Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
У дослідженні розкрито питання репресивного впливу системи радянських концентраційних таборів спеціального призначення (особлаґів) та умов перебування в них у 1948—1954 рр. на політичних в’язнів, зокрема, колишніх учасників українського визвольного руху (1940—1950-х рр.). Класифіковано методи і засо...
Saved in:
| Published in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75800 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 288-308. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859815918225326080 |
|---|---|
| author | Дерев’яний, І. |
| author_facet | Дерев’яний, І. |
| citation_txt | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 288-308. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український визвольний рух |
| description | У дослідженні розкрито питання репресивного впливу системи радянських концентраційних таборів спеціального призначення (особлаґів) та умов перебування в них у 1948—1954 рр. на політичних в’язнів, зокрема, колишніх учасників українського визвольного руху (1940—1950-х рр.). Класифіковано методи і засоби тиску та наслідки їх впливу на в’язнів.
The research considers how the system of concentration camps for special purposes («osoblags») of USSR and the prison regime in 1948—1954 realized a repressive influence upon political prisoners, who participated in liberation movement in 1940—1950. The researcher classifies the methods and means of pressure and the effects of their impact on prisoners.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:22:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
288
Ігор Дерев’яний
Старший науковий співробітник На-
ціонального музею-меморіалу жертв
окупаційних режимів «Тюрма на
Лонцького»
У дослідженні розкрито питання репресивного впливу системи радянських
концентраційних таборів спеціального призначення (особлаґів) та умов пе-
ребування в них у 1948—1954 рр. на політичних в’язнів, зокрема, колишніх
учасників українського визвольного руху (1940—1950-х рр.). Класифіковано
методи і засоби тиску та наслідки їх впливу на в’язнів.
Ключові слова: ОУН, ҐУЛАҐ, ІТЛ, МВД СССР, МҐБ СССР, особлаґ.
Ihor Derevyanyy
The role of the «osoblags» in the system of the soviet concentration camps
(1948—1954)
The research considers how the system of concentration camps for special
purposes («osoblags») of USSR and the prison regime in 1948—1954 realized
a repressive influence upon political prisoners, who participated in liberation
movement in 1940—1950. The researcher classifies the methods and means of
pressure and the effects of their impact on prisoners.
Key words: Organization of Ukrainian Nationalists, GULAG (Chief administration of
corrective-labor camps and colonies), ITL (corrective-labor camp), MVD (Ministry
of Internal Affairs) of the USSR, MGB (Ministry of State Security) of the USSR,
osoblag (camp for special purposes).
289
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
РОЛЬ «ОСОБЛАҐІВ» В СИСТЕМІ РАДЯНСЬКИХ
КОНЦТАБОРІВ (1948—1954)
Виникнення та функціонування системи радянських концен-
траційних таборів особливого призначення — «особлаґів» — спец-
таборів (від рос. «лагерь особого назначения») було явищем ре-
пресивного апарату тоталітарної системи в період її активної
боротьби проти визвольних рухів на території Східної Європи.
Особлаґи набули виняткового значення у боротьбі радянського то-
талітаризму проти свобод людини на тлі повоєнних світових про-
цесів переосмислення моралі мілітаризму та повернення до гума-
нізму, принципи якого знайшли своє відображення у Декларації
ООН «Про права і свободи людини» (грудень 1948 р.). Вагомого
значення особлаґи набули як репресивний засіб проти колишніх
учасників українського визвольного руху — вояків Української
Повстанської Армії та членів Організації Українських Націоналіс-
тів, що були захоплені в полон радянськими органами державної
безпеки та яких від 1948 р. ув’язнювали в особлаґах як особливо
небезпечних державних злочинців.
Проблеми функціонування особлаґів мало торкаються в науко-
вих дослідженнях, особливістю яких є загальний розгляд питань
виникнення, функціонування та ліквідації особлаґів у структурі
системи радянських концентраційних таборів1.
Метою пропонованого дослідження є висвітлення специфіки
функціонування особлаґів, особливостей табірного режиму, при-
мусових робіт, норм харчування та медичного обслуговування,
неформальних стосунків між адміністрацією таборів із в’язнями та
в середовищі політичних і кримінальних в’язнів та вплив вищев-
казаних факторів на групу політичних в’язнів.
1 В’ятрович В. Історія з грифом «секретно». — Львів: Центр досліджень визволь-
ного руху, 2011. — 328 с.; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. — К.: Видавничий дім
«Києво-Могилянська академія», 2006. — 511 с.; Смирнов М. Б., Сигачев С. П.,
Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929—1960 // Справочник
системы исправительно-трудовых лагерей в СССР / [сост. М. Б. Смирнов.
Под ред. Н. Г. Охотина, А. Б. Рогинского]. — Москва: Звенья, 1998. — 600 с.;
Иванова Г. М. История ГУЛАГа, 1918—1958: социально-экономический и поли-
тико-правовой аспекты. — Москва: Наука, 2006. — 438 с.
290
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Ці проблеми висвітлені в історичних документах, зокрема пи-
тання норм харчування, медичного обслуговування, виняткових
заходів адміністрації щодо придушення виступів в’язнів в 1953—
1954 рр. висвітлені у документах ҐУЛАҐу МВД СCСР, МВД СCСР
та МҐБ СCСР — нормативних актах щодо функціонування осо-
блаґів2. Вплив згаданих наказів, інструкцій та розпоряджень на
політичних в’язнів відображено в мемуарах колишніх українських
повстанців — в’язнів особлаґів3 або свідків їхньої діяльності інших
національностей4.
2 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960 / [сост. А. И. Кокурин,
Н. В. Петров]. — Москва: Материк, 2000. — 888 с.; История сталинского
Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов: Собрание документов в
7-ми томах. Т. 2. Карательная система: структура и кадры / [отв. ред. и сост.
Н. В. Петров]. — Москва: РОССПЭН, 2004. — 696 с.; Т. 3. Экономика ГУЛАГа
/ [отв. ред. и сост. О. В. Хлевнюк]. — Москва: РОССПЭН, 2004. — 624 с.; Т. 4.
Население ГУЛАГа: численность и условия содержания / [отв. ред. А. Б. Безбородов,
В. М. Хрусталев; Сост. А. Б. Безбородов (отв. сост.), В. М. Хрусталев]. — Москва:
РОССПЭН, 2004. — 624 с.
3 В намисті з колючого дроту. Спогади жінок, в’язнів ГУЛАГу, учасниць Норильського
повстання 1953 року / [Упоряд. І. Кривуцький]. — Львів: Манускрипт, 2009. —
276 с.; Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії (спогади політв’язня). —
Львів: ПП Сорока Т. Б., 2009. — 204 с.; Княжицький А. На дні СССР. Спогади
в’язня ҐУЛАҐу. — Львів: Кент, 2001. — 296 с.; Кривуцький І. За полярним колом. —
Львів; Полтава: Духовна вість, 2001. — 376 с.; Порендовський В.-І. У кігтях
Степлаґу (Кенґір 1949—1954). Спогади. — Львів: Сполом, 2005. — 272 с.
ІТЛ біля копалень ім. Матросова (до 1953 р. — ім. Берії). Колима, 1956 р.
291
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
Згідно з Постановою Ради Міністрів СCСР № 416—159сс від
21 лютого 1948 р. у системі ҐУЛАҐу з’явився новий вид ІТЛ (від
рос. Исправительно-трудовой лагерь) — особлаґ5. Його створення
було викликане інтенсивним напливом в’язнів унаслідок посилен-
ня боротьби радянських репресивних органів проти визвольних
рухів у країнах Східної Європи, зокрема в Західній Україні та
Прибалтиці протягом 1944—1947 рр. Колишні повстанці складали
нову категорію політичних в’язнів, яких режим вважав небезпеч-
нішими, ніж інтелігенцію. Тому в існуючій системі концтаборів на
базі окремих табірних пунктів створювали табори для ізоляції цьо-
го контингенту в’язнів.
Головною метою створення особлаґів була повна ізоляція «осо-
бливо небезпечних державних злочинців» — учасників збройного
спротиву радянському режимові — від загалу в’язнів (політичних
та кримінальних) ІТЛ, що регламентувалася наказом МВД СССР
№ 002196 від 28 лютого 1948 р. та «Інструкцією про режим утри-
мання в’язнів в спеціальних таборах МВД СССР» від 17 вересня
1950 р.7.
У лютому 1948 р. постало п’ять особлаґів: № 1 — Мінлаґ (ад-
міністрація в м. Інта, Комі АССР), № 2 — Ґорлаґ (м. Норильськ),
№ 3 — Дубравлаґ (с. Темники Комі АССР), № 4 — Степлаґ (м. Жез-
казган, до 1994 р. — Джезказган, Казахстан), № 5 — Берлаґ
(м. Магадан). У серпні 1948 р. — особлаґ № 6 — Речлаґ (м. Воркута,
Комі АССР). До 1952 р. було створено такі особлаґи: № 7 — Озер-
лаґ (м. Тайшет, Іркутський край), № 8 — Песчлаґ (м. Караганда,
Казахстан), № 9 — Луглаґ (с. Долинське, Казахстан), № 10 —
Камишлаґ (с. Ольжерас, тепер м. Междуреченськ, Кемеровська
обл.), № 11 — Дальлаґ (пос. Екібастуз, Казахстан), № 12 — Во-
дораздєллаґ (проіснував протягом 25.10.1952 — 29.04.1953; с. Мі-
4 Пожившие в ГУЛАГе / [Сост. А. И. Солженицин]. — Москва: Русский Путь,
2001. — 408 с.; Солженицин А. Архипелаг ГУЛАГ. Т. З. — Москва: ИНКОМ НВ,
1991. — 384 с.
5 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960. — С. 135, 343.; История сталин-
ского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов: Собрание документов
в 7-ми томах. Т. 2. Карательная система: структура и кадры. — С. 326—327.
6 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960. — С. 135, 555—556; Епплбом Е.
Історія ГУЛАГу. — C. 363; История сталинского Гулага. Т. 2… — С. 328—330.
7 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 555—567.
292
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
кунь, Комі АССР). Ліміт місткості 6-и спецтаборів складав 145 тис.
в’язнів, проте в 1950—1951 рр., — при 9-и особлаґах, ліміт уже
був 275 тис. в’язнів8, а в 1953 р. — 210 тис9. Найбільшими з них
були Озерлаґ (ліміт — 45 тис. в’язнів), Речлаґ та Песчлаґ (ліміт —
по 35 тис.)10.
Чисельність в’язнів в особлаґах в 1948 р. сягала 57 375 осіб,
що складало 2,61 % від загальної кількості в’язнів ҐУЛАҐу, в
1949 р. — 122 754 (5,21 %), в 1950 р. — 188 610 (7,36 %), в 1951 р. —
225 959 (8,94 %), в 1952 р. — 273 562 (10,1 %), в 1953 р. — 227 526
(9,2 %), в 1954 р. — 208 00311 (15,7)12.
Табірні бараки у 5-й зоні Мінлагу — «Інтауголь». 1955 р.
8 История сталинского Гулага. Т. 2. — С. 371; Иванова Г. М. История ГУЛАГа… —
С. 300.
9 Епплбом Е. Історія ГУЛАГу... — С. 364.
10 Справочник системы исправительно-трудовых лагерей в СССР… — С. 344, 353,
368.
11 Там само. — С. 167, 188, 205, 210, 218, 282, 315, 324, 344, 353, 368, 403.
12 Усі підрахунки здійснено на основі порівняння даних про кількість в’язнів в
ҐУЛАҐу, вміщених у виданні ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960 /
[сост. А. И. Кокурин, Н. В. Петров]. — Москва: Материк, 2000. — 888 с.
293
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
Особлаґи підпорядковувалися ҐУЛАҐу МВД СССР. Вироб-
ничою їх діяльністю керували відповідні головні управління
МВД СССР — державні економічні підприємства, що за типом
були трестами. В’язнів до цих таборів скеровувало МҐБ СССР, і,
відповідно, питання звільнення, переведення на спецпоселення і
загалом пересування в’язня за межами концтабору (переважно це
стосувалося виконання робіт) регламентувалося та здійснювалося
відповідними місцевими органами МҐБ СССР. Лише переведення
в’язнів із одного табору до іншого відбувалося за погодженням
між МВД та МҐБ СССР13.
З посиленням політичного терору проти антирадянського
руху в кінці 1940-х — на початку 1950-х років відбулися зміни
в управлінні особлаґами. У 1949 р. їх було передано у відомство
Тюремного управління МВД СCСР. А в березні 1953 р., після смер-
ті Сталіна, розпочалися процеси часткової лібералізації суспіль-
но-політичного життя, що відобразилося на системі радянських
концтаборів. ҐУЛАҐ було виведено з-під юрисдикції МВД та
Табірний цвинтар. Мінлаг
13 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960... — С. 556, 557.
294
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
підпорядковано Міністерству Юстицій СССР14. 8 лютого 1954 р.,
згідно з наказом МВД СССР № 0095, особлаґи було передано у
відомство ҐУЛАҐу15.
Для утримання в’язнів у таких таборах було розроблено спе-
ціальні інструкції щодо запровадження табірного режиму, який
дещо відрізнявся від режиму ІТЛ. У житлових частинах особлаґу
запроваджувався режим, близький до тюремного: встановлюва-
лися ґрати на вікнах, двері бараків у нічний час зачинялися на
замок, накладалася заборона покидати бараки у неробочий час.
Житлової площі на особу в 1948 р. надавали удвічі менше, ніж в
ІТЛ — 1 м.кв. на особу16. Проте в 1950 р. ця норма була збільшена
до 1,8 м.кв.17. У бараках перебувало від 100 до 200 осіб. В’язні спа-
ли на двоярусних нарах вагонної системи.
Кожному в’язню надавали спеціальний в’язничний одяг та осо-
бистий номер, що його він зобов’язувався носити на зовнішній
стороні верхнього одягу: на шапці, грудях та спині. При нумерації
в’язнів використовували літерно-цифровий шифр: спочатку зазна-
чалася літера російської абетки, потім цифра від 1 до 10018. Ви-
клики в’язнів відбувалися за номерами, що створювало видиму
дискримінацію людської та громадянської гідності адміністрацією
таборів до в’язнів.
До режиму цих таборів належали й особливі умови ізоляції
в’язнів від родинного кола, адже побачення із родичами були за-
боронені. Згідно з інструкцією 1950 р., листування з членами роди-
ни відбувалося один раз на три місяці19, проте реально листування
відбувалося один-два рази на рік20. Заборонялося листування в’язням,
що відбували додаткові покарання у штрафних бараках чи карцерах.
В’язні мали право на отримання посилок від родичів лише за
умови наявності спеціального дозволу начальника табору або його
14 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 793.
15 История сталинского Гулага. Т. 2… — С. 468.
16 Смирнов М. Б., Сигачев С. П., Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР
1929—1960… — С. 52.; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу… — С. 363.
17 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 558.
18 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 556.; Епплбом Е. Історія
ГУЛАГу… — С. 363.
19 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 560.
20 Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. — С. 364.; Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця
імпе рії… — С. 83—84; Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... — С. 77.
295
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
першого заступника. Питання видачі такого дозволу узгоджувало-
ся з відділом МҐБ СССР у особлазі і видавалося лише за згодою
обох структур (МВД та МҐБ)21. Вміст посилок чітко регламенто-
вувався: дозволяли передачі лише харчів, одягу та постелі22, усі
інші речі вилучали та без пояснення причин повертали відправни-
ку. Реально такі посилки одержували одиниці, а щодо учасників
українського визвольного руху, то майже ніхто з них таких по-
силок не одержував або через заборони керівництва табору, або,
здебільшого, через знедоленість у повоєнні роки родичів в’язня в
Західній Україні або на спецпоселеннях, куди їх депортовували
карально-репресивні органи радянської влади як «членів сімей во-
рогів народу»23.
Один раз на тиждень у житлових приміщеннях особлаґів від-
бувалися обшуки на предмет наявності заборонених речей. В окре-
мих випадках відбувалися й особові обшуки в’язнів. Цей обшук
проводили керівник табірного підрозділу, оперативний працівник,
начальник наглядової служби разом з черговим наглядової групи24.
Передбачалося існування у зонах майстерень з ремон-
ту одягу та взуття для потреб в’язнів. Вони були розташовані в
спеціальній зоні, відгородженій від бараків, під строгою охоро-
ною, а інструменти видавалися під строгим контролем25.
Як і в ІТЛ, в’язнів-чоловіків та в’язнів-жінок утримували в
різних табірних частинах26.
В’язням заборонялося купувати у межах таборів побутові речі
першої необхідності: миючі засоби та предмети гігієни. Дозволяли
купувати лише додаткову їжу, при чому не більше як на 75 рублів
на місяць. Ці гроші були віртуальні: їх нараховували на особовий
рахунок в’язня за виконання примусових робіт27. В’язні купува-
ли додаткову їжу в спеціальних торгівельних закладах табору —
«ларьках». Лише в січні 1953 р. було здійснено спробу змінити
цей порядок. У доповідній начальника ҐУЛАҐу І. Долґіх міністрові
внутрішніх справ С. Круґлову запропоновано дозволити в’язням
21 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 561.
22 Там само. — С. 559, 567.
23 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 87.
24 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 557.
25 Там само. — С. 558.
26 Там само.
27 Там само. — С. 560.
296
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
особлаґів витрачати на додаткові харчі не 100 рублів на місяць, а
300 рублів, як це було впроваджено в ІТЛ28. Проте немає жодного
документального підтвердження втілення цієї ідеї.
В’язнів цих таборів використовували на особливо важких ро-
ботах29. Серед найпоширеніших були роботи у видобувній промис-
ловості та на будівництві промислових та житлових об’єктів. Ви-
робничі об’єкти чітко закріплювалися за особлаґами, і робота на
них в’язнів з інших особлаґів та ІТЛ була заборонена.
Особлаґи мали окрему специфіку виробництва. Виробництво
Мінлаґу базувалося на вугледобувній та деревообробній промисло-
вості, будівництві шахт, доріг та обслуговуванні Інтинського ком-
бінату МВД СCСР з переробки вугілля. Виробництво Ґорлаґу —
на видобутку залізної руди та вугілля, а також будівництві доріг;
Дубравлаґу — на обслуговуванні Темниківського промислового
комбінату ҐУЛАҐу МВД (текстильні, деревообробні та лісохімічні
підприємства, виготовлення будматеріалів); Степлаґу — на обслу-
говуванні Джесказганського мідного комбінату, видобутку вугілля
та каміння, будівництві житлових об’єктів та виробництві речей
побуту; Берлаґу — на видобутку руди, кобальту, золота, вугілля,
урану, а також лісозаготівлі; Речлаґу — на видобутку вугілля,
сільськогосподарських роботах та будівництві доріг і промислових
та житлових об’єктів; Озерлаґу — на лісодобувній та перероб-
ній промисловості, сільськогосподарській діяльності та виробни-
цтві речей побуту; Пєсчлаґу — на видобутку каміння та вугілля
і будівництві промислових та житлових об’єктів; Луґлаґу — на
видобутку бутового каменю, мінеральних фарб, виробництві бу-
дівельних матеріалів та кераміки, обробці лісу, сільськогосподар-
ських роботах та житловому будівництві; Камишлаґу — на вугіль-
нодобувній промисловості та житловому будівництві у м. Томську;
Дальлаґу — на видобуванні та переробці вугілля; Водораздєлла-
ґу — на лісодобувній і переробній промисловості та будівництві
залізниці Айкіно — Кослан30.
28 История сталинского Гулага. Т. 3… — С. 312—314.
29 Смирнов М. Б., Сигачев С. П., Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР
1929—1960… — С. 52; ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 556.
30 Смирнов М. Б., Сигачев С. П., Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР
1929—1960… — С. 324, 204—205, 218, 403, 167, 367, 343, 353, 315, 282, 210, 188.
297
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
Протягом 1948—1950 рр. усіма плануваннями та безпосеред-
нім виконанням робіт керували представники МҐБ СCСР. Це було
пов’язано зі ставленням влади до в’язнів, яких вважали особливо
небезпечними, а відтак такими, що не заслуговують на довіру.
Ситуація змінилася 1950 р., коли за наполяганням МВД СCСР,
за підписом заступника Міністра внутрішніх справ СCСР генерал-
полковника І. Сєрова, всупереч вимогам МҐБ СCСР, адміністрації
особлаґів надано можливість «використовувати в’язнів в якості
інженерно-технічного персоналу для керівництва виробничою
діяльністю на об’єктах робіт»31. Така зміна відбулася для змен-
шення фінансових витрат на утримання ҐУЛАҐу, а також для
інтенсифікації виробничих та будівельних робіт за рахунок квалі-
фікованих спеціалістів з числа в’язнів.
Керівниками робочих бригад були в’язні «з числа найбільш
дисциплінованих та сумлінних, що відзначилися у роботі»32, що
нерідко виконували функції донощиків за певні пільги.
Від 1950 р. встановлювався 10-годинний робочий день, без вра-
хування перерви на обід, чотири вихідних дні на місяць, а також
окремі вихідні 1 та 22 січня, 1 та 2 травня, 7 та 8 листопада й
5 грудня33.
Колишній в’язень Іван Кривуцький так описував перші дні ро-
боти у Норильську на будівництві школи: «Недалеко від початку
вулиці на пустирі, обгородженому колючим дротом, освітленому
прожекторами, з вишками для конвою в чотирьох кутах, ми по-
винні викопати у вічній мерзлоті котловани під фундаменти для
першої школи… Нам видали інструменти: ломи, кирки й лопати…
Норма, здається, 0,7 кубометра. Я прикинув об’єм і подумав, що
це не так багато. Почали довбати. Ґрунт ніяк не піддається, як я
думав спочатку. Треба було відколювати по кілька сантиметрів
ломом або киркою. Лопатою тільки відкидати»34. Робочі зони були
віддаленими від таборів, час на подолання шляху від бараків до
місця праці, на перевірку в’язнів за списками на виході та вході
31 Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 555.
32 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 559.
33 Там само.
34 Кривуцький І. За полярним колом… — С. 16.
298
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
до зони — т.зв. «повірки», а також час, що йшов на видачу та
прийом інструментів не враховувався як робочий. Таким чином,
час перебування в’язнів поза житловою зоною збільшувався в се-
редньому до 14 годин35.
Харчова норма в’язня жодним чином не сприяла підтримці його
фізичного стану. Щоденною нормою було 750 г спецхліба, рідкий
суп з капусти чи з сочевиці, дві ложки каші та чай. Головною стра-
вою в’язня залишався саме спецхліб. Його особливість полягала
у складниках, внаслідок чого він був важким та маленьким: при
вищевказаній вазі його об’єм становив 10 см3. При невиконанні ви-
робничих норм у таборах застосовували т.зв. «штрафний пайок»,
що становив 650 г хліба36. У Степлазі, згадує Володимир-Ігор По-
рендовський, один раз на місяць видавали 0,5 кг цукру на в’язня,
проте такий нераціональний розподіл призводив до загострення
шлункових хвороб та ще більшого виснаження і так ослаблених
в’язнів37.
У 1949 р. було знижено денну норму хліба на 50 г. Це сто-
сувалося не лише ІТЛ, а й двох управлінь особлаґів: Речлаґу та
Ґорлаґу38.
Занижені норми харчування, недостатні для оптимального
відновлення фізичних сил в’язня, призводили до виснаження та
хвороб, що ставало причиною аварій та травм на виробництві.
В особлаґах протягом 1948—1950 рр. медична допомога була
мінімальною, оскільки спеціалізованих медичних частин (т.зв.
«інвалідних таборів») жодною інструкцією передбачено не було39.
Натомість існував оздоровчий пункт, де надавалася перша ме-
дична допомога. Порядок надання медичної допомоги жодною ін-
струкцією не регламентовано, окрім порядку «санітарної обробки»
новоприбулих в’язнів та 21 доби карантину. Лікування в’язнів
відбувалося вільнонайманими лікарями медпункту табору на
власний розсуд, в залежності від кваліфікації40. Умовою невиходу
на роботу слугувало рішення лікаря медпункту табору після об-
35 Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії… — С. 72.
36 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 64.
37 Там само. — С. 86—87.
38 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 541, 552.
39 Епплбом Е. Історія ГУЛАГу… — С. 364.
40 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 564—65.
299
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
стеження в’язня при наявності у нього високої температури або
хвороби, що загрожувала епідемією. У таких випадках в’язень
залишався в окремому бараці, проте належного лікування він
не отримував. В інших випадках — виходили на роботу. В’язень
Ґорлаґу Ганна Заячківська-Михальчук згадує, що на роботи ви-
ходили навіть хворі на цингу41. Лікарі при перевірці в’язнів, що
скаржилися на хворобу, на власний розсуд визначали придатність
хворого до роботи. В’язень Алєксандр Кропочкін згадував, що в
1949 р. у Степлазі його із хворими та опухлими суглобами було
відправлено на важкі роботи з видобутку каменю в кар’єр. Про
рівень лікування свідчить його цитата: «Хвороба в таборі — це
прощавання з життям. “Доходяга”, “фітіль”, “дерев’яний буш-
лат” в кінці кінців незворотні»42. Найпоширенішими хворобами
серед в’язнів були дистрофія та туберкульоз, при чому обидві
були наслідком невідповідності норми харчування в’язнів вико-
нуваній роботі. Не усіх в’язнів, хворих на вищевказані хвороби,
відправляли на лікування. Лікуванню підлягали лише важкохворі
в’язні із 2-м ступенем дистрофії та середньою формою туберку-
льозу або захворюваннями серця. У випадку захворювання лег-
шої форми в’язні виходили на роботу43.
Ситуація змінилася у 1950 р., коли внаслідок кількаразових
вимог з боку МВД СССР у зонах концтаборів було сформовано
медичні частини, що мали стаціонарні відділення44. Тоді фізично
ослаблених в’язнів (т.зв. «доходяг») за згодою лікаря могли на кіль-
ка днів переводити до стаціонару. Проте були випадки, коли хво-
рих забирали на роботи в залежності від суб’єктивної волі лікаря
або начальника медчастини45. Від 1950 р. хворих на туберкульоз та
дистрофію, незалежно від стадії хвороби, госпіталізували. 18 лю-
того 1949 р. введено в дію наказ ҐУЛАҐу № 9/5 про дострокове
звільнення смертельно хворих в’язнів46. Згідно з цим наказом, в
1955 р. було звільнено М. Дужого (секретар президії та в.о. голови
президії УГВР), що помер через 12 днів після звільнення. Все це
41 Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії… — С. 71.
42 Пожившие в ГУЛАГе… — С. 391.
43 История сталинского Гулага. Т. 4… — С. 541.
44 Кривуцький І. За полярним колом… — С. 214.
45 Солженицин А. Архипелаг ГУЛАГ. Т. З… — С. 45.
46 История сталинского Гулага. Т. 4… — С. 557.
300
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
звело показник смертності в особлаґах до мінімуму, наприклад, у
грудні 1952 р. він становив 0,01%47.
Наслідком важких фізичних робіт у складних природних умо-
вах, невідповідного харчування та відсутності належного медич-
ного обслуговування було погіршення стану здоров’я в’язнів, що
призводило до прогресування хронічних захворювань та до при-
швидшення смерті.
Окремим способом тиску на в’язнів були покарання за пору-
шення таборового режиму та трудової дисципліни. До цих по-
рушень часто зараховували невиконання необґрунтованих та
неможливих до виконання вимог представників адміністрації, на-
глядачів та конвоїрів. До порушень належали також наближення
до попереджувального паркану — т.зв. «запрєткі» — забороненої
зони, що становила 2 м від табірної огорожі — в зоні таборового
підрозділу, а також наближення до вартового або конвоїра ближ-
че ніж на 10 м48.
Українські політв'язні під час роботи на кам'яному кар'єрі.
Норильськ. 1955 р.
47 История сталинского Гулага. Т. 4… — С. 125.
48 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 559.
301
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
Покарання за порушення
мали різні види: 1) позбавлення
права користуватися «ларьком»
від 2-х до 3-х місяців; 2) по-
збавлення права листування з
родичами терміном від 6 міся-
ців до 1 року; 3) переміщення
в’язня до штрафного бараку
терміном від 2-х до 6-ти міся-
ців; 4) ув’язнення у карцері від
5-ти до 15-ти діб49.
Ізолятори були двох видів:
штрафний барак із загальними
камерами місткістю від 15 до
20 осіб та карцер із одиночними
камерами з додатковим парканом із колючого дроту, розташовані
у штрафній зоні табірного відділення. Обидва види ізоляторів бу-
дувалися з каменю або дерева50. Ув’язненні у штрафному бараці
не звільнялися від примусових робіт51. Їх використовували на осо-
бливо важких роботах. І. Кривуцький, описуючи свою роботу під
час перебування у штрафному бараці в грудні 1949 р., наводить
дані про погодні умови, під час яких його примусили розчищати
від мерзлого снігу дорогу: більш ніж 40-градусний мороз при хо-
лодному вітрі більше 10 м/с. Норма розчищеного снігу була вста-
новлена для нього у розмірі 55 м.куб. Робочий день тривав 8 годин
без перерви на обід, а харчова норма в кінці робочого дня була
мінімальною: 500 г хліба, суп, дві ложки каші та чай52. У Степлазі
штрафна норма хліба становила 400 г53.
Одиночні камери у карцері були обладнані підйомними нара-
ми, що опускалися лише на шість годин на добу в нічний час;
постелі не видавали54. Камера мала заґратоване вікно розміром 60
× 60 см. Двері камери були постійно зачинені та мали очний отвір
Табличка на значення т.зв. «запретной
зоны» — “запрєткі”. Фото з колекції
Володимира Оглобліна
49 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 563.
50 Там само. — С. 557.
51 Там само. — С. 559.
52 Кривуцький І. За полярним колом… — С. 61.
53 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 64.
54 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 564.
302
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
для нагляду за в’язнем і дверцята для передачі їжі. До харчового
раціону штрафника входили 300 г хліба та горня окропу на добу,
а один раз на три доби — рідка страва55.
Охорону в’язнів особлаґів під час конвоювання до місць ро-
біт здійснювала не воєнізована охорона (ВОХР), до якої входили
відставні співробітники карально-репресивних органів радянської
влади та військовослужбовці радянських військ, як це було в ІТЛ,
а окремі частини конвойних військ МВД СССР — спеціалізоване
формування, що було незалежним від табірної адміністрації і під-
порядковувалося не ҐУЛАҐу, а безпосередньо МВД56.
У житлових та виробничих зонах концтаборів нагляд за пове-
дінкою в’язнів здійснювала внутрішня наглядова служба, особовий
склад якої комплектувався із числа комуністів та комсомольців
місцевого партійного активу, що мали досвід відповідної служби57.
Неодноразовими були випадки свавілля охорони таборів, коли
вояки убивали в’язнів, трактуючи їхні дії як втечу чи порушення
«запрєткі», перетинання якої вважалося спробою втечі. У Ґорлазі
був випадок, коли охоронець убив в’язня, а потім перетягнув його
труп за заборонену зону58. У Степлазі 1951 р. вояки ВОХР кинули
в’язневі пачку сигарет у заборонену зону і пообіцяли не стріляти
в нього, щоб він міг забрати її собі. Коли в’язень спробував дотя-
нутися до сигарет та перетнув «запрєтку», охоронець вбив його59.
Подібне свавілля спостерігалося і на виробництві, коли в 1949 р.
в Озерлазі під час вирубки лісу на визначеній ділянці забороне-
ну зону було позначено гілками, а не колючим дротом. Один із
в’язнів, збираючи гілки для вогнища, згідно з наказом бригадира,
наблизився до уявної огорожі і був убитий охоронцем за 1,5 м від
неї. До помираючого підійшов в’язень-священик і також був уби-
тий охоронцем60.
Конвоїри знущалися з в’язнів під час провадження в’язнів на
роботу або з неї. Процес конвоювання супроводжувався нецензур-
55 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 564; Кривуцький І. За по-
лярним колом… — С. 51.
56 Смирнов М. Б., Сигачев С. П., Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР
1929—1960… — С. 52, 72.
57 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960. — С. 557.
58 Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії… — С. 104.
59 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 108.
60 Княжицький А. На дні СССР… — С. 173.
303
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
ними лайливими спонуканнями на адресу в’язнів61. Попередження
конвою «Крок вліво, крок вправо, стрибок на місці розцінюються
як спроба втечі! Розстріл на місці!» були не просто нормою вико-
нання службових зобов’язань, а й прямою погрозою розправи.
Попри те, що у особлаґах, згідно з офіційними документами,
кримінальних в’язнів (мовою таборового жаргону — «урків», «ур-
каганів», «блатарів») не мало бути, окремі групи таких в’язнів сюди
прибували. Адміністрація ІТЛ «закривала очі» на свавілля кримі-
нальних щодо політичних, своєю чергою кримінальні, залякуючи
політичних, встановлювали бажану для адміністрації дисципліну.
В особлаґах групи кримінальних в’язнів були у меншості — 1 до
562, таким чином кількість політичних сягала 70 %63. Представники
адміністрації таборів призначали «урків» на полегшену роботу, пе-
реважно в межах табірної зони, за виконання робочої норми вида-
вали повний харчовий пайок64. Таким чином кримінальні в’язні мали
кращий фізичний стан, щоб виконувати своє головне призначення
— підтримувати «дисципліну» та порядок в особлаґах.
Адміністрація особлаґів толерувала звичний для кримінальних
спосіб життя: крадіжки речей політичних, психологічні цькування
й фізичні знущання, а часом і вбивства65. Ці явища були харак-
терними і для ІТЛ, проте набули особливих форм саме в особла-
ґах. Оскільки кількість кримінальних в’язнів була малою і чинити
силовий тиск вони не мали змоги, в особлаґах їх використовували
для донощицтва на політичних (на табірному жаргоні донощиків
називали «суками»).
У Ґорлазі в 1949 р. зафіксовано випадок цькування, що був
не поодинокий: «Крім бригадира, у їдальні “підтримував порядок”
якийсь Закандикін — справжній дикун, зовсім озвірілий. Низького
зросту, кремезний, обличчя широке з виступаючими вилицями. Не
був навіть бригадиром. Його весь час цькували на людей. В їдальні
бігав з ломом поміж столами і бив по спині, кого попало»66.
61 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 83.
62 Там само. — С. 71.
63 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 656.
64 Княжицький А. На дні СССР… — С. 169.
65 В намисті з колючого дроту. Спогади жінок, в’язнів ГУЛАГу… — С. 85, 149;
Епплбом Е. Історія ГУЛАГу… — С. 229, 236—237.
66 Кривуцький І. За полярним колом… — С. 17.
304
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Загалом важкі побутові умови, режим, примусова праця та
цькування в’язнів мали на меті підрив не лише фізичного, а й
психологічного стану людини: вселити почуття безнадії та при-
реченості. І. Кривуцький так описує свої почуття в січні 1949 р. у
Норильську: «Запам’яталися епізод і дата 31 січня 1949 року. Пра-
цюю вже три місяці в таких [важких — І. Д.] умовах. Усвідомлюю
і відчуваю, що фізичні сили й настрій падають. Кудись поділась
любов до життя, думи про опір злим силам, мрії про бороть-
бу. Я вже ні про що не думав, тільки як би поїсти та поспати і
зберегти, де можна, хоч трохи фізичних сил»67. В’язень Степлаґу
В.-І. Порендовський описує цей стан таким чином: «З кожним днем
було чимраз гірше, з кожним днем люди ставали чимраз слабші,
а бригадири — щораз то лютіші»68. Такий апатичний стан в’язнів
забезпечував адміністрації бажану дисципліну, проте призводив
до швидкої смерті в’язнів.
Після смерті Й. Сталіна та проголошення амністії, внаслідок
якої було звільнено бл. 1 млн. в’язнів, переважно неповнолітніх,
67 Кривуцький І. За полярним колом… — С. 22.
68 Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу… — С. 77.
Вид на Магадан в 1940—1950-х рр.
305
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
жінок та кримінальних елементів, в’язні особлаґів очікували змін
табірного режиму. Проте ситуація не змінювалася, тому актив
в’язнів — колишні вояки УПА, члени ОУН і учасники литовсько-
го резистансу69, організував т.зв. «зеківську революцію» — низку
повстань політичних в’язнів особлаґів Ґорлаґу та Воркути в 1953 р.
та Степлаґу в 1954 р.
Приводом для цих повстань стало неодноразове несанкціонова-
не використання вогнепальної зброї конвойними військами проти
в’язнів. Так, у Степлазі приводом виступу став розстріл конвої-
ром Калімудіним колони в’язнів 15 травня 1954 р., внаслідок чого
18 осіб було вбито, а 33 — поранено70, використання кримінальних
в’язнів для залякування політичних, як це сталося у Норильську
(Ґорлаґ), коли 21 травня 1953 р. в 2-е табірне відділення за вказів-
кою начальника генерала І. П. Сємьонова для втихомирення в’язнів
було переведено групу кримінальних, озброєних ножами. Внаслі-
док цього відбулася різанина із багатьма жертвами71. Усі вищев-
казані повстання об’єднувала форма протесту в’язнів — страйк
та відмова виходу з житлової зони концтаборів. Адміністрацією
концтаборів та МВД СССР було використано різноманітні засо-
би придушення виступів в’язнів, зокрема й виняткові. Головним
своїм завданням адміністрація бачила перевести в’язнів з бараків,
погрупувати їх на менші групи по 100 осіб, для того щоб аре-
штувати активних учасників та організаторів повстань72. Втілюю-
чи в життя такий план придушення, представники адміністрації
здійснювали радіотрансляції промов керівників або членів спеці-
альних комісій МҐБ СССР (у Ґорлазі виступав керівник урядової
комісії полковник Міхаіл Кузнєцов, Речлазі — начальник управ-
лінння генерал-майор Алєксандр Дєрєвянко, а в Степлазі — на-
чальник ҐУЛАҐу генерал-лейтенант Іван Долґіх), завданням яких
було залагодження питання виступів в’язнів та повернення звич-
ної ситуації у особлаґах. У цих промовах в’язнів запевняли, що
їхні вимоги будуть узгоджені з керівництвом СССР та виконані.
На в’язнів окремих відділень це мало свій вплив: у 1-у відділенні
69 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 568, 576, 654.
70 В’ятрович В. Історія з грифом «секретно»… — С. 191.
71 Там само. — С. 186.
72 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 570, 571.
306
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
Ґорлаґу переконані промовою в’язні самі видали адміністрації ор-
ганізаторів73; те саме відбувалося в 16-у відділенні Речлаґу74.
Наступним етапом було введення неозброєних охоронців та на-
глядачів таборів у житлову зону з метою арешту організаторів
виступів75.
Окремим кроком була демонстрація сили адміністрації табо-
рів. У Речлазі озброєну охорону вишикували навколо бараків, що
спричинило припинення страйку (так відбулося у 3-й, 4-й та 13-й
зонах Речлаґу)76.
Також у Ґорлазі збільшено «заборонену зону» табору77, що
мало на меті залякування в’язнів, оскільки відкривало можли-
вість воякам ВОХР використовувати вогнепальну зброю проти
страйкарів.
73 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 570.
74 Там само. — С. 582.
75 Там само. — С. 573, 577, 583.
76 Гам само. — С. 582.
77 Там само. — С. 570, 572.
Лісоповал
307
№ 19Ігор Дерев’яний Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954)
Винятковим явищем придушення повстання є використання
водометів у 6-му жіночому відділенні Ґорлаґу та збройне приду-
шення повстання в 1-му відділенні Ґорлаґу та у Степлазі. Для при-
душення страйку в 6-у відділенні адміністрація використала три
пожежні машини, що струменем води від 3-х до 8-и атмосфер
розігнали в’язнів, після чого на територію зони було введено охо-
рону табору та ізольовано організаторів страйку78.
В 1-у відділенні Ґорлаґу відбулося захоплення військами
МҐБ зони з використанням вогнепальної зброї, внаслідок чого
11 в’язнів було убито, 14 важко поранено (з них 12 померло) та
22 особи легко поранено79. Під час придушення повстання у Речла-
зі адміністрація намагалася використати пожежні машини, як це
відбувалося у Ґорлазі. Проте в’язні напали на обслугу машин. Тоді
охорона розстріляла в’язнів, унаслідок чого 42 в’язні загинули,
135 було поранено80.
Повстання у Кенґірі (Степлаґ) було придушене з використан-
ням військової техніки. 21 липня до табору прибув перший відділ
МВД: 5 танків Т-34, 1700 солдатів та 89 собак. Їх вторгнення у
табір 26 липня завершилося смертю 600—700 в’язнів. Опісля роз-
почалися розправи над керівниками: Герша Келлера, Юрія Кноп-
муса та Єгора Случєнкова розстріляно, іншим додали терміни та
розпорошили по таборах суворого режиму, зокрема відправили в
Берлаґ (район м. Магадана, в народі відомий як табір «Колима»)81.
Табори спеціального призначення (особлаґи) виконували в
1948—1954 роках роль головного засобу систематичного репре-
сивного тиску на колишніх учасників антирадянських рухів, зо-
крема українського визвольного руху. Їх функціонування було
спрямоване на ізоляцію, фізичне виснаження, деморалізацію та
остаточне знищення індивідуальності в’язня — морально та фізич-
но. Для виконання цієї мети в особлаґах запроваджено спеціальні
правила, що відрізнялися від режиму ІТЛ. Режим в особлаґах був
суворий, в’язні виконували важкі фізичні примусові роботи при
78 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 575.
79 Там само. — С. 572.
80 Там само. — С. 583—584.
81 Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. — С. 390; В’ятрович В. Історія з грифом «секрет-
но»… — С. 192; ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918—1960… — С. 632, 634.
308
ПЕРІОД ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ОУН ТА УПА
занижених нормах харчування та неналежному медичному обслу-
говуванні. Певна лібералізація режиму в особлаґах, що відбулась
у 1950 р. (збільшення індивідуальної житлової площі, дозвіл на
листування, залучення в’язнів до керівництва виконання приму-
сових робіт, встановлення 10-годинного робочого дня із вихідни-
ми днями та покращення медичного обслуговування) не створила
оптимальних умов життя для в’язнів. Частково це було спричи-
нено формуванням в системі радянських концентраційних таборів
особливої моделі морально-етичних традицій, що була перенесена
з ІТЛ на новоутворену систему особлаґів, а також незмінним сва-
віллям функціонерів адміністративних, слідчих, охоронних орга-
нів та сервісних служб системи концтаборів, що було викликане
суб’єктивним ставленням до в’язнів. До особливостей цієї моделі
слід зарахувати особливості взаємин між в’язнями, засудженими
за політичні та кримінальні злочини, що мали форму конфрон-
тації. Активна участь адміністрації таборів у цих процесах про-
являлася у нацьковуванні кримінальних в’язнів проти політичних
та ігноруванні злочинів перших супроти других. Загалом, система
перманентного тиску на ув’язнених не виконала свого призначен-
ня, а навпаки, призвела до повстань в’язнів у особлаґах у 1953—
1954 рр. та, попри придушення виступів, початку ліквідації цього
виду таборів в 1954 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75800 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0120 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:22:04Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дерев’яний, І. 2015-02-04T19:03:12Z 2015-02-04T19:03:12Z 2014 Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) / І. Дерев’яний // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 288-308. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75800 У дослідженні розкрито питання репресивного впливу системи радянських концентраційних таборів спеціального призначення (особлаґів) та умов перебування в них у 1948—1954 рр. на політичних в’язнів, зокрема, колишніх учасників українського визвольного руху (1940—1950-х рр.). Класифіковано методи і засоби тиску та наслідки їх впливу на в’язнів. The research considers how the system of concentration camps for special purposes («osoblags») of USSR and the prison regime in 1948—1954 realized a repressive influence upon political prisoners, who participated in liberation movement in 1940—1950. The researcher classifies the methods and means of pressure and the effects of their impact on prisoners. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Період збройної боротьби ОУН та УПА Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) The role of the «osoblags» in the system of the soviet concentration camps (1948—1954) Article published earlier |
| spellingShingle | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) Дерев’яний, І. Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| title | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| title_alt | The role of the «osoblags» in the system of the soviet concentration camps (1948—1954) |
| title_full | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| title_fullStr | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| title_full_unstemmed | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| title_short | Роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| title_sort | роль «особлаґів» в системі радянських концтаборів (1948—1954) |
| topic | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| topic_facet | Період збройної боротьби ОУН та УПА |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75800 |
| work_keys_str_mv | AT derevâniií rolʹosoblagívvsistemíradânsʹkihkonctaborív19481954 AT derevâniií theroleoftheosoblagsinthesystemofthesovietconcentrationcamps19481954 |