Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта
Досліджується концепт абсентивності як один з двох ключових компонентів семантичної структури турецького абсентив-перфекта. Розглядаються вторинні концепти, пов’язані із загальною абсентивною семантикою, аналізуються специфіка реалізації концепту абсентивності й суміжних концептів залежно від комуні...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2003 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76108 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 233-236. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860011480915640320 |
|---|---|
| author | Сорокін, С.В. |
| author_facet | Сорокін, С.В. |
| citation_txt | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 233-236. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Досліджується концепт абсентивності як один з двох ключових компонентів семантичної структури турецького абсентив-перфекта. Розглядаються вторинні концепти, пов’язані із загальною абсентивною семантикою, аналізуються специфіка реалізації концепту абсентивності й суміжних концептів залежно від комунікативної ситуації. Стаття являє собою складову частину інтегрального дослідження категорій темпоральності, аспектуальності та модальності як функціонального поля турецької мови. Вихідним методологічним положенням є функціональний метод, антропоцентричний, лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний підходи.
Исследуется концепт абсентивности как один из двух ключевых компонентов семантической структуры турецкого абсентив-перфекта. Рассматриваются вторичные концепты, связанные с общей абсентивной семантикой, анализируется специфика реализации концепта абсентивности и смежных концептов в зависимости от коммуникативной ситуации. Статья представляет собой составную часть интегрального исследования категорий темпоральности, аспектуальности и модальности как функционального поля турецкого языка. Исходным методологическим положением является функциональный метод, антропоцентрический, лингвокогнитивный и лингвокультурологический подходы.
There has been investigated the concept of absentivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the secondary concepts connected with general absentive semantics, peculiarities of the communicative realization of the concept of absentivity and adjacent concepts. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The starting methodological position of the research made is the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguo-culturological approaches.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:42:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сорокін С.В.
КОНЦЕПТ АБСЕНТИВНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ТУРЕЦЬКОГО
АБСЕНТИВ-ПЕРФЕКТА
Пропоновану статтю присвячено дослідженню абсентив-перфекта, що являє собою один з формаль-
них засобів, за посередництвом яких позначаються темпоральні, аспектуальні та модальні характеристики
дії-предмета висловлювання. Абсентив-перфект належить до системи видо-часових форм турецької мови
й розглядається як синкретичний засіб реалізації темпоральних та аспектуальних функцій, входячи, таким
чином, до функціонального поля аспектуальності, темпоральності та модальності, частиною інтегрального
дослідження [1; 2] якого і є дана розвідка.
Наледве можна сказати, що вітчизняні чи закордонні тюркологи присвячували аналізові функціональ-
но-семантичних полів турецької мови хоча б скільки-небудь серйозну увагу (принаймні, відшукати статті,
розвідки, монографії, в яких на серйозному науковому рівні розглядалася б дана проблема, нам не пощас-
тило). Загалом дослідження функціонально-комунікативних характеристик тих чи інших граматичних
форм турецької мови (на відміну від аспекту структурного) ще й досі не привернуло до себе належної ува-
ги дослідників-тюркологів, у зв’язку з чим ми можемо з повним правом констатувати: функціональні дос-
лідження явищ і фактів турецької, так само як й інших тюркських мов, являють собою одну з найактуаль-
ніших і найбільш значущих проблем на сучасному етапі розвитку тюркологічної науки. Кінцевою метою
таких досліджень є створення функціональних (комунікативних, ситуативних) граматик, які сприятимуть
кращому опануванню й використанню тюркських мов як повноцінного засобу міжособистісної та міжку-
льтурної комунікації, у чому, зрештою, і полягає функція будь-якої мови.
Дослідження функціонально-семантичних полів базується на двоспрямованому функціональному ме-
тоді, основні принципи якого були сформульовані О.В.Бондарком [3: 6-20]. Вихідним положенням функ-
ціонального дослідження є принцип функціональної асиметрії мови (за С.О.Карцевським, “принцип аси-
метричного дуалізму мовного знака”), а в основі такого дослідження лежить висловлена ще В. фон Гумбо-
льдтом і розвинена вже сучасним мовознавством ідея про відмінності в способах концептуалізації явищ
навколишнього світу представниками різних етносів, про істотну роль культурного компонента в будь-
якому висловлюванні, продукованому представниками різних народів. Таким чином, пропоноване дослі-
дження інтегрує в межах функціонального методу лінгвокогнітивний, лінгвокультурологічний та етнопси-
холінгвістичний підходи [4]. Визначення функціональної специфіки мовних явищ та фактів, зокрема й
сутнісних характеристик функціонального поля темпоральності, аспектуальності та модальності, є істот-
ним з погляду дослідження та дескрипції мовної (концептуальної) картини світу носіїв турецької мови. Іс-
тотним для функціонального дослідження є й так званий “чинник людини в мові”, на якому ґрунтується
антропоцентричний підхід до вивчення мовних явищ з метою виявлення специфіки їхнього функціону-
вання в процесі комунікації [5].
Абсентивний перфект слугує засобом локалізації висловлювання в минулому відтинку часу. При цьо-
му минула дія може мати, а може й не мати зв’язку з моментом мовлення, точніше такий зв’язок залиша-
ється нерелевантним для мовця, наприклад: Arkadaşınız birkaç sene önce Ankara’ya taşınmış – “Кажуть, ваш
друг декілька років тому переїхав до Анкари” (для комунікантів неважливо, живе він там зараз, чи ні). За-
галом можна сказати, що турецькій мові не властива категорія акціонального перфекта, тому перфектних
засобів актуалізації минулої дії в ній немає. Натомість, така актуалізація інколи може відбуватися за посе-
редництвом теперішніх часових форм (аориста, презенса) або контекстуально.
Як засіб локалізації дії в минулому абсентив-перфект є корелятивний претеритові. Відмінність між
цими двома формами пролягає на функціональному рівні: абсентив-перфект завжди позначає дію, свідком
здійснення якої мовець не був, а інтерпретує її, виносить судження про неї зі слів іншої особи (інших
осіб): İstanbul-Ankara otoyolunda büyük bir trafik kazası olmuş, sonuçta beş kişi ölmüş, altı kişi de ağır
yaralanmış – “Кажуть, на трасі Стамбул-Анкара сталася велика автокатастрофа, унаслідок неї п’ятеро лю-
дей загинули, а ще шестеро отримали тяжкі ушкодження” (мовець переказує про факт автокатастрофи зі
слів інших осіб, таким чином абсентив-перфект постає як маркер чужослівності). Причому йдеться пере-
важно про переказування слів третьої особи: Beni aramışsınız efendim – “Кажуть/ мені повідомили, що ви
мене шукали”. Під час комунікації використовувати абсентив-перфект в описуваному значенні для пере-
питування, переказування слів другої особи неможливо, оскільки такі “чужослівні” фрази, в яких імпліку-
ється недовіра, сумнів, іронія, звучатимуть неввічливо по відношенню до адресата. Наведімо приклад:
(öğretmenle öğrenci arasında geçen Yaz Tatili konulu konuşma) – Yazın Kırım’a gittim. – Peki, Kırım’a gittiniz,
Kırım’ın nerelerine gittiniz? – Aluşta, Yaltya’ya gittim. – Kırım’ın dışında daha nerelere gittiniz? – Fransa’ya da
gittim. – Fransa’ya da mı gittiniz? Aferin – “(розмова між викладачем і студентом на тему “літні канікули”: –
Улітку я їздив до Криму. – Добре, ви їздили до Криму, а куди саме в Криму? – Я їздив до Алушти, до Ял-
ти. – А окрім Криму куди ви ще їздили? – Я їздив також до Франції. – І до Франції ви також їздили? Бра-
во.” Таким чином, використання абсентив-перфекта щодо другої особи можливе переважно в разі реаліза-
ції концепту “усвідомлення результату минулої дії” (про це – нижче).
Якщо розглянути абсентив-перфект як перекладознавчу проблему, то під час його перекладу україн-
ською мовою можна застосовувати спеціальні лексичні маркери, які вказують на абсентивність і чужослі-
вність, як-от: “кажуть, що…”, “говорять, що…”, “я чув, що…”. Однак таких маркерів може й не бути, то-
му що для української мови абсентивність не є релевантною функціонально-семантичною категорію. На-
звані лексичні маркери в українській мові зберігаються в тому разі, коли мовець підкреслює, що повідом-
люваний факт являє собою інформацію, запозичену з інших джерел і лише переказувану мовцем, або тоді,
коли мовець висловлюється з певною часткою сумніву, недовіри до запозиченої ним з інших джерел інфо-
рмації.
Поряд з цим, концепт “минулої абсентивної дії” постає як такий, що дихотомічно поділяється на: 1)
концепт “простої минулої абсентивної дії”; 2) концепт “історичної минулої абсентивної дії”. Перший з них
описано в попередньому абзаці: мовець повідомляє про дію, свідком якої він не був і яку він інтерпретує
згідно слів третьої особи (осіб). При цьому проста минула абсентивна дія постає як історично недостовір-
на, така, що повідомляється й інтерпретується на побутовому рівні.
Щодо другого концепту, то він навпаки постає як історично достовірний, підкріплений певними істо-
ричними доказами (наприклад, якщо це давній історичний факт, то він може бути підкріплений літопис-
ними джерелами, якщо більш сучасний – таким підкріпленням можуть слугувати засоби масової інформа-
ції). Абсентив-перфект часто містить у собі семантику сумніву, інколи навіть імплікує недовіру мовця до
повідомлюваної ним зі слів інших осіб минулої дії, інтерпретує його як недостовірний (але не містить се-
мантики припущення як такої, про що стверджували деякі тюркологи). Саме тому в сучасній турецькій
мові фактично неможливо зустріти абсентив-перфект в абсентивному значенні в мові засобів масової ін-
формації – газет, радіо телебачення: тут завжди віддається превага претеритові як формі, за допомогою
якої повідомляється минулий історичний, реальний факт. Використання абсентив-перфекта як форми, ко-
релятивної претеритові, великою мірою пов’язане з суб’єктивним (людським) чинником і зі стилістични-
ми умовами комунікації. Так, приклад про автокатастрофу, наведений вище, може бути оформлений і за
посередництвом претерита: İstanbul Ankara otoyolunda büyük bir trafik kazası meydana geldi, sonuçta beş kişi
öldü, altı kişi de ağır yaralandı, якби про нього повідомлялося в засобах масової інформації або якби мовець
переказував його, спираючися на достовірні джерела (насамперед, ті самі засоби масової інформації).
Поряд з цим існує ще один варіант абсентив-перфекта – з доданим до його основи показником ствер-
джувальної модальності (kuvvetlendirme ve ihtimal): -mıştır
4
. Ця форма, яка інколи називається й минулим-
теперішнім часом, завжди постає як засіб локалізації дії в минулому часі, реалізуючи при цьому дві функ-
ції: 1) повідомлення історичної минулої абсентивної дії (виступає дублетом претерита – різниця між ними
проходить швидше на стилістично-модальному рівні); 2) повідомлення минулої дії, яка в момент мовлен-
ня набула характеру стану, ознаки денотата (статальний перфект) – звідси й назва в деяких джерелах “ми-
нулий-теперішній час”.
Історична минула абсентивна дія також може інтерпретуватися з урахуванням людського чинника й
стилістичних умов комунікації. Так, використання абсентив-перфекта з показником стверджувальної мо-
дальності можливе насамперед у повідомленнях про події, які відділенні від моменту мовлення істотним
(великим) проміжком часу – при цьому який саме відтинок часу може вважатися істотним визначається
мовцем. Порівняймо, наприклад, два таких варіанти: Meryem Oğlu Hz. İsa, Kendisinden sonra gelecek olan
Elçiyi kavmine bildirmiştir [6: 83] – “Пророк Ісус, син Марії, повідомив своєму племені про Пророка (дослі-
вно “про Посла Аллаха”), який прийде після нього” і: Oya Baydar 1940’ta İstanbul’da doğmuştur (= doğdu)
[7: 5] – “Ойя Байдар народилася в 1940 році в Стамбулі”. Абсентив-перфект з показником стверджуваль-
ної модальності крім власне модальної характеристики має ще й стилістичну забарвленість: його викорис-
тання надає висловлюванню більшої наукової значущості, саме тому він зустрічається переважно в текс-
тах, які належать до наукового, рідше науково-публіцистичного стилів. Претерит у свою чергу постає як
форма, ближча до щоденного, побутового спілкування й використовується насамперед в усному мовленні,
у художній літературі, у мові засобів масової інформації.
Під час позначення минулої абсентивної дії у висловлюванні можуть бути наявні спеціальні лексико-
граматичні маркери, які вказують на чужослівність, як-от: -dığı gibi, -dığına göre, -e göre тощо. Однак самі
по собі вони не слугують обов’язковою ознакою необхідності використання абсентив-перфекта, оскільки
вибір між трьома описаними вище темпоральними, аспектуальними й модальними формами (-mış
(4)
, -
mıştır
(4)
і -dı
(8)
) здійснюється на підставі суб’єктивної оцінки мовцем повідомлюваного факту й стилістич-
них умов комунікації. Порівняймо приклади: Ahmet’in söylediğine göre bu kış Afrika’da çok soğuk geçmiş –
“За словами Ахмета, ця зима в Африці була дуже холодною” і BBC’nin bildirdiğine göre bu kış Afrika’da çok
soğuk geçti – “Як повідомляє Бі-Бі-Сі, ця зима в Африці була дуже холодною”. У першому випадку йдеться
про подію, яку мовець переказує зі слів іншої особи, висловлюючи при цьому певною мірою недовіру,
сумнів до теми повідомлення. Друге ж з наведених висловлювань є достовірним, хоча також спирається не
на власні спостереження мовця, а на інформацію, запозичену з інших, але надійних джерел. У цьому разі
сумнів або недовіра до теми повідомлення не імплікується.
Абсентив-перфект слугує також засобом позначення дії, свідком реалізації якої мовець не був, але про
яку виносить судження відповідно до її результату (концепт “усвідомлення дії, що відбулася, за її резуль-
татом” – işin sonradan farkına varış). Таке використання абсентив-перфекта є своєрідним містком між дво-
ма сферами його функціонування, оскільки поєднує в собі як абсентивну, так і перфектну семантику, на-
приклад: Bak, geceleyin kar yağmış – “Дивися, вночі випав сніг” (мовець не бачив, як падав сніг, а усвідом-
лює лише результат), Güzel çizmişsin – “Ти це гарно намалював” ( я не бачив, як ти малював, але бачу ре-
зультат).
До зазначеного концепту безпосередньо прилягає концепт позначення минулої дії, яка є несподіваною
для мовця. У цьому разі у висловлюванні може бути наявний спеціальний підсилювальний маркер meğer =
meğerki – “виявляється, що…” (цей маркер є факультативним): Meğerki Ahmet bu yazıyı okumamış – “Вияв-
ляється, Ахмет не прочитав цю статтю”. Між описуваними двома концептами слід проводити чітку межу:
у першому випадку дія не є несподіванкою для мовця (точніше, її характер як несподіваної чи очікуваної є
нерелевантний з погляду комунікантів).
Додамо також, що афікс стверджувальної модальності (-dir) може супроводжувати абсентив-перфект
в усіх його мовленнєвих реалізаціях, за винятком випадку із семантикою абсентивності-чужослівності
(крім концепту історичної абсентивної минулої дії), усвідомлення дії, що відбулася, за її результатом, а
також дії, несподіваної для мовця. Афікс стверджувальної модальності, з одного боку, надає висловлю-
ванню більшої переконливості, більшої стверджувальності (підсилення значення), а з іншого боку, слугує
стилістичним маркером (про це – трохи нижче).
Зазначена форма (-miştir) має в турецькій мові й усталені випадки використання – зі спеціальними ле-
ксичними маркерами belki – “можливо”, galiba – “вірогідно” і herhalde –. “мабуть/точно” (семантика при-
пущення). Ahmet evde mi? – Hayır, herhalde otobüs durağında geç kalmıştır – “Ахмет вдома? – Ні, мабуть за-
тримався де-небудь на автобусній зупинці”; Belki yanlış kapıya gelmiştir – “Мабуть він помилився двери-
ма”. Узус сучасної турецької мови дозволяє використовувати в таких випадках й інші фінітні дієслівні фо-
рми, насамперед претерит: Adam herhalde intihar etmek istedi – “Чолов’яга, мабуть, хотів покінчити життя
самогубством”. Перевага абсентив-перфектові віддається в тому разі, коли мовець не бачив реалізації са-
мої дії, а усвідомлює її результат (таке використання тлумачиться у світлі загальної абсентивної семанти-
ки), однак для сучасної мови таке твердження не є абсолютним. У зв’язку з цим можна заперечити твер-
дження деяких тюркологів про те, що припущення щодо здійснення тієї чи іншої дії в турецькій мові поз-
начається за посередництвом минулого суб’єктивного часу (абсентив-перфекта без форманта -dir) [8: 232;
9: 72-73]. Таке використання дійсно можливе, але лише в разі наявності одного із значень, властивих цій
видо-часовій формі: статальна/ акціональна/ інклюзивна перфектність, абсентивність, абсентивна перфек-
тність, наприклад: Ütü de bir türlü kızmak bilmiyor. Geçen gün komşuya vermişti. Düşürmüşler galiba [10: 52] –
“І праска ніяк не хоче нагріватися. На днях він давав її сусідові. Мабуть, упустили її” (семантика усвідом-
лення минулої дії за її результатом).
У зв’язку з описаними функціонально-семантичними особливостями абсентив-перфекта можна гово-
рити й про його додаткові модальні значення, які тлумачаться насамперед у світлі абсентивної семантики.
Так, за Х.Едіскуном [11: 176-177], абсентив-перфектові властиве основне значення дії, яка відбулася (від-
бувалася) раніше моменту мовлення й про яку мовець точно не знає, що вона відбулася й закінчилася або
усвідомлює її результат уже після того як вона відбулася (Japonya’da yine bir zelzele olmuş – “В Японії знов
стався землетрус”; Eyvah, saçlarım ağarmış – “О горе, моє волосся посивіло!”). Цікавим є те, що Х.Едіскун
не згадує про значення чужослівності, з чим, безумовно, погодитися не можна.
Х.Едіскун виділяє також такі додаткові значення (“специфічні використання” – özel kullanımlar) абсе-
нтив-перфекта: 1) позначає вихваляння: Biz, senin gibileri çok görmüşüz – “Ми бачили багато таких, як ти”;
2) висловлює приниження: Üstelik bir de üniversiteden çıkmış – “До того ж ще університет закінчив” ( ка-
же, що університет закінчив); 3) позначає неможливість (нереальність): Portakal büyüklüğünde dolu görmüş
– “Він (нібито/ каже), що бачив град розміром з апельсин”; 4) при додаванні афікса -dır позначає або оста-
точність (точність), або вірогідність: Hakim, Bu suçluya on yıl hapis cezası verilmiştir, dedi – “Суддя сказав:
“Цього злодія присуджено до десяти років ув’язнення” (тут абсентив-перфект з показником стверджува-
льної модальності постає як стилістичний маркер); Şimdi bizim memlekette yağmurlar başlamıştır – “Зараз у
наших краях (мабуть, напевне) почалися дощі”; Şimdi sen pencerenin önüne oturmuşsundur – “Ти зараз (ма-
буть) сидиш біля вікна”; Hep birlikte duaya başlamışsınızdır – “Ви всі разом (напевне) почали молитися”
(порівняймо семантику припущення, описану вище).
Висновок. 1. Абсентив-перфект є формальним засобом синкретичної реалізації часових, видових і мо-
дальних функцій, входячи, таким чином, на правах складового елемента до функціонального поля темпо-
ральності, аспектуальності та модальності. Абсентив-перфект постає як засіб локалізації дії в минулому
відтинку часу. 2. Функціональна семантика абсентив-перфекта дихотомічно членується на: а) абсентивну;
б) перфектну. У межах абсентивної семантики дана видо-часова форма позначає минулу дію, свідком якої
мовець не був, але про яку судить зі слів іншої особи (осіб) – так званий “концепт чужослівності”. При
цьому з погляду модального наповнення релевантним чинником у виборі мовця між абсентив-перфектом і
корелятивними формами (претеритом) постає достовірність джерела інформації. У зв’язку з абсентивною
семантикою виділяються концепти простої минулої абсентивної дії й історичної минулої абсентивної дії,
які також відіграють істотну роль при виборі адресанта між абсентив-перфектом, претеритом як співвідне-
сеною видо-часовою формою та абсентив-перфектом з показником стверджувальної модальності. 3. Час-
тотним випадком комунікативної реалізації абсентив-перфекта є концепти “усвідомлення дії, що відбула-
ся, за її результатом” і “минулої дії, несподіваної для мовця”. Ці два концепти є взаємопов’язані, але не
кореферентні. Дані концепти постають як зв’язувальна ланка між двома основними сферами функціону-
вання абсентив-перфекта, одну з яких (концепт абсентивності) описано в пункті 2 висновків. 4. Абсентив-
перфектові властиве додаткове використання для позначення припущення щодо певної дії, що могла б
статися в минулому (у цьому разі абсентив-перфект обов’язково використовується в супроводі афікса
стверджувальної модальності, а часто й разом зі специфічними модальними лексичними маркерами).
Відповідно до об’єкта, змісту та результатів дослідження, наведених у пропонованій статті, окреслю-
ються певні перспективи майбутніх наукових розвідок. 1) У зв’язку з описаним у статті концептом абсен-
тивності турецького абсентив-перфекта актуальним є завдання дослідження й дескрипції концепту перфе-
ктності, який поряд з концептом абсентивності посідає важливе місце в семантичній структурі описуваної
видо-часової форми. 2) У зв’язку з функціональним полем аспектуальності актуальним є дослідження ін-
варіантів та варіантів видових значень у турецькій мові, які істотним чином відрізняються від категорії
виду звичних для нас слов’янських мов. 3) У зв’язку з функціональним полем темпоральності актуальни-
ми будуть дослідження корелятивних абсентив-перфектові плюсквамперфектних й імперфектних форм,
претерита й минулого прогресива як засобів локалізації дії в минулому відтинку часу.
Источники и литература
1. Сорокін С.В. Турецький презенс у функціональному аспекті // Проблеми семантики слова, речення,
тексту. – 2003. – № 9.
2. Сорокін С.В. Турецький аорист у функціональному аспекті // Вісник Київського національного уні-
верситету імені Тараса Шевченка. Серія “Східні мови та літератури” – 2003. – Вип. 8.
3. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л., 1984.
4. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. – М., 2002.
5. Sorokin S.V. Türkçe’de İşlevsel Dilbilgisi Araştırmaları // Йылдыз. – 2003. – № 3.
6. Yahya H. Resullerimiz Diyor Ki. – İstanbul, 1999.
7. Baydar O. Sıcak Külleri Kaldı. – İstanbul, 2001.
8. Кононов А.Н. Грамматика современного турецкого литературного языка. – М.; Л., 1956.
9. Кабардин О. Самоучитель турецкого языка. – М., 2002.
10. Щека Ю.В. Интенсивный курс турецкого языка. Часть 2. – М., 2000.
11. Ediskun H. Türk Dilbilgisi. – İstanbul, 1985.
Досліджується концепт абсентивності як один з двох ключових компонентів семантичної стру-
ктури турецького абсентив-перфекта. Розглядаються вторинні концепти, пов’язані із загальною абсен-
тивною семантикою, аналізуються специфіка реалізації концепту абсентивності й суміжних концептів
залежно від комунікативної ситуації. Стаття являє собою складову частину інтегрального дослідження
категорій темпоральності, аспектуальності та модальності як функціонального поля турецької мови.
Вихідним методологічним положенням є функціональний метод, антропоцентричний, лінгвокогнітивний
та лінгвокультурологічний підходи.
Исследуется концепт абсентивности как один из двух ключевых компонентов семантической
структуры турецкого абсентив-перфекта. Рассматриваются вторичные концепты, связанные с общей
абсентивной семантикой, анализируется специфика реализации концепта абсентивности и смежных
концептов в зависимости от коммуникативной ситуации. Статья представляет собой составную часть
интегрального исследования категорий темпоральности, аспектуальности и модальности как функцио-
нального поля турецкого языка. Исходным методологическим положением является функциональный
метод, антропоцентрический, лингвокогнитивный и лингвокультурологический подходы.
There has been investigated the concept of absentivity as one of the two key components of the semantic
structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the secondary concepts connected with
general absentive semantics, peculiarities of the communicative realization of the concept of absentivity and adja-
cent concepts. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and
modality as a functional field of the Turkish language. The starting methodological position of the research made
is the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguo-culturological approaches.
Ключові слова: функціонально-семантичне поле, темпоральність, аспектуальність, модальність,
концепт, асиметричний дуалізм мовного знаку, чинник людини в мові, абсентивність.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-76108 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:42:16Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сорокін, С.В. 2015-02-07T20:07:47Z 2015-02-07T20:07:47Z 2003 Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта / С.В. Сорокін // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 233-236. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76108 Досліджується концепт абсентивності як один з двох ключових компонентів семантичної структури турецького абсентив-перфекта. Розглядаються вторинні концепти, пов’язані із загальною абсентивною семантикою, аналізуються специфіка реалізації концепту абсентивності й суміжних концептів залежно від комунікативної ситуації. Стаття являє собою складову частину інтегрального дослідження категорій темпоральності, аспектуальності та модальності як функціонального поля турецької мови. Вихідним методологічним положенням є функціональний метод, антропоцентричний, лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний підходи. Исследуется концепт абсентивности как один из двух ключевых компонентов семантической структуры турецкого абсентив-перфекта. Рассматриваются вторичные концепты, связанные с общей абсентивной семантикой, анализируется специфика реализации концепта абсентивности и смежных концептов в зависимости от коммуникативной ситуации. Статья представляет собой составную часть интегрального исследования категорий темпоральности, аспектуальности и модальности как функционального поля турецкого языка. Исходным методологическим положением является функциональный метод, антропоцентрический, лингвокогнитивный и лингвокультурологический подходы. There has been investigated the concept of absentivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the secondary concepts connected with general absentive semantics, peculiarities of the communicative realization of the concept of absentivity and adjacent concepts. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The starting methodological position of the research made is the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguo-culturological approaches. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта Article published earlier |
| spellingShingle | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта Сорокін, С.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_full | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_fullStr | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_full_unstemmed | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_short | Концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| title_sort | концепт абсентивності в семантичній структурі турецького абсентив-перфекта |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/76108 |
| work_keys_str_mv | AT sorokínsv konceptabsentivnostívsemantičníistrukturíturecʹkogoabsentivperfekta |