Процес номіналізації у формуванні іменної групи
У статті “Процес номіналізації у формуванні іменної групи” розгляда-ється проблема оформлення структури іменної групи. Під час формування іменної групи мають місце різні види трансформації, серед яких –процес номіналізації, який дозволяє деяким одиницям речення (насамперед дієсло-вам) перетворюютьс...
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75823 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Процес номіналізації у формуванні іменної групи / О.Ю. Варварич // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 205-208. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75823 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-758232025-02-09T14:11:14Z Процес номіналізації у формуванні іменної групи Варварич, О.Ю. Точка зрения У статті “Процес номіналізації у формуванні іменної групи” розгляда-ється проблема оформлення структури іменної групи. Під час формування іменної групи мають місце різні види трансформації, серед яких –процес номіналізації, який дозволяє деяким одиницям речення (насамперед дієсло-вам) перетворюються на іменники. Подібне явище є досить поширеним у художніх текстах. The point of article «The nominalization process of noun group forming» is considerations of noun group structure. The noun group forming accompanies with different kind of transformation, among them the process of nominaliza-tion is, which let some unites ( parts) of structure transform into the noun (first of all the verb). Similar phenomenon is rather widen in belles-lettres. 2002 Article Процес номіналізації у формуванні іменної групи / О.Ю. Варварич // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 205-208. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75823 811. 161.2’367 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Точка зрения Точка зрения |
| spellingShingle |
Точка зрения Точка зрения Варварич, О.Ю. Процес номіналізації у формуванні іменної групи Культура народов Причерноморья |
| description |
У статті “Процес номіналізації у формуванні іменної групи” розгляда-ється проблема оформлення структури іменної групи. Під час формування іменної групи мають місце різні види трансформації, серед яких –процес номіналізації, який дозволяє деяким одиницям речення (насамперед дієсло-вам) перетворюються на іменники. Подібне явище є досить поширеним у художніх текстах. |
| format |
Article |
| author |
Варварич, О.Ю. |
| author_facet |
Варварич, О.Ю. |
| author_sort |
Варварич, О.Ю. |
| title |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| title_short |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| title_full |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| title_fullStr |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| title_full_unstemmed |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| title_sort |
процес номіналізації у формуванні іменної групи |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Точка зрения |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75823 |
| citation_txt |
Процес номіналізації у формуванні іменної групи / О.Ю. Варварич // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 205-208. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT varvaričoû procesnomínalízacííuformuvanníímennoígrupi |
| first_indexed |
2025-11-26T17:28:16Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:28:16Z |
| _version_ |
1849874816810614784 |
| fulltext |
Варварич О.Ю.
ПРОЦЕС НОМІНАЛІЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІМЕННОЇ ГРУПИ
Центром (ядром) іменної групи є іменник, який потребує поширювачів (іменників, прикметників,
дієприкметників тощо). Такі компоненти О.В. Падучева називає актуалізаторами, а множинність усіх
об’єктів – екстенсіоналом. [6; С. 26]. Проте іменник –ядро може позначати не лише предмет або особу,
але й дію, яка “мислиться сама по собі, абстрагована від предметів (осіб), які її виконують” [5; С. 5].
У подібних випадках реалізується процес номіналізації як особливий різновид трансформації, яка
полягає у тому, що вихідні одиниці реченнєвої або суміжної з нею предикативної природи стають морфо-
логізованим або функціональним (синтаксичним) іменником”. [8; С. 383]. Вперше термін номіналізація
використано в працях з проблем трансформаційної (генеративної) граматики у 2-ій половині ХХ століття.
Виходячи з визначення поняття, у сучасному мовознавстві виділяють повну та неповну номіналізацію.
Під повною розуміють завершений тип субстантивації, внаслідок якої утворюється абстрактний віддієслі-
вний іменник. Найчастіше такий вид номіналізації є характерним для наукових або публіцистичних текс-
тів. Для художніх текстів більш поширеною є неповна номіналізація, що являє собою незавершений сту-
пінь субстантивації. Таким чином, вихідне речення, переміщуючись у типову для іменника позицію, не
перетворюється на морфологізований іменник, а лише у функціональному плані тотожне йому, Напри-
клад: ... Хоча Ярина Федорівна і категорично була проти виїзду своєї доньки з Богодухова, але вона не мо-
гла не цікавитись, хто ж тікає на північ...
[9; С. 398].
Є.В. Красильникова, характеризуючи процес номіналізації, зауважує, що він являє собою насамперед
“згортання” предикації і використовується у мові головним чином задля того, щоб наповнити речення мо-
нопредикативної структури пропозитивним змістом. Отже, саме таким чином досягається більша насиче-
ність речення пропозитивними блоками і створюється складна мережа семантичних відношень між ними.
З іншого боку, номіналізація набуває форм різноступеневої субстантивації [3; С. 99].
Є.В. Красильникова, розглядаючи процес номіналізації на основі розмовного мовлення, виділяє деякі
тези, принципово важливі для зазначеного явища [3; С. 101]: 1. Номіналізація дозволяє уникати вказівки
на відомий суб’єкт. 2. Вказівка на суб’єкт не потрібна завдяки його неозначеності у даній ситуації. 3. Діє-
слівні висловлювання, в яких позиція додатка зайнята словом, що позначає сам процес, утворює закриту
конструкцію, яка не потребує поширення. Серед перерахованих вище позицій найбільш характерною для
художній текстів є лише третя теза.
Наприклад: ... І котить шум моря і котить
В сітки волейбольні, сюди,
В полишені тенісні корти,
В колишні гарячі сліди..
[2; С.349].
Досліджуючи семантико-синтакичну структуру простого ускладненого речення, І.Р. Вихованець ви-
падки номіналізації вважає особливим різновидом семантико-синтаксичного ускладнення простого речен-
ня, який не виявляється у формально-синтаксичному плані. Це ті випадки, коли “перетворений на віддіє-
слівний іменник предикат перебуває у валентній рамці іншого предиката, що займає сильну синтаксичну
позицію”. [1; С. 48 ] Так, потрапляючи у зумовлену валентністю предиката позицію, вторинна предикатна
синтаксема набуває субстантивної функції, з одного боку, і супроводжується семантико-синтаксичними
відношеннями предикатної природи – з іншого.
Наприклад: Існування асонансу й рими знову ж таки виходить із основного принципу “ самоодштов-
хування”.
[9; С. 707].
Отже, у наведеному прикладі віддієслівний іменник існування виконує роль суб’єктної синтаксеми,
що має семантико-синтаксичну функцію наслідку, перенесену у просте речення із структури складнопід-
рядного речення.
І.Р. Вихованець зазначає, що подібним реченням притамання найбільша семантико-синтаксична кон-
денсація, а отже, і найбільша завуальованість їх семантико-синтаксичного ускладнення. [1; С. 48].
Часто вживаними у художніх текстах є синтаксичні структури, у яких віддієслівні іменники як наслі-
док номіналізації виступають у функції додатка, також переміщуючись із структури складнопідрядного
речення у структуру простого речення.
Наприклад: Карамазов дивився в її очі, стежив за її рухами...
[9; С. 629].
Аналіз процесу номіналізації на матеріалі художніх текстів ХХ століття дозволяє констатувати, що
іменник-ядро іменної групи може утворюватися від дієслова будь-якого лексико-семантичного розряду
(руху, буття, емоційного та фізичного стану тощо). Проте за нашими спостереженнями, найпоширеніши-
ми є віддієслівні іменники на позначення звуку та емоційного стану.
Наприклад: ... Яку весну шукать поїду
Під рівний грюкіт коліщат?
[4; С. 153].
Найчастіше зазначені іменники у поетичних текстах використовуються у переносному значенні, ма-
ють емоційно-експресивне забарвлення.
Наприклад: ... Біль вмира...
В космічнім клекоті тортур!...
[2; С. 40].
У наведеному прикладі віддієслівний іменник клекіт (тортур) використовується для створення обра-
зу болю, муки і т.д., або:
... Ми чуєм трав зелений крик...
[ 2; С. 40].
Серед віддієслівних іменників на позначення емоційного стану у процесі номіналізації найчастіше бе-
руть участь іменники усміх, посмішка, сміх, які перебувають в антонімічних відношеннях з віддієслівним
іменником плач, також досить поширеним в іменних групах художніх текстів ХХ століття.
Порівняймо: ... Усміх майбутньої матері в зорі твоїм...
[4; С. 126]., або
... Посмішка вічної Мони Лізи
Походить від посмішки Катаріни...
[ 2; С. 358].
До речі, в останньому прикладі іменна група “посмішка Мони Лізи” може кваліфікуватись як стійке
словосполучення, яке входить до складу речення не лише як граматична, але й семантична єдність.
Як зазначалося вище, у поетичних текстах досить продуктивною є іменна група з віддієслівним імен-
ником-ядром плач:
Наприклад: ...Гамувала Пречиста Марія
Свій нестримний жіночий плач...
[4; С. 84].
Вживання віддієслівних імен пов’язують з асиметрією відношень у плані змісту та вираження. Якщо
при відсутності дієслова для позначення дії вживаються віддієслівні іменники, дієслівність послаблюється
завдяки відсутності граматичних показників часу, особи, числа, а віддієслівні іменники формують іменну
групу, включаючи до свого складу займенники, прикметники, дієприкметники, іменники тощо.
Найпоширенішими структурними моделями іменних груп з іменником-ядром віддієслівного похо-
дження є групи типу:
1. Іменна група, до складу якої входять віддієслівний іменник та іменниково – займенникова підгрупа
(присвійний займенник + іменик у родовому відмінку), яка має також ядро й залежний компонент і
входить до складу іменної групи як семантико-граматична цілісність (бажання моїх меценатів);
2. Іменна група, до складу якої входить імениково-прикметникова підгрупа з прийменником у складі +
іменник, що має атрибутивне значення (в сірім цокоті часу);
3. Іменна група, до складу якої входять віддієслівний іменник-ядро та прикметниково-іменникова підг-
рупа, що складається з іменника з атрибутивним значенням та залежного прикметника (пережиток
каламбурного часу);
Досить поширеними є іменні групи з віддієслівним іменником-ядром, до складу яких входять прий-
менникові конструкції: ( запах від кожухів; згадка про весну; куля Юди від руки раба; зуби скришені від
скреготу, в єдинім гімні, над аркушами стратегічних карт, для Орлика помічників відданих). Сполучення з
прийменником найчастіше виступають у функції означення та обставини, вживаючись у складі стійких
зворотів. Особливістю таких конструкцій є ще й те, що один і той самий іменник у різних контекстах має
різне значення. Наприклад, запах від кожухів – атрибутивне значення, зуби скришені від скреготу – зна-
чення причини.
Іноді маємо подвійну субстантивацію у межах однієї іменної групи.
Наприклад: ... Під дикий галас доброго і злого
Тих днів шорстких...
[4; С. 161].
Отже, окрім ядра галас ( від дієслова галасувати), до складу іменної групи входять субстантивовані
прикметники доброго і злого.
Віддієслівні іменники можуть мати дієслівні зв’язки, насамперед керування, й, подібно до дієслів,
потребувати:
1. Іменника у родовому відмінку зі значенням об’єкта. Серед таких віддієслівних іменників у дослі-
джуваних текстах найчастіше зустрічаються: жадоба бажання, застереження тощо.
Наприклад: ... це не претензія - це неспроможне бажання моїх меценатів...
[9; С. 34].
Проте подібні відношення можемо кваліфікувати не лише як об’єктні, але й як означальні.
2. Поширювачем іменника віддієслівного походження може бути іменник зі значенням об’єкта у дава-
льному відмінку.
Наприклад: ... Товариш Вовчик захотів висловити своє співчуття мужчині в золотому пенсне...
[9; С. 622].
Проте у наведеному вище прикладі маємо подвійний зв’язок: співчуття мужчині і висловити мужчині.
У іменних групах без прийменників мають місце форми, у яких відбувається заміна знахідного відмі-
нка (що існує при дієсловах) на іменник у родовому відмінку ( при віддієслівних іменниках).
Наприклад: І не можу я досі убгати
У своє розуміння генія
...Простоти поєднання двох див –
Руйнівного і творчого, злого і доброго....
[2; С. 358].
У наведеному вище прикладі при дієслові поєднувати мав би бути іменник дива ( знахідний відмінок
множини).
4. Нерідко віддієслівні іменники мають у ролі поширювачів в структурі іменної групи дієслово у фор-
мі інфінітива. До таких іменників належать: бажання, покликання, устремління тощо.
Наприклад: ... Словом, я маю бажання вгодити тобі...
[9; С. 622].
У праці Русская грамматика (1980 р.) щодо прийменникових сфер вживання зазначається, що розбіж-
ності такого керування з керуванням дієслів полягають насамперед у відсутності варіативності зв’язків
віддієслівного іменника. Наприклад, (праця за когось, праця задля когось).
Отже, досліджуючи процес номіналізації на матеріалі художніх текстів ХХ століття, зокрема творів І.
Драча, Є.Маланюка, М. Хвильового, можемо зробити такі висновки:
- Процес номіналізації у формуванні іменної групи має місце тоді, коли відбувається трансформація,
під час якої одиниці реченнєвої структури стають морфологізованим чи функціональним іменником
(насамперед маємо справу з дієсловами);
- Номіналізація може мати два види: повну і неповну. Проте для художніх текстів більш характерною є
неповна номіналізація (незавершений ступінь субстантивації);
- У художніх текстах можна простежити номіналізацію (утворення віддієслівних іменників від дієслів
будь-якого лексико-граматичного розряду). Потрібно зауважити, що найпоширенішими віддієслівни-
ми іменниками є ті, що утворені від дієслів на позначення звуку та емоційного стану.
- Структурні моделі іменних груп є досить варіативними і можуть включати як прийменникові, так і
безприйменникові конструкції. Сполучення ж з прийменниками найчастіше виступають у функції
означення або обставини, вживаючись у складі стійких зворотів;
- Для іменників віддієслівного походження характерними є дієслівні види підрядного зв’язку. При ке-
руванні віддієслівний іменник здебільшого вимагає форми іменника у родовому відмінку, іменника
у давальному відмінку, рідше – дієслова у формі інфінітива.
- Віддієслівні іменники характеризуються меншою варіативністю дієслівних зв’язків, аніж дієслово.
Література
1. І.Р. Вихованець. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1992.
2. І. Драч. Сонце і слово. – К., 1978.
3. Е. В. Красильникова. Имя существительное в русской разговорной речи. Функциональный аспект. –
М., 1990
4. Є. Маланюк. Невичерпальність.- К., 1997.
5. Г. Матвіяс. Іменник в українській мові. – К., 1974.
6. Е.В. Падучева. Денотативный статус именной группы и его отражение в семантическом представле-
нии предложения // Автоматизация обработки текстов. НТИ. Сер 2, № 9, 1979.
7. Русская граммтика. – М., 1980, Т.2, С. 53-54.
8. Українська мова. Енциклопедія. – К., 2002.
9. М. Хвильовий. Твори. – К., 1995.
ВАРВАРИЧ Олена Юріївна, аспірантка ІІ-го року навчання кафе-
дри української мови Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова. Тема дисертації: “Структура іменної групи у складі про-
стого речення”. Науковий керівник – акад. А.П. Грищенко.
Домашня адреса: Київська обл., м. Ірпінь, пров. Київський, 10-А.
Тел. (04497) 55777
Тел. у Києві: 572-43-86, 492-44-73.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: НОМІНАЛІЗАЦІЯ. ІМЕННА ГРУПА
АНОТАЦІЯ.
У статті “Процес номіналізації у формуванні іменної групи” розгляда-
ється проблема оформлення структури іменної групи. Під час формування
іменної групи мають місце різні види трансформації, серед яких – процес
номіналізації, який дозволяє деяким одиницям речення (насамперед дієсло-
вам) перетворюються на іменники. Подібне явище є досить поширеним у
художніх текстах.
The point of article «The nominalization process of noun group forming» is
considerations of noun group structure. The noun group forming accompanies
with different kind of transformation, among them the process of nominaliza-
tion is, which let some unites ( parts) of structure transform into the noun (first
of all the verb). Similar phenomenon is rather widen in belles-lettres.
УДК 811. 161.2’367
Варварич О.Ю.
ПРОЦЕС НОМІНАЛІЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІМЕННОЇ ГРУПИ
УДК 811. 161.2’367
|