Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75839 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст / В.А. Мандрагеля // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 239-242. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859626916557881344 |
|---|---|
| author | Мандрагеля, В.А. |
| author_facet | Мандрагеля, В.А. |
| citation_txt | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст / В.А. Мандрагеля // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 239-242. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-11-29T12:55:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
Мандрагеля В.А.
РОЗВИТОК ЗАГАЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ НА ВІЙНУ (ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ)
ЗАХІДНИМИ ТЕОРЕТИКАМИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.
Історія розвитку людства насичена безперервними конфліктами. Крайньою формою їх розв‘язання
завжди виступали війни. Незважаючи на тривалі пошуки справедливості та виваженості у змісті й шляхах
урегулювання існуючих суперечностей, глибоку історичну традицію пацифістських теоретичних концеп-
цій, практика міжнародного життя свідчить: насильницький спосіб вирішення проблем у минулому, сього-
денні й осяжному майбутньому у багатьох відношеннях залишається безальтернативним. Уроки воєн,
незважаючи на моральні та фізичні жертви і страждання людей, витрачені фінансово-економічні ресурси,
шкоду довкіллю, занепад багатьох держав, поки що не виступають стримуючим фактором в ескалації на-
сильницьких конфліктів.
Таким чином, особливого значення набуває дослідження еволюції воєнно-теоретичних концепцій воєн
(збройних конфліктів), оскільки це дозволяє передбачити деякі сутнісні риси процесу ескалації майбутніх
насильницьких дій. При цьому, з огляду на потужні процеси глобалізації, важливо звертатися не тільки до
вітчизняної традиції, але й враховувати загальносвітові тенденції виявлення та реагування на нові небез-
пеки, виклики та загрози. Слід також враховувати потребу подолання певної ідеологічної упередженості,
яка існувала у країнах соціалістичного табору і яка зберігає певну інерційність у методологічних підходах
на пострадянському просторі.
Необхідність вивчення досвіду зарубіжних країн актуалізується курсом України на інтеграцію до єв-
роатлантичних структур, який проголошено 23 травня 2002 р. Радою національної безпеки та оборони та
введено в дію відповідним Указом Президента України від 8 липня 2002 р. Стрімкі зміни у світі ставлять
перед людством нові складні задачі, які можна вирішити тільки спільними зусиллями. Активний розвиток
партнерства України і НАТО виступає позитивним досвідом у розв’язанні проблем, пов’язаних із ствер-
дження у світі миру та стабільності. Отже, ми спробуємо дослідити деякі загальні тенденції еволюції пог-
лядів провідних зарубіжних фахівців, насамперед представників країн НАТО на війни (збройні конфлік-
ти).
Для другої половини ХХ ст. притаманне стрімке розширення й поглиблення воєнно-теоретичної про-
блематики. Після закінчення Другої світової війни традиційні підходи тривалий час продовжували збері-
гати свою роль, місце й значення в загальній системі знань про війну (збройний конфлікт), отже політоло-
гічні концепції утримували домінуючі позиції.
Погляди відомого прусського воєнного теоретика К.Клаузевиця (1780-1831 рр.) набули статусу аксіо-
матичних, а його головний твір “Про війну” (1832 р.) за кількістю видань у різних країнах світу, загальним
тиражем, індексом цитування військовими фахівцями й досі не має аналогів у світі (1).
Він перший дійшов висновку, що війна – це екстремальне, але природне продовження політики ін-
шими, насильницькими засобами. Цікаво, що у виданнях “Про війну” радянських часів слово “насильни-
цькими” випускалося, надаючи пріоритет його вживання В.Леніну. Сучасні фахівці найчастіше посила-
ються саме на це знамените висловлювання, проте інтерпретують його по-різному. Найбільш розповсю-
дженим тлумаченням є наступне: раціональний моральний політик вдається до насильства, якщо всі засо-
би досягнення політичних цілей вже вичерпані. Однак це не зовсім так. Непорозуміння значною мірою ви-
тікає з подвійного змісту німецького слова politik (політика), яке зберігає свою багатозначущість в україн-
ській та інших слов‘янських мовах. Англійською мовою його можна перекласти як “policy” та “politics”.
Перше слово використовується для описання раціонального процесу, де взаємопов’язані цілі, шляхи та за-
соби. Друге – означає боротьбу за владу конкуруючих сил, тобто, це – царина людського існування, інте-
рактивна за своїм характером, де присутні зіткнення, емоції тощо (2). К.Клаузевиць під політикою мав на
увазі і перший, і другий смисл. Війна трапляється, вважав вчений, коли політичний конфлікт досягає пев-
ного емоційного рівня й призводить до організованого насильства.
Ці основоположні тези прусського воєнного теоретика й досі виступають системоутворюючий кар-
касом для численних політологів різних напрямків та шкіл. Більшість зарубіжних фахівців впродовж істо-
рії людства виділяє два найбільш загальних підходи як до міжнародної політики, так і до з’ясування при-
чин збройної боротьби: ліберальний та реалістичний. У витоків ліберальної традиції стояли
Ш.Монтеск’є та І.Кант. Згодом ці ідеї розвивали Дж.Мілль, Н.Анджелл, інші видатні вчені та державні ді-
ячі. Основу теоретичних концепцій прихильників лібералізму становить базова посилка: зростаюча взає-
мозалежність держав, суспільств, різноманітних соціальних державних та недержавних інститутів за-
перечує (ускладнює) використання насильницьких засобів досягнення політичних цілей. Деякі вчені схиль-
ні вважати, що відсутність воєн між демократичними державами є “емпіричним законом” у міжнародних
відносинах (Р.Розенкранц, А.Вендт, Д.Мюллер, Р.Кеохейн, Л.Мартін та ін. (3).
Незважаючи на суттєве посилення позицій представників ліберальної течії, особливо після закінчення
“холодної війни”, реалізм займає домінантну позицію серед політологічних теорій. Центральним предме-
том дослідження в них є так званий баланс влади у світі, де війна (збройний конфлікт), застосування си-
ли, виступають у якості головного інструмента досягнення політичних цілей.
При цьому під балансом влади розуміються наступне: її розподіл; процес здійснення політики балан-
сування; багатополярна система. Найбільш впливовими на сьогоднішній день є концепції полярності. За-
рубіжні політологи, як правило, розглядають однополярні, двополярні та багатополярні структури міжна-
родної системи держав (4).
Слід підкреслити, що трансформація систем розподілу балансу влади між державами в новітній істо-
рії, узагальнюючі підходи зарубіжних дослідників, дозволяє зробити такі висновки:
- вони існують впродовж одного-двох поколінь;
- рухаються від гнучкості (багатополярності) до жорсткості (двополярності);
- провідною тенденцією в міжнародній системі виступає формування союзів держав проти держав-
гегемонів, що народжуються або посилюються;
- більшість систем руйнуються в результаті великомасштабного конфлікту;
- колективна оборона значно ефективніша, ніж колективна безпека.
Однією з головних слабкостей позиції реалістів є обстоювання традиційної точку зору про державу
як незмінний головний суб’єкт міжнародної політики, хоча останнім часом стає достатньо помітною тен-
денція: недержавні “актори” стають джерелом транснаціональних загроз.
На нашу думку найбільш вразливими для критики у реалістів залишаються наступні положення й під-
ходи:
- держава є не тільки головним, але й синкретичним “актором” (ця теза спирається на розуміння дер-
жави як цілісності, єдності, а не поєднання різних соціальних груп, які мають специфічні потреби і перес-
лідують власні цілі й інтереси);
- примат анархічності міжнародної системи поряд з абсолютизацією незалежності й суверенітету дер-
жав, які ігнорують ряд інституціональних, законодавчих та прагматичних обмежень, особливо в міжнаро-
дних відносинах, зростаючу взаємозалежність держав, глобалізацію світу і т. ін.;
- зайва раціоналізація процесів, механізмів та складових національної безпеки, яка принижує або ігно-
рує роль релігійних, етнічних, культурологічних і т.д. факторів її забезпечення;
- надмірно прагматичний підхід до процесу досягнення національних інтересів в міжнародних відно-
синах, який не повною мірою враховує питання компетентності, прямоти, відвертості, надійності, легіти-
мності, традиційності у стосунках держав на рівні політичних еліт, громадських організацій.
Критики реалістичних концепцій слушно зауважують, що світ зараз занадто складний через економіч-
ну взаємозалежність, обмін інформацією, міжнародні інститути, транснаціональні суб’єкти світової полі-
тики. За цих умов військова сила не застаріла, але суттєво змінилися її роль, функції, об‘єкти застосуван-
ня, ціна й ефективність. Отже, традиційні підходи щодо її підготовки, призначення, використання не
спрацьовують. Незважаючи на це, у реалістів є достатньо ефективний методологічний інструментарій,
яким не можна нехтувати. Особливо це стосується можливостей різнорівневого аналізу міжнародних від-
носин, який був запропонований К.Вольцем (1959 р.) та Д.Сінгером (1961 р.) (5).
Cьогодні увага зарубіжних вчених переважним чином зосереджується на чотирьох рівнях аналізу:
держава; взаємовідносини між двома конфліктуючими державами; регіональна безпека та міжнародна
система держав. Зауважимо, що спроб системного аналізу причин та класифікації воєн й воєнних конф-
ліктів на всіх рівнях майже не зустрічається. Приміром, Д.Геллер і Д.Сінгер розглядають всі зазначені рі-
вні аналізу, але в основному окремо, без допомоги синтезуючих методологічних підходів (6).
Необхідно також підкреслити, що на Заході аналіз рівня агресивності держав, як правило, ґрунтуєть-
ся на змісті, спрямованості та тенденціях її зовнішньої політики, з обов’язковим розглядом таких сутні-
сних характеристик, як тип політичної системи, розподіл влади та механізмів впливу всередині режиму,
особливості бюрократії, специфіка організаційних процесів, електоральні цикли. Крім цього увага вчених
фокусується на дослідженні впливу структури економічної системи, особливостей і спрямованості впли-
вових бізнес-кіл, рівня економічного розвитку, військової та економічна могутність держави і т. ін. на її
войовничість.
На зламі тисячоліть універсальні політологічні концепції (ліберальні та реалістичні) зазнали якісного
переосмислення з огляду бурхливого розвитку часткових політологічних теорій, появи фундаментальних
емпіричних напрацювань в галузі національної безпеки і оборони. Відбулася подальша диференціація
предмету й напрямків дослідження, з‘явилися міждисциплінарні, крос-культурні та ін. проекти. Це ще
більш ускладнило завдання зведення феноменологічного різноманіття складових практики збройної боро-
тьби до науково коректної теорії. Міжнародне співтовариство все більше розходилося в розумінні устале-
них та нових понять й категорій воєнної науки відповідно до світоглядних позицій, специфіки шкіл дослі-
джень. Отже, висунуте на порядок денний завдання розвитку методології системних досліджень стосовно
оборонних питань, виявилося нереалізованим чому значною мірою сприяли надзвичайна динамічність, ба-
гатофакторність, складна взаємодія всіх елементів національної, регіональної, глобальної воєнної безпеки.
Воєнні теоретики не встигали за практикою збройної боротьби, вони були змушені не стільки передбачати
майбутній перебіг подій, скільки констатувати й узагальнювати минулий та поточний досвід.
На противагу вимогам життя, тривалий період здійснювалися спроби виведення емпіричних законів
(універсальних або лише ймовірнісних), які б постфактум пояснювалися теоріями. Останні, в свою чергу,
повинні були посилатися на структури або процеси в об’єктах аналізу, відтворюючи логіку намагання да-
ти пояснення фундаментальним причинам, які лежать в основі емпіричних феноменів, напрацювати певні
теоретичні принципи. Такий шлях виявився хибним й не приніс дієвих результатів. З іншого боку,
з’явилося багато теорій, в яких, навпаки, сконцентрована увага на виведенні внутрішніх принципів без їх
емпіричного підтвердження. Однак вони також були нездатні впоратися з динамізмом появи нових викли-
ків, ризиків, небезпек та загроз. Не випадково, що серед критиків, зокрема, різнорівневого аналізу попу-
лярності набула школа “наукового реалізму”, найбільш відомими представниками якої в галузі міжнарод-
них відносин вважаються А.Вендт (1987 р.) та Д.Десслер (1991 р.), які обстоюють твердження Д.Юма та
І.Канта про неможливість отримання істинного знання причин.
Спроба вийти з методологічного глухого кута призвела до появи цивілізаційних теорій воєн (воєнних
конфліктів), де місце держави (коаліцій держав) заступила більш широка соціальна спільнота за геогра-
фічно-культурно-релігійною ознакою (С.Хантінгтон), головним способом виробництва (Елвін та Хайді
Тоффлери) (7). Вражаючі технологічні досягнення, в тому числі в озброєнні, військовій техниці, призвели
до появи цілої групи технократичних теорій насильницьких конфліктів, де особливий наголос робився на
класифікації інструментів збройної боротьби (8). Проте всі вони мали схожі недоліки − обмеженість й не-
повноту критеріїв аналізу, ігнорування інших важливих факторів соціально-політичної, духовно-
культурної взаємодії.
Слід також наголосити на дійсно доленосних змінах, які відбулися в ролі та функціях держав. Під ти-
ском глобалізації, науково-технічної революції, завдяки розповсюдженню цінностей індивідуалізму, ін-
ших факторів, традиційні завдання, які вирішувалися центральними та місцевими урядами, поступово по-
чали втрачати актуальність, ефективність впливу на суспільство. Масштаби й складність нових проблем
довели неспроможність держав подолати існуючі стереотипи щодо формування принципово нової політи-
ки, напрацювати гнучкі, адаптивні технології підготовки та прийняття рішень, їх коригування. В деяких
країнах уряд почав втрачати контроль над життєво важливими компонентами національної безпеки і обо-
рони.
Більш помітну роль на світовій арені почали відігравати нові суб’єкти політики: міжнародні й неуря-
дові організації, об’єднання, профспілки, транснаціональні корпорації і т.д. Проте їх складна архітектура й
розмитість зон відповідальності не змогли повністю замінити місце держав у регулюванні соціально-
політичних, економічних, духовно-культурних відносин.
Зарубіжні дослідники почали звертати увагу на послаблення ролі та значення держави у сучасному
світі наприкінці ХХ ст. Першим про так звані “сильні” та “слабкі” (“strong” and “weak”) держави написав
Б.Бузан у 1991 р. (9), хоча існує багато інших понять для визначення цього феномену сучасності. Зокрема,
Р.Джексон використовує поняття “квазі-держава”(10), К.Лейн – “держава – картопляне пюре” тощо, але
найпоширенішою серед сучасних науковців є термінологія Б.Бузана. За частотою вживання поруч можна
поставити лише поняття “failed state”, але виходячи із багатозначного змісту слова “failed” (втрачаючий
силу, той, що стає слабким, неадекватний, не виправдовуючий надій, прямуючий до банкрутства та ін.), в
науковій літературі українською мовою переважно використовується поняття “слабка держава”. Не існує
суттєвих суперечностей серед фахівців і відносно головних причин трансформації сучасних держав, оскі-
льки останнім часом фахівці ретельно досліджували механізми, процеси та зміст їх часткової дезінтегра-
ції, втрати деяких функцій. Значна частка вчених навіть схильна вважати домінантною суперечністю
останнього часу суперечність між фрагментацією держав (державною системою) та прогресом в еко-
номіці, культурною, політичною інтеграцією, тобто всім тим, що входить в сучасне розуміння глобалі-
зації (11).
Отже, у процесі трансформації поглядів зарубіжних фахівців на війни (збройні конфлікти) після Дру-
гої світової війни спостерігається три значних етапи. Перший пов‘язаний з розвитком і конкретизацією
політологічних концепцій (ліберальних та реалістичних). Другий – з удосконаленням цивілізаційних та
технократичних концепцій збройного насильства, які особливо активно розроблялися фахівцями у 1990-х
рр. І, зрештою, останній етап дослідження пов‘язаний з аналізом послаблення функцій, ролі та відповіда-
льності держав під впливом глобалізації.
Але у чистому вигляді вони майже не існують у міліарній практиці розвинутих держав. Діючі в них
воєнно-політичні та стратегічні концепцій швидкіше являють певну комбінацію зазначених вище підходів,
які відрізняються між собою, переважно у залежності від регіональної стабільності, національно-
культурних особливостей. Але їх детальний аналіз – предмет окремого дослідження.
Література:
1. Див. напр. Клаузевиц К. фон. О войне: В 2-х т. – М.: ООО “Издательство АСТ”; СПб.: Terra
Fantastica, 2002.
2. Bassford C. Carl Von Clausewitz. On War. Berlin, 1832. In “Landmarks in defense literature” / Martin E. and
Gray R. (Eds.). – Cartmel College & lancaster University, 2001. – P.27.
3. Rosecrance R. The rise of the trading state: commerce and conquest in the modern world. – New-York.: Basic
Books, 1986; Wendt A. Constructing International Politics. In “Theories of war and peace” / Brown M, Cote
(Jr.), S., Lynn-Jones S. and Miller S. (Eds.). – The Mit Press Cambridge.: Massachusetts, London, 1998. –
P.416-426; Muller J. Retreat from doomsday: the obsolescence of major war. – New York.: Basic Books,
1988.
4. Gaddis J. Strategies of containment: a critical appraisal of postwar American national security policy. – New
York.: Oxford University Press, 1982. – P.34-46; Binnendijk H. Strategy in the Global Era // Lecture – Na-
tional Defense University. – 1998. – November 17. – P.5.
5. Waltz K. Man, the state, and war: a theoretical analysis. – New York.: Columbia University Press, 1959;
Singer D. The Level-of-Analysis Problem in International Relations. In “International system: theoretical es-
says” / Knorr K. and Verba S. (Eds.), – Princeton.: Princeton University Press, 1961. – P.77-92.
6. Geller D. and Singer D. Nations at war: a scientific study of international conflict. – Cambridge.: Press
Syndicate of the University of Cambridge, 1998.
7. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій // Наука і оборона, 1998. – №3. – С.31-38; Toffler, Alvin and Heidi.
War and Anti-War: Survival at the Dawn of the 21st Centure. – New York.: Little Brawn and Co., 1993
8. 8. McKenzie K. (Jr.). Elegant Irrelevance: Fourth Generation Warfare // Parameters. – 1993. – Vol.XXII, №3.
– P.51-60.
9. Buzan B. People, states and fear: an agenda for international security studies in the post-cold war. – London.:
Harvest Wheatsheaf, 1991.
10. Roe P. The Intrastate Security Dilemma: Ethnic Conflict as a “Tragedy“? // Journal of Peace Research. –
1999. – Vol.36, №2. – P.198.
11. Hoffmann S. Clash of Globalization // Foreign Affairs. – July/August 2002. – Vol.81, №4. – P.104.
Рецензія
на статтю кандидата філософських наук, доцента Мандрагелі Володими-
ра Андрійовича
“Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними
теоретиками у другій половині ХХ ст.”
Стаття присвячена актуальній проблемі дослідження еволюції підходів
зарубіжних експертів щодо трансформації причин та характеру сучасних
воєн (збройних конфліктів). Автор має власне бачення етапів та змісту цьо-
го процесу, яке ґрунтується на критичному аналізу найбільш впливових су-
часних воєнно-теоретичних концепцій. Цілком слушно підкреслюються іс-
нуючі протиріччя між теоретичним та емпіричним рівнями гносеології, за-
уважується необхідність проведення системних досліджень, які б змогли
звести феноменологічне розмаїття існуючих поглядів до науково коректної
теорії.
На схвалення заслуговує значна кількість обробленого автором оригіна-
льного зарубіжного матеріалу, ще не введеного у широкий науковий обіг на
комунікативному просторі сучасної України. Незважаючи на певний еклек-
тизм викладеного матеріалу, недостатньої уваги до такого феномену яким є
глобальний тероризм, стаття за своїм змістом та логіко-композиційною по-
будовою заслуговує на публікацію.
Ознайомлення з нею буде мати інтерес не тільки для військових фахів-
ців, але й для усіх, хто цікавиться проблемами війни та миру, що особливо
важливо за сучасних умов напруженості у міжнародних відносинах.
Доктор філософських наук, професор
Шведова А.В.
Мандрагеля В.А.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-75839 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T12:55:32Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мандрагеля, В.А. 2015-02-05T07:13:03Z 2015-02-05T07:13:03Z 2002 Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст / В.А. Мандрагеля // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 36. — С. 239-242. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75839 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст Мандрагеля, В.А. Точка зрения |
| title | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст |
| title_full | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст |
| title_fullStr | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст |
| title_full_unstemmed | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст |
| title_short | Розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині XX ст |
| title_sort | розвиток загальних поглядів на війну (збройний конфлікт) західними теоретиками у другій половині xx ст |
| topic | Точка зрения |
| topic_facet | Точка зрения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/75839 |
| work_keys_str_mv | AT mandragelâva rozvitokzagalʹnihpoglâdívnavíinuzbroiniikonflíktzahídnimiteoretikamiudrugíipoloviníxxst |