Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.)
У статті досліджується питання висвітлення діяльності музейних закладів, що функціонували при громадських товариствах Правобережної України останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. як вагомого складника загальних історико-краєзнавчих досліджень, у періодичних виданнях самих товариств. Охарактериз...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75734 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Заєць // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 438-441. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75734 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Заєць, Л.О. 2015-02-01T13:57:36Z 2015-02-01T13:57:36Z 2011 Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Заєць // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 438-441. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75734 94 (477.4) “18/19“ : 069 У статті досліджується питання висвітлення діяльності музейних закладів, що функціонували при громадських товариствах Правобережної України останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. як вагомого складника загальних історико-краєзнавчих досліджень, у періодичних виданнях самих товариств. Охарактеризовано їх внесок у виявлення, збір, опрацювання й представлення у власних експозиціях місцевих старожитностей, значення цієї роботи для збереження майбутнім поколінням багатьох пам’яток старовини. Показана роль діячів громадських товариств Правобережної України в розвитку музейної справи та в історико-краєзнавчому вивченні Волині. В статье исследуется вопрос отображения деятельности музейных учреждений, которые функционировали при общественных союзах Правобережной Украины последней трети ХІХ – начала ХХ вв. как основной части общих историко-краеведческих исследований, в периодических изданиях этих союзов. Охарактеризован их вклад в выявление, сбор, обработку и демонстрацию в собственных экспозициях местных древностей, значение этой работы для сохранения будущим поколениям многих памятников древности. Показана роль деятелей общественных союзов Правобережной Украины в развитии музейной деятельности и в историко-краеведческом изучении Волыни. The article is concerned with the activity of museums run by public organizations in Right-bank Ukraine in the last third of the 19th and early 20th centuries as an important part of historical studies and regional ethnography. The role of periodicals in the enlightening of the public about museum activity is focused on. The contribution of the museums to the detection, collection, processing and presentation of local antiquities in personal exhibits is characterized. It is highlighted that this work was of great value for saving many ancient monuments for future generations. The role of public figures of public organizations in Right-Bank Ukraine in the development of museum, historical studies and regional ethnography of Volyn is underlined. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) Деятельность музейных учреждений в отображении периодики общественных союзов Правобережной Украины (последняя треть ХIХ – начало ХХ вв.) The role of periodicals by community organizations in Right-bank Ukraine in public enlightenment about museums (the last third of the 19th - beginning of the 20th century) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| spellingShingle |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) Заєць, Л.О. Музейна справа |
| title_short |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств правобережної україни (остання третина хіх – початок хх ст.) |
| author |
Заєць, Л.О. |
| author_facet |
Заєць, Л.О. |
| topic |
Музейна справа |
| topic_facet |
Музейна справа |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Деятельность музейных учреждений в отображении периодики общественных союзов Правобережной Украины (последняя треть ХIХ – начало ХХ вв.) The role of periodicals by community organizations in Right-bank Ukraine in public enlightenment about museums (the last third of the 19th - beginning of the 20th century) |
| description |
У статті досліджується питання висвітлення
діяльності музейних закладів, що функціонували при
громадських товариствах Правобережної України останньої
третини ХІХ – початку ХХ ст. як вагомого складника
загальних історико-краєзнавчих досліджень, у періодичних
виданнях самих товариств. Охарактеризовано їх внесок
у виявлення, збір, опрацювання й представлення у власних
експозиціях місцевих старожитностей, значення цієї роботи
для збереження майбутнім поколінням багатьох пам’яток
старовини. Показана роль діячів громадських товариств
Правобережної України в розвитку музейної справи та в
історико-краєзнавчому вивченні Волині.
В статье исследуется вопрос отображения деятельности
музейных учреждений, которые функционировали при
общественных союзах Правобережной Украины последней
трети ХІХ – начала ХХ вв. как основной части общих
историко-краеведческих исследований, в периодических изданиях этих союзов. Охарактеризован их вклад в выявление,
сбор, обработку и демонстрацию в собственных экспозициях
местных древностей, значение этой работы для сохранения
будущим поколениям многих памятников древности. Показана
роль деятелей общественных союзов Правобережной Украины
в развитии музейной деятельности и в историко-краеведческом изучении Волыни.
The article is concerned with the activity of museums run by
public organizations in Right-bank Ukraine in the last third of
the 19th and early 20th centuries as an important part of historical
studies and regional ethnography. The role of periodicals in
the enlightening of the public about museum activity is focused
on. The contribution of the museums to the detection, collection,
processing and presentation of local antiquities in personal exhibits
is characterized. It is highlighted that this work was of great value
for saving many ancient monuments for future generations. The
role of public figures of public organizations in Right-Bank Ukraine
in the development of museum, historical studies and regional
ethnography of Volyn is underlined.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75734 |
| citation_txt |
Діяльність музейних закладів у висвітленні періодики громадських товариств Правобережної України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Заєць // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 438-441. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaêcʹlo díâlʹnístʹmuzeinihzakladívuvisvítlenníperíodikigromadsʹkihtovaristvpravoberežnoíukraíniostannâtretinahíhpočatokhhst AT zaêcʹlo deâtelʹnostʹmuzeinyhučreždeniivotobraženiiperiodikiobŝestvennyhsoûzovpravoberežnoiukrainyposlednââtretʹhihnačalohhvv AT zaêcʹlo theroleofperiodicalsbycommunityorganizationsinrightbankukraineinpublicenlightenmentaboutmuseumsthelastthirdofthe19thbeginningofthe20thcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T20:23:43Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:23:43Z |
| _version_ |
1850520911517581312 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011
438
Правобережної України належить дослідженням
Л. Баженова [1], С. Гаврилюк [3], М. Костриці
[7; 8], С. Заремби [5]. Але відсутні роботи, де б
аналізувалися питання висвітлення діяльності
музеїв у періодичних виданнях самих товариств.
Тому і надалі існує потреба в узагальнюючих
та спеціальних дослідженнях, які б детально
проаналізували різносторонню пошукову, науково-
дослідницьку, пам’яткоохоронну роботу музейних
закладів громадських товариств Правобережної
України останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.,
показали їх внесок в історико-краєзнавче вивчення
регіону, у тому числі й Волині.
Мета статті полягає в тому, щоб охарактеризувати
як періодика висвітлювала історико-краєзнавчу
діяльність музейних закладів, їх внесок у вивчення
та висвітлення минулого Правобережної України,
Волині, збереження історико-культурних пам’яток.
У період останньої третини ХІХ – початку ХХ ст.
помітну участь у пошуку і збереженні пам’яток
старовини – поруч з офіційними установами та
громадськими товариствами – брали музейні
заклади. У зазначений період музейні установи
можна поділити на два типи: світські – музеї наукових
та культурно-освітніх установ, та давньосховища –
заклади музейного типу, організовані при церковних
братствах і церковно-археологічних товариствах.
Так при Південно-західному відділі Російського
географічного товариства існував етнографічно-
статистичний музей [17], при Українському науково-
му товаристві в Києві – археологічний музей [18], при
Товаристві дослідників Волині – Волинський музей
[16], який у 1913 р. в міру накопичення матеріалів
переріс у Волинський центральний музей [11]. При
Волинському церковно-археологічному товаристві
функціонувало Волинське єпархіальне давньосхови-
ще старожитностей, відкрите 15 травня 1893 р. – за
рік до заснування товариства. Очолював давньосхо-
вище відомий краєзнавець, музеєзнавець, дослідник
історії Волині О. Фотинський [2]. Їх діяльність
висвітлювали «Записки Південно-західного відділу
Імператорського російського географічного това-
риства», «Київська старовина», «Записки УНТ» та
інші видання. Вони зазначали, що першочерговим
напрямом діяльності музеїв в історико-краєзнавчих
дослідженнях регіону став пошук пам’яток старо-
вини. Це була обов’язкова умова накопичення
необхідного кожному музеєві матеріалу.
Виявлення історичних старожитностей
і вивчення історії краю відбувалося шляхом
пожертвування у музей конкретних пам’яток [4,
17], оприлюднення серед населення інформації про
функціонування музейного закладу із проханням
передавати йому історичні реліквії. Весною
1873 р. Південно-західний відділ Російського
географічного товариства надрукував у часописі, а
також розіслав окремим відбитком оголошення про
УДК 94 (477.4) “18/19“ : 069
Л.О. Заєць
ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЙНИХ
ЗАКЛАДІВ У ВИСВІТЛЕННІ ПЕРІОДИКИ
ГРОМАДСЬКИХ ТОВАРИСТВ
ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (ОСТАННЯ
ТРЕТИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
У статті досліджується питання висвітлення
діяльності музейних закладів, що функціонували при
громадських товариствах Правобережної України останньої
третини ХІХ – початку ХХ ст. як вагомого складника
загальних історико-краєзнавчих досліджень, у періодичних
виданнях самих товариств. Охарактеризовано їх внесок
у виявлення, збір, опрацювання й представлення у власних
експозиціях місцевих старожитностей, значення цієї роботи
для збереження майбутнім поколінням багатьох пам’яток
старовини. Показана роль діячів громадських товариств
Правобережної України в розвитку музейної справи та в
історико-краєзнавчому вивченні Волині.
Ключові слова: музей, пам’ятка старовини, екскурсійна
діяльність, археологічні розвідки, опис, облік, збереження
пам’яток.
В умовах розбудови незалежної України
помітним явищем стало зростання зацікавленості
історією окремих регіонів. Її наукове висвітлення
неможливе без критичного засвоєння здобутків
подвижників краєзнавчого руху попередніх
поколінь, багатого досвіду громадських організацій,
у складі яких вони працювали. Повернення до
наукового обігу спадщини вітчизняних краєзнавців
та краєзнавчих установ минулого, ознайомлення
із зібраними та опрацьованими ними матеріалами
сприяє розвитку української історичної науки,
подальшому відновленню призабутих сторінок
історії рідного народу.
Дослідження теми дає змогу підкреслити
значущість історико-краєзнавчої і пам’яткознавчої
діяльності для збереження національної культурної
спадщини, потребу підтримки в незалежній Україні
цілісної системи такої роботи.
Упродовж останньої третини ХІХ – початку
ХХст. певний внесок у вивчення минулого України,
в тому числі і Волині, зробили громадські товариства
Правобережної України. Окремим пунктом статутів
таких товариств було положення про організацію
музеїв, завдання яких полягало у збереженні та
популяризації унікальних пам’яток старовини
регіону. Певну увагу на їх діяльність звертали
періодичні видання цих товариств – часописи
«Київська старовина», «Записки Українського
наукового товариства», «Записки Південно-західного
відділу Імператорського російського географічного
товариства», «Волинський історико-археологічний
збірник», «Труди Товариства дослідників Волині».
Намагання по-новому, у руслі національного
відродження, розкрити питання участі музейних
закладів в історико-краєзнавчому вивченні
ISSN 2218-4805
439
поповнили музей Товариства [3, 224].
Серед церковних музейних закладів
екскурсії організовували Волинське єпархіальне
давньосховище разом із Волинським церковно-
археологічним товариством. Їх учасники обстежили
храм Св. Василія в місті Овручі, Дерманський,
Городищенський, Любарський монастирі, де
віднайшли рукописні пам’ятки і стародруки.
Індивідуальні наукові експедиції Волинню з ме-
тою вивчення її пам’яток і поповнення єпархіального
давньосховища здійснював О. Фотинський. В селі
Губин він виявив старовинну ікону Архистрати-
га Михаїла, у містечку Локачі – іконописне зобра-
ження Ісуса Христа у чаші з кров’ю, у місті Ковелі
– ікону «Страсті апостола Іоанна Богослова», по-
знайомився із бібліотекою Загорівського монастиря.
Завдяки клопотанням О. Фотинського віднайдену
ним бібліотеку Загорівського монастиря майже у по-
вному складі передано Волинському єпархіальному
давньосховищу [3, 225-226].
Логічним продовженням пошукової роботи
музеїв було належне опрацювання старожитностей,
їх облік та опис. Обліковувалися всі предмети, які
надходили у музей, записувалися в інвентарні книги
або журнали обліку. Таку книгу мав музей при
Товаристві дослідників Волині [14].
Менш кваліфікованою була система опису
виявлених старожитностей. Внаслідок відсутності
єдиного положення і вимог до організації
регіональних музеїв кожен із закладів здійснював
цю роботу так, як вважав за потрібне. Облік та
опис старожитностей, які надходили в музеї,
належні умови їх зберігання робили експонати
придатними для огляду та наукового вивчення.
Серед музеїв найкращою ситуація щодо
збереження старожитностей була у Волинському
єпархіальному давньосховищі та музеї Товариства
дослідників Волині.
У періодичних виданнях того періоду
зазначається, що музеями експонувався весь
зібраний матеріал за типами наявних памяток:
церковне начиння, рукописи, стародруки, монети,
тощо. Експозиції всіх музейних закладів повинні
були підпорядковуватися ідеї приналежності краю
до Російської імперії. Однак, тут містилося чимало
експонатів, які давали можливість при їх уважному
вивченні бачити самобутність історичного
минулого регіону.
Якщо екскурсійною роботою, в переважній
більшості, охоплювалося місцеве населення, то
публікації історико-краєзнавчих досліджень на основі
залучення музейного матеріалу давали змогу музейним
установам заявити про себе набагато ширше. Цим
вони сприяли пробудженню зацікавленості історією
і пам’ятками Правобережної України, Волині,
активізації історико-краєзнавчих досліджень.
З музейними закладами тісно співпрацювали
збирання предметів для етнографічного музею. Так
до музею товариства надійшли від П. Чубинського
інтер’єр хати на Поділлі, типи одягу селян Полісся
[4, 11, 25]. У 1875 р. музей нараховував близько
800 експонатів.
У звіті про роботу Волинського церковно-
археологічного товариства за 1895 р. говориться,
що його керівництво зверталося із проханням
до волинського духовенства «про повідомлення
відомостей стосовно історичних, археологічних та
етнографічних особливостей краю» [10, 2 ].
До звернень через пресу, публікації програм
збору пам’яток, необхідних для музею, їх переліку
вдавалося і Товариство дослідників Волині.
Наслідком такої роботи було надходження до музею
предметів старовини [12].
Ефективним шляхом виявлення старожитностей
і поповнення ними музеїв були археологічні
розкопки та проведення експедицій, які в той час
називалися екскурсіями.
Неоціненний внесок у такий вид діяльності
зробив дослідник історії України та Волині, член
багатьох громадських товариств В. Антонович.
«...Антонович уряджує цілу низку археологічних
екскурсій в землю колишніх Сіверян, Полян,
Древлян, Тиверців..., розкопує могили в багатьох
місцях, між іншим в Чернігівщині, Полтавщині,
на Поділлі і Волині...» [13, 20]. Часто у власних
публікаціях використовував власноруч віднайдені
та досліджені на теренах Правобережної України
археографічні матеріали, сакральні архітектурні
пам’ятки й О. Левицький. Зокрема, на Волині
він вперше побував у 1882 р. Мета його поїздки
полягала в обстеженні давніх церков, монастирів,
приватних колекцій, збірок документів у державних
установах та організаціях «... для витягу з давніх
актів, що збереглися в архівах при різних установах,
відомостей, які стосуються історії православної
церкви в Південно-Західній Русі в період ХVІ-
ХVІІ ст.» [3, 237].
Шляхом проведення експедицій досліджував
історію, в тому числі і історію Волині, П. Чубинський
– один із організаторів і членів Південно-західного
відділу Російського географічного товариства.
Експедиція в Південно-Західний край на чолі з
П. Чубинським протягом двох років зібрала матеріал
для семи томів (дев’ять книг).
Виявлення і збір історичних пам’яток проводило
за допомогою екскурсій і Товариство дослідників
Волині та музей при ньому. Цим займалася в
основному історична секція. Так, Я. Яроцький
досліджував старожитності Овруцького повіту,
О. Фотинський – Острозького, М. Бєлонін –
територію в басейні річки Ірші. Науково-пошукова
екскурсія в Овруцький і Новоград-Волинський повіти
була організована за власні кошти Я. Яроцьким,
А.Михайловим, М. Дунаєвським. Виявлені знахідки
Сіверщина в історії України Випуск 4. 2011
440
3. Гаврилюк С.В. Історичне пам’яткознавство Волині,
Холмщини і Підляшшя (ХІХ – початок ХХ ст.): Монографія,
2-е вид., доп. / Світлана Віталіївна Гаврилюк. – Луцьк : РВВ
«Вежа» Волин. нац. ун - ту ім. Лесі Українки, 2008. – 536 с.
4. Записки Юго-западного отдела Императорского русского
географического общества. – Т. І. : – К. : Тип. Императорского
университета Св. Владимира, 1874. – 497 с.
5. Заремба С. Нариси з історії українського пам’яткознавства.
– К.: ТОВ «Видавництво Аратта», 2002. – 204 с.
6. Истомин М.П. Наброски по иконографии Волынского
древлехранилища в г. Житомире / М. П. Истомин //
Волынский историко-археологический сборник. – Вып. 2.
Издание распорядительного комитета Волынского историко-
археологического общества. – Почаев : Тип. Почаевской
Успенской лавры ; Житомир : Тип. и литография М. Дененмана,
1896. – С. 1-18.
7. Костриця М.Ю. Волинське Церковно-археологічне това-
риство та його роль у розвитку краєзнавства / М.Ю. Костриця //
Краєзнавство. – 2005. – № 1-4. – С. 34-41.
8. Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині: історія,
діяльність, постаті. – Житомир: М.А.К., 2001. – 360 с.
9. Крижановский Г.Я. Рукописные Евангелия Волынского
епархиального древнехранилища (историко-диалектические
очерки) / Г.Я Крижановский // Волынский историко-
археологический сборник. – Вып. 1. Издание распорядительного
комитета Волынского историко-археологического общества. –
Почаев : Тип. Почаевской Успенской лавры ; Житомир : Тип. и
литография М. Дененмана, 1896. – С. 1-75.
10. Отчет о состоянии Волынского церковно-
археологического общества в 1895 году // Там само. – С. 1-5.
11. Отчет о деятельности Общества исследователей
Волыни и Волынского центрального музея за 1913 г. – Житомир:
Электрическая типография наследника М. Дененмана, 1915. –
С. 33-34.
12. Там само – С. 37-41.
13. Павлуцький Г.В. Антонович як археолог /
Г.В. Павлуцький // Записки Українського наукового
товариства в Києві. – Книга ІІІ. – К. : Друкарня Першої
Київської Друкарської Спілки, 1908. – С. 15-22.
14. Труды Общества исследователей Волыни. – Т. VІ. –
Житомир: Электрическая типография М. Дененмана, 1911. –
С. 11-12.
15. Фотинский О. Юрий Немирич. Эпизод из истории
Волыни ХVІ века / О. Фотинський // Волынский историко-
археологический сборник. – Вып. 1. Издание распорядительного
комитета Волынского историко-археологического общества. –
Почаев : Тип. Почаевской Успенской лавры ; Житомир : Тип. и
литография М. Дененмана, 1896. – С. 3-29.
16. Фотинский О. А. Очерк истории учреждения Общества
исследователей Волыни / О.А. Фотинский // Труды Общества
исследователей Волыни. – Т. І. – Житомир : Тип. М. Дененмана,
– 1902. – С. 1-35.
17. Шищенко П. Україна у світовому географічному
русі (до 135-річчя Південно-західного відділу географічного
товариства) / П. Шищенко, Н. Муніч // Краєзнавство. Географія.
Туризм. – 2008. – № 9 (542). – С. 3-7.
18. Щербань Т.О. Історичні дослідження в Українському
науковому товаристві (1907 – 1921 рр.) / Т.О. Щербань //
Український історичний журнал. – 1995. – № 1. – С. 23-33.
Заец Л.О. Деятельность музейных учреждений в
отображении периодики общественных союзов Правобережной
Украины (последняя треть ХIХ – начало ХХ вв.)
В статье исследуется вопрос отображения деятельности
музейных учреждений, которые функционировали при
общественных союзах Правобережной Украины последней
трети ХІХ – начала ХХ вв. как основной части общих
историко-краеведческих исследований, в периодических
М. Петров, О. Левицький, М. Біляшівський,
І. Каманін, В. Перетц та ін. На основі матеріалу
Волинського єпархіального давньосховища
М. Істомін підготував доповідь, яку виголосив на
ХІ археологічному з’їзді (Київ, 1899 р.). Згодом
вона лягла в основу статті «Нариси з іконографії
Волинського давньосховища в м. Житомирі» [6].
Г. Крижановський підготував нарис про рукописні
Євангелія ХV-XVІІ ст. [9]. О. Фотинський написав
до збірника статтю «Юрій Немирич» [15].
І. Каманін опрацьовував рукописи, що надійшли з
Дерманського монастиря. Серед світських музейних
закладів волинезнавчими студіями відзначався
музей при Товаристві дослідників Волині та його
спадкоємець – Волинський центральний музей.
Важливим напрямом історико-краєзнавчої
роботи музеїв у справі висвітлення історії краю
було представлення зібраних і збережених ними
старожитностей для експонування на різноманітних
виставках місцевого та загальноросійського рівнів.
Найбільше уваги волинським старожитностям
було приділено на ХІ археологічному з’їзді, що,
як уже зазначалося, проходив у Києві в 1899 р. Від
Волинської губернії історичні реліквії представляло
Волинське єпархіальне давньосховище.
Віддаючи належне участі музейних установ
в історико-краєзнавчих дослідженнях, варто
відзначити, що їх внесок у цю справу був неоднаковий.
Першість у цій галузі спочатку належала церковним
музейним закладам. Однак вузька конфесійна
обмеженість у діяльності, постійна підконтрольність
з боку керівництва єпархій не дозволили їм
перетворитися на повноцінні регіональні музеї. На
межі ХІХ – ХХ ст. ініціатива перейшла до світських
музеїв, які стали справжніми центрами згуртування
наукових волинознавчих сил.
Матеріали періодики громадських товариств
Правобережної України дають змогу бачити, що
незважаючи на певні прорахунки та упущення,
зумовлені періодом власного становлення та
відсутністю належного досвіду, діяльність музейних
закладів у справі історико-краєзнавчого вивчення
регіону дала змогу нагромадити докладні наукові
відомості та досвід організації історико-краєзнавчих
досліджень, що в цілому витримали випробування
часом і зберігають свою практичну цінність і в наші
дні. Тому дослідження надбань музейних закладів і
надалі є актуальним і необхідним.
Посилання
1. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної
України ХІХ – на початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія.
Біобібліографія / Лев Васильович Баженов. – Хмельницький:
Доля, 1995. – 255 с.
2. Волынский историко-археологический сборник. – Вып.
1. Издание распорядительного комитета Волынского историко-
археологического общества. – Почаев : Тип. Почаевской
Успенской лавры; Житомир : Тип. и литография М. Дененмана,
1896. – С. 3-4.
ISSN 2218-4805
441
несе на собі інформативне, ідеологічне та емоційне
навантаження. Відтак дослідження досвіду та
доробку музеїв в справі побудови експозиції набуває
особливого значення.
У перші пореволюційні роки у працях
музеєзнавців було порушено актуальну проблему
створення експозиції. Значний інтерес становить
робота М. Романова «Местные музеи и как их
устраивать», де уперше запропонована схема
побудови експозиції краєзнавчих музеїв за
відділами природи, праці, історії та суспільного
життя, побуту та художньої творчості [1]. Розробці
теоретичних питань створення музейної експозиції
приділяв увагу в своїх працях Ф. Шміт, де доводив
залежність методів підбору та схеми показу
експонатів від типу музею – науково-дослідного,
публічного чи навчального [2]. Закономірності
розвитку системи показу експонатів досліджені
М. Формаківським [3]. Питання відображення
українського історичного процесу в музейній
практиці порушив С. Підгайний [4]. Важливим
джерелом інформації стосовно структури експозиції
місцевих музеїв Конотопа, Сосниці, Остра, Сум
є статті їх очільників, що увійшли до збірника
«Український музей» [5]. Фундаментальністю
відрізняється праця Г. Михайловської, в який
розглянуто питання розвитку принципів побудови
експозиції в дореволюційному та радянському
музеї [6]. Р. Маньковська розглядає поступове
затвердження тематичного принципу у побудові
музейної експозиції у 20-30-х рр. ХХ ст. [7].
До середини 20-х рр. ХХ ст. головним чином
завершується утворення музейної мережі на
Північному Лівобережжі. Період первісного
накопичення експонатури музеями скінчився.
Розпочалась робота по науковому вивченню
фондів та побудові експозиції. В музейне життя
запроваджуються нові принципи побудови
експозиції як то її відкритість, доступність, ідейна
та тематична єдність. Експозиція мала бути науково
обґрунтованою та побудованою з дотриманням
історико-хронологічного принципу.
Укрголовполітсовітою у 1922 р. була розроблена
програма реорганізації музейної справи, яка
передбачала заснування великої мережі соціальних
музеїв, перебудову експозицій на нових науково-
методичних засадах. Програма наголошувала,
що експозиція повинна відтворювати «динаміку
соціальних відносин», наполягала на необхідності
популяризації успіхів соціалістичного життя,
збиранні матеріалів сучасності та охороні пам’яток,
пов’язаних з революційними подіями [8, 1].
На периферії програма соціологізації музеїв
набула певного поширення у середині 20-х р.
У Конотопському музеї були створені відділи
сільського господарства (22 експонати) та історико-
революційний (39 експонатів) [9, 17]. Остерський
изданиях этих союзов. Охарактеризован их вклад в выявление,
сбор, обработку и демонстрацию в собственных экспозициях
местных древностей, значение этой работы для сохранения
будущим поколениям многих памятников древности. Показана
роль деятелей общественных союзов Правобережной Украины
в развитии музейной деятельности и в историко-краеведческом
изучении Волыни.
Ключевые слова: музей, памятники старины,
экскурсионная деятельность, археологические исследования,
опись, учет, сохранение достопримечательностей.
Zaiets L.O. The role of periodicals by community
organizations in Right-bank Ukraine in public enlightenment
about museums (the last third of the 19th - beginning of the 20th
century)
The article is concerned with the activity of museums run by
public organizations in Right-bank Ukraine in the last third of
the 19th and early 20th centuries as an important part of historical
studies and regional ethnography. The role of periodicals in
the enlightening of the public about museum activity is focused
on. The contribution of the museums to the detection, collection,
processing and presentation of local antiquities in personal exhibits
is characterized. It is highlighted that this work was of great value
for saving many ancient monuments for future generations. The
role of public figures of public organizations in Right-Bank Ukraine
in the development of museum, historical studies and regional
ethnography of Volyn is underlined.
Key words: museum, monument, sightseeing activities,
archaeological exploration, description, registration, preservation
of monuments.
24.03.2011 р.
УДК 94(477.51)’1920/1930’:069
Н.М. Дмитренко
ЕКСПОЗИЦІЯ МІСЦЕВИХ МУЗЕЇВ
ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ЯК
ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИХПРОЦЕСІВ У СУСПІЛЬСТВІ
(20-30-ТІ РОКИ ХХ СТ.)
В праці розглянуто питання розвитку музейної експозиції
в означений період, а також вплив та наслідки соціально-
політичних процесів на ідеологічний та речовий зміст
експозиції. Висвітлено реакцію компартійних органів на
недоліки в експозиційній роботі місцевих музеїв.
Ключові слова: музей, експозиція.
Минуле, сучасне та майбутнє – сполучені судини.
Сучасний процес наукового осмислення історичного
розвитку суспільства дає змогу реконструювати
минуле, щоб історія не втратила внутрішніх
зв’язків і не виглядала окремим уламком життя
або випадковістю. На сучасному етапі розвитку
українського суспільства помітно зростає інтерес
до національної історико-культурної спадщини, яка
значною мірою зосереджена в музейних закладах.
Якщо музей – це храм муз, то вівтарем цього храму
є експозиція, головна складова частина музею, яка
|