-фінансовий центр міжнародної о зна-
чення, з унікальним морегосподарським комплексом, інтенсивним, екологічно чистим сільським госпо-
дарством із високотехнологічною переробною промисловістю, з сучасною інфраструктурою, яка буде
сприяти перетворенню Криму в торгово-транспортно-транзитну територію. Ця стратегія дозволить йому
стати не тільки самодостатнім регіоном, але й утвердитись як одному з приоритетних і особливих об'єктів
регіональної економіки України.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75650 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:42Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Багров, М.В. 2015-01-31T19:55:08Z 2015-01-31T19:55:08Z 2002 Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки / М.В. Багров // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 33. — С. 20-26. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75650 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки Article published earlier |
| spellingShingle | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки Багров, М.В. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| title_full | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| title_fullStr | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| title_full_unstemmed | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| title_short | Регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| title_sort | регіональна геополітика – новий напрямок географічної науки |
| topic | Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75650 |
| work_keys_str_mv | AT bagrovmv regíonalʹnageopolítikanoviinaprâmokgeografíčnoínauki |