Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
Стаття присвячена різним аспектам історії українського визвольного руху, зокрема історії УВО і ОУН, які обговорювалися в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником. The article is devoted to the different aspects of history of the Ukrainian liberation movement, in particular histories of UVO and O...
Saved in:
| Published in: | Український визвольний рух |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75805 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником / Ю. Черченко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 5-22. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75805 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Черченко, Ю. 2015-02-04T19:06:42Z 2015-02-04T19:06:42Z 2014 Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником / Ю. Черченко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 5-22. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. XXXX-0120 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75805 Стаття присвячена різним аспектам історії українського визвольного руху, зокрема історії УВО і ОУН, які обговорювалися в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником. The article is devoted to the different aspects of history of the Ukrainian liberation movement, in particular histories of UVO and OUN, which came into question in correspondence of Zynoviy Knysh with Andriy Melnyk. uk Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Український визвольний рух Джерела та історіографія Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником Problems of history of OUN in correspondence of Zynoviy Knysh with Andrіy Melnyk Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником |
| spellingShingle |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником Черченко, Ю. Джерела та історіографія |
| title_short |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником |
| title_full |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником |
| title_fullStr |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником |
| title_full_unstemmed |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником |
| title_sort |
проблеми історії оун в листуванні зиновія книша з андрієм мельником |
| author |
Черченко, Ю. |
| author_facet |
Черченко, Ю. |
| topic |
Джерела та історіографія |
| topic_facet |
Джерела та історіографія |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український визвольний рух |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Problems of history of OUN in correspondence of Zynoviy Knysh with Andrіy Melnyk |
| description |
Стаття присвячена різним аспектам історії українського визвольного руху, зокрема історії УВО і ОУН, які обговорювалися в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником.
The article is devoted to the different aspects of history of the Ukrainian liberation movement, in particular histories of UVO and OUN, which came into question in correspondence of Zynoviy Knysh with Andriy Melnyk.
|
| issn |
XXXX-0120 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75805 |
| citation_txt |
Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником / Ю. Черченко // Український визвольний рух: наук. зб. — Львів, 2014. — Збірник 19. — С. 5-22. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čerčenkoû problemiístorííounvlistuvannízinovíâknišazandríêmmelʹnikom AT čerčenkoû problemsofhistoryofounincorrespondenceofzynoviyknyshwithandríymelnyk |
| first_indexed |
2025-11-26T21:06:57Z |
| last_indexed |
2025-11-26T21:06:57Z |
| _version_ |
1850775190826385408 |
| fulltext |
5
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
Юрій Черченко
Кандидат історичних наук, cтарший
науковий співробітник Інституту
української археографії та джерело
знавства ім. М. С. Грушевського НАН
України
Стаття присвячена різним аспектам історії українського визвольного руху,
зокрема історії УВО і ОУН, які обговорювалися в листуванні Зиновія Книша
з Андрієм Мельником.
Ключові слова: Книш, Мельник, листування, архів, УВО, ОУН.
Yurij Cherchenko
Problems of history of OUN in correspondence of Zynoviy Knysh with Andrіy
Melnyk
The article is devoted to the different aspects of history of the Ukrainian liberation
movement, in particular histories of UVO and OUN, which came into question in
correspondence of Zynoviy Knysh with Andriy Melnyk.
Key words: Knysh, Melnyk, correspondence, archive, UVO, OUN.
6
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ОУН В ЛИСТУВАННІ
ЗИНОВІЯ КНИША З АНДРІЄМ МЕЛЬНИКОМ
Всім, хто цікавиться історією УВО і ОУН, добре відоме ім’я
Зиновія Книша. Він є автором або упорядником понад 60 книг з
цієї тематики — монографій, збірників документів, мемуарів. Сво-
го часу він брав активну участь в українському визвольному русі.
В автобіографії, яка зберігається в Архіві ОУН у Києві, Зиновій
Книш написав: «До УВО належав від 16 років життя [від 1922 р. —
Ю.Ч.], в 1930 р. був бойовим референтом в Крайовій Команді» УВО.
За свою революційну діяльність був тричі заарештований. Наслід-
ком третього арешту було тривале ув’язнення (1930—1936).
За освітою Зиновій Книш був юристом. Не будучи фаховим іс-
ториком, він тим не менш зробив для написання історії україн-
ського визвольного руху, напевне, як ніхто інший. Можливість
присвятити себе цій благородній справі він отримав вже після Дру-
гої світової війни, переїхавши на постійне мешкання до Канади, в
Торонто. Там наприкінці 1950-х рр. Зиновій Книш створив видав-
ництво «Срібна сурма», яким була видана переважна більшість
його мемуарних та монографічних праць, збірників документів й
матеріалів з історії УВО і ОУН. Видавництво видавало щорічно
1-2 книги, і З. Книшу доводилося виконувати велетенський обсяг
роботи, адже він мусив поєднувати функції автора-упорядника та
редактора цих видань. Ось як писав про це історик Марко Анто-
нович: «Д-р Книш виконував понад тридцять літ працю, яку, на-
віть в наших невідрадних умовах українського друкованого слова
поза межами України, виконує принаймні п’ятеро осіб. Сам він
писав праці, сам передавав до друку і піклувався друкуванням,
сам проводив коректуру, сам займався адміністративною працею
і фінансуванням своїх видань. Покажіть мені ще одну людину в
цілому українському суспільстві, яка могла б похвалитися таким
досягненням, такою виконаною працею, адже ж книжки його ви-
давництва можуть заповнити велику полицю кожної бібліотеки і
стати її прикрасою»1.
1 Антонович М. У 90-ліття д-ра Зиновія Книша // У 90-ліття Зиновія Книша. —
Вінніпеґ, 1996. — С. 90.
7
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
Працюючи в Канаді над написанням історії українського ви-
звольного руху, Зиновій Книш відчував суттєвий брак архівних
джерел. Йому були недоступні документи з архівів тогочасної
Польської Народної Республіки, де зберігалися документи поль-
ської поліції про боротьбу з українськими націоналістами. Тому
він, по-перше, активно використовував матеріали з української
та польської преси про різні судові процеси, по-друге, багато
уваги приділяв спогадам колишніх учасників описуваних подій. З
цією метою Книш вів активне листування з багатьма людьми.
Після розколу ОУН обидва ворогуючі табори вели поміж со-
бою перманентну полеміку в публіцистичних та історичних ви-
даннях. Не позбавлена полемічного аспекту й творчість Зиновія
Книша, їй притаманна «партійність», тобто висвітлення спірних
моментів в історії ОУН з позиції саме ОУН (мельниківців). На-
приклад, у книжці «Розбрат» він подає власну версію історії роз-
колу ОУН в 1940 р. Звичайно, такий підхід був дещо однобоким
і не завжди об’єктивним. Слушну думку з цього приводу висло-
вив Лев Шанковський у своєму листі до Любомира Винаря: «Ви
пишете мені про літературу, яку можна використати для пред-
ставлення історії розколу. Такої літератури НЕМА. Те, що є, це
партійні, односторонні з’ясування, які коли використовувати,
сам одностороннім партійцем стаєш»2. Часто в своїх працях ав-
тор полемізує з істориками з бандерівського табору. Хоча треба
віддати належне Книшеві: він завжди намагався в міру своїх сил
залишатися об’єктивним і давати зважену оцінку роботам своїх
політичних опонентів. Прикладом може послужити книга Зиновія
Книша «Городок», присвячена дослідженню одної з найбільш відо-
мих експропріаційних акцій ОУН — нападу на пошту в Городку 30
листопада 1932 р. У вступі Зиновій Книш схвально пише про вида-
ну кілька років раніше книгу Данила Чайковського з революційної
ОУН (бандерівців)3, яка стала фактично першою історичною роз-
2 Винар Л. Олег Кандиба-Ольжич у листуванні Лева Шанковського (У 100-ліття на-
родження археолога, поета і революціонера) // Проблеми історії України: факти,
судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. Вип. 16. Ч. 1: На пошану д-ра іст. наук,
проф. С. В. Кульчицького з нагоди 70-річчя від дня народження та 50-річчя наук.
пр. / Відп. ред. В. А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. —
С. 160.
3 Чайковський Д. Білас і Данилишин. — Нью-Йорк, 1969. — 278 с.
8
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
відкою про ці події, хоча й зазначає, що «характер її — більше
збірник-альманах, як історична чи політична студія»4.
Взагалі тему історії ОУН і УПА на еміграції аж до початку
1980-х рр. досліджували головним чином «партійні публіцисти»,
в першу чергу Петро Мірчук та Зиновій Книш. Незалежні фахові
історики (хіба що за винятком Івана Лисяка-Рудницького) цю
тему оминали, можливо, через той самий брак джерел. На цю
особливість дослідження історії українського націоналістичного
руху на еміграції звернув увагу у своїй статті Мирослав Небелюк5.
В Радянській Україні тема українського націоналізму була забо-
роненою для звичайних істориків, на цій ниві плідно працювали
переважно перевірені фахівці з лав КҐБ та ідеологічних установ
КПСС.
Зиновій Книш постійно радився з Головою ПУН Андрієм Мель-
ником стосовно написаних праць, про що свідчить їхнє листуван-
ня. До того ж, А. Мельник заохочував З. Книша до популяризації
діяльності ОУН всіма засобами, в тому числі і публікацією
відповідних книг і статей. В листі до Книша від 1 січня 1949 р.
Мельник писав: «Ось цим назначую Вас Представником Про-
воду Українських Націоналістів на терені Канади. До Ваших
обов’язків буде належати: а) добувати моральну й матеріяльну
піддержку українським визвольним змаганням шляхом пропа-
ганди визвольної боротьби, що її веде ОУН»6. В 1950 р. Зиновій
Книш написав брошуру «Варшавський Договір»7 і переслав її ру-
копис А. Мельнику для ознайомлення. В листі від 10 червня 1950 р.
Книш пише до Мельника: «Перед кількома тижнями просив я Вас
виразнішої думки про друк моєї брошури “Варшавський Договір”,
бо час минає, а з ним і тридцятилітній реченець, і тоді може друк
бути спізнений»8. А. Мельник прочитав цю брошуру й не радив
З. Книшеві її публікувати з політичних міркувань. В цей час ОУН
4 Книш З. Городок. — Торонто: Срібна сурма, 1973. — С. 3.
5 Небелюк М. Зиновій Книш про убивство Голуфка на тлі зради Р. Барановського //
У 90-ліття Зиновія Книша. — Вінніпеґ, 1996. — С. 73.
6 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 2.
7 Див.: Книш З. Варшавський договір в світлі націоналістичної критики. — Вінніпеґ:
накладом автора, 1950. — 111 с.
8 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 95.
9
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
активно співпрацювала з УНРадою, на чолі якої були відомі діячі
УНР Андрій Лівицький та Ісаак Мазепа. А З. Книш був не згоден з
такою політикою ПУН і навіть написав Голові ПУН, що зрікається
своєї посади представника ПУН у Канаді. У своїй статті Книш кри-
тикував Варшавський договір 22 квітня 1920 р. за те, що керівники
УНР погодилися на окупацію Польщею Галичини та Волині.
Ось що написав Андрій Мельник Зиновію Книшеві стосовно
його брошури: «Хто з нас не погоджувався би зі змістом Вашо-
го еляборату! Хіба ж можна заперечувати правду… Але виринає
важне питання перед нами, яке ставлю собі я і стараюся відповісти
на нього, щоби вислідом мойого передумання поділитися з Вами.
Чи справді буде на часі поява цеї публікації… Неоднократно вер-
таючи думками до цеї проблеми, я згодом прийшов до переконан-
ня, що на появу цеї праці друком ще не прийшов слушний час,
що друк її треба відкласти до більше сприятливої хвилини, що
не може в теперішній ситуації праця та появлятися на сторінках
СУ9. Я дуже радий за уважливість з Вашої сторони і зрозуміння,
що в політиці навіть найбільша правда може створювати невигідну
ситуацію, коли правда ця проголошена в непідходячу пору і коли
замість хісна10 та порятунку принести може, при найкращих
інтенціях автора, труднощі чи навіть шкоду»11. Зиновій Книш зму-
шений був дослухатися до поради Голови ПУН. В листі від 7 липня
1950 р. він пише А. Мельнику: «Згідно з Вашим бажанням пишу
до Залізняка12, щоб коли ще не почав друкувати “Варшавського
Договору” в найближчому числі “Самостійної України”, стримав-
ся з друком і відослав мені машинопис»13. Все ж таки наприкінці
9 Йдеться про журнал «Самостійна Україна».
10 Користі.
11 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 96.
12 Псевдонім ‘Залізняк’ в ОУН мало декілька осіб. В цьому випадку йдеться про Тому
Лапичака. Лапичак Тома (1914—1975) — український громадський діяч, публі-
цист, лікар. Народився в с. Нижанковичі, Перемиський пов. У 1941—1942 рр.
Крайовий провідник ОУН(м), в 1942—1944 рр. — в’язень концтабору Закзенгаузен,
1945—1949 — референт ПУН. Від 1949 р. мешкав у США. Редагував журнал
«Орлик» в Німеччині (1945—1949), «Самостійна Україна» в США (1950—1955),
газету «Українське життя» в Чикаго (1955—1959). Автор книги «Український
націоналізм — критика і оборона», був редактором «Самостійної України» в
1950—1955 рр.
13 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 99.
10
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
1950 р. З. Книш опублікував цей матеріал. В листі до А. Мельника
від 27 листопада 1950 р. З. Книш пише: «Друкую “Варшавський
Договір” власним коштом, викресливши зазначені Вами місця і
пропустивши деякі ядерні вислови під адресою Лівицького»14.
З листування Зиновія Книша з Андрієм Мельником дізнаємося
ще одну цікаву деталь. Коли на початку 1950-х рр. З. Книш почав
писати книжки з історії УВО, багато учасників подій 1920-х рр.
у Галичині були ще живі. Він листувався з ними, з’ясовував
маловідомі факти і при цьому завжди питав, яку інформацію про
цих людей він може опублікувати в своїх книжках, щоб часом це
не зашкодило їм або їхнім родичам. В квітні 1951 р. З. Книш пише
А. Мельнику про те, що вже здав до друку книжку «Дух, що тіло
рве до бою…»15, присвячену Крайовому Команданту УВО Юліяну
Головінському. У листі до А. Мельника від 24 квітня 1951 р. він
зазначає: «Поміщені будуть тільки такі назвища, що дали на те
свій дозвіл і такі знимки, що на те погодилися… Там хотів би я теж
помістити Вашу світлину, якщо дасте на те свою згоду, з підписом
означення Вашого тогочасного становища, як Крайового Коман-
данта УВО»16. У відповідь Андрій Мельник в листі від 1 травня
1950 р. писав, що у нього збереглася лише одна фотографія з тих
часів, «бо цілу мою збірку зрабувало у мене Ґестапо в 1944 р.»
(йдеться про арешт Андрія Мельника 26 січня 1944 р.). А. Мель-
ник просив повернути йому фотографію після публікації. І далі
Андрій Мельник зазначає: «Підпис під світлиною міг би бути ось
який: Заступник Начального Команданта УВО і Крайовий Коман-
дант УВО в рр. 1922—1923»17. Саме з таким підписом ця маловідома
фотографія Андрія Мельника й була опублікована в книжці. Але
під час набору тексту, очевидно, була зроблена помилка — слово
«Крайовий» було пропущене18.
14 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 100.
15 Див.: Книш З. Дух, що тіло рве до бою… (Юліян Головінський — Крайовий
Командант УВО). — Вінніпеґ, 1951. — 199 с.
16 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 102.
17 Там само. — Арк. 103.
18 Див.: Книш З. Дух, що тіло рве до бою… — С. 23.
11
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
У 1952 р. Зиновій Книш надіслав Андрієві Мельнику рукопис
своєї книги «Дрижить підземний гук»19. Прочитавши рукопис,
Андрій Мельник в листі від 24 травня 1952 р. висловив авторові свої
зауваження і поради. Так, звернувши увагу на те, що Зиновій Книш
оприлюднив у своїй книзі багато інформації про експропріаційні
акції УВО, полковник Мельник висловив таку пропозицію: «…Чи
не слід би в праці Вашій дещо спинитися над етичною сторінкою
експропріяції, належно підчеркнути, що цим шляхом УВО, чи
ОУН, видирали в окупанта тільки дрібненьку частину грабіжі,
яку довгими роками переводив окупант на українському народі
дорогою податків, економічного визиску і інших здирств. Важне
теж підчеркнути, що добуті з експропріяції засоби не йшли на
приватні, чи особисті, чи групові цілі, але служили в первопочи-
нах існуючому українському державному апаратові, зосібна його
військовому секторові»20.
Низка зауважень, висловлених Андрієм Мельником, стосува-
лася оцінки діяльності різних осіб, згадуваних в книзі, або тих,
кого слід було би згадати. «На стор. 285 в рядку 11 здолини гово-
риться про “Комітет Допомоги Політичним Вязням”. Є тут нагода
сплатити довг вдячности соток, може й тисяч політичних вязнів
для голови цього Комітету — сл.п. д-ра Степана Федака. Цей довг
вдячности кожного з нас наказує мені просити Вас не поминути
в своїх споминах того, хто не жалів ні труду, ні часу, ні гроша
продовж довгих літ, несучи поміч політичним вязням майже до
останньої хвилини свого життя»21.
З листування Зиновія Книша з Андрієм Мельником також
дізнаємося, що в 1952 р. члени ПУН на пропозицію Осипа Бойду-
ника домовилися про те, що «всякі писання, книжки й статті на
політичні теми мають бути предложені до апробати Проводу пе-
ред друком»22. Зиновій Книш на це погоджувався, але тільки за тієї
умови, що всі члени ПУН будуть подавати для розгляду свої праці.
Хоча з його листів видно, що ця ідея була йому не до вподоби. З
19 Див.: Книш З. Дрижить підземний гук. До 25-ліття Організації українських на-
ціоналістів (Спогади з 1930 і 1931 років у Галичині). — Вінніпеґ, 1953. — 338 с.
20 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 128.
21 Там само.
22 Там само. — Арк. 126.
12
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
цього приводу Андрій Мельник в листі від 24 травня 1952 р. ви-
словився так: «Ви заторкнули в останньому листі важне питання:
узгіднення наших видань. Очевидно, як і Ви, так і всі ми поділяємо
думку про доцільність, а навіть конечність узгіднювання наших
писань. Це засадниче устійнення наше обовязує всіх нас без виїмку,
прийдеться переводити в життя, хоч всі ми здаємо собі справу,
які великі є труднощі на дорозі реалізації цього завдання»23. Ви-
конуючи рішення ПУН, Зиновій Книш пише Андрію Мельнику в
листі від 27 квітня 1954 р.: «Повідомила мене сьогодні дружина,
що Видавництво “Українського Голосу” в Вінніпеґу погодилося
друкувати мою книгу п[ід] н[азвою] “На порозі невідомого”… Ма-
шинопис у редакції лежить уже давно. До цензури ПУН вислав я
другий на Ваші руки ще давніше. Не діставши досі завваг, мушу
прийняти, що книжка перейшла цензуру і що її можна друку-
вати в такому виді, як була написана. Що пізніше, то трудніше
було б вводити які-небудь зміни і не буде певности, чи редакція
тих змін допильнує. Тому я просив би Вас послати завваги чи то
Ваші, чи то кого іншого уповноваженого ПУН-ом»24.
Листування з різними діячами українського національно-
визвольного руху, як вже зазначалося вище, було для Зиновія Кни-
ша одним з важливих джерел отримання інформації про описувані
ним події. У листуванні з Головою ПУН Андрієм Мельником Зиновій
Книш часто звертається до нього по допомогу при з’ясуванні тих
чи інших маловідомих сторінок історії УВО і ОУН. Зокрема, в листі
від 8 серпня 1953 р. Книш пише про те, що нещодавно прочитав
опубліковану в Лондоні 1951 р. монографію про адмірала Вільгельма
Канаріса «Chief of Intelligence»25. У цій роботі опубліковані фраг-
менти зі щоденника Канаріса, в яких йдеться про українську спра-
ву та згадується прізвище полковника Мельника. В додатку до ли-
ста він вислав передрук фрагменту тексту з монографії. Полковник
Мельник відповів йому листом від 5 жовтня 1953 р., в якому в за-
гальних рисах змалював свої зустрічі з німецькими посадовцями в
перші дні після початку Другої світової війни (обидва ці листи пу-
23 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 128 зв.
24 Там само. — Арк. 203.
25 Див.: Colvin I. Chief of Intelligence. Was Canaris, Hitler's Chief of Intelligence, a British
Agent? — London: Victor Gollancz ltd., 1951. — 224 p.
13
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
блікуються в додатках). Андрій Мельник написав, що в день, коли
Англія і Франція оголосили війну Німеччині (3 вересня 1939 р.) у
нього відбулася зустріч в Берліні з керівником східного відділу мі-
ністерства закордонних справ Німеччини, а кількома днями пізніше
у Відні — з шефом Абверу адміралом Канарісом та його заступни-
ком, тоді полковником Лягузеном.
Наступного року в листі до А. Мельника від 22 березня 1954 р.
(текст листа теж публікується в додатках до статті) Зиновій Книш
знову просить полковника відповісти на 9 запитань, що стосува-
лися історії ОУН 1939—1941 рр. Листа у відповідь, на жаль, ще не
знайдено в Архіві ОУН у Києві, якщо цей лист справді був, бо в
пізнішому листі до Книша від 3 травня А. Мельник дякує Книшеві
за листи від 27 березня та 12 й 27 квітня, а про лист від 22 березня
не згадує. Але як мінімум на одне питання з тих, що Книш поста-
вив Мельнику в листі від 22 березня 1954 р., він відповідь отримав.
В тому листі Книш питав Мельника про те, хто його попереджав
про запланований бандерівцями атентат на Омеляна Сеника. На-
багато пізніше, в листі до історика Марка Антоновича від 29 січня
1987 р., Зиновій Книш розповідав: «16 червня 1964 року — до-
сконало пам’ятаю ту дату, бо це день мого народження — я від-
відав полк. Мельника в Люксембурзі, щоб зібрати від нього деякі
інформації до моїх писань про УВО. М[іж] і[ншим] сказав мені тоді
полк. Мельник таке: Перед самим від’їздом до Львова прийшов до
нього о. Іван Гриньох (він, здається, мав бути капеляном «Нахті-
галя»). Сказав, що хоч він по бандерівській стороні, але як свяще-
ник не може того затримати в тайні, бо тут ідеться про людське
життя. Просив полк. Мельника, щоб переконав Сеника, Славка26 й
Сича27 не йти відразу на схід і матися дуже на обережності, бо їх
постановлено вбити. Вбили б уже тут, у Кракові, але невигідно й
небезпечно, бо німці могли б взятися за репресії супроти банде-
рівців. А на сході, де довший час буде хаос, як звичайно зараз у
перших днях чи тижнях війни, це можна буде гладко й безпечно
виконати. Нічого не згадував про Сціборського (його вбито тому,
що йшов разом з Грибом28 і хотів ловити вбивника). Полк. Мельник
26 Йдеться про Ярослава Барановського.
27 Сич — псевдонім Романа Сушка.
28 Гриб, Грибівський — псевдоніми Омеляна Сеника.
14
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
переказав це всім трьом. Гриб і Сич знехтували осторогу, мовляв,
не таке вже бачили під час революції 1917—1920 років, щоб тепер
ховатися перед “гаманами”. А Славко лишився, мусів викінчувати
якісь речі і приїхав майже два роки пізніше»29.
Серед документів фонду Андрія Мельника в Архіві ОУН у Ки-
єві якоїсь інформації з цього приводу відшукати не вдалося, тож
ми знаємо про розповідь Андрія Мельника тільки зі слів Зиновія
Книша, який до останніх днів свого життя тримався версії «бра-
товбивства» і називав Ярослава Гайваса «Юдою» за те, що той з
часом висловлював припущення, що вбивство Омеляна Сеника та
Миколи Сціборського 30 жовтня 1941 р. в Житомирі міг організу-
вати агент НКВД Кіндрат Полуведько.
В подальшому листуванні з Андрієм Мельником Зиновій Книш
ще не раз звертався до нього з питаннями стосовно різних сю-
жетів з історії УВО і ОУН. Так, в листі від 1 квітня 1960 р. Книш
пише: «Використовую цю нагоду на прохання до Вас. Я хотів би,
може, разом з моєю дружиною30, написати книгу про Ольгу Баса-
раб… Отже, я хотів би Вас просити, щоб Ви були ласкаві подати
мені:
а) що Вам відомо про діяльність Ольги Басараб в УВО,
б) чи Ви колись стрічалися з нею особисто,
в) які речі, на Вашу думку, варто б підкреслити в тій книжці,
г) чи могли б визичити мені якісь світлини для використання в
тій книжці»31.
У листі від 13 квітня 1960 р. Андрій Мельник йому відповів:
«Радий був би я служити Вам усім, що мені відомо, себто що в
пам’яті збереглося про цей період дії УВО. На жаль, немає у мене
нічогісінько з матеріялів, якими могли б Ви покористуватися до
заплянованого твору, зокрема ні одної світлини з цього часу, бо
цілу мою збірку загарбало гестапо при моїм ув’язненню і її мені
не звернуло… Архів УВО з цих часів вивіз був з Краю до Німеч-
29 Архів ОУН у Києві. — Ф. Зиновія Книша, справа «Листування З. Книша з питань
його книги "Доктор Ярослав Барановський — жертва злоби й ненависти"». —
Арк. 6.
30 Йдеться про Ірену Книш (1909—2006), діячку українського жіночого руху та пись-
менницю. Див.: Книш І. Незабутня Ольга Басараб: [вибране]. — Вініпеґ, 1976. —
240 с.
31 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 298.
15
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
чини Осип Думін; на жаль, він не живе, й я не знаю, що сталося
з його архівом в Кеніґсберґу… Сл.п. Ольги Басарабової я особисто
не знав і з нею не стрічався в часі, коли вів я аґенди Крайового
Команданта УВО в рр. 1923—1924»32.
Листи Зиновія Книша ще не публікувалися в історичній літера-
турі, а листування Андрія Мельника частково було видане у двох
збірниках, присвячених його життю та діяльності33. Документи,
що публікуються в цій статті, відтворені без змін у повній відпо-
відності до тексту оригіналу.
Документ 1
Лист З. Книша до А. Мельника від 8 серпня 1953 р.
Дня 8 серпня 1953.
Вельмишановний пане полковнику!
Вашого листа дістав і дякую. — Недавно перечитав я книжку,
з якої уривок пересилаю Вам, бо згадується там і Ваше назвище.
Було б добре зібрати десь усі відомості, що до тої справи від-
носяться, бо колись прийдеться зберегти це для історії. Не знаю,
чи Ви носитеся з якими плянами відносно тих справ, але якби Ви
хотіли передати мені, що Вам про те відомо, я долучив би це до
інших матеріялів з історії нашого руху, які збираю при всяких
нагодах і від різних людей, щоб колись, коли час на те дозволить,
їх використати. Зокрема йшло про такі справи:
1. що було на речі з творенням українського уряду перед чи в
часі походу німців на Польщу в 1939 році?
2. які були радіавдиції34, що про них згадує уривок щоденника
Канаріса35, і чи хто з нас мав до цеї справи яке відношення?
3. чи наші розмови в тому часі переходили поза межі абверу,
чи мусіли обмежуватися тільки до цеї останньої установи?
32 Архів ОУН у Києві. — Фонд Андрія Мельника. — Справа «Листування Голови ПУН
А. Мельника з З. Книшем (1949—1963)». — Арк. 300.
33 Див.: Непогасний огонь віри. Збірник на пошану полковника Андрія Мельника —
Голови Проводу українських націоналістів. — Париж, 1974. — 763 с.; Андрій
Мельник. 1890—1962. Спогади. Документи. Листування / упорядн. О. Кучерук,
Ю. Черченко. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2011. — 551 с.
34 Тобто радіопередачі.
35 Йдеться про шефа абверу адмірала Вільгельма Франца Канаріса (1887—1945).
16
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
Очевидно, всі факти, дати й назвища дуже важні, та я не хо-
тів би настоювати на них і залишаю Вашій оцінці, чи Ви вважали
б можливим мені це дати.
Бо я не хотів би обмежуватися до того, що вже написав досі. В
міру того, як би мені дозволив час, моє здоров’я та умовини мойо-
го життя, старався б я якнайбільше закріпити таких речей, бо, як
бачу, ніхто ними не занімається і ми досі можемо покликуватися
тільки на те, що написав я або Сокирка36.
При тій нагоді переходжу до книги «Дрижить підземний гук».
Ви цю книгу читали і доручили її друкувати [в] УСлові37 на кре-
дит, за що я Вам вдячний, бо інакше не мав би на неї грошей.
Думаю, що не тільки від мене самого належиться вдячність Вам
та УСлові, але й від тих, що по нас прийдуть до нашого руху, бо
дуже мало з нього збережено для людської пам’яти[,] і ця книга
заповнить не одну прогалину в устійнюванні історичної правди.
Але тепер іде про те, щоб УСлово дістало назад свої гроші. До
того потрібно б звернути увагу нашим тереновим керівництвам з
авторитетньої сторони на появу тої книги і на обов’язок її коль-
портажу38. Можна це тим сміліше зробити, що нічого з того не
піде для мене приватно, бо кошти такі великі, що всі ми будемо
щасливі, коли вони покриються. Іде головно про терен ЗДА39, де
є величезні можливості, але де просто не знати з ким і де говори-
ти, бо вони або не відзиваються, або скидають один на другого
36 Сокирка — псевдонім Володимира Мартинця. Мартинець Володимир (псевдоні-
ми: Бас, Вольдемар, Волянський, Кедрин, Маруся, Осип, Редактор, Сокирка, Тур,
Туратті; 1899—1960) — український громадсько-політичний діяч, журналіст,
публіцист. Народився у Львові, вчився у Львівській гімназії. Легіонер УСС, зго-
дом — старшина Холмсько-Городельського коша ім. С. Петлюри. У 1920—1923 рр.
студіював право у Львівському університеті, вивчав економіку у Високій торго-
вельній школі у Празі (1923—1926), політичні науки і журналістику — в Берліні
(1927—1928) та філософію у Сорбонні в Парижі (1934—1936). В 1927—1933 рр. —
член Начальної команди УВО. Член ПУН з 1927 р. Учасник Першого конгресу
українських націоналістів. Головний редактор журналів «Національна думка»
(1927), «Розбудова нації» (1928—1934) і «Сурма» (1927—1934), а згодом — газети
«Українське слово», що виходила в Парижі. В 1934—1940 рр. мешкав у Франції.
Після розколу ОУН на боці А. Мельника, під час Другої світової війни очолював
Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях. Був заарештований, перебу-
вав у німецьких концтаборах (1944). Після війни в еміграції: спочатку в Німеччині,
а з 1949 р. в Канаді. Редактор «Нового шляху» у Вінніпезі (1949—1960).
37 Йдеться про газету «Українське слово» та відповідне видавництво.
38 Кольпортаж – поширення.
39 ЗДА — Злучені Держави Америки, тобто США.
17
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
всі справи[,] і тут треба б написати до них в цій справі з центру.
Не знаю, хто це робить, і просив би Вас видати доручення в цій
справі. Я зо свого боку буду робити все, щоб УСлово не втратило.
Сподіваюся при нагоді дістати вістку від Вас і вітаю сердечно.
Слава Україні! [Підпис]
Нова адреса: 234 Perth ave Toronto, Ont.
Архів ОУН у Києві, фонд Андрія Мельника. Листування Голо-
ви ПУН А. Мельника з З. Книшем (1949—1963), арк. 178. Оригінал,
машинопис. (Підпис та адреса написані рукою зеленим чорнилом).
Документ 2.
Лист А. Мельника до З. Книша від 5 жовтня 1953 р.
Шановний друже.
Потверджую отримання Вашого листа з дня 8 серпня ц[ього]
р[оку] і Вашого звідомлення ч[исло] 2 за липень і серпень ц[ього]
р[оку]. Прийміть друже за них мою подяку.
Дуже вдячний Вам за уривок з монографії про Канаріса. Радий
був би я піти назустріч Вашому бажанню, та не в змозі цього впо-
вні зробити, бо архів мій з документами дотичних часів поки що
недоступний. А відтворювання з памяти цих моментів очевидно не
дасть повнотного образу. В кожнім разі радо відповім в коротких
словах на Ваші питання.
ОУН вдержувала до і в часі німецько-польської війни звязок
з політичними і військовими чинниками Німеччини. В дні виповід-
ження40 Німеччини Англією і Францією був я принятий в Берліні
шефом східнього відділу міністерства заграничних справ. Цікаво,
що він, знаючи німецькі пляни відносно Польщі, давав зрозуміти,
що в українськім і німецькім інтересі є не ангажуватися українцям
збройно проти поляків[,] а зберігати сили на майбутнє. Він числив-
ся тоді з цим, що ціла Польща дістанеться під збройну руку Ні-
меччини, отже заняті будуть і західні українські землі. Короткий
40 Проголошення (війни).
41 Ервін Генріх Рене Лахузен фон Вівремонт (1897—1955) — австрійський військо-
вий, засновник і керівник австрійської розвідки, в 1939 р. керівник 2-го відділу аб-
веру.
18
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
час пізніше підтвердив це становище Канаріс на моїй конференції з
ним у Відні. В прияві полк[овника] Лягузена41 він ґратулював мені,
а через мене українцям, щасливого вирішення питання західної
України, яка одержує самостійність. Був це вислід останнього по-
буту Канаріса в головній квартирі Гітлєра. Полк[овник] Лягузен,
відпроваджуючи мене до брами готелю в коридорі, робив мене
осторожним, мовляв, це вирішення не дефінітивне, бо якраз ідуть
на ці теми розмови Рібентропа з Молотовим; видно[,] Канаріс ще
не знав про це.
Питання українського уряду на західних землях було в тім
часі справді актуальне[,] і його дискутовано у нас на Вузчім ПУН.
Малося на увазі коаліційний уряд з представників західно-укра-
їнського політичного світа і виготовлена була листа42 членів того
уряду, між ними половина націоналістів. Премєром предвидже-
ний був Омелян Сеник43; до розмов з предвидженими членами
не дійшло. Нереальним стало творення українського уряду, коли
відомим став поділ Польщі між Німеччиною і СССР по лінії Сян—
Буг—Нарва. В часі війни німецько-польської і далеко до неї поко-
ристувалися ми пряшівською радіовисильнею44, яка без обмежень
була до нашої диспозиції і обслуговувана нашими спікерами45.
Ось стільки, що я мав би сказати у коротку відповідь на Ваші
запитання.
Повідомляли мене з Парижа, що друк Вашої книжки на скінчен-
ні і що незабаром приступлять до реклями її на сторінках УСлова
і взагалі нашої преси. По цій пропагандивній підготові піде кольпор-
42 Cписок.
43 Сеник Омелян (1891—1941) — український політичний діяч, чільний член
УВО і ОУН (псевдоніми: Біляк, Гриб, Грибавштіс, Грибаускас, Грибівський,
Гржибовські, Канцлер, Кащук, Мілько, Пільцер, Рудольф, Урбан). Народився
в м. Яворів (Львівська обл.). Був сотником УГА, співзасновником УВО (член
Крайової Команди, згодом Начальної Команди УВО). Від 1927 р. в еміграції, спів-
редактор органу УВО — часопису «Сурма». Від 1929 р. фінансовий референт ПУН.
За дорученням ПУН в міжвоєнний час декілька разів відвідував країни Північної і
Південної Америки з метою сприяння розбудові там українських націоналістичних
організацій. По смерті Є. Коновальця (1938) член Вужчого Проводу ОУН. Після
розколу ОУН (1940) залишився на боці А. Мельника. Влітку 1941 р. був одним з
керівників Похідних груп ОУН. 30 серпня 1941 р. разом з М. Сціборським вбитий у
Житомирі.
44 Радіостанцією.
45 Дикторами.
19
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
тажна акція пропонованим Вами шляхом. Сподіюся, що кольпорта-
жа до пів року покриє кошти друку тої книжки; рахую, що й дохід
дасть книжка, якщо вміло поведена буде ця кольпортажа.
Дуже зобовязаний я, що тримаєте нас в курсі стану зоргані-
зованого Вами підприємства46. Початки завжди тяжкими бувають,
тому нелегко приходиться і Вам в перших місяцях. Однак вірю,
що підприємство це під Вашою рукою скоро поверне в нормаль-
не русло. Щоби тільки вдалось Вам отрястися з коротко-речин-
цевих позичок і змонтувати справний людський апарат, то вже
тоді можна буде нам числити на поміч з нього в реалізації наших
завдань. Боюся тільки щоби мобілізація Вами фондів не відбилася
відємно на УВФ47, який остає все ще головним джерелом наших
засобів. Але Вам там на місці краще видно. Переконаний я[,] що
приймете всі належні заходи[,] щоби УВФ виявив себе якнайкра-
ще, в кожнім разі[,] не гірше[,] як попередніх років. А у веденні
підприємства щасти Вам Боже!
В очікуванні добрих відомостей від Вас здоровлю Вас, друже,
всім добром. Слава Україні! [підпис]
Архів ОУН у Києві, фонд Андрія Мельника. Листування Голови
ПУН А. Мельника з З. Книшем (1949—1963), арк. 185, 185зв. Оригі-
нал, машинопис. (Підпис зроблено рукою синім чорнилом).
Документ 3
Лист З. Книша до А. Мельника від 22 березня 1954 р.
Дня 22 березня 1954
Високоповажний пане полковнику!
Сподіваюся, що Ви вернулися вже додому і напевно будете
мати багато часу[,] зайнятого відписами на різні листи, але може
знайдете теж час і для мене.
46 Серед членів ПУН обговорювалася тема створення комерційного підприємства,
частина з прибутків якого витрачалася б на потреби ОУН. У 1953 р. таке підпри-
ємство було створене, ним стала споживча крамниця в Торонто.
47 Український визвольний фонд (УВФ) був створений членами Української стрілець-
кої громади Канади в 1932 р. як постійно діючий бойовий фонд УВО (докладніше
див.: Книш З. Тихий ювіляр (З приводу недалекого 50-річчя УВФ) // Новий шлях. —
Вінніпеґ, 1981. — Ч. 42. — 29 вересня.
20
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
Як я вже Вам писав, я постановив списати події років 1939—194148.
Спочатку мав я в пляні зробити з того історично-документальну пра-
цю об’ємом яких 2 000 сторінок. З того нічого не вийде. На кількасот
листів, пригадок та урґенсів я не дістав навіть 10% відповідей, а як
дістав, то «не знаю», «не пам’ятаю», «якби ми могли устно погово-
рити», «не маю часу» і т[ак] д[алі]. Звертався я теж з проханням через
Вас до нашої організації, щоб помогла так, як колись Сокирці49. Це
теж успіху, як досі, не дало. Тому передо мною стала альтернатива:
або зовсім закинути цю думку, або писати те, що знаю і пам’ятаю
самий, у формі споминів, щось таке як «Дрижить підземний гук».
Рішаюся на те друге, бо краще менше, як нічого.
Тому на другий місяць зачинаю впорядковувати те, що маю,
і буду забіратися до писання. Жду ще тільки на деякі інформації
від Ждановича50 й Залізняка51, які обіцяли написати, — щоправ-
да не безвідплатно, бо обидвом за те я обіцяв написати щось від
себе, одному до Самостійної України52 і другому до Українського
48 Йдеться про книгу Зиновія Книша «Перед походом на Схід». Див.: Книш З. Перед
походом на Схід. Спогади й матеріяли до діяння Організації українських націона-
лістів у 1939—1941 рр. — І частина. — Торонто: Срібна сурма, 1958. — 187 c.;
Перед походом на Схід. Спогади й матеріяли до діяння Організації українських на-
ціоналістів у 1939—1941 роках. — ІІ частина. — Торонто: Срібна сурма, 1959. —
191 с.
49 Очевидно, йдеться про книгу Володимира Мартинця «Українське підпілля: від
УВО до ОУН» (Binniner, 1949).
50 Жданович — псевдонім Олега Штуля. Штуль Олег (1917—1977) — український
громадсько-політичний діяч, редактор. В 1948—1977 рр. — головний редактор га-
зети «Українське слово». У 1964—1977 рр. — Голова ПУН.
51 Йдеться про Тому Лапичака.
52 «Самостійна Україна» — український часопис. Виходить від 1948 р. щоміся-
ця, з 1974 р. — двомісячник, від 1981 р. — квартальник. Від 1948 р. «СУ» ви-
давала незалежна видавнича спілка «Самостійна Україна» як «орган держав-
ницької думки» (підзаголовок: «Місячник культури, політики та суспільного
життя»). У 1955 р. журнал став органом Організації державного відродження
України (ОДВУ), а з 1973 р. також органом Ідеологічно-споріднених націона-
лістичних організацій (ІСНО). В 1988 р. на ХІ Великому Зборі українських на-
ціоналістів журнал «СУ» було проголошено також пресовим органом ОУН.
Редакція від 1948 р. знаходилась в Чикаго (1949 р. кілька номерів видано у
Вінніпезі, 1955—1958 р. редагувався у Нью-Йорку). Від 1995 р. редакція в Києві.
Головними редакторами були: Б. Боцюрків (1948—1949), Т. Лапичак (1950—
1955), З. Книш (1956—1958), С. Куропась (1959—1960), В. Шемердяк (1960—
1962), М. Панасюк (1963—1972), Д. Квітковський (1973—1977), М. Панасюк
(1978—1979), С. Куропась (1980—1983), В. Нагірняк (1984—1985), П. Стерчо
(1986—1987). Від 1987 р. журнал редагує П. Дорожинський. Серед співробітників
і авторів «СУ» в різні часи були Д. Андрієвський, Ю. Артюшенко, О. Бойдуник,
21
№ 19Юрій Черченко Проблеми історії ОУН в листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником
Слова53 і вже свою обіцянку виконав, — а також і від Суллі54. Все
це маю дістати до кінця березня, або найдалі з початком квітня.
Накінець просив би дещо від Вас. Тому, що це будуть споми-
ни і мушу писати тільки про справи, що їх я був безпосереднім
учасником або свідком, не можу запускатися в широкі описи важ-
них зрештою і цікавих подій, що відбувалися поза полем мойого
спостерігання. Одначе деяких речей пропускати зовсім аж ніяк не
можна, необхідно бодай кількома словами їх згадати. В зв’язку з
тим до Вас у мене прохання таке:
а) які пляни були в нашій організації напередодні вибуху війни?
б) чи були якісь договорення з німцями і які?
в) чи Ви даєте згоду покликатися на Вашого листа й подані
там інформації, як відповідь на моє пересилання Вам цитату зо
споминів Канаріса?
г) що діялося в ПУН безпосередньо після закінчення другого
Збору в моменті вибуху війни?
ґ) коли Ви виїхали до Італії і якими руководилися причинами?
д) коли Ви вернулися назад до Німеччини?
е) чи пам’ятаєте дату, коли Вас конфінували, і чи можете по-
дати обставини, як це сталося і які були при тому розмови?
є) як було з переговорами диверсантів55 уже після Комісії Яри-
Гриб, коли приїздили до Вас Ленкавський56 і Шухевич57? Був тоді
якийсь ультимат, його реченець та умови.
Ю. Бойко, Л. Винар, Ф. Кордуба, О. Лятуринська, Є. Маланюк, Є. Мацях,
М. Михалевич, Є. Онацький, Н. Пазуняк, М. Плав’юк, Н. Полонська-Василенко,
Ю. Пундик, С. Росоха, М. Селешко, Г. Черінь, О. Штуль, Д. Шумук та ін.
53 «Українське слово» — тижнева газета, виходить від 1933 р. У 1933—1940 рр. ви-
давалася в Парижі, в 1941 р. (вересень—листопад) в Житомирі та Києві, у 1948—
1990 рр. в Парижі. Від 1991 р. виходить в Україні. Редакторами в різний час були
О. Бойків, В. Мартинець, О. Штуль, М. Стиранка. Тижневик націоналістичного
напрямку, фактично був пресовим органом ПУН.
54 Відшукати інформацію про цю особу не вдалося.
55 Так в перші роки після розколу ОУН в мельниківських документах називали банде-
рівців.
56 Ленкавський Степан (1904—1977) — український політичний діяч, публіцист.
Чільний діяч ОУН, учасник І конгресу ОУН, ідеологічний референт Крайової
Екзекутиви ОУН на ЗУЗ. Після загибелі Степана Бандери очолював Провід
Закордонних Частин ОУН (1959—1968).
57 Шухевич Роман (псевдоніми: Брудас Ксавери, Дзвін, Тур, Чупринка Тарас, Шух,
Щука; 1907—1950) — український військовий та державний діяч, генерал-хорун-
жий, Герой України. Головний командир УПА (1943—1950 рр.)
22
ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ
ж) хто остерігав про плянований атентат на Гриба?
Було б теж добре при тій нагоді висвітлити справу т[ак]
зв[аного] повстання в Галичині, зглядно бандерівської охоти до
нього, в часі польсько-німецької війни.
Що з того уважаєте за можливе до висвітлення — будьте лас-
каві подайте. Також інші речі, що про них може не знаю, а що
з тим періодом в’яжуться. За ці інформації був би Вам вдячний.
Рукопис, коли буде готовий, Вам перешлю. Сердечно вітаю. Слава
Україні! Ілько58.
58 Ілько — псевдонім Зиновія Книша.
|