Віртуальна реальність: етичні проблеми
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75820 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Віртуальна реальність: етичні проблеми / В.В. Болотова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 158-161. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860214315211030528 |
|---|---|
| author | Болотова, В.В. |
| author_facet | Болотова, В.В. |
| citation_txt | Віртуальна реальність: етичні проблеми / В.В. Болотова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 158-161. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:15:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
Болотова В.В.
ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ: ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
У XXI сторіччі науково-технічний прогрес вніс свою лепту в ускладнення відносин між людьми. На-
в'язуючи людині, крім “розкоші людського спілкування”, інші цінності - цінності споживацтва, успіху,
престижу, що виражаються найчастіше в речовинно-механічному еквіваленті (машини, апаратура, ком-
п'ютерна техніка), він усе більше віддаляє людину від природних умов її існування. А це, у свою чергу, за-
гострює старі і породжує нові моральні проблеми. Одна з них - перетворення спілкування в деяку механі-
чну взаємодію.
Відомо, що спілкування буває прямим - безпосереднім і непрямим, опосередкованим (наприклад, лист
і телефонне спілкування). Ми повинні визнати, що сучасні засоби спілкування найчастіше створюють ли-
ше ілюзію комунікації, тому що тільки в безпосередньому живому контакті людина може використовува-
ти всі органи почуттів, відтворювати образ.
Наприклад, телебачення як би подвоює світ, змішуючи ілюзії і реальність. Сидячі перед екраном люди
відчужені від реальності. Захоплення технологічною ілюзією настільки велике, що діти і старі часто навіть
розмовляють з телеприймачем, сприймають телеперсонажів як реальних людей, поділяються з телекомен-
таторами своїми думками. Дослідники відзначають, що теле- і відеопрограми провокують людей на агре-
сивну поведінку. Причому такий зв'язок виявляється не тільки в тому, що по телебаченню показують акти
насильства: саме сидіння перед екраном годинами і фіксоване положення очей сприяють підвищенню аг-
ресивності в поведінці людини, приводять до психічних і поведінкових змін. У людей, які подовгу проси-
джують перед телевізором, знижуються мовні навички і творчі здібності.
Не можна відкидати позитивні, зокрема, компенсаторні функції того ж ТБ. В умовах дефіциту спілку-
вання можливість мати поруч із собою співрозмовника, нехай і віртуального, переживати перипетії чужо-
го життя, співчуваючи і радуючись, - це, по суті, розширення рамок не завжди щасливого власного життя.
Сьогодні ТБ - основне джерело оперативної інформації, яка розширює обрії нашого бачення світу.
Великі проблеми в сфері спілкування виникають у зв'язку із “загальною комп'ютеризацією”, що веде
до соціальної ізоляції людей, до сімейних конфліктів, скороченню тривалості сну; з'явився навіть спеціа-
льний термін – “інтелектуальна наркоманія” [2, C.106].
Виникає питання: чи може поширення персональних комп'ютерів привести до принципово нових схем
моральних відносин і міжособистісного спілкування? Комп'ютер “з'їдає” безпосередні людські контакти:
люди починають дружити, писати любовні листи, заводити “романи” за допомогою комп'ютера. І якщо
дивитися на людське спілкування лише як на просту комунікацію, обмін інформацією, безпосередній фі-
зичний контакт виявляється і зовсім зайвим.
Американський учений П. Левинсон пророкує, що в “електронне століття” велику кількість розваг бу-
де забезпечувати телематичний зв'язок, і в результаті люди взагалі можуть утратити необхідність виходи-
ти зі своїх “електронних котеджів”. Майже єдиною службою сервісу великого міста залишаться рестора-
ни: їжа - це та форма енергії, яку не можна передати по кабелю [1, C.83].
Віртуальна реальність в образі персонального комп'ютера ввійшла в життя і побут західних країн у 80-
і роки, а у нас — протягом останнього десятиліття. Було б безглуздо ставити під сумнів усі достоїнства і
можливості комп'ютеризації.
Домашні комп'ютери дають можливість, по-перше, діалогу людини з машиною (можна грати в шахи й
електронні ігри, навчатися мовам і наукам); по-друге, виборчого одержання інформації (завдяки домаш-
ньому комп'ютеру людина може сама вибирати необхідну інформацію); по-третє, асинхронного обміну
інформацією (за допомогою електронної пошти ви можете надіслати й одержати повідомлення, здійснити
інформаційний діалог з будь-якими тимчасовими інтервалами й у зручний вам час). Разом з тим комп'ю-
тер, безумовно, змінює стиль і спосіб життя людей, впливаючи на їхнє спілкування.
Основними користувачами домашніх комп'ютерів є головним чином люди з високим рівнем освіти і
кваліфікації, чия діяльність у більшому ступені орієнтована на обробку інформації. Типові власники до-
машніх комп'ютерів - чоловіки середніх років: вони менше дивляться ТБ, не займаються спортом, байдужі
до активних видів відпочинку. Володіння комп'ютером змінює і коло спілкування.
Спілкування як процес взаємодії вимагає, насамперед, взаєморозуміння. Звичайно, для цього можна
використовувати і комп'ютери, і інформаційні мережі. Але вони змінюють сам процес взаєморозуміння і
трансформують накопичений досвід спілкування: з людських відносин найчастіше зникають гуманізм і
теплота. Комп'ютер узагальнює і формалізує раціональне знання, але крім свідомості в людині є ще і підс-
відомість, а також складний комплекс емоцій. Неможливо комп’ютеризовати любов, інтуїцію. А тому ці
сторони людини в електронному світі просто відсутні. Душа, настрій, таємниця думки, натхнення, таїнст-
во пізнання Бога не представляють інформаційної цінності, а тому відкидаються як щось практично марне
в раціональному світі комп'ютерного спілкування.
До ери електронних засобів зв'язку судження про людей робилися людьми, тобто друзі, колеги, сусіди
формували думку друг про друга в результаті власного (людського!) розумового процесу. При цьому лю-
ди не могли не враховувати емоційні, інтуїтивні, моральні та інші критерії, що створюють атмосферу ро-
зуміння, настільки важливу в цивілізованому спілкуванні. На даному ж етапі комп'ютер стає самим важ-
ливим посередником у взаєминах людей, оскільки зберігає у своїй пам'яті раціонально-об'єктивну інфор-
мацію. Але при цьому індивідуальність із усіма її оригінальними і непередбаченими характеристиками
усереднюється і стає просто інформаційною сировиною.
Таким чином, принцип прикладної користі виходить на перший план, що, на жаль, не сприяє оригіна-
льності і моральній незалежності суджень. На Заході зараз багато пишуть про те, що існує культурний ро-
зрив (cultural lag) між технічною розвиненістю сучасного суспільства і його духовно-моральним неуцтвом
[1, C.124].
Дійсно, неозброєним оком видна різниця між поняттями ”інтелігентна людина” (тобто людина, яка
володіє високою духовністю, культурою спілкування, визначеним рівнем моральності) і “людина з вищою
технічною освітою” (людина, яка володіє спеціальними технічними знаннями). В умовах, коли освіта орі-
єнтована на технічні дисципліни (оскільки вони є базовими для роботи з комп'ютером), на перший план
виступає розвиток формально-логічних прийомів мислення, упускається така важлива властивість розуму,
як таїнство народження думок, ідей, тобто джерело творчості, що формується завдяки гуманітарному змі-
сту загальнокультурного досвіду людства.
Комп'ютери уособлюють раціональне, чисто логічне мислення, і тому вони можуть привести до того,
що людина втратить можливість вирішувати складні задачі, для яких необхідні методи, засновані на гли-
бинній інтуїції і тих здібностях, що поки не піддаються формалізації. В інтелектуальній пам'яті вченого
повинні співіснувати різнорідні шари знань (технічних, гуманітарних, художніх), які у процесі творчості
починають рухатися, висікаючи іскри натхнення і народжуючи геніальні ідеї. Комп'ютерна культура може
позбавити нашу свідомість здатності, яка лежить в основі творчої діяльності людини і її критичного мис-
лення - робити відкриття і знаходити альтернативні рішення.
Таким чином, у сучасному комп'ютеризованому світі нові електронні технології починають не тільки
радикально впливати на життя людини, але і змінюють образ її думок. У свідомості людей складається
представлення про суспільство як про деяку “мегамашину”, у якій людина сприймає себе тільки як одну з
її деталей - поряд з машинами (комп'ютерами). Тому реакція працівника на комп'ютер - це відношення рі-
вного до рівного. Це веде до забуття таких цінностей, як пошук змісту буття, міркування про людину і її
місце в загальній картині світобудови, які відкидаються як неіснуючі і несуттєві в запрограмованому світі
машинної раціональності.
Про цю проблему попереджав ще Е. Фромм. На його думку, сучасне суспільство породило людину,
яка активна зверху, але пасивна усередині, тобто функціонує як автомат. Вона спустошена, позбавлена ви-
соких людських почуттів, задавлена могутньою системою прямого і непрямого придушення до такого
ступеня, що не здатна вільно і всебічно розвиватися. Ця людина фактично є невротиком. Невротик - прак-
тично переважний тип особистості в даний час. За класифікацією Фромма, можна виділити два різновиди
людей - біофілів і некрофілів. Перші люблять життя у всіх її проявах, розміреності існування вони завжди
віддають перевагу динамічному образу життя. У свою чергу, некрофіла завжди волочуть морок і пітьма,
йому неприємні непередбачені і найчастіше неконтрольовані прояви живої стихії буття, тому він мимово-
лі прагне оточити себе неживим штучним світом, програмувальним і підвладним. Як зауважує Е. Фромм,
прихильність сучасної людини до речей, у тому числі і до комп'ютерів, на шкоду прихильності до людей -
це явне свідчення некрофілітичної патології [10, C. 443 - 447].
У 1998 році Американська асоціація психіатрів поставила питання про ще більш серйозну погрозу
людству — ”інтернетоманію»” чи “нетоманію” (від англ. “net” — “мережа”). З комп’ютероманією, тобто
залежністю від комп'ютера, і, зокрема, з ігроманією, як однією з її різновидів, психіатри і психологи зна-
йомі давно. Однак нетоманія - набагато більш складне і грізне явище.
Сьогодні Інтернет - залежність (Internet addiction dissorder - IAD) - реально існуючий феномен психіч-
ної залежності від Інтернету. Розрізняють два підходи до інтерпретації мережної залежності: у рамках
першого підходу пристрасть до Мережі розглядається як соціальне явище, феномен масової культури, ко-
ли людина, яка працює в Мережі, одержує “задоволення від спілкування” (communication pleasure); з пог-
ляду другого, альтернативного підходу — Інтернет - залежність трактується як хвороба, як результат
впливу інформаційних технологій на людську свідомість, що виявляється в особливої пристрасті до Ме-
режі, коли людина так чи інакше страждає від такий залежності, але не може без сторонньої допомоги
припинити спілкування подібного роду чи адекватно відрегулювати його [1].
Деякі прихильники даного підходу вважають, що мережна залежність виробляється порівняно швидко
(у 25% пацієнтів ІАD виникла за півроку активного життя в Мережі, 58% стали адиктами протягом друго-
го півріччя, лише 17% респондентів впали в залежність через рік і більш). Вважається, що адикты, як пра-
вило, мають високий рівень абстрактного мислення, вони явні індивідуалісти, люди вперті, з тенденціями
до конформізму і схильністю до депресії. Середній вік пацієнтів 33 роки. Серед них близько 70 % чолові-
ків.
Розрізняють такі різновиди ІАD:
- залежність від сексуальних застосувань Інтернету;
- залежність від соціальних контактів у чатах і по е-mail;
- залежність від можливості грати на біржі, брати участь в аукціонах, робити покупки в електронних
магазинах і т.д. [5, C.223].
Існують і інші обставини, що змушують нас усерйоз говорити про ситуації, зв'язані з небезпеками не-
томанії. Інтернет встановлює прямий, безпосередній зв'язок з іншою особистістю, а сила навіяння людини,
яка оперує в Інтернету, набагато вище, ніж у випадках маніпуляції за допомогою газети, радіо чи телеві-
зійного образа. Тому багато чого залежить від того, наскільки людина піддана впливу.
Потенційні кандидати у нетомани - це люди, які не знаходять себе в тих умовах і тих заняттях, що
вони вибрали чи на які їх штовхнула доля. Звичайно це тип людини, яка не має стійкого почуття емпатії -
тобто розуміння іншої людини, взаємодії з іншою особистістю. У результаті його мозок недоодержує ті
необхідні організму речовини, що виділяються при міжособистісних контактах. Будь-яке спілкування для
них досить складно. Якась замкнутість, внутрішня холодність нерідко робить їх чужими навіть у власній
родині. Чи вони самі відчувають свою родину як деяке далеке утворення.
Небезпеці впадання в нетоманію піддані також люди з ускладненими психічними реакціями, з подав-
леним настроєм. Депресії на момент відходу в Інтернет у людини може і не бути, але неодмінно є якась
вада функціонування щиросердечних і емоційних механізмів, порушення їх психічної і біохімічної сторін.
У тих випадках, коли виникають важкі життєві ситуації, які ніяк не стимулюють інтерес до повсякденної
діяльності і спілкування, людина й іде в Інтернет - де штучні умови, свої, ірреальні правила гри, своя, іг-
рова стимуляція ведуть від реального світу, компенсують відсутнє в емоційній сфері, дають полегшення,
“почуття безпеки” [9, C.96]. Але чим більш відрив від реальності, тим більш для людини небезпека “з'їха-
ти” із зони емоційної рівноваги. Емоційна пригніченість у процесі “лікування” Інтернетом лише збільшу-
ється, і в підсумку це неминуче веде до депресивних наслідків.
Щоб перебороти депресію, необхідно спочатку “розлучити” людину і комп'ютер. Але віддалити лю-
дину від комп'ютера, а комп'ютер від людини — сьогодні важка задача, особливо якщо говорити не про
конкретну ситуацію, а про людство в цілому.
Захопленість людства Інтернетом настільки велика, що можна затверджувати: зараз відбувається про-
цес зрощування реального і віртуального світів у деякий єдиний світ. Але Інтернет при всіх його надзви-
чайних можливостях, у принципі, - лише величезне інформаційне поле, додаток до реального світу, але не
він сам.
Сучасне інформаційне суспільство існує не в “реальності”, а в просторах засобів масової комунікації.
Павутина Інтернету стала сама по собі засобом зміни стану свідомості. Але необхідно пам’ятати, що вір-
туальність - це не штучна реальність, а відсутність розподілу реальностей на справжні й ілюзорні.
Віртуальний світ має не тільки негативні сторони. Позитивний початок Інтернету - здатність зв'язува-
ти людей, установлювати між ними необхідні контакти (ділові й особистісні). Іноді Інтернет відіграє роль
шлюбного агентства - випадки щасливих шлюбів відомі і численні.
Не можна відкидати і той факт, що комп'ютер може сприяти гуманізації суспільства. Вищий прояв ре-
ального гуманізму - це турбота про людей з фізичними чи психічними недоліками. В останні роки було
створено різні спеціалізовані види інформаційної технології, що дозволяє в значній мірі компенсувати ці
недоліки мільйонам людей, які страждають утратою зору, слуху, захворюваннями опорно-рухового апара-
та. Усе це дало їм можливість працювати, будучи прив'язаним до будинку. Нові технології надають усім
людям рівні можливості в знаходженні повноцінного середовища мешкання, діяльності і спілкування.
В основі спілкування повинно бути “засвоєння етичних норм поведінки в суспільстві” [6, C.105]. Не-
гативним явищам, зв'язаним з користуванням Інтернету, можна успішно протистояти за допомогою мере-
жного етикету (нетикету). Це нова “галузь” етикету, зв'язана з необхідністю і потребою моральної оцінки
Інтернет-технологій і розробки рекомендацій з їхнього використання. З'являється нетикет на основі класи-
чної етики, належить до розділу прикладної етики і виступає як спосіб нормативної регуляції поведінки і
спілкування в Інтернеті: містить у собі заборону пропаганди наркотиків, насильства, розміщення матеріа-
лів порнографічної, нацистської спрямованості. Правила нетикету носять рекомендаційний характер і не
регламентують конкретні міри покарання за ту чи іншу моральну провину. Внутрішнім гарантом користу-
вача Інтернету, як і в етиці взагалі, виступає совість, а зовнішнім - суспільна думка. Всі інші категорії кла-
сичної етики (добро і зло, борг і чеснота, совість і честь, достоїнство і шляхетність, справедливість і від-
повідальність) зберігають свою загальнолюдську значимість в Інтернеті, орієнтуючи користувачів на відк-
ритий діалог, толерантність і взаємоповагу [1, C.245].
Разом з тим інформаційне співтовариство, з огляду на специфіку зовсім нової сфери - Мережі, що за-
безпечує впровадження нових інформаційних і комунікаційних технологій, формує і власні принципи ме-
режної етики. Наприклад, принцип особистої волі (іноді його називають принципом анархії), відповідно
до якого кожен користувач Інтернету вільний робити все, що йому буде завгодно, якщо це не шкодить ін-
шим членам суспільства. Цей принцип цілком погодиться з “золотим правилом моральності”. Як принцип
мережного етикету називають також принцип здорового консерватизму, що передбачає дбайливе відно-
шення мережного співтовариства до вже досягнутих знань, дотримання вимоги наступності. Поряд з цим
вказується і на принцип самозбереження мережного співтовариства, яке повинне берегти і захищати своє
середовище мешкання - мережу, забезпечуючи її стійкість, адекватно використовуючи механізми зворот-
ного зв'язку. Мережний етикет накладає визначену відповідальність на кожного члена співтовариства,
який одержує і представляє в Інтернеті власну інформацію .
Сьогодні необхідно знайти розумний баланс між інформаційними технологіями і цінностями гуманіз-
му, оскільки в суспільстві все виразніше відчувається потреба переходу від “кількісного ідеалу” епохи ма-
сового споживання до розуміння “якості життя” як головної загальнолюдської цінності. Тому і встає пи-
тання про формування нових підходів до поняття комп'ютерної цивілізації, її цілей і морально-ціннісного
змісту.
Література
1. Виртуальная реальность. - М., 1997.
2. Волченко В.Н. Миропонимание: Наука, философия и экоэтика XXI века. – М., 2001.
3. Ильяшева И. Я. Культура общения: Опыт философско-методологического анализа. - Воронеж, 1989.
4. Крутов Н.Н., Крутова О.Н. Человек среди людей.- М., 1989.
5. Мишаткина Т. В., Яскевич Я. С. Феномен общения в философии и культуре XX века.- Мн., 2000.
6. Ночевник М.Н. Человеческое общение. – М., 1988.
7. Паламарь А.О. Мудрость общения. - М., 1990.
8. Потылико Г. И. Этико-психологические основы общения. - М., 1988.
9. Травин А. Виртуальная коммуникация как синтез устной и письменной речи// Мир Internet.- 1999. -
№7-8. – С.94 -96.
10. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1998.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75820 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:15:50Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Болотова, В.В. 2015-02-04T19:34:38Z 2015-02-04T19:34:38Z 2002 Віртуальна реальність: етичні проблеми / В.В. Болотова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 158-161. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75820 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Віртуальна реальність: етичні проблеми Article published earlier |
| spellingShingle | Віртуальна реальність: етичні проблеми Болотова, В.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| title | Віртуальна реальність: етичні проблеми |
| title_full | Віртуальна реальність: етичні проблеми |
| title_fullStr | Віртуальна реальність: етичні проблеми |
| title_full_unstemmed | Віртуальна реальність: етичні проблеми |
| title_short | Віртуальна реальність: етичні проблеми |
| title_sort | віртуальна реальність: етичні проблеми |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75820 |
| work_keys_str_mv | AT bolotovavv vírtualʹnarealʹnístʹetičníproblemi |